Комітет Верховної Ради України

СТЕНОГРАМА

засідання Комітету з питань науки і освіти

від 25 листопада 2015 року

Веде засідання Голова Комітету Л.М.ГРИНЕВИЧ

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Сьогодні ми зібралися на розширене засідання Комітету з питань науки та освіти для розгляду проекту Закону України "Про освіту" за номером 3491, внесено Кабінетом Міністрів  України.

Перш за все, я хочу вибачитись перед вами. З незалежних від нас обставин, нас перевели до цієї зали, яка є для нас завеликою для тієї кількості учасників, яка пропонувалася, і тут трошки прохолодно. У зв'язку з цим, тому вже давайте кожен, як хто може, грітися. Але я сподіваюся, що це нам не завадить провести плідне обговорення проекту закону, і вийти на консолідоване правильне рішення з користю для і якості самого закону, і з користю, в першу чергу, для системи освіти.

Отже, для представлення законопроекту про освіту, я надаю слово міністру освіти і науки України Сергію Мироновичу Квіту.

КВІТ С.М.  Вітаю вас, шановні колеги. Отже, сьогодні ми маємо  чергове обговорення Закону про освіту. Ми його обговорюємо давно в різних форматах, і продовжували це робити влітку, і продовжуємо зараз. І будемо обговорювати стільки, скільки треба для того, щоб ми зрештою мали такий закон, який я не скажу, щоб влаштовував всіх, тому що це неможливо, в принципі. Але той, який би найбільше відповідав потребі дня.

Відразу хочу зазначити, що є якісь речі, які не можуть бути внесені в закон ні за яких обставин. Наприклад, влітку я особисто проводив, ми проводили такі наради ключових експертів, ми так назвали їх. І був цілий ряд, я б сказав, багато пропозицій від громадських організацій, об'єднаних під такою головною ідеєю, що громадські організації управляють навчальними закладами. Громадські організації не можуть управляти навчальними закладами. Ми можемо говорити про громадсько-державне партнерство чи громадсько-державне управління, і про це буде мова сьогодні. Але навчальними закладами управляють засновники. Тобто це неможливо.

І є, можливо, ще якийсь ряд таких подібних тверджень, які, от хтось хоче, щоб так було, але це може бути записано. А в усіх інших позиціях, в усіх інших позиціях ми відкриті до спілкування і до того, щоб ми зробили такий закон, який би був максимально прогресивний. І тут іще включається одна дуже серйозна вимога, що закон має бути збалансований з юридичної точки зору. Тому що якраз оце юридичне збалансування – це одна з таких головних зараз проблем, тому що по тих матеріалах, які ми напрацювали влітку, потім 2 групи юристів намагались збалансувати саме, щоб у тексті, значить, оці твердження, оці побажання, які ми туди включили, щоб вони відповідали один одному і не суперечили, і не суперечили законодавству.

Всі інші речі… Тобто я можу так сказати, що для нас немає нічого такого, щоб, наприклад, я як міністр не бажав туди ставити. Таких тверджень немає, от, і таких побажань немає. Тому давайте ми, колеги, зосередимося зараз на основних позиціях закону. Я думаю, що ми знову ж таки вислухаємо ті пропозиції, які можуть бути внесені, і які з якихось причин не внесені. І я думаю, що все ж таки було би добре, щоб такі пропозиції іще раз до нас зайшли, якщо вони вже заходили. Іще раз до нас зайшли або зараз в письмовому вигляді, або можна просто надсилати на мою скриньку, яка є на сайті Міністерства освіти і науки. Тому що все ж таки це має бути в такому вигляді, щоб ми могли вже працювати з текстом.

Отже, я прошу поки не чіпати презентацію, тому що презентація – не головне. Нам не головне зараз щось таке, знаєте, як пояснити тій публіці, яка вперше щось, як, можливо, наші депутати-колеги, які не є освітянами, їм треба також наглядно щось показати. Я пропоную трошки мене послухати, а потім ми щось наочно покажемо.

Отже, цей закон є базовим, рамковим, і тому не варто очікувати від нього вирішення всіх конкретних проблем, які сьогодні є на кожному рівні освіти. Для цього у нас уже є або Закон про вищу освіту, або ми працюємо зараз паралельно над Законом про професійну освіту, який очевидно має виходити синхронізовано із Законом про освіту, тому що там все має бути поєднано, тобто ті твердження, які стосуються про професійну освіту. Будуть розроблені нові законопроекти про дошкільну, позашкільну та загальну середню освіту.

Законопроект дає визначення основним термінам в системі освіти. Як ви знаєте, в діючому законі таких немає, тобто термінології, глосарію. 

Законопроект визначає основні принципи освітньої діяльності, це стаття 6. Основними серед яких є забезпечення якості освіти, забезпечення рівного доступу до освіти. Це для нас дуже принципово: рівний доступ. Тобто ми вважаємо і закликаємо вас також підтримати цю ідею, що наші діти повинні мати рівний доступ до якісної освіти. Це означає, що вони мають, повинні мати можливість закінчити таку школу, після якої вони могли би претендувати на вступ до університету, щоб їхні знання і уміння були на такому рівні. Приймати такі правила, які будуть поглиблювати і так величезний розрив, який є між слабкими школами і сильними школами, я думаю, що це не буде зовсім правильно. Тому там, де ідеться про державні ресурси, держава повинна підтримати всіх, тому що це принципова позиція, це важлива соціальна позиція, спрямована на інтереси всіх наших дітей і всього нашого суспільства.

Прозорість і публічність прийняття та реалізації управлінських рішень. Відповідальність органів управління освітою та закладів освіти перед суспільством. Інституційна відокремлення здійснення функцій контролю або нагляду та функцій забезпечення діяльності закладів освіти. Свобода у виборі форм здобуття і видів освіти. Академічна доброчесність. Академічна свобода. Фінансова академічна адміністративна автономія. Громадське державне управління. Державне приватне партнерство.

Законопроект містить чіткий механізм залучення громадськості до участі в організації освітнього процесу. Зокрема, по-перше, на законодавчому рівні вперше передбачається можливість створення батьківських комітетів як органів громадського нагляду у дошкільних, позашкільних та загальноосвітніх закладах освіти. Виписуються їхні чіткі повноваження.

Зокрема це йдеться, частина перша статті 27, частина шоста статті 27. Зокрема оцінювати роботу керівника закладу освіти, аналізувати діяльність закладу освіти та брати участь у визначенні стратегії розвитку, контролювати виконання кошторису закладу освіти, сприяти залученню додаткових джерел фінансування.

По-друге, до цих повноважень додається ще сім чітких і конкретних повноважень об'єднань батьківських комітетів, це стаття 58, які є одним із суб'єктів громадського нагляду у сфері освіти. Шановні колеги, якщо цього, ви вважаєте, замало, звичайно, давайте будемо думати і додавати сюди.

По-третє, окрім громадського нагляду, законопроект містить конкретні механізми громадського управління. Так, до складу конкурсної комісії з обрання директора школи будуть входити зокрема представники педагогічного колективу та громадського об'єднання батьків.

У "Перехідних положеннях" до законопроекту закладено внесення змін до частини другої статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту". Законопроект передбачає запровадження нової структури і рівнів освіти, узгоджених з європейськими підходами. І я сподіваюсь, що ми вже досягли консенсусу між представниками усіх рівнів освіти щодо змісту статті 8 законопроекту.

Складники та рівні освіти. Дошкільна освіта. Повна загальна середня освіта. Позашкільна освіта. Професійна освіта. Вища освіта. Освіта дорослих. У системі формальної освіти існують такі рівні освіти: дошкільна освіта, початкова освіта, базова середня освіта, профільна середня освіта, перший базовий рівень професійної освіти, другий вищий рівень професійної освіти.

Початковий рівень, короткий цикл вищої освіти. Перший – бакалаврський рівень вищої освіти. Другий  - магістерський рівень вищої освіти. Третій – освітньо-науковий рівень вищої освіти або це PhD рівень. І нарешті науковий рівень вищої освіти.

Законопроект чітко визначає запровадження 12-річної школи та містить механізм її впровадження. Зокрема згідно з пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень навчання учнів за програмами 12-річної повної загальної середньої освіти починається: для початкової освіти – з 1 вересня 2018 року, для базової середньої освіти – з 1 вересня 2021 року, для профільної середньої освіти – з 1 вересня 2022 року, для профільної середньої освіти з 1 вересня 2018 року.

Основна мета запровадження 12-річки, зменшення навчального навантаження на учня та збільшення його прав у виборі предметів у старшій школі. Ми запроваджуємо старшу профільну школу і там у зв'язку з запровадженням старшої профільної школи, там включаються зовсім інші процеси. І ми думаємо, що буде зменшуватися кількість тих випускників, які будуть йти до вищих навчальних закладів, значна кількість буде також орієнтуватися на заклади професійної освіти, які будуть розвиватися. Кількість університетів також буде зменшуватися тобто.

І треба розуміти також, що в нас ще є сумніви, в наших колег є сумніви стосовно 12-річної школи чи вона потрібна? Лунають такі пропозиції, щоб проводити опитування, наприклад, людям подобається чи не подобається? Я думаю, що це хибний шлях, тому що якщо проводиться якась реформа, ми не можемо питати в людей, ставити так справу ви хочете чи не хочете. Тому що саме в такий спосіб, якщо хто з колег був присутній на парламентських слуханнях, які проводив Дмитро Володимирович Табачник, була вульгаризована  ідея 12-літньої школи. І тому, так на хлопчацький розум: а для чого це треба, ну для чого це треба? Ми з вами вчилися в 10-літній школі, в переважній більшості тих, вас, колеги, що ви тут знаходитесь. Коли ми з вами вчилися в 10-літній школі, весь світ вчивсь в 10-літній  школі. А зараз 12-літня школа, це найбільш поширена форма. Є більша навіть, є до 14 років. Тому я думаю, це не той момент, що ми повинні проводити опитування. І стосовно реформ, я думаю, скоро фонд Сороса оприлюднить дані своїх опитувань, вони проводили нові стосовно реформ, як ставляться українці до реформ. Я так навскидку скажу, так як я чув, як ставимося ми до реформ?

Ми хочемо, щоб були реформи, ми не хочемо для цього нічого робити і ми хочемо, щоб нам більше платили, це три основні тези. Це також можна зрозуміти, але ніяку реформу не можна починати з того, щоб зупиняти людину на вулиці і питати, ти хочеш чи ти не хочеш, так не можна робити. Ми як професіонали повинні визначати в тому числі дизайн нашої середньої освіти. Законопроект передбачає запровадження нових видів і форм здобуття освіти, формально, не формально та інформально. Запровадження такої моделі  дає можливість визнавати в рамках формальної освіти компетентності освіти, здобуті нею в рамках не формальної та інформальної освіти, зокрема, самоосвіти.

Зокрема, пункт 23 частини першої статті 53 зобов'язує міністерство затвердити порядок утворення та діяльність центрів визнання кваліфікацій або кваліфікаційних центрів, здобутих в системі неформальної та інформальної освіти. Законопроект закладає основні положення для подальшої розробки механізмів вирішення проблем осіб з особливими освітніми проблемами. Законопроект також передбачає запровадження спеціалізованих видів освіти – мистецької, спортивної, військової, наукової і виписування їх специфічних особливостей; захист діючих соціальних стандартів вчителя; зменшення контрольних заходів зі сторони контролюючих органів; запровадження принципу відкритості і прозорості в діяльності закладів освіти та механізмів їх реалізації; спрямування освітньої програми не на процес, а на досягнення конкретних результатів навчання набутих особами компотентностей. Законопроект визначає рамки нової системи і механізмів забезпечення якості освіти (розділ V), зокрема, фіксуючи ті інструменти, процедури і заходи забезпечення та підвищення якості освіти. Такі як: стандартизація, ліцензування освітньої діяльності, акредитація освітніх програм, зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, моніторинг якості освіти, інституційний аудит, сертифікація педагогічних працівників. Конкретні ж особливості функціонування системи забезпечення якості на кожному рівні освіти будуть визначатися спеціальними законами. Законопроект передбачає запровадження нового принципу, академічна доброчесність, зміст і механізм реалізації якого закріплена в статті 35.

Окреме питання – запровадження такого інструменту забезпечення якості освіти, як сертифікація педагогічних працівників, стаття 48. Сертифікація частково повинна замінити атестацію, але на інших засадах і з іншими правовими наслідками, в тому числі, фінансовими. Після тривалих обговорень, ми визнаємо, що в цій статті потрібно виписати іншу модель сертифікації, загальні риси якої вже були обговорені робочою групою.

Передбачається запровадження освітнього омбудсмена як посадової особи на яку Кабінетом Міністрів покладається виконання завдань щодо захисту прав людини у сфері освіти. Завдання: забезпечення розгляду звернень і скарг громадян по суті порушеного питання, припинення практики відписок зі сторони уповноважених органів, які часто не зацікавлені у вирішенні питання, створення передумов для перетворення Міністерства освіти і науки на суб'єкт, який виробляє, забезпечує реалізацію державної політики в інтересах усіх громадян, а не в інтересах окремих осіб-скаржників. Після проведення попередніх узгоджувальних нарад ми визнаємо, що законопроект потребує доопрацювання, в деяких моментах суттєвого. Але ми не бачимо тих питань чи прогалин у тексті, які не можна було б усунути між першим і другим читанням. Ну, але це питання, звичайно, до обговорення. І я вважаю, що ми максимально повинні розвинути наш законопроект до того рівня, який, скажімо, який можливо реалізувати в сучасній Україні. Тому що є такі передумови, на які можна покликатися, якісь приклади західні, які в наших умовах неможливо реалізувати. Зокрема стосовно фінансування, скажімо, стосовно того, цих кредитів.

От ми вчора обговорювали це питання, що є великі проблеми, мають великі проблеми британці з кредитами. Хоча ця система в них працює дуже добре. Але повернення кредитів, здається, тільки трохи більше 60 відсотків, навіть в тих умовах. Тому є такі речі, що ми не можемо зараз запроваджувати.

І, ну, і ми зараз обговорюємо питання про те, щоби запровадити зовсім іншу систему фінансування вищої освіти і відійти від форми державного замовлення як застарілої і сталінської. Тому що важко зрозуміти ті показники, які нам представляє Міністерство економіки традиційно. А потім, а потім державне замовлення потрапляє до Міністерства освіти, яке займається поголівним, значить, розписуванням цих місць. І фактично в кошторис на кожного студента вкладаються всі зобов'язання університету. Це дуже, це дуже незрозуміла форма. Я думаю, ми вийдемо на сучасну форму, яка буде корелюватися з хорошими, сучасними західними зразками.

І тепер я дуже прошу проказати. Тут небагато слайдів, тому що у нас є різні колеги, є журналісти, які прийшли з цікавості для того, щоб ми могли також показати їм наочно. Це принципи освітньої політики,  про які я згадував. Тут і доброчесність, яка фігурує, тобто це плагіат, власне.  Ну от. Це дуже важливий компонент. А боротьба з плагіатом – якісна освіта, автономія, партнерство і інтеграція в міжнародне середовище, зокрема участь в різних міжнародних програмах оцінювання якості. На наступний рік ми закладаємо ……. Це страшенно важливо для того, щоб ми зрозуміли,  на якому світі ми знаходимося. 

Складники системи освіти. Наступний слайд. Дошкільна. Повна загальна середня, позашкільна. І закінчуємо  освітою дорослих. Тобто ми реалізуємо…  це нова концепція зовсім, це освіта впродовж життя. Ми вважаємо… ну я кажу від імені нас усіх, є така думка, що… вона поширена в сучасному світі, що людина ніколи не перестає вчитися, тому що суспільство дуже динамічно розвивається і ніколи не можна поставити крапку в особистому навчанні.

Наступний слайд. Рівні формальної освіти. Також це дуже принципово. Дошкільна. Ви бачите, тут  у нас є початкова базова середня профільна середня освіта. Два рівні професійної освіти. І цикли оці вищої освіти.

Наступний слайд. Управління освітою. Це те, що обов'язково треба згадати. Наш закон виконує мету усунення дублювання функцій органів різних рівнів та  спеціалізація завдань, інституційне відокремлення, здійснення функцій контролю нагляду та функцій забезпечення діяльності закладів освіти.

Наступний слайд. Це громадський нагляд. Орган громадського  нагляду має право оцінювати роботу керівника, аналізувати діяльність, кошторис контролювати і  сприяти  залученню додаткових джерел фінансування.

Звичайно, що оце відокремлення понять "залучення додаткових джерел", яке в усьому світі називається fundraising, від поборів це також дуже важлива справа. Я думаю, що, можливо, нам треба якось  це буде регулювати якимось підзаконними актами,  щоб не було так, що батьки приводять дитину в школу, і зразу йому виставляють кошторис уже наперед. Так звичайно не може бути.

Забезпечення якості. Зверніть увагу на центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості. Він працює для дошкільної, середньої, професійної. І Національне агентство забезпечення якості вищої освіти стосується вищої освіти. Важливий дуже є інституційний аудит. Тому що ми спростили дуже систему ліцензування, ви знаєте. і це регулюється не лише, вірніше, не нашими освітянськими законами. Є  новий Закон про ліцензування. І смисл такий, що за заявою видається ліцензія, але потім проводиться акредитація. І головний наголос на акредитацію. Але має бути інституційний аудит. Тобто не кожна група людей, яка цього хоче, вона  може відкрити університет, наприклад. Тому це також щось нове.

Ну, і сертифікація педагогів, останній слайд. Ми хочемо прив'язати рівень заробітної плати вчителя від його кваліфікаційної категорії, і заохотити вчителя підвищувати кваліфікацію, щоб вчитель сам обирав, де він буде підвищувати свою кваліфікацію. Тобто, щоб вчитель якийсь стимул мав для руху вперед.

Шановні колеги, я наразі хочу завершити свій виступ. І з задоволенням також послухаю вас. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Сергію Мироновичу.

Шановні колеги, в нас порядок буде зараз роботи такий. Зараз я доповім від Комітету з питань науки та освіти. Після того   буде ще трошки довший виступ від академії, Національної академії педагогічних наук. А потім ми розпочнемо обговорення. І в обговоренні необхідно буде дуже жорстко дотримуватись регламенту, тому що в нас багато тих, хто бажає виступити. Тому регламент 3-5 хвилин. До 5 хвилин. А зараз дозвольте я візьму слово. 

Шановні колеги, я думаю, що всі присутні розуміють, що ми розглядаємо сьогодні стратегічний законопроект. Тобто кожен закон завжди у Верховній Раді має значення. І, коли ми приймаємо цілу низку, і вже понаприймали освітянських законів, вони мають значення, буква закону має значення. Але такий закон, про який ми говоримо сьогодні, це закон, який має визначати, як буде рухатися українська освіта наступні десятиліття.

Тому, розуміючи всю напругу навколо цього закону, розуміючи терміни, які нас насправді підтискають, тому що Коаліційною угодою ми визначалися, що закон ми цей приймемо до кінця цього року. Але ми повинні дуже ґрунтовно зважити кожну букву цього закону.

Ви знаєте, що у нас проводилися вже, це не перші слухання. Влітку ми провели теж відкриті слухання, на якому була схвалена концепція проекту закону. Це було у червні цього року. Дуже багато працювали робочі групи над розробкою цієї концепції. Потім працювала робоча група на базі Міністерства освіти і науки. І зараз ми також залучили до оцінки цього закону європейських експертів через програму ТAEX. Якраз зовсім недавно відбувся вже третій семінар, коли приїжджали експерти і надзвичайно професійні люди, надзвичайно. І які нам дали також відгук про Закон "Про освіту" і "Про професійну освіту".

