Комітет Верховної Ради України

СТЕНОГРАМА

засідання Комітету з питань науки і освіти

27 січня 2016 року

Веде засідання Голова Комітету ГРИНЕВИЧ Л.М.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Я запрошую всіх нарешті займати свої місця, тому що ми повинні розпочинати. Ми обмежені у часі і маємо багато охочих презентувати свою позицію сьогодні. Будь ласка, якось шукайте місця. У нас тут... Що у нас тут? У нас тут вже, прошу ще посунутися тут є. Скільки? Одне місце вільне.

_______________. (Не чути)

_______________. Тут є.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тут також є місця. Проходьте просто ближче сюди, будь ласка, і ось тут є місце. Пане Костянтине, ось тут для вас місце ми тримаємо.

Шановні колеги, я щиро вас вітаю в стінах Верховної Ради! І сьогодні відбувається засідання, розширене засідання Комітету з питань освіти і науки, присвячене підготовці Закону про освіту. Ми отримали доопрацьовану версію цього законопроекту від Кабінету Міністрів і сьогодні будемо його обговорювати і вирішувати далі його долю. Ви отримали матеріали і отримали проект рішення комітету з цього приводу. Ми будемо його обговорювати.

Регламент сьогодні буде таким, що ми послухаємо виступ від Міністерства освіти і науки, презентацію цієї версії законопроекту. Тоді буду мати я слово для доповіді. Буде мати слово для співдоповіді Василь Григорович Кремінь. І ми перейдемо до обговорення.

Час нашої роботи сьогодні орієнтовний до 17.30, тому я дуже прошу вас одразу всіх, хто буде виступати, сконцентруватися і таким чином, аби вкластися в регламент. Регламент у нас дуже жорсткий – 3 хвилини. І я буду зупиняти вас. Регламент вимагає від вас чітко сформульованої пропозиції до тексту  законопроекту, не загальні оцінки. Я хочу нагадати, що в такому розширеному форматі з приводу Закону про освіту ми збираємося вчетверте, колеги. У  нас були  вже і парламентські слухання і двічі засідання… І комітетські слухання і розширене засідання комітету. Тому час загальних оцінок минув. Я пропоную сьогодні  у виступах концентруватись виключно  на  конкретних пропозиціях. Якщо у вас перелік цих пропозицій дуже довгий, то тоді ви даєте головний посил, меседж, який  ви хочете озвучити і додаєте ваші  письмові пропозиції. Але три  хвилини – це  є регламент для виступу.

Отже, до слова для  доповіді від  Міністерства освіти й науки, вірніше, від Уряду України  з презентацією доопрацьованої версії законопроекту запрошую заступника  міністра освіти і науки Павла Кузьмовича Хобзей

ХОБЗЕЙ П.К. Дякую.

Шановна Лілія Михайлівна! Шановні народні депутати! Шановна академічна спільнота! 25 листопада  2015 року міністр освіти Сергій Квіт, який  зараз є  на лікарняному, перебуває у лікарні він представляв  проект закону і цей закон був комітетом скерований нами на доопрацювання. І було погодження з Лілею Михайлівною про те, що я сьогодні не буду говорити про закон, бо він доповідався. А буду  тільки говорити про ті положення, про ті зміни, які були  внесені між першим проектом, який  уряд подавав і тим  проектом, який зараз подав уряд. Але перед тим, як перейти до  змістової частини, я хотів би сказати, що дійсно Міністерство освіти і експерти дуже багато попрацювали спільно з Академією педагогічних наук. Це були, чуть не цілими  днями працювали, і особливо хотів би подякувати:  Володимиру Бахрушину, Володимиру Луговому, Олександру Ляшенку, Олексію Дроздову та Тетяні Колос, Олександру Шаліту, Сергію Горбачову та Світлані  Олексюк, Ірині Барматовій, Валентині Радкевич, Наталії Чупринь, Зінаїді Осіповій,  Наталії Каратьєвій, Ларисі Байді, нашому міжнародному експерту Яну Герчинському і тут присутньому Олександру Сичу. Тому що все, що робилися зміни, робились на його комп'ютері і він був тою людиною, яка  постійно була, люди мінялися, а він був постійно.

Отже, що, і які зміни внесені? Ну, по-перше ми зняли ті напруги, які були тих груп різних, які були, скажемо так, справедливо незадоволені тим проектом, який ми подали в перший раз. Закон "Про освіту" доповнено 10 новими термінами, в тому числі тим дискутованим терміном "освітня послуга". Удосконалено перелік принципів освітньої діяльності, не буду їх перераховувати, введено державно-громадське, державно-приватне партнерство, зокрема.

Стаття 8 зазнала серйозних змін. Це є стаття, яка говорить про складники системи освіти, і частина друга про формальну освіту, яка здобувається на відповідних рівнях. І оці в другій частині статті 8 ми прописали по структурі, ми чітко прописали який рівень освіти кому відповідає, дошкільна освіта - нульовому рівню Національної рамки кваліфікацій; початкова освіта - першому рівню; базова середня освіта – другому рівню; профільна середня освіта – третьому рівню; початкова професійна освіта другому – третьому рівню; базова професійна освіта – третьому – четвертому рівню; вища професійна освіта – п'ятому рівню; початковий рівень короткий цикл вищої освіти – п'ятому рівню; перший, бакалаврський рівень вищої освіти – шостому рівню; другий, магістерський рівень вищої освіти – сьомому рівню; третій, освітньо-науковий рівень вищої освіти – восьмого рівня Національної рамки кваліфікацій; науковий рівень вищої освіти – дев'ятому рівні Національної рамки кваліфікацій.

Отже, коли ми говоримо про початкову освіту і коли ми говоримо про базову середню освіту, ми розуміли і це у нас була певна домовленість про те, що ми там будемо розглядати кілька циклів, і те, що відбувалося в засіданні на Комітеті Верховної Ради з питань освіти і науки, щодо початкової ми цілком підтримаємо, просто Міністерство освіти вважало, що приписування цих циклів мало би бути в Законі"Про загальну середню освіту", бо я нагадаю, що цей закон є рамковий. Тобто більш чіткі визначення і більш конкретний опис повинен бути в спеціальних законах – "Про професійну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про дошкільну", "Про позашкільну" і про, як ми домовлялися на слуханнях, "Про освіту дорослих".

Тому те, що про дошкільну освіту з трьома циклами, те, що є в рішеннях комітету, це цілком відповідає нашим теж бажанням. Дякуємо. І ці зміни якщо будуть, то ми їх радо приймемо.

Натомість ми задумаємося над професійною освітою, бо та річ, яка сталася зараз із фінансуванням професійно-технічної освіти, наводить нас на думку, що, можливо, варто було би от професійну базову вважати як середню і твердо претендувати на субвенцію освітню, бо вони здобувають середню освіту і залишити їх на третьому рівні, наприклад. А уже те, що ми називаємо "вища професійна", тобто залишити їм четвертий рівень, тобто розвести тоді ці рівні... ці рівні національна рамка кваліфікації. Але це питання до науковців, які... ну, і до спільноти. Але от з цими проблемами, якими стикнулися в січні цього року, ну, можливо, і варто якимось чином забезпечити себе від змін, які... Ми тішимося Законом про бюджет, змінами в Бюджетний кодекс, які ламають всі наші закони, які готує міністерство, вони проводять просто зміни і ті, що були норми, відміняються в наших законах.

На законодавчому рівні вперше передбачено можливість створення батьківських рад як органів громадського самоврядування в закладах дошкільної, позашкільної, середньої та професійної освіти. Законопроект пропонує запровадити, як ми вже говорили, дванадцятирічну школу, зокрема, з пунктом третім в прикінцевих та перехідних положеннях: навчання учнів за програмою дванадцятирічної школи повинно починатися в 1 вересня 2018 року, для базової і середньої освіти – 1 вересня 2022 року і для профільної середньої освіти – з 1 вересня 2018 року. І профільна освіта зазначає старша школа більших змін, бо основна мета запровадження  дванадцятирічки – зменшити навчальне навантаження на учнів та збільшити... збільшення його прав у виборі предметів в старшій школі і запровадження профільної школи.

Введена норма, що атестація здобувачів середньої освіти передбачається виключно в формі зовнішнього незалежного оцінювання після 9-го і, ну, 11... 12-го – випускного класу, ми пишемо: 12-го класу випускного. Вдосконалена зміна положень щодо запровадження нових видів здобуття освіти формальна, неформальна і інформальна. Це дає можливість визнавати в рамках формальної освіти компетентності людини, здобуті нею в рамках неформальної та інформальної освіти, зокрема, самоосвіти.

Законопроект суттєво допрацьовано і узгоджено із заінтересованими громадськими організаціями щодо умов здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами, в тому числі і щодо інклюзивної освіти. Суттєвого вдосконалення зазнала стаття 18, що стосується спеціалізованих видів освіти – мистецької, спортивної та військової. Тут є повна узгодженість. Визначено рамки нової системи та механізми забезпечення якості освіти, зокрема, закладено чіткі інструменти, процедури і заходи забезпечення та підвищення якості освіти такі, як ліцензування освітньої діяльності, акредитація освітніх програм, зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, інституційний аудит, моніторинг якості освіти, атестація та сертифікація педагогічних працівників. Інші інструменти забезпечення якості освіти і механізми їх функціонування на кожному рівні освіти будуть визначатися спеціальними законами.

Посилено зміст і механізми реалізації академічної доброчесності. Зокрема, вдосконалено визначення академічної доброчесності, розкрито, що є дотримання академічної доброчесності для вчителів, викладачів, науковців і окремо – для здобувачів освіти. До видів порушень академічної доброчесності віднесено: академічний плагіат, фабрикацію, обман, списування, хабарництво і надано їм визначення. Пропонується запровадити новий вид юридичної відповідальності – академічну відповідальність та прописати її види окремо для вчителів, викладачів, науковців і окремо –  для здобувачів освіти.

Запроваджується такий інструмент забезпечення якості освіти як сертифікація педагогічних працівників. Це є добровільне проходження, яке надає право на щомісячну доплату до заробітної плати  в розмірі 20 відсотків посадового окладу, тобто це є мотиваційна складова для тих вчителів, які готові пройти цю сертифікацію – для кращих вчителів.

Концептуально вдосконалено новий інструмент забезпечення якості освіти – інституційний аудит, який буде проводитися, у першу чергу, в закладах освіти, що показали найнижчі результати своєї роботи. Інституційний аудит може бути також проведений за ініціативою засновника, керівника або наглядової піклувальної ради закладу освіти. Суттєво допрацьовано статті про кваліфікації, рамки кваліфікації та рівні національної рамки кваліфікації.

Дискусійне питання: чи потрібно в Законі про освіту прописувати  в статті про систему професійних кваліфікацій. Тут у даному випадку Міністерство освіти й науки погодилось з позицією Академією педагогічних наук України і не включили це  положення в Закон про освіту. Вважають, що це є  питання більше пов'язане  з працедавцями, які би мали робити кваліфікаційні центри ніж пов'язано з освітою, але це питання дискусійне.

При доопрацюванні Закону про освіту додану статтю "Моніторинг освіти",  додану статтю 43, якою систематизовано категорію учасників  освітнього  процесу.

До переліку обов'язків  педагогічних і науково-педагогічних працівників додали такі обов'язки: виховувати у здобувачів освіти повагу та гідності людини, національних історично-культурних цінностей України її державного устрою, дбайливе ставлення до історично-культурного та природного середовища країни, виховувати здобувачів освіти в дусі взаєморозуміння миру й злагоди  між усіма  народами етнічними, національними, релігійними групами, тобто ці цінностні речі.

Пропонується для педагогічних і науково-педагогічних працівників залишити  існуючу щомісячну надбавку за вислугу років  у розмірах по над три роки – 10 відсотків, тобто ті, що були у попередньому законі і їх не було в першій редакції закону, який ми подали.

Прописано статтю 60 "Про  державний нагляд і контроль у сфері освіти", на це  звертали увагу на попередньому парламентському  слуханні.

У частині  шостій статті 70 закладено важливу гарантію: "Кошти  отримані від користування  вивільнених приміщень, ліквідованих державних та комунальних закладів освіти використовуються виключно на освіті потреби".

Про те, я вважаю,  що тут між  першим і другим читанням потрібно уточнити редакцію, щоб це не пішло на зарплату, на опалення, але, щоб ці кошти були скеровані на розвиток закладів освіти. Інакше, з цього не буде жодного  толку.

І останнє. Наразі є проблемою фінансування мережі професійно-технічної освіти. Закон про освіту передбачає, що субвенцію на підготовку робітничих кадрів. Проте змінами до  інших законів, в тому числі  Бюджетного кодексу така  субвенція вилучена. Вона є в проекті закону.

І варто наголосити,  що реформа освіти сьогодні складена не завершена  процесом децентралізації. Ми виписували проект  закону під те, що є  зараз, а не під плани, хоча думали про концепцію, про децентралізацію, більш-менш дотримувались. Але ми не можемо  оперувати тими термінами, які вона має, а також досить серйозними обмеженнями фінансовими ресурсами.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую за дотримання регламенту.

Шановні колеги, я хочу повідомити, що зараз в комітеті є більшість народних депутаті, які є членами Комітету з питань освіти і науки. І я хочу представити тут присутніх членів комітету з питань освіти і науки, це перший заступник голови комітету Олександр Володимирович Співаковський, також Володимир Михайлович Литвин, Тарас Дмитрович Кремінь, Олексій Олексійович Скрипник і ще двоє членів комітету пообіцяли впродовж нашого засідання також долучитися, тому ми маємо сьогодні всіх народних депутатів, які будуть формулювати потім і працювати, формулювати рішення і працювати з іншими фракціями і групами в парламенті з приводу цього закону.

Дозвольте зараз мені взяти теж 10 хвилин для доповіді з приводу доопрацьованої редакції законопроекту.

Отже, шановні колеги, я заощаджу трошки час на тому, що не буду характеризувати чим добрий доопрацьований законопроект, бо про це дуже чітко доповів Павло Кузьмович, і я вдячна Міністерству освіти і науки, всій групі робочій, яка працювала над цим законопроектом, а також всім нашим міжнародним експертам, тому що взагалі на своєму шляху пройшло взагалі для вироблення концепції цього законопроекту багато роботи з міжнародною спільнотою, це були і експерти проекту TAIEX Європейської комісії, це також були експерти проекту швецько-українського, присвяченого децентралізації в Україні. І тут присутній Ян Герчинський, якому ми дуже вдячні за дуже тісну роботу над цим законопроектом. Так само ми працювали досить плідно над цим законом з ETF (European Training Foundation).

Тому цей контекст європейський, він є в цьому законопроекті, але нам з вами дуже важливо врахувати наш український контекст, тому що ми робимо для нашої держави, для нашого народу дуже важливий закон. І освітнє законодавство будується як блок за блоком фундамент для реалізації базового права людини і громадянина права на освіту. А також, як той  фундамент, на якому  потім створюється рівень освіченості всього суспільства. І також, будується національна обороноздатність, тому що наша обороноздатність не тільки  в армії, а  у громадянській позиції кожного громадянина. І формується  ця  громадянська позиція під час здобуття освіти. 

Тому, якщо під цим кутом  зору поглянути на цей закон, то ми зразу бачимо попри його доопрацювання і позитиви, які ми  вже сьогодні послухали і  виголосили, - певні вади, скоріше не вади, а прогалини, які потрібно заповнювати.

Я не можу  погодитися з тезою про те, що ми  все напишемо у спеціальних законах. Якщо цей закон  має запустити реформу освіту, то це  означає, що у  нас після прочитання цього  закону має бути цілісна  візія реформи. І батьки не мають ставити нам питання після цього закону, а заради чого  дванадцятирічна школа? Поки, що в цьому законі окрім доданого року, не видно заради чого дванадцятирічна школа.

І цьому сенсі ми маємо доопрацювання питання змісту, очікуваних результатів загальної і середньої освіти, питання  специфіки вікових категорій, які  у нас будуть працювати. І у нас дуже спільна робота йде плідна з Національною Академією педагогічних наук і запропоновані цикли освіти. Це зараз розуміють всі батьки, які зараз мене слухають, коли…Які обурюються  тим,  в яких умовах, і за якими методиками і підручниками навчаються наші шестирічки.

 Ми повинні через цикли, зокрема в початковій освіті,  адаптаційно-ігровий в цій назві все, перший, другий клас, особливості методик, особливості середовища  навчального, особливості змісту.

