Комітет Верховної Ради України

СТЕНОГРАМА

слухань на тему: "Стан і проблеми законодавчого забезпечення розвитку дошкільної освіти в Україні"

12 лютого 2020 року

Веде засідання заступник голови Комітету з питань освіти, науки та інновацій КОЛЕБОШИН С.В.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, я пропоную починати. Дуже вдячний всім, хто знайшли можливість зібратися. Насправді зараз історичний момент, бо, як ми тільки що з'ясували, вперше за всі часи роботи Верховної Ради відбуваються комітетські слухання саме з питань дошкільної освіти. Тому я думаю, що ми маємо подякувати і всім, хто готував ці слухання, всім вам. В першу чергу я б хотів подякувати своєму колезі Володимиру Воронову, який опікується цим питанням в комітеті, очолює підкомітет з питань дошкільної освіти і раннього розвитку і ініціював ці слухання. Дякую, пане Володимир.

Ми розпочинаємо. Власне, мене звати Сергій Колебошин, я є заступником голови Комітету з питань освіти, науки, інновацій, буду вести ці слухання. А зараз для вступного слова я запрошую голову Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергія Віталійовича Бабака. Дякую.

БАБАК С.В Дякую, пане Сергій.

Доброго дня, шановне товариство! Шановні пані та панове, я щиро вас всіх тут вітаю, всіх, хто прибув сюди сьогодні для конструктивного діалогу щодо перспектив розвитку дошкільної освіти в Україні.

До участі в комітетських слуханнях запрошені народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади, директори департаментів освіти і науки обласних державних адміністрацій, вчені Національної академії педагогічних наук, представники дошкільної освіти.

Як ми всі знаємо, в 2017 році був прийнятий Закон України "Про освіту", який започаткував системні зміни усіх ланок освіти. Так, на виконання цього закону були прийняті цілком нові закони: "Про фахову передвищу освіту", "Про повну загальну освіту", - внесені зміни до інших спеціалізованих законів. І одним з базових принципів Закону "Про освіту" є, власне, уявлення про безперервність освіти. А це означає, що процес виховання, навчання та формування особистості починається одразу від народження і триває протягом усього життя людини. Саме тому дошкільна освіта є обов'язковою складовою частиною системи безперервної освіти в Україні.

Очевидно, що не може бути якісної шкільної освіти, якщо в школу приходять не готові до навчання діти. А ефективний ранній розвиток – це, власне, те, що може забезпечити дитині формування навичок, вміння спілкувати із зовнішнім світом, розуміння своїх емоцій, емоцій інших, що вкрай буде необхідно в школі і без чого дуже складно успішно навчатися.

Тому комітет розуміє необхідність змін у дошкільній освіті та визначає їх одним із пріоритетів у своїй діяльності. Перед комітетом Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій стоїть пріоритетне завдання – це підготовка нової редакції Закону України "Про дошкільну освіту", який би став законом нових можливостей та став законодавчим поштовхом для розвитку дошкілля в Україні.

Відтак метою сьогоднішнього зібрання є обговорення актуальних проблем дошкільної освіти, визначення шляхів їх усунення, а також концептуальних засад нової редакції Закону України "Про дошкільну освіту". Варто відзначити, що протягом тривалого часу в нашому суспільстві, на жаль, панувало сприйняття дошкільної освіти як чогось незначущого, другорядного та необов'язкового. У сприйнятті наших громадян цінність дошкільної освіти завжди була на порядок менша, ніж шкільної або вищої. І якщо батьки не були байдужими до дошкільної підготовки дітей, то ранній розвиток знаходився на периферії їхньої уваги та уваги з боку держави в цілому.

Водночас у світі статус дитинства у ХХІ столітті зміцнився і зросло розуміння важливості цього періоду в житті людини, що підтверджує поява міжнародних документів про охорону дитинства. Так, наприклад, у 2010 році під егідою ЮНЕСКО відбулася перша Всесвітня конференція з навчання, виховання і розвитку дітей з раннього і дошкільного віку. І учасники цієї конференції відзначили, що освіта, навчання і виховання дітей дошкільного віку є першим фундаментальним кроком до створення багатства нації.

Недостатня увага до дошкілля спричинила чималу кількість таких проблем як низький статус педагогічних працівників дошкільних закладів, нестача дошкільних закладів освіти, необхідність урізноманітнення форм здобуття дошкільної освіти, нестача фінансових ресурсів для забезпечення функціонування закладів дошкільної освіти і так далі. Зокрема вихователі закладів дошкільної освіти найбільш соціально незахищені, оскільки мають серед педагогічних працівників найбільше тижневе навантаження на ставку та, як правило, працюють неповний робочий день і мають необґрунтовано і несправедливо низьку заробітну плату.

Відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України видатки на дошкільну освіту здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно з законом та перспективним планом формування територій громад. Видатки на дошкільну освіту в містах районного значення та селищах, що не є ОТГ, мають здійснюватися із районних бюджетів. За даними Асоціації міст України лише 18 відсотків районів виконують такі повноваження в повному обсязі, тобто на 100 відсотків використано районний бюджет без співфінансування з містами районного значення та селищами. В інших 82 відсотках громад повноваження з отримання закладів дошкільної освіти виконують міста районного значення і селища.

Враховуючи, що районні ради та райдержадміністрації не в повному обсязі виконують свої повноваження, заклади дошкільної освіти часто не одержують достатньої кількості коштів.

Комітет Верховної Ради з питань освіти і науки планує підготувати новий Закон "Про дошкільну освіту". Для цього в комітеті створено робочу групу з підготовки нової редакції. Я дуже сподіваюсь, що сьогоднішня відверта дискусія щодо проблем, які накопичилися в системі дошкілля, додасть нам розуміння, в якому напрямку потрібно рухатися і яким повинен стати новий закон. Очевидно, що для підготовки якісного законопроекту нам бракує концепції розвитку дошкільної освіти, яка повинна стати своєрідним дороговказом.

Національна академія педагогічних наук представить своє бачення основних положень проекту такого документу, ми його доопрацюємо з урахуванням результатів сьогоднішнього обговорення.

Усім вам розданий проект Рекомендацій слухань. Я прошу поставитися до нього критично і в своїх виступах висловитись щодо його положень.

Щодо регламенту нашої роботи: з доповіддю виступить пані Любомира Мандзій, заступник міністра освіти і науки України, до 15 хвилин. Потім ми маємо 3 доповіді по 10 хвилин від Міністерства соціальної політики, Національної академії педагогічних наук, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Для виступів в  обговоренні пропонується регламент – до 5 хвилин.

Шановне товариство, запитання пропоную подавати в письмовій формі для того, щоб після завершення обговорення у нас була змога надати вам відповіді. І я сподіваюся, що наша розмова буде справді відвертою, критичною і конструктивною, для того щоб ми разом дійшли консенсусу щодо відповідей на ті болючі питання, які зараз турбують усіх небайдужих до майбутнього дошкілля.

Якщо зараз немає заперечень щодо процедури проведення слухань, то запрошую тоді до слова заступницю міністра освіти  і науки України Мандзій Любомиру Степанівну. Прошу.

МАНДЗІЙ Л.С. Дякую. Дякую, пане Сергію.

Доброго дня, шановні народні депутати члени комітету! Доброго дня, шановні присутні учасники сьогоднішнього засідання, слухань. Надзвичайно приємно, власне, підкреслюю теж, вперше ми слухаємо питання розвитку дошкільної освіти, але найприємніше, напевно, те, що вперше в Комітеті з питань освіти, науки, інновацій створено підкомітет з питань раннього розвитку і дошкільної освіти. Можемо говорити про те, що це, безперечно, є ініціативою людей, які не байдужі до розвитку дошкільної освіти, до важливості дошкільної освіти, і я дуже сподіваюсь, що це стане поштовхом справді до прийняття тих нормативних, і не тільки, документів, які нам дозволять, власне, розширити можливості здобуття якісної дошкільної освіти.

Власне, розвиток дошкільної освіти визначений одним з пріоритетних напрямів діяльності уряду та Міністерства освіти і науки, що передбачає, власне, впровадження системних заходів, спрямованих на забезпечення доступу дітей до якісної дошкільної освіти. Безперечно, дошкільна освіта є першою самостійною ланкою системи безперервної освіти в Україні, і вона покликана закласти підґрунтя розвитку особистості дитини та є передумовою для її подальшого успіху в навчанні та самореалізації протягом життя. Власне, дошкільна освіта створює сприятливі умови для формування необхідних базових якостей особистості, компетентностей, вмінь і навичок, що забезпечує підґрунтя для подальшого успіху наших дітей.

Щодо доступності. Отже, в нас на сьогоднішній день, на 1 січня 2020 року, функціонує 14 тисяч 898 закладів дошкільної освіти. В нас навчається, виховується 1 мільйон 278 тисяч дітей. Є різні дані щодо охоплення дітей дошкільною освітою, і ми мусимо говорити про те, що цей показник статистичний в межах міста складає 84 відсотки, а в межах сільської території складає все ж таки лише 56 відсотків охоплення дітей дошкільною освітою.

Ми можемо говорити також про те, що в нас доступність, ми розраховуємо на... через показник наповнюваності груп в середньому в нас є 108 дітей з розрахунку на 100 місць в закладах дошкільної освіти. І цей показник є теж різним. У місті цей показник складає 119 на 100, а в селі навпаки – 83 на 100. Двадцять шість тисяч дітей на сьогоднішній день дальше перебувають у черзі на влаштування до закладів дошкільної освіти. Незважаючи на те, що тільки у 19-му році було створено 20 тисяч 160 додаткових місць шляхом різним: шляхом введення в експлуатацію новобудов, реорганізації закладів створенням дошкільних відділень, реконструкції, відкриття приватних закладів дошкільної освіти.

Ви бачите статистику, яка свідчить про те, що дуже, дуже, дуже низький відсоток охоплення дітей дошкільною освітою, зокрема приватними закладами дошкільної освіти.

Власне, основне з завдань Міністерства освіти є здійснення подальшої координації діяльності органів місцевого самоврядування з метою подолання черги до закладів дошкільної освіти. І тут на часі реалізація програми "100/100/100", в тому числі оголошено вчора перелік закладів дошкільної освіти, які в межах кожної області будуть збудовані, реконструйовані чи обладнані для створення закладів дошкільної освіти. Власне, це виходячи з урядової програми... президентської програми "Велике будівництво".

Щодо якості дошкільної освіти. Власне, в закладах дошкільної освіти працює 137 тисяч 688 педагогічних працівників, з них 136 тисяч 422 мають освітні ступені молодший бакалавр і молодший спеціаліст, точніше так, 99 відсотків з них мають освітні ступені, зокрема, молодшого бакалавра і молодшого спеціаліста – 34 відсотки... майже 35 відсотків педагогічних працівників. І бакалаврів, спеціалістів і магістрами є 65,1 відсоток педагогічних працівників.

Ми розуміємо… Ви бачите, скільки в нас педагогічних працівників працює в закладах дошкільної освіти в місті, скільки – в селі. Ми розуміємо те, що вихователі закладів дошкільної освіти, – власне, те, що говорив голова комітету, – у нас є напевно найбільш соціально незахищеними, оскільки вони мають серед педагогічних працівників найбільше тижневе навантаження на ставку в межах 30 годин. Але, як правило, працюють вони неповний робочий день і більшість працює з них, власне, виходячи зі ставки 0,85 або 0,9 ставки і мають… ми всі погоджуємося з тим, зараз працюємо над вирішенням цієї проблеми, але не до кінця оцінену державою заробітну плату.

Так, якість дошкільної освіти. Ми плануємо забезпечити, реалізувати через удосконалення змісту дошкільної освіти, і справді на часі, окрім прийняття концепції дошкільної освіти і в подальшому Закону "Про дошкільну освіту", в нас зміна базового компоненту. Над цим ми зараз працюємо, зважаючи на те, що ми розуміємо наступний виклик, з яким ми маємо справитися. Це наступність дошкільної освіти і початкової освіти в Новій українській школі. Ви пам'ятаєте про те, що ні для кого не секрет, що старт Нової української школи почався ще у 18-му році, але базовий компонент був прийнятий дещо швидше. І власне, наступності ми оцей, відмінність у наступності мусимо подолати прийняттям нового базового компоненту для дошкільної освіти. Базовий компонент дошкільної освіти – це, так би мовити, стандарт, якому повинен відповідати зміст якості дошкільної освіти.

Що стосується певних дій, які вже були зроблені, і що ми маємо на меті зробити. Система забезпечення якості, оновлення змісту – я вже про це сказала. Я хочу наголосити, що, окрім того, у нас, крім одного базового компоненту, у нас рекомендовано Міністерством освіти ще 8 комплексних освітніх програм і 26 парціальних програм. Педагогічні працівники закладів дошкільної освіти мають широкий вибір можливостей щодо формування своєї, так би мовити, освітньої траєкторії. У нас у 2018-2019 році за допомогою наших міжнародних партнерів за підтримки ЮНІСЕФ було проведено ряд моніторингових досліджень. І, власне, за результатами цих досліджень було отримано ряд рекомендацій з питань доступності дошкільної освіти, кадрового забезпечення, освітніх програм управління закладами дошкільної освіти тощо. Власне, ці рекомендації, які були напрацьовані спільно, будуть використані для удосконалення і розвитку подальшої системи дошкільної освіти.

Окрім того, у 2020 році в Україні заплановано проведення ще одного моніторингового дослідження якості дошкільної освіти з використанням міжнародної методики ECERS як важливої складової оцінювання якості системи дошкільної освіти.

В листопаді-грудні 2019 року Міністерством освіти, власне, разом з міжнародними партнерами було проведено серію публічних консультацій "Якісна і доступна дошкільна освіта. І власне, під час проведення цих консультацій зараз ми працюємо над звітом цих публічних консультацій. Цей звіт буде оприлюднений на сайті Міністерстві освіти. Було отримано такий хороший відгук, точніше, так: відбувся хороший діалог між педагогічними працівниками, батьками, так би мовити, основними стейкхолдерами дошкільної освіти. І власне, були напрацьовані рекомендації, які ми будемо втілювати в життя. Цей діалог, можна сказати, оскільки він був проведений в різних містах, можемо говорити про те, що він був таким базовим, так ґрунтовно був, можливо, проведений навіть вперше.

Ми зазначили ті основні проблеми і виклики, над якими нам зараз необхідно спільно разом знайти, попрацювати і знайти вихід з цієї ситуації, яка є. Перше і основне: безперечно, ми привернемо, окрім прийняття нормативно-правових документів, зокрема закону, концепції, окрім того, що нам необхідно змінити базовий компонент, нам треба попрацювати над зміною системи оплати праці педагогічних працівників. Загалом зараз на рівні Міністерства освіти, Міністерства фінансів ми проводимо консультації щодо зміни підходів до фінансування загалом до шкільної освіти в Україні. Це тільки попередні консультації, і на сьогоднішній день я не готова говорити про те, що ми будемо це... відбудуться ті чи інші зміни. Поки що це в системі обговорення і напрацювання варіантів змін фінансування закладів дошкільної освіти.

Якщо ця система, яку ми напрацюємо спільно, разом, буде, так би мовити, буде мати економічне підґрунтя, то ми будемо її обов'язково презентувати для всіх, хто... для громади, для суспільства, тому що це надзвичайно важливо. І це наші шляхи подолання проблем, які я озвучила попередньо.

Якість дошкільної освіти і доступність дошкільної освіти – це два найважливіші, найважливіші пріоритети, які на сьогоднішній день є в полі зору... не тільки в полі зору, а є на порядку денному Міністерства освіти і науки.

Я справді хочу подякувати комітету за небайдужість, за розуміння важливості. І хочу подякувати персонально пану Володимиру Воронову за те, що він нас найбільше, певно, мотивує у розвитку важливості дошкільної освіти. Направду, ну, це чесно. Тому ми спільно разом, тільки спільно разом, зможемо врегулювати ті питання, які дещо давно вже стоять на порядку денному у розвитку дошкільної освіти в Україні.

Готові до діалогу, до розуміння і до... важливість навіть не обговорюємо. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Дякую, Любомира Степанівна. От теза пролунала, з якою не можна не погодитися: ми можемо тільки разом. Але тільки разом - йдеться не тільки про тих, хто в цій залі. Не може система освіти сама по собі зробити революцію в системі дошкільної освіти, бо ми розуміємо, скільки зовнішніх чинників треба задіяти. Ми можемо скільки завгодно працювати над стандартом освіти там дошкільної і так далі, але якщо не буде місцева влада включатися в розбудову мережі, ми будемо просто тільки дискутувати.

Так само щодо позиції Мінфіну щодо оплати праці і так далі.

І в цьому сенсі дуже тішить, що є наші партнери – партнери системи освіти теж з міністерства, яке опікується дитинством, - це Міністерство соціальної політики.

І я запрошую до слова заступника міністра соціальної політики України Олег Петровича Коваля. Будь ласка, Олег Петрович.

КОВАЛЬ О.П. Дякую вам дуже.

Доброго дня, шановні колеги. Наразі колега з Міністерства освіти зауважила, що один з пріоритетів дошкільної освіти – це доступність. Ми вкладаємо декілька сенсів у це слово. Доступність у даному випадку, як трактує Міністерство освіти, це можливість потрапити дитині в заклад дошкільної освіти, так як там недостатньо сьогодні місць. І в нас не розвита інфраструктура, пов'язана з можливістю забезпечити дітей дошкільною освітою.

Ми ж як Міністерство соціальної політики додаємо до цього іще один сенс – це доступність у вигляді інклюзії. Ми сьогодні маємо в країні близько 161 тисячі дітей з інвалідністю. Кожен з вас, хто присутній в цій залі, повинен бути знайомий як мінімум з однією сім'єю, в якої є дитина з інвалідністю. Ми просто про них не знаємо, але ж вони у вас є, такі знайомі. Це проблема, яка на сьогодні існує у нас у країні, і вона дуже тяжка і важлива. У нас соціальний супровід забезпечується 161 тисячі дітей – тільки 750 дітей, і це проблема. Те ж саме стосується і дошкільного навчання.

Діти не можуть сьогодні з вадами здоров'я потрапити в заклад, так як і здорові діти мають певні з цим проблеми. Це одне з головних питань, яке потрібно сьогодні порушувати. І я сподіваюсь на ці слухання для того, щоб наголосити на цій проблемі.

Наразі ми як Міністерство соціальної політики запроваджуємо систему раннього втручання. Це коли в родині народжують дитину з вадами здоров'я, і мультидисциплінарна команда допомагає родині зберегти дитину в сім'ї і потім жити з цією дитиною далі, допомагати дитині і допомагати батькам, готувати батьків до життя в таких складних умовах.

Дошкільне навчання в даному питанні дуже пов'язано, тому що через деякий час дитина з вадами здоров'я повинна потрапити в садочок, як і здорова дитина. Перше – це доступність. Друге – це підготовка персоналу для роботи з такими дітьми. І третє – це підготовка батьків для розуміння того, що їх дитина така ж, як і інші діти, тільки трошки з вадами здоров'я.

Що у нас відбувається? Батьки не віддають дітей в дошкільні заклади. Не віддають, тому що думають, що з них будуть там знущатись, інші проблемні питання, які з цим виникають. Є такі ситуації, але ж треба до цього готуватись. Наразі, наскільки я знаю, при дитячих садках сьогодні створюються відповідні групи для дітей з вадами здоров'я, але їх дуже мало. Це проблема, яку потрібно нам вирішувати і вирішувати в комплексі з іншими міністерствами. Це не тільки проблема Міністерства освіти і науки і Міністерства соціальної політики, – це Міністерство регіонального розвитку, Державне архітектурне бюро, так, у нас? – Інспекція, яка приймає в експлуатацію будівлі без можливості інклюзивного доступу до об'єктів. І багато-багато інших структур, які повинні впливати в процесі будівництва, в процесі експлуатації на такі заклади, щоби була можливість у дітей потрапляти безперешкодно для знаходження серед собі рівних. Це одна проблема.

І щоб не займати багато часу, ще одна проблема дуже важлива у нас. Сироти, позбавлені батьківського піклування; діти, які усиновлені, які втратили статус сироти, - це діти, які потребують особливої уваги, так як вони знаходяться під захистом держави.

Ми сьогодні маємо проблему з отриманням місць в дитячих садках дітей, позбавлених батьківського піклування, і дітей-сиріт, які потрапляють в сімейні форми виховання – це патронатні сім'ї, це дитячі будинки сімейного типу та опікунство. Ми вважаємо, що на це треба звернути дуже важливу увагу для того, щоб ми разом з Міністерством освіти відпрацювали це питання, для того щоби вирішити тим чи іншим чином. І головна проблема, яка є в цьому питанні, це коли дитина позбавляється статусу. Ми розуміємо, що в неї статус, і це можна питання вирішити, статус – це дитина-сирота, позбавлена батьківського піклування. А коли дитина усиновлена і позбавлена статусу, то батьки-усиновлювачі, вони не можуть заздалегідь стати на чергу для того, щоб дитина потрапила, яку вони всиновлюють, в дитячий садочок. І це є проблема, і це є питання закритості інформації щодо усиновлення. Його потрібно обговорювати: чи відкривати усиновлення, таємницю усиновлення, чи вирішувати іншим чином питання, - щоби такі діти не мали перешкод для потрапляння в заклади дошкільної освіти.

Завершуючи, хочу наголосити основні моменти, на яких я зупинився. Важливо для нас – це звернути на 161 тисячу дітей сьогодні, які є з інвалідністю. Не всі діти з цієї кількості дошкільного віку, але їх дуже багато. Точну цифру зараз не можу назвати, але близько 40 тисяч дітей. Це перше. Звернути на них потрібно увагу. Інклюзія, доступність в дитячі садки таких дітей, підготовка персоналу дитячих садків для спілкування і виховання таких дітей, можливість потрапляти в якомусь пріоритетному… якісь розроблені механізми для того, щоб дитина-сирота чи позбавлена батьківського піклування, яка знаходиться в сімейних формах виховання, позачергово чи першочергово. Та питання, пов'язане – що нам робити з дітьми, які усиновлені і не можуть, не попали в чергу, тому що процес усиновлення відбувся швидко.

Я думаю, що ці всі проблеми, вони загальні для всього суспільства, і нам потрібно вирішити їх для того, щоб ті діти, яких ми сьогодні не бачимо, тому що немає інклюзії – ми їх не бачимо на вулиці, – ми повинні про них попіклуватися.

Я вам дуже дякую за надане слово.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Олег Петрович.

Будь ласка, Любомира Степанівна, репліка.

МАНДЗІЙ Л.С. Я справді в інформації не представила – це наше трошечки упущення, – не представила кількості дітей, яка в нас є на інклюзії. У нас, окрім інклюзії в закладах загальної середньої освіти, ви знаєте, що у нас є інклюзія в дошкіллі. Я хочу тільки сказати про статистику.

Отже, у 18-му році дітей з особливими освітніми потребами, які навчалися в закладах дошкільної освіти, було 2 тисячі 190, у 19-му році навіть майже у два рази збільшилася кількість таких дітей – 4 681. Окрім того, в 19-му році пішла субвенція для дітей з особливими освітніми потребами, яку скеровано на області, і вже області розподіляють цю субвенцію для дітей в школі і в дошкіллі. Так, вона трошки менша, ніж для дітей у школі, але дев'ятнадцять з половиною тисяч гривень іде на сьогоднішній день на потреби дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у закладах дошкільної освіти.

Так, безперечно, зважаючи на ту кількість дітей, – ті цифри, які озвучив колега заступник міністра, ми можемо говорити, що недостатньо створені умови для охоплення всіх дітей, які мають особливі освітні потреби закладами дошкілля. Але ми можемо говорити і про те, що ця робота органами місцевого самоврядування, закладами дошкільної освіти здійснюється. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Любомира Степанівна. От у продовження того, що ви казали, казав Олег Петрович, пролунало число: 161 тисяча дітей з особливими освітніми потребами в Україні. Уявіть собі місто Краматорськ. Місто Краматорськ – це 150 тисяч населення. От повне міст отаких дітей. І діти ці до останнього часу лишалися без уваги, якщо чесно, вони існували самі по собі. Так, в нас є позитивна динаміка, дійсно, там вже в два рази виросла ця кількість, але вона виросла з 2 до 4 тисяч – да? - по дошкіллю, хоча, за нашими оцінками, тільки що лунало: 40 тисяч дітей потребують це. Тому це теж мегаамбітний виклик, який стоїть перед нами в систем дошкільної освіти, так само, як і взагалі, ну, в системі дитинства.

І в нас зовсім скоро відбудуться ще одні комітетські слухання. Якщо я не помиляюсь… Якого числа Юлія Миколаївна?

ГРИШИНА Ю.М. Дев'ятнадцятого лютого.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дев'ятнадцятого лютого, якраз з питань інклюзії, якраз з питань деінституалізації. Це мегаважливо. Як би це не вважалось чимось таким точковим у порівнянні з нестачею місць, 108 на 100, фінансування і так далі.

Але давайте зараз теж подискутуємо з точки зору про дошкільну освіту, про ранній розвиток дитини з наукової точки зору. Я запрошую до слова академіка, секретаря відділення загальної педагогіки та філософії освіти Національної академії педнаук України Світлану Олександрівну Сисоєву. Будь ласка, 10 хвилин.

СИСОЄВА С.О. Дякую.

Шановний голово, шановні члени комітету, шановні присутні, перш за все, я хочу розпочати свій виступ з великої вдячності Воронову Володимиру Анатолійовичу, який знайшов час і мотивацію приїхати в академію, зібрали ми круглий стіл практиків від дошкільної освіти, вчених і разом обговорили ті кричущі проблеми, які сьогодні є в дошкільній освіті.

Тому розробка нормативно-правового забезпечення, ми повністю підтримуємо, нового, і це на часі, і треба на законодавчому рівні вирішити ті проблеми, які накопичилися. Але, шановні, є одна проблема, яка взагалі на сьогоднішній день в Україні не вирішується. І про неї не говорять, тому що коли починають говорити про дошкільну освіту, говорять про preschool education, який за шкалою MCKO означає дошкільну освіту з 3 років, тобто тоді, коли дитина попадає в заклад дошкільної освіти. А отакий важливий період, як від нуля до двох, я кажу знову, в шкалі MCKO це передбачає перші 3 роки життя дитини, лишається поза нашою увагою, хоча цей період найбільш сенситивний для розвитку когнітивної сфери, мовлення дитини, його вольової сфери, соціальних навичок і всього того, що складає фундамент далі успішної людини і якісного людського потенціалу суспільства.

От чому я хочу зосередити увагу на тому, що тут існує абсолютно об'єктивна причина. Коли в 92-му році вийшли зміни до нашого законодавства, відповідно до яких мати отримала можливість доглядати дитину до 3 років, то одразу оця важлива сфера перемістилась куди? – в родину. Але ми знаємо рівень часто нашої педагогічної культури, загальної культури наших сімей, і всі плутали догляд за дитиною – те, що знову прописано в МСКО, отим про те, що є care – турбота, забота, а є в нас education – освіта дитини. І от ця турбота, забота, вона по МСКО, знову до таких документів міжнародних, вона що означає? – догляд, харчування, здоров'я дитини, і це може виконувати людина, яка не має певної кваліфікації. Але освіта, ранній розвиток дитини має здійснюватися відповідно фахівцями, які мають відповідну кваліфікацію.

Я хочу сказати, що весь світ приділяє ранньому розвитку дитини сьогодні значну увагу. По-перше, тому що з 6 до 9 місяців закладається здатність людини до здібностей. Як вона далі буде знати математику, як вона буде писати, як вона буде читати – все з 6 до 9 місяців. Це експериментальні дані американських вчених. Так от, у такому поважному виданні як Education at a Glance, це видання Організації економічного співробітництва і розвитку, щорічник, – у ньому спеціально є критерій B2, це не знання англійської мови, а це опис, що робиться у різних провідних країнах світу з високим рівнем економічного розвитку з проблеми раннього розвитку дітей від 0 до 2-х.

І що цікаво, там аналізується все: і в яких закладах вони знаходяться, і хто ними опікується, і який вік цих кваліфікованих працівників, і все таке інше, які гроші виділяються. І коли ми сьогодні говоримо про те, що ми запозичуємо досвід, то треба державі подивитися в очі правді. І для того, щось отримати і через 20-30 років мати розвинену країну з якісним людським потенціалом, треба, перш за все, робити перші інвестиції в ранній розвиток дитини від нуля до двох. Норвегія: більше 25 тисяч доларів на одну дитину вкладається. Фінляндія: більше 20 тисяч доларів вкладається в дитину такого віку на рік. Це ясно, що такі інвестиції, які далі можна очікувати, ну, якийсь, скажімо, вихід.

Що я хочу сьогодні сказати? Ясно, що  це треба вирішувати, оскільки така система в нас сьогодні відсутня. З яких причин? З об'єктивних причин. Але завжди, коли ми щось правимо в законодавстві – це навело мене на таку думку, - ми маємо завжди робити SWOT-аналіз і розуміти, які є ризики і наслідки. Тому що закон прийняли. Це, безумовно, прогресивно, що матір до 3 років, але одразу групи раннього розвитку почали скорочувати. І сьогодні, ми знаємо, існує безконтрольна мережа різних закладів, приватних закладів раннього розвитку дитини, які не відповідають ні санітарним нормам, не відповідають кваліфікації їх працівників, не відповідає такій, яка може забезпечити якісну роботу з дитиною. Ы це все треба обов'язково системно привести в порядок. Може, це може бути адресна допомога, як у Франції, наприклад, коли мати отримує талони на харчування і одежу дитини, і може їх витратити тільки на якісне харчування і тільки на відповідну одежу, а не витрачати гроші якось іншим способом.

Я думаю, що я вас переконала в цьому, у важливості. А тепер, що ж робити? Ну, перш за все, якщо подивитися, що роблять інші люди, ну, я маю на увазі за рубежем, то, перш за все, це треба створити систему навчання майбутніх і молодих матерів. Це треба ввести психолого-педагогічний патронат сімей дітей раннього віку, так, як це робиться, наприклад, в медичних закладах освіти, коли дитина весь час досліджується, попереджаються вади її розвитку. Оскільки на сьогоднішній день уже є дослідження, які підтверджують, що в 3 роки дитина приходить до дитячого садочка і рівень її розвитку не відповідає загальноприйнятим нормам. Це може бути створення груп раннього розвитку дітей у закладах дошкільної освіти з гнучким графіком роботи, система приватних закладів такого плану.

Ми пропонуємо ввести такий термін, він може мати право на життя, – це неформальна дошкільна освіта. Оскільки неформальна – це загальновживаний термін – освіта, а отакий термін, як неформальна дошкільна освіта, може просто об'єднати, якось привести до системності діяльності багатьох отаких безконтрольних, скажімо, закладів раннього розвитку.

Далі. Можливо, в кожному місті, в кожному селі треба створити осередки, центри, я не знаю, як назвати, з охорони матері і дитини саме цього віку. Ми маємо "ОХМАТДИТ", правда, тут у Києві, але це суто медична йде допомога матері і дитині, а отакі центри соціальної допомоги, психологопедичної допомоги, це треба нам змінити підходи до підготовки наших вихователів дошкільних закладів і готувити їх до раннього розвитку дитини, включаючи змістовні блоки у їх підготовку, тимчасові групи раннього розвитку. І безумовно, підвищити на законодавчому рівні відповідальність сім'ї за здоров'я, благополуччя і розвиток дитини.

Держава має в це втручатися, держава хоче наслідувати досвід Норвегії. Це можна робити, але там дитячі садочки з року. Ми втратили, це я скажу, все ж таки ми втратили групи раннього розвитку, які функціонували до 92-го року. Ми набули прекрасну можливість соціально матері піклуватися про дитину, але ми зараз, розуміючи всі проблеми, які з цим пов'язані, маємо звернути увагу на це питання.

Тому ми пропонуємо паралельно з законом розробити державну програму раннього розвитку дітей від 0 до 2 років, на державному рівні вирішити питання, щоб прайм-тайм в засобах масової інформації віддавався навчанню матерів, батьків щодо розвитку своїх дітей, і я думаю, що таким чином коли... Програма, чим вона гарна? Тому що там конкретно прописується, хто за що відповідає, і терміни. І це програма має бути міжвідомчою програмою.

