Діяльність Комітету

09 серпня 2016, 10:08

Рекомендації слухань у Комітеті від 15 червня 2016 року

Схвалено

Рішенням Комітету Верховної Ради України

з питань науки і освіти

від 6 липня 2016 року, протокол № 46

 

 

 

Рекомендації

слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти:

«Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення»

(15 червня 2016 року)

 

Учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти: «Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення» відзначають наступне.

В Україні за роки незалежності рівень розвитку інноваційної діяльності суттєво знизився і продовжується погіршуватися. Інноваційна активність підприємств у три - два рази нижче ніж в країнах Європейського Союзу. Україну перетворюють в постачальника на зовнішні ринки сировинних ресурсів та виробів з незначною доданою вартістю. Вона втрачає свої позиції у випуску наукоємної продукції.

 Валове нагромадження основного капіталу в Україні в 2015 році зменшилося до 20%. Стрімко зростає імпорт засобів виробництва, який досяг понад 60% валового нагромадження основного капіталу. Це у двічі вище, ніж в розвинених країнах. Індикатор інноваційної модернізації України – частка доданої вартості переробної промисловості у ВВП – за підсумками 2015 році знизився до 14 %, що відповідає показнику Республіки Корея шістдесятих років минулого століття.

У 2015 році Україна за Глобальним індексом інновацій (ГІІ) посіла 64 місце серед 141 економіки (в 2010 році займала 60 місце). Отже відбувається  негативна динаміка цього показника. Україна стає тотально залежною від імпорту, що становить загрозу інноваційним процесам в країні та її економічній безпеці.

Разом з тим, разом з тим, Україна входить до вісімки країн світу, які спроможні забезпечити повний цикл проектування та виробництва авіакосмічної техніки, входить до п’ятірки країн світу з повним циклом виробництва танків та до десятки найбільших суднобудівних країн світу. У нашій країні розвинуті високотехнологічні галузі промисловості, зокрема виробництво важкого машинобудування, енергетичного устаткування, приладобудування та медичної техніки, за якими подається найбільша кількість заявок на патенти.

На даний час Україна поки що зберігає достатній інтелектуальний потенціал, який здатний до генерації наукових ідей світового рівня, має визнані у світі наукові школи з математики, інформатики, фізики, хімії, медицини, ядерної фізики, радіоелектроніки, біотехнології, розробки нових матеріалів, інформаційних технологій, засобів зв’язку та телекомунікацій тощо.

Однак, з кожним роком Україна  все більше втрачає можливість забезпечити ефективне використання цього потенціалу на шляху до інноваційного розвитку та переходу до побудови суспільства знань, нового технологічного способу виробництва. Без реальних кроків держави в цьому напрямку, її активної проєвропейської позиції  щодо Лісабонської стратегії, Стратегії Європа 2020 – ініціатива Інноваційний союз, Дублінської декларації 2013 року – Відкриті інновації 2.0, Європейської хмарної ініціативи, Стратегії єдиного цифрового ринку, визначення пріоритетів та збільшення витрат на проведення наукових досліджень і розробок рухатись практично неможливо.

У 2015 році наукоємність ВВП становила 0,62 %, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету 0,21%. У 2016 році бюджетні витрати на наукові дослідження зменшено до  рівня 0,18% ВВП, що майже у десять разів нижче  показника, передбаченого Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». У Європейському співтоваристві частка обсягу витрат на наукові дослідження та розробки постійно зростає. За даними 2014 року наукоємність ВВП країн ЄС-28 у середньому становила 2,03%.

Світовий досвід свідчить, що особливу роль у функціонуванні національної інноваційної системи (далі - НІС) відіграє держава. Для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, її роль у регулюванні інноваційних процесів значно зростає.

Правова основа інноваційної діяльності в України формується законами України «Про пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності в Україні», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про інноваційну діяльність», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про наукові парки» тощо.

Питання  розбудови Національної інноваційної системи, як комплексної системи розвитку інноваційного процесу в Україні, вперше розглядались на парламентських слуханнях у 2007 році. У подальшому вони обговорювались на парламентських слуханнях «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів», у 2009 році. Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію розвитку національної інноваційної системи на 2009 -2013 роки. Це був період найбільшого прояву розуміння необхідності існування  такої системи в Україні.

Починаючи з 2010 року державними органами стали ухвалюватися закони та нормативно-правові акти, якими відкрито гальмувалися не тільки процеси  інноваційного спрямування, але й розвитку науки і освіти.

 Шляхом внесення змін і призупинення чинних норм законів законодавство в інноваційній сфері стало втрачати регулюючу роль держави та стимулюючі чинники розвитку інновацій. Було зупинено реалізацію Законів України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» "Про загальнодержавну комплексну програму високих наукомістких технологій", "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків", стримується реалізація Законів України "Про наукові парки", "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій", Скасовано переважну більшість державних цільових науково-технічних програм, у тому числі щодо розвитку інноваційної інфраструктури.

Законами про Державний бюджет України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України гальмується розвиток науки та використання результатів наукових досліджень, підготовка наукових та професійно-технічних кадрів, залучення коштів підприємств для спільної реалізації інноваційних проектів. 