Далі йде наступний  цикл, це основний – третій, четвертий клас. Базова середня освіта – п'ятий, шостий клас, всі  це розуміють, перший цикл – адаптаційно-предметний, і наступні – підсумково-допрофільний цикл. Тобто ми повинні розшити структуру загальної середньої освіти, щоб показати в чому полягає реформа переходу до 12-річної середньої школи.

Наступне. Велику стурбованість, особливо в контексті подій, які відбуваються зараз при запуску бюджету 2016 року, викликає економічна діяльність навчальних закладів і децентралізація з точки зору забезпечення повноважень органів місцевого самоврядування, ми їм делегуємо повноваження, делегуємо заклади і не делегуємо засобів. На превеликий жаль, ця цифра 41 відсоток додаткових податків, це є середньостатистична цифра, яка не стосується усіх міст обласного значення, які сьогодні отримали професійну технічну освіту. Чи може вижити професійно-технічна освіта без субвенцій, особливо зважаючи на те, що вона ще і дає в рамках навчання в професійно технічних закладах загальну середню освіту

Тому ми маємо розглядати, 29 січня в цьому ж приміщені у другій годині буде Всеукраїнська нарада присвячена, як ми будемо вирішувати це питання. Але закон має визначити що покриває собою субвенція, що ми в освіті очікуємо від держави і що мають забезпечити органи місцевого самоврядування, щоб це було прозорим, обговореним і це було нашою домовленістю зафіксованою у законодавстві.

Наступне надзвичайно важливе питання. Як тільки ми введемо в дію цей Закон "Про освіту", перестане працювати чинний. І коли ми провели аналіз чинного закону про освіту і цього нового закону, ми бачимо невраховані прогалини. Наприклад, вчора ми в Верховній Раді поверталися до редакції про безкоштовні підручники, ви знаєте, що це велика проблема, слава Богу, проголосували, тепер будемо працювати вже з Міністерством фінансів для того, щоб реалізувати це положення. Безкоштовний підручник як складова безкоштовної загальної середньої освіти, ми маємо рішення Конституційного Суду. На жаль, у нас в законі, у новій редакції Закону  "Про освіту" випала стаття про безкоштовність підручника, яка є у чинному законі. Отже, цей такий  скринінг  законів і порівняння  їх, щоб нічого не забули, також  дуже важливо провести. І коли ми це провели  детально, побачили кілька таких прогалин.

І нарешті ще одна прогалина, про яку я говорю неодноразово, але чомусь ми вперто відкидаємо це питання. Це питання взаємозв'язку  з ринком праці. Я розумію, що ринок праці має бути зацікавлений отримати кваліфікованих фахівців. І дуже багато освітян мені кажуть: не суньте в освітній закон питання, які пов'язані  з  професійними кваліфікаціями, на це потрібен окремий закон. Я згодна.  Але ми маємо  у цей Закон "Про освіту" дати хоча б якісь чинні діючі механізми. які запустять  оцей взаємозв'язок. У нас немає інституцій, які це роблять. Хоча б одну таку фундаментальну  інституцію, яка є  в тій  чи іншій іпостасі у  кожній цивілізованій країні, яка забезпечує взаємозв'язок  і   трансформацію професійних стандартів в  освітні стандарти. Інакше  ми далі будемо жити   цим паралельним життям  з ринком праці. І це дуже важливе питання, яке, на нашу думку, потребує окремої статті в цьому законопроекті.

І нарешті. Шановні колеги,  ми маємо зараз  загальну тенденцію демографічного  спаду, хоча в початковій школі у нас підростає більша кількість дітей. І ще  крім того ми запроваджуємо  12-річку, і це означає, що профільна професійна школа, професійного напрямку у нас  буде реалізовуватись через систему  професійно-технічних навчальних закладів.  Я вкотре повторюю, в законі  має бути дуже чітке положення. І ми дали його формулювання, і ми це зафіксуємо  зараз в законі, що вивільнені приміщення ліквідованих державних, комунальних закладів  освіти, використовуються, навіть якщо вони ліквідовані, виключно  для освітніх потреб. А кошти від оренди, якщо  там немає  потреби, віддаються  тільки до бюджету освіти. Тоді ми зможемо потім повертати ці приміщенні. Це раз. А по-друге, отримувати ці кошти відповідно до  бюджету.

Я  вичерпала свій час і буду дотримуватись регламенту, бо дуже  зацікавлена показати приклад, що всі мусять дотримуватися регламенту. Я сподіваюсь, що ми домовились, що говоримо  саме тільки про пропозиції до редакції.

І ще, ви маєте проект рішення. Як ви почули з мого виступу, ми потребуємо включення нових статей. А якщо включення нових статей,  ми не можемо просто  ухвалити в  першому  читанні. Це буде так звана форма, називається повторне перше читання в комітеті. Що це означає? Якщо ми голосуємо повторне перше читання в комітеті,  ми  в комітеті маємо право  додати ще кілька статей. На це нам   закон виділяє до 30  днів за Регламентом Верховної Ради. Це означає, що якщо  таке рішення прийме Верховна Рада,  ми будемо мати  ще 30 днів  спільно всі разом доопрацювати  цей закон і виносимо текст  готовий у Верховну Раду. Я сподіваюся, що народні депутати дадуть нам ще тямущі поправки, якщо будуть вважати за потрібне. І ми виходимо  з нашим Законом "Про освіту" на фінішну пряму. Головне отримати наприкінці  якісний продукт, який буде  сприяти зростанню якості освіти в країні.  Дякую за увагу.

І запрошую  до слова  президента Національної  академії педагогічних наук України  Василя Григоровича Кременя.

КРЕМЕНЬ В.Г.  Шановні Лілія Михайлівна, шановні народні депутати, шановні учасники засідання комітету!  Національна академія педагогічних наук України  в цілому позитивно оцінює положення доопрацьованого урядом Закону України  "Про освіту" і разом з тим вважаємо, що вони потребують певних доповнень. Я зупинюсь на  трьох  проблемах.

Перш за все  дванадцятирічна загальна середня освіта. Це, мабуть,  та проблема, яка найбільше обговорюється  в загалі, в суспільстві. Нам приємно, що ми збираємось повернутись до дванадцятирічного терміну навчання і нового змісту, бо ми в  2001 році намагались це зробити. 

Структура загальної середньої освіти пропонується подібна, 4 плюс 5 плюс 3, і, ми вважаємо, це правильно. Ми запропонували, зокрема, розробки наших вчених за ініціативи Лілії Михайлівни, Олександра Яківна запропонувала поділ кожного підрозділу сфери початкової, базовою, старшої на цикли, про це Лілія Михайлівна говорила, я не буду на цьому зупинятися.

Я хотів би коротко все ж таки сказати чому українська школа має бути 12-річною.

По-перше це відображення об'єктивної закономірності розвитку людства, час навчання людини стає все тривалішим, жодна з країн Європейського Союзу, куди ми прагнемо, не має середньої освіти тривалістю менше 12 років. 26 суб'єктів освітнього права країн ЄС мають 12-річний термін навчання, у 18 країнах 13 років, у 2 країнах 14 років. Тому середня освіта в Україні повинна бути 12-річною, але не тільки в цьому, але не жорстко обов'язковою. На наш погляд, конституційна норма обов'язкової повної загальної середньої освіти, відповідно до сучасних тенденцій розвитку суспільства може бути запровадженою, забезпеченою впродовж життя. Тобто держава гарантує повну загальну середню освіту, але не обов'язково до 18 років, це може бути відкладений запит на продовж життя.

По-друге, ми повинні поглянути на 12-річну освіту з позиції морального обов'язку держави щодо захисту дитинства, адже за міжнародним правом особи до 18 років вважаються дітьми. У країнах знову ж таки ЄС понад 90 відсотків 17-річних дітей здобувають середню освіту за загальноосвітніми або професійними освітніми програмами. Так само і в Україні треба надати право школярам за їхнім вибором здобувати до 18 років академічну чи професійну середню освіту. Для цього, безумовно, потрібно змінювати мережу навчальних закладів, запровадити професійні ліцеї і запровадити професійні коледжі.

По-третє, сучасна парадигма освіти, в тому числі середньої, передбачає компетентний підхід до навчання, тобто націлює на формування в учнів здатності використовувати здобуті знання, уміння, інші компетентності у своїй практичній діяльності.

Світова спільнота виокремлює 8 основних загальних компетентностей ключових, я не буду їх перераховувати. Скажу лише наступним чином: в рамках 11-річки неможливо сформувати ці компетенції, а значить, неможливо підготувати випускника школи до повноцінної діяльності, зокрема, до успішного навчання в університетах.

На останній колегії міністр освіти і науки виступав  з доповіддю Михайло Захарович Згуровський, і  в дискусії, яка розгорнулася, було продемонстровано, що з тих студентів, які стали першокурсниками в КПІ, одна третина може навчатися вільно, одна третина, з нею ще можна працювати, а одну третину потрібно виключати з університету, тому що ці люди недостатньо підготовлені до навчання у особливо за технічними і природничо-науковими спеціальностями.

По-четверте, 12-річна середня загальна освіта на її завершальному трирічному профільному етапі дасть змогу організувати загальноосвітню академічну і професійну орієнтацію. І знову ж таки, тут ми можемо  перед громадськістю продемонструвати, що навчання в рамках 12-річної профільної школи дасть можливість людині, як бажає цього, яка вибере цей напрямок, отримати спеціальність і піти з нею, з цією спеціальністю, працювати.

Безумовно, тут складнощі виникають із профільною, професійною освітою. На наш погляд, потрібно мати два рівні: перший – це базовий рівень, і другий – це вищий рівень професійної освіти. Можна назвати його перший і другий із коментарем, про який я сказав.

Щодо фінансування, на наш погляд, було б бажано, щоб і професійна освіта і першого і другого рівнів фінансувалась з одного джерела, тому що нашою метою є інтегрування там, де це розумно, цих навчальних закладів. Якщо вони будуть фінансуватися з різних джерел, це тільки їх розділить. А ми повинні укрупнити, створити професійні коледжі чи професійні ліцеї, де б готуватися і робітник, і готувався молодший спеціаліст і надавалось би багато інших послуг освітніх.

Друга проблема, на чому я хочу зупинитися, це те, що, на наш погляд, має бути змінено в законопроекті підхід до забезпечення освіти осіб з особливими потребами. Зрозуміло, що тут цілий ряд вимог. Але я скажу так. Та обставина, що ми в дві статті, в окремі статті вмонтовуємо навчання цих дітей, уже означає, що ми їх виокремлюємо, ми підходимо антиінклюзивно  на  етапі вже законопроекту. Тому в кожний, і академія це запропонувала, в кожну, де це потрібно статтю, відповідний  запис щодо навчання дітей з особливими потребами. Якщо вже це не  буде бажано, то тоді не окремо дві статті,  а окремий розділ, присвячений ці проблемі.

І третя остання. На наш погляд, потребує доопрацювання система законодавчого  унормування освіти дорослих. Ми часто зводимо  це лише до післядипломної освіти. Це важливо, але   це тільки один  із напрямків. Ми повинні законом передбачити можливість надати можливість  кожній дорослій людині у відповідності із потребами професійної діяльності, особистими  інтересами так чи інакше   оновити компетентність. І зважаючи тим більше на непопулярність поки що  і на нерозуміння у  сучасному нашому  суспільстві значимості освіти  дорослих, можливо навіть після прийняття цього закону передбачити і окремий   закон про освіту дорослих.

Шановні колеги,  у пропозиціях, які надані академією, є ще цілий ряд  значить можливих для розгляду позицій. Зокрема  ми пропонуємо  цілі навчання кожної  ланки освіти визначити, початкову, базову і старшу.  Ми пропонуємо розглянути можливість створення піклувальних рад. Батьківські ради – це  добре, але батьківські ради залежні від директора школи, і що він скаже, те і будуть робити. А  піклувальна рада, яка складається з авторитетних людей мікрорайону,  вона буде  незалежна і зможе  в значній мірі більш ефективно контролювати і допомагати роботі школи чи іншого навчального закладу.

Академія педагогічних наук готова  і далі всіляко сприяти поліпшенню цього законопроекту.  Дякую  за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василь Григорович, за дотримання регламенту, також це важливо.

Шановні колеги,  у нас є борг перед тими  людьми, які  мали виступати на парламентських слуханнях і дуже  ретельно готувались  до своїх виступів.  Як ви пригадуєте, більшість з вас були на парламентських слуханнях, і тому ми вирішили відновити справедливість тим, щоби в першу чергу дати тим людям виступити, які не мали можливості вийти на трибуну на парламентських слуханнях.

Тому я запрошую до обговорення, прошу дотримуватися регламенту 3 хвилини. І запрошую до слова ректора Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної  освіти Ігоря Івановича Смагіна.

СМАГІН І.І. Дякую.

Шановні учасники засідання! Житомирська область брала активне обговорення всіх законопроектів, які періодично з'являлися на сайті міністерства. Більшість з тих пропозицій, які висловлювались на цих обговореннях, вони враховані.

Хочу лише сказати два зауваження і одну пропозицію. Зауваження перше. В принципах законопроекту передбачено громадсько-державний підхід як принцип. Але вся ідеологія цього законопроекту побудована на державно-громадському підході. Навіть у переліку тих органів і інституцій, які управляють освітою, починаємо ми не органів місцевого самоврядування, а безпосередньо з міністерства і так далі. Тому я так думаю, що на, як мінімум, ще років на п'ять у нас державно-громадський підхід буде основний, не громадсько-державний.

Також хотілось би зауважити на тому, що якщо ми державний освітній стандарт заміняємо поняттям "курікули", то потрібно також притримуватися цього поняття в подальшому і не вживати поняття стандарту.

З приводу пропозицій по суті. Так, як говорилося, що якщо у нас  раніше планувала післядипломна освіта але не було освіти дорослих, то, як мені здається, тепер включили освіту дорослих, але згубили післядипломну освіту. Тому що післядипломна освіта, яка є і в медицині, і в педагогіці, і в багатьох інших сферах, вона, на мою думку складається яз трьох складових: формальна, неформальна, інформальна.

Поняття формальної освіти, воно, до речі, також за період обговорення законопроекту  претерпіло кілька підходів до визначення. І в першому варіанті оця формальна складова, яка за кошти місцевих державних бюджетів  здійснюються, в закладах, які мають ліцензії, то в цьому законопроекті вона втрачена, тому що відсутність … В принципі, післядипломна освіта тут, вона в статусі неформальної. Це означає, що її можуть надавати заклади, не мая ліцензії, і програми, за якими ми працюємо, не потребують акредитації, але у нас буде загальна, спільна для всіх проблема, коли, наприклад, ми будемо переходити 1 вересня 18-го року на роботу в профільній школі, коли зараз всі в основному працюють в закладах післядипломки, наприклад, педагогічна, над реалізацією те, що передбачено стандартом, компетентісно, діяльнісно, особистісно зорієнтованого підходу і так далі. І, крім того, це використання бюджетних коштів, які потребують контролю, які потребують відповідно ліцензії, інституціалізації і так далі.

Тому серед тих пропозицій, які ми подавали, суть полягає в тому, що ми пропонуємо в Закону "Про освіту" треба було б визначити, зокрема, що післядипломна освіта осіб з вищою освітою відповідає за своїм статусом вищий освіті за умови акредитації відповідних освітніх програм. На практиці це означало б – всі потенційні провайдери послуг з післядипломної освіти ліцензуються, ті з них, які відповідають встановленим критеріям щодо кадрового -  науково-педагогічні працівники, змістового – навчальні програми, матеріально-технічні – приміщення, обладнання забезпечення, можуть здобути вказане вище статус, інші учасники цього ринку, наприклад громадські організації, профспілки, приватні агенції або підприємці діють на підставі отриманої ліцензії або опосередковано через співпрацю з ліцензованими провайдерами.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Взагалі питання ліцензування є дуже серйозним і складним. Ви знаєте, що в нас є тенденція взагалі загальна – зменшити кількість бюрократичних процедур і надання ліцензій для всіх видів діяльності. І у нас сьогодні була така палка дискусія в парламенті між членами комітету, який займається Законом про ліцензування, і нами про ліцензування освітньої діяльності.

Ми плануємо окрему нараду з цього приводу в понеділок і я запрошую вас на цю нараду, тому що у нас ці питання залишилися поки що відкриті, яким чином ми будемо все-таки ліцензувати різні види освітньої діяльності, тому що на думку, наприклад, фахівців цього комітету, давайте їх взагалі не ліцензувати.

Тобто що ми робимо в цей перехідній період, яким чином ми будемо підходити до різних секторів освіти і до різних видів освітньої діяльності.

Дякую.

Шановні колеги, запрошую  до виступу голову Державної інспекції навчальних  закладів  України  Руслана  Васильовича Гурака.

ГУРАК Р.В. Доброго дня, шановні колеги. Дякую вам за слово. Я  буквально два слова. Хотів подякувати  перш за все Павлу Кузьмовичу за  конструктивну роботу у  робочих  групах, коли ми доопрацьовували Закон про освіту. Але звернути увагу на два  моменти, яких нам не вдалося дискусіями вирішити на робочих групах.

Перший момент. Я б хотів поставити на обговорення питання інститут освітнього омбудсмена.  Я  вважаю, що цей інститут – це  введення фактично ще одного контролюючого органу в Україні. Оскільки в повноваженнях освітнього омбудсмена ми передбачаємо перевірку і здійснення планових  заходів і позапланових  заходів перевірки суб'єктів освітньої діяльності. І враховуючи  думку  Науково-експертного управління Верховної Ради  України я вважаю, що це  не є предметом  регулювання даного закону і повинно бути знято взагалі з  регулювання  даним законом. Це перше питання.

І друге питання. Щодо структури системи освіти. Якщо у нас є можливість показати один слайд,  10 слайд,  я б хотів все ж таки звернути увагу на те, що  я  за дванадцятирічну систему освіти, я абсолютно за, але тільки би хотів сказати вам думку громадськості. Директори шкіл, з якими я спілкувався,  не готові сприймати плюс один рік до системи освіти, плюс один рік. Вони не розуміють цього. Зрозуміло, що ми покажемо, як змінюється зміст освіти, ми покажемо, як змінюється зовсім інші підходи, але  я б хотів запропонувати іншу систему. Я б хотів запропонувати повну загальну середню освіту закінчити  в 16 років, тобто не добавляти один рік, а зменшити на один рік  систему повної  загальної середньої освіти.  Потім, але діти залишаються в школі,  і вони ідуть в профільну школу, яка складається з академічної освіти і з  професійної або  спеціалізованої освіти.  І система професійних  технічних  навчальних закладів повинні відійти в систему загальної  середньої освіти. Ось така пропозиція. Якщо  буде можливість її обговорити, і наступний слайд можна  її побачити, як ми  бачимо, де буде реалізовуватися академічна освіта і професійна освіта.

Академічна освіта здобувається у ліцеях, гімназіях і колегіума, і тут можлива реалізація, думка Прем'єр-міністра про школи-хаби, які б мали забезпечити оцих два роки академічної освіти, і звідси можна вступати до вищих навчальних закладів.

Професійна освіта, початкова і середня повинна реалізуватися у теперішніх професійно-технічних навчальних закладах і вища професійна освіта повинна бути реалізована в навчальних закладах, які  ми зараз називаємо першого-другого рівня акредитації.

Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо, Руслане Васильовичу.

Звичайно, зараз складно вступати в полеміку цього питання. Я лише хотіла б нагадати, що здобуття повної загальної середньої освіти відкриває одразу доступ до вищих навчальних закладів. І тримати дітей два роки в школі після того, як їм вже надано атестат про повну загальну середню  освіту, це взагалі не зрозуміло, заради чого. І ми тоді скорочуємо термін до десятирічки повної загальної середньої освіти.

В нас  ідея була інша, що базову загально-середню освіту видовжити до десяти, і третій ступінь зробити двохрічним. Тоді би було теж 10 плюс два, те, що ви пропонуєте.

Але якщо ми говоримо про професійно… про третій, профільну школу, яка має бути окремою, спеціалізованою і так само професійну на базі професійно-технічних навчальних закладів, то тоді  вона має бути трирічною для того, щоб можна було здобути ще цю додаткову кваліфікацію.

Отже, я думаю, що це не місце зараз обговорювати моделі. Я лише  закликаю  Міністерство освіти і державну інспекцію вести між собою діалог і все-таки виходити на спільну якусь позицію, бо зараз закон вже на такій стадії, коли ми вже не можемо фундаментально повертатися до концептуальних питань.

Дякую.

Шановні колеги, до слова запрошую президента Всеукраїнської асоціації працівників професійної освіти Василя Петровича Головінова.

ГОЛОВІНОВ В.П. Дякую, Лілія Михайлівна.

Я розумію, що регламент жорсткий і необхідно говорити дуже коротко, оскільки багато учасників, багато  бажаючих виступити. Тому декілька тез щодо позиції асоціації до цього    законопроекту.

Перша позиція, що Всеукраїнська асоціація працівників професійно-технічної освіти підтримує цю редакцію законопроекту і вважає, що вона дійсно на сьогоднішній день відповідає головним суспільним вимогам. І головне для профтехосвітян, що вона дає можливість на сьогодні у подальшому відпрацювати якісну  версію  спеціального Закону про професійну освіту.  Це для нас головне, бо  ми з цього і підходили в оцінці цього закону. Ми подали офіційні пропозиції до комітету письмово для врахування під час підготовки до другого читання.

Стосовно рівнів освіти, про які сказав президент Національної академії педагогічних наук України  Василь Григорович Кремень. Названо було два рівня – базова і вища професійна освіта. Ми погоджуємося з такою позицією, хоча ми не заперечуємо і тих рівнів, які зазначені в законопроекті в статті 8, тобто де є    ще і початкова професійна освіта.  Справа у тім, що ці три рівні відповідають якраз тій ситуації, яка  склалася на сьогоднішній день  і  фактично  реалізується і за Законом чинним про профтехосвіту, і за Постановами  Кабміну  965 і 1117. Фактично те, що на першому ступені початкова професійна освіта – це  те навчання, яке здобувається без державного стандарту професійної  освіти і не потребує в багатьох випадках базової або загальної середньої  освіти. Тому  ми не бачимо  загрози, якщо буде навіть і три ці рівні.

Друге.  Ми підтримуємо проект рішення комітету щодо направлення законопроекту до Комітету   з питань  науки і освіти на повторне  перше читання. І зрозуміло, що ми не можемо погодитись  з висновком  Головного  науково-експертного управління, повернути на доопрацювання. Доопрацьовувати, як кажуть, часу вже немає.  А база  є для того, аби в рамках комітету подати на розгляд уже у редакції  комітету  доопрацьований  цей законопроект.

Третє. Ми вдячні, що в проекті рішення комітету враховані застережні пропозиції  нашої асоціації щодо зміни бюджетного законодавства в частині фінансування професійної освіти. І ми  звертаємось все ж таки,  і мається на увазі, що  професійна освіта має за цим законом  фінансуватися, передбачається три  фактично  джерела, тобто субвенції з державного бюджету, місцеві бюджети і  інші надходження, які не  заборонені законом. І що все це можна прописувати  і  далі  буде прописуватися у спеціальному законі. І ми  б хотіли все ж таки закликати всіх народних депутатів  з проханням проголосувати саме за ці зміни. Бо непродумані оці всі речі, які відбулися в ніч  з 24 на  25, фактично перекреслили ті намагання і  пропозиції реформувати професійну освіту, оновлену професійну багаторівневу на  базі  нинішньої профтехосвіти  і ВНЗ І рівня  акредитації, перекреслює ці зусилля і  намагання нас у цьому   напрямі рухатись.

І на завершення. Працівники закладів та установ  системи професійної технічної освіти не є противниками  стратегічного курсу на децентралізацію, як хтось намагається нас сьогодні представити і говорити, що ми є вже гальмом у державі на цьому шляху. Ні. Ми тільки вимагаємо, аби  цей процес  рухався у цьому напрямі виважено, поетапно, виправдано і з найменшими ризиками, як і задля самої системи підготовки кадрів, так і для самої держави  і для  тих людей, які у цій державі живуть і працюють. І ми дуже сподіваємося, Лілія Михайлівна, що  29 число цього місяця, коли  буде вся відбуватись розмова саме з проблем професійно-технічної освіти, вона відбудеться, точніше не  перетвориться на розмову профтехосвітян самих з собою. Ми хотіли б  все ж таки, щоб це був діалог з представниками влади і Верховної Ради. і міністерства…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Василь Петрович, я прошу вибачити.

ГОЛОВІНОВ В.П. Дякую, Лілія Михайлівна.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну ви вже вдвічі перевищили свій регламент.

ГОЛОВІНОВ В.П. Вибачте, я завершив.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, мені надходять записки з проханням надати слово для виступу, окрім тих, що вже записані на виступ. Якщо ми будемо перебирати в двічі  час, ми забираємо його  у  когось іншого. Я зрозуміла,   нараду  ми ж організовуємо, так, ми  її ініціювали. Тому, мабуть, оці  слова про те, що освітяни будуть говорити самі з собою, мабуть, є недоречними у цій ситуації.   Дякую  за виступ.

Будь ласка,  я запрошую до слова президентам Асоціації керівників шкіл України  Олену Миколаївну Онаць.

ОНАЦЬ О.М.   Шановна  Лілія Михайлівна, шановні присутні, від імені Асоціації керівників шкіл України  хочу висловити вдячність за те, що враховано дуже багато пропозицій, зокрема представників загальної  середнього освіти і керівників  шкіл. Це відчутно  в розділі там, де мова іде про управління навчальним закладом і громадське самоврядування. І, звичайно, ми підтримуємо законопроект  в цілому.

Що стосується 12-річної школи, то підтримуючи  попередніх виступаючих, хочу сказати, що  багато застережень саме у практики  є в тому, що люди бояться, що це чергова декларація цей закон, яка нічим не підкріплена, і що  це механічне просто збільшення  ще одного року. А для  того, щоб цього не сталося, нам  потрібно працювати з кадрами, необхідно  готувати вчителів, необхідно  готувати директорів  як менеджерів, як лідерів, як управлінців і проводити велику  просвітницьку роботу і, звичайно, що над цим працювати. А від депутатів вимагається, щоб вони забезпечили належне фінансування і  законодавчо це все було  закріплено.

Зокрема, деякі зауваження, значить, без зміни навчальних планів і програм немає смислу – дванадцятирічка… а в навчальні плани програми підручники і все інше орієнтується на державний стандарт. Значить, його  необхідно змінювати. Ми давно говоримо про  зменшення кількості предметів у старшій школі, не може дитина 20-22 предмети вивчити однаково і підготуватися, ми калічимо наших дітей. 

Наступне, ми проти  того, щоб у початковій школі, коли буде  детальніше розглядатися і вікові оці цикли будуть зводити в інтегровані курси, в початковій  школі предмети художньо-естетичного циклу, цього робити не можна, бо тут тільки формуються ази і треба дати навички перші.

І ще дуже важливе таке зауваження, що в  основу наших оновлених навчальних програм необхідно передбачити обов'язково формування інтелектуально-понятійного мислення, тому що це можна зробити лише у дитячому  віці.

У нас багато проблем у дорослих, тому що ми не вміємо побачити головне, зрозуміти причину, спрогнозувати наслідки і побачити, спрогнозувати як діяти далі.  Тому це обов'язково, у дорослих це не формується.

У людей виникає багато  питань чи базова школа буде  однакова, що буде з спеціалізованими  школами і так далі. Тим більше, 2016 рік проголошений роком англійської мови, мова йде вже тепер сьогодні про мультилінгвальне, білінгвальне навчання, мова йде про  допрофільне навчання. Тому я підтримую  рішення комітету в цьому плані, що  це треба дійсно про це говорити в базовій школі, і більше тут попрацювати і прописати.

Турбує також освітян стаття 10 пункт 5 "Дошкільна освіта" написана з  трьох років, а що ясельна підготовка, ясельні групи закриваються? Люди дуже турбуються, тому що не всі можуть до трирічного віку. Але це треба чітко  прописати.

Наступне питання стаття 11 пункт 4 "Зовнішнє незалежне оцінювання". Освітяни просять, мінімум за  півроку визначати  перелік  предметів і терміни, коли це все буде відбуватися, бо в країнах Західних це  робиться за два роки.  Я закінчую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, завершуємо.

ОНАЦЬ О.М. Зрозуміло, що якість освіти залежить від цього.

І останнє питання – це управління і контроль у сфері освіти. Ні в одного суб'єкта управління по всій вертикалі немає жодного зв’язку з державно-громадського партнерства чи управління, громадського державного управління, приватно-державного громадського – якого тільки хочете, нема нічого. Зате пункт 2, суб'єкти громадського нагляду мають право. Значить, ми можемо звертатися скільки хочемо, а чиновники захочуть на нас реагувати чи ні. Це треба чітко прописати.

Я підтримую, що треба законодавство…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запропонуйте редакцію.

ОНАЦЬ О.М. Добре.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, від батьків запрошую до слова заступника голови громадської організації "Батьківський контроль" Іванну Якимівну Коберник.

КОБЕРНИК І.Я. Дякую, Лілія Михайлівна.

Шановні учасники зібрання. Громадська організація "Батьківський контроль", а також громадська організація "Батьки-SOS" підтримують той проект рішення комітету Верховної Ради, який запропонований і розданий учасникам нашого засідання.

Та версія законопроекту, яку ми розглядаємо сьогодні, безумовно, є більш досконалою, ніж попередні, які викликали досить жорсткі дискусії. Але тим не менше, тут, справді, ще не вистачає статей та розділів для того, щоб, власне, запустити реформу. То ми хочемо наголосити, що для нас найважливіше те, щоб з прийняттям цього закону реформа середньої освіти могла розпочатися. Якщо закон буде ухвалений в такому вигляді, реформу розпочати не можна.

Так само я хочу нагадати ту тезу, яку говорила під час комітетських слухань щодо попередньої версії законопроекту, дуже важливо, щоб була представлена комплексна концепція реформування освіти. Поки ми маємо тільки один рамковий закон, реформа, якої конче потребує українська середня школа, не розпочнеться. Тому важливо паралельно із внесенням цього законопроекту на розгляд Верховної Ради, можливо, уже тоді, коли він буде доопрацьований на повторному першому читанні, представити і хоча б… або в ідеалі краще саме проект Закону про середню освіту або хоча б концепцію Закону про середню освіту, тому що без цього реформа не може бути розпочата.

З приводу тих питань, які піднімали попередні спікери, а саме 12-річна освіта, ми знаємо, що не тільки вчителі, але й великий відсоток батьків поки що не підтримують це. І тут я дозволю собі кілька пропозицій не як голова, заступник голови громадської організації, як спеціаліст з комунікацій. Дуже важливо, щоб всі, хто говорять про дванадцятирічну освіту, не говорили про це як мету, це не є мета реформи, це є інструмент. Коли ми розмовляємо з батьками і пояснюємо їм, що не є самоціль – дванадцятирічна освіта, а є новий зміст, якого потребують діти, нові навички, нові компетенції, нові підходи, вони розуміють, чому мова іде про дванадцятирічну освіту. Тому дуже велике прохання: не говоріть про дванадцятирічну освіту як про самоціль, тому що ціль реформи  має бути зовсім іншою.

Другий момент чому... І що, до речі, так само знаходить підтримку у батьків, що запровадження дванадцятирічної освіти – це додаткова відповідальність держави за дітей, тобто таким чином держава бере на себе відповідальність – фінансувати ще один рік їхнього перебування в середній школі і про це теж важливо говорити, і щоб, власне, це фінансування надійшло. Тому що поки що в Україні, якщо ми беремо бюджет освіти, середня освіта недофінансована, саме в рамках бюджету освіти. Тобто в Україні, на відміну від провідних європейських і західних країн, на які ми рівняємося, занадто великий відсоток виділяється на вищу освіту і непропорційно низький відсоток виділяється на середню освіту. Тому навіть перерозподіл бюджетного фінансування в рамках того бюджету освіти, яким розпоряджається Україна, уже привів би до позитивних результатів. Натомість в бюджеті 2016 року на 25 відсотків збільшено бюджет Київського національного університету імені Шевченка, це при тому, що всі  демографічні показники показують, що в цьому році, вже, власне, він почався, продовжується серйозний спад абітурієнтів. Тому що до віку абітурієнтів доросли ті діти, яких народилося, як ми знаємо, дуже мало наприкінці 90-х років. І в цій ситуації  збільшення бюджету на вищу освіту при збереженні на тому ж рівні, навіть скорочення бюджету на середню освіту – це неприпустимо. І тому ми так само, звертаємося до комітету  Верховної Ради, ініціювати це питання, можливо, внесення змін до бюджету  на 2016 рік. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, .... продовжуємо і я запрошую до слова генерального директора фонду "Відкрита політика" Ірину Анатоліївну Жданову.

ЖДАНОВА І.А.  Дякую. Вітаю всіх.

Я хотіла би, щоб ми зараз відкрили матеріали, які роздруковані, останні сторінки, де сформульовані пропозиції від громадянської платформи за реформування наукової сфери до проекту Закону України. Також там додані також рекомендаційні листи від академіка Клима Івановича Чурюмова, французького вченого, Ігоря, фізика Ігоря Доценка, який є випускником наукового ліцею.

Ми пропонуємо до статті 18 внести доповнення, яке би доповнило перелік спеціалізованих закладів напрямків спеціалізованої освіти наукового спрямування.

Хочу нагадати, що в попередньому розгляді проекту Закону на засіданнях комітету в листопаді виступаючими висловлювалися слушні пропозиції щодо визначення специфіки не тільки мистецької освіти, але і військової, спортивної та наукового спрямування. під час доопрацювання цього проекту всі зазначені види освіти були враховані в статі 18 "Спеціалізована освіта", за що я дуже дякую Міністерству освіти і робочій групі. Але одночасно хочу застерегти, що освіта наукового спрямування не була врахована. Ідеться про загальну середню освіту, яка одночасно готує учнів до самостійної дослідницької діяльності, стимулює їх інтерес до наукового знання, формує особливі дослідницькі навички. Де-факто вона в Україні є і не один рік, де-юре вона вже зафіксована в статті 26 Закону "Про науку", де є спеціальна стаття, яка визначає науковий ліцей і науковий ліцей-інтернат.

Чому я говорю, що саме освіта наукового спрямування, вона має бути віднесена до цієї статті? Тому що кожна дитина має свої таланти, і так само, як і мистецькі, спортивні таланти і здібності потрібно виявляти на початковому етапі, так само і здібності до винахідництва, експериментаторства, до аналізу потрібно теж виявляти на ранньому етапі.

Крім того, ця мережа вже існує, вона сьогодні не має назву "Науковий ліцей", але вони мають різні назви, наприклад, Український фізико-математичний ліцей. Там є додаткові години по фізиці, математиці, геометрії, алгебри, Київський природничо-науковий ліцей, 46 годин тільки одного спецкурсу по історії… еволюції органів додатково.

Крім того, там існують лабораторії, де діти займаються фізичними практиками, хімічними практиками. Хочу процитувати академіка Чурюмова, який пише наступне: "Випускники УФМЛ, КПНЛ уже на першому курсі фізичного факультету мають не тільки більш якісний рівень знань, але й сформовані навички до аналізу, узагальнення, моделювання, висування гіпотез, самостійного навчання. Вони працюють вже зі школи у наукових колективах, мають публікації у міжнародних виданнях з астрономії, циркулярів центру малих планет і комет. Також потрібно зазначити, що вони роблять доповіді і спільно із науковцями з академічних інститутів і університетів, проводять справжні наукові дослідження і презентуються, в тому числі на міжнародних наукових конференціях.

Тому я пропоную прислухатися до позицій "Громадянської платформи" і врахувати ці зауваження до статті 18, які подані.

 Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, я запрошую до слова Уповноваженого Президента з прав дитини Миколу Миколайовича Кулебу.

КУЛЕБА М.М. Дуже дякую, Лілія Михайлівно. Я хочу, перш за все, подякувати вам, Павлу Кузьмовичу, всім, хто були причетні до законопроекту, тому що дійсно дуже багато якісних змін. Але, щоб не займати багато часу, скажу  свої пропозиції.

Стаття 9 частина друга передбачає, якщо здобувачами освіти є неповнолітні діти, то вибір форми здобуття освіти здійснюється їх батьками і так далі за текстом. Ми розуміємо, що неповнолітні, це діти від 14 років, тому пропоную: або ми пишемо малолітні і неповнолітні, або ми просто пишемо діти. І все тоді стає на свої місця.

Друге - "Прикінцеві положення". Тут є четвертий пункт: "Існуючі школи-інтернати для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перетворюються до 31 грудня 17-го року на дитячі будинки для дітей-сиріт, - далі за текстом, - підпорядкування Мінсоцполітики". З одного боку, якісно нова річ, я ми розуміємо, що послуги освітні від послуг соціальних потрібно відокремлювати, але хочу зазначити, що в Законі про загальну середню освіту таких типів навчальних закладів немає вже.

Там є школа-інтернат І-ІІІ ступенів, навчальний заклад  з  частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги. І от тут – це ключова річ! – у нас не може бути освітній заклад для дітей, які потребують соціальної допомоги, тому що для дітей, які потребують соціальної допомоги, має бути заклад соціального захисту. Нам потрібно вже прийти до того, тим більше, що Президент вже підписав Розпорядження місяць тому  про реформування інтернатних закладів,  про створення робочої групи, і це окрема буде розмова,  ми  і з вами говорили, і з Павлом Кузьмовичем. У нас в цих закладах в основному діти із сімей складних життєвих обставин. І замість того, що сьогодні, коли ми говоримо про децентралізацію, в умовах децентралізації на рівні громади надати необхідні соціальні послуги такій  дитині, щоб вона залишилась у сім'ї, ми говоримо про те, що… Ну, по суті ми погоджуємося з тим, що такі діти направляють за 100, інколи за  200  кілометрів до інтернатних закладів, де частково, так, вони отримують освітні послуги, але освітня послуга там не є основною.  Тому  далі  ми також  в "Прикінцевих положеннях" не скорочуємо перелік інтернатних  закладів, а розширюємо його і вводимо  школи-інтернати  спортивного профілю, мистецькі школи  інтернати.

Тому-то у мене є пропозиція сьогодні… Ми дамо свою пропозицію до цього законопроекту, але  давайте сьогодні вже думати, яким чином  нам розділити освітні послуги від соціальних послуг. Нам потрібно   докорінно змінювати цю систему, нам потрібно подивитися також Закону про  загальну середню освіту, тому що там дуже багато типів цих закладів. Буквально вже готове у мене моніторингове дослідження, яке я буду презентувати на наступному тижні на робочій групі. Перша робоча група буде стосовно реформування інтернатних закладів. Я думаю, що там буде все зрозуміло: що у нас в країні змінюється і що не так, і що потрібно зробити. Дуже дякую вам.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Хочу підкреслити, що ми очікуємо, власне, конкретних сформульованих пропозицій, бо ми свідомі того, що в три хвилини не можна сформулювати все, що потрібно. Я запрошую до слова представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Оксану Анатоліївну Філіпішину.

ФІЛІПІШИНА О.А.  Дякую, Лілія Михайлівна.

Шановні народні депутати, шановні присутні, по-перше, хочу подякувати Міністерству освіти і науки України за дуже конструктивну роботу при доопрацюванні цього законопроекту. Ми були включені в роботу підгрупи стосовно інклюзії і ми вже бачимо, що практично всі наші пропозиції враховані. Тим не менше, в рамках дуже короткого часу хочу і не планувала в продовж питання, яке підняв Микола Миколайович, стосовно шкіл-інтернатів. Знову ж таки, подякувати за те, що ми нарешті ставимо крапку цими прикінцевими положеннями і передаємо школи-інтернати, від яких, на жаль, на сьогоднішній день стовідсотково ми позбутися, скажімо так, і закрити їх не можемо в реаліях України, ми передаємо їх в систему соціальної політики. Це абсолютно правильно: під одним дахом об'єднати всі соціальні послуги.

Стосовно безпосередньо пропозицій офісу Уповноваженого з прав людини, на макрорівні їх буде принципових таких як би дві для обговорення з точки зору впливу на права людини. По-перше, це все ж таки питання, пов'язані із гарантіями працівників-освітян, це питання статей 52 проект Закону і 49 проекту пропонованої редакції. Ми все ж таки наполягаємо на тому, що саме закон чи то Закон про освіту, чи, можливо, окремий Закон про  гарантії... соціальні гарантії працівників сфери освіти, але саме на рівні закону мають бути визначені питання стосовно гарантій оплати праці працівників, а також забезпечення житлом і соціальних стандартів на рівні не нижчому прожиткового мінімуму, тобто прив'язка має бути до прожиткового мінімуму, на наш погляд.

І друга принципова річ, це питання стосовно статті 11 законопроекту стосовно запровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань дітей рівня основної школи. Ми вважаємо, що цю статтю потрібно доопрацювати і готові надати конкретні пропозиції до другого читання, тому що сьогодні стаття не передбачає, не визначає конкретних наслідків не здачі дитиною цього ЗНО чи ми знаємо, що загальна середня освіта є конституційним правом дитини, безоплатна загальна середня освіта, вона є обов'язковою. Тому які правові наслідки не здачі, з-за будь-яких причин дитиною цього ЗНО, чітко закон на це має відповідати.

Я вам дякую за увагу. У нас ще є багато пропозицій. але вони технічні і до другого читання будуть передані.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за дотримання регламенту.

І я думаю, що тут якраз Оксана Анатоліївна торкнулася питання гарантій педагогічних працівників і цілком логічно буде зараз надати слово заступнику голови Профспілки працівників освіти і науки України, Сергію Михайловичу Романюку.

РОМАНЮК С.М. Добрий день, шановні колеги.

Ми свої пропозиції також письмово направили на адресу комітету, закцентую увагу буквально на деяких з них.

Я думаю, що 52 статтю потрібно більш деталізувати і чітко прописати, що педагогічні працівники, їхні посадові оклади повинні формуватися на рівні середній по промисловості, науково-педагогічні подвійної по промисловості, для спеціалістів освіти середній по економіці.

Справа в тім, що сьогодні наші вчителі отримують заробітну плату від визначеною чинним законом на рівні 40 відсотків і доручати знову новим законом встановлювати заробітну плату Кабінету Міністрів, воно показує, що воно веде нікуди. І стаття 92 Конституції України чітко каже, що оплата праці визначається виключно законами, а не рішеннями уряд. Тобто мінімальні гарантії потрібно передбачити в законі.

В законі, на нашу думку, також потрібно чітко передбачити робочий час педагогічних працівників, тому що посилатися на те, що вони будуть визначені в трудовій угоді, а потім писати  відповідно до законів, а в законі цього не передбачати, ми можемо далеко зайти, тому що в деяких школах вчителі можуть  робити  те, що  вони робити не потрібні.

Наступне питання. У нас з кожним роком приймаються законопроекти, які посилюють інтенсифікацію праці педагогічних вчителів. Ми  повинні чітко  у своєму рамковому Законі  про  освіту встановити ключові навантаження для певних груп педагогічних працівників. Ну, 18 годин педагогічного навантаження,  там  в листі ми писали, щоб я  їх зараз всі не перечитував, інші.  Ми категорично проти того, що сьогодні директори шкіл, які виконують свою роботу на постійній основі,  приймаються по контракту на певний термін. Якщо директор нормально працює, хай він працює рівно стільки, скільки у нього є здоров'я і  можливості  працювати, щоб ми їх не підвішували, як це сьогодні  є, наприклад, з директорами вищої школи, що через кожні 5 років у них ідуть перевибори, потім з цим іде куча проблем.  І зокрема є університети, які  вже по 2-3  роки не можуть мати собі ректора.

І саме головне, на що хотів би звернути увагу: ми збільшуємо обсяг річного навчання з 11 років до 12 і зменшуємо витрати на освіту з 10 відсотків національного доходу до 7 відсотків ВВП. Пропонуємо цифру  10 відсотків  так і  залишити. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за виступ.

Я єдине, що хотіла б сказати. Ми дуже просили профспілки переглянути  все-таки підхід до визначення оцього орієнтиру для оплати праці педагогічних  працівників. Бо ми знаємо, що ця середня по промисловості, вона є непрацюючою нормою. І ви вирішили піти шляхом найменшого опору і просто  повторити, продублювати норму статті  57,  яка, до речі, сьогодні виключена з чинного закону. Ну це не є креативний підхід і підхід, який вирішує проблему. Тобто весь час постійно  говорити тільки одне і те саме і не давати жодних інших пропозицій.

РОМАНЮК С.М. Лілія Михайлівна, одну секунду.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Звичайно, будь ласка, це дуже  важливе  питання.

РОМАНЮК С.М. Лілія Михайлівна. справа у тім, що це не є позиція профспілки. Справа у тім, що це є Рекомендація ЮНЕСКО "О положении учителей", переведена ще за радянських часів на російську мову, і вона сьогодні чинна в Україні, ми її ратифікували.  Тобто  ця декларація говорить про те, що зарплата педагогічного працівника повинна бути відповідною до зарплати  інших спеціалістів з такою ж освітою. У нас вчителі  з вищою освіту, весь світовий досвід каже, що спеціаліст з вищою освітою, що у школі, що на підприємстві має  отримувати однакову зарплату.  Ну давайте подивимося, що банкіри отримують, у яких вища  освіта.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чекайте, чекайте. От дивіться, Сергію Михайловичу, ми ж не проти того, а ми тут всі за, щоб у нас вчитель був у середньому класі, але це  не означає, що… Тобто ми  з цією рекомендацією не  те, що погоджуємося, її дуже підтримуємо, але яке  це має відношення до середньої по промисловості? Може давайте якийсь інший орієнтир зробимо. Може   визначимо, скільки мінімальних заробітних плат має сидіти в цьому мінімально. Розумієте, кількість. Тобто приведемо до якогось живого показника. Тому я  ще раз, вже втретє  на публічному заході  закликаю нашу профспілку  надати інші, також  інші  варіанти пропозицій, які працюють в інших країнах, а не дублювати постійно старе непрацююче положення. Дякую.

Шановні колеги,  запрошую до слова  директора Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної  державної адміністрації  Оксану Михайлівну Палійчук.

ПАЛІЙЧУК О.М. Доброго дня, поважне товариство. Дякую за можливість  висловитись, Лілія Михайлівно.  Хочеться  вірити у те, що все, що ми сьогодні скажемо конструктивне, буде прийняте. Бо пам'ятаю, 9 грудня ту блискучу промову пана Співаковського і про вищу школу, і про професійно-технічну освіту. Але, на жаль, сьогодні ми повертаємося до того, що як вирішити проблему в професійній технічній  освіті, з якою ми зіткнулися і до якої, на жаль, до пропозицій 9 грудня, не дослухали.

Сьогодні пропозицій було багато, але ми, напевно, маємо не забути, що це рамковий закон. Тому я хотіла про окремі основоположні, догматичні  речі наголосити. Роблячи порівняльний аналіз, ми широко провели аналіз, зокрема, Закону про освіту – першого в незалеженій Україні 1991 року. Є такі речі, які, на мій погляд, на наш погляд – освітян Буковини, вони не повинні бути випущені в цьому рамковому законі.

Перш за все, це формулювання мети освіти, яка вміщена в преамбулі. Виключена, взагалі випущена духовна, моральна складова. Тобто ми пишемо: всебічно розвинену, далі констатуємо, деталізуємо, що удосконалення фізичних якостей, творчих, інтелектуальних, а моральних якостей – духовна складова людини, яка робить людину людиною, взагалі з мети освіти виключена. Якщо ми залишимо в такому контексті, тоді національно-патріотичне виховання, наша концепція прийнята і стратегія ніякого змісту не має. Тому що патріотизмі все решта – це є речі моральні, це є речі любові, відповідальності і так далі. Тому вважаю за необхідне обов'язково в деталізації мети освіти, виховання високих моральних, духовно-моральних, тут можна про саме формулювання подискутувати, обов'язково повернути.

В принципи освіти до статті 6 – принципи освітньої діяльності обов'язково додати той принцип, який був в редакції 1991 року –  пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей, загально людських духовних цінностей. Також випущений, на мій погляд, з тієї редакції неправомірно, такий принцип як органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями, тобто так само національне – випущено.

Вважаю за необхідність додати тут і принцип пріоритетності сімейного виховання. Ми зазначаємо там, де пишемо відповідальність батьків за виховання, але вважаю, що, як догматичний принцип, він мав би бути. Ну і слово сприяння, де іде мова про навчання упродовж життя замінити "створення умов на всіх рівнях для навчання впродовж життя".

