Комітет Верховної Ради України

ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

"Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки

 в умовах глобалізаційних викликів”

Сесійний зал Верховної Ради України

17 червня 2009 року, 15:00 година

Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

ТОМЕНКО М.В

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні учасники парламентських слухань. Відповідно до Постанови Верховної Ради України, яка ухвалена 17 лютого цього року, ми проводимо парламентські слухання,  присвячені одній із  найважливіших для  нашої держави проблеми – стратегії інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізацій них викликів. Наука, освіта, інновації  стають сьогодні більш помітними і визначальними сферами розвитку суспільства і держави і переконливим фактом  цього стало те, що 2009 рік проголошений Євросоюзом роком    креативності та інновацій.

Більшість  розвинутих країн світу такі, як: Швеція, Ірландія, Фінляндія,  Великобританія, Японія, США думають, що над такими проблемами вже  розробили відповідні стратегії та сформували або формують  національні інноваційні системи. 

Стратегії інноваційного розвитку  сформовано і у країнах колишнього соціалістичного табору: Чеській Республіці, Словацькій, Угорщині, а також країнах СНД, Росії, Білорусії, Казахстані. Отже проблема, яку сьогодні ми  розглядаємо, є   надзвичайно актуальною. І входячи із  загальної ситуації і непростої нинішньої економічної ситуації. Питання стосується и нашого майбутнього, а саме, якою буде наша держава у світовій економіці і у світовій геополітиці через  10 років. Які основи будуть закладені для подальшого розвитку, і як забезпечити  належну якість  життя наших громадян.

Якщо хочете, популярною мовою це звучить  приблизно таким чином: „Стратегія розвитку України надзвичайно важлива,  а сьогодні вона вкрай важлива”. 

Для участі в роботі наших парламентських слухань запрошені народні депутати України, представники  уряду, органів державної влади, місцевого самоврядування, Національної галузевої академії наук, провідні вчені та фахівці. У слуханнях  також беруть участь підприємці, представники  виробництва, бізнесу.

Вперше в цій сесійній залі  комітет наш парламентський  у співпраці з вченими  запропонував нам новітні технології, і ми матимемj пряме включення  представників наукової громадськості  міст Харкова, Дніпропетровська, а також вперше на нашому сайті www.rada.gov.ua буде відбуватися  пряма  Інтернет-трансляція нашого сьогоднішнього парламентського слухання.

Ми за традицією працюємо три години – до 18 години без перерви, тому прохання орієнтуватися на регламент, оскільки щонайменше 50 осіб хотіли виступити, і ми намагатимемося максимально включити всіх бажаючих до нашої дискусії. Враховуючи пропозиції, які надійшли нашим комітетом профільним, ми пропонуємо вашій дискусії, по-перше, розроблену комітетом спільно з фахівцями Національної академії наук „Стратегію інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки” і на основі цієї стратегії, я так розумію, що ми виробимо програму наступних…

Також вам роздано проект Стратегії і проект відповідних Рекомендацій, які готувала група фахівців. Ви знаєте, що за традицією на підставі парламентських слухань постановою Верховної Ради обговорюються Рекомендації, тому важливо, щоб ви в своїх виступах звернули увагу на цей документ, оскільки вже, очевидно, за кілька тижнів парламент буде приймати як постанову Рекомендації ваших і наших спільних парламентських слухань.

Тепер стосовно регламенту. Враховуючи те, що ми обговорюємо питання політичні, економічні і питання, де пов'язана влада і наука, комітет запропонував, щоб ми мали дві доповіді і дві співдоповіді. Доповідь матиме голова Комітету з питань науки і освіти Полохало Володимир Іванович і міністр економіки Богдан Михайлович Данилишин, а співдоповіді: від Академії наук – віце-президент Національної академії Геєць Валерій Михайлович і міністр освіти і науки, який в уряді керує цей напрямок, - Іван Олександрович Вакарчук. Співдоповіді по 10 хвилин. І відповідно по п'ять хвилин ми  працюємо в режимі обговорення, для того щоб обговорити і ці документи, і підходи, які будуть запропоновані і парламентськими представниками, і представниками уряду і Академії наук.

Нагадаю, що у нас діє система „Рада”, яка з 30 секунд вас попереджає, що час у вас завершується. На шостій секунді шостої хвилини автоматично мікрофон виключається,  просив би це враховувати. Ми домовилися, що запитання в письмовому вигляді ви подаєте доповідачам, і ми перед 18 годиною дамо можливість їм відреагувати на ці запитання, щоб не зупиняти характер обговорення. І я думаю, що такий оперативний і динамічний характер нашого засідання дасть можливість вийти на конкретні рішення, які ми вже на рівні парламенту, уряду будемо ухвалювати.

Отож, запрошую до доповіді голову Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Володимира Івановича Полохала. Регламент 20 хвилин.

ПОЛОХАЛО В.І. Добрий день, шановні учасники слухань, шановний Микола Володимирович, шановні телеглядачі і радіослухачі, шановні всі присутні! Сучасна Україна, як і більшість країн світу, в лещатах економічної кризи, яка скоріше всього швидко не закінчиться. У квітні 2009 року Міжнародний валютний фонд опублікував дослідження з метою зрозуміти: перше – чи пройдено пік економічної кризи, яка її тривалість, і друге – як формувати ефективну антикризову політику.

Прогнозованого зниження глобального ВВП на 1,3 відсотка в цьому, поточному 2009 році світова економіка не мала з Другої світової війни. Антикризові урядові програми із стабілізації ситуації в усіх практично країнах мають поки що лише обмежений ефект. За прогнозом фонду, ВВП в країнах СНД у цьому році зменшиться більше ніж на 5 відсотків. Тому перша аксіома: економічна криза реальна, і вона не короткострокова.

Яке майбутнє будуватиме Україна? Сама світова криза ставить принципово нові питання, потребує переосмислити теорію і практику розвитку України, її галузей і підприємств. Країни і корпорації, що вважалися прикладом успішної інноваційної діяльності, сьогодні критикуються, світ активно шукає нові рішення щодо соціально-економічного розвитку. Тому аксіома друга: майбутнє треба передбачити і активно будувати.

І аксіома третя: Україна мала, має і буде мати активних інноваторів: вчених, інженерів, освітян, підприємців. І потрібно все зробити, щоб вони мали можливість ефективно творити на благо Вітчизни.

Нагадаю, що на стартовому етапі реформ, тобто 18 років тому, Україна входила в елітну групу країн з найвищим рівнем наукомісткості економіки, зокрема науковий потенціал, Україна працювала на потреби всього колишнього союзу. Тому витрати на науку були високими. В 90-му році досягали більше 3 відсотків від ВВП України. І такі ж показники, не більші мали тоді найрозвинутіші країни світу: Японія, США, Німеччина, Франція, Велика Британія. І хоч рівень технологічного розвитку вітчизняної економіки тоді був нижчий від цих країн, а значна частка продукції була неконкурентоспроможна на світових ринках, науковий потенціал використовувався недостатньо продуктивно все ж таки країна залишалася індустріально розвиненою, в структурі промислового виробництва основна частка належала машинобудуванню та металообробці. Однак висновок, який дає нам 2009 рік, надію на те, що ринковий механізм автоматично забезпечить модернізацію економіки, високу якість розвитку завдяки  включенню інноваційних факторів не виправдалася.

Тому не є таємницею, що конкурентоспроможність України та її інноваційність сьогодні досить низько оцінюється в світ. Наприклад, відомий рейтинг „Глобал-іновейшнл-індекс” розмістив Україну у 2008-2009 році разом з Уругваєм та Гватемалою на 79 місці, поставивши на сьомому, восьмому місці Кенію і Ботсвану. Але і в інших світових рейтингах національні позиції не на багато кращі. Створено, на жаль, вельми негативний образ інноваційного потенціалу України. І не варто відмахуватися і списувати це на ворогів, становище треба терміново виправляти, бо зазначений орієнтиром для іноземних інвесторів ускладнює роботу уряду, українських промисловців та вчених на світових ринках.

Якщо запитати присутніх тут, ну, вчених, експертів про причини такого стану, про об’єктивні перешкоди, то зазвичай можна почути таке пояснення: передовсім зниження рівня технологічного розвитку економіки України, відсутність вагомих зрушень в інноваційному процесі, згортання масштабів науки має своє як історичне, так інституційне підгрунття.

За 18 років пострадянського  розвитку України  в Україні відбулася деградація структури економіки у напрямку від високотехнологічної індустріальної в бік сировинної, видобувної, впав і науково-технічний рівень. Нова власність, як і нові власники, що утворилися в процесі роздержавлення та приватизації. проголошеною метою яких було підвищення ефективності економіки досі не призвела до очікуваного зростання інвестицій та інновацій в Україні, яка набула статусу нещодавно країни з ринковою економікою, досі переважають негативні інститути, зокрема, у вигляді існування нерівних умов конкуренції та пригнічення попиту на інноваційні факторі виробництва.

Зрештою, для України проблема полягає не у тому, що хтось не розуміє чи заперечує корисність інновацій, а й у тому, що пряме перенесення неокласичних моделей, які розроблялися у високо розвинутих країнах світу та є адекватними лише до їхніх умов, у країнах з перехідною економікою, а Україна саме така, не досягає  очікуваних результатів. Тому інноваційний процес в Україні уже тривалий час знаходиться на точці  змерзання.

Зрушити ситуацію на краще не допомогли і численні рішення, що приймалися на високому державному рівні, тому що для їх реалізації не було підготовлено ґрунт. Таким ґрунтом для економіки є інституційна структура суспільства, а остання не відповідає завданням ринкових реформ. Тому і залишаються численні переходи інноваційному шляху розвитку, які треба негайно долати, вдосконалювати законодавство, підвищувати ефективність державного управління, розвивати інфраструктуру, створювати стимули, формувати систему державного партнерства, нарешті терміново долати інноваційний розрив.

Однак, визначальним у вирішенні стратегічних завдань запровадження інноваційної моделі економічного розвитку є якість політично-економічних інститутів, що формуються в результаті реальних, цивілізованих, нормальних реформ.

Звісно, що уряд і парламент не залишають поза увагою питання інноваційної політики, і свідченням цього є парламентські слухання, які червоною стрічкою проходять через всі стратегічні документи, зокрема, Програму діяльності уряду, як це зазначено на слайді.

Зазначене формує цілі наших слухань, як їх можна сформулювати. По-перше, чи в першу чергу,  отримати принципове нове бачення інноваційного розвитку України, тобто портрет сучасного і майбутнього країни за наявних тенденцій розростання світової економічної кризи. І друге, надати науково обґрунтовані прагматичні рекомендації щодо дорожньої карти просування по цьому шляху.

І нарешті, третє. Виходячи з того, що найдосконалішу стратегію не буде реалізовано без суспільної підтримки, сформувати своєрідний суспільний договір між інституціями громадянського суспільства, реального фінансового бізнесу, наукою і владою. Попередня форма суспільного договору, ґрунтована на економічному зростанні за рахунок ресурсів та  ресурсно-затратних виробництв не працюватиме в кризу, вона не працювала і коли кризи в нашій країні не було. Тому і прошу всіх учасників від імені комітету всього депутатського корпусу, всіх учасників слухань акцентувати свої пропозиції спрямовані саме на побудову ефективного майбутнього з такого суспільного договору.

Його формалізоване оформлення окреслено сукупністю розданих матеріалів, які ви всі отримали, за урядового бачення інноваційного розвитку,  проекту стратегії інноваційного    розвитку України на наступне десятиліття, проекту рекомендації парламентських слухань, які разом  дозволять активізувати роботу іноваторів, інноваційних структур, розбудувати національно-інноваційну систему на найсучасніших основах.

Я думаю, що можна  виділити два стратегічних завдання в цьому зв’язку. Перше, домогтися підвищення національної конкурентоспроможності за рахунок інновацій. І друге, визначити і пріоритетно підтримувати високотехнологічні сфери, як забезпечуватимуть прискорене економічне зростання.

Проблема інновацій сама по собі є комплексною, а у контексті глобальної конкурентоспроможності, в контексті кризи, її вирішення потребує системних заходів, гнучких механізмів та інструментів, націлених всіх учасників інноваційного процесу на ринок.

Потрібно вирішити багатовимірну управлінську задачу, чітко визначитися за якими показниками забезпечити інноваційний розвиток якісного,  кількісного, сформувати систему перспективних цільових орієнтирів. Визначити завдання відповідальних,  сформувати систему заохочень, штрафів, тощо.

Взагалі на мові управління це разом і називається стратегією, що і є темою парламентських слухань. Сучасна логіка інноваційного розвитку змінюється від позицій невтручання держави до активного  державного стимулювання інноваційної діяльності на умовах державного приватного  партнерства. Державне регулювання принципово потрібно для розвитку навіть найліберальнішої моделі економіки. І Рузвельт, і Ерхарт, і Тетчер виводи свої країни з кризи з сильною державною владою, і сьогодні це теж робиться в багатьох країнах, в усякому разі є такі намагання в  ліберальних країнах.

Сьогодні, як  ніколи актуалізується питання про  формування єдиної державної науково-технічної інноваційної політики, неузгоджені, не скоординовані дії окремих  відомств назвати політикою важко. По-перше, це стосується визначення національних пріоритетів і обсягів ресурсної підтримки. Багато країн будуть свою політику на основі довгострокових науково-обґрунтованих  передбачень та прогнозів, на 10, 20, 50 років.

Сьогодні треба думати над науково-технічними, інноваційними пріоритетами та їх забезпеченням. Наприклад, США збільшуючи в цьому році на 18 мільярдів доларів фінансування фундаментальної науки формулює чіткий технологічний пріоритет, на чверть  скоротити за десять років споживання нафти. Ізраїль зосереджується на опрісненні  морської води, Європа - зеленою економікою, бюджет фінського агентства технологій і новацій в цьому році в умовах кризи збільшений майже на 14 відсотків, спрощена процедура подачі заяви і ухвалення рішення з фінансування проектів. На жаль, Україна всі свої 18 років своєї незалежності не мала наукових прогнозів і офіційно визначених пріоритетів. Необхідна державна система прогнозування і планування соціально-економічного і науково-технічного розвитку на сучасній інноваційній основі. Ми сподіваємось, тут своє слово скаже наша наука.

По-друге, суб’єктність інноваційної політики. Хто в країні відповідає за інновацію? Відповідь проста, може трошки перебільшуючи: всі і водночас ніхто. Більшість відомств в своїх функціях окреслили керівництво інноваціями, їх рішення … відомчі і мало контрольовані. А інноваційна політика складається з на півзаходів не до рішень, потрібно подолати нарешті відомчу роз’єднаність, скорегувати потрібний бік діяльність відомств, що особливо відрізнялися, це митниці, податкової і Мінфіну. Єдиного державного органу науково-технічної інноваційної політики в нас немає. Міністерство освіти і науки на жаль працює в цій сфері наполегливо можливо, але достатньо ефективно. До речі в СРСР, як ви пам’ятаєте, існував Державний комітет з науки і техніки, рішення якого були обов’язковими. Національній інноваційній системі, іншими словами, потрібний сильний авторитетний лідер, менеджер.

Тому, по-третє, в рамках формування нового суспільного договору варто розширити суб’єктність прийняття державних рішень, підвищення їх ефективності шляхом забезпечення площадок діалогу між владою, бізнесом і науки. У важкі часи суспільство завжди згадує про науковців, технократів і новаторів, виявляється, що без них ті проблеми, що стають перед країною, вирішити неможливо. Сучасна криза прекрасна ілюстрація, в розвинутих країнах нобелівські лауреати стають ключовими міністрами, приймаються нові технологічні програми, транснаціональні корпорації збільшують об’єми фінансування.

По-четверте, потрібні ефективні механізми та інструмент реалізації політики.

По-п’яте,  світовий досвід переконливо засвідчує, що  перехід до інноваційної економіки можливий лише за умови ефективного  використання, інтелектуального  потенціалу нації,  розвитку інституту  інтелектуальної  власності, широкомасштабного впровадження  в господарський обіг результатів творчої праці.

На жаль в Україні, як і в більшості  пострадянських країн інтелектуальна власність практично  не враховувалася ні в собівартості продукції,  ні в балансовій вартості підприємств і становить менше одного відсотка їх вартості.

Водночас у країнах Європейського Союзу  нематеріальні активи становлять  сьогодні від 50 до 80  відсотків вартості майна підприємств. Об’єкти інтелектуальної власності навіть при  використанні, при випуску продукції значною мірою не ідентифіковані, не захищені охоронними документами,   їх майнові права не  оцінені, не визначені творці цих об’єктів, а також їх власник.

Обсяг  не зареєстрованих нематеріальних активів  на підприємствах України за оцінками експертів становить 2000-250 мільярдів доларів США, а вартість капіталізації підприємства в процесі приватизації  часто занижується до 80 відсотків.

Тому важливим стратегічним кроком є невідкладне і докорінне реформування  всієї системи державного врегулювання і   управління у  сфері охорони та  використання    інтелектуальної власності і звісно інноваційної діяльності.

Сьогодні створено розгалужену системну  нормативно-правовому базу національної інноваційної системи, яка  включає більше ніж  1000 актів Президента, парламенту, уряду. 

Варто проаналізувати, чому деякі є непрацездатними, суперечать одне одному, не забезпечують нормальну роботу інноваторів.  Завдання вдосконалення нормативно-правової бази і її систематизації вкрай важливе.

Необхідно формувати національні проекти нового типу, мультидисциплінарні, інтегруючі всезацікавлених  інноваційні ланцюжки від блоку генерацій, знань, інноваційно орієнтованих пошуково прикладних досліджень, до розробки технологій їх комерціалізації, що включає комплекс найважливіших інноваційних програм державного значення тобто ті VIP-програми,  про які ми часто говоримо.

Робота із формування інфраструктури. Кожен національний проект повинен мати чіткі амбітні орієнтири і індикатори. Також доцільно  розгорнути формування інноваційних  кластерів, як це пропонує Національна академія наук.

Актуалізуються  завдання  підвищення результативності і ефективності   державної  програми проектів міністерств і відомств, тут необхідне погодження  дій.

Часто   відбувається наступне. Приймається прогресивний закон, всі тішаться і радіють. Але потім за ініціативою Мінфіну з’являється обмеження, за яким, наприклад, його дія обмежується виключно бюджетними організаціями чи створюється десяток регламентів, що „оптимізують” їх надання, чи переноситься їх ведення на наступний бюджетний рік.

Міністерство фінансів при всіх урядах зазвичай, при всі урядах, зазвичай капає дьогтем в ті бочки меду, які формуються з метою сприяння інноваціям. Інноваційна діяльність, творчість не може подолати вузьковідомчі перепони, бо сама є по суті міжгалузевою. Необхідно, щоб з’явилися державні фонди і підтримка науки інновацій. Фонди повинні бути наділені особливою державною функцією, реалізовувати організаційне і фінансове забезпечення грантової підтримки науки.

Я думаю, що перелік пропонованих новітніх механізмів інструментів буде розширений сьогодні учасниками слухань на сонові досвіду вітчизняних інноваторів. Хоча, пригадується, в першу чергу, негативний досвід інноваційного фонду, вільних і пріоритетах економічних зон, державних науково-технічних програм, технопарків і бізнес-інкубаторів. Багато країн побудували ефективні інноваційні системи, які дозволяють швидко перетворювати інноваційну ідею на товар, в основі яких державне, приватне, інноваційне партнерство. Потрібно розробити регламент такого партнерства, чітко визначити права, обов’язки сторін, зокрема, … … прав на інновації.

Варто зазначити, що уряд ще на початку 2008 року в програмі „Український прорив” поставив чіткі завдання щодо переходу на інноваційну модель розвитку. Настав час запитати деяких міністерств щодо причин зволікання з реалізацією багатьох інноваційних заходів передбачених цією програмою, особливо тих, що не потребують фінансових витрат пов’язаних виключно з управлінською роботою.

Не можна не пригадати найголовнішого – інновації, що повинні продаватися на ринку. Сьогодні держава, як правило, намагається стимулювати пропозицію замість того, щоб стимулювати попит на інновації.

Варто зазначити, що вітчизняна наука і практика не стоять на місці, зроблено чимало, про що звітують наші вчені. Але інноваційний процес фокусується навколо підприємств, саме на підприємстві здійснюється практична реалізація інновацій, випускається продукція, наука може тільки продукувати знання, пропонувати нові технології, що здатні підвищувати конкурентоспроможність продукції підприємств, рекламувати їх і тим самим формувати попит.

Постає слушне питання, а де наш бізнес, чи буде він замовляти інноваційні технології вітчизняним вченим і інженерам, чи за полегшеною траєкторією просто закупить надійно, але застарілу технологію під ключ за кордоном. Чи мають в  умовах кризи  вітчизняні  інновації шанс на розвиток? Якщо брати до уваги наукові кадри,  наукове промислове обладнання, хоча недостатньо,  то шанс є. На сьогоднішній  день  іноземні фірми широко пропонують готові відпрацьовані технології. Звичайно,  з точки зору вітчизняного  бізнесу, на  жаль, зараз вигідніше запозичувати технології, навіть розуміючи, що це технологія вчорашня, а не  замовляти  її розробку вітчизняним членам. Але наступає такий момент, як це сталося під час кризи, що щоб бути конкурентоспроможним  знадобиться  створювати інновації, формувати  попит на вітчизняні розробки.

Урок сьогоднішньої кризи, світової кризи показав ті підприємці, ті виробництва, які  орієнтувалися на високу технологію  на …  продукцію, практично кризи не відчували, те що не реконструйовано, не модернізовано  в Україні, тому що пропозиції науковців не враховували. Сьогодні вони неконкурентоспроможними на світових ринках. Ось проблема кризи в Україні – це проблема 20 років,  18 років нашої незалежності. Тому реалізуючи парадигму суспільного інноваційного  розвитку варто запитати у фінансистів та промисловців, чи готові вони перейти від ідеології виснажливої експлуатації основних фондів, що стрімко знецінюється, до ідеології оновлення на інноваційній основі. Що для цього   їм потрібно? Може закон який спеціальний, який буде їх зобов’язувати це робити.

Безперечно, недооцінка значення стратегії інноваційного розвитку може призвести до втрати  країною можливості розбудови економіки, економіки знань, індикаторами якої  є ефективність, використання ментального потенціалу та  здійснення інновацій.  Переконаний, що ґрунтовне багатостороннє   обговорення  питань провідними спеціалістами, знаними вченими і просто інтелектуалами нашими українськими на цих слуханнях  дозволить сформувати новітній соціальний контракт справді дієвої стратегії інноваційного розвитку, яка може стати  трагічним планом реформ для майбутнього і  Президента, і для нинішньої влади.

На черговій розвилці історії, зумовленою економічною кризою,  надзвичайно важливо запропонувати сьогодні суспільству нарешті реальний образ  майбутнього, до якого нація повинна  прагнути усвідомлено з бажанням збудувати нарешті життя, гідне  вільних і гордих  людей.

Дякую  за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Володимире Івановичу, за  змістовну доповідь і повагу до  регламенту.

До доповіді запрошую міністра економіки  України Богдана Михайловича Данилишина. Регламент – 20 хвилин.

ДАНИЛИШИН Б.М. Шановний Микола Володимировичу, шановні учасники парламентських слухань, шановне товариство! Дозвольте, в першу чергу, від імені уряду України вітати учасників парламентських слухань і висловити запевнення, що уряд докладе всіх зусиль, для того щоб ті рекомендації і пропозиції, які сьогодні будуть обговорюватися і висловлюватися на парламентських слуханнях, уряд зможе їх узагальнити і прийняти ті рішення, які в першу чергу будуть на користь науці, на користь розвитку нашої країни.

Хочеться відмітити, що сьогоднішні  парламентські слухання проходять ще в той момент, коли уряд, фактично все суспільство шукають найбільш оптимальні шляхи виходу із кризи, в тому числі деяких аспектів світової фінансової кризи, яка особливо глибоко вразила економіку нашої країни, і думаю, що якраз найбільш оптимальний варіант – це оптимальний варіант формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку нашої країни.

Ви знаєте, що крім тих програмних документів, які ми сьогодні обговорюємо, урядом України підготовлено також і стратегію розвитку нашої держави до 2020 року, яка називається „Стратегія національної модернізації”, тобто модернізація через науково-технічні нововведення, через ефективну науково-технічну політику буде тим дорогоуказом, тобто тим стимулом, який буде визначати перспективний розвиток нашої країни на період до 2020 року.

Відкриваючи сьогоднішнє засідання, Микола Володимирович сказав, що 2009 рік визначений Європейською комісією, Європейським Союзом взагалі як рік креативності та інновації. І хочеться вірити, що для України він стане тим переломним моментом, який дійсно через інновації, через нововведення, через ефективну науково-технічну політику, на яку може спиратися уряд України, ми здатні подолати ті кризові явища, які зараз                 закорінилися у нашій країні.

Хочу відмітити, що в цілому Україна приєдналася до даної загальноєвропейської ініціативи, і зараз уряд все робить для її ефективного впровадження. І ми сподіваємося також, що сьогоднішнє обговорення надасть додаткового імпульсу та слушних рекомендацій роботі уряду в напрямі розбудови довгострокової стратегії розвитку нашої держави.

Всі ми згодні про те, що для нас немає іншої альтернативи, як розвиток держави за інноваційною, інвестиційною стратегією розвитку. Про таку модель ми вже говоримо не одне десятиріччя, але, на жаль, поки що тільки говоримо. Проблема залишається і донині поки не вирішеною. З одного боку, дуже слабо йде в Україні трансфер сучасних технологій, з другого боку, про наші власні науково-прикладні результати з малою доданою вартістю, які впроваджуються в Україні, фактично мало хто знає. Інноваційний процес в Україні жевріє, а не горить, що мені прикро констатувати, але факт має місце. Тобто ми маємо ресурс, досить великий ресурс, але використовуємо ми його частково. Не буду наводити сумну статистику, ви її всі добре знаєте.

Ми єдині в розумінні того, що лише інноваційно-інвестиційний шлях розвитку є тим рушієм, який здатний вивести Україну з економічних потрясінь. І тільки через інвестиції в науку, як і в технологічне переоснащення і в оновлення реального сектору економіки, ми можемо вивести нашу державу на той передовий шлях розвитку, який насправді веде нашу України до суспільства знань, яке ми зараз декларуємо. Тому в програмних документах та в стратегічних документах, які зараз приймаються урядом України, створення високоефективної інноваційної системи та модернізації виробництва країни приділяється надзвичайно важливе значення. Саме через цілеспрямовані дії в напрямку підвищення ролі інновацій ми зможемо розбудувати конкурентноспроможну Україну та посилити її вплив в сучасному глобалізованому світі.

Головні пріоритети державної політики взагалі, в тому числі державної інноваційної політики, мають зміститися в бік структурної перебудови та інституційної модернізації економіки нашої країни, підтримати і підвищити її спроможність розвивати і впроваджувати технологічні інновації та забезпечити функціонування  складних науково-технологічних систем, які стратегічно важливі з точки зору  життєзабезпечення нашого суспільства і підтримання національної безпеки нашої країни. В першу чергу я маю на увазі, економічної, екологічної, енергетичної та продовольчої  безпеки.

Що ми маємо в даний час? І чи конкурентоспроможна українська наука у вітчизняних і  міжнародних порівняннях. Я хочу відмітити, що не дивлячись на спустошливу трансформаційну кризу, яку ми зараз маємо в Україні, яка супроводжується зменшенням інвестицій в науково-технологічну сферу, у десятки разів наукового і науковий  потенціал нашої країни в якійсь мірі збережено. Наприклад, у 2008 році загальні  обсяги фінансування наукової та науково-технічної діяльності за рахунок загального фонду  бюджету України становили більш ніж 3,5 мільярди гривень, що на третину більші від попереднього року та майже у два рази більші ніж у 2006 році. При цьому 22,6 відсотки цих коштів було спрямовано на фундаментальні  дослідження, а 66 відсотків на  прикладні  дослідження та розробки.

Політика уряду в цій сфері будується таким чином, щоб концентрувати фінансові ресурси на пріоритетних напрямках інноваційного розвитку та вирішувати найбільш гострі проблеми.

Я хочу відзначити, що питання інноваційного інвестиційного розвитку постійно перебувають у центрі уваги Прем’єр-міністра України Юлії Володимирівни Тимошенко. Ще з перших днів своєї діяльності  уряд України у січні 2008 року провів розширене засідання разом з Президією Національної академії наук України з передовими вченими нашої держави, де були визначені ті пріоритети, які є основою національних досліджень і які стали основою наукових установ України. Вони, до речі,  увійшли як складова, діяльності уряду України на пріоритети яких і на які направляється  основна наша діяльність.

Серед таких пріоритетів були визначені  наступні напрями, це наноматеріали і нанотехнології, інформаційні технології та ресурси, паливно-енергетичний комплекс та енергозбереження, ядерна енергетика, нові матеріали і нові методи їх з’єднання та обробки. Раціональне використання природоресурсного потенціалу, новітні біотехнології для охорони здоров’я, фармакології та АПК, високопродуктивне сільське господарство, політико-правові економічні та управлінські механізми зміцнення конкуренто-спроможності України, соціальні та гуманітарні основи формування в Україні суспільства економіки знань. Саме виходячи з цих затверджених пріоритетів розвитку науки і техніки формується державне замовлення на науково-дослідні роботи та прикладні роботи і відповідно робота науковців. Для системного вирішення цих завдань та наукових проблем, хочу відмітити, що і в Міністерстві економіки України, і в Уряді України в цілому існує відповідний державно-правовий механізм, і державно-цільовий механізм, який передбачає відповідне фінансування даних розробок.

Наприклад, у 2008 році за рахунок видатків загального фонду Державного бюджету Україні якраз ставилося пріоритетом виконання 44-х наукових, науково-технічних програм та наукових частин державно-цільових програм, які мають стратегічне значення для нашої держави. Це в першу чергу державна програма фундаментальних і прикладних досліджень з проблеми використання ядерних матеріалів, ядерних і радіаційних технологій у галузях економіки, державно-цільова науково-технічна програма розробки і впровадження енергозберігаючих технологій, державна цільова програма розробка і освоєння мікроелектронних технологій, організація серійного випуску приладів і систем на їх основі.

Хочу відмітити, що уряд і надалі буде концентрувати свою увагу на тих напрямках, які можуть становити ті прориви і ту основу, яка дасть змогу вивести нашу державу в число передових науково-технічних країн. Хочу сказати, що Україна була, є і залишиться космічною державою.

У 2008 році за результатами досліджень в рамках загальнонаціональної космічної програми України, це також був один з пріоритетів уряду, на загальну суму було профінансовано 211 мільйонів гривень, були створені нові космічні комплекси, космічна система для спостереження землі в … діапазоні, система моніторингу природних і техногенних катастроф, інші заходи, якими зараз може гордитися наша держава.

У 2008 році також завершено виконання першого етапу загальнодержавної комплексної програми розвитку високих наукоємних технологій. Виконано широкомасштабні проекти, які мають суттєвий позитивний вплив на відповідну сферу економіки, енергетику, машинобудування транспортні системи та інші.

Тому ми хочемо, щоб  до цих важливий народногосподарських програм  було підключено  найбільше число вчених, організацій, які мають  передові розробки, передові дослідження, які можуть бути включені  і становити  основу нашого просування вперед.

Хотів  би сказати, що для забезпечення інноваційного спрямування державних цільових програм, урядом України було прийнято відповідні рішення, якими унормовані правила  інноваційного спрямування  програми чи етапи її розроблення та концентрації.   У подальшому при формуванні  державних цільових програм ми вважаємо за доцільне виділяти окрему наукову та інноваційну частину програм для проведення відповідного моніторингу та  здійснення докладного аналізу  викладання зазначених програм.

Тобто в результаті такої  політики, яка фактично закладає основи на майбутнє,  ми маємо певні здобутки, як у фундаментальній, так і у прикладній  науці. Вітчизняні вчені    зуміли закласти фундамент для  розвитку новітніх наукових напрямків нелінійної механіки, механіки композиційних матеріалів, молекулярної спектроскопії, квантової механіки … систем,  електронної хімії,  та елекрохімії, неводних розчинів та інших наукових напрямків.

Я ще раз відзначу,  що уряд України прагне постійно обговорювати ці напрями з вченими, і ми дальше будемо  практикувати політику проведення спільних засідань уряду та президій, як  Національної академії наук України, так і галузевих   академій наук.

Хочу сказати, що завдяки зусиллям  Академії наук, зусиллям уряду України, не зважаючи на те, де  б він не знаходився, і коли він не знаходився,  в Україні збережено і за останній час  нарощується науковий потенціал країни. Ми маємо  потужні джерела генерації знань та їх високу якість. Проблема полягає у тому, щоб навіть в умовах кризи посилити  друге плече балансу інновацій, попиту з боку виробників. І про це, до речі, говорив попередній доповідач.

Адже в Україні існує велика прірва між генерацією знань та їх використанням, що і зумовлює значне  технологічне відставання від країн, що входять в інноваційне ядро. Це  веде  до зниження конкурентоспроможності  економіки в цілому. Із-за відсутності єднання  усіх етапів циклу створення   інноваційного продукту  та його впровадження у технологічний процес ми маємо  значні відставання в технологічному рівні та у ступені включеності факторів інновацій в економічне зростання. Для мене як міністра економіки це є надзвичайно важливе значення, мається іменно процес, тому що економіка без інновацій, без цього ядра, яке становить інноваційний цикл, в подальшому, як це визначається, до речі, і в стратегії розвитку до 2020 року, існувати не може.

Хочу відмітити також, що із-за відсутності єднання якраз всіх етапів циклу, його впровадження ми маємо існування на всіх етапах, і я б не хотів, щоб це відставання посилювалося. Ви знаєте, що в світових рейтингах конкурентності, особливо за технологічною складовою, лідирують такі країни, як Фінляндія, Великобританія, Нідерланди, Сінгапур, Японія, Сполучені Штати Америки, Південна Корея, Ірландія, тобто тік раїни, які ефективно з'єднали всі інноваційні складові розвитку, починаючи з освіти і закінчуючи інноваціями в виробництві. Тобто цикл, який повинен формувати основу подальшого розвитку, ми повинні розвивати в Україні і повинні формувати його як єдине органічно цілісне ядро.          

Мені б хотілося сьогодні також зупинитися і наголосити на тому, що урядом України робиться все для зняття обмежень, які блокуються і досить до цього часу блокувалися щодо перетворення інноваційної системи в органічний елемент економічної моделі. Перш за все я говорю про те, що ми повинні створювати, і зараз уряд України працює над цими моментами, щодо створення умов для комерціалізації майнових прав інтелектуальної власності та належного їх захисту. Ми зараз працюємо на заповнення законодавчих прогалин в частині стимулювання з боку держави науково-технологічної та інноваційної діяльності, зокрема питань кластеризації економіки.

Я хочу повідомити також присутнім, що навіть сьогодні на засіданні уряду України, а у нас уже стала практика постійно діючою, що ми заслуховуємо питання інституційного, інвестиційного і інноваційного розвитку по певних напрямках на засіданні уряду. Сьогодні ми рішенням уряду України  схвалили концепцію розвитку національної інноваційної системи, яка якраз визначає основні моменти розвитку на найближчий період. І якраз важливе значення  в цьому аспекті приділено і питанням кластеризації економіки. Важливе значення, і ми також цьому аспекту приділяємо надзвичайно складну увагу, це питання розбудови інноваційної інфраструктури. Без розбудови інноваційної  інфраструктури, без формування відповідного фундаменту для її розвитку, подальший процес в Україні провадження інновацій є неможливим.

Хочу зазначити, що в даний час розробляються механізми комерціалізації завершених науково-технічних  розробок та передачі їх до сфери виробництва. Держава бере на себе частину економічних ризиків щодо залучення інвестицій до сфери високотехнологічного виробництва. Для цього також формуються і закладаються відповідні механізми.

Хочу відмітити, що зараз вкрай необхідно повноцінно підключити приватні джерела до фінансування науки та формування належного попиту на інноваційні продукти. Інноваційна діяльність, як би це парадоксально не звучало, повинна стати прибутковою. Досі прибутковий був зовсім інший бізнес, тобто бізнес, який пов’язаний із ввезенням в Україну готових товарів, які вироблені іншими країнами. Для створення попиту на інновації необхідні значні інвестицій у високотехнологічні виробництва. Хочу відмітити, що Міністерство економіки готове працювати разом із вченими, ми готові сприяти якраз провадженню у наших завершених наукових розробках, не зважаючи на те, що, можливо, наші виробники готові ввезти ту чи іншу продукцію з-за кордону, ми  готові працювати і готові навіть створювати механізми іменно для впровадження наших науково-технічних розробок.

Причому, держава може підтримати, головним чином, наукову складову тих проектів і може діяти і зараз уже діє через держзамовлення, але все це, звичайно, потребує часу, комплексного фінансування, починаючи з науки і освіти.

І хоча на сьогодні в Україні вже створено правове поле для здійснення інноваційної діяльності, зокрема це передбачено і Законом України „Про інноваційну діяльність”, інвестиційну діяльність, наукову і науково-технічну експертизу, спеціальний режим інвестиційної діяльності, практика показує, що на цей час запропонованих законодавчими актами інструментів недостатньо для ефективної комерціалізації наукових досліджень.

Тому звертаюся до присутніх, звертаюся до провідних наукових шкіл нашої держави: якщо є  такі розробки, ми готові розглядати спеціальні програми  фінансування іменно даного процесу.

Надалі зусилля  уряду будуть спрямовуватися на те, щоб ефективна науково-технічна та інноваційна політика   забезпечила дієвий механізм  інвестування масштабних структурних змін  на користь виробництв п’ятого  технологічного укладу ключовими технологіями якої є інформаційні.

Стимулююча інноваційно-інвестиційна політика  буде здійснюватися шляхом розбудови  інвестиційного  середовища для реалізації інвестиційних проектів, впровадження спеціальних стимулів для інвестування  інноваційних  і технологічних змін.

Для  реформування системи охорони прав та об’єктів інтелектуальної власності ми вже  зараз створюємо в здійснюємо заходи  щодо створення інноваційних та еко-іноваційних  кластерів, як складових національної інноваційної системи.

Хочу сказати,  що ми зараз хочемо прискорити прийняття Закону України про венчурну діяльність в інноваційній сфері, впровадити  в національне законодавство норми і  правила угод СОТ з метою запровадження  механізмів державного субсидіювання високотехнологічного сектора економіки.

Прискорити і подання  до  Верховної Ради України Податкового  кодексу, в якому передбачено надання ряду фіскальних преференцій в суб’єктах інноваційної  діяльності. 

Забезпечити утворення регіональних та галузевих центрів комерціалізації  і трансферу технологій   та інновацій  та утворення національної мережі комерціалізації трансферу в технології та інновації.

Шановне товариство! Я вже  сказав вступаючи і сьогодні на засіданнях, що урядом України розроблено стратегію розвитку України до  2020 року до речі разом з установами Національної академії наук України, яка носить назву „Стратегія національної модернізації”.

Хочу сказати, що важливу і ключову роль в даній стратегії відіграє політика науково-технологічного розвитку і   формування інноваційно-інвестиційної моделі  розвитку нашої держави.

Результатом  реалізації даної стратегії має бути  побудова конкурентноздатної і  довчас адаптованої до зовнішніх і внутрішніх можливих збурень національної економіки і до тих  можливих потрясінь, які  можуть і зараз потрясають національну економічну систему.

Я хочу сказати, що стратегія має бути стрижневим документом  в системі державних програмних документів, що дозволяє скоординувати всі дії влади  задля утвердження більш могутньої, сильної і гнучкої моделі розвитку економіки.

Хочу ще раз запевнити, що уряд України і особисто Прем’єр-міністр України завжди будуть стояти за впровадження інноваційних принципів побудови економічної моделі нашої країни. Дякую за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Богдан Михайлович. Шановні колеги, ми дві доповіді заслухали, переходимо до співдоповідей і до співдоповіді я запрошую віце-президента Національної академії наук Валерія Михайловича Геєця, Регламент 10 хвилин, підготуватися Івану Олександровичу Вакарчуку.

ГЕЄЦЬ В.М. Добрий день, шановні колеги. Шановний Микола Володимировича!

Надзвичайно серйозно підняте питання, жаль, тільки що в  черговий на парламентських слуханнях присутні ті, кого це стосується безпосередньо, а не присутні більшість тих, хто приймає рішення, але це вже для нас є звичним питанням.

Шановні колеги, у мене тут біля двох десятків. (О п л е с к и) Біля двох десятків тез, я можу зупинитися як тільки вичерпається мій ліміт, але своєчасність постановки даної теми є абсолютно зрозуміла, тому що, підкреслюю, за висновками основного наукового результату, який отриманий за підсумками 20 століття формування національної інноваційної системи як сукупність наукових здобутків і всього іншого, для скорочення часу, є найвеличнішим здобутком саме 20 століття. Але, на превеликий жаль, в країнах, які пережили перехідний період жодної??, ні в Україні, ні в усіх інших країнах сформувати національну інноваційну систему не вдалося. І тому постановка даного питання в контексті значно більш ширшому чим чисто формування цієї системи є виключно актуальною і ми вдячні комісії Верховної Ради, яка це зініціювала, що, за постановку цього питання.

Оскільки ключовим питанням на сьогодні для всіх є криза, то я хочу сформувати свою позицію щодо розуміння кризи і те, що відбувається. Я попробую  процитувати, що криза (підкреслюю) - це пролог, всього-на-всього  пролог до  надзвичайно  серйозного соціального  транзиту. У цьому  транзиті відбудеться принаймні дві глобальні речі. Одна з них змінить економічну та політичну базу життя на соціологізовану, тобто соціальні інновації встануть в ряд  з технологічними. Тобто це є надзвичайно серйозні зміни. Слідуюче – це те, що  зміниться система цінностей людини, держави і бізнесу. І якщо вона не буде реалізована у контексті суспільно-державного бізнесового партнерства, вона не має і не буде мати права на життя. Ми повинні  це серйозно усвідомити.

Тепер щодо виходу з кризи. Питання є надзвичайно серйозне і ми сьогодні  його  спрощуємо, як його спрощує і дуже  багато людей, які говорять  сьогодні про кризу,  говорячи про те, що вона  є звичайною. Криза  є не звичайною у тому контексті, що вона породжує принаймні два глобальних сценарії виходу з неї. Перший сценарій – це те, що більшість  країн, які сьогодні контролюють економічне життя у світі, пробують відновити статус-кво, використовуючи певні елементи такої політики,  перш за все дбаючи про  власний свій статус, не говорячи про те, що  рішення, ну скажімо,  „Двадцятки” чи якогось іншого органу більш…  приймаються до виконання. То є рекомендація, але кожна країна діє за своїм сценарієм. І тому глобальні гравці у цьому  світі пробують  і будуть пробувати відновити статус-кво з  серйозними наслідками для нас.

Слідуюче. Є інша базова основа  для такої зміни. Вона пов’язана з  тим, що вона може сформуватися, як нова технологічна інноваційна і соціальна інновація, яка буде формуватися на базі п’ятого і шостого технологічних укладів. Але я думаю у цій аудиторії достатньо багато людей, які займаються  фундаментальною  наукою, які знають, що сьогодні наука у всьому світі не готова запропонувати для масового використання технології п’ятого, шостого технологічних  укладів, які  зумовлять економічне життя на…, і соціальне, і економічне життя на майбутнє, і для цього є принаймні 10, як мінімум 10 років потребується. З одного боку це дуже добре, що ми… Для нас це є період формування. Але з іншого це є база, яка дає підстави про те, що майбутні 10-15 років буде реалізовуватися сценарій, про який я сказав з першими наголосами. Але в такому разі ми будемо з вами зазнавати  глобальної експансії зовнішнього світу цих країн, які ми зазнавали на сьогодні.

Я не маю часу протягом 10 хвилин розгорнути, якої ми зазнали фінансової експансії в останні 5 років, але наслідки такої експансії сьогодні в Україні є те, що ми втрачаємо і маємо найбільш високий рівень втрати  в перш за все в економічному, а значить в соціальному  житті.

Тепер досить часто звучить про те, що Україна у вимірі другого сценарію, тобто 5-го, 6-го технологічного укладі виглядає досить непристойно. Є речі в яких вона виглядає, дійсно, непристойно, але речі, в яких вона виглядає досить пристойно. В частині основного капіталу, який вона сьогодні використовує, вона, дійсно, є непристойною, бо це є другий, третій і частково четвертий технологічний уклад, перехід від якого до наступних - п’ятого і шостого вимагає надзвичайно-серйозних ресурсів, але давайте подумаємо про ресурс, на основі якого це може відбуватися, перш за все це кадри. Коли ми сьогодні беремо 33 країни, я називаю 33 саме за міжнародною класифікацією, це ті країни, які сьогодні претендують на формування економіки й суспільства знань. Так от коли унормувати ці показники по кількості, питомій вазі фахівців з вищою освітою, студентів, які отримують дипломи з наукових і інженерних спеціальностей, ми стоїмо на першому місці. Тобто з кадрами більш менш нормально.

Слідуюче питання, яке звучить про те. що  в Україні нема фінансових ресурсів, я з цим питанням теж  не погоджуюсь, оскільки я зараз наведу вам серйозні цифри, які говорять про це. Сьогодні населення закумулювало  у дома в банках біля 60 мільярдів доларів, а в тіньовому обертається обороті, обертається більше 80 мільярдів доларів. 80 і 60 – це 140 мільярдів доларів, яких у нас 10 років тому назад не було, але сьогодні які за цей період сформувалися. Питання постає в тому, що системи немає, системи, яка би задовольняла і давала можливість цей ресурс включити. Я не маю можливості розгортати все це питання, весь спектр цих питань, але ресурси є, кадри є, які вирішують все. Питання в капіталі, який можна і необхідно модернізувати.

Слідуюче питання: українська наука в міжнародному вимірі. Досить часто звучить питання, що українська наука не справляється з цим завданням. Скажіть мені, будь ласка, чому тоді іноземне фінансування української науки по багатьох передових напрямках складає до 30 відсотків? Що таке 30 відсотків? В Міжнародній системі класифікації це означає, що ми сьогодні працюємо на інноватора в західному світі, і він з задоволенням фінансує це питання. Але при цьому, коли ми аналізуємо інноваційну діяльність іноземного інвестора на території України, ми бачимо, що він робить всього 5 відсотків. Тобто в міжнародній системі виміру українська наука сьогодні по багатьох напрямках виглядає набагато пристойнішою, чим ми собі навіть самі дозволяємо робити такі оцінки. Що це означає: про те, що в системі сьогодні немає… От звучало питання про те, що нема попиту на наукові інноваційні здобутки. Чому немає? Та його немає через те, що економічна і політична модель, яка сьогодні функціонує в Україні, вона не формує цей попит: навіщо займатися клопіткою справою інновацій, коли можна сьогодні завезти контрабанду, коли можна отримати неконтрольований доступ до ресурсів, коли можна отримати відкати і таке інше – і мати відповідний фінансовий ресурс і не морочитись з цими патлатими, яких називав відомий генерал Гровз, якому треба було їх мирити, коли вони формували відповідний атомний проект Сполучених Штатів. Це  не проста річ, ви розумієте, наскільки вона соціально важка.

Слідуюче, на що я хотів би звернути вашу увагу. В сучасному світі міжнародна кооперація відіграє надзвичайно серйозну роль. Жодна країна світу собі не дозволяє  собі вести весь спектр досліджень, які забезпечують і успіх, тому міжнародна кооперація відповідним чином в науковій сфері відбувається. Ми ж поки що в цій частині приймаючи участь в науково-технічній, ми  в інноваційній кооперації не приймаємо участь і знову питання до  економічної і політичної моделі, яка дозволяє використовувати національний науковий ресурс і не дозволяє використати його в інноваційній сфері.

Я сказав вісім тез, їх ще можна сформувати 10-12, але ми єдине, що повинні розуміти, сьогодні це не виключно технологічний процес, технічно інноваційний, це складна соціогуманітарна проблема, яка повинна давати сьогодні давати нам підставу розв’язавши яку ми  маємо вийти на рішення цієї проблеми. Але напривеликий жаль ми всі з вами знаходимося в політичній кризі, бажаю вам з неї вийти якомога швидше. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерій Михайлович. До співдоповіді запрошую міністра  освіти і науки України Івана Олександровича Вакарчука. Нагадую регламент 10 хвилин.

ВАКАРЧУК І.О.  Шановний Микола Володимирович! Шановні народні депутати! Шановні учасники  парламентських слухань, передусім висловлюю подяку Комітету Верховної Ради  з питань науки і освіти, який ініціював парламентські слухання, проблем інноваційного розвитку України, проблема в такому розгляді очевидна.

До сфери компетенції міністерства освіти і науки   належать питання, які стосуються освіти,  підготовки наукових кадрів, реформування організаційно-фундаментальної структури, розвитку інноваційних структур. Зосереджуся на кількох головних кроках міністерства освіти і науки,  які безпосередньо стосуються сьогоднішнього  питання.

Спочатку про майбутнє, про підготовку кадрів. Справжній інноваційний розвиток неможливий без радикального  покращення вивчення дисциплін фізико-математичного і природничого циклу в  середині та вищій школах.

В той же час погіршення якості викладання фізики та математики скорочення, а то і зникнення курсу фундаментальної фізики вже і в технічних університетах значною мірою призвели до втрати суспільного престижу  цих основоположних наук, що може мати згубні наслідки для інноваційного розвитку країни, врешті-решт для національної безпеки України. Тому  у 2008 році  міністерство розпочало і успішно  втілює радикальну реформу з метою  поліпшення якості математичної, фізичної, природничої та  технічної освіти.

Зовнішнє незалежне оцінювання створило  для молодих людей рівні  можливості вступи до вищої школи та забезпечило  довіру до системи адекватної, прозорої і зрозумілої всім оцінки їхніх знань.

Аналіз стану сучасної фізико-математичної та природничої освіти і науки, тенденції та перспективи їх розвитку  розглядалося на  двох  всеукраїнських нарадах у жовтні  минулого року і у травні  цього року. За  їхніми наслідками  учасниками наради було розроблено  план дій щодо поліпшення якості  фізико-математичної та природничої  освіти на 2009-2012 роки та Програму підвищення якості природничо-математичної совіти у   вищих школах у ці ж роки.  План передбачає радикальні  заходи з модернізації стандартів та змісту фізико-математичної освіти і природничої, приведення  їх у відповідність до сучасного стану розвитку  науки та соціальних потреб суспільства, забезпечення прикладної спрямованості навчальних програм.  За півтора року зроблено суттєві кроки для формування  серед учнів і учнівської та студентської молоді мотивацію щодо цих дисциплін.

У випускних класах, 11 класах відновлено  державну підсумкову атестацію  з математики для всіх напрямів навчання, окрім суспільно-гуманітарних та художньо-естетичних.  До шкільної програми з фізики внесено радикальні зміни, доповнення, зокрема, включено окремо і тему  нанотехнологій. Одним із головних чинників, що суттєво вплине на   стан  цих наук і розвиток цих наук, здатність до проведення інноваційних досліджень, є  забезпечення навчальних закладів  та наукових установ відповідним обладнанням.

Вперше в історії незалежної України наше міністерство провело комплексну інвентаризацію  наявних та необхідних класичним та технічним університетам  навчальних приладів та приладів для наукових  досліджень, а до кінця року буде проведена інвентаризація та аналіз потреб в унікальному обладнанні, яке забезпечить прецезійні вимірювання і дозволить проводити справді фундаментальні дослідження світового рівня.

Розроблена відповідна кількарічна програма обсягом фінансування близько 500 мільйонів гривень, яка буде подана на розгляд уряду. Розпочато втілення системи неперервної фізико-математичної освіти: школа, вищий навчальний заклад, аспірантура. Такий підхід дасть змогу не лише ефективно координувати програми навчальних закладів різних рівнів, залучати студентів і  учнів до наукової творчості, створить для них реальну можливість бути в атмосфері тієї чи іншої наукової школи.

Вперше в історії вітчизняної освіти із загального обсягу дисциплін чотирирічної підготовки бакалавра для того, аби кардинально змінити якість підготовки в математичній, природничій та технічних сферах, обсяг годин на вивчення профільних дисциплін доведено до 90 відсотків, а цикл гуманітарної складової встановлено на рівні 10 відсотків, причому дві третини обов’язкові з цих десяти відсотків, а третина – на вибір, який пропонує університет. Ця норма  набере чинності з 1 вересня цього року для всіх першокурсників. Протягом наступного року ми розпочнемо реформу профільної складової освіти, надавши можливість студентам вільно обирати і частину спецкурсів.

Ефективним кроком для запровадження в українську освітню практику технологій інноваційного навчання є створення магістерських програм, які наукові інтереси викладачів та наукові прагнення студентів зорієнтовані на найбільш проривні проблеми сучасної науки і техніки.

Щодо аспірантури, шановні колеги, це вже фольклор, і ми добре знаємо, що історичний досвід свідчить також, що лише незначний відсоток аспірантів вчасно захищають дисертацію. Більшість з них захищають на першому-другому році після завершення навчання в аспірантурі. У зв'язку з  цим у розроблених Міністерством освіти і науки змінах до Закону України "Про вищу освіту” вже передбачено продовження терміну підготовки аспірантів до чотирьох років, що  дозволить підвищити якість підготовки наукових кадрів.

Наступне, вже з 2009 року міністерство ґрунтовно змінило і підвищило якісні вимоги до здобувачів вчених звань професора і доцента. Ми цим кроком вже повернули довіру суспільства до цих високих академічних звань і значно підвищимо якість науково-педагогічних кадрів.

Щодо ліцензування  та акредитації вищих навчальних закладів, ми особливо відповідально підходимо до цих процедур, на кожному засіданні державної акредитаційної комісії на підставі проведених перевірок ми анульовуємо ліцензії тим вищим навчальним закладам, рівень яких не відповідає критеріям в якості освіти. Вже найближчим часом ми завершимо радикальну реформу самої системи акредитації, значно спростимо процедуру, але встановимо жорсткий і високий стандарти якості вищої освіти. Вищі навчальні заклади повинні надавати лише властиві їм освітні послуги.

Головною метою нашого міністерства щодо визначення вимог до вищих навчальних закладів, їх професорів та доцентів, є якість освіти і це є ключове слово. І не дивлячись на різні спроби … цих принципів, ми будемо чітко дотримуватися аби забезпечити високу реальну якість вищої освіти та відповідний рівень, високий, професорсько-викладацького складу.

Шановні колеги, щодо технопарків, на нашу думку, інноваційному розвитку суспільства також може сприяти і система технологічних парків. Саме технопарки можуть підтримувати нерозривність повного циклу інновацій: дослідження, розроблення, впровадження, промисловий випуск і впроваджувати у виробництво науковоємні розробки, високі технології, створювати конкурентоспроможну на світових ринках продукцію. Верховною Радою України в першому читанні схвалено проект Закону України про підтримку діяльності технопарків. З метою створення організаційно-економічних умов, які дієво впливатимуть на розвиток інноваційної діяльності, урядом в травні минулого року прийнято ініційовану міністерством постанову про затвердження державної цільової економічної програми створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 роки. Доступ до інформаційних ресурсів.

Шановні колеги! В минулому році вперше всі вчені України мають змогу отримати реальний прямий доступ до світових інформаційних наукових ресурсів, світових  бібліотек та наукових видавництв через  науково-освітню мережу „Уран”, яка інтегрована в загальноєвропейській мережі.

В своєму репортерському виступі я лише коротко  окреслив ті реформаторські кроки міністерства, які спричинять  значні зміни в освіті та організації наукових досліджень, що відповідають сучасному світовому рівню.

У стратегії, яку ми обговорюємо сьогодні, не зафіксовані нові результати цих радикальних реформ, які впродовж  півтора року здійснювало Міністерство освіти і науки.

Звертаюся до вас  із проханням внести відповідні   корективи в положення документів  і зафіксувати ці зміни та тенденції, що відбулися внаслідок цих реформ.

Техстратегії, насамкінець, які сьогодні  ми маємо, характер наукового дослідження повинен на нашу   думку більшою  мірою  набути рис нормативного документу.

Міністерство освіти і  науки вбачає в доопрацьованому проекті стратегії відповідь України на  гострі,  глобалізаційні виклики часу.

 Дякую, шановні колеги!

ГОЛОВУЮЧИЙ.      Дякую, Іване  Олександровичу!

Шановні колеги, я Валерія Михайловича  Геєця підтримую в тому, що звичайно більша повинна бути повага і пошана з боку  всіх структур  влади. Але те що ми двох міністрів послухали і от мені передали вітання Прем’єр-міністра України, яка сподівається, що сьогоднішні інтелектуальні напрацювання нашого зібрання допоможуть уряду і я думаю засвідчує про те, що увага до науки сьогодні достатньо велика і  сподівання на українську науку, як ніколи уряд покладає  достатньо вагомі.

Тому будемо сподіватися, що     за результатами і Прем’єра, яка  вітає наше зібрання, і міністри будуть адекватно реагувати на наші рішення.

Отже, переходимо до обговорення. Обговорення, як ми домовилися, регламент у нас п’ятихвилинний.

Я до слова для обговорення запрошую Голову Рахункової палати    України Валентина Костянтиновича Симоненка, а підготуватися Губерському Леоніду Васильовичу.

СИМОНЕНКО В.К. Уважаемый Николай Владимирович! Уважаемые коллеги! Для экономики Украины, находящейся в состоянии глубокой рецессии, обсуждаемая проблема не только актуальна, ну и архипервостепенная. Реанимировать экономику ориентированы сырьевые рынки и традиционные технологии неэффективно, бессмысленно, это путь в никуда. Но обсуждаемая проблема сегодня не нова.

Десять лет назад Верховный Совет утвердил Концепцию научно-технического и инновационного развития страны. Правительство в 2004 году приняло Государственную программу инновационного развития, было принято девять законов Украины определяющих содержание, задачи и правовое поле, около было принято сорока нормативных актов правительства и министерства, а что в итоге. Сегодня мы не идем вперед и даже не стоим на месте. мы откатываемся назад.

Инновационная составляющая украинской экономики из года в год сокращается, сегодня не превышает 6 процентов, тогда как в Евросоюзе это 60 процентов, Южная Корея и Япония – 65, … … - 67 процентов, США – 78 процентов. И проблема ни в количестве средств выделяемых из бюджета на эти цели, ни в объемах инвестиций, а, прежде всего, в организации процесса инновационного развития экономики и государственного регулирования этим процессом.

С чего начать решение этой проблемы? Прежде всего, необходимо создать и обеспечить эффективное функционирование системы государственной организации и управления процессами инновационного развития. Мировой опыт показывает, что государства в этом вопросе неизмеримо весомое чем урегулировании традиционной экономической деятельности. У нас же делается с точность наоборот.

Судите сами, за годы независимости было принято около 500   государственных программ.  Полностью не  выполнена ни одна. В итоге громадные, по нашим меркам, государственные средства ушли в никуда.  Но я могу утверждать, что при существующей системе  организации и разработке исполнения и контроля мы обречены на невыполнение  любой   государственной программы при  любых источниках финансирования.  Это касается, господин  министр,  и к любой стратегии  утвержденной любым правительством.

Причин немало, но главная та, что Кабинет Министров, Министерство экономики,  Министерство финансов фактически устранились от процесса организации и управления  социально-экономическими процессами в стране. Без решения этой проблемы  инновационный путь развития  экономики как был, так и останется прочерченным  только на бумаге.

Далее. Необходимо кардинально изменить роль науки в стране, добиться    того, чтобы научный потенциал  был востребован и, прежде всего, отечественной экономикой. Сегодня научными исследованиями  за государственный счет  занимается  45 главных распределителей бюджетных средств.  Затраты немалые: 2008 год – 5,3 миллиарда гривен. Но кто только не занимается  фундаментальными и прикладными  исследованиями наряду с Национальной академией наук, ведущими министерствами  шесть. Здесь и Державне управлиння справамы и Национальная служба посредничества и примирения, и даже Инспекция по контролю  за ценами  занимается фундаментальной наукой.  При  этом результаты научных исследований государственными структурами  практически  не контролируются, не координируются; реальных заказчиков на научные разработки нет, и соответственно нет спроса на интеллектуальную собственность.

Министерство образования   и науки заказывает научные разработки  без конкретизации потребителей, мониторинга и внедрения, без определения экономической и социальной эффективности. В системе Национальной академии наук и существующего общего количества   объекта индивидуальной собственности   по лицензионным договорам   используется менее одного  процента. Такое же состояние и в отраслевых  академиях да и в отраслевой академии наук.

Из сказанного выше можно сделать печальный и горький вывод  сегодня у нас наука существует  и финансируется ради выживания самой науки, создана порочная система, когда научные разработки, инновационные решения находятся в одной плоскости, функционируют в другой, а  потребитель в третьей. И этот порочный круг можно разорвать только созданием инновационного пути развития не только в экономике, а прежде всего в системе государственного управления этими….

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолій Костянтинович. До слова запрошую Губерського Леоніда Васильовича, ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка. І потім будемо підключати до роботи наших колег із Харкова.

ГУБЕРСЬКИЙ Л.В.   Шановний Микола Володимировичу, шановні народні депутати, учасники парламентських слухань, дозвольте подякувати за пропозицію, взяти участь в обговоренні проекту стратегій інноваційного розвитку України і можливість висловити деякі міркування щодо ролі університетів у реалізації положень цієї стратегії.

В еру інформаційної глобалізації університети, як динамічні рушії інноваційного та інтелектуального розвитку суспільства постають чи не головними суспільними інституціями.

Особливої ваги набуває активізація економічних функцій університетів, як генераторів фундаментальних знань. Органічне сполучення генерування і передачі знань із його одночасною комерціалізацією втілилися в моделі дослідницького університету.

Такі університети нині є успішними суб’єктами на ринку інтелектуальної власності, прибутки від їх ліцензійної діяльності є довгостроковими джерелами фінансування нових університетських наукових досліджень та вагомим мотиваційним фактором для дослідників.

Світовий досвід виходу із кризи свідчить, що в розвинених економіках установи і підприємства часто переорієнтовують свої виробництва на новітню продукцію. та нові ринки, укладаючи при цьому ліцензійні угоди з університетами, не розширюючи власні  дослідницькі лабораторії.

Успішність реалізації економічної функції дослідницьких університетів зумовлена також діяльністю мережі інноваційної інфраструктури, яка дає змогу прискорювати  та інтегрувати всі етапи від появи нового знання до вироблення інноваційної продукції. А сформований попит  на інноваційну продукцію та її пропозиція є по суті визначальним фактором сучасного економічного розвитку. Слід   наголосити на тому, що у розвинутих країнах сформувалися  найвищі суспільні оцінки дослідницьких університетів, високий престиж дослідника і викладача. Їх  важливість для суспільного розвитку обов’язково закріплюється законодавством.

Україна сьогодні володіє потужним  інтелектуальним  ресурсом у вигляді  національної системи вищої освіти, ядро якої складають класичні університети.  Саме в них зосереджена найбільша кількість докторів та кандидатів наук. З року в рік зростає також кількість студентів  у цих закладах, розширюється у них  аспірантура і докторантура. Тим часом  більшість  науково-освітніх можливостей університетів України  перебувають у полі стратегічних загроз. Серед яких, на нашу думку, можна виділити такі, передусім: загроза втрати спадкоємності поколінь  висококваліфікованих фахівців у виробничому секторі, унеможливлення реалізації стратегії, її інноваційного розвитку. Адже кількісне розширення вступу  до вищої школи породило цілком очевидний структурний дисбаланс.  Мається на увазі, що природничо-наукові та інженерно-технічні галузі знань, як уже підкреслювалось,  давно вже  втратили престижність цих спеціальностей, що видно хоча б  із катастрофічного зниження конкурсу вступників на природничо-технічні спеціальності.

По-друге, якщо  раніше для України  були характерні  процеси відтоку за кордон докторів  і кандидатів наук, то сьогодні спостерігаємо процес відтоку  умів, які лише формуються. Нині  значна частка кращих студентів, які здобули різноманітні гранди  на  закордонне навчання, не поспішає зв'язувати своє професійне майбутнє з батьківщиною.  Це загрожує Україні неможливістю відтворення власного  інтелектуального ресурсу.

Третє.  Підготовка кадрів вищої кваліфікації  проводиться нерідко  у непрофільних вищих навчальних закладах. Обігнавши всю планету за кількістю захищених  дисертацій,  ми породили водночас дисбалансні  структурні зміни  у цій сфері, Вони повністю відображають тенденцію у сфері підготовки  фахівців з вищою освітою, де також переважають  гуманітарні та суспільні  науки. Це означає, що проводити наукові дослідження за світовими пріоритетами  науково-технічного розвитку, зокрема галузі нано-технологій, біо-технологій, альтернативна енергетика, тощо, скоро в Україні  буде нікому. Проте найбільш   загрозливим є те, що  після отримання бажаного наукового ступеня суто науковими дослідженнями в подальшому займається лише один із чотирьох нових кандидатів наук та половина нових докторів наук.

Четверте. В секторі вузівської науки наукові дослідження виконуються, як правило, лише класичними університетами. Але бюджетне фінансування їх постійно скорочується, складаючи менше як сім відсотків загальних асигнувань на науку. Частка ж фінансування науково-технічних робіт в університетах складає лише три відсотки від загальних коштів на їх утримання.

Закінчуючи, шановні, в межах нашого регламенту, хотілось сказати останнє, що слід оптимізувати педагогічне навантаження науково-педагогічного персоналу в напрямку посилення складової частки. І потребують суттєвого перегляду документи, які регламентують фінансово-економічну діяльність вищих закладів, порушуючи Головін принципи їх автономії. Дякую за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Леоніде Васильовичу.

Шановні колеги, є можливість тепер наших колег з Харкова послухати. Я прошу включити до нашої дискусії, підключити, Бориса Вікторовича Гриньова – директора Інституту з сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук. Теж Борису Вікторовичу говорю про наш регламент п'ятихвилинний. Будь ласка.

ГРИНЬОВ Б.В. Уважаемые участники, ознакомившись с рассматриваемым на сегодняшних слушаниях проектом, который носит обобщенный характер, хотелось бы остановиться на некоторых, казалось бы, частных вопросах, но без их решения, по моему убеждению, обсуждаемый проект будет нежизнеспособным.

При разработке стратегии инновационного развития очень важно определить организации и предпринимательские структуры с наибольшим инновационным потенциалом, на который можно в первую очередь опереться в будущем при реализации стратегии. Если остановиться на технологических инновациях, а это, на мой взгляд, наиболее важное направление в инновационном развитии экономики страны, то я думаю, что ни у кого нет сомнения в том, что все-таки наибольший инновационный потенциал на сегодняшний  день имеют вузы и научные центры Национальной академии наук Украины. Достаточно назвать научные комплексы: Институт электросварки имени Евгения Оскаровича Патона и Институт монокристалла, Институт физики полупроводников, Институт материаловедения, Киевский и Харьковский политехнические университеты, а также много других. В качестве примера можно привести Институт сцинтиляционных материалов. За последние 5 лет институт более 50 процентов финансирования на обеспечение своей деятельности получает за счет договоров на поставку инновационной продукции, разработанной нашими учеными и специалистами. Мы внедряем свои технологии, сами ищем потребителей, и таким образом решаем двоякую задачу: по обеспечению финансированием разработок и по передаче их в практическое использование.

Основным сдерживающим фактором во внедрении инноваций в этом случае является почти разрушенная опытно-промышленная инфраструктура Национальной академии наук Украины. В годы экономического лихолетия многие опытные предприятия в научных институтах или прекратили свое существование, или в попытках выжить любой ценой потеряли научные связи со своими институтами. А о том, чтобы академическому институту сейчас, при нашем действующем законодательстве, открыть опытное предприятие, и думать не приходится. Оно подпадает сразу под такой налоговый пресс, что об освоении новой, зачастую в технологическом плане не совсем доработанной продукции, а при этом еще сэкономить надо какие-то средства на развитие, и речи быть не может. И получается, что инновационные разработки у институтов имеются, но освоить их до конца, то есть превратить их в реальные технологические инновации, негде. Негосударственные предприятия рисковать не хотят – и вкладывают средства, да и то с не очень большой охотой, только в полностью освоенную технологию. Здесь как раз и разрывается цепочка от разработки к внедрению и рынку.

Разорвать этот круг можно, если на законодательном уровне придать особый статус опытным предприятиям Национальной академии наук Украины, ведь они должны находиться постоянно в режиме освоения инновационной продукции, и подход к ним как к обычным предприятиям не применим.

Второй очень важный аспект активизации инновационного движения связан как раз с причинами, почему наши предприниматели без особого энтузиазма воспринимают инновации. Объясняется это, между прочим, и тем, что внедрение новинок всегда связано с затратами, которые в первое время оказывают дополнительное давление на финансовое состояние предприятия, особенно, если это малое или среднее предприятие. До 1998 года финансирование инноваций осуществлялось, в том числе, и за счет фонда, который сформировался пунктом отчисления в размере одного процента от общего объема реализации всех хозяйствующих субъектов. Потом начались вноситься всякие изменения в нормативно-правовую базу этого фонда, которые закончились тем, что на сегодня этих целевых средств на предприятиях вообще нет.

У меня есть предложение внести в решение сегодняшних слушаний пункт о создании этих отраслевых фондов, например, в размере одного процента от общего объема  выполняемых работ, причем, эти средства нужно полностью отправлять в распоряжение предприятий, чтобы они могли использовать на освоение инновационной продукции. А центральные органы исполнительной власти должны создать эффективную  систему мониторинга этих фондов. Благодарю за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Борисе Вікторовичу.  Ще наш  …

(О п л е с к и)

 Да, вітають вас колеги тут з Києва.

І ще запрошуємо з Харкова ректора Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” Леоніда Леонідовича Товажнянського.

ТОВАЖНЯНСЬКИЙ Л.Л. Шановний Микола Володимирович і  ... Іванович! По-перше, дозвольте мені виказати подяку Верховній  Раді за видану постанову про святкування на державному рівні 120-річчя з дня заснування Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут”.

В цьому році відбувся круглий  стіл по обговоренню проекту стратегії  інноваційного розвитку України на 2010-20 роки, в умовах глобалізаційних викликів. Аналітичний підхід до стратегії висвітлив сучасний стан науки, виробництва, освіти та інтелектуальної власності, їх взаємодія і місце у світових рейтингах. На цих підставах пропонуються нові підходи на  формування цих галузей.

В роботі круглого столу прийняли участь більше 200 керівників, фахівців провідних підприємств, вищих навчальних закладів, які в цілому підтримали стратегію як своєчасний та, фактично, єдиний шанс подальшого розвитку нашої держави. Але декілька було зауважень, на яких я теж спинюсь. На сьогоднішній день ми знаємо, що звіт Всесвітнього економічного форуму по  глобальному … на 2008-2009 рік, де  Україна в  рейтингу із 134 країн по двадцяти факторам, посідає по інноваційному потенціалу на 52 місці, за вищою освітою на 43 місці, за розміром ринку на 31.

Незважаючи на це Україна може претендувати, на мій  погляд, на належне місце в Європі і в світі, лише за єдиною умовою - інноваційного шляху розвитку. Але сьогодні ми про це вже казали, заважає те, що в Україні  фактично інноваційною діяльністю займаються лише кожен десятий  підприємець. Тоді, як у розвинутих країнах це 60 відсотків.

Найбільш вузьким місцем в українській економіці є відсутність  механізму трансферу інноваційної продукції у виробництво. Основою інноваційної політики України повинно стати створення науково-технологічних центрів, технопарків, наукових парків та дослідницьких університетів, центрів комерціалізації технологій та інновацій.

Для сприяття  інноваційному розвитку України наш університет створив Центр комерціалізації інтелектуальної власності трансферних технологій. Створено інноваційні системи в галузі IP-технологій „Силіконова долина” університетом та …  . Наукові розробки НТУ в  галузі бронетехніки, сучасної  зброї виконуються в рамках наукового парку НТУ „Київський політехнічний інститут”.

Глобалізація світу вимагає мати у нас  в державі опереджену інфраструктуру зв’язку і галузей інформаційних технологій, цього фактично не  визначено в стратегії.

Разом з цим необхідно замітити, що немає таких акцентів на пріоритетні технології, матеріалознавство, нанотехнології, біотехнології, енергоефективні… та поновлення джерел енергії.

Нанотехнологія найвищий пріоритет розвитку науки у світі… нанотрубки, … все це сьогодні є основою для створення нових сучасних матеріалів, дозволяє створювати наномобілі, нанодвигуни, наноманіпулятори, молекулярні насоси, механізми, нанороботи і так далі.  Обсяг фінансування в США, Японії, Німеччині в цій галузі складає, і в Росії, біля 1 мільярда доларів США. Весь світ сьогодні вкладає гроші в науку і нові технології, щоб вийти з кризи. Треба  зазначити, що в стратегії не визначено такі сьогодні основні галузі, як авіаційна, ракетно-космічна промисловість, оборонна, суднобудівна, енергетичне транспортне  … та інші, які зможуть витягнути нашу країну на інноваційний шлях розвитку. Дуже важливо визначити шляхом розвитку енергетичної галузі, яка фактично на сьогоднішній день являється для нас проблемою, нема визначеного сьогодні соціально-економічного напряму стратегії.

І останнє, не розумію, чому в стратегії інноваційного розвитку передбачено зменшення чисельності інтелектуального капіталу, аспірантів і декларантів, а за рішенням Кабінету Міністрів скорочується на 10 відсотків держзамовлення в університетах, в тому числі на технічних спеціальностях, полагаю,  що це повинно бути виправлено. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо науковому і освітньому Харкову. Повертаємось в Київ, до слова запрошую Віктора Анатолійовича Івченко, голову державного агентства України з питань інвестицій і інновацій. Підготуватися Юрію Миколайовичу Пахомову.

ІВЧЕНКО В.А. Шановний Миколо Володимировичу, шановні учасники парламентських слухань, інноваційний розвиток є … способом вирішення існуючих проблем і української економіки і інших сфер нашого життя, про це свідчить досвід економічно розвинутих країн, виступів учасників парламентських слухань. Це між іншим проголошують лідери майже всіх українських політичних сил. Проте низка причин обумовлює відсутність реальних зрушень в економічній сфері, а відтак і в інших сферах нашого життя, підтвердження цього є об’єктивні економічні показники.

