Комітет Верховної Ради України

СТЕНОГРАМА

круглого столу на тему: «Інституційне забезпечення Національної системи кваліфікацій: стан, проблеми та шляхи їх вирішення»

02 березня 2018 року

Веде засідання голова підкомітету з питань дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, а також забезпечення реалізації права на освіту осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія, територія проведення антитерористичної операції та територія населених пунктів на ліні зіткнення Комітету з питань науки і освіти КРЕМІНЬ Т.Д.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Ми маємо право розпочинати наше засідання із запізненнями, не зважаючи на таку погоду. І з огляду на таку зимову погоду, просив би усіх учасників сьогоднішнього круглого столу максимальної динамічності, лаконічності для того, щоб ми по-справжньому сьогодні змогли започаткувати роботу з розгляду питання "Інституційне забезпечення Національної системи кваліфікацій: стан, проблеми та шляхи їх вирішення".

Я хочу подякувати усім учасникам сьогоднішнього засідання, хто відгукнувся, хто по-справжньому розуміє, наскільки важливим є це питання, особливо в контексті прийнятого Закону про освіту, тих вимог, які поставлені в резолютивній частині цього головного документу, одного з найважливіших документів для реформ нашої освіти.

Хочу сказати, що сьогодні в засіданні беруть участь: заступник голови Державної служби зайнятості  Юлія Сергіївна Жовтяк. Дякуємо  вам. Перший заступник голови Державної служби статистики України Андрій Валерійович Іщенко. Перший віце-президент Національної академії педагогічних наук Луговий Володимир Іларіонович. Віце-президент Національної академії наук академік Сергій Іванович Пирожков. Заступник міністра освіти і науки України, професор Юрій Михайлович Рашкевич. Заступник міністра аграрної політики і продовольства України Віктор Васильович Шеремета. Дякуємо вам. А також високоповажні представники інших міністерства, відомств, керівники, яких я не назвав, зокрема Міністерство внутрішніх справ, інших міністерств, представники закладів вищої освіти, наукових установ тощо.

Шановні учасники засідання круглого столу, запропонована тема круглого столу є надзвичайно важлива і актуальна, адже формування Національної системи і кваліфікації потребує тривалих підготовчих дій, в тому числі щодо кадрового, законодавчо-нормативного, програмного, організаційно-інституційного забезпечення. Як було згадано, законом про освіту започатковано законодавче забезпечення функціонування Національної системи кваліфікації, зокрема описані рівні Національної рамки кваліфікації.

Ми вважаємо, що розвиток Національної системи кваліфікації потребує побудови правильної траєкторії розвитку системи з визначенням чітких етапів виконання заходів з її впровадження і подальшого розвитку, змістовним її наповненням, визначенням головного суб'єкта з регулювання кваліфікацій в Україні тощо.

Важливо зауважити, що "Прикінцевими положеннями" Закону про освіту Кабмін доручив протягом 6 місяців з дня набрання чинності цього закону підготувати  і подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону про Національну систему кваліфікації. Час спливає, і, зрозуміло, ми повинні бути максимально мобілізованими для того, щоб максимально  попрацювати над розробкою відповідного закону за участі усіх сторін.

Крім іншого, відповідно до Закону про освіту протягом року з моменту введення його в дію, самого закону, Кабінет Міністрів буде доручати створити Національне агентство кваліфікації. В подальшому для розбудови Національної системи кваліфікації необхідно відкрити і сертифікувати мережу кваліфікаційних центрів, роботодавцям стимулювати створення галузевих рад, створити необхідні, окремі структури у складі органів управління, організацій, установ з метою забезпечення участі усіх сторін у процесах, пов'язаних із визнанням результатів навчання, розроблення, забезпечення якості, присвоєння кваліфікації національному та галузевим рівням. Разом із тим слід зауважити, що в Державному бюджеті на цей рік не передбачено фінансування діяльності згаданого агентства, яке повинно бути створено у 2018 році.

Тим не менше слід сказати, що окремі етапи щодо створення цього агентства минулими роками виконувались. Зокрема, у 2010-2011 роках окремими народними депутатами вносилися законопроекти про Національну систему кваліфікації. Вони, на жаль, не були прийняті, в тому числі через те, що не були між собою синхронізовані. Крім того, в 2011 році робочою групою на базі Міносвіти було завершено розроблення Національної рамки кваліфікацій, і вона була затверджена Постановою Кабміну 23 листопада 2011 року.

У 2013 році на громадські обговорення Міносвіти було винесено проект стратегії розвитку Національної системи кваліфікацій до 2020 року, на жаль, прийнята не була. Водночас були реалізовані пілотні проекти створення освітніх стандартів на компетентнісній основі і професійних стандартів. Сьогодні в Україні діє шість галузевих рад з розробки професійних стандартів.

Повертаючись до історії питання, хочу додати, що окремим розпорядженням Кабміну від 14 грудня 2016 року затверджено план заходів із впровадження Національної рамки кваліфікації на 2016-2020 роки, і він був вже узгоджений із дев'ятьма заінтересованими центральними органами виконавчої влади. Зокрема, це органи національного рівня, Національна академія наук, Національна академія педагогічних наук, але цей план зрештою потребує свого виконання.

Маємо сьогодні велику кількість проблем із запуском цієї системи, які мають системний, масштабний характер, але виконувати цю роботу і треба. Тому сьогодні пропонується обговорити проблеми інституційного забезпечення Національної системи кваліфікації, зокрема, створення Національного агентства кваліфікації, кваліфікаційних центрів, інших структур. Важливо підкреслити, що цей круглий стіл ініційовано нашим Комітетом з питань науки і освіти, тому ми маємо на меті в першу чергу стимулювати таке прискорення і злагодженість в роботі заінтересованих сторін. Для цього ми пропонуємо проект резолюції круглого столу, він у вас є у наявності. Просимо висловити, крім іншого, і своє бачення щодо його положень, подати можливі свої зауваження, пропозиції, рекомендації тощо або підтримку.

Тому на початку я хотів би надати слово Мельнику Сергію Вікторовичу, кандидату економічних наук, доценту, провідного науковому співробітнику Відділу економіки вищої освіти Інституту вищої освіти, Академії педагогічних наук України, національному експорту Європейського фонду освіту з питань моніторингу заходів із запровадження Національної рамки кваліфікації, який коротко пояснить особливості виконання плану заходів із впровадження Національної рамки кваліфікації на період 2016-2020 років.

Дякую.

МЕЛЬНИК С.В.  Дякую, Тарасе Дмитровичу.

Я теж хотів би подякувати Комітету Верховної Ради за таку ініціативу, це наше перше зібрання. І зверніть увагу, Національна система кваліфікації, інституціональне забезпечення. Якщо так по великому рахунку, то існує сім складових створення Національної системи кваліфікації. І це лише перша чи одна із них, тобто зразу ж у мене пропозиція зробити такі наші круглі столи традиційними на базі комітету, а можливо, навіть розширену з іншими комітетами, тому що питання торкається і формування державного замовлення, питання торкається і регулювання ринку праці, ну тобто підготовки кадрів в широкому сенсі.

Ну, перш за все, у вас є роздаткові матеріали, там і моя презентація. Маленький екран, і я думаю, ви можете якось… паралельно давайте будемо рухатися.

По-друге, у вас в роздаткових матеріалах є брошурка "Моніторинг виконання плану заходів". Він уже функціонує більше року. Ну і ми про ці питання будемо зараз вести мову.

Відносно в короткому режимі. Зрозуміло, дуже цікаве, інформаційне, для когось нове питання, тому, Тарас Дмитрович, я думаю, ви мене зупините, де я там уже буду перебирати.

Три позиції. Перша. Національна система кваліфікації, вона в Україні існує, але в тому форматі, як виписано в Законі "Про освіту", це нова модель, її треба розбудовувати. В світі більше 150 країн це роблять. Ми починали ще… Дійсно, багато зроблено. Ще в 2008 році. За ці 10 років, на жаль. ну ми десь там в останніх десятках цього переліку країн, і ще більше, на жаль,  ми вже програли ці змагання і нашому близькому зарубіжжю, і пострадянському простору. Ну, можливо, якщо виключити Туркменістан, там своя система і бачення регулювання ринку праці. І та ж Молдова фактично за останні два роки випередила нас в більшості питань, мінімум, на 10 років і практично туди  вже треба їхати і вивчати досвід.

По-друге, це перший приклад імплементації статей 32, 40 Закону "Про освіту", якому півроку і фактично якому  в форматі цієї статті виконується.

Ну і останнє, що матеріали різні, вони проблемні, десь суб'єктивні. Тому, зважаючи на новизну цих підходів, хотів би звернути увагу, що вони носять дискусійний характер, до чого я і закликаю.

Ну, давайте наступний слайд. Відповідно до статті 37 Національна система кваліфікації – це сукупність інституцій правових норм, які регулюють процеси формування освітніх та/або професійних вимог до осіб відповідно до потреб суспільства та ринку праці, оцінювання кваліфікаційного рівня. Структура і функціонування її визначаються законом.

Сьогодні в цих матеріалах, теж звертаю увагу, ми розглядаємо в більшості своїй професійні кваліфікації. Тобто освітні кваліфікації, які визначені теж Законом "Про освіту", вони тут частково розглядаються, але це інше питання перш за все тому, що вони дуже комплексні і складні. Тобто застереження, зразу орієнтуйтесь на те, що ми розмовляємо про професійні кваліфікації, тобто ті, що потребує ринок праці.

Наступний слайд. Тут запропонована схема, вона дуже відносна, це застаріла модель, можливо… Ну, чинна модель, але вона уже змінюється. Вже Тарас Дмитрович зазначив, що вже в нас створені і є галузеві ради з кваліфікації, є професійні стандарти. Тобто… Ну, в принципі дуже багато динамічних змін відбувається, але ця модель все-таки превалює. Тобто за цієї моделі ми ще зорієнтовані на класифікатор професій, кваліфхарактеристики, довідники, на основі яких без вивчення реального прогнозування і потреби на ринку праці форматуються освітні стандарти, переліки тощо.

Відповідно Міністерство освіти і науки продовжує здійснювати їх затвердження, ліцензування освітньої діяльності закладів освіти, які як провайдери освіти присуджують на сьогоднішній день освітні кваліфікації, це апріорі, але вони присуджують і професійні кваліфікації, що викликає дуже багато нарікань в ринку праці у роботодавців, і держави в цілому, тому що рівень, якість підготовки і відповідність цим професійним кваліфікаціям реальним вимогам ринку праці, ну, м'яко кажучи, не відповідає дійсності. І ті пілоти чи експерименти, які проводилися, ну, наприклад, Міністерство охорони здоров'я, яке протестувало своїх майбутніх лікарів і визначило, що менше 10 відсотків випускників здатні, здібні зразу ж іти до роботи. Тобто ці питання, зрозуміло, специфічні, але їх можна інтерполювати в цілому на, принаймні на випускників вищої освіти. Тобто можна вести мову про тотальну невідповідність професійних кваліфікацій зазначених в дипломах наших випускників. Тому в новій моделі, ми зараз до неї дійдемо, ці питання регулюються і повинні регулюватися по іншому.