І взагалі, якщо говорити про те, і ми сьогодні про це наголошуємо, що це рамковий закон, то в рамковому законі мало б бути ключове базове визначення освіти. якщо ми не дамо, що ми розуміємо, як ми бачимо що таке освіта, то вся наша далі державна освітня політика, вона стає нечіткою, невизначеною і може викликати різнотолки. І сьогодні ми говоримо вже і про цикли освіти, у багатьох виступах досить слушні зауваження говорилися вже про змістову частину. Звичайно, не сьогодні ми будемо про неї говорити, це треба говорити на інших засіданнях, розглядаючи окремо початкову, загальну середню і профільну, але ключове визначення освіти для того, щоб ми розуміли, що на державному рівні ми вкладаємо в це, поняття рамкове базове мало б бути.

Як пропозиція, це може бути означення прийняте 20 сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, "Освіта – процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, при якому вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання", що вписується в той контекст, де є і виховання як складова освітнього процесу. Бо, на жаль, з практики мусимо констатувати, дуже часто освіту розуміємо суто як навчальний процес.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ми дуже сподіваємося, що ви нам надасте письмові пропозиції, що ви бачите в законі має бути виписано, зокрема, з означення освіти, якщо ви вважаєте, що це є предметом закону. Тому що сьогодні на цю тему ідуть наукові дебати і таких визначень є дуже багато, і є цілі школи, які мають різні визначення і підходи до того, що таке саме освіта. Якщо ми визначаємо правильно мету освіти і розуміємо що для нас освіта з точки зору забезпечення конституційних прав людини особистості громадянина, оце має бути обов'язково в законі, все решту, будь ласка, пропонуйте.

І так…

ПАЛІЙЧУК О.М. Лілія Михайлівно, хвилиночку.

Ключове рамкове, яке би нам показувало далі як ми будемо рухатись…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ми очікуємо письмових пропозицій. Дякуємо.

Будь ласка, я запрошую до слова відповідального секретаря Спілки ректорів вищих навчальних закладів України Ярослава Яковича Болюбаша.

БОЛЮБАШ Я.Я. Шановні колеги, Ліліє Михайлівно, дякую за можливість висловити думку Спілки ректорів.

Перше. Складно написати закон, який би відповідав європейському контексту, зберігав національні особливості та ще є великий тиск з боку вже двох законів – це про наукову діяльність, про вищу школу, діючий, і про професійну освіту. І тут треба розуміти робочу групу.

Перше – вища школа дещо занепокоєна, що з'явилася ще одна вища освіта: вища професійна освіта. А підготовка фізиків, географів, істориків, філологів – хіба це не професія? Тому ми хочемо мати відповідь, готові долучитися для того, щоби знайти порозуміння.

Друге. Дещо тут ускладнює те, що в законопроекті зовсім ніде не згадуються типи закладів освіти. Це дещо ненормально, тому що цей закон, той, хто читає, повинен його сприймати цілісно.

Наступне. Національна рамка кваліфікації. Ви, Ліліє Михайлівно, на це звертали увагу, але є певне порушення нормопроектувальної роботи, коли у статті зазначається, що Національна рамка затверджується постановою Кабміну, і тут же йде виклад Національної рамки кваліфікації, є дещо незрозуміле, тим паче, що закон більш тривалої дії, Національна рамка кваліфікацій  є більш динамічна. Звичайно, пишучи закон, ми читаємо  у голові   Національну рамку кваліфікацій. І тому, щоб не порушувати цей принцип, треба все-таки виключити, хоча окрема стаття Національної рамки кваліфікацій має  бути  збережена.

Наступне. Знову ж з'явилось, незважаючи не те, що вища школа робила зауваження,  поняття "перепідготовка". Знову  ж  у післядипломній освіті з'являється перепідготовка. У  нашому класичному розумінні це  здобуття другої професії, так званої другої вищої освіти, але це не є друга вища освіта, а звичайна  вища освіта з іншою  спеціальністю.   Це працює  за правилами здобуття професії чи здобуття освіти. А перепідготовка аж ніяк не відноситься до удосконалення рівня, є підвищення кваліфікації, є спеціалізація і так далі. 

І нарешті останнє. У повноваженнях Кабміну, я не знаю чому, але упущено, що Кабмін визначає  обсяг державного замовлення на підготовку наукових, науково-педагогічних… фахівців наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів. Якщо розробники бачать інший якійсь механізм, то  ми можемо це просто втратити.   Давайте ми включимо  це в закон, а коли буде інший механізм, а цей  механізм не простий, бо пов'язаний з багатьма законами, тоді  ми виключимо із Закону про освіту.

Є  ще інші зауваження і пропозиції. Ми передали комітету і просимо їх врахувати, принаймні розглянути, можливо ми в чомусь і помиляємося.

Я на завершення хочу сказати. Цей закон пишеться не на рік і не на два. Спілка ректорів однозначно підтримує  12-річну школу, але не погоджується з тими поясненнями, які звучать іноді з екранів, що це  є розвантаження учня. Це  аж ніяк не є розвантаження учня і так далі, і так далі. Тому треба дуже науково і популярно роз'яснювати, чому 12-річна. І ми  також можемо  через свої засоби інформації поширювати такі матеріали і такі повідомлення.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова голову Громадської ради при Міністерстві освіти і науки  України  Галину  Олегівну Усатенко.

УСАТЕНКО Г.О.  Дякую, Лілія Михайлівна, за надане слово.  Громадська рада при Міністерстві освіти і науки  України підготувала  свої пропозиції, які були подані на розгляд комітету. Наразі я закцентую увагу буквально  на  кількох аспектах.

Передусім неодноразово  Комітет  модернізації та інформатизації освіти Громадської ради  звертав увагу на те, що законопроект, який  на першому і на другому етапах доопрацювань немає ознак відповідності вимогам  інформаційного суспільства, в якому ми всі нині проживаємо.  Відповідно цілком відсутні  в законопроекті поняття "інформаційний освітній простір", "Інтернет",  "відкриті освітні он-лайн ресурси", "медіаграмотність" і таке  інше.

Запропоновані нами пропозиції містять постатейні  правки, які були надані. Наведу приклад лише однієї. Наприклад, стаття  3  розділу і "Право  на освіту" у пункті 2 пропонується доповнення: "Кожен має універсальне право на рівний доступ до мережі Інтернет та освітніх  ресурсів, у тому числі  цифрових  та он-лайн ресурсів в навчальних закладах України".

Другий  акцент, на якому хотілось  би звернути увагу, це знову ж таки недостатньо опрацьований в запропонованому варіанті законопроекту розділ основних термінів та їх визначень. Оскілки ми значну увагу приділяємо у новому законопроекті різним формам освіти, зокрема, неформальній, інформальній освіті, вводимо поняття корікулуму та інші, натомість розділ термінів та їх визначень не має відповідного роз'яснення цих термінів, що зумовлює багато непорозумінь. Зокрема, роз'яснення поняття інформальної освіти дало би можливість принести ясність у ситуацію із сімейною освітою і домашньою освітою або тоді розглянути це питання як окрему статтю, на чому також наполягають представники громадської ради.

У підсумку хотілося би сказати і справедливо зазначити, що за результатами доопрацювання законопроекту після парламентських слухань 9 грудня значна кількість пропозицій була врахована в існуючому законопроекті, зокрема, і ті, які подавалися громадською радою. Інші пропозиції ми подали до комітету в  письмовій  формі. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, продовжуємо. І я запрошую до слова директора Катюжанського вищого професійного училища Недашківського Руслана Михайлович.

НЕДАШКІВСЬКИЙ Р.М. Дякую за слово, Лілія Михайлівна, постараюся дуже коротко.

Два питання. Перше, я хотів би уточнити по статті 23, там от говорив в нас від профспілок Сергій Михайлович Романюк, він, я його підтримую, відсутні соціальних гарантій для керівника закладу освіти, адже такі гарантії складають  умови контракту, ви знаєте… І тоді в контрактах вони звучать різні абсолютно, коли таких не має гарантій в рамковому законі, це єдине.

І така ремарочка, побажання, щоб все-таки в статті, стаття 67 пункт 7 дійшов до голосування.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за лаконічність.

До речі, дуже важливе питання, яке пов'язане з гармонізацією Закону про професійну освіту і Закону про освіту, воно ще не вирішено. Ви знаєте, що ми пропонуємо Раді прийняти Закон про професійну освіту в першому читанні, але  розглядати разом з Законом про  освіту. І, одразу, коли ми  будемо приймати, пропонувати в першому читанні – там   можна між  першим і другим читанням, на рівні тільки поправок, там  не треба нових статей, внести зміни для гармонізації всіх тих термінів, а також, механізмів, які ми пропонуємо у Законі про освіту.

Запрошую зараз  до слова Олену Володимирівну Биковську, ректора Інституту екології, економіки і права, Національного педагогічного університету імені Драгоманова.

БИКОВСЬКА О.В.  Дякую.

 Вельмишановна Лілія Михайлівна, народні депутати! Шановні учасники слухань! Від імені громадськості, яка об'єдналася і заснувала міжнародну асоціацію позашкільної освіти, дозвольте подякувати, що питання позашкільної освіти певним чином вже  відображені в даному законі.

Водночас, ми просимо звернути увагу на три основні питання: перше, це  стаття 8. Чинний Закон про освіту в ньому  називається розділ "Система освіти", а стаття 29 – структура  освіти. Якщо ми відкриємо даний  законопроект, то тут вже питання системи, взагалі, зникло з даного  законопроекту.

Водночас, розділ II назвали, саме структура освіти, а стаття  8 – складники та рівні освіти.

При цьому, у нас виникає занепокоєння те, що пункт один звучить як "складниками системи освіти, що регулюються спеціальними законами є…". Тобто позашкільна освіта, тільки зазначено, що вона може регулюватися  спеціальним  законом.

Так само стосується, і ми піднімаємо питання і просимо в пункт 2 "Формальна освіта здобувається на таких рівнях", добавити пункт: "Позашкільна освіта, яка відповідає нульовому третьому рівню національної рамки кваліфікацій".

Справа в тому, що навіть в цьому законопроекті зазначено, що наприклад, початкова професійна вона також відповідає другому, третьому, тобто зрозуміло, що освіта  не є лінейною. І позашкільна освіта є наскрізною через нульовий третій рівень національної рамки кваліфікації.

Друге питання, яке ми просимо, це в статтю 12 доповнити, що пункт 8, "заклади позашкільна освіта державної та комунальної форми власності не можуть бути перепрофільовані, перепідпорядковані, об'єднані, ліквідовані, змінення їх цільове призначення, їх приміщення, будівлі, майно, земля не можуть бути відчужені, передані в оренду чи концесію.

І третє наше прохання, пропозиція. Це до статті 46, що стосується прав і обов'язків батьків, там, де стоїть питання, що батьки законні представники здобувачі освіти мають право обирати і бути обраними до органів громадського нагляду, добавити, що так само і позашкільних навчальних закладів.

Я дякую. Ми свої пропозиції подаємо в письмовому вигляді і також просимо їх врахувати.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Мене дуже турбує, що ви знову піднімаєте питання зарахування позашкільної освіти до формальної освіти. Колеги, ну ми мусимо, або, ми вже пройшли начебто цей етап.

Я думаю, що, Олена Володимирівна, ви працюєте в педагогічному університеті і можете подивитися міжнародні документи, що таке формальна освіта і чим вона завершується. Ну ми: або визначаємо формальну освіту в законі і це робимо відповідно до міжнародних документів, або взагалі тоді цього питання не вносимо, якщо у вас такі застереження по віднесенню позашкілля до неформальної освіти, бо воно є за суттю і за міжнародними критеріями неформальною освітою.

БИКОВСЬКА О.В. Шановна Лілія Михайлівна, якщо ми відкриємо статтю 9 "Види та форми здобуття освіти" і прочитаємо, що ми в даному законопроекті розуміємо під визначенням "формальна освіта", то позашкільна освіта цілком підпадає під дане визначення. Тим паче ми повністю підтримували вашу позицію на круглому столі 5 червня 2015 року, коли мова йшла про позашкільну освіту, вона може одночасно відноситися і до формальної освіти, оскільки це музичні школи, оскільки це заклади спорту і так далі, одночасно вона може відноситися і до неформальної освіти так само, як і інші складові системи освіти. Мені здається, тут перш за все потрібно чітко дати визначення – а що ми розуміємо під поняттями, а що таке формальна/неформальна/інформальна, це вид, це рівень, тобто перша за все ці питання виникають із-за того, що остаточно не визначено що ми розуміємо взагалі під формальне/неформальне…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ми пропонуємо вам надати з цього приводу пропозиції, не тільки про позашкільні, а от відштовхнутися від критеріїв, за якими ми визначаємо формальну, неформальну, інформальну освіту.

Дякую.

БИКОВСЬКА О.В. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Так, шановні колеги, я запрошую до слова заступника міністра Міністерства культури України Ростислава Володимировича Карандєєва.

КАРАНДЄЄВ Р.В. Доброго дня, шановна Лілія Михайлівна, шановні колеги! Нас надзвичайно тішить присутність у законопроекті окремої спеціальної статті, це номер 18 – "Спеціальна освіта".  Вона регулює таку особливу освіту, як мистецька. Це стало можливим  завдяки добрій співпраці Міністерства освіти і науки з представники нашого міністерства в рамках спеціальної робочої групи. І ми  задоволені цим.

В той же час, залишається не до кінця врегульованим питання впровадження підготовки доктора мистецтв, тобто  тої новації, яка є надзвичайно важливою в завершенні формування цілісної мистецької освіти і системі підготовки як такої.

На нашу думку, і це є очевидним, після аналізу Закону про вищу освіту в Перехідних положеннях проекті Закону про освіти мають в обов'язковому порядку передбачені бути певні зміни і до Закону про вищу освіту, які б завершили повністю новаторство законодавче в розрізі впровадження такої додаткової підготовки в системі вищої освіти, як доктор мистецтв.

Нами розроблені ці пропозиції, вони обговорені з фаховими вищими навчальними закладами, і в робочому порядку навіть з нашими колегами в МОНі.

Ми просили б вас перебачити в процесі підготовки законопроекту в першому читанні повторному, в тому числі, внесення змін до Перехідних положень.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Добре, дякую.

Дякую. Ми тоді чекаємо цих пропозицій конкретних. Будемо з ними працювати.

Шановні колеги, я запрошую до слова Григорія Григоровича Науменко від Інституту модернізації змісту освіти. Будь ласка.

НАУМЕНКО Г.Г. Доброго дня, шановні колеги! Шановні народні депутати! Дякую, Лілія Михайлівна, за надану можливість.

В мене два  невеликих зауваження. Перше. В законі не знайшло відображення така сфера діяльності в  системі освіти як інноваційна діяльність, тобто впровадження нових технологій навчання, створення інформаційно-освітнього середовища і багато чого іншого. Чому таке зауваження? На сьогоднішній день тільки Академія педагогічних наук в школах України проводить більше 100  різноманітних експериментів, нормативно діяльність яких нічим і ніким не регулюється, це перше.

Друге, більш чітко розмежувати повноваження центрального органу виконавчої влади з питань освіти і науки і нового органу, який передбачається ще створити, про центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти. Наприклад, в статті 40 в частині 2, яка стосується зовнішнього незалежного оцінювання, в частині 4 статті 41, статті 55 і деяких інших статтях, і відповідно у статтях, які стосуються повноважень цих двох  центральних органів більш чітко рознести. Тому що те, що стосується зовнішнього незалежного оцінювання, доцільно віднести до повноважень центрального органу із забезпечення якості освіти. Дякую

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до слова директора Державної установи науково-дослідного інституту соціально-трудових відносин Міністерства соціальної політики України Сергія Вікторовича Мельника.

МЕЛЬНИК С.В.  Дякую, Лілія Михайлівна.

Ну, перш за все, я підтримую цей проект рішення і дві пропозиції щодо правок, це в нас колегіальне рішення: пункт 3 позиція 5, де мова іде про цикли різних рівнів середньої освіти, не визначати змістовно, тобто назви змістовну нагрузку, тобто давати поки що тільки нумерацію циклів, так як є цілий ряд пропозицій і спірних питань при доопрацюванні.

І позиція 10 – це дуже важливо, там, де мова іде про розробку професійного стандарту на педагогічну діяльність, ну, їх не існує в природі апріорі, мова може йти або про професійні стандарти на педагогічні професії, а в контексті, що вони тяжко в нашій країні виникають, можливо, про кваліфікаційні вимоги до них, тобто педпрацівників.