Також ми отримали відгук науково-експертного управління на цей закон. Цей відгук міститься на 12-и сторінках, які пропонують техніко-юридичні правки до цього закону, а також правки, які потребують виписування певних нових положень закону.

Окрім того, турбує питання неузгодженості деяких стратегічних речей, по яких ми поки що не досягнули консенсусу не тільки в суспільстві і професійній спільноті. В нас цього консенсусу також не буде в залі парламенту. І це мене дуже хвилює, тому що нам потрібно винести такий закон, який буде проголосований в парламенті. І це, починаючи з такої очевидної для фахівців в середній освіті речі, як 12-річна школа. Тобто те, що для нас з вами є цілком очевидним, – для тих, хто занурений в процес, для тих, хто знають міжнародний досвід, для тих, хто розуміють те, що стоїть за словами "12-річна школа", не є зрозуміло ні пересічному громадянину, і так само чи не є зрозуміло кожному народному  депутату. І я вважаю, що незважаючи на те, що ми виходимо з позиції, що це є базовий законопроект, рамковий, і це неодноразово міністр підкреслював,  і саме це концептуально відрізняється від того, що пропонувала концепція напрацьована на базі комітету. Ми тоді  думали про розгорнутий законопроект. Зараз ми прийшли до висновку, що це буде рамковий законопроект. Гаразд, він рамковий. Але, якщо ми пишемо в ньому тільки про дванадцятирічну  повну загальну середню освіту, ми крім окреслення тривалості терміну нічого більше не кажемо про ознаки цієї дванадцятирічної школи. І тому цілком природньо у людей виникає питання, а чим буде відрізнятись ця дванадцятирічна школа.

Тому, незважаючи на те, що це Закон про освіту в цілому, коли ми пишемо про дванадцятирічну загальну середню освіту, ми повинні показати про те, як оновиться зміст, на що буде орієнтований зміст цієї нової дванадцятирічної школи. Це нова українська школа. Тому що дванадцять років пішли від змісту. Якщо ми орієнтуємо цю школу на отримання переліку тих компетентностей, які сьогодні визначені в Європейському Союзі для загальної середньої освіти, а це мови, підприємницька компетентність, громадянська компетентність, ми розуміємо, що нашого терміну тривалості навчання одинадцятирічного не вистачає для того, щоб отримати такі результати. А наші діти повинні бути абсолютно конкурентоспроможні і в сенсі цих компетентностей. Ми добре пам'ятаємо, в нас є традиції природничо-математичної освіти, яка, на жаль, зараз занепала, але ми про неї пам'ятаємо і будемо говорити про збільшення   годин і математичних компетентностей наших дітей. Але є ціла низка інших компетентностей, які їм потрібні для сьогоднішнього успішного життя. Бо весь цивілізований світ сьогодні говорить про освіту для успішного життя. А це ті інші компетентності, які сьогодні традиційно українська школа в цьому форматі не формує. І тому ми маємо це  вписати в  закон. Тоді буде менше запитань, і люди зрозуміють задля чого 12-річна освіта.

Поміж тим, всі наші обговорення привели нас до декількох позицій, які є слабкими місцями  законопроекту і які нам потрібно посилити. По-перше, це узгодження всього термінологічного апарату, який у нас є в Законі "Про вищу освіту", в  Законі "Про  професійну освіту" і в Законі "Про освіту". Наповнення і виписування національної рамки кваліфікації.

У нас була дискусія, чи треба це робити, чи не треба, бо в багатьох законах європейських це не виписано. Нам написали зараз експертиза, от яку ми маємо з європейської комісії, а також з ETF (Education training Foundation) є однозначною. Ті закони писалися в їхніх країнах тоді, коли ще не була узгоджена  рамка. Зараз рамка запроваджується в усіх європейських країнах, і ви в чудовій ситуації, коли ви в цей момент створите свій закон і можете виписати свою  систему в поняттях рамки. Тому я думаю, що нам варто прислухатися  і в тому, що ми так пізно можливо зараз  входимо в цей загальний європейський простір освіти нашою прерогативою є те, що ми  можемо  новітні  надбання використати у нашому законодавстві.

Ми узгодили вже  і міністр щойно це  доповідав, я не буду повторювати, питання позиціонування закладів І, ІІ рівня акредитації. Це були дуже бурхливі і важкі дискусії, але насправді ми вже дійшли до якогось консенсусу, і він відповідно повинен бути вписаний у ці закони обидва.

Дуже важлива друга позиція, це соціальний статус педагога. Перше. Ми не можемо понижувати ті стандарти, які були закладені в старому законодавстві. З одного боку.

З іншого боку ми розуміємо, що частина тих стандартів були абсолютно непрацюючими. Зокрема така непрацююча позиція була заробітна плата на рівні середньої по промисловості або вдвічі вища. Але погоджуючись з тим, що вона непрацююча, а інколи навіть може бути шкідливою, ми не можемо собі дозволити в наших умовах не поставити якогось показника, до якого ми прагнемо.

Ми розуміємо, що зараз час кризи і це не трапиться ні сьогодні, ні наступного року, і, можливо, навіть не трапиться ще через два роки. Але це має бути планка, якої має досягнути Україна, яка вийде з війни, яка зможе забезпечувати відповідний рівень ВВП, виписаний в законі, 7 відсотків. І тоді ми зможемо досягнути відповідної планки з заробітної плати для педагогічного працівника, яка має його позиціонувати в середньому класі, внизу, звичайно. Нижній прошарок середнього класу. Але це те, що може забезпечити відповідний соціальний статус вчителеві.

Наступна позиція дуже важлива. Третє. Це місцеве самоврядування. Сьогодні об'єднані громади, ті "перші ластівки", які будуть розпоряджатися своєю мережею, які отримають освітню субвенцію, насправді достатньо розгублені з приводу того, що вони не до кінця розуміють, чи отримають вони достатньо коштів. Зрозуміло, що скоріше недостатньо.

А для нас є важливо як для центральних органів влади, коли відбувається така децентралізація, зрозуміти, як ми будемо контролювати якість цієї освіти і доступ кожної дитини до освіти. Тому що ми не можемо допустити, аби скорочення видатків на освіту, скорочення мережі обмежувало б доступ до освіти. Зокрема, я вважаю, що нам у Законі "Про освіту" доведеться докладніше виписати повноваження і зобов'язання місцевих громад.  Зокрема в  частині  позашкільної освіти.  Тому що ми сьогодні отримали ситуацію, коли освітня субвенція покриває тільки  потреби загальної  середньої освіти, а довкілля і позашкільна освіта, зрештою позашкільна весь час була на місцевих бюджетах, за винятком тих закладів позашкільної освіти, які мали національне значення. Але сьогодні  треба чітко виписати, що органи місцевого самоврядування мають забезпечити своїм дітям доступ  до позашкільної освіти. Це мусить бути в законі.

Наступна позиція –  це нова формула фінансування.  Я переконана, що в Законі "Про освіту" ми маємо виписати докладніше, що включає освітня субвенція, а що мають давати органи місцевого самоврядування. Бо якщо ми пишемо кілька ключових позицій – заробітна плата є написана, нарахування на заробітну плату… Що ще написано? Енергоносії та інше.

Отже ми можем точно знати, що "та інше" буде фінансуватися  при дуже сприятливих  умовах, які настануть не скоро. Тому ми будемо обговорювати, і я вважаю, що це  потребує додаткової дискусії сама реформа децентралізації і повноважень місцевих громад по фінансуванню і що покриває освітня субвенція. У нас в системі  коштів освіти знаходиться  значна частина коштів, які є  насправді не коштами для здобуття освіти, а  коштами  соціальної підтримки, які мали би фінансуватися від Міністерства соціальної політики.   Тому наш ВВП, який ми говоримо, що от у нас є там 6,5 відсотка ВВП він насправді реально на освіту є меншим. І через цю велику соціальну подушку, яка надається у вигляді харчування, соціальних стипендій, інших  видатків, які пов'язані з підтримкою населення. Тому нам потрібно чітко розмежувати ці кошти і зрозуміти, що у нас іде на освіту і це виписати.

Наступна, п'ята позиція. Ми можемо очікувати через велику демографічну кризу, яка є особливо на сільських теренах, закриття навчальних закладів. Але проблема полягає в тому, що нам потрібно зрозуміти як зберегти цю мережу для наступних років, тому що сьогодні в нас провалюється тут демографічна криза в старшій школи. Але в нас підростає, як відомо, більша кількість дітей в початковій школі. Далі, коли ми ідемо, заходимо в дванадцятирічну школу, в нас виникає потреба в інтеграції в цю трирічну старшу профільну школу професійно-технічної освіти, яка теж зараз буде оптимізуватися. Тому застереження по майну освіти, як воно має зберігатися і використовуватися, є також важливою позицією, яка в цій ситуації має бути виписана в законі.

Нарешті, закон має запропонувати мости з ринком праці. Ми не змогли це виписати достатньою мірою, я маю на увазі інституційні мости. Виписати в Законі про професійну освіту нам не вдалося. Ми його пропонуємо прийняти за основу як більш комплексно доопрацьований. І з ним можна вже буде працювати між першим і другим читанням. Зате оці інституційні мости мають бути закладені у Закон про освіту, тим більше, що вони стосуються не тільки професійної освіти, але і вищої. Національний центр професійних кваліфікацій, яким чином  здійснюється визнання кваліфікацій. І я не торкнулася, бо я бачу, що мій час   вичерпується, питання сертифікації і атестації учителів. Це ще одне дражливе, не просто дражливе питання, але питання, але питання, яке не до кінця виписане у законопроекті. Крім того, трошки ідеологічно змінено. Тому що, коли ми обговорювали, ми говорили так, що сьогодні є атестація, яка себе достатньо дискредитувала. А от саме цей процес атестації ми хочемо послідовно замінити справжньою сертифікацією вчителів, яка буде мати зовнішні компоненти і інший внутрішній компонент. І робити це поступово через добровільну сертифікацію і можливість зростання заробітної плати в першу чергу для тих, хто пройшли таку добровільну  зовнішню сертифікацію. Натомість, закон говорить про те, що сертифікація є необхідна для допуску для роботи у закладах освіти, в тому числі позашкільних закладах. Тим самим виникає дуже багато запитань, чому ми приймаємо таке рішення. Ми підважуємо для молодого вчителя, фактично сумніваємося в його дипломі, який він отримав з педагогічної спеціальності. На мою думку такий вчитель, молодий вчитель, стажист його назвемо, чи той вчитель, який прийшов зразу після навчання, він має диплом про педагогічну освіту, він працює, і далі він може на незалежній сертифікації показати  свій рівень кваліфікації і отримати певну кваліфікаційну категорію.

Тому, на мою думку, шановні колеги, ми маємо багато ще питань, які мусять знайти відображення у цьому рамковому базовому Законі про освіту для того, щоб ми відповіли перед суспільством, в чому полягає реформа освіти в Україні. І для того, щоб цей закон як ввійде в дію, запустив реальні процеси реформи, а не просто залишився на папері. Дякую за увагу. (Оплески)

 Я запрошую до слова першого віце-президента Національної академії педагогічних наук України Володимира Іларіоновича Лугового.

ЛУГОВИЙ В.І. Доброго дня! Шановні колеги, на мій погляд, виходячи із переліку розділів і статей законопроекту про освіту та з урахуванням доповіді міністра освіти і науки сьогодні, та зважуючи на прецедент проходження законопроекту про наукову і науково-технічну діяльність, загалом можна було б підтримати внесення законопроекту про освіту, поданого урядом, для першого читання парламентом України із зазначенням певних застережень.

Відтак дозвольте в межах регламенту зробити кілька експертних застережень, які доцільно урахувати як ключові. Перше, базовий законопроект про освіту має насамперед чітко врегулювати рівневу організацію формальної освіти. У зв'язку з цим у законопроекті слід зазначити кваліфікаційні рівні національної рамки кваліфікації, як вже говорилось, при цьому крім переліку та нумерації дати їх короткий і інтегрований, компетентний  опис, а також однозначно прив'язати рівні формальної освіти до кваліфікаційних рівнів рамки. Це повинен зробити закон базовий.

Що стосується уже здійсненого Законом про вищу освіту, віднесення рівнів вищої освіти до кваліфікаційних рівнів рамки, то це співставлення слід зберегти. На це є кілька підстав. По-перше, узгодження  рівнів вищої освіти і національної рамки кваліфікації відповідає рамці кваліфікації європейського простору вищої освіти, європейській рамці кваліфікації для навчання протягом життя, міжнародній стандартній класифікації освіти, що прийняти для використання Євросоюзом, Організацією економічного співробітництва і розвитку. Це треба зробити і нам.

По-друге, це особливо доцільно, оскільки для всіх рівнів формальної освіти з вищою освітою включно, запроваджена міжнародна стандартна цифрова кодифікація освітніх програм і відповідних освітніх кваліфікацій, ступенів. Наприклад, для багатьох країн перша цифра 6 у міжнародному коді. Усталено означає бакалаврські програми і кваліфікації. Цифра 7 – магістерські, цифра 8 – програми кваліфікації доктора філософії. Це полегшує міжнародне співставлення, розуміння та визнання національних рівнів вищої освіти, відповідних освітніх програм і кваліфікації, що слід підтримувати. Ну, і відповідно, в базовому законопроекті зробити таке саме для інших рівнів формальної освіти.

Друге. Закон про освіту попри усі негаразди і сумніви, як зокрема зазначив міністр вже, має запровадити 12-річний термін здобуття повної загальної середньої освіти. Знову ж таки, на це є, принаймні, чотири вагомих причини. По-перше, тривалість нинішньої 11-річної середньої освіти за п'ятиденного тижневого навантаження еквівалентна десятирічці далекого минулого за навчання шість днів на тиждень. По-друге, 11-річної середньої освіти недостатньо аби успішно навчатися у вищій школі, на що скаржаться університети і про що свідчить зовнішнє незалежне оцінювання. По-третє, 12-річна середня освіта розвантажить учнів і дасть змогу реально забезпечити профільну старшу школу, зробити навчання більш мотивованим і цікавим. По-четверте, європейська інтеграція зобов'язує враховувати стандарти і рекомендації, практику Європейського Союзу, у якому немає 11-річної повної загальної середньої освіти, більшої тривалості натомість. Тут вже зазначали інші причини, отже, за 12-річну середню школу слід боротися і зокрема цим базовим законопроектом.

Третє. Законопроект має забезпечити чітке унормування національної системи забезпечення якості освіти на всіх освітніх рівнях. Адже забезпечення якості, можливо не всі усвідомлюють це, це істотно, суттєво більше ніж контроль якості. У зв'язку з цим слід визначитися з тим, хто і як буде здійснювати таке забезпечення для дошкільної, середньої, професійно-технічної освіти на місцевому рівні. Зокрема як буде забезпечуватись незалежність органів і установ, що управляють процесами зовнішнього забезпечення якості освіти.

Є інші застереження, але я дякую за увагу. На цьому закінчую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Володимире Іларіоновичу.

Шановні колеги, ми  розпочинаємо обговорення закону. Я буду запрошувати до слова і ще раз нагадую, що регламент – до 5 хвилин.

Запрошу до слова  народного депутата України другого скликання, заступника директора Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України Володимира Віталійовича Ковтунця. Приготуватися Віктору Олександровичу Огнев'юку.

КОВТУНЕЦЬ В.В. Дякую.

Шановні народні депутати! Шановний пане міністр! Шановні учасники засідання! Безумовно, новий сучасний Закон про освіту потрібен для того, щоб забезпечити нам європейську інтеграцію нашої держави. І цей законопроект з'явився після тривалої кропіткої роботи освітян, науковців, громадських активістів, які працювали в складі робочої групи при комітеті, де обговорено величезну кількість різноманітних ідей, пропозицій, вивчався міжнародний досвід. І ця дискусія продовжувалася в робочій групі з розробки як концепції, так і дорожньої карти реформи в освіті, що проводилася під егідою Міжнародного фонду "Відродження". Тому мимоволі координацію робочої групи я буду інколи порівнювати те, що пропонувалося громадою, і те, що ми маємо зараз.

Але треба розуміти, що законопроект, який має започаткувати реформи, він повинен базуватися на реальних матеріальних та організаційних можливостях уряду. Тому цілком природно, що фінальна версія подається саме урядом, і уряд цим засвідчує свої спроможності щодо здійснення реформ.

Я не хочу вдаватися в деталі, які можна поправити в другому читанні, дозвольте зупинитися на концептуальних засадничих проблемах проекту, які відповідно до Регламенту Верховної Ради не можна поправляти у другому читанні.

Методологічно, на жаль, цей проект нічим не відрізняється від нині діючого закону, який прийнятий в 1991 році з подальшими доповненнями. У проекті держава домінує над особою, а не служить людині, як це має бути  відповідно до нашої Конституції і норм правової демократичної держави. В обґрунтування наведу чотири позиції.

По-перше, в проекті вилучено… Я кажу "вилучено", тому що текст, який ми напрацювали, він був переданий до міністерства. Вилучено право вибору батьками форми освіти, закладу освіти,  що не відповідає нашим міжнародним зобов'язанням перед Радою Європи.

Стаття 2 Першого протоколу  Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов'язує: держава при виконанні будь-яких функцій взяті нею на себе в галузі освіти і навчання поважає право батьків  забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до своїх релігійних і світоглядних переконань. В проекті право вибору закладу  освіти стосується лише дошкільної освіти. Правда, це право  мають багаті, тому що можуть бути приватні заклади, які держава зовсім не фінансує, але цього права вибору позбавлені у нас бідні.

І тому дозвольте процитувати, оскільки це стосується нашого майбутнього і нашої економіки,  нашого поступу,  процитувати президент Європейської асоціації освітнього права  і політики професора  Ян де Груфа, сказані  минулого тижня  на науковій конференції асоціації: "Всі економічно слабкі  держави не забезпечують плюралізм освітньої політики". Це не значить, що не може бути інакше, але якщо ми не забезпечим такий плюралізм,  то ми  ставимо  себе в умови, коли наш економічний поступ може бути поставлений під сумнів.

Варто наголосити, що  правові позиції Європейського Суду з прав людини з цих питань недвозначні. Якщо ми зараз не  виконаємо вимоги  Євроконвенції, то завтра нашій державі доведеться мати справу з десятками судових позовів  у Європейському Суді з прав людини.

Я хочу  зауважити. Може бути заперечення, що є право вибору форми здобуття освіти, але виключена можливість здобуття в сімейному форматі освіти. І більше того, закон передбачає, що положення про форми і порядок вибору цих форм затверджується законодавством. Тобто це підзаконні акти. Це недопустимо з точки зору нашої Конституції. Права людини, порядок забезпечення прав людини має визначатися виключно законом, а не підзаконними актами.

По-друге, в законопроекті вилучені механізми, які можуть забезпечити реально економічні свободи і академічну автономію. По суті, зруйновано ланцюжок: державний стандарт освіти – освітня програма – навчальний план, де лише перша ланка відноситься до повноважень держави, а дві інші мають бути предметом академічної автономії. В проекті є 2 визначення освітньої програми: в статті 1-й і в статті 30-й. Поняття державного стандарту замінено поняттям національного курикулуму стосовно середньої освіти. Таке різнорідне тлумачення дає можливість освітянській бюрократії, не в образу будь-кому сказати, тому що бюрократія забезпечує певний консерватизм і стабільність, але вона дозволить знівелювати право закладів освіти розробляти власні освітні програми і відповідно мати власні навчальні плани.

По-третє, проект централізує Управління системи освіти. 2 нові інституції, які пропонуються, – центральний орган виконавчої влади і забезпечення якості освіти і освітній омбудсмен де-факто будуть цілком залежати від міністерства. Робота першого координується, а, очевидно, на призначення, кандидатуру на посаду омбудсмена в Кабміні зможе вносити лише Мін'юст. Крім того, надання одному з цих органів право здійснювати ліцензування, акредитацію і одночасно сертифікацію освітніх працівників, педагогічний працівників перетворює цей орган на такого монополіста, позиції якого і визначатиме межі академічної автономії наших закладів.

По-четверте, проект не відповідає вимогам статті 8-ї і статті 19-ї нашої Конституції. Немає реальної рівності форм власності, на відміну від Закону "Про вищу освіту", де такі гарантії вже даються. По-друге, всупереч Конституції діяльність освітнього омбудсмена регламентується також постановою Кабміну, що недопустимо, – діяльність органу влади має регулюватися виключно законом. Так само спосіб здійснення повноважень центральним органом і забезпечення якості освіти законопроектом не визначено, а це пряма вимога статті 19 Конституції.

Немає правової визначеності в регулюванні економічної діяльності закладів освіти. А без чіткого врегулювання порядку надання освітніх послуг, обчислення вартості освітніх послуг неможливо забезпечити фінансову автономію, без якої не буде ні академічної, ні адміністративної автономії.

Отже, порушення засадничих  принципів конституціалізму є прямим шляхом до подальшої централізації управління у сфері освіти з усіма можливими негативними наслідками.

Хотів би зауважити, що в проекті після тривалого обговорення зникли дуже важливі статті про моніторинг якості освіти, є лише згадка. Говорилося… Зникли статті про національну систему кваліфікації, які де-факто, національні рамки кваліфікації, галузеві рамки кваліфікації в європейських державах сьогодні поступово замінюють державні стандарти освіти, але зовсім на іншому рівні.

Сказане впливає, що виправити недоліки цього законопроекту без зміни його концепції, в тому числі без додавання нових статей, неможливо.

Ви знаєте, ми приймаючи цей закон повинні розуміти, що він буде діяти років 20 і вносити зміни буде дуже непросто. Не забуваємо, що після нинішнього уряду, безумовно, достойного уряду реформаторів, може як у 10-му році прийти інший уряд і закон має вибудовувати таку систему освіти яку не зможе помахом руки зламати наступний міністр.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. (Оплески) Дякуємо, Володимире Віталійовичу.

Шановні колеги, я тут буду ставити таймер, якщо ви не заперечуєте і він буде так пікати, тому що такі шановані люди виступають, мені не зручно переривати, то я скористаюсь технічним засобом, поставтесь до цього з розумінням.

Я запрошую ректора Київського університету імені Бориса Гринченка Віктора Олександровича Огнев'юка.

І прошу приготуватись Ларисі Юріївні Байді.

ОГНЕВ'ЮК В.О.  Доброго дня, шановні колеги! Вельмишановний пане міністре! Пані голово! Насамперед я хотів би поставити риторичне запитання: чи потрібен нам закон. І на це риторичне питання я даю стверджену відповідь, що звісно потрібен. Чому? Оскільки ми поставили перед державою амбітну мету – членство в Євросоюзі та входження України у число тридцяти найрозвинутіших країн світу, і якщо ми ставимо перед собою таку мету і маємо закон, який жорстко централізує систему, я про існуючий закон, то навряд чи ми зможемо досягти цієї амбітної мети.

Тепер я хочу, щоб ми чітко зрозуміли реальний стан справ у нашій, скажімо, школі, яку ми на сьогоднішній день маємо. Я не буду аналізувати дуже детально, назву тільки декілька цифр, перепрошую, що буду стомлювати вас ними.

Ітак, ви пам'ятаєте, що на початку 80-х років відбувалась реформа загальної середньої освіти. Ітак, в 11-річній школі зразка 1984 року передбачалося 11 тисяч 968 годин. Нині ми маємо в 11-річній школі 10 тисяч 115 академічних годин. Тобто рівень 9-річної школи зразка 1984 року за кількістю годин був кращим від 11-річки зразка 2013 року. 9-річна школа – 10 тисяч 234 годин, сучасна 11-річка – 10 тисяч 115 годин.

В результаті контрреформи, яка відбулася в 2013 році ми призвели до серйозного перевантаження учнів і нинішні школярі, прийшовши зі школи, мусять 3-4 години виконувати непосильні домашні завдання.

Постає питання, чи законопроект, який ми розглядаємо відповідає сьогодні на ці питання, зокрема, про якість загальної і середньої освіти. Можемо з різної точки зору відповідати на це питання. Відповідає, тому що пропонує 12-річну школу. Дійсно, це вже світова практика – перехід до 20-річної системи як такого середнього показника. Але ми повинні поставити чітке запитання: а яку 12-річну школу ми маємо зробити. Ту, в якій діти будуть сидіти 12 років без кабінетів хімії, фізики, біології? Така 12-річна школа не потрібна. Законопроект відповідає на це питання. Ми маємо модель, зверніть увагу, не просто профільної, а профільно-професійної школи, тобто передбачається, що більшість школярів будуть отримувати після закінчення 12 років професію, і це є дуже важливим моментом, який варто підтримати і всебічно підтримати. Тут знаходиться місце для того, для професійно-технічної освіти і для закладів першого і другого рівня акредитації, які сьогодні більш в кризовій ситуації, я маю на увазі професійно-технічну школу і відповіді ми не маємо поки що на місце, законодавчої відповіді на місце закладів першого і другого рівня акредитації, а ми її маємо знайти.

Тому я хотів би сказати про те, що звичайно нам потрібно шукати досить серйозні і адекватні відповіді на ці питання.

Закон про освіту має стати основою для модернізації всієї сфери освіти. Я до речі пропонував, що ми маємо навіть замінити системо сферою, бо це переростає, бо освіта, яка включає відносини близько 9 мільйонів населення, заслуговує на дещо інше уявлення про неї.

Крім того, закон звичайно має подолати монополію держави, зокрема, в особі Міністерства освіти і науки, незважаючи, тут немає значення, хто очолює міністерство, а саме міністерство як інституція. Закон передбачає занадто багато речей, які мають визначатися підзаконними актами і нормативними актами міністерства. Це дуже часто набуває, суб'єктивізує освіту замість того, щоб законодавчо врегулювати. Замість правил, які ми маємо отримати, ми, на превеликий жаль, можемо  отримати варіант, коли від тих чи інших поглядів керівників відомства може залежати доля значної частини  учнів. Я бачу, що вже час мій вичерпується і сигнал – це дуже добра  справа.

Дозвольте ще дві тези. Закон… не буду на цьому зупинятися, вже про це говорила і Лілія Михайлівна, і Сергій Миронович, Державне громадське управління …..партнерство, але при тому при всьому ми  маємо відмовитися навіть від, можливо,  монополії заснування закладів. Можливо треба допускати сьогодні змішану форму для заснування  закладів. Але при тому зберігати державницький підхід і державний контроль.

Якщо ми сьогодні не дамо можливості засновувати заклади…..органів  місцевої влади громадським організаціям або приватним особам, ми не знайдемо  адекватних відповідей на стан освіти на селі, зокрема, і в невеличких містах, ….не зможемо знайти відповіді на кризу професійно-технічної освіти, бо держава не має сьогодні ресурсу для її реформи.  Тому я б, наприклад, це пропонував.

Ну і саме головне, звичайно, це  все-таки учень, заради якого ми повинні робити реформу.  Розвантаження, створення різних можливостей для отримання освіти це має бути. Я  думаю, що при доопрацюванні закон можна було б реалізувати, але, з іншого боку, я думаю,  що комітет Верховної Ради має прийняти, чи комітет зможе його до другого читання підготувати в такому вигляді, я не можу такого рішення приймати за комітет, бо в комітету є своє бачення  і відповідальність депутатів Верховної Ради.

І на завершення. Хочу таку цитату тут нагадати. Якщо ми вчимо наших дітей тільки тому, що знаємо самі,  вони ніколи не зможуть зробити нічого кращого за нас. Тому треба вчити більше, ніж знаємо  самі.  І це має передбачати закон. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Вікторе Олександровичу.

Я запрошую до слова начальника відділу організаційно-правової роботи Національної асоціації інвалідів України Ларису Юріївну Байду. І прошу підготуватися Георгію Федоровичу Труханову.

БАЙДА Л.Ю. Доброго дня, шановні народні депутати, шановна ведуча, пане міністре і присутні! Уже з назви моєї посади організації ви зрозуміли, що мова буде іти про освіту осіб з інвалідністю. Звичайно, ми дуже чекали даний законопроект, обговорювали серед громадських організацій, неодноразово зустрічалися з Міністерством освіти і науки. Навіть на минулому тижня для того, щоб положення, основні положення були внесені в даний законопроект. Але зразу хочу сказати, що в такому вигляді, який він існує сьогодні, він не дає системності  освіті осіб з особливими потребами.

Знаєте, ми можемо дати свої зауваження до всього законопроекту. Але я зупинюсь на частині, що стосується хоча б перших етапів. Наприклад, якщо взяти загальне положення і термінологію. На минулому тижні чи, може, трошки більше в Комітеті з освіти і науки розглядався законопроект 2151а, де всі дійшли згоди  і комітет, і Міністерство освіти, і громадські організації щодо визначення "діти з особливими освітніми потребами". І наразі ми бачимо, що в даному законопроекті використовується стара назва, стара термінологія, яка не відповідає цілям і потребам освіти осіб з особливими освітніми потребами.

 Перші наші зауваження це те, щоб привести термінологічний апарат у відповідність до міжнародних стандартів, і в першу чергу до Конвенції про права людей з інвалідністю.

В цьому році наша держава звітувала в Комітеті ООН з прав людей з інвалідністю. І в рекомендаціях щодо первинного звіту було записано про необхідність приведення термінологічного апарату у відповідність до міжнародних стандартів, і в першу до конвенції. Тому ми дуже здивовані, що там, де понятійний апарат, не введені такі основні поняття, які необхідні для освіти осіб з особливими потребами, як розумне пристосування та універсальний дизайн в сфері освіти.

Нема поняття і "інклюзивне навчання", що є дуже важливим через те, що одне із положень і завдань комітету –  це те, щоб міжнародна спільнота і українська освітянська спільнота думали, говорили однією мовою, що стосується впровадження інклюзивного навчання. Ну, з нашими рекомендаціями Міністерство освіти і науки погодилося, не знаю, як там буде далі це все розглядатися.

Тепер далі. Коли ми ввели термінологію освіти осіб з особливими освітніми потребами, далі подивилися на розділи 16 і 17, то були дуже здивовані. Бо ми маємо всі розуміти, що мова йде не про освіту осіб з інвалідністю, а про освіту осіб з особливими освітніми потребами, яка включає значно ширшу аудиторію. Ми не можемо у всіх законодавчих актах і в нових законопроектах перераховувати цю величезну кількість здобувачів освіти, бо це стосується і дітей Рома і тих військових, які сьогодні повернулися з АТО, це стосується професійно-технічної освіти, це стосується дітей вулиці, талановитих дітей, це стосується набагато ширшого кола здобувачів освіти. І через те в розділах даних щодо освіти осіб з інвалідністю мова іде тільки про освіту осіб з інвалідністю, вона не враховує широке коло здобувачів освіти. У нас спочатку була пропозиція, щоб об'єднати ці розділи, змінити їх назву, но це вже  на розгляд далі даного законопроекту. 

Через те, що навіть нема назви розділу 18… Перепрошую.  Вона протирічить принципу інклюзивного навчання. Наприклад, інтеграція осіб з особливими освітніми потреба у загальноосвітній простір та включення, та інклюзивне навчання, це протирічить самій концепції інклюзивного навчання. 

Уже закінчую. Розділ, наприклад, що стосується мови. Він для нас дуже важливий для спільноти не чуючих і слабо чуючих людей.  В жодному законопроекті з освіти не враховано це питання, хоча вони просять в… стаття "Мова освіти", щоб були враховані, що глухим і слабочуючим здобувачам освіти забезпечуючи право  на навчання жестовою мовою та вивчення української жестової мови. Тобто ми сподівалися, що даний законопроект все ж таки буде прослідковувати системність в наданні освіти осіб з особливими потребами, але, на жаль, наші сподівання не зовсім справдилися.  Через те ми думаємо,  що даний законопроект потребує доопрацювання.

Також ми хотіли сказати, хотіли висловити свою думку щодо введення уповноваженого з прав освіти. Справа в тому, що ця стаття протирічить законодавству України, Конституції України, Парижським принципам, які будуються… інституції незалежні щодо освіти. Через те вона просто не може бути  в даному законопроекті.  Дякую за увагу.     

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. (Оплески) Дякую Ларисі Юріївні.

Я  запрошую до слова голову Центрального комітету профспілки працівників освіти і науки Георгія Федоровича Труханова. Приготуватися Галині Стефанівні Сазоненко.

ТРУХАНОВ Г.Ф. Дякую.

Шановна президія! Шановні учасники! Я буду говорити про соціально-економічну складову. Делегати щойно проведеного   з'їзду  галузевої профспілки дали негативну оцінку проекту закону.  Особливо в частині фінансування освітньої галузі,  гарантії в оплаті праці педагогічних, науково-педагогічних працівників, спеціалістів,  їхніх трудових відносин, сертифікації робочого часу тощо.

Таку позицію підтримали і засвідчили своїми підписами понад 640 тисяч освітян. Підписні листи сьогодні надходять до офісу профспілки. Хочу підкреслити, що норми нового Закону про освіту повинні базуватися на гарантіях, визначених статтею 53 Конституції України, не можуть погіршувати  зміст і обсяг прав освітян, що заборонено статтею 22  Основного закону України, а також враховувати Рекомендацію ЮНЕСКО про становище вчителів. Практика застосування фінансування галузі впродовж дії чинного закону в обсязі 5-7 відсотків від ВВП, до якого включаються кошти спеціального фонду в обсязі близько 1 відсотка засвідчує про їх недостатність.

Видатки в такому обсязі забезпечують лише 40 відсотків потреби на оплату праці педагогічних, науково-педагогічних працівників гарантованих статтею 57 в розмірах.

Ці обсяги забезпечують лише часткове фінансування навчальних закладів на комунальні послуги, оплата яких у вищих навчальних закладах здійснюється переважно за рахунок власних коштів.

Фінансується стипендіарне забезпечення та утримання студентів із числа дітей-сиріт.

Інші потреби навчальних закладів, установ освіти фінансуються в мізерних розмірах.

Тому затвердження норми про фінансування освіти в обсязі менше 7 відсотків… не менше 7 відсотків не покращують фінансового стану освітніх закладів.

За даними національних рахунків освіти в Україні рівень витрат з розрахунку на одного учня (студента) у нас складає лише 20 відсотків від аналогічних витрат в країнах ЄС.

В проекті відсутні гарантії щодо рівня оплати праці педагогічних, науково-педагогічних працівників як це передбачено чинним законом. Хоча в попередніх редакціях передбачались норми про встановлення посадового окладу асистента-педагога на рівні не нижчому від середньої зарплати по промисловості.

В недалекому минулому вже були спроби влади скасувати рівень посадових окладів… гарантії на рівень посадових окладів статтею 57 передбачених.

Конституційний Суд у 2008 році визнав зміни до закону щодо вилучення статті 57 неконституційними адже статтею 22 Конституції встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Надання уряду права встановлювати умови оплати праці працівників освіти, особливо в умовах обмежених фінансових ресурсів без встановлення законом орієнтирів у розмірах посадових окладів не полічив ситуацію з рівнем оплати праці вчителя та підвищення статусу педагога. Це підтверджується рішенням Кабінету Міністрів  про встановлення надбавок за престижність педагогічної праці в граничному розмірі 20 відсотків замість фіксованого розміру. Маємо приклади, коли вчителям платять 0,1 відсотка, це навіть менше 2 гривень на місяць. На сьогодні маємо різницю між мінімальною зарплатою та встановленою урядом без дотримання вимог статті 6 Закону про оплату праці посадовим окладом працівника першого тарифного розряду у розмірі 366 гривень. Лише на ставці заробітної плати середньостатистичний вчитель втрачає 720 гривень на місяць.

Законопроектом передбачаються норми якими буде погіршено умови праці педагогічних, запроваджуються контракти, сертифікація, обрання за конкурсом.

Питання, які пропонується вирішити за допомогою процедури сертифікації, повністю збігаються з питанням атестаційної процедури. В академічному тлумачному словнику слово "сертифікат" означає документ, що засвідчує склад, якість продукції, а також сортність, асортимент тощо. І додається до товарів, які надходять у продаж.  Застосування цього терміну для посвідчення якостей і здібностей працівника є некоректним. Для педагогічного працівника основним документом, що засвідчує його можливість займатися педагогічною діяльність, є диплом про педагогічну освіту.

Пропозиції щодо впровадження контрактної форми трудового договору суперечить як положенням національного законодавства, зокрема Кодексу законів про працю, рішенням і роз'ясненням Конституційного Суду, постановам пленуму Верховного Суду, так і міжнародним нормам міжнародного права, зокрема Конвенції  МОП № 158, 117, 166. В українських реаліях контракт – це звичайний строковий договір.

Реалізація норм про наповнюваність класів в закладах базової середньої освіти не менше 15 учнів призведе до закриття більшості шкіл у сільській місцевості. Адже, якщо хоч один клас має 14 учнів, їх треба вести вчитися в інше село або посиляти в гуртожиток.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу завершувати.

ТРУХАНОВ Г.Ф. Неприпустимими є норми про оплату вчителям підвищення своєї кваліфікації, повернення студентами коштів за навчання і таке інше.

Також хочу зазначити насамкінець, що законопроект подано на розгляд парламентарів з порушенням регламенту Кабінету Міністрів, без погодження з всеукраїнськими профспілками та їх об'єднаннями. Так, удосконалювати закони потрібно, але не за рахунок зниження якості освіти та звуження прав працюючих. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо Георгію Федоровичу.

Шановні колеги, я лише хотіла б вас попросити про взаємоповагу одне до одного. Тому що тут довгий список, а в нас на виступи залишилося ще тільки година, до пів на шосту, бо потім будуть виступати народні депутати. І мені буде прикро, що в кінці частина людей, які підготувалися, не виступлять тільки тому, що все-таки ми не дотримуємося регламенту.

Я запрошую до слова Галину Стефанівну Сазоненко, директора Українського гуманітарного ліцею при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. І приготуватися Ярославу Яковичу Болюбашу.

САЗОНЕНКО Г.С. Шановні народні депутати, шановні колеги, пане міністре! Закон "Про освіту", який ми обговорюємо сьогодні, в котрий раз приймається в дуже складний час, коли йде загальне скорочення бюджету. І тому розраховувати на те, що в котрий раз, говорячи про те, що освіта – стратегічна сфера чи галузь, нам, мені думається, не дуже прийдеться. Більше того, вимога європейськості української шкільної освіти є абсолютно однозначною.

Я кілька абсолютно сентенцій з приводу того, що є. Перше, структурна модель. Ясна річ, 12-річна школа. Але, на мою думку, мені уявляється, для того, щоб ми не знущалися над маленькими дітьми в садочках, треба поміняти: дошкільна освіта на дошкільне виховання, бо це найголовніше, що має виховуватись. Ми забули про виховання взагалі,  говорячи... недивлячись на те, що Ізраїль розуміє слово освіта,  це навчання і виховання. Далі.

Модель: 4, 5 плюс 3 я би поміняла на: 5, 4 плюс 3, з огляду на те, що має супроводжуватись освіта розвитком під номером 1. Розвиток, а потім навчання. Но у нас все впирається в ті наші зони, вони по сьогодні десь звучать. Тому на мою думку треба, тим більше Віктор Олександрович, тут чітко розписав по кількості годин, це правда. Те, що в старшій школі діти перевантажені, 21 чи 25 навчальних дисциплін в атестаті. Та скажіть, де ж таких головастиків знайдеш сьогодні? В Європі – 10-12. Право вибору забрали абсолютно у дітей.

Наступне. Ми абсолютне випустили таке поняття, говоримо про принципи освітньої діяльності, як філософію освіти чи освітня політика, чи методологія. Ну, ми ж українці і те, що добре німцям, наприклад, чи американцям,  українцям не завжди. Ми маємо говорити про наші національні цінності хоча би коротко абсолютно. Говорити про компетентнісну освіту, неперервну компетентнісну освіту. І зрозуміла річ, як принцип, автономія дуже, ну, вдячна про те, що він в кінці-кінців звучить в різних ракурсах, але цього на не вистачає. Ми звикли до тих заходів, тому втратили схід. І безкінечно ми говоримо такий чи інший захід. У нас єдина країна.

Далі. Наступне. На мою думку абсурдною виступає роль Національної академії наук в тій ситуації, коли грошей немає. Подивіться… Але, взагалі, то 6 академій. Це інший уже закон. Але я говорю по Національну академію педнаук, 15 інститутів. Уявляєте яка сума коштів. І куди вони ідуть? На оті програми не підйомні для учнів, не підйомні часто для вчителів. І тому я уявляю, що тут велика економія коштів і в розділі економіки ми маємо визначити, є міністерство, є два інститути в структурі університету, їх достатньо. Академія наук має існувати точно так, як аналогічна академія на громадських засадах, і це буде теж європейських вимір української шкільної освіти. Тому… (Оплески) Я дякую, тому що думаю, що не тільки я.  

Говорячи про освіту, ми маємо вилучити всі варіації, які на тему включають нам до освіти харчування, обов'язкове харчування учнів початкової школи, це соціальний захист. Ми попробували і написали   звернення до голови, наприклад, нашого, там, Кличка, да, Голови КМДА, для того, щоб зняли харчування тільки для соціально незахищених дітей і дітей з зони АТО. Він зразу відреагував позитивно, далі крок назад чи 25 кроків назад, не знаю. Треба харчування тільки як соціальна необхідність, а не включати її сюди.

Далі. Надлишкове управління. Це кошмар, який ми відчуваємо. За сьогодні я отримала 3 факсограми, в яких написано, я її отримую о 13:00, до 12:00 дати узагальнюючий аналіз тому, сьому, перетому і таке інше. Скажіть, для якого? Покладіть відповідальність на директора. Нехай директор йде на конкурс, це не тільки сьогодні конкурсний відбір директора, я його проходила в 1992 році. Тому не можна робити того, що сьогодні ноу-хау директор прозоро проходить на конкурсі. Це абсолютно правильна норма. Але слово "громадський нагляд" мене шокує. Ви знаєте, у мене, я думаю, може наглядачі ззаду, донощики чи що, там будуть… Є аудит, давайте зробимо, напишемо академічний аудит, громадський аудит для того, щоб ми говорили єдиною мовою з країнами Євросоюзу. Якщо ви говорили про заробітну платню, нас вирівняйте з поліцейськими так як в Сполучених Штатах Америки. У них рівень зарплати точно такий як у поліцейських і навіть якісь функції вчителям… Я не перебрала час? Да. Зараз всі, всі системи освіти порозказую. Тому, тому… Да.

_______________. Ми даємо вам час.

САЗОНЕНКО Г.С.  Да. Вибачте, якщо я перебрала час.

ГОЛОВУЮЧИЙ. До 5 хвилин це не означає обов'язково 5, можна 4.

САЗОНЕНКО Г.С.  Тому, я думаю, що оплата праці має залежати від якості наданих послуг. Подивіться, що робить, наприклад, Ізраїль, система освіти. Зарплата залежить від того як твої діти написали контрольну… єдину контрольну роботу Міністерства освіти Ізраїлю. Да, ви зрозуміли, не помилилася.

Тому, я думаю, що варіацій достатньо багато. Тоді чоловіки може прийдуть в школу і буде так як в Японії в старшій школі 80 відсотків, а в молодшій жодного не знайти. Тому, звісно, треба реформи, вони потрібні, і закон потребує певного удосконалення, але дуже багато зроблено. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Галина Стефанівна.

Я запрошую до слова Ярослава Яковича Болюбаша, відповідального секретаря спілки ректорів вищих навчальних закладів України. І приготуватися Тетяні Миколаївні Колос.

БОЛЮБАШ Я.Я. Шановні пані і панове, аналізуючи проект закону, ми виходили з того, наскільки у ньому цілісно відображена національна система освіти і чи рівнозначно нормативно урегульовані всі її складові. По-перше, цей законопроект, що є фактично базовим, системоутворюючим, має у будь-кого, громадянина України чи іноземця сформувати зрозумілу картину   системи освіти. Як керується, як контролюється і так далі.

По-друге, наскільки цей законопроект як базовий є самостійним, завершеним. І чи в ньому рівнозначно нормативно врегульовані усі ланки освіти, принципів управління і так далі.

Відповідаючи на ці постановочні питання треба відзначити, що законопроект містить ряд прогресивних норм, які сприятимуть розвитку національної освіти та її адаптації до європейських вимог. Водночас, перше, виходячи із законопроекту не можна собі цілісно уявити систему освіти. Наприклад, якщо у статті 11 "повна загальна середня освіта" вичерпно описуються загалом усі рівні, то у статті 13 "професійна освіта" лише зазначається три її складові. А у статті "вища освіта та наукова діяльність" зовсім не відображається система освіти, а навпаки ідуть посилання на спеціальні закони.

Побіжно треба зазначити, ну, врешті-решт раз не визначена система вищої освіти, то на сьогоднішній день і не визначена блудна доля, вибачте за це слово, технікумів. Я умовно  називаю технікуми. Її треба вирішити. Тому це не просто заклад, а це унікальний заклад колишньої вищої освіти.

Побіжно треба зазначити, що стаття 11 має назву "Повна загальна середня освіта" хоча не існує поняття "незагальна середня освіта" за законами логіки. Навпаки, в старшій школі здобувається профільна середня освіта, тому доречною є назва цієї статті "Повна середня освіта" або краще "Середня освіта", тоді є логічний ряд: дошкільна, середня, професійна, вища, післядипломна.

Є застереження і щодо статті "Професійна освіта". Так, в абзаці другому частини  третьої цієї статті  зазначається, що у системі  професійної освіти можуть функціонувати заклади вищої освіти, що є нелогічним, оскільки нижчий рівень не може включати вищий  рівень. Навпаки, у системі вищої можуть бути… ну на рівень  нижче заклади професійної освіти.

Дуже добре, що в законопроекті врешті-решт з'явилась стаття "Післядипломна освіта" в різних варіантах то була, то не була.

Водночас не можна погодитися із такою її складовою, як "перепідготовка". У класичному розумінні "перепідготовка", і всі ми до цього звикли, означала здобуття так званої другої вищої освіти чи другої професії за іншою спеціальністю. Хоча, звісно, мова не йшла про другу вищу освіту, вища освіта є одна, просто здобувається вища освіта за іншою спеціальністю. Сьогодні здобуття вищої освіти чи професії за іншою спеціальністю є звичайною нормою і відноситься до системи здобуття вищої освіти, а не післядипломної. Звісно, цей атавізм… цього атавізму требу позбутися , і це не може бути післядипломна: підвищення кваліфікації, спеціалізації і так далі.    

Третє, на що я, і думаю,  цим завершу, щодо  пунктів. Виникає запитання і щодо статті  "Мистецька освіта". Аж ніяк не применшуючи ролі і значення мистецької освіти у формуванні  громадянина України та важливості збереження і розвитку національних традицій у цій галузі,  варто зазначити, що виокремлювати мистецьку освіту у законі недоцільно. Адже у системі освіти існують і ніші специфічні чи профільні освіти, які не вписуються однозначно у загальну систему освіти. Зокрема військова, фізкультурна, фізико-математична і так далі, і так далі, коли навчання йде не після 9-го, а з 8-го чи з дошкільного закладу. У зв'язку з цим видається за необхідне у законі не прописувати детально норми для таких видів освіти, а в статті щодо типів закладів освіти передбачити можливість створення специфічних закладів мистецької, військової і так далі. А положення про це має затвердити Кабмін.

До речі, я хочу наголосити: чомусь у законі, у законопроекті взагалі відсутня стаття про типи закладів освіти, що є серйозним недоліком. Є ще, шановні колеги, і інші зауваження. Я їх обов'язково передам цій робочій групі. І хочу зауважити, що спілка ректорів готова до роботи. Але дозвольте буквально півхвилини.

Висловлюючи слова вдячності укладачам проекту безпосереднім і опосередкованим, хочу зауважити, що вони знаходились у непростій ситуації, коли треба писати основоположний базовий закон при наявності вже нових галузевих, один з них діючий, інший готовий у проекті. Це певним чином неприродній спосіб. Але, на мій погляд, ми повинні дивитися у корінь саме базового Закону "Про освіту", бо саме він має стати методологією розвитку освіти. Інші можемо потім привести у відповідність до нього. І маємо керуватися думкою, що ми сьогодні мудріші, ніж учора. Я маю на увазі, відкинути амбіції щодо того, що закладено в вищу освіту, чи в проекті Закону про професійну освіту. Дякую вам за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Ярославе Яковичу.

Я запрошую до слова Тетяну Миколаївну Колос, заступника директора Департаменту мистецтв та навчальних закладів,.. мистецьких, мабуть, навчальних закладів. Начальник відділу навчальних закладів та науки Міністерства культури України. Приготуватися Шияну Роману Богдановичу.

КОЛОС Т.М. Добрий день, шановні колеги, Лілія Михайлівна, Сергій Миронович і народні депутати! Дуже дякую вам за те, що Міністерство освіти все-таки ……. статтю 19 "Мистецька освіта". Оскільки на сьогоднішній день концепція цієї статті в нас тільки помінялася, що вона тепер буде звучати "Види спеціалізованої освіти", куди увійдуть всі чотири типи освіти, які визначають сьогодні дуже велику специфіку їхнього розвитку функціонування. Це освіта наукового спрямування, мистецька освіта, спортивна освіта і військова освіта.

Я хочу наголосити на тому, що рішення про включення статті "Мистецька освіта" було досягнуто ще в червні місяці на спільному засіданні двох Комітетів науки і освіти, культури і духовності Верховної Ради, і тоді всі зрозуміли, що це дуже специфічна освіта, яка має бути окремо виписана в законодавстві. Чому? Тому що ця освіта здобувається в наскрізному порядку із залученням всіх видів освіти, неможливо здобути вищу мистецьку освіту, наприклад, музичну без того, щоб дитина в шість, в сім років почала займатися музикою, грати, наприклад, на фортепіано. Неможливо здобути високих досягнень, успіхів у спорті до поки, якщо дитина з раннього віку не займається спортом. Для цих видів освіти є спеціалізовані заклади, їх не так багато, йдеться тільки про забезпечення професійної підготовки митців, спортсменів, військових і частина з наукової освіти це те, що стосується наукових ліцеїв, інтернатів і науки в позашкільній освіті.

Ми погодилися долучити наших колег військових, спортсменів і науковців до нашої статті, цієї "Мистецької освіти", але просимо розглянути питання щодо трішки розширення її. Тому що там виписана тільки структура освіти. Ми хотіли б ще визначити специфіку розроблення стандартів саме для спеціалізованої підготовки на всіх рівнях цієї освіти. Хотіла б визначити специфіку, сертифікація або атестація педагогічних працівників, оскільки вони виконують ті функції, вони відрізняються, виконання їхніх функції відрізняються дещо від загальноосвітніх педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів. І також вони мають всі свою особливу систему підготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів.

Тому ще хочу наголосити в законі прописана сертифікація педагогічних працівників. В тому вигляді в якому вона прописана в законі вона абсолютно не підходить для, зокрема, мистецьких, я так думаю, військових, спортивних і так далі навчальних закладів. В законі зараз написано, що сертифікація – це проводиться з метою оцінювання здатності педагогічних працівників системи дошкільної, загально-середньої та професійної освіти, позашкільної тут немає. Потім згадується, що під сертифікацію підпадає і позашкільна освіта, ви говорили про це, Лілія Михайлівна, дякую. Але після цього написано, що вони мають отримувати категорію в системі сертифікації. Насправді немає такого тесту, ні комп'ютерного, ні теоретичного, який би міг визначити здатність викладача віолончелі викладати віолончель, або рівень викладання віолончелі це може оцінюватися тільки за результатами, за його досягненнями, які визначаються рівнем виконавським учня, його активністю, я говорю зараз про музику, наприклад, це можна застосувати до всіх видів мистецтва, його активності в культурно-митецькому житті і так далі. Тому пропонуємо, по-перше, для цих закладів спеціалізованої освіти, для педагогічних працівників спеціалізованих видів освіти визначити особливі умови сертифікації, а ще краще атестації педагогічних працівників. Розроблення стандартів і бажано було б настільки широкі відмінності між цими самими видами спеціалізованої освіти, бажано було би все-таки зробити розділ як це було в першій концепції комітету, викладеної влітку цього року по цьому закону. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Тетяно Миколаївно.

Я запрошую до слова Романа Богдановича Шияна, ректора Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, приготуватись Людмилі Іванівні Паращенко.

ШИЯН Р.Б. Високоповажна пані голово! Високоповажний пане міністре! Вельмишановні колег! Мій виступ стосуватиметься проблем професійного розвитку педагогічних працівників і пов'язаної з цим сертифікації. От з сертифікації я і почну. І, ну, в усіх коментарях, які мені доводилося чути з цього приводу, ніби досягнутий консенсус, що йдеться, ну, на початках принаймні, в початковій фазі впровадження цієї процедури про інструмент для переходу на нову систему оплати праці. І в такій редакції я це підтримую і, можливо, саме в такій логіці варто було б викласти статтю 48 і вже точно пункт 4 цієї статті мав би бути вилучений, оскільки там йдеться про дуже вузький сегмент компетентності вчителя, а саме його володіння предметом і методикою викладання цього предмету, а компетентісне поле вчительське є значно, значно ширше. І оскільки пункт 1 цієї статті визначає… відносить до компетенції центральний орган Державне управління освітою це і визначення стандарту цієї сертифікації, то може цього було б і досить.

І друге питання, другий аспект цієї проблеми пов'язаний зі входженням в професію молодих вчителів. Якщо ми візьмемо статтю 15 і побачимо перелік усіх форм входження в професію працівників медицини, то це мене спонукає до того, щоб запропонувати прийняту в усьому світі так звану педагогічну індукцію, ну, такий термін вживається в цілому світі, трохи незвичний для нашого вуха, яка могла б надати позитивного, власне, звучання оцій суперечливій проблемі первинної сертифікації вчителів… молодих вчителів після закінчення ними навчального закладу перед входженням в професію.

І третій аспект, якого я хотів би торкнутися, ну, він, я відверто зізнаюся, корпоративний про місце післядипломної освіти осіб з вищою освітою. Власне, в такому ключі я пропонував би розв'язати цю суперечність, яка стосується післядипломної освіти, яка то виринає, то потопає у цих текстах. І якби ми додали до статті 38 про те, що післядипломна освіта осіб з вищою освітою відповідає за своїм статусом вищої освіті за умови акредитації відповідних освітніх програм, то це зняло б ту суперечність, яка виникла. І на практиці це означало б, що всі потенційні провайдери цієї послуги чи суб'єкти післядипломної освіти могли б ліцензуватися, а ті, які відповідають встановленим критеріям, до кадрового, матеріально-технічного, змістового могли б здобувати такий статус. Це звичайно потребувало б внесення відповідних змін до статті 38, яка по-іншому трактує це питання. Це щодо букви закону.

А щодо духу, то мені здається, що в цьому законі не вистачає того засадничого принципу, на якому побудовані усі найуспішніші освітні системи, а саме принципу довіри. І, на мою думку, оці всі інструменти, про які я щойно казав, мали б сенс саме за тією умови як би вони формували таку компетентність учасників навчально-виховного процесу, яка  дозволяла б наповнити цей закон оцим духом довіри. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Романе Богдановичу, що ви повністю вклалися у регламент.

І я зараз запрошую до слова  голову Агенції розвитку освітньої політики, почесного президента Асоціації приватних закладів міста Києва, директора Київського ліцею бізнесу, Людмилу Іванівну Паращенко. І прошу приготуватися Руслана Васильовича Гурака.

ПАРАЩЕНКО Л.І.  Вельмишановні члени комітету, пане міністр, вельмишановні присутні, багато було сказано. І своє запрошення сюди я розцінила як те, що мій голос може бути врахований при визначенні того, що робити  з законопроектом далі. Чи залишати його для проходження в установленій процедурі і винесення в сесійну залу, чи можна щось зробити, чи повернути його на доопрацювання і суттєво над ним попрацювати.

Я була причетна як член робочої групи від самого початку до написання законопроекту і через робочу групу комітету, і частково через робочу групу Міністерства освіти. І хочу сказати, що, з моєї точки  зору, ось на цьому етапі все-таки законопроект варто повернути ще на доопрацювання в робочі групі. І є великий ентузіазм щодо того, щоби цей закон відповідав усім тим принципам, про які сказав пан міністр, про які говорили шановні виступаючі. Я не буду повторювати, тому що дуже чітко було сказано по всіх позиціях, і в проекті рішення, яке нам роздали сьогодні, визначені всі передумови, з моєї точки зору, дуже доцільно. Ми можемо їх ілюструвати, чому саме законопроект має бути повернутий на доопрацювання.

Я би ще хотіла тільки закцентувати, що вже говорив і пан Ковтунець, щодо права на освіту і реалізації прав всіма суб'єктами освітнього простору. З нашої точки зору, абсолютний дисбаланс між правами і обов'язками усіх учасників навчально-освітнього простору.

Крім того, ми звісно дуже вітаємо імплементацію в закон конституційного права і європейського права про рівність форм закладів освіти незалежно від їхньої форми власності. Проте це залишилося лише декларацією, тому що всі статті закону абсолютно підкреслюють право закладів освіти, комунальної і державної форми власності. Так, це може бути, але за умови виписування інших механізмів рівності для закладів освіти недержавної форми власності, приміром через створення привабливого інвестиційного поля, створення певних умов для інвестування в сферу освіти. Цієї мети посилення привабливості освіти для інвестування в її розвиток на разі законопроект не забезпечує. Крім того, ігнорується повністю можливість інвестування з боку батьків і закладання основних принципів такого інвестування.

З нашої точки зору, абсолютно методологічно не вірно виписаний розділ економіка освіти. Дуже палкі дискусії були, тому що зіткнулися по суті дві парадигми, що є освіта, освіта як суспільне благо чи освіта як діяльність, яка в економічному вимірі має назву освіта як послуга.

З 1994 року в генеральній Угоді про товари і послуги Всесвітньої організації торгівлі однозначно визначено, що освіта  є послугою, є державною управлінською послугою, яка надається на кошти платників податків, це в економічному вимірі. Це не означає, що освіта стає платним товаром, за який мають сплачувати батьки чи мають сплачувати набувачі цієї послуги. Але те, що в термінологічних термінах у статті 1 у нас є здобувачі освіти, але немає надавачів освіти, є освітня діяльність, але немає освітньої послуги, є заклади освіти, але немає засновників закладів освіти. Хто є засновниками на сьогодні закладів освіти? Тобто такі методологічні протиріччя не додають мені впевненості, що такі зміни можуть бути зроблені і внесені в процесі проходження закону в сесійній залі. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Людмила Іванівно.

Я запрошую до слова голову Державного інспекції навчальних закладів України Руслана Васильовича Гурака. Прошу приготуватися Івану ………

ГУРАК Р.В. Доброго дня, шановні колеги! Я хочу звернути і розпочати з того, що діючий Закон про освіту був прийнятий у 1991 році. І з того часу пройшло вже багато часу, змінилися умови і ті поправки, які були внесені, зміни і доповнення, їх було понад 40, вони абсолютно не забезпечують того стану, який є в освіті на даний момент. Тому приймати закон і вносити до нього зміни, і приймати новий закон настала конче необхідність і сама більша пора.

Але я був в багатьох робочих групах і в комітеті Верховної Ради, і в Міністерстві освіти, я був в робочих групах, які розробляли проект закону. І мені зрозуміло чому закон і перший, і другий виходить такий широкий і так багато статей. Тому що зацікавлених сторін дуже багато і всі хочуть, щоб там була відображена їхня позиція і їхні переживання, і їхні думки з п приводу тих чи інших галузей. Хоча я залишаюся прихильником все ж таки і тої думки, що Закон про освіту, враховуючи, що у нас є спеціальні закони, має залишатися не рамковим законом, а законом концепції. Де має бути передбачена тільки визначення, що таке освіта впродовж життя, і має бути передбачена, яка структура освіти і яка система освіти є в Україні, і які ми чекаємо результати від осовіти. Це моя думка і переконання, тому що ми інколи в цьому законі дублюємо інші закони: Закон про загально-середню освіту, Закон про позашкільну освіту, Закон про вищу освіту. І це виникають труднощі скомпонувати всі ці питання  щодо і фінансування, і щодо управління, це досить складно і практично неможливо.

Але я хотів би повернутися до іншого, я все ж таки хотів повернутися до державного нагляду контролю, який передбачений в цьому законі. В цьому законі, якщо ви побачили, ви не знайдете вже поняття державного нагляду, контролю. А державний нагляд контроль фактично розподілений між чотирма ланками, це між центральним органом виконавчої влади, який забезпечує якість освіти, між Міністерством освіти і науки України, між освітнім омбудсменом і між громадським контролем. Насправді така позиція можлива і абсолютно доречна і коректна, якби не було одне "но" – хто буде здійснювати державний нагляд і контроль? І в який спосіб буде здійснюватися державний нагляд контроль? Адже інституційний аудит, як передбачено за центральним органом він тільки аудит, які наслідки будуть аудиту також ми повинні доопрацювати і визначити, що ми чекаємо за цим аудитом? Крім того, центральний орган забезпечення якості освіти його чітко треба вписати в систему центральних органів виконавчої влади і чітко дати йому поняття чим він буде займатися. Якщо він надає послуги, то тоді це не інспекція, якщо він здійснює нагляд і контроль, то тоді це чітко інспекція і ми повинні визначати це, і розуміти, що це буде нагляд і контроль.

Крім того, ми передбачаємо атестацію, сертифікацію, ліцензування і акредитацію. Але я хочу сказати, що щорічно в  Україні атестацію проходить біля 140 тисяч педагогічних працівників. Яка кількість людей повинна працювати  в центральному органі забезпечення якості освіти,  щоб провести таку кількість  сертифікації. І яка процедура буде цієї сертифікації?

А, окрім того, ліцензування і акредитація. І я закінчую, що внаслідок цього  нам необхідно… я думаю, що нам можна не боятися поняття все ж таки  інспекції, це європейська практика, всюди існують інспекції в сфері освіти і змінити назву центрального органу з забезпечення якості освіти на орган, що здійснює  державний нагляд контролю у сфері освіти.  Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. 

Я запрошую до слова від батьків заступника  голови громадської організації "Батьківський контроль" Іванну Якимівну Кобернік. І прошу приготуватися  Анатолія Анатолійовича Гармаша.

КОБЕРНІК І. Я.  Шановні учасники слухань!  Шановний пане міністр, пані голово комітету! Вже багато було сказано, я постараюсь не повторюватися. Головні протиріччя. Які виникають і які зараз  обговорювалися і піднімалися в різній мірі всіма спікерами, це яким має бути цей законопроект: він має бути рамковим чи він має бути всеохоплюючим, який описує всі сфери і всі галузі освіти. В чому виникала проблема.  На всі запитання "чому цього немає в законі" отримується відповідь, що це буде в спеціальному законі. Але переважно в відповідь  від тих, хто задавав запитання ми не  віримо. Тому що цей закон ідеологічно не показує тих демократичних змін, яких чекає суспільство і через які… через потребу яких виникла потреба прийняття такого  закону на заміну того, який діє з 1991 року. Цей закон зберігає… фактично зараз ми почули, що немає жодної категорії, яка працює в сфері освіти, яка була б законом задоволена. Тобто той  закон, який є, він  зменшує права батьків, він зменшує права учнів, він зменшує права вчителів порівняно з тими гарантіями, які давалися раніше.  Єдина категорія, яка  в своїх правах в цьому законі не порушена, це чиновники. Тому що централізована система освіти… керування освітою зберігається, укріплюється, і це, безумовно, щонайменше суперечить тому курсу на децентралізацію, який оголошений керівництвом держави. І, напевне, через цю… це серйозне протиріччя, тобто спроби централізації управління освітою в умовах децентралізації країни, напевне, вони і не дали можливості виписати той розділ "Економіка освіти", тому що це… ця суперечність, вона зайшла в глухий кут. Можливо, виходом була б спільна робота з іншими комітетами Верховної Ради з Міністерством регіонального розвитку про те, щоб все ж таки цей процес йшов в комплексі, тому що, якщо зараз будуть прописані ті норми і вони почнуть діяти, а потім будуть прийматися нові закони про децентралізацію і в тому числі вноситися зміни в Конституцію, це буде серйозною проблемою.

Тому, мені здається, що цей закон має бути доопрацьований перш ніж бути винесеним на перше читання і під час роботи над ним в комітеті Верховної Ради, мені здається, що дуже важливо, щоб ця робота була проведена з іншими комітетами Верховної Ради також.

Знову ж, повертаючись до питання, чому багато, хто не вірить, що норми будуть краще виписані в спеціальних законах? Тому що немає концепції цих законів. Якби паралельно з базовим Законом про освіту була представлена концепція Закону про середню освіту і було показане уявлення, яким чином ті поняття, які певною мірою і з'явилися щодо різноманітних форм освіти, щодо рівних прав освіти. Якби вони були показані в концепції Закону про середню освіту, можливо, довіри було б більше. А таким чином, ми бачимо збережену централізовану систему управління, ми бачимо посилення тиску і контролю над вчителем, будуть краще його контролювати. Але при цьому ми не бачимо жодних стимулів і жодних передумов для того, щоб вчитель розвивався, покращував свої знання, свої навички і відповідно краще навчав наших дітей.

Що стосується батьків. Як уже говорив пан Ковтунець, справді, забрано право батьків на вибір закладу освіту. І це, звичайно, серйозне порушення прав. І при чому, це батьки єдина категорія, яка в цьому законі, у неї відповідальність прописана найкраще. От батьки несуть повну відповідальність за освіту своєї дитини і більше ніхто не несе цієї відповідальності в повній же мірі. Але, якщо ми говоримо про права батьків, то вони можуть тільки знайомитися з умовами освіти, знайомитися з програмами, вибирати форму освіти. Але насправді цього недостатньо для того, щоб нести повну відповідальність в тій ситуації, яку ми зараз маємо в державі, коли батьки, крім того, що платять податки, ще й повноцінно співфінансують освіту через те, що є недостатнє фінансування з боку держави. Відповідно нас не влаштовує ситуація, що ми повинні просто так принести гроші, а хтось сам вирішить, як він їх потратить. Тобто або держава бере на себе повну відповідальність, що вона стовідсотково покриває всі видатки на освіту. І тоді в неї буде щонайменше, можливо, це не так демократично, але щонайменше буде понятійно більше прав вимагати, що вона, так би мовити, і задає повністю правила гри. "А ви нас тут не питайте, як ми вчимо ваших дітей". Мені здається, що ця ситуація неприпустима. І що стосується прав батьків у громадському самоврядуванні закладів освіти, ця норма повинна бути додана, тому що зараз її немає. В педагогічних працівників є таке право, в батьків такого права немає.

На завершення я хочу тільки сказати, що ще однієї важливої речі бракує в цьому законі. Він жодним чином не дивиться в майбутнє. Тобто він все одно щодо змісту освіти не дає того дуже важливого поняття, що ми повинні дітей вчити знанням майбутнього. Треба чесно визнати, що школа вже не є джерелом знань. Школа має навчити дітей вчитися і сказати ті канали, де діти можуть знайти ці знання. А вже ми не говоримо про передачу знань, їх запам'ятовування і відтворення. І школа має бути джерелом, де вчать соціальним відносинам. Це надзвичайно важливо, і це має знайти відображення, в тому числі і в цьому законі. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Дякуємо, Іванно Якимівно.

І зараз запрошую до слова від роботодавців заступника директора Департаменту розвитку трудового потенціалу Федерації роботодавців України Анатолія Анатолійовича Гармаша.

ГАРМАШ А.А. Дякую, шановні пан і панове.

Сторона  роботодавців підтримує оновлення законодавства у сфері освіти. Ми переконані, що новий Закон "Про освіту" як рамковий, як базовий закон має в першу чергу створювати умови для забезпечення більшої актуальності, відповідності кваліфікації, які здобуваються випускників навчальних закладів, зокрема професійних навчальних закладів і вищих професійних навчальних закладів. В тому числі, розкриваючи основні структурні елементи, такий закон мав би забезпечити узгодженість і наступність усіх рівнів освіти, в тому числі сприяти цілісності і прозорості національної системи кваліфікації в цілому. Проте, на нашу думку, одним з ключових завдань мало б стати, яке б враховувало даний законопроект, мало б стати ціль забезпечення ефективності системи освіти і ринку праці. І в цьому контексті ми підтримуємо включення в законопроект окремих положень щодо національної системи кваліфікації, окремих положень щодо використання національної рамки кваліфікації, положень, які б врегульовували питання використання професійних стандартів, при розробленні освітніх  стандартів і освітніх програм. Також необхідно рамково закріпити положення щодо присвоєння та розроблення професійних кваліфікацій.

На сьогоднішній день ми вже маємо прийняти Закон про вищу освіту, поданий до Верховної Ради законопроект по професійній освіті. Але з іншої сторони спеціальні закони, положення спеціальних законів мало б узгоджуватися та розкривати положення основного базового закону. З цією метою ми б пропонували створити окрему робочу групу для узгодження положень цих законопроектів з новими пропозиціями, передбаченими законопроектом про освіту, після вже ухвалення його, під час підготовки даного законопроекту до другого читання. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова генерального директора "Фонду "Відкрита політика", Громадянської платформи з реформування наукової сфери в Україні Ірину Анатоліївну Жданову. І прошу приготуватися до виступу Сергія Івановича Горбачова.

ЖДАНОВА І.А. Шановні колеги, шановна пані голово і пане міністре, депутати! Я хотіла б сказати, що Громадянська платформа з реформування наукової сфери, ініційована Фондом "Відкрита політика" об'єднує багато наукових ліцеїв, академічних інститутів, університетів і громадських організацій, які провели круглі столи, робочі групи і зробили свої напрацювання в Закон про науку і Закон про освіту, і інші документи.

 Я хочу сказати, що ми абсолютно підтримуємо 12-річну систему і вважаємо, що Закон про освіту – це не крок, а два кроки вперед в порівнянні з тим, що сьогодні маємо. І одночасно, звичайно, що є певні ризики і застереження, і я хочу підтримати тих із виступаючих, які говорили, що недоцільно було виключати статтю про державний нагляд, яка була в першому варіанті. І, можливо, можна зараз об'єднати статтю 58 і сказати про державний громадський нагляд, але при цьому чітко визначити критерій моніторингу і інші принципові речі, щоб ми в цьому питанні не було тих зловживань, які сьогодні є.

Крім того, ми вважаємо недоцільним, коли із процесу виховання вилучена школа і вся відповідальність за виховання перенесена на батьків. І ми думаємо, що стаття 43, вона повинна бути доповнена обов'язками вчителів, які були теж в першому варіанті закону, це стосовно утверджувати … принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, відданості, гуманізму і виховувати повагу до батьків, жінок. Тобто традиційні цінності і виховання за традиційних цінностей вона має бути покладена не тільки на батьків, а і на школу.

Крім того, у батьків, коли прописані  їхні обов'язки там написано, що виховання прав дитини і так далі. Ми хочемо сказати, що потрібно доповнити це положення, вихованням відповідальності. Тому що перш за все ми повинні усвідомлювати, що потрібно виховувати відповідальність у дитини і крім того, що повагу до прав і інших моментів.

Крім того, я хотіла  б сказати, що в принципах та засадах освітньої діяльності ми пропонували конкурентність замінити на сенергетизм. Якраз наша, мені здається, робота над двома законопроектами показала, що створення такої платформи для висловлення і врахування думок, і воно якраз дає ефект сенергії. І я за це між іншим дуже вдячна якраз і голові комітету за вміння налагоджувати оці комунікації і бути такою платформою.

Наступним питанням застереженням це є наповненість класу і формула визначення субвенції місцевим бюджетам. В першому варіанті законопроекту була мінімальність наповненість класів 5  чоловік, потім вона змінилася на 10, зараз мова йде про 15 і в останньому варіанті, який нам запропонували, ця норма взагалі вилучені, цей індикатор взагалі вилучений і стоїть просто там тощо. Ми хочемо сказати, що це є небезпечно, тому що порядок розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами повинен мати чіткий індикатор і повинна бути диференціація. Наприклад, якщо мова йде про високогірне село, там не може бути норма не те, що 15 чоловік, а навіть і 10 чоловік. Тому що відсутність доріг, відсутність шкільного автобусу, який міг би звести з багатьох присілків. Перераховували вже, що якщо, наприклад, в селі Космач запровадити цю систему, то дітей звозити в центр села потрібно вже десь з 12-ї, з першої години ночі. Крім того, в умовах зими, коли ожеледиця, і на деякі присілки є сполучення на ЗІЛах, це теж унеможливлює транспортування дітей в центр. Тому ми за те, щоб був дуже диференційований підхід.

Крім того, я закінчую, ми підтримуємо пропозицію Міністерства культури стосовно того, що стаття 19 і ми дуже вдячні за цей компроміс з Міністерством культури, і ми об'єдналися з Міністерством оборони і Міністерством молоді та спорту , і зробили окрему статтю по видам спеціалізованої освіти. Але дуже було б добре якби це був все-таки розділ, як це ми пропонували на весні.

І останнє. Після поїздки в Краматорськ, де Громадянська платформа була запрошена разом поїхати з комітетом, стало зрозумілим, що потрібно окремий закон, який би регламентував освітню і наукову діяльність зони АТО і Криму. І тому ми повністю підтримуємо розробку такого законопроекту.

І, користуючись нагодою, що тут саме Сергій Миронович присутній і Павло Кузьмович, я дуже вас прошу, це питання є невідкладним. Тому що, якщо ми сьогодні збережемо ту ситуацію на Донбасі, яка сьогодні стане, Париж буде не тільки в Парижі, і не тільки в Краматорську, а Париж буде і в Києві, і Львові. Тому надзвичайно важливо уділити свою і зробити, можливо, окремі парламентські слухання. Я говорила, що потрібно робочу групу зробити.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ірина Анатоліївна, вибачте, будь ласка. Ну, ви перебрали вже двічі свій час. І ми мусимо дати можливість іншим також виступити. Дякую вам за виступ.

ЖДАНОВА І.А. Прошу врахувати зауваження, які висловлені. Спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, я запрошую до слова директора середньої школи номер 148 міста Києва, Сергія Івановича Горбачова. І прошу підготуватись до виступу Мосякову Ірину Юліївну.

ГОРБАЧОВ С.І. Шановні колеги, по-перше, цей закон мав би називатись не Закон про освіту, а Закон про управління освітою. Якщо навіть проаналізувати суто статистично обсяг статей закону, ми побачимо, що повноваженням різних органів управління освітою починаючи з міністерства, присвячено близько 20 відсотків тексту. В той же час, питанням автономії школи присвячено аж два речення. Ну, не вважаючи згадування в преамбулі. Це показує дуже наочно, що прийняття такого закону у такому вигляді, а він дуже потрібний нам  Закон про освіту, має на меті свідомо чи не свідомо, але фактично це цементує ту систему радянської освіти, яка існує у нас до цього часу. Це незважаючи на те, що міністерство декларує дуже багато цікавих і правильних речей. Але чомусь так виявляє це в законі, що цікаві і правильні речі залишаються декларацією, а те, що стосується повноважень міністерства, дуже детально прописано, з любов'ю прописано я б сказав.

Отже, ще одним дуже неприємним концептом закону є тотальна недовіра до вчителя, до школи. Є розумні дядьки, які десь там на горі в міністерстві, в Академії педнаук за нас, людей, які практично працюють з дітьми, які кожного дня дивляться дітям в очі, вирішують, як нам працювати, що нам робити і спускають до нас з гори безліч папірців, які, вже сьогодні про це казали, я вимушений як директор школи витрачати свій дорогоцінний час, який я маю витрачати на організацію навчання дітей, спілкування з дітьми і з колегами, я мушу витрачати на безглузді усілякі документи, про це ні слова.

Про що не йдеться в законопроектів. Вже Людмила Іванівна тут наголосила, і я з нею цілком згоден, ніде в законі немає, що ми надаємо освітню послугу. Батьки – замовники, школа – виконавець, діти – вигодобувач. Коли ми тут говоримо про безоплатну освіту, то я взагалі не розумію цей термін, в нашій школі кожна дитина щомісяця нам з вами, платникам податків обходиться в 850 гривень. Тобто ми з вами, кожен з нас, я також і ви, зі своєї кишені сплачуємо цю, так би мовити, безоплатну освіту. Це дуже хибний концепт, який треба  ліквідувати, від нього треба відмовлятися, у законопроекті цього і близько немає. Він передбачає знов централізацію, цементацію існуючої системи освіти. Закон у такому вигляді прийнятий бути не може, я підтримую проект рішення комітету, хоча я не є депутатом, який пропонує відправити його на друге читання.

Тепер ще…

_______________. На доопрацювання.

ГОРБАЧОВ С.І.  Так, вибачте,  на доопрацювання. Перепрошую. Вибачайте, хвилююсь, перший раз виступаю перед такою високою аудиторією. Доопрацювання, звісно.

І, скажімо, так я готовий стати учасником робочої групи, є певні пропозиції, цілком конкретні до статей цього закону.

Ще одне. У законопроекті дуже погано прописані види освіти, наприклад, тільки згадується саме освіта. І я б хотів бачити в цьому законі дуже чітко прописану норму, наприклад, якщо людина пройшла сертифіковані курси "Майкрософт", "Оракл", або інші визнані міжнародні організації і які дають гарний рівень підготовки, ці сертифікати мають бути визнані.

Ну, власний приклад. Я 20 років працював у видавництві. Дуже добре знаю видавничий процес, комп'ютерне програмування. Але я не маю права викладати дітям, бо в мене немає класифікації "Викладач комп'ютерних дисциплін". Це нонсенс. Це треба процес легалізації самоосвіти треба дуже добре прописати в законі.

Ну, і ще на останок – автономія. Це дуже болюче питання. Я вже називав вам суми. Так от 850 гривень на місяць батьки… Дуже болюче питання, це… Да, я знаю, я завершую. Дуже болюче питання – батьківські внески. Батьки в нашій школі платять 30 гривень на місяць. І цих 30 гривень вистачає, щоб підтримувати школу у робочому стані. Питання не у розмірі коштів на операційну діяльність, ремонт, заміною тощо. Питання в тому, що адміністрування цих коштів дуже важке, воно не можливе майже. І ому автономія має бути реальною, а не такою декларацією, яка зараз є у проекті закону. Дякую вам дуже. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Івановичу.

До слова запрошую директора позашкільного навчального закладу "Шевченківець" Мосякову Ірину Юліївну. І прошу підготуватися Валерія Андрійовича Булгакова.

МОСЯКОВА І.Ю. Вельмишановна Лілія Михайлівна, вельмишановний Сергій Миронович, шановні народні депутати і учасники комітетських слухань! Я хочу висловити подяку Лілії Михайлівні і Сергію Мироновичу, ми почули у ваших виступах сьогодні проблеми позашкільної освіти. Вони вперше саме з ініціативи Лілії Михайлівни були розглянуті на круглому столі ще в червні місяці і з тих пір ми працюємо в робочій групі, і намагаємося донести все дуже важливе для нашої сфери. Але, на жаль, у тексті даного проекту закону залишилися не враховані ключові положення щодо позашкільної освіти у частині забезпечення конституційного права дітей відповідно до статті 53.

Ці пропозиції робочої групи позашкільної освіти були узгоджені МОНом, зокрема, ці питання стосуються відсутності гарантування доступності позашкільної освіти у статті 55 пункті 2 даного законопроекту.  Забезпечення рівності позашкільної освіти з іншими складовими системи освіти,  стаття 8.  Соціального захисту педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів, стаття 50. І особливо, крім 50 статті, хочемо врахувати, що в деяких статтях заміна на поняття педагогічний працівник на вчитель і вихователь. Велика категорія педагогічних працівників залишається без соціального гарантування.

Формування, утримання та розвитку мережі позашкільних закладів органами місцевого самоврядування, стаття 12.  Надання документів про позашкільну освіту, стаття 12. Звертаємо увагу, що дані положення були передбачені у чинному законодавстві, але залишилися не відображеними у новій редакції законопроекту, що погіршить доступність і якість позашкільної освіти.

Крім того, позашкільні навчальні заклади виключені із статей, що регулюють сертифікацію педагогічних працівників, стаття 48. Функціонування органів громадського нагляду, стаття 12. Фінансування на період об'єднання територіальних громад та можливість існування міськими,  районними та сільськими громадами позашкільних навчальних закладів, стаття 55.

Слід відмітити, що будучи включеними у світовий дискурс щодо розвитку позашкільної освіти у провідних країнах світу, ми спостерігаємо, що світовим трендом є створення позашкільних, позакласних освітніх просторів та можливостей.

І хочемо наголосити, що особої економії для, взагалі, економіки країни, позашкільна освіта не дасть, але ці кошти мабуть підуть не на розвиток сфери економічної, а на побудову виховних, виправних закладів і колоній.

Давайте пам'ятати, що наступний рік це рік 25-ї річниці незалежності України, яка займає своє особливе значення у світовому просторі. Розуміючи це Президент України підписав указ, де 2016 рік оголошено роком англійської мови в Україні. І в цьому указі зазначена   особлива увага і позашкільній освіті в тому числі. Тому не можна допустити, що у статті 8 пункту 2 позашкільна освіта не включена до рівня формальної освіти. Оскільки вона є і мистецькі, і спортивні заклади в тому числі. У самому визначенні в законопроекті "позашкільна освіта" цілком відповідає такому виду, як "формальна освіта". Ми розуміємо, що при подальшому реформуванні бюджетного законодавства це призведе до виключення позашкільної освіти з числа тих суб'єктів освіти, що можуть фінансувати з місцевого та державного бюджетів. Ми вважаємо, що закон повинно доопрацювати, ми неодноразово давали пропозиції і щоб вони були враховані.

А що стосується того, що було зазначено, що наш попередній закон був прийнятий у 1991 році, то хочу нагадати, що Закон про освіту Сполучених Штатів Америки був прийнятий у 1965, але це йому не заважає бути актуальним і сьогодні, і вирішувати всі проблеми, і освітні, і соціальні в тому числі. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Ірина Юріївна.

Я запрошую до слова директора Київського коледжу будівництва, архітектури і дизайну Валерія Андрійовича Булгакова. Приготуватися Барматовій Ірині В'ячеславівні. 

БУЛГАКОВ В.А. Шановна громада! Чи потрібно приймати цей закон? Потрібно. А чи задовольняє він нас?

_______________. Не продовжуйте.

БУЛГАКОВ В.А. А чи задовольняє він? Я хотів би сказати ні. Чому? Якщо відкриє співробітник середньої ланки, подивиться на структуру, а де ми? Немає. А якщо виробничник подивиться, а де середня ланка? На одного інженера потрібно шість, сім працівників середньої ланки. Де вони? Нема.

Згадуючи зустріч із Сергієм Мироновичем, він нам сказав, шановні, ми забули про вас, от коли будемо розробляти Закон про освіту, ви обов'язково будете окремою строчкою. Зустрічалися ми із Лілією Михайлівною, вона на дошці написала, оце дивіться, ваша спеціалізована освіта, зараз ми бачимо її віддають. А де ми? Сергій Миронович вдало знайшов собі заступника міністра, це професіонал, дипломат. Якби він був у Мінських переговорах, він би уговорив, уже б не стріляли. Це Хобзей Павло Кузьмич. Потужна людина, Олександр Володимирович. І вони, Сергій Миронович дав пряник і каже, на, але не давай, він нас водить по кругу.

Через те, шановні, давайте звернемося до нашого Олександра Співаковського. Подивіться цю статтю: "Жовта картка або чому вони навчаються за границею"? Він говорить про те, що  закон для галочки. Давайте подивимося, що він пише, що визначати ці реформи в системі освіти повинні здійснювати, а не знищувати окремі елементи.

Що сказали міжнародні експерти? Що не треба створювати бар'єри. Давайте послухаємо ректора Огнев'юка. Що він сказав? Буде профільна професійна школа. То що, вони всі підуть в університети? Ота профільна професійна вони прийдуть до нас частина, нам потрібно для виробництва підготувати професіоналів. Візьміть шановного Болюбаша, він все життя проробив в Інституті інновацій і директором департаменту. Він каже, я не бачу середньої ланки.

Через те, шановна Лілія Михайлівна, ми вас поважаємо. Шановний Сергій Миронович, знайдіть нам місце, ми не спимо і боремося. Я дуже вдячний Олександру Співаковському, якби не він, уже б завтра ми розглядали в першому читанні Закон про професійну освіту.

І мене коробить, у мене алергія, коли говорять, ми йдемо в Європу, ми в Європу. Да ви згадайте німецького вченого Карла Хаусхофера, коли він, розробляючи теорію геополітики простору, він сказав, що Україна являється центром Європи. Це в 30-х роках. А ви зараз говорите, що ми йдемо туди! Ми – центр, ми потужна нація, ми знаюча нація. Співаковський сказав, що каже, саме було краще, до нас їхала Азія, Латинська Америка, Європа, згадайте Варшавський договір. Наша освіта була сама  краща, а ми зараз хочемо її зробити гірше оцими реформами.

Через те закон – це не для галочки, він робиться для людей. А люди – це 2 мільйони студентів і працівників середньої  спеціальної ланки. Од вас, шановна Лілія Михайлівна, Сергій Миронович, залежить, де ми будемо. Я думаю, що закон потрібно доопрацювати з урахуванням наших інтересів.

Спасибі Литвину, якби він не підтримав, це було б гаплик нам. (Сміх у залі)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, дякуємо, Валерій Андрійович.

І я зараз запрошую до слова Ірину В'ячеславівну Барматову. І прошу приготуватися Ярослава Володимировича Турянського.

Ірина В'ячеславівна Барматова – відповідальний секретар Всеукраїнської асоціації приватних закладів освіти України, координатор громадського руху "Українська освітня платформа".

БАРМАТОВА І.В. Шановна Лілія Михайлівна, шановні колеги! Декілька течок, не повторюємося, але дуже принципових. Щодо економіки освіти. Законопроект пропонує нам основні позиції: розподілити бюджетні кошти та можливості у суб'єктів, у освітніх суб'єктів прийняти якісь кошти, в тому числі, можливо, позабюджетні. Але це базовий Закон "Про освіту", який визначає освіту як державний пріоритет і основу суспільного розвитку. Отже, потрібно запропонувати можливості, яким чином суспільство може надати ці кошти. Законопроект каже, що вони будуть заохочувати розвиток всіх видів освіти: формальну, неформальну та інші. Якими механізмами вони планують заохочувати?

Тому потрібно в "Перехідних положеннях", чого там не вистачає, це запропонувати – внесення змін до системи законодавства. В тому числі до проекту податкової реформи, яка пропонується через місяць, яким чином освітня влада планує лобіювати інтереси освіти. І запропонувати ті чи інші преференції для суспільства, громадян, юридичних осіб, яким чином вони могли б, і щоб вони були зацікавлені і вмотивовані надати ці кошти освіті. Пільгові,.. пільги і податкові, митні, інвестиційні тощо.

Один із прикладів. У нашому Податковому кодексі для юридичних осіб, які надають, які можуть надавати власні кошти з неоподаткованого прибутку,  а дається можливі 4 відсотки для неприбуткових організацій, інституцій, установ. У Європі, до якої ми інтегруємося, ця цифра складає від 10 до 15 відсотків. Одна конкретна пропозиція, де система таких пропозицій як перехідні положення, щоб заохотити суспільство  вкладати і інвестувати в освіту. Це перша теза.

Друга теза. Сергію Мироновичу, ви тут на початку свого виступу сказали, що громадськість не може управляти освітою, і що закладами освіти управляють їх засновники. Вибачте, навіть ваш законопроект каже про те, що органами управління закладу освіти є засновник, керівник, орган колегіального управління, орган громадського   самоврядування і таке інше. Тому за 24 роки побудови демократичної країни та громадянського суспільства в країні був напрацьований та визнаний в державній стратегії розвитку країни принцип громадського державного партнерства в управлінні сферою освіти. Принцип саме громадського державного партнерства в законопроекті зник. Яким чином після Революції гідності, яка стала поштовхом до нового якісного розвитку громадянського суспільства, яке готове до прийняття рішень   і нести відповідальність  за ці рішення, авторами законопроекту для громадськості відведено роль нагляду, тобто спостерігачів, радників, та в кращому випадку контролерів з незрозумілими наслідками для цього контролю. Партнер той, хто готовий не просто радити, дорадчий голос мати, а приймати рішення. Тим більше, що …………. хронічного недофінансування освіти, до 60 відсотків необхідно статей бюджету для здобуття освіти у формальній освіті покривають або здобувачі безпосередньо, або інші державні замовники освіти. На тлі тривалої світової економічної кризи та більш поглибленої кризи в Україні, безпорадності влади самостійно утримувати та розвивати в їх розумінні освіти як суспільне благо, і нести за це відповідальність, громадянське суспільство вимагає визнання себе повноцінним партнером та інвестором з відповідними правами та, безумовно, обов'язками. І декілька прикладів.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ірина В'ячеславівна.

БАРМАТОВА І.В.  Я закінчую все. Я закінчую. Просто, щоб думку. Нещодавно у нас в Україні пройшов проект, міжнародний проект М18, коли молодь обирала собі керівну владу місцевої громади, і це були учні шкіл. Ну, можливо, в майбутньому це може бути проектом для студентів.  Але, одні з керівників цього проекту, представники Німеччини наводили приклад, як декілька земель  Німеччини поряд з органами місцевого самоврядування, місцевими радами створили так звані молодіжні ради, до яких увійшли студенти, учні шкіл та інша активна молодь, без погодження якої цієї ради, без погодження будь-яких стратегічних програм розвитку, навіть місцевого бюджету, місцева так звана доросла рада не приймає рішення. Точно також в закладі освіти не може бути прийнято, виключно педагогічним колективом або, як ви кажете, замовником стратегічний розвиток закладу освіти, навчальний план і інше.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ірина В'ячеславівна!

БАРМАТОВА І.В. Тому ……… правильно сказала, на батьків покладена відповідальність, але вони не визнані навіть партнерами і повноцінними учасниками. Законопроект каже про державні гарантії педагогічних працівників. А де державні гарантії батькам, як повноцінним учасникам і партнерам освітнього процесу? Ще багато чого хочу сказати і за браком часу всі пропозиції ми надамо. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, Ірино В'ячеславівна.

Шановні колеги, зараз буде декілька вже останніх заключних виступів, і ми переходимо тоді до обговорення депутатами. Я запрошую до слова, десь я загубилася з посадою, президента Асоціації керівників закладів освіти "Відродження" гімназії України Ярослава Володимировича Турянського і підготуватися Альбіну Вільямівну Паренюк.

ТУРЯНСЬКИЙ Я.В. Дякую, Лілія Михайлівна.

Шановні члени комітету Верховної Ради, шановний пане міністр, шановні колеги! Я представляю асоціацію, яка працює 23 роки, асоціація керівників, тобто директорів закладів нового типу, так нас колись в законі назвали. І відразу по закону хочу сказати, що ми в законі не зустріли згадки про те, як функціонує асоціація? Ви всі багато разів їздили за кордон, всі ви були на багатьох міжнародних конференціях і ви знаєте, що громадські організації асоціації стоять на ранг вище ніж Міністерство освіти. Міністерство освіти допомагають в роботі і головними в асоціації є керівники, директори. І про те, що має хтось робити реформу освіти, хтось має бачити прекрасне майбутнє. Це мають робити директори. І питання лідерства ніхто не знімав, в законі цього не передбачено. А роль директорів майже не описана.

Наступне, що я хотів сказати, це неприємна річ, дуже мало звертають на це увагу. В кінці серпня пройшла інформація, про  те, що 39 тисяч наших випускників цього року поступили на навчання за кордон. Це орієнтовно десять відсотків. Це вже не тривожний сигнал, це вже дзвін. Якщо такими  темпами наші учні будуть вибирати освіту за кордоном, то практично до 5 років у нас не буде випускників, які будуть поступати в університети, а це вже страшно.

Я хочу сказати наступне. Ми 13 грудня летемо у Фінляндію вивчати  систему освіти Фінляндії. Я вже два дні у візовому центрі оформляю візи. Хочу звернути увагу, що тисячі народу у візовому центрі біля Палацу спорту,  це молодь практично, молодь. Що це означає? Що  ніхто не бачить своєї майбутньої і перспективи в Україні у її добрій освіті.

Нам треба щось робити. Для того, щоб робити, не можна створювати закон групою із тисячі чоловік, Лілія Михайлівна, Сергій Миронович, не можна. Дайте групу, дайте трьох розумних людей  і дайте їм  можливість створити закон. Ми що робимо? Ми сидимо уже, я приїжджаю вчетверте на парламентські слухання, ми слухаємо пропозиції. І добра душа, Лілія Михайлівна, бере і всі пропозиції включає в закон, закон такий маленький стає, грубший, грубший стає, грубий. І позавчора у "Фейсбуці" вже з'явився із Інтернету, що це не закон, а це Векіпедія. І до цього закону потрібно ще тлумачний словник, щоб ці всі формули роз'яснив.

Я для прикладу от маю переклад закону фінською, я можу одну із цитати зачитати, якою мовою тут написано маленька послуга. Перепрошую. Навантаження учня в області базової освіти повинно бути таким, щоб йому чи їй залишилося досить часу для відпочинку, дозвілля і хобі, окрім часу проведеного в школі, дороги до школи і домашнього завдання. Простеньке, простеньке і все…

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Давайте так і запишемо.

ТУРЯНСЬКИЙ Я.В. Простенький і все зрозуміло, що повинна школа робити. Далі чітко, місія фінської школи, ми готуємо дітей до екзаменів або життя. Відповідь, ми вибираємо друге. У них немає ніяких конкурсів, олімпіад, змагань. Я вам цитую Пасі Салберга, знаменитість світову, він чітко говорить: "В нашій школі нема і ніколи не буде рейтингів, ми нікого ні з ким не зрівнюємо. Якщо є хлопчик Петро, вчора, сьогодні і завтра. Сьогодні він успішніший чим вчора, а завтра буде, взагалі, суперзірка. Є ще хлопчик Василько якому сьогодні тяжче ніж Петрові, тому Петро з радістю допомагає Василькові. Петро ще маленький, але він вже розуміє, що від нього вже щось в житті залежить. Особливо яскрава підтримка, емпатія, співробітництво формується і проявляється в роботі над проектом. Це Пасі Салберг, ми зараз його перекладаємо праці на українську мову.

І найголовніше. Ми говоримо про закон як про програму, програму майбутнього, а програма не робиться без ідеології. Два роки пройшло. Я ще в березні 2014 року запропонував концептуальні засади. З Володею Ковтунцем ми говорили, він казав, що у нас 75 відсотків згідні з цими засадами. Далі, ось я зараз бачу в законі практично нічого не враховано. Чому? Тому що до програми має бути ідеологія. Яка є ідеологія зараз головна? Є фінська система освіти, перше місце в світі. Є класична європейська, візьмемо для зразку, польська. І є російська, тобто колишня Радянського Союзу.

Я що можу вам запропонувати, дуже просто, Сергій Миронович, Лілія Михайлівна. Розділимо поле по полам напишемо Радянський Союз новий закон і пишемо МОН, щоб був МОН у Радянському Союзі, що є в новому законі. Далі, АПН, що було в Радянському Союзі, що є в новому законі. І, будь ласка, подивіться поки що ми єдина держава на цій території Європи, яка зберегла радянську систему тоталітарного управління, тоталітарної держави, ми зберегли і маємо один до одного. Така сама АПН залишилася, такі самі ……… - все це залишилося.

Тому я вас дуже прошу на це звернути. Бо якщо це не буде враховано, позитивні зміни….

Щиро дякую за увагу.  

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо.

Я запрошую менеджера ініціативної експертної групи освіти "Реанімаційний пакет реформ" Альбіну Вільямівну Паренюк. І приготуватися Олександру Михайловичу Яцуню.

ПАРЕНЮК А.В. Дякую, шановна Лілія Михайлівна, Сергій Миронович і учасники цього… (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. В мікрофон, будь ласка.

ПАРЕНЮК А.В. Дякую, Лілія Михайлівна, Сергій Миронович і учасники. Я уповноважена сьогодні  платформою громадських і благодійний  організацій, а також ініціативної експертної групою "Освіта" РПР і хочу наголосити на наступному, що даний Закон про освіту він є системним законом. І звичайно, зважаючи на виступ попереднього учасника,хочу сказати, що еволюціонувати систему можуть. Але суто системи, а не окремі її сегменти. Тому з огляду несистемні зміни нашою групою  затверджені певні… ну я назву 10 пунктів, які бажано врахувати в доопрацюванні цього законопроекту. Саме висновок нашої експертної групи становить  погоджено… експерти погоджуються з висновком, який сьогодні ми отримали, в тому, щоби направити  цей законопроект  на доопрацювання в комітет Верховної Ради і хочемо зауважити, що Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти потрібно врахувати концептуальну і поняттєву термінологічну складові не тільки Закону "Про освіту", а  законопроекту про освіту,  про професійну освіту з Законом "Про вищу освіту". Причому Закон "Про професійну освіту",  щоб уникнути тих непорозумінь, які відбулися з… на етапі вже імплементації Закону "Про вищу освіту", ми бачимо, що Закон про професійну освіту бажано приймати після Закону про освіту і узгодження з ним. Це перше. Чітко визнати головну мету і конкретні завдання цих законів.

Друге. Врахувати позицію основних стейхолдерів з питань, що регулюються з законопроектами цими, інакше є висока ймовірність того, що стейкхолдери будуть домовлятися між собою обходити норми закону, а управління освіти у значній мірі буде базуватися не на законах, а на домовленостях учасників поза межами законодавства.

Третє. Суттєво зменшити посилання на підзаконні нормативні документи. Зокрема, це стосується статей: 11.2, 12.6, 21, 22.1, 24.3, 25.2, 26.2, 26.3, 27.3, 41.1, 49.4, 53, 55.42, 63, 64 стаття, пункт 1, 64.2, четверта стаття з 5 по 8 пункти, 64.6.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошую, пане Альбіно. Я прошу, ви не називайте номери статей, ми ж візьмемо від вас, потім ми маємо ваше звернення з цього приводу.

ПАРЕНЮК А.В. Зрозуміло.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тим більше, що завершення. Лише, які у вас є основні концептуальні пропозиції? Прошу завершувати, бо час вже.

ПАРЕНЮК А.В. Ми б наполягали на тому, щоб все ж таки стосовно статті 19 Конституції України, щоб чітко визначити відповідальність та повноваження органів управління освітою у питаннях правового регулювання, освітньої діяльності, а також ми наполягаємо на тому, щоб строго дотримуватися, декларованого у Законі про освіту, принципи інституційного відокремлення здійснення функцій контролю та функцій збереження діяльності закладів освіти. Зокрема, усунення поєднання зазначених функцій центральних органів виконавчої влади у сфері освіти, як органом управління освітою в цілому і органом, якому делеговані повноваження засновника окремих закладів освіти.

Щодо реалізації…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу завершувати.

ПАРЕНЮК А.В. …засад громадсько-державного партнерства управління освіти, зокрема розширення повноважень та відповідальності громадськості і забезпечення якості освіти, визначення змісту освіти, управління закладами освіти та система освіти в цілому.

Хочу також сказати, що визначення загальних повноважень та відповідальності батьків і громадських організацій батьків в управлінні освіти і закладами освіти, а також внесення через "Перехідні…" та "Прикінцеві положення" більш докладних норм з цього приводу, було б доречним. Ще хочеться зосередитися на визначенні…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Альбіно, я перепрошую. У нас вийшов вже час.

ПАРЕНЮК А.В. Вийшов.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ми, по-перше, хочемо подякувати вам, тому що ви надали нам дуже конкретні чіткі пропозиції. І ми далі будемо співпрацювати з Реанімаційним пакетом реформ. Але, справді, у залі досить холодно сидіти. Зараз у нас останній виступ у обговоренні…

ПАРЕНЮК А.В. Так-так, я буквально одне речення закінчу. Я хочу сказати, що у висновку Головного науково-експертного управління є пункти 8, 9, 16 і 20, які дуже-дуже ми хотіли б, щоб врахували, бо вони співбіжні тим, що ми…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре.

ПАРЕНЮК А.В. Тим пропозиціям, які ми надавали.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре, дякую.

ПАРЕНЮК А.В. Всім щиро дякуємо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Дякую.

Я запрошую до останнього виступу в обговоренні голову київського міського,.. Київської міської організації профспілки Олександра Михайловича Яцуня.

ЯЦУНЬ О.М. Доброго дня, шановні колеги, шановна Лілія Михайлівна. Насамперед маю сказати, що 5 жовтня, виступаючи на Раді, Національній раді реформ Президент України відмітив, що в новій реформі освіти головним персонажем повинен стати Його Величність Вчитель. На сьогодні у нас є стратегічні завдання при прийнятті законопроекту, який заключається у збереженні соціальних гарантій, які є конституційно і законодавчо затверджені, а саме, це стаття 57-а. Багато критики навколо її змісту, бо вона не виконується.

Так, вона не виконується, але з 1994 по 1996 рік вона виконувалась, вона є і Конституційний Суд відмінив рішення, не рішення, а в Законі  у 2008 році, в Законі про державний бюджет, вона ці пункти були не враховані. Тому ми вважаємо, що стаття 57 легітимна, вона повинна бути як стратегія нової освітянської реформи, бо соціальний захист освітян повинен бути нарізним стержнем у цьому новому законі.

Ми, до речі, окрім письмових підписів, їх 640 тисяч, зібрали освітяни по всій Україні завершуємо процедуру підписання електронної петиції Президенту України, щодо збереження і поновлення гарантій по 57 статті.

Наступне: ми вважаємо за необхідне збереження гарантій щодо розміру забезпечення державою бюджетних асигнувань на освіту, не менше 10 відсотків національного доходу.

Які загрози і виклики законопроекту? Скасування фіксованих розмірів надбавок за вислугу років залежно від стажу у розмірах понад 3 роки, 10 відсотків, понад 10 років – 20 відсотків, і понад 20 років – 30 відсотків посадового докладу. Встановлення доплат посадових окладів за педагогічні звання, а сьогодні за педагогічні звання підвищуються посадові оклади. Встановлення надбавок за кваліфікаційні категорії сьогодні залежно від кваліфікаційної категорії варіюються розміри посадових окладів. Скасування гарантій щодо права на забезпечення педагогічний і науково-педагогічних працівників житлом у першочерговому порядку.

І, звичайно, введення процедури сертифікації педагогічних працівників. На сьогодні ми не впевнені, тобто освітяни України колотить трудові колективи, бо вони не впевнені, що вони будуть, якщо не помиляюсь в 2021 року отримувати всі ті самі соціальні гарантії по атестації.

І останнє, шановні колеги,  щоб не повторюватись, ми вважаємо, що законопроект потрібно доопрацювати, ми будемо долучатися максимально і надавати нашу посильну допомогу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Михайловичу.

Шановні колеги, ми завершили обговорення. Якщо ви зауважили, в обговоренні було цілковито дотримано принцип гендерної рівності. Кожен доступний спікер був іншої статі. Ми спробували сьогодні це продемонструвати, що система освіти здатна це продемонструвати. Але зараз далі я вам цього не забезпечу, як бачите. От, я зараз надаю слово буквально на кілька хвилин для репліки, для міністра освіти і науки Сергія Мироновича Квіта. І тоді запрошую до виступів народних депутатів. Прошу.

КВІТ С.М. Дуже дякую, Лілія Михайлівна.

Шановні колеги, я передусім хотів щиро подякувати за всі виступи. Тому що ми забираємо законопроект на доопрацювання. І десь було більш ділових пропозицій. Десь емоції, але ці емоції мають підстави. Тому, якщо вони будуть якимось чином оформлені, я думаю, ми разом ще попрацюємо. Все  це, очевидно, має сенс. Найбільше, що мене зачепило, і я дуже прошу, особливо колег Романа Богдановича Шияна, Сергія Івановича Горбачова, які сказали, що бракує принципу довіри і немає уваги належної до принципів автономії. Ще раз до нас звернутися з конкретними пропозиціями для того, щоб ми могли ці речі врахувати. Тому що оці зауваження про те, що наш законопроект він ще більше централізує управління, також це те, що мене зачіпає, тому що я не хочу цього. Давайте ми ще попрацюємо так, щоби там дійсно був нормальний у нас баланс і були стандарти, які захищають всіх, де би діти наші не вчилися, в якому регіоні чи якій формі власності. І разом з тим, щоби був баланс.

І у мене є репліка маленька  дуже на те, що, шановні колеги, я б дуже вас просив, якщо ви приходите на обговорення, читайте сам закон. Пан Ковтунець сказав, що у нас немає нічого про рамки кваліфікації.  Стаття 31 називається "рамки кваліфікації", стаття 32 називається "оцінювання професійних кваліфікацій". Там є те, про що ви казали, що там немає. Ви згадали про статтю, яка зникла, про моніторинг.  Ця стаття зникла. І ми ніхто не міг зрозуміти, де вона взялася ця стаття, бо вона обмежувала права моніторингу. Там моніторинг можна було проводити, якщо місцева влада його замовляє, якщо якась приходить громадська організація, якщо приходить Фонд демократичної ініціативи, їх можна виганяти просто із школи і не пускати їх, бо вони на мають дозволу місцевої влади. Якщо це ваша стаття, ми її просто викинули звідти.

І ще були колеги це Ірина В'ячеславівна Барматова і пані Івана Коберник, які сказали, що про батьків нічого немає. Будь ласка, занотуйте, стаття 27 "Громадський нагляд за діяльністю закладу освіту", стаття 58 "Громадський нагляд у сфері освіти" там все про батьків. І ми розглядаємо батьків як громадськість, а не батька чи маму, яка вривається в школу і строїть школу або строїть чужих дітей, це різні речі. Тому або прочитайте ці статті і тоді приходьте обговорювати закон. Добре? Тому що ви приходити вже рік і ви говорите ті самі речі, не читаючи той документ, який ви обговорюєте. Оце моє зауваження тільки, давайте читати текст і від цього відштовхуватися.

Я дуже дякую за увагу і дякую Лілії Михайлівні за репліку.

_______________. (Не чути)

 …і добре почитайте, його там немає, ви його…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, мені здається, в нас була можливість взяти слово. Далі в нас є тільки один вихід – це праця, просто праця над текстом.

Зараз дозвольте мені надати слово перед членами комітету, які вже будуть висловлюватися з приводу рішення. Я хотіла б привернути увагу зараз членів комітету до пропозиції рішення.  Бо в цьому рішенні ми виклали в яких напрямках треба доопрацьовувати законопроект, плюс будуть враховані пропозиції, висловлені сьогодні в обговоренні, як треба доопрацьовувати законопроект, і рішення стосується, базовий висновок про те, що законопроект треба віддати уряду на доопрацювання, щоб уряд доопрацьовував, а потім вносив знову доопрацьований законопроект. Це те, що є пропозицією зараз і ми її будемо обговорювати з народними депутатами. Але перед тим слово для виступу надається народному депутату Україну Олександру Олександровичу Марченку. Буду вдячна за дотримання регламенту, Олександре Олександровичу.

МАРЧЕНКО О.О. Добрий вечір, слава Україні! Всі померзли, і я здивований, що сьогодні вчителі, освітяни, чиновники від освіти говорять про головну тему – про тему майбутнього України.

Сергій Миронович, шановна Лілія Михайлівна, шановні чиновники від освіти, мова сьогодні йде не про дискусію, не про технологію, не про зауваження, мова йде про те, що ці люди, які залишились в цьому залі мріють зв'язати з Україною майбутнє. І я більше стою тут і беру участь в роботі, реагую на зауваження, на пропозиції освітян в першу чергу як батько, як платник податків, який платить гроші невідомо куди вони діваються і чому ми отримуємо не кваліфікованих спеціалістів.

Сьогодні воєнна є Україна і за нашою подією, Сергій Миронович, я хочу, щоб ви мене почули, дуже уважно за цим комітетом, за роботою, за роботою садочків, шкіл, професійних училищ, технікумів, коледжів, університетів спостерігають ті, які є сьогодні в окопах. Я приїхав з Гранітного в неділю і спілкуюся, і більшість проблем, які бійців наших інтересують – це діти, харчування дітей в садочках, харчування дітей в школах 1-4 клас. І я хотів би, Сергій Миронович, щоб ви в моєму виступі, у виступах всіх народних депутатів, у виступах цих людей, кваліфікованих освітян побачили союзників, які хочуть зробити якісний, базовий Закон про освіту, а можливо і кодекс про освіту. Який розв'яже на багато років і стабілізує роботу освіту, і поверне її не в ті кращі традиції української школи, які нас виховували, чому? Тому що ми всі, які є тут, крім того буваємо пацієнтами. І коли на тому засіданні я говорив, що з Білої Церкви 10 відсотків випускників поїхало безкоштовно навчатись в Поляндію. То сьогодні на наших слуханнях відсутні самі головні, Сергій Миронович, ключові гравці, ті, які пишуть бюджетну директиву, товариство, бюджетну директиву. Ми не говоримо про головне. І, Сергій Миронович, ви своїми законами про освіту, про професійну освіту, хочете умудритися з іноземним міністром фінансів загнати українську освіту. Профспілки озвучили звернення своє, вони вимагають свої петиції до Президента, до Прем'єр-міністра, що 7 відсотків валового, від валового доходу повинно іти на освіту. І ми з вами повинні почути і побачити саме головне, освіта сьогодні несе майбутнє чи то в садочку, чи то в школі, чи в ПТУ, в технікумі, чи в університеті.

Сергій Миронович, я дуже багато раз до вас звертався. Сьогодні в Верховній Раді ще є доповнення до Закону про освіту, 27 законопроектів, які вже зареєстровані. І це про оплату праці і це про харчування. Використайте їх, будь ласка, в своєму законі. Заберіть цей закон на доопрацювання. Почуйте цих людей, які з згідністю, не тільки піклуючись про своїх дітей, а, напевно, за кваліфікацію цілої галузі, сьогодні прийшли, находяться в цьому залі, роблять зауваження. Я бажаю нам всім, товариство, щоб цей закон, хай він вийде пізніше, але він повинен бути такий, щоб ми з вами не боялися ходити по вулицях міст і сіл, не боялися ходити в лікарні і не боялися зв'язувати своє майбутнє з Білою Церквою.

Я пишаюсь, що я вчився в українській школі. Я пишаюсь, що я вчився в наших технікумах, будівельному Київському. Я пишаюсь тим, що вчився в інститутах українських. І сьогодні не почуваю ніякого дискомфорта перед іноземцями.

Дякую за увагу. Дякую, товариство, що ви є. (Оплески) Впевнений, що Закон про освіту буде такий як потрібно. І ще раз кажу, у України є майбутнє –  в наших дітях, які будуть освідченні.

Слава Україні!

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо, Олександру Олександровичу.

Шановні колеги, народні депутати! Я запрошую вас висловити свою думку з приводу рішення комітету, можливо ви щось хочете додати до цього рішення? Щоб ми могли після ваших виступів приступити до голосування і отримати нарешті результат, той результат, який є тільки етапом роботи над законом. Будь ласка,  хто бажає виступити? Будь ласка, Володимир Михайлович Литвин.

ЛИТВИН В.М.  Шановні колеги! Я думаю, що ви погодитесь, що Комітет з питань освіти і науки, очевидно, працює, якщо брати кількість засідань і часу на обговорення, скільки всі комітети Верховної Ради разом взяті. Але, на превеликий жаль, ми не є силовим комітетом, оскільки у нас немає ключової визначальної, питання фінансів.

Очевидно, таке зацікавлене обговорення свідчить про те, що є критичний такий маси в напрацювань, які дозволяють нам обговорити цей законопроект. Бо якби не було нічого напрацьованого, не було б про що говорити, не було предмету для критики, яка сьогодні тут звучала. Я думаю, що цю позицію ми повинні зафіксувати – це перше.

І друге, тут говорили про те, що закон допомагає досягнути амбітної мети – це входження до європейського співтовариства, чи навіть, якщо цей закон буде ідеально доопрацьований, чи буде реалізована ця мета? Я думаю, що абсолютно ні.

І, очевидно, нам треба визначитись в тому, що у нас загалом в Україні немає чітко визначеної ідеології реформ, чого ми хочемо досягти? Є перелік питань щодо яких потрібно прийняти законодавчі рішення, не більше того, які як правило, якщо будуть прийняті, вони будуть суперечити один одному і не будуть дозволяти досягати такої бажаної мети.

Якщо навіть брати цей проект Закону і обговорення, то мені здається, що ми тут спостерігаємо таку картину, що суспільство, в принципі, не дотягує до тих світоглядних орієнтирів, які пропонується закласти в цьому законі. Або можливо розробники цього закону випереджають суспільні настрої, яке за своєю основою воно є консервативним і питання ставить лише в одній площині: дайте гроші, поставте вчителя… Да, він ніколи не міг стояти. І всі проблеми будуть вирішені. І ці люди, які ставлять питання в такій площині, вони також праві. Бо якщо ми кажемо, що в нас тут є світоглядний розрив між, скажімо, європейськи орієнтованою владою і суспільством, це справді так. І складається враження, як сказав в одному з інтерв'ю, мені дуже сподобалося, Пасхавер, що певна частина суспільства розглядає за таких умов українську владу як окупаційну, вони не розуміють один одного. Можливо, це дещо, знаєте, різко звучить, але він правильно сказав.

Чому? Бо водночас, коли ми говоримо про необхідність прийняття законів, які б дозволяли нам інтегруватися в Європу, ми навіть в цьому законі не демонструємо, що ми сповідуємо європейську систему цінностей, в основі яких свобода і відповідальність. Якщо подивитися на співвідношення у цьому законі, скільки йдеться про управління освітою і, власне, про освіту, я не берусь стверджувати про зміст освіти, оскільки це не є метою цього закону. В принципі, тут я думаю ніхто не повинен ображатися, ми спостерігаємо домінування держави над людиною. І коли ми кажемо, що має бути в основі? Я думаю, що в основі має бути дитина.

І забігаючи наперед, я тут також не поділяю точки зору коли кажуть, що йдеться про відповідальність батьків. А хто ж має відповідати? Я думаю, ми сьогодні повинні говорити про органічне поєднання відповідальності батьків і тих, хто займається освітою. А то спихнули на школу і тільки можуть диктувати умови, також я думаю не повинно бути. Тому оцей розрив і база, ідеологія, я думаю, мають визначальним стати для взагалі реформування українського суспільства, чого ми не бачимо.

Тепер про вчителя. Я повинен сказати, що загалом ми приходимо в патову ситуацію, що ті рішення, які пропонуються, вони входять в суперечність із Конституцією України, і це мабуть об'єктивний процес, і з тою законодавчою базою, яка існує. Є норма Конституції, що неможна звужувати права людини в даному плані будемо говорити про освітянське середовище.

Питання сертифікації. Я скажу це ріже. І мені здається, що якийсь є певний вияв недовіри. Правда каже, що це принцип добровільний. Так у нас добровільно об'єднуються громади. І ви знаєте як вони добровільно об'єднуються. Зверху спустили плани і об'єдналися.

 Іще одне – пріоритети. Якщо  в нас не буде в державі пріоритетів, то нічого ми не зробимо з вами в плані семи відсотків від ВВП. Ну, ви зверніть увагу. Ми хочемо  записати сім відсотків, слава Богу. Науку ми записали, да, в законі, який будемо завтра, сподіваюсь, приймемо також відсоток. На оборону п'ять відсотків. Але, коли ми  не скажемо, які у нас пріоритети, і після того визначитись можна з цими відсотками, щоб вони були реалізовані. Оскільки навіть, якщо ми приймемо цей закон, якщо ми напружимо зусилля, доопрацюємо і до прийняття бюджету ми його приймемо, я вам гарантую, що сім відсотків цих не буде. Дай Боже, щоб залишилося на рівні  нинішнього року, виходячи з того, що треба зменшити бюджет 2015 року мінімум на 50-70 мільярдів гривень. За рахунок чого зроблять? Ви прекрасно розумієте, за рахунок системи соціальної.

І я дуже розраховую, що у нас при доопрацюванні більший акцент буде зроблено окрім всього іншого на позашкільну освіту, оскільки там залишились ще останні подвижники, яких потрібно підтримати. І, коли ми говоримо про 12 років, очевидно ми повинні зрозуміти, який  ми зміст вкладемо в цих 12 років. І, коли ми  говоримо про захід, то ми повинні, мабуть, розуміти, що збільшення термінів навчання пояснюється ще однією причиною, оскільки нема куди  прилаштувати  цю молодь, і їх треба тримати, щоб вони якомога  довше вчилися, дружили за партою, да, розвивалися, оскільки ……викинути їх  на вулицю. Бо  те, що у нас робиться… і зараз ми, коли говоримо, що вчитель не  є головним уже і основним носієм інформації, але що ми взамін отримаєм? Ми отримаєм кліпові  знання і кліпову свідомість. Так що ми 12 років очевидно цим також не займалися.

І на завершення. Я думаю, що тут всі єдині в тому, що нам потрібно цей закон доопрацювати, очевидно акумулювати все ще те, що напрацьовано, але зупинитися на даному етапі для того, щоб ми його не доопрацьовували безкінечно,  оскільки рішення потрібно приймати, і я підтримую проект рішення, який запропонований власне комітетом. Дякую за увагу.  (Оплески)

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Володимире Михайловичу.

Я запрошую до слова  Олексія Олексійовича  Скрипника.

СКРИПНИК О.О. Доброго дня! Я як Лілія Михайлівна зазначила, не є спеціалістом з освіти, я просто попробую виступити тут, як батько чотирьох дітей, двоє з яких вже закінчили і школи, і вузи, і  двоє ще вчаться в школі.  І от скажу чесно, я дуже радий, що і першим двом синам, і другим двом синам повезло, що вони будуть вчитися по 11 років.  Правда, другим не повезло, бо кількість предметів, які зараз є в школі такі, що  син в 6-у класі менше 7 уроків  немає. І чесно кажучи, для мене є величезна загадка та кількість предметів, які там є.

Але послухавши вас, я зрозумів, чому так відбувається. Тому що  у  вас тут така нарада, яка називається "за всё хорошее против всего плохого". Тобто кожен виступаючий виходить дуже просто: от це все погано там, там в законі погано, але давайте добавимо ще 28 пунктів до даного закону. Це погано, там така освіта дуже погана.

Слухайте, а чому нема пункту про те, як вчити дітей середній освіті на яхті. Ну теж є батьки, які страшно хочуть, щоби їхні діти могли отримати освіту. То давайте ми все закладемо, все, що можна закласти і все що не можна закласти. Тому що з того, що відбувається, я бачу один дуже важливий принциповий принцип, який порушений, ми фактично займаємося бюрократизацією даного закону. Ми пробуємо описати, тобто порушити теорему Геделя про повноту, хто математики напевно знають, тобто ми пробуємо описати в оцей весь феєричний вакуум і пробуємо розказати, а що ще туди доповнити? Колеги – це неможливо.

Насправді, я дуже жалію, що у нас немає дуже жорсткої дискусії про те, яка є в Англії. Як кажуть американці, не слухайте англічан, що вони кажуть вам зараз, а дивіться те, що вони робили перед тим. А перед тим, англічани, проаналізувавши рівень освіти і якщо подивитись на їхні приватні школи, то це є державні англійські школи 50-х років. Повністю копія, просто за це ще треба платити 20 тисяч фунтів в рік для того, щоб отримати класичну англійську освіту, яка була в 50-х роках в школах за безплатно.

Якщо ми хочемо дійти до такого самого стану, так щоб в наших приватних школах давали нам класичну освіту, яка у нас була раніше, то все ж таки ми повинні зробити декілька важливих речей. Перше, цей закон як можна більше спростити і дати повноваження Міністерству освіти і школам до максимальної ініціативи і довіряти їм. Тому що якщо ми не будемо довіряти ми, власне, змушені будемо знову описувати і спробувати описати все що тільки можливо і не можливо.

Друге. Відійти від тих принципів, які закладені в фінляндській школі, чи в інших школах, тобто все-таки подивитися на дитину і на скільки ми її перегружаємо.

Третє. Зменшити кількість обов'язкових предметів, взагалі предметів, які ми пробуємо засунути в школу, вони все не вивчать, не треба йти … ЖЖД і основи здоров'я на протязі десяти років і тому подібні речі. Це все від, знаєте, благими намерениями ми вистилаємо дорогу в ад. В результаті дитина не знає базових речей, в результаті теорему Піфагора, якщо опитати студентів не знають, не володіють і так далі, тому подібне, прості речі. Давайте все ж таки трошки спростимо ті речі і не будемо ускладнювати. Тому що, я пропоную, все ж таки, зібрати, попробувати повернути декілька речей в школу – це творчість і талант. І те, що там розказували про віолончелі, насправді, може, віолончеліст і не здогадується, але точно такий самий принцип є і до математиків, і до фізиків, і до хіміків. Ми вимірюємо кількість тих, хто стає вченими, і вимірюємо тих, хто дійсно може чогось досягти. Бо, якщо ми займемося… Бо цей закон, він є надзвичайно бюрократизований. І, на жаль, більшість тих, хто виступав, він виступає далі за збільшення рівнів бюрократизації школи, перевірок, інспекцій і так далі, і тому подібне.

Колеги, схаменіться. Попробуйте знайти людей, які революційно трошки підійдуть і зменшать цей закон. Тобто зменшать його так, як в Англії є спеціальна комісія по спрощенню законів. Не пробуйте туди "впихнуть невпихуємоє", і зробити його суттєво меншим. Довіряйте Міністерству освіти, довіряйте школам. Дайте більше ініціативи вчителям і директорам шкіл. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Олексію Олексійовичу.

Запрошую першого заступника голови комітету до слова Співаковського Олександра Володимировича.

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Шановна Лілія Михайлівна, шановний Сергій Миронович, колеги, присутні! Я розпочну з того, все-таки перше загальне таке зауваження, і це звернення в першу чергу, Сергій Миронович, до вас. От давайте визнаємо, ми вас тут підтримуємо повністю, визнаємо, що освіта зараз є другий фронт для України. Другий фронт, – що це означає? Якщо ми виділяємо 5 відсотків ВВП на оборону, фактично на АТО, на те, щоб захистити фізично Україну, то ми повинні зрозуміти, що 7 відсотків згідно закону ми повинні віддати на освіту. Інакше через рік тут буде інша держава, інший Президент.

Тому ви як член Кабінету Міністрів України, як міністр маєте повне право блокувати і голосувати проти на Кабміні будь-яких пропозицій щодо скорочення бюджету на освіту. Це просто не можливо, це означає, що нам потрібно готуватись до виїзду всієї країни, що вже робить молодь.

Тому дуже велике прохання. Я думаю, що всі, да, одноголосно підтримують позицію, що 7 відсотків ви повинні захистити особисто. (Оплески) От особисто сказати: "Ні, я голосувати не буду". Ніхто вас не зніме. Але от так-от ви повинні зайняти таку позицію. З цього і розпочинається захист, захист освіти. Бо всі закони, які ми можемо приймати, але, якщо пропорції в бюджеті не будуть витримані, оця пропорція не буде витримана, все, все. Тут ми можемо говорити дуже гарно, але якщо не буде фінансового інструментарія, який буде вирішувати це питання то і вирішення цього питання не буде.

Шановні колеги, підтримаємо це?  Сергій Миронович, вас підтримують.  (Оплески)

Тепер. Шановні колеги, я хочу сказати, що я повністю підтримую надзвичайно важливі ті заходи, які зроблені Міністерством освіти щодо підготовки закону, але просто хочу зупинитись на важливих, з мого боку, концептуальних зауваженнях.

Ну, от, зауваження перше. На існуючій невідповідності низки положень цього законопроекту нормам Конституції. От, зокрема, стаття 53 Конституції визначена: "Держава забезпечує доступність, безоплатність дошкільної, повної…" і так далі. Натомість, от побачите, має право безоплатно здобути освіту на кожному рівні освіти один раз. Ну, слухайте, якщо ми гарантуємо людині впродовж життя, це нова наша концепція, то чому ми пишемо один раз? Але, якщо людина отримала, наприклад, ступінь бакалавра, а в 35 років вичерпано все це. Технологічно ми розвиваємося, це 21 століття. Чому людина не може отримати другу освіту? Вона буде працювати на цю державу і відпрацьовувати ті кошти, які вона заклала.

Наступне. Це для університетів дуже потужна база, так роблять всюди і в Іспанії і в Польщі і так далі, університети третього віку, для університетів це додаткова робота. Тому університети повинні мати право на доступ до фінансових ресурсів для того, щоб це забезпечити. А люди повинні знати, що у них є повне право отримувати освіту впродовж всього життя. Це гарантує Конституція України. І тому оцю норму потрібно убрати. Людина має право отримувати освіту. Вона отримує не тільки для себе, не тільки для своєї сім'ї, вона отримує для суспільства і для економіки.

Наступне. Серйозною проблемою законопроекту є те, що далеко не всі побажання стейкхолдерів освіти були враховані, це може призвести до серйозних проблем. От, зокрема, ідея 12-ої середньої освіти. Я не знаю Олексій Олексійович відмовився про це говорити, але ми обговорювали це. Згідно з соціологічним опитуванням фонду "Демократичні ініціативи" близько 70 відсотків українських батьків не хочуть, щоб  їхні діти навчались у школі 12 років. Я думаю, що на заході ще більше, то там, зрозуміло, дуже велика кількість сімей, які мають проблеми. І ще 12-й рік навчати свою дитину, це для них просто накладно. Тому… От просто послухайте. Тому закріплення 12-річки в законопроекті буде неодмінно викликати пасивний чи активний опір, а відсутність ресурсів для його реалізації на практиці може остаточно дискредитувати цю реформу в очах громадськості.

Вищезазначене свідчить про відсутність проведення системного дослідження цільових та зацікавлених груп перед розробкою цього законопроекту. Як наслідок отримання передбаченого результату – відсутності необхідних і підтримки основних соціальних груп, від яких залежить успішність реалізації реформи. Сергій Миронович, ви сказали про це, і тому я відповідаю. Я просто це написав для того, щоб… Опитування проводиться не для того, щоб отримати примітивну відповідь: "Одобрямсь або ні". Ні! Будь-яка система має спротив проти змін, – це абсолютно нормально. Соціологічне дослідження – потрібно чи ні – це не має перспективи. Але для чого воно проводиться? Зрозуміти думку цільових груп щодо поточної ситуації. Друге, зрозуміти свод. Тобто сильні сторони, слабкі сторони, можливості і ризики, які є від реформи. Ми повинні зрозуміти… Хтось отут сказав дуже гарно, що ми повинні спиратися не тільки на експертів, ми повинні спиратися (інформаційно-комунікаційні технології),.. ми повинні спиратися на дві речі…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Це не я…

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Отут думка експертів, отут думка цільових груп. Якщо в цьому балансі ми є, у нас би тут дискусій таких великих би просто не було, і все. Це є дуже важливим. І тоді це сприятиме, створює основу для прийняття якісного закону, Сергій Миронович, для ефективної імплементації. От бачите, який спротив є у системи щодо імплементації Закону "Про вищу освіту". Ви побачили через НАЗЯВО це. Це спротив такий тихий, але дуже потужний спротив, бо прийшли люди, які просто не зможуть провести цю реформу.

Тобто, про що йде мова? Що, якщо система це не буде сприймати, ми можемо прийняти закон, але він працювати не може. І, наприклад, от, Лілія Михайлівна, тепер до вас, да. Ми говорили – 5-річка, да, початкова. Ну, структура: 5, 4, 3. Але, бачите, вже 2 місяця тому сказали та ні, хай буде 4, 5, 3.

Шановні колеги, так не можна. Тобто ми щось заявили, після цього це змінили. Люди думають, а що ж там говорили до цього? Тобто якщо на це йдемо, то ми повинні зрозуміти, що ми повинні вивчити. Експерти, правильно, може вони і праві. Коли колеги кажуть, так 12-річку ви підтримуєте? Я кажу, не знаю. От потрібно побачити, що відбувається для того, щоб прийняти збалансоване рішення.

Шановні колеги, ми приймаємо закон не на рік і не на два. Шановні, ми будемо відповідати перед людьми і через 10, і 15 років, ми саме інерційна система. От сьогодні ми приймали, наприклад, дуже простий Закон про електромобілі, акциз убрати, ПДВ убрати і так далі. Там зрозуміло, відмінимо, будуть більше завозити машин, більше будуть купувати. А Закон про освіту так не проходить. Це дуже непростий закон.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Ні, про електромобілі не простий.

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Володимире…, так я про це і кажу. Тобто все там зрозуміло, коли ми голосуємо за такі закони. А Закон про освіту – це дуже складний закон, який торкається абсолютно всіх. Тому теза, що не потрібно соціологічне опитування для розуміння, на мій погляд, це не є правильним, це на мій погляд.

Третє. Пунктом 9 "Прикінцевих положень" законопроекту визначено, що доплати за кваліфікаційну категорію встановлюється тільки педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію.

Сергій Миронович, тут дуже важливо, це просто я отримав шквал листів від вчителі. Проте, оскільки пунктом 4 "Прикінцевих положень" передбачено річний термін для приведення Кабінету Міністрів України своїх рішень у відповідність з цим законом. Виникає великий ризик того, що педагогічні працівники значний час не отримують відповідних надбавок, що зумовить збурення освітянської спільноти та призведе до відтоку педагогічних кадрів. Я знаю, чесно, сорі.

Шановні колеги, наша різниця дуже проста, голосувати. От у нас Луценко правильно каже, зелена кнопка має три відтинки: з огидою, просто і в’яло. Тому, шановні, терпіть.

У зв'язку з вище сказаним, цей пункт потребує термінового переопрацювання.

По-четверте. Закон не вирішує головного – проблеми розміреності освітнього простору. Сергій Миронович, це звернення до вас. Шановні колеги, ми все обговорюємо, ми систему обговорюємо, а людина, коли прийшла, наприклад, в інститут або в коледж, вона зайшла в колію, в одну колію. Вона зрозуміла через пів року, що ні, вона повинна з математики скажімо перейти на інформатику. Ні, через відрахування. Ну, так не може бути. Ми будуємо простір для людини тому і маємо проблеми, що більшість людей, які закінчують виші, після цього ідуть в центр зайнятості. Бо людина не зреалізована, вона зайшла в ту колію, але вона не хоче відраховуватись. Тому, якщо в законі нема норм, які забезпечать людині зміну своєї траєкторії і по горизонталі і по вертикалі, цей закон працювати не буде і не буде створювати умов для мотивації. З точки зору людини як суб'єкта освітнього простору реальна інтеграція відсутня. Повторюю, суб'єкта, а не об'єкта якого ми виховуємо.

По-п'яте. Законопроект не передбачає ніяких механізмів стимулювання не державних інвестицій в українську школу.

По-шосте. Багато разів рекомендовано різними експертними принцип гроші ходять за дитиною так і не був відображений в цьому проекті. Це є питання.

По-сьоме. Контроль якості освіти закріплений в законопроекті залежить від державних інституцій і майже не залежить від споживачів. Те про що ви говорили. Тобто тут потрібно найти баланс між суспільною думкою і міністерством.

По-восьме, в законопроекті відсутня чітка інтегрованість з іншими законодавчими актами освітньої сфери. А також концептуальне та поняттєве термінологічна узгодженість його положень з нормами Закону про вищу освіту і проекту Закону про професійну освіту, те про що йшла також мова.

По-дев'яте. У законопроекті відсутня регламентація принципу проведення… Шановні колеги, це дуже важливо, не всі це сприймають. Але, проведення справедливої ротації керівників науково-педагогічного та педагогічного складу навчальних закладів, а також визначення граничного віку іх перебування на таких посадах. Люди! Шановні! Школи старію, університети старіють, 20 відсотків керівників вишів виносять вперед ногами з університетів, це абсолютна погана норма. Шановні колеги! Це старіння і тому молодь їде за кордон. Шановні колеги! Молодь реагує. Якщо вона не бачить перспективи доступу до адміністративних і академічних посад вона реагує дуже просто, вона це реалізує в інших країнах. 

По-десяте. У законопроекті не збалансовані права  і обов'язки  державних органів влади у сфері управління освітою. По суті він закріплює повне одержавлення освіти, яке  збереглося з тоталітарних часів.

Враховуючи викладене вище, можна стверджувати, що  необхідно законопроект про освіту в нинішньому варіанті необхідно направити на  доопрацювання.  Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, шановні колеги, Тарас Дмитрович Кремінь  великодушно заощадив нам час в цьому холодному приміщенні.

Дякую вам. (Оплески)  Дякую.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Це найкращий виступ.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, шановні колеги, мені здається, що основне рішення, яке запропоновано в рішенні комітету, підтримувалося  більшістю тих, хто сьогодні… більшістю промовців, хто був на трибуні, і я хотіла б запропонувати такий порядок роботи. Я зараз поставлю його на голосування, що ми цей закон… законопроект відправляємо на доопрацювання  Кабінету Міністрів. І я хочу запропонувати Міністерству освіти  і науки наше сприяння в роботі робочої групи, консолідації зусиль.

Мене тут пан Турянський звинуватив в тому, що я добра і напихаю в закон, все, що треба і не треба. Я хотіла б вам сказати: ні, насправді не є добра, і постійно доводиться знаходити баланс…

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Ви не зла!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Знаходити баланс між дуже різними точками  зору. Ви чуєте, наскільки різні  точки зору.  І зрозуміло, що різні  групи мають власні інтереси. Ми їх маєм підпорядкувати одному інтересу зростання якості освіти української дитини і при тому забезпеченню їй належного рівня здоров'я. щоб це зростання якості освіти не  за рахунок її здоров'я здійснювалося. От тому ми будемо працювати на цю мету, і я  хотіла б ще звернутися до всіх  учасників, які  сьогодні  виступали. Пам'ятайте, що декларативний виступ, якщо ви не подали до порівняльної таблиці цього законопроекту конкретної норми, він не буде ніяк врахований  робочою групою. Тому що це неможливо врахувати… гасла неможливо врахувати. Можна врахувати конкретні  позиції.

Шановні народні депутати, отже у вас є проект рішення. Ми посилаємо законопроект на доопрацювання і сподіваємося побачити його в добре зміненому вигляді знову у Верховній Раді.

Хто за таке рішення, прошу голосувати. Дякую. Дякую, одноголосно.

Дуже дякую усім за небайдуже ставлення і зацікавлене ставлення питаннями освіти.