Нижче рядочок, оці моделі запропоновані, як кажуть чинні, це питання регульованих професій, тобто ми маємо більше сотні професій, які, це і силові структури, і правоохоронці, моряки, і пілоти, і так далі, які регулюють це фактично нормативними документами, законодавством, ті ж медики, ті ж освітяни. І вони оцінюються, їх професійні кваліфікації оцінюються за межами навчальних закладів, хоча на різній основі критеріальній, тобто підходи щодо оцінювання абсолютно різні. І існує теж дуже багато нарікань, ну, яскравий приклад, це наші професійні кваліфікації моряків і моряків-офіцерів, які практично не відповідають дійсності, і Україна уже страждає від штрафних санкцій з боку іноземних корпорацій за неякісну підготовку і оцінювання кадрів. Тобто, ну, йде практично тотальна продажа дипломів уже і тут. Знаєте історії з Центром оцінювання чи тестування Міністерства охорони здоров'я. Тобто тут дуже багато прикладів. Але ця система працює, і вона, ще раз повторюю, незведена до одного знаменника.

Алла Володимирівна, наступний слайд. Ну, це модель вона частково перекриває професійні кваліфікації. Якщо звернути увагу… Ні. Поверніться. Нова модель. Нова модель.

Якщо ви звернули увагу, міністерства, які зверху, Національне агентство кваліфікації, представницькі органи, вони не мають стрілочок. Питання в тому, що на сьогоднішній день це потребує узгодження. Створення Національного агентства кваліфікації передбачатиме п'ять суб'єктів: Мінекономрозвитку, МОН, Мінсоцполітики, спільного представницького органу роботодавців і профспілок. Вони колегіально відповідно до статті 38 утворюють цей орган, і 17 функцій це агентство повинно виконувати. І вже між міністерствами і від міністерств частина функцій повинна перейти до нових, абсолютно нових інституцій. Крім Національного агентства і кваліфікацій це галузеві та професійні ради з розвитку кваліфікації. Ну назва умовна, тому що це  не врегульовано питання законодавчо. Інші провайдери з розроблення професійних стандартів. Це кваліфікаційні центри, центри з незалежного оцінювання як інституції. І це Національний реєстр професійних кваліфікацій, який в майбутньому повинен акумулювати, ну, практично всю інформацію, включно мільйони персоніфікованих номерів, носіїв професійних кваліфікацій, як повних, так і часткових. Це модель майбутнього. Теж вже сьогодні прозвучало, що це не однин рік. Ну, якщо карта ляже, то хоча б за десять років нам дійти до такого рівня.

Важливий момент, і закон передбачає, стаття 34, що заклади освіти мають і матимуть можливість теж визначати професійні кваліфікації. Іншими словами, тут теж дуже важливий момент, щоб ці заклади отримали на це право, підтвердили свою спроможність бути оцінювачем і присуджувати не так, як сьогодні часто-густо. Ну, тут приклад я наведу Естонії, яка на рівні освіти дорослих повністю створила цю систему, і лише після створення нових інституцій галузевих, професійних, у них професійних рад, вони стали через своє Національне агентство кваліфікацій ………… акредитувати в тому числі заклади освіти. Так от із 30 профтехучилищ, які залишилися на плаву, лише 10 отримали право на присудження професійних кваліфікацій у самому закладі освіти. Тобто такий шлях. Зрозуміло, що ми матимемо перехідний період, етап, але інше питання, щоб він не затягнувся, щоб ми не опустилися ще нижче 150 місця.

Наступний слайд.  Ну, зроблено за останні… В проекті резолюції у вас виписано як би екскурс історичний. І, дійсно, це правда. Але б хотілося дивитися на останні події, рухатись вперед. Зроблено, дійсно, багато. Прийнято Кабінетом Міністрів план заходів щодо запровадження Національної рамки кваліфікацій  вже більше року. Реанімована міжвідомча робоча група з впровадження Національної рамки кваліфікацій. Створені, як уже звучало, галузеві ради. Існують кваліфікаційні центри різного пошибу. Ну, звичайно, це прийняття закону в цьому контексті.

Дуже багато робиться, сприяння іноземних партнерів, перш за все Європейського фонду освіти, який я представляю в цьому спрямуванні. Мова іде про намагання і фінансування в цьому році створення в Україні реєстру, національного реєстру кваліфікацій. Крім того, ще вісім напрямків, це і сприяння в розроблені методичних рекомендацій з розроблення стандартів освіти на компетентнісній основі, стандартів оцінювання, розроблення настанов для розробників, навчання оцінювачів професійних кваліфікацій, це навчання на виробництві, залучення до… Я проскочив. Закон дуже серйозне питання вирішує, він визнає неформальну освіту, іншими словами, більш як тисяча навчальних виробничих комбінатів, центрів, підготовка на виробництві. Ці професійні кваліфікації легалізуються на рівні з кваліфікаціями формальної освіти, тобто іншими словами, при появі мережі центрів оцінювання кваліфікаційних центрів роботодавець матиме можливість незалежно і незалежно від тої чи іншої нормативної бази Міністерства освіти і науки ви знавати на національному рівні професійні кваліфікації.

Далі. Дуже… ну тепер декілька… ще далі. Декілька, мабуть… Далі, далі. Далі.

Тепер  по конкретним складовим. Ну відносно плану заходів. 7 розділів, 25 завдань, 44 заходи, 19 виконавців. Далі. У вас є брошура. Моніторинг ви побачите. Оце 7 розділів цього плану – це фактично 7 складових Національної системи кваліфікацій майбутнього. Але важливий момент. Цей план до 2020 року, це його виконання за минулий рік. Як бачите, 17 заходів виконано, 7 не виконується. 7 виконано, перепрошую. 17 виконуються, 7 не виконуються і 2 виконуються частково.

Далі. На засідання міжвідомчої робочої групи 22 січня прийнятий проект. Він відкритий, до речі, теж. Давайте свої пропозиції нового плану на заміну попереднього. Чому? Тому що дуже багато змін: і прийняття закону, зміни відповідальних виконавців, зміна термінів  і так далі. Тобто цей план переглядається, іншими словами.

Перед цим ще. Якщо можна, пункт 3.2. Ну питання створення Національного агентства кваліфікацій. Створена робоча група при міжвідомчій робочій групі, були узгодження з основними стейкхолдерами, міністерствами, спільними представницькими органами, доопрацювання, і проект статуту був винесений на засідання міжвідомчої групи, яку я озвучив. Було виконано додатково ще цілий ряд зауважень. На сьогоднішній день підготовлений другий новий варіант проекту статуту. На наступний тиждень теж запрошуємо, двері відкриті, буде робочою групою він розглядатися.

Ключові питання, які ну такі проблемні. Із 27 зауважень, пропозицій, 14 враховано повністю, 8 частково, інші не враховані. Ключові питання – це постійний характер роботи членів Національного агентства кваліфікацій.

Частина, скажімо, стейкхолдерів, виступають проти цього. Ідея, чому це так. Ну, ви бачите, скільки роботи. Ідея така, що можливо, на перший, це період – 3 роки, щоб постійно працювали представники стейкхолдерів п'яти сторін, як я вже вам зазначав, а потім вже робити цей, як кажуть, в режимі громадських засадах. Наскільки я знаю, це позиція і міністра освіти і науки. Є механізми вирішення  цього питання.

Стосовно держслужбовців. То так, вони можуть працювати виключно на громадських засадах стосовно Закону про запобігання корупції.

Другий момент, це представництво. Тобто і роботодавці і профспілки зазначають, що повинно бути соціальне партнерство, тобто розподіл членства на три позиції, а не на п'ять. У нас три міністерства. Але ці три міністерства вони представляють уряд, але не єдину думку урядової сторони. Тобто мова іде про те, що Міністерство економіки відповідальне за прогнозування потреби кваліфікації в робочій силі чи в кадрах, Міністерство соціальної політики відповідає і зацікавлене в якісних трудових ресурсах робочої сили, зниженню безробіття чи підвищення зайнятості. Ну, а Міністерство освіти і науки, окрім іншого, воно провайдер освітніх послуг, воно зацікавлене якомога більше і не завжди, можливо, і краще. Я веду мову не про міністерство, а про окремі заклади освіти. Тобто в цьому контексті у них позиції різні. Тому така ідея, щоб визначити представництво через консенсусність. Тобто закладається норма, коли, якщо не буде підтримки з боку одного із п'яти стейкхолдерів, то рішення прийнятим не буде, ну, і так далі. Тобто цей процес живий, він відкритий.

Наступний слайд. Створення мережі професійних та галузевих рад. Ну, тут у мене, ви подивитеся, Алла Володимирівна, давайте, листайте. У нас, як уже прозвучало, їх шість, а повинні їх бути десятки. Це досвід Європейського Союзу. Там 2,5 тисячі близько галузевих рад, вони п'яти типів. Вони займаються в основному аналізом, ви бачите, по 100 відсотків, 85, тенденцій кількісних і якісних на ринку праці. Професійними стандартами займаються десь 30 відсотків, тобто від функціоналу.

Залучають до них, наступний слайд, стовідсотково роботодавців, профспілок, навчальні заклади. Ну, це підготовка на виробництві – від 15 до 90 відсотків, урядові структури – від 30 до 95 відсотків, наукові установи – третина, і інші представники – теж третина. Тобто іншими словами це дуже розгалужена система. Вона торкається не лише реального сектору, тобто держава теж через свої галузеві чи професійні ради повинна регулювати питання створення професійних стандартів і визначення попиту. Тобто тут якраз сидить і елемент реформування держзамовлення на  підготовку кадрів, от саме тут, в роботі цих нових інституцій. Вони постійно діючі, різні  системи взаємовідносин. Матеріал у вас під рукою, подивитеся.

В деяких країнах – 15, в Словенії, наприклад. В Фінляндії – 34. Якщо брати галузеві ради, безперервне навчання, то більше сотні у Франції, Данії, Німеччині. Тобто це специфічна, скажімо, характеристика і залежить від потреб тої чи іншої країни.

