Комітет Верховної Ради України

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

До протоколу № 46

від 06 липня 2016 року

Про діяльність Державного фонду фундаментальних досліджень у

контексті створення Національного фонду досліджень України

________________________________________________________________

Заслухавши та обговоривши інформацію голови Державного фонду фундаментальних досліджень академіка НАН України В.П. Кухаря щодо діяльності Державного фонду фундаментальних досліджень та реалізації нового Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26 листопада 2015 року у частині створення Національного фонду досліджень України Комітет з питань науки і освіти зазначає наступне.

Державний фонд фундаментальних досліджень (далі ДФФД) засновано у березні 1992 року і зараз це окрема юридична особа, наукова організація у сфері управління Міністерства освіти і науки України.

Основними завданнями ДФФД є: підтримка на конкурсній основі фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що проводяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими; провадження діяльності, спрямованої на методичне, організаційне і фінансове забезпечення фундаментальних наукових досліджень; організація і виконання наукознавчих і наукометричних досліджень з питань перспективного розвитку науки в Україні та світі; сприяння науковим контактам і розповсюдження інформації в галузі фундаментальних наукових досліджень, у тому числі за кордоном; налагодження та підтримка міжнародного наукового співробітництва в галузі фундаментальних наукових досліджень.

ДФФД першим у Україні започаткував систему грантової підтримки на конкурсних засадах наукових і науково-технічних проектів за всіма напрямами фундаментальної науки.

На перший конкурс ДФФД наукових та науково-технічних проектів було подано 4,5 тисяч запитів і за підсумками експертизи грантова підтримка була надана 1,5 тисячі проектам. Кабінетом Міністрів України на виконання цих проектів було виділено 450 мільйонів карбованців (що склало 2,2 мільйона доларів США), або – 2 % від загального фінансування науки.

На жаль, такий рівень забезпечення конкурсних досліджень ДФФД, не зберігся. У 1995 року було підтримано 1400 грантів, а обсяг їх грантової підтримки склав 0,8 % від загального фінансування науки – 239,1 мільярда карбованців або 1,6 мільйона доларів США. В подальшому цей показник набував ще катастрофічнішого мінімуму і у 2015 році склав близько 8,8 мільйона гривень, або 403 тисячі доларів США. Отже у порівнянні з 1994 роком фінансування ДФФД скоротилось майже у п’ять разів.

Згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» кошти ДФФД формуються як за рахунок  бюджетних котів так і добровільних внесків юридичних і фізичних осіб. Однак за весь час його діяльності добровільні внески до Фонду так і не були залучені. Існуюча податкова система в державі не стимулює залучення таких коштів. Значною мірою цьому не сприяє також жорстке підпорядкування Фонду Міністерству освіту і науки України.

Комітетом неодноразово ставилося питання щодо надання ДФФД самостійного статусу. Однак, починаючи з 2014 року у порушення норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» ДФФД навіть позбавлено окремого рядку в Державному бюджеті України.

Не зважаючи на зниження фінансової підтримки, особливо з боку Міністерства фінансів України, ДФФД провів понад 70 різних за спрямуванням конкурсів: загальнотематичні, цільові, регіональні, інноваційно-орієнтовані, транскордонні, видавничі, гранти Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених, докторів наук до 45 років, міжнародні спільні з фондами Білорусі, Німеччини, Росії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Японії.

За 24–річний період діяльності до ДФФД всього було подано майже 30 тисяч запитів та надано близько 7 тисяч грантів. Про ефективну діяльність ДФФД свідчить значна кількість публікацій за результатами досліджень, яких нараховується близько 24 тисяч, видано сотні монографій, підручників, словників, отримано десятки ліцензій та патентів.

ДФФД створена аналітична база даних всіх конкурсних проектів, керівників, інформація про наявність публікацій та звітів, що дозволяє виконувати також наукометричні дослідження, оцінювати не тільки загальний рівень фундаментальних досліджень, але й визначати потенціал виконавців і найбільш пріоритетні наукові напрями, порівнюючи їх зі світовими тенденціями.

Враховуючи високий рівень досягнення вітчизняних вчених у сфері біології та високих енергій Фондом було створено дві ключові проблемні лабораторії: «Проблемна (ключова) лабораторія молекулярної і клітинної біології» та «Проблемна (ключова) лабораторія фізики високих енергій», які згрупували дослідників на визначених пріоритетах та отримали важливі результати.

Досвід функціонування ДФФД підтверджує ефективність конкурсної системи відбору і підтримки ініціативних наукових проектів вітчизняних учених. Адресність грантової підтримки та особиста відповідальність отримувачів коштів сприяють раціональному використанню бюджетного фінансування наукових досліджень. Рейтингування та відбір спільних міжнародних наукових проектів здійснюється за результатами двосторонньої експертизи, що підвищує її якість та відповідність світовим науковим пріоритетам. Виходячи з того, що сучасна фундаментальна наука є більш колективною, а також значно вартіснішою, міжнародна співпраця у рамках спільних проектів сприяє реалізації досліджень за загальновизнаними науковими пріоритетам.

Все це свідчить про доцільність ширшого запровадження грантової підтримки вітчизняного наукового потенціалу як гнучкої системи, що забезпечує нову мотивацію для праці висококваліфікованих спеціалістів, незалежно від місця їхньої роботи і проживання, а виконавці конкурсних пріоритетних проектів можуть об'єднуватись у тимчасові творчі колективи незалежно від відомчої підпорядкованості.

Разом з тим слід позбавитись ігнорування ролі базового (чи інституційного) фінансування під час збільшення частки конкурсного – це уже стає проблемою, що може призвести до паралічу наукових інституцій, особливо на початку бюджетного року. Адже останніми роками проходить різке збільшення конкурсної складової фінансування науки при фіксованій частці асигнувань на науку загалом. Наразі є гостра необхідність захистити усі статті видатків за виграним проектом, надати гарантію на отримання всієї суми запланованих коштів і доступності до них у різні часові періоди в році, скасувати  щорічне переоформлення усіх фінансових документів проектів, що розраховані на кілька років.

Є питання, що потребують вирішення і на законодавчому рівні, зокрема мають бути сформовані гарантії для розвитку фундаментальної науки, бо на фоні суттєвої зацікавленості інноваціями, фундаментальні дослідження можуть серйозно потерпати, а також щодо чіткого розмежування поняття "конкурс" і "тендер" та їх застосування.

 З прийняттям у 2015 році нового Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачається створення на базі ДФФД Національного фонду досліджень України, який відповідно до Закону розпочинає свою роботу з початком нового бюджетного року після ухвалення Кабінетом Міністрів України Положення про Національний фонд досліджень України.

Проте процедура створення Національного фонду досліджень України досить складна і, відповідно, тривала в часі. На сьогодні уже затримується виконання ключових позицій з виконання Закону, від яких залежить започаткування функціонування  Національного фонду досліджень України.

Дуже важливо, щоб Національний фонд досліджень України у його складній структурі і формі запрацював як єдине ціле. Для цього слід максимально врахувати позитивний міжнародний досвід та досвід ДФФД і забезпечити ефективну діяльність останнього до повного створення Національного фонду досліджень України.

Також важливим є врахування рекомендацій Верховної Ради України, які викладені у Постанові «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності» від 16.06.2004 № 1786-IV, щодо планування цільового фінансування ДФФД у розмірі 0,1 відсотка ВВП. Це забезпечить якісне зростання конкурсних досліджень, розширення міжнародного співробітництва та виконання багаторічних міжнародних спільних проектів, що досить важливо для України.

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти ухвалив:

1.       Інформацію голови Державного фонду фундаментальних досліджень академіка НАН України В.П. Кухаря щодо діяльності Державного фонду фундаментальних досліджень у контексті створення Національного фонду досліджень України взяти до відома.

2.       Рекомендувати Кабінету Міністрів України:

2.1.    Взяти до уваги перехідні положення Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», якими зазначено, що Національний фонд досліджень України створюється на базі Державного фонду фундаментальних досліджень і розпочинає свою діяльність з початком нового бюджетного року після ухвалення Кабінетом Міністрів України Положення про Національний фонд досліджень України.

Отже, Державний фонд фундаментальних досліджень України продовжує свою фінансову діяльність до 1 січня року, наступному за роком затвердження Положення про Національний фонд досліджень України.

2.2. Доручити Міністерству освіти і науки України:

з залученням Державного фонду фундаментальних досліджень, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук забезпечити підготовку проектів документів щодо виконання Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» стосовно створення та діяльності Національного фонду досліджень України у терміни, як то визначено дорученням Кабінету Міністрів України щодо реалізації Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

протягом місяця визначити обсяги базового бюджетного фінансування вищих навчальних закладів та наукових установ, що підпорядковані міністерству.