За всі роки незалежності, за цими напрямами  ми досягли найнижчого рівня. Але падіння продовжується, що може стати критерієм неповернення.  Приймаються недостатньо обґрунтовані нові закони, які під гаслом реформ посилюють наявні проблеми, додають до вже існуючих нові проблеми, яких до цього не було, що збурює суспільство.

У національній доповіді «Інноваційна Україна 2020», що підготовлена НАН України, зазначається, що «основна причина невиконання законодавства у сфері науки та інновацій в Україні, складнощі його розроблення та ухвалення пов’язані з тим, що нормативно-правові акти ухвалюються за відсутності інноваційно-спрямованої економічної стратегії України».

Саме відсутність дієвої стратегії розвитку економіки України на базі знань призводить до поступової втрати сфери наукових досліджень і розробок, можливості оперативно впроваджувати їх результати в реальний сектор економіки, реагувати на світові науково-технологічні виклики та ефективно використовувати світові розробки у національних інтересах.

Як наслідок, Уряди України, особливо останні, порушують основні принципи управління, втрачають менеджерські функції щодо розвитку промисловості, виробництва та економіки у цілому. Відсутні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період, як то передбачено Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України». Заблоковано реалізацію пріоритетних напрямів розвитку інноваційної діяльності, згорнуті національні та державні цільові програми. Втрачається контроль над галузями виробництва. З ліквідацією Міністерства промислової політики України посилилися руйнівні процеси в космічній галузі, авіабудуванні та суднобудуванні.

Виникла диспропорція у підготовці фахівців. В Україні щорічно за бюджетні кошти готують спеціалістів у сфері економіки і права втричі більше, ніж фахівців з природничих та фізико-математичних наук, здатних генерувати нові знання, продукувати, адаптувати та використовувати передові технології, забезпечуючи інноваційний розвиток економіки. Крім того, значна частина підготовлених спеціалістів технологічно орієнтованих професій не працює за фахом.

Про втрату зацікавленості урядовців, включаючи керівництво Міністерства освіти і науки України, щодо інновацій свідчить і той факт, що не зважаючи на персональні запрошення, ними проігноровано виставку наукових досягнень і розробок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук  України, що була організована Комітетом 14-15 червня 2016 року у Верховній Раді України. 

У доповіді Міністерства освіти і науки України, представленій від Уряду України на цих слуханнях, не відображено інноваційну складову таких надзвичайно важливих галузей, як енергетики, медицини тощо. До структури інноваційної системи не включено Національну академію педагогічних наук України, Національну академію правових наук України, Національну академію мистецтв України, дослідницькі університети. Викликає занепокоєння тенденція щодо невиправданого перебільшення значимості закордонної науки та іноземних учених, що принижує національну свідомість і гідність вітчизняних науковців.

Водночас спостерігається небажання інтегруватися до Євопейського дослідницького простору через реалізацію його пріоритетів. Міністерство освіти і науки України не проводить постійний моніторинг розвитку Європейського дослідницького та інноваційного простору, не  бере участі в форумах, що впроваджують новий порядок денний інноваційного розвитку (Відкрита наука, Відкриті інновації, Відкритість до світу) та координують зусилля на вирішенні соціальних проблем, що стоять перед всіма країнами (Лундська декларація 2015 року). Замість використання наукової галузі України для спільного вирішення нагальних питань соціального та інноваційного розвитку ЄС та світу, з року в рік пропонується зберігати ще потужний науковий потенціал до кращих часів без його використання та відновлення. Діями уряду став вираз з доповіді Президента України до Верховної ради 2012 року – «економіка не здатна бути замовником у науки», а Стратегія сталого розвитку - Україна 2020 закріпила це шляхом віднесення науки та інновацій до розділу «Гордість». 

Незважаючи на проблеми, пов’язані з незадовільним виконанням законодавства в інноваційній сфері Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, вузівська наука завжди приділяли особливу увагу доведенню своїх наукових результатів до практичної реалізації. Національна академія наук України у 1999 році виступила ініціатором створення в Україні технологічних парків, у 2006 році з ініціативою створення наукових парків виступив Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут».
з 2004 року Національна академія наук  започаткувала конкурсний відбір та фінансування інноваційно–спрямованих проектів своїх установ. Метою цих конкурсів є доведення розробок наших учених до стадії впровадження.  Крім того, НАН України проводить активну роботу з провідними державними та приватними компаніями. Академією укладено та реалізуються угоди про співробітництво з ДП КБ "Південне", ДП «Антонов», компанією ДТЕК. В рамках цих угод на замовлення промисловців виконується комплекс  прикладних робіт на забезпечення ракетобудівної, авіабудівної та енергетичної галузей економіки нашої держави. Ці розробки могли б мати ще вагоміший ефект, та більш масштабне впровадження за підтримки держави та створення  дійсно сприятливого інноваційного клімату.

Така ситуація суттєво позначилася і на стані діяльності у сфері охорони промислової власності. В економіці України склалися вкрай несприятливі умови не лише для самої винахідницької діяльності, а і для використання винаходів. Винахідництво і раціоналізаторство втратили характер масового руху, що ускладнює розбудову економіки на інноваційній основі.

Про низьку ефективність винахідницької діяльності в Україні, що становить загрозу економічній безпеці держави, свідчать, зокрема, такі дані. У 2013 р. національними заявниками подано близько 13 тисяч заявок на винаходи і корисні моделі. Водночас, через несплату зборів за підтримання чинності патентів на винаходи і корисні моделі, втратило чинність 9,8 тисяч патентів національних власників (75%). При цьому  середній термін розгляду заявок на винаходи до видачі патенту складає близько 2-х років.

За даними Державної служби статистики України, в економіці використовується близько 4 тис. об’єктів промислової власності, в т.ч. 1,8 тис. винаходів (близько 7% від загальної кількості чинних патентів), 2,4 тис. корисних моделей (6%), 393 промислові зразки (4%). Отже, більшість захищених охоронними документами об’єктів патентного права у виробництві не використовуються і припиняють свій життєвий шлях відразу ж після розробки і отримання правової охорони.

В Україні відсутня система економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) щодо створення та комерціалізації об’єктів права промислової власності з метою формування цивілізованого ринку цих об’єктів. Зокрема, не визначені мінімальні ставки винагороди винахідникам, авторам за використання об’єктів патентного права, не запроваджені механізми державної підтримки зарубіжного патентування винаходів, створених за рахунок бюджетних коштів; відсутня методика визначення розміру шкоди, завданої порушенням прав на об’єкти промислової  власності.

Значна частина потенційно значимих винаходів, отриманих українськими винахідниками, заявляються напряму в патентні відомства зарубіжних країнах без подання попередньо заявки в патентне відомство України. Несанкціонований виток винаходів, так звана «патентна міграція» з України зростає. Рівень (патентів-втікачів) складає 10-12% щорічного обсягу патентування. Найбільш активні сектори міграції – медичні препарати, ІТ технології (системи та обладнання), фармакологія. Розширюється географія міграції: Російська Федерація, (51%), США (11%), Південна Корея (9%), Тайвань (3%), Німеччина (2%).

Особливі завдання щодо розвитку НІС України постають у зв’язку із поступовою реалізацією програм міжнародного співробітництва, у першу чергу - Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (2014 р.), зокрема – активізації участі у формування єдиного європейського наукового простору та інноваційного союзу із виконання зобов’язань України у Рамковій програмі Європейського Союзу з наукових досліджень та інновацій “Горизонт 2020”.

В Україні Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері науки, науково-технічної та інноваційної діяльності і трансферу технологій. На цю сферу спрямовано діяльність двох департаментів Міністерства освіти і науки України із загальною чисельністю менше 50 осіб, що вкрай недостатньо. Водночас, Мінекономрозвитку через Державну службу інтелектуальної власності України реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, яка є визначальною складовою інновацій. Така ситуація є вкрай неефективною  в системі управління інноваційною сферою. 

Незбалансованість державної політики, відсутність потужного органу виконавчої влади у сфері науки та інновацій призвели до того, що  Міністерство фінансів України перебирає на себе не властиві йому функції і порушуючи Конституцію України та норми чинних законів, вживає заходи, що  створюють додаткові проблеми та шкодять розвитку науково-технічного потенціалу  та інноваціям. Це стало причиною проведення  страйків та акцій протесту науковців і освітян.

Через брак фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності гальмуються модернізаційні процеси. Нинішній стан і тенденції фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні характеризуються такими особливостями:

- фінансові обмеження залишаються основним фактором гальмування інноваційної діяльності, що пов’язано з гострою нестачею власних фінансових ресурсів у суб’єктів інновацій;

- дефіцит власних коштів, що є основним джерелом фінансування інноваційної діяльності, спричинений незадовільним фінансовим станом підприємств, стагнацією промислового виробництва, та недоступністю зовнішніх джерел фінансування;

- висока вартість кредитних ресурсів, що є другим за значенням джерелом фінансування інноваційної діяльності, ускладнює їх залучення до фінансування інноваційних проектів, особливо для низькорентабельних підприємств, які потребують технологічної модернізації, неспроможні залучати довгострокові кредити на здійснення інновацій;

- відсутність збалансованої податкової політики в контексті децентралізації влади, зокрема, з питань впровадження нової методики нормативної грошової оцінки земельних ресурсів та непомірного зростання земельного податку, призводить до значного скорочення або ліквідації державно-приватного партнерства у сфері інноваційного розвитку;

- державна підтримка інноваційної діяльності у формі прямого фінансування має суттєві бюджетні обмеження та не узгоджена з пріоритетами інноваційного розвитку. Значна частина бюджетних асигнувань надається добувним підприємствам, низько- і середньотехнологічним виробництвам, що не сприяє прогресивним структурним змінами.

Домінування механізмів самофінансування інноваційної діяльності і обмеженість зовнішніх джерел залучення коштів спричинює консервацію існуючої технологічної структури економіки, не забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів у наукомісткі технології, гальмує прогресивні структурні зрушення у національному господарстві, що обумовлює потребу вдосконалення законодавчого забезпечення механізмів фінансування науково-технологічної та інноваційної діяльності.

Учасники слухань зазначають, що до основних проблем, пов’язаних з регуляторною дією національного законодавства в інноваційній сфері України та розвитком НІС, належать:

– низький рівень інноваційної та виконавчої культури, незабезпечення виконання законів та порушення вимог законодавства;

– відсутність довгострокових програм розвитку національної економіки, заснованої на інноваціях;

– відсутність скоординованої діяльності органів державної влади, спрямованої на інноваційний розвиток країни;

– невиконання, визначених законом, механізмів реалізації пріоритетів інноваційної діяльності;

– відсутність комплексного застосування механізмів державного впливу (фінансових, кредитних, податкових тощо) для досягнення інноваційних пріоритетів;

– невідповідність законодавства в сфері інтелектуальної власності міжнародним правовим нормам;

– нерозвиненість інноваційної інфраструктури (дослідницьких університетів, технопарків, наукових парків, кластерів, високотехнологічних інноваційних підприємств, інноваційних бізнес-інкубаторів);

– відсутність ефективних механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок, що призводить до втрати державою щорічно значних бюджетних надходжень;

– низький рівень інноваційної активності, зокрема малого та середнього інноваційного підприємництва;
– недостатність готових технологічних рішень для їх впровадження бізнесом;
– не сформованість мотиваційного механізму до переходу реального сектору економіки на інноваційний шлях розвитку. 

Відсутність в Україні зацікавленості в інноваційному розвитку на політичному рівні, гальмування підтримки інноваційної діяльності, а то і пряма протидія їй основних фінансових та економічних міністерств в умовах, коли країни світу  інтенсивно розвивають інноваційну сферу (насамперед держави – члени ЄС), вимагає аналізу соціальних та економічних причин такого становища та вироблення шляхів його невідкладного поліпшення.

Реалізуючи прийняті Верховною Радою України засади зовнішньої і внутрішньої політики, прокладаючи курс до Європи, формуючи відповідні плани входження України до Європейського Союзу та враховуючи низку невирішених проблем щодо розвитку національної інноваційної системи, а також стан виконання законів України та постанов Верховної Ради України щодо наукової,  науково-технічної та інноваційної політики України, учасники парламентських слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти рекомендують:

 

1.          Верховній Раді України:

1) з метою посилення контролю та відповідальності за реалізацією законів України, рішень Верховної Ради України відновити у Верховній Раді України проведення Днів Уряду із звітами членів Уряду за конкретними напрямами їх діяльності та прийняттям за результатами розгляду відповідних Постанов Верховної Ради України. Внести відповідні зміни до Регламенту Верховної Ради України.; 

2) провести у першому півріччі 2017 року парламентські слухання з питання розвитку в державі Національної інноваційної системи;

3) прискорити розгляд проектів Законів України:

  «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності технологічних парків» (реєстр. № 2216а від 01.07.2015);

          «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій в реальний сектор економіки через індустріальні парки» (реєстр. № 2554а від 31.08.2015);

          «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо розвитку вітчизняного виробництва шляхом стимулювання залучення інвестицій в реальний сектор економіки через індустріальні парки» (реєстр. № 2555а від 31.08.2015);

          «Про внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» щодо підвищення державної підтримки Національної академії наук України та національних галузевих академій наук (реєстр.№4477 від 21 04.2016)

          «Про вищу освіту» щодо вступу до аспірантури та діяльності спеціалізованих учених рад (реєстр.  №4783 від 16.06.2016);

          «Про внесення змін  до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо уточнення деяких положень (реєстр. № 4349 від 04.04.2016)

          4) з метою підвищення інноваційної культури та готовності громадян до інноваційного типу діяльності, висвітлення діяльності наукових шкіл та досягнень вітчизняної науки запровадити на каналі Верховної Ради України постійну рубрику;

          5) при формуванні основних напрямів бюджетної політики на 2017 рік та подальші роки, а також проекту закону України про державний бюджет України на 2017 рік виходити з вимог  Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо забезпечення базовим бюджетним фінансуванням.

 

2.                  Кабінету Міністрів України:

1) провести протягом півроку спеціальне засідання Уряду України на якому визначити першочергові кроки щодо становлення інноваційної економіки та  формування  національної інноваційної системи;

2) заслухати на своєму засіданні реалізацію  Постанови Верховної Ради України №182-VIII від 11 лютого 2015 року, розробити конкретні заходи щодо реалізації тих положень, що не виконанні, та до 1 жовтня 2016 року надати відповідну інформацію до Верховної Ради України;  

3) при підготовці проекту Закону України про Державний бюджет України на 2017 рік виходити з вимог Закону України, у тому числі  щодо бюджетного фінансування науки на рівні 1,7% ВВП та виходу на цей показник до 2020 року,  з врахуванням цього визначити обсяги базового бюджетного фінансування усіх академій, університетів, наукових установ та обсяги коштів, що спрямовуються на конкурсній основі  для фінансування наукових, науково-технічних програм, проектів та надання грантів;

4) прискорити імплементацію Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», законодавства та практики Європейського Союзу щодо інноваційної діяльності, з врахуванням вимог Лісабонської стратегії;

5) враховуючи міжгалузевий характер відносин у сфері інтелектуальної власності, провести реорганізацію Державної служби інтелектуальної власності України в Державну службу України з питань інтелектуальної власності як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів. Зокрема, покласти на новоутворену державну службу сприяння трансферу (передачі) та поширенню технологій, надання правової охорони сортам рослин та породам тварин;

6) внести до 1 вересня 2016 року на розгляд Верховної Ради України проекти законів України «Про підтримку та розвиток інноваційної діяльності», «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання інновацій)», «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо стимулювання інновацій)», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інновацій», розроблених Міністерством освіти і науки України, передбачивши:

дієві механізми державної підтримки суб’єктів господарювання для впровадження інновацій;

вдосконалення процедури здійснення експертизи та державної реєстрації інноваційних проектів, умов надання підприємствам статусу інноваційних;

проведення, в умовах децентралізації влади, збалансованої політики розвитку Національної інноваційної системи на рівні органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

утворення Фонду розвитку інновацій, за типом «фонд фондів», як єдиної державної установи, діяльність якого спрямована на надання державної фінансової підтримки інноваційній діяльності суб’єктів господарювання;

спрощення ведення спільної діяльності державних вищих навчальних закладів та наукових установ та суб’єктів господарювання приватної форми власності, приведення положень щодо договорів про спільну діяльність у відповідність до законодавства та практики Європейського Союзу;

реалізацію положень частини третьої статті 60 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в частині включення до власних надходжень бюджетних установ (державних наукових установ та вищих навчальних закладів) коштів отриманих у вигляді дивідендів, розпорядження частками (акціями) у статутних капіталах господарських товариств шляхом внесення змін до статті 13 Бюджетного кодексу України;

створення умов для розвитку венчурних фондів фінансування інноваційних проектів та залучення інститутів спільного інвестування, що діють згідно із Законом України «Про інститути спільного інвестування»;

механізм захисту прав інтелектуальної власності на науковий та науково-технічний (прикладний) результат, що створені за рахунок коштів державного бюджету, з метою підвищення ефективності вкладення бюджетних коштів у наукові дослідження;

7) прискорити внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання деяких питань стимулювання діяльності у сфері трансферу технологій», що розробляється Міністерством освіти і науки України, передбачивши:

забезпечення отримання установами та організаціями державної системи науково-технічної та патентної інформації кон'юнктурно-економічної інформації з іноземних джерел та баз даних;

здійснення закордонного патентування перспективних винаходів за кошти державного бюджету;

запровадження субсидіювання проектів із створення високотехнологічних виробництв вітчизняними промисловими підприємствами за участю вітчизняних наукових установ або вищих навчальних закладів;

8) враховуючи надзвичайну важливість розвитку системи науково-технічної інформації, її впливу на інноваційні процеси провести аналіз реалізації Закону України «Про науково-технічну інформацію», до 1 вересня 2016 року  подати відповідну інформацію; 

9) розробити згідно Постанови Верховної Ради України № 182-VIII від 11 лютого 2015 року  Стратегію інноваційного розвитку України, в якій, зокрема, визначити структуру Національної інноваційної системи та її ключових елементів і зв’язків між ними, забезпечивши взаємоузгодженість і компліментарність промислової, науково-технічної та інноваційної політики України. До 1 жовтня 2017 року подати проект Стратегії до Верховної Ради України; 

10) забезпечити внесення відповідних змін та доповнень до стратегічних нормативно-правових актів у інноваційній сфері – зокрема чинних концепцій та стратегій розвитку окремих галузей економіки з метою посилення інноваційної складової стратегічного соціально-економічного розвитку; посилити зв'язок міністерств з Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук та вченими університетів щодо розробки стратегічного розвитку відповідних галузей економіки, розробки галузевих програм, зобов’язати міністерства включати до складу колегій, консультативно-дорадчих органів та робочих груп провідних вітчизняних вчених;

11) до кінця 2017 року розробити Стратегію розвитку сфери інтелектуальної власності, узгодивши її з положеннями Стратегії інноваційного розвитку України;

12) до кінця 2017 року розробити та затвердити відповідно до статті 6 Закону України «Про інноваційну діяльність» державну цільову програму розвитку інноваційної інфраструктури на 2018 – 2022 роки;

13) розробити державні цільові програми:

прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку;

підтримки технологічних стартап-компаній щодо розвитку інноваційного підприємництва в різних галузях економіки;

розвитку сучасних транспортних зв’язків з Європейським Союзом та пасажирських перевезень по залізницях України, у тому числі мережі вузькоколійних туристичних залізниць  на 2017-2022 роки;

14) передбачати щорічно у державному бюджеті видатки на реалізацію пріоритетних напрямів науки і техніки та інноваційної діяльності, визначених законами  України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»;

15) передбачати щорічно у державному бюджеті видатки на бюджетну програму сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ для реалізації їх інноваційних та інвестиційних проектів;

16) передбачати щорічно у державному бюджеті видатки для проходження відповідного стажування або навчання за кордоном осіб, що претендують на здобуття вченого звання доцента та професора;

17) підготувати зміни до Бюджетного кодексу України щодо надання бюджетним установам (вищим навчальним закладам і науковим установам) права отримувати дивіденди від діяльності наукових парків, господарських товариств, створених для комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності, майнові права на які належать цим установам

18) внести зміни до Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296 в частині не розповсюдження цього порядку на укладання науковими установами та вищими навчальними закладами договорів про спільну діяльність без об’єднання вкладів;

19) внести зміни до Кодексу України про адміністративні порушення щодо відповідальності громадяни та юридичних осіб за порушення встановленого порядку патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах;

20) вжити заходів щодо запровадження прискореної експертизи заявок на винаходи, безумовного  виконання норми статті 6 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» щодо першочергового розгляду заявок на винаходи, що відповідають середньостроковим пріоритетним напрямам загальнодержавного рівня;

21) з метою сприяння комерційній реалізації інноваційного потенціалу українських винахідників, інженерно-технічних працівників і науковців, просуванню вітчизняних розробок на вітчизняний та зарубіжний ринки удосконалити механізм виявлення, поповнення і супроводження бази даних Укрпатенту «Перспективні винаходи України»;

22) Доручити Міністерству освіти і науки України:

22.1) при розробці структури Національної інноваційної системи передбачити  підсистеми «інноваційна культура», «інформаційні технології, продукція та послуги», заходи щодо правового та інформаційного забезпечення, популяризації науки та інновацій, освіти впродовж життя;

22.2) забезпечити підготовку інноваційних менеджерів та експертів, спроможних здійснювати якісне техніко-економічне обґрунтування та реалізацію інноваційних проектів;

22.3) створити сервісні центри щодо надання інформаційно-консультативної допомоги в оформленні заявки і конкурсної пропозиції з метою залучення широкого кола українських інноваторів у Програмі “Горизонт-2020”;

22.4) розробити пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавчих актів щодо надання права державним навчальним закладам і науковим установам самостійно використовувати та розподіляти кошти, одержані за результатами досліджень і надання послуг та від надходжень з надання права на використання об’єктів інтелектуальної власності на підставі ліцензійних договорів та інших форм комерціалізації результатів наукової та науково-технічної діяльності;

22.5) розробити пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавчих актів щодо звільнення підприємств і організацій від сплати податку на додану вартість, зменшення земельного податку при виконанні ними науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в рамках реалізації інноваційних проектів з направленням цих коштів на розвиток науково-експериментальної бази;

22.6) розробити пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавчих актів щодо порядку оренди майна державних наукових установ, що функціонують у організаційно-господарській формі «державне підприємство», з метою приведення його до умов оренди академічних наукових установ;

22.7) урегулювати питання надання вищим навчальним закладам  та науковим установам права самостійно вирішувати питання оренди приміщень для стартапів, які діють впродовж двох календарних років з моменту їх державної реєстрації і створені на базі   вищих навчальних закладів  та наукових установ МОН України з урахуванням результатів їх науково-інноваційної діяльності;

22.8) розробити пропозиції щодо запровадження системи державного замовлення на інноваційну продукцію;

22.9) забезпечити розробку та запровадження Державної системи розвитку наукових ідей, інтелектуального розвитку та винахідництва на рівні початкової, середньої та вищої школи, зокрема шляхом:

- організації навчальних курсів із обов'язковим включенням до підручників початкових, середніх і старших класів основ винахідництва, технічної творчості та інтелектуальної власності;

- створення центрів винахідництва за підтримки МОН України та Державної служби інтелектуальної власності України;

- проведення конкурсів винаходів дітей на рівні: шкільний конкурс → районний конкурс → міський конкурс → національний конкурс;

- запровадження програм допомоги вступу до ВНЗ для обдарованих дітей-винахідниківів;

- проведення конкурсів винаходів студентів, забезпечення переможців стипендіями та поїздками на конкурси за кордон;

- підготовка викладачів для початкової та середньої школи з винахідництва та технічної творчості;

- відкриття магістратури у вищій школі за спеціальністю «Управління творчістю», подальше поширення магістратур «Інтелектуальна власність», «Управління інноваційною діяльністю» тощо, запровадження викладання навчальних курсів з інформаційного права, права інтелектуальної власності і правового забезпечення інноваційного розвитку та відновлення викладання курсу з інтелектуальної власності як обов’язкового;

22.10) забезпечити розробку нормативних документів щодо генерації кадрового ресурсу інноваційного розвитку - наскрізної (від дошкільної до післядипломної) підготовки фахівців в галузі природничих наук, технологій, інженерії, математики, які здатні створювати нові знання, продукувати, адаптувати та використовувати передові технології;

22.11) активізація проведення науково-популярних та освітніх програм через засоби масової інформації;

22.12) передбачити в бюджетах вищих навчальних закладів та наукових установ МОН України фінансові ресурси на проведення обов'язкових виплат з індексації заробітної плати і підвищення посадових окладів науковим та науково-педагогічним працівникам, а також капітальні витрати на облаштування та переоснащення наукових лабораторій, центрів колективного користування сучасною технікою і обладнанням;

