Зарубки на одвірках в домівках давно стали щасливою ознакою родин, у яких є діти. Бо це цілком природне прагнення — бачити й фіксувати траєкторію зростання маленької людини, нехай навіть у такий, дещо примітивний, спосіб. Колись так щороку відзначав моє прагнення вгору батько. Такі ж позначки на дверях не раз бачив у квартирах друзів і навіть іноземних партнерів.
Людям взагалі властиво відраховувати свій життєвий маршрут певними «мітками», етапами. Мабуть тому, що в кожного з нас час від часу виникає внутрішня потреба «звірити годинника», тобто проаналізувати зроблене, визначити відхилення і і похибки, щоб виправити їх і йти до своєї мети далі. А кінець чи початок чергового етапу — непоганий привід для цього.
На постійних вимірюваннях тримаються майже усі сфери і напрямки людської діяльності. Не кажучи вже про дослідження (маркетингові, наукові), де без систематичних вимірювань взагалі неможливо досягти потрібного результату.
І лише на ринку освітніх послуг, де відбувається відповідальний процес формування людського капіталу країни, систематичні моніторинги чомусь відсутні як такі…
Повний текст статті можна прочитати за посиланням:
http://www.golos.com.ua/article/293136