2.3. Враховуючи вимоги Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», у тому числі що, з 2020 року фінансування вітчизняної науки має здійснюватися на рівні 1,7 % ВВП, доручити Міністерству фінансів України у проекті Державного бюджету України на 2017 рік збільшити фінансування науки, передбачивши:

видатки на фінансування Державного фонду фундаментальних досліджень на рівні 0,1% ВВП, як то передбачено Постановою Верховної Ради України «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності» №1786–IV від 16 червня 2004 року;

зростання базового фінансування головних розпорядників, у тому числі Національної академії наук України, галузевих академій наук України, з врахуванням індексу інфляції та підвищення заробітної плати;

окремим рядком кошти для Державного фонду фундаментальних досліджень.

2.4. Доручити Міністерству освіти і науки України здійснити організаційні заходи зі створення загальнодержавної інформаційної мережі фундаментальних і прикладних досліджень, уніфіковані бази даних які повинні поповнюватися відповідними електронними звітами всіх головних розпорядників коштів.

2.5. Доручити Міністерству освіти і науки України разом з Міністерством фінансів України:

вдосконалити систему фінансування грантової підтримки багаторічних проектів та захищення виконання фінансових зобов’язань, насамперед міжнародних наукових проектів;

підготувати план збільшення протягом 2017-2020 років видатків Державного бюджету України на наукові дослідження і розробки до рівня 1,7% ВВП у 2020 році.

3.       Враховуючи важливість вчасного виконання завдань з імплементації Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» взяти на контроль питання створення на базі Державного фонду фундаментальних досліджень Національного фонду досліджень України. 

Кабінету Міністрів України до 1 жовтня 2016 року надати Комітету відповідну інформацію.

4.       Контроль за реалізацією цього рішення покласти на першого заступника Голови Комітету Співаковського О.В.

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                   О.В. Співаковський

Про проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ),

які були переміщені з тимчасово окупованої території та з населених пунктів

на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження”

(реєстр. № 4718 від 24.05.2016р.), внесений народними депутатами України

Рябчиним О.М., Кириленком І.Г., Співаковським О.В., Кремінем Т.Д., Курилом В.С., Шкрум А.І.,

Веселовою Н.В., Герасимовим А.В., Лубінцем Д.В., Геращенко І.В., Немирею Г.М., Галасюком В.В.,

Юринець О.В., Заліщук С.П., Найємом М.-М., Кацер-Бучковською Н.В., Тимошенко Ю.В., Єфімовим М.В.

__________________________________________________________________

Розглянувши проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ), які були переміщені з тимчасово окупованої території та з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження” (реєстр. № 4718 від 24.05.2016 р.), внесений народними депутатами України Рябчиним О.М., Кириленком І.Г., Співаковським О.В., Кремінем Т.Д., Курилом В.С., Шкрум А.І., Веселовою Н.В., Герасимовим А.В., Лубінцем Д.В., Геращенко І.В., Немирею Г.М., Галасюком В.В., Юринець О.В., Заліщук С.П., Найємом М.-М., Кацер-Бучковською Н.В., Тимошенко Ю.В., Єфімовим М.В., Комітет в и р і ш и в:

1. Рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 1частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ), які були переміщені з тимчасово окупованої території та з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження” (реєстр. № 4718 від 24.05.2016 р.), внесений народними депутатами України Рябчином О.М., Кириленком І.Г., Співаковським О.В., Кремінем Т.Д., Курилом В.С., Шкрум А.І., Веселовою Н.В., Герасимовим А.В., Лубінцем Д.В., Геращенко І.В., Немирею Г.М., Галасюком В.В., Юринець О.В., Заліщук С.П., Найємом М.М., Кацер-Бучковською Н.В., Тимошенко Ю.В., Єфімовим М.В., прийняти за основу та підготувати його до другого читання за скороченою процедурою.

2. Доручити виступити від Комітету при розгляді цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради України народному депутату України, Першому заступнику Голови Комітету з питань науки і освіти Співаковському О.В.

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                   О.В. Співаковський

Про Рекомендації слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань

науки і освіти: “Законодавче забезпечення розвитку Національної

інноваційної системи: стан та шляхи вирішення”

(15 червня 2016 року)

_______________________________________________________

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

1. Схвалити Рекомендації слухань у Комітеті Верховної Ради України: “Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення”, що додаються.

2. Направити Рекомендації до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, обласних та Київської міської державних адміністрацій.

Про вжиті заходи поінформувати Комітет до 20 грудня 2016 року.

3. Контроль за виконанням рішення Комітету покласти на Першого заступника Голови Комітету з питань науки і освіти Співаковського О.В.

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                   О.В. Співаковський

Ухвалено

Рішенням Комітету Верховної Ради України

з питань науки і освіти

від 6 липня 2016 року, протокол № 46

Рекомендації

слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти:

«Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення»

(15 червня 2016 року)

Учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти: «Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення» відзначають наступне.

В Україні за роки незалежності рівень розвитку інноваційної діяльності суттєво знизився і продовжується погіршуватися. Інноваційна активність підприємств у три-два рази нижче ніж в країнах Європейського Союзу. Україну перетворюють в постачальника на зовнішні ринки сировинних ресурсів та виробів з незначною доданою вартістю. Вона втрачає свої позиції у випуску наукоємної продукції.

Валове нагромадження основного капіталу в Україні в 2015 році зменшилося до 20%. Стрімко зростає імпорт засобів виробництва, який досяг понад 60% валового нагромадження основного капіталу. Це у двічі вище, ніж в розвинених країнах. Індикатор інноваційної модернізації України – частка доданої вартості переробної промисловості у ВВП – за підсумками 2015 році знизився до 14 %, що відповідає показнику Республіки Корея шістдесятих років минулого століття.

У 2015 році Україна за Глобальним індексом інновацій (ГІІ) посіла 64 місце серед 141 економіки (в 2010 році займала 60 місце). Отже відбувається  негативна динаміка цього показника. Україна стає тотально залежною від імпорту, що становить загрозу інноваційним процесам в країні та її економічній безпеці.

Разом з тим, разом з тим, Україна входить до вісімки країн світу, які спроможні забезпечити повний цикл проектування та виробництва авіакосмічної техніки, входить до п’ятірки країн світу з повним циклом виробництва танків та до десятки найбільших суднобудівних країн світу. У нашій країні розвинуті високотехнологічні галузі промисловості, зокрема виробництво важкого машинобудування, енергетичного устаткування, приладобудування та медичної техніки, за якими подається найбільша кількість заявок на патенти.

На даний час Україна поки що зберігає достатній інтелектуальний потенціал, який здатний до генерації наукових ідей світового рівня, має визнані у світі наукові школи з математики, інформатики, фізики, хімії, медицини, ядерної фізики, радіоелектроніки, біотехнології, розробки нових матеріалів, інформаційних технологій, засобів зв’язку та телекомунікацій тощо.

Однак, з кожним роком Україна  все більше втрачає можливість забезпечити ефективне використання цього потенціалу на шляху до інноваційного розвитку та переходу до побудови суспільства знань, нового технологічного способу виробництва. Без реальних кроків держави в цьому напрямку, її активної проєвропейської позиції  щодо Лісабонської стратегії, Стратегії Європа 2020 – ініціатива Інноваційний союз, Дублінської декларації 2013 року – Відкриті інновації 2.0, Європейської хмарної ініціативи, Стратегії єдиного цифрового ринку, визначення пріоритетів та збільшення витрат на проведення наукових досліджень і розробок рухатись практично неможливо.

У 2015 році наукоємність ВВП становила 0,62 %, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету 0,21%. У 2016 році бюджетні витрати на наукові дослідження зменшено до рівня 0,18% ВВП, що майже у десять разів нижче показника, передбаченого Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». У Європейському співтоваристві частка обсягу витрат на наукові дослідження та розробки постійно зростає. За даними 2014 року наукоємність ВВП країн ЄС-28 у середньому становила 2,03%.

Світовий досвід свідчить, що особливу роль у функціонуванні національної інноваційної системи (далі - НІС) відіграє держава. Для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, її роль у регулюванні інноваційних процесів значно зростає.

Правова основа інноваційної діяльності в України формується законами України «Про пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності в Україні», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про інноваційну діяльність», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про наукові парки» тощо.

Питання  розбудови Національної інноваційної системи, як комплексної системи розвитку інноваційного процесу в Україні, вперше розглядались на парламентських слуханнях у 2007 році. У подальшому вони обговорювались на парламентських слуханнях «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів», у 2009 році. Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію розвитку національної інноваційної системи на 2009 -2013 роки. Це був період найбільшого прояву розуміння необхідності існування  такої системи в Україні.

Починаючи з 2010 року державними органами стали ухвалюватися закони та нормативно-правові акти, якими відкрито гальмувалися не тільки процеси інноваційного спрямування, але й розвитку науки і освіти.

Шляхом внесення змін і призупинення чинних норм законів законодавство в інноваційній сфері стало втрачати регулюючу роль держави та стимулюючі чинники розвитку інновацій. Було зупинено реалізацію Законів України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» «Про загальнодержавну комплексну програму високих наукомістких технологій», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», стримується реалізація Законів України «Про наукові парки», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Скасовано переважну більшість державних цільових науково-технічних програм, у тому числі щодо розвитку інноваційної інфраструктури.

Законами про Державний бюджет України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України гальмується розвиток науки та використання результатів наукових досліджень, підготовка наукових та професійно-технічних кадрів, залучення коштів підприємств для спільної реалізації інноваційних проектів.

За всі роки незалежності, за цими напрямами  ми досягли найнижчого рівня. Але падіння продовжується, що може стати критерієм неповернення. Приймаються недостатньо обґрунтовані нові закони, які під гаслом реформ посилюють наявні проблеми, додають до вже існуючих нові проблеми, яких до цього не було, що збурює суспільство.

У національній доповіді «Інноваційна Україна 2020», що підготовлена НАН України, зазначається, що «основна причина невиконання законодавства у сфері науки та інновацій в Україні, складнощі його розроблення та ухвалення пов’язані з тим, що нормативно-правові акти ухвалюються за відсутності інноваційно-спрямованої економічної стратегії України».

Саме відсутність дієвої стратегії розвитку економіки України на базі знань призводить до поступової втрати сфери наукових досліджень і розробок, можливості оперативно впроваджувати їх результати в реальний сектор економіки, реагувати на світові науково-технологічні виклики та ефективно використовувати світові розробки у національних інтересах.

Як наслідок, Уряди України, особливо останні, порушують основні принципи управління, втрачають менеджерські функції щодо розвитку промисловості, виробництва та економіки у цілому. Відсутні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період, як то передбачено Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України». Заблоковано реалізацію пріоритетних напрямів розвитку інноваційної діяльності, згорнуті національні та державні цільові програми. Втрачається контроль над галузями виробництва. З ліквідацією Міністерства промислової політики України посилилися руйнівні процеси в космічній галузі, авіабудуванні та суднобудуванні.

Виникла диспропорція у підготовці фахівців. В Україні щорічно за бюджетні кошти готують спеціалістів у сфері економіки і права втричі більше, ніж фахівців з природничих та фізико-математичних наук, здатних генерувати нові знання, продукувати, адаптувати та використовувати передові технології, забезпечуючи інноваційний розвиток економіки. Крім того, значна частина підготовлених спеціалістів технологічно орієнтованих професій не працює за фахом.

Про втрату зацікавленості урядовців, включаючи керівництво Міністерства освіти і науки України, щодо інновацій свідчить і той факт, що не зважаючи на персональні запрошення, ними проігноровано виставку наукових досягнень і розробок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук України, що була організована Комітетом 14-15 червня 2016 року у Верховній Раді України.

У доповіді Міністерства освіти і науки України, представленій від Уряду України на цих слуханнях, не відображено інноваційну складову таких надзвичайно важливих галузей, як енергетики, медицини тощо. До структури інноваційної системи не включено Національну академію педагогічних наук України, Національну академію правових наук України, Національну академію мистецтв України, дослідницькі університети. Викликає занепокоєння тенденція щодо невиправданого перебільшення значимості закордонної науки та іноземних учених, що принижує національну свідомість і гідність вітчизняних науковців.

Водночас спостерігається небажання інтегруватися до Євопейського дослідницького простору через реалізацію його пріоритетів. Міністерство освіти і науки України не проводить постійний моніторинг розвитку Європейського дослідницького та інноваційного простору, не бере участі в форумах, що впроваджують новий порядок денний  інноваційного розвитку (Відкрита наука, Відкриті інновації, Відкритість до світу) та координують зусилля на вирішенні соціальних проблем, що стоять перед всіма країнами (Лундська декларація 2015 року). Замість використання наукової галузі України для спільного вирішення нагальних питань соціального та інноваційного розвитку ЄС та світу, з року в рік пропонується зберігати ще потужний науковий потенціал до кращих часів без його використання та відновлення. Діями уряду став вираз з доповіді Президента України до Верховної ради 2012 року – «економіка не здатна бути замовником у науки», а Стратегія сталого розвитку - Україна 2020 закріпила це шляхом віднесення науки та інновацій до розділу «Гордість».

Незважаючи на проблеми, пов’язані з незадовільним виконанням законодавства в інноваційній сфері Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, вузівська наука завжди приділяли особливу увагу доведенню своїх наукових результатів до практичної реалізації. Національна академія наук України у 1999 році виступила ініціатором створення в Україні технологічних парків, у 2006 році з ініціативою створення наукових парків виступив Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут».

з 2004 року Національна академія наук започаткувала конкурсний відбір та фінансування інноваційно–спрямованих проектів своїх установ. Метою цих конкурсів є доведення розробок наших учених до стадії впровадження. Крім того, НАН України проводить активну роботу з провідними державними та приватними компаніями. Академією укладено та реалізуються угоди про співробітництво з ДП КБ «Південне», ДП «Антонов», компанією ДТЕК. В рамках цих угод на замовлення промисловців виконується комплекс прикладних робіт на забезпечення ракетобудівної, авіабудівної та енергетичної галузей економіки нашої держави. Ці розробки могли б мати ще вагоміший ефект, та більш масштабне впровадження за підтримки держави та створення  дійсно сприятливого інноваційного клімату.

Така ситуація суттєво позначилася і на стані діяльності у сфері охорони промислової власності. В економіці України склалися вкрай несприятливі умови не лише для самої винахідницької діяльності, а і для використання винаходів. Винахідництво і раціоналізаторство втратили характер масового руху, що ускладнює розбудову економіки на інноваційній основі.

Про низьку ефективність винахідницької діяльності в Україні, що становить загрозу економічній безпеці держави, свідчать, зокрема, такі дані. У 2013 р. національними заявниками подано близько 13 тисяч заявок на винаходи і корисні моделі. Водночас, через несплату зборів за підтримання чинності патентів на винаходи і корисні моделі, втратило чинність 9,8 тисяч патентів національних власників (75%). При цьому середній термін розгляду заявок на винаходи до видачі патенту складає близько 2-х років.

За даними Державної служби статистики України, в економіці використовується близько 4 тис. об’єктів промислової власності, в т.ч. 1,8 тис. винаходів (близько 7% від загальної кількості чинних патентів), 2,4 тис. корисних моделей (6%), 393 промислові зразки (4%). Отже, більшість захищених охоронними документами об’єктів патентного права у виробництві не використовуються і припиняють свій життєвий шлях відразу ж після розробки і отримання правової охорони.

В Україні відсутня система економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) щодо створення та комерціалізації об’єктів права промислової власності з метою формування цивілізованого ринку цих об’єктів. Зокрема, не визначені мінімальні ставки винагороди винахідникам, авторам за використання об’єктів патентного права, не запроваджені механізми державної підтримки зарубіжного патентування винаходів, створених за рахунок бюджетних коштів; відсутня методика визначення розміру шкоди, завданої порушенням прав на об’єкти промислової  власності.

Значна частина потенційно значимих винаходів, отриманих українськими винахідниками, заявляються напряму в патентні відомства зарубіжних країнах без подання попередньо заявки в патентне відомство України. Несанкціонований виток винаходів, так звана «патентна міграція» з України зростає. Рівень (патентів-втікачів) складає 10-12% щорічного обсягу патентування. Найбільш активні сектори міграції – медичні препарати, ІТ технології (системи та обладнання), фармакологія. Розширюється географія міграції: Російська Федерація, (51%), США (11%), Південна Корея (9%), Тайвань (3%), Німеччина (2%).

Особливі завдання щодо розвитку НІС України постають у зв’язку із поступовою реалізацією програм міжнародного співробітництва, у першу чергу - Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (2014 р.), зокрема – активізації участі у формування єдиного європейського наукового простору та інноваційного союзу із виконання зобов’язань України у Рамковій програмі Європейського Союзу з наукових досліджень та інновацій “Горизонт 2020”.