22.13) вирішити питання оплати доступу до інформаційних ресурсів наукової періодики, зокрема БД SCOPUS і WEB of SCIENCE, та підвищення публікаційної активності ВНЗ у виданнях, які індексуються зазначеними базами даних, а також українського індексу наукового цитування, інтегрованого з WEB of SCIENCE та/або SciVerse Scopus, що дасть можливість проводити моніторинг діяльності наших вчених як в межах України, та і на міжнародному рівні;

22.14) запровадити згідно Закону України «Про вищу освіту» діяльність дослідницьких університетів, при наданні статусу дослідницьких університетів обов’язково враховувати інноваційну компоненту їх діяльності;

23) Доручити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України:

23.1) розробити пропозиції щодо законодавчого врегулювання умов спрямування інвестицій та технологій (в т.ч. зарубіжних) в інноваційний розвиток промисловості;

23.2) удосконалити Методичні рекомендації з розроблення інвестиційного проекту, для реалізації якого може надаватися державна підтримка, спрямованого на інноваційний розвиток промислових підприємств;

23.3) прискорити розробку проекту Порядку використання коштів бюджетної програми сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ для реалізації їх інноваційних та інвестиційних проектів;

23.4) передбачити у бюджетному запиті на 2017 рік виділення коштів на бюджетну програму сприяння розвитку виробничо-орієнтованих наукових установ для реалізації їх інноваційних та інвестиційних проектів;

23.5) розробити пропозиції щодо механізму створення транскордонних індустріальних парків, які можуть стати дієвим механізмом прискорення євроінтеграційних процесів в Україні;

24) Доручити Міністерству охорони здоров'я України:

24.1) ініціювати питання створення Координаційного центру інновацій у медичній і  фармацевтичній галузі та  відповідних науково-виробничих кластерів;

24.2) забезпечити нормативно-правовий супровід і щорічне проведення аналізу імпорту фармацевтичних продуктів, що є вихідними для фармацевтичного виробництва в Україні, побудову за цими стратегічними товарами балансів і здійснення прогнозних розрахунків динамічних зрушень його складових (імпорту, внутрішнього споживання, експорту;

25) Доручити Міністерству оборони України

25.1) вдосконалити відомчу нормативну базу в сфері оборони щодо науково-технічної сфери з метою реалізації вимог Закону України від 2 жовтня 2012 року № 5407 “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”;

25.2) на виконання положень Закону України від 2 жовтня 2012 року №5407 “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”:

створити (визначити) підрозділ, відповідального за питання трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності у Міністерстві;

внести зміни до наказу Міністра оборони від 13.01.2007 №9 “Про затвердження Положення про організацію наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України” щодо порядку передачі майнових прав на технології, створені за бюджетні кошти;

розробити Порядок проведення державної експертизи технологій в Міністерстві;

внести зміни до наказу Міністра оборони від 13.01.2007 №9 “Про затвердження Положення про організацію наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України” щодо порядку погодження трансферу та реєстрації технологій, створених за державні кошти, які передаються юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах;

25.3) розробити спільно з Національною академією наук України та Національною академію правових наук України :

пропозиції щодо внесення змін та доповнень до деяких законодавчих і нормативних актів, що регулюють питання створення та виробництва озброєння, військової і спеціальної техніки (у частині правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності) з метою врегулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, пов'язаних з провадженням діяльності на всіх стадіях життєвого циклу озброєння, військової і спеціальної техніки;

проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо об’єктів права інтелектуальної власності, створених під час виконання державного контракту з оборонного замовлення)» з метою встановлення особливостей набуття та здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти інтелектуальної власності, створені під час виконання державного оборонного замовлення;

26) Доручити Міністерству соціальної політики України:

26.1) актуалізувати на інноваційній основі Державну програму "Про подальший розвиток вітчизняного виробництва засобів реабілітації інвалідів" і забезпечити її реалізацію;

26.2) сприяти впровадженню передових технологій при виготовленні протезно-ортопедичних виробів в галузі та на базі УкрНДІпротезування;

26.3) організувати підготовку фахівців (протезистів, ортезистів) з урахуванням вимог ISPO на базі ХНУРЕ та УкрНДІпротезування;

27) Доручити Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України:

щорічно передбачати виділення частини коштів програм регіонального розвитку на реалізацію програм інноваційного розвитку регіонів;

28) Доручити Міністерству екології та природних ресурсів України:

28.1) розглянути питання щодо створення Координаційного центру інновацій у екологічній галузі та створення екологічних науково-виробничих кластерів;

28.2) ініціювати розроблення екологічних проектів, що пов’язані з розбудовою Збройних Сил України та з відновленням територій проведення АТО;

28.3) організувати підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів для розроблення і реалізації інноваційних екологічних проектів;

29) Доручити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України разом з залученням міністерств, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України:

розробити Стратегію розумної спеціалізації України на основі відповідної стратегії ЄС для забезпечення замовлень для науки та становлення інноваційного розвитку держави через використання Європейського єдиного та цифрового ринку;

30) Доручити Фонду Державного майна України:

надати до 1 жовтня 2016 року інформацію щодо реалізації норм  Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо оцінки інтелектуальної власності при приватизації протягом 2010-2015 років підприємств та організацій та тих об’єктів, які включені до плану приватизації у 2016 році;