Закінчуючи свій виступ, я хочу сказати тільки ще одну проблему, я перепрошую. Вона вже відноситься до preschool educations з 3 років. Але, от дивіться, ця проблема сьогодні не прозвучала, хоча ми, ну, говорили про це. Да, одна хвилина.

Зарегламентованість життєдіяльності дитини в умовах закладу дошкільної освіти, відсутність свободи вибору дитини видів діяльності. Ми сьогодні так захоплюємося інтелектуальним розвитком, навчанням читання і все таке інше, що дитина… просто є ризик проявів нервово-психічних розладів.

Я звертаюсь до Міністерства освіти і науки України для того, щоб розглянули питання створення комплексної системи психолого-педагогічної гігієнічної експертизи тих освітніх програм, які впроваджуються в дошкільних закладах освіти, на предмет їх  відповідності віку і самопочуттю дітей.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Світлана Олександрівна.

Ну, дійсно, усвідомлюючи ті речі, про які якраз тільки що от казала Світлана Олександрівна, формуючи підкомітети в нас в Комітеті з питань освіти, науки та інновацій, комітет, який  очолює Володимир Воронов так і називається: з питань дошкільної освіти та раннього розвитку. І ми, дійсно, погоджуємося з тим, що має бути це питання не менш актуально розглянуто, ніж питання, ну, існування дитячих садочків, так скажімо. Я так, вибачте за, як каже наш спікер, бедноту речи.

Ми переходимо до виступів учасників слухань за регламентом, який запропонував Сергій Віталійович, до 5 хвилин. І я до слова запрошую голову правління Всеукраїнської громадської організації "Асоціація працівників дошкільної освіти" Ніну Володимирівну Омельяненко. Будь ласка.

ОМЕЛЬЯНЕНКО Н.В. Добрий день, шановні колеги! Я представляю, дійсно, Всеукраїнську громадську організацію "Асоціація працівників дошкільної освіти" яка налічує 4 тисячі 200 членів асоціації, які обіймають різні посади від директора до помічника вихователя, методиста різного рівня, управлінці, вищі навчальні заклади – представники, представники інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Перед тим, як почати щось говорити, я б хотіла трішки сказати про попередній виступ. Мені здається, що треба нам вивчати свій власний досвід, тому що групи разом з мамою у нас працюють. Запоріжжя має чудовий такий досвід. Центри підтримки дитини також є. У законопроекті у нас передбачена дошкільна освіта з 1 року, і мережа груп раннього віку також є.

Якщо говорити про дошкілля, це особливі люди і особлива система. І тому те, що пріоритетність розвитку дошкільної освіти зараз на часі, це однозначно, сто відсотків. Давно спілкувались ви з працівниками сфери дошкільної освіти, от безпосередньо на камеру? Впевнена, що давненько. Якщо б запитати, то вони точно скажуть, що вони люблять свою роботу більше, ніж життя. А що за цю роботу мають? Мабуть, самий низький рівень заробітної плати, матеріальне забезпечення. А ще? Фінансові питання. Як на мою думку, кадрові фінансові питання – це ті болючі питання для сфери дошкільної освіти. Кадровий голод. Ніхто не скаже, що мало вакансій. Вакансій дійсно багато і не тому, що погана професія, – тому що престижність праці не так оцінена державою. І тому, мабуть, варто подумати нам про адресну грошову допомогу молодим спеціалістам, які приходять у заклади дошкільної освіти. Мабуть, треба подумати і про тарифні ставки для музичних керівників, інструкторів з фізкультури, тому що у них найнижчі тарифні ставки.

Коли читаємо коментарі в соціальних мережах, бачимо реакцію людей, реакцію суспільства. Наприклад, коли підняли тривалість щорічної основної відпустки вихователям до 56 днів. Що пишуть інші категорії? "А ми не такі? Директори не такі? Інструктори з фізкультури не такі? Практичні психологи – не так?" Приймаючи те чи те рішення, треба не забувати про різні посади і різні категорії, що працюють у закладах дошкільної освіти.

Дякую Міністерству освіти за створення робочої групи по розробленню концепції розвитку дошкільної освіти. Мені здається, що це той перший перспективний документ, який має бути. Надалі законопроект про дошкільну освіту. Знову дякую Міністерству освіти, що законопроект такий розроблений. Якщо є якісь інші хороші рекомендації, то можна на цей законопроект просто їх накладати, не треба паралельно робити іншу роботу, тому що вона уже є.

Ще болюче питання: методична підтримка працівників сфери дошкільної освіти. Ви знаєте, що багато в нас в Україні малокомплектних закладів, де посада вихователя-методиста взагалі відсутня. То, можливо, варто нам розглянути питання створення певних ресурсних центрів підтримки працівників сфери дошкільної освіти? Адже може бути вихователь-методист не на два заклади? Може, сто відсотків. А спеціалісти з охорони праці, пожежної безпеки, цивільного захисту? Це все лягає на плечі кого? Як правило, або керівника, або вихователя-методиста.

Проблемне питання є оновлення типових штатних нормативів закладів дошкільної освіти. Що саме? Визначення кількості штатних одиниць вихователя інклюзивної групи, вихователя спеціальної групи, визначення кількості штатних одиниць посади вихователя-методиста саме спеціального дошкільного закладу, дошкільного закладу, який має 14 груп і більше, визначення посад кількості практичного психолога не з розрахунку кількості груп, а з розрахунку кількості дітей, діловод і так далі.

Так, і, мабуть, на самому кінці все-таки знову закінчу свій виступ словами вдячності. Дуже б хотілося подякувати за проведення свята – Дня дошкілля, але дуже хотілося б, щоб цей день став всеукраїнсько визнаним офіційним святом.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вважаю, що взагалі в нас має бути не День дошкіллля, а рік, і просто доба дошкілля, можна так сказати, бо це є фундамент потім майбутнього нашого.

Зараз до слова запрошується якраз представник однієї з тих ланок, про які от тільки що казала Ніна Володимирівна. Музичний керівник закладу дошкільної освіти номер 385 міста Києва Ірина Миколаївна Супрун. Будь ласка, Ірина Миколаївна. (Як зручно, але краще – звідси, вас усі побачать, тим більше, що ви – музичний керівник, як моя мама).

СУПРУН І.М. Дуже приємно. Доброго дня, шановні колеги, доброго дня, депутати, науковці. Я приєднуюсь до всього, що було сказано вище, і вдячна Омельяненко Ніні Володимирівні, що вона так гарно розуміє проблеми дитячого садочку. Тому що, не буду повторюватись про кадрову політику і про оплату праці, тому що дійсно ми самі незахищені.

Що відносно нашої професії музкерівника. Минулого разу я говорила, що у нас не хватає репертуару. От сидить покоління, яке, мабуть, виховане, ну, співали в свій час, були дуже гарні дитячі шлягери. Були пісні Шаїнського, це геніальні були пісні. Зараз музику пише, хто хоче, хто знає нотну грамоту. Те, що вони зовсім, на 90 процентів непридатні до виконання – я вам кажу як практик, тому що, коли дитина співає, вона хоче отримувати якесь задоволення, а мелодії важкі.

Тому я пропоную на державному рівні звернутися до фахівців, до композиторів-пісенників, – це якщо вас цікавить, я назву їх фамілії потім, – щоб зробити держзамовлення. Щоб вони розробили якусь електронну базу, яка буде чи при департаменті, чи при Інституті післядипломної освіти Грінченка, де була б створена база за всіма віковими групами з репертуаром, де ми могли б мати вільний вхід і користуватися. Тому що в програмі є дуже багато рекомендацій, але я б іще й програми передивилася, чесно, тому що переглянула б. Тому що ми живемо сьогоденням, а зараз ХХІ століття, і половина репертуару непридатна до сьогоднішнього дня. Це моя така думка суб'єктивна. І якщо це можливо, то ми могли б створити отаку-от базу.

Друге, що я б хотіла сказати. Відносно тієї програми, якою ми користуємося, програмою "Дитина", то теж, наприклад, матеріально-технічне забезпечення. Якщо у мене стоїть гра на музичних інструментах, а їх немає, я не можу навчити дітей, як грати. Тому хотілося б, щоб це була і мультимедійна дошка, і декорації, і костюмерна, і, ну, дуже багато всього, хотілося б, щоб це було на достойному рівні давати музичне виховання.

Ну, і від себе хочу сказати, що, наприклад, ми йдемо, вища категорія музкерівників, яка надається при наявності вищої освіти, а в нас ще і фахова освіта, ну, музкерівник, як мінімум, повинен досконало володіти інструментом. Наприклад, у мене фортепіанний відділ училища Глієра, тоді було, і інститут. Але ми вища категорія музкерівників, як і плавруків, інструкторів фізкультури, прирівнюємося до вихователя другої категорії, тобто 12-й тарифний розряд, а у всіх з вищої категорії – 14 розряд. Дуже б хотілося б, щоб, можливо, на це теж завернули увагу.

Ну, і надіюсь, що ми будемо щось міняти і наша країна піде вперед за штилем і воно буде світлим для наших дітей. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, дякуємо, Ірина Миколаївна.

Ну, я хотів би сказати те, що сьогодні вже лунало. Зараз якраз в комітеті є робоча група і ми працюємо над проектом Закону про дошкільну освіту спільно із міністерством. Я думаю, що в цьому році, принаймні він є в порядку роботи Верховної Ради в цьому році, а от якраз от оснащення кабінетів і так далі – те, що регулюється підзаконними актами, я думаю, що, Любомира Степанівна, це вже після прийняття закону ми будемо оновлювати ці переліки, для того що не робити одну роботу два рази протягом одного року.

Я до слова запрошую голову правління громадської спілки, директора приватного закладу загальної середньої освіти міста Києва "Спеціалізована школа "Тріумф" Олену Миколаївну Мовчун. Будь ласка.

МОВЧУН О.М. Шановні народні депутати, Сергію Віталійовичу, науковці, колеги! Дозвольте мені почати свій виступ з однієї цитати. Звучить вона так: "Розвиток приватних закладів освіти – це показник демократизації суспільства і складова забезпечення свободи вибору в країні".

Ці слова належать Жану де Груфу – раднику з питань освіти Єврокомісії та ЮНЕСКО, голові Європейської асоціації освітнього права та політики, експерту діяльності системи освіти більше ніж сорока країн світу. І я хочу зауважити, така свобода у нас є. Ще у 1991 році Україна визнала приватну освіту, зокрема дошкільну, невід'ємною складовою вітчизняної системи освіти.

Сьогодні я маю честь звернутися до вас від імені громадської спілки "Асоціація приватних закладів освіти України", яка взяла на себе відповідальність опікуватися розвитком загальної середньої освіти, дошкільної та позашкільної освіти в Україні. Насамперед ми скеровуємо наші зусилля на об'єднання всіх зацікавлених сторін, але передусім захищаємо права приватних закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, що діють в правовому полі і мають ліцензії на провадження освітньої діяльності.