В Україні Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері науки, науково-технічної та інноваційної діяльності і трансферу технологій. На цю сферу спрямовано діяльність двох департаментів Міністерства освіти і науки України із загальною чисельністю менше 50 осіб, що вкрай недостатньо. Водночас, Мінекономрозвитку через Державну службу інтелектуальної власності України реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, яка є визначальною складовою інновацій. Така ситуація є вкрай неефективною  в системі управління інноваційною сферою.

Незбалансованість державної політики, відсутність потужного органу виконавчої влади у сфері науки та інновацій призвели до того, що Міністерство фінансів України перебирає на себе не властиві йому функції і порушуючи Конституцію України та норми чинних законів, вживає заходи, що створюють додаткові проблеми та шкодять розвитку науково-технічного потенціалу та інноваціям. Це стало причиною проведення  страйків та акцій протесту науковців і освітян.

Через брак фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності гальмуються модернізаційні процеси. Нинішній стан і тенденції фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні характеризуються такими особливостями:

- фінансові обмеження залишаються основним фактором гальмування інноваційної діяльності, що пов’язано з гострою нестачею власних фінансових ресурсів у суб’єктів інновацій;

- дефіцит власних коштів, що є основним джерелом фінансування інноваційної діяльності, спричинений незадовільним фінансовим станом підприємств, стагнацією промислового виробництва, та недоступністю зовнішніх джерел фінансування;

- висока вартість кредитних ресурсів, що є другим за значенням джерелом фінансування інноваційної діяльності, ускладнює їх залучення до фінансування інноваційних проектів, особливо для низькорентабельних підприємств, які потребують технологічної модернізації, неспроможні залучати довгострокові кредити на здійснення інновацій;

- відсутність збалансованої податкової політики в контексті децентралізації влади, зокрема, з питань впровадження нової методики нормативної грошової оцінки земельних ресурсів та непомірного зростання земельного податку, призводить до значного скорочення або ліквідації державно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку;

- державна підтримка інноваційної діяльності у формі прямого фінансування має суттєві бюджетні обмеження та не узгоджена з пріоритетами інноваційного розвитку. Значна частина бюджетних асигнувань надається добувним підприємствам, низько- і середньотехнологічним виробництвам, що не сприяє прогресивним структурним змінами.

Домінування механізмів самофінансування інноваційної діяльності і обмеженість зовнішніх джерел залучення коштів спричинює консервацію існуючої технологічної структури економіки, не забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів у наукомісткі технології, гальмує прогресивні структурні зрушення у національному господарстві, що обумовлює потребу вдосконалення законодавчого забезпечення механізмів фінансування науково-технологічної та інноваційної діяльності.

Учасники слухань зазначають, що до основних проблем, пов’язаних з регуляторною дією національного законодавства в інноваційній сфері України та розвитком НІС, належать:

– низький рівень інноваційної та виконавчої культури, незабезпечення виконання законів та порушення вимог законодавства;

– відсутність довгострокових програм розвитку національної економіки, заснованої на інноваціях;

– відсутність скоординованої діяльності органів державної влади, спрямованої на інноваційний розвиток країни;

– невиконання, визначених законом, механізмів реалізації пріоритетів інноваційної діяльності;

– відсутність комплексного застосування механізмів державного впливу (фінансових, кредитних, податкових тощо) для досягнення інноваційних пріоритетів;

– невідповідність законодавства в сфері інтелектуальної власності міжнародним правовим нормам;

– нерозвиненість інноваційної інфраструктури (дослідницьких університетів, технопарків, наукових парків, кластерів, високотехнологічних інноваційних підприємств, інноваційних бізнес-інкубаторів);

– відсутність ефективних механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок, що призводить до втрати державою щорічно значних бюджетних надходжень;

– низький рівень інноваційної активності, зокрема малого та середнього інноваційного підприємництва;

– недостатність готових технологічних рішень для їх впровадження бізнесом;

– не сформованість мотиваційного механізму до переходу реального сектору економіки на інноваційний шлях розвитку.

Відсутність в Україні зацікавленості в інноваційному розвитку на політичному рівні, гальмування підтримки інноваційної діяльності, а то і пряма протидія їй основних фінансових та економічних міністерств в умовах, коли країни світу  інтенсивно розвивають інноваційну сферу (насамперед держави – члени ЄС), вимагає аналізу соціальних та економічних причин такого становища та вироблення шляхів його невідкладного поліпшення.

Реалізуючи прийняті Верховною Радою України засади зовнішньої і внутрішньої політики, прокладаючи курс до Європи, формуючи відповідні плани входження України до Європейського Союзу та враховуючи низку невирішених проблем щодо розвитку національної інноваційної системи, а також стан виконання законів України та постанов Верховної Ради України щодо наукової, науково-технічної та інноваційної політики України, учасники парламентських слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти рекомендують:

1.      Верховній Раді України:

1) з метою посилення контролю та відповідальності за реалізацією законів України, рішень Верховної Ради України відновити у Верховній Раді України проведення Днів Уряду із звітами членів Уряду за конкретними напрямами їх діяльності та прийняттям за результатами розгляду відповідних Постанов Верховної Ради України. Внести відповідні зміни до Регламенту Верховної Ради України;

2) провести у першому півріччі 2017 року парламентські слухання з питання розвитку в державі Національної інноваційної системи;

3) прискорити розгляд проектів Законів України:

«Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності технологічних парків» (реєстр. № 2216а від 01.07.2015);

«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій в реальний сектор економіки через індустріальні парки» (реєстр. № 2554а від 31.08.2015);

«Про внесення змін до Митного кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій в реальний сектор економіки через індустріальні парки» (реєстр. № 2555а від 31.08.2015);

«Про внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» щодо підвищення державної підтримки Національної академії наук України та національних галузевих академій наук (реєстр.№4477 від 21 04.2016);

«Про вищу освіту» щодо вступу до аспірантури та діяльності спеціалізованих учених рад (реєстр. №4783 від 16.06.2016);

«Про внесення змін  до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо уточнення деяких положень (реєстр. № 4349 від 04.04.2016);

4) з метою підвищення інноваційної культури та готовності громадян до інноваційного типу діяльності, висвітлення діяльності наукових шкіл та досягнень вітчизняної науки запровадити на каналі Верховної Ради України постійну рубрику;

5) при формуванні основних напрямів бюджетної політики на 2017 рік та подальші роки, а також проекту закону України про державний бюджет України на 2017 рік виходити з вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо забезпечення базовим бюджетним фінансуванням.

2.  Кабінету Міністрів України:

1) провести протягом півроку спеціальне засідання Уряду України на якому визначити першочергові кроки щодо становлення інноваційної економіки та формування національної інноваційної системи;

2) заслухати на своєму засіданні реалізацію Постанови Верховної Ради України №182-VIII від 11 лютого 2015 року, розробити конкретні заходи щодо реалізації тих положень, що не виконанні, та до 1 жовтня 2016 року надати відповідну інформацію до Верховної Ради України;

3) при підготовці проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік виходити з вимог Закону України, у тому числі щодо бюджетного фінансування науки на рівні 1,7% ВВП та виходу на цей показник до 2020 року, з врахуванням цього визначити обсяги базового бюджетного фінансування усіх академій, університетів, наукових установ та обсяги коштів, що спрямовуються на конкурсній основі для фінансування наукових, науково-технічних програм, проектів та надання грантів;

4) прискорити імплементацію Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», законодавства та практики Європейського Союзу щодо інноваційної діяльності, з врахуванням вимог Лісабонської стратегії;

5) враховуючи міжгалузевий характер відносин у сфері інтелектуальної власності, провести реорганізацію Державної служби інтелектуальної власності України в Державну службу України з питань інтелектуальної власності як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів. Зокрема, покласти на новоутворену державну службу сприяння трансферу (передачі) та поширенню технологій, надання правової охорони сортам рослин та породам тварин;

6) внести до 1 вересня 2016 року на розгляд Верховної Ради України проекти законів України «Про підтримку та розвиток інноваційної діяльності», «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання інновацій)», «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо стимулювання інновацій)», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інновацій», розроблених Міністерством освіти і науки України, передбачивши:

дієві механізми державної підтримки суб’єктів господарювання для впровадження інновацій;

вдосконалення процедури здійснення експертизи та державної реєстрації інноваційних проектів, умов надання підприємствам статусу інноваційних;

проведення, в умовах децентралізації влади, збалансованої політики розвитку Національної інноваційної системи на рівні органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

утворення Фонду розвитку інновацій, за типом «фонд фондів», як єдиної державної установи, діяльність якого спрямована на надання державної фінансової підтримки інноваційній діяльності суб’єктів господарювання;

спрощення ведення спільної діяльності державних вищих навчальних закладів та наукових установ та суб’єктів господарювання приватної форми власності, приведення положень щодо договорів про спільну діяльність у відповідність до законодавства та практики Європейського Союзу;

реалізацію положень частини третьої статті 60 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в частині включення до власних надходжень бюджетних установ (державних наукових установ та вищих навчальних закладів) коштів отриманих у вигляді дивідендів, розпорядження частками (акціями) у статутних капіталах господарських товариств шляхом внесення змін до статті 13 Бюджетного кодексу України;

створення умов для розвитку венчурних фондів фінансування інноваційних проектів та залучення інститутів спільного інвестування, що діють згідно із Законом України «Про інститути спільного інвестування»;

механізм захисту прав інтелектуальної власності на науковий та науково-технічний (прикладний) результат, що створені за рахунок коштів державного бюджету, з метою підвищення ефективності вкладення бюджетних коштів у наукові дослідження;

7) прискорити внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання деяких питань стимулювання діяльності у сфері трансферу технологій», що розробляється Міністерством освіти і науки України, передбачивши:

забезпечення отримання установами та організаціями державної системи науково-технічної та патентної інформації кон'юнктурно-економічної інформації з іноземних джерел та баз даних;

здійснення закордонного патентування перспективних винаходів за кошти державного бюджету;

запровадження субсидіювання проектів із створення високотехнологічних виробництв вітчизняними промисловими підприємствами за участю вітчизняних наукових установ або вищих навчальних закладів;

8) враховуючи надзвичайну важливість розвитку системи науково-технічної інформації, її впливу на інноваційні процеси провести аналіз реалізації Закону України «Про науково-технічну інформацію», до 1 вересня 2016 року подати відповідну інформацію;

9) розробити згідно Постанови Верховної Ради України № 182-VIII від 11 лютого 2015 року Стратегію інноваційного розвитку України, в якій, зокрема, визначити структуру Національної інноваційної системи та її ключових елементів і зв’язків між ними, забезпечивши взаємоузгодженість і компліментарність промислової, науково-технічної та інноваційної політики України. До 1 жовтня 2017 року подати проект Стратегії до Верховної Ради України;

10) забезпечити внесення відповідних змін та доповнень до стратегічних нормативно-правових актів у інноваційній сфері – зокрема чинних концепцій та стратегій розвитку окремих галузей економіки з метою посилення інноваційної складової стратегічного соціально-економічного розвитку; посилити зв'язок міністерств з Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук та вченими університетів щодо розробки стратегічного розвитку  відповідних галузей економіки, розробки галузевих програм, зобов’язати міністерства включати до складу колегій, консультативно-дорадчих органів та робочих груп провідних вітчизняних вчених;

11) до кінця 2017 року розробити Стратегію розвитку сфери інтелектуальної власності, узгодивши її з положеннями Стратегії інноваційного розвитку України;

12) до кінця 2017 року розробити та затвердити відповідно до статті 6 Закону України «Про інноваційну діяльність» державну цільову програму розвитку інноваційної інфраструктури на 2018 – 2022 роки;

13) розробити державні цільові програми:

прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку;

підтримки технологічних стартап-компаній щодо розвитку інноваційного підприємництва в різних галузях економіки;

розвитку сучасних транспортних зв’язків з Європейським Союзом та пасажирських перевезень по залізницях України, у тому числі мережі вузькоколійних туристичних залізниць на 2017-2022 роки;

14) передбачати щорічно у державному бюджеті видатки на реалізацію пріоритетних напрямів науки і техніки та інноваційної діяльності, визначених законами України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»;

15) передбачати щорічно у державному бюджеті видатки на бюджетну програму сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ для реалізації їх інноваційних та інвестиційних проектів;

16) передбачати щорічно у державному бюджеті видатки для проходження відповідного стажування або навчання за кордоном осіб, що претендують на здобуття вченого звання доцента та професора;

17) підготувати зміни до Бюджетного кодексу України щодо надання бюджетним установам (вищим навчальним закладам і науковим установам) права отримувати дивіденди від діяльності наукових парків, господарських товариств, створених для комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності, майнові права на які належать цим установам;

18) внести зміни до Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296 в частині не розповсюдження цього порядку на укладання науковими установами та вищими навчальними закладами договорів про спільну діяльність без об’єднання вкладів;

19) внести зміни до Кодексу України про адміністративні порушення щодо відповідальності громадяни та юридичних осіб за порушення встановленого порядку патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах;

20) вжити заходів щодо запровадження прискореної експертизи заявок на винаходи, безумовного  виконання норми статті 6 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» щодо першочергового розгляду заявок на винаходи, що відповідають середньостроковим пріоритетним напрямам загальнодержавного рівня;

21) з метою сприяння комерційній реалізації інноваційного потенціалу українських винахідників, інженерно-технічних працівників і науковців, просуванню вітчизняних розробок на вітчизняний та зарубіжний ринки удосконалити механізм виявлення, поповнення і супроводження бази даних Укрпатенту «Перспективні винаходи України»;

22) Доручити Міністерству освіти і науки України:

22.1) при розробці структури Національної інноваційної системи передбачити підсистеми «інноваційна культура», «інформаційні технології, продукція та послуги», заходи щодо правового та інформаційного забезпечення, популяризації науки та інновацій, освіти впродовж життя;

22.2) забезпечити підготовку інноваційних менеджерів та експертів, спроможних здійснювати якісне техніко-економічне обґрунтування та реалізацію інноваційних проектів;

22.3) створити сервісні центри щодо надання інформаційно-консультативної допомоги в оформленні заявки і конкурсної пропозиції з метою залучення широкого кола українських інноваторів у Програмі «Горизонт-2020»;

22.4) розробити пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавчих актів щодо надання права державним навчальним закладам і науковим установам самостійно використовувати та розподіляти кошти, одержані за результатами досліджень і надання послуг та від надходжень з надання права на використання об’єктів інтелектуальної власності на підставі ліцензійних договорів та інших форм комерціалізації результатів наукової та науково-технічної діяльності;

22.5) розробити пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавчих актів щодо звільнення підприємств і організацій від сплати податку на додану вартість, зменшення земельного податку при виконанні ними науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в рамках реалізації інноваційних проектів з направленням цих коштів на розвиток науково-експериментальної бази;

22.6) розробити пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавчих актів щодо порядку оренди майна державних наукових установ, що функціонують у організаційно-господарській формі «державне підприємство», з метою приведення його до умов оренди академічних наукових установ;

22.7) урегулювати питання надання вищим навчальним закладам  та науковим установам права самостійно вирішувати питання оренди приміщень для стартапів, які діють впродовж двох календарних років з моменту їх державної реєстрації і створені на базі   вищих навчальних закладів  та наукових установ МОН України з урахуванням результатів їх науково-інноваційної діяльності;

22.8) розробити пропозиції щодо запровадження системи державного замовлення на інноваційну продукцію;

22.9) забезпечити розробку та запровадження Державної системи розвитку наукових ідей, інтелектуального розвитку та винахідництва на рівні початкової, середньої та вищої школи, зокрема шляхом:

- організації навчальних курсів із обов'язковим включенням до підручників початкових, середніх і старших класів основ винахідництва, технічної творчості та інтелектуальної власності;

- створення центрів винахідництва за підтримки МОН України та Державної служби інтелектуальної власності України;

- проведення конкурсів винаходів дітей на рівні: шкільний конкурс → районний конкурс → міський конкурс → національний конкурс;

- запровадження програм допомоги вступу до ВНЗ для обдарованих дітей-винахідниківів;

- проведення конкурсів винаходів студентів, забезпечення переможців стипендіями та поїздками на конкурси за кордон;

- підготовка викладачів для початкової та середньої школи з винахідництва та технічної творчості;

- відкриття магістратури у вищій школі за спеціальністю «Управління творчістю», подальше поширення магістратур «Інтелектуальна власність», «Управління інноваційною діяльністю» тощо, запровадження викладання навчальних курсів з інформаційного права, права інтелектуальної власності і правового забезпечення інноваційного розвитку та відновлення викладання курсу з інтелектуальної власності як обов’язкового;

22.10) забезпечити розробку нормативних документів щодо генерації кадрового ресурсу інноваційного розвитку - наскрізної (від дошкільної до післядипломної) підготовки фахівців в галузі природничих наук, технологій, інженерії, математики, які здатні створювати нові знання, продукувати, адаптувати та використовувати передові технології;

22.11) активізація проведення науково-популярних та освітніх програм через засоби масової інформації;

22.12) передбачити в бюджетах вищих навчальних закладів та наукових установ МОН України фінансові ресурси на проведення обов'язкових виплат з індексації заробітної плати і підвищення посадових окладів науковим та науково-педагогічним працівникам, а також капітальні витрати на облаштування та переоснащення наукових лабораторій, центрів колективного користування сучасною технікою і обладнанням;

