СТЕНОГРАМА

слухань у Комітеті з питань освіти, науки та інновацій

на тему: "Якість підручників та навчальних посібників

для Нової Української школи"

26 травня 2021 року

Веде засідання Голова комітету БАБАК С.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги, шановні присутні! Я одразу попрошу всіх, хто знаходиться онлайн, вимкнути свої мікрофони, допоки не буде надане слово комусь конкретно.

Отже, шановні колеги, відповідно до статей 14 та 29 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" щодо контрольних функцій комітетів та проведення слухань у комітетах як організаційної форми здійснення контрольних функцій сьогодні ми проводимо комітетські слухання на тему: "Якість підручників та навчальних посібників для Нової Української школи". (Шум у залі)

Я ще раз попрошу тих, хто онлайн, вимкнути свої мікрофони. Дякую.

Отже, на слухання запрошені народні депутати України, члени Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, представники центральних органів виконавчої влади, Національної академії педагогічних наук, а також представники громадських організацій, освітянських і видавничих інститутів.

Колеги, останнім часом питання якості підручників та навчальних посібників дуже гостро постають, постають і в суспільстві, і серед народних депутатів. (Шум у залі)

 А можна попросити ще раз вимкнути свої мікрофони. Шановні колеги, які знаходяться онлайн, будь ласочка, вимкніть свої мікрофони. Дякую.

Отже останнім часом ці питання дуже часто постають, є претензії до змісту підручників, є часто зауваження щодо того, як викладений матеріал, до їх якості. Одним словом, можна розділити по суті ці питання на дві частини: перші, які стосуються змісту, власне, підручників та навчальних посібників; і другі, які стосуються логістики, а саме вчасного видання, вчасного доставлення цих матеріалів до закладів освіти, до бібліотек і так далі.

І, мабуть, саме тому в цьому скликанні Верховної Ради вже було подано декілька законопроектів, які намагаються врегулювати цю проблему. В процесі обговорення на комітеті всі законопроекти було вирішено відхилити і створити один комітетський законопроект, який був зареєстрований під номером 5465. Вчора на виїзному засіданні Комітету з питань освіти, науки та інновацій було одноголосно прийнято рішення рекомендувати цей законопроект Верховній Раді прийняти в першому читанні. І саме тому, саме через всі ці причини, метою слухань в Комітеті Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій є, власне, і обговорення актуальних проблем забезпечення якості навчальної літератури, також запровадження нових підходів до проведення конкурсного відбору підручників та процедур їх грифування, апробації, виготовлення і доставки до закладів освіти, а також вдосконалення механізмів фінансування сфери видання підручників та навчальних посібників, запобігання корупційних ризиків під час розподілу бюджетних коштів на закупівлю навчальної літератури тощо.

Отже, для обговорення питань порядку денного пропонується наступний регламент нашої роботи. Ми сподіваємося, що ми за 2-2,5 години завершимо. Зараз буде надане слово голові підкомітету пані Олені Лис. Далі для доповіді від Міністерства освіти і науки – 5 хвилин. Для доповіді від Державної наукової установи "Інститут модернізації і змісту освіти" - до 10 хвилин. Для співдоповіді підкомітету з питань загальної середньої інклюзивної освіти та освіти на тимчасово окупованих територіях – до 5 хвилин. Для співдоповіді від Національної академії педагогічних наук – до 5 хвилин. І обговорення питань порядку денного, виступи в обговоренні – також до 5 хвилин. І після цього виступи народних депутатів за результатами комітетських слухань і підведення підсумків слухань. Отже, з вашого дозволу, надаю слово голові підкомітету з питань загальної середньої освіти пані Олені Лис.

 

ЛИС О.Г. Вітаю всіх, шановні колеги! Дійсно, питання, яке винесено на обговорення наших слухань, є вкрай актуальним і важливим, адже суспільно-політичні зміни в Україні і орієнтація на європейські стандарти в різних галузях, в тому числі і в освіті, сприяє тому, щоби перехід до демократичного процесу навчання, а саме запровадження реформи Нової Української школи, були витримані і створені нові державні стандарти загальної середньої освіти, і як наслідок, зазнали зміни в навчальних планах, програмах, і, звісно, в таких важливих засобах навчання, як підручники та навчальні посібники.

І як вчитель-практик стверджую, що підручник є надзвичайно важливою частиною освітнього процесу, тому що саме підручник є таким важливим засобом освітньої діяльності, який демонструє і вчителю, і учням напрям для досягнення результатів, визначених у наших нормативно-правових актах.

Погодьтеся, що актуальність тематики цих слухань є беззаперечною, а про серйозність проблеми із якістю підручників свідчать не лише невдоволення батьків, учнів, учителів, науковців тощо, а й масштабне висвітлення проблеми в медіа. У мережі Фейсбук, наприклад, створюються такі групи під умовними назвами "підручник як помилка". Обговорюються питання не лише неточностей, помилок, недоречностей змісту підручника, а й навчальних посібників, і фізичні характеристики підручника, такі як маленький розмір шрифту, як погана якість обкладинки, незручний формат, вага підручника тощо. Але й обговорюється те, що не враховані вікові особливості учнів, необхідність розширення і вдосконалення критеріїв експертів відбору навчальної книги, уніфікація проблеми відбору експертів за їх фаховим рівнем, за практичним досвідом у проведенні експертизи та за чітким визначенням термінів проведення експертизи, про те, що обов'язкове залучення громадськості до масового тиражування підручника, про здійснення в обов'язковому порядку перевірки навчального підручника на плагіат, про запровадження навчально-методичних комплектів з кожного навчального предмету: підручник, зошит або посібник для учня та методичний матеріал, - який буде супроводжувати вчителя; врахування академічної свободи педагога щодо вибору підручника та його змістовного наповнення, своєчасність доставлення підручника до закладів освіти, підвищення рівня відповідальності видавців щодо якості підручників та навчальних посібників тощо.

І лише декілька проблемних питань, які поставили педагоги Чернівецької області на великій нараді при Департаменті освіти й науки, яке ми разом провели, було на початку минулого місяця, і говорили про увагу і необхідність вирішення вищезазначених проблем. І це свідчить про те, що учасниками наших слухань є представники і від мого виборчого округу. Я рада їх вітати, тому що теж надано було багато таких зауважень, які ми обговорювали в робочій групі комітету, і теж долучили їх до висновків, які сьогодні вам надані. І я сподіваюся, що в процесі сьогоднішнього обговорення рекомендації слухань будуть доповнені вами, також відкориговані, винесені пропозиції і щодо успішної їх реалізації.

І наостанок хотіла би завершити свій виступ словами видатного українського педагога-гуманіста Василя Олександровича Сухомлинського, який у своїй педагогічній діяльності приділяв величезну увагу саме якості підручника, його змістовному наповненню, естетичному оформленню тощо.

Василь Олександрович вимагав мати за правило добротну шкільну бібліотеку, де були б сконцентровані літературні новинки, ніколи не забувати, що, цитую: "Урок і підручник тільки тоді стають вогником знання і розуму, коли від цих вогників запалюється нестерпиме бажання і прагнення проникнути в глибину природи, людської душі, суспільного життя, моральної краси, коли підручник бодай для учня є тільки першою сторінкою великої книги життя". І ще, цінуючи працю вчителя, Василь Олександрович звертав увагу на те, що, цитую: "Треба, щоб шкільний підручник з основ наук, який ви використовуєте, був для вас, вчителів, азбукою, щоб у морі ваших наукових знань, основи яких ви видаєте дітям, підручник був краплