Діяльність Комітету

08 червня 2016, 15:32

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ щодо стану та проблем діяльності в інноваційній сфері (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України) Поточний стан розвитку інновацій

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

щодо стану та проблем діяльності в інноваційній сфері

(Міністерство економічного розвитку і торгівлі України)

Поточний стан розвитку інновацій

 

Сучасний розвиток світової економіки визначається інтенсивним зростанням рівня інтелектуалізації як праці так і засобів виробництва, що дозволяє створювати нові якісні конкурентоздатні товари та послуги з високою долею доданої вартості. Визначальним елементом в ланці створення такої продукції є знання та носії цього знання – інтелектуальний капітал країни. Економіка знань – є безальтернативним пріоритетним стратегічним напрямом для розвитку як суспільства так і держави. Для України трансформація застарілої сировинної економіки в сучасну інтелектуальну є вкрай актуальною.

Розвиток та підтримка вітчизняних високотехнологічних галузей є складовою частиною довгострокового процесу розбудови конкурентоздатної інноваційної економіки – економіки знань, головний напрям якої є процес комерціалізації знань.

Поточна модель функціонування та державного регулювання економіки не забезпечує належних стимулів для створення і розвитку високотехнологічних виробництв в Україні. Високотехнологічні галузі формують:

6 % ВВП;

5,5 % експорту.

Наукоємність ВВП (витрати на виконання наукових досліджень як частка від ВВП в Україні)  складає 0,77%.

Таким чином економіка України орієнтована на виробництво традиційної індустріальної продукції з низькою валовою доданою вартістю, яка реалізується на насичених, безперспективних для подальшого розвитку ринках. Переважно на забезпечення потреб сировинної економіки спрямовані  розробки та дослідження наукових установ.

Технологічний розрив між Україною та розвиненими країнами щороку поглиблюється. Ліквідація відставання потребує системних змін в методах державного регулювання розвитку економіки, освіти, формуванні інноваційної моделі високотехнологічного розвитку.

Ключовими проблемами сталого інноваційного розвитку економіки є:

відсутність динаміки інноваційного розвитку;

низький рівень розробки та споживання інноваційної продукції;

відсутність стратегії інноваційних перетворень;

відсутність моделі державної підтримки та сприяння розвитку  галузей з високою додатковою вартістю продукту;

низький рівень використання механізму державно-приватного партнерства у реалізації інфраструктурних та інноваційних проектів, зокрема у державні сфері;

відсутність стратегії залучення інвестицій у високотехнологічні галузі.

Базовим багатством країни є її людський капітал. В умовах глобалізації та високої конкуренції стан та перспективи розвитку людського капіталу є визначальним макроекономічним фактором. За рівнем розвитку людського капіталу Україна посідає 31 місце, що відповідає розвиненим країнам, проте за рівнем ВВП на душу населення посідає 105 позицію. Невідповідність між розвитком людського капіталу та рівнем життя спонукає відтік за кордон висококваліфікованих спеціалістів.

 

Основні проблеми:

відсутність можливості реалізувати себе для молоді та професіоналів;

низькі соціальні гарантії для науковців та висококваліфікованих спеціалістів;

низький рівень популярності технологічної освіти та кар'єри у даній галузі серед молоді.

Макрофактори є необхідними умовами, які визначають розвиток та еволюцію системи в довгостроковому періоді. Макрофактори в загальному вигляді відповідають базовим елементам економіки знань і, відповідно визначають макроекономічний ландшафт розвитку:

економічний режим,

інноваційна та технологічна інфраструктура,

розвиток освіти,

розвиток ІКТ інфраструктури.

відсутність бар’єрів та забезпечення конкурентного середовища.

 

Економічний режим

 

Фінансові ресурси

Поточна криза призвела до зменшення фінансування наукових досліджень і розробок, впровадження інноваційних технологій та модернізації технічних засобів виробництва. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти підприємств (70-85% від загального фінансування). В умовах кризи, подорожчання імпортних  запчастин та ресурсів, необхідності виконувати соціальні зобов’язання підприємства змушені скорочувати обсяги фінансування не лише інноваційної діяльності, але і науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). Так, обсяг фінансування порівняно з 2012 роком скоротився на 11%.  Поточна ставка рефінансування НБУ на рівні 22% фактично унеможливлює залучення кредитних коштів для інноваційної та наукової діяльності. Додатковим обмежуючим фактором є поточна нестабільність банківської системи.

Основні проблеми:

відсутність доступу до капіталу, що спричинена недостатньою кількістю внутрішніх інвесторів та низьким рівнем привабливості країни для зовнішніх інвесторів;

відсутня державна підтримка, зокрема, на початкових етапах розвитку інновацій, яким притаманний високий ступінь ризику;

обмежуюче валютне регулювання.

При цьому основними викликами щодо якісних перетворень в економіці є:

обмеженість фінансових ресурсів та негативна кон’юнктура для розвитку індустріальної економіки;

внутрішні виклики: нестабільність спровокована постійними змінами у податковому кодексі, відсутність послідовних дій уряду на розвиток індустрій з високою додатковою вартістю продукту, корупційні ризики;

зовнішні виклики (заборгованість, зростання економічного та фінансового боргу, несприятлива кон’юнктура сировинних ринків).

 

Регуляторна політика

Регуляторна політика держави разом з тарифами та системою правозастосування формують, так званий, економічний режим, який визначає стимули, що сприяють ефективному використанню існуючих і нових знань та розквіту підприємництва. За оцінками Світового Банку за підіндексом економічного режиму Україна посідає 93 позицію, що свідчить про недосконалу регуляторну та тарифну політику держави.

Основні проблеми:

несприятлива регуляторна та тарифна політика;

наявність спотворень конкурентного середовища;

відсутність рівних та недискримінаційних умов ведення бізнесу;

недостатня регуляторна спроможність для усунення бар’єрів.

 

Інноваційна та технологічна інфраструктура

 

Інституціональне забезпечення високих технологій

В Україні номінально існують майже всі інститути інноваційного розвитку  (венчурні фонди, бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій, технологічні та наукові парки, технологічні кластери, тощо), проте їх діяльність не відповідає сучасним вимогам, перехід до інноваційної економіки іде вкрай повільно. Основна проблема – відсутність чіткої стратегії розвитку високотехнологічних галузей на державному рівні, що визначає пріоритети держави у даній сфері та слугує сигналом для бізнесу та інвесторів.

Окрім того, законодавство України також потребує вдосконалення на основі кращих світових та європейських практик.

 

Технології та наукове супроводження

          Незадовільна конкурентоздатність вітчизняної економіки, зокрема, обумовлена тотальною зношеністю основних засобів виробництва (у деяких секторах до 80-90%). Це обумовлює низьку ефективність, підвищену енергоємність та ресурсоємність виробництва і, як наслідок, високу собівартість і низьку додану вартість на одиницю продукції. Низький кінцевий прибуток тим самим не дає змогу провести докорінну модернізацію основних засобів виробництва. Замкнене коло не дає можливості впроваджувати інновації та використовувати передові технології. 

Класична трансформація наукового знання в кінцевий продукт чи послугу, узагальнено передбачає таку послідовність: фундаментальне дослідження, прикладне дослідження, НДДКР, ДКР, створення лабораторного зразка, серійне виробництво, логістика, маркетинг та дистрибуція. Ефективність виробничого циклу залежить від глибини зв’язку між кожним етапом, проте в Україні є суттєвий розрив між зазначеними етапами.

Створення технологій вітчизняними науковими центрами здійснюється без врахування потреб ринку. Велику кількість розробок пропонують на стадії прототипу або лабораторного зразка, що обумовлює необхідність додаткових витрат з боку замовника для впровадження.

Це призводить до того, що значна частина високо потенційних розробок не реалізовано в кінцевий продукт або сервіс. Переважна більшість науковців не спроможна комерціалізувати результати своїх  досліджень через незнання механізму комерціалізації – технологічного аудиту, оцінки вартості, охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, пошуку покупців та механізмів передавання розробок споживачам.

Основні проблеми:

застарілість технологій

низький рівень інтеграції науки та виробництва

відсутність системи комерціалізації НДДКР

старіння наукових кадрів

неефективна система управління наукою

низький рівень наукової діяльності у вищих навчальних закладах

відсутність взаємодії вищих навчальних закладах з бізнесом, низький рівень трансферу технологій

 

Захист та охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності

Основою побудови інноваційної економіки, заснованої на знаннях, є визнання інтелектуальної власності товаром і забезпечення належного захисту прав інтелектуальної власності. Як відомо, у США інтелектуальні індустрії створюють 34,3% ВВП, у країнах ЄС – 39% ВВП, тоді як у структурі економіки України домінує сировинна продукція та продукція обробки з низькою часткою доданої вартості.

Ефективна державна система правової охорони інтелектуальної власності є одним із ключових факторів зростання інвестиційної привабливості країни, а отже, державна політика у сфері інтелектуальної власності безпосередньо пов’язана з економічною політикою країни. Чинна державна система правової охорони інтелектуальної власності засвідчила низьку ефективність у вирішенні ключових завдань і нездатність забезпечити розвиток сфери інтелектуальної власності як важливого елементу національної інноваційної системи та базису інноваційної економіки України.

Недосконала та інертна на зміни система державного управління сферою правової охорони інтелектуальної власності призвела до відсутності істотного прогресу в адаптації нормативно-правової бази до сучасних економічних та політичних умов.

Започаткована Мінекономрозвитку реформа державної системи правової охорони інтелектуальної власності здійснюється з метою впровадження в Україні європейських стандартів життя та виходу України на провідні позиції у світі, встановлення сприятливих умов для високотехнологічного, інтелектуальномісткого бізнесу та нових виробництв.

Концепція реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, нещодавно схвалена Кабінетом Міністрів України, передбачає створення оптимальної, якісної та ефективної державної системи правової охорони інтелектуальної власності, здатної сформувати та реалізувати прозору публічну модель подолання існуючих викликів та ризиків і запропонувати дієві інструменти сфери інтелектуальної власності як стимули для розвитку споріднених економічних та суспільних чинників.

Разом з тим, українська нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності потребує подальшого вдосконалення та адаптації до європейського законодавства, а низька ефективність судової системи  призводить до небажання підприємців реєструвати права інтелектуальної власності на українські розробки в Україні та стимулює піратство в сфері ПЗ та Інтернеті, підробки, порушення законодавства в сфері промислових зразків.

 

Розвиток освіти

Принципово важливим елементом розвитку інтелектуального капіталу є модернізація системи вищої на професійно-технічної освіти, та підвищення доступності освіти для всіх верств населення. Поточний стан вітчизняної вищої школи і якість підготовки спеціалістів не відповідає поточним ринковим запитам, це призводить до необхідності додаткового навчання та перепідготовки випускників ВНЗ за кошти підприємств. До рейтингу World University Rankings 2015/16  увійшло шість українських університетів: Київський національний університет ім. Шевченко (позиція 421-430); Харківський національний університет ім. Каразіна (позиція 491-500); НТУУ “Київський політехнічний інститут” (позиція 551-600); Донецький національний університет і НТУ “Харківський політехнічний інститут” (позиція 700+); Сумський державний університет (позиція 701+). За індексом освіти United Nations Development Programme (UNDP) у 2013 році зайняла 30 місце зі 187 країн.

Окремої уваги потребує організація популяризації науки і техніки для молоді.

Основні проблеми:

низький рівень взаємодії між бізнесом та ВНЗ

відсутність сучасної матеріально-технічної бази в навчальних закладах

низький рівень навчання практичним технологіям

слабка участь фахівців-практиків у навчальному процесі, як на рівні безпосереднього викладання предметів, так і у керуванні ВНЗ

невідповідність якості освіти потребам ринку.

 

Стан ІКТ інфраструктури

Принциповим елементом в розбудові економіки знань, висококонкурентної економіки, а відтак і високотехнологічного виробництва є сучасна інфраструктура. Для прискореного розвитку економіки визначальним фактором є інфокомунікаційна інфраструктура. Ставлення до інфокомунікаційних технологій (далі - ІКТ) з боку держави за вторинним принципом впродовж  2000 - 2014 років спричинило трансформацію України  в одну з найменш технологічно розвинених країн у Європі. За результатами дослідження Україна нарощує відставання від розвинених країн в питанні розвитку інформаційного суспільства. Впровадження сучасних технологій зв’язку відбувається із суттєвим запізненням, в Україні присутнє явище цифрового розриву, відсутня консолідована державна стратегія розвитку ІКТ та забезпечення рівних, недискримінаційних та конкурентних умов. Все це спричинює уповільнений темп обміну інформацією, знаннями, досвідом і технологіями.

Основна проблема - відсутня державна стратегія розвитку ІКТ (відсутня Digital Agenda for Ukraine).

 

Стратегія розвитку високотехнологічних галузей

 

Стратегія розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року (далі - Стратегія), розроблена Мінекономрозвитку, визначає ключові напрями, базові інструменти, мету, стратегічні цілі розвитку високотехнологічних галузей в Україні, завдання, спрямовані на їх досягнення, а також основні інструменти і механізм реалізації Стратегії з урахуванням сучасних світових тенденцій та особливостей розвитку України.

Стратегічними напрямами реалізації Стратегії є:

збереження та підтримка інтелектуального капіталу;

забезпечення фінансової підтримки інноваційної діяльності, наукових досліджень та розвитку високих технологій;

запровадження ефективних інституціональних механізмів для розвитку високотехнологічних галузей;

створення сучасної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

збільшення експорту високотехнологічної продукції та послуг;

стимулювання розвитку новітніх перспективних та випереджальних технологій;

зменшення імпортозалежності вітчизняного високотехнологічного сектору;

забезпечення сприятливого регуляторного середовища та незалежного регулятора з відповідними повноваженнями;

створення економічних стимулів для цифровізації виробництва.

 

В основу стратегії покладено наступні компоненти:

-          необхідність створення сприятливих умов для розвитку високих технологій через вплив на макроекономічні чинники, які є необхідними умовами розвитку;

-          синтез перспективних напрямів інтенсивного впровадження інновацій, знань та результатів інтелектуальної праці з використанням сучасних технологій.

-          сфера High Tech – це сфера, що здатна надати інструменти трансформації поточного статус-кво держави та країни в нову якість і нову цінність.

-          держава – це ініціатор технологічного перетворення країни та ключовий драйвер інновацій, та споживач інновацій. Щоб побудувати економіку знань та інноваційну країну/суспільство,  держава має почати із себе.

-          інновації в публічному сегменті - управлінні, рішеннях, організації, структурі - визначатимуть якість і кількість всіх інших інновацій у суспільстві.

-          спонсорами та лідерами інновацій повинні стати самі державні управлінці верхнього рівня.

-          створення внутрішнього попиту на ІКТ продукцію та послуги – ключовий елемент модернізації економіки, втримання мізків, розвитку бізнесу, використання людського капіталу.

 

Розвиток венчурної екосистеми

 

    Smart Money. Доступ до фінансів є важливим фактором для інноваційних підприємств на всіх етапах. З точки зору фінансів стратегія уряду повинна мати два напрямки: залучення венчурного капіталу в країну і підтримки інноваційних підприємств на ранніх стадіях, коли розрив у фінансуванні не може бути перекритий за рахунок приватного капіталу.

    Entrepreneurs. Підприємництво має заохочуватися і отримувати підтримку з боку уряду. Завдання полягає в тому, щоб заохотити найбільш перспективних і талановитих новаторів комерціалізувати свої ідеї і починати бізнес.

    Ideas & Inventions. Цей компонент тісно пов'язаний з талантом і культурою. Розвинена інноваційна культура стимулює винахідників на створення нових технологій і продуктів.

    Talent. Україна має багато талановитих винахідників і підприємців. Основне завдання полягає в тому, щоб вирощувати і утримувати їх в Україні, для цього уряд повинен створити всі умови. Дуже важливо надати їм можливості реалізовувати свої таланти і отримувати з них вигоду.

    Coaches & Mentors. Конкретні знання і досвід необхідні на всіх етапах процесу інновацій. Важливо забезпечити кваліфіковану допомогу для підприємців і для розвитку культури, за якої досвідчені підприємці самі ставатимуть наставниками для своїх молодших колег.

    Culture. Підприємницька культура повинна бути створена як ключовий фактор для стимулювання інновацій у всіх сферах економіки. Створення певної культури допоможе новаторам розробляти, формулювати і реалізовувати свої ідеї в продуктах, а також заохочувати молодь до пошуку нових інноваційних ідей.

    Access to Global Markets. З впровадженням Угоди про асоціацію України та ЄС, починаючи з 01/01/16, і інших торгових угод, які Україна ратифікувала, міжнародні ринки стають все більш доступними. Але вихід на зовнішній ринок часто є складним завданням для бізнесу, і тому інноваційні підприємства потребують допомоги і підтримки.

    Connectivity Infrastructure. Існує очевидна кореляція між рівнем розвитку інфраструктури ІКТ і показниками розвитку інновацій та конкурентоспроможності. Тому розвиток інфраструктури є ключовим фактором для підвищення інноваційної активності.

    Trade & Industry Organizations. Торгівельні і промислові організації можуть виконувати різні функції, але їх кількість є явною ознакою розвинутого ринку.

    Education & Workforce Development. Освіта є важливою частиною процесу розвитку інновацій. Успіх вимагає постійної роботи з розвитку навичок і знань, і одне із завдань державної стратегії полягає в тому, щоб забезпечити доступ до кращих освітніх програм і підтримки освітніх ініціатив.

    Role Models. Успішні підприємці мають помітний вплив як зразки для наслідування і наставниками. Показуючи успішні приклади, вони відіграють важливу роль у залученні молодих людей до своєї галузі і в формуванні підприємницької культури.

    Business Infrastructure & Support Services. Цей компонент стосується загального розвитку бізнес-інфраструктури та послуг, а також включає в себе всі допоміжні бізнес-сфери і функції. 

    Academia & Research. Наукові та дослідні інститути створюють основу для подальшого інноваційного розвитку. Фундаментальні та прикладні R & D мають значний вплив на інноваційні процеси і важливою є підтримка науки та наукових досліджень з метою стимулювання винаходів і розробок.

 

Деякі з цих компонентів (Ideas & Inventions, Talent, Coaches & Mentors, Connectivity Infrastructure, Education & Workforce Development, Business Infrastructure & Support Services) вже існують в Україні, решту необхідно створити.

 

HighTech Office

 

High-Tech Office створюється для забезпечення фінансування та необхідної експертної і технічної допомоги на всіх етапах інновацій - від ідеї стартапу до розробки продукту і входу венчурного капіталу.

High-Tech Office надаватиме підтримку стартапам та інноваційним підприємствам, що працюють і створюють робочі місця в Україні. Жодних пріоритетів стосовно сфери діяльності для отримання підтримки не буде встановлено. Проте, відповідно до структури високотехнологічного сектору в Україні очікується, що стартапи, забезпечуючи цифрові рішення (ІКТ) для агропромислового комплексу та біотехнологій, енергоефективності, інфраструктури, відкритих даних, високотехнологічного обладнання, кібер-безпеки, будуть важливими бенефіціарами. Фірмам, що пропонують цифрові рішення і аналітичні інструменти для державних і місцевих органів влади, буде забезпечений доступ до відкритих даних і відповідних урядових установ.

Реалізація проекту High-Tech Office також сприятиме розвитку венчурної екосистеми, спрощуючи стартапам та інноваційним підприємствам доступ до фінансування, експертних консультацій та ринків, сприяючи розвитку інноваційної культури та покращуючи необхідну інфраструктуру.

Ключові умови:

-        Жодних обмежень на початковому етапі – всі бажаючі можуть подавати заявки на участь у програмі

-        Офіс пропонує акселераційну програму та максимум 2 роки підтримки на стадії інкубатору

-        Планується, що у програмі візьмуть участь 500 стартапів на протязі 7 років

-        Середній розмір гранту 100 тис дол

-        Головна умова – права інтелектуальної власності реєструються та залишаються в Україні.

-        Офіс отримує 3% прибутку підприємства на протязі 7 років як винагороду за надані послуги та початкове фінансування.

-        Очікується, що перші доходи Офіс отримає протягом 3-го року діяльності.

-        У разі успіху планується відкриття аналогічних Офісів у найбільших містах (Львів, Харків, Одеса, Дніпропетровськ)

 

Очікувані результати:

-        Вдосконалення законодавства у сфері інновацій

-        Формування нової державної політики у цій сфері

-        Посилення захисту прав ІВ, стимулювання їх реєстрації в Україні

-        Посилення співпраці з місцевою владою та бізнесом для підтримки інновацій

-        Фінансування інноваційних проектів на ранніх ризикованих стадіях та зростання кількості інноваційних компаній в Україні

-        Створення «мануфактури» стартапів та підсилення індустрії венчурного капіталу

-        Мотивування інноваторів та підприємців створювати і вести бізнес в Україні

-        Зростання наукової та дослідницької активності у великих містах з подальшим розповсюдженням на всю територію.

 

 

ПРОПОЗИЦІЇ

до рекомендацій слухань з питань розвитку інновацій

 

В межах компетенції Мінекономрозвитку надає наступні пропозиції:

1.    Висловити підтримку розробленій Мінекономрозвитку Стратегії розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року та плану заходів з її реалізації.

2.    Визначити комерціалізацію інновацій пріоритетом при формуванні державної політики у даній сфері.

3.    Стимулювати розвиток високотехнологічних галузей економіки та створення нових робочих місць шляхом формування та реалізації державної інвестиційної політики, державної політики у сфері розвитку підприємництва та державно-приватного партнерства.

4.    Сприяти впровадженню інновацій в усіх галузях економіки з метою трансформації української економіки та переорієнтації з експорту сировини на виробництво та експорт високотехнологічної інноваційної продукції.

5.    Забезпечити підготовку та внесення змін у нормативно-правову базу, що регулює інноваційну діяльність, з метою вдосконалення українського законодавства та його адаптації до кращих світових і європейських практик.

6.    Прискорити розгляд і прийняття розроблених Мінекономрозвитку законопроектів у сфері інтелектуальної власності з метою приведення українського законодавства у відповідність із сучасною світовою практикою та забезпечення належного захисту прав інтелектуальної власності науковців та авторів інноваційних ідей і розробок.

7.    Створити High-Tech Office, як підпорядковану Мінекономрозвитку організацію, що надаватиме фінансування та необхідну експертну і технічну допомогу на всіх стадіях розвитку інновацій від ідеї до кінцевого продукту, та стимулюватиме розвиток стартапів та інноваційних підприємств.

8.    Розробити і впровадити довгострокову стратегію - Цифровий порядок денний для України (Digital Agenda of Ukraine). Цей порядок має на меті закріпити позиції в питанні яким чином сучасні  технології можуть і повинні допомогти в розвитку сильного освіченого суспільства та держави.

9.    Опрацювати можливість приєднання України до угоди про "Розширений перелік товарів для інформаційних технологій” в рамках Угоди про інформаційні технології (ITA) з метою прискорення розвитку високотехнологічних інноваційних галузей.

10. Модернізувати навчальні програми у навчальних закладах з акцентом на цифрові технології та запровадити викладання в українських навчальних закладах нових спеціальностей, які відповідають викликам і потребам Індустрії 4.0.