комітетських слухань на тему: "Стан і перспективи розвитку природничо-математичної освіти в системі загальної середньої освіти в Україні"
27 листопада 2019 року
Веде засідання заступник голови Комітету з питань освіти, науки та інновацій КОЛЕБОШИН С.В.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Я пропоную потихеньку розпочинати. Пані міністр до нас доєднається, і коли вона з’явиться, то відразу після того виступу, який буде лунати в цей момент, я надам слово, звичайно, очільниці міністерства. А ми почнемо вже працювати, бо я розумію, що у багатьох і потяги, і так далі.
Пропонується наступний формат. У нас є перелік виступаючих, назвемо його так – офіційний перелік виступаючих – представники міністерства, Верховної Ради, академії, представники з регіонів, шкіл і так далі. Регламент буде наступний: виступ міністра та народних депутатів – 15 хвилин, потім виступи академіків – по 10 хвилин, і директору Українського центру оцінювання якості освіти трохи більше – 15 хвилин, бо там аналітика, там треба нам всім попрацювати. Далі, виступи по 5 хвилин. Навіть ті, хто не встигне виступити, потім, звичайно, що буде режим такого "відкритого мікрофона". Я розумію, що ті стіни, в яких ми зараз знаходимося, і формат, який є офіційним, він накладає певні такі бюрократичні рамки, в яких ми працюємо, але я за те, щоб у нас відбулася дискусія, я за те, щоб висловився кожен, хто може, але тим не менше, ми маємо працювати в рамках регламенту.
Я представлю тих, хто є вже з комітету нашого. Протягом дня, у нас дуже бурхливий тиждень: щойно розглядали зміни до Закону "Про вищу освіту", зараз слухання, завтра ще буде комітет, тобто такий графік щільний, тому протягом комітетських слухань будуть підтягуватися ще колеги, але тим не менше вже є пані Олена Лис, яка очолює підкомітет з питань якраз загальної середньої освіти, освіти на тимчасово окупованих територіях, інклюзивної освіти. Є Іван Григорович Кириленко. Є Роман Грищук. І з нами пані Любомира Мандзій – заступниця міністра освіти, науки України, яка якраз опікується питаннями середньої школи. Дуже приємно, я навіть трохи хвилююся, бо дуже багато знайомих облич, які знають мене ще як учня, якого вони там оцінювали якимось чином і так далі, чи колег, з якими ми плідно співпрацювали декілька років у гілці виконавчої влади. Тому я за те, щоб у нас, незважаючи на певну бюрократичність, тим не менше відбулася якась нормальна дискусія.
Які у мене очікування? Насправді, про очікування можна багато казати,тішить той факт, що ми вже розпочали якусь дискусію, якийсь рух почали. Тим не менше, я б не хотів, щоб це відбулися, як то кажуть, слухання заради слухань, бо у нас були вже у попередніх скликаннях слухання по стану фізико-математичної освіті, були слухання по інженерній освіті, було виїзне засідання. Більше того, багато з вас знають, що на початку цього десятиріччя була затверджена комплексна програма по розвитку природничо-математичної освіти в Україні, яка була успішно скасована в 2014 році як така, яка не виконувалася і не фінансувалася, за різними оцінками, там від 10 до 15 відсотків обсяги фінансування були і так далі. Тому очікуванні такі, щоб у нас це певне таке перезавантаження дискусії та певних кроків в цій сфері.
Я не буду торкатися тих багатьох аспектів, ті гучні фрази про цілі сталого розвитку, про національну ідею і так далі. Давайте просто поговоримо, скажімо так, використовуючи досить близьку термінологію всім тут присутнім, всі ми знаємо, щоб розв’язати диференціальне рівняння, нам необхідно не просто тільки рівняння, а що робити з природничо-математичним – це певною мірою рівняння, а й визначитися з початковими та граничними умовами. І, принаймні, хотілось би розуміти, які початкові та граничні умови у нас. Хотілось би, безумовно, почати з фрази "в той час, як космічні кораблі бороздять простори нашого Всесвіту…", і це не буде така висока фраза. Новина буквально позаминулого тижня, коли Ілон Маск оголосив, що в Берліні біля Бранденбурга він будує гігафакторі, Tesla будує гігафакторі – це більше 20 тисяч вже до 2021 року робочих місць, при чому робочих місць, кожне з яких буде створювати додану вартість, це інженерно-технічні працівники, і це той меседж, що ті виробництва, які колись ми називали, так, умовно кажучи, "брудними", вони не в країнах вже "третього світу" концентруються, а вони вже концентруються в країнах "першого світу".
І новина минулого тижня, чи позавчора була новина, що, наприклад, Чернігівська обласна державна адміністрація звернулася до керівництва концерну Volkswagen щодо того, щоб побудувати великий потужний завод у Чернігівській області. Добре, зрозуміло, що там буде максимальне сприяння, там землевідведення і так далі, чи впевнені ми, що є потужність саме тих ітеерівців, які мають працювати там, і знову я кажу, робити все, щоб у нас у державі створювалася додаткова додана вартість якась, а не тільки ми були сировинною державою.
Я не впевнений, я точно знаю про ті ситуації, які зараз відбуваються. Приклад з моєї професійної діяльності, Одеська область, Ананіївський район, сільська школа Коханівка – питаю: хто у вас читає фізику? – Вчитель німецької мови. – Чому? – Тому що він краще зі школи її пам’ятає. Інші приклади, які кожен з вас, особливо очільники обласних департаментів добре знають – це постачання для кабінетів природничо-математичної освіти або постачання комп’ютерною технікою в рамках субвенції, коли дуже багато прикладів, коли в одну школу прийшло обладнання, вчителю дали, наприклад, одному ноутбук, з паралельного класу дали софт, щоб щось було і в того, і в того: і ноутбук не працює і софт лежить. Це така сумна наша реальність.
Все-таки, як я вважаю, ми можемо зрозуміти, де ми знаходимося. Це таке "Що? Де? Коли?", тільки по-освітянськи, я б назвав його "Як? Де? Скільки?". Давайте дивитися, які є підходи до того, які стартові наші позиції.
Перший підхід – це зрозуміти, що таке природничо-математична. Перший підхід, який в голову зразу приходить, це, мабуть, рівень складання зовнішнього незалежного оцінювання. Я не буду тут довго занурюватися, бо у нас скоро буде виступати Валерій Іванович, який дасть аналітику з цього приводу. Я не впевнений, що ці дані будуть повністю релевантні всередині виступу, але вони дадуть діагноз того, де ми знаходимося, хоча б з того факту, з того приводу, що це предмети всі за вибором, і вони не будуть давати такий зріз, який у нас загалом по середній школі. Тим не менше, це гарна така відправна точка, і зрозуміло, що там не тільки останніми роками, а загалом "не слава Богу" відбувається.
Другий приклад, я думаю, що найбільш релевантний, це міжнародні вимірювання. Це ТІМС та це PISA. Україна брала участь в дослідженнях ТІМС у 2007 та 2011 роках, досить сумна ситуація була після цього, якийсь там був скандал чи ще щось, я не знаю, тим не менш, з 2011 року у ТІМС ми не беремо участі, у PISA, слава Богу, взяли участь, і я думаю, що найближчими днями будуть вже перші результати. Ми розуміємо, що, мабуть, ці дослідження – це найбільша адекватна оцінка того, в якому стані ми знаходимося по попереднім даним, всі бачили ці попередні дані, ми приблизно там, де ми і очікували і точно не там, де ми б хотіли знаходитися. Тим не менше, я абсолютно впевнений, що одним із пунктів рішення, яке буде по результатах комітетських слухань, і ми це вже обговорювали із Міністерством освіти і науки, буде обов’язкове поновлення участі в ТІМС, і потім широка дискусія щодо того, коли буде опублікований звіт по дослідженню PISA.
І третій є підхід, він досить часто лунає, і він мені здається абсолютно хибним. Це підхід щодо того, що у нас все начебто добре, подивіться на рівень участі наших учнів у міжнародних олімпіадах, міжнародних конкурсах учнівської майстерності і так далі, ми приблизно щороку там в топі: топ-15, топ-20, іноді буває, що в топ-10 заходимо по тих чи інших предметах. Я думаю, що це історія точно не про загальний рівень природничо-математичної освіти. Я думаю, що це історія про 10-20 супершкіл в Україні, які попри все поки що можуть готувати таких учнів. І це точно не історія про загальноосвітній заклад, в якому викладається фізика, хімія і так далі. Всі тут присутні можуть назвати такі школи, я не буду їх перелічувати, низький уклін таким школам, але це точно не завдяки, а всупереч. Тому, мені здається, одним з важливих таких пунктів має бути чітке розуміння, чіткий моніторинг якийсь того, в якому стані ми, бо просто казати, все погано, це нічого не казати. Казати, все погано тому-то, тому-то, але тут добре – це нормальний науковий підхід, я думаю, що всі його сповідують.
До нас доєдналися, до речі, декілька народних депутатів, я бачу пані Ольгу Коваль і пані Інну Совсун, яка теж опікується питаннями природничо-математичної освіти, і пан Руслан Гурак – очільник Центру якості освіти.
Рухаємося далі. Ще є дані, які є в Глобальному індексу конкурентоспроможності, і от по цих даних це місце нашої держави у світі. У нас такі коливання, які ні про що не кажуть насправді. Можна тільки подивитися на те, що після того, як почала працювати хоча якимось чином, хоча б на 15 відсотків фінансуючись, програма протягом 2011-2014 років, у нас таке підвищення з 42-ї до 28-ї сходинки. Потім скасували – певне спадання таке невеличке. Зараз 27-е місце. Я не знаю, які висновки можна зробити з цього, я за те, щоб ми розглядали ці місця в комплексі з іншими проблемами.
Які ці три проблеми? Як я вже казав, це таке освітянське "Що? Де? Коли?", а я б сказав: "Хто? Де? Як?".
Перше. Це кадри та відношення в суспільстві. З кадрами, мабуть, мені здається, це найбільш важка буде історія, що нам треба зробити для того, щоб і молодий вчитель прийшов саме по цих дисциплінах, і що зробити для того, щоб вони нормально адекватно працювали. Теж абсолютно розповсюджена історія, коли в потужну опорну школу закупається кабінет хімії, біології чи фізики, а потім цей кабінет стоїть просто таким мертвим вантажем, і ніхто не вміє з ним ніяк працювати, немає жодної взаємодії такої якраз предметної і так далі. Про це теж можна досить багато казати.
Найбільш кричущий, як на мене, приклад: це останні декілька років найнижчий бал для вступу в виші на бюджет. це бал у педвиші на фізику і математику, це на рівні просто, от відмітити всюди "а", і тоді можна буде вступити, 104 чи 106 балів, я не пам’ятаю, просто на рівні вгадування літер. І потім ми розуміємо, що ці випускники, невеличкий відсоток із них піде до шкіл і буде працювати. З цим точно треба щось робити.
Наступне. Це де ми працюємо, в яких кабінетах. І тут я вже можу сказати наступне: зрозуміло, що матеріально-технічне забезпечення та забезпечення підручниками. Підручники – це теж така історія, про яку треба дискутувати. Чому про них треба дискутувати? Тут багато колег, які працюють у таких от суперпотужних школах, як я казав, і я точно знаю, що вони працюють досить часто не по тих підручниках, які рекомендовані, а, наприклад, по фізиці по Пьоришкіну, Родини, по М’якішеву, Буховцеву, тобто по підручниках ще за радянських часів. І з цим теж треба щось робити.
Матеріально-технічне забезпечення – невід’ємна складова. Я кажу точно, що насичення кабінетів фізики, математики, хімії, біології, географії і так далі без того, щоб була комплексна програма по навчанню вчителів працювати з цим, це призведе до неефективного використання – випадків шалена кількість цього. І я вітаю дуже ініціативу міністерства. Я думаю, що коли пані міністр доєднається, якраз зараз на Кабінеті Міністрів має голосуватися, я сподіваюся, що вже проголосувалася, постанова Кабінету Міністрів, одним з пунктів якої буде спрямування біля 800 мільйонів гривень на обладнання кабінетів природничо-математичного циклу та системи освіти. І там є невід’ємною складовою, ми про це дискутували з пані міністром, ще і навчання вчителів саме. Це створення таких центрів, де будуть вчителі вчитися. Я працював у школі вчителем фізики 15 з лишком років, я вже 4-5 років активно не працюю, я не зможу користуватися сучасним обладнанням, хоча я вважаю себе не найгіршим вчителем. Треба навчати.
І наступне. Це також та історія, де ми можемо всі нормально вмикатися. Це третій пункт "Хто? Де? Як?". Це зміст програм та методика навчання. Ми зараз на порозі фактично старшої профільної школи. Зараз велика дискусія відбувається в і суспільстві, і фахова дискусія, і в міністерстві, і в комітеті щодо того, якою вона буде – школа третього ступеня (10-12 класи), і яким буде зміст навчання у другому та третьому ступенях. І тут багато і міфів є в суспільстві щодо того, що не буде цих предметів взагалі, чи навіть колеги вчителі некритично ставляться до того, що відбувається зараз. І отут якраз треба нам всім дуже експертно і фахово попрацювати щодо того, яким буде ценз програм, в першу чергу, природничо-математичного циклу, яким буде наповнення, якими будуть ці предмети взагалі. І це дуже велике для нас завдання – завдання не на один тиждень, не на місяць, а на декілька років. Ми в найкращому випадку, пані Любомиро, поправте, але з 2024-го будемо пілотувати, реально з 2027-го, як стоїть у Законі "Про освіту". І в Законі "Про повну загальну середню освіту", який зараз вже, скажімо так, майже на виході з комітету, і він буде голосуватися на цій сесії, першій сесії дев’ятого скликання. Там всі фундаментальні засади для того, щоб нормальні програми, нормальні методики сформулювати, вони там є. І там нічого такого страшного точно немає, щоб не казати, що у дітей більше не буде фізики, хімії і так далі.
На ще один аспект я б звернув увагу. Я вже так почав, це не вступне слово, це буде на правах виступу, потім будемо по програмі йти. Це аспект, на який ми мало звертаємо увагу, але це дуже важливий аспект, це позашкілля та робота з дітьми, те, що ми кажемо, раніше це був термін "обдаровані", але я вважаю, що це термін трохи дискримінаційний, бо кожна дитина обдарована, але всі розуміють про що йдеться: олімпіади і так далі.
По-перше, я вважаю, що ми мало уваги звертаємо на позашкілля. Але якщо подивитися, наприклад, на ТІМС 2007 та 2011 років наш український і на ТІМС, який був у пострадянських країнах, останній ТІМС, то там, ви знаєте, там зріз іде по нашим 4 та 8 класах. Так ось, по 4 класу, наприклад, всі дані свідчить про те, що успішність учнів пострадянських країн і наших учнів також, це не завдяки, а всупереч шкільним програмам – це позашкілля, це батьки та це Інтернет. А ми на позашкілля дуже мало уваги звертаємо. Якщо подивитися, скільки відсотків складають часи природничо-математичної освіти в програмах у порівнянні з повним відсотком всіх, то ми "пасемо задніх" навіть у порівнянні з країнами Європи, не кажучи про пострадянські і так далі. Тому з цим треба обов’язково працювати.
І наступна історія – це історія, яка дуже важлива з точки зору якраз третього пункту, коли я казав, як ми будемо розуміти, де ми знаходимося – олімпіади та інші конкурси учнівської майстерності. По-перше, ми маємо чітко розуміти, що олімпіади, якими вони були в кінці 60-70-х років, коли це дійсно була така драйвова, класна історія, зараз авторитет цього руху певною мірою впав. І я ще раз кажу, успішність наша на міжнародних – це така ось історія. Подивіться, що таке провести районні олімпіади в сільській місцевості, наприклад, як залучити туди вчителів та учнів, і що вони про це кажуть. По-перше, треба "переупакувати", мені здається, весь цей "концерт", подивитися на інші форми залучення дітей: є турнірний рух, є МАН і так далі, і треба визначитися з тим, хто і як їх проводить.
Ми розуміємо, що в міністерстві є великі плани по реформуванню інституту змісту освіти. Мабуть, вони назріли, але щоб не було таке, щоб "з водою виплеснули дитя". Дуже важливий зараз аспект: яка структура, хто і як буде займатися оцим ось рухом, те, що умовно можна назвати олімпіадним. Дискутуються різні історії, дискутуються: чи-то МАН, наприклад, буде (я чув такі думки), чи це на виші віддати, чи створювати окрему структуру. Якщо так казати, попередньо моя особиста думка: це має бути окрема структура. Все ж таки виші – це виші, Мала академія наук – у неї своя траєкторія. Але ми знаходимося, в тому числі і з міністерством всередині дискусії, тому треба про це казати, треба дискутувати.
Тому я, підходячи до завершення, сказав би, що в проекті рішення попередньо ті речі, про які я казав, вони вже є. Я сподіваюся, що сьогодні внаслідок нашої дискусії будуть ще додані певні аспекти, певні моменти, і ми зможемо оптимізувати проект рішення: це є питання участі в ТІМС; це є питання комплексної програми, яку треба розробити, розвитку природничо-математичної освіти, але такої, щоб вона була дієвою, щоб вона працювала, а не була просто на папері, як це було; і питання окремої структури якоїсь, яка займається, і так далі – там все це є, і це самий початок нормальної такої плідної роботи.
Я сподіваюся, що сьогодні ми почуємо один одного, і це буде дійсно якась така консолідована позиція. Я розумію, що ми не можемо замикатися тільки в середній освіті, але коли ініціював ці слухання, я розумів, що з чогось треба починати. Зрозуміло, що коли ми кажемо про додану вартість і ці всі "щекочущие душу аллегории", про які я казав, про гігафакторі і так далі, без вищої школи, без роботодавців не зможе відбутися нормальна дискусія. Але давайте починати з того, в чому ми дійсно сильні, в чому ми дійсно фахові, а потім будемо долучати всіх інших.
Я вам дуже дякую за увагу і сподіваюся на нормальну роботу сьогодні. Дякую.
Пані міністр трохи затримується. А далі пішли по програмі, а далі будемо рухатися.
Слово для доповіді – 10 хвилин – надається академіку-секретарю відділення загальної середньої освіти Національної академії педагогічних наук України, доктору педагогічних наук, професору Олександру Івановичу Ляшенку.
Я пропоную наступним чином: ми виступаємо, якщо немає чогось такого контраверсійного, дискутивного, важкого, то ми рухаємося просто по виступах, а потім просто будемо в порядку дискусії. Колег народних депутатів теж рекомендую долучатися, по бажанню, як то кажуть. Дякую.
Будь ласка, Олександре Івановичу.
ЛЯШЕНКО О.І. Шановні народні депутати, шановні колеги, рік тому 19 жовтня 2018 року з ініціативи академії педагогічних наук за участі вчених НАН, науково-педагогічної громадськості і вчителів відбувся "круглий стіл" з проблем шкільної природничо-математичної освіти. Це була така гостра дискусія, була можливість висловитися всім бажаючим. І на підставі тих дискусійних питань, які обговорювалися, були підготовлені рекомендації "круглого столу", які були надіслані в усі владні структури, в тому числі і Комітету з питань освіти і науки. І повинен сказати, що з тих семи позицій, які зазначалися, в принципі, в цих рекомендаціях, деякі отримали певний рух, я маю на увазі позитивну оцінку в прийнятті рішень, я маю на увазі, наприклад, про те, що введення з 2021 року іспиту з математики у ЗНО як обов’язкового, це було зазначено в тих рекомендаціях, які були підготовлені. Булі і інші пропозиції, які зараз знаходяться у стані опрацювання, але якщо подивитися і на ці рекомендації, що ми сьогодні бачимо, то зрозуміло, що ще багато роботи.
Я хотів би зупинитися в цьому питанні на двох аспектах, всі 7 я не буду відкривати за браком часу, але на двох аспектах – це насамперед зміст природничо-математичної освіти; і друге – це матеріально-технічна база.
Щодо змісту природничо-математичної освіти. Ми порівняли 1985?1986 навчальний рік, тобто це навчальні плани, які були, остання реформа за радянських часів. Порівняли з 1995-1996 навчальним роком – це фактично перші навчальні плани незалежної України. І нинішній навчальний план з математики і природничих предметів. Повинен сказати, що дуже невтішно виглядає математика. Ми втратили дуже багато годин з математики в порівнянні з 1985-1986 навчальним роком. Я можу і конкретні цифри називати, бо якщо взяти другий і третій ступінь, то на сьогоднішній день це 910 годин, тобто мінус 262 години. Це 7,5 години, якщо взяти тижневого навантаження по всіх класах, зрозуміло. Це досить серйозно.
