СТЕНОГРАМА

слухань на тему: «Реформування вищої юридичної освіти в Україні: проблеми і перспективи»

11 листопада 2020 року

Веде засідання голова підкомітету з питань вищої освіти

Комітету з питань освіти, науки та інновацій ГРИШИНА Ю.М.

 

ГОЛОВУЮЧА. Колеги, всім доброго дня. Я всіх вітаю. Всі мене чують, я сподіваюся. Я пропоную розпочинати наші комітетські слухання.

Сергію Віталійовичу, будь ласка.

 

БАБАК С.В. Доброго дня, шановне товариство. Радий вас всіх бачити. Юлія Миколаївна, чудово виглядаєте на позиції голови комітету. Вам личить.

Шановні колеги, ми сьогодні працюємо в незвичному для комітетських слухань в онлайн-форматі, але вже звичному для нас. Але в будь-якому разі давайте розпочнемо.

Тож від імені Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій щиро вітаю вас всіх – учасників комітетських слухань "Реформування вищої юридичної освіти в Україні: проблеми і перспективи".

Вища юридична освіта посідає особливе місце в системі освіти України і є чи не єдиним напрямом вищої освіти, про який є згадка в Конституції України. І це обумовлено тією роллю, яку відіграє професія юриста у вирішенні багатьох важливих завдань, пов'язаних з побудовою в Україні демократичної правової держави, нормальним її функціонуванням і всебічним захистом громадянських прав і свобод.

Нині українське суспільство вимагає якісної професійної підготовки юристів нового покоління, які повинні володіти необхідними компетенціями та морально-етичними якостями. Очевидно, що вища юридична освіта теж не позбавлена своїх вад, які виникли ще на зорі становлення української державності, але, на жаль, частина з них не розв'язується роками. Тому реформування вищої юридичної освіти є потрібним і актуальним.

Давайте вдумаємося лише в деякі цифри. Станом на початок 2020 року 334 заклади вищої та фахової передвищої освіти здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями "Право та правознавство", 27 закладів вищої освіти за спеціальністю "Міжнародне право", та 37 закладів вищої освіти за спеціальністю "Правоохоронна діяльність". Один з вітчизняних фахівців в галузі права підрахував, що це майже стільки, як в усіх країнах Європи разом узятих. І така кількість правничих шкіл є невиправдано великою та в рази перевищує потреби держави. Так, за офіційними даними, кількість осіб, що здобувають вищу юридичну освіту, становить понад 100 тисяч осіб. Зокрема, за спеціальностями "Право та правознавство" - майже 99 тисяч, за спеціальністю "Міжнародне право" - більше 4 тисяч, а за спеціальністю "Правоохоронна діяльність" - майже 9 тисяч осіб.

Водночас якість підготовки правників загалом залишається невисокою, що підтверджується результатами проведення вступу на магістратуру з права в 2016-2019 роках. Так, в 2018 році не подолали поріг склав – не склав під час вступу на правничу магістратуру майже 34 відсотки випускників, які отримали диплом бакалавра, а у 2019-му – майже 55 відсотків.

Також невисокою є якість навчання на заочній формі, про що свідчать дані аналітичного дослідження стану юридичної освіти в України за результатами вступної кампанії на правничу магістратуру в 2017 році. Але однією з головних проблем, що потребує розв'язання на сучасному етапі, є невідповідність змісту юридичної освіти і якості підготовки в правничих школах сучасним вимогам ринку праці та викликам, що стоять перед сучасним демократичним суспільством і завданням професійної діяльності правників в різних сферах діяльності.

І все це вимагає проведення комплексної реформи юридичної освіти, яка полягатиме у системному підході до зміни структури, змісту, організації та методів навчання. Сутність та основні її положення викладені в проекті Концепції  розвитку юридичної освіти, який розміщений на сайті комітету. Цей проект був розроблений та обговорений протягом останніх півтора роки робочою групою за участі народних депутатів - членів Комітету з питань освіти, науки та інновацій спільно з експертами в галузі права та вищої освіти. І поставивши перед собою досить амбітну мету: забезпечення модернізації ефективності та подальшого розвитку вищої юридичної освіти, - сьогодні на розгляд комітетських слухань зазначений проект Концепції розвитку юридичної освіти і подається.

До комітету вже надійшло чимало пропозицій і зауважень до зазначеного проекту концепції. І, очевидно, що концепція містить положення, які потребують  фахової і всебічної дискусії, а саме: можливий перехід на  наскрізну магістратуру майбутньої спеціальності "міжнародне право", потенційну відмову від заочної форми навчання, перспективи підготовки правників закладами вищої освіти зі специфічними умовами навчання.

Я вірю, що у всіх нас вистачить часу, бажання, і навіть здорового глузду, щоб знайти сьогодні компромісне і, разом з тим, ефективне рішення. І від наших спільних зусиль залежить, чи дасть концепція новий поштовх для розвитку вищої юридичної освіти. Тож бажаю усім нам, всім учасникам комітетських слухань ефективної та плідної роботи на благо української освіти загалом та юридичної освіти зокрема.

Шановні колеги, сьогодні регламентом комітетських слухань передбачено, що зараз ми матимемо ще три виступи від народних депутатів, потім 10 хвилин доповіді тимчасово виконуючого обов'язки міністра освіти і науки, 20 хвилин на представлення проекту концепції, 1 годину і 10 хвилин на виступи учасників слухань, 40 хвилин на обговорення основних положень проекту концепції і 20 хвилин для заключного слова. Якщо немає заперечень, тоді давайте рухатись за регламентом. Я бажаю нам всім плідної роботи. Далі слухання буде вести пані Юлія Гришина, народний депутат, член Комітету з питань освіти, науки та інновацій.

А я зараз з радістю передам слово людині, якій болить за юридичну освіту, яка прагне всебічного розвитку юридичної професії, Першому заступнику Голови Верховної Ради України, доктору юридичних наук, професору, академіку Національної академії правових наук Стефанчуку  Руслану Олексійовичу. Пане Руслане, вам слово.

 

СТЕФАНЧУК Р.О. Всім щиро вдячний! Сергію Віталійовичу, вельмишановні учасники сьогоднішніх комітетських слухань. Бачите, все-таки епідемія вносить корективи в порядок проведення цілої низки заходів на рівні Верховної Ради України. На превеликий жаль, ми вимушені переносити цілу низку парламентських слухань, які присвячені  надзвичайно важливим питанням, пов'язаним і з реформою судоустрою, і з іншими питаннями. Але я дуже радий, що на рівні комітетів ми маємо бодай отаку форму нашого спілкування.

Я насамперед хочу привітати всіх учасників цих комітетських слухань, тому що справді, мабуть, я не знаю ще такої теми, крім юридичної освіти, яка дає можливість всім зібрати переважну більшість комітетів, які існують в Верховній Раді України, а також велику кількість міністерств. Це і питання, пов'язані з освітою, і питання з забезпеченням прав і свобод людини, і правовий комітет. Тому, мабуть, наскрізна тематика, вона і породжує загальний інтерес кожного з нас задля того, щоб ті сподівання, які ми покладаємо на вищу юридичну освіту, вони здійснилися.

Але, в першу чергу, я хочу привітати людей, які, справді, надзвичайно багато зробили для вищої юридичної освіти. Це і шановних присутніх тут директорів, проректорів юридичних вузів, деканів факультетів. Тому що от саме на ваших плечах лежить ця складна ноша, яка стосується впровадження тих ідей, які формуються органами державної влади. І тому я дуже хотів би, оскільки я теж був учасником всіх робочих груп, починаючи ще з далеких 2000 років, щоб цим нашим комітетським слуханням вдалося. Що я маю на увазі вдалося? Це те, щоб ми все-таки знайшли спільну мову не тільки щодо тієї концепції, яка виноситься на обговорення, але й мали можливість впровадити ці результати в подальшу діяльність як законодавчого органу Верховної Ради, так і паралельно продовжити їх на рівні відповідних міністерств.

І тому, мені видається, що, обговорюючи цю концепцію, вона має десять основних стратегічних цілей, я просто, знаючи ті дискусії, які відбуваються вже років 20, а, можливо, і більше, це 20 тільки що я знаю, а, можливо, і більше, в стінах різних робочих груп, щоб ми все-таки віднайшли можливість і відповіді на питання. Перше - це щодо ролі і місця міжнародного права, тому ми теж повинні зважено до цього підійти; щодо  наскрізної програми з магістратури і заочної освіти юридичної, і особливо щодо єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Чому це важливо? Тому що ми повинні з вами враховувати, що в Україні все-таки, на моє глибоке переконання, на жаль, не імплементована ідея підготовки повного юриста, яка є в Німеччині, і, крім отримання кінцевої цієї межі - здачі єдиного кваліфікаційного іспиту, ми також маємо і визначитися ще з двома питаннями, які стосуються необхідності, те що називається у світі adult education, тобто продовжена спеціальна освіта для основних юридичних професій, якими є суддя, адвокат, прокурор, а також здача відповідних кваліфікаційних іспитів.

Тому мені видається, що ці питання повинні стати наріжними при нашому обговоренні. А зі свого боку я гарантую кожному з вас, що в разі винайдення цих спільних рецептів для законодавства, вони віднайдуть своє місце в планах законопроектних робіт на найближчі роки. Я хочу проінформувати вас, що зараз Верховна Рада України завершує підготовку проекту плану законопроектних робіт на 2021 рік. І якщо за результатами комітетських слухань "Про реформування вищої юридичної освіти в Україні" ви будете вважати за необхідність розробку і прийняття відповідних законодавчих актів і імплементацію їх в законодавство України, я також буду вам вдячний, якщо би це віднайшло своє місце в рекомендаціях ваших комітетських слухань.

Тому я хочу побажати всім нам плідної співпраці і також віднайдення тих важливих рецептів задля того, щоб наша юридична освіта стала ще більш якісною і конкурентоздатною в світовому масштабі. Я дякую і бажаю всього найкращого.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Руслане Олексійовичу, за те, що приєдналися до нас. Дякую за ваші вітання.

Колеги, далі у нас за регламентом виступ голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Костіна Андрія Євгеновича. Вітаємо!

 

КОСТІН А.Є. Дякую. Вітаю всіх! Я перепрошую, що з телефону, але маю також інші заходи паралельно.

Шановні колеги, шановні учасники! Я думаю, що тема якості юридичної освіти – це не тільки про освіту. Це про правову культуру, це про якість роботи судової системи, це про якість роботи прокуратури, адвокатури і всього правового забезпечення діяльності як держави, так і наших громадян. Тому я дуже дякую комітетові і робочій групі за те, що ви займайтесь цим дуже важливим питанням.

Я хочу також зазначити, що питання юридичної освіти є в центрі уваги і Президента, тому що відповідна робоча група існує в Комісії по правовій реформі при Президенті України, яка щойно, десь там два тижні тому, була перезавантажена. І я маю велику надію на те, що синергія спільної роботи представників парламенту, представників юридичної освіти, представників юридичної спільноти і представників виконавчої влади, Офісу Президента, вона дозволить нам прийняти виважені рішення на користь наших громадян і правової системи України.

Чого дійсно потребує юридичний ринок? Тому що ми спілкуємося у тому числі і з представниками юридичного ринку, ми спілкуємося з представниками державних органів. Юридичний ринок і державні органи, вони потребують більш високої якості юридичної освіти. І багато представників юридичного ринку неодноразово зазначали, що потреба в якості юридичного ринку від випускників вищих навчальних закладів, які отримують юридичну освіту, вона перевищує той рівень якості, який дуже часто мають випускники наших юридичних вузів. Ця прогалина, вона існує не тільки в Україні, вона існує і в інших країнах, і вони також займаються цією проблематикою.

Я думаю, що за допомогою наших міжнародних партнерів, які підтримують цю дискусію, цей діалог, ми зможемо і вивчити у тому числі практику інших країн, які займаються підвищенням якості юридичної освіти. Але, на жаль, в Україні ця прогалина, вона дуже велика, і наше завдання – все ж таки її знизити, щоби… зменшити, я перепрошую, для того, щоби якість тих випускників вищих навчальних закладів, які отримують юридичну освіту в українських вищих навчальних закладах, вона відповідала очікуванням від юридичного ринку, відповідала очікуванням від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, від бізнесу, який потребує якісного юридичного обслуговування. Тому дякую всім, і хочу зазначити, що завжди готовий взяти участь і в обговоренні конкретних питань, і конкретних пропозицій, я і члени Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.

Дякую і бажаю сьогодні плідної роботи.

 

ГОЛОВУЮЧА. Андрій Євгенович, дякуємо.

І, колеги, дозвольте і мені сказати пару слів. Я вітаю всіх учасників сьогоднішніх слухань комітетських. У нас сьогодні така от….., бачите, і заступник Голови Верховної Ради, і голова Комітету з питань освіти, науки та інновацій, шановні народні депутати зараз тут присутні. Тут присутня вся шановна юридична, правнича, освітянська спільнота. Зараз ми очікуємо міністра освіти та науки, який знаходиться на засіданні уряду. Бачу, що міністр юстиції Денис Малюська доєднався до нас.

Вітаю представників Вищої ради правосуддя, вітаю представників суддівського корпусу. І це, знаєте, таке в нас сьогодні, будемо вважати, свято юридичної освіти, оскільки всі основні стейкхолдери, які залучені до кола цих відносин, всі сьогодні присутні. Я всім дуже дякую за те, що ви сьогодні доєдналися, і покладаю великі надії на сьогоднішній наш захід.

Декілька тезисів скажу з приводу взагалі реформування юридичної освіти і ситуації, яка на сьогодні в нас відбувається. Взагалі розвиток юридичної освіти – це те питання, яке перебуває в Україні на порядку денному вже багато років. І офіційно .......... розпочалася в 2001 році з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України про затвердження Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року. В цій програмі було закріплено конкретні заходи, які були направлені на підвищення якості юридичної освіти. Після цього протягом багатьох останніх років відбувалася робота по напрацюванню концепції. Ми з вами, більшість з вас, ми з вами знайомі, ми брали участь в цих дискусіях, в цих роботах. І декілька концепцій в нас було напрацьовано. Але, на жаль, жодна з них не була затверджена окремим нормативно-правовим актом.

Що відбувається, колеги, у нас зараз в цьому напрямі? Ми вже дещо говорили про це, що з метою забезпечення здійснення в Україні правової реформи і враховуючи міжнародні зобов'язання України, Указом Президента України в 2019 році, була створена Комісія з питань правової реформи як консультативно-дорадчий орган при Президентові України. І у складі цієї комісії діє робоча група, яка працює саме над питаннями розвитку юридичної освіти. Це перше.

По-друге, на базі комітету, підкомітету з питань вищої освіти майже рік тому було створено робочу групу по підготовці концепції, яку було підготовлено на базі тієї концепції, яка нам була представлена Міністерством освіти та науки. І за результатами роботи цієї групи ми розмістили проект концепції на сайті комітету. Вже майже рік цей проект концепції знаходиться в загальному доступі. І у нас протягом цього року працювала робоча група, відбувалися зустрічі, дискусії з приводу основних її положень.

Комітетські слухання, які зараз проходять у нас, вони взагалі були заплановані на квітень цього року, але, на жаль, були перенесені у зв'язку з карантином. І ми очікували, що все-таки ситуація зміниться - і ми з вами отримаємо можливість всі зустрітися в одному великому залі і поспілкуватися все-таки в очній розмові, подивитися один одному в очі, тому що питань дискусійних багато. І ми знаємо, що дискутувати в онлайн-режимі важче, але іншого виходу у нас на сьогодні немає. Тому, вибачте, все-таки працюємо в такому форматі.

Декілька тезисів з приводу того, що конкретно зараз вже робиться, щоб ніхто не подумав, що ми протягом року просто обговорювали проект концепції і не робилися ніякі кроки безпосередньо в напрямі реформування юридичної освіти.

Окремі кроки вже впроваджені і політикою уряду, і Міністерства освіти і науки, про що детальніше розкаже Сергій  Миколайович, т.в.о. міністра освіти, і роботою Верховної Ради України.

Що стосується Верховної Ради, я хочу вам нагадати, що в Законі України "Про вищу освіту", в редакції від грудня 2019 року, впроваджені положення щодо регульованих спеціальностей, якими є обидві спеціальності: "право" та "міжнародне право". Встановлені окремі процедури ліцензування освітньої діяльності за освітніми програмами таких спеціальностей, розширено використання технологій ЗНО при вступі на магістерські програми і закріплено єдиний державний кваліфікаційний іспит як форма підсумкової академічної атестації. Тому фактично реформа вже поступово, покроково вже впроваджується.

Що стосується даної концепції, якій присвячені сьогодні слухання, то вона нам необхідна для напрацювання комплексного бачення кінцевого результату, до якого нам необхідно прямувати, оскільки до цього якісь конкретні окремі зміни, вони носять тільки фрагментарний характер, а нам з вами потрібне комплексне бачення.

Отже, колеги, ми сьогодні з вами обговоримо проект концепції розвитку юридичної освіти, який було підготовлено робочою групою. Цей проект містить ряд дискусійних питань, саме для цього ми проводимо комітетські слухання з залученням максимальної кількості всіх зацікавлених осіб. І у нас зараз йде пряма трансляція і на сторінці комітету, на моїй сторінці в Фейсбуці, до якої кожен  бажаючий може підключитися, взяти участь, послухати. І я пропоную вже піти далі. І бажаю нам всім цікавих виступів і плідної дискусії.

Колеги, зараз у нас по плану виступ т.в.о. міністра освіти та науки Сергій Миколайовича Шкарлета. Але він зараз поки що на засіданні уряду, він приєднається до нас одразу після його закінчення. Тому я зараз надаю слово голові робочої групи з питань розвитку юридичної освіти Комісії з питань правової реформи при Президентові України, віце-президенту Національної академії правових наук України – керівнику Київського регіонального центру, доктору юридичних наук, професору Кузнєцовій Наталії Семенівні.

 

КУЗНЄЦОВА Н.С. Дякую, шановна Юлія Миколаївна. Вітаю всіх учасників комітетських слухань. Дійсно, ми очікували вже давно цієї зустрічі. І сьогодні, хоча в такому не звичному форматі ми їх проводимо, але я сподіваюсь, що це не завадить нам прийняти правильні рішення, які будуть сприяти подальшому розвитку нашої юридичної освіти.

Хочу сказати, що реформування юридичної освіти – це проблема, яка обговорюється вже не тільки професійною юридичною, юридичною освітянською спільнотою, але і значно більш широким колом заінтересованих осіб.

Нагадаю, що ще у 2015 році у Міністерстві освіти і науки України була створена робоча група з розробки концепції розвитку юридичної освіти в Україні. У серпні 2019 року проект концепції був представлений Міністерством освіти і науки на розгляд Кабінету Міністрів. ……….. складу уряду ця концепція не була затверджена, а в подальшому в зв'язку зі створенням  у складі Комісії з питань правової реформи, про що вже говорили, робочої групи з розвитку юридичної освіти, проект розробленої МОН концепції був переданий для подальшого опрацювання цій робочій групі.

Зазначимо, що концепція, яка сьогодні презентується, вона формувалась спільними зусиллями: нашої робочої групи, фахівцями МОН і підкомітету з вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки, освіти та інновацій. І саме завдячуючи активній позиції і активній роботі голові цього підкомітету шановній Юлії Миколаївні Гришиній, сьогодні відбуваються ці слухання.

Шляхи і способи вирішення складної проблеми реформування юридичної освіти – це проведення такої реформи, яка б включила, по-перше, навчання впродовж всього життя тих осіб, які вирішили стати на шлях отримання правничої професії. І особливо слід врахувати, що саме ця професія Основним Законом, тобто нашою Конституцією, віднесена до регульованих професій, що, безумовно, накладає певні особливості на весь процес  здійснення цієї діяльності.

По-друге, потрібні радикальні зміни в структурі, змісті, організації, технології навчання, а також у збільшенні в освітніх програмах питомої ваги практичної підготовки. Основним завданням правника є утвердження всією своєю діяльністю верховенства, права перш за все через захист прав і свобод людини. Саме виходячи із таких завдань концепції, сформульована і мета юридичної освіти - це формування компетентностей, необхідних для розуміння природи і функцій права, змісту теоретичних засад, доктрин, принципів і основних юридичних інституцій, застосування права, а також меж юридичного регулювання суспільних відносин.

Здобувачі юридичної освіти повинні бути готові до захисту прав людини та основоположних свобод, утвердження верховенства права, будучи відданими принципам людської та професійної гідності, справедливості, рівності, неупередженості, незалежності, співпереживання та дотримання високих….

Проблема, яка потребує розв'язання, є невідповідність змісту юридичної освіти і якості підготовки в правничих школах вимогам ринку праці та тим викликам, що стоять перед сучасним демократичним суспільством, глобальним тенденціям розвитку і завданням професійної діяльності правника в різних сферах.

Можна, подібно до страуса, сховати голову під крило і вдавати, що тебе ніхто не бачить тільки тому, що ти нікого не бачиш. І хоча серйозні проблеми штормлять сьогодні в цілому і освіту, і науку, але в сегменті юридичної освіти вони набули критичного характеру.

Про невідповідність рівня підготовки випускників юридичних ЗНО у повний голос говорять роботодавці. Недостатнім є рівень юридичного забезпечення діяльності органів державної влади, особливі нарікання на судову систему. І неабияка частка цієї проблеми криється в якості кадрів, які мають забезпечувати функціонування цих інституцій. Тому невипадково ще з 2014 року реформа юридичної освіти в Україні розглядається як невід'ємна складова системної правової реформи. У проекті концепції зазначається, що проблема реформування юридичної освіти є загальнонаціональною проблемою, вона зачіпає інтереси і здобувачів вищої освіти, і їх батьків, і правничих шкіл, і роботодавців, і органів державної влади, і опосередковано всього суспільства.

Мета концепції, яка сьогодні представлена на розгляд комітетських слухань, полягає у створенні умов для вдосконалення і організації та модернізації змісту юридичної освіти, спрямованих, перш за все, на встановлення стандартів юридичної освіти для досягнення стратегічних пріоритетів реформи правосуддя в Україні; відповідність освіти сучасним очікуванням і викликам суспільства; підвищення конкурентоспроможності випускників правничих шкіл на ринку праці; формування ґрунтовних теоретичних знань та практичних компетентностей правників; підвищення рівня обізнаності щодо питань професійної етики та прав людини; розуміння фундаментальної ролі правника в утвердженні верховенства права через захист прав і свобод людини, підвищення привабливості, можливості отримання фундаментальних юридичних знань та навичок в Україні для іноземних студентів.

Як вже зазначалося у вітальних словах наших шановних, вельмишановних депутатів, концепція формулює десять стратегічних цілей, кожна з яких має складові, що визначають окремі напрямки подальшого розвитку правничої освіти. Концепція розміщена на сайті комітету, вона вже давно є доступною для і досліджень, і ознайомлення широкому колу осіб. Але я собі дозволю дуже коротко зупинитися на загальній характеристиці цих десяти стратегічних цілей, які і визначають, в принципі, напрямок розвитку юридичної освіти, який пропонується розробниками цього документу.

Стратегічна ціль номер один. Полягає в оптимізації системи та структури підготовки  правників, яка має відповідати сучасним міжнародним та  європейським стандартам. В межах цієї цілі передбачається, що здобуття вищої юридичної освіти відбувається за єдиною спеціальністю 081 "Право". Ступінь магістра здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Підготовка фахівців ступеня магістра не передбачає підготовку молодших бакалаврів та бакалаврів. Сьогодні вже зазначалося про запровадження наскрізної магістратури. Це питання з введенням наскрізної магістратури строком навчання 5 років, усунення освітнього рівня "бакалавр" жваво обговорювалося не тільки  в робочій групі, як частини Комісії з питань правової реформи, але й на інших майданчиках: з представниками провідних правничих шкіл, з роботодавцями в процесі підготовки цих комітетських слухань.

В межах цієї цілі також передбачається, що підготовка здобувачів вищої освіти за спеціальністю 081 "Право" здійснюється виключно за денною формою здобуття освіти. Водночас пандемія, карантинні обмеження, перехід на дистанційні умови навчання внесли свої корективи в наше традиційне сприйняття денної і заочної освіти, і, безумовно, сьогодні є сенс обговорити можливість модернізації заочної освіти, її трансформування в  комбінований варіант  поєднання  дистанційної та очної форми навчання.

Стратегічна ціль номер два. Вона спрямована на забезпечення відбору вмотивованих та підготовлених осіб, які спроможні здобувати вищу освіту через систему прозорого конкурсного вступу до правничих шкіл. Хочу зазначити, що в межах цієї цілі пропонується оптимальна комбінація варіантів ЗНО  для вступу на юридичні факультети і в юридичні університети. Це питання, в принципі, не викликає жодних сумнівів. Можна говорити про те, які комбінації можуть бути, але той досвід, який ми набули в останні роки шляхом проведення відбору через ЗНО, він себе абсолютно виправдав. Можна говорити про вдосконалення цього порядку, але самий принцип, він вже зайняв своє чільне місце, і мені видається, що альтернатив йому немає.

Стратегічна ціль номер три. Передбачає забезпечення високої якості підготовки правників через освітні програми, які мають сприяти розвитку методології і технології викладання права та правничих дисциплін з використанням інноваційних технологій, залучення правників-практиків до процедури акредитації освітніх процедур та інституційної акредитації правничих шкіл. Зрештою, ми маємо вже таку ситуацію, коли активно працює Національна агенція із забезпечення якості вищої освіти. Вона активно діє у сфері акредитації освітніх програм і магістерських, і PhD. І ми сподіваємося, що відпрацюємо такий механізм, коли саме за рахунок високої якості освітніх програм, забезпечення її належним методичним інструментарієм ми досягнемо в тому числі і підвищення рівня якості вищої освіти і зменшення кількості тих правничих шкіл, які сьогодні готують правників, які не в змозі конкурувати з передовими освітніми програмами найкращих правничих шкіл України.

Стратегічна ціль номер чотири. Передбачає забезпечення якості вищої юридичної освіти шляхом організації контролю держави за якістю результатів навчання в правничих школах через ефективність системи зовнішнього забезпечення. У межах цієї цілі планується впровадження єдиного державного кваліфікаційного іспиту, розробка і затвердження професійних стандартів правничих професій. І важлива роль в реалізації цієї цілі, безумовно, належатиме НАЗЯВО. Питання про запровадження ЄДКІ, як ми його скорочено називаємо, в принципі, не викликало дискусій з точки зору необхідності запровадження такого освітнього інструменту. Тому що сьогодні вже лунали цифри: 334 вищих навчальних закладів, які готують здобувачів освіти за спеціальністю 081 "Право", 27 - за спеціальністю "Міжнародне право", і 37 - за спеціальністю "Правоохоронна діяльність".

Вдумайтеся тільки в ці цифри. І сьогодні, коли ми чуємо активний розголос по обговоренню Концепції розвитку вищої юридичної освіти, в тому числі з підписанням певних петицій, супротив викликає і ця ідея самого ЄДКІ. А чого боятися? Якщо ви підготували нормальних фахівців, які в правничій школі отримали і необхідні знання, і практичні навички, то нема чого боятися цього єдиного державного кваліфікаційного іспиту. Але ми будемо впевнені в тому, що всі, хто отримав диплом про вищу юридичну освіту, має принаймні той рівень знань, який необхідний і достатній для здачі цього іспиту. У нас питання про те, як він має адмініструватися, в якому форматі він має проводитися. Але сама ідея проведення ЄДКІ, вона викликає сумнів тільки у тих, хто не впевнений в якості навчання своїх студентів. І це, мені видається, просто призведе, може, до того, що ця кількість правничих шкіл, вона значно зменшиться, і вони абсолютно природнім шляхом підуть з ринку надання освітніх юридичних послуг.

Стратегічна ціль номер п'ять. Спрямована на забезпечення практико-орієнтованості вищої юридичної освіти, збільшення обсягу підготовки, практичної підготовки до 30 кредитів, гарантування якості проходження цієї практичної підготовки, впровадження в навчальний процес навчальних курсів з юридичної клінічної  практики, активне впровадження в освітній процес інноваційних форм та методів навчання через кейси, навчальні судові засідання тощо. Ви знаєте, коли ми спілкуємося з нашими зарубіжними колегами  і запитуємо їх, в чому відмінність наших випускників, наших студентів і студентів, які навчаються в зарубіжних вузах, вони кажуть: "Ви знаєте, ваші студенти, може, знають і більше, ніж наші. Обсяг інформації, яку вони отримують впродовж навчання в правничих школах є значно більшим, ніж в західних університетах, але можуть вони з точки зору практичних навичок значно менше". От над цим треба працювати, і на це наголошують передусім представники ринку юридичних послуг. Вони говорять про те, що їм приходиться, після того як вони беруть на роботу випускника закладу вищої освіти з юридичним дипломом, їм приходиться ще рік, а то і більше, готувати їх до реальної практичної діяльності. Це ненормальне явище. І тому ми повинні внести необхідні корективи саме в цей напрямок розвитку юридичної освіти.

Стратегічна ціль номер шість. Передбачає підготовку правників з високими етичними цінностями та розумінням професійної відповідальності з запровадження верховенства права. Ви знаєте, коли ми говоримо про принцип верховенства права, про високі етичні стандарти, яким має відповідати правник, ми завжди повинні думати про тих, чиї долі вручаються людям з юридичним дипломом; про тих пересічних громадян, чиї права і свободи вони мають захищати. І ми повинні вчити не просто законодавству, не просто переносити інформацію про нові закони, підзаконні нормативні правові акти, ми повинні вчити наших студентів-юристів праву, причому праву з високої літери. Невід'ємною компонентою саме такого підходу є запровадження навчання на юридичній спеціальності високих етичних стандартів. На жаль, у нас це ще доволі вузьке місце в навчальному процесі.

В межах цієї мети вирішується також питання про дотримання академічної доброчесності як працівниками правничих шкіл та здобувачами юридичної освіти, забезпечення поваги до професії шляхом впровадження кращих лідерських прав.

Хочу сказати, що питання академічної доброчесності сьогодні є настільки гострим, настільки проблемним, настільки конфліктним, що ми час від часу стаємо, якщо не учасниками, то спостерігачами таких доволі неприємних ситуацій, коли розбираються з випадками академічного плагіату серед працівників провідних правничих шкіл. І от Національна агенція з забезпечення якості вищої освіти підготувала проект Закону про академічну доброчесність, який зараз знаходиться на розгляді в нашій робочій групи, з метою, щоб консолідувати всі положення, які сьогодні розпорошені по різних нормативно-правових актах, по різних законах в одному місці, для того щоб ми зрозуміли, в який…. ідеї академічної доброчесності буде проводитися і в наукове життя, в наукові дослідження, і в освітній процес, і в інші сфери державної діяльності, де це питання є настільки критичним, що воно має враховуватися при вирішенні питань конкурсного відбору, зайняття певних посад і так далі.

Стратегічна ціль номер сім. Вона полягає в забезпеченні освітнього процесу високопрофесійними та вмотивованими викладачами. Ви знаєте, я як викладач із сорокарічним досвідом роботи в одному з найкращих університетів нашої держави можу сказати, що не може бути якісною освіта, якщо немає високопрофесійних викладачів. І от коли ми говоримо про цю цифру – 334 заклади вищої освіти, які готують правників, - у мене є серйозні сумніви, що всі ці 334 освітніх центри мають настільки висококваліфікований викладацький склад, щоб забезпечити на належному рівні навчання правників.

Тому дуже важливим завданням реформування юридичної освіти слід розглядати всі питання, які пов'язані із якістю самого викладання. Це не тільки якість викладачів, це і забезпечення методичними інструментами освітнього процесу, це забезпечення матеріальної бази навчання, це запровадження новітніх методів. І от те становище, в якому ми сьогодні знаходимося: перехід навчання практично на дистанційну форму, - він дає дуже багато, дуже таке, я б сказала, ґрунтовне середовище для роздумів, а в якому напрямку має….…в більш широкому масштабі використовуємо технічні засоби. І все це робить постать викладача одного із важливіших учасників реформування ……. .

Стратегічна ціль номер вісім. Спрямована на побудову системи післядипломної освіти…. Що це означає? А це означає, що правник він не завершує своє навчання з одержанням диплому про юридичну освіту. І ми все це добре знаємо, тому що сприяння безперервному, професійному розвитку правників та навчанню продовж життя – це є глобальним напрямком підвищення рівня юридичного забезпечення діяльності нашої держави.

Розширення і оновлення правниками своїх професійних спеціалізацій або кваліфікацій у певній галузі права чи сфері діяльності – це от те, я перепрошую, непахане поле, де сьогодні у нас практично відсутній якийсь певний досвід. У нас сьогодні кожен правник підвищує свою кваліфікацію самотужки: через участь в якихось семінарах, через читання спеціальної літератури. Це, безумовно, дуже важливо. Але у нас повинні бути запроваджені цивілізовані механізми, в тому числі для представників не тільки судового корпусу, де є, скажімо, вища школа суддів, яка опікується підвищенням кваліфікації представників цієї сфери юридичної діяльності, не тільки тренінг прокурорів і так далі. Кожен правник повинен мати реальну можливість підвищувати свої знання у тій сфері, де він відчуває в цьому потребу. І ця потреба повинна бути настільки органічною і природньою для нього, тому що він ніколи не має зупинятися на рівні тих знань і навичок, які в нього є., він повинен саморозвиватися впродовж всього свого професійного життя.

 

ГОЛОВУЮЧА. Наталя Семенівна, вибачте, але потрібно потрошку закінчувати.

 

КУЗНЄЦОВА Н.С. Я дуже коротко.

Стратегічна ціль номер дев'ять. Передбачає оптимізацію мережі правничих шкіл. Я вже про це сказала. 334, 27 і 37 – це неймовірні цифри для України. Але не треба боятися, що хтось…… указом чи постановою Кабінету Міністрів має знищувати ці школи. Вони повинні відійти від цієї діяльності природнім шляхом: за рахунок підвищення вимог до освітніх програм, за рахунок введення ЄДКІ, за рахунок природнього відсіву, за рахунок високого конкурсу у цій сфері.

І, зрештою, десята стратегічна ціль. Полягає в тому, що правничі школи мають стати потужними центрами наукового, освітнього і інноваційного розвитку. Не буду розглядати це положення. Воно не викликає ні у кого сумнівів. Проблема тільки в тому, які використати механізми для того, щоб ця ціль була досягнута, для того, щоб університети, правничі школи дійсно влилися у ті наукові дослідження, які дають можливість і підвищувати рівень освітньої діяльності, і правничої науки в цілому, і забезпечити якраз досягнення тих цілей, на яких ми сьогодні зупинилися.

Я не буду говорити про очікувані результати, вони викладені в концепції. Скажу тільки, що сьогодні вже були названі ті проблемні моменти, які ми  хотіли би обговорити в такому широкому колі всіх зацікавлених осіб. Це питання про місце і роль в цьому освітньому процесі підготовки юристів – фахівців в галузі міжнародного права, це і співвідношення спеціальностей "Право" і "Правоохоронна діяльність", це заведення в процес юридичної освіти ЄДКІ. І, безумовно, це структура самої освіти  через запровадження наскрізної магістратури. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Наталія Семенівна.

Колеги, до нас доєднався вже т.в.о. міністра освіти та науки Шкарлет Сергій Миколайович. Будь ласка, Сергій Миколайович, вам слово.

 

ШКАРЛЕТ С.М. Доброго дня, шановні колеги, радий вітати всіх: і народних депутатів, освітян, університети, всіх тих,  хто приєднався, 123 особи, на сьогодні. 123 колеги доєдналися до комітетських слухань.

Хочу сказати, що, дійсно, проблема дуже важлива, з точки зору і з боку Міністерства освіти розвиток і реформування взагалі вищої юридичної освіти є одним з пріоритетів. Наталія Семенівна озвучила, і до неї колеги, озвучували 334 заклади освіти, які готують право. Дійсно, це і коледжі, і університети, і інститути, дуже багато тих колег, які долучилися до підготовки. І здійснюють підготовку, і за дослідженнями Служби якості освіти, і за дослідженнями Департаменту ліцензування Міністерства освіти, підготовку здійснюють по-різному. Деякі дуже якісно, деякі, м'яко кажучи, не те що не дуже якісно, а взагалі там про якість взагалі мова не йде.

Але ми всі: і Міністерство освіти і народні депутати, профільні комітети, викладачі, студенти ті самі, слухачі, - маємо нести спільну відповідальність за сьогоднішню підготовку по спеціальності "Право" студентів-юристів, всіх інших колег. Тому хочу охарактеризувати деякі кроки Міністерства освіти і науки щодо розвитку вищої юридичної освіти.

Хочу наголосити, що вже п'ятий рік поспіль проходить єдине фахове вступне випробування з права та загальних навчальних правничих компетентностей для вступу на магістерські програми з права. І в цьому році, враховуючи логічність підвищення рівня складності тестових завдань, ми мали декілька зауважень зі сторони учасників тестування. Але я хочу зазначити, що ми такий рівень завдань вважаємо оптимальним та раціональним на підставі висновків експертів, саме тих експертів, які сьогодні теж доєдналися. І дякую Наталії Семенівні за активну таку, серйозну позицію в цій частині. В магістратурі мають навчатися кращі та спроможні, ті випускники, особливо за регульованими і суспільно важливими спеціальностями.

У 2019 році умовами прийому було встановлено 130 балів як мінімальне значення конкурсного балу для вступу на основі повної загальної середньої освіти зі спеціальністю 08  "Право" та 28 "Публічне управління і адміністрування", та 29 "Міжнародні відносини".

У 2020 році мінімальне значення конкурсного балу для цих спеціальностей було встановлено на рівні 140, і цю практику ми продовжуємо на 2021 рік.

Важливою новацією умов прийому, яке міністерство на сьогодні запровадило на 2021 рік, є значне розширення для більшості спеціальностей, окрім регульованих, таких як "Право" та "Міжнародне право", переліку предметів зовнішнього незалежного оцінювання, які можуть використовуватися як третій конкурс. Але ж для регульованих спеціальностей умови прийому 2021 року визначають, навпаки, чіткий однаковий перелік конкурсних предметів для бюджетних та небюджетних конкурсних пропозицій.