22.13) вирішити питання оплати доступу до інформаційних ресурсів наукової періодики, зокрема БД SCOPUS і WEB of SCIENCE, та підвищення публікаційної активності ВНЗ у виданнях, які індексуються зазначеними базами даних, а також українського індексу наукового цитування, інтегрованого з WEB of SCIENCE та/або SciVerse Scopus, що дасть можливість проводити моніторинг діяльності наших вчених як в межах України, та і на міжнародному рівні;

22.14) запровадити згідно Закону України «Про вищу освіту» діяльність дослідницьких університетів, при наданні статусу дослідницьких університетів обов’язково враховувати інноваційну компоненту їх діяльності;

23) Доручити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України:

23.1) розробити пропозиції щодо законодавчого врегулювання умов спрямування інвестицій та технологій (в т.ч. зарубіжних) в інноваційний розвиток промисловості;

23.2) удосконалити Методичні рекомендації з розроблення інвестиційного проекту, для реалізації якого може надаватися державна підтримка, спрямованого на інноваційний розвиток промислових підприємств;

23.3) прискорити розробку проекту Порядку використання коштів бюджетної програми сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ для реалізації їх інноваційних та інвестиційних проектів;

23.4) передбачити у бюджетному запиті на 2017 рік виділення коштів на бюджетну програму сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ для реалізації їх інноваційних та інвестиційних проектів;

23.5) розробити пропозиції щодо механізму створення транскордонних індустріальних парків, які можуть стати дієвим механізмом прискорення євроінтеграційних процесів в Україні;

24) Доручити Міністерству охорони здоров'я України:

24.1) ініціювати питання створення Координаційного центру інновацій у медичній і фармацевтичній галузі та відповідних науково-виробничих кластерів;

24.2) забезпечити нормативно-правовий супровід і щорічне проведення аналізу імпорту фармацевтичних продуктів, що є вихідними для фармацевтичного виробництва в Україні, побудову за цими стратегічними товарами балансів і здійснення прогнозних розрахунків динамічних зрушень його складових (імпорту, внутрішнього споживання, експорту;

25) Доручити Міністерству оборони України

25.1) вдосконалити відомчу нормативну базу в сфері оборони щодо науково-технічної сфери з метою реалізації вимог Закону України від 2 жовтня 2012 року № 5407 “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”;

25.2) на виконання положень Закону України від 2 жовтня 2012 року №5407 “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”:

створити (визначити) підрозділ, відповідального за питання трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності у Міністерстві;

внести зміни до наказу Міністра оборони від 13.01.2007 №9 “Про затвердження Положення про організацію наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України” щодо порядку передачі майнових прав на технології, створені за бюджетні кошти;

розробити Порядок проведення державної експертизи технологій в Міністерстві;

внести зміни до наказу Міністра оборони від 13.01.2007 №9 “Про затвердження Положення про організацію наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України” щодо порядку погодження трансферу та реєстрації технологій, створених за державні кошти, які передаються юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах;

25.3) розробити спільно з Національною академією наук України та Національною академію правових наук України :

пропозиції щодо внесення змін та доповнень до деяких законодавчих і нормативних актів, що регулюють питання створення та виробництва озброєння, військової і спеціальної техніки (у частині правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності) з метою врегулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, пов'язаних з провадженням діяльності на всіх стадіях життєвого циклу озброєння, військової і спеціальної техніки;

проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо об’єктів права інтелектуальної власності, створених під час виконання державного контракту з оборонного замовлення)» з метою встановлення особливостей набуття та здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти інтелектуальної власності, створені під час виконання державного оборонного замовлення;

26) Доручити Міністерству соціальної політики України:

26.1) актуалізувати на інноваційній основі Державну програму «Про подальший розвиток вітчизняного виробництва засобів реабілітації інвалідів» і забезпечити її реалізацію;

26.2) сприяти впровадженню передових технологій при виготовленні протезно-ортопедичних виробів в галузі та на базі УкрНДІпротезування;

26.3) організувати підготовку фахівців (протезистів, ортезистів) з урахуванням вимог ISPO на базі ХНУРЕ та УкрНДІпротезування;

27) Доручити Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України:

щорічно передбачати виділення частини коштів програм регіонального розвитку на реалізацію програм інноваційного розвитку регіонів;

28) Доручити Міністерству екології та природних ресурсів України:

28.1) розглянути питання щодо створення Координаційного центру інновацій у екологічній галузі та створення екологічних науково-виробничих кластерів;

28.2) ініціювати розроблення екологічних проектів, що пов’язані з розбудовою Збройних Сил України та з відновленням територій проведення АТО;

28.3) організувати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів для розроблення і реалізації інноваційних екологічних проектів;

29) Доручити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України разом з залученням міністерств, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України:

розробити Стратегію розумної спеціалізації України на основі відповідної стратегії ЄС для забезпечення замовлень для науки та становлення інноваційного розвитку держави через використання Європейського єдиного та цифрового ринку;

30) Доручити Фонду Державного майна України:

надати до 1 жовтня 2016 року інформацію щодо реалізації норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо оцінки інтелектуальної власності при приватизації протягом 2010-2015 років підприємств та організацій та тих об’єктів, які включені до плану приватизації у 2016 році;

31) Доручити Національній академії наук України разом та національним галузевим академіями наук України:

31.1) взяти участь розробці ключових документів у сфері інноваційної політики, зокрема Стратегії інноваційного розвитку України та відповідних державних, галузевих  та регіональних програм науково-технічної та інноваційної спрямованості;

31.2) підготувати пропозиції щодо удосконалення процесів комерціалізації результатів досліджень і розробок в частині внесення змін в існуючі нормативно-правові акти, проекти профільних законів, Податкового кодексу, та створення відповідних організаційних структур, зокрема на базі установ Національної академії наук України та національних галузевих академій;

31.3) скласти Перелік інноваційних розробок, готових до впровадження, із врахуванням пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, визначених законом, та зазначенням галузі (галузей) економіки, де такі розробки можуть бути застосовані, та очікуваним економічним ефектом від їх впровадження;

31.4) спільно з органами державної влади, які здійснюють управління у окремих галузях економіки, підготувати галузеві програми розвитку, спрямовані на активне використання вітчизняних інноваційних розробок, передбачених Переліком інноваційних розробок, у тому числі шляхом закупівлі найбільш важливих з них за державні кошти за системою «Prozzoro».

32) Доручити Національній академії правових наук України за участю Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України:

32.1) розробити проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про індустріальні парки» із метою включення положень щодо використання майнових прав інтелектуальної власності при створенні і функціонуванні індустріальних парків, що сприятиме використанню новітніх технологій;

32.2) розробити проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо запровадження тимчасових фіскальних стимулів для розвитку мережі індустріальних парків» із метою запровадження державних стимуляторів підтримки розвитку мережі індустріальних парків, які потрібні на стадії їх створення і функціонування;

32.3) розробити проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України в частині запровадження норм прискореної амортизації для інвестиційних проектів», що дозволить під час життєвого циклу інвестиційних проектів частково їх реінвестувати та регулювати їх ліквідність;

32.4) розробити проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зняття регуляторних бар'єрів для розвитку державно-приватного партнерства в Україні та стимулювання інвестицій)» із метою подолання недоцільних обмежень в законодавчих актах (зокрема, в законах України «Про державо-приватне партнерство», «Про інвестиції», «Про інвестиційну діяльність», у Податковому кодексі України) стосовно використання механізмів державно-приватного партнерства та інвестування інноваційної, наукової та науково-технічної діяльності, а також зняття обмежень в частині використання майнових прав інтелектуальної власності;

32.5) розробити проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення привабливих умов для розробки та комерціалізації інтелектуальної власності в Україні» із метою запровадження сприятливих умов для розробки та комерціалізації об‘єктів інтелектуальної власності, що має сприяти подоланню інерційності інноваційної діяльності, незацікавленості до творчої діяльності винахідників, раціоналізаторів, науковців (це суттєво знижує науково-технічний потенціал країни);

32.6) розробити проект Закону «Про передачу малим і середнім підприємствам результатів науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт на пільгових умовах», який спрямований на реалізацію Концепції загальнодержавної програми розвитку малого та середнього підприємництва на 2014 – 2024 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 641-р. Метою законопроекту є підвищення ролі місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у підтримці розвитку малого і середнього підприємництва, зокрема шляхом:

- розроблення та виконання регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва на основі впровадження результатів науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт;