У мене три, тепер від себе, позиція. Ну, перш за все хотів би зазначити, це, можливо, теж до проекту рішення, пункту 3 слід включити питання урахування чинних законів, наприклад, Закон про зайнятість, Закон про професійний розділ …. працівників, проект Трудового кодексу. У нас є поле для співставлення і до  гармонізації, тому що є цілий ряд питань, які мають розбіжності.

Друге. Я підтримую Лілію Михайлівну відносно розширення норм національної системи кваліфікації. Ну, три аргументи. Перш за все за 60 років у світі нічого кращого не знайшли як така модель підготовки за результатами навчання розробленими на базі професійних стандартів за компетентнисним підходом. І в цьому контексті треба її запроваджувати.

Друге. Верховна Рада вже чотири спроби робила прийняти спеціальний закон з цього питання, він не пройшов і новий десь за горами, а час іде.

Ну і третє. Як це не парадоксально сфера освіти вона випереджає в інноваційних реформах, в тому числі в цьому напрямку, сферу ринку праці. У нас вже є проблеми, це Закон про вищу освіту, де неможна розроблювати нормальними професійно орієнтованими стандарти вищої освіти, тому що професійних стандартів ринок праці ще не спродукував. Тому наголошую на цій частині, що це треба враховувати.

І останнє. Стосовно фінансування професійно-технічної освіти. Мені здається при доопрацюванні цього закону саме він повинен врегулювати цю проблему. Ну зрозуміло звідки вона взялася, це залишковий принцип фінансування, це спроба держави децентралізувати джерела фінансування при відсутності децентралізації в країні. Тобто мені здається буде можливість, зрозуміло, що сьогодні треба спасати цю сферу, але при доопрацюванні Закону про освіту врахувати якраз і це.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую. Дякую за дотримання регламенту.

Я запрошую до слова ректора Київського міського університету імені Гринченка Віктора Олександровича Огнев'юка.

ОГНЕВ'ЮК В.О. Шановна Лілія Михайлівна,  я коротко зупинюсь. По-перше, в розвиток пропозицій пана Сергія Мельника, бо тут дійсно ми колективно обговорювали, ми пропонуємо, принаймні так можна записати:  двоциклова початкова школа, трициклова основна школа. Не називати  цикли, бо це є дуже спірне питання на сьогоднішній день.

До абзацу, де йде мова про забезпечення ефективності, це я вже до   рішення комітету, я вважаю, що треба додати питання професіоналізації  управління освітою, тобто як один із пріоритетів. До тих структур, які  називаються, між якими треба перерозподілити повноваження в управлінні,   хоч  Національна академія педагогічних наук не належить до органу  управління, але вона має  відповідати за зміст освіти, зокрема дошкільної та загальної  середньої освіти додати Національну академію педагогічних наук України.

Пропонує також вилучити  абзац рішення щодо стандарту професійної діяльності. Натомість замінити його власне таким абзацом, що з метою підвищення мотивації праці педагогічних працівників передбачити встановлення розміру посадового окладу  педагогічного працівника, який вперше приступає до роботи, на рівні не меншому  3 мінімальних заробітних плат. Бо питання мотивації заробітної плати цим законопроектом, на превеликий жаль,  не вирішується. 

Крім того, просив би врахувати ще одне, що ми маємо в цьому законі обов'язково передбачити перелік основних посад педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Дякую. У мене все.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вікторе Олександровичу.

Я запрошую до слова головного експерта групи "Реанімаційний пакет реформ – Освіта" Володимир  Євгенович Бахрушин.

БАХРУШИН В.Є. Дякую, Лілія Михайлівна. Я хочу сказати, що  ми підтримуємо проект  резолюції, і бачимо, що  проект закону став на багато кращим  за останні півроку. Але залишаються ще  зауваження, які ми надаємо  у письмовому вигляді. І декілька слів стосовно певних  концептуальних речей.

По-перше, в законопроекті так, як і в чинному законі немає відповідальності органів влади. Тобто невідомо хто відповідає в ці гарантії, які надає Конституція, хто відповідає за права в сфері освіти, які гарантовані Конституцією, міжнародними законами і так далі. А вже з цією відповідальністю мають випливати повноваження органів влади.

Більш того, ми не маємо відповідальності навіть на рівні закладу освіту, бо є 4 керівні органи, але відповідає лише керівник, інші органи ні за що не відповідають.

Є концептуальна така проблема якості освіти, бо є цілий розділ про якість освіти, але, що таке якість освіти в розумінні закону немає ні в Глосарії, ні в цьому розділі.

Є концептуальна проблема стосовно акредитації освітніх програм. За статтею акредитація передбачає. Крім іншого, перевірку спроможності закладу освіту виконати вимоги освітньої програми і стандартів. Але одночасно передбачається, що типові програми можна не акредитувати. Але, де тоді буде перевірка спроможності виконати ці вимоги.

Є зауваження більш технічне, воно стосується того, що є норма про те, що держава створює умови для забезпечення фінансування закладів освіти достатніми для виконання вимог стандартів і ліцензійних умов. Але створює умови, це не забезпечує, треба, щоб було "забезпечує". Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Володимира Віталійовича Ковтунця народного депутата України другого скликання, заступника директора Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук.

КОВТУНЕЦЬ В.В. Дякую. Шановні народні депутати, шановні колеги! Ключова проблема, яка має бути вирішена цим законопроектом - це забезпечення конституційного права на якісну освіту і забезпечення рівного доступу до якісної освіти.

Досвід функціонування нашої системи освіти впродовж 25 років незалежній Україні показав, що дуже часто ця конституційна вимога  у нас не виконується. Формально ми видаємо документи, але за тими документами досить часто залежно від місця навчання, від закладу і так далі, за тими документами немає часто ні освітньої, ні професійної кваліфікації.

Це означає, що конституційна норма про… яка передбачає і перегляд видів освіти, і гарантії доступності безоплатної освіти в державних і комунальних закладах, вона є недостатньою для реалізації інших засад Конституції, які передбачають рівність громадян, які передбачають рівність форм, рівноправність форм власності і так далі.

Дуже часто мова заходить про неправильне розуміння конституційних засад, засад конституціоналізму, тому що особливо фінансисти люблять трактувати статтю 53 як таку, яка дозволяє з державного чи місцевого бюджету фінансувати освіту лише в державних комунальних закладах. Принцип конституціоналізму – це не обмеження прав людини, це обмеження влади, уникнення свавілля влади. Конституціоналізм забороняє розширювати зміст і обсяг права людини, вона… забороняє  звужувати зміст і обсяг права.

Тому треба визнати, що в системі державних і комунальних закладів освіти ми не спроможні сповна забезпечити реалізацію права на освіту і виконання наших зобов'язань перед Радою Європи відповідно до статті 2 першого протоколу з урахуванням світоглядних, релігійних переконань батьків, зокрема.

Тому мусимо зробити оцей дуже важливий крок – передбачити право вибору в освіті, передбачити варіативність форм освіти, закладів освіти, передбачити рівноправність державних і недержавних закладів освіти в доступі до джерел фінансування за кошти платників податків, які рів… однаковою мірою сплачують ці податки.

Можливо виникнуть питання щодо потреби змінити статтю Конституції, бо вона, звичайно, зараз застаріла, але я думаю, що в рамках нинішньої Конституції ці принципи, відповідно до наших міжнародних зобов'язань пере Радою Європи, пере Європейським Союзом, я думаю, що ми можемо це реалізувати.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Віталійовичу.

Шановні колеги, ми правильно рухаємося по Регламенту, в нас залишається півгодини для обговорення народними депутатами нашого рішення, бо тут є члени комітету, а також є ще народні депутати, які виявили бажання взяти участь в засіданні. Але я повинна запитати, може, є хтось, хто ще хоче сказати щось дуже важливе і не висловили, то у вас зараз є шанс.

Тоді ви маєте підійти до мікрофону, інакше вас не буде чути.

Представтеся, будь ласка.

_______________. Доброго дня, шановні колеги.

Представляючи інституцію повноваженого президента справ людей з інвалідністю, хотілося б контексті законопроекту, що зараз обговорюється, сказати буквально декілька слів стосовно людей з інвалідністю.

На сьогодні освіта для них є однією з ключових моменті, але ми маємо безліч проблем, на них наголошувати я не буду, тому що всім вони відомі і на цьому наголосив у тому числі Комітет Організації Об'єднаних Націй з прав людей з інвалідністю.

Свого часу, коли були засідання в Міністерстві освіти і науки, безпосередньо нашою інституцією, спільно з Національною Асамблеєю інвалідів України, іншими громадськими організаціями, які опікуються цими людьми, було напрацьовано низку пропозицій і зауважень, яким ми дуже вдячні, практично повною мірою враховані в законопроекті.

Але зараз, дивлячись матеріали, які надані нам для розгляду на цьому засіданні, а також слухаючи деяких виступаючих, я розумію, що є загроза того, що законопроект в частині гарантій для людей з інвалідністю може зазнати змін, які негативно вплинуть на реалізацію охорону і захист прав цих людей.

Зокрема, що стосується відповідності норм законопроекту, нормам конвенції там, де буде визначення не "розумне пристосування", а "відповідне пристосування". Я розумію, що, можливо, конвенція перекладена неправильним чином, зараз ми рухаємося в тому напрямку, щоб здійснити її перепереклад. Але до того часу  ми не маємо права, да, ми не можемо за правовими законами застосовувати термінологію, яку... не застосовувати ту термінологію, яку нас зобов'язує застосовувати комітет ООН з прав людей з інвалідністю і Організації Об'єднаних Націй загалом. Це один із невеликих прикладів.

У такому разі я дуже прошу, коли будуть опрацьовуватися пропозиції і зауваження, які тією чи іншою мірою, опосередковано чи безпосередньо стосуватимуться людей з інвалідністю, долучати нашу інституцію, ми із задоволення і готові до співпраці. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Ми теж готові до співпраці. І я хочу сказати, що Міністерство освіти і науки дуже суттєво доопрацювало законопроект саме в частині забезпечення прав людей з інвалідністю, так, і, будь ласка, продовжуйте далі, якщо ви ще бачите якісь там невраховані речі.

Останній виступ, прошу. Прошу представтесь.

_______________. Шановна Лілія Михайлівна, шановні присутні! Я представляю ініціативну групу представників технікумів і коледжів України. Дуже зараз таке спірне питання – це стосовно місця знаходження технікумів і коледжів, які готують молодшого спеціаліста в системі освіти. І я хочу наголосити всім присутнім, ми тут сьогодні говорили і виступаючі, і ті, кому не дали слово, думають про це, що ми дивимося на Європу і на світ, і є документи міжнародні, от ми зараз хотіли б наголосити, а саме, наприклад, Міжнародна система кваліфікації освіти, яка була прийнята в 2011 році в Парижі на 36-й сесії Генеральної конференції Організації Об'єднаних Націй. І саме стосовно цієї системи є виписано це все, ось тут маса в мене закладок, там, де... це є в світі, там, де молодший спеціаліст є в складі вищої освіти, єдине, вона не називається, згідно цієї класифікації, вищою. Тому що  професійна освіта – взагалі термін некоректний. Тому що вчитель – це є професія, лікар – це є професія, юрист – це є професія, дипломат – це є професія і саме в цій системі кваліфікацій освіти є прописано, що навіть магістр і доктор мають професійне спрямування. Тому прописано там також є, що може поєднуватися, нам часто закидають, що ми не  можемо брати  вищу освіту на основі базової в 15 років. Ми на основі базової надаємо  повну загально-середню освіту, а тоді починаємо готувати  вищу. Навіть тут прописано є і все це є зазначено у відповідних статтях, якщо  треба ми передамо електронний варіант і паперовий, зазначено, що можуть поєднуватися рівні МСКО 3 і 5. 3 – це повна загальна середня освіта,  5 – це  молодший спеціаліст. Може поєднуватися  3 і 4. 3 – це повна загальна середня профільна ну, ми її… Ми  її здійснювали, лиш вона так не називалась, ось.

Тому  ми просимо, просимо звернути увагу, тому що зараз в  цій редакції, яка з'явилася остання на сайті Верховної Ради Закону про освіту, ми вже виступає  в складі професійної освіти, як  вища професійна.

Але  сьогодні звучала фраза, шановного пана Ярослава Болюбаша, що ректорат буде  заперечувати. І щоб не вийшла така історія як вийшла з другим  читанням Закону про  вищу освіту, де в друк намалювався молодший бакалавр, наприклад, який  нам забороняє брати на основі 9 класу, це є наша ніша.      

Тому ми дуже просимо звернути на це увагу, тому що це є світові стандарти, світові. І про це написано також в  МСКО, що 110 експертів  з понад 80 країн це погодили в 2011 році. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, ну, по-перше,  ви у своєму  виступі сказали, що ті кому на дали слово. Кому не дали слова? Ну, що ви мали на  увазі? Є… Шановні колеги,  є хтось кому не дали слова? І хотіли виступити. Тобто я ж запросила, хто хоче взяти слово, ми всім  дали слово – це перше.

Друге, ми зараз не можемо  відкривати заново ту саму дискусію. Ви знаєте, що ми  віднесли до п'ятого рівня  кваліфікацій молодшого спеціаліста. І це сформулювали як нашу національну  особливість українську, і зробили його дворівневим дали на той самий рівень, що молодшого бакалавра.

Друге, молодшого бакалавра ніхто не може заборонити вам готувати, якщо ви будете відповідати відповідним  вимогам вашого педагогічного, науково-педагогічного складу. Інша справа, до  вищої професійної освіти, тому що з вашого виступу не зрозуміло, чи ви хочете бути вищою професійною освітою чи вже не хочете.  Отже, якщо  хочете, будуть також застереження. Ваша спільнота повинна нарешті визначитися і прийти до єдиних домовленостей. Тому що ми домовляємося про одне, потім повертаємося знову до   нових формулювань. 

Я думаю, що зараз, ну в цьому гроні ми ще мусимо надати  слово всім народним депутатам. Ще буде народний депутат Марченко виступати, який,  я знаю, що він  працює з вашою групою, і може  теж висловити  цю позицію.  Давайте будемо доопрацьовувати закон і будемо працювати разом, і ваші  представники   обов'язково будуть залучені до доопрацювання закону.

Шановні колеги, я хочу назвати прізвище тих  депутатів народних, які не входять до складу Комітету з питань освіти і науки, але вони  є присутні на цьому засіданні. І це свідчить про їхню особливу увагу. Я дуже ціную  таких народних депутатів, тому що вони є потім опорою для  нас в залі для того, щоб ми мали можливість приймати  наші  освітянські закони. І тому, якщо навіть дехто з них і не буде виступати, я все одно хочу їх назвати. Тому що тут присутні на засіданні комітету: Гуляєв Василь Олександрович, Марченко Олександр Олександрович,  Арешонков  Володимир  Юрійович, Мельничук Сергій Петрович, Величкович Микола Романович,  Бриченко Ігор Віталійович. Ще може я когось не назвала, це крім членів комітету. Я дуже вдячна вам, шановні  колеги, за вашу увагу до освіти.

А зараз я народні депутати надаю вам слово. Ми маємо  півгодини для того, щоб обговорити рішення про повторне перше читання. Ви маєте можливість висловитися. Вже висловив своє бажання виступити Олександр Олександрович Марченко. І я його запрошую першим  до слова. Будь ласка.

МАРЧЕНКО О.О. Доброго дня, шановне товариство, поважне зібрання. Шановна Лілія Михайлівна. я дякую вам за  надану можливість виступити. В цілому дякую  за ту роботу, яке це товариство  вже не в одному залі продовжує. Вважаю, що це велика-велика праця в майбутнє, і напевно воно треба, щоб робилося еволюційно, трохи з революційним контекстом, а ні в якому разі не будувало руїну і катастрофу.

Я, як ви сказали, Лілія Михайлівна, співпрацюю з ініціативною групою навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, і ми робили, Павло Кузьмович, пропозицію, щоб цей рівень навчальних закладів віднести до вищої професійної освіти. І отримали автоматично окремий закон.