Порівняємо рівень валового внутрішнього продукту України та Фінляндії. Ще в 2005 році вони були однакові, я маю на увазі абсолютний розмір валового внутрішнього продукту.

А сьогодні ВВП Фінляндії вже на 42 відсотки більше, ніж у нас і це при тому, що чисельність Фінляндії в десять, населення Фінляндії, вдесятеро  менше, ніж в Україні. Але  Фінляндія є визнаним лідером  інноваційності впровадження  інновацій в виробництво.

Причина такого розриву проста. Ми давно і правильно визначилися з метою, але до цього часу не маємо ні  дорожньої карти, ні механізмів досягнення цієї мети. Саме тому я вітаю стратегію інноваційного розвитку України до 2020 року яку ми обговорюємо.

Про мету. Обираючи інноваційну модель розвитку ми повинні  постійно пам’ятати, зарази чого це ми робимо. Інновації мають стати інструментом забезпечення сталого розвитку країни тобто інноваційні процеси мають стати засобом збалансованого розвитку  економічної, соціальної та екологічної складової   суспільного устрою.

Про механізм досягнення цієї мети.  Ми повинні інституційно забезпечити досягнення обраного нами орієнтиру, інакше наші задуми не будуть реалізовані, а всі доведені, докладені зусилля виявляться марними.

Так Закон     про приоритетні напрями інноваційної діяльності діє в Україні уже понад  шість років, точніше закон існує, але не виконується через  відсутність механізмів  інституційного забезпечення поставлених ним завдань.

Тому ми  спільно з фахівцями  Міністерства економіки, промислової та аграрної політики, Міністерства природи та іншими  державним органами, інших державних органів, дійшли після вивчення передового світового  досвіду, дійшли висновку про необхідність широкого застосування  системи кластерів для реалізації законодавчо визначених інноваційних  пріоритетів.  Ці пропозиції підтримала Президія Національної академії наук за що я їй дуже вдячний.  

Ми  пропонуємо створити дворівневу кластерну  систему. Верхній рівень - це національні кластери,  які забезпечать вироблення стратегії досягнення кожного  з визначених законом пріоритетів   інноваційної діяльності.  І нижній рівень - це виробничі кластери, які забезпечують створення інноваційних виробництв, передбачених стратегією досягнення  відповідного пріоритету інноваційної діяльності.

Регламент виступу не дозволяє мені докладніше  зупинитися на цій моделі. Зазначу лише, що  її  деталі ми зараз опрацьовуємо з  Національною  академією наук і відповідними міністерствами та відомствами. Я впевнений, що завдяки кластерній моделі впровадження інновацій  ми зможемо в короткий термін змінити структуру української економіки, організувати масштабні  виробництва інноваційної продукції, що буде  споживатися не лише в нашій країні, але і далеко за її межами.

Зрозуміло, що практична реалізація цього  задуму потребує коштів. На мій погляд, проблема не стільки в самих коштах, вони є. Проблема у відсутності спеціалізованих механізмів, що мають надавати  фінансову підтримку впровадженню інновацій на всіх етапах формування інноваційного продукту: від наукового  відкриття до інноваційного  продукту, поданого споживачеві.  Їх треба створювати як найшвидше.

І останнє. Інноваційна діяльність, як я вже казав, має завершитися організацією масштабних виробництв інноваційної продукції.  І досягнення цієї мети безпосередньо залежить від умов ведення підприємницької діяльності, від загального інвестиційного клімату в Україні. Давайте докладемо максимально зусиль, щоб швидше завершити створення в Україні цивілізованої інституційної ринкової інфраструктури, в першу чергу мінімального комплекту національних  ринкових  інститутів, діяльність яких відповідала б кращій світовій практиці. У зв'язку з цим я пропоную перелік пріоритетних напрямів діяльності, визначених  згаданим вище законом, доповнити відповідним пунктом про інноваційний розвиток фінансового сектору української економіки.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Юрія Миколайовича Пахомова, директора  Інституту міжнародних відносин Академії наук. Підготуватися Валерію Мунтіяну.

ПАХОМОВ Ю.М.  Уважаемый Николай Владимирович, уважаемые присутствующие! Есть такой принцип: для того, чтобы решить проблему, нужно подходить к ней со стороны.

Но начну я с нынешней нашей  деградационной модели,  низкотехнологичной модели, которая, как ее не рихтовать, не имеет права на жизнь , а может быть, она стала главной угрозой для нашей страны. именно эта модель отбросила ранее успешную страну на задворки Европы, на предпоследнее место. Именно эта модель дала уникальный в мире результат, когда за 18 лет страна не достигла своего прежнего уровня.

И вот в этой ситуации нас что-то ждет в связи с посткризисными явлениями. Я думаю, что кризис не особенно на нас повлияет, модель наша заблокирована. А вот что касается будущего, то я не исключаю, что именно в послекризисный период нам будет нанесен самый крупный удар. Почему? Потому что в отличие от нас, успешные страны, в том числе с которыми  мы конкурируем, которые являются нашими соперниками. И успешные страны ищут выход, прежде всего за счет инноваций. Такой выход очень активно ищет Китай, индия, Франция, у России кости хрустят, но она ищет этот выход. А нахождение такого выхода – это типичное явление для всякого кризиса, любой кризис делит страны на успешных и на неуспешных. И вот если соседние страны сделают мощный рывок, нам придется плохо. Плохо не только потому, что мы останемся  отсталыми, плохо потому, что ведь наша судьба зависит не от наших показателей. Она зависит от соотношения наших показателей и тех показателей, с кем мы взаимодействуем.

Если мы взаимодействовать будем с теми, кто сделал рывок  вперед. то это значит, что усилится неравный обмен между нами и этими странами и мы не просто остановимся на том же месте, мы будем опущены еще в большей степени.

Считается, что успех инновационный требует трех компонентов: деньги - финансы, стратегические проекты и естественно инновации. Такой подход упрощенный, но он нами до сих пор исповедовался.

Дело в том, что в нашей нынешней среде и деньги, и инновации, и субъекты беспомощны, почему беспомощны, потому что в сторону низкой технологичности развернуто не просто предприятие, не просто технологии, в сторону низкой технологичности развернута вся наша страна со всеми ее компонентами, мы, главное это, мы утеряли настрой на будущее, ведь мы живем сейчас в совершенно иной чем раньше жили культуре времени, мы живем ни в сценарной, ни в стратегической культуре времени, мы живем в культуре времени примитивной, в культуре времени цикличной, в той культурной времени когда оценки делаются, это очень важно, оценки делаются в зависимости от успехов от бюджета до бюджета, от урожая до урожая. Мы превратились в страну малых дел, вот наша главная трагедия. И для того, чтобы выйти из этого состояния низкотехнологичности?? надо развернуть страну в целом в эту сторону со всеми ее компонентами. Я сожалею, что я не успел об этом рассказать. Спасибо. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Юрій Миколайович. До слова запрошую Мунтіяна Валерія Івановича голову Робочої групи з розробки стратегій економічного розвитку країн СНД на період до 2010 року і будемо слухати  Дніпропетровськ. Я просив, щоб підготувалися ми до включення Дніпропетровська. Будь ласка.

МУНТІЯН В.М.  Дякую. Шановний Миколо Володимировичу,  шановні пані і панове,  дякую за запрошення прийняти участь у парламентських слуханнях. Прийняття  стратегії інноваційного розвитку України не лише є  актуальним завданням, а, в першу чергу, життєво важливим. Структура і масштаб світової фінансово-економічної кризи не мають аналогу. Адже одночасно співпали цикли  трьох криз: кон’юнктурної з циклом  5 років, відтворювальної – 10 років і інноваційної кризи  із циклом 50 років.  Це спричинило резонанс, який швидкими темпами  руйнує існуючу фінансово-економічну систему.  Таким чином вийти з фінансово-економічної кризи лише через застосування нових фінансових інструментів  і зміни кредитної політики  нереально. Такими інструментами ми можемо лише подолати, як на графіку показано,  лише перший і другий цикл, тобто п’ятирічний і десятирічний.

Теза перша. А подолати   інноваційний цикл ми можемо лише тоді, коли українська економіка перейде на модель інноваційно-інвестиційного розвитку держави.

Що насамперед необхідно для цього зробити?  Ось ви бачите цей графік. Щоб зробити стрибок з  першої на другу хвилю, необхідно  дійсно сконцентрувати ресурсі, зусилля на інноваційних проектах. Для цього, насамперед, необхідно подолати структурні диспропорції в економіці і сконцентрувати ресурси на проривних   галузях таких, як АПК; енергетика, в першу чергу, а не альтернативні  відтворювальні джерела; транспорт; аерокосмічна сфера і зв’язок.

Проривним ядром  інноваційної моделі розвитку  мають стати нано- і пікотехнології,  інформаційні технології, технології штучного інтелекту і також нових матеріалів   з заданими  параметрами.

І саме  головне, не зважаючи на науково-технічний прорив, а я хочу  заявити тезу другу,  що ми повинні оволодіти сучасними  геофінансовими технологіями. Чому? Тому що, якщо ми ними не володіємо,  ті ефекти, про які було сказано, ми можем і не отримати. Що нам дасть? Це нам дасть,  що Україна   отримає доступ, як до формування, так і  розподілу світового  доходу. А також, що  вона буде мати доступ до світової інтелектуальної ренти, тоді ми не будемо на периферії. Я як керівник робочої групи по розробці стратегії економічного розвитку країн СНД до 2020 року хочу дати вам інформацію, що на засіданні глав урядів було прийнято рішення, а стратегія затверджена відповідно, що основним інструментом реалізації стратегії являється міждержавна цільова програма інноваційного розвитку країн СНД до 2020 року. І саме головне, що Міністерство  економіки України було визначено головним замовником, розробником і координатором цієї програми.

Про що це свідчить? По-перше, що Співдружність має велику довіру до нашої держави, по-друге, що дійсно Україна до сьогоднішнього дня володіє унікальним інтелектуальним потенціалом. Хочу сказати вам статистику, що за часів Радянського Союзу вона мала найперше місце в світі. Це дані Японії, а не лише країн СНД.

Прошу вас, народні депутати, які тут присутні в цьому залі, в найкоротший термін ратифікувати Закон України про державну цільову програму інноваційного розвитку країн СНД до 2020 року. Таким чином Україна перейде від політики очікування до активного учасника по створенню міждержавного інноваційного простору, що дасть на теренах Співдружності не лише відстояти  національні інтереси нашої держави, а отримати стратегічні ефекти і забезпечити глобальну конкурентоспроможність нашої держави. Дякую за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Зараз послухаємо Дніпропетровськ. Після включення буде Василь Григорович Кремень виступати, готується. А зараз я до слова запрошую президента Дніпропетровського університету економіки і права Бориса Івановича Холода.

ХОЛОД Б.І. Шановний Микола Володимировичу, учасники парламентських слухань! Згоден з попередніми виступами, сьогодні на порядку денному стоїть питання, що дійсно потребує невідкладної уваги з боку інтелектуальної еліти суспільства, політиків та владних структур нашої країни.  В залі нобелівських лауреатів з економіки нашого університету присутні керівники і заступники керівників вищих навчальних закладів, заступники керівників науково-дослідних установ, керівники громадських організацій інноваційної інфраструктури.

Готуючись до слухань, ми виходили з міркувань виняткової важливості аналізу проблем, що пов’язані з інноваційним сценарієм розвитку нашої країни саме на поточному кризовому етапі глобалізованої економіки. Процес соціально-економічної адаптації до глобалізації є дуже ускладненим за рахунок надзвичайно гострих протиріч між пріоритетами національної ідентифікації та глобалізаційними цінностями. Це особливо стосується наукового пошуку та інновацій, тому що наукові традиції, підходи до організації та управління науковою діяльністю завжди мають національні риси, які глобалізаційний рух економіки та суспільства прагне звести нанівець та стандартизувати алгоритм інноваційної діяльності.

Криза, безумовно, ставить під сумнів саму природу глобальних цінностей, що призводить до нового витка вказаних протиріч. На жаль, це не всі проблеми, на які хотілося б зважити під час обговорення стратегії інноваційного розвитку країни на найближче десятиріччя. На нашу думку, при розробці стратегії потрібно звернути увагу на невизначеність параметрів інноваційної діяльності уже у досить близькому майбутньому. Десятирічний період, на який розраховано цю програму, є цілком виправданим діапазоном стратегічного планування, але такий часовий горизонт змушує вже сьогодні встановлювати випереджаючі орієнтири, тобто формулювати пріоритети, які будуть забезпечувати успішний розвиток країни на період, що, безумовно, перевищує тривалість поточних тенденцій в інноваційному розвитку. Вірогідність збереження актуальності таких орієнтирів є не дуже високою, що майже автоматично викликає і принципове питання про саму можливість стратегічного планування у сфері інноваційної діяльності, не кажучи вже про те, що стратегія інноваційного розвитку має бути узгоджена із загальною стратегією розвитку країни, відсутність якої є очевидною сьогодні, але зрозуміло, що це питання  виходить з рамки сьогоднішньої дискусії. Представляючи вищій навчальний заклад - Дніпропетровський університет економіки і права, де інноваційному розвитку приділяється дуже серйозна увага, хотілося б висловити ряд пропозицій стосовно бачення можливого шляху розв’язання сформульованої  сьогодні проблеми.

На наш погляд, принципова можливість реалізації майбутніх вимог вже сьогодні лежить в площині підготовки таких фахівців у різних сферах бізнесу, які б опановували новітні, креативні підходи до впровадження власних функцій та повноважень за умов суттєвої невизначеності та постійних змін, набули навичок самоосвіти і, що особливо важливо, були б щирими прихильниками концепції освіти впродовж життя, на що  наполягає Міністерство освіти і науки нашої країни.

Тобто мова йде про забезпечення на рівні вищих навчальних закладів інноваційних методик викладання та підходів до організації освітнього процесу, що  гарантують можливість  якомога швидшої адаптації фахівця до роботи в мінливих умовах глобалізованого суспільства. А тим самим формується своєрідний запас стійкості щодо раптових змін у тенденціях розвитку, а можливості реалізації будь-яких стратегічних орієнтирів на  інституційному або організаційному рівні забезпечується не ... цих орієнтирів  на досить віддалений проміжок часу, а можливістю миттєво прилаштування до її змін.

Можу сказати, що в університеті  вже протягом 5 років ведеться на наш погляд  успішна робота зі створення та впровадження таких методик і підходів. А також слід сказати про менеджмент та організацію інноваційної діяльності, у змістовному наповненні цих напрямків підготовки та професійних сфер мають бути реалізовані тільки креативні методики підготовки фахівців, про що йшлося вище, але  й забезпечення, забезпечення – жорстка орієнтація на головні індикатори -  ефективність та продуктивність. Дійсно, не тільки незадовільно низький рівень інноваційної діяльності в нашій країні, що зумовлені цілою низкою об’єктивних та суб’єктивних факторів. Це вже не раз згадувалося сьогодні є причиною поступового зниження конкурентоспроможності в цілому нашої держави. Перш за все з цією загрозливою для України тенденцією треба пов’язувати з принизливо малою ефективністю інноваційної діяльності, що у рази нижче за відповідні показники країн Східної Європи та у десятки разів - за показники країн лідерів Європейського Союзу, США, країн Південно-Східної Азії. Виходячи з цього, стратегії інноваційної діяльності необхідно … … щодо забезпечення продуктивності виробництва після впровадження інноваційних технологій та продуктів.

Враховуючи високий статус та резонанс цієї події, онлайнових парламентських слухань, на завершення свого виступу хотілось би підтвердити, що ми дуже цінуємо таку можливість, маємо сказати, що  це додасть для вищих навчальних закладів, наукових установ додаткової енергії у опрацюванні цих проблем, що ми сьогодні обговорюємо.  Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Борис Іванович.

Коли Борис Іванович виступав, як ви бачите, над ним така інформація висіла по лауреатам Нобелівської премії в галузі економіки. Будемо сподіватися, що його університет пропагує, а в Україні ми нарешті в умовах кризи, можливо, отримаємо якихось геніальних людей, геніальні винаходи і власних лауреатів Нобелівської премії в галузі економіки.

А тим часом послухаємо президента Академії педагогічних наук України Кременя Василя Григоровича. Підготуватися Олегу Григоровичу Білорусу.

КРЕМЕНЬ В.Г. Шановний Микола Володимирович, шановні колеги! Хотів би привернути увагу до ряду аспектів  проблеми, що обговорюються. Перше, саме розуміння поняття „інновації”, „інноваційний розвиток”. Поки що часто його зводять лише до економічного, науково-технічного розвитку. Це важливо, але цього недостатньо. Людство вступило в інноваційний тип прогресу, тому мова повинна йти про інноваційність як сутнісну рису усього життя і діяльності суспільства і окремої людини.

Друге, при всій важливості різноманітних складових інноваційного розвитку – науково-технічних, нормативно-правових, промислових і таке інше, в основі успіху, в тому числі, і у цих сферах лежить людський  чинник, здатна чи ні людина в Україні до сприйняття і творення інновацій. Поки що надмірна консервативність і недостатня  креативність властиві багатьом нашим співгромадянам. Звідси завдання зробити все можливе для формування  людини з інноваційним мисленням, інноваційною культурою, здатністю до інноваційного типу діяльності, тобто   інноваційної людини.

Це завдання всього суспільства, а особливо освіти, з цією метою нам слід серйозно модернізувати освітню діяльність, про що йде мова?

Третє. Стисло про окремі кроки:

а) слід в усіх  ланках освіти переорієнтувати  навчальний процес, який часто  полягає у засвоєнні суми знань на вироблення в учнів, студентів уміння і  навиків самостійно оволодівати знаннями, інформацією впродовж життя, а також використовувати отримані знання в практичній діяльності.

Людина розумна, гомосапієнс, сьогодні – це людина, що постійно навчається і діє на основі отриманих  знань, тобто знаннєва  людина.

б) слід перейти до дитиноцентриської, у вищій  школі  до студентсько-центристської освіти, де навчальний процес був би максимально зорієнтований на врахування індивідуальних здібностей, особливостей і відповідних життєвих планів у кожної окремої дитини чи юнака.

в) потрібно привести зміст освіти у відповідність із сучасним рівнем розвитку науки і технології. Днями ми домовилися з Іваном Олександровичем Вакарчуком, що  міністерство, академія створять спільно творчі колективи для  підготовки нових державних стандартів для початкової базової і старшої школи. Серед інших завдань ці зміни повинні сприяти суттєвому підвищенню рівня математичної та природничої освіти.