Важливою новацією вступної кампанії майбутнього року є реалізоване в умовах прийому положення стандарту вищої освіти за спеціальністю 081 "Право" для магістерського рівня вищої освіти, яким і передбачено, що особа може вступати на магістерську програму за спеціальністю "Право" виключно на основі диплома бакалавра за спеціальностями "Право" або "Міжнародне право".

Додатково хочу зазначити, що Міністерство освіти і науки разом із закладами вищої юридичної освіти  та громадськістю активно працює над впровадженням єдиного держаного кваліфікаційного іспиту, і в першу чергу за спеціальностями "Право" та "Міжнародне право".

Щодо адресного розміщення державного замовлення, хочу проінформувати, що МОН поступово з року в рік розширює цю практику. І, зокрема, в 2020 році у так званому широкому конкурсі брали участь державні замовники, такі як Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство культури та інформаційної політики, Міністерство фінансів тощо.

Широкий конкурс – це в першу чергу питання про вступника та його право здобувати вищу освіту за державним замовленням в обраному ним закладі вищої освіти і не залежить від відомчої підпорядкованості такого закладу. І тим самим кращі вступники мають отримати державне замовлення в обраних ними ….

Також важливо зазначити, що Міністерство освіти і науки підтримує позицію стосовно обмеження державного замовлення на заочну форму здобуття освіти на юридичні…... бакалавраті та за ступенем молодшого бакалавра у сфері фахової передвищої освіти. Сьогодні, спостерігаючи таку активну позицію юристів в частині обговорення реформування вищої юридичної освіти в України, її проблем та перспектив, хочу зазначити, що саме ця проблема свідчить про небайдужість щодо обговорення концепції розвитку юридичної освіти.

Не можу не зазначити ту велику кількість зауважень, які надійшли саме до міністерства від окремих закладів вищої освіти, від цілих асоціацій, щодо певних засторог. Я сподіваюсь, що це обговорення дасть можливість врахувати абсолютно всі вимоги колег, особливо я хочу деякі моменти виділити, які більш за все надійшли до Міністерства освіти і науки.

Є певна засторога, що перелік правничих професій буде скорочено до чотирьох: суддя, адвокат, прокурор, нотаріус. Випадає з цього переліку: слідчий-дізнавач, експерт-криміналіст, кримінолог та інші. Є декілька засторог таких і прохань, тому, я думаю, що всі фахові колеги обговорять це питання і гострі кути будуть зняти. Наприклад, віднести професію слідчого  або детектива до правничої спеціальності та внести до переліку спеціальностей, здобуття ступеня освіти з яких необхідне для вступу до професій, в яких запроваджено додаткове регулювання, розробленого Міністерством освіти і науки за спеціальністю 081. Зберегти підготовку фахівців за спеціальністю 081 в закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ для органів  досудового розслідування. Зокрема, для слідчих, керівників органів досудового розслідування, дізнавачів, судових експертів, криміналістів.

Широке обговорення, яке сьогодні відбувається і в Zoom, і в очному форматі, дасть нам можливість з вами знайти ті найкращі перспективи розвитку юридичної освіти в Україні, і дозволить нам саме концепцію про якість вищу освіту вивести в формат тих сподівань і  розвитку, на які ми всі сподіваємося. Абсолютно впевнений в тому, що ніхто не має на меті  знищувати чи закривати наукові школи та заклади освіти, але ми маємо розуміти один одного та зняти певні принципові питання, прийшовши до консенсусу всі рахом.

Колеги, бажаю вам плідної роботи. З повагою до вас! Успіхів вам і гарних вам напрацювань заради великої мети щодо розвитку юридичної освіти в Україні!

Дякую вам.

 

ГОЛОВУЮЧА. Сергію Миколайовичу, дякую.

Я буквально, колеги, одну секундочку, прокоментую, що питання визначення переліку правничих професій, так, воно колись розглядалося в попередніх редакціях концепції, які розроблялися колись. Предметом концепції, яку ми сьогодні розглядаємо, у нас взагалі це питання не стоїть в порядку денному, ми не визначаємо перелік правничих професій, тому дані застереження, скажімо так, безпідставні. Ми це питання взагалі не обговорюємо.

Колеги, давайте так. Зараз у нас виступили з доповідями представники комітету, міністр, заступник Голови Верховної Ради. Тепер ми переходимо безпосередньо до обговорення концепції. Я хочу попросити всіх учасників притримуватися таймінгу. У нас зараз буде декілька доповідей невеличких по певних дискусійних питаннях.

Я дуже прошу, будемо йти за регламентом, щоб ми встигли ще потім перейти до обговорення, щоб почути максимальну кількість представників правників сьогодні. Витримувати таймінг, і вибачайте, буду трошки моделювати, можливо, трошки  десь когось буду зупиняти.

Зараз надаю слово Барабашу Юрію Григоровичу, проректору з навчальної роботи Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Юрій Григорович, будь ласка.

 

БАРАБАШ Ю.Г. Дякую, пані Юлія. Радий вітати всіх колег!

Вважаю, що головною метою сьогодні реформування правничої освіти є зберегти наше здоров'я в тих важких умовах, тому буду намагатися дотримуватись вашої настанови. Я тут підготував невеличку презентацію, якщо... от мені знову відмовлено в демонстрації екрана. Можна попросити, щоб мені все-таки дали дозвіл?

 

ГОЛОВУЮЧА. Так, будь ласка, модератор, дайте доступ.

 

БАРАБАШ Ю.Г. Якщо ні, тоді давайте я просто продовжу усно.

 

ГОЛОВУЮЧА. Вже є.

 

БАРАБАШ Ю.Г. Дякую.

Друзі, я буду подавати свою коротку промову не з намаганням переконати когось ще додатково в тому, що наскрізна магістратура потрібна як явище, а продемонструвати ті аргументи, які існували в робочих групах, до яких я був дотичний ще з 2015-го року.

В чому полягає ключова мета. Насправді коли ми говоримо про ті завдання, які стоять при реформуванні юридичної освіти, ми говоримо про ключову мету – це покращення якості, говоримо про операційні інструменти, які використовуються в освітянській політиці, насамперед Міністерства освіти і науки, профільного комітету та інших зацікавлених стейкхолдерів.

І в цьому сенсі, звичайно, ми дійшли до питання про те, якими циклами має будуватися підготовка правників з урахуванням того, що все-таки це операційна така ціль другого порядку. Бо оперативною ціллю першого порядку все-таки є єдиний кваліфікаційний державний іспит.

Знову ж таки, не будучи апологетом усього західного і вважаючи шкідливим абсолютне запозичення речей в інших державах, мушу визнати, що те, що стосується досвіду діяльності провідних правничих шкіл, найбільш рейтингових, то воно якраз свідчить про те, що оця циклічність підготовки, вона має свою логіку. Тобто, якщо ми беремо до уваги провідні правничі школи США, Великобританії, Німеччини, то якраз цикл в межах 3-4 років, залежно від того, які там є особливості правового укладу, вони обумовлюються тим, що протягом цього часу дається весь блок теоретичних знань, після цього (в Сполучених Штатах - півроку, в Німеччині після першого державного іспиту протягом декількох років так званий .......) йде напрацювання практичних навичок. Але принаймні отой замкнутий цикл, коли ми поміщаємо студента і даємо йому, що називається, від А до Я, весь блок знань, які стосуються всіх сфер діяльності права, він якраз і говорить про те, що наскрізна магістерська підготовка є найбільш оптимальною моделлю виховання правника.

Ви бачите на слайді ще інші країни, наші сусіди, які так само, незважаючи на запровадження Болонського процесу, та ж сама Польща, наприклад, включила право до 11 спеціальностей, на які не поширюється дворівнева підготовка. Там в першому варіанті, зазначено, ще такий нюанс: штучний характер....... Що мається на увазі? Насправді, коли ми говоримо про магістерські програми в тих же Сполучених Штатах Америки, то це абсолютно... ми повинні бути свідомими, що це абсолютно маркетинговий хід. Як такових магістерських програм не існує, а існує набір дисциплін, які пропонуються насамперед іноземним споживачам, які мріють здобути так звану квазіамериканську правничу освіту. Звичайно, що в окремих штатах вітається, допускається, перепрошую, можливість складання  так званого ....... на підставі ..... але принаймні досвід в тому числі наших випускників, які після завершення університету пішли навчатися в Сполучених Штатах Америки, свідчить, що, поки ти не отримаєш Juris Doctor, тобто не завершиш вторинний цикл підготовки, тобі не попасти до касти найкращих правників.

Що стосується інших нюансів. Дійсно, коли ми проанонсували цю тезу про наскрізну магістратуру, наші колеги висловили цілу низку зауважень. Ці зауваження заслуговують на увагу. І, знову ж таки, я не буду намагатись переконати всіх, але спробую продемонструвати, які існують аргументи "проти" і "за".

Перше – це загроза вільної траєкторії навчання, яка є ключовою філософією так званого Болонського процесу. Я хотів би сказати, тут Наталія Семенівна слушно перед цим акцентувала увагу, що правник відноситься до так званих регульованих професій, і це накладає на систему підготовки податкові певні речі. Зокрема, і той факт, який у нас вже відмічений на рівні урядового рішення. Ви знаєте цю доленосну постанову, навколо якої були баталії, від 01 лютого 2018 року, коли уряд вніс зміни в перелік спеціальностей, за якими готуються фахівці в галузі вищої освіти, і чітко вказав, що відтепер доступ до правничих професій гарантовано лише тим особам, які мають, я звертаю на це увагу і акцентую, мають по першому і по другому, а не "або-або", по другому освітньому рівню освіту за спеціальностями "Право" і "Міжнародне право". Хотів би також сказати, що ця постанова витримала судовий контроль. Верховний Суд, незважаючи на всі позови, підтримав позицію уряду в цьому факті, що він мав достатній обсяг компетенцій для того, щоб таким чином врегулювати це питання.

Таким чином, принаймні те, про що шановний пан виконуючий обов'язки міністра сказав, що з цього року до правничої магістратури мають лише ті особи, які мають за першим освітнім рівнем підготовку за спеціальностями "Право", "Міжнародне право", воно абсолютно обумовлено цією урядовою постановою.

Другий момент – це, звичайно, питання долі бакалаврів права. Держава щороку витрачає мільйони гривень на підготовку там півтори тисячі, тисячі двісті, залежно від обсягу державного замовлення. І ці бакалаври фактично відповідно до чинного законодавства не мають особливих академічних прав, звичайно, не мають особливих професійних прав, за винятком первинних посад, які є достатньо обмеженими на ринку праці.

Другий момент – це питання ….. власних магістерських програм, що це ознакою ідентичності тих чи інших правничих шкіл. Звичайно, за існування, ну, десь там 15-17 років ми намагаємось впровадити ці Болонські стандарти. І перший досвід був не зовсім вдалим, коли фактично в такому формальному, штучному порядку дисципліни з бакалаврату, які не влазили в 300-кредитний обсяг підготовки, перекинулись в магістратуру. Сьогодні ми маємо, принаймні в провідних правничих школах, більш-менш такі адекватні програми.

Але принаймні оці застереження, що правничі школи втратять можливість готувати за власними унікальними спеціалізаціями, просто можна проілюструвати на прикладі простих розрахунків. Якщо магістерська програма 300 кредитів передбачає в собі певне ядро у вигляді 12-13 дисциплін, і ці дисципліни вкладаються в межах 5-7 кредитів, то ми маємо ядро в обсязі 70-80 кредитів, даємо до цього 30 кредитів практики, 25 відсотків дисциплін за вибором. Таким чином, в сухому залишку залишається 120 кредитів – це 2 роки, для того щоб кожна школа могла демонструвати свою потенцію реалізовувати ті чи інші програми.

Я для прикладу, наш партнер – провідна правнича школа з Чехії, університет Масарика, розташований в місті Брно, готує за магістерською підготовкою і пропонує досить класні 9 програм. Ці програми, спеціалізації, вони вкладаються в 2,5-3 роки. Тобто проблем з цим абсолютно так само немає.

Третій момент – це неможливість зміни правничої школи для продовження навчання. Дійсно, тут є свої перестороги. Я досить часто чув такі застереження, мовляв, от дитина навчалась в провінційній школі, потім хоче перейти до столичного вишу. А насправді ці проблеми в багатьох випадках вирішуються за рахунок так званої національної кредитної мобільності, коли ми можемо здобувати додаткову освіту і додаткові освітні компетентності протягом семестру чи два в партнерських закладах в межах самої держави.

Дійсно, викликом, достатньо суттєвим, і я мушу з цим погодитись, це виклик номер 4: зменшення можливостей для подальшої інтерналізації освіти. На прикладі наших партнерів і друзів з Литви ми бачимо ситуацію, коли столичні… головний – це Вільнюський університет, йому дозволено здійснювати підготовку правників ………магістратуру, інші заклади готують за двоступеневою освітньою системою, зараз йде дискусія. Якраз ключовий аргумент, що збереження двоступеневої освіти дозволяє більш краще інтернаціоналізувати систему підготовки правників, зокрема за рахунок програми подвійних дипломів, тобто, зокрема, не тільки кредитної, але і ступеневої академічної мобільності.

Але те, що ми спостерігали і в Німеччині, в Сполучених Штатах Америки, говорить про те, що студенти досить легко здобувають додаткову освіту за кордоном в межах семестру, чи навіть року, отримуючи додаткові компетентності.

Я, завершуючи свою коротку промову, бо пані Юля зробила настанову, що потрібно дотримуватись регламенту, я хотів би сказати, що я не просто презентую, висловлюю власну точку зору, для мене питання якості є краєугольним, як і в багатьох моїх колег в сфері вищої правничої освіти. Але принаймні те, як я собі бачу, і в тому числі і з використанням такого інструменту, як наскрізна магістратура, завершення підготовки правника єдиним державним кваліфікаційним іспитом, знову ж таки, який має відповідати магістерському стандарту, бо те, що є зараз, друзі, це навіть не смішно, коли ми в магістерські стандарти змушені були помістити багато завуальованих дисциплін із бакалаврату для того, щоб скласти  елементарну програму ЄДКІ, це цілком зрозуміло. Але я є сторонником того, що, встановлюючи такі фільтри і бар'єри на виході, ми маємо збільшити потенції правничих шкіл на вході в цю магістратуру. Нехай вони самі визначаються, нехай вони самі несуть відповідальність.

Вже зараз ми бачимо закриття багатьох шкіл, які продемонстрували низьку якість за результатами так званого магістерського ЗНО, чи єдиного фахового випробування. Так само ми будемо бачити згортання багатьох шкіл після того, як в грудні наступного року буде проведене перше ЄДКІ, нездатність готувати нормальних правників – це буде сфера відповідальності правничих шкіл. Нехай вони беруть за це відповідальність, але при цьому мають відповідні можливості на вході, коли вони самостійно будуть визначати коло своїх абітурієнтів.

Я завершую презентацію. Дякую вам всім. І повертаю слово нашому…

 

ГОЛОВУЮЧА. Юрій Григорович, дякуємо за презентацію, за доповідь ґрунтовну, дякуємо.

Будь ласка, наступний доповідач - Пацурківський Петро Станіславович, декан юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. 5-7 хвилин.

 

ПАЦУРКІВСЬКИЙ П.С. Доброго дня! Всі вітались, і я привітаюсь, вельмишановні колеги.

Мій виступ, коротенька доповідь, називається: "Сім причин, які зумовлюють необхідність переходу підготовки юристів з вищою освітою за наскрізною магістерською програмою". Але перед тим, як назвати, може, швидше перерахувати, тому що обсяг виступу коротенький, ці причини, я хотів би декілька загальних положень сказати. Відома максима китайської цивілізації, дуже успішної у світі, про те, "що змінюйся, а то помреш". Наша вища юридична освіта для того, щоб не померти, також повинна змінюватись, точніше кажучи, це природній спосіб існування всього у суспільстві.

Чому має змінюватися юридична освіта? Тому що змінюються суспільні вимоги і до змісту юридичної освіти, і до персони самих правників.

Свої особливі вимоги перед юридичною освітою сформувало і ХХI століття. Я назву зараз цих чотири найпоширеніших, загальних для всіх, не лише для українських закладів вищої освіти, вимог.

Ітак, перша. У розвинутих країнах світу, часто їх називають – просто у демократичних країнах світу, відбулася зміна засадничої ролі правників у суспільстві. Ми ще традиційно звикли, що правники – це сервісна професія, а от у багатьох суспільствах вона вже ідентифікується як професія елітоутворуюча. Це зумовлює давати правникам додаткові компетентності, передусім світоглядного і системного характеру. Зробити це ефективно у межах двох освітніх програм, як показав досвід інших країн, неможливо. Це перший аргумент за наскрізну програму.

Другий, наступний. Змінилася природа, обсяг і функції права сучасної епохи. Якщо раніше ми зводили право головним чином до позитивного права, до законодавства власної країни, то сьогодні в основі права лежать передусім людські права, міжнародні принципи, інші документи. Обсяг і зміст права різко ускладнився. Право стало, крім того, основоположним способом співбуття індивідів у соціумі. Щоб правники могли відповідати цим вимогам, знову ж таки необхідна 5-річна наскрізна магістерська програма.

Третя причина. Кардинально змінилися умови застосування права, а, як відомо, покликання правника якраз у тому і полягає, щоб він вмів добре застосовувати право.

Що тут змінилося? Якщо раніше - будемо казати не лише про наших правників, але й про правників у цілому, це повністю стосується і українських, – вони працювали головним чином у такому усталеному національному контексті, то зараз надзвичайно динамічні міграційні процеси зумовили їх працювати при конкуренції різних цінностей, різних світоглядів. Ми знаємо з вами багато прикладів найновіших, коли одні і ті самі події в одних ціннісних координатах тлумачаться як винятково культурні цивілізовані, а в інших оцінюються з протилежних позицій. Правник щоразу, коли готує і приймає рішення, повинен навчитися враховувати і цю нову полікультурну обстановку, в якій йому такі рішення доводиться приймати.

І, нарешті, ще одна така загальна причина, властива для всіх країн, - це є глибокі зміни, яких зазнав тип знань, умінь і навичок, якими повинен оволодіти майбутній фахівець. Для того, щоб приймати ефективні рішення, ми мусимо змінити базову концепцію підготовки правника. Традиційне домінування теоретичного зазубрювання законодавства стало критично недостатнім, а також і абсолютизація певних доктринальних підходів. Ми повинні встигнути дати студентам знання, обізнаність і достатнє володіння різними доктринальними підходами, розуміння різних систем права. Це, в свою чергу, потребує запровадження якісно нового типу їх навчання, інших методів фахової підготовки, сфокусованих на наскрізному забезпеченні якості освіти. Це такі загальні причини, а є і суто українські спеціальні.

Перед тим, як назвати ці наші національні причини, я хотів би звернути увагу, а, власне, ми це всі дуже добре знаємо, що та ситуація, яка в нас зараз називається "конституційною кризою", якщо об'єктивно її оцінювати, може бути розцінена як діагноз для всієї правової системи України, а також для такої її складової, як вища юридична освіта.

Переді мною виступав професор Юрій Барабаш, і він багаторазово у своїх публікаціях, і навіть в попередніх виступах, зазначав наступну особливість національної юридичної освіти, а саме: що, як пораховано їхніми дослідниками, Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, абсолютна більшість, майже біля ста процентів, практичних професій вимагають мати магістерську освіту. Тобто в Україні фактично відсутній запит національного ринку правничих професій на бакалаврів права, а серед випускників правничих професій бакалаври якраз складають левову частку.

До чого це призвело? Незатребуваність бакалаврів на ринку праці разом з іншими чинниками породили шалену девальвацію цінностей вищої юридичної освіти в Україні. Гротескним зовнішнім проявом цього феномену може бути поява такого явища, як правники-візажисти, правники-таксисти, правники-продавці, і взагалі велика армія безробітних правників. Гострі на язик дотепники назвали це явище "дипломованою неспроможністю".

Відповідальність за це повинні взяти на себе і лобістські групи, які уможливили появу дуже великої кількості слабких правничих шкіл, і самі ці неспроможні правничі школи.

До речі, наявність… Це друга причина національна: наявність чисельної групи неспроможних правничих шкіл є другим за мірою свого деструктивного впливу на якість підготовки правників в Україні чинником. Живильним середовищем неспроможних правничих шкіл залишаються головним чином бакалаврські освітні програми, державні вимоги до ліцензування та акредитації яких вкрай низькі, уможливлюють фактично багаторазову амністію будь-якої такої правничої школи.

Хто ж ці неспроможні правничі школи, запитаєте ви? Відповідь на дане питання дуже легко знайти на сторінках оприлюднених для відкритого доступу аналітичних досліджень експерта-координатора проектів ОБСЄ в Україні Сергія Мудрака. Я не буду повторювати те, що там оприлюднено, це загальновідома інформація, і навіть сьогодні частина її називалась.

Хочу тільки зазначити: ті правничі школи, у кого показники вступу бакалаврів права та бакалаврів міжнародного права відповідно у магістратуру гірші, ніж аналогічний середній показник по України, і є цими неспроможними правничими школами. І остання особливість, наша національна…

 

ГОЛОВУЮЧА. Петро Станіславович, я вас дуже прошу закінчити дане питання.

 

ПАЦУРКІВСЬКИЙ П.С. Одна хвилина, остання, я вже сказав.

Ступенева система підготовки правників у закладах вищої освіти України суттєво ускладнює вироблення та реалізацію збалансованої, наскрізної програми практичної підготовки студентів-правників. А якщо висловлюватися більш відверто, вона торпедує її із середини. Сукупність загальних і, так би мовити, національних причин однозначно дає можливість і зобов'язує нас зробити висновок, що незрівнянно ефективніша наскрізна магістерська програма, ніж ступенева освіта. Хоча є певний резон у тих її проблемних аспектах, на які звернув увагу попередній доповідач, але все-таки, якщо оцінювати принципово, то вони не можуть переважити вигод від запровадження наскрізної магістерської програми. Щиро дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Петро Станіславович.

Надаємо слово - Бойко Андрій Михайлович, професор кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету "Києво-Могилянська академія", член Вищої ради правосуддя у 2017-2019 роках.

Андрій Михайлович, я дуже прошу, колеги, включайте собі всі таймінги, тому що ми просто не зможемо виконати наші завдання, які перед нами сьогодні поставлені. Тому давайте, будь ласка, 5-7 хвилин – це максимум.

 

БОЙКО А.М. Юлія Миколаївна, дуже дякую.

Вельмишановні колеги, я хотів присвятити свій виступ питанням підготовки правників у закладах освіти з специфічними умовами навчання. Це є питання, яке наболіло, яке дуже активно обговорюється в професійній спільноті, і питання, яке викликало дуже жвавий інтерес саме у представників цих закладів освіти з специфічними умовами. Сьогодні неодноразово наголошувалося на тому, що професія правника має дуже важливе значення для функціонування інститутів у демократичному суспільстві, правових інститутів. Оскільки у демократичному суспільстві правники є носіями принципів верховенства права, і застосовуючи право, вони покликані утверджувати правопорядок, який ґрунтується на повазі до гідності особи, на захисті прав людини та основоположних свобод.

Тому ми маємо усвідомлювати, що правнича професія – це не є професійне ремесло, правнича професія – це є служіння суспільству, служіння суспільству, яке ґрунтується на високому рівні компетентності, тобто фахової підготовки, на готовності дотримуватися дуже високих етичних стандартів у своїй діяльності. І оскільки це служіння суспільству, то, безсумнівно, що в демократичному суспільстві на сьогодні сформувалося розуміння, що таке правнича професія, яким вимогам повинен відповідати правник у демократичному суспільстві.

Тому, коли ми говоримо про правничу професію, то, безсумнівно, що це є діяльність з застосування права, але оскільки це є відповідальність перед суспільством, то це є діяльність, яка є професійно незалежною. Це є діяльність, яка ґрунтується на професійній відповідальності перед професійною спільнотою і суспільством; і це є діяльність, яка ґрунтується на самоврядності професії. Саме це дає гарантію для суспільства, що правники будуть діяти в інтересах суспільства, що правники будуть готові протидіяти (зрозуміло, в правовий спосіб) тим випадкам, коли має місце неправомірне застосування примусу з боку держави.

Я не буду наголошувати на тих аспектах, які дуже вдало охарактеризував Петро Станіславович, про те, що за останні десятиліття роль права, структура права і відповідно підготовка правників докорінно змінилася.

Дуже великий акцент на сьогодні в підготовці правників здійснюється на компетентностях, які формують етичні стандарти, розуміння цієї особливої місії правника, на формуванні так званих м'яких  компетентностей, те що називається soft skills, коли правники готові бути активними носіями правових цінностей в суспільстві, коли правники готові утверджувати справедливість, коли правники готові відстоювати і оберігати все, що стосується захисту прав людини і основоположних свобод.

Тому на сьогодні підготовка правників повинна відбуватися в тому середовищі, яке формує найсприятливіші умови для того, щоб спонукати до аналітичного, критичного, творчого мислення, до розуміння свого покликання, до поваги людської гідності, моральної постави, безсумнівно, ґрунтовної такої, фахової підготовки. Поняття професійної гідності, розуміння професійної незалежності та відповідальності, громадянська активність, толерування іншості можуть формуватися тільки в академічному середовищі, де панує автономність, де утверджуються академічні права та свободи.

Тому я би хотів наголосити на тому, що на сьогодні правнича школа повинна бути відритою академічною спільнотою, вона повинна виховувати правників, які здатні утверджувати, власне, принципи верховенства права, а також правників, які спроможні професійно гарантувати суспільству, що заходи примусу не будуть застосовуватись державою поза належним та ефективним правовим контролем.

Мережа закладів вищої освіти з специфічними умовами є досить широка. І, безсумнівно, вона покликана і пов'язана з тими потребами держави, які пов'язані з виконанням особливих функцій Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України і інших органів. І специфічні умови навчання, власне, пов'язані з цими особливими спеціальними функціями, які покладаються у зв'язку з забезпеченням національної безпеки, громадського порядку, протидії та запобіганню злочинності.

І в цьому аспекті, якщо ми глянемо на статтю 13 Закону України "Про вищу освіту", закон наділяє повноваженнями державні органи, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти з специфічними умовами навчання, встановлювати особливі вимоги практично до цілого спектру питань, які пов'язані з добором на навчання, з особливостями проходження служби і навчання в цих закладах вищої освіти, з формуванням освітніх програм, вимогами до керівників, і так далі, і так далі, і так далі. Тобто, по суті, мова йде про правомірне обмеження цих закладів вищої освіти в питаннях академічної автономії і обмеженням академічних прав і свобод здобувачів освіти в цих закладах вищої освіти.

Я ще раз хочу наголосити, що це є цілком прийнятне для особливостей підготовки фахівців для цих сфер, для особливих сфер, для дуже важливих сфер для існування держави. Але чи ці особливості є прийнятні для підготовки правника в демократичному суспільстві? Чи формування професійних цінностей, формування і розуміння правових цінностей і принципів, які повинен утверджувати правник у своїй професійній діяльності, чи воно можливе в повній мірі в цих закладах вищої освіти? Напевно, що ні.

Я не знаю жодного прикладу на сьогодні, де би дійсно в державі, де панують демократичні інститути, навіть в державах так званих "нової демократії", заклади вищої освіти зі специфічними умовами не здійснюють підготовки правників. Ні в поліцейській академії в Польщі, ні в Німеччині, ні в Чехії, ні в будь-якій іншій країні, хочу наголосити на цьому, де панують демократичні інститути, заклади з специфічними умовами не можуть здійснювати підготовку правників.

Наші колеги досить часто наголошують на тому, що, зокрема, слідчі повинні мати підготовку зі спеціальності "Право". Я хочу на тому наголосити, що знову ж таки в тих країнах, на які я посилався, де панують демократичні інститути, навіть якщо певними кваліфікаційними вимогами для цих сфер діяльності і передбачена правнича освіта, підготовка правників здійснюється в університетах – там, де в повній мірі забезпечення академічні права і свободи, де формуються цінності справедливості, цінності професійної незалежності, цінності служіння суспільству.

З іншого боку, я би хотів звернути увагу на певній маніпулятивності, яка панує на сьогодні в обговоренні цих питань. У тих країнах, де так звані детективи чи слідчі отримують відповідну підготовку, вони, як правило, отримають цю підготовку в межах спеціальності, яка прирівнюється до нашої спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність". Наголошую на цьому, що "Правоохоронна діяльність", тобто це діяльність, яка передбачає знання права. Тобто не можна говорити, що підготовка за цією спеціальністю знизить рівень професійної підготовки. Ні, вони так само повинні вивчати право, але в тих обсягах, з тими особливостями, які пов'язані з особливостями професійної діяльності.

Друге. Якщо ми проаналізуємо освітні стандарти на сьогодні зі спеціальності "Право", бакалаврські і магістерські, і зі спеціальності "Правоохоронна діяльність", то ми побачимо, що освітній стандарт зі спеціальності "Правоохоронна діяльність" в повній мірі охоплює на сьогодні всі ті спеціальні компетентності і результати навчання, які необхідні для роботи на посаді слідчого, на посаді дізнавача, на посаді криміналіста чи на посаді іншого експерта, який професійно використовується на стадії досудового розслідування.

Натомість, якщо ви подивитеся освітній стандарт зі спеціальності 081 "Право", чи бакалаврські, чи магістерські компетентності, які передбачені в цьому стандарті, не передбачають тих особливостей, професійних особливостей, які необхідні для професійної діяльності на посаді слідчого, на посаді дізнавача, на посаді оперативного працівника чи на посаді криміналіста.

Тому ми повинні говорити, що загалом підготовка у вищих закладах вищої освіти з специфічними умовами повинна здійснюватися виключно для інтересів тих відомств, які забезпечують ці особливі функції держави, з огляду на те, що за специфікою цих функцій це є органи, які є наділені повноваженнями застосовувати примус з боку держави. І не має значення, скажімо, в якій мірі на сьогодні ці заклади вищої освіти це здійснюють, бо насправді, якщо ми проаналізуємо навіть вступні іспити в магістратуру, то ми можемо побачити, що зі спеціальності "Право" підготовка за бакалаврським освітнім рівнем насправді є значно гіршою, ніж у наших провідних закладах вищої освіті зі спеціальності "Право". Більше того, відверто кажучи, підготовка в цих закладах вищої освіти правників негативно впливає і на певну професійну перспективу саме для цих специфічних відомств,  особливих відомств, відомств, які виконують спеціальні функції в нашій державі, оскільки ми бачимо, що є велика плинність кадрів, оскільки той, хто вступає на спеціальність "Право", він все-таки себе орієнтує на іншу професійну діяльність, а не на діяльність на посаді поліцейського чи на посаді слідчого Служби безпеки України, ну, і так далі, і так далі, і так далі.

Тому на сьогодні, якщо підсумовуючи, я завершую, все-таки необхідно зробити наступні висновки, що підготовка правників в закладах вищої освіти з специфічними умовами викладання не є, або не відповідає стандартам, які панують у демократичних суспільствах, тобто суперечать засадам та завданням підготовки правників в демократичному суспільстві.

І наступне. Підготовка слідчих, підготовка дізнавачів, підготовка оперативних працівників, криміналістів для потреб Національної поліції, інших органів держави, яких ми щороку відносимо до тих органів, які мають право від імені держави застосовувати примус, повинно здійснюватися у закладах вищої освіти з специфічними умовами навчання за спеціальністю 262 "Правоохоронна діяльність", оскільки освітній стандарт і той обсяг компетентностей, який визначений цим стандартом, в повній мірі відповідає характеру професійної діяльності і може забезпечити підготовку високоякісних фахівців, які дійсно повинні відповідати особливим функціям, які притаманні для цих органів. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Андрій Михайлович, дякую.

Зараз слово надаю народному депутату України, фракція "Слуга народу", Олександр Бакумов.

 

БАКУМОВ О.С. Доброго дня, шановна головуюча! Доброго дня, шановні колеги, учасники! Окремо хочу привітати свого вчителя Барабаша Юрія Григоровича. Доброго дня!

Я повністю не погоджуюсь із думкою попереднього доповідача та повністю хочу вам сказати і гарантувати, що такі академічні права і свободи, їх обсяг, який гарантований по факту у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання, точно не гарантується в багатьох класичних університетах. Тому, аби подавати таку тезу, треба її все ж таки обґрунтовувати і взагалі перевіряти по факту.

Сьогодні багато було сказано про якість, про практичну складову і орієнтованість вищої освіти в сфері права. Я переконаний, що наскільки орієнтована практична освіта в закладах зі специфічними умовами навчання, де готують слідчих, жоден навчальний заклад в цій державі не прогарантує і не зробить вам такого практично налаштованого працівника, який буде підготовлений для того, щоб йти і виконувати свої обов'язки за посадою.

Сьогодні лунала фраза одного з доповідачів, що правник – це велике покликання. Правник – це той, хто вирішує  долі, чи в його руках знаходяться долі. То й мене питання тоді: а слідчий, невже в його руках  не знаходиться доля? Я переконаний, і зі мною багато погодяться, що  у слідчого більше долей в руках, ніж у нотаріуса чи, наприклад, у адвоката. Бо вони не можуть застосувати до нього жодних наслідків, які тимчасово, можливо, але порушують його базові права, чи обмежують. Це може бути виправлено судом. А в слідчого, вибачте мене, це будуть зовсім вже інші наслідки.

Тому я все ж таки хочу підтримати тезу, яка була висказала вже тимчасово виконуючим обов'язки міністра освіти і науки Сергієм Миколайовичем Шкарлетом, що деякі тези, які лунають навколо  цієї концепції, і в певній мірі вони філософсько закладені в її основу, треба ще перевірити і довести, щоб, дійсно, так їх відстоювали.

Є системно-структурні проблеми, і вони пов'язані передусім з нашими роботодавцями, стейкхолдерами, як сьогодні називають, а  також із юристами, які вже набули відповідної класифікації і мають "юрист", "правознавець". Я вам для прикладу скажу: треба, щоб сьогоднішній діючій юрист розумів, от ми про принцип права кажемо, а у нас 70 відсотків діючих правників не розуміють, що це все означає, принцип верховенства права, і чим він відрізняється від принципу верховенства закону. На жаль, так є.

Для прикладу, Верховна Рада на минулому тижні навіть голосувала за кандидата на посаду судді Конституційного Суду, який не відповідав навіть цензам, які покладені в Конституції, які викладені. І особу таку провели до залу, і ми висловлювались щодо нього. А ми кажемо сьогодні про дещо інші речі.

Тому я б на сьогоднішній день – це моя думка, - звернув би більше уваги про якість освіти. Саме про якість, яку надають наші навчальні заклади. І саме через якість, на чому теж акцентували увагу, провів би фільтр, і ті б школи, які були не конкурентоспроможними, природньо б пішли з ринку надання відповідних освітніх послуг.

Я також переконаний, щоб об'єктивно з'ясувати, а чи якісною є освіта в закладах зі специфічними умовами навчання, нам багато не необхідно: треба взяти випадкових п'ять курсантів, випадкових п'ять студентів Шевченка, Ярослава Мудрого, Одеську академію, посадити їх в одній аудиторії і надати їм однакове завдання. Я вам гарантую, що курсант покаже не нижчі знання, аніж студент класичного вузу. Даю вам стовідсоткову гарантію. І це ми можемо перевірити на практиці.

Тому казати, що курсант виховується і йому надаються знання не в тих умовах, чи не такі, і недостатньо якісні, і він формується якось по-іншому, я не поділяю цю думку. Навпаки, курсанту додаються додаткові спеціальні вміння та навички, які допомагають йому паралельно його професії ще і виконувати службу, реалізовувати свою службу в органах Національної поліції.

Стратегічна ціль номер дев'ять. Теж хотів би зробити невеличке зауваження. З приводу рівних умов конкуренції - повністю погоджуюсь з міжправничими школами, бо конкуренція створює, скажімо так, великі досягнення, це нормально. Але усунення будь-якої фінансової дискримінації, а чи не можливо це тлумачити так, що, напевно, якщо міністерство або будь-який орган державної влади, який має свій виш і свою правничу школу, залучаючи туди ресурси для розвитку її, підвищуючи заробітну плату і оклади науково-педагогічних кадрів, він буде порушувати цю конкуренцію і порушувати оцю фінансову, вірніше, ставити у фінансову якусь дискримінацію? Або приватний власник, який вкладає відповідно в свій виш і в свою правничу школу? То тут треба все ж таки зробити певні обумовленості.

Я дуже все одно дякую всім за підготовку цієї концепції. Вважаю, що дуже багато позицій є слушними і такими, що потребують негайної реалізації і впровадження їх в наше життя, зокрема щодо цієї безмірної кількості вищих навчальних закладів, які готують дійсно правників. Де тільки їх не готують, і передусім не в профільних, не в спеціалізованих. Коли ми бачимо цю підготовку, там треба перевіряти. Але ті школи правничі, які є знаними, які беруть участь у діяльності спеціалізованих вчених рад, які організовують міжнародні практичні конференції, я не вбачаю, що є підстави піднімати питання про те, що такі заклади не мають права на підготовку правників. А нам усім передусім треба закцентувати увагу на якості освіти саме через той механізм і інструменти, які в попередніх докладах говорили наші доповідачі. Я дякую, вам всім за увагу і бажаю приємної роботи.

 

ГОЛОВУЮЧА. Пане Олександре, дякую. Дуже мені хочеться до кожної доповіді щось додати, прокоментувати, але я тримаю…. бачу, що у нас мало часу.

Колеги, йдемо далі. Експерт з правової освіти, представник ГО "Фундація ДЕЮРЕ" Шемелинець Іван Іванович. Я зазначу, що Іван Іванович працював багато років у Міністерстві юстиції, працював у департаменті, який займався питаннями юридичної освіти, якого, на жаль, вже в Міністерстві юстиції у нас немає, і вже багато років він брав участь у підготовці різноманітних концепцій. Тому це достатньо досвідчена людина щодо питань реформування юридичної освіти.

Будь ласка, Іван Іванович. І знову ж таки нагадую про таймінг.

ШЕМЕЛИНЕЦЬ І.І. Дякую, колеги. Всіх вітаю! І вдячний, що всі долучилися до питань, до формування юридичної освіти.

Я якраз хочу зосередити вашу увагу на фактичних даних і на конкретних даних, які дають можливість уникнути певної маніпуляції з приводу підготовки закладами з специфічними умовами навчання юристів і які дають можливість оцінити в повній мірі, яким чином дотримується принцип справедливості чи обґрунтованості побудови цієї системи.  Я буду коротко, тільки ключові тези.

За відкритими даними ЄДЕБО, які відображаються, принаймні станом на 1 жовтня 2020 року, ті, хто вступив на навчання за кошти фізичних, юридичних осіб, в тому числі і в заклади з специфічними умовами навчання, так от, за цими відкритими даними зараз в закладах таких навчається на контрактних умовах майже 10 тисяч бакалаврів з "Права" і приблизно 4, там, 3,5 тисячі магістрів,  із них на заочній формі відповідно 4600 і 2500 магістрів. Наскільки в такому випадку є обґрунтована така велика кількість осіб, які навчаються в таких закладах на контрактних умовах і на заочній формі, тут треба думати і дивитися.

Крім того, кожного року заклади зі специфічними умовами навчання випускають близько 10 тисяч випускників на ринок, наприклад, тільки в 2017 році заклади системи МВС випустили 11235 осіб. Також треба думати, наскільки така кількість осіб обґрунтована, потрібна для системи МВС, чи для системи, в якій діють заклади зі специфічними умовами навчання.

Є великі обсяги державного замовлення. У 2020 році 50, майже 55 відсотків  всього  державного замовлення на підготовку бакалаврів з "Права" була віддана закладам з специфічними умовами навчання. І це буквально там на трошки більше десятка закладів вищої освіти. А паралельно майже вдвічі збільшується державне замовлення на підготовку фахівців за спеціальністю 262 "Правоохоронна діяльність".

По якості вищої освіти. Також у нас є інструмент, який, слава Богу, запровадили 5 років назад – це вступ на магістратуру з "Права", і ми маємо можливість порівнювати заклади між собою по різним критеріям. Так от, за критерієм процентильного рангу майже всі заклади з специфічними умовами навчання мають ці результати менше 0,5. Це означає, що вони є нижче середнього по Україні.

Також є великий відсоток у закладах тих, хто не долає порогові бали, і є такі навіть заклади зі специфічними умовами, в яких 30 відсотків випускників бакалаврату не подолали невеликі, невисокі порогові бали при вступі на магістратуру.

І наостанок я би хотів привернути шановних колег увагу до результатів аудиту, який було проведено Рахунковою палатою в 2019 році, по використанню коштів в закладах в системи МВС, і що, очевидно, там є ті тези, які можуть давати нам можливість оцінювати цю систему. Я би хотів їх навести.

Ну, перше – це те, що Рахункова палата відзначає, що механізм формування державного замовлення в таких закладах і в такій системі є неефективним, і прямо вказує, що при визначенні потреби у підготовці фахівців для включення до державного замовлення пріоритет надається завантаженню закладів вищої освіти МВС, а не реальним кадровим потребам системи МВС.

Друга теза ключова. Дві третини всіх випускників закладів системи МВС обирають вільне працевлаштування, і лише третина була направлена на працевлаштування.

І третій ключовий висновок, як на мене. Це Рахункова палата прямо констатує, що існуюча система підготовки кадрів закладами вищої освіти системи МВС є малоефективною, є затратною, є орієнтованою переважно на надання платних освітніх послуг, і такою є, що не відповідає реальним кадровим потребам МВС.

Тому, колеги, всі ці цифри треба об'єктивно зважувати, коли ми приймаємо рішення, чи обґрунтовуємо місце закладів в системі МВС взагалі в системі освіти і можливість підготовки закладами такими фахівців за спеціальністю  081 "Право".

І от ми порівняли освітні програми "Право" (081) і 262 "Правоохоронна діяльність". Ми бачимо, що по суті ці програми, які по 262 спеціальності, вмішують в собі значний відсоток всіх правничих дисциплін. Є частина дисциплін, які конкретно присвячені міжнародному спрямуванню. Тому не маю ніяких застережень з приводу того, що  заклади з специфічними умовами навчання не можуть потенційно збільшувати підготовку  саме за цією спеціальністю, обмежуючи при цім підготовку за спеціальністю 081 "Право". Тому ці цифри, чи дані фактичні, безпосередньо свідчать про те, що така система повинна реформуватися. Я більше ніж підтримую попереднього, пана Андрія, який вказував, що, можливо, треба все ж таки  зосереджуватися в таких закладах на підготовці саме за спеціальністю 262 "Правоохоронна діяльність". Дякую, колеги.

 

ГОЛОВУЮЧА. Іван Іванович, дякую вам за доповідь.

Колеги, йдемо далі. Мудрук Сергій Олексійович, будь ласка, запрошуємо. Президент Міжнародної громадської організації "Універсальна екзаменаційна мережа".

 

МУДРУК С.О. Дякую, шановні колеги. Я прошу організатора надати мені можливість шарити скрін, тобто вводити слайди, бо мені такої можливості не надано.

 

ГОЛОВУЮЧА. Все, зроблено.

 

МУДРУК С.О. Дякую.

Шановні колеги, ми весь час працюємо, уже років шість, над аналізом великих обсягів освітніх даних, тобто формуємо повні освітні досьє там сотень, тисяч осіб, від школи до магістратури, і завдяки цьому маємо можливість іноді проводити аналіз регуляторного впливу і такі прогностичні, серйозні дослідження.

Зараз часу обмаль. Я вам, оскільки мене просили поговорити про роль стандартизованих освітніх вимірювань, надам трошки фактажу і оцінок, які базуються на даних випуску бакалаврату 2020 року, і, зокрема, як бакалаври цьогорічні, правники, складали ЄФВВ. Чому роблю акцент на те, що ті дані, які будуть на екрані, це 2020 рік, тому що в 2020 році, якщо брати останні три роки, то було встановлено найнижчий, не в бальному виразі, а в виразі реального рівня вимог, найнижчий рівень вимог при встановлені порогового балу.

Ітак, що ми помітили. Ми помітили, що серед тих, хто вступав на бакалаврат на основі шкільного ЗНО, після закінчення бакалаврату в 2,5 рази частіше зустрічаються ті, хто отримує диплом з відзнакою. Ця відмінність, якщо дивитися по попередніх роках, вона більша.

Ітак. Ті, хто складали ЗНО для вступу на правничі бакалаврати, є кращими випускниками. Але червоний диплом – це така штука, ми їй не довіряємо, тому що це дискреція заходу освіти, заклад може кому завгодно давати це діло.

Тому дивимося на результати блоку права єдиного фахового вступного випробування. В чому там проблема, показувати ці дані? В балах. Я можу показувати бали, але вони не є очевидними, тому що бальні шкали кожного  року різні. Тому була вибрана шкала процентильного рангу так звана. Це 100-бальна шкала. І з'ясовується, що ті, хто вступали без ЗНО на бакалаврат, знаходяться в цьому рейтингу, загальному, там 15 тисяч осіб, набагато нижче, ніж… за результатами блоку "Право", тобто фахового блоку, ніж ті, хто вступав на бакалаврат за 4 роки до того, складаючи ЗНО.

Також звернули увагу на те, що ті, хто складали ЗНО, три чверті з них тобто абсолютна більшість, хоче продовжувати своє правниче навчання на магістерському рівні. Ті, хто ЗНО не складав, менше 30 відсотків має амбіцій, тобто пробують продовжити освіту на магістерському рівні.

Наступний показник. Отой самий пороговий бал, ми його умовно називаємо в фаховому середовищі "рівень некомпетентності". Ті, хто не долає пороговий бал, - це є некомпетентні з точки зору фахових знань особи. Так от, серед тих, хто складав ЗНО при вступі на бакалаврат, рівень некомпетентності, ну, десь вдвічі нижчий, ніж у тих, хто вступав без складання ЗНО. Оця різниця вдвічі… Це лише за даними 2020 року. Якщо подивитися дані 2019 року, коли оцей пороговий бал був встановлений на практично реальному, адекватному, високому рівні, то це співвідношення, воно більше. Тобто ті, хто не долає пороговий бал, в основному це ті, хто при вступі на бакалаврат не складав ЗНО. Виникає питання взагалі, звідки беруться люди, які закінчили правничий бакалаврат, але при цьому для вступу не складали ЗНО?

За умовами вступу там є три основних, є додаткових багато траєкторій, але є три основних. Це після школи, там ЗНО обов'язкове, крім невеликого відсотку людей, які там по інвалідності і з інших причин не складають ЗНО. Далі – молодші спеціалісти не складають ЗНО. Далі – люди, які отримали бакалаврський чи магістерський рівень з іншої спеціальності, а потім вирішили перекваліфікуватися на правників, вони також зараховують якісь свої курси і вступають на другий чи на третій курс, вони не проходять фільтр ЗНО. От, власне кажучи, звідки ці люди беруться.

Далі. Загально розповсюдженою є думка, що на правничі школи люди вступають в основному за результатами ЗНО. Так це неправда, це повна неправда, і виявляється, що лише 49 відсотків бакалаврів "Права", які випущені цього року, вони складали ЗНО і вступали на основі ЗНО в правничі школи.

І виходить так, що ми бачимо, що ті, хто складав, і ті, хто не складали ЗНО, вони формують от найгіршу за фаховими знаннями, за фаховим рівнем категорію випускників. Тож, якщо у нас стоїть задача якось поборотися за якість фахових знань випускників, потрібно розібратися, а як зробити так, щоб люди проходили фільтр оцього зовнішнього стандартизованого освітнього оцінювання при вході.

У наших руках є абсолютно повні дані, і ми помітили, що рівень, відсоток от тих осіб, які зараховуються за результатами ЗНО, у порівнянні з тими, які зараховуються без ЗНО, дуже залежить від типу, від галузевої в тому числі приналежності закладу вищої освіти.

От на екрані, там промайне, ви побачите, що відсотки дуже різні у спеціалізованих юридичних, спеціалізованих економічних, дуже-дуже різні відсотки того, який відсоток на їхні правничі школи вступають за результатами ЗНО.

 

ГОЛОВУЮЧА. Сергію Олексійовичу, необхідно закінчувати, вибачте.

 

МУДРУК С.О. Так, зрозумів.

Значить, є різниця: державні більше використовують, приватні – менше, національні більше використовують, приватні – менше. Якщо взяти всі заклади вищої освіти, які випустили цього року бакалаврів, їх не 300 - їх 138, то топ-10, хто найбільше використовує ЗНО, вони на екрані. Хто серед них? Це класичні університети і спеціалізовані юридичні заклади вищої освіти. Якщо подивитися низ цього рейтингу, 10 ЗВО,  закладів вищої освіти, які найменше використовують ЗНО, ось вони на екрані. Половина з них – це приватні ЗВО, які не мають доступ до бюджетного фінансування, інша половина – це ЗВО в підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ, які мають гарантований доступ до бюджетного фінансування.

Власне кажучи, спостерігаючи, що є дуже сильний зв'язок між екзаменаційною траєкторією людини і тим, який фаховий рівень людина після закінчення бакалаврату демонструє, ми провели певну низку, не лише в цьому питанні, присвячених досліджень з метою, те що називається impact analysis, а от що буде, якщо там ліквідувати, наприклад, заочну форму освіти, чи що буде, якщо ліквідувати коледжі, чи що буде, якщо встановити поріг 150 балів на конкурсний бал. Всі ці дослідження проведені, слава Богу, в руках є Big Data, тобто це сотні тисяч осіб з повними освітніми досьє.

Що я маю сказати? Що найбільш перспективними об'єктом регуляторних інтервенцій, тим, який дає найбільше підвищення якості правничих знань, найбільше зменшення відсотку некомпетентних, є не та робота, якою абсолютно точно необхідно займатися, як-то розглядати систему освіти рівнів, там розбиратися із заочною формою і так далі. Є, виявляється, повне впровадження застосування стандартизованих освітніх вимірювань. Ось це надає набагато швидший і набагато більш  гарантованіший результат того, що хотів привернув саме до цього вашу увагу.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Сергій Олексійович. Було цікаво. Дякую.

Наступний доповідач - Раков Сергій Анатолійович, головний редактор журналу "ТІМО: тестування і моніторинг в освіті", експерт з тестових технологій. Сергій Анатолійович, 5 хвилин. Ми вже вийшли за межі регламенту.

 

РАКОВ С.А. Я прошу пробачення, а включити презентацію можна?

 

ГОЛОВУЮЧА. Так, звичайно. Зараз включаємо.

 

РАКОВ С.А. Я прошу пробачення, наша доповідь зрозуміла, вона в спорідненій галузі – це використання тесту загальних навчальних компетентностей у системі вступу на програми правничого спрямування: історія, стан і перспективи.

 

ГОЛОВУЮЧА. 5 хвилин.

 

РАКОВ С.А. Ну і я хотів би все ж таки сказати загальні речі, що найактуальніше завдання людства на сьогодні – подолати глобальні проблеми, або, принаймні, вижити. І безальтернативний спосіб виживання – це перехід на суспільство сталого розвитку, у якому громадяни мають компетентності сталого розвитку, мають відповідні і знання, і уміння, і поділяють цінності і ставлення суспільства сталого розвитку. І передумовою встановлення такого суспільства є становлення системи права, яка є системою права сталого розвитку і базується на  системі компетентностей  ХХІ століття.

Що таке "загальна навчальна компетентність"? Це здатність людини ефективно навчатися на бакалаврських програмах. Вступні предметні тести з ЗНО оцінюють рівень підготовленості в конкретних галузях, натомість ТЗНК оцінює здатність людини навчатися. У сукупності вони дають здатність успішно опановувати бакалаврські програми, зокрема програми правничого спрямування.

Сучасна глобальна інноваційна технологічна цивілізація потребує мобільних фахівців у галузі права, які здатні швидко навчатися новому, відучуватися від застарілого, перенавчатися. І загально-навчальна практична правнича компетентність - це здатність особи ефективно навчатися на бакалаврських, магістерських програмах правничого спрямування.

І вступний тест, і справа у межах ЄФВВ на магістерські програми правничого спрямування оцінює рівень підготовленості в правничій галузі. А натомість по ТЗНПК – це здатність навчатися за магістерською правничою програмою. У сукупності вони оцінюють здатність успішно опановувати програми правничого спрямування.

Я хочу сказати, що чи праву повезло, чи нам повезло, що ТЗНК було розроблено у результаті експерименту 2009-2012 років. І дуже серйозно готувалися. Отут на слайді показано, як все відбувалось.

І конструктом, на вимірювання якого спрямований ТЗНК – це загально-навчальна компетентність, яка складається з вербально-комунікативної та логіко-математичної компетенції. І формування, не має такого предмету, який готує у цих галузях, але це є мета будь-якого шкільного предмету.

Запровадження тестів ТЗНК і ТЗНПК у систему ЗНО впливає комплексно на систему освіти. Це і підвищення якості системи вступу по ЗНО, але є ще друге: становлення компетентнісної парадигми освіти завдяки позитивному зворотньому зв'язку. Напрацювання в межах розробки ТЗНК, а потім ТЗНПК, сприяли інноваційному розвитку тестів ЗНО з української мови та математики на компетентнісних засадах. Так, наприклад, тест ЗНО з української мови, він тепер зовсім оновлений і більш потужний. Це посилення завдань з критичного читання і аналітичного письма. З математики – це широке використання нестандартних задач з реальним змістом. Тести ТЗНК у форматі зразка ТЗНК 2011 року значною мірою будуть дублювати компоненти обов'язкових тестів з української мови та математики. Тест ТЗНК - це була відправна точка для створення тесту ТЗНПК, які мають такі складники: критичне мислення, критичне читання, аналітичне мислення, дедуктивне мислення, і логічне мислення, мистецтво аргументації. Критичне мислення – це творчий розвиток доробку ТЗНК в галузі оцінювання вербально-комунікативної компетентності, аналітичне і логічне мислення – творчий розвиток доробку ТЗНК в галузі оцінювання логіко-математичної компетентності.

Чи можна і чи доцільно створювати вдосконалені тести ТЗНК для системи вступу на бакалаврські програми, зокрема з права. Безумовно, можна і доцільно, але це має бути новий тест, який повинен вимірювати здатності до навчання в сучасному глобалізованому, інноваційному, технологічному світі сталого розвитку в найбільш високому когнітивному рівні та спиратися на  досвід розробки тестів ТЗНК та ТЗНПК. Це складна річ, і має запроваджуватись у два етапи. Перший – це третій непрофільний предмет за вибором на окремі спеціальності, якраз можна почати з права. А другий етап – це третій непрофільний предмет за вибором на всі спеціальності. Це потребує досить значних матеріальних, фінансових, організаційних і кадрових ресурсів. Де взяти кошти? Багато проблем інноваційного розвитку системи ЗНО можна зняти шляхом переведення системи ЗНО на платну основу, і можна використати гібридну модель: кілька сесій на рік, причому перша – безкоштовно. Ну і цей досвід…

 

ГОЛОВУЮЧА. Ми вам дуже дякуємо, але в нас….. Ви вже закінчили, так?

 

РАКОВ С.А. Я останнє хочу сказати, що я в секретаріат передам матеріали, які можна буде розіслати бажаючим для того, щоб вони ознайомились з цими матеріалами.

 

ГОЛОВУЮЧА. Так, колеги, це дуже суттєва інформація, до речі, щодо впровадження ЗНО… дещо іншого підходу. Тому, кому цікаво, пишіть нам, обов'язково вам надішлемо ту презентацію.

Дякуємо, Сергію Анатолійовичу, за цікаву доповідь.

Далі йдемо за планом. Вітренко Андрій Олександрович, заступник міністра освіти і науки України, доктор економічних наук, доцент.

 

ВІТРЕНКО А.О. Доброго дня, шановні колеги, шановні друзі! Щиро вдячний вам, що залучили мене до такого потужного товариства спеціалістів з юридичної освіти. У свою чергу, я хочу сказати вам про те, що робить міністерство в плані реформування юридичної освіти, і зосередити свою доповідь хочу на єдиному державному кваліфікаційному іспиті.

Тобто єдиний державний кваліфікаційний іспит – це один з ключових моментів і одне з ключових положень проекту концепції розвитку юридичної освіти. Разом з тим, хочу проінформувати присутніх, що вже зроблено міністерством та про його політику в сфері стосовно єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про вищу освіту" атестація осіб на першому бакалаврському та/або другому магістерському рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України. Постановами Кабінет Міністрів України від 10 травня 2018 року № 354-П, від 17 липня 2019 року № 684 унормовані ці питання.

Сьогодні Міністерство освіти і науки України займає достатньо чітку позицію стосовно ролі ЄДКІ в освітньому процесі та присвоєння академічної кваліфікації.

Абсолютно слушно у своєму виступі зазначив виконуючий обов'язки міністра Шкарлет Сергій Миколайович стосовно спільної відповідальності за якісну вищу освіту. Це відповідальність самого здобувача, закладу вищої освіти та, беззаперечно, держави та державної політики.

Тому ми маємо працювати над контролем якості освіти після закінчення окремих освітніх програм, у першу чергу за регульованими спеціальностями. ЄДКІ відповідно до закону є складовою освітньої програми, без складання якого здобувач вищої освіти не отримає диплому про вищу освіту. Важливо зазначити, що зміст ЄДКІ має відповідати стандарту вищої освіти, тому побоювання щодо уніфікації освітніх програм, на нашу думку, є безпідставним. Освітні програми мають відповідати стандарту, так само як і програма ЄДКІ. ЄДКІ не буде перевіряти щось більше, ніж визначено стандартом вищої освіти. А вся вибіркова складова освітньої програми перевіряється закладом вищої освіти, що забезпечує її своїм інтелектуальним потенціалом.