Також ми представляємо інтереси всіх учасників освітнього процесу: працівників, учнів та їх батьків. Упродовж 15 років наша організація долучалась до нормотворчої діяльності на всіх рівнях влади з питань: реалізації права на освіту, організації та забезпечення освітньої діяльності, змісту освіти, ліцензування, податкової політики, використання нерухомого майна, земельних ділянок та комунальних послуг тощо. На жаль, захист інтересів приватної освіти подекуди відбувається не завдяки, а всупереч позиціям певних можновладців. Проте ми дуже вдячні всім, хто нас підтримує і підтримував раніше, тому що пройти цей шлях було дуже непросто. І завдяки спільним зусиллям ми на сьогодні маємо широке поле законодавчих гарантій в розвитку освіти, зокрема дошкільній.

Шановні члени комітету, принагідно хочу попросити вас розглянути питання про включення офіційно делегованих представників громадської спілки нашої асоціації до складу робочої групи з формування нового Закону України про дошкільну освіту.

І дуже сподіваємося, що наші пропозиції, які було передано до комітету, будуть враховані під час розробки нових законодавчих актів, що визначають діяльність системи дошкільної освіти в Україні, зокрема нового Закону "Про дошкільну освіту". І насамперед це стосується забезпечення державних гарантій на здобуття обов'язкової дошкільної освіти кожної 5-річної дитини в Україні, незалежно від місця та форми здобуття освіти. Автономії закладів, створенні умов для розвитку закладів освіти всіх форм власності з боку органів усіх рівнів влади. Забезпечення державного контролю системи освіти на засадах неупередженості, об'єктивності, довіри та допомоги.

Сподіваємося також, що обсяг автономії закладів академічної, кадрової, організаційної, фінансової, який згідно із Законом "Про освіту" гарантується законами і не може бути звужений підзаконними нормативно-правовими актами, буде збережено, а можливо, і розширено.

Разом з тим, усвідомлюючи, що розробка нового закону триватиме майже рік, очікуємо оновлення і приведення у відповідність до чинних законів України "Про освіту" та "Про дошкільну освіту", підзаконних актів, які будуть регламентувати діяльність закладів дошкільної освіти та суб'єктів освітньої діяльності. А саме: Положення про дошкільний навчальний заклад, Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів, Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності тощо.

Я спробую скоротитися. Сподіваємося, що ця робота також буде формувати нові механізми державного нагляду. І тут я солідаризуюсь зі Світланою Олександрівною, тому що абсолютно точно ми повинні знати, що ми передаємо дітей в надійні руки нашим спеціалістам.

Шановні депутати, щиро покладаємося на депутатський контроль за втіленням законодавчих гарантій на створення умов для розвитку закладів освіти всіх форм власності з боку органів… в умовах рівних, які набули практичного досвіду.

Також звертаємося з проханням до народних депутатів-членів комітету. На тлі постійних спроб з боку органів державної влади щодо запровадження нової системи оподаткування в Україні зберегти і надалі контролювати збереження норм Податкового кодексу України, яким уже визначені пільги для закладів дошкільної та загальної середньої освіти, незалежно від форм власності та джерел фінансування.

І насамкінець пропонуємо для розробки нового Закону про дошкільну освіту взяти за основу проект Закону про внесення змін до Закону України "Про дошкільну освіту", внесений до парламенту України народними депутатами Колебошиним, Коваль і Лис, які містять певні напрацювання і Міністерства освіти. І ми вважаємо, що вони мають бути розглянутими. І розуміючи, що законопроект буде проходити підготовку і ще має деякі недосконалості, ми все-таки хотіли б працювати як зацікавлена сторона. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олена Миколаївна. Як у нас в Раді прийнято, якщо пролунало твоє ім'я, то можна взяти слово для репліки. Повідомляю: так, що ми дійсно з колегою Ольгою Коваль та Оленою Лис подали законопроект про дошкільну освіту. Там багато напрацювань дійсно, які міністерство теж запропонувало. Але зараз, враховуючи те, що в нас дійсно почалась така от експертна дискусія з цього приводу, в тому числі і ці слухання, ми прийняли рішення цей законопроект відкликати задля того, щоби ще декілька місяців попрацювати з принципово оновленим концептом дошкільної освіти та раннього розвитку в Україні. Це не означає, що ті новели, які в тому законопроекті про дошкільну освіту, які були, будуть відкладені на полицю. Звичайно, що ні, але ми його удосконалимо, в тому числі і завдяки цим слуханням, які сьогодні відбуваються.

До слова запрошується вихователь-методист закладу дошкільної освіти номер 599 міста Києва Ірина Борисівна Носата. Будь ласка.

НОСАТА І.Б. Сьогодні як методист закладу дошкільної освіти хотіла б зупинитися на методичному забезпеченні освітнього процесу у закладах дошкільної освіти. Ви знаєте, в 17-му році був наказ міністерства, де є перелік примірний того обладнання, яке на сьогодні потрібно дітям для розвитку. І що ми на сьогодні маємо? В повному обсязі навіть на 50 відсотків ми цього на містах не маємо. А дитина сьогодні, її розвиток, ми поспішаємо, да, за розвитком, дитина замовляє розвиток – ми всі говоримо. А на чому ми будемо розвиватися?

І тому у мене дуже велике прохання розглянути більш детально питання, щоб це була якась безпосередньо конкретна освітня програма або субвенція для забезпечення оцього безпосередньо переліку необхідного обладнання. Там, до речі, дуже гарно розпрацьовано і для дітей раннього віку окремо, і для дітей дошкільного віку. Тому що сьогодні ми повинні дітям забезпечити оце обладнання. Тут нам прикладом є садочки Монтессорі, в яких цього обладнання достатньо. І дитина має собі вибирати, чим вона хоче на сьогодні гратися. В наших закладах сьогодні це питання дуже актуальне, і тому наша пропозиція така.

Наступне моє питання, це з приводу підвищення кваліфікації педагогічних працівників. На сьогодні педагог – він новатор, він повинен встигати і знайомитися з новинками, із досвідом передовим, із усіма, що там пропонують інші колеги. І що ми на сьогодні маємо? У нас немає такого єдиного освітнього простору, де ми б могли знайомитися як методисти, як керівники, як просто вихователь, психолог, де був би вивірений матеріал, там би була нормативна база і рекомендації, можливо, там будуть якісь онлайн консультації. Я вам чесно скажу, що я дізнаюся, на сайтах дивлюсь міністерства і департаменту, то ми заходимо, але більше з Фейсбуку. Де відбувається якийсь семінар, якийсь тренінг, якась онлайн консультація, – ми дізнаємося, в принципі, з таких соцмереж. А хотілося б, щоб у нас був такий свій якийсь освітній портал, на якому ми могли б розміщати і свій досвід, якісь новинки, і якось презентувати і свій досвід, і дізнаватися від інших колег.

Наступне питання. От мені б дуже хотілося, коли розробляється якийсь проект, йдеться про дошкілля, щоб тут згадувалися усі працівники. Тому що в садочку є дуже багато тих працівників, про яких деякі навіть і не здогадуються: технічні працівники, працівники харчоблоків, які теж працюють. І навіть коли приходить премія до Дня працівника освіти, тим людям не завжди є. І ви уявляєте, коли тим працівникам є винагорода, а цим – ні. Получається, що дві такі категорії людей, які працюють задля одного питання – виховання дітей, тут уже получаються суперечки. І керівнику в цей час дуже складно налагодити оцей соціальний клімат психологічний в колективі.

Тому треба враховувати всі категорії. І коли підвищується відпустка, щоб вихователі, вони працюють, але ж є і працівники, і психологи, і фізінструктори, музичні керівники, які теж працюють з дітками. І вихователь-методист теж працює з дітьми, тому що він надає допомогу і проводить заняття із дітками і розвивальні, і всякі. А ці категорії працівників, і в тому числі керівник закладу тут не враховується.

І ще коротенько я про охорону праці і цивільний захист, закінчую. Значить, оце питання, зараз воно дуже актуальне. Ми знаємо, скільки зараз держава приділяє уваги оцим випадкам, тому що, щоб діти були в безпечному середовищі. А спеціаліста з цього напрямку в закладах немає, чесно вам скажу, цим займається вихователь-методист. Директор доручає, і вона все це роздивляється, і ці плани евакуації і все. Бажано, щоб це якось питання улагодилося. І в принципі, я вам скажу, це і не оплачується ніяк. Тому це питання, я вважаю, теж актуальним, тому що це серйозне питання. Безпека наших дітей - це перший пункт нашої роботи.

Дуже дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую, Ірина Борисівна. Ці питання, дійсно, актуальні, вони для дошкільних закладів і для шкіл теж багатьох, там, де немає інженера з охорони праці.

Так, тільки що ми слухали точку зору практиків саме зсередини тих, хто кожного дня зустрічається з дітьми, зустрічає дітей. Зараз давайте послухаємо точку зору управлінців, які опікуються дошкільною освітою.

Запрошую до слова начальника відділу дошкільних, позашкільних закладів, виховної роботи Управління освіти і науки Броварської міської ради Київської області Ірину Андріївну Туник.

ТУНИК І.А. Доброго дня всім. Як уже зазначалося, розвиток дошкільної освіти є одним із пріоритетних напрямів державної освітньої політики в Україні. Якість дошкільної освіти визначається сукупністю багатьох чинників, на деяких з них хочеться акцентувати увагу.

Перше. Підготовка молодих спеціалістів для роботи в закладах дошкільної освіти. Під час вступу до закладу вищої освіти мало хто з абітурієнтів усвідомлює, що ж на них чекає після закінчення навчання. Переступаючи поріг закладу дошкільної освіти молоді спеціалісти починають розуміти різницю між теорією і практикою. У цьому контексті постає проблема: чи достатня кількість практичних занять у вузах відведена для майбутніх педагогів-дошкільників? На нашу думку, вже з І курсу має бути більше приділено уваги практичним заняттям на базі закладів. Варто подумати, на нашу думку, і про проходження інтернатури. Доречно запрошувати практиків для читання лекцій студентам з досвіду роботи.

Серед закладів дошкільної освіти є базові, опорні, експериментальні заклади, які можуть поділитися своїм досвідом. Як приклад: керівник закладу дошкільної освіти "Ялинка" імені Василя Олександровича Сухомлинського міста Бровари Київської області була запрошена неодноразово в Київський університет імені Бориса Грінченка для проведення майстер-класів для студентів за авторською педагогічною інноваційною технологією моделювання та анімація змісту оповідань Сухомлинського.

На сьогоднішній день велика увага приділяється профорієнтації учнів закладів загальної середньої освіти. Дуже важливо саме в період навчання в школі зацікавлювати учнів до професії педагога. Так у нашому місті Бровари це питання вирішується із залученням учнівського самоврядування до проведення уроків у школах та занять у садках у присутності педагога.