г) слід провести суттєві структурно-організаційні зміни в освіті. Перехід до  якісної, профільної підготовки в старшій, середній школі, що передбачається з 2010-11 року, згідно з освітньою реформою, можна забезпечити лише створивши профільні ліцеї, де навчались би учні 10-12 класів, а також безумовно в технікумах, коледжах, професійно-технічних навчальних закладах, де б реалізувався технологічний напрямок профілю.

Потребує упорядкування мережа вищих навчальних закладів, перш за все третього-четвертого рівня акредитації. У нас багато таких університетів, з дозволу сказати, де ніколи ми не будемо готувати людину з інноваційним типом мислення, це стосується, укрупнення я маю на увазі, навчальних закладів системи професійно-технічної освіти.

Четверте. Потрібно зважити чи слід, як це передбачається в стратегії інноваційного розвитку, в її проекті, скоротити число аспірантів, докторантів в Україні більше ніж вдвічі, з 33 тисяч до 15-ти. Рубати легко, але скажімо у 2006 році у країнах ОрганізаціЇ економічного співробітництва і розвитку на докторські програми вступило 2,8 відсотка від кількості населення відповідного віку. У нас те що я назвав складає всього 1,4 від відповідних груп населення, тобто удвічі менше, ніж у розвинутих країнах.

Не витримує критики визначення у стратегії інноваційного розвитку проекту рівня, я цитую, „ключових орієнтирів для розвитку освітнього потенціалу на стратегічну перспективу, а саме досягнення середнього рівня освіченості робочої сили, що відповідає 12 рокам навчання, забезпеченню умов для володіння найближчі  п’ять років кожної дитини в країні у восьмирічному віці вміння читати, а всіма випускниками шкіл комп’ютерною грамотністю, включаючи вміння користуватись Інтернетом”. Насправді в нас ці проблеми, особливо щодо читання, вирішені.

І останнє, я вітаю зусилля Міністерства освіти і науки по впровадженню зовнішнього незалежного тестування. Але думаю, що в контексті проблеми, яку ми обговорюємо, треба піти далі, а саме ввести в якості обов’язкових предметів для тестування, крім української мови, математику і іноземну мову, плюс один, два предмети з профілів у  відповідності з обраною спеціальністю. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Олега Григоровича Білоруса – голову Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, підготуватися Володимиру …

БІЛОРУС О.Г.  Шановний голово, шановні колеги, я як голова комітету у закордонних справах і професійний економіст, виступаю за те, щоб всі випускники шкіл і вузів гарантовано знали, як мінімум, дві іноземних мови. Без цього завтра, а може вже й сьогодні, не можна ні розвиватися, ні жити, бо як сказав Ісус Христос своїм апостолам: говоріть  на всіх мовах і люди тоді вас зрозуміють  і сприймуть.

Сьогодні дискусія дуже цікава і я багато чому тут навчився. І мені хотілось би, щоб ми вийшли  з цієї величної зали агресивними оптимістами.  Я вам  приведу приклад.

Сьогодні  Америка наймогутніша країна світу має державний борг майже 13 трильйонів доларів і має дефіцит державного бюджету майже  2 трильйони доларів за цей рік. І під таким тягарем Обама оголосив програму  оновлення і модернізації економіки Сполучених Штатів Америки і він релігійно сподівається на те, що наука і інновації  з цієї  недолі Америку вирвуть.

І я хотів би  почати з одного постулату.  Ви пам’ятаєте, що в умовах Радянського Союзу, який  був чи не наймогутнішою мобілізаційною системою і давав рекордні показники розвитку і саморозвитку, була одна теоретична  проблема, робоча сила не визнавалась товаром.

Якщо б  економіст отак публічно сказав, що робоча сила це товар  (он Юрій Миколайович Пахомов знає), п’ять  років тюрми. Якщо б він сказав, що інтелект це товар - десять  років тюрми та ще і на Калимі.

І  сьогодні крім цього теоретичного  і практичного іга за нами тяжкою інерцією  йде і чавить нас,  і душить ще один  постулат, що інтелектуальна власність не є товаром, а значить вона не вводиться,  на ринку немає ціни і є даром Божим. Тому ми втратили можливість використати містичну властивість інтелектуальної власності, якої за оцінками в нас за всю історію пострадянську нагромадилось більш як на 20 трильйонів лежать вони ці трильйони доларів мертвим капіталом, порівняйте з американським боргом. І коли я недавно відвідав з офіційним візитом Саудівську Аравію і Катар, то султан, міністр, віце-прем’єр Саудівської Аравії каже: „О, ваша країна найбагатша, у вас така освіта, така техніка, ви такі танки виробляєте і ще у вас 69 великих рік, у вас пливе вода по всій країні зеленій, у нас пісок”. І я став дуже гордий за Україну. І став гордий і тим, що ми маємо (О п л е с к и) інтелектуальну власність, яка не тільки в теорії, а на практиці може демонструвати оцей ефект мультиплікації. Якщо я написав книжку, це моя власність інтелектуальна, я вам подарував, а ви її перекрутили тисячу раз, роздали, це ядерний вибух власності і вартості, це зростання національного доходу. Шановні колеги, ми втратили багато, 18 років ми живемо як молода нова держава під … … тяжкої радянського індустріалізму, копай кар’єр глибше, добувай руди більше, виробляй чавуну сталі більше, щоб зробити ще більший крокуючий екскаватор…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

БІЛОРУС О.Г. З цим треба кінчати і для цього треба одне – знайти механізм і систему державного менеджменту, який би гарантував ефективне использование нашого  неоцінимого багатства  інтелектуального. Вірю, бо безглуздо не вірити, що ми приречені навіть під ударами глобалізму бути бідними. Бо кажуть: „Якщо ти такий розумний,  то чого ж ти такий бідний”. Бідним, як кажуть протестанти,  бути злочинно. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Володимира Ілліча Козявкіна,  генерального директора Міжнародної клініки відновного лікування, Реабілітаційного центру „Еліта”. Підготуватися Михайлу Васильовичу Зубцю.

КОЗЯВКІН В.І.   Вельмишановні присутні,  вельмишановний головуючий, я щиро вдячний вам за те, що  мені  дозволили сьогодні поділитися деякими думками і нашим скромним досвідом.

Справа у тому, що сьогодні, коли ми говоримо про інноваційний підхід і майбутній розвиток України, то наш скромний досвід свідчить про те, що майже  20 років тому  назад, коли стояло питання: що робити,  ми розуміли, що є єдиний шлях – це наука, це система, це ієрархія цілей і напружена праця. Всі успіхи і неуспіхи  вони пов’язані у першу чергу з нами, з кожним  із нас. І причини завжди треба шукати в собі.  Була розроблена система інтенсивної реабілітації, яка сьогодні визнана  у багатьох країнах світу. До нас сьогодні їдуть хворі з багатьох країн світу. І я з вашого дозволу  хотів показати декілька слайді. Прошу дуже.

Значить на сьогоднішній день є велика проблема – це проблема медичної реабілітації хворих. Тільки 10 відсотків мають гостру патологію, а 90 відсотків – підгостру і хронічну, яку нуждаються у серйозній реабілітації, медичній реабілітації. Тому що  покращення якості життя – це основна ціль медичної реабілітації. Була  побудована як пілот-проект, як модель Міжнародна клініка відновного лікування у Трускавці (зараз ви  її побачите), це 15 тисяч квадратних метрів. І на  сьогоднішній день  кожних два тижні  спеціальний чартер доставляє пацієнтів більше, як з 50 країн світу. Ми сьогодні затверджуємо себе нашими справами, нашим ділом, нашими результатами. Тому що в нашій країні медиків, дійсно, ось тут попередній виступаючий говорив, і ми маєм цей великий досвід сьогодні, чекаємо 30 числа приїзду   першого чартера із Кувейта, і також ми отримали велику делегацію із Міністерства охорони здоров’я по реабілітації хворих по нашій розробленій методиці.

Ми цих хворих отримуємо  практично сьогодні біля 600  кожний рік з Росії. До нас ніхто не приїде тільки ому, що ми там красиві чи будемо говорити  про те, що ми там нещасні, бідні і так далі. Ми повинні сьогодні мобілізувати свої можливості, свій потенціал для того, щоб реально  допомогли хворим.

На сьогоднішній день   методика признана у Європарламенті. У березні місяці офіційно тільки по їхній ініціативі вона була признана, як унікальна, і рекомендована  в лікарняних установах  Європи. Парламент  Норвегії це признав. Вчора  нам була вручена премія  Росії, Міністерству  охорони, здоров’я за розробку  нового методу лікування.

Далі. Все ж таки дуже коротко, оскільки  часу у мене обмаль, сьогодні які актуальні проблеми. Мені кажеться, глобальна проблема   пов’язана з тим, що у нам немає глобальної стратегії і стратегічних цілей, немає ієрархії цілей, нема сьогодні чіткої системи  і інструментарія для досягнення цих цілей.  І основна причина лежить,  на   наш   погляд, це в явищах соціальної субдепресії. Нема мотивації. Мотивація, якщо вона відсутня,  вона стає безрадісним життям. 

Ми сьогодні  повинні сказати, що  немає концентрації, немає самоорганізації, самодисципліни, немає самоконтролю. Якщо цього не буде …….., будуть прийняті унікальні програми, але ми повинні зрозуміти, що це основне.

Розумію, що часу немає, але з вашого дозволу  пару слів ще про плани. Сьогодні Україна має унікальний потенціал. Вона може сьогодні, як, наприклад, європейські країни: Швейцарія і так далі заробляти, лікуючи людей з інших країн, у     тому числі, як ми сьогодні говорили, і не тільки Європи, а і Росії, але для цього треба створювати пілот-проекти. Реальний пілот-проект сьогодні будується (дуже коротко) на півдні України – це Генічеськ, Арабатська Стрілка. Побудований модель-проект, задіяні інвестори з багатьох країн світу. Я звертаюся до членів парламенту, до депутатів з великим проханням. Я розумію, що за три хвилини, за чотири хвилини не говорити тільки про те, що є проблеми, а треба шукати шляхи їх вирішення. Якщо ми зробимо унікальний проект, це так званий „Inter medical City”, де побували сьогодні десятки країн світу і…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

КОЗЯВКІН В.І. …реальне і конкретне, цікаве зробити сьогодні, не завтра, не післязавтра і, тим більше, не плакатись про те, що у нас дуже погане вчора було. Я бажаю успіхів і міцного здоров'я. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, друзі.

От комітет дав можливість нам і прорекламувати деякі заклади.

До слова запрошую Зубця Михайла Васильовича – президента Української академії аграрних наук. Підготуватися Анатолію Олексійовичу Морозову.

ЗУБЕЦЬ М.В. Шановний Микола Володимирович, шановні учасники слухань! За останні роки в аграрній сфері, не зважаючи на досить складні транс...ційні процеси, значно зросла зацікавленість до інновацій, оскільки свій розвиток аграрний сектор тісно пов'язує з інноваційною діяльністю.

Хочу наголосити, що за прогнозними аналітичними дослідженнями науковий потенціал аграрної науки України за наявністю необхідних інвестицій дає можливість вийти на світовий рівень у таких галузях науки і технології, як селекція рослин і тварин, новітні біотехнології, збереження довкілля тощо. Це дає можливість в перспективі виробляти щорічно в межах 80 млн. тонн зерна 10 млн. тонн насіння олійних культур, подвоїти виробництво продукції тваринництва, забезпечити імідж України як житниці не лише в Європі, а у світі, визнання лідером експорту олії, насіння, олійних культур, зерна, ячменя і кукурудзи.

Водночас інноваційні процеси в галузях аграрного сектора в силу відсутності державної політики щодо стимулювання розвитку науково-технічного фактору ще не набули вагомих масштабів. Кількість підприємств, які переведені на інноваційний тип розвитку складає в межах 15 відсотків. Інвестиції в основний капітал сільського господарства України  складають 230 гривень на один гектар, коли, для порівняння, у нашого сусіда – Польщі також 230 на один гектар, але тільки не гривень, а євро. Оце різниця: майже в 10 разів.

Враховуючи сучасний стан в інноваційній сфері України, не всі схиляються до думки щодо можливостей галузей економіки України, в тому числі аграрного сектора, розвиватися в ближчій перспективі на інноваційних засадах. Висловлюю однозначну думку наукової спільноти академії: в Україні для реалізації цього напрямку є всі необхідні умови, функціонує вагомий науковий потенціал, є достатній земельний і в недалекій перспективі може бути і ресурсний потенціал. На нашу думку, для цього необхідно: перше – інноваційна стратегія розвитку економіки повинна стати стрижнем державної політики, на законодавчій основі необхідно прийняти національну інноваційну систему, яка базувалася б на світових засадах і забезпечувала б об’єднання зусиль державних органів управління всіх рівнів установ і організацій науково-технічної сфери; повинна функціонувати взаємоузгоджена система бюджетного і позабюджетного фінансування інноваційних проектів; слід створити десятки інноваційно-технологічних центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків, що мають стати своєрідним облаштованим коридором просування наукових досліджень на наукоємний ринок. Загалом нам необхідно втілювати у практику основні напрями оновленої Лісабонської стратегії ЄС.

Друге. Для того, щоб адекватно реагувати на нові виклики сучасності, кожна галузь економіки повинна сформувати критичну чисельність інноваторів, які б понесли найрізноманітніші інноваційні ідеї у відповідні сфери національної економіки. В стислі терміни вирішити цю проблему можливо в тому випадку, якщо у країні будуть створені умови створення умови закріплення молодих фахівців вищої кваліфікації. Третє, одне із центральних місць у стратегії інноваційного розвитку має зайняти підприємництво, яке формує попит, перетворює знання в інноваційний капітал. Україна має створити індустрію венчорного фінансування, складову, яка забезпечить прорив вітчизняних технологій на світові ринки.

І останнє для агарної науки, як в цілому аграрному секторі України нині першочергове значення має освоєння реальних механізмів перетворення нового знання в технологічне нововведення, пошук інструментів і шляхів підвищення ефективності цього процесу на основі сучасного менеджменту з найменшими затратами дефіцитних  ресурсів.

З цією метою Академія завершує відпрацювання системи  просування на ринок інноваційних продуктів і вже осінню буде проведено ярмарок знань, бізнес-пропозицій, інноваційних проектів. Підтримуючи в цілому проект стратегії інноваційного розвитку в 2010-20 роки висловлюю готовність агарної науки взяти на себе тягар відпрацювання основних положень стратегії інноваційного розвитку  в аграрному секторі економіки, який, не зважаючи на всі негаразди, динамічно розвивається. Дякую за увагу.

(О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧЙ. Дякую, Михайло Васильовичу. Запрошую до слова Анатолія Васильовича Мороза виконуючого обов’язки  академіка, секретаря відділення інформатики Академії Наук.

Підготуватися Петру Павловичу Крайнєву.

МОРОЗ А.В. Шановний Микола Володимирович, шановні учасники слухань, підсумовуючи ХХ сторіччя, американські вчені-економісти зробили висновок: самим важливим науковим досягненням ХХ століття, яке найбільше вплинуло на розвиток суспільства вони назвали не політ в космос і ядерну енергетику, не телебачення і Інтернет, не відкриття в генетиці, а створення національної інноваційної системи. Я підкреслюю, підводячи висновок ХХ століттю.

Зараз пройшло 10 років  і ми дивимось, чи актуальна, чи не актуальна ця система, ця проблема для країн. Я думаю, що нам всім треба погодитися з пунктом 2 проекту рішення до Верховної Ради і побажати якомога скоріше, щоб це було переведено в закон, один з найважливіших законів для нашої держави. І це, мабуть, треба записати в рішення, як підтримка. Я хочу декілька слів сказати  про ті технології, які повинні супроводжувати інноваційний процес. Інноваційна держава – це держава, де створені умови для кожного громадянина, щоб його ідеї, які несуть в собі новітні технології, він міг реалізувати, і це – основне положення інноваційної держави. При  побудові інноваційного середовища в державі орієнтація саме на будь-яку людину зумовлена принциповою неможливістю передбачити, хто саме і коли може отримати важливий результат. Ви знаєте багато прикладів: це і подкова, яка була передана Кутузову, це і результати роботи студента Кондратюка та багато інших.

Як почуває себе раціоналізатор і винахідник в нашій країні? Йому нікуди звернутися – це перше і головне, ідею свою він не може нікуди донести. Раніше, коли був Радянський Союз, ви знаєте, що були ВОИР – Всесоюзное общество изобретателей и рационализаторов, яке мало… навіть у піонерському таборі був куточок, в кожному цеху був куточок. Зараз винахідник не знає, куди йти із своїм винаходом. Тому у нас є така організація, яка називається Спілка наукових та інженерних об’єднань України, яка животіє зараз, і зусиллями лише академіка Шпака Анатолія Петровича та Кривулька Василя Степановича вона ще не вмерла. Але її треба оживити і дати їй ті функції, які необхідні, щоб була структура, яка в нашій державі відповідає за винахідників і раціоналізаторів.

Ви знаєте, що кожна інновація, кожний винахід, він закінчується… повинен перетворитися в технологію. Які ж зараз у нас справи з технологією? Ну, тут вже багато казали про те, що наша держава перетворилася у „смітник технологій”, ми майже не використовуємо технології, які розроблені на Україні, і це також завдяки нашому законодавству.

Дуже вигідно купити технологію. Хто ж нам продасть технологію, видасть товар, який завтра вийде на ринок? Зрозуміло, що ніхто.

Ми всі знаємо, скільки поїхало за кордон докторів, кандидатів, але ніхто не рахував, скільки поїхало технологів. А технолог – це та людина, яка увібрала у себе результати роботи фундаментальної науки за багато років, потім прикладної науки, виробила технологію, навчилася технології. І коли вона поїхала, поїхали всі ці досягнення, поїхали за  кордон.

Зараз ми зовсім не готуємо технологій. Підіть до школи запитайте, хто хоче стати технологом. Я думаю, відповідь вам всім зрозуміла. Я не бачив, щоб десь в пресі чи по телебаченню була піднята ця професія і показана її важливість і необхідність для нашої держави.

Зрозуміло, що нам не  продадуть технології, які завтра виведуть на ринок нові товари, створять нові умови життя людини, і тому, щоб створити інноваційну державу, нам потрібен  закон про технології і  технологів. М

Наша академія неодноразово зверталася з проханням зробити законодавчим образом, коли використовується українська технологія, то щоб підприємство звільнялося на  якийсь рік, не треба вкладати … знялась на якийсь рік від  налогів, але обов’язково 70 процентів від прибутку, щоб вона вкладала в розвиток свого підприємства. Я думаю, що тут для держави немає ніяких принципових значень, а така технологія дасть змогу …

Ще одне питання пов’язане з тим, хто буде реалізувати ці технології. Ми кажемо про прориви, хто ж буде реалізувати ці прориви завтра?  Ви чули, які сказав страшні слова ректор Київського  національного університету Губернський. Він сказав, що почався відтік  молодих людей і це набагато, мабуть  страшніше для нашої держави.