Зараз в Міністерстві освіти і науки України працює відповідна робоча група, яка напрацьовує програму ЄДКІ за спеціальностями "Право" та "Міжнародне право". Тому найближчим часом ця програма буде затверджена та розпочнеться процес розробки завдань єдиного державного кваліфікаційного іспиту. Міністерство освіти і науки планує здійснювати пілотування ЄДКІ для здобувачів вищої освіти за спеціальностями "Право" та "Міжнародне право". Ми до цього готуємося і змістовно, і організаційно.

Хочу подякувати членам робочої групи, які працюють над цим процесом. Фактично ми прямуємо до контролю якості освіти на виході, а не на вході. При стаціонарному запровадженні ЄДКІ вступні вимоги мають бути пом'якшені, а заклад вищої освіти має забезпечувати належне виконання стандарту вищої освіти та освітніх програм.

Тому Міністерство освіти і науки України вважає, що ЄДКІ є важливим питанням та процесом розвитку юридичної освіти та одним із ключових інструментів забезпечення вимірювання якості вищої юридичної освіти.

Зважаючи на брак часу, дякую вам за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо, Андрію Олександровичу. Дякую за те, що  ви притримуєтесь наших прохань по таймінгу.

Колеги, йдемо далі. Наступна доповідь – Пижов Олександр Михайлович, державний експерт експертної групи з питань нормативно-правового забезпечення вищої освіти і освіти дорослих директорату вищої освіти і освіти дорослих Міністерства освіти і науки України.

 

ПИЖОВ О.М. Дуже дякую, Юлія Миколаївна.

Шановні колеги, мене добре чути?

 

ГОЛОВУЮЧА. Зараз – да.

 

ПИЖОВ О.М. Дякую, Юлія Миколаївна.

Мені випала честь виступити з доповіддю на тему: місце міжнародного права, спеціальності "Міжнародне право" в контексті підготовки майбутнього юриста і в системі вищої юридичної освіти.

Хочу розпочати свою доповідь, і враховуючи ті обмеження часові, і враховуючи те, що ми трошки вже виходимо з регламенту, дуже коротко охарактеризую основні поняття (я думаю, що більшість тут присутніх їх вже добре знає), які зазначені в Законі України "Про вищу освіту" і були видозмінені Законом України від 18 грудня 2019 року, який вніс зміни в Закон "Про вищу освіту". Зокрема, законом визначено, що таке "галузь знань". Що це є гармонізована з Міжнародною стандартною класифікацією освіти широка предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених між собою спеціальностей. В свою чергу, спеціальність – це є гармонізована з Міжнародною стандартною класифікацією освіти… (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧА. Олександр Михайлович, іноді у вас звук пропадає.

 

ПИЖОВ О.М. Добре, я тоді буду говорити голосніше. Дякую, Юлія Миколаївна. Перепрошую за такі технічні певні перепони.

Крім того, Закон України "Про вищу освіту" передбачає, що перелік галузей знань та спеціальностей, тобто і галузі знань, і спеціальності в Україні мають розроблятися на основі Міжнародної стандартної класифікації освіти і затверджуватися Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства освіти і науки України.

Крім того, хочу сказати, окрім формальних підстав розмежування і об'єднання двох спеціальностей, про які ми сьогодні говоримо, є позиція Міністерства освіти і науки, яка знайшла своє відображення у стандарті вищої освіти першого бакалаврського рівня за спеціальністю 081 "Право", який затверджений Міністерством освіти і науки в грудні 2018 року і передбачає, що зміст підготовки фахівців за спеціальністю "Право" повинен охоплювати  питання міжнародного права та права Європейського Союзу. А, крім того, відповідно до цього стандарту об'єктом вивчення предметної області за спеціальністю 081 є право як соціальне явище. Вивчення права та його джерел ґрунтується на правових доктринах, цінностях і принципах, в основі яких покладені права та основоположні свободи людини.

Цілями навчання за спеціальністю "Право" визначено формулювання здатності розв'язувати складні спеціалізовані завдання у сфері права з розумінням природи і змісту його основних правових інститутів, а також меж правового регулювання різних суспільних відносин. Теоретичний зміст предметної області складають знання про основи поведінки індивідів і соціальних груп, творення права, його тлумачення та застосування, правові цінності, принципи, а також природа і зміст правових інститутів, етичні стандарти правничої професії. Тобто стандарт вищої освіти бакалаврського рівня за спеціальністю "Право" не містить прив'язки до національного, або українського, права, а вивчає право як соціальне явище.

Водночас слід зазначити справедливо, що в Україні не затверджений стандарт ні бакалаврського, ні магістерського рівня за спеціальністю 293 "Міжнародне право", на жаль. Але він є розроблений членами підкомісії за спеціальності 293 науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України. І цей проект стандарту визначає об'єктом вивчення предметної області за спеціальністю "Міжнародне право" правові відносини, тобто правові відносини саме безпосередньо, що виникають в процесі здійснення зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування…….. самоврядування різних держав, фізичними та юридичними особами різних громадянств і юрисдикцій.

Цілями навчання визначено формування здатності розв'язувати складні спеціалізовані завдання у сфері міжнародного права з розумінням природи і змісту його основних інститутів, також здійснення аналізу міжнародних відносин та ефективної роботи в міжнародному оточенні на засадах оволодіння системою компетентностей.

Теоретичний зміст предметної області складають знання про історію розвитку, методи, функції галузі та інститути міжнародного права, правові процеси у сфері міждержавних відносин, міжнародно-правові поняття та визначення, принципи та норми міжнародного права, теоретичні основи правотворчої і правозастосовної діяльності.

З огляду на зазначене, предметна область спеціальності 081 набагато ширша за предметну область спеціальності 293 та повністю її в себе включає. Тож необхідно визнати певну нелогічність та штучність вилучення спеціальності 293 в першу чергу з галузі знань 08 "Право" та з спеціальності 081 "Право".

Тому необхідно зазначити, що логічно, розумно і доцільно в існуванні відповідних освітніх програм з міжнародного публічного права, міжнародного приватного права, права Європейського Союзу, транснаціонального права, публічного приватного права України і так далі, і тому подібне, можуть та мають бути реалізовані в рамках спеціальності "Право"  галузі знань "Право" зі статусом "освітня програма".

Окрім того, важливо зазначити, що відповідно до проекту стандарту 293 спеціальності, який не охоплює право як соціальне явище, не визначає основи поведінки індивідів і соціальних груп, тлумачення права, правові цінності, принципи, а також природу і зміст правових інститутів, етичні стандарти правничої професії. Тому певною мірою сумнівним можу зазначити те, що випускники за спеціальністю 293 прирівнюються до вищої юридичної освіти та таким випускникам надаються відповідні професійні права, права обіймати посади, або провадити види діяльності, кваліфікаційні вимоги до яких передбачають наявність повної вищої або вищої юридичної освіти.

Хочу також окремо додати, що якщо ми визначаємо, що дві спеціальності, як зараз це визначено 266 Постановою Кабінету Міністрів, є юридичною освітою. Це означає, що ми маємо спільні вимоги до компетентностей і результатів навчання випускників. Це я повертаюся до визначення такого явища, як "спеціальність", і станом на сьогодні ми маємо певну неузгодженість, що ми маємо дві різні спеціальності, які перебувають в двох різних галузях знань, але до яких ми виставляємо спільні вимоги до компетентностей і результатів навчання.

Вступники в магістратуру складають єдине фахове вступне випробування і єдиний вступний іспит з іноземної мови. І ми плануємо, що випускники цих двох спеціальностей магістерського рівня будуть складати єдиний державний кваліфікаційний іспит, однаковий для обидвох спеціальностей, бо ми визначаємо те, що ці обидві спеціальності є юридичною освітою. Це свідчить про те: про штучність, про нелогічність існування спеціальності 293 "Міжнародне право".

Хочу одразу зняти всі застереження, всі занепокоєння представників цієї славетної спеціальності в Україні, з ґрунтовною, величезною школою підготовки за спеціальністю "Міжнародне право", і знаних фахівців в усьому світі. Як так слушно зазначив колега, юрист-міжнародник, що міжнародна стандартна класифікація освіти – це є телефонний довідник. Я з цим стовідсотково погоджуюся. Так само, як і перелік галузей знань і спеціальностей в Україні є не більше не менше ніж телефонним довідником. Це перелік для ведення статистичної інформації, не більше не менше. Ми маємо привести до логічного, послідовного і доцільно організованого освітнього процесу і визначитися змістовно: ми - юристи, ми – міжнародні відносини. Бо сидіти одним на одних позиція одночасно неможна. Ми маємо чітко визначатися із змістовним наповненням, з змістовною ідентичністю та, нарешті, визначитися, що станеться, якщо дана концепція в діючій редакції буде ухвалена та почне реалізовуватися.

Буде єдина спеціальність "Право", можливо, з іншим шифром, можливо, з цим самим шифром "081", в які заклади вищої освіти будуть реалізувати власні освітні програми. Усі тут присутні знають, що таке освітня програма. Освітня програма в межах регульованих спеціальностей, якою є спеціальність "Право" і станом на сьогодні і спеціальність "Міжнародне право", вони проходять через окрему процедуру ліцензування, безпосередньо освітні програми, і окремо процедуру акредитації.

Тому говорити про знівелювання школи міжнародного права, втрату певних надбань, напрацювань, навіть втрату інституційного якогось характеру, в цьому питанні не слід про це говорити. З точки зору організації освітнього процесу і підготовки здобувачів вищої освіти зміниться тільки одне: в дипломі випускника буде зазначено спеціальність "Право", а не спеціальність "Міжнародне право". Це ми маємо говорити про зміст освіти, ми маємо говорити про доцільність, і логічність, і визнання в світі того переліку галузей знань і спеціальностей, який існує в Україні. Ми маємо говорити...

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо.

 

ПИЖОВ О.М. Тридцять секунд, Юлія Миколаївна.

Ми маємо говорити про співвідношення тих спеціальностей, які існують в Україні, із напрацюваннями іноземних колег, із напрацюваннями іноземних партнерів, і повну академічну мобільність наших студентів з точки зору права, права в інших державах. Дякую, Юлія Миколаївна.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Олександр Михайлович.

Колеги, ми вже наближуємось до.….

Зараз запрошую до виступу Бичкову Світлану Сергіївну, доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри цивільного права і процесу Національної академії внутрішніх справ. П'ять хвилин, Світлана Сергіївна.

 

БИЧКОВА С.С. Дякую, Юлія Миколаївна. Буду намагатися вкластися в регламент.

Шановні присутні, насамперед хотілося б приєднатися до всіх шановних виступаючих і підкреслити важливість і своєчасність представлення нам концепції, при ознайомленні з якою стає очевидним проведення кропіткої, фундаментальної роботи розробниками.

Хоча можна подискутувати щодо окремих тез, що були озвучені поважними доповідачами сьогодні, але для дискусії у нас все ж таки відведено окремий час. Єдине, на що хочу все ж таки звернути увагу, що шановною Юлією Миколаївною вже підкреслювалося: концепцією не передбачено особливостей, що стосувалися би закладів зі специфічними умовами навчання, а тому є не зовсім зрозумілим зосередження уваги на відповідній проблематиці на сьогоднішньому засіданні.

Повністю погоджуюсь з шановним паном Олександром Бакумовим, що увагу слід приділяти саме якості надання освітніх послуг, чому і присвячу зараз свій виступ.

Саме хочу зупинитися на формах здобуття вищої освіти. Необхідність реформування вищої освіти загалом, і юридичної зокрема, не викликає жодних сумнівів, адже пандемія внаслідок поширення коронавірусної хвороби вже нам продемонструвала непристосованість всіх закладів вищої освіти до можливих змін в освітньому процесі. Крім того, закріплені на сьогодні в статті 49 Закону України "Про вищу освіту" форми здобуття вищої освіти майже не використовуються окремо одна від одної. Заклади вищої освіти або їх комбінують, або використовують додатково інші форми, на що їм надається законом право.

Звичайно, можна вести мову про те, що це тимчасові заходи задля забезпечення освітніх послуг, що вони є тимчасовими, однак ми не можемо бути впевнені, що завтра не виникне нових обставин, не буде поставлено перед нами нових завдань, і нам потрібно буде до них пристосовуватися.

Тому, ознайомившись з проектом концепції, а також прослухавши уважно сьогоднішні виступи, хочу відзначити, що проблема форм здобуття освіти набула іншого забарвлення на сьогодні. Вона потребує переосмислення і комплексного підходу до її вирішення.

У зв'язку із цим вбачається доречніше вести мову не про те, чи можна готувати правників за допомогою заочного і дистанційного навчання, а в цілому про оновлення підходів до організації освітнього процесу з огляду на сучасні потреби і реалії суспільного життя.

Як ми вже мали можливість неодноразово переконатися зі статистики, про яку згадували сьогодні, що оприлюднюється за результатами ЄФВВ, відсоток осіб, які здобували вищу освіту на заочній формі навчання і не подолали поріг "склав/не склав", є більшим, ніж подібних осіб, які здобували освіту на денній формі навчання.  Однак ми не можемо стверджувати, що взагалі відсутні особи, які здобували вищу освіту на заочній формі і подолали указаний поріг, а також що немає осіб, які навчалися на денній формі і не подолали цього порогу. Є і такі, і такі. Тому все ж таки, можливо, залежить це не від форми, на якій навчаються здобувачі вищої освіти, а від їх ставлення до освітнього процесу і від якості освітніх послуг, що надаються закладами вищої освіти. Якщо особа зосереджена на навчанні, має відповідне бажання, вона отримає необхідні знання, за умови, що освітні послуги надаються якісно.

Не можна не помітити, звичайно, що реалії сьогодення: ритм життя, суспільні, економічні зміни – вплинули на якість надання освітніх послуг, тому будемо спільними зусиллями намагатися, сподіваюся, все ж таки виправити ситуацію.

Поряд з цим, важко вести мову про надійність і перевагу саме денної форми навчання над іншими і необхідність встановлення такої форми навчання для правників. По-перше, навчання на денній формі, як я вже говорила, в чистому вигляді майже вже не існує. На сьогоднішній день заклади вищої освіти широко почали застосовувати і елементи онлайн-освіти в режимі реального часу, і елементи дистанційної освіти, а також використовувати засоби і методики, що прямо не охоплюються закріпленими в законодавстві формами. І по-друге, денна форма навчання не враховує права, інтереси і потреби в здобуті вищої освіти осіб, які вже працюють, та дорослих осіб при забезпеченні їх права на освіту впродовж життя, розвитку компетентностей відповідно до їх індивідуальних потреб, потреб суспільства, держави тощо, що передбачено в проекті Закону України про освіту дорослих. Також потрібно згадати, що в Законі України "Про вищу освіту" очна освіта охоплює не лише денну форму навчання, а і вечірню. Тому можна вести мову про очне навчання все ж таки, а не про денне. Це на мою думку.

У жодному разі не применшується, беззаперечно, очевидна користь очної форми навчання, і денної зокрема. Вбачається, все ж таки варто не забувати і про переваги здобуття вищої освіти в інших формах через їх поєднання, через залучення інших методик і технологій, оскільки це допомагає здобувати освіту з поєднанням з трудовою діяльністю, відсутністю потреби в приїзді на заняття, що дозволяє навчатися незалежно від місця перебування, у тому числі іноземцям, і це забезпечуватиме досягнення однієї з складових мети концепції, в деяких випадках і від стану здоров'я. Особа, яка поламала ногу, має можливість все ж таки приєднатися онлайн і так само здобувати освіту. Можливі залучення необмеженої кількості здобувачів і  багато інших аспектів.

Як показала практика, онлайн-навчання в режимі реального часу і дистанційне навчання стали для нас всіх рятівною шлюпкою під час карантину, ізоляції та при режимі соціального дистанціонування. Але і ці форми, звичайно, потребують удосконалення задля досягнення кращих результатів при наданні освітніх послуг і опануванні професії правника. Тобто не можна говорити, що вони мають якісь переваги очевидні.

При оновленні форм здобуття вищої освіти можна було би звернути увагу на позитивний досвід провідних закладів вищої освіти інших держав. У них, наприклад, очна форма передбачає навчання не лише протягом робочих днів, а і охоплює відвідування занять у вечірній час, кілька днів на  тиждень або у вихідні дні. Також вони намагаються, ці заклади…Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую за змістовну доповідь.

Зараз, колеги, ….. перейти до обговорення. Ще декілька хвилин - заступник голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) Бутенко Андрій Петрович.

Будь ласка, Андрій Петрович. Андрію Петровичу, ви на зв'язку з нами?

 

БУТЕНКО А.П. Так-так, вибачте, будь ласка, не помітив мікрофон.

Доброго дня, шановні колеги, чи вже доброго вечора! Дуже дякую за можливість бути в цій дискусії разом з вами. Дякую за можливість дискутувати, для мене це особисто є надзвичайно важливим, я з 2019 року в цій гострій дискусії в різних робочих групах.

Декілька слів, які хотілося б сказати в межах сьогоднішньої дискусії. У тій концепції, яке запропонувало Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти з направлення на розвиток якості саме української вищої освіти, передбачено обов'язково такий елемент, як запровадження незалежних агентств з якості вищої освіти. Як показує світова практика, такі незалежні агентства, як правило, утворюються за галузевим принципом. І дуже б хотілося у сьогоднішню дискусію добавити такий елемент на майбутнє, що ця дискусія має перерости, і сподіванням нашим є, що в ідею зародження незалежної агенції, саме галузевої. Як правило, вони зароджуються навколо тих спеціальностей, які мають особливе значення для держави, державне регулювання. Нам дуже приємно, що із проектами …. правосуддя, …….. зараз, я бачу, з нами є, інші представники проекту, пані Наталія Петрова, Артем Шаіпов, ми вже почали цей рух. Спільно ми доклали зусиль, і нашому сайті ви можете побачити американську концепцію як зразок такої агенції, систему акредитації саме юридичних шкіл.

Для чого я це згадав? Тому що піднята сьогодні концепція надзвичайно важлива, вона задає неймовірно правильний і необхідний для якості вектор. Зрозуміло, що в межах сьогоднішньої дискусії ми не розв'яжемо, скоріш за все, всіх гострих питань, але нам потрібно рухатися. І тому, на наш погляд, як Національного агентства, що дану концепцію варто в цілому схвалити, разом з тим, ніхто не відкидає тих гострих питань, які вже зараз піднімаються, дискусійними, і розв'язувати їх  в подальшому.

Позитивним, на мій погляд, є те, що ця концепція на даному моменті не ставить надзвичайно гострих якихось питань в режимі "так-ні". І питання, які стосуються і спеціалізованих закладів освіти, і давайте, вибачте, скажу так, можливо, долі чи траєкторії розвитку міжнародного права, вони потребують подальшої дискусії, звичайно. Але моє таке звернення до всіх учасників: давайте шукати компроміси в цій ситуації і ті кроки, які дозволять зробити нашу освіту якісною. Концепція заради концепції нікому не потрібна. Вони помруть, як багато інших документів. Нам потрібна та концепція, яка дозволить реалізувати якісну політику. З боку Національного агентства як органу, який направлений саме на забезпечення якісного освітнього процесу, хочу ще сказати один момент: що організація і форма навчання дуже є важливою, але і зміст навчання є надзвичайно важливим.