Наступне. Відносно кваліфікаційних центрів. Я вже вам зазначив, що в нас вони є. Але їх мало і вони розпорошені за різною нормативною базою. Підходи щодо їх створення теж різні. Це питання практично в самому такому початковому, зародковому стані. І в нас прийнято рішення чи рекомендації семінару Європейського фонду освіти, який відбувся 21 лютого цього року, рекомендувати міжвідомчій робочій групі рекомендувати Федерації роботодавців України  виступати координатором роботи з розроблення нормативної бази, методичних рекомендацій, настанов з розроблення стандартів оцінювання. Тобто це питання, воно наскрізне, торкається ну практично всіх центральних органів  виконавчої влади, видів економічної діяльності, які ви представляєте.

Далі. Ну і… ну це нормативна база посилання. Далі. Ну тепер тут написано, правильно написано: "найближчі кроки". Я вже озвучив. Відносно розроблення методик.

Європейський  фонд освіти готовий уже в цьому році проводити навчання тотальне і …….., навчання майбутніх оцінювачів професійних кваліфікацій, розробників професійних стандартів і інших стандартів, навчання членів Національного агентства кваліфікацій і працівників секретаріату Національного агентства кваліфікацій. Мова йде про цей рік.

Далі. Ну і стосовно пропозицій. Я взяв фактично спеціально лише ті, що виписані в брошурі "Моніторинги плану заходів", ну тобто вони співпадають, частина з них, перш за все, безумовно, це створення Національного агентства кваліфікацій. В будь-якому випадку треба знаходити компроміси, вони є, домовленості. Буквально це треба робити зараз. Обґрунтування, обсяги фінансування, розрахунки зроблені за допомогою теж експертів і не лише Європейського фонду, по суті… фактично Євросоюзу. Мається на увазі, на 2019-2022 рік.

Я подивився проект резолюції. Ну практично згоден з усіма пропозиціями, які там визначені. Є якісь позиції підходять дискусійні. Зверніть увагу, що план заходів, який буде… який доопрацьований і допрацьовується, він до 2020 року, а роботи більше. Деякі пропозиції наші в проекті резолюцій вони потребують теж конкретизації. Наприклад, прийняття, внесення змін до Постанови 11-го року "Про Національну рамку кваліфікацій" не є питанням, але є проблемою. В чому проблема? Є одне але. При прийняли додатковий рівень освіти молодшого бакалавра. Яким чином розвести, реально розвести, я не кажу там в законодавстві воно розведено, але реально розвести дескриптори, це таке дуже серйозне питання. І відверто скажу, спочатку треба це зробити, а вже потім вносити зміни до Національної рамки кваліфікацій.

Стосовно того, що ми в 20-му році повинні її самосертифікувати, визнати на відповідність до Європейської рамки кваліфікації, там ще є питання, це і нульовий рівень, рівень 0, це рівень 10-й доктора наук, це рівень 3-й стосовно освітньої кваліфікації для отримувача нашої профільної освіти. До речі, колосальне, Тарасе Дмитровичу, питання. Чому? Тому що 12-річка, профільна освіта, а рівень повинен випускника бути 4-м, як в Європейській рамці кваліфікації. Ну, в принципі так 4-й. Ну, є питання освітні, повторюю.

Тому в цьому контексті тут теж треба бути обережним. Ну, принаймні там не написано, в якому році вносити зміни. Тому, мені здається, якраз багато в нас тем для розмов.  

Ще раз дякую за можливість започаткувати таку велику справу. І маю надію, що ми зустрічаємося не останній раз в такому складі.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Сергію Вікторовичу, за змістовну доповідь. Хотів би підкреслити, що результат може бути тільки тоді, коли всі зацікавлені сторони будуть максимально мобільними у роботі, у діяльності, в підготовці відповідних законодавчих ініціатив, в дорожній карті і звичайно їх реалізація.

Хочу подякувати тим учасникам нашого круглого столу, які виявили бажання виступити. Тому відповідно до того списку, який запропоновано, хотів би надати слово Володимиру Іларіоновичу Луговому, першому віце-президенту Національної академії педагогічних наук України.

Хотів би погодити з вами регламент. Якщо не будете проти, 3-5 хвилин. В кого є можливість скоротити свій виступ, так. І, крім всього іншого, дайте, будь ласка, свою оцінку стосовно резолюції: підтримаєте чи пропонуєте якісь зауваження до неї тощо. Дякую.

Будь ласка.

ЛУГОВИЙ В.І. Шановні колеги, значить, тоді кілька питань. Ядром Національної системи кваліфікації є Національна рамка кваліфікації. І тут є, можливо, не стільки  проблема додаткового рівня (тут, в принципі, з цим можна швидко справитися), як введення додаткового базисного виду компетентностей, в термінах яких описуються кваліфікаційні рівні. Закон чітко визначив, що таке "компетентність", "компетентності", і це не тільки ті зони знання, уміння і навички, а це значно ширший перелік складових. І чітко визначив, що професійна кваліфікація – це стандартизований набір компетентностей, результатів навчання. Тобто ми повинні це усвідомити і розпрощатися з нашими зонами і концептуально, методологічно взяти ці поняття для подальшої нашої роботи.

Далі. Значить, зараз для того, щоб відбулося перезарахування результатів навчання формальної і неформальної освіти, у нас виявилося, що в законі випала одна… один важливий механізм – це кредитування. Воно присутнє тільки для вищої освіти… система, а от в системі безперервної освіти, освіти дорослих, в принципі, прийнято так, що кожен курс, він має свою кредитну вагу,  без якої, в принципі, перезарахування в принципі неможливо. Наприклад, рамки кваліфікацій Англії, Уельсу, Північної Ірландії, вони так і називаються: "рамка кваліфікацій", "рамка кваліфікацій кредитів". А в Шотландії навіть, навпаки: рамка кредитів і кваліфікацій. Тобто без кредитного виміру ми не зможемо ці перезаліки робити.

Тепер щодо видового набору базисних компетентностей. Там, значить, у нас чотири види, у нас тоді було підготовлено в принципі по рівнях розкладка щодо такого базового виду компетентності, як ставлення і судження. Зараз треба цю ціннісну складову компетентності повернути, це відповідає Дублінським дескрипторам, це відповідає проекту тюненгів союзу, це відповідає МСКО, і треба виправити той компроміс, який був в 2011 році при підготовці рамки закладений.

Тепер я хотів би про Національне агентство кваліфікацій. Справа в тому, що до цього часу вся робота йде в зоні, так би мовити, професійної юрисдикції  TF  Європейського фонду підготовки. Тобто це в основному зона кваліфікації VET,  тобто професійної освіти і підготовки. І все крутиться навколо цього тонкого шару професійних кваліфікацій, може трішки більше, трішки нижче, але вище, нижче, але в основному це професійні кваліфікації робітничого і навколо того кваліфікації. Там, звичайно, як би все зрозуміло. Але Національне агентство кваліфікацій, воно повинно поширитися на весь спектр кваліфікацій, які визначаються і упорядковуються Національною рамкою кваліфікацій. Наприклад, хто у кваліфікаційний центр для робітника якогось розряду? Це, мабуть, може бути провідне профтехучилище або продвинутий цех якогось підприємства, прийшов, показав, продемонстрував і отримав кваліфікацію для робочого. А от хто кваліфікаційний центр для присвоєння професійної кваліфікації професора або доцента? Атестаційна колегія міністерства? Це атестаційний центр. А хто атестаційний центр для кваліфікації, наприклад, присудження таких професійних кваліфікацій, як державний службовець першого рангу, генерал армії, уповноважений надзвичайний посол, дипломатичний ранг або, наприклад, там якийсь класний чин чиновника юстиції, може там рада, Вища рада юстиції. Тобто ми повинні чи яка буде зона відповідальності цього  Національного агентства кваліфікацій. Тобто чи тільки в рамках оцих ветівських професійний кваліфікацій, і відповідних освітніх кваліфікацій це все ж таки буде діапазон по всій рамці кваліфікацій.

Тепер мені здається, що там де, присуджує Президент, скажемо вищі професійні кваліфікації. То, можливо, при Президенті там, можливо, рекомендувати, щоб там були якісь консультативно-дорадчі органи, які будуть попередньо рекомендувати Президенту чи Кабінету Міністрів, присвоювати ці вищі професійні кваліфікації.

Тепер по основній масі центрів, про які в основному йдуться оці ветівські і тіефівські центри. Мені здається, що їх максимально треба робити в десуб'єктивізованому вигляді, тобто вони, там мінімум контакту особа-особа має бути. І скажемо на принципах штучного інтелекту, коли людина приходить і, наприклад, як по ЗНО, чи по кваліфікаційному центру, який працює при Міністерстві охорони здоров'я. Або в простих автошколах. Коли людина   сідає за комп'ютер, їй дають оцінку і вона вважається, що їй можна присвоїти, наприклад, там якийсь клас водія.

Тепер ще  такі два зауваження. Я закінчую. Значить для регульованих професій. Присвоєння професійних кваліфікацій для регульованих професій, зараз ситуація така, що по суті кожне відомство, воно старається по своєму порядку присвоїти професійні кваліфікації для регульованих професій або тих професій, які ми маємо на увазі під цим словом. Можливо, ви робите загальний порядок, але там кожне відомство, через галузеву рамку кваліфікацій, чи галузеву раду кваліфікаційну, можливо, будуть мати право враховувати свою специфіку.

І останнє моє зауваження, що ми повинні, мабуть, зараз уже іти по перегляду нашого Національного класифікатора професій. Тому що там архаїка уже зовсім не відповідає новій структурі вищої освіти і переліку оцих галузевих кваліфікаційних характеристик. Тому що, якщо там читати, то там получається, що там вимагається, наприклад, освітня кваліфікація спеціаліста, якого вже немає, а що взамін – чи бакалавр чи магістр,  з цим треба визначатися, тому що зараз це реально практичні проблеми. І це треба  вже переглядати, це можна переглядати.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Володимир Іларіонович.

Що стосується відомчих ініціатив в частині створення своїх рамок кваліфікації, дуже добре, що сьогодні є заступники міністрів. І хотів би надати слово Ользі Петрівні Крентовській, першому заступника міністра соціальної політики України. Можна з місця.

КРЕНТОВСЬКА О.П. Доброго дня усім! Хотіла б насамперед подякувати за запрошення взяти участь в круглому столі в стінах Верховної  Ради України. Бо, дійсно, питання інституційного забезпечення розвитку Національної системи кваліфікацій без парламенту, без законодавчих змін важко нам буде розбудувати. І тому ми всі повинні, дійсно, збиратися на різних площадках узгоджувати розуміння, тому що робота дуже складна, тривала. Про це вже Сергій Вікторович сказав. І для того, щоб її максимально там деполітизувати і зробити з дуже глибоким професійним розумінням, слід дійсно зустрічатися та обговорювати.