Я не буду коментувати ситуацію, яка розвивається, я тут з колегами обмінювався, що сьогодні треба бути товариству в Україні, дивитися на реалії нашого життя. В нас споживчий кошик 1300 гривень затверджений. Розраховувати, що батьки будуть доплачувати, переплачувати не треба, покладати величезні надії. Іде зубожіння людей і йде війна. І сьогодні освіта як складник майбутнього розвитку України і відношення до неї мене, напевно, турбує саме більше. Мені приємно, що ми так в довгих дискусіях, слухаючи один одного, стараємося знайти якесь рішення.

Лілія Михайлівна, ви озвучили, як п'ятниця, буде розгляд професійно-технічних училищ. Скажу відверто, в мене вже є 45 звернень з різних рівнів училищ, так? Ну, і я є депутатом від міста Біла Церква, яка є обласного підпорядкування, і воно не може витягнути. То є неправильний розрахунок, то є ілюзія і то є, напевно, збитки, які наносить гривня або бюджет майбутньому української держави. Ну, це окрема тема розмови.

Василь… Павло Кузьмович! Лілія Михайлівна, я все-таки приєднують до звернення, яке подали вам навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації про внесення в пункт 1 статті 8 – вища  професійна освіта, внесення зміни в 14-у статтю про професійну освіту. І в цілому,  що це дасть нам? Це дасть нам можливість утримувати навчальні заклади в бюджеті України, і ми не будемо ніколи бюджетними ночами, передбюджетними ночами шукати спосіб, щоб зберегти ці навчальні заклади. Павло Кузьмич, почуйте мене, це так є. А якщо його внести в професійну освіту і, опять же, його розділити, що його будуть фінансувати частково місцеві бюджети, можливо, субвенції, ну, це сумнівне питання.

Я прошу ще раз звернути увагу на пропозиції, які надали. Дякую, Лілія  Михайлівна за ту роботу, яку ви проводите, дуже добре, що вона є. І я впевнений, що Закон про освіту буде відпрацьований і де будуть враховані інтереси всіх навчальних закладів. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги народні депутати, прошу висловлювати своє бажання, хто хоче виступати, в якій почерговості.

_______________. (Не чути)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, будь ласка.

АРЕШОНКОВ В.Ю. Шановні колеги! Арешонков Володимир Юрійович народний депутат від Житомирщини.

І я хотів би сьогодні подякувати, безперечно, і комітету – в першу чергу. Тому що достатньо багато зауважень і пропозицій до законопроекту були внесені саме представниками педагогічної спільноти, а конкретно – вчителями, методистами, які протягом вересня, жовтня обговорювали, так скажемо, достатньо глибоко і зацікавлено цей законопроект. І тут я хотів би сказати, що як раз міністерство мало би  виступити серйозним ініціатором такого обговорення, але це більше відбувалося за рахунок громадських організацій і я теж дякую тут присутні представники.

Ми переконалися в одному, чи є на сьогодні в суспільстві, скажімо так, загальне схвалення концепції або бачення того, як буде далі розвиватися наша освіта. На жаль, немає, ми не почули від... Тому що, власне, для кого ми робимо закон? Для педагогів, для батьків, для всього суспільства. І вони мають схвально оцінити, в першу чергу, сам законопроект. І, да, і для дітей, безперечно.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. В першу  чергу.

АРЕШОНКОВ В.Ю. Так от, так от, такої, скажімо, зворотної якоїсь, знаєте, реакції, що закон є таким, що вирішує в подальшому питання розвитку галузі освіти, ми не почули. А це означає, що є над чим працювати.

Я зараз хотів би тільки на 1 аспект звернути увагу. Розділ, який стосується фінансово-економічної організації роботи. Я б дуже хотів, щоб ми, коли будемо приймати цей законопроект у Верховній Раді, щоб ми подивились на моменти, які пов'язані з передачею функцій фінансування окремих галузей за рахунок місцевих бюджетів. Ми тут прописуємо, що держава бере на себе певні зобов'язання, але перекладає уже питання фінансування цілого ряду галузей на місцеві бюджети і це так званий процес децентралізації влади і ті сьогодні законопроекти, які ми почали вже приймати мають якби забезпечити це. Але, подивіться, що, насправді, на практиці відбувається. Ми вже з закладами профтехосвіти почали і почали не дуже вдало. Ми передали… Ну, частина депутатів тут присутніх не голосувала за це. Але це не означало, що закон не буде прийнятий. Він почав діяти. Що ми побачили на практиці? Ми передали фінансування, але абсолютно ті податки і збори, які сьогодні мають місцеві бюджети не забезпечують фінансування. І я міг би наводити багато таких прикладів.

Тому я хотів би, Лілія Михайлівна, щоб ми дуже виважено підійшли до саме цього розділу, щоб ми дуже ретельно виписали всі зобов'язання як з боку держави, так і з боку місцевих органів, і самоврядування по фінансуванню, бо ми втратимо або на цілий ряд років перейдемо в стан хаосу і навіть по фінансуванню того, що є.

В цілому, я вважаю, що є велика зацікавленість у професійного середовища. Я подивився Національну академію педагогічних наук, дуже глибокі такі вносила пропозиції, вони теж враховані. Тобто робота йде, чує нас і міністерство, і безперечно комітет. Але, я вам ще раз кажу, я передаю настрій багатьох депутатів в залі, поки що ми не готові голосувати за цей закон, він не дає нам відповіді на цілий ряд питань: а що буде далі? Давайте прогностичну сторону подивимося зараз дуже ретельно.

Я вам дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Володимир Юрійович. Саме для того ми його забираємо в комітет, щоб там його доопрацювати. І 29-го в п'ятницю нарада по повноваженнях з приводу професійно-технічної освіти, будь ласка, долучайтеся.

І запрошую до слова Олександра Володимировича Співаковського.

СПІВАКОВСЬКИЙ В.М.  Дякую.

Шановні Лілія Михайлівна, шановні колеги! Ну, по-перше, дійсно, хочеться подякувати всім, хто залишив частку душі в тому документі, який тут представлений.

Тепер хочу подивитися на проблему з іншого боку, з боку того, який фонд у цього, що відбувається. Бо якщо ми не розуміємо, в якому середовищі ми знаходимося, то чисто стос тих паперів, який ми пишемо, може просто залишитися тим стосом паперів, який ми маємо.

Про що йде мова? Я просто хочу наголосити, який же фонд зараз ми з вами маємо. Ну, наприклад – да? – щоб ми розуміли, чому люди нас не сприймають, а якщо і сприймають, то сприймають як людей, які дають неправдиві дані. Я це відчув, наприклад, коли я попав на сесію Херсонського міськвиконкому і від депутатів все почув, що вони думають про нас, про народних депутатів.

От давайте подивимося фонд. Подивимося. Четвертий-сьомий клас підручників. Далі, не виконана програма "Шкільний автобус", тендер не проведений. Про які реформи може йти мова, якщо нема автобусу, щоб ту дитину підвести від тієї школи, яку закрили до тієї школи, яку… ми не розуміємо, як вона працює: для батьків, для дітей, для суспільства?

Далі, позбавлені харчування учні 1-4 клас. Скасовано освітню субсидію на професійну освіту, скорочені місця, бюджетні місця до вишів. Ну, я просто хочу, щоб ми розуміли на цифрах. От дивіться: захистили 7 тисяч 9 осіб кандидатські і  тисячу 69 докторські дисертації. Ну, така потужна у нас держава, захищає дуже велика кількість людей. А державне замовлення – 98 тисяч. Життєвий цикл 35-40 років. Тобто ми чекаємо, що на кожного абітурієнта, який йде за державним замовленням, чекає його в університеті три кандидати наук. Якщо для нашої країни це баланс, то це … Далі йдемо. Ми з вами 6 грудня під тиском Міністерства освіти і науки України, Стріха вмовляли, да, проголосували закон. Гарний Закон про наукову і науково-технічну діяльність проголосували в залі. Після цього це ж Кабмін вносив? Кабмін вносив. Після цього 24 грудня ми що? Відмінили цей закон. Слухайте, люди питають, ви що там? В якому стані ви знаходитесь?  Якщо 6 грудня ви голосуєте за одне, 24 грудня ви голосуєте за інше. Також подивіться законопроект. Це не закон. Слава Богу, ми його відхилили, про професійну освіту. Давайте подивимось на нього. Що там написано? Що фінансування повинне іти за рахунок субвенцій і державного бюджету. І тут же в державному бюджеті пишемо, що професійно-технічні училища ми залишаємо на місцевому бюджеті. Тут про що іде мова? Що, якщо ми щось приймаємо, то ми повинні розуміти, якщо цей закон приймається для галочки, для того, щоб Президент сказав, гарно. Для того, щоб ті країни, які нам дають гранти, сказали гарно. То не потрібно його приймати. Шановні колеги,  так не можна відноситись до суспільства, приймати закони, які приречені  на не виконання, на повне невиконання. Більш того, ми його будемо відміняти вже в грудні при прийнятті наступного бюджету. Тобто ми повинні зрозуміти, що роль Міністерства освіти і науки тут така, що, якщо ми прийняли закон, то, будь ласка, давайте його виконувати цей закон. Наприклад,  я ж не напрасно сказав про 7 тисяч 9 кандидатських, тисячу 69 докторських дисертацій. Бо, якщо у нас пряма норма закону, який приймали, сказали, що повинне бути Національне агентство з якості освіти, то, будь ласка, зробіть це. Зробіть. Ви не зробили цього, і зараз міністерство не хоче віддавати цих повноважень. Я так це розумію. Що це означає? Як можна довіряти і новий цей закон, якщо ми знаємо, що там будуть норми, які не будуть виконані, не будуть імплементовані. Навіщо все це відбувається, якщо ми вже маємо приклади, яскраві приклади невиконання прямих імперативних норм? Я вам чесно скажу, що якщо  прийде інша влада, то вона запитає, це кримінальний злочин, пряме невиконання закону  України. З  1 вересня Національне агентство повинно було… Павло Кузьмич, це правда, і ми повинні розуміти, що політична  еліта та, яка зараз при владі, буде відповідати, і вже не політично,  а буде відповідати кримінально.

Далі.  Я хочу звернути увагу на те, що я те, що пропонував, і ми   подавали ці пропозиції, це невиконане. Все це відбувається для людини і тільки для людини. Бо ми повинні відповісти на  два головних питання: як покращити якість освіти і яким чином наша освіта буде задовольняти потреби конкретних  людей. Що ми бачимо?  Розірваність освітнього простору залишилась.  Більше того, через наші рішення ми розрізаємо цей освітній простір. Я казав про модель. Наприклад, наприклад, це моя модель, я бачу університет як  холдинг, в який входить, да, там курсують програми бакалаврські, програми магістерські  і таке інше. У тому числі  туди входять, наприклад, це є наприклад в університеті Хьюстона, це дуже потужний університет. Є потужний  професійний  технічний центр, система поєднана, людина заходить, вона має  можливість  передвигатись по горизонталі, по вертикалі, отримувати те, що вона має в коридорі між своїми амбіціями і можливістю реалізацій  цих амбіцій. Ми розриваємо  цей коридор, розриваємо через те,  наприклад, що  зараз ПТУ вся власність переходить  на місцеві громади. Вони не мають коштів на утримання і почнуть їх просто продавати. Ми фактично  знищуємо сержантський склад нашої економіки.

Далі.  Я хочу сказати, що  є деякі речі, для того, щоб просто не затягувати, невідповідність Конституції. Ще раз хочу повторити, що  запропонований проект обмеження права особи набувати безоплатну освіту. Ми кажемо, що від там  народження і до третьої  освіти, яка відбувається там в третьому університеті, так як це і у Франції, і у Германії,  і у Польщі і таке інше. Але скажіть, чому тоді один раз людина може мати право на отримання безоплатної освіти. Наприклад,  35-37 років, я бачу, що моя освіта, бакалаврська наприклад,  вичерпана за рахунок технологічних змін я повинен мати доступ до іншої безкоштовної освіти.

Далі. По… Це дуже важливий момент щодо  дванадцятирічної освіти. В проекті збережені положення про  дванадцятирічну шкільну освіту. Вже не раз зазначали, що ідея дванадцятирічної освіти не має підтримки серед населення України. Але справа навіть не в тому, може бути і  12 років,  13 і навіть  більше, все  залежить від програми навчання. Хто дає  відповідь  на те, що  будуть робити наші діти в школі всі ці роки, чи дійсно вони отримають наповнену  змістом і цікаву програму, яка  дасть їм орієнтири і так далі.

Я просто не хочу повторювати те, що сказала і Ліля Михайлівна, і пані… Да.

Тому я просто звертаю вашу на те, що якщо просто Міністерство освіти  не буде виконувати свої функції, не буде створювати  моделі. Наприклад, 2015 рік, якщо відпрацювали моделі, наприклад, скорочення ПТУ, там інтегрування ПТУ, перепрофілізації ПТУ і  так далі, ви  підготували би, мали би перемовини з  місцевою владою. Ви би мали зараз би основу і базис для того, щоб можна було з реалізувати там  концепцію, наприклад, якщо  коштів не вистачає, але ж  це не зроблено.   Якщо немає логістики, немає адміністрування, немає розуміння того як змоделювати  цю реформу, я чесно скажу, писати такі закони, це обрікати  їх на  невиконання.

Ще згідно з цим проектом Закону  базова система  управління освітою залишається тією ж самою, що і раніше, повністю державною і  централізованою. Я до чого? Що,  на мій погляд, не створені так  звані непрямі інструменти управління, немає системи вимірювання, а є це дуже важливим. Я просто як приклад хочу сказати, наприклад, міністр і гарна його там колега, ректор університету, каже, я хочу відкрити, наприклад кандидатську спецраду. Да, в університеті, той каже, а ти в мене в рейтинзі, де? В топ-50 попав. Ні, не попав, sorry, тоді ми не можемо це відкривати. Якщо є потужні… Теж  стосується і фінансування інших речей, якщо ми будемо мати потужні інструменти вимірювання бізнес-процесів, які відбуваються  на всіх рівнях освіти і освітнього простору, то ви будете мати, дійсно,  і залучати до цього тоді можна і включати  і громадськість для того, щоб вона мала вплив на те, що відбувається у системі освіти. Дякую  за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я запрошую до слова Володимира Михайловича Литвина.

ЛИТВИН В.М. Шановні колеги,  звісно, треба подякувати тим, хто займався доопрацюванням  цього закону. Оскільки пропозицій було викладено дуже  багато, я думаю, це один із тих законів, який має загальносуспільний характер. Я можу сказати  на прикладі свого виборчого округу. Я в кожному районі і в містах провів зустрічі  із педагогами. Зацікавленість була колосальна, оскільки вони  відчувають, що  це стосується практично всього суспільства, ну звісно стосується людей, які будуть здійснювати освітній процес.  І вони висловили багато застережень, багато критики. І я навіть сказав би, що є певні упередження. Ми ж завжди чинимо опір чомусь новому, разом з тим у нас було мало проведено такої роз'яснювальної  зрозумілої роботи, коли ми б зробили практично  все суспільство своїми союзниками.  У нас  входу одні фрази і балаканина "Гей, всі в Європу!" – вона  не спрацьовує. Це, по-перше.

По-друге,  ми практично  підірвали довіру до законів в освітній і науковій сфері, про що говорив Олександр Володимирович. Скільки було у нас сутичок, дискусій, але був вироблений компромісний Закон і про вищу освіту, і про наукову  і науково-технічну діяльність. Я повинен сказати, що у нас виявилось  найбільш силове міністерство, це я так підозру висловлюю, Міністерство   фінансів, яке записало в "Перехідних положеннях" про те, що цього не буде. І я переконаний, я думаю, що Павло Кузьмич не буде  спростовувати, що Міністерство освіти і науки про це не знало. Бо на одній із зустрічей я запитував заступника міністра, чи правда, що буде  рішення про ліквідацію фактично  галузевих академій наук і по суті справи знівелювання Національної академії наук? Відповідь була приблизно така: це абсолютно дурниці, не читайте те, що там  пишуть у пресі. Я роблю звідси  висновок, що не знали.  А якомусь чиновнику, які ідуть на Україну як на полі приїхали, на плантацію. Їм, вибачте, грубо плювати, вони проводять експерименти. Головне, погодились з Міжнародним валютним фондом. А тепер переконати людей, що цей закон складний, можливо,  суперечливий, який не всіма сприйматися, буде працювати, абсолютно важко. І нам ці завдання, я думаю, в першу чергу  у Верховній Раді, я розумію, що їм буде дуже складно проходити, бо багато людей, які його не читали,   будуть виходити з тих настроїв, які домінують у суспільстві.