- розвитку співробітництва у сфері інноваційної діяльності між державою, суб’єктами малого і середнього підприємництва, вищими навчальними закладами та науково-дослідницькими установами;

32.7) Розробити спільно з Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та Міністерством освіти і науки України проект Закону «Про участь малого і середнього бізнесу в інноваційних програмах». Законопроект спрямований на реалізацію Концепції загальнодержавної програми розвитку малого та середнього підприємництва на 2014-2024 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 641-р. Метою законопроекту є створення сприятливих умов для провадження діяльності суб’єктами малого і середнього підприємництва, підтримки та розвитку такого підприємництва шляхом впровадження інноваційних технологій. Удосконалення механізмів підвищення ефективності та розширення сфери застосування інструментів державної підтримки інноваційної діяльності суб’єктів малого і середнього підприємництва шляхом надання грантів, прямого інвестування інноваційних проектів, державного замовлення на розроблення і впровадження новітніх технологій за пріоритетними напрямами, сприяння інтеграції суб’єктів малого і середнього підприємництва в національні та міжнародні інноваційні і технологічні кластери;

3. Місцевим органам самоврядування:

1) активізувати діяльність щодо розробки та формування регіональних науково-технічних та інноваційних програм з реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, розвитку інноваційної інфраструктури та створення фондів підтримки інноваційної діяльності;

2) передбачати щорічно у бюджеті громад видатки на реалізацію регіональних науково-технічних та інноваційних програм;

3) сприяти реалізації державної інноваційної політики, розвитку Національної інноваційної системи та індустріальних парків шляхом надання преференцій за користування земельною ділянкою, оренди будівель, споруд та іншого державного та комунального майна.

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                   О.В. Співаковський

Про створення робочої групи за результатами проведення

круглого столу на тему:

“Формування духовної безпеки української нації:

теорія, досвід, практика”

__________________________________________________________________

17 червня 2016 року з ініціативи народних депутатів України – членів Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти проведено засідання круглого столу на тему: “Формування духовної безпеки української нації: теорія, досвід, практика”.

Учасники заходу, серед яких були присутні народні депутати України, представники секретаріатів комітетів Верховної Ради України, органів державної виконавчої влади, вчені, педагоги, представники релігійних конфесій України констатували, що проблема духовної безпеки для України з кожним роком набуває все більшої актуальності та ваги з точки зору її вивчення, аналізу й особливо втілення та ефективного вирішення.

Стає очевидним, що негаразди, які пережило і переживає в роки незалежності українське суспільство тісно пов'язані з проблемами, суперечностями в сфері духовного життя, рівень та якість якого й створює духовну безпеку суспільства.

Безпека в цій сфері є важливим пріоритетом національної безпеки поряд з військовою, політичною, економічною, екологічною та соціальною. Адже духовність – це основа практично всього, що має відношення до самореалізації особистості, а духовні установки явно або приховано направляють будь – яку діяльність кожної людини і всіх соціальних структур.

Учасники засідання наголосили й на тому, що духовна безпека є невід'ємною частиною національної безпеки, вона є одним із основних індикаторів розвитку держави, визначає систему відносин між суб’єктами суспільного життя, забезпечує сприятливі умови для творчого духовного життя і здорового соціально-морального розвитку, а сформовані духовні цінності виступають в якості джерел права і стратегічних політичних завдань, саме вона гармонійно поєднує духовне, природне та юридичне право. Канонічна, ортодоксальна віра, релігія і церква формують систему духовної безпеки української нації, яка створювалася протягом тисячоліть, базувалась на науці, освіті, культурі, правосвідомості, правослухняності, правопорядку, родинному, сімейному укладі і статусі людини.

Учасники засідання круглого столу відзначили, що за часи незалежності України в державі створено відповідну нормативно-правову базу забезпечення духовної безпеки. Вони містять майже вичерпний набір концептуальних та організаційно-правових засад управління у сфері національної безпеки, в тому числі й у сфері духовної безпеки. У зазначених нормативно-правових актах визначені суб’єкти забезпечення духовної безпеки, їх функції та повноваження.

Разом з тим, потрібно визнати, що забезпечення національної безпеки духовної сфери української нації переживає антидуховну атаку, духовну кризу, яка стає реальною загрозою духовного здоров’я та майбутнього української держави.

Проаналізовано десятки наукових досліджень з тематики забезпечення духовної безпеки. Проведений аналіз дає змогу зробити висновок про те, що вітчизняними науковцями достатньо фахово виокремлено пріоритетні завдання державної політики в забезпеченні духовної безпеки, з’ясовано особливості духовного розвитку суспільства, визначені основні функції духовних цінностей, узагальнено головні засади національної безпеки в духовній сфері, виокремлено ключові проблеми галузі освіти, науки, культури та інформаційної сфери, визначено загрози в зазначеній сфері, запропоновано конкретні рекомендації щодо вжиття рішучих та невідкладних заходів з метою протидії інформаційної війни, спрямованої на руйнування політичної ідентичності українського народу, розпалювання міжетнічної і міжконфесійної ворожнечі, укорінення у свідомості українців почуття слабкості та національної меншовартості, унаслідок чого розвивається нігілізм до історії, суспільних цінностей та ідеалів, наукових, освітніх, культурних та професійно-технологічних надбань.

Узагальнюючи проблемні питання, які було обговорено під час засідання учасники заходу наголосили, що на сьогодні існує три основних групи загроз і небезпек, що мають місце в духовній сфері в сучасному українському суспільстві:

1) небезпека руйнування духовного світу людини, що загрожує становленню її свідомості, світоглядним основам, свободі думки, переконань, інтелектуальної діяльності;

2) загрози усталеному функціонуванню всіх форм суспільної і масової свідомості та ментальності;

3) загрози розвиткові культури всього українського суспільства, його етнічних і конфесійних спільнот, а також загрози функціонуванню таких соціокультурних інститутів, як наука, мораль, освіта, виховання, мистецтво, релігія, що забезпечують задоволення духовних потреб людини.

Ініціюючи порушення проблеми “Формування духовної безпеки української нації: теорія, досвід, практика”, використовуючи майданчик Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, за результатами круглого столу Комітет в и р і ш и в:

1. З метою розгляду проблем духовної безпеки української нації на загальнодержавному рівні, наповнення цієї комплексної, стратегічної, системної роботи конкретним, реальним змістом, зокрема визначення пріоритетних напрямків, критичних точок, загроз духовній безпеці української нації (в тому числі й духовної безпеки дітей, учнівської та студентської молоді) створити на затвердити на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань наук і освіти персональний склад постійно діючої робочої групи (персональний склад робочої групи додається).

2. Привернути увагу вищого законодавчого органу, органів державної влади виконавчої влади та місцевого самоврядування, науковців, педагогів, представників релігійних конфесій України, громадянського суспільства тощо на необхідність вжиття рішучих та невідкладних заходів щодо забезпечення духовної безпеки українського суспільства, розроблення стратегічно-концептуального документу, спрямованого на реальне втілення норм та положень нормативно-правових актів у сфері забезпечення духовної безпеки. Це може бути чи Концепція духовної безпеки української нації, чи Стратегія забезпечення духовної безпеки української нації.

3. На базі Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти започаткувати проведення серії круглих столів з вирішення духовної безпеки з залученням членів комітетів Верховної Ради України з питань науки і освіти; з питань сім`ї, молодіжної політики спорту та туризму; з питань охорони здоров’я; з питань культури і духовності; з питань національної безпеки і оборони; з питань свободи слова і інформаційної політики; з питань правової політики та правосуддя та представників їх секретаріатів; представників органів державної виконавчої влади; Національної академії наук України; галузевих академій наук; освітянських громадських об’єднань та організацій; профспілок; науковців системи вищої освіти України; педагогів-практиків; представників релігійних конфесій України тощо.

4. Доручити новоствореній робочій групі вивчити питання щодо необхідності ініціювання та проведення в другій половині 2017 року парламентських слухань на тему: “Духовна безпека української нації: теорія, досвід, практика”.

5. Контроль за виконанням рішення Комітету покласти на заступника Голови Комітету Кириленка І.Г., Голову підкомітету з питань базової освіти Кременя Т.Д.