І як би там, яка країна не пішла вперед, ми багато з колегами, які присутні в цьому залі, вивчали вже зарубіжний досвід і з Юрієм Михайловичем, але скопіювати якусь модель дуже важко. І як би Молдова не була близькою для України, структура зайнятості ринку праці, економіки настільки відмінна, що ну хотілося би щось взяти у того, хто пішов попереду, а зробити неможливо. Тому ми всі разом: і наукові кола, профспілки і роботодавці, сторони соціального партнерства – маємо сісти і працювати системно над цією роботою.

Ми, дуже коротко скажу, на тих основних питаннях, над чим працює міністерство. Це перше питання – насамперед розроблення професійних стандартів, тут ми виступаємо як координатори. Але я наголошу на тому, що не основні учасники, це була принципова наша позиція. Ми говорили про те, що розробниками стандартів, ініціаторами і основна  площадка дискусій має бути на стороні роботодавців. І нам не слід забувати в розробленні наших методологій, рамок, цільових моделей на тому, що саме керує цією реформою, звідки попит. Попит саме у роботодавців.

Ми, не зважаючи на те, що реформа буде тривати, можливо, не один десяток років, маємо розуміти, що кожного року ми маємо демонструвати результат, який буде покращувати нашу спроможність готувати більш кваліфіковані кадри, задовольняти потреби економіки і модернізувати саме систему освіти в тому напряму, щоб ми отримали краще підготовлених працівників, яких сьогодні потребує роботодавець.

Наша робота над розбудовою професійних стандартів, вона полягає в координації. Роботодавці, ми сподіваємось, самі будуть ініціювати і активізувати цю роботу над розробленням по кожній галузі. Ми розробили в цьому, в минулому році і в цьому, всю методологію,  порядок розроблення професійних стандартів, методику їх і сподіваємось на активний процес. І як приклад, наш науковий, теж хочемо показати приклад, наш науково-дослідний інститут розробить в цьому році чотири професійних стандарти, які стосуються  бюджетної насамперед сфери.

Але ми говоримо про систему. І що важливо для того, щоб система освіти одразу сприймала ці стандарти, адаптувала свої освітні стандарти, і ми мали постійний процес модернізації підготовки кадрів. І все ж таки хочу зосередити, що ми повинні, звичайно, думати і  про професорів, і про випускників вищої освіти. Але, якщо ми будемо орієнтуватись на робітничі професії, я думаю, що саме тут, ми збудуємо цю правильну цільову модель. Саме фахівців робітничих професій сьогодні не вистачає на ринку праці. По фахівцям з вищою освітою є, звичайно, структурні дисбаланси, готуємо не того і не тієї якості. Але по робітничим професіям треба зробити прорив і в цій сфері треба вжити всіх заходів.

Сьогодні підготовка, звичайно, дуже тривала. І для того, щоб її скорочувати, треба розвивати всі ці інструменти, інституції, про які вже говорили, я не буду зупинятися на них, це підтвердження результатів не формального навчання. А тому ми будемо робити також пріоритет на тому, щоб розбудовувати підготовку кадрів саме на виробництві. Для цього достатньо законодавчих вже положень, є Закон про професійний розвиток і наразі наше міністерство зараз готує зміни до Закону про зайнятість та інші законодавчі акти і тут ми сподіваємося на підтримку парламенту. Для того, щоб ми могли гармонізувати реформи у сфері освіти з цим законодавством, законодавством у сфері зайнятості. І ми хочемо зробити максимальні вкладення інвестицій, які сьогодні є, в освіту дорослих, в розбудову системи навчання впродовж життя.

В цьому напрямі планується Міністерством освіти спеціальний Закон про освіту дорослих, але основні елементи цієї системи можна вже вибудовувати в певну систему. Є навчальні центри вже і роботодавців, є Центр професійно-технічної освіти в системі Служби зайнятості, тобто інституцій інфраструктури у нас достатньо. У нас проблема з системою, у нас проблема з доступністю, з гарантією працівника забезпечити постійний професійний розвиток і гарантувати людині захід від безробіття в майбутньому. Тому що людина з високою кваліфікацією, вона потрапляє в менші ризики, бути безробітною і на інтегрований на ринок праці.

Також звучала, звичайно, сьогодні тема про класифікатор професій. Ми цю роботу також розпочали, створюємо наразі робочу групу, але розуміємо, що ця робота також затягнеться не менше ніж на два роки. Наразі ми працюємо над основними елементами цих змін, над зміною кваліфікаційних характеристик. І це також робота, що  потребує координації усіх міністерств та галузевих об'єднань роботодавців.

Поки що по Національному агентству кваліфікацій. Звичайно, тривають дискусії стосовно розбудови, але, насправді, створити будь-яку нову структуру її достатньо важко. На нашу думку, слід зробити акцент на саме кваліфікації і підготовленості тих  працівників, які працюватимуть в Національному агентстві кваліфікацій. Говорити про те, що у нас сьогодні на ринку праці достатньо фахівців в цій сфері дуже важко, тому ці дискусії, хто кого направляє, делегує, на нашу думку, вони не такі важливі, тому що фахівців у сфері ринку праці,  підготовки  кадрів, насправді, які б розуміли, як розбудувати державну політику в цій сфері, інструменти, їх мало. Тому я думаю, що ці дискусії в найближчий час завершаться, і ми зможемо дійти згоди і запустити цю структуру.

По функціоналу. На сьогодні функціонал агентства дуже широкий. І також слід… не слід очікувати те, що це Національне агентство кваліфікацій в дуже короткий термін напрацює дуже багато  пропозицій. Слід реально розуміти і збудувати певні пріоритети, пріоритетні завдання для їх роботи.

По фінансуванню, звичайно, буде завжди проблема всередині року запускати нову інституцію, і ми сьогодні з секретаріатом Кабінету Міністрів працюємо над тим, щоб будувати таку модель об'єднаних адміністративних структур. Що я маю на увазі? Наприклад, якщо це Національне агентство кваліфікацій буде створюватися ближче до Міністерства освіти, щоб Міністерство освіти і науки могло виконувати функції секретаріату і оці адміністративні видатки, бухгалтерії, кадрові служби могли б лягати вже на діюче міністерство, щоб ми все ж таки вчилися використовувати кошти економно. Я думаю, що ця пропозиція буде дуже раціональна для Міністерства фінансів, і при найближчому внесенні змін до Закону про Державний бюджет ми могли запустити з мінімальними витратами цю структуру.

І тут треба зробити акцент, повторююсь, на підбору тих кадрів, які могли б бути активними у просуванні цієї реформи. Це справді ми маємо брак кадрів, не лише сьогодні, в економіці, ми маємо брак кадрів і в державному управлінні і в цій сфері також. І просте затвердження статуту, ну, нічого не дасть. Тому слід думати, як вибрати, підібрати ті кадри, які візьмуть на себе відповідальність і продемонструють певні результати.

Ну, на цьому все, якщо коротко. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо, Ольга Петрівна.

Я думаю, що ключовим сигналом для того, що Національне агентство кваліфікацій повинен якомога бути швидше розроблено на рівні законодавчому, це, напевно, ті тектонічні міграційні процеси, які відбуваються в Україні останніми двома роками, в результаті чого кількість вступників тільки минулого року у нас фактично скоротилися вдвічі. Разом із тим цього року ми теж очікуємо десятки тисяч випускників, які так само хочуть бути затребуваними на ринку праці. Але роботодавці теж повинні розуміти, наскільки вони відповідають тим критеріям, які стоять перед конкретними випускниками, спеціалістами, кваліфікованими робітниками, тощо. Тому це питання надзвичайно складне, з одного боку. Але, з іншого боку, це питання державного рівня, і безпосередньо його треба вирішувати злагоджено. Тим паче є, крім ринку роботодавців, ще і запит суспільства на інтенсифікацію таких процесів, незважаючи на ті труднощі, які ми бачимо. Тому два роки – це, напевно, оптимальний процес для суспільства, яке розвивається еволюційно. В нашому випадку ми повинні докласти максимум зусиль, щоб цей процес був якомога прискореним.

Я хочу надати слово віце-президенту Торгово-промислової палати України Ростиславу Васильовичу Коробці. Дякую.

КОРОБКА Р.В. Добрий день! Щиро дякую за запрошення.

Торгово-промислова палата України найбільш зацікавлена в даному процесі, тому що ми дуже активно берем участь в різних форумах, семінарах і не тільки в Україні, а і в Європі, і по всьому світу. І ми в своїй системи розглядаємо систему дуальної освіти як приклад, яка дуже ефективно працює в Німеччині. І дана система показала свою ефективність з точки зору залучення молодих спеціалістів конкретно в прив'язці до виробництва.

Звичайно, ті процеси, які ви тільки що відмітили, які відбуваються в Україні з приводу міграції молодих спеціалістів робочої сили до Європейського Союзу, до Польщі, до інших країн, вони визивають не тільки занепокоєння, а виникають дуже серйозні проблеми. Ми брали участь у жовтні місяці у великому конгресі в Польщі в Катовіце, де польська сторона, відверто кажучи, дуже сильно зацікавлена в отриманні робочої сили. За даними офіційної статистики, на сьогоднішній день близько 3 мільйонів українців, які працюють тільки в Польщі. І це процес, який забирає більш всього не тільки таких некваліфікованих робітників, а навіть вже і тих працівників, які мають професійну освіту. Тому дуальна система, яка має базуватися на цих …….., які ми сьогодні проговорюємо, вона буде в системі Торгово-промислової палати і обговорюватися, і ми будемо надавати свої конкретні пропозиції.

Ми також бачимо, що зі сторони та конкретних підприємств виникають конкретні замовлення на працівників, в основному на технічних, яких зараз дуже багато не хватає. Але ця відстань між бізнесом, між освітою і державною системою, вона наскільки велика, що тут потрібно проводити кардинальні зміни. В чому ми бачимо ці зміни? Потрібно, щоб конкретні замовлення конкретних підприємств були імплементовані не тільки в стажуванні, а в конкретному замовленні, в конкретній оплаті і конкретному стажуванні на цих підприємствах. Тому що тільки підприємства бачать ту необхідність в тих працівниках, які  вони потребують. Це і в сільському господарстві, і в ІТ-сфері, і в машинобудуванні.

Що стосується інших галузей, то, наприклад, тих працівників, які зараз потребує будівельна галузь, взагалі можна кваліфікувати як питання катастрофічне. Мало того, що не хватає робітників, які виїжджають за кордон, і це, перш за все, пов'язано з рівнем оплати праці. Тому рівень оплати праці – це той момент, який ми маємо розуміти, і ми… в любому випадку ринок регулює ці всі відносини. Тому підтягувать заробітну плату робітників до рівня європейського, звичайно, ми не можемо собі це дозволити. Але це основний момент, який на сьогоднішній момент є.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ярославе Васильовичу.