Тому, повертаючись до проблематики якісної підготовки фахівців, нам потрібно говорити не лише про форму: денна, заочна, зараз була дискусія, - а про те, чим вона насичена. Через те, що за будь-якої формою, за будь-якою назвою: інститут, університет, - може ховатися абсолютно різна якість підготовки. І саме ця концепція направлена на те, щоби неякісні заклади вищої освіти самі еволюційним шляхом змінили свій вектор, стали кращими або відійшли з ринку.

Дякую за можливість висловитися, тому що емоцій багато, я бажаю сказати багато, часу мало. Дякую. Дякую за можливість виступити.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Так, часу, дійсно, мало.

Я зараз пропоную дати слово студентам. Ми вже переходимо до обговорення. Колеги, 3 хвилини, до 3 хвилин виступи.

Будь ласка, Марина Лобко, голова Ліги студентів Асоціації правників України. Марина, ви тут, чуєте нас? Три хвилинки у вас є.

 

ЛОБКО М. Так, вітаю! Чути мене?

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка.

 

ЛОБКО М. Дякую дуже за слово.

Мені дуже приємно, що наразі студенти залучаються до таких суспільних обговорень. І ми в рамках нашого проекту "Реформа юридичної освіти" також проаналізували концепцію, яка була надана. В більшості випадків наша позиція є такою, що ми підтримуємо загальні положення, але у нас все ж таки є певні застереження, які б ми хотіли також висловити стосовно цієї концепції.

Для нас все ж таки є надзвичайно  важливим те, щоб під час запровадження усіх нововведень щодо… тих нововведень, які представлені в  цій концепції, все ж таки був якийсь перехідний етап задля того, аби здобувачі освіти, які наразі навчаються, або ті, які планували вступати, або студенти перших курсів, вони мали змогу довчитися вже за тим спрямуванням, яким вони навчалися. Це стосовно міжнародного права.

Також можемо сказати думку щодо запровадження тесту  загальних навчальних компетентностей при вступі для здобуття  ступеня магістра, що це, дійсно, є дуже важливим таким нововведенням. Проте хотіла б звернути увагу на те, що таке тестування, воно повинно відповідати саме рівню знань абітурієнтів та обов'язково перед  запровадженням повинно бути апробовано.

І стосовно надання вищої юридичної освіти високопрофесійним та вмотивованим викладачам. Ліга студентів має таку думку, що у нас досить багато вимог ставиться щодо студентів, проте дуже низькі вимоги до викладачів.

За результатами нашого опитування, яке проводила Ліга студентів в рамках проекту "Реформа юридичної освіти", 80 відсотків опитуваних підтвердили, що викладачі (деякі, звичайно) не мають відповідного рівня фаху і недостатньо зацікавлені та викладають без ентузіазму. Це свідчить про те, що дану проблему потрібно вирішувати якнайшвидше і застосовувати впевнені кроки.

Ми вважаємо, що для об'єктивної оцінки професійності та вмотивованості викладачів також потрібно проводити відповідні незалежні оцінювання. Тобто вважаємо, що запровадження паритетного разом з оцінюванням здобувачів конкурсного оцінювання для осіб, які мають намір викладати за спеціальністю 081 "Право", також надасть  можливість  відібрати лише висококваліфікованих та справді  вмотивованих викладачів. Таке оцінювання, на наш погляд, має бути організовано компетентними державними органами щодо відповідних різних галузей права і бути обов'язковими незалежно від наукового ступеня та досвіду викладання конкретної особи. В принципі, у нас все. Ми сподіваємося, що ми матимемо змогу скинути цей документ після обговорення… Тому що часу мало, не буду його забирати.

Дякую всім за увагу. Сподіваюся, що голос студентства буде почутий.

 

ГОЛОВУЮЧА. Студентство вже почуте. Дякуємо вам, пані Марина.

Колеги, давайте діяти наступним чином. Ми вже поступово починаємо рухатися у бік закінчення нашої зустрічі, і ще багато хто хоче висловитися. Давайте ми побудуємо роботу таким чином, що тут є у нас чат внизу, і ви можете писати в чаті, ті, хто хоче отримати слово і прийняти участь в обговоренні.

Зараз я пропоную дати слово Ксенії Смирновій. Ксенія Смирнова.

Поки Ксенія Смирнова готується, Володимир Мартиненко. Будь ласка,  колеги, будьте уважні, я надаю слово по черзі всім, хто записується у чаті.

Володимир Мартиненко. Будь ласка, колеги, представляйтеся, коли берете слово.

 

МАРТИНЕНКО В.О. Доброго дня, шановні колеги. Чути мене нормально?

 

ГОЛОВУЮЧА. Чути нормально.

 

МАРТИНЕНКО В.О. Чути нормально. Дуже дякую.

Доброго дня всім присутнім. Я хотів би звернути увагу на декілька моментів. Момент перший: а яку ми зараз концепцію обговорюємо? Бо 27 лютого 2020 року на сайті комітету була концепція одна, 6 листопада цього року, за декілька днів до комітету, концепція вже інша.

 

ГОЛОВУЮЧА. Ні-ні, я одразу хочу відповісти. Ні, колеги, я одразу хочу …..

 

МАРТИНЕНКО В.О. Вона відрізняється одна від іншої. Ми обговорювали попередню.

 

ГОЛОВУЮЧА. Ні.

 

МАРТИНЕНКО В.О. Я зверну увагу на те, що…

 

ГОЛОВУЮЧА. Давайте по черзі, колеги. Я модератор, маю право вставити слово. У нас тут є всі представники робочої групи комітету. Ми як затвердили на підкомітеті концепцію, вона була вивішена у листопаді, і потім вона просто була скопійована і вивішена декілька днів тому. Тому я попрошу без інсинуацій, будь ласка.

 

МАРТИНЕНКО В.О. Добре. Можна продовжувати?

 

ГОЛОВУЮЧА. Так, продовжуйте.

МАРТИНЕНКО В.О. Я звернув увагу на те, що концепція реформує не тільки систему вищої освіти, вона зачіпає ще шкільну освіту, пропонуючи готувати правників вже в школах, встановлюючи кваліфікаційні ЗНО при вступі в юридичні вузи. У мене питання: яким чином це буде реалізовуватися, підготовка юристів у школах? Чи вона була кимось прорахована? І які кваліфікаційні вимоги до тих кадрів, які там будуть читати цю дисципліну?

Наступне питання. Хто роботодавців питав, чи треба їм виключити магістрів? Ми зараз говоримо про наскрізну освіту магістра. Роботодавці просять і бакалаврів, і магістрів однаково. Тобто тут нема питання тільки про те, що для всіх роботодавців треба лише магістрів.

Ми зараз говоримо про те, що нераціональне використання бюджетних коштів на підготовку юристів, високий відсоток непрацевлаштованих випускників. Я тут дуже багато в чому погоджуюсь. Лише хочу звернути увагу на те, що вищі навчальні заклади системи МВС гарантують стовідсоткове працевлаштування тих, хто закінчує вищі навчальні заклади системи МВС. Тут дуже багато хто говорить про непрофесійність, недотримання прав і свобод правоохоронцями, чи тими, хто навчається у системі Міністерства внутрішніх справ. Це ж далеко неправда.

Але, ще раз, і відносно заочної освіти так само хотів би підняти питання. У нас законом заочна форма для правників не може відмінятися. Тобто в концепції ми можемо написати що завгодно, але сьогодення вимагає розглядати різні варіанти, у тому числі дистанційне навчання ми зараз застосовуємо. Ми говоримо про те, що давайте для правників приберемо взагалі заочну і залишимо те, що є.

І відносно кола професій. Шановні друзі, давайте не забувати про те, що слідчий, він представляє інтереси якраз звинувачення. Він розслідує справу, і ми не можемо обмежити його в правах навчань. Тобто давайте ми не займатися отакими речами, бо ми далі прийдемо до незрозуміло чого. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Володимире.

Я вже, так як почалася дискусія, дуже коротко буду реагувати, щоб не залишати коментарі без відповіді. Я дуже прошу, колеги, ще раз всім уважно перечитати концепцію. Перед тим, як, скажімо, виступати, як робити якісь висновки, будь ласка, уважно прочитайте концепцію.

По-перше, що стосується слідчих, вже сьогодні не перший раз говорили. Ми взагалі не говоримо в цій концепції про перелік професій. Ми говоримо про освітні програми, це питання взагалі не піднімається. Читайте, будь ласка  концепцію.

І що стосується заочної форми  навчання - це в продовження того, що говорила Наталія Семенівна Кузнєцова, - ми, дійсно, сьогодні говоримо про те, що… ми дискутуємо це питання, і більшість з нас схиляються до того, щоб залишити заочну форму навчання, але з суттєвою зміною її змісту та структури. І додатково …… дистанційну форму навчання  як окрему форму навчання. Дякую, колеги.

Наступним записувався в нас на репліку Олександр Михайлович Дроздов, адвокат, доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України, екс-голова …, екс-член ВККСУ, президент Спілки адвокатів України.

 

СМИРНОВА К.В. Пані Юліє, а можна трошки змінити? Ось мені організатори вже включили звук. Можна повернутися до мого попереднього слова?

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка.

 

СМИРНОВА К.В. Дуже дякую. Бо організатор не надав мені можливість включити мікрофон. Я буквально три хвилини.

Я в цілому дуже підтримую ідею цієї концепції, і в цілому це корисний і програмний документ, який має втілюватися в життя. І освіта, над якою ми працюємо, підвищення якості освіти – це основа, на якій лежить ринок юридичних послуг. Але я хочу зупинитися на трьох основних моментах.

Перше: наскрізна магістратура. Це дискутивне питання, дуже дискусійне питання, це відсутність, по суті, варіативності та індивідуальної траєкторії студентів. Всі про це казали. У нас не розвинута національна мобільність, це дуже дискусійне питання.

Друге: ЄДКІ. В цілому підтримуючи ідею формування  контролю, фільтру (ми про це сьогодні  чули), з метою, по суті, випуску висококваліфікованих випускників, ми повинні підвищити контроль на вході, і таким чином підвищується контроль на виході. Але форма та механізм запровадження цього механізму, і яким він має бути, потребує удосконалення, кардинального удосконалення, але в цілому він має бути.

І третє. Підхід, відповідно до якого підготовка юристів здійснюється тільки за спеціальністю 081 "Право", відображає дуже застарілий підхід: існування тільки однієї правової системи - національної, національне право. І такий підхід примату національного права над міжнародним правом зараз включено в Конституцію тільки однієї країни – нашого сусіда, країни-агресора. Такий підхід: включення "Права" (081) і не передбачення "Міжнародного права" (293), яка є окремою правовою системою, - також є досить дискусійним питанням. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пані Ксенія. Дуже коротко відреагую.

З приводу відсутності варіативної складової при впровадженні наскрізної магістратури, колеги, давайте ще раз я закцентую вашу увагу на тому, щоб ми… почуйте, будь ласка, всі, що ні про яке припинення варіативної складової при запровадженні  наскрізної магістратури ми не говоримо взагалі. Тому що варіативна складова залишається у будь-якому випадку при будь-якій освітні програмі. І вона на сьогодні, здається, складає 40 відсотків навчального плану, і нічого змінюватися не буде: чи це буде дворівнева система, чи це буде наскрізна магістратура, завжди залишається варіативна складова, що залишить можливість будь-яких правничих шкіл використовувати свої специфічні, спеціалізовані моменти. Або це може бути міжнародне право, це може авіаційне право, це можуть бути будь-які інші види права: інтелектуальна власність і так далі, - ті, які може запроваджувати будь-яка правнича школа в рамках варіативної складової в межах наскрізної програми.

І що стосується міжнародного права, пані Ксенія, ми вже дискутували з вами, що у нас, в принципі, є для обговорення компромісний варіант про включення спеціальності "Міжнародне право" все-таки в галузь знань "Право", зберігаючи при цьому спеціальність "Міжнародне право". Тому що ми розуміємо, що ви, скажімо так, певне застереження маєте про те, що там, можливо, якісь негативні наслідки буде мати школа негативного права….. Ми запевняємо вас, що така мета не стоїть, звичайно, так не буде. Як працювала школа міжнародного права і розвивалась, так вона і буде розвиватися. Але ви зрозумійте, що логічно це робити не в окремій галузі знань "Міжнародні відносини", випускаючи при цьому юристів, а все-таки повернувшись додому, в межі права, отримати, наприклад, за окремою спеціальністю "Міжнародне право" (082) готувати юристів-міжнародників.

Дякую, колеги. Далі повертаємось. Я представила вам Олександра Михайловича Дроздова. Є Олександр Михайлович у нас на зв'язку?

 

ДРОЗДОВ О.М. Доброго дня, шановні колеги! Перш за все, хочу щиро подякувати за досить таку потужну площадку для обговорення, і відкритість, транспарентність влади, перш за все влади, для обговорення цих важливих питань. Разом з тим, хочу зупинитись в межах відведеного часу на ключових моментах, можливо, вже дехто на них зупинявся, інші колеги зупинялися.

По-перше, як адвокат не можу не звернути увагу на необхідність посилення даної концепції з точки зору необхідності запровадження тих дисциплін, які будуть спрямовані на спеціалізацію тих осіб, які в подальшому бажають працювати адвокатами.

Разом з тим, хочу зазначити, сьогодні ця тема піднімалась, я чув відповідні репліки шановної Юлії Миколаївни, але я скажу як практикуючий адвокат: на теперішній час я все ж таки переконаний в тому, що вища юридична освіта для слідчих Національної поліції і так далі, тих органів, які здійснюють досудове розслідування, вона необхідна. Чому? Тому що, стикаючись в роботі з представниками слідчого апарату, слідчих органів, обов'язково ти повинен з ними, так би мовити, спілкуватись однією мовою. Чому? Тому що в даному разі, якщо у них не буде належного рівня і фахової підготовки з точки зору юридичної освіти, і відповідної спеціалізації з точки зору здійснення розслідування, то годі розраховувати на належний, ефективний захист основоположних прав і свобод людини. Це, так би мовити, моя думка.

Далі. Щодо запровадження, сьогодні вже говорили про основоположні права і свободи людини, а, тим паче, вони є доволі чутливими з точки зору здійснення досудового розслідування, знову ж ми про слідчих згадуємо. Хотілось би звернути увагу на необхідність посилення даної концепції з точки зору або з позицій відповідних рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, у тому числі 2019 року, де шановна міжнародна інституція звертає увагу на відповідні загальні принципи, де йдеться про те, що держави-члени повинні забезпечити університетську освіту та професійну підготовку, перш за все системи Конвенції про захист прав людини, основоположних свобод, яка б відповідала потребам і очікуванням різних категорій суспільства, зокрема тих, хто працює в галузі прав людини. За необхідності це завдання повинно бути виконане за співпраці з відповідними недержавними зацікавленими сторонами.

І тут ми знову згадуємо про стейкхолдерів. Чому? Тому що, зрештою, на теперішній час в України десь близько 58 тисяч адвокатів за Єдиним реєстром адвокатів України, і наша, скажімо так, адвокатська спільнота є досить, на мій погляд, таким потужним стейкхолдером, який в подальшому буде приймати в свої лави випускників, і вже таким чином працювати.

Ще на що хочу звернути увагу, що в низці рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (і це, на мою думку, має знайти своє відображення в концепції) повинні, зокрема, підвищувати ефективність такої університетської освіти та професійної підготовки шляхом забезпечення доступу до необхідних інструментів для виконання зобов'язань, що випливають з конвенції.

Також у відповідних рекомендаціях звертається увага на те, щоб забезпечити студентам юридичних факультетів, а якщо це доречно – в інших відповідних сферах навчання, зокрема науці, пропонувалася освіта з основних елементів конвенції, системи конвенції з урахуванням її спеціалізації.

Я знаю, що найпотужніші правничі школи, для них це не проблема, але є інші, скажімо так, правничі школи, де це може викликати певні складнощі, але втім такі рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, інших міжнародних інституцій повинні бути виконані.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякуємо. На жаль, ваш час завершився. Дякуємо за ваш коментар.

 

ДРОЗДОВ О.М. Щодо залучення стейкхолдерів до викладацького процесу. Я знаю, що це певним чином прописано в концепції, можливо, є сенс посилити, адже держави-члени, знову ж таки, зобов'язані заохочувати і залучати...

 

ГОЛОВУЮЧА. Так, я дуже дякую. Давайте, щоб ми не вимикали один одному мікрофони, давайте поважати. У нас ще є певна черга людей, які хочуть виступити.

Шановний Бандурка Олександр Маркович, академік Національної академії правових наук, доктор юридичних наук, професор.

Олександр Маркович, 3 хвилини, вибачте, будь ласка, при всій повазі. Так, Олександр Маркович… Давайте, поки Олександру Марковичу включають мікрофон, Шевердін Максим, координатор комісії Асоціації правників України з удосконалення юридичної освіти. Пане Максим.

 

ШЕВЕРДІН М.М. Колеги, вітаю. Я хотів би дуже коротко підняти такі питання і проблеми.

От дивіться, я спостерігаю за даними слуханнями і звертаю вашу увагу на те, що врешті-решт дискусія розгортається навколо прихильників чи противників тієї чи іншої системи. Тобто фактично це прихильники виділення в окрему галузь міжнародного права або, наприклад, прихильники чи противники залучення юридичних шкіл з особливими умовами навчання.

Але чи не здається вам, колеги, що ми забуваємо про інтереси головних стейкхолдерів освітнього процесу, а саме: про студентів і про роботодавців? Тому що… Давайте відповімо собі на питання: чи запропонований проект концепції сприяє підвищенню конкуренції серед закладів вищої освіти, які навчають правників? Мені здається, що так. Чи сприяє запропонований проект концепції підвищенню визначення, підвищенню студентів як головної цінності освітнього процесу? Мені здається, що так. І мені здається, що необхідно саме на це звертати увагу, коли ми будемо приймати рішення і рекомендувати затверджувати цю концепцію чи не затверджувати.

Я хочу сказати, що мені здається, що підвищення конкуренції, підвищення рівних умов прийняття студентів на вступі і на виході, а саме запровадження ЄДКІ, буде лише сприяти лише підвищенню якості освіти, зокрема юридичної освіти. І тому Асоціація правників України в особі комісії з удосконалення юридичної освіти ще в березня 2020 року висловилась на підтримку цієї концепції, на чому ми і продовжуємо стояти.

На що я хотів би ще звернути увагу, і запропонувати все ж таки доповнити концепцію забезпеченням незалежності студентського самоврядування від адміністрації закладів вищої освіти, що сприяло б розвитку студентів як особистостей. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, пане Максим.

Сергій Петухов, будь ласка, репліка, 3 хвилини.

 

ПЕТУХОВ С.І. Дякую. Не давали мені організатори…

Три короткі тези на прикладах. Перша. Цього року вступники в магістратуру "Права" написали таку петицію, яку підписала найбільша кількість студентів – декілька сотень, зокрема одна з частин цієї петиції казала, що питання по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Криму є політизованим і спірним у науці. І, як на мене, це вирок всій нашій системі освіти, тому що наші юристи масово не знають міжнародного права, навіть через стільки років від початку агресії Російської Федерації. Чому це сталося? Це сталося тому, що міжнародне прав у нас елітарний, окремий предмет, який окремо викладається на окремих факультетах, а на юридичних факультетах міжнародне право в нормальному обсязі, необхідному, не викладається.

Тому мені здається, що ми маємо гармонізувати і поєднати, і отримати синергію від знань з національного права і міжнародного права, тому що це, як видно з цієї петиції, просто загрожує нашій національній безпеці, якщо наші майбутні юристи не впевнені, а чи окупований Крим, чи ні.

Друга теза. Коли в відомчому виші курсанти сидять чекають лекції, до них заходить викладач вони, мають встати. Офіцер має над ними повноваження управління, закріплені конкретним статутом. Ні про яке студентське самоврядування в таких вишах мова не йде. Я вважаю, що юристи не можуть виховуватися і готуватися в атмосфері чіткого вертикального підпорядкування. Юристи мають навчатися дискутувати з викладачами. Вони мають мати студентське самоврядування. Вони повинні мати можливість висловлювати свою думку з першого курсу. В атмосфері вертикального підпорядкування юриста підготувати неможливо. Можна підготувати правоохоронця, і це є та спеціальність, яка є специфічна для таких закладів.

Третє. Буквально два роки тому можна було прочитати оголошення, що юридичну освіту рівня магістра можна отримати заочно в філії одного з університетів за 4 тисячі гривень на семестр. Це точно не про освіту. Ми точно маємо розвивати дистанційну освіту, але не такі квазіспособи продажі дипломів тим, кому вони потрібні для того, щоб просуватися по кар'єрних сходинках.

Тому ми вже шостий рік водимо хороводи навколо різних концепцій, що насправді свідчить про розколотість і слабкість нашої спільноти, тому що ми не можемо дійти до єдиного, спільного знаменника. Тому я закликаю знайти той варіант, який може бути прийнятим, і рухатися вперед. Тому що юридична освіта сама не зміниться, це маємо зробити ми, а для цього ми маємо мати узгоджений план, концепцію. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧА. Пане Сергію, дякую. Студенти просять слово. Крістіна Петронюк. Переходимо на швидкий, дуже вже…. Крістіна Петронюк.

ПЕТРОНЮК К.Р. Доброго дня! У мене був вимкнений звук, сподіваюсь, мене чути. Мене звати Крістіна, я є президентом "Європейської Асоціації студентів права Україна". І, в принципі, для вже велика честь бути присутньою тут.

Розуміючи той обмежений час, який ми маємо, я би почала відразу зазначити те, що роботу, яку ви робите стосовно формування даної концепції, вона, дійсно, займає дуже важливе місце і відіграє важливе значення для нас, як для студентів. І, в принципі, я вбачаю дійсно дуже логічні позиції в даній концепції. Насамперед я б хотіла відмітити стратегічну ціль номер чотири, тут безпосередньо про введення ЄДКІ, адже важливо все ж таки, щоб по закінченню магістратури випускались виключно компетентні люди і щоб по факту до отримання професії юриста приходили лише люди, які вмотивовані, які бажають займатися даною професією і які безпосередньо володіють тими знаннями, які будуть достатні для проведення юридичної діяльності.

Тим не менше, я б хотіла наголосити на тому, що, встановлюючи певні стандарти, підвищуючи певні стандарти для студентства, дуже важливо все ж таки тут зосереджуватись і на закладах вищої юридичної освіти. Тому що все ж таки саме університети є тією базою, які мають зацікавлювати студентів і які мають підтримувати наш дух, і надавати  ґрунтовні знання.

 І все ж таки я вважаю, що тут доцільно, навіть стратегічна ціль номер п'ять, все ж таки впроваджувати більш інноваційні підходи до університетів, а особливо зосереджувати увагу на тих же самих case stady замість сухого теоретичного матеріалу. Тому що більшість юридичних фірм вимагають на стажування вже студентів, які володіють більш ніж середніми знаннями, безпосередньо практичними знаннями, ніж теоретичними.

І також важливо зазначити, що університети все ж таки мають підтримувати студентські ініціативи, враховуючи ті ж самі підтримку мут-кортів, підтримку академічної діяльності різної, надання підтримки, навіть фінансової, і в цілому стимулювати студентів займатися  якоюсь позанавчальною діяльністю.

Однак, враховуючи, тут такий логічний ланцюг, я вважаю, має бути, держава все ж таки  має надавати університетам  підтримку для дійсно формування та вирощення, так би мовити, висококваліфікаційних кадрів.

І особисто від себе, говорячи про дискусії, які наразі виникають розподілу спеціальностей 083 та 293, я все ж таки вважаю, що це питання, воно є дуже дискусійним і щодо нього мають бути окремо, можливо, якісь слухання. Тому що я хочу зазначити, що, так чи інакше, велика кількість студентів вступає свідомо на міжнародне право, розуміючи ті варіативні складові, розуміючи певні відмінності з національним правом. І ототожнювати ці види професій також не є дуже доречним, тому що дуже велика база матеріалу викладається на міжнародному праві, і не менш велика база викладається на національному праві. І якщо їх формувати в єдину спеціальність, то тут дуже велика робота стосовно того, щоб не втратити той матеріал, який викладається і там, і там. Дуже дякую.

 

ГОЛОВУЮЧА. Крістіна, дуже дякую вам. Давайте, ще одна спроба. Академік Бандурка, будь ласка,  підключається до нас зараз, Олександр Маркович.

 

БАНДУРКА О.М. Дякую.

Шановні колеги, ми готуємо юристів – спеціалістів для роботодавця. Найбільшим роботодавцем для юридичних кадрів є Міністерство внутрішніх справ. Ва сьогодні в системі МВС України працює 120 тисяч юристів.

Тому, повертаючись до проекту концепції реформування вищої юридичної освіти, завершуючи її, необхідно, безумовно, залучити і представника Міністерства внутрішніх справ України. Це перше.

Друге. Необхідно чітко визначити, що таке правнича школа. Це не просто заклад вищої освіти, який готує юристів, а, певно, треба враховувати науково-педагогічні кадри, кількість квадратних метрів на студента-курсанта, кількість томів в бібліотеці.

У нас в університеті працює 70 докторів юридичних наук,  а аерокосмічному чи в авіаційному – 2 доктори. І там є юридичний факультет. В педагогічному – 6 докторів. В прославленому університеті Каразіна – 12. Я не знаю, скільки в Києво-Могилянській академії працює, чи вони можуть з нами рівнятися, із тими умовами, які у нас є для підготовки юристів.

Тому той, хто говорить, що не слід готувати юристів для слідчих  підрозділів в вузах МВС, то це просто невігластво проявляються, не знаючи потреби кадрів і самого рівня підготовки. Ми можемо порівнювати: самі вищі посади в юридичних кругах обіймають випускники саме спеціалізованих вузів. І Генеральний прокурор України Ірина Венедіктова, і начальник Головного слідчого управління МВС України, низка губернаторів областей, всі начальники слідчих управлінь не випускники Києво-Могилянської академії, а випускники Харківського національного університету внутрішніх справ. Оце якість!

Я хотів би звернутися до Наталії Семенівни Кузнєцової, вона у нас часто буває і може порівнювати умови навчання, які створює МВС, і ті умови навчання які є в інших вузах.

І, нарешті, про 364, чи скільки, вищих закладів, які готовлять юристів. То це ж вузи Міністерства освіти. Навіщо давати ліцензію при двох чи одному докторі наук? Проблема там, де 70, отримати ліцензію. Наведіть порядок у себе в Міністерстві освіти і науки.

І останнє. 100 тисяч юристів - це погано чи добре? Я вважаю, що це добре, бо юридична, це правова освіта населення. Чим більше юристів, і не може бути ніяких обмежень і лімітів на освіту, тим краще. Може, фермер хоче бути юристом, він ніколи не буде працювати суддею, прокурором, нотаріусом. Він хоче просто знати законодавство. Може, підприємець хоче бути юристом, для того щоб краще вести свій бізнес. Фінансист чи податківець. Чому ми маємо обмежувати право людей на доступ? Це ж порушення конституційних прав на вибір професії, на вибір знань і на отримання цих знань у відповідності з законами.

Я хотів би подякувати всім авторам розробки проекту Концепції розвитку юридичної освіти. І, Юлія Миколаївна, вас особисто. Я знаю, що ви душу вложили в цей документ. Але меж для удосконалення немає. Давайте спільно доопрацюємо з урахуванням зауважень, тих здорових, позитивних, які послужать, дійсно, базою для реформування.

Шановні колеги, ось рекомендації, я бачу, проект підготовлений. Ну, це такий документ, меншовартості, що в нас все погано, негодно, ми нічого за 30 років незалежності не зробили. От вказана проблема: неспроможність, неготовність, відсутність, недосконалість, відсутність, неможливість. Ми даємо тільки негативні собі оцінки, попелом голову посипаємо, незалежно від наявності волосся. Давайте будемо більшими оптимістами. Ми багато що зробили в юридичній освіті і в юридичній науці, але нам ще належить ще більше зробити. Національний університет внутрішніх справ буде приймати в цьому участь. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧА. Дякую, Олександре Марковичу.

Колеги, у нас, на жаль, вже закінчується час. Велика черга людей, які бажають висловитися. Але, на жаль, вже четверта година пішла нашої з вами спільної роботи. І, звичайно, всіх хочеться послухати, але у нас є певні обмеження.

Тому я пропоную надати слово останньому доповідачу. І просто надаю слово всім по черзі, хто записувався. І потім ще, ну, підіб'ємо підсумки.

Будь ласка, Тетяна Сироїд, представниця правничої школи Харківського національного університету імені Каразіна.

 

СИРОЇД Т.Л. Доброго вечора! Рада всіх бачити. Дякую за слово.

Шановні колеги, хочу всіх привітати з тим, що ми працюємо над удосконаленням вищої юридичної освіти в Україні. І я так, тезисно.

Я хочу сказати, що дивлячись на оцю концепцію 2020 року, хочу акцентувати на наступному. Ну, практично розробники, як на мене, врахували ті позитиви, які є, окреслили перспективи. Але щодо якості у мене питання, вірніше, не питання, а акцент зроблю, дійсно, щодо якості.

Освіта, яку дають заклади на сьогоднішній день, наші виші, ЗВО і так далі. Дійсно, за рахунок оцих освітніх програм, ми  маємо право конкурувати один з одним, ми маємо право  залучати  наших студентів до розробки і практичних працівників, які тепер стейкхолдери у нас. І ми, напевно, повинні ще раз надати їм  можливість, напевно,  більш широко долучитися до обговорення оцього проекту.

Я більш чим, напевно, на процентів 80, напевно, хочу сказати, що і педагогічні працівники, і студентство, і ті практичні  працівники, які є роботодавцями для наших студентів, не бачили цієї концепції. Напевно, хочеться запропонувати, або прошу запропонувати, або продовжити обговорення цієї концепції, і в такій виваженій більш позиції врахувати.

Тому що тут є питання і стосовно викладачів, так, ми акцентуємо увагу на студентах, але є і питання підвищення рівня викладачів. Але до цього ми забуваємо, що  наші викладачі, наприклад, у них контрактна форма оплати і працевлаштування на рік. Навряд чи від них можна вимагати якоїсь там геніальності за рік. Це ж зрозуміло, що це така , декларативна абсолютно норма.

Стосовно того, що вони повинні підвищувати кваліфікацію за  рахунок участі в міжнародних заходах, і національних, і так далі, це теж вимагає матеріальних витрат вишів. Виходячи з реалій сьогодення, з економічної складової, це  є дуже така, як на мене, недосяжна на сьогодні ціль, на превеликий жаль.

Крім того, у нас з тим навантаженням, яке є на викладачах, і ті години, крім того, ще треба і розвивати наукову сферу і працювати зі студентством, напевно, перш за все, міністерство і повинно теж… я до того, що треба якось узгоджено переглядати оці пункти оцієї концепції.

Крім того, що стосується ЄДКІ, так, я згодна, ми повинні перевіряти якість студентів. Так, ми долучаємо зараз або апробуємо ці різні способи, але є одне "але". По-перше, ще раз хочу акцентувати, щоб ми не ставили наших же студентів в те становище, коли вони не знають, які будуть дисципліни включені, про що будуть тести. Коли наші студенти бачать ці тести, щоб ми ще раз шокову терапію не проводили на цих студентах і не експериментували. Давайте спочатку розробимо нормативну базу, і стосовно тих же стейкхолдерів, як вони будуть проходити, як ми будемо долучати практичних працівників, наприклад, навіть до читання елементарно лекцій в аудиторіях, коли вони теж мають свою основну роботу і це якось повинно узгоджуватись з їх діяльністю.

Тобто тут ще по кожному пункту, на превеликий жаль, є ще багато питань. У мене як міжнародника, зрозуміло, питання:  чому ми говоримо про акти Ради Європи, всі концепції, а потім акцентуємо увагу на вивченні офіційних мов Європейського Союзу? Напевно, треба визначитися про що ми говоримо і, крім того, які ми акти поклали в основу цієї концепції, коли ми говоримо про міжнародні стандарти. Якщо є конкретні, а вони є і в Раді Європи, і в Європейському Союзі, акти, значить вони повинні тут викладені, а не тільки уривчасто, частково, і то не зрозуміло, чесно кажучи, яким чином деякі з них мають відношення до самої концепції.

У мене ще багато є зауважень конкретних, ми їх відправили від імені юридичного факультету, направили на комітет, і я прикріпила ці пропозиції. Прошу ознайомитись, якщо у вас буде час….

 

ГОЛОВУЮЧА. Вам дякую. Ми ознайомимось обов'язково, ми все читаємо, що до нас приходить.

Ще, колеги, до нас доєднався заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Тому надаємо можливість декілька хвилин. Будь ласка, пане Антон.

 

ГЕРАЩЕНКО А.Ю. Доброго дня. Мені щиро приємно, що Комітет Верховної Ради з питань науки та освіти зайнявся питанням реформування юридичної освіти, це дійсно необхідно.

Можу сказати, що наша система вузів МВС працює у своєму режимі. Можу сказати, що ми не допускаємо розвалу цієї системи. Річ у тому, що, на наш погляд, потрібно, щоб кожна велика система, така як система захисту прав людини, захисту законності, має свої певні специфічні особливості. Наприклад, у нас працюють такі спеціальності, як криміналісти, які не можуть працювати фактично ніде, крім структур поліції чи Служби безпеки. Якщо казати про те, що… і я чув деякі думки, які висказувались сьогодні, що потрібно уніфікувати юридичну освіту в Україні, то ми з цим не згодні, тому що певні спеціальності не можуть розглядатися, тому що на них просто не буде попиту в суспільстві. Тому потрібен певний державний заказ під певні спеціальності, криміналістів і тому подібне.

Щодо специфіки юридичного навчання, то також хочу сказати, що робота слідчого – це специфічна робота, це не робота адвоката або прокурора. Ми за те, щоб прокурори, можливо, випускалися органами, вишами загального, скажімо так, напрямку. Але наша робота слідчих, наша робота поліцейських – це є абсолютно специфічна робота.

Крім того, лунали деякі думки про те, що непотрібна заочна юридична освіта. Ми також з цим не згодні, тому що, наприклад, у нас йде молода людина, яка прийшла після АТО, в 20 років служити в патрульній поліції. У нього немає вищої освіти, і він хоче і служити в патрульній поліції, і брати певні відпустки, і отримувати вищу юридичну освіту, для того щоб йти далі по щаблям і керувати, на керівні посади. Якщо ми не дамо можливості мати заочну юридичну освіту для простих поліцейських, то, можливо, вони не зможуть її отримати, тому що потрібно буде дорослій людині в 25 років йти повністю, там 4 чи 5 років, присвячувати себе очній юридичній освіті.

Тому ми готові спілкуватися, готові до обміну думками, але потрібно пам'ятати про таке: що якщо щось добре працює, то не треба це ламати. Треба покращувати ситуацію там, де щось працює погано. Наприклад, кількість юристів, які випускаються вузами, потрібно їх порахувати, чи треба стільки юристів, провести соціологічне дослідження, а де після випуску з юридичних вузів державної форми власності, з держзаказу, ці люди працюють. Якщо покаже, що відсотків 50-60 зовсім юристами не працюють, то тому є питання, чи потрібно стільки державного замовлення. Дякую за можливість висловитись. Дякую всім за думки. Будемо разом покращувати вищу юридичну освіту в Україні.

ГОЛОВУЮЧА. Дякую. Дякую, пане Антон.

Колеги, я дякую всім тим, хто сьогодні протягом цих майже 3,5 годин доєднався до нашої дискусії, яка присвячена обговоренню проекту концепції…

 

_______________. Можна ще сторінку там, де реєстрація, де прописка?

 

ГОЛОВУЮЧА. Будь ласка, Оля, яка допомагає мені модерувати, виключіть, будь ласка, мікрофон. Вдячна всім, хто доєднався до обговорення проекту концепції. Як ви бачите, у нас є достатньо багато таких дискусійних питань. По всіх цих питаннях ми сьогодні послухали думки народних депутатів, представників державних органів, різноманітних міністерств, спеціалістів, експертів, поговорили зі студентами, з викладачами.

Я від імені всього комітету вдячна всім тим, хто все-таки і долучався до розроблення проекту концепції. Вдячна всім тим, хто сьогодні доєднався, хто переймається цією проблемою, хто розуміє, наскільки важливо сьогодні нам з вами все-таки дійти компромісу по цим спірним питанням і все-таки затвердити концепцію реформування юридичної освіти, разом об'єднатися і зробити цей крок, оскільки юридична освіта має величезне значення для майбутнього нашої країни, для дотримання основоположних прав всіх, хто проживає на території цієї країни. Тому, звичайно, переоцінити важливість цієї теми дуже складно.

Я хочу вибачитися перед всіма тими людьми, які не мали можливість сьогодні виступити, навіть з невеликою реплікою, оскільки розумієте, що у нас є певні обмеження по часу. Колеги, якщо ви підтримуєте, ми, можливо, ще приділимо увагу, далі будемо дискутувати певні теми, будемо доопрацьовувати проект концепції.

Я хочу подякувати тим, хто надіслав нам свої пропозиції. Тобто ми протягом всього цього часу збирали ті пропозиції, які ви нам надіслали. Я хочу запропонувати за результатами сьогоднішніх дискусій, слухань, можливо, хтось змінив точку зору, можливо, у когось з'явилися нові пропозиції, ми продовжуємо працювати над удосконаленням цього проекту. Давайте домовимося, що ще протягом двох тижнів ми в комітеті чекаємо, будь ласка, пропозицій. І після отримання цих пропозицій, після їх узгодження ми вже будемо приймати рішення на комітеті під головуванням Сергія Віталійовича. Обговоримо всі моменти спірні, які сьогодні були. Будемо приймати рішення потім на комітеті з цих питань. Тому, будь ласка, продовжуємо роботу.

Дякую. Я бажаю всім гарного вечора. Здоров'я всім! Бережіть себе. І будемо працювати всі разом, думка кожного з вас цінна для нас, над питанням реформування і вдосконалення рідної нам всім з вами юридичної освіти. Дякую всім ще раз!