Коли ж ми створили інтернати, відбирали за дорученням, їздили по селах відбирали обдарованих дітей і переводили їх в інтернати де найкраще…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте можливість завершити.

МОРОЗ А.В. Свої останні досягнення.  Я думаю, що нам треба мати і закон про обдарованих дітей, який би створив державний системний підхід до таких людей, які виїжджають.

Хочу ще раз запропонувати прийняти цю стратегію в закон, але доповнити  її цілим рядом законів, які можуть бути корисні для її реалізації. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую Анатолій Васильович.

Прошу до слова Крайнєва Петра Павловича, директора Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності міністерства юстиції. Підготуватись Борису Івановичу Мокіну.

КРАЙНЄВ П.П. Шановний Микола Володимирович, шановні народні депутати і учасники парламентських слухань. У своєму виступі я хотів торкнутися деяких питань інтелектуальної власності, так як творча діяльність – є фундаментом будь-якої інноваційної діяльності. Як сказав  академік Геєць, значна частина наукового потенціалу України працює на закордонні замовлення. Фактично це означає, що ми втрачаємо права на інтелектуальну власність, створені вітчизняними науковцями. Кожного року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки видаються звіти у яскравому оправленні, у яких стан справ і розвиток інтелектуальної власності подається у рожевих барвах. Але суспільству важливо знати і охопити всю інформацію, тим більше, якщо вона викривлена або замовчується.

Тому у 2008 році парламентським видавництвом видано білу книгу один і білу книгу два „Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України”. В підготовці яких прийняли участь всесвітньо відомі академіки, члени фори, професори, народні заслужені артисти, керівники творчих об’єднань. Ці книги є добором офіційних документів, звернень, заяв, доповідей, аналітичних довідок, що дає можливість читачеві скласти власне враження про стан загальнонаціональної системи у сфері інтелектуальної власності.

Завдяки зусиллям голови комітету з питань науки і освіти на поверхню виплив справжній стан справ, він не втішний і, на жаль, жахливий. Це є ознаки корупції, є розкрадання коштів у крупних розмірах, що належать авторам, марнотратство, видача патентів і свідоцтв на об’єкти, які не відповідають вимогам … здатності тощо. Серйозні фінансові зловживання, що відбуваються в департаменті, знайшли підтвердження у висновках Рахункової палати, КРУ, ці факти підтверджено і спеціальною комісією, яка була створена за розпорядженням уряду. Серйозні стратегічні прорахунки, що допускаються на державному рівні, виявилися і в питаннях, що стосуються авторського права. В Україні наполегливо, крок за кроком нехтуються шляхи  реалізації  державної політики в сфері охорони прав авторів і виконавців, приховано робиться підміна правової  конструкції в державі. Усе це є підставою для того,  щоб Генеральна    прокуратура відреагувала на виявлені зловживання, але вона фактично мовчить.

У листопаді 2008 року пройшло засідання Ради національної безпеки  і оброни України  „Про права і захист інтелектуальної власності та посилення  її ролі у формуванні національного багатства”.

В програмі рішення РНБО, в протоколі, вибачте, рішення РНБО  відзначається,   цитую: „Враховуючи, що неефективне використання інтелектуальної власності, як фактора формування національного багатства, створює загрози національній безпеці  України в науково-технологічній, економічній та соціальній сферах, стан охорони, захисту та використання інтелектуальної власності визначено таким, що не відповідає  пріоритетам     національної безпеки щодо збереження  та зміцнення науково-технологічного  потенціалу, розвитку інтелектуального потенціалу українського народу, утвердження інноваційної моделі розвитку країни”. Але з цього робиться якась таємниця. Інакше як пояснити те, що до цього часу рішення РНБО не легалізовано.  

Шановне товариство! Існуюча практика щодо спрямування підприємницької діяльності в  законне цивілізоване русло через діючі державні відомства не дає бажаних результатів. З розширенням ринку вільної торгівлі, вступом України до СОТ, ці труднощі ще більш посилилися кризовими явищами.

Пропонується система добровільного страхування об’єктів права інтелектуальної власності, що додасть можливість більш ефективно  реалізовувати та захищати права інтелектуальної власності.

Суть його полягає в комплексному захисті добропорядного виробника, працюючого в правовому полі від контрафактної продукції,  антиконкурентних дій через систему економічних, правових, організаційних заходів, пов’язаних з системою управління промислової власності. Прошу включити цю пропозицію до рішення парламентських слухань.

Шановні! Треба реформувати систему управління інтелектуальної власності, яка зможе активно підтримувати національну економіку засновану на знаннях. В той час, коли зобов’язання з охорони інтелектуальної власності за законами України має виконувати центральний орган виконавчої влади, вказана робота фактично здійснюється одним із департаментів Міністерства освіти і науки України без…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

КРАЙНЄВ П.П. ... та за умови відсутності ефективного контролю за її діяльністю. Дякую за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошую Бориса Івановича Мокіна, ректора Вінницького національно-технічного університету, підготуватись Володимиру Юхимовичу Сторіжко.

МОКІН Б.І. Шановні учасники високого зібрання, у відведені мені хвилини я хочу поділитись з вами думками з приводу двох питань стратегії інноваційного розвитку країни, по-першому - як ректора, по-другому - як професора електроенергетики.

Першим я хочу розглянути питання розвитку університетських інноваційних бізнес-інкубаторів, адже, в минулому сторіччі саме вони стали локомотивами інновацій в країнах Заходу.

Нагадаю, суть університетського бізнес-інкубатора, аби підкреслити його відмінності від венчурної фірми. Наглядова рада відбирає, скажімо, 10,9 вчених університету і пропонує виділити цим вченим таку кількість коштів і такі площі та обладнання, яких їм достатньо, щоб за 2-3 роки втілити ідею в життя. При цьому члени Наглядової ради, виділяючи кошти під ідеї, усвідомлюють, що частина із них не буде втіленою у життя і кошти виділені на цю частину змарнуються. Але вони знають і інше, що ті вчені, в яких справи підуть добре завершать втілення своєї ідеї створенням власного підприємства і серійним випуском готового продукту або продадуть свою доведену до можливості серійного випуску розробку якійсь успішно функціонуючій фірмі, котра зможе одразу ж без будь-якого ризику розпочати серійне виробництво. І на рахунок університету з моменту старту розробленого продукту почнуть поступати проценти від доходу обумовленого його реалізацією.

Як показав досвід університетів США навіть у випадку втілення в життя лише 30 відсотків профінансованих ідей бізнес-інкубатор стає самоокупним. Логічно запитати, чому ж в університетах нашої країни не створюються такі бізнес-інкубатори. Відповідь на це запитання проста, ректори університетів не йдуть на створення бізнес-інкубаторів тому, що не мають права списувати кошти потрачені на фінансування ідей, котрі не втілились у життя, тобто ректору не дано право на ризик. Сьогодні якщо в університет прийде ревізор КРУ чи Рахункової палати і виявить факт фінансування наукової розробки, що не була доведена до впровадження, то з’явиться запис про нецільове використання  бюджетних коштів, наслідки якого ви знаєте.

Тож народним депутатам України варто  законодавчо врегулювати це питання, адже завдяки цьому у кожному  університеті, де є винахідники, з’явиться бізнес-інкубатор, який стане локомотивом  інновацій в регіоні.

А тепер я перейду до другого питання, відштовхнувшись від ленінського лозунгу: „Комунізм є радянська влада плюс електрифікація  всієї країни”, який я дозволю собі перефразувати так: „Незалежність держави і добробут її  народу – це є демократія плюс електрифікація усіх неелектрифікованих  процесів”.

Сьогодні ми витрачаємо  значні кошти на газифікацію, прирікаючи  всіх споживачів природного газу  на постійне зростання  витрат. А Канада демонструє  нам, що пристойний рівень життя своєму народу  можна забезпечити, майже не споживаючи  природного газу, а використовуючи навіть для  опалення житла електрику.

Саме у  такий спосіб ми в Україні теж  можемо  забезпечувати теплом майже всіх без виключення  жителів, не залежно від того, проживають вони у місті чи  на селі. Та і сучасні електричні плити є більш надійними і зручними засобами  приготування їжі. Звичайно, якщо електростанції працюватимуть  з використанням природного газу,  то ціна електроенергії також з часом зростатиме. Але ж Україна має великі запаси  урану та досвід будівництва і експлуатації атомних електростанцій, то ж має потенціал для нарощування та генерації дешевої  електричної енергії на АЕС. Однак, якщо ми будемо будувати нові  атомні блоки з реакторами РБМК,  то психічне здоров’я нашого  народу від постійного очікування Чорнобиля  лише погіршуватиметься, нівелюючи всі переваги дешевої електроенергії. Але якщо ми будемо встановлювати  на своїх АЕС реактори  … чи ВВР  і вакуумні висотні башти для  втягування в себе викидів ядерних реакторів в разі  теплових вибухів  в них, то українці почнуть відноситись до сусідства  з АЕС спокійно, як жителі  канадського міста Торонто, у пригороді якого  працює потужна АЕС, на якій мені довелось побувати.

Але нарощуючи кількість ядерних  реакторів, ми зобов’язані  одночасно розв’язувати  іншу проблему – куди  дівати електроенергію у   нічні провали навантаження, адже АЕС для забезпечення безпеки повинні працювати цілодобово у базовому режимі. Можливості використання для цього   гідроакумулюючих електростанцій   в Україні обмежені 3 тисячами мегават.  Тому над розбудовою АЕС потрібно  розпочинати будівництво повітряних акумулюючих  електростанцій. Благо, для створення   повітрясховищ  відпрацьованих шахт, свердловин і карстових печерних коридорів, що під землею тягнуться на сотні  кілометрів, у нас вистачає.

То ж  за цією перспективною технологією акумуляції електроенергії ми могли б дуже скоро посісти провідне місце у світі. Слід зазначити, що повітряні акумулятори розв'язують іще цілу низку проблем. Так, витісняючи воду з Карстових печер, вони зупиняють процеси печеророзростання, а витісняючи воду із шахт, знижують рівень грунтових вод, і рани не поверхні землі легко заліковувати, накривши відпрацьовані кар'єри бетонними покрівлями і перетворивши їх не повітресховища. Тож енергетичну та екологічну безпеку нашої країни я бачу в атомній енергетиці, доповненій повітряними акумулюючими електростанціями. Дякую за увагу.

 (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Борис Іванович. До слова запрошую Сторіжко Володимира Юхимовича – директора Інституту прикладної фізики Академії наук. Підготуватися Юрію Іллічу Кундієву.

СТОРІЖКО В.Ю. Шановний Микола Володимирович, шановні учасники слухань! Заслуговує на всебічну подяку наполегливість і цілеспрямованість нашого Комітет з питань науки і освіти. І хотілося б йому побажати продовжити цю роботу, тому що з власного досвіду я знаю, що ініціаторів цієї стратегії чекає досить нелегка праця разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки, іншими урядовими структурами.           

У нас є унікальна можливість, не виходячи з цього залу, у нас є тут ці кнопки, і ми можемо прийняти дуже швидко необхідно закони, але, на жаль, у нас немає повноважень. Я пригадую, що ще в 94-му році цей Комітет з питань науки і освіти робив спробу започаткувати напрямок на інноваційний курс нашої держави. Я пам'ятаю, що на запрошення Верховної Ради в цьому залі виступав в 94-му році президент нашої академії Борис Євгенович Патон, в якому був викладений погляд Академії наук на стратегію розвитку нашої держави. То був час, коли між парламентом і Президентом були більш-менш нормальні стосунки і  Президент підхопив ці ідеї, була, як ви пам’ятаєте, створена Державна комісія з питань реформування науки, була Всеукраїнська нарада з питань науки і так далі. Але буквально через рік  дружба  закінчилась, і всі питання, які піднімалися у той час, вони  відійшли поступово на задній план. І на великий жаль це протистояння продовжується і сьогодні.

Я хотів би  дискутувати з приводу різного роду людей про реформування структур  управління і так далі, і так далі. За наш час ми  перепробували вже  безліч різних варіантів створення, було і Міністерство науки і технології, Інноваційний фонд і так далі, і так далі, але це нічого не дало. Я колись працював у Єгипті  тривалий час. Пригадую, що  коли приходив новий фараон, то він перше  що робив, то  знищував всі монументи і ставив свої. Потім, коли  Єгипет  почав занепадати, уже було важко це робити, то знімали тільки  голову і ставили   голову існуючого фараону.

Питання не в цьому.  Питання полягає в тому, що, на жаль,  корінь  наших бід полягає в тому, що у нас немає  консолідації влади, немає консенсусу політичних сил і протистояння у суспільстві. Це буде  заважати і, на жаль, воно заважає поступовому руху на безальтернативному шляху на інноваційний розвиток. 

Комітет провів протягом останніх двох чи трьох років колосальну  роботу і аналіз існуючого міжнародного досвіду по всіх країнах світу. Я уважно читав цей матеріал дуже цікавий і повчальний. І, на мій погляд, найбільш послідовна  державна політика здійснюється у  Великобританії і Японії, тому невипадково, що ці  країни в лідерах. І тут підтвердить  академік Комісаренко, свого  часу ми цей досвід вивчали в Великобританії, але, на жаль, не вдалося це реалізувати. Цим шляхом пішли зараз Угорщина, Польща, Чехія і так дальше.

Таким чином, що робити, як робити, в якій послідовності, це добре відомо. Необхідна політична воля усіх без виключення гілок влади, консенсус політичних еліт. Без цього буде дуже важко реалізувати цю стратегію.

При розробці цієї стратегії хотілось би побажати розробникам врахувати три, на мій погляд, дуже важливих речі. Це перше: до опрацювання стратегії мають бути залучені в рівній пропорції три групи експертів, незалежних експертів, які представляють науку, промисловців-підприємців і владні структури. Друге: стратегія має бути…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

СТОРІЖКО В.Ю. Одну хвилину, півхвилини.

Стратегія має визначити загальнодержавні пріоритети технологічного розвитку галузей економіки, а уже з цих пріоритетів мають бути сформовані пріоритети науково-технічні. Тому що ті вражаючі цифри, які приводив Гейтс, здається, що 600 програм – і жодна не виконана - це розпорошення коштів, це закопаний інтелект і так далі.

І третє: що в якості головних пріоритетів має бути лише два критерії – це очікуване зростання валового продукту і підвищення рівня життя громадян. Але, я повторюю, для цього потрібно нам припинити протистояння у владі. Дякую за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Юрія Ілліча Кундієва, віце-президента Академії медичних наук України. Підготуватися Комісаренку Сергію Васильовичу.

КУНДІЄВ Ю.І. Шановний Микола Володимирович, шановні учасники слухань! Перш за все, я хочу доповісти вам, що в Академії медичних наук надзвичайно уважно поставилися до проекту стратегії і ретельно її вивчили. Ми прийшли до висновку, що ця складна, надзвичайно важлива, комплексна проблема, яка має своєю складовою соціо-гуманітарну частину. Про це говорив тут, з цієї трибуни Валерій Миколайович.

Разом з тим, ми відзначаємо, що в умовах економічної, екологічної та демографічної кризи в структурі населення України спостерігаються руйнівні тенденції, що призводить до скорочення трудового потенціалу, зменшується питома вага молодших вікових груп, як резерву трудового потенціалу, зменшується загальна чисельність працездатного населення у порівняні з 2001 роком на 2,5 мільйони, а також чисельність населення зайнятих в економ…, в сфері економіці – майже на третину.

Відомо, що від принципу переважного медичного обслуговування працюючого  населення Україна відмовилася. на жаль. До речі, цей принцип взяли на озброєння всі скандинавські  країни без винятку і Сполучені Штати Америки зараз.

У нас це призвело майже до повної  ліквідації медичних установ на виробництві. Я хочу навести тут тільки одну  цифру: сьогодні здоровпунктів на виробництві менше, чем було в 1928 році. Звідсіля о ці необачні дії призвели до різкого погіршення здоров’я працюючого населення. Професійні хвороби зараз виявляються у виражених формах, які не підлягають реабілітації. Звичайним явищем стало діагностування одночасно кількох професійних захворювань у одного і того ж працівника. Нині кожний працюючий потребує негайного оздоровлення, його треба класти на ліжко, але він приховує стан свого здоров’я, бо буде звільнений  роботодавцем.

Почастішали випадки раптової смерті, не тільки нещасних випадків, про що ми, на жаль, досить часто слухаємо із засобів масової інформації, а й випадки раптової  смерті, які замовчуються. За таких темпів погіршення професійного здоров’я, ми це підрахували, вже у 2015-2020 роках потреба у трудових ресурсах у провідних галузях промисловості зможе бути задоволена лише на 38-44 відсотки. Це загрожує  колапсом виробництва у таких галузях, як металургійна, хімічна, коксохімічна, вугільна, гірничо-збагачувальна та  енергетична промисловість.

Шановні колеги, загальновідомо, що здоров’я нації, де основу складає працююче населення, є запорукою успішного економічного розвитку держави. На превеликий жаль, сьогодні наш роботодавець мислить категорією  примітивного меркантилізму і здобуває свої надприбутки ціною здоров’я працівника. Такий підхід підриває будь-яку перспективу, і перш за все, інноваційний розвиток держави. Ми …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

КУНДІЄВ Ю.І.  Я одну хвилинку.

У проекті стратегії значне місце приділено реформування сфери науки і освіти. Ви знаєте, там значне місце перш за все реформуванню академічної науки. Ми з вами свідки Національна академії наук, як і державні академії удосконалюють свою діяльність. І мені здається, що слід припинити цей зуд на реформування,  який  я впевнений може призвести до руйнації, а не до позитивних  наслідків.

Великий сумнів у нас викликають пропозиції про  зміну щодо атестації докторів наук, пропонується два сорти докторів, так би мовити місцевий і державний. Знову таки це  реформаторський зуд, навіщо це робити? Ми маємо усталену систему атестації наукових кадрів.

Великий сумнів викликає пропозиція щодо надання Національній  академії наук подвійного статусу, як  вищої наукової установи та громадської організації. Навіщо це робити, це знову таки тенденції, які не приведуть до прогресу, до того, на ми сподіваємося. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. До слова запрошую Комісаренка Сергія Васильовича, директора інституту біохімії імені Палладіна.

КОМІСАРЕНКО С.В.  Шановний Микола Володимирович! Шановні народні депутати! Присутні! Сьогоднішні слухання можуть стати доленосними для української науки і економіки в залежності від їх результатів. Ми свідками без перебільшення фантастичного прогресу в розвитку сучасної біології і медицини і можна  годинами розповідати про цей прогрес у світі та причини нашого відставання. Але з огляду на брак часу мій виступ буде у вигляду реферативного викладу тільки деяких, на мій погляд важливих  положень. Національна академія наук України відповідає за медико біологічні дослідження, а також очолює комісію з  питань біобезпеки і біозахисту при РНБО України.

Справа в тім, що  біобезпеки є однією із головних складових частин безпеки будь-якої країни. І на жаль, в Україні немає ефективної системи державної безпеки до якої серед іншого належить існування власної біотехнологічної промисловості, виробництво, зокрема, найбільш важливих диагностикумів, вакцин, антитіл та протимікробних і протитоксичних препаратів. В Україні зараз не випускається жоден вітчизняний антибіотик чи вітамін, хоча … антибіотиків у нас є, є технології виробництва найважливіших вітамінів і інших біологічно активних речовин. Тому потрібно підтримати рішення РНБО України про створення в Україні ефективної системи біобезпеки та створення державного центру сучасних біотехнологій.

Шановні присутні, наука і впровадження її результатів – є основою науково-технічного прогресу і основною сучасної економіки, це тривіально. Але в першу чергу йдеться про те, що потрібно використовувати високі технології, так звані „хай тек” які мають високу додану інтелектуальну вартість. До „хай тек” зокрема відносяться і в першу чергу сучасні біотехнології на основі генних і клітинних технологій. Зараз вони складають дуже незначну частину сучасної продукції в Україні, тільки один короткий приклад. Одні з найдорожчих ліків в світі, це такий званий „Сиризім” для лікування хвороби Гоше, коштують біля 200 тисяч доларів на курс на одного хворого на рік. І це тільки декілька грамів діючої речовини, які можна отримати в одній лабораторній кімнаті при відповідному устаткуванні. Без перебільшення, інститути НАН України мають потужний інтелектуальний потенціал і можуть дати дуже багато для медицини та економіки України. Тут і діагностичні, і медичні препарати, тут і устаткування для медицини, ми маємо технологію вироблення найбільш очищених високоактивних препаратів, які і раніше випускалися деякі з них, і давали високий економічний ефект, які зараз, деякі з них тільки зараз випускаються, а більшість з них все-таки не використовується зараз. Чому ж не використовуються вже існуючі важливі технології, що потрібно для їхнього впровадження? Якщо коротко, то це законодавство в сфері інтелектуальної власності та інноваційної діяльності, це підтримка держави і звичайно фінансування.

На нашу думку найбільш проблемним в чинному законодавстві України є визначення право власника та розпорядника, об’єктів права інтелектуальної власності, так звані …, який створені за кошти державного бюджету. Одним із спосіб впровадження наукових розробок у виробництві світової практики, це добре відомо, і створення так званих ..., чи ...-кампаній. І заснування таких кампаній вимагає створення установчого фонду, до якого відчужується інтелектуальна власність, що належить науковій установі.

Однак, за чинним законодавством  така   процедура вимагає застосування довготривалих і складних процедур узгодження з різноманітними державними органами, організацією аукціонів і так далі.

Законодавство України з прав інтелектуальної власності закріплює, що право власності належить  автору та установі, в якій він працює. Проте  питання це  суперечить законодавству України, яке регулює інше питання – це правовий статус об’єктів, що знаходяться в державній власності, зокрема Національної академії наук України тобто це  конфлікт.

Особливо гостре питання, кому належить інтелектуальна власність, виникає при необхідності відчуження прав  інтелектуальної власності, неоднозначність цієї проблеми перешкоджає  ефективному здійсненню та реалізації  прав на таку інтелектуальну власність та їх комерціалізації.

Закон України „Про державне регулювання діяльності в сфері трансферних технологій” залишається декларативним без механізму відповідного застосування.  Все це призводить до зменшення результативності винахідної діяльності, гальмує  інноваційний розвиток економіки держави в цілому.

Держава повинна здійснювати підтримку в сфері реалізації технологій різноманітними засобами, не лише  збільшенням фінансування наукових досліджень. Це   соціальні замовлення, це  митні пільги і інші. Ви собі не уявляєте, які зараз вчені, які перепони вони мають при розмитненні  найбільш примітивних інколи реагентів   та устаткування.

І закінчуючи, тому що в мене вибігає вже час, можу зараз розповісти деякі  приклади з-за кордону як робляться ці інновації, зокрема в Фінляндії, коли створює держава невеличке підприємство, вона роздає гранти, а потім з тих грантів, які виявляються дуже цікавими, вона фінансує частину і входить  держава у власність цих підприємств з тим, щоб цю  власність можливо потім цей інтелектуальний багаж до себе  повернути.

І наприкінці я хочу навести одне мудре прислів’я: „Що прогрес  це   не стільки питання швидкості, скільки питання напряму руху”. І сподіваюся, що ми будемо рухатися у правильному напрямку.  Дякую за увагу! 

(О п л е с к и).

ГОЛОВУЮЧИЙ.   Дякую, Сергій Васильович!

Шановні колеги! Ми зараз в найдраматичнішому моменті знаходимося, оскільки я, як головуючий, приречений зупинити обговорення, ще ми маємо вісім осіб, які записані і двоє додатково записалися, але рівно в 18 годин зупиняється трансляція і я зобов’язаний завершити це засідання, я просто по залу побачу, що ви мінімум годину ще готові були дебатувати, але мій обов’язок зараз зупинити обговорення, ми маємо за Регламентом ще можливість, буду просити я Володимира Івановича і наших міністрів визначитись, щоб чи в разі необхідності Богдан Михайлович і Іван Олександрович невеличкі навіть, я б сказав так не заключні слова, заключні репліки. Тому до заключного слова запрошую Володимира Івановича Полохала голову Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, який ініціював і організував ці слухання. Будь ласка, Володимир Іванович.

ПОЛОХАЛО В.І. Шановні учасники парламентських слухань! Шановний Микола Володимирович! Звичайно те, що були ініційовано парламентські слухання, це весь комітет, який збирався, насамперед, на ваші побажання, ваші інтенції і, ви знаєте, добре, що ми постійно працюємо в такому реальному режимі експертного, солідного обговорення. Я, єдине, що хочу сказати, що нас сьогодні слухали і бачили близько двох мільйонів осіб, це Інтернет-конференція на сайті Верховної Ради, це УТ-1, це „Рада”, включення і нас слухали в багатьох містах, в даному випадку і в Харкові, і в Дніпропетровську там були ректори, бізнесмени, відомі вчені і тому аудиторія загалом от нас десь реально 1100-1200 чоловік і 2 мільйона нас сьогодні слухало, це означає, що при всьому тому, що було близько 900 заявок потрапити до цього залу. Перше. Тема актуальна, банально кажучи.

Друге. Вона потребує розумного, цивілізованого, наукового розв’язання і від цього ми вже нікуди не дінемося, тому що криза нас штовхає.

І третє. Я думаю, що трошки несправедливі були Валерій Михайлович Геєць, якого я страшенно поважаю, про те, що тут немає тих, хто приймає рішення.

Володимир Юхимович Сторіжко сказав: „Справді, рішення приймається, двохмільйонна аудиторія, я думаю, що Верховна Рада в своїх рекомендаціях, які будуть ухвалюватися і стратегії не може ігнорувати цю аудиторію. Звичайно краще було , щоб приймали, з цієї проблематики приймали рішення, як сказав академік Сторіжко. Але це не означає… але депутати не зможуть сьогодні проігнорувати сьогоднішні думки, точки зору і наші рекомендації. Я в цьому впевнений. І знаєте, найкращий спосіб подивитися на сайт, хто як  голосував  за ті чи інші рішення, які торкаються інновацій і науки. А подивіться, будь ласка,  так теж ніколи не було, тому що три міністра, шановні керівники,  заступники міністрів інших відомств, привітання Прем'єр-міністра  на сайті висить, про що сказав Микола  Володимирович, на сайті  Кабінету Міністрів  і нашому сайті комітету, вона тільки прилетіла  із Люксембурга  і миттєво зреагувала, і  навіть тут  була б, якби не два міністри іноземних справ.  Так що ми працюємо тісно з Кабінетом  Міністрів, це не означає, що  з усім погоджуємося, тому і критика лунала. І тут не треба ображатися, справедлива критика може навіть недостатньо із залу, але  це говорить про цивілізованість, культуру присутній аудиторії, яка ………….. І керівники міністерств  і відомств, думаю, натяки зрозуміли, про що  сьогодні йшлося і про що можна сказати   на багато  різкіше і грунтовніше. Це перше.

І друге відносно деяких питань. Два, коротко питання, які були. Яне хотів би торкатися цих питань. Помітили тут не було політики і така націленість нашого комітету. Взаємодія всіх гілок влади,  я підтримую академіка Сторіжка, не буде політичної волі, ми її формуємо, і у цьому суть  парламентських слухань і двох мільйонів глядацької, слухацької аудиторії, коли всі гілки  влади будуть над цим працювати. Коли одна гілка вибивається або якась інша – це дуже погано, тому я не акцентував на це увагу. Але оскільки була записка, скажу: справді, близько  200 експертів працювали  над  підготовкою  рішення   Ради Національної безпеки і оборони про правовий захист  інтелектуальної власності  та посилення ролі у формуванні  національного багатства. 21 листопада проголосували за це рішення, проголосували. До цього часу воно не введене у дію.  Я знаю чому і не хотів  би про це говорити.  Був запит депутатський у цьому залі. 344 депутати звернулися: чому не вводиться у дію?  Відповідь  була така відповідь, ну з цієї вулиці: редагується, опрацьовується проект указу Президента, який складається з двох рядків. Сім місяців  редагується указ Президента. Це як приклад відсутності  тієї необхідної політичної волі  і консолідації. Тому я у своєму  виступі … було питання, я відповідаю. Сподіваюсь, що  до кінця каденції  Президента все-таки цей указ з’явиться, і це рішення буде введено, тому що воно дуже важливе  для розуміння ситуації і всієї стратегії.

І, нарешті, останнє. Шановні учасники парламентських слухань, шановні міністрі, шановний Микола Володимирович, я просто  хотів подякувати апарату нашого комітету, Апарату Верховної Ради, це була перша,  трошечки може невдала спроба, але ми опробували спосіб – парламентські слухання виносим на широкий загал. Тому тут працював величезний колектив: Апарат Верховної Ради, особливо ті, хто  торкається, разом із Майкрософтом, з Академією наук розробили нові системи…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.

ПОЛОХАЛО В.І … що це така традиція буде започаткована, щоб парламентські слухання  були важливим чинником  впливу на депутатський корпус, на артикулювання тих ідей  і пропозицій, які дадуть нам інноваційну стратегію, а значить  і виживання у субглобалізованому світі. 

Дякую за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимир Іванович.

Ще один доповідач має право на заключне слово. Я Богдана Михайловича Данилишина, міністра економіки, просив до 3 хвилин, щоб ми могли завершити.

ДАНИЛИШИН Б.М.   Шановний Миколо Володимировичу, шановні учасники  слухань, шановне товариство, найперше, дозвольте від імені  уряду України, особисто Прем`єр-міністра України  подякувати всіх вас, хто приймав участь у сьогоднішній парламентських слуханнях . Хочу сказати, що, дійсно,   сьогодні прозвучала розмова, яка буде мати далекосяжне значення, думаю, для становлення посткризової  економіки нашої держави і прийняття тих рішень, які дійсно будуть формувати  інноваційний тип розвитку економіки нашої країни. Для України важливо зараз виконувати два завдання: у першу чергу – це формувати так званий наздогоняючий тип розвитку нашої економіки, і друге – формувати так звані етапи перспективного розвитку нашої економіки, які, власне, будуть визначати модель інноваційного типу формування господарства країни. І думаю, що всі ці напрацювання, які сьогодні визначне у Стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку нашої економіки до 2020 року, ваші пропозиції, пропозиції вчених Національної академії наук, галузевих академій наук України знайдуть відображення не тільки у стратегічних документах нашої країни, але хочу вас запевнити, що ми стараємося їх впроваджувати у рішення уряду України.

Я ж теж людина, яка 20 років попрацював в Національній академії наук України, і хочу зазначити, що також нелегко адаптуватися і до урядових реалій, але уряд крок за кроком старається напрацьовувати і впроваджувати ті доробки і ті напрацювання, які є в Національній академії наук, галузевих академіях наук і провідних інститутах нашої країни.

Тому хочу вас закликати до конструктивної ділової співпраці з урядом України. Уряд відкритий до конструктивних розробок, до конструктивного діалогу. Ми зараз шукаємо ті проривні точки і ті проекти, які можна фінансувати як з Державного бюджету, залучати сюди гранти міжнародної технічної допомоги і фінансування з провідних наукових центрів. І думаю, що якраз сьогоднішнє обговорення буде тою відправною точкою, яка, власне, і дозволить сформувати нам ті напрямки інноваційного розвитку, які дадуть змогу сформувати найбільш ефективні форми виходу нашої держави із світової фінансової кризи і запропонувати, дійсно, модель інноваційно-інвестиційного напрямку розвитку нашої економіки.

Я ще раз дякую всім за участь у нашому обговоренню. Бажаю всім успіхів у цій нелегкій справі. Дякую вам. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Богдан Михайлович.

Іван Олександрович, ви хотіли теж? Будь ласка, до трьох хвилин. Міністр освіти і науки Вакарчук Іван Олександрович.

ВАКАРЧУК І.О. Шановні колеги, шановні пані і панове, я складаю подяку всім за це обговорення, за ті пропозиції, які прямо чи опосередковано стосувалися роботи Міністерства освіти і науки. Я складаю подяку нашому профільному комітету і голові Володимиру Івановичу Полохалу за співпрацю. Я думаю, що ці пропозиції ми візьмемо під увагу і будемо далі працювати для того, щоб ці всі пропозиції можна було втілити в життя.

Дякую вам за увагу. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іван Олександрович.

Шановні друзі, будемо підбивати підсумки. Я радію, радію з нашої сьогоднішньої зустрічі і розмови, бо з мого досвіду це перше у нас таке зібрання, де я лише кілька раз, і то здебільшого народним депутатам, просив продовжити регламент. Всі на стільки дисципліновано і відповідально віднеслися до дискусії, що ця школа, так би мовити, української науки була підтверджена навіть в такій формальній справі, як дотримання регламенту.

І тут були жарти про те. що не вистачає  наукової складової, чи інтелектуальної ... в парламенті, чи жарти, чи правда. Звичайно, це правда, тому що чи я, який прийшов з вузівської науки, чи Володимир Іванович, нас тут така меншина в українському  парламенті і, звичайно, більшість складають ті люди, які з бізнесу прийшли. І, очевидно, українському парламенту бракує цієї наукової інтелектуальної складової для того, щоб приймати адекватні і правильні рішення. Отже, коли справа дійде туди до всяких політичних там  питань, нам треба змобілізуватися  і подумати, щоб в парламенті належним чином була представлена українська наука.

Я переконаний в тому, що сьогодні  дуже чітко знайдений цей алгоритм, що наука сама по собі не може просувати країну вперед, чи влада сама по собі не може це робити, чи освіта сама по собі, чи бізнес сам по собі. Тобто насправді трагедія теперішньої ситуації української помноженої на світову економічну кризу полягає в тому, що кожна з цих складових, чи цих інститутів бореться в своїй системі координат, шукає механізми виходу із непростої ситуації. Натомість, якщо це мусить бути   спільна позиція із високим таким інтернативним і генеруючим елементом.

Володимир Іванович говорив сьогодні про те, що бізнес своїм життям живе, і він чомусь не думає, що наука – це те,  у що вони повинні інвестувати, бо інакше не буде доброго бізнесу. Влада не лише роз’єднана всередині, вона ще до кінця не відчуває ці взаємини з наукою. Вона думає, що наука має консультативні, дорадчі функції, а не самостійні, автономні функції, хоча сьогодні, я думаю, що криза підштовхує владу в цілому  визнати самостійний статус науки, від якої дуже багато залежить.

Очевидно, освіта в останній період теж пройшла непростий шлях. Сьогодні, напевне, треба непопулярні речі робити, про які і міністр говорив, треба зупинити у нас поширення вузівської системи до села, бо я вже у районних центрах  університети зустрічаю, де жодного кандидата наук немає. Очевидно, треба все-таки піти тим шляхом, що у нас є академічні, класичні університети, вузи, які пройшли досвід, вишкіл, і де можлива серйозна співпраця між вузом і фундаментальною наукою, бо як такої співпраці немає, то вуз не працює як суспільно значимий інститут.

Якщо у такій співпраці ми підемо, то наша стратегія, яку ми сьогодні обговорювали, не буде разовою акцією чи просто документом, а буде тим дороговказом, які будуть ці чотири сигарети, які я назвав виконувати. Тому я сподіваюся, що комітет проаналізує всі тут зауваження і ще можливо буде якесь зібрання, щоб вийти на погоджений варіант стратегії інноваційного розвитку України до 2020 року.

Зрозуміло, що парламент прийме рекомендації і зараз тут всі свої, скажу про не просту історію законопроектів, пов’язаних з технопарками і різними інноваційними речами, моя порада є така. Оскільки на початку 90-х склалася не дуже добра слава про всю цю історію, то  очевидно нам треба домагатися, а я кажу нам, бо я теж як людина, яка за це переживає домагатися меншого. Тобто зараз при тому, коли Володимир Іванович готує там в комітету до другого читання, чи до другого повторно читання, остаточного голосування треба подумати, що для старту нам треба. Наприклад, чітко я  відчуваю Верховна Рада готова піти на те, щоб всі для технопарків, наукових  інституцій, які створюються вузами, все, що завозиться в Україні і не виробляється Україною є готовність це  прийняти.

Можливо якісь чітко ще сформулювати ті преференції, які необхідні для цього просування. Краще  ми це зробимо  тоді точно це парламент прийме і я думаю, що уряд нас підтримає, бо як ми забагато просимо, тоді це виникає зразу питання і немає взагалі нічого. Тому я переконаний, що і під впливом теперішньої нашої дискусії, цей довго страждальний законопроект буде ухвалений з якоюсь такою компромісною версією, а тоді завдання науки дуже просте, показати успішні приклади, як такі технопарки і бізнес-центру дають добрий результат. Тоді можна другий крок зробити і зафіксувати ще якесь інвестиційне чи фінансове вливання, бо як прагнутемо занадто багато, нічого не отримаємо.

Тому, друзі, ще раз вдячний вам за конструктивну таку продуктивну інтелектуальну роботу, сподіваюсь, вона принесе не лише користь вам, а всій країні. Дякую. (О п л е с к и)