Хочу нагадати, що, починаючи з 2015 року, наш комітет, дійсно, співпрацює з Торгово-промисловою палатою, ми провели низку круглих столів, що стосується і дуальної освіти, і взаємодії ринку праці, і системи вищої і профтехосвіти. І результат цієї співпраці є, але зрозуміло, що ми повинні бути максимально мобільними в прийнятті відповідних рішень.

Хочу надати слово виконавчому директору Всеукраїнському об'єднанню обласних організацій роботодавців підприємств металургійного комплексу Федерації металургів України Олені Валеріївні Колесніковій. Будь ласка. 

КОЛЕСНІКОВА О.В. Спасибо большое.

Вы знаете, честно говоря, я услышала и получила материалы, сегодня посмотрела. Была очень приятно удивлена тем, что те заслуги, над которыми мы так долго работали, инициировали в свое время просто самостоятельно фактически выходили пилотировали, не глядя на то, что государство было не готово на тот период нас услышать, с профессиональными стандартами, с как-раз изменениями подходов в образовании, то на сегодня мы считаем, что, наверное, это один из успешных кейсов в Украине, которым мы можем уже похвастаться и на европейском уровне. И Европейский фонд образования, с которым мы постоянно работаем, нам об этом не дает, скажем так, забывать, когда постоянно нас активно привлекает.

Касательно того, что мы сегодня обсуждаем. Владимир Илларионович фактически у меня забрал мои тезисы по некоторым вопросов в части – первое – это регулированных профессий, это много, действительно, у нас настолько отраслей, в которых на сегодня построено, такого понятия, как регулирование законодательно нет. И я согласна с тем, что написано в рекомендациях по окончанию круглого стола, что нам нужно законодательно урегулировать этот вопрос. Это причем непросто законодательно, а с учетом всех тех европейских требований, которые уже построили систему по регулируемых профессиям. То есть мы недолжны свой велосипед придумывать, он уже придуман, нам только нужно взять и посмотреть, как это использовать правильно в законодательстве.

Второй момент, это то, что действительно национальное агентство на сегодняшний день оно в Законе про образование обозначено как агентство, которое покрывает все квалификации, не только профессионально-технические. И тут опять-таки я полностью согласна, что надо смотреть шире. Но я согласна с Ольгой Петровной на тему того, что с чего-то нужно начинать. Я вам приведу один маленький пример с нашими профессиональными стандартами и образовательными, чтобы было понятно, почему вот как бы сейчас построена система.

Первый наш пилот, о котором упоминается здесь, действительно был равно разделен между профессиональными стандартами высшего образования и профессионально-технического. Я вам скажу, позитивный результат мы получили в профессионально-техническом образовании. В высшем у нас не получилось, у нас был негативный результат. Как бы негативный результат – это тоже результат. Мы его приняли и посмотрели, что нужно сначала научится нам самим писать, определять, определить методологию, понять порядок как это устроено, научится с этим работать. И абсолютно я согласна, что с профтехсистемы образования это было намного проще. Они, во-первых, были намного открытее чем система высшего образования, и поменять что-то там было действительно легче.

Когда мы на сегодняшний день говорим о системе профессиональных стандартах, приведу вам пример металлургии, да, так как я представляю  металлургическую отрасль. У нас на сегодня уже утвержденных больше 50 стандартов в металлургии. К концу года это будет порядка 70 стандартов. Это значит, что эта часть уже в работе у нас находится и есть уже драфты документов, которые либо на обсуждении, либо в порядке там соглашения с профсоюзами где-то, либо еще на каких-то этапах находится. Это говорит о том, что у себя в металлургии мы покрываем уже на сегодня 65 процентов наших основных профессий. То есть те, которые останутся, это будет абсолютно небольшой процент. И это говорит о том, что мы покрыли, еще раз говорю, если взять систему профтехобразования, готовит порядка 420, если я не ошибаюсь, да, профессий, то представьте, что до конца года у нас будет 70 только в металлургии. То есть это высокий на самом деле уровень подготовки профессиональных стандартов от работодателя. Когда мы говорим о стоимости таких вот, здесь тоже нужно понимать. Мы от бизнеса ожидаем того, что они начнут резко все готовить профессиональные  стандарты. Я вынуждена вас огорчить, не начнут, сегодня может позволит себе только крупный бизнес такую работу. В среднем себестоимость профессионального стандарта – это от 150 тысяч до 350 тысяч гривен на один стандарт при условии у вас разработанных методологий. Потому что методология – это тоже дополнительные инвестиции. Потому что под каждую отрасль нужно разрабатывать свою методологию, потому что очень отличаются отрасли, профессии, структура …………, как это правильно сделать. Это дорогостоящий продукт. И вот здесь нужно будет действительно подумать, как помочь малому и среднему бизнесу выйти на такие показатели, каким образом настроить эту систему работу.

Поэтому еще раз акцентирую ваше внимание, что бизнес на сегодня сто процентов понимает. Но бизнес тоже очень разный. И там, где он структурный, он это будет делать, нас заставлять не надо, и мы идем этим путем уже давно, и мы его инициировали по сути.

Теперь касательно того, что было вот сказано по агентству. Вы знаете, как бы наша философия очень простая, да, мы хотим паритетности и объясню почему. Потому что основные задачи, которые стоят перед агентством, посмотрите на эти задачи, эти задачи в первую очередь нужны самому бизнесу. Это раз. В эти задачи в большинстве случаев именно бизнес и будет инвестировать как бы деньги. Как бы мы не хотели, государственная роль там будет в большинстве случаев привязана только к тем профессиям по сути и набору квалификации, которые будут задействованы в государственном секторе, но все остальное это рынок. Именно поэтому наша позиция вот состава паритетности некая, разные формулы, может быть, я уверена, что мы придем к какому-то компромиссу и будем это обсуждать дальнейшие действия.

Точно также как и по формированию на постоянной основе, не на постоянной основе, мы изучили опыт всех похожих агентств в том числе, модели есть разные, в том числе и в Украине. Вот мне почему-то очень понравился опыт Аудиторской палаты, вот они фактически выполняют часть тех задач, которые должно выполнять агентство по квалификации национальная. Как модель, которая зарекомендовала себя очень хорошо по всем тем пунктам, по которым мы спорим, и я специально даже закон перечитала перед нашим заседанием, чтобы посмотреть, очень хорошо ложится, я просто рекомендую нам всем как бы обратить на это внимание и возможно использовать этот опыт для работы. Я думаю, что он снимет ряд вопросов по самому агентству национальной квалификации.

И все же мы бы начинали действительно в работе Национального агентства по квалификации действительно с рабочих профессий. Мы быстрее сможем получить какие-то результаты, отработать модель. А Владимир Илларионович правильно сказал, что нужно понимать кто это будет и как. Но сегодня, если мы захотим быстро дать ответ, мы в два года, честно вам скажу по опыту работы с такими проектами, не получим, мы можем наделать много ошибок. Нужно очень аккуратно, плавно. И подумать, как это… Возможно какие-то переходные периоды запланировать, какие-то этапы запуска этого агентства. То есть тут вопрос вот этот немного дискуссионный.

И последнее, что я очень бы хотела сказать, это то, что по поводу Закона про систему национальной квалификации. Когда принимался Закон "Про образование" мы об этом говорили, как работодатели и здесь в зале и Радион присутствует, с которым мы это все обсуждали. У нас были и внутри дискуссии, как это прописывать в Законе "Про образование", не прописывать. Потому что на самом деле там часть образовательных вопросов и очень большая часть необразовательных вопросов. И мы поэтому всегда говорили, что важность создания вот такого Закона про систему национальных квалификаций… Почему те три не прошли на самом деле? Не время было. Не было до конца понимания, не было опыта определенного, мы не понимали вообще, куда двигаться и смотреть.

И еще один момент, о котором мы часто забываем, но мы как работодатели об этом помним. У нас существует система разрядов. И когда мы говорим про отраслевые рамки квалификации, про какую-то другую систему, у нас есть четкая система, которой следуют фактически условно 80 процентов государственных и негосударственных работодателей, которые к ней привязаны. И эту систему очень всегда защищает профсоюзная сторона в социальном диалоге в нашем. Так вот, когда мы говорим, вот те наработки, нам нужно понимать, что это не может быть параллельно работать система разрядов и параллельно работать система отраслевых рамок. То есть нам нужно понимать, что одно что-то идет на замену чего-то и как урегулировать эти вопросы, и в том числе какие переходные периоды должны быть. И вот это закон как раз в нашем понимании и должен будет отрегулировать.

Поэтому единственное, что мы бы добавили со своей стороны в рекомендации, которые есть, это на самом деле, ну, если мы будем говорить, что закон нужен, но пока не будет создана конкретная рабочая группа и назначено ответственное лицо за это конкретное, наверное, мы долго еще будем продолжать говорить о том, что нам нужно. Поэтому мы бы предложили добавить в рекомендации это создание рабочей группы на базе одного из министерств.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам за вкрай змістовний виступ. Зрозуміло, що комітет виступив сьогодні тільки з ініціативою провести такий круглий стіл. Тому думка стосовно того, що у ролі секретаря цієї діяльності може бути Міносвіти, ми розуміємо, що цього буде недостатньо. Бо в числі зацікавлених сторін може бути кожне міністерство, усі профспілки, громадські організації, роботодавці, які повинні бути зацікавлені в тому, що це Національне агентство кваліфікацій було підготовлено на належному рівні, щоб у нас не було комітетських або парламентських протистоянь, і ми вийшли на конкретні результати. Які механізми можливі для того, щоб ця робота була максимально ефективною… я запросив би до слова Катерину Борисівні Мірошніченко, заступника директора, начальника відділу змісту, організації навчального процесу Департаменту професійної освіти Міністерства освіти і науки України. Будь ласка.

МІРОШНИЧЕНКО К.Б.  Дякую.

Професійна освіта на сьогодні, як ніхто, зацікавлена в створенні як Національного агентства кваліфікацій, так і Національної системи кваліфікацій. Чому саме?

Перш за все, професійна освіта на сьогодні – це живий організм, який прагне вижити в даних умовах. Ми, як ніхто, пов'язані із ринком праці, і тому для того, аби вижити ми маємо реагувати на потреби ринку праці і приймати відповідні дії для того, аби система підготовки  кваліфікованих кадрів стала сучасною, престижною і популярною в соціумі України, перш за все.

І у мене буде дуже велике прохання перед тим, як перейти до конкретних кроків, і до народних депутатів, і до інших керівників різних центральних органів виконавчої влади. Я вас просто прошу, ніколи не починайте свої виступи із фрази: "Професійна освіта перебуває в стані стагнації, краху, вона вмирає, вона доживає останні дні", бо це неправда. Ми робимо все для того, аби зуміти  поєднати інтереси, з одного боку, ринку праці, а з іншого боку, здобувачів кваліфікацій.