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                          О.В. Співаковський

Проект

СПИСОК

ЧЛЕНІВ РОБОЧОЇ ГРУПИ З ПРОБЛЕМ

“ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ:

ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПРАКТИКА”

1.    ПРЕДСТАВНИКИ КОМІТЕТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ТА СЕКРЕТАРІАТІВ

-        Комітет з питань культури і духовності

-        Комітет з питань охорони здоров’я

-        Комітет з питань забезпечення правоохоронної діяльності

-        Комітет з питань запобігання та протидії корупції

-        Комітет з питань інформації та зв’язку

-        Комітет з питань національної безпеки та охорони

-        Комітет з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин

-        Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики

-        Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму

2.    ПРЕДСТАВНИКИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

-        Міністерство освіти і науки України

-        Міністерство культури України

-        Міністерство юстиції України

-        Служба безпеки України

-        Міністерство оборони України

-        Міністерство внутрішніх справ України

-        Міністерство молодіжної політики і спорту України

3.    ПРЕДСТАНИКИ КОНФЕСІЙ:

-        Українська Православна Церква:

-        Українська Православна Церква – Київський Патріархат:

-        Українська Греко-Католицька Церква:

-        Римсько-Католицька Церква в Україні:

4.    ПРЕДСТАВНИКИ АКАДЕМІЙ, НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ПРОФСПІЛОК

-        Національна академія наук України

-        Національна академія педагогічних наук України

-        Національна академія правових наук України

-        Національна академія медичних наук України

-        Національна академія мистецтв України

-        Профспілка працівників освіти і науки України

-        Спілка ректорів України

-        Асоціація вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації України

-        Асоціація професійно-технічних навчальних закладів України

-        Асоціація керівників шкіл України

-        Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України

-        Інститут держава і права ім. В.М. Корецького НАН України

-        Інститут археології НАН України

-        Інститут історії НАН України

-        Український мовно-інформаційний фонд НАН України

-        Національний університет імені Т. Шевченка

-        Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова

-        Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

-        Національний транспортний університет

-        Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

-        Національний Східноукраїнський університет імені В. Даля

-        Кременчуцький національний університет імені М. Остроградського

-        Український колеж імені В. Сухомлинського м. Києва

Про Рекомендації робочої наради щодо організації роботи

Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

_______________________________________________________________

Розглянувши узагальнені пропозиції щодо подальшого правового врегулювання питань, що стосуються організації роботи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, висловлені учасниками робочої наради  16 червня 2016 року, Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

1. Рекомендації робочої наради щодо організації роботи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти ухвалити з урахуванням пропозицій і зауважень, висловлених народними депутатами України – членами Комітету.

2. Направити зазначені Рекомендації Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України та Спілці ректорів вищих навчальних закладів України для розгляду та використання в роботі.

3. Рішення Комітету і Рекомендації оприлюднити в засобах масової інформації та на сайті Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

4. Контроль за виконанням Рішення Комітету покласти на Першого заступника Голови  Комітету О. Співаковського.

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                   О.В. Співаковський

Ухвалено

Рішенням Комітету Верховної Ради України

з питань науки і освіти

від 6 липня 2016 року, протокол № 46

Рекомендації

робочої наради щодо організації роботи

Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

м. Київ                                                                                                                                                                                                     16 червня 2016 року

Учасники робочої наради щодо організації роботи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти відзначають низку проблем з цього питання.

Так, 1 липня 2014 року Верховна Рада України прийняла новий прогресивний і проєвропейський Закон “Про вищу освіту” № 1556-VII. Підпунктом 14 пункту 2 розділу XV “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону передбачено, що перший склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти формується протягом дев’яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.

В установлений термін з’їздами представників вищих навчальних закладів, студентства, роботодавців та національними академіями наук було обрано (делеговано) 25 членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Обрання одного члена Агентства  від вищих навчальних закладів обійшлося системі освіти в середньому у 100 тис. гривень.

Однак, з часу прийняття зазначеного Закону пройшло майже 2 роки, а Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти так і не приступило до роботи, що є грубим порушенням Закону України “Про вищу освіту”. В Українській державі закон має найвищу юридичну силу і є обов’язковим до виконання усіма державними органами.

Відсутність функціонування Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти створює проблеми як для нормальної роботи вищих навчальних закладів і наукових установ, так і для здобувачів вищої освіти.

Учасники робочої наради звертають увагу на те, що усі нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, які прийняті у період з 1 вересня 2015 року до цього часу і стосуються питань акредитації, проведення ліцензійних експертиз, порядку присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами  вищих навчальних закладів (наукових установ) тощо (тобто, питань, які належать до компетенції Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти), є такими, що не відповідають Закону України «Про вищу освіту» і потребують правового врегулювання (узаконення).

14 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти”, який дає інструменти для розблокування ситуації з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти та початку його діяльності.

Враховуючи зазначене, рекомендуємо:

1. Верховній Раді України:

1.1. Прискорити розгляд та прийняття законопроекту № 4783 від 06.06.2016 р. про внесення змін до розділу ХV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» (щодо вступу до аспірантури та діяльності спеціалізованих вчених рад).

1.2. Невідкладно врегулювати законодавчі неузгодженості та колізії, пов’язані із діяльністю Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, зокрема, порядком ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої освіти, продовженням здійснення акредитації напрямів підготовки, спеціальностей тощо.

2. Кабінету Міністрів України:

2.1. Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» прийняти рішення про затвердження складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і припинення повноважень його членів, щодо яких будуть виявлені обмеження, встановлені Законом України «Про вищу освіту».

2.2. Після обрання голови, заступників голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти прийняти рішення про призначення їх на посади.

3.Міністерству освіти і науки України:

3.1. Привести свої нормативно-правові акти, які прийняті у період з 1 вересня 2015 року до цього часу і стосуються питань акредитації, проведення ліцензійних експертиз, порядку присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами  вищих навчальних закладів (наукових установ) тощо (тобто, питань, які належать до компетенції Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти), у відповідність із Законом України «Про вищу освіту».

3.2. Скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 12.05.2016 р. № 498 «Про деякі питання проведення акредитації напрямів підготовки, спеціальностей».

3.3. Здійснити в установленому порядку заходи, пов’язані з утворенням Національного агентства та його державною реєстрацією.

3.4. Подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо встановлення граничної чисельності працівників секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

3.5. Створити умови для формування мережі незалежних агенцій із забезпечення якості вищої освіти.

3.6. Вжити заходів щодо затвердження кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, штатного розпису Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на поточний рік.

3.7. Передбачити під час складання проекту Державного бюджету України на 2017 рік видатки, необхідні для забезпечення роботи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

3.8. За участю членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти вжити  заходів щодо підготовки нормативно-правових актів з питань забезпечення якості вищої освіти та їх громадського обговорення.

4.Міністерству соціальної політики України:

4.1. Подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення умов оплати праці Голови, його заступників і працівників секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                     О.В. Співаковський

Щодо наказу Міністерства освіти і науки України

від 06.06.2016 року № 622 “Про затвердження Змін до наказу

Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2015 року № 1085”

_________________________________________________________________

Заслухавши інформацію Міністра освіти і науки України Гриневич Л.М., а також враховуючи звернення Рад ректорів вищих навчальних закладів Одеського, Миколаївського, Херсонського і Дніпропетровського регіонів щодо несвоєчасності, недоцільності та шкідливості внесення змін до чинних Умов прийому до вищих навчальних закладів України у 2016 році, а також виступи інших учасників засідання, Комітет в и р і ш и в:

1. Інформацію Міністра освіти і науки України Гриневич Л.М. стосовно змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2015 року № 1085 взяти до відома.

2. Рекомендувати Міністерству освіти і науки України:

2.1. Скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 06.06.2016 року № 622 “Про затвердження Змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2015 року № 1085” як такий, що не відповідає чинному законодавству України, посилює соціальну напругу у суспільстві та створює підстави для суттєвих порушень.

2.2. Врахувати пропозиції Рад ректорів вищих навчальних закладів Одеського, Миколаївського, Херсонського і Дніпропетровського регіонів при підготовці Умов прийому до вищих навчальних закладів України у 2017 році.

3. Рішення Комітету з цього питання направити Кабінету Міністрів України та Спілці ректорів вищих навчальних закладів України.

4. Контроль за виконанням Рішення Комітету покласти на Першого заступника Голови Комітету з питань науки і освіти О.В. Співаковського.

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                   О.В. Співаковський

Про проект плану роботи Комітету на період п’ятої сесії

восьмого скликання

__________________________________________________________________

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

1. Інформацію Першого заступника Голови Комітету з питань науки і освіти Співаковського О.В. про проект плану роботи Комітету з питань науки і освіти на період п’ятої сесії восьмого скликання взяти до відома.

2. Народними депутатами України – членам Комітету надати свої пропозиції до проекту плану роботи Комітету з питань науки і освіти на період  п’ятої сесії восьмого скликання.

3. Секретаріату Комітету доопрацювати проект плану з врахуванням пропозицій народних депутатів України - членів Комітету.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на Першого заступника Голови Комітету з питань науки і освіти Співаковського О.В.

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                   О.В. Співаковський