Наступне питання стосується професійного рівня викладачів вузів. Молодь сьогодні інша, і вона хоче бачити сучасного викладача, який цікавиться новими сучасними педагогічними технологіями, постійно підвищує свій професійний рівень. Існують різні думки про рівень викладання у вузах: здебільшого викладачі мають високу теоретичну підготовку, яка не завжди відповідає на практиці вимогам сьогодення. І хочеться підтримати пропозицію Ніни Володимирівни, щоб наші молоді спеціалісти, які прийдуть працювати у дитсадок, також отримували адресну грошову допомогу.

Щодо організації харчування. Наразі багато питань виникає щодо запровадження системи НАССР у закладах освіти. Ми підтримуємо петицію про припинення перевірок контролю якості харчових продуктів у закладах освіти Держпродспоживслужби за системою НАССР. Ми вважаємо, що спочатку необхідно допомогти керівникам у створенні відповідних умов: проведення ремонтів капітальних на харчоблоках, забезпечення сучасним оснащенням, ну і звісно, врегулювати питання з недобросовісними постачальниками продукції.

Спілкуючись з колегами дошкільниками, можемо зробити висновок, що у багатьох містах України місцеві органи влади намагаються створити відповідні умови. В нашому місті в усіх закладах дошкільної освіти зроблені капітальні ремонти на харчоблоках. Є необхідне технологічне обладнання, новий посуд, працює електронна програма по харчуванню. Департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації спільно з Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області проведено відповідне навчання по запровадженню системи НАССР. Однак болючим є питання ведення великої кількості документації. Тому доречно було б створити міжвідомчу робочу групу Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров'я та інших органів з перегляду нормативних документів з організації харчування дітей у закладах дошкільної освіти.

Можливо, продумати різні механізми організації харчування, наприклад: харчування забезпечує інша організація – не дитсадок, надаючи приміщення харчоблоку в оренду; привозне харчування, тобто послуга. Приготування страв на одному харчоблоці для двох закладів – у нас є досвід роботи в місті Запоріжжя. Також є необхідність розроблення меню для організації безлактозного та безглютенового харчування, а також перегляд норм харчування. Адже, якщо ви погодитеся зі мною, що 500 грам молока на одну дитину, можливо, це і забагато.

Хочеться підняти питання щодо забезпечення закладів працівниками харчоблоків, тому що переважно це люди допенсійного та пенсійного віку. Молоді спеціалісти кухарі взагалі відмовляються йти працювати в заклади освіти із-за низької заробітної плати. Вони мають право вибору, і тому йдуть працювати у приватні заклади харчування.

І питання підвищення кваліфікації працівників харчоблоків закладів дошкільної освіти теж потребує вивчення. Наступне, щодо медичного обслуговування. Нещодавно ми дізналися про ліцензування медичних послуг у закладах освіти. І виходить як дивно, що розробляючи нормативні документи, не враховують позицію освітян. Медичні сестри закладів дошкільної освіти не роблять щеплень, надають лише домедичну допомогу і здебільшого здійснюють контроль за організацією та якістю харчування, контролюють дотримання санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму.

Тож на нашу думку, важливим питанням є міжвідомча співпраці освіти і охорони здоров'я на всіх рівнях. Це стосується питання не лише ліцензування медичних послуг, а й документального супроводу прийому дітей до закладів дошкільної освіти. Звісно, є чимало позитивного досвіду співпраці, але однак питання в тому, чи знають про такий досвід інші. У нашому місті, наприклад, разом із Броварським міським центром первинної медико-санітарної допомоги розробляється стратегія попередження захворюваності населення, проводиться просвітницька робота та видаються спільні накази. І питання щодо прийому дітей до закладів дошкільної освіти також на рівні міста унормовано.

Добре, закінчую. І наостанок хотіла б також підняти питання  щодо підняття престижності праці педагога-дошкільника. В сучасному суспільстві престижність праці визначається не лише рівнем заробітної плати, але й визнанням соціумом важливості даної професії. І на жаль, у сучасному Інтернет просторі надзвичайно багато антиреклами. Журналістів цікавить більше не позитивний досвід роботи колективів педагогічних, а поодинокі негативні випадки.

І про сучасні авторські педагогічні технології, цікаві родзинки виховання дітей теж мало хто знає. Мені особливо... особисто, вірніше, повезло, що я є членом Всеукраїнської громадської організації асоціації працівників дошкільної освіти, бо це дійсно дає можливість оперативно спілкуватися з колегами всієї України та ділитися досвідом.

І останнє, хочеться дійсно мати підтримку від держави щодо популяризації престижності праці педагогів дошкільників в засобах масової інформації, створюючи соціальні рекламні ролики, художні документальні фільми про дошкільну освіту в Україні.  Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ірина Андріївна.

Зараз давайте послухаємо точку зору і управлінців системи освіти, і послухаємо голос людини, як то кажуть, з регіонів, бо до цього у нас представники столичного регіону були.

Я запрошую до слова директора департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації Юрія Вікторовича Стецюка.

СТЕЦЮК Ю.В. Дякую за можливість сьогодні мати виступ. Доброго дня всім! Ну, стосовно Луганської області, ми знаємо з вами в якій ми сьогодні ситуації, все ж таки у нас війна. Але в Луганській області сьогодні функціонують 270 закладів дошкільної освіти, це 14 тисяч 852 вихованці, які на сьогодні задовольняють потребу представників  населення Луганщини. Протягом 3 років останніх обласною державною адміністрацією створено тисячу 54 додаткових місць в загальних закладах дошкільної освіти.

Я скажу так, що ми сьогодні повинні говорити про те, що все ж таки зміни ідуть на найкраще і навіть на нашій території і в нашому регіоні. Я маю на увазі, що міграція в нас закінчилася, дітей у нас стає більше, вони навчаються і в закладах загальної середньої освіти, і в дошкільних закладах. На сьогодні ми задовольнили потребу у здобутті дошкільної освіти всіх мешканців області, у тому числі і переміщених осіб. За 5 років жодній сім'ї з числа переміщених осіб не було відмовлено у наданні місяця у дошкільному закладі. І у 2020 році ми плануємо створити 330 додаткових місць. Сьогодні черга на влаштування в заклади дошкільної освіти області відсутня, середній показник завантаженості закладів по області складає 87 дітей на 100 місць, у місті – 98,7 відсотків дітей, село – 76,2. Нещодавно в січні ми відкрили новий заклад у Біловодській об'єднаній територіальній громаді. І я вам скажу так: заклад відповідає всім вимогам. Я маю на увазі і меблі, я маю на увазі і будівлю, я маю на увазі і територію, і звичайно, 115 дітей і працівників, – ми дуже і дуже задоволені. Якщо будуть створюватися такі заклади дошкільної і загальної середньої освіти, то ми будемо бачити, що ми справді любимо наших дітей і даємо їм все для того, щоб вони могли нормально виховуватися.

Департаментом освіти і науки Луганської області проводиться щотижневий моніторинг ситуації у містах на лінії зіткнення з підвищеною бойовою активністю стосовно захисту дітей. Для нас це головне. Там знаходяться 23 заклади тільки дошкільної освіти, в яких сьогодні виховуються тисяча 414 дітей. Це відомі такі: Новоайдарський район – 5 закладів, Попаснянський район – 8, Станично-Луганський район – 10. На жаль, сьогодні все ж таки діти відчувають війну і відчувають ті постріли.

Я хочу зараз зупинитися на Постанові Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року номер 708 "Про особливості оплати працівників…" – я далі не продовжую – стосовно того, що заробітна плата, щомісячна надбавка за роботу з особливими умовами праці у граничному розмірі 50 відсотків посадового окладу працівникам державних, комунальних установ, закладів, організацій, які фінансуються з бюджету і розміщені в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення на період до завершення здійснення заходів, тобто до кінця війни. А так у Луганській області в районах, що розташовані на лінії зіткнення, відсутня на сьогодні фінансова спроможність для забезпечення виконання цієї постанови. Тому я прошу, постанова є – фінансова можливість у нас сьогодні відсутня. Ми з вами розуміємо, що вихователі до нас сьогодні не приїдуть, ми тільки можемо своїми силами сьогодні.

І в області у нас стосовно інклюзивної освіти: у нас теж динаміка на позитиві. В області функціонує окремий підрозділ, Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти - це обласний ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти, створені інклюзивні ресурсні центри і в 27 закладах дошкільної освіти, відкрито 40 груп з інклюзивною формою навчання для 90 дітей.

Стосовно таких питань, от я хочу звернути увагу те, що показав наш моніторинг, який ми провели в закладах дошкільної освіти, стосовно приведення у відповідність до вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. На вирішення цього питання, ну, потрібні звичайні кошти, і ми розуміємо, події, які відбувалися в Одесі і в деяких інших містах, ми розуміємо, що оті мільйони або 185 мільйонів, які нам необхідні, це теж, ну, гроші, кошти, яких в нас нема.

Ми підтримуємо колегу стосовно харчування. Да, до цього ми виховували дітей, навчали їх, давали освіту, але ми ніколи, ну, так не думали як сьогодні про харчування. Тому, звичайно, чудовий проект, ми підтримуємо, але це теж кошти. Ну, все інше я не повторюю, оскільки колеги і заступник міністра пані Любомира Мандзій все це сказала. Ми те, що потрібно на місцях, будемо впроваджувати і я думаю, що нашу дошкільну освіту ми все ж таки будемо змінювати на краще. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Вікторовичу.

Продовжуємо наші виступи. І до слова запрошується завідувач лабораторією дошкільної освіти і виховання інституту проблем виховання Національної академії педнаук України Ольга Дмитрівна Рейпольська.

РЕЙПОЛЬСЬКА О.Д. Шановні колеги, щиро дякую за можливість висловити певні міркування щодо тих проблем, які об'єднують всіх небайдужих людей до проблеми дошкільного виховання, до проблеми дошкільної освіти, раннього розвитку дітей. Тож хочу сказати, що сьогодні дошкільна освіта. Вона регламентується низкою законодавчих документів і великою кількістю інших нормативно-правових актів. Проте я не буду їх озвучувати, ви всі з ними знайомі. Але я хочу зауважити, що є певні розбіжності та розмитості, які в них простежуються і саме тому є певна необхідність до їх оновлення і узгодження. Я цілком погоджуюся з Любомирою Степанівною щодо необхідності перегляду статті про заохочення педагогічних працівників, про фінансово-господарську діяльність закладів дошкільної... закладів дошкільної освіти. Я підтримую членів асоціації щодо необхідності підвищення соціального статусу працівників дошкільної галузі і необхідність їх більшого правового захисту, зауважу, що у законі, який ми сьогодні обговорюємо, який потребує оновлення, зовсім відсутній окремий розділ або стаття, який би регламентував ранній розвиток дітей, механізми реалізації цього розвитку. У своєму повідомленні Світлана Олександрівна наголосила, що є певна пропозиція, ініціатива від Національної академії педагогічних науки щодо створення державної програми розвитку дітей від 0 до 2 років, яка б і розкрила механізми, змістову частину і особливості надання таких освітніх послуг.

 З огляд у на те, що від 0 до 2 років діти більшу частину часу перебувають у родині, важливо розширити соціально-педагогічний патронат сім'ї, в якій зростають діти раннього віку, зокрема, потребує створення ресурсна, науково-методична та інформаційне забезпечення розвитку дітей раннього віку через розроблення певних методичних, практичних навчальних посібників та розвивального середовища, спрямованого на реалізацію програм розвитку дитини.

Існує проблема, яка пов'язана з мережею, з доступністю освіти, яку ми вважаємо можливо вирішити шляхом розвитку мережі закладів дошкільної освіти не лише державних, а й приватних форм власності для дітей раннього віку і дошкільного, які мають бути, супроводжуватися переглядом організаційних засад функціонування таких закладів освіти з урахуванням комплектації, наповнюваністю груп, тривалості перебування дітей і таке інше.

Окрім того, необхідно розробити організаційно-правові механізми державно-приватного партнерства в управлінні дошкільної освіти в закладах дошкільної освіти різних типів і форм власності, і розширити роль педагогічного патронату батьків, батьківських рад, громад при закладах дошкільної освіти різних типів. Тож потребує оновлення закон про ліцензування видів господарської діяльності з урахуванням специфіки організації суб'єктами педагогічної освітньої діяльності та підтримки саме державно-приватного партнерства.

Хочу сказати, що сьогодні тут зібралися небайдужі люди до проблеми дошкільної освіти. Зараз і підкомітетом з питань раннього розвитку та дошкільної освіти, Міністерством освіти і науки, Національної академії педагогічних наук уже зроблені певні шляхи і заходи щодо розв'язання цих питань. По-перше, було проведено аналіз ситуації системи дошкільної освіти, яка склалася в Україні, визначено певні проблеми, які потребують рішення. Це відбувалося завдяки спільним зустрічам і в Міністерстві освіти і науки, і в академії педагогічних наук.

Проблеми, які визначено, можна вирішити шляхом створення концепції дошкільної освіти, до якої долучилися – я закінчую, дякую – до розробки якої долучилися науковці академії педагогічних наук. Хочу зауважити, що ми беремо активну участь до створення базового компоненту дошкільної – оновлення базового компоненту дошкільної освіти.

І окрім того, користуючись нагодою, хочу запросити всіх на методологічний семінар, який буде присвячений такій актуальній проблемі, про яку нам наголосила на початку свого виступу заступник міністра про наступність між дошкільною початковою освітою, який відбудеться 9 квітня в рамках форуму, який проводить і організує Комітет з питань освіти і науки. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ольга Дмитрівна.

Зараз, я думаю, що ми почуємо про важливий аспект розвитку системи дошкільної освіти з точки зору і мережі. Бо коли ми кажемо про проблеми дошкільної освіти, вони багато в чому однакові для міської території та сільської місцевості, але є суттєві відмінності, в першу чергу це з точки зору саме мережі та черги. Я думаю, що є багато іншої цікавої інформації. Ми послухаємо в доповіді аналітика Аналітичного центру Асоціації міст України Людмили Анатоліївни Мозгової.

МОЗГОВА Л.А. Дякую, шановні колеги.

Вельмишановний Сергій Віталійович, шановні народні депутати, колеги, Любомира Степанівна, дякую за можливість долучитися до високопрофесійної дискусії, оскільки дійсно дошкільна освіта для нас є одним з надважливих питань, тому що Асоціація міст України представляє інтереси сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів, а саме до наших повноважень належить система дошкільної освіти та її фінансування.

Звісно, що ми говоримо про проблеми сьогодні, ми маємо говорити також і про здобутки дошкільної освіти. Але так звикли, що проблеми, вони викликають більш актуальну увагу. Дійсно наша система дошкільної освіти має безліч здобутків, однак ми маємо визначити проблеми. Я дуже дякую Сергію Віталійовичу і не буду наголошувати на тій проблемі, які ви наголосили... на якій наголосили ви у своєму вступному слові, це саме на неповному або взагалі частковому виконанні районними радами або районними державними адміністраціями питання пункту статті 89 Бюджетного кодексу України щодо фінансування закладів дошкільної освіти.

Дійсно Асоціація міст України провела дослідження в минулому році, але прикро відзначити, що попри ті рішення, які були здійснені і державними адміністраціями, і Кабінетом Міністрів України 20-й рік знову розпочався листами міст районного значення, селищ щодо недофінансування дошкільної освіти. Тому ми пропонуємо рекомендувати окремим районним радам та районним державним адміністраціям переглянути районні бюджети і прийняти рішення про внесення відповідних змін до них з метою збільшення бюджетного транспорту та повного забезпечення фінансування закладів дошкільної освіти, які фінансуються з цих бюджетів.

Але це така тимчасова ситуація, коли ми будемо вирішувати цю проблему. Надалі треба нам усім спільно працювати, і Міністерству освіти і науки, над розробленням і затвердженням нормативу фінансової забезпеченості закладів дошкільної освіти. Цей норматив дозволить нам визначити мінімальну забезпеченість і дозволить нам прорахувати, скільки коштів має виділятися з місцевого бюджету для того, щоб заклад дошкільної освіти функціонував належним чином.

По-друге, ми констатуємо наявність застарілих типових штатних нормативів закладів освіти. Я не хочу повторюватися, оскільки колеги сьогодні озвучували, але дійсно заклади потребують інформатиків, інженерів з охорони праці, вчителів іноземної мови, вчителів-логопедів та інших працівників. Це дозволить забезпечити якість освітнього процесу в закладах, у тому числі й осіб з особливими освітніми потребами.

По-третє, ми наголошуємо на недостатньому кадровому забезпеченні системи дошкільної освіти і низькій оплаті праці. Хочу сказати, що, наприклад, у місті Дніпрі на 2020 рік сьогодні 156 вакансій вихователів закладів дошкільної освіти, вони залишаються незакритими. Причиною такої ситуації є відсутність як фахової підготовки достатньої кількості педагогів, так і незадовільне матеріальне забезпечення працівників. І тут я буду говорити в аспекті тієї дискусії: ми сьогодні чули, що треба підвищувати заробітну плату, треба покращувати рівень матеріального забезпечення педагогів. Але ми маємо пам'ятати, що мають бути відповідні фінансово-економічні розрахунки до цього.

Я дякую Міністерству освіти і Любомирі Степанівні, яка сьогодні озвучила, що напрацьовується механізм, і цей механізм напрацьовується саме з такими економічними розрахунками. Я нагадаю, що з 1 вересня 2019 року вже було підвищено 10 відсотків – посадові оклади педагогічних працівників, але при цьому не виконано статтю 142 Конституції України і жодного компенсаторного механізму місцевим бюджетам не було забезпечено. Тобто місцевий бюджет, який приймався на рік, під час бюджетного року вони мали вносити зміни в свої бюджетні програми для того, щоб виконати цю постанову.

Я знаю, що Кабінет Міністрів окремі акти зараз напрацьовує, саме спрямовані на підвищення заробітної плати педагогічних працівників закладів дошкільної освіти. Але якщо вони, це підвищення буде покладено виключно на засновників закладів освіти, то може всупереч позитивним прогнозам призвести до ряду негативних наслідків. Тому що ми констатуємо, що є різною спроможність місцевих бюджетів.

Які ж можуть бути наслідки? Може бути скорочення значної кількості педагогічних та технічних працівників. Може бути збільшення понад дозволену законодавством наповнюваність груп, що погіршить санітарно-гігієнічні умови перебування дітей у закладах освіти, а в окремих випадках – призвести до закриття закладів дошкільної освіти.

Тому я ще раз наголошую, що Асоціація міст України наполягає на тому, щоб ми розробили механізм підвищення заробітної плати, але цей механізм має бути економічно обґрунтований і містити відповідні компенсатори для місцевих бюджетів.

По-четверте, органи місцевого самоврядування констатують відсутність коштів для будівництва, капітального ремонту устаткування закладів дошкільної освіти. Ми пропонуємо розробити державну програму зі співфінансування будівництва закладів дошкільної освіти з державного та місцевих бюджетів з урахуванням можливостей територіальних громад. Але коштів ДФРР недостатньо, тому така програма вкрай необхідна.

Також ми пропонуємо передбачити державну субвенцію на оновлення технологічного обладнання харчоблоків. Приємно чути, що харчоблоки оновлюються. Ми сьогодні чули виступи начальника управління освіти, де фінансування дійсно було спрямовано на це. Міністерство сьогодні запроваджує такі програми для шкіл. Я думаю, що є заклади освіти – дошкільної освіти, які також потребують такої програми.

По-п'яте, пропонуємо удосконалити механізм управління комунальними закладами дошкільної освіти. Ми сьогодні чули про те, що існує черга в заклади дошкільної освіти, однак ця черга існує не всюди. І на сьогодні є у нас громади, де відсутні діти, але заклади призупинили свою діяльність, але майно може бути використане тільки виключно для роботи з дітьми, тобто з тими дітьми, яких фактично в громадах немає. У той же час видатки цих громад ідуть на те, щоб просто утримувати приміщення.

Ми пропонуємо надати право органам місцевого самоврядування використовувати майно ліквідованих закладів освіти з урахуванням інших потреб громади. Це, наприклад, може бути надання медичних соціальних, культурних та інших послуг.

По-шосте, на часі розробка та прийняття нового Закону України про дошкільну освіту, органи місцевого самоврядування зауважують, що відсутність нового Закону про дошкільну освіту та ряду підзаконних актів у цій сфері не дають в повній мірі реалізувати вимогу Закону України "Про освіту". Тому просимо комітет пришвидшити їх прийняття, зокрема, передбачити у новому законі норми, надані комітету Асоціацією міст України в листі від 27 січня за номером 5-82. І також очікуємо, що ми увійдемо до складу робочої групи і просимо комітет підтримати цю нашу пропозицію.

_______________. (Не чути)

МОЗГОВА Л.А. Да. Я завершую. І насамкінець, Асоціація міст України підтримує рішення комітету, оскільки воно є обґрунтованим, воно є актуальним і воно потребує підтримки в усіх сферах. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Ми продовжує, в нас ще 2 виступи. Після цього – обговорення.

До слова запрошується керівник дошкільного навчального закладу номер 532 міста Київ Леся Василівна Братанова.

БРАТАНОВА Л.В. Дякую за надане слово. У сьогоднішніх умовах успіхи навчального закладу залежать не тільки від працівників, які в ньому працюють, а від батьків, які приводять у садочки дітей. Зміни в суспільстві не пройшли осторонь сучасної сім'ї, тому питання співпраці з батьками залишається одним з найвідкритійших для керівників закладів дошкільної освіти.

Законодавством передбачена співпраця з громадськими організаціями, піклувальними радами, з юридичними і фізичними особами, але немає прописано чіткого механізму щодо регулювання відносин між батьками та закладом дошкільної освіти, не визначено порядок взаємин між обома сторонами. Вивчаючи досвід Польщі для регламентації місця батьків в дитячому садку, польське суспільне товариство "Освіта" ще у 1990-х роках розробило карту прав та обов'язків для батьків, де чітко прописано, що батьки можуть вимагати від адміністрації та робітників закладу, та які обов'язки покладені на них. У 2017 році було скасовано положення про батьківські комітети. І воно насправді стало неактуальним. Тому ми з керівниками закладів дошкільної освіти пропонуємо розробити положення про партнерські стосунки між закладами дошкільної освіти і батьками та розробити протокол спілкування, який би регулював відносини між обома сторонами.

І друге питання, все-таки хочу повернутися до надання щорічної основної відпустки для керівників закладів дошкільної освіти. З повагою відношуся до кожного працівника і вихователя закладу дошкільної освіти. І дякую вам за те, що в них в цьому році вже 56 днів календарних, але керівник був і завідувачем, і управлінцем, і менеджером, і завгоспом. І якось прикро відчувати, що на сьогоднішній день ми залишаємося на рівні 42 днів календарних до основної щорічної відпустки. Ми просимо, прохання – висуваємо таке прохання, щоб ви переглянули і все-таки врегулювали це питання. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Леся Василівна.

І в нас ще один виступ. До слова запрошується головний редактор онлайн школи MCFR: Освіта Інна Ростиславівна Кіндрат.

КНІДРАТ І.Р. Я дякую за можливість долучитися. І я скажу як практик з достатньо чималим досвідом роботи у садочку більше двадцяти років вихователем-методистом, і зараз я говоритиму саме з цієї позиції. Деякі просто репліки, тому що багато з того, що хотілося сказати, вже прозвучало.

Отже, що стосується освітнього процесу змін, модернізації змісту освіти і професійного розвитку педагогів. Освітній процес: що зроблено, що ми маємо зараз? У нас знято жорстку регламентованість організації освітнього процесу. Ми маємо різні форми його організації: фронтальні, індивідуально-групові, підгрупові. Ми маємо право вибору: педагоги мають можливість відчувати дітей, враховувати їхні інтереси, змінювати кількість, тривалість занять, маємо варіативність. Інша справа, що не всі цим користуються на практиці.

Є різні програми і є можливість їх вибору. Ми маємо зараз цілу низку ефективних сучасних програм, технологій, авторських методик, у яких здійснено модернізацію змісту, наприклад, програма "Впевнений старт" з повним навчально-методичним супроводом для дитини, для вихователя і для батьків, програма, в якій реально реалізовано принцип наступності між дошкільною і початковою освітою, програма, яка націлена на новою українську школу. Ми маємо технологію методичного конструктору на основі ..... тематичного планування – це реальне забезпечення принципу інтеграції, зміст освіти, діяльності дітей і програма дошкільнятам "Освіта для сталого розвитку". Є технологія складання інтелектуальних карт планування, організації, є програма стрім-освіти, логік-освіти і то не все далеко. Ми сьогодні чули у виступі-доповіді Мирослави Степанівни... Любомири Степанівни, перепрошую, скільки в нас є порціальних програм. Тобто вони є, вони працюють, але в окремих дитячих садках, в окремих регіонах. І щоб ці програми і технології працювали, потрібно їх поширювати і про них потрібно знати людям на місцях. І тому от те, про що сьогодні теж говорилося, банк, має бути якийсь банк технологій і програм, місце, де можна знайти, можна побачити, ці і з авторами, і з концепціями, з практичними якимись засадами і з фотобанком, і з можливістю долучитися і навитися. Тобто із можливістю формувати запити щодо навчання, щодо опанування цими програмами, цими авторськими технологіями.  І проблема у нас дійсно є якості кадрів. Педагоги є різнорівневі: є аси, віддані справі і є випадкові. Але дефіцит кадрів зараз просто колосальний і підготовка їх також потребує трохи іншого рівня, ну, тут уже інші причини.

Є проблема у консервативності значної частини педагогічної спільноти, тобто більшою мірою це консервативність методів, свідомості. І щоб подолати цю консервативність потрібна педагогічна просвіта, оце, знову ж, ця програма, яка з підтримки тренінгів, семінарів, практики, онлайн навчання з опанування вихователями, підходів, методик і так далі.

Ми маємо і чудові дидактичні посібники зараз, багатоваріантні. Тобто це потужний ресурс для роботи з дітьми, його використовують хто як може, кому як вдасться, – знову ж таки із-за того, що ця стаття витрат не фінансується.

Найбільша проблема знову ж таки, одна з найбільших – перевантаженість груп. От до прикладу, да, ми зараз вивчаємо досвіди і закордонні різні, але досвід, наприклад, американських садочків показує, що ми працюємо не гірше і не менше, але вони результативніші, можливо, бо законом передбачено не більше 11 дітей на 1 педагога. І все, тут є можливість до всіх достукатися.

В мене ще одна така якась ремарка дискусійна. Йдеться про ……. , ми зараз говоримо про Закон про ранній розвиток і дошкільну освіту. Я особисто оце розмежування понять якось не дуже розумію, тому що я знаю: є ранній розвиток, є розвиток дитини дошкільного віку. Є ранній вік – є дошкільний вік. Освіта – це зовнішні впливи, супровід – це зовнішні впливи, догляд – зовнішні впливи, а розвиток – це внутрішній процес змін дитини. І ми розмежовуємо ранній вік – тобто внутрішні процеси, і дошкільну освіту – тобто зовнішні впливи. Це моя суб'єктивна думка,бачення, але не тільки моя: з розмов з колегами з практиками і з науковцями я винесла таку думку.

І загалом дуже добре, що ми маємо зараз на часі і розробку базового компоненту, і концепції. І дуже важливо закласти в них, зокрема, і ось ці, наприклад, навички 4К, фундамент, на якому має триматися наша освіта далі. Але дуже хочеться, щоб ми враховували ті прекрасні надбання, які у нас є, щоб ми їх поширювали, і щоб ми на цьому будували нашу реформу. Дякую всім за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, дякую, Інна Ростиславівна.

Колеги, ми вичерпали обов'язковий порядок виступів, і в нас є можливість для обговорення, для реплік з місця. Якщо до 1 хвилини, будь ласка, тільки на початку представляйтеся для того, щоб всі почули. Да, будь ласка.

МАКСИМЕНКО С.Д. (Тут воно так включається). Я – Максименко Сергій Дмитрович, академік-секретар і директор Інституту психології. Я хотів би звернути увагу на таку дихотомічну пару, яка якось трошки зникла, – це зміст, обдарованість і вектор розвитку суб'єкта. Саме психолого-генетичні підвалини і дають вектор того, щоб, які здійснювати соціальні і педагогічні впливи, щоб розвивалась дитина. Дитина розвивається, маючи цей сенситивний період, вона має реалізувати свої потенції, вони генетично закладені, вони остались у нас трошки за кадром.

Я хотів би звернути увагу, щоб ми внесли отакий, так сказати, пункт, – якщо це можна, якщо це в законі можна, – який полягає в тому, що врахувати максимально задатки, здібності ті, які можуть бути здійснені. Це генетично красива ідея, вона має реалізуватися і відновлювати фонд нашої нації – розумної, красивої. І ми про це до деякої міри забули. Ми забули – я вибачаюсь, що я – забули не тому, що ми не знаємо, а видно, формат нашого, так сказати, засідання, він більше до законопроекту ставився, а оця змістовна сторона, яку я вважаю такою ключовою, поскільки це осердя, це генетично вихідна одиниця нашого суспільства. Наша нація – це історія особистостей, ми повинні її зберегти. Спасибі вам.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да, дякую. Дякую, Сергій Дмитрович. Ви дійсно в кінці фактично відповіли. Я не думаю, що в законопроекті – в Законі про дошкільну освіту має бути прописано саме таким чином: виховати там і так далі. Це більше питання до стандартів, до програм і так далі. Але дякую, репліка прийнята.

Є в когось ще бажання із зали додати щось? У колег народних депутатів?

Колеги, шановна президія?

_______________. Колеги, сьогодні було почуто досить багато і від різних стейкхолдерів, від різних ланок дошкільної освіти, щось насправді порадувало, а щось трішки засмутило. Ми всі говоримо і ми розуміємо, що це є проблемою, і, власне, це одна з тих проблем, яку нам потрібно вирішити – це питання фінансування, це питання заробітної плати, фінансування матеріально-технічної бази. Не зважаючи на те, от ми зараз говоримо про новий закон, да, наші комітетські слухання, які присвячені, власне, розробці нового закону, а говоримо ми про фінансування, причому про те фінансування, яке забезпечується місцевими органами влади. Ми всі знаємо, хто є власниками дитячих садочків. І тому мені трішки шкода, що ми не так багато приділили уваги, власне, майбутньому, власне, майбутній системі раннього розвитку дітей, хоча трішки і про це поговорили. Ми розуміємо проблему з фінансуванням і, звісно, будемо її вирішувати. Але ми не можемо, ну, точніше, ми можемо, звісно, але це буде трішки по-ізуїтські з боку народних депутатів, якщо ми встановимо якусь планку мінімальну і піднімемо її для дошкільних навчальних закладів, точніше, закладів освіти. Проблема в тому, що виконувати це місцевим бюджетам. І Асоціація міст чудово знає, що не кожен селищний бюджет може взагалі собі це дозволити. І тому це одне з тих питань, які б ми теж би хотіли поговорити, але я думаю, що ми вже це проговоримо на трошки іншому рівні: з яких бюджетів все ж таки мало би фінансуватися дошкілля. Це теж один з... одне з питань, яке є питаннями і в нас під час обговорення на засіданні комітетів, на засіданні підкомітету.

Щодо нашого проекту рекомендацій наших слухань, в нас є пропозиція. Ну, в зв'язку із тим, що зараз частина народних депутатів з нашого комітету немає, є пропозиція обговорити їх, подумати. І ми, якщо ви не проти, ми би дали час до кінця тижня, наприклад, або до понеділка. Якщо у вас будуть зауваження і пропозиції до проекту рішення, все ж таки, нам письмово надіслати в комітет. Після цього я думаю, що  ми зберемо підкомітет з питань дошкільної освіти. І потім затвердимо це рішення на комітеті. Але ми би хотіли максимально почути всіх стейкхолдерів. І всіх, і кожного з вас. Насправді, тому що ми дуже розраховуємо на вашу допомогу при підготовці і самої концепції дошкільної освіти, розвитку дошкільної освіти, і при підготовці проекту закону. Дякую.

Дякую, всім, що сьогодні зібралися. Насправді було цікаво почути всі думки з різного боку. Дякую міністерству за те, що приділили нам час, і народним депутатам. Дякую, колеги.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Все спасибі. Слухання закінчено.