Для чого нам потрібна, перш за все, Національна система кваліфікацій? Справа в тім, що однією із причин, із-за яких нас критикують і правильно, це застарілі процесії, застарілі кваліфікації, які не  потрібні ні особистості, ні ринку праці. Ми хочемо створювати нові професії. Ми  хочемо працювати за новими стандартами. Але на сьогоднішній день зруйнована чітка структура, яка працювала в попередні роки, яка дозволяла швидко і ефективно запроваджувати нові професії. Я далеко не буду ходити, але, наприклад, за 2007-2012 роки, де 17 нових професій було створено закладами професійної освіти, які були запроваджені в ринку праці. Наприклад, така професія, як опоряджувальник будівельний. Всі роботодавці страшенно задоволені, бо це муляр, маляр, штукатурник і лицювальник-плиточник в одній професії.

На сьогоднішній день ми створюємо нові професії, але ми не можемо затвердити кваліфхарактеристику. А нема кваліфхарактериситки, вона не введена до класифікатора професій, ми не можемо її проліцензувати.  Роботодавці хочуть даного спеціаліста. Ми створили кваліфхарактеристику. Мало того, ми створили  проекти нових стандартів, основаних на компетентністній  основі, але не можемо дати їм життя, тому що ми не можемо затвердити нову кваліфхарактеристику. Отже, Національна система кваліфікацій, Національне агентство кваліфікацій, воно назріло, і воно має розпочати свою роботу в якомога швидші терміни. 

Наступна теза. Ми говоримо про те, що перехід на нові стандарти на  компетентністній основі дасть можливість гнучко реагувати особистості на власні потреби. І на сьогоднішній день лише за 2017 рік було затверджено 61 стандарт на компетентністній основі. І, до речі, з них 23 на основі професійних стандартів. Тобто ми йдемо назустріч ринку праці, але знову таки кажу, це можна було б робити більш ефективно.

Надзвичайно важливим питанням є впровадження центрів кваліфікацій, які би визнавали результати як формального, так і неформального навчання, освіти. Бо тільки тоді, коли будуть працювати ці центри, ми можемо об'єктивно говорити про результати  професійної освіти. Не можна на сьогоднішній день виходити із суб'єктивних підходів до визначення цих результатів і відповідно надання оцінки діяльності тих чи інших закладів професійної освіти.

І, нарешті, ми чекаємо реєстру професійних кваліфікацій, який дозволить забезпечити організацію навчання впродовж життя, визнання часткових кваліфікацій, який прискорить вихід особистості на ринок праці і таким чином дозволить нам вирішити основне завдання: забезпечити нашу економіку кваліфікованими кадрами і зробити ці кваліфікації зрозумілими, доступними для нашої молоді і дорослого населення.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже вдячні, Катерина Борисівна. Насправді, ми повинні уникати таких речей, що немає професійної освіти, дехто у нас говорить, що і вищої освіти, і взагалі України немає. Хочеться вірити, що ми будемо відходити від цієї риторики, особливо в стінах парламенту, ця риторика є ворожою на мою думку.

Хочу надати слово директору Інституту професійної кваліфікації Родіону Анатолійовичу Колишку. Наскільки мені відомо, вони є сьогодні одними з тих, на кого слід рівнятися в частині підготовки законодавчої ініціативи за вказаним напрямком. Дякую.

КОЛИШКО Р.А. Дякую, Тарасе Дмитровичу, дякую за комплімент і за запрошення на круглий стіл.

В цілому дійсно питання дуже важливе, тим більше, що на той ми були у істоков, витоків вірніше, розроблення тих законопроектів, які сьогодні згадувалися, і взагалі розуміння система кваліфікація в країні, я погоджуюся з тими, хто казав, що на той час дійсно ні ми не були готові, ні суспільство, ні держава не були готові на той момент не були готові до сприйняття тих ідей. Радує, що ми всі до цього моменту дісталися.

Про що я хотів би зазначити. Декілька разів от виступаючі попередні говорили про основні структурні елементи майбутньої системи кваліфікації, національна системна кваліфікації. Я хотів би додати ще один, я хотів би додати, що крім агентства, крім, скажемо так, кваліфікаційних центрів і решта дуже важливих питань, дуже важливим, з нашої точки зору, структурним елементом це є сама кваліфікація. Тому що сьогодні, дійсно, крім визначення того, що є кваліфікація, і величезної кількості, існуючих на ринку праці, кваліфікацій, які звучали сьогодні, є застарілими і не потрібними, можливо, і важливими для ринку праці. Нам необхідно розуміти, що конкретно ми будемо оцінювати і що буде становити, вибачте, ядро цієї системи кваліфікації майбутньої. Тому що кваліфікаційний центр має оцінювати щось, потрібна методологія оцінювання, потрібні люди, які будуть це  робити, але потрібно і те, що вони будуть оцінювати. І от розуміння суспільного, загального розуміння, яка структура кваліфікацій, в чому кваліфікація освітня відрізняється від кваліфікації професійної, хто надає яку кваліфікацію, якою  процедурою, скажем так, які критерії до визнання або невизнання цієї кваліфікації і розроблення цієї кваліфікації. Ці питання повинні бути, знайти також відображення, і в рекомендаціях круглого столу ми подамо письмові пропозиції до змін, щодо змін.

Безперечно, повністю погоджуюся з Катериною Борисівною, що необхідно реєстр кваліфікацій. Абсолютно згоден, це правильно. Але знову-таки необхідно розуміти, що ми туди будемо туди вносити. І тут необхідно  не відторгати те, що сьогодні, які кваліфікації сьогодні існують, щоб не внести хаос в ринок праці на сьогоднішній день. Тому що величезна кількість кваліфікацій в Україні є абсолютно адекватною і правильною і такою, що потребує свого належного, просто перенесень до наступного реєстру кваліфікацій, вибачте. Тому тут роботу необхідно проводити на постійній основі. Я сподіваюся, що новоутворене агентство кваліфікацій  це буде та частина роботи, яку вона, зокрема, буде робити.

Щодо проекту рекомендацій. Знаєте, хотілось би, от я хотів би крім до тих пропозицій, що я щойно озвучив щодо необхідності розроблення методики і методології визначення кваліфікації, розрізнення цих кваліфікацій, оцінювання і структури, до речі, ми будемо, скажем так, ці пропозиції скоро представляти перед Національною академію педагогічних наук, і сподіваємося там знайти відповідну підтримку в цьому плані, я хотів би звернути увагу на пункт 2, зокрема пункт 2.1, рекомендацій круглого столу щодо організації роботи з розробленням методичних рекомендацій з оцінювання результатів навчання, і, зокрема, доручення Федерації роботодавців очолити цей процес.

Хотілось би зазначити, що Міністерством соціальної політики України свого часу були розроблені, на наш погляд, і всі були в цьому плані абсолютно задоволені, чудові методичні рекомендації оцінювання результатів неформального навчання. По своїй сутті це рекомендації можуть лягти в основу, скажем так, майбутньої цієї, методичних рекомендацій, про які зараз йдеться в цьому підпункті.

Я сподіваюсь, і думаю, що Міністерство соціальної політики не відмовиться від того, щоб очолити цю роботу і адаптувати уже існуючі апробовування рекомендацій, які існують практично вже 2,5 роки, і до вимог, що тих, скажемо так, тих завдань, які ставляться перед МРГ, і перед учасниками цього процесу в рамках діяльності.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Родіон Анатолійович.

Зрозуміло, що міжвідомча робоча група буде складатися з представників різних відомств. Очевидно, що ваші побажання, вони будуть враховані членами цієї групи. Але зрозуміло, що головний критерій – це результативність, інтенсивність і якість проведеної роботи.

Хотів би зараз надати слово заступнику міністра освіти і науки України Юрію Михайловичу Рашкевичу. Дуже приємно, що він знайшов можливість для того, щоб взяти участь у цьому засіданні. Мав сьогодні бути на нашому засіданні в тому числі і перший заступник міністра Володимир Віталійович Ковтунець. Він затримується, можливо, долучиться до фіналізації  нашого засідання. Вчора, якщо ви знаєте, Мала академія наук була  визнана платформою для  четвертої категорії ЮНЕСКО. І вчора була підписана угода в Парижі. І він там, разом із президентом Малої академії наук.

Тому я прошу Юрія Михайловича долучитися до нашої дискусії. Дякую. 

РАШКЕВИЧ Ю.М. Я перепрошую, що я тут так дзвоню час від часу. Бо ви знаєте, що зараз там збурення сильне, що пропонують закрити  до 6 числа включно і так далі, школи, в зв'язку з тим, що Росія сказала, що не буде виконувати умови оплаченого контракту і  поставляти газ. Але то таке, то буде вирішуватись паралельно.

Стосовно цього. Я би хотів зробити дуже конкретні такі пару зауважень стосовно того, що обговорювалося, і того, що запропоновано в проекті рішення.

Перше. Про визнання неформальної освіти. Мені здається, що тут треба дуже чітко дефініції розвести, для чого є визнання неформальної освіти. Тому що в європейському просторі вищої освіти, коли говорять про визнання неформальної освіти, а вірніше ……..…, мається на увазі визнання результатів неформальної освіти для присудження кваліфікацій формальної освіти. Це теза перша.

І теза друга. Що рішення про визнання результатів неформальної освіти приймають виключно навчальні заклади, які будуть дальше присвоювати кваліфікацію. Тому що, щоб не було в подалі у нас якогось певного нерозуміння, тому що може бути, як я не знаю, скажем, стосовно професійних кваліфікацій, може там буде трошки інше тлумачення, але тоді  треба, щоб ми в наших дискусіях дуже чітко розділяли, про що ми говоримо.

Друге. Стосовно регульованих професій. Ми вже з пані Оленою домовилися навіть на наступний тиждень зустрітися, бо  ми готуємо зміни до Закону про вищу освіту і хочемо ті речі, які для нас важливі з точки зору стандартів, з точки зору моделі і підготовки фахівців, які викликаються майбутньою наявністю регульованих професій, значить все це узгодити. Тому що з точки зору Міністерства освіти нам важливо не так регульована професія, це питання ринку праці, системи професійних кваліфікацій, для нас важливі академічні кваліфікації, які дають доступ до регульованих професій. Чому? Тому що для тих адекадемічних кваліфікацій ми збираємося запровадити певні додаткові вимоги більш жорсткі до стандарту освіти, деякі нові моделі підготовки фахівців для оцих академічних кваліфікацій, які дають доступ до регульованих професій якраз це запровадити. Тому знову ж  таки тут критично важливе питання дефініцій.