Якщо взяти природничі науки, то ми маємо навіть невеликий плюс. Я єдине, що до природничих наук не відношу географію через особливості нашої географії, бо вона в основному як соціальна наука представлена, а якщо взяти біологію, фізику і хімію, то тут ми маємо невеличкий плюс, але за рахунок біології. Тобто дійсно біологія зросла на 105 годин – це зростання, а фізика втратила 17 годин – ну, практично на тому ж рівні залишилася, а хімія втратила 35 годин. Тому я хотів би сказати, що це не на один клас, а це на всі класи від 5 до 11.
Тому зрозуміло, що коли ми говоримо про зміст освіти, то ми повинні враховувати, а яка ж ситуація, як ми виглядаємо на тлі, наприклад, європейських країн. Я не погоджуюся з вами, з оцінкою, що ми "пасемо задніх" там за навчальним часом, тому що ми не передові, але й не останні, ми якраз середина. Це чітко проглядається по тій кількості…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я по початковій школі.
ЛЯШЕНКО О.І. А по початковій школі так, дійсно, ми суттєво втрачаємо.
Тому є пропозиція, щоб переглянути ті навчальні плани і переглянути програми стосовно природничо-математичної освіти. На колегії Міністерства освіти, коли розглядалися питання освітньої програми базової і середньої освіти, я виступав і повинен сказати, що я наголошував: у нас ненормальний перекіс освітньої програми в бік мовно-літературної освіти. Майже 40 відсотків годин, я порахував, я розумію, що там і іноземна мова багато забирає, і українська мова і література багато забирає, але я сумніваюся, що були такі країни, в яких 38 відсотків навчального часу, обов’язкового навчального часу, відведено одній освітній галузі. Це при тому, що ми втрачаємо на решті освітніх галузей. І єдине, що я можу сказати, ми не втрачаємо дійсно на математичній і природничій освіті, тому що там є те співвідношення, зберігається те співвідношення, яке існує.
Тому є така пропозиція, що в рамках тієї групи, яка буде працювати над концепцією природничо-математичної освіти, створити якусь підгрупу з вчених НАПН, вчителів, методистів для того, щоб проаналізувати чинні програми і вилучити з них той другорядний матеріал, який ще залишається, і ті анахронізми, які ще залишаються в тих навчальних програмах.
Відносно матеріальної бази кабінетів природничих наук і математики. За даними 2016 року, коли ми проводили обстеження, комплектація кабінетів, на жаль, свіжих даних немає, тільки 2016 роком можу оперувати, повна комплектація кабінетів фізики в залежності від регіону коливалася від 2 до 38 процентів. Ви ж розумієте, це забезпечення навчальної програми. І кабінету хімії – від 10 до 39 відсотків повної комплектації.
Зараз дійсно зрушилася ця позиція, і я повинен сказати, що насичення деяких шкіл, в основному опорних шкіл кабінетами фізики, хімії, всіх природничих наук дійсно зрушили, але якщо подивитися на динаміку, то ми будемо дуже довго йти до нормального стану. Чому? Тому що вартість цих кабінетів непомірно завищена. Ми розуміємо, що ми отримуємо інколи обладнання китайського неякісного, бо в Китаї і якісне виробляють, але неякісного виробництва за дуже високими цінами. Це при тому, що у нас є потужності в Україні, які спроможні були виготовляти таке обладнання. Свого часу академіком Сторіжком пропонувалася комплексна програма розвитку оцієї індустрії навчального обладнання. Я думаю, що варто до неї знову повернутися і переглянути, бо там є можливість саме поглянути з позиції створення в Україні не лише фольксвагенівських заводів, але й заводів по виробництву навчального обладнання.
І на завершення я хотів би сказати, що дійсно насторожує дуже низький рівень професійної майстерності вчителів, які нині, це я як викладач педагогічного університету можу сказати, з кожним роком я відчуваю все більшу і більшу необхідність не лише повторювати шкільний курс фізики, а його вивчати. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Івановичу.
Дійсно, числа, які ви приводили, навіть гірше, ніж я думав.
Рухаємося далі. Слово надається директору Державної наукової установи "Київський академічний університет", члену-кореспонденту Національної академії наук України Олександру Анатолійовичу Кордюку.
КОРДЮК О.А. Дякую.
Доброго дня, шановні народні депутати, шановні колеги! Я спершу хотів сказати про власний досвід. Відповідно, мій досвід, найперше, полягає в експериментальних дослідженнях в експериментальній фізиці. Я досить тривалий час працював за кордоном, в основному в Німеччині на експериментах, це такі синхротронні експерименти. Відповідно, маю певний досвід розуміння, як працює оця система в Європі.
Друге. Це дослідницьке навчання. І дослідницьке навчання це тому, що Київський академічний університет ми розглядаємо як пілотний проект в Україні розвитку такого дослідницького навчання.
Ми, звісно, при цьому розуміємо, що основний виклик зараз – це низький рівень студентів, який пов’язаний з тим, що взагалі низький рівень популярності фізики і взагалі природничих наук. І звідси береться наш досвід спілкування зі школою, з учнями, тому що ми проводимо досить багато популярних заходів, у нас завжди була заочна фізико-технічна школа, ми зараз реформували в заочну академічну школу. І також ми певні заходи плануємо з Малою академією наук саме у напрямі розвитку дослідницького навчання, починаючи з наймолодшої школи.
І якщо казати про наш досвід, то я мало що можу сказати, не знаю про середній рівень, скажімо, початкової школи, але я можу сказати, що мотивація і цікавість у дітей, які у початковій школі, вона значно вища, вона потім спадає. І саме заповнити оцю прогалину, провал і має отаке дослідницьке навчання. І нарешті, у мене двоє дітей, 1 і 5 класи, і я особливо зацікавлений у тому, щоб вони мали як навчатися.
Так от, чому Київський академічний університет – дослідницьке навчання, ми беремо свій початок з Київського відділення НФТІ – це Московський фізико-технічний інститут, який у радянські часи був таким, можна сказати, експериментальним, але рішенням академії наук і наукового співтовариства для впровадження дослідницького навчання. Відповідно, тоді це називалося система фізтеху, але це саме система дослідницького навчання, яка практикується в MIT – Массачусетському технологічному інституті та інших, і саме ця система дослідницького навчання зараз скрізь у світі береться за прототип, як треба розвивати і спускати у шкільне навчання теж і навчання дітей. Головна компонента – це мотивація, тому що коли діти, так само як і студенти в даному випадку, навчаються через дослідження, коли вони беруть активну участь у таких цікавих дослідженнях, це мотивує вивчати і все інше.
Нещодавно я виступав перед дітьми в 9 класі такої загальної школи, і мене здивувало, два таких враження. Перше враження, що вони ще зовсім не знають (стосовно фізики) формул, вони просто не навчаються формулам. З іншого боку, вони, не дивлячись на це, є дітьми, які вміють мислити і відповідно дають такі цікаві… І коли я кажу про формули, то навіть, скажімо, квадратне рівняння у даному випадку вже викликає проблеми, тому що фізика кінематика – вони просто не проходять ці формули, але якщо б діти ставали, бралися вирішувати свої проекти і свої задачі, тоді і такі рівняння з математики, як квадратне рівняння і інші рівняння, вони знаходили б сенс чи мотивацію для чого це робити, додаткову мотивацію.
Тепер питання: чи треба фізику, природничі науки викладати всім. Я просто пам’ятаю, коли я вчився у школі, то у мене якраз було відношення таке, що є багато хто, кому це не цікаво, тому не варто на це витрачати час. Тим паче мені якраз була цікава фізика, то мені здавалося, що вчитель, якщо б він витрачав час на тих, кому це цікаво, то це було б якось більш ефективно. З того часу у мене принципово змінилася позиція кардинально, тому що, з одного боку, навіть для власного розвитку персонального потрібна конкуренція, і чим більше дітей, чим більше учнів включені у цю конкуренцію, тим, звісно, краще. Тут зрозуміла аналогія така з футболом у Латинській Америці, наприклад.
Але, знову ж таки, до чого тут школа, тому що одна справа – дослідницьке навчання для студентів і взагалі для підготовки науковців, ми це розуміємо, але справа в тому, що справді зараз є такий час і видно, що і в Європі, в Європейському Союзі, в Америці, в усіх країнах це добре розуміють і розвивають саме таке дослідницьке навчання. Тому що такі професії, яким можна було навчитися просто за програмою чогось, скажімо, вони відпадають з часом, і вони не будуть розвиватися, а буде серйозно зростати проблема у творчому підході. І тому я вважаю, що таке дослідницьке навчання необхідно впроваджувати в школах якомога раніше, починаючи з найперших класів, і робити наголос справді не на програмі, а на залученні дітей до власних проектів і на підготовці вчителів. Тому що підготовка вчителів – це основна проблема, яка в даному випадку стикається. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Анатолійовичу.
Це дійсно проблема, що кожен вчитель природничого циклу, як то кажуть, сам по собі: фізик як фізик, хімік як хімік, і немає отих зв’язків, немає формування такої дослідницької культури.
Дуже важливий виступ. Давайте дійсно подивимося з точки зору Українського центру оцінювання якості освіти, які у нас позиції. Слово надається виконуючому обов’язки директора Українського центру оцінювання якості освіти Валерію Івановичу Бойку.
Будь ласка, Валерію Івановичу.
БОЙКО В.І. Дякую.
Доброго дня, шановні народні депутати, шановні учасники наради! Дійсно, в Україні на сьогоднішній день Український центр оцінювання якості освіти щороку презентує, а цього року ми додали ще один потужний масив інформації, який так чи інакше може стати в пригоді під час вироблення політик в галузі освіти. Це результати державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання і результати моніторингового дослідження у якості початкової освіти.
Фактично, оскільки вибір предметів ДПА у формі ЗНО і ДПА не є обов’язковою з предметів, які ми називаємо природничо-математичними, то розподіл по частоті вибору є наступним: математика, звичайно, займає перші позиції – це 38,8 відсотка наших випускників вибирають цей предмет як предмет державної підсумкової атестації. Поступово іде спадання. Біологія – 16 відсотків, географія – 14, фізика – всього 3, і хімія, на превеликий жаль, серед наших майже 400 тисяч випускників – 1 відсоток обирає як предмет, який вони здатні складати у формі державної підсумкової атестації і врешті?решт використовувати ці результати під час вступу до закладів вищої освіти.
Розподіл результатів за рівнями навчальних досягнень, якщо говорити про наймасовіший предмет математику, то ми побачимо, що всього-на-всього ледь 13 відсотків учасників, які складали ДПА у формі ЗНО з математики, отримують результати високого рівня навчальних досягнень – це оцінка 10, 11 і 12 балів. При цьому з цих 13 відсотків, маю зазначити, лише 8 відсотків учасників підтверджують свою річну шкільну оцінку. В інших учасників ця оцінка може змінюватися як в кращий бік, так і в гірший бік. Майже половина учасників опановують математику на середньому рівні – 43 відсотки. І, на превеликий жаль, 12,5 відсотка учасників ЗНО з математики отримують оцінки 1, 2 і 3 бали. Треба всім бути свідомими того, що, як правило, наша позитивна 12-бальна шкала в щоденній практиці не опускається нижче 4, то отримати в додаток до свідоцтва про повну загальну середню освіту оцінку 1, 2 або 3 бали – це, скажімо так, в якійсь мірі є шоком як і для випускника, так і для навчального закладу, який здійснює випуск цієї дитини.
При цьому варто підкреслити, що якщо подивитися на розподіл результатів ДПА, отриманих за гендерною ознакою, то наші дівчата більш успішні на достатньо високому рівні у порівнянні з хлопцями. Але якщо подивитися на конкурсний відбір до закладів вищої освіти, де математика є профілюючою, то можна відмітити, що у нас є тотальне засилля чоловічої статі. Дівчата, скажімо так, не опановують такі престижні в майбутньому конкурентні спеціальності, пов’язані з математикою, з ІТ-галузями, з технологіями, хоча їхні результати дійсно виглядають значно кращими як на високому рівні, так і на достатньому. На середньому рівні хлопці наші навчаються трошки краще.
При цьому наступне важливе глобальне спостереження, яке підтверджується результатами, що окрім гендерного впливу на результати існує ще і вплив місця розташування навчального закладу. Зрозуміло, що міста мають потужний відрив у порівнянні з селом і селищем міського типу як за результатами високого рівня, але і у переважній своїй більшості мають нижчі результати, вірніше нижчі показники за результатами початкового рівня. Якщо оцінку 1, 2, 3 випускник-містянин, таких випускників-містян всього 11 відсотків, то в селі таких дітей 17,3 відсотка. При цьому лише тільки 5,6 відсотка дітей сільської школи отримують оцінки 10, 11, 12, тоді як у місті такий відсоток дорівнює близько 15.
При цьому впливає на якість отриманої освіти з математики також і тип навчального закладу. Ми можемо говорити, і це доконаний факт, з того моменту, як державна підсумкова атестація у формі зовнішнього незалежного оцінювання була поширена на заклади професійно-технічної освіти і заклади вищої освіти I, II рівня акредитації, саме заклади професійної освіти пасуть задніх за результатами зовнішнього незалежного оцінювання. Майже половина учнів-вихованців таких закладів отримують оцінку з математики на рівні 1, 2 та 3 балів, і лише тільки 1,7 відсотка мають високий результат – оцінку в 10, 11, 12 балів.
Домінуючі позиції за якістю, що демонструють результати, це є випускники гімназій і ліцеїв. У них фактично кожен третій випускник такого типу навчального закладу має оцінку 10, 11, 12 балів і або підтверджує свою шкільну річну оцінку, або покращує з огляду, скажімо так, на ригористичні підходи власного викладача, вчителя, який, скажімо так, тримає в тонусі такого випускника і для нього ЗНО не є якоюсь перепоною для того, щоб підтвердити або покращити свій результат.
В цілому ми спостерігаємо дві речі, які є тяглими вже впродовж років. Це те, що в тесті з математики представлено на перевірку завдань сформованості алгоритмічного мислення дії за алгоритмом не становить абсолютно ніякої складності для наших випускників. Зверніть увагу на завдання: пропонувалося скоротити дріб а2 – b2 / a2 – ab. Задача фактично на дві дії: розкладаємо чисельник (a + b) помножене на (a – b). Друга дія: виносимо за дужки а і скорочуємо (a – b). Успішно виконано таку дію – 59 відсотків. Тобто у переважної нашої більшості дітей сформовано те, що ми називаємо мислення за алгоритмом, дія в звичній ситуації.
Я прошу наступне завдання, яке передбачало вже те, що ми називаємо завдання компетентнісного спрямування, життєвого змісту, така собі природна життєва ситуація: ви приходите на пошту, маєте певні тарифи перевізника і скільки це буде коштувати, і у вас є три пакуночки вагою 31, 36 і 40 кілограмів, ви маєте відправити якнайдешевше для себе, скомбінувавши ці три пакуночки відповідно до тарифного розряду, який пропонує перевізник: до 50 кілограм – це 100 гривень, 51-75 кілограм – 110 гривень. І фактично задача, першоумова, вона є на одну дію: вам треба просто додати 31 і 36 для того, щоб зрозуміти, що ви відправляєте два пакунки вартістю 110 гривень і таким чином економите свої кошти. На превеликий жаль, лише тільки 37,4 відсотка наших випускників успішно виконали це завдання. Вважаю, що допоки рівень розв’язання отаких життєвих ситуацій буде приблизно на такому рівні, наші, скажімо так, поштові служби і фірми будуть мати надприбуток, тому що скористатися навіть запропонованою послугою зі знижкою не кожен здатен.
А при тому наступна задача до цієї умови: просто-напросто обчислити, яка ж сума буде економії для вас і скільки коштів ви зекономите, вірніше, становить сума відправки 210 гривень, якщо ви відправляли все окремими пакунками, тобто обчислити 210 з 300, скільки це становить відсотків – 70 – ледь змогли впоратися кожен четвертий наш випускник.
Отака невтішна картина, це просто-напросто на такому контрасті я показав. В тесті достатньо завдань, як можна говорити, класичної математики, але й достатньо завдань компетентнісного спрямування життєвого, повсякденного змісту. На превеликий жаль, класична математика і наше життя живуть окремо в уявленні наших дітей, і використати свої набуті знання в повсякденні, розрахувати тариф, розрахувати відсоток, який можна буде сплатити за банківським кредитом і таке інше – це непідйомна задача для переважної більшості наших абітурієнтів.
Наступний предмет з цього циклу – фізика. Але пам’ятаймо про кількість тих абітурієнтів, які вибирають цей предмет – майже 17 відсотків отримували оцінки 10, 11, 12 балів; на достатньому рівні – 44 відсотки; на середньому – 36,2; 3 відсотки отримали оцінки 1, 2, 3 у додаток до свого свідоцтва.
І знову-таки декілька прикладів завдань, де фізика є дотичною, але завдання більше на міркування і на розуміння взагалі сутності природи, сутності природних явищ і ролі фізики в ній. У кімнаті стоїть склянка, температура води в якій така сама, як і температура навколишнього повітря. Через тривалий час вода може набути температуру на кілька градусів нижче за температуру повітря в кімнаті. Причини зниження температури води є випаровування частини води зі склянки. Лише оцю правильну відповідь кожен третій учасник ЗНО правильно вказав. Але зверніть увагу, що так само кожен третій учасник обирає варіант "а" – тепловіддача в навколишнє середовище, при тому, що в самій умові завдання зазначено, що температура навколишнього середовища і склянки води така сама. І варіант "в" обирають абсолютно, майже знову-таки кожен третій – конденсація водяної пари з повітря на стінках склянки.
І другий приклад, який знову-таки стосується переважно такої побутової нашої звичаєвої життєвої ситуації, просто-напросто є склянка з водою, в якому плаває кубик льоду, дані певні фізичні показники, і треба було визначитися, а чи зміниться після того, як розтане лід, обсяг води в склянці. Так чи інакше лише тільки 16 відсотків учасників тестування просто?напросто розуміючи, можливо, і Закон Архімеда, що не зміниться нічого: було 50 грамів води, так воно і залишиться як з льодом, так і без льоду, або, вірніше, лід у формі води – залишиться все без змін. При тому, що 30 відсотків наших учасників, кожен третій вважав, що на 9 міліграмів рівень води в склянці зросте. Отака ситуація на прикладах завдань з фізики.
Біологія дещо кращі результати, але треба зважати на ту обставину, що біологія є тим предметом, який у переважній більшості найбільше приділяється увага випускниками саме тієї категорії, які планують вступати до закладів вищої освіти медичного спрямування, оскільки там вже декілька років поспіль діє прохідний бал у 150 балів, і на біологію або на ці напрями підготовки ідуть дійсно вже добре підготовлені абітурієнти, і це доволі такі міцні, скажімо так, середняки за наслідками проведення зовнішнього незалежного оцінювання, більше половини з них мають середній рівень навчальних досягнень.
Хімія. Але пам’ятаймо, що це лише 1 відсоток наших випускників. Фактично це оті вершки, кращі з кращих, які прийшли на хімію і продемонстрували дійсно більш-менш пристойні результати, приблизно однаково по третині розташувавшись від середнього до достатнього і високого рівня: 33 відсотки учасників мають результати 10, 11, 12 балів.
Географія. Предмет, який є другий після іноземної мови за популярністю серед наших абітурієнтів, тому що він, як правило, стоїть третім або четвертим предметом за вибором на дуже таку широку палітру напрямів підготовки, де вимагається сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання з цього предмету. Половина наших учасників мають результат: 4, 5, 6 балів. Трошки більше 10 відсотків мають оцінки 10, 11, 12 балів. Трохи більше, ніж кожен третій, мають результат 7, 8, 9 балів.
І знову-таки, я просто наведу декілька прикладів для того, щоб ви розуміли, що в цих завданнях, як в краплині, відображується океан, так і в цих завданнях, як в краплині, фактично відображується те, що коїться в умах наших випускників, які, знову-таки повторююсь, свідомо обирають географію, яка за своєю, скажімо так, структурою курсу більше є економічною географією, соціальною географією. Зверніть, будь ласка, увагу на таке завдання. Майже 43 відсотки учасників тестування просто-напросто розуміють, що Україна за своїм адміністративно-територіальним устроєм і формою державного правління є подібною до Франції, але дивує, що кожен четвертий і кожен п’ятий вважає, що Україна така сама, як Німеччина і Сполучені Штати.
І останній приклад з географії. Завдання є абсолютно знову-таки прикладного характеру. Описана ситуація щодо міста Теплодар, чому там було побудовано підприємство з виробництва засобів побутової хімії. І за великим рахунком, вправно прочитати і зрозуміти контекст завдання змогли лише тільки 36,6 відсотка абітурієнтів, при тому кожен третій вважає, що умови, чому там було побудовано підприємство. це водні ресурси і можливість кооперування з агрофірмами області, хоча жодного слова в самій умові завдання про агрофірми не сказано.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Це мій округ, і там реально проблеми з цим місцем.
БОЙКО В.І. І наступне. Декілька слів про те, що підтверджується нашими дослідженнями в якості початкової освіти. Ми можемо говорити про ту математичну компетентність, які ми перевіряли. Фактично станом на сьогодні внаслідок проведеного дослідження оприлюднених звітів ми можемо стверджувати, що фактично 14 відсотків наших четверокласників не досягають навіть базового рівня сформованості математичної компетенції, вони не здатні оперувати простими найпростішими діями з числами, вони не здатні робити якісь елементарні висновки навколо отриманих якихось математичних речей. При цьому досягнення залежно від статі учнів, наприклад, у початковій школі ми не спостерігаємо: дівчатка і хлопчики четвертокласники мають приблизно однакові результати на відміну від результатів вже на випуску зі старшої школи в 11 класі.
І, звичайно, досягнення в залежності від наповнюваності школи. Учні, які навчаються в маленьких школах, де є менше 16 осіб у 4 класі, демонструють нижчі результати, де учнів є значно більше. Фактично в звичайній школі високого рівня навчальних досягнень досягають і 17 відсотків, в малій школі – лише тільки 8, при цьому базового рівня в малій школі досягають 73 відсотки, у звичайній школі – 87.
Наступне спостереження. Сільські учні мають значно нижчі результати, ніж міські. І я думаю, що цей результат, вірніше, висновок є комплексом отих всіх негативів, які накопичилися в нашій сільській школі. І, знову-таки, як приклад я продемонструю завдання на знання і на міркування, аби було зрозуміло, що оте все, що вже сформувалося на початковій школі, воно так чи інакше є тяглем і аж до випуску, до 11 класу, коли дитина, яка щось знає, вона ще може алгоритмічно оперувати і діяти. Якщо завдання вже потребує якогось певного міркування – все, повний ступор.
От звичайне завдання: віднімання в стовпчик. 80 відсотків учнів за виконання цього завдання отримали позитивну оцінку, вони всі продемонстрували здатність оволодіння алгоритмом віднімання чисел. Але як тільки пропонується завдання не на алгоритмічне мислення, а на міркування, просто-напросто треба було побудувати квадрат, площа якого дорівнює площі наведеного прямокутника, тобто площа наведеного прямокутника 4 квадратних сантиметри, треба було побудувати такий само квадрат, лише тільки 22 відсотки наших четверокласників вправно виконують це завдання. Тобто оця тяглість, несформованість ще на початковій освіті, незакріплене і нерозвинене у базовій школі призводить до тих в якійсь мірі сумних результатів, які ми маємо за наслідками зовнішнього незалежного оцінювання. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерію Івановичу.
Запитання, будь ласка, Іване Григоровичу.
КИРИЛЕНКО І.Г. Шановний Валерію Івановичу, блискуча доповідь, нічого не скажу, сучасна парадигма науки про знання, якщо можна так сказати. Парадигма – це сукупність домінуючих теорій, знань, які потім перекладаються на мову законів і стають нормою життя. Сучасна парадигма про знання свідчить про те, що весь Всесвіт, починаючи від елементарних і закінчуючи планетарними глобальними речами, включаючи людську спільноту і живу природу, розвиваються по одним і тим же законам. Найближчі до цих законів закони фізики і математики. Ви яку формулу тут вивели для України?
БОЙКО В.І. Ні, ми формули ніякої не виводили.
КИРИЛЕНКО І.Г. Хвилиночку, яку ви формулу вивели тут? Формулу деградації чи ні? Кажіть правду.
БОЙКО В.І. Формула поступового занепаду. І ми досягли вже тієї точки біфуркації, коли якщо не вживати якихось заходів, ми просто-напросто, пройшовши оцю точку неповернення, ми просто можемо вже більше не збиратися.
КИРИЛЕНКО І.Г. Оце все. Оце підсумок.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Григоровичу, за запитання. Тобто ми маємо реально розуміти, де ми знаходимося.
Слово надається міністру освіти і науки України Ганні Новосад.
НОВОСАД Г.І. Шановні колеги, всім доброго дня! По-перше, я перепрошую, що я запізнилася, у нас було якесь аномально довге засідання уряду, яке досі триває, але мене відпустили.
Хочу всім подякувати за організацію цих слухань. Мені видається, що це надзвичайно важлива тема, яку ми нарешті маємо почати обговорювати і нарешті маємо зізнатися в цьому діагнозі, який ставить ЗНО, який в тому числі поставило моніторингове дослідження початкової освіти, яке робив Український центр оцінювання якості минулого року, і яке, на жаль (такий спойлер, але я думаю, що нічого нового ви для себе не відкриєте), нам поставить PISA, результати дослідження якої будуть опубліковані наступного тижня 3 грудня. І результати будуть особливо з окремих предметів для нас не настільки втішними, але, як на мене, це не причина опускати руки і "посипати голову попелом", а все-таки зібратися і зрозуміти, що ми будемо робити далі.
Я перепрошую, я не дуже в контексті що до цього обговорювалося, але я просто підкреслюю ті речі, які для мене є надзвичайно важливими, на які я б хотіла все-таки звернути увагу. Я розумію, що пан Валерій зараз про це говорив.
Перше і основне, як на мене, це те, що ситуація з природничо-математичною освітою показує, наскільки нерівна у нас освіта, наскільки доступ до якісної освіти у нас нерівний за умов, коли 78 відсотків школярів у міських закладах обирають ЗНО у порівнянні з 22 відсотками, які обирають даний предмет (я маю на увазі математику) в сільській місцевості, і відповідно, мають результати, які в рази різняться на користь міських шкіл, я вже не кажу про ліцеї чи школи поглибленого вивчення. Тобто це показує прірву між селом і містом, і це один з тих пріоритетів, які ми для себе ставимо як уряд, як частина парламенту – Комітету з питань освіти – подолати оцю нерівність між селом і містом.
Чому це важливо? Безперечно, у нас більшість дітей навчається у містах. Але якщо ми подивимося на кількість сільських шкіл, то з 15 тисяч 400 – це 9 тисяч 200 з хвостиком. Це гігантська кількість шкіл, на які ми (так склалося) звертаємо набагато менше уваги. Безперечно, це менша кількість учнів, це всього-на-всього у порівнянні 1,2 мільйона учнів з 4 з хвостиком тисяч дітей, але все одно це величезні цифри. І ми не маємо права з самого початку цих дітей давати їм абсолютно такий провальний старт лише тому, що вони проживають у сільській місцевості. І тому, як на мене, для цих шкіл має бути якийсь окремий вихід. І на наступний рік ми заклали окрему субвенцію у Державному бюджеті в розмірі 3,5 мільярда гривень для підтримки саме сільської освіти, зокрема через розбудову мережі опорних шкіл.
Сьогодні на уряді ми, це вже стосується не математичної, а скоріше загалом природничої освіти, ми проголосували важливу річ, як на мене: на наступний рік заклали 800 мільйонів гривень на закупівлю сучасного оновленого обладнання для STEM-предметів, я так узагальню, у школах. І STEM, і в тому числі і на робототехніку. Мені видається, що це важливий поступ вперед. Не можу не підкреслити, що уряди і до цього інвестували в оновлення природничо-математичних кабінетів у меншому розмірі, але цей процес було розпочато. Ми на наступний рік видатки більш як подвоюємо заради того, аби оновити ці кабінети, лабораторії і дати можливість в тому числі закуповувати техніку для класів робототехніки. Мені здається, що це важливий поступ вперед. Але я чудово розумію, що просто закупи щось, цього не достатньо, тому що має бути певна екосистема, яка складається не лише з обладнання, а в тому числі зі змісту, який, власне, є фундаментом цього всього, із вчителів, які готові надавати освіту кращої якості.
І тому для нас два надважливих зараз питання: це, перше, державний стандарт базової освіти. Його проект був розроблений, багато з вас знає, можливо, тут присутні ті, хто також брали участь у його розробці, але, на нашу думку, той проект, який зараз є, він є дуже рамковий, він дуже загальниково описує кінцеві результати навчання, і, як на мене, він вже мав би враховувати результати PISA, ті рекомендації, які нам будуть надані. А тому ми прийняли рішення, оскільки поки що "Нова українська школа" в 5 класі, вона не прямо з наступного вересня, взяти собі тайм-аут, взяти собі півроку, маючи дослідження PISA, доопрацювати державний стандарт, в тому числі в частині природничо-математичних галузей. Тому давайте разом повернемося до цього проекту і спробуємо його все-таки довести до кращого стану, ніж він зараз є на етапі проекту.
Інше питання, це, безперечно, підвищення кваліфікації вчителів. Ми зараз підходимо до важливого етапу, коли нам потрібно формувати те, як ми це будемо робити для вчителів на базовій ланці. Зараз завершується початкова школа, це відверто було непросто, але це точно простіше, аніж підвищувати кваліфікацію усіх вчителів-предметників. І це теж не тривіальний виклик, у нас тільки 70 тисяч вчителів природничо-математичних предметів, так як ми будемо підвищувати професійну майстерність, надавати всі можливості для розвитку для такої кількості вчителів. Буду вдячна, якщо у вас є ідеї, як це краще все-таки було зробити.
І, безперечно, інший важливий елемент – це оцінювання. У 2021 році у нас ЗНО з математики має стати обов’язковим. Мені видається, той діагноз, який поставлений Українським центром оцінювання якості освіти, який наступного тижня нам поставить OVSDB, він все-таки показує, що це непопулярна історія ЗНО з математики як обов’язковим, але, безперечно, це те, до чого ми маємо рухатися. І зараз Український центр оцінювання якості освіти, я не знаю, чи пан Валерій про це говорив, розробив проекти дворівневих тестів, які зараз тестуються, скажімо так, на фокус-групах, аби все-таки це тестування було диференційованим і взяло до уваги різні рівні вивчення математики у різних школах, які є в Україні.
Я не хочу займати більше часу. Якщо до мене будуть питання, то я буду рада відповісти.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте, дійсно, зробимо таким чином, щоб якщо у когось є питання до пані міністр, то можна зараз поставити. Якщо це стосується, власне, тематики наступних виступів, то я пропоную тоді зосередитися на виступах. У письмовому вигляді, будь ласка. Дякую.
Ще раз наголошую на тому, я думаю, всі згодні, що приблизно всі ми кажемо і однаковий діагноз ставимо, і приблизно на однакові складові розкладаємо. Тут щойно луна дуже важливий аспект, це драматична різниця між сільською місцевістю і містом, і з цим теж треба щось робити, бо досить часто ми мешкаємо в такому ідеальному світі, коли відвідуємо міські школи або працюємо в таких школах, і не бачимо, що відбувається "в полях", як то кажуть.
Да, пан Роман, безумовно.
ГРИЩУК Р.П. Пані Ганно, дякуємо вам за такий виступ. І дякуємо Кабінету Міністрів за те, що заклали гроші на обладнання для системи.
Ви правильно сказали з приводу обладнання обладнанням, але хто буде на цьому обладнанні працювати? Чи є вже якісь напрацювання з приводу того, де нам брати вчителів фізики і математики?
НОВОСАД Г.І. Вибачте, а звідки в нас беруться вчителі? Я не відкрию для вас якоїсь таємниці, безперечно, це дві великих складових: це педагогічна освіта і постійний професійний розвиток вчителів в умовах системи підвищення кваліфікації.
Але, до речі, про обладнання і таке інше. Ми чудово розуміємо, повторюся, просто закупити обладнання в школи на наступний рік – цього недостатньо. Мають бути якісь центри, хаби, не знаю, назвіть їх по-іншому, я знаю, що зараз в проекті закону закладається правильна історія про центри професійного розвитку вчителів, для того, аби вчителі мали можливість все-таки вміти цим обладнанням користуватися, мати можливість кудись прийти, в якийсь спеціалізований заклад і мати доступ до цього обладнання, аби практикуватися.
І, власне, ми хотіли, ми от з Сергієм про це говорили, зробити такі STEM-центри на базі нинішніх інститутів, обладнати їх, тобто не інвестувати просто в школи, а також обладнати ці можливості в інститутах післядипломної освіти, аби вони були такими центрами професійного розвитку вчителів.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Тоді, якщо не заперечуєте, ми тоді рухаємося по регламенту нашому. І зараз до 5 хвилин – доповіді або виступи.
До слова зараз запрошується декан фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола Володимирович Макарець. Будь ласка, Микола Володимирович. Наступний – Юрій Якович Пасіхов.
МАКАРЕЦЬ М.В. Дякую.
Шановна пані міністр, шановні депутати, шановний голова, члени комітету і учасники слухань! Ми добре пам'ятаємо, що в різні часи проголошувалися промови і заходи втілювалися про важливість природничо-математичної освіти, програми приймалися неодноразово. Вони були гарні. Але на тому воно все і закінчувалося. І сьогодні знову стара пісня про ту ж саму проблему. Небезпека полягає в тому, що поступово, поступово суспільство починає миритися з цією ситуацією. Але не все безнадійно. Свідченням того, що популяція ще жива, і паростки в неї є, є успіхи у міжнародних олімпіадах з цих предметів. Їх фіксують щороку, і вони є. Зокрема, з фізики, з астрономії, про що я можу говорити чітко. Отже, в нас є вчителі, які їх можуть підготовити, є методики, технології навчання. І це дуже гарний і позитивний момент.
Завдання зараз, на мою думку, полягає в тому, щоб така освіта, яка готує цих школярів, була не унікальною: Київ – кілька ліцеїв, Харків, Одеса – щоб ця популяція розрослася. Щоб Вінниця, от якраз напроти… Чому? Тому що природничо-математична освіта – це фундамент для створення нових технологій. І не лише в тому, що ми звикли називати "техніка".
Зараз фізику як необхідний предмет для ЗНО при вступі мають дуже мало навіть технічних вузів. Вона замінюється на іноземну мову чомусь або ще на щось. В медицині взагалі масово зникла фізика як необхідний екзамен ЗНО. Але навіть те, що ми піднімаємо руку чи говоримо, це вже фізика. І всі розуміють, що організм, живий організм, там багато різних процесів: і хімія там, і біологія, безумовно, на першому місці, і фізика. А якщо взяти до уваги те, що відбувається зараз в медичній техніці і в цьому великому поступі, який спостерігаємо по всіх координатах, то видається дуже дивним, що поступають вивчати медицину, не знаючи фізику. В нас якраз вчора захищав дисертацію з фізико-математичних наук медик. Він за кілька років все опанував, все нормально було. Дуже цікава робота, до речі, була.
Отже, першою нашою дією, щоб цю популяцію збільшити, це збільшення частки тих спеціальностей, де фізика є необхідна при вступі у заклади вищої освіти. Бо тоді будуть тягнутися, тоді з'явиться попит. А так у вищій школі ЗНО вимиваються з фізики. Ясно, що школярі будуть відповідати тим самим, вони не будуть її вивчати, а для чого вона, бо це зайві зусилля.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Микола Володимирович, 2 хвилини ще. Да, добре.
МАКАРЕЦЬ М.В. Так.
Друге. Це той стан, в якому є вчителі в абсолютній більшості шкіл. На їхньому озброєнні дошка і крейда. Комплекс для проведення лабораторних робіт практично відсутній. Тільки декілька, десятка два-три цих ліцеїв, з яких, наприклад, на фізичний факультет іде більшість студентів, вони можуть це зробити, в інших школах його немає. Обнадійлива інформація пролунала щойно, що ця ситуація буде виправлятися. Але виправляти треба швидко, щоб не зникли ті вчителі, які ще знають, як це робити.
По-третє. Потрібно якось вчителів тих, які є в школах, якось підтримати. Це, скажемо так, парафія не фізиків, для цього є інші інституції, які зможуть заохотити, підтримати вчителів в середній школі.
Ну, от, здається, і останнє. Останнє, яке стосується студентів. Зараз по законодавству всі студенти, які склали успішно сесію, 45 процентів із них отримують стипендію. Є там невеличка різниця в розмірах стипендій, але вона, на нашу думку, не досить достатня, щоб заохотити. Оскільки ті, хто йдуть вивчати фізику, це як правило середній клас, навіть передсередній клас, навіть нижче середнього класу. І коли студент не отримує стипендію в 1100 чи в 1600 гривень, він говорить, в мене провал, мені потрібно себе годувати, а в деяких випадках ще й сім'ї допомагати. Через те ось ця компонента нам видається, на факультеті по крайній мірі на фізичному, видається важливою. Про це треба дбати. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Миколо Володимировичу.
Слово надається заступнику директора фізико-математичної гімназії № 17 міста Вінниці, теж однієї з тих легендарних, про які я казав, народному вчителю України Пасіхову Юрію Яковичу. Наступний – Пауль Францевич Пшенічка.
ПАСІХОВ Ю.Я. Шановні колеги, ви знаєте, мені здавалося, що в мене якісь спостереження, скажемо так, рефлексійні. Я просто 46 років працюю в одному закладі: викладаю фізику, а з 1985 року ще і інформатику, і навчаю один і той самий соціальний прошарок дітей. І наша школа на моїх очах пройшла шлях від звичайної міської школи до, дійсно, ну, в крайньому разі в цьому регіоні ми передова фізика-математична школа і входимо десь в топ, гарний топ України.
Але я бачу один процес, а зараз я отримав підтвердження з усіх вуст виступаючих: у нас просто відбувається винищення, інтелектуальний геноцид, винищення науково-природничих знань в учнів. Це я відчував на рівні рефлексії, кожен раз приходячи в клас, ті самі діти, той самий вік, і вони… Чомусь в нас все новіші і новіші реформи, в нас все новіші і новіші декларації, дефініції освітні, в нас якісь зміни на краще, а рівень знань дітей і рівень їх освіченості стає все гірший. Я зараз отримав цьому абсолютне підтвердження.
А тепер друге. Констатувати легко. Що, на мою думку, потрібно робити? Ми зараз намагаємося розв'язати питання шляхом зміни термінології, зміни методик, зміни розподілу годин, називати STEM чи не STEM, проблема насправді в іншому. Чому в нас такий стан освіти? Мається на увазі науково-природничої та і взагалі. Освіта, з одного боку, виконує соціальне замовлення суспільства. З другого боку, і це якраз ми випускаємо, освіта вказує на магістральні шляхи, по якому повинно розвиватися це суспільство. Чомусь всі наші інновації, які виглядають дуже гарно, дуже правильно: профілізація, інтегровані курси, децентралізація, все, все, все – але все це створює умови, при яких навіть вже існуючі оці топ-школи просто пропадають. І пропадуть. Вишенька на торті у вигляді гіпотетичних наукових ліцеїв дуже гарна, вона тільки закріпить ситуацію про нерівність доступу до освіти, створить дуже гарні умови для узкого круга ограниченных лиц, і тим самим перекриє напроч дорогу іншому. Я вважаю, це катастрофічно неправильно.
Все, що відбувається, от дивіться, директор школи, опорної школи, який формує навчальний план на профіль. Скажіть, будь ласка, яка ймовірність того, що він набере профіль природничий. Нульова. Причини. По-перше, навіть навчальний план чомусь типовий складений так хитро, що не влазить, не виходить без порушення. Але чомусь так виходить. Так досі так було в крайньому разі.
Друге. Фахівців немає. Ми колись проводили в себе один захід, на який запросили тодішнього голову комітету з освіти пана Співаковського. І він привів жахливі цифри, в нас через кілька років залишиться по півтора дипломованих вчителя фізики на район. Сьогодні було підтвердження. А я читаю, що в нас вчителі лишні. То може й лишні, але вчителів фізиків немає.
Далі. Немає кадрів. І головне, немає соціального замовлення. В результаті він відкриває профіль будь-який. Я, Олександр Іванович, вдячний вам, я від вас вперше, скільки ми з вами дискутували, я вперше від вас почув, що ви зрозуміли, яку шкоду принесла так звана гуманітаризація і гуманізація освіти, і ви зараз говорите, да, до чого це привело. Ми ж за це ратували.
І в результаті навіть існуючі профільні школи, які дають результати, збережеться через короткий час. Пані міністр, це я вам кажу абсолютно авторитетно. Мне терять нечего кроме своих цепей. У нас збережеться 5-7 шкіл, які забезпечать собі, забезпечать уряду перемоги на міжнародних олімпіадах і забезпечать західні, один мій колишній учень на запитання, а що ти там робиш в своїй Силіконовій долині, сказав, ну, як вам сказати, їхня бомба в наших надійних руках. Щоб в надійних руках була їхня бомба, забезпечить, а решту не треба. І будемо ми вирощувати рапс тихенько.
І тут основна проблема, яку я бачу. Я вважаю, це просто, стан, теперішній стан природничої освіти я вважаю просто загрозою національній безпеці. Пояснюю чому. Якщо ми будуємо країну, яка якимось чином мріє мати розвинуту економіку, хайтек, сучасні технології, ІТ, то найкращий спосіб цього не досягти, зробити так, щоб не було кому все це робити. А те, що зараз відбувається, і наче хороші речі, все правильно, ми мріяли про те, що школа може визначитися, скільки годин на який предмет. Чудово. Тільки абсолютно ніяких шансів немає, що це буде саме фізико-математична освіта.
Я, звичайно, вже це починається "плач Ярославни", але я переконаний, що без задекларованих преференцій держави, якимось чином може закріплених законодавчо, про розвиток природничо-наукової освіти, якщо ми не будемо її розвивати, ми ніколи… Я причетний був до ситуації в ІТ-галузі, я ще займаюся інформатикою, керівник лабораторії спеціалізованої, коротше, ми займаємося цим питанням. Коли в нас зусиллями наших науковців вивели із шкільних програм програмування, і ІТ-галузь взвила. Нам вдалося поламати цю ситуацію, повернули назад лобіювання. Але зараз вже є, тільки проблема виникла, неподоланна: немає вчителів, які можуть це викладати. Просто немає вчителів. І в результаті ми майже втратили, зараз починається потихеньку відновлення, бо йшли тоді на ці айтішні факультети хто 120-130 балів на ЗНО там з математики назбирав, його вже беруть, він ніколи не пробував. Але це один частковий просто приклад.
Тому я пропоную повернутися до пропозицій, які лунали на тому форумі, який ми проводили в Вінниці свого часу, в два комітети ми подавали ці пропозиції. Це треба все-таки продумати, які законодавчі преференції, які б стимулювали розвиток, можливо, адміністративним способом, розвиток природничо-наукової освіти. Самотужки, шляхом вільного, так би мовити, освітнього ринку вона буде знищена. А це знищить, я впевнений, у нас величезна є перевага, вона була, це рівень наших трудових ресурсів, рівень кваліфікацій, рівень фахівців. Ми їх разом з природничою освітою ми його втрачаємо. Інколи в мене з'являється конспірологічна думка, що це комусь потрібно, що це просто спеціально роблять так, щоб зробити нас сервісною нацією.
_______________. А можна задати до вас запитання?
ПАСІХОВ Ю.Я. Будь ласка.
_______________. За умов, якщо буде, коли буде, точніше, старша профільна школа, академічні ліцеї, які точно міститимуть профіль природничо-математичний, в чому є загроза наукових ліцеїв, на вашу думку?
ПАСІХОВ Ю.Я. Поясню. Справа в тому, що в силу того, що великого соціального замовлення немає, в силу того, що ці ліцеї, з одного боку, зіб'ють оскому, дадуть можливість реалізувати себе знатним, титулованим вчителям, які, дійсно, вміють вчити, які дають… вони будуть навчати, фактично вони будуть робити те, що вони і роблять. От давайте візьмемо зараз ……. Київ. Я добре знаю більш-менш освіту Києва. Я знаю, що є там, он сидить колега, 145 школа фізико-математична, Український фізико-математичний ліцей. Вони збережуться. Але добрих три десятки, якщо не п'ять. Фізико-математичних шкіл та класів поглибленого вивчення, які є в районах, зникнуть. І тоді зникне за цим абітурієнтська база для технічних вузів, або ми скоро будемо ставити їм географію в ЗНО чи іноземну мову, а я не знаю, навіть що, бо їм не буде кого набрати. І це взагалі особливе питання, що ми втрачаємо рівень через оцю ситуацію. І знищать далі інженерні вузи. І ми будемо мати величезну кількість торговців китайською білизною. Це називається маленький бізнес і самозайнятість. Це чудово, не питання. Велику кількість, ні, зменшену кількість, бо поїдуть в Польщу, працівників, які будуть вирощувати рапс. А решту треба вичавити, бо їм немає що робити в цьому аграрному секторі. І все. Просто школи, звичайні, ну, не звичайні, профільні школи будуть поставлені на межу знищення, тому що не буде стимулу ніякого і мотиву створювати ці школи.
Я, наприклад, переконаний, що потрібно на законодавчому рівні, що в 50 відсотків шкіл третьої ланки повинно бути обов'язково профіль природничо-науковий. Я не сказав, фізико-математичний. Тут і будь-який – природничо-науковий. А тому що ми аналізуємо зараз, в себе я аналізую в регіоні, в нас таких шкіл зараз є три – не буде жодної. А ще такий маленький удар нижче поясу, коли бери всіх підряд з мікрорайону, і в результаті ми просто не можемо виконувати своє завдання. (Шум у залі) Ні, так це насправді це рівень, визначається рівень школи.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Школу, ну, це різне. Це про початкову. Трохи…
ПАСІХОВ Ю.Я. Чекайте. На жаль… Добре, я згодний, це інше.
Я відповів на ваше питання? Я розумію це так. І я точно знаю, що у нас, наприклад, на наших ядерних електростанціях, які старі, п'ять штук, п'ять електростанцій, самий молодий інженер з фаховою освітою має 70 років. При наявності всього того. Ми беремо в технічні вузи мох і болото, тому що вони не можуть здати оце абсолютно дешеве, абсолютно дешеве, насправді, простесеньке ЗНО з фізики. Чому? Тому що немає кому вчити і немає для чого вчити, немає умов для цього. А нам пропонують інтегровані курси. Зараз нам пропонують всю цю природничу науку змішати в одну кучу і зробити світоглядний курс, який ми будемо вчити дітей, щоб вони типу, щоб торговець китайською білизною розумів, як ракети літають. Ну, приблизно. Щось таке.
А коли мова йде, а де ж наша наука, а хто буде технології розробляти –де вони? Ми цього не робимо. А той невеликий відсоток, який з наукових ліцеїв вилізе, він благополучно буде тримати їхню бомбу в своїх руках. При всій повазі до них. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрій Якович, щодо інженера. Інженер в 70 років, це мені нагадало, як соліст хору хлопчиків відсвяткував своє 50-річчя.
О'кей, рухаємося далі. Ще один представник вчительської спільноти. Вчитель фізики і астрономії Чернівецького ліцею № 1 і лауреат національної премії Global Teacher Prize Пауль Францевич Пшенічка.
Будь ласка, Пауль Францевич.
ПШЕНІЧКА П.Ф. Доброго вечора, пані міністр, шановні учасники цього форуму. Дуже вдячний, що мене запросили.
Що я можу сказати з цього приводу. Я закінчував звичайну сільську школу, в який був прекрасний кабінет фізики, хімії і біології. І всі досліди, і всі прилади, і всі лабораторні роботи ми проробляли в регулярному, відповідно до програми, режимі. Сьогодні знайти школи, в яких є обладнання в цих кабінетах, дуже важко. Ніхто навіть не проаналізував, ми здаємо величезні звіти кожного року школи, але ми ситуації не знаємо, сьогодні тільки почули деякі статистичні дослідження. Так ось, дуже важко вивчити ці предмети, чисто маючи крейду і дошку. Якщо математика це ще долає, то ці предмети цього не можуть зробити.
Що я можу… Да, куди зникли кабінети, хтось аналізував? Вони ж були в кожній школі – і в сільській школі, і в міській школі, вони були скрізь. А зруйнувалися вони через одну невеличку помилочку. Знаєте, як в коді ДНК, вибийте одну ланку, і все рушиться. Що саме? Зник контроль за тим, щоб ці кабінети були в цілості і сохранності, дітей посадили в підсобки кабінети. Я свідок цього процесу, за декілька років все це було знищено. Ось так буває. І від нашого рішення сьогодні також багато що залежить.
Тепер друге. На протязі 26 років я зі своїми учнями, ми подорожуємо всім світом, і я спілкуюся з людьми, з викладачами, біля 30 країн світу Азії, Америки, Європи. І я можу сказати, що українська система природничих дисциплін була однією з найкращих в світі. Про це свідчать не тільки мої слова, а рівень досягнень технічних і технологічних, які в нас були і рештки яких ще сьогодні існують. Слово "була" треба підкреслити червоним.
Ступінь деградації сьогодні нам висвітило дуже багато вже виступаючих. Кількість учнів, які наважуються здавати фізику, а і хімію, йде стрімко до нуля. Яка причина? Причина та сама: вони не отримують належного рівня освіти в цих дисциплінах для того, щоб наважитися їх здавати. Учні втрачають мотивацію, я маю на увазі зараз учнів звичайних пересічних шкіл, не спеціалізованих, вони втрачають мотивацію до вивчення цих предметів. Разом з цим вчителі, які навчають, деградують і втрачають мотивацію вчити. Наприклад, багато вчителів просто змушені підбирати вже настільки прості завдання для учнів для того, щоб вони могли їх виконати.
Я вам скажу, що таке фізика. Фізика – це мова природи. А мовою фізики є математика. Кожен, хто знає фізику, гарантовано знає математику, бо без цього фізику він знати не може. Тепер що відбувається. Далі буде ситуація, тільки що описана Пасіховим. І нічого нас не врятує. Зараз не врятують ні гарні закони, ні гарні слова. Потрібно вже, ну, тут діло вже дійшло до того, що треба вживати якісь хірургічні методи.
Що саме? Значить, не може бути… Да, всі знають статистику на фізичні факультети по областях: 3 роки назад – 3 учні, 2 роки назад – 2 учні, з цього року 1 учень на факультет фізики. Сказати, що це катастрофа, це мало. Що можна зробити і що необхідно зробити? А необхідно ЗНО, повернути з фізики ЗНО туди, де вони були, туди, де були іспити з фізики. Це в першу чергу математичні дисципліни будь-якого спрямування, в тому числі ІТ. Тобто софт нам допоможе аутсорсингом, але не допоможе в технологіях. Потрібен і гарт, і софт плюс гарт має стати лозунгом сьогоднішньої освіти. Інакше ми не виживемо в цьому жорстокому світі. Ви розумієте, про що мова йде.
Далі. Ясно, що немає мови… виші технічного і технологічного спрямування. Але і військові заклади, медицина. В усьому світі не існує вищих медичних закладів, де немає іспиту з фізики, тому що техніка, яка зараз застосовується в сучасній медицині, страшенно технологічно висока. Ми лишаємося абсолютно безпорадними, ми лишаємося без лікарів високої кваліфікації, ми залишаємося без медицини. Це видно вже і сьогодні, хто має можливість вчиться або лікується на Заході. І все.
Ми недавно пустили, проблема є з одним вчителем фізики, якому треба допомогти, тому що йому треба лікуватися. Де його можуть врятувати? На Заході. От всім миром збираємо гроші.
Далі. ЗНО – раз. Друге. І це дасть результат не дуже скоро, тому що ситуація вже просто катастрофічна. І друге. Треба старшу школу, починаючи з 9 класу, 9-й, 10-й, 11-й, ввести іспити, так, як це було раніше, з цих дисциплін. Тому що регулярний учень, середній учень не розуміє, навіщо йому треба вчитися, в нього немає внутрішньої мотивації, в нього повинна бути зовнішня мотивація. Базові предмети повинні вивчатися. Не тільки математику треба повернути як обов'язковий іспит, а повинна бути і фізика, і хімія, і біологія.
І суспільство наше дозріло до того, що ми починаємо рятувати цю ситуацію самотужки. Цього року з моєї ініціативи і за допомогою "Освіторії", і за допомогою Української академії лідерства ми провели дві школи. Одна – літня, одна – осіння. Літня школа була з фізики і астрономії. Для найкращих учнів України. І уявіть собі, це зовсім інші учні. Височайша мотивація, вони хочуть вчитися з ранку і до ночі. В мене тут є свідки цього процесу. І друге. Осіння школа STEM – фізика, біологія, хімія.
І що я помітив на цих трьох дисциплінах. Якщо учні блискуче знають фізику, вони дуже швидко вивчають хімію, біологію. З учнями з хімії вже складніше, і з біології ще складніше. І ще одне. З хімії діти, які добре знають фізику, вони, побувши в лабораторіях університетських і побачивши сучасне обладнання, вони сказали, ох, а яка це цікава наука хімія, яка це блискуча наука біологія. Але вони цього не можуть бачити зараз при відсутності того всього, про що говорилося.
Я вам дуже щиро дякую за увагу. І сподіваюся, що наші слова дійдуть за адресою.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Пауль Францевич. Точно доходять, бо ми якраз з пані міністром відразу почали про наукові табори казати. Бо якщо в нас мовні табори працюють, вони працюють мовні табори, то поновлювати цей концепт – класна історія.
До речі, я вважаю, що, і пропоную всім виступаючим, не тільки ставити діагноз, бо, здається, ми його поставили, і кожен раз тільки все сумніше і сумніше, а і пропонувати будь-які, навіть фантастичні якісь речі, які можна зробити, щоб вийти з цієї ситуації.
Зараз слово надається доктору фізико-математичних наук, професору і члену національної команди експертів з реформування вищої освіти Володимиру Євгеновичу Бахрушину. Наступним буде виступати Георгій Іванович Салівон.
БАХРУШИН В.Є. Дякую.
Шановні народні депутати, шановні колеги, багато було сказано про стан, прикрий стан, фізико-математичної, природничої освіти. І я думаю, що багато присутніх пам'ятають, коли це почалося. Це почалося ще наприкінці, мабуть, 80-х років, а, мабуть, ще раніше. І це дуже відчутно нам показує, що є зв'язок між тим, як розвивається промисловість, економіка і як розвивається природнича освіта. І нам треба сьогодні відновлювати одночасно і наукоємні технології, і у комплексі з ними відновлювати природничу і математичну освіту. І тому коли буде розроблятися концепція, то дуже важливо там зазначити отаку мету, тобто не просто мета має бути всередині освіти, але має бути зовнішня мета, для чого ми це робимо. І це може бути, зокрема, розвиток наукоємної галузі економіки, які мають давати високу додану вартість, і через це підвищувати ВВП, і давати гроші в тому числі для освіти. Це може бути підвищення якості управлінських рішень в різних сферах: в економіці, в публічному управлінні. Приміром, в багатьох американських університетах сьогодні є такий дуже цікавий курс під назвою "Фізика для майбутніх президентів". В нас поки такого немає.
Друге, про що я хотів сказати, це питання змісту освіту. Сьогодні Олександр Іванови більше з погляду годин аналізував, але є питання і самого змісту: чому ми маємо вчити математиці, фізиці, біології і так далі. Я декілька років тому дивився проект програми з біології, він ще, правда, не був затверджений цей проект, але його ж хтось розробив. Перша тема: "Будова клітини на електронно-мікроскопічному рівні". З цього треба починати вивчати біологію. Подивитися програму хімії. Там немає багатьох сучасних розділів хімії. Тобто кінетика майже повністю там зникла. Немає механізмів реакції, немає багатьох інших питань, які можуть бути цікаві для школярів.
Якщо взяти математику, то ми вчимо сьогодні, формуємо навички, які потрібні для тих методів розв'язання задач, які використовували в докомп'ютерну еру. Сьогодні потрібні інші навички. І ми, з одного боку, багато часу витрачаємо на ці навички не дуже актуальні сьогодні, з іншого боку, ми зовсім не вивчаємо ідеї, які є в математиці. Ми не вивчаємо багато сучасних розділів, таких як математичні методи прийняття рішень, теорія ігор, математична логіка, аналіз великих даних, нечіткі множини і багато іншого. Взагалі жодного слова немає в програмі про це. Тобто учень навіть не знає про це, і вчитель, мабуть, теж.
Грошей найближчим часом багато не буде, тому треба шукати якісь альтернативні підходи, як ми можемо покращити освіту все ж таки в межах того, що ми маємо, тих ресурсів, які маємо. І тут сидить Ілля Філіпов, який може багато чого хорошого зробити в цьому напрямі, це дистанційні технології, а вони зараз дуже швидко розвиваються. І там дуже багато чого цікавого можна зробити. Це віртуальні лабораторії, які за відсутності реальних лабораторій, вони не дають змоги навчитися працювати руками, але вони дають змогу зрозуміти, а як що відбувається у природі.
І декілька слів до проекту рішення. Тут є пункт 4.17, в якому йдеться про те, що треба, щоб міністерство вжило заходів в розширення академічної автономії, у тому числі переглянути навчальну документацію, яка є обов'язковою та вимагає це від викладачів. Ну, це зроблено 5 років тому. Сьогодні на рівні міністерства таких вимог немає. Є на рівні окремих закладів, які не дуже поспішають відмовлятися від цієї документації, але це питання скоріше все ж таки до цих закладів.
Маленький коментар, так. І тоді остання пропозиція. От сьогодні у нас на виході Закон про загальну середню освіту. Я думаю, що було б добре, якби ці пропозиції деякі, які сьогодні обговорюються, максимально були б відображені в цьому законі. І, можливо, є сенс просто переглянути ще раз закон саме в розрізі тих ідей, які сьогодні тут обговорюються, чи дає він змогу вирішувати проблеми і, можливо, щось там ще можна скорегувати буде.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимир Євгенович.
До речі, ми так і визначилися, що сьогодні, що ми не будемо затверджувати проект рішення для того, щоб почути фідбек, і завтра в нас буде комітет зранку, або завтра, або на наступне засідання комітету ми вже затвердимо остаточно проект рішення. Так що приймається.
О'кей. Наступний виступ – Георгій Іванович Салівон, це директор Українського фізико-математичного ліцею при КНУ імені Шевченка, заслужений вчитель України, і ще можу багато казати. Наступними виступаючими будуть в нас два по черзі голови журі всеукраїнських олімпіад з математики і з фізики Богдан Владиславович і Ігор Олексійович.
Будь ласка, Георгій Іванович.
САЛІВОН Г.І. Добрий день, шановні колеги. Дуже цікава зустріч. Багато слушних зауважень. Я спробую бути зрозумілим і стислим.
Значить, перше. Пропозиція Юрія Яковича про те, що всі наші побажання не будуть реалізовані, якщо не буде створений інститут змісту і методів, як наприклад, має фахівців, не буде створений організм, не буде створена якась структура, яка буде лобіювати розвиток… Може, я не так вас зрозумів.
ПАСІХОВ Ю.Я. (Не чути)
САЛІВОН Г.І. От дивіться, справжній вчитель і він знає краще навіть, що я думаю. Так от я ще раз хочу сказати, що якщо не будуть відслідковуватися виконання тих рішень, які можуть бути прийняті, то все це буде проста розмова. Тому що лобіювати розвиток освіти, розподіл коштів на кабінети, відзначення вчителів, призначення стипендій, відстоювання інтересів профільної або базової природничо-математичної освіти буде нікому, і воно просто все буде висіти в повітрі.
Тепер всі ми прочитали, одні із задоволенням, інші із внутрішнім спротивом, ті останні постанови про підвищення кваліфікації вчителів, про науковий ліцей, науковий ліцей-інтернат, про стандарти наукової освіти. Ну, я вам хочу сказати, так часу мало, що коли я прочитав положення ЗНО, перше, то я, так сказати, був просто до нестями злий, думав, що все рухне. А от тепер я бачу, що якщо ми не будемо дуже просто Центр оцінювання якості освіти, щоб вони якомога частіше і в більш дохідливій формі повідомляли про результати свого аналізу, тому що, скажемо, тут, мабуть, в доповіді було не видно, що ті знавці предметів, які зголосилися їх здавати, біологію, фізику і математику, їх середній бал, він був по 5-бальній системі нижче 2. Тобто діти здавали фізику, але отримали 1,3. Діти здавали математику і теж. Тобто двійку вони не отримали. Щоб було зрозуміло, це ті, які вивчили цей предмет, пішли здавати і отримали менше 2.
Більше того. Ну, от так воно є. Але нас чекає 21-й рік, треба подякувати тим, причому щиро подякувати, що математику будуть тепер складати всі. І от ми побачимо, про що йдеться, яка в нас освіта і як ми додаємо дроби. Ну, до речі, дорослі цього теж не вміють робити. Діти тут не винні.
Але пропозиції фантастичні. На якому етапі ми втрачаємо дітей. Треба ЗНО, щоб воно було за базову освіту. Потихеньку, хай не мова, хай профільні предмети, але треба ЗНО з математики після 9 класу, і по профільним предметам теж. Щоб ми бачили, з якими здобутками ми йдемо далі в профільну середню школу. Може ми скажемо батькам, що, шановні, вам треба йти в профтехзаклад, а вже далі складний курс старший курс старшої школи не виконувати. Таке теж може бути, тому що згаяні 3 або 4 роки краще набути спеціальності, яка буде тебе годувати.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Георгій Іванович, регламент.
САЛІВОН Г.І. Да. Ну, і регламент. Тобто я, остання фраза, значить, у нас не обговорено, у нас є дуже багато можливостей, які мають потенціал реалізації. Я думаю, що скаже шановний пан Рубльов і шановний пан Кермінський, не все так погано. У нас є механізми, які дозволять фізико-математичну освіту, біологію, хімію підтримати і не втратити її назавжди. Думаю, що до них треба прислухатися. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Георгію Івановичу.
Зараз слово надається професору КНУ Шевченка, доктору фізико-математичних наук, голові журі Всеукраїнської учнівської олімпіади з математики Богдану Владиславовичу Рубльову. Наступний виступаючий – Ігор Олексійович Анісімов.
РУБЛЬОВ Б.В. Доброго дня, колеги. Я хотів спочатку сказати про рівень ЗНО. Якщо ми вже почали говорити правду, я думаю, що слід бути до кінця чесними і щирими, що за роки започаткування ЗНО його рівень завдань настільки низько впав, що просто-напросто неможливо по тому рівню, і навіть той рівень дуже часто вирівнювався до нормального розподілу, щоб не жахатися, бо були роки, коли за 200 балів за півтори незроблені задачі отримували наші випускники.
Тому, як на мою думку, спочатку треба чесно провести ЗНО і підвести абсолютно підсумки і не треба цього лякатися. Тому що, якщо взяти теперішній стан, от які два величезних плюси в ЗНО я для себе особисто бачу. Перший плюс, це були в нас факультети, наприклад, де 50 набір – 55 подано заяв. То раніше нещасні вчителі, викладачі не могли поставити двійки, щоб набрати людей. ЗНО дозволяє спокійно це набрати, це без питань. Але другий плюс ЗНО, зараз, повірте, кожен вчитель вважає, що він може стати репетитором ЗНО. Це настільки низький рівень, якщо раніше професія репетитора, це були провідні вчителі і провідні викладачі, просто були репетитори, які займалися, так би мовити, поза основною, то зараз візьміть… В мене знайома вчителька, чесна вчителька, прийшла на заміну в якийсь клас, провела заняття. До неї підбігли потім колеги, навіщо ти це все розповідала, я це розповідаю на репетиторстві. І зараз в чому – не можна знайти вчителів в математичні ліцеї. Тому що в математичних ліцеях навчаються дуже гарні діти, яким не треба репетиторство, їм треба додаткова математика, їм треба олімпіадна підготовка. І там вчителі, крім того, що вони отримують найбільшу зарплатню, їм ще доводиться купу додаткової роботи робити і майже немає репетиторства. А в середніх школах це зовсім, зовсім все легко робиться.
Ну, і стосовно наших олімпіад. На щастя, я як в шкільній освіті, так і в університетській працюю з найкращим прошарком наших випускників. І повірте, він жахливо погіршився за останні роки. Тобто зараз просто-напросто ти приходиш в ту групу, поруч сидить призер міжнародної олімпіади і людина, яка чесно здала ЗНО, але похідну знайти не може. І вона чесно отримала на ЗНО. Як їх поруч вчити можна в одній групі, це дуже, дуже важке питання.
Стосовно тих підручників, коли ви казали, що звертаються до старих підручників. Чому вони до старих звертаються, тому що ці підручники написані поза програмою. Спочатку треба написати дуже гарну програму, і в нас є дуже, дуже гарні викладачі, вчителі, науковці, які напишуть підручники, тільки дайте їм змогу. Бо я знаю багатьох авторів підручників, які просто задушені тим, треба вмістити в таку убогу програму наші нещасні підручники. Тому… Я і кажу, що спочатку дайте цим нашим фахівцям ці програми, вони напишуть чудові підручники, не гірші за всі, всі перелічені.
Ну, і стосовно, я десь чув, що зараз хочуть відділити останні три… Як воно називається? Старша школа, так. Ви розумієте, я як маю відношення до математики, то повірте, що взяти дитинку, візьміть наші провідні ліцеї, беруть дитину в 5 класі, і до 11-го доводять до дуже видатних наших, так би мовити, юних математиків, які потім приносять славу Україні. А повірити в те, що хтось буде суперпотужно навчати дітей з 5 по 8 класу, щоб потім віддати цю перлинку комусь, давайте все ж таки ми спробуємо принаймні провідні ліцеї не втратити в цьому сенсі. Подивіться на цих вчителів, я повторюю, вони беруть дітей в 5 класі, витрачають на них 7-8 років і доводять. І щоб загалом цих вчителів хоч якось відмічати, на мою думку, треба, щоб постійно публікувався не тільки рейтинг шкіл по ЗНО, а рейтинг шкіл по олімпіадах, щоб вчителів, які гарно підготували учнів, щоб їх преміювали. Наприклад, якщо в районі хтось підготував переможця районної олімпіади, його мають відмітити в районі. Хто переміг в області, мають відмітити в області.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Богдан Владиславович, регламент, будь ласка.
РУБЛЬОВ Б.В. І останнє, два слова. В цій програмі я прочитав про інтернет-олімпіади. Там написано, що це є програма підтримки сільських шкіл і таких дітей. Я вже давно прошу, щоб переможцями інтернет-олімпіад були тільки діти не з обласних центрів. Бо зараз перемагають Харків, Львів, Київ і забирають місця в сільських дітей. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Богдан Владиславович.
Якщо можна, і ви, і попередній доповідач вимкніть мікрофони. Дякую.
Рухаємося далі по олімпіадах. І зараз декан факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор фізико-математичних наук, професор і голова Всеукраїнської учнівської олімпіади з фізики, голова журі. А після цього Костянтин Сергійович Гавриленко, те ж саме по хімії, так. Будь ласка.
АНІСІМОВ І.О. Шановний Сергій Валерійович, шановна Ганна Ігорівна, шановні колеги! Я хочу донести до присутніх три з половиною думки.
І перша думка така. З моєї точки зору, основний важіль, який міг би нормалізувати стан з природничо-науковою освітою в Україні, це промисловість, орієнтована на високі технології, яка би працювала, яка би мала потребу у висококваліфікованих фахівцях відповідного профілю, і тоді наші проблеми будуть вирішуватися автоматично.
Але, я думаю, всі присутні розуміють, що це не те питання, яке освітяни можуть вирішити самі. Це те питання, яке в кращому разі можна вирішити спільними зусиллями всього керівництва нашої країни всіх ланок. Але, з іншого боку, абсолютно правильно говорив, скажемо, Юрій Якович Пасіхов про те, що якщо ми не будемо все-таки готувати відповідних фахівців тут, в Україні, то ми завдання не розв'яжемо ніколи. Тому зараз на цьому етапі, мабуть, потрібні якісь штучні заходи для того, щоб підтримати цю сферу, і тут я знову-таки погоджуюся із тим, що говорив Юрій Якович і інші, хто тут уже виступав. Оце перша думка.
До другої думки я дозволю собі навести епіграф, відому фразу Дізраелі: "Хто змолоду не був революціонером, у того немає серця; а хто на старості років не став консерватором, в того немає розуму". Це я про STEM-освіту.
Шановні колеги, давайте не будемо перетворювати це в кампанію. Треба чітко розуміти, що STEM-освіта, да, це гарний засіб для підвищення інтересу дітей до навчання. Але це не єдиний такий засіб. Я от сьогодні зранку повернувся із Всеукраїнського турніру юних фізиків. Повірте мені, це не менш потужний засіб для стимулювання інтересів дітей до навчання. Я, користуючись нагодою, з гордістю скажу про те, що саме тут, в Україні, народилися студентські турніри фізиків, які стали вже міжнародним рухом, там кілька десятків країн бере участь в їхньому проведенні.
З іншого боку, як викладач університету я відчуваю певну стурбованість. Все-таки проектний метод навчання, він дозволяє добре розібратися в якихось окремих областях, але боюся, що він може не дати якоїсь цілісної картини, цілісного уявлення про предмет. Тому, мені здається, що тут не потрібно робити кампанію так, як було колись освоєння цілини або, наприклад, насадження кукурудзи чи ще що-небудь, в такому дусі. Це треба розвивати, але розуміти, що це лише один із методів, лише один із засобів. І не потрібно це робити валовим методом, так би мовити. Бо, на моїй пам'яті, зробили колись перший український підручник з фізики там для кількох класів, видали масовим тиражем. Через пару років стало зрозуміло, що якість цього підручника дуже низька, довелося від нього відмовитися, все починати потім спочатку.
Третя думка. Третя думка така. Значить, я за останні кілька місяців двічі слухав виступи ректора Харківського національного університету імені Василя Каразіна, він сам соціолог за фахом, але тим не менше він говорив про те, наскільки мало дітей хоче зараз вступати на спеціальність "Прикладна фізика і наноматеріали". Мені це дуже близько, оскільки на нашому факультеті теж за цією спеціальністю готуються студенти. Шановна Ганна Ігорівна, ми з вами разом слухали цей виступ на засіданні наукового… один із цих виступів на засіданні Національної ради з питань розвитку науки і технологій.
І, справді, на сьогоднішній день інтерес молодих людей до фізики, мабуть, найбільшою мірою надзвичайно низький, на жаль. Хочеться сказати щось добре. В цьому році трошечки більше дітей все-таки складали ЗНО з фізики в порівнянні з минулим роком. Нарешті, начебто є надія, що переламали багаторічну тенденцію спадання кількості учнів, які здають ЗНО з фізики. Але тим не менше проблема надзвичайно гостра. Тут виступав мій колега Микола Володимирович Макарець, я знаю, яких зусиль наші колеги з фізичного факультету докладають для того, щоб забезпечити набір. Я знаю, як нам доводиться викладатися для того, щоб все-таки когось набрати на цю спеціальність. І я бачу, що далеко не всім це вдається. Наприклад, Сергій Валерійович, мабуть, знає не гірше від мене, що практично припинив своє існування фізичний факультет Одеського національного університету імені Мечникова – вищий навчальний заклад з прекрасними традиціями і так далі, і так далі. І такі самі проблеми в багатьох інших місцях.
До чого це я кажу? Ось переді мною лежить витяг із пропозицій, ну, власне, цей проект прийнятий в першому читанні, про внесення змін до деяких законів України про вдосконалення освітньої діяльності в сфері вищої освіти. І, зокрема, серед пропонованих змін до Закону "Про вищу освіту" є і така: виключити пільги при вступі до вищих навчальних закладів призерам IV етапу всеукраїнських олімпіад з базових предметів. А також призерам ІІІ етапу МАН. Я прекрасно розумію ідею цього. Да, призери всеукраїнських олімпіад повинні мати знання, достатні для того, щоб гарно скласти ЗНО, і так воно і є. Але тим не менше на сьогоднішній день подібні пільги – це один із засобів залучити дітей до участі у цих олімпіадах. Як багаторічний член журі всеукраїнських олімпіад, і я, мабуть, років з 10 голова журі Київської міської олімпіади, я бачу, як важко зараз дітей, особливо старшокласників, долучити до цієї діяльності. Діти не хочуть займатися фізикою, із зрозумілих причин вони розуміють, що в суто матеріальному плані інформатика набагато привабливіша і надає набагато кращі матеріальні перспективи. Тому знову-таки доводиться робити якісь штучні речі.
І в мене величезне прохання. Шановні депутати, будь ласка, залиште цю позицію в Законі "Про вищу освіту". Це три думки і ще половинка. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігорю Олексійовичу. А, половина думки. Я дам на півдумки, але так приємно казати, що щось вже виконано. Сьогодні вранці було засідання комітету якраз по 2299, де ми проголосували поправку, яка залишає такі додаткові бонуси олімпіадникам всеукраїнського рівня…
АНІСІМОВ І.О. Дякую. Це надзвичайно приємна новина.
А половина думки така. Отут є пункт 9 в пропонованому проекті рішення: удосконалити процес підготовки вчителів природничо-математичних предметів та впровадження в освітній процес сучасних цифрових технологій. Я пропоную дописати в цей пункт слова: "Удосконалити процес підготовки цих вчителів, в тому числі із залученням класичних університетів". Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я згодний.
До речі, щодо STEM-освіти. Нам здається, що це така тема досить і модна, і перспективна, але треба всім буде визначитися якимось чином, це теж треба розуміти і вирішити, щодо дефініцій. Бо кожен під STEM розуміє своє: хтось напрям роботи, хтось просто перелік предметів, хтось що це проектний метод і так далі. І тоді буде простіше дискутувати.
О'кей. Наступний виступ, давайте так, весь цикл пройдемо олімпіадний. Наступний – це Костянтин Сергійович Гавриленко, старший науковий співробітник КНУ Шевченка, кандидат хімічних наук, голова Всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії. Будь ласка, Костянтин Сергійович. Наступними підуть регіони, Олексій Володимирович Полторацький буде.
ГАВРИЛЕНКО К.С. Добрий вечір, шановна пані міністр. Добрий вечір, шановні депутати. Добрий вечір, шановні колеги.
Щодо загального рівня. Знову ж таки немає сенсу повторюватися, сам я в олімпіадах з 95-го року, слава Богу, вже всеукраїнського рівня, в київській олімпіаді приймаю участь і можу сказати, підтвердити чи сказати, що проблема базової освіти, освіти наших учнів за останні 20-25 років, вона стала не те, що в повний зріст, вона просто стала колосальною. Тобто якщо взяти за базовий рівень там, колись до нас приходили діти в 8 класі, хімічні олімпіади всеукраїнські починаються з 8 класу, ми мали дітей, скажемо, якщо взяти 90-ті роки цей рівень за нуль, то зараз нам треба, щоб витягнути їх на міжнародний рівень, а працюємо ми давним-давно з цього, витягувати їх з мінус 5 чи з мінус 10. Тому що зникла база математична, зникла база фізична, і це в багатьом пов'язано, і знову ж таки хімічні якісь знання, пов'язано з тим, що ці 25 років в нас дуже багато гралися з програмами. Освіта – це консервативна система. Дуже обережно треба з цим гратися.
Наразі, якщо однією з причин цього і основною, я вважаю, однією з основних причин оцієї проблеми з низького рівня учнів є те, що в нас програма, скажемо, якщо ми будемо розглядати програму хімії шкільну, вона настільки стала неструктурована, настільки фрагментарна і нелогічна, вона перестала бути пов'язаною з програмою фізики, з якою вона обов'язково повинна бути пов'язана, тому що не маючи базових фізичних знань, математичних знань, діти не можуть просто освоїти хімічні знання в необхідному обсязі, що зараз просто це катастрофа. І якщо казали ми тут про систему базових ліцеїв, базових шкіл якихось наукових, які будуть готувати наших провідних спеціалістів в фізиці, математиці, то для хімії, я вам скажу так, на сьогоднішній день це залишилися лише окремі вчителі. І якщо в певному регіоні в нас виявляється такий вчитель, якому небайдужий розвиток саме, скажемо, хімічної дисципліни і розвиток дітей, то там ми маємо якихось призерів. Якщо в якомусь регіоні немає таких вчителів, а системного, скажемо, як вже казали колеги попередні, скажемо таки, поощрения таких людей в нас в країні, серйозного, будемо казати откровенно, немає, то в нас немає результатів.
Да, ми багато років, я вже в олімпіаді, як я вже казав, дуже багато років, ми покладалися, ми писали, ми просили міністерство виконувати хоча би в більш-менш повному обсязі те положення, яке є про олімпіади, і про саме в розділі, який стосується підготовки тої ж самої команди, підготовки системної, підготовки дітей до олімпіад, до виступів на олімпіадах, нічого не робилося по факту практично. І за останні 3 роки під моїм, скажемо так, керівництвом, з моєї в тому числі подачі, ми замкнули олімпіадний хімічний цикл. Тобто ми зробили літню хімічну школу завдяки нашим зусиллям, зусиллям волонтерської першої черги руху, завдяки залученню спонсорів, завдяки знову ж таки якимось педагогам, яким небайдуже це, університетам, на базі це Чернівецького університету зараз робиться. Але, скажемо, це все не є система. Завтра нам скажуть спонсори до побачення, ми не зможемо нічого робити. Але ми це зробили, літні школи, зробили осінні школи, зимові збори і стараємося витягувати цих дітей. Але витягувати цих дітей, да, ми буде ще і через 10 років і через 5. Але загалом, ще раз повторюю, саме страшне це те, що в нас знизився базовий рівень учасників. В них немає мотивації. А немає мотивації чому? Тому що в першу чергу наша природнича, науково-природнича сфера, вона стала непрестижною в країні, немає соціального замовлення на це. І це вкрай негативний, скажемо так, показник. Тому що даже якщо ми робимо нормальну систему освіти середньої освіти, вищої освіти ми зробимо, що буде відбуватися: не маючи соціального замовлення в цій країні, ці діти будуть її покидати, буде відбуватися вимивання мізків, вимивання інтелектуальної еліти.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Костянтин Сергійович, регламент. Якось оптимістично закінчуйте.
ГАВРИЛЕНКО К.С. Да. Я закінчую, буквально, за хвилину. Хочу сказати, що якщо нам щось треба, от я буду казати лише про олімпіади, то це в першу чергу системна підтримка повного олімпіадного циклу. І також треба знову ж таки підняти престиж професії вчителя, професії педагога, в тому числі і фінансово, на такий рівень, щоб ці люди мали мотивацію займатися з дітьми. Не тільки це окремі одиниці людей, а це повинно стати масовим явищем. Дякую дуже.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Костянтин Сергійович.
НОВОСАД Г.І. Я дуже дякую.
Щодо олімпіад. Ми вже всередині міністерства обговорювали і з Сергієм, що по-хорошому нам потрібно створити якийсь окремий центр олімпіадного руху, який би опікувався всіма олімпіадами, всіма турнірами. Аби це не було просто якимось окремим маленьким відділом Інституту модернізації змісту освіти, який, зі всією повагою до колег, не завжди справляється з тим масштабом олімпіад, особливо міжнародних, особливо тих, які ми маємо приймати в Україні, але ми цього не робимо через власну неспроможність в першу чергу організаційно.
Тому ми це знаємо, почули, працюємо.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Тепер переходимо до такого регіонального аспекту. Я, до речі, хотів, перш ніж надам слово Олексію Володимировичу, подякувати всім колегам з областей, з інститутів післядипломної освіти, академії і так далі, за ту велику кількість пропозицій, які ви надали. Вони, дійсно, корисні, і вони лягли, в тому числі, і в основу для проекту рішення комітету.
Зараз я надаю слово директору департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації Олексію Полторацькому. Наступною буде виступати Наталія Георгіївна Пудрій.
ПОЛТОРАЦЬКИЙ О.В. Шановні народні депутати, шановна пані міністр, шановні викладачі! Я спробую зупинитися на позитивній і на такій надихаючій ноті. Але спочатку я сказав би, що, дійсно, освіта, природничі, математичні предмети, обрання фаху, професії майбутньої кожної молодої людини, в першу чергу, якщо ця людина не лорд і не народилась в родині мільярдерів, це її майбутня професія. І майбутня професія якраз обумовлюється соціально-економічною ситуацією і запитом суспільства крупних індустріальних компаній, ІТ-компаній і сучасних наповнювачів бюджету країни.
Друге. Профілізація освіти, сподіваюсь, допоможе зробити вибір дітям, які зможуть обирати свою конкретну точку розвитку кінцеву, які зможуть обирати фізико-математичні школи, тобто природничо-математичні ліцеї, обирати фізику, біологію, хімію. Хочу навести дуже банальний життєвий приклад. У нас функціонує в області 20 ліцеїв. Мій, скажімо, комплекс провінціальності, він мені тут не заважає. Тому що наші ліцеї потрапляють до перших десяток рейтингів із ЗНО і рейтингів по іншим показникам з якості освіти. Але директори, яких знають багато хто із науковців, кажуть про те, що професійний склад викладачів надзвичайно старіє. Вибачте за такий негуманний термін.
До цього, пан Сергій, ви дуже влучно по суті "зірвали з мого язика" всі ті пункти, які ми пропонували на засіданні цієї комісії. Це і перегляд програм, це і перегляд підручників, і це продовження стимулювання молодих спеціалістів, це оновлення матеріально-технічної бази. От я спиною відчуваю… Тут сидить пан Філіп Духлій, який по суті став ідеологом і зародив проект з робототехніки, який ми успішно реалізували в Дніпропетровській області. Це був суто суб'єктивний процес. Людина, яка приймала рішення, і голова облдержадміністрації, на той час вирішив дійсно що це таке. Це дуже популярний проект популяризації і STEM-освіти, як би ви її не називали, природничо-математичних предметів, які інтегровані і мають вузьконаправлений, скерований компетентнісний підхід.
Ми обрали ісім міст, і не тільки обласний центр, які надзвичайно і віддалені від обласного центру, і мають якусь депресивну ситуацію і по стану справ в цих містах. Обрали позашкільні навчальні заклади і вклали туди інвестиції на створення надсучасних центрів інтегрованих природничо-математичних предметів з прикладним характером. Школа робототехніки – абсолютно безкоштовний заклад позашкільний, в який зараз пішли навчатися більше тисячі дітей, які постійно відвідують ці заклади. Там є 3D-принтери, там є 3D-моделювання, там є сучасні комп'ютерні класи, лазерні різаки, 3D-принтери, ну, я повторююсь. Але заохотити і зародити інтерес у молодої людини до природничих, математичних, комп'ютерних наук, STEM-освіти і компетентнісного підходу в цьому плані, це може бути одним із кроків, коли позашкілля допоможе школі і посилить позиції природничо-математичних предметів. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олексій Володимирович. Ідеально по регламенту, ну, досвідчений чиновник.
До речі, я хотів би сказати, що той проект, про який Олексій Володимирович казав, про BroBots – школу, яку Пилип Духлій… Ну, це, я вважаю, дійсно, класний, крутий проект. Він дуже масштабно був у Дніпропетровській та у Харківській, здається, менш так масштабно, але намагалися теж і в Одеській, і ще в деяких областях. Це про позашкілля.
І взагалі, коли ми кажемо про розвиток природничо-математичних, я це не тільки про те, що діти вміють розв'язувати задачі, як знайти індуктивність котушки і так далі. Я про рівень критичного мислення. Я про такі речі, які формуються якраз природничою і математичною освітою, а не іншою. Для того, щоб він потім, коли він вмикає TV чи YouTube і йому "миють мозок", і розповідають про снєгірєй якихось, для того, щоб він міг мозок свій "включити" і нормально проаналізувати цей брєд, вибачте. Тому я теж про це.
Рухаємось далі. Зараз Наталія Георгіївна Пудрій, директор і вчитель біології ЗОШ І-ІІІ ступенів № 12 міста Бердичева Житомирської області, переможниця Всеукраїнського конкурсу "Вчитель року-2017". Наступна виступаюча – Валентина Григорівна Бевз.
Дякую. Будь ласка, Наталія Георгіївна.
ПУДРІЙ Н.Г. Добрий вечір, шановна пані міністерка та всі присутні. Хочу трошки опуститися. Я директор невеликої школи, 950 учнів, невеликого міста, де 70 тисяч населення. І мені дуже приємно бути в такому товаристві, чути про олімпіади, про вищу школу. Сьогоднішній мій виступ я готувала не одноосібно, а це фактично думка пересічних вчителів, директорів шкіл невеличкого такого міста.
Реформування природничо-математичної освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх систем. Епоха змін ставить питання: хто впроваджуватиме ці зміни, як будуть сприйняті ці зміни? Відомо, що той, хто має належні знання з математики, той вміє реалізовувати себе в багатьох напрямах і сферах життя.
Готуючись до виступу, знайшла такі факти. В Україні елітарна математична освіта знаходиться на високому рівні. І сьогодні пан Сергій про це теж говорив. У 18-му році команда посіла 4 місце у світі на Міжнародній математичній олімпіаді. А серед результатів ЗНО найбільша кількість 200-бальників з математики. Разом з тим, із математики найбільша кількість учнів, що складає ЗНО незадовільно. Подібна тенденція простежується і серед інших природничо-математичних наук: хімії, фізики. Дещо кращий стан з біології. Дійсно, спостерігається істотне зниження інтересу здобувачів освіти до вивчення природничих наук і математики.
Які фактори ми виділяємо, і сьогодні я буду дотична з багатьма виступаючими. Недосконалість змісту освіти природничо-математичних наук, державні освітні стандарти, недостатня відповідність освітніх послуг вимогам суспільства, запитам особистості і потребам ринку праці. Навчальні плани, програми занадто перевантажені та неузгоджені між обсягом змісту та часом, який відводиться на вивчення. Наприклад, при вивченні математики і фізики вчителі зазначили, що майже кожного уроку, не дивлячись на те, що сьогодні вчитель має академічну свободу, для того, щоб реалізувати в повному обсязі всі вимоги і стандарти, кожного майже уроку вивчається нова тема. А часу на розуміння і застосування практично немає. Більшість математичних завдань практично неспрямовані. Якщо зустрічаються компетентнісні задачі, то для їхнього розуміння потрібні базові знання і час для розв'язання.
В контексті інтеграції навчальних предметів зміст неузгоджений багато років. Математика і фізика. Чому з фізики тема маятників у 7 класі, де використовується корінь квадратний, а з математики ця тема вивчається у 8 класі? З біології в 9 класі вивчаємо будову білків, ліпідів і вуглеводів – органіка, а з хімії такі нелегкі теми ще не вивчалися?
Окрема тема – підручники. Ми дякуємо, що сьогодні навчальні заклади, заклади загальної середньої освіти можуть обирати підручники. Але зміст більшості із них, як провели опитування, важкі для сприйняття учнями і часто перевантажені дрібницями.
Другий напрямок теж дуже болючий. І ми теж щось намагаємось робити в цьому напрямку. Звичайно, незадовільне навчально-матеріальне забезпечення освітнього процесу, матеріальна база більшості кабінетів перебуває на рівні збереження. Нереально вивчати хімію, коли досліди проводяться переважно вчителем шляхом демонстрації або підручними засобами – оцет, цукор тощо. Більшість мікроскопів не піддаються калібруванню, мікропрепарати 70-х років. З фізики особисто в моїй школі тато, який працює на заводі, який ще, дякуємо, не закрився, "Прогрес", відомий був в Україні, він виробив нам динамометри пружинні. І ми таким чином ще можемо користуватись на уроках цими динамометрами. Сучасні програмні засоби, електронні освітні ресурси переважно платні. Ми використовуємо, де є можливість, демо-версії. Проте, у більшості випадків це не рятує, програма блокується.
Третій напрямок ми розглядаємо як недостатня увага до застосування ефективних методик, педагогічних технологій, сучасних засобів на державному рівні.
І четверте. Недоліки у фаховій перепідготовці вчителів. Адже пріоритетною умовою, що визначає якість шкільної природничо-математичної освіти, є кваліфікація вчителів. Я працюю в своїй прекрасній школі восьмий рік, очолюю цю школу. Я дуже раділа, коли я прийшла і у мене були найкращі вчителі математики, п'ять математиків і двоє фізиків. Я з жалем думаю про те, що їм всім майже за 55 років. І мені важко уявити, хто їх замінить і хто прийде. Я переконана, що є такі студенти. Але, мабуть, по Україні така картина, що більшість математиків і фізиків потужних, мабуть, їхній вік, віковий ценз десь приблизно за 45-55. Можливо, я помиляюсь. Каже колега, за 65.
Вислів відомого економіста Зига Зиглара стане в нагоді з пошуку напрямку діяльності: "Успіх приходить тоді, коли можливість зустрічається з готовністю". І, дійсно, у нас повинні бути можливості. Але ми повинні бути до того готові. І сьогодні пан Сергій, дійсно, правильно сказав, коли нам дадуть ті кабінети, то вчителі повинні бути готові в них працювати, повинні навчатися. І навіть якщо вони будуть, якщо є мультимедійні дошки, то вчителі повинні теж взяти себе в руки, опанувати їх, вони не просто повинні висіти, як якийсь атрибут.
Які варіанти ми розглядаємо можливі шляху виходу. Ну, саме перше, про що говорили вчителі, це, коли затверджено буде нові державні стандарти базової середньої та профільної освіти, все-таки переглянути зміст відповідних наук, про які сьогодні говорили. Адекватна реалізація змісту кожного предмета і освітніх навчальних програм та підручників. Теж хотілося, щоб були альтернативні авторські програми. Я переконана, що є багато фахівців, які можуть їх створити. І щоб для нас, для вчителів, вони були у вільному доступі на сайті Міністерства освіти і науки.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, друзі, я розумію, що втомилися. Це не до вас, Наталія Георгіївна. Олексій Володимирович, давайте, так, з повагою. Небагато ще виступів.
ПУДРІЙ Н.Г. У мене ще… Я завершую.
Централізоване забезпечення навчальних кабінетів усіх закладів загальної середньої освіти, в першу чергу це фізика, біологія, хімія, сучасним обладнанням. Але теж хочеться, щоб врахувало міністерство, що сучасне обладнання, це не тільки обладнання, наприклад, мікроскопи, але й сучасні програмні засоби, електронні освітні ресурси. Я, наприклад, як вчитель біології використовую програму Mozaik Education від mozaBook – сучасний навчальний ресурс, який має український контент, що постійно оновлюється. Проте, підписка на нього коштує не менше 6 тисяч гривень. І я можу його використовувати лише тому, що мені вони подарували цю підписку. Але контент дуже таки цікавий і зміст теж, принаймні у нас в місті використовують. Таким чином, держава створить умови для виконання в повному обсязі вимог державних стандартів програм та відповідно забезпечить рівний доступ до якісної освіти на цьому рівні. Інтеграція предметів можлива лише в рамках навчальних програм. Поєднання фізики, хімії і біології призведе до знищення цих наук в цілому.
Впровадження STEM-освіти. Абсолютно слушно сьогодні зауважили: запитайте у вчителів, і скільки запитаєте, стільки і буде відповідей. Кожен це розуміє по-своєму. Це абсолютно правдиві речі. Це, дійсно, такий аспект, який бажано, щоб був. Це, дійсно, мотивація учнів. Вона не вирішить всіх проблем, але це невід'ємна частина і у нас, і за кордоном теж. Я у Греції цього року перебувала в одній з родин і запитувала у дітей, як вони там навчаються, 8-річна дівчинка. Там, дійсно, це не панацея, але у них є теж ці варіанти з самоосвіти і дуже гарно застосовуються. І нам хотілось би, щоб це була підтримка на державному рівні науково-методичного забезпечення з матеріально-технічною підтримкою.
І останнє. Модернізувати фахову перепідготовку вчителів природничо-математичних наук. Передбачити оперативне ознайомлення вчителів з інноваційними технологіями, кращими зразками досвіду колег, адже сучасні технології не замінять вчителя. Його замінять інші вчителі, які використовують нові технології. Усвідомлюючи непростий стан природничо-математичної освіти, переконана, що у державі є фахівці, рішучі у своїх починаннях та сповнені готовності до змін.
Свій виступ хочу закінчити таким своїм педагогічним кредо. Як нам досягти успіху: "Ми повинні доганяти тих, хто попереду, і не чекати тих, хто позаду". Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, будемо намагатися.
Друзі, у нас небагато виступів, три виступи лишилося. Але Галина Ігорівна має йти, бо є наступні заходи. Тому я надам слово…
НОВОСАД Г.І. Я дуже перепрошую, що мушу йти. Щиро дякую, що запросили. Мені надзвичайно важливо, хоча, ну, дуже в багатьох аспектах непроста дискусія. Я розумію, що за міністерством тут надзвичайно, ну, така левова частка відповідальності. Ми почали сьогодні, безперечно, з найпростішого, я це визнаю. Просто виділили кошти на те, щоб почати ці кабінети оновлювати. Я чудово усвідомлюю, що це найпростіше, що можна було зробити.
Інше питання, там колеги казали, що, Пауль, по-моєму, казав, а куди ці класи діваються. Інше питання – це що ми в них закуповуємо, яке обладнання і як потім, звичайно, за ним доглядають, як зберігають і таке інше. Але я розумію, що це лише частина айсбергу, так, самий вершечок. А основне – це зміст і це вчителі. І тут, безперечно, нам без вас буде надзвичайно складно. Тому ми з Сергієм говорили, що ми би хотіли з цього широкого загалу зробити якісь невеликі групи, які могли би допомогти з доопрацюванням базового стандарту. Так, я вже казала, що ми призупинили цей процес, тому що потрібно трохи взяти часу, аби переосмислити той проект, який зараз є, тому що він, безперечно, далекий від ідеалу.
Підготовка вчителів. Те ж саме, потрібна, безперечно, ваша допомога в тому, аби і підготовку вчителів, і підвищення кваліфікації, на які ми в тому числі виділяємо кошти, привести до трошечки іншого формату, ніж воно є зараз.
І олімпіади. Ну, з паном Богданом ми вже познайомились, в активному контакті. Мені здається, що це одна з тих речей, яка є надзвичайно важливою для престижу нашої держави і авторитету нашої держави. Я особисто готова, ну, на 20-й рік ми вже не встигнемо. Але на 21-й рік, коли ми будемо планувати нашу трирічну декларацію, зробити максимум, аби ми підтримали якомога більше олімпіад як міжнародних і нашої участі в них, так і олімпіад, які ми приймемо в Україні. Мені видається, та олімпіада, яку минулого року, точніше цього року навесні ми приймали в Києві за допомогою Малої академії наук, так, міжнародну олімпіаду для дівчат, вона, як на мене, була надзвичайно важливим заходом і для промоції предмету, так і для промоції нашої держави. Тому зі свого боку зроблю максимум, аби далі це розвивати. Щиро дякую і буду бігти.
І ще хочу привітатися зі своєю директоркою, тут пані Ганна Сазоненко. Я навчалася в гуманітарному ліцеї. Але у нас був такий предмет "Хімія", що це можна називати хіміко-гуманітарним українським ліцеєм.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Ганна Ігорівна.
Це ще раз я занотую, що, друзі, ми насправді сьогодні більшою мірою ставили діагноз, шляхи вирішення ми якісь магістральні пропонували. А зараз ми на початку такої роботи, ну, нормальної роботи робочих груп і так далі, і так далі, для того, щоб дієві якісь речі закладати. І я отут просто вас запевняю, я не знаю, як було в попередніх скликаннях і в попередніх міністерствах, ну, абсолютно класний, абсолютно такий робочий контакт з міністерством комітету. І ми, дійсно, хочемо зробити, принаймні я всіх зусиль докладу, щоб тема сьогоднішніх слухань не залишилась просто темою слухань на чудових паперах.
О'кей, у нас ще три виступи. І потім, я так думаю, що якщо буде у когось бажання якусь репліку і так далі, то можна буде додати.
Зараз я слово надаю головному редактору науково-методичного журналу "Математика в рідній школі", доктору педагогічних наук, професору кафедри математики і теорії та методики навчання математики Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Валентині Григорівні Бевз. Потім – Кравченко Дмитро Григорович.
Будь ласка, Валентина Григорівна.
БЕВЗ В.Г. Щиро дякую, шановне товариство. Дякую за те, що запросили, дали можливість виступити, звернутися до Міністерства освіти, звернутися до наших депутатів з таким питанням, проханням про те, що наш журнал, це був журнал, який створений в незалежній Україні, і його створювали дуже багато людей. І зараз, як ось вже мій колега хотів подивитися тираж, ми вже навіть не пишемо тираж, оскільки ситуація досить плачевна. Тому що, незважаючи на те, що на журналі написано, що це є орган Міністерства освіти, Міністерство освіти вже довгий час зовсім ніякої уваги журналу не приділяє. Тому я дуже просила б, щоб якимось чином посприяти тому, щоб вчителі мали можливість, отримувати цей журнал. Оскільки вони його просто ксерокопіюють, ми і пересилаємо, вони друкуються, вони мають можливість отримати сертифікат про підвищення своєї кваліфікації за рахунок публікування в нашому журналі статей. Тут у нас друкуються і зарубіжні автори, які показують свою методику. Тобто цей журнал поширює досвід наших передових вчителів і вчителів зарубіжжя.
Але, крім того, як мене представили, я ще є і професор кафедри педагогічного університету, то хотіла б сказати про інші питання, які тут на початку тільки прозвучали, що у нас вже є щось добре і як далі з цим бути. А щось добре, не знаю, чи звернули на це увагу інші представники, оскільки це початкова школа., і хочу повідомити всім дуже приємну новину, що в 3 і 4 класах початкової школи з цього року вперше за багато років буде вивчатися математика 5 годин на тиждень. До цього було 4. Це велика перемога математичної, скажемо так, освіти, для математичної освіти. Але хотілося, щоб це не залишилося тільки для початкової школи.
І велике прохання від усіх вчителів, від співробітників нашого університету, я сподіваюсь, і від усіх вчителів математики. Для того, щоб продовжити оцей ланцюжок, а саме: 5 і 6 класам надати можливість вивчати математику принаймні 5 годин, а не 4, як це є зараз. Ми з вами, коли вчилися у школі, у нас було 6 годин математики. Зараз у нас 4 години математики – 5 і 6 класи. Це той час, коли у дітей формується математична база, яку вони потім зможуть використати.
Наступний момент. Сьогодні багато виступали про те, що нам потрібна креативність, нам потрібна творчість, нам потрібні нестандартне, неалгоритмічне мислення. Де ми всього цього можемо набратися? Саме на уроках логіки. Мають бути нормативні, правильно, підтримую Юрія Яковича, що має бути нормативно встановлений предмет в основній школі – 5, 6, 7 класи – це предмет "Логіка". Багато вже в цьому зроблено. Всі приватні школи, повірте, всі приватні школи мають цей предмет.
І зараз взагалі дуже добре говорити про ліцеї, про приватні школи, все. Ми бачили дуже гарний аналіз зовнішнього незалежного оцінювання. Першим рядочком, що 70 відсотків ліцеїв отримують гарні результати. А коли ми говоримо про сільські, коли ми говоримо про районні центри, майте на увазі, батьки виступають, вони кричать про те, що ви не даєте можливості моїй дитині отримати відповідну освіту. Тому що скрізь рівень стандарту – 3 години, все. Дитина хоче вчити математику 5-6 годин, дитина хоче складати, але у неї немає цієї можливості.
І ще про систему освіти, будь ласка, кілька слів. Є багато моделей систем освіти. І ми на фізико-математичному факультеті, у нас є спеціальний курс інновацій, де ми студентам – майбутнім вчителям – розповідаємо, які моделі систем освіти, і до чого хто може долучитися. Тому потрібно вивчити ці моделі. Ми за цим не станемо, ми вчителів підготуємо. Ну, я розумію, що брак часу. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі вам, Валентина Григорівна.
БЕВЗ В.Г. А журнали я вам залишу, можливо, буде бажання.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Обов'язково. Всі ми виросли на журналі "Квант", тому не можна недооцінити або переоцінити роль друкованих засобів, навіть в наш електронний час.
О'кей. Друзі, наступне слово надається члену Асоціації керівників шкіл України, директору Києво-Печерського ліцею 171 "Лідер" (місто Київ) Дмитру Григоровичу Кравченку. А потім буде Юлія Безвершенко виступати. Будь ласка.
КРАВЧЕНКО Д.Г. Добрий вечір, шановне товариство. Дякую за надану можливість виступити. Я виступав на засіданні комісії з 2008 року, коли вирішувалась доля ЗНО, і тоді я тодішньому міністру сказав, що не можна починати будувати хату з даху, не можна реформувати школу з кінцевого її результату – з ЗНО. Ну, і як тоді було сказано, що це може призвести до того, до чого ми зараз дійшли.
Я не буду аналізувати. Я дуже вдячний і приєднуюсь до всіх, так би мовити, тез, які висловили колеги, шкіл, вищої школи і інших колег. Я хотів би спробувати, підкреслюю, спробувати накреслити, як нам бачаться напрямки, основні напрямки реформи. Тому що вважаю, що реформа у нас задекларована, але, на жаль, вона дуже повільно розвивається. І з такими темпами ми далеко не підемо.
По-перше, хотілося б сказати, що потрібно змінити філософію реформи "Нової української школи". Бо ми зараз з вами читали всі матеріали, які тут є, і побачили, що в основі цих матеріалів є посилення матеріально-технічної бази шкіл – парти, дошки і так далі, і тому подібне. Ну, я прихильник сучасних методів освіти. І ми, саме наш ліцей, першими в Україні і в Європі започаткували інтерактивні дошки в 2003 році, коли про це в школах взагалі ще ніхто не знав.
Але, разом з тим, я хочу сказати, що філософія реформи "Нової української школи" повинна бути змінена в контексті того, що в центрі повинен бути вчитель і тільки вчитель. А вже від того, як ми сформуємо вчителя, вже посилювати його, так би мовити, матеріально-технічні можливості. Що мається на увазі "вчитель". Ми не проведемо нічого, ніяких реформ, ніякі інтерактивні дошки нам не допоможуть, ніякі комп'ютери і так далі, і тому подібне до тих пір, поки принаймні в найближчі рік-два зарплата вчителя з 5 тисяч 54 гривень, спеціаліста, не підвищиться принаймні вдвічі – до 10 тисяч. У мене зараз йде будівництво нової школи нашої, ліцею "Лідер". Так от простий бетонщик заробляє 15 тисяч, це на будівництві державної установи. Це ж смішно просто про це говорити, про якісь зміни, про якісь там технології і так далі. Я це прекрасно розумію.
Друге. Питання самоврядування в школі – це теж філософія. Ну, чому в Києві повинні в міністерстві говорити мені або Дубасевичу, або Лептику, які тут присутні, кого нам вчити, а кого нам не вчити? Є педагогічні ради. Чому до сих пір не проведена реформа фінансового забезпечення навчальних закладів? Чому до сих пір ми не користуємось тим, що нам, в принципі, обіцяли – самоврядуванням? Самоврядування – це ключове слово після вчителя для реформи сучасної школи.
Третє. Ми ніколи не проведемо… Ми що будемо реформувати? Хід підготовки до ЗНО в школі? Фактично, освіта шкільна перетворилась в що – в тренінг, особливо в 10-му і 11-му класах, до зовнішнього незалежного оцінювання. А потім Рубльов питає: "Ваші діти здали на 180 балів ЗНО? Молодці, приходять до нас в університет і ні бум-бум". Розумієте? А всі тренуються. Ви кажете, в містах краще. Безумовно, в містах краще, тому що репетиторів більше, ніж в селі. Де ти в селі знайдеш вчителя-репетитора або в районному центрі? Тому вся наша освіта перетворилась не в освіту, а в тренировку до зовнішнього незалежного оцінювання. А як це зламати? Давайте думати, як це зламати.
Далі. Повинен бути комплексний підхід. Саму освіту ми не можемо просто так реформувати одноосібно. До речі, ця тенденція існує весь час української школи. 30 років ми тільки освіту реформуємо. Вибачте, будь ласка, без підняття престижу інженерної професії ми ніколи не піднімемо рівень природничо-математичних наук. Без реформування Академії педагогічних наук ми ніколи не реформуємо освіту. Без реформування Національної академії наук ми ніколи не реформуємо освіту. До тих пір, поки університети будуть готувати те, що вони зараз готують, ми ніколи не реформуємо освіту. Треба робити так, щоб освіта була напряму пов'язана з економікою. І можна прямо сказати, що чіткої державної політики в галузі розвитку економіки і трудових ресурсів немає в нашій країні. Освіта не стала складовою народного господарського комплексу, відсутній зв'язок освіти та економіки, правові засаді взаємодії освіти і бізнесу. Яскравий приклад – Туреччина. Там створили певні умови пільгові для розвитку бізнесу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дмитро Григорович, якщо можна, регламент.
КРАВЧЕНКО Д.Г. Я зараз закінчую, хвилин через 2-3, будь ласка. І це призвело до того, що різко почала розвиватися професійно-технічна освіта.
Третє. Треба прискорити НУШ. Шановні, не можна чекати 28-го року. Те, що відбувається зараз в старшій школі… Це діти убігають зі школи в товариства з обмеженою відповідальністю, які ставлять одну оцінку в першому семестрі, другу оцінку в другому семестрі і отримують державні документи. Це просто сміх, "курям на сміх".
А тепер слідуючий шлях, який ми бачимо в реалізації, це зміна структури. Ми тут чітко виклали в своїх, так би мовити, доповідних записках до вас. Але особливо я хотів зупинитися саме на проблематиці нових технологій в освіті. Наш навчальний заклад разом з Інститутом психології Академії педагогічних наук розроблюють унікальну технологію, якої немає у світі, технологію застосування психологічних методів у навчально-виховному процесі, зміну навчально-виховного процесу на психолого-педагогічний процес. Ми говоримо про те, що є пряма реальність сформувати нову модель вчителя. Не вчителя-предметника, а вчителя-психолога. Якщо це міністерству цікаво, до речі, цей всеукраїнський експеримент був затверджений Міністерством освіти і науки 9 квітня 2015 року, ми готові прийти і розповісти. Але це унікальна нова технологія, яка призведе до того, що ми… Давайте відверто казати, у нас зараз авторитарна школа, тому що технологічні інструменти в руках у вчителя авторитарні. Ми повинні замінити старі авторитарні методи на нові методи. І цим методом може стати психолого-педагогічний процес в школі.
Ну, і останнє, що хотілося б сказати. Шановні колеги, я читаю проект рішення. Ну, я не буду все там читати. Перших пару слів: рекомендувати МОН продовжити роботу, спрямувати діяльність, удосконалити перспективну мережу, працювати над покращенням, спрямувати діяльність. Ну, я вам відкрию маленьку таємницю, я працював в Інституті історії партії при ЦК Компартії України, і мені це нагадує те, що було років 40 тому. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дмитро Григорович.
На останнє тільки зауважу, що комітет і Верховна Рада не є керівником МОНу для того, щоб надавати однозначні такі накази. Тому ми рекомендуємо і так далі, і так далі. Але я абсолютно впевнений, що в контексті того, про що я казав, у нас нормальна співпраця з міністерством. І міністерство, те, що там написано, спільно з нами будемо в той чи інший спосіб реалізовувати.
Я перепрошую у Лариси Давидівни Костенко. Я в переліку виступаючих просто пропустив случайно. Зараз слово надається Ларисі Давидівні Костенко, начальнику управління освіти міської ради міста Кропивницького. І потім ще декілька виступів. Будь ласка.
КОСТЕНКО Л.Д. Шановні депутати народні, шановні однодумці. Місто Кропивницький в 2015 році, зрозуміло, що ми не можемо чекати до 27-го року профільної школи, і ми пішли на профільну старшу школу. У нас були мітинги, батьківські збори супроти. Тому що, розуміючи, що в школах, де один-два дев'ятих класи, вчителі іноді агітували на гуманітарні профілі і казали батькам, що вам потрібно здавати українську мову, і всі обирали гуманітарний профіль. Тобто тоді ми вже частину втратили, щоб піднести наші природничо-математичні дисципліни. І ми за три останні роки 40 відсотків наших шкіл знизили ступінь, для того, щоб не було шансів набрати десяті класи. І цілий рік ми проводимо дні відкритих дверей, мотивуємо наших учнів, щоб вони вмотивовано обирали для себе профіль.
Нашими партнерами стали вищі навчальні заклади. І останній рік це ХПІ, це елітні школи. І тижні на канікулах, коли молоді науковці приїжджають зі своїми дослідами – хімія, фізика – і мотивують наші восьмі, дев'яті класи, щоб вони обирали природничо-математичний профіль.
Розуміючи те, що все залежить від кадрів, я як фізик підібрала завдання з ЗНО "Фізика", "Математика". Також був спротив вчителів, коли вони вирішували на канікулах завдання ЗНО, які розв'язують учні, і результати були різні. Тобто і гарні, і не дуже гарні. Тому що ми іноді знаємо, що наших кращі показники, це готують і репетитори, які не працюють в школах. І частина вчителів звільнилась. Ми закрито все розглядали. І директори шкіл, вони навіть переглянули своє відношення до проведення тарифікації, розподілу годин, кого ставити в старші класи, кого ставити в п'яті, інші класи. Тобто результати показали кращі знання учнів, результати ЗНО. Але чим краще наші учні здають ЗНО, то вони виїжджають з нашого міста і не повертаються. І випускники не вступають в педагогічні університети на фізику, математику, хімію, біологію. Це кращий результат: всього 30 відсотків від ліцензійного обсягу займають наші вступники.
Тобто які пропозиції. Переходити скоріше до профільної школи, до сертифікації вчителів. Також запровадити, можливо, регіональні замовлення для вчителів саме природничих дисциплін, щоб наші вузи Києва, Харкова направляли до нас наших же випускників, які закінчують вищі навчальні заклади. Також, можливо, нам потрібно ввести комплексний екзамен з основних предметів. Тому що 11 клас, всі ви знаєте, що в основному учні готуються на три предмети. І для того, щоб довести, що вони виконали державний стандарт, можливо, подумати над тим, це пропозиції вчителів, щоб був комплексний екзамен. І якщо є у дітей різні напрямки, то вони наберуть на своїх цих напрямках відповідні бали. Ну, це пропозиція.
Лаборанти також повинні бути педагогічними працівниками. Тому що у нас лаборанти, це ті, яким потрібно або рік не вступили до вищого навчального закладу. Також розглянути це питання.
Як ми займаємось закупівлею техніки у заклади освіти. Якщо розділити на всіх, то це буде дуже мало. І тому ми з 16-го року, коли прийшла перша субвенція на обладнання, ми провели такий конкурс проектів, і вчителі, які довели, що вони дійсно можуть працювати на цій техніці, ми їм першочергово закупили техніку. Але вона не просто стоїть в закладах, ми два рази на рік проводимо такі фестивалі і збираємо всіх вчителів фізики в одній школі, вони привозять свої прилади, і ми демонструємо. Це якось мотивує інших вчителів займатися.
Коли ми отримали субвенцію на покращення природничо-математичних дисциплін в 19-му році, ми закупили техніку і закупили, як вже згадували, програмний засіб дуже класний. Я також пробувала на ньому працювати, його називають чи Mozaik, чи mozaBook. Так, ми домовилися про те, що ми купляли його масово, що ця ліцензія на 3 роки буде коштувати 8 тисяч. Але для контролю ми вже на осінніх канікулах провели такий фестиваль "Розумна дошка". І всі, хто отримав цей програмний засіб, вони показували, як вони проводять уроки. І цей захід, він був онлайн, хто не потрапив, вони переглядали. Для чого? Деякі відмовились. Тому що вони побачили, що інші вчителі працюють краще. Але це стимул, мотивація для інших вчителів.
Дуже цікавий проект Харкова "Слідами Чорнобиля".
ГОЛОВУЮЧИЙ. Лариса Давидівна, будь ласка, регламент.
КОСТЕНКО Л.Д. Так. Він настільки мотиваційний, що якщо буде така нагода, долучіться до нього. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую за пропозиції.
Зараз слово надається… Друзі, у нас по регламенту 3 години. Але ми почали на 20 приблизно хвилин пізніше, тому ми абсолютно нормально вкладаємося.
Зараз слово надається Юлії Безвершенко, молодшому науковому співробітнику Інституту теоретичної фізики імені Боголюбова, НАН України. Будь ласка, Юлія.
БЕЗВЕРШЕНКО Ю.В. Дякую. Я, звичайно, приєднуюсь до того, що я чула сьогодні, і можу сказати, провівши вже ряд зустрічей в регіонах, я тут навіть побачилась вже з людьми, з якими ми зустрічалися, що, насправді, сьогодні дуже якісна, як то кажуть фокус-група, тут немає протиріччя з тим, що кажуть вчителі скрізь. Десь просто краще і більше можливостей для розвитку якихось інновацій на місцях, десь менше, десь більше директори і місцеві управління освіти налаштовані на те, щоб створити умови, десь менше, але зріз чудовий.
Почну з більш такого макрорівня. Насправді, ну, оскільки у нас така ситуація в державі зараз, що все-таки максимально, ну, як би так сказати, концентрація, повнота влади зосереджена все-таки у однієї команди, ми маємо і повинні про те говорити, що це має йти згори вниз.
Розвинені країни, формулюючи свою амбіцію до зростання ВВП у відсотках, відразу кажуть, як це зростання буде здійснюватись. Тобто, наприклад, США, кажучи, стільки-то відсотків ВВП приріст до такого-то року, відразу каже: ми будемо це робити за рахунок високих технологій. А отже, нам потрібно стільки-то сотень тисяч професіоналів у сфері STEM; із них стільки-то відсотків – це науковці, стільки-то відсотків – це інженери, стільки-то відсотків – люди, задіяні в технологіях. Далі вони розбивають це по типу освіти. Нам не потрібні, наприклад, всі з вищою освітою, частина має прийти з профтехосвіти. І дуже чітко формулюють KPI відповідно системі освіти.
Звичайно, що проблема в тому, що те, що ми починали, я тут погоджуюся, скрізь ми чуємо всупереч, а не завдяки, окремі люди в цій країні тягнуть на собі всі ті історії успіху, які ми чуємо, і в цілому піднімають "температуру по лікарні". Але їх ККД (коефіцієнт корисної дії) не може бути великим, тому що… Наведу приклад. Багато з їхніх зусиль локально створюють такий, пунктуацію чогось хорошого, а до зміни ситуації не призводить. Наприклад, популяризація. Якщо ви залучаєте, наприклад, студентів-випускників в науку, ви розумієте, що популяризуй науку чи не популяризуй, це не є тим місцем, де дитина, людина зможе реалізуватись. Так само, коли ви зазиваєте учня на фізико-математичні спеціальності, наприклад, ви, звичайно, можете це зробити яскраво, пояснити, що це цікаво, що ти будеш розвиненою людиною, але ти не можеш показати йому траєкторію розвитку. Точно те саме відбувається в школі. Насправді вчителі кажуть, так, про пониження мотивації учнів, і вони говорять про комплекс учні-батьки. Бо дитина, навіть бачачи цікавого вчителя у школі, і тут ми повинні говорити, що навчання повинно враховувати те, що зараз 2020 рік, і діти бачать, що світ кудись там рухається, Ілон Маск і все таке, тому підхід STEM має бути. Але коли дитина приходить додому, і батьки їй кажуть, не вчи цього, це не потрібно, бо ти не зможеш заробити, бо ці батьки нещодавно пережили 90-ті. І у них все, що освіта, наука і розумний зі знаком мінус і з клетчатой сумкой, і найбільш злиденне. Ми цього не можемо змінити. Батьки дивляться на економіку. Батьки дивляться на те, що каже держава.
Звичайно, економіка – це довга історія. Але на рівні комунікацій, на рівні стратегії держави, якщо це не буде відображено, якщо це не буде консолідовано коло того ж розвитку в ІТ-галузі, якщо не будуть зібрані стейкхолдери, які в цьому крутяться, нічого без цього сигналу не буде.
Далі. Розумна концентрація використання ресурсів, механізми розподілу і довготермінова стратегія. Насправді, на мою думку, і те, що я чую від вчителів, через те, що є нюанси того, що є на місцях, ми повинні опиратися на підхід такий – case to case. Якщо в якомусь місці ми бачимо, що більш доцільним є розвиток, наприклад, є природничо-математичні ліцеї сильні, вони можуть бути тими місцями, де буде концентруватись ресурс. Як матеріально-технічна база, так і навчання вчителів на їх базі, так і залучення учнів до якихось спеціальних проектів чи додаткова освіта. Якщо цього немає, це може бути міжшкільний ресурсний центр, це може бути центр науки, де він заробляє гроші, популяризуючи перед широкою громадськістю науку, а при цьому там 2-3 кабінети, де приходять учні і на календарному графіку можуть чогось довчатись, і там же можуть вчитися вчителі. Десь це співпраця з ВНЗ, яка вже є, бо є ВНЗ, в ньому є інфраструктура, є люди, зацікавлені. Тому це має бути така множина інструментів, яка дозволить ті невеликі ресурси використовувати більш розумно і не кидати в щось уніфіковане, а дозволити наростити спроможність, де вона вже є. Десь це має бути тимчасове заміщення. Тобто ми маємо визнати, що дефіцит вчителів призвів до того, що станом на сьогодні в багатьох школах не закриті вакансії вчителів з природничо-математичних спеціальностей. Отже, оскільки ми не можемо це вирішити в одну секунду, має держава пропонувати якесь бачення. З одного боку, стратегії, як ми просуваємо в ті школи, що ми робимо, з іншого боку, вже сьогодні це або електронний контент, е-тьютори, це, можливо, відрядження вчителів. І вчителі деякі кажуть, що вони до цього готові. Коли вони приїжджають на інтенсив в цю школу, держава їм оплачує. Ну, тобто повинна бути знову ж таки множина інструментів, яка вже сьогодні, в 19-20-му році, дозволяє покрити тих людей, яких ми втратимо, якщо сьогодні не будемо щось робити.
І це все підводить до того, що має бути насправді на цій сфері, як найбільш розумній сфері, змінено спосіб ухвалення державних рішень та їх розробки. І ми про це чуємо, коли ми говоримо про програми, коли вчителі, люди, які виконують, кажуть, що це нереально виконувати цю програму, бо вона неузгоджена, бо вона дурна, або я не можу реалізувати себе творчо і дітям це нецікаво, це значить, що вони не були залучені в її розробку. Чому так відбувається роками, при тому, що, з іншого боку, вчителі кажуть, що така частота зміни програм і підручників – це просто жах. Тому що, коли ти вже в цій знайшов раціональне зерно, ти мусиш перестрибувати на новий рівень. Ми маємо забезпечити тут якусь ітеративність розумну в процесі.
Ще одне. Має бути інтегральний підхід в цілому. Ми говоримо, що нам хотілося б, щоб вчитель забезпечив, тобто хімік розказав, до чого тут фізика, біолог – до чого там фізика і хімія, і так далі. Але насправді у нас немає інтегрального підходу. Тому що так само вчителі, як ви сьогодні казали про неузгодженість між дисциплінами, коли математика вчиться пізніше, ніж фізика, матапарат, або хімія і біологія, так само не забезпечені гладкі переходи навіть в умовах попередньої, не нової школи, між, наприклад, початковою і середньою школою, середньою і старшою. Тобто немає тяглості у всій системі освіти. І дитина, як би ми там не казали, зараз це не питання, інтегровані дисципліни, не інтегровані, брак часу – оце все разом призводить до того, що не може бути цілісного комплексу знань дитини.
Тому нам смішно, що коли задаються питання, які хоча би трішки більш інтегрованіші, дитина вибирає просто найбільш нелогічну відповідь, яку навіть, якщо просто так здравый смисл, якщо ви не знаєте, ви не можете вибрати. Бо це значить, що в цілому держава, в цілому система освіти, яку вона пропонує, не забезпечує цього. І тут не вчитель винний. Бо вчитель виконує, він, як робоча лошадка, який виконує звідси до відти.
Мені здається, ця дискусія, яка сьогодні відбувається, якщо вона дійсно перейде у формат робочих груп, долучення вчителів, вивчення просто на рівні фокус-груп як на місцях, в конкретних школах, в конкретних предметах оце все не працює, якщо держава тут перетвориться, продемонструє перетворення на сервіс, який супроводжує потреби оцих стейкхолдерів – вчитель, учень і батьки, ну, і відповідно суспільство, то є шанс на зміни. Але це все не запрацює, якщо держава не скаже, навіщо це все. Бо ні наука, ні освіта цій державі не потрібні, ну, глобально в стратегії її. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юлія.
Так, зараз я надам. Знаєте, я менш за все хотів би, щоб те, що зараз відбувається, залишилось тусовкою тих, у кого болить. Бо зараз, і здається, минулі слухання, які були і так далі, це тусовка тих, у кого болить. Тому я повністю погоджуюсь і на себе беру зобов'язання, я впевнений, що колеги і по комітету, і в МОНі, для того, щоб освіта не лишалась річчю в собі, дійсно. Щоб держава розуміла, для чого ця природничо-математична освіта і будь-яка освіта, і от такі КРІ були. Повністю погоджуюсь, люто плюсую, як то кажуть.
Я думаю, що буде доречним зараз надати слово голові підкомітету позашкільної та освіти дорослих пані Інні Совсун, людині, яка разом з Юлією, я точно знаю, теж багато опікуються питаннями природничо-математичної, і дуже багато зустрічей проводила. Тому думка дуже цікава та важлива. Дякую.
СОВСУН І.Р. Доброго вечора вже, шановні колеги. Я розумію, що вже йде третя година, і це вже трохи… Вже четверта година розпочалась. Я розумію, що зараз починають хвилювати людей інші питання. Тому я спробую максимально коротко і не повторювати те, що вже було сказано. Тому що направду, що ми точно побачили, що принаймні діагноз проблеми у нас у всіх великою мірою збігається. І то, в принципі, не є дивним. Як Сергій зазначив, ми з Юлею вже декілька місяців їздимо по регіонам України, власне, для того, щоб дізнатися більше на місцях, що відбувається з фізмат- освітою чи так зі STEM-освітою. І, власне, багато того, що Юля сказала, це, власне, результат нашого спілкування на місцях. І що ми достеменно побачили на місцях, що дійсно ми бачимо, що у нас є фундамент, але, на жаль, на цьому фундаменті дуже довгий час нічого не надбудовувалося. Ми бачимо, що у нас є хороші, блискучі вчителі, але є і інші вчителі, так? Давайте назвемо це так. У нас є різні вчителі сьогодні в школі. І так само учні у нас є сьогодні різні. І мені здається, в чому є роль комітету – це якоюсь мірою узагальнити досвід особистий різних людей і спробувати знайти якісь шляхи вирішення тих проблем, які, як на початку хтось з колег сказав, що це вже з року в рік ми проговорюємо одне й те саме, і проблеми лишаються ті самі, проблеми лишаються невирішеними.
Тому я більше спробую сконцентруватись на тому, що зараз можна зробити, що ми як Комітет з питань освіти, науки та інновацій можемо зробити. Але перед тим я, можливо, додам декілька речей, які, мені здається, не звучали або мені хотілося б додатково акцентувати їх.
Питання перше. На самому початку, особливо після виступу пана Бойка, багато говорили про те, що у нас сьогодні є велика нерівність в доступі до якісної середньої освіти. І ми бачимо, що у нас є нерівність між містом і селом, ми її фіксуємо з року в рік. Всі звіти УЦОЯО вказують на те, що відмінність є між містом та селом. На жаль, звіти УЦОЯО не фіксують відмінності в залежності від соціально-економічного походження дитини. Але, насправді, якщо подивитися на міжнародний досвід, то це є той фактор, який дуже великою мірою впливає на рівень знань дитини. І тому ми можемо бачити, що навіть в Києві, Київ – це одне місто, але діти, які навчаються в школі в якомусь біднішому районі, зараз не буду називати, щоб нікого не ображати навмисно, але ми розуміємо, що в Києві є елітні райони, є діти з заможніших родин, які мають доступ до кращих шкіл, до репетиторів, до додаткового навчання і так далі, і так далі, і є діти, які навчаються, на жаль, в таких масових школах, особливо на околицях міста, і вони так само є дискримінованими. Тому, мені здається, нам важливо розуміти, що у нас проблема в нерівності не тільки між містом і селом, а проблема значно глобальніша, проблема в тому, що дуже часто доступ до якісної освіти залежить в першу чергу від соціально-економічного становища родини. І я думаю, що ми зараз побачимо перші результати PISA через тиждень. PISA в тому числі дивиться на соціально-економічний статус дитини. І я думаю, що ці дані ми підтвердимо.
Другий момент, на який я теж в контексті нерівності хотіла би звернути увагу. Я розумію, що це така, трохи складна дискусія. Але дуже часто в дискусіях про фізмат-освіту ми фокусуємося на питаннях фізмат-ліцеїв, олімпіад, такої елітарної частини фізмат-освіти. І мені хотілося, щоб ми всі пам'ятали, що ми як суспільство зацікавлені в тому, щоб належний рівень освіти з математики, з фізики, з біології, з технологій був не тільки в елітарної частини, елітарної в інтелектуальному сенсі, назвемо це так, дітей. Але насправді нам треба середній рівень дуже сильно підтягнути. Тому що ми дійсно маємо блискучих дітей, яких готують хороші фізмат-ліцеї, які продовжують функціонувати попри всі несприятливі обставини в Україні. У нас велика проблема зсередини. У нас дуже знизилися результати середні показники дітей. І тут, мені здається, там треба, не вбивши те, що у нас є, те, що працює у вигляді фізмат-ліцеїв, пам'ятати, що дискусія глибше, що ця дискусія про викладання фізики, біології, математики у звичайних середніх школах. І там насправді проблеми значно глибші і значно складніші.
Далі. Наступне питання. Ми сьогодні частіше вживаємо термін "фізмат-освіта". Але, разом з тим, ми вживали також термін "STEM-освіта" (science –technology – engineering – mathematics). І я розумію, що, тут колега правильно зазначила, що нам треба визначитися з дефініціями, що ми маємо на увазі, коли ми говоримо про STEM-освіту. Але на загал це певний блок дисциплін. Так, чи тягне це, специфічні методи викладання, це насправді складніше питання. Але в цьому блоці дисципліни просто хочу звернути увагу на один момент. Буква "Т" і цій абревіатурі означає "технологія". І ми менше про це говорили сьогодні, але насправді з викладанням технології у школах сьогодні є велика катастрофа. У нас немає ані предмету відповідного. У нас є трудове навчання, завдання якого на сьогодні, давайте чесно скажемо, абсолютно незрозуміле, неочевидне. У нас немає обладнання. У нас неочевидно, хто це має викладати, хто є фахівці, які мають технологію в школах викладати. І це насправді, мені здається, дуже небезпечна річ, що у нас як явище технології в школі не існує. У 21 столітті ми не розуміємо, хто має навчати наших дітей технології. Вони навчаються хто як може: хто через планшет, хто через ще щось, але це не є системно. Питання по технології зацікавило, це добре.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Колеги, колеги…
СОВСУН І.Р. Далі. Третій пункт, на який я хотіла звернути увагу, і знову ж таки про це дуже багато говорили. Я не знаю, Пауль Францович ще залишився? Я не бачу його. Якщо не залишився… Але ми з ним в Чернівцях в тому числі про це багато говорили, про питання мотивації учнів. Я не викладаю у школі, але я 10 років викладаю в університеті, і при тому, що я викладаю в університеті, в який вступають діти, в яких щонайменше 160 балів зовнішнього незалежного оцінювання. Я за 10 років бачу, як сильно впав ступінь підготовленості, вмотивованості бажання вчитися серед студентів. І я розумію, що для більшості факультетів це є ще гірша ситуація, і вочевидь, що це тягнеться зі школи.
І тут, звичайно, нам треба думати, з одного боку, про якісь просвітницькі задачі, які зараз частково і громадські організації, громадські ініціативи виконують. Це є дуже добре. Але, з іншого боку, і про це теж згадувалося, нам треба думати про такі зовнішні механізми стимулювання до вивчення фізики. Так колега казав, пан Микола, здається, казав на початку, що, наприклад, у нас сьогодні не приймають фізику при вступі на медичні спеціальності. Попри те, що ще 15 років тому без фізики на медицину неможливо було вступити. Ну, тут я як людина, яка 3 роки радила міністру охорони здоров'я по питанням медичної освіти, я рада, що ми принаймні на цей рік добилися того, що фізика є однією з дисциплін на вибір. Студенти мають здати або математику, або фізику. Так, це вже добре. Тому що до цього фізика взагалі була відсутня в переліку дисциплін для вступу на медицину. Але, мені здається, що розширювати спеціальності, до яких обов'язковий доступ має відбуватися через знання фізики чи математики, є обов'язковим і дуже важливим.
І ще один момент в контексті мотивації, який я не можу не сказати. Тому що це щось, що мене особисто дуже турбує, і, з одного боку, як людину, яка працює в комітеті і довший час освітою займається, а також як маму 7-літнього учня 1 класу. Мені здається, що нам в контексті мотивації зараз дуже важливо зафіксувати, що ми маємо на увазі під мотивацією і до чого ми мотивуємо дітей. Тому що, мені здається, що останні декілька років у нас пішов тренд на ідею спрощення навчальних програм. І мені здається, дуже небезпечно, я розумію, де є потрібно спрощення. Я розумію, що є дуже багато предметів, 20 предметів в 11 класі – неприйнятна ситуація абсолютно, так? Але, мені здається, дуже важливо чітко пояснити, що ми маємо на увазі, коли говоримо про спрощення, що не йдеться про зниження вимогливості до учнів, що учні повинні вчитися, що учні повинні докладати зусиль для того, щоб досягнути результату. Це те, що я своєму синові щоразу повторюю, коли він мені каже, що у нього не виходить виконати домашнє завдання чи ще щось. І він знає напам'ять, що треба, щоб виконати – треба зробити ще раз. Але мені здається, що це "треба зробити ще раз" – це те, що діти в школі сьогодні втрачають. І мені це видається дуже небезпечною тенденцією. І мені здається, що треба ідею спрощення ускладнити, якщо можна так сказати.
Щоб не перебирати час, я хотіла б три речі ще сказати дуже коротко по законодавству. Ми зараз розглядаємо проект Закону "Про повну загальну середню освіту". Коли ми в тому числі готували правки до цього закону в підготовці до другого читання, то ми деякі речі зафіксували, які мені на той момент видавалися важливими, щоб підвищити якість фізмат-освіти в Україні. І мені би хотілось зараз їх зафіксувати. На жаль, сьогодні робоча група при комітеті не підтримала ці правки. Але я би хотіла їх озвучити. І, можливо, комітет передумає.
Питання перше. Що ми запропонували в законі – це зафіксувати норму, що обладнання, яке є необхідним для виконання навчальної програми, має закуповуватись з державного бюджету. Тому що сьогодні це закуповується на місцях. На місцях десь є гроші, десь немає, і це є несистемно.
Друге, що ми запропонували. І це, я розумію, частково дублювання того, що вже є. Але, мені здається, дуже важливо це на рівні закону закріпити – це обов'язкове ЗНО з математики. І я розумію, що зараз є політична заява, що це буде. Але ми знаємо, що політична заява – це є недостатньо. Ми пам'ятаємо, як 10 років впроваджували 12-річну школу, а потім прийшов Дмитро Табачник і за 1 рік все швидко скасував. Тому, мені здається, що якісь речі, з якими спільнота погоджується, важливіше фіксувати на рівні закону, навіть якщо воно здається дрібним питанням, але для того, щоб потім не було розвороту, коли потім стане це непопулярним, багато хто буде обурюватися чи багато чиї діти цю математику не здадуть.
І третій останній момент, і про це хтось з колег теж говорив, про ліцеї, про старшу школу. Яким чином забезпечити, що ліцеї будуть обирати фізмат-профіль. Власне, ми в наших правках пропонували модель, відповідно до якої усі ліцеї зобов'язані мати певний набір профілів, в тому числі фізмат-профіль. Так, що це немає бути рішенням: ну, не хочемо, не відкриваємо, тоді не відкриваємо. Мені здається, що це теж ті речі, які можна на рівні законодавства зафіксувати, що фізмат-профіль має бути обов'язковим в ліцеї. Це ті речі, які на рівні законодавства. Зараз, мені здається, варто повернутися до цього обговорення.
Ще раз перепрошую, що я перебрала час. Я бачу, вираз обличчя Сергія Валерійовича. Але я рада…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я думаю над поправками, насправді. Все нормально, кажіть.
СОВСУН І.Р Це прекрасно. На цьому я завершу. І я дуже сподіваюсь, що ми, зрештою, почнемо якось більш системно працювати для того, щоб ті проблеми, які у нас сьогодні є, вирішувати. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Інна Романівна.
До речі, щодо ЗНО, здається, в CEDOS було дослідження, де була якраз кореляція між рівнем того, що відбувається в родині, або там… Тобто це не тільки там сільська місцевість, міська. Можна пошукати в мережі, вона є, і там, дійсно, є та кореляція, про яку ви казали. Абсолютно чітка, там навіть рівень освіти батьків, наявність мобільного телефону, ну, там все, що завгодно.
О'кей, ми поступово підходимо до кінця. Я у плані реплік буду надавати, декілька людей попросили теж до слова. Я зараз надам слово Сергію Лондару. Правильно прізвище сказав? Я перепрошую, так. Директору Інституту освітньої аналітики, буквально 2 хвилини. І потім ще колегам народним депутатам надам.
ЛОНДАР С.Л. Колеги, я, дійсно репліку. Ми повинні сформувати основні тези концепції, ну, і бачення, куди ми маємо рухатись. У зв'язку з цим я хочу сказати наступне. Власне, природничо-математична освіта, вона виконує певні функції в суспільстві.
Перша функція – це формування людського капіталу. Чи воно працює? Воно працює, тому що, є ось ілюстрація, ті люди, які не знайшли свого місця в сировинній економіці, поїхали за кордон. 3-5 мільйонів працює за кордоном. Підозрюю, що більшість з них якраз має природничо-математичну освіту. І от позитив полягає в тому, що… Негатив – це те, що вони поїхали і працюють на інші країни, а позитив полягає в тому, що вони бачать технології, культуру виробництва і таке інше, присилають додому щорічно 11-14 мільярдів доларів Сполучених Штатів, є найбільшими інвесторами з інших зовнішніх інвесторів. І, таким чином, вони сприяють розвитку економіки всередині. Будуть створені умови тут, в Україні, вони повернуться з тими знаннями, які вони мають.
Друга функція – це є основа технічного прогресу. Ну, слава Богу, уряд заявляє, що буде рухатись від сировинної економіки у бік розвитку інноваційних складових. І це буде додаткова реклама для тих, хто хоче вибрати природничо-математичну освіту. Хотілося б, щоб ще це реалізувалось.
І хотілось би ще один аспект сказати. Нам потрібна ще одна реклама – це захист інтелектуальних прав. Справа в тому, що у нас немає мільйонерів науковців, які завдяки своїм науковим винаходам здобули свої статки, і тут є проблема. Сьогодні, як і сто років назад, Сікорський би поїхав у Штати, щоб зробити свої вертольоти. У нас це могло б йому не вдатися. Якщо це буде, це буде додатковий, скажемо, такий посил для тих, хто обирає природничо-математичну освіту, і це буде.
Я ще хотів також сказати про освітні дослідження Світового банку. Світовий банк провів у 2019 році дослідження стану української освіти. І там є дві тези, з якими, власне, важко не погодитися. Перша – це те, що якість освітньої системи не перевищує якості вчителів, які в цій освіті працюють. Тому, будь ласка, це є світова думка. І, в кінці кінців, про це багато говорилося, і до неї треба дослухатися. І буде вчитель – буде і природничо-математична освіта, буде і школа. І друга – про те, що в Україні природничо-математична освіта має крім hard skills розвивати soft skills, тобто соціалізацію оцих людей, які обирають природничо-математичну освіту. Це говорив пан Пшенічка. І це також при розроблені концепції треба врахувати. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Сергію.
Будь ласка, до репліки, колега по комітету, народний депутат Роман Грищук.
ГРИЩУК Р.П. Так, друзі, я… Там пані Інна перебрала час, я тому трішки менше скажу. До того ж пані Інна і пані Юля дуже змістовно і гарно так підсумували все, про що ми казали.
Я трішки до лірики. От, я сиджу, навпроти мене Бевз Валентина Григорівна сидить, я в школі по її підручнику вчив алгебру. Якщо до лірики, то у нас, коли вчителі хворіли, класний керівник приходила, давала книжку з алгебри і казала, у нас сьогодні буде за день 5 годин алгебри, тому що вчителі хворіють. У мене був гарний вчитель фізики. Як Юрій Якович, згадую свою вчительку – Ганну Йосипівну. Я тиждень тому прийшов до своєї школи в 11 клас, зайшов в кабінет фізики. І каже старший класу: "У нас немає фізики. Тому що Ганна Йосипівна пішла на пенсію, а вчителя нового немає". І все. І про яке ЗНО ми можемо говорити, якщо немає вчителя фізики? Тільки репетиторством? Ну, навряд чи. Якщо немає фізики в школі, то хтось піде до репетитора здавати.
Який вихід? Вихід довгостроковий має бути. І в підготовці вчителів. Короткостроковий… Короткострокові виходи, це те, що пані Юлія казала, це якісь міжшкільні ресурсні центри, хаби, Brobots, от, як на прикладі пана Філіпа, в Броварах він може вирішити проблему технологічного навчання з фізики в якомусь регіоні, не тільки на базі школи. Вихід є, у нас Ілля сидить, представник EdEra, це онлайн-освіта. Так, звісно, вона не замінить зараз, онлайн-освіта, повністю вчителя. Вона може бути або додаткова для поглиблення талановитих вчителів, або от у випадку такої якоїсь "затички", коли взагалі немає, коли взагалі немає вчителів. Просто є смартфон, включаємо EdEra.
Один аспект, який я не почув ще. Надважливо. Знаєте, хто кінцевий бенефіціар випускників шкіл і університетів з природничо-математичними скілами? Бізнес. Нам потрібно залучати бізнес. Бізнес зацікавлений, ІТ-компанії, технологічні компанії українські зацікавлені більше всіх у тому, щоб природничо-математична освіта в Україні була якісна. Тому нам потрібно залучати і бізнес до цих дискусій. І потрібно казати бізнесу: якщо ти зараз не підтримаєш вчителя, вчителя фізики, то тобі не буде кого наймати на роботу, тобі потрібно буде з нуля. Тому бізнесу потрібно. Потрібно запрошувати і разом з ними створювати програму, щоб вони якомога нижче, знаєте, в ейчарі спускалися до школи.
Ну, і, звичайно, ті викиди, про які ми вже казали. Це і про ЗНО з математики потрібно підтримувати, 5 годин для 5-6 класів математики потрібно підтримувати.
Я хочу також, друзі, давайте подякуємо пану Сергію Колебошину за те, що організував таку зустріч. Дякуємо вам, пане Сергію.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Та ні, це не я, це секретаріат організував. Я тільки ініціював. Але, да… Дякую.
Колеги, чи є, колеги нардепи, колеги запрошені, чи є у когось чи репліка, бажання щось додати? Так, Ігор Васильович.
_______________. І ще одна репліка така. Отут згадали про інтелектуальну власність. Шановні народні депутати, ну, зробіть ви так, щоб незаконно було заклеювати вулиці оголошеннями: зробимо за вас домашнє завдання, контрольну роботу, напишемо курсову, напишемо диплом, підготуємо дисертацію. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Зробимо це разом.
Пані Наталія Піпа, народний депутат України, секретар Комітету з питань освіти, науки та інновацій.
ПІПА Н.Р. Я теж хочу подякувати всім, хто виступав і по темі по спеціальностях, і, зокрема, по профільній школі. Саме я зараз в комітеті як би активно займаюсь профільною школою і співпрацюю з міністерством в цьому, відповідно технічних – фізика і математика, велика частина старших класів профільної школи. Тому будемо працювати, щоб максимально збалансувати. І наша дискусія зараз далі чи академічні ліцеї професійні, чи це в одній установі, чи це мають бути різні і розведені.
Тому дякую кожному, хто з цього висловився. І будемо думати, як максимально збалансувати наповненість предметів, і так, щоб у нас вчителів вистачало, і були якісними. Дякую.
_______________. А можна вам одне питання. А чи можна ознайомитись, створити робочу групу з директорів нашої компанії, яка б могли ознайомитись з тим проектом Закону про середню освіту, який ви підготували?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Послухайте, ну, по-перше… Я відповім як співголова, тобто заступник голови робочої групи. Робоча група, в неї входять, мабуть, всі стейкхолдери, які можуть входити, це декілька десятків осіб, 70, якщо я не помиляюсь. Робоча група працювала три місяці. Більше того, робоча група почала свою роботу трохи в іншому складі, але, ну, майже всі ті ж самі люди, ще у Раді восьмого скликання. Всі поправки є на сайті Верховної Ради. Мені важко придумати, чому, якщо було бажання долучитися, хтось не долучився. Тому, ну, ще є можливість долучитися. Закон ще не винесений на комітет і тим більше в залу. Будь ласка, я тільки "за". Якщо можна, я тоді… Так, будь ласка, так.
_______________. (Не чути)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я абсолютно, ще раз кажу, не заперечую. Проект закону із всіма поправками, які там враховані або не враховані комітетом, він є на сайті Верховної Ради. Є робоча група, яка працює. Знову ж таки тут багато членів цієї робочої групи. Давайте долучатися та робити. Робоча група – це якраз коло експертів, кожен по своєму профілю, хтось по приватним школам, хтось там по інклюзії, хтось по іншим якимось галузям. Але я готовий, так, будь ласка.
Сьогодні згадувався ще декілька разів досвід позашкілля Філіпа Духлія. Будь ласка, Філіп.
ДУХЛІЙ Ф. (Не чути)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Тобто абсолютно слушна думка. Ну, це те, що скільки людей, які опікуються освітою, стільки і думок, і це нормально. Я кажу, це теж варіанти норми.
Друзі, я невеличке резюме собі дозволю тоді, бо ми вже трохи перебрали по регламенту. Ще раз кажу, ми не ставимо зараз крапку, ми ставимо три крапки, бо по підсумках цієї зустрічі ми виходимо в режим по робочих групах по різних напрямках і так далі, з МОН, з академіями там галузевими і так далі, і так далі. Ми будемо напрацьовувати цей концепт і ми будемо напрацьовувати ті кроки, які нормально зможуть перевести теоретичні розмови в практичну таку площину.
Я ще раз вдячний абсолютно всім, хто сьогодні виступав, хто сьогодні слухав, хто сьогодні комунікував один з одним і так далі. Я ще раз наголошую на тому, що наше спільне завдання: щоб це не залишилося, як я вже сам себе процитую, тусовкою однодумців, яким болить. Але, поспілкувалися, хоча б це гарно. О'кей. Ну, так і залишиться, що ми будемо зустрічатися або на слуханнях, або на олімпіадах раз на рік, або там ще десь. Це ненормально. Давайте зробимо нормою те, що стан природничо-математичної освіти буде у нас викликати тільки задоволення, хоча це довга і кропітка робота.
Всім дякую. І до наступних зустрічей. Вони будуть.