Друге,  це не працюють уже прийняті закони.  Про  це вже говорили. Найбільш сьогодні кричущий, ми, я маю на увазі знову-таки у Верховній Раді і в Кабінеті Міністрів робимо вигляд, що не існує  ця проблема профтехосвіти. Простий приклад, в Житомирській області, невелика, середня область, 27 профтехучилищ, потрібно 198 мільйонів. Але, якщо подивитися на склад учнів, це діти соціально вразливих верств.  Я не говорю, що там сироти, позбавлені спілкування, батьківського піклування, малозабезпечені і таке інше. Куди їм піти. А сьогодні, наприклад, у містах кажуть, ми можемо тільки запитати 25 відсотків від тих учнів профтехучилищ. Ми готові профінансувати, а інші хай фінансують. Але не розібрались, рішення прийняли, робимо вигляд, що нічого не відбувається. Я думаю, завтра повісять замки, потім забудемо про цю проблему і будемо далі інтегруватися в Європі. Я думаю, що нам в першу чергу, я це прошу, Лілія Михайлівна, давайте ми внесемо від комітету пропозицію, що треба відновити. Вихід дуже простий.  Депутати собі, які мають політичні фракції у Верховній Раді, півмільярда гривень заклали на фінансування своїх політичних партій. Хай відмовляться на рік. Хай відмовляться на один рік.  І хай це піде хоч частково покрити на потреби системи освіти. 

Наступний момент. Ви подивіться, якщо уважно читати цей закон, там повзуча зміна Конституції України, особливо в частині, що стосується доступності і безоплатності отримання освіти. Там такі є моменти, що можна читати по різному, і брати на цілком легальній основі плату. Я не хочу зараз цитувати. Я думаю, що потрібно, тут можна наводити приклади. Я розумію, що там залізобетонні фрази в Конституції, їх змінити тільки  можна через зміну Конституції. А розділ, де  йдеться про права і свободи людини і громадянина можна тільки змінити шляхом референдуму.  Тут замкнуте коло. Але треба чесний діалог із суспільством, бо забігаючи наперед, я скажу про фінансування. Плата за навчання може збільшуватись на рівень інфляції. А заробітна  плата  і пенсії – зась!  Тоді треба сказати, якщо  не індексується заробітна плата і пенсії, то не підвищується  плата  за навчання.  Це буде принаймні чесно.

Наступне питання. Кого і для кого ми готуємо. От подивіться статтю  7, там все є, регіональні мови є, англійська мова,  а немає української мови. У нас немає державної… Єдине, де йдеться про державну мову, це видається диплом державного зразка.  Я думаю, це  треба  поправити,  шановні колеги. Зрозуміло, що закон є рамковий, що закон є концепцією, там багато декларацій описовості,  і їх дуже важко уникнути, я розумію, оскільки багато пропозицій треба було  узгодити на робочому рівні. Але мені бачиться, і ми це,  очевидно, на комітеті будемо дебатувати, нам треба уникнути таких формулювань як "створюють умови". Що це за "створюють умови"?

Наступне питання. В чому автономія навчальних закладів? І що може засновник делегувати навчальному закладу, зрозуміло, окрім фінансової їх самостійності, що він може  делегувати їм?  І взагалі, мені здається, що ми створюємо дуже розгалужену систему управління. Я розумію, що має бути  долучена громадськість, але  кожна 10-а стаття, це так  м'яко кажучи, вона присвячена системі управління. У нас треба тепер, окрім освітнього омбудсмена, мати ще  уповноваженого по правам для здорових людей, які ще  залишилися у суспільстві.  У нас вже є уповноважені на  всі випадки  життя.

Стаття  67 "Фінансування  системи освіти". У мене така пропозиція. Щоб  ми просто цей закон  не перетворили на профанацію, давайте  запишемо, що: закон набирає чинності за умови  виконання норми про фінансування системи освіти не менше  7 відсотків.  І тоді, я думаю, буде  закон працювати, в іншому випадку  він буде працювати. (Шум у залі) Да, і Мінфіну заборонено  його змінювати. 

І перехід на 12-річну освіту.  Я думаю, що якщо його вже вводити, то ми повинні забезпечити реально нову якість, щоб не було так, як у нас магістерські програми ввели, а потім читали в розширеному варіанті  те, що було раніше. Отже, треба підготовка психологічна і, я думаю, науково-педагогічна організаційна.

І фінансування  професійної освіти. От тут ми всі тішимось, що в статті 67 записано  "солідарне фінансування та/або", але ви почитайте  "Прикінцеві положення", там зафіксовано, що норма зберігається чинна фінансування професійно-технічних училищ, яка передбачена на даний момент, тобто за рахунок  місцевих бюджетів.

І на завершення. Оцей процес узгодження пропозицій, мені бачиться,  привів до того, що у нас дуже багато різночитань. Ну наприклад, оцінювання знань за державний бюджет і з інших джерел. Це що принесе гроші, віддасть і йому поставлять оцінку? Тоді треба зафіксувати, що держава робить державну оцінку знань, тобто за державний бюджет.

Вільний вибір закладу освіти. Але виникає питання, педагоги говорили, а психічно  хворі, батьки виберуть звичайний клас. Вона чи він, ну дитина хвора, під столом буде гавкати, як організувати навчальний процес? І такі приклади  наводили. Очевидно, тут треба виписати, які мають бути упереджені умови.

Ну, в статті  49, мені здається, закладено конфлікт. Хоча я вітаю про  те, що треба там землю давати. Але ви  прекрасно розумієте, це записана норма, яка не буде працювати, бо вільної землі уже практично немає.

І на звершення, вже тут… Закон не пов'язується із отими напрацюваннями щодо децентралізації, і він буде провисати. І, очевидно, якщо приймати, то треба  з урахуванням того, про що ви говорили,  Павло Кузьмич, що він буде працювати. Інакше ми будемо вириватися вперед, а основне не буде в цьому плані  прийняте.

Формула,  яка пропонується комітетом, повторне перше читання до комітету повернути – це   хід  для того, щоб  депутати не проголосували  проти цього закону. Отже, ми свідомі того, що якщо рішення таке комітет  проголосує, нам доведеться добре працювати  разом  з вами.  Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Запрошую до слова Олексія Олексійовича Скрипника.

СКРИПНИК О.О. Доброго дня, шановні колеги. Мушу сказати, що  зміни до  закону мені сподобались, тобто ми йдемо правильним шляхом. Є питання, є тільки декілька речей, я переживаю, що у нас може вийти занадто  заокруглений, вибачте,  закон, коли  у нас дуже багато  всіх змін, все дуже   хочемо, і цей от наш популізм, все включіть, будь ласка. І от я трошки переживаю, щоб ми  не стали жертвою власного популізму.

У мене є тільки  одне питання. Я так з того, що пояснювали колеги, що розказували, вибачте, хочу сказати, що я так до сьогодні  і не зрозумів. для чого  нам потрібно 12 років. Тобто я от як батько, ще раз повторюю, дуже радий, що мої четверо дітей, якось так їм повезло, вчитися, коли було 11. Просто не розумію. Тобто правда, може треба  прописати, провести якусь рекламну компанію, розказати, як буде використано, на що воно піде і так далі,  і тому подібне. Тому що найбільшу  загрозу я як батько бачу у тій  неймовірній кількості предметів, з яких багато у мене викликає, якщо чесно, великий подив. Це є перше. А, друге, вчора в Україні у нас було і сьогодні дуже  видатна подія, яку мало хто поки що зауважив, до нас приїжджав такий  пан Ден  Шехтман, який є Нобелівським лауреатом 2012 року, по-моєму, так. І, який є фантастичною людиною, насправді інші речі, те, що він отримав Нобеля це є, скажімо, вторинне, порівнюючи з тим, що він робить у Ізраїлі. Він на протязі більше 50 років веде фактично величезну школу по ………….. (іноземна мова). Тобто він пробує  робити підприємців з науковців. І фактично, можна сказати, що  та технологічна революція, яка  є в  Ізраїлі вона  завдячує дуже  великій степені і його  учням, яких уже більше 10 тисяч. Виникає резонне запитання, чому я це згадую при Закону про середню освіту. Але насправді, в нього є ще багато ініціатив і одна з них це є передача про  науку для дітей  5-6 років, яка в Ізраїлі є надзвичайно популярною і стала основою для створення в Ізраїлі наукових дитячих садків.

Тому я все ж таки вважаю, що  у нас в Україні є одна велика перевага стосовно мозгів і дітей… дуже талановитих дітей. Тому ідею, яку  висловила пані  Жданова Інна Анатолівна стосовно створення спеціалізованих наукових шкіл,  я би всіляко підтримував і вважаю, що це є  ідея, яка заслуговує на те, щоб ми в Україні все ж таки пробували давати талановитим і геніальним дітям проявити себе з малечку. 

Для тих, хто сумнівається, що зараз світ змінюється подивіться на проект "……….." (іноземна) в нього всіми розрахунками, фізичними розрахунками стосовно запуску людини керує хлопець, якому на той момент, коли він до нього  прийшов, зараз він  трошки вже старший, а тоді  було 16 років.

Тому світ помінявся і мені здається, що треба все ж таки  ті речі враховувати і  в цьому сторіччі нації, які будуть розвивати мозги, будуть розвивати таланти, власне, вони будуть  мати суттєву перевагу. Тому я вважаю, що це, власне, та ініціатива, яку ми маємо підтримати.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова голову підкомітету середньої освіти, Тараса Дмитровича Кременя.

КРЕМІНЬ Т.Д. Шановна Лілія Михайлівна, дорогі колеги, я думаю, що наша консолідована думка буде такою, як вона прописана в проекті рішення нашого розширеного засідання комітету, що справді цей документ мав би бути повернений на повторне доопрацювання, але силами нашого комітету протягом 30 діб.

Але від себе особисто, як від людини, яка на території Миколаївщини ми провели вже декілька подібних зустрічей із представниками освітніх кіл, де розглянули проект цього закону та, звичайно, виникає дуже багато застережень.

Тому заощаджуючи час, я хотів би сказати про наступне. Про ті речі, які, я вважаю, повинні бути обов'язково враховані, принаймні у тій системі, яку ми будуємо разом. Будувати освіту без належного матеріально-технічного забезпечення надзвичайно складно. І тому коли наша дискусія зводиться до переконання Міністерства фінансів, то, як правило, ми зазнаємо фіаско.

Я так розумію, що Закон України "Про освіту" все-таки повинен стати тим наріжним каменем, коли не Мінфін буде визначати освітню політику, а Міносвіти буде визначати політику і в тому числі Кабмін буде приймати кардинальні рішення по відношенню до тих міністерств, які порушують конституційні права громадян України. Це перше.

Друга позиція. Розуміючи те, що Закон України є невідворотнім для всіх закладів освіти, однозначно і органи місцевого самоврядування, які пішли шляхом децентралізації влади, повинні прийняти активну участь, бо, зрештою, фінансування за рахунок місцевих бюджетів покладається на них.

Третє. Стимулюючі фактори повинні бути не тільки для науково-педагогічних працівників, представлені в закладах освіти, але ми повинні усвідомлювати, що європейські школи сьогодні зацікавлені у наших старшокласників в тому числі. Тому я хотів би, щоб і стимулюючі фактори для учнів так само залишалися в Україні і не тільки гарантовані Конституцією України, але чимось, напевно, іншим.

Наступна позиція. Я вважаю, що треба врахувати сучасні тенденції і не треба фінансувати школи заради самої школи, треба заради перспектив цієї школи, бо як сказала Лілія Михайлівна, це стратегічний напрямок, який ми закладаємо  для того, щоб отримати  свій перший врожай, очевидно, через 12 років, не раніше.

Наступне, ми повинні чітко  усвідомлювати, яка тут роль педагогічних вищих навчальних закладів України, які сьогодні здебільшого готують економістів, фінансистів, бухгалтерів, кого завгодно, але рівень викладання, рівень підготовки кардинально зменшується.

І на завершення я хотів би підтримати президента Національної  академії педагогічних наук у чому? Аналогічно, підтримуючи велику академію… У чому? Не можна реформувати систему освіти разом із кардинальним зменшенням фінансування профільної академії. Я вважаю, якщо ми працюємо у тісному контакті заради формування успішного освітнього простору, ми повинні чітко розуміти, що не економія визначає динаміку розвитку і прогресу нашого суспільства –  ми занадто зекономили на освіті останніми роками і маємо відповідні наслідки –  ми повинні вкласти кошти один раз, але з тим, щоб вони справді принести результат.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Шановні колеги, всі висловилися. Так? Я запрошую колег народних депутатів до голосування.

Отже, в нас наразі є одне рішення. Всі присутні мають можливість  його прочитати. Це з усіма застереженнями, які висловлені в тексті, і тими, які висловлені учасниками засідання. В нас буде стенограма цього  засідання. Ми з неї, відповідно, зможемо  дещо включити в рішення комітету.

Ми відправляємо, пропонуємо Верховній Раді відправити цей законопроект на повторне перше читання у комітет. В нас був вибір – його знову відправити на доопрацювання у міністерство. Я вважаю, що це вже непродуктивний шлях. Міністерство вже що могло, зробило, доопрацювало. А зараз ми будемо на майданчику комітету спільно з Міністерством освіти. Вони будуть активними учасниками, тому що є ця воля до доопрацювання законопроекту, і відчувається фаховість, професійність тих людей, які беруть участь зараз в доопрацюванні від міністерства. Тому наша ідея полягає в тому, щоб впродовж наступних 30 днів після прийняття рішення Верховною Радою ми доопрацювали цей законопроект до того, щоб віддавати його у Верховну Раду на перше читання.

Отже, хто за таке рішення – повторне перше читання для законопроекту про освіту, прошу голосувати. (Шум у залі) В комітеті, так.

Дякую, одноголосно. Дякую, шановні народні депутати.

Шановні колеги, невеличке заключне слово. Я вам скажу відверто, ми вже стільки раз збиралися і говорили про цей законопроект, що ми вже тут зріднилися, можна сказати, вже всі один одного знають, бачили. І є колеги, які мене звинувачують в затягуванні процесу. Вони так і кажуть: "Скільки можна обговорювати цей законопроект. Та візьміть його вже який є, внесіть в зал, а там що буде – то буде".

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Ми проголосуємо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я  хочу вам сказати, наша ж мета-то інша, наша мета не в тому, щоб ми сказали, що ми винесли на розгляд Верховної Ради законопроект про освіту, який провалився або який не буде потім працювати, або який буде абсолютно не сприйнятий суспільством.

Наша мета – стратегічна: законопроект на наступні два десятиріччя хоча б. Тому давайте будемо мозольно працювати. Головне, що я бачу, що це обговорення кожне, праця інтелектуальна, додана вартість, яка весь час відбувається за рахунок надання і кристалізації, і все більш сформульованих правильних, ефективних пропозицій – якість закону стає кращою. Ясно, в якийсь момент ми повинні закрити це і ми собі дед-лайн поставили в цих 30 днях, от. Але я хочу вас всіх закликати зараз до дуже конструктивного бачення далі і пропозицій для нас. Тому що ми звертаємося з проханням таких пропозицій, але не завжди їх отримаємо.

Я хочу скористатися нагодою і подякувати: Міністерству освіти і науки, Національній академії педагогічних наук України. Нашим експертам громадського сектору, батькам подякувати всім тим громадським організаціям, які активно долучилися до пропозицій. І я хочу вам сказати, що не просто в обговоренні, а саме у прийнятті формулювань. От, наприклад, якщо ми говоримо про реанімаційній пакет реформ в особі Володимира Євгеновича Бахрушина і іншої групи експертів, то від них ми отримуємо цілком конкретні формулювання, які потім включаємо в закон. Давайте таким чином співпрацювати.

І без сумніву, я хочу подякувати всім фахівцям, людям, які безпосередньо на щодень приходять і бачать очі вчителів, очі учнів, студентів. А це означає, що ви є саме ключовими особами в системі освіти.

Дякую щиро! Рухаємося вперед. На все добре! (Шум у залі)

Я прошу, в нас ще є два маленькі питання. Членів комітету прошу залишитися.

Борис Григорович, підійдіть, будь ласка, до мене. Борис Григорович, підійдіть, будь ласка, до мене.

Тарасе Дмитровичу, прошу підійти, ми зараз одне колегіальне рішення комітетське виробимо.