І третє. В проекті рішення там записано серед зобов'язань Міністерства освіти, щоб розробити галузеву рамку кваліфікації для освіти, здається. Також є важливе питання галузевої рамки яких кваліфікацій. Якщо ми говоримо про академічні кваліфікації, то мені здається, що більш важливим у нас зараз є розроблення взагалі методології побудови галузевих рамок кваліфікацій. Бо що таке галузева рамка кваліфікацій? Що є її, скажем приблизно, еквівалентом в європейському просторі вищої освіти? Тоді відповідно методологія побудови цієї галузевої рамки кваліфікацій. І вже аж після того, коли ми все це опрацюємо, ми можемо приступати до побудови галузевих рамок кваліфікації в тих чи інших галузях.

Якщо говорити про Європу, то в Європі існує таке поняття, як секторальні рамки кваліфікацій. Там є приблизно 6-7 секторів. Я так думаю, що десь в перспективі буде до десятка секторів, але це є дуже широкі сектори. Наприклад, для всієї інженерії, для всіх соціальних, наприклад, наук і  так далі. Тому сказати, що таке галузеве для нас буде дуже важливо.

Друге. От пані Жанна Таланова знає добре, що у нас є Темпус проект, який закінчився цього року, предметом якого було розроблення галузевої рамки кваліфікацій, де Одеська морська академія робила у співпраці з поляками і так далі. Тобто ми вже маємо трішки як би "телега впереди лошади", ми вже маємо певні приклади з розроблених в рамках міжнародних проектів галузевих рамок кваліфікацій, і тут нам треба дуже добре скоординувати процес.

Все ж таки, перше, означення що таке галузева, методологія побудови, а тоді робочу групу прошу дуже по освітянських, по медичних, по агро і так далі, бо інакше ми ризикуємо піти в різні сторони, все називати галузевими рамками кваліфікацій. А коли це ми попробуємо, в кінці кінців, нам прийдеться звести це все до одного поняття, у нас будуть, як кажуть, "непримиримые противоречия" просто термінологічні базові.

Оце ті зауваження, які б я хотів зробити зараз.  Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Хочеться вірити, що у нас не буде позиційних протистоянь між міністерствами.

РАШКЕВИЧ Ю.М. Тут мова не про протистояння, мова йде про скоординовану співпрацю.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу до слова Жанну Василівну Таланову, менеджера з аналітичної роботи Національного офісу Еразмус Плюс  в Україні.

ТАЛАНОВА Ж.В. Шановні колеги, Національний Еразмус Плюс офіс в Україні надає підтримку в рамках програми Еразмус Плюс Євросоюзу щодо реформування вищої освіти в Україні. І, якщо згадати історію створення Національної рамки кваліфікацій, то початок був приблизно дев'ятий, десятий роки, почали з того, що ми мали виконувати зобов'язання України, як підписання Болонського процесу. Ідея була взагалі-то розробити Національну рамку кваліфікації для вищої освіти. І так сталося, що керівництво Міністерства освіти і науки на той момент ініціювало все ж таки рамку для навчання впродовж життя розробляти. Це викличе і викликає, і буде викликати ризики, про які ми вже сьогодні згадували. Тому що в рамках знову ж таки зобов'язань щодо підписанта Болонського процесу України ми маємо проходити певні кроки впровадження Національної рамки кваліфікацій. І, якщо згадати план впровадження НРК, то в 2020 році маємо пройти саме сертифікацію і визнання в європейському просторі вищої освіти. Вже зрозуміло, що це важко уявити, тому що рамка закриває не тільки вищу освіту. І це також виклик над яким треба подумати нам всім разом, як це зробити, як виконати і зобов'язання щодо Болонського процесу, які закріплені ще й в Угоді про асоціацію Україна - ЄС. І в той же час скористатися напрацюваннями щодо методології розроблення професійних стандартів, які напрацьовані роботодавцями для професійно-технічної освіти, для тих великих кроків, які зробило ІТF для України, разом з фахівцями з цієї сфери. Тобто, я думаю, що тут взаємне збагачення може бути тому дуже добре, що ми разом зібралися.

Щодо підтримки реформування вищої освіти в контексті запровадження НРК. Уже згадали сьогодні, що один з проектів, а їх не один насправді, розробив також методику розроблення галузевих рамок або секторальних. Бо це, якщо згадувати перелік галузей знань і спеціальностей, і галузь розуміти саме в такому контексті, це не зовсім галузеві рамки  вийдуть, це, скоріше, секторальні, як в європейському просторі вищої освіти, то дуже важливо нам визначитися з цим. Але вже є напрацювання також, і це можливо, і тут робити вже. І тут знову ж треба говорити зі сферою професійно-технічної освіти, тому що рамка, ті проекти, які зроблені, вони все ж таки для вищої освіти. То треба щось шукати, якісь точки перетину, як зробити найкраще.

Щодо Національної системи кваліфікацій, яку презентував пан Сергій. Я як представник так сказати провайдер міжнародних таких вимірів в освіті, передусім вищої освіти, хотіла б звернути увагу на те, що ми маємо не забувати, для чого Національна  рамка кваліфікацій. Якщо з точки зору вищої освіти, вона в першу чергу для визнання цих кваліфікацій в європейському просторі вищої освіти. Я думаю, що сфера професійно-технічної освіти і інших сфер, мають також зрозуміти, для чого їм Національна рамка кваліфікацій. І всі разом ми маємо прийти до цього консенсусу. Тому що для вищої освіти це зрозуміло. Це і мобільність і професійна в вищій освіті, яка відбувається, Європа-Україна, і навіть більше. Потрібно мати довіру до системи, розуміти, що ця чи інша кваліфікація значить в Україні  і чи є вона зрозумілою в європейському просторі вищої освіти. Для цього Національна рамка кваліфікацій. Вона як лакмусова така бумага, папір, який визначає, що таке кваліфікація, таку поза межами України. Для цього Національна рамка кваліфікацій. Тому що інтеграція системи освіти України з Європою, зі світом відбувається в першу чергу на рівні вищої освіти. Тобто нам зрозуміло, для чого Національна рамка кваліфікацію, я маю на увазі систему вищої освіти. Треба всім іншим також зрозуміти, для чого вона. Не система кваліфікацій, а рамка. І тому важливо не забувати про міжнародний вимір.

Я б хотіла нагадати, що є стандартні класифікації і освіти, і професій, якими користується весь світ. Часто говорять, що це тільки для статистики, насправді, це не так. Наприклад, програма Євросоюзу "Еразмус плюс" і всі інші програми, які забезпечують співпрацю університетського рівня, вони орієнтуються саме на Міжнародну стандартну класифікацію освіти. Тобто якщо ви хочете спільні програми, спільні проекти, ви маєте знайти знову ж таки точку перетину, який рівень і яка сфера тої чи іншої програми в вищій освіті. І тут ми орієнтуємося на Міжнародну стандартну класифікацію освіти. Іншого поки що не запропонували. Євросоюз орієнтується так само. Ті, хто бере участь в проектах, знають, є перелік цих секторів, і ви маєте знайти, а де ж ви знаходитеся в цьому секторі. І це міжнародний вимір, про який ми не можемо забувати, коли будемо малювати, розбудовувати оту Національну систему кваліфікацій, яку запропонував пан Мельник. Бо я в тій схемі абсолютно не побачила ніякого ні європейського, ні міжнародного виміру, що дуже дивно, якщо це TF було залучено для того, щоб запропонувати цю історію.

Думаю, таке основне, що я хотіла сказати, я з вами поділилася. І будемо працювати разом.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам, Жанна Василівна.

На жаль, бажаючі виступити, цей список у нас закінчився. Якщо є у когось побажання від імені своїх відомств, міністерств, громадських організацій, ми готові вислухати також. Тому, будь ласка, якщо є бажання додати щось до рекомендації засідання нашого круглого столу, будь ласка.

_______________. Забыла еще один важный момент. Я бы хотела обратить внимание всех коллег, так как мы входим в очень сложную системную задачу, вот про системную работу сегодня говорилось уже, но я бы хотела сакцентировать внимание на конкретных примерах.

Буквально, недавно у нас процесс абсолютно полностью интегрированный с Министерством социальной политики, Министерством образования, в рамках которого мы работаем, по профессиональным стандартам, если я не ошибаюсь, на юстировании уже находится методика как раз разработки профессиональных стандартов. Бизнес вкладывает в это деньги, инициирует. Параллельно другие министерства вносят изменения в классификатор, тем самым мы понимаем, что мы потратили очень много денег, а министерство отменяет вообще такую, например, профессию, на которой десятки тысяч людей учатся и работают. В том числе начинаются проблемы у Министерства образования, у бизнеса, который вложил деньги в разработку профессионального стандарта. Это говорит об отсутствие координации не только в рамках, когда мы работаем над законодательным полем, да, здесь еще можно как-то построить работу, но нет единой системы взаимоотношений, вот о чем говорилось, между внесением изменений в те же классификаторы, какими бы они ни были, кто бы ни вел. И когда мы будем вести эту работу, у нас очень большая просьба со стороны работодателей непосредственно, координацию на каждом этапе построить этой системы. Потому что, еще раз повторюсь, мы вкладываем в это достаточно большие деньги. И очень печально на выходе имеющийся готовый документ, согласованный во всей отрасли, с профсоюзами, с системой образования, узнать о том, что профессия была ликвидирована.

Поэтому вот это очень важный момент, на который я очень прошу всех обратить внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Да, будь ласка, Сергій Вікторович.

МЕЛЬНИК С.В. Я буквально три моменти. Тут деякі як би питання, тезово.

Перше. Відносно Національного агентства кваліфікацій, відносно про кваліфікацій всі, мова йде про всі рівні, в чому, дійсно, є велика складність.

Друге. Стосовно регульованих професій. Абсолютно правильно. Але, мені здається, все ж таки це норма, нам не вдалося Закону про освіту наскрізного. Тому що регульовані професії вони мають місце не лише в вищій освіті, мається на увазі кваліфікацій. Вона наскрізні, вони є і в робітничій, і дуже багато.

Стосовно посилання на Міжнародну стандарту класифікацію освіти. Ольга Петрівна зазначила, почалася робота щодо прийняття, у нас же перепис населення скоро ще, нової версії класифікатора професій. Він гармонізований і чинний, але зі старої версією ISCO-88. А мова йде про розроблення стандарту, до якого прив'язана, безумовно, національна система кваліфікацій з ISCO-08, яка гармонізована з МСКО чи з ISCED. Тобто ці питання вже є врегульованими, і нам потрібна сама невеличка робота – зробити і запровадити новий класифікатор професій своєчасно.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги…

Так, будь ласка.

ВІТРЕНКО Ю.М. Вітренко Юрій Миколайович, Інститут вищої освіти Національної академії.

Я хотів би привернути увагу до декількох моментів. Перш за все до дуже, на мій погляд, важливого, на що звернула увагу Колеснікова Олена Валеріївна.