31) Доручити Національній академії наук України разом та національним  галузевим  академіями  наук України:

31.1) взяти участь розробці ключових документів у сфері інноваційної політики, зокрема Стратегії інноваційного розвитку України та відповідних державних, галузевих  та регіональних програм науково-технічної та інноваційної спрямованості;

31.2) підготувати пропозиції щодо удосконалення процесів комерціалізації результатів досліджень і розробок в частині внесення змін в існуючі нормативно-правові акти, проекти профільних законів, Податкового кодексу, та створення відповідних організаційних структур, зокрема на базі установ Національної академії наук України та національних галузевих академій;

31.3) скласти Перелік інноваційних розробок, готових до впровадження, із врахуванням пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, визначених законом, та зазначенням галузі (галузей) економіки, де такі розробки можуть бути застосовані, та очікуваним економічним ефектом від їх впровадження;

31.4) спільно з органами державної влади, які здійснюють управління у окремих галузях економіки, підготувати галузеві програми розвитку, спрямовані на активне використання вітчизняних інноваційних розробок, передбачених Переліком інноваційних розробок, у тому числі шляхом закупівлі найбільш важливих з них за державні кошти за системою «Prozzoro».

32) Доручити Національній академії правових наук України  за участю Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України:

32.1) розробити проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про індустріальні парки» із метою включення положень щодо використання майнових прав інтелектуальної власності при створенні і функціонуванні індустріальних парків, що сприятиме використанню новітніх технологій;

32.2) розробити проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо запровадження тимчасових фіскальних стимулів для розвитку мережі індустріальних парків» із метою запровадження державних стимуляторів підтримки розвитку мережі індустріальних парків, які потрібні на стадії їх створення і функціонування;

32.3) розробити проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України в частині запровадження норм прискореної амортизації для інвестиційних проектів», що дозволить під час життєвого циклу інвестиційних проектів частково їх реінвестувати та регулювати їх ліквідність;

32.4) розробити проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зняття регуляторних бар'єрів для розвитку державно-приватного партнерства в Україні та стимулювання інвестицій)» із метою подолання недоцільних обмежень в законодавчих актах (зокрема, в законах України «Про державо-приватне партнерство», «Про інвестиції», «Про інвестиційну діяльність», у Податковому кодексі України) стосовно використання механізмів державно-приватного партнерства та інвестування інноваційної, наукової та науково-технічної діяльності, а також зняття обмежень в частині використання майнових прав інтелектуальної власності;

32.5) розробити проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення привабливих умов для розробки та комерціалізації інтелектуальної власності в Україні» із метою запровадження сприятливих умов для розробки та комерціалізації об‘єктів інтелектуальної власності, що має сприяти подоланню інерційності інноваційної діяльності, незацікавленості до творчої діяльності винахідників, раціоналізаторів, науковців (це суттєво знижує науково-технічний потенціал країни);

32.6) розробити проект Закону «Про передачу малим і середнім підприємствам результатів науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт на пільгових умовах», який спрямований на реалізацію Концепції загальнодержавної програми розвитку малого та середнього підприємництва на 2014 – 2024 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 641-р. Метою законопроекту є підвищення ролі місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у підтримці розвитку малого і середнього підприємництва, зокрема шляхом:

- розроблення та виконання регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва на основі впровадження результатів науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт;

- розвитку співробітництва у сфері інноваційної діяльності між державою, суб’єктами малого і середнього підприємництва, вищими навчальними закладами та науково-дослідницькими установами;

32.7) Розробити спільно з Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та Міністерством освіти і науки України проект Закону «Про участь малого і середнього бізнесу в інноваційних програмах». Законопроект спрямований на реалізацію Концепції загальнодержавної програми розвитку малого та середнього підприємництва на 2014-2024 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 641-р. Метою законопроекту є створення сприятливих умов для провадження діяльності суб’єктами малого і середнього підприємництва, підтримки та розвитку такого підприємництва шляхом впровадження інноваційних технологій. Удосконалення механізмів підвищення ефективності та розширення сфери застосування інструментів державної підтримки інноваційної діяльності суб’єктів малого і середнього підприємництва шляхом надання грантів, прямого інвестування інноваційних проектів, державного замовлення на розроблення і впровадження новітніх технологій за пріоритетними напрямами, сприяння інтеграції суб’єктів малого і середнього підприємництва в національні та міжнародні інноваційні і технологічні кластери;

3. Місцевим органам самоврядування:

1) активізувати діяльність щодо розробки та формування регіональних науково-технічних та інноваційних програм з реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, розвитку інноваційної інфраструктури та створення фондів підтримки інноваційної діяльності;

2) передбачати щорічно у бюджеті громад видатки на реалізацію регіональних науково-технічних та інноваційних програм;

3) сприяти реалізації державної інноваційної політики, розвитку Національної інноваційної системи та індустріальних парків шляхом надання преференцій за користування земельною ділянкою, оренди будівель, споруд та іншого державного та комунального майна.

 

Перший заступник

Голови Комітету                                                                                                                                                                                         О.В. Співаковський