ПИТАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ У 2012 РОЦІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ НА 2013 РІК
2012 рік видався достатньо плідним в питаннях законодавчого врегулювання професійно-технічної освіти. Протягом року прийнято 6 законів, які спрямовані на вирішення цілого ряду проблем в організації професійної освіти і навчання в Україні як в навчальних закладах, так і на виробництві.
Без сумніву, всі прийняті закони важливі, але серед них найбільш очікуваним можна назвати Закон України “ Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення управління професійно-технічною освітою”, №5498-VI від 20 листопада 2012 року. Цей законодавчий акт спрямований на створення умов для більш оперативного прийняття управлінських рішень щодо професійно-технічної освіти та її ресурсного забезпечення, посилення ролі місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у формуванні робітничого потенціалу країни з максимальним врахуванням потреб регіонів у кваліфікованих робітниках. Детально з текстом цього та інших законів можна ознайомитись в законодавчий базі Верховної Ради України.
Не менш важливим є прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, Державного комітету телебачення і радіомовлення України”, №5460-VI від 16 жовтня 2012 року.
Цим законом у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні внесені зміни до 63 законодавчих актів, які регулюють діяльність низки центральних органів виконавчої влади, у тому числі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Державної служби інтелектуальної власності, Державної служби молоді та спорту, Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації, Державної інспекції навчальних закладів. Внесені зміни і до ряду статей Закону України “Про професійно-технічну освіту”. Зокрема, нового змісту набули норми щодо органів управління професійно-технічною освітою, визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері професійно-технічної освіти, а також центрального органу, що реалізує державну політику в цій сфері. Слід звернути увагу на те, що прийнятим Законом вилучені з чинного законодавства норми, які відносили міжгалузеву раду з професійно-технічної освіти до державних органів управління та надавали їй статус координаційного органу з питань визначення та впровадження державної політики в галузі професійно-технічної освіти.
Актуальним, враховуючи події щодо масового притягнення в останні два роки до відповідальності керівників ПТНЗ за порушення в організації виробничої практики учнів, є прийняття Закону України “Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності”, №5026-VI від 22 червня 2012 року. Серед багатьох інших він містить норми щодо професійно-технічної освіти, внесено зміни також до ряду статей Закону України “Про професійно-технічну освіту”, зокрема до статті 29 щодо організації виробничого навчання та виробничої практики. Нова редакція статті знімає положення про обов’язковість оплати виробничої практики. Така плата здійснюється роботодавцем якщо вона визначена договором.
Важливою подією стало прийняття Закону України “Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, №5499-VI від 20 листопада 2012 року. Згідно з цим законом державне замовлення формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного замовлення (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України), за поданням відповідних органів виконавчої влади з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у фахівцях та робітничих кадрах на ринку праці та обсягів видатків Державного бюджету України на зазначені цілі. При цьому передбачено, що розміщення державного замовлення на підготовку кадрів здійснюється на конкурсних засадах.
Не можна не згадати і про Закон України “Про професійний розвиток працівників”, №4312-VI від 12 січня 2012 року. Цей законодавчий акт регулює питання формального та неформального професійного навчання працівників, яке здійснюється роботодавцями безпосередньо на виробництві, а також на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах для потреб власної господарської та іншої діяльності.
Знаковою подією стало прийняття нової редакції Закону України “Про зайнятість населення”, №5067-VI від 05 липня 2012 року. І не лише тому, що він містить багато норм щодо професійного навчання громадян. В цьому законі втілені нові підходи до законодавчого врегулювання питань зайнятості громадян, реалізації гарантованих їх прав і свобод.
На деяких моментах зупинимось більш детально, оскільки вони мають безпосереднє відношення до професійної освіти і навчання.
Зокрема, згідно з новим законом громадяни віком від 45 років зі страховим стажем не менш ніж 15 років мають право до досягнення пенсійного віку на одноразове отримання ваучера для оплати навчання новій професії або підвищення своєї кваліфікації. Вартість такого ваучера встановлюється в межах вартості навчання, але не вище за 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Оплата ваучера здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Передбачені преференції і роботодавцям, які працевлаштовуватимуть певні категорії людей на нові робочі місця не менш ніж на 2 роки. Їм щомісяця компенсуватимуть фактичні витрати в розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу на місяць, за який сплачено внесок. Це стосується працевлаштування у тому числі і молоді, яка закінчила або припинила навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (протягом 6 місяців після закінчення або припинення навчання) і яку вперше приймають на роботу.
Закон стимулюватиме також і молодих спеціалістів, які закінчили навчальні заклади і вирішили поїхати працювати в сільську місцевість. За відповідною професією (спеціальністю) в селах і селищах тому молодому працівнику, який уклав трудовий договір терміном не менш як на 3 роки з підприємством, установою чи організацією, розташованими в таких населених пунктах, надається житло на строк його роботи та одноразову адресну допомогу в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України. Якщо ж молодий працівник пропрацює у такому населеному пункті не менш як 10 років, то житло передається йому у власність.
Посилена мотивація молоді до набуття певного досвіду роботи ще у період навчання. Учням і студентам професійно-технічних та вищих навчальних закладів цим Законом надано право на стажування в роботодавців строком до 6 місяців. При цьому в обов’язковому порядку в трудовій книжці робиться запис про стажування. Важливо, що на цей період на стажерів поширюються всі права й соціальні пільги, які встановлені для працівників.
Не зайвим буде нагадати і про те, що з прийняттям нової редакції Закону України “Про зайнятість населення” втратив чинність Закон України “Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”, №2150-IV від 04 листопада 2004 року.
Якщо говорити про перспективи законопроектної роботи у 2013 році, то слід зазначити, що цей період буде не менш напруженим.
У перші дні роботи Верховної Ради України нового скликання вже зареєстровано декілька законопроектів, які безпосередньо впливають на професійну освіту і навчання.
Найбільшим за кількістю запропонованих норм щодо змін чинного законодавства є проект Закону про внесення змін до Закону України “Про професійно-технічну освіту” та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення підготовки працівників робітничих професій, реєстраційний №1057 від 12 грудня 2012 року, поданий народними депутатами України Симоненком П.М., Кілінкаровим С.П., Зубчевським О.П., Буховцем О.Ю., Гончаровим С.В. Метою законопроекту є створення умов для підвищення ролі та престижності робітничих професій, підвищення якості професійно-технічної освіти, встановлення гарантій для працівників цієї сфери і здобувачів професійно-технічної освіти, запровадження пільг для підприємств, установ, організацій, які беруть участь у підготовці кваліфікованих робітників. Проект достатньо складний та суперечливий і потребуватиме копіткої роботи.
Невеликим за обсягом але надзвичайно важливим представляється проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення підготовки працівників робітничих професій, реєстраційний №1058 від 12 грудня 2012 року, поданий народними депутатами України Симоненком П.М., Кілінкаровим С.П., Зубчевським О.П., Буховцем О.Ю., Гончаровим С.В. Законопроектом пропонується розширити перелік витрат, дозволених для включення до податкової знижки і зменшення загального річного оподатковуваного доходу платника податку – фізичної особи за наслідками звітного податкового року на суму коштів, сплачених таким платником на корись професійно-технічних навчальних закладів на зміцнення їх навчально-матеріальної бази, а також на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському обороті і надається для виробничого навчання учнів. Крім того, пропонується звільнити професійно-технічні навчальні заклади від сплати збору за першу реєстрацію транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які передані їм у користування підприємствами транспортної промисловості.
Не менш важливою є норма, що запропонована в проекті Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо вдосконалення підготовки працівників робітничих професій, реєстраційний №1092 від 13 грудня 2012 року, поданого народним депутатом України П.М.Симоненком, якою пропонується включити підготовку кваліфікованих робітників в системі професійно-технічної освіти до захищених видатків Державного бюджету України.
Крім того, є ціла низка законопроектів, що репрезентують зміни в інших системах освіти, але які частково пов’язані з професійно-технічною освітою та певним чином впливають на її подальший розвиток.
Серед них проекти законів: про вищу освіту (№1187 від 28 грудня 2012 року); про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання окремих питань оподаткування в системі вищої освіти (№1188 від 28 грудня 2012 року); про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо врегулювання окремих питань організації фінансово-економічних відносин в системі вищої освіти (№1189 від 28 грудня 2012 року), поданих народними депутатами Калетніком Г.М., Ківаловим С.В., Сорокою М.П.; про вищу освіту (№1187-1 від 11 січня 2013 року), поданий народними депутатами України Яценюком А.П., Кличком В.В., Тягнибоком О.Я., Гриневич Л.М., Оробець Л.Ю., Павленком Р.М., Розенком П.В., Сичом О.М., Фаріон І.Д.
Особлива увага буде приділена законопроектам, що спрямовані на соціальний захист педагогічних працівників, у тому числі в системі професійно-технічної освіти. Це такі проекти законів: про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань освіти щодо вдосконалення державної політики в галузі освіти (№0905 від 12 грудня 2012 року, народний депутат Самойлик К.С.); про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення педагогічних, медичних і фармацевтичних працівників (№1062 від 12 грудня 2012 року, народні депутати Симоненко П.М., Цибенко П.С., Матвєєв В.Г., Байдюк Л.М.); про внесення змін до Закону України “Про освіту” щодо збільшення розміру пенсійного забезпечення педагогічних працівників та встановлення додаткових державних гарантій педагогічним та науково-педагогічним працівникам (№1124 від 19 грудня 2012 року, народні депутати Павловський А.М., Дубовой О.Ф., Дубіль В.О.) та інші.
Загалом на початок 2013 року в Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти опрацьовувалось майже 40 законопроектів. Їх кількість в подальшому зростатиме. Робота з таким обсягом проектів нормативних актів потребуватиме величезних інтелектуальних зусиль. Сподіваємось, що до неї долучаться Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, інші центральні та регіональні органи виконавчої влади, Національна академія педагогічних наук України та її галузеві інститути, навчальні заклади, об’єднання роботодавців, громадські організації. Спільні, цілеспрямовані, виважені дії, без сумніву, дадуть позитивний результат у вирішенні багатьох проблем системи професійно-технічної освіти та у пошуках адекватних відповідей сучасним викликам.
Вик. Головінов В.П. – головний консультант
т. 255-33-27