Розробка стандартів – це дуже великий обсяг роботи. І виконувати їх, цю роботу, лише за кошти чи роботодавців, чи десь на якийсь хтось зробить, неможливо. Це те, це треба передбачати в державному бюджеті кошти, видатки на розроблення цих стандартів. Це те, що в сучасній економічній теорії називається трансакційні витрати, за розробкою яких два науковці отримали Нобелівську премію. Очікувати, що розроблять професійні стандарти, а потім і інші стандарти на таких любительських засадах, це просто неправильно. Це перший момент. І в зв'язку з цим нам треба в нашій резолюції передбачити рекомендації Кабінету Міністрів  продумати, як в державному бюджеті виділити ці кошти.

І друге. Те, що йде мова про МСКО (Міжнародна стандартна класифікація освіти). На жаль, я так і не розумію, чому до цього часу у нас в Україні  не розроблена національна стандартна класифікація освіти. Якщо орієнтуватися на те, що які є інші міжнародні стандартні класифікації, ми свою національну зробили. КВЕД, ми зробили ДКПП, ми зробили КІСЕ. Чому ми не зробили національну стандартну класифікацію освіти, мені незрозуміло.

Нам, на мій погляд, треба теж внести в резолюцію пропозицію про розробку національної стандартної класифікації освіти.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Будь ласка.

НИЧКАЛО Н.Г. Перепрошую, застуджена. Нелля Ничкало, Національна академія педагогічних наук України, Відділення професійної освіти і освіти дорослих. Тут і наш шановний перший віце-президент Володимир Іларіонович, і наші інші колеги з академії. І я цілком погоджуюся з тим, що ви сказали, пане Вітренко, висвітлена наша точка зору.

Я хочу сказати таке, що в інформаційних матеріалах представлена досить конкретно група питань, яка, що характеризує те, щ зроблено Інститутом професійно-технічної освіти, що розпочав інститут професійно-технічної нашої академії вже давненько. Зокрема, що стосується обґрунтування нових професій, навіть була створена така група. Все це робилося дуже цікаво, на громадських засадах, як тут наголошувалося. І зроблено багато іншого. Тут присутня директор нашого Інституту професійно-технічної освіти.

Значить, я хочу висловити таку точку зору. Перше. Погоджуюся з тим, що треба розпочинати з робітничих професій. Це перше.

Друге. Ми маємо усвідомити те, що Україна має надзвичайно застарілий архаїчний, я перепрошую за такий епітет, наш ДК 2010003. Наш державний класифікатор. І має рацію пані Катерина Мірошниченко, яка говорила, заступник директора департаменту щодо того, що ми там маємо у державному класифікаторі професій.

Тепер я цілком погоджуюся з думкою, що розряди, які ми тримаємося, це теж архаїзм. Це у нас "добрий" (в лапках) залишок від Радянського Союзу. Єдиний радянський ……… І в основні цієї розрядності цей ще старий радянський документ. І нам треба, говорячи про ці проблеми, повернутися і треба позбавитися цього архаїзму.

Що стосується стандартів. Я цілком погоджуюся, що ця колосальна робота не може бути виконана та ще й на громадських засадах, та ще й за бажання, за умов бажання чи небажання стейкхолдерів. Ми маємо приклад наших сусідів поляків, з якими добре співпрацюємо. Ще 10 років тому поляки впродовж 2-3 років розробили 253 стандарти на нові інтегровані професії на розроблення, ми дружимо з цим інститутом, це Інститут технологій і експлуатації в Радомі …………… Для розроблення 253 стандартів нових професій вони дістали, те про те, що говорить шановний пан Юрій Вітренко, дістали 4 мільярди євро. І під ці 4 мільйони євро були створені робочі групи з числа: науковець, працівник професійного закладу і виробництва, представник конкретного виробництва за секторальними ознаками. І це є дуже, я маю ці стандарти, ці книги, які укладено дуже розумно, але за 4 мільйони євро.

І тому я погоджуюся з тим, щоб зробити відповідний запис у рекомендаціях Кабінету Міністрів  щодо цивілізованого вирішення питання. Я перепрошую, на громадських засадах з цих проблем далеко не поїдеш.

Тепер я гадаю, що потребує уточнення поняттєво-термінологічний апарат, пов'язаний з цієї проблемою. Є багато підміни понять в результаті неточних перекладів, розходжень при перекладах, що вносить певну плутанину. Не лише я тут маю на увазі рівень наукових досліджень.

І думка, що інтеграція відбувається сьогодні лише на рівні вищої освіти. Я думаю, що це не так. Бо, наприклад, 22 лютого ми всі були учасниками дуже поважного міжнародного семінару, конференції, як назвати, із участю і Лілії Михайлівни Гриневич, Василя Григоровича Кременя, Мінсоцполітики, інших відомств, де, власне, мова йшла про систему професійної освіти і навчання. Хоча ми в результаті нерозуміння у нас в державі відкладали оцей компонент і навчання. А ми ще в 2004 році Національна академія педагогічних наук України спільно з Міністерством освіти і науки розробили концепцію розвитку професійної освіти в Україні, і тільки певні політичні сили не дали нам залишити в цій концепції ПОН і навчання. Хоча ми схитрували, там всередині дещо залишили з цієї проблеми.

Тому я гадаю, що треба розглядати оці і нинішні, і перспективні можливості інтеграції на рівні ПОН – професійної освіти і навчання. А десь на рівнях нижчих, середніх безпосередньо між професійними навчальними закладами різних типів, які є високого міжнародного рівня, а ми маємо такі заклади, і Коледж професійний Балушкевич у Львові, ми, львів'яни, знаємо дуже добре, там проводяться сотні міжнародних заходів. І тому погоджуюся з думкою Катерини Борисівни, що профосвіта не вмирає, а не зважаючи на помилки у державні політиці щодо професійної освіти, тут що хочете мені робіть, але допущено серйозні помилки на рівні державної політики, не зважаючи на ці серйозні помилки, які треба виправляти на загальнодержавному, на законодавчому рівні. Я вважаю, що профосвіта сьогодні має інноваційну хвилю такого інноваційного розвитку.

Ми 1 лютого в Академії педнаук проводили разом з Міністерством освіти, з департаментом Міністерства освіти ми аналізували діяльність експериментальних майданчиків експериментальних закладів всеукраїнського рівня, які свідчать про те, що професійна освіта піднімається і піднялася на високий інноваційний рівень прогностичний. А в державній політиці зроблено хиби, упущення. Тут винні певні колеги і певні групи, і нам треба виправляти ці помилки у державній політиці.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, пані Нелля.

І проблема не тільки в державній політиці, а у відсутній регіональній політиці і взаємодії між усіма зацікавленими сторонами.

Ольга Петрівна, у вас є зауваження? Будь ласка.

КРЕНТОВСЬКА О.П. Коментар що стосовно джерела фінансування розроблення професійних стандартів. Ми, звичайно, над цим думали. Але важливо було на першому етапі затвердити порядок та методологію. І ще раз наголошую на тому, що ми не хотіли централізованої моделі написання в закритих кімнатах професійних стандартів як вимог роботодавця до кваліфікацій працівників. Це, думаю, наш такий маленький здобуток, перемога, що ми хочемо якнайширше, щоб роботодавці, зокрема ті, які відчувають сьогодні брак кадрів, зрозуміло, що це шлях, це місток до реформування системи освіти, до зв'язку з системою освіти.

Звичайно, ми розуміємо, що активізувати цю роботу можна, коли ми визначимо джерело. Але, на нашу думку, це має бути не державний бюджет, на сьогодні у нас є Фонд соціального страхування на випадок безробіття, ми ініціюємо внесення змін до відповідного закону і будемо пропонувати з цих коштів частково покривати ці витрати. Тому що цей фонд наповнюється за рахунок коштів єдиного соціального внеску якраз роботодавцями.

Тому і ще раз наголошую, що цей елемент ми розглядаємо, підвищення кваліфікацій працівників як елемент захисту від безробіття, як елемент профілактики. Тому це лягає в певну модель, в правильну мотивацію роботодавців. Тому що, на жаль, так склалося у нас, що ми цю роботу почали в країні достатньо пізно, тоді, коли ми вже відчуваємо дуже великий брак кадрів. А, з іншого боку, саме брак кадрів повертає нас сьогодні до моделі, до показників гідної праці, до питань заробітної плати, до питань підготовки кадрів. Ми не маємо сьогодні такої великої кількості трудових ресурсів, які б ми розкидалися, ми будемо дивитися на кожну людину, на її кваліфікацію і на потреби залучити її на ринок праці. Багато людей сьогодні, які є неконкурентоспроможні, які фактично поза межами ринку, легального ринку праці вже довгі роки. І ми включимо тут і соціальну складову для того, щоб і готувати, підвищувати їх кваліфікацію. В цьому буде полягати і нова модель соціальної політики, яка полягає не лише в наданні підтримки, матеріальної допомоги, а у використанні потенціалу людини.

Тому саме це джерело – фонд соціального страхування. Я думаю, що, роботодавці, я думаю, вже погодяться, ще профспілки. Цей фонд управляється трьома сторонами. За підтримки народних депутатів, парламенту ми могли б, дійсно, зробити цю систему роботи правильно побудовану.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, очевидно, що результативність засідання нашого круглого столу очевидна. Ми зрозуміли галузеві аспекти і національну стратегію, і джерела фінансування вже помітні. І це не може не додавати оптимізму у перспективах нашої спільної роботи.

І як основному доповідачу хочу надати заключне слово Сергію Вікторовичу Мельнику для скромного підбиття підсумків і завершення нашої роботи.

МЕЛЬНИК С.В. Дякую.

Буквально, декілька слів. Дякую і за оцінки, і за пропозиції. Ще раз наголошую, що це таке у нас перша, мабуть, спроба, мені здається, вона не є поганою, бачите, роботи багато. Тому буквально в контексті ще питань, які піднімалися, хотів би теж зорієнтувати на наступне.

Фактично, озвучено, що з 2020 року в Україну заходить великий технічний проект допомоги, технічної допомоги з Європейського Союзу щодо модернізації професійної, професійно-технічної освіти. І там розглядається питання фінансування не менше як ста професійних стандартів, а можливо великих таких груп професійних. Мабуть, уже, починаючи з сьогоднішнього дня, це якраз питання національної системи кваліфікацій і формування, визначення потреби. Тут багато представників різних міністерств, відомств, давайте десь на наступне наше зібрання уже десь попередньо зорієнтуємося з цим переліком.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, всі побажання, рекомендації будуть враховані в резолютивній частині нашого засідання круглого столу. Я хочу всім вам подякувати від імені Комітету з питань освіти і науки. Сподіваюся, результативність нашої діяльності буде зафіксовано, власне, розробкою цієї стратегії, документів, власне, закону. І ми зі свого боку як члени комітету готові підсилити, стати майданчиком для наших подальших засідань заради результату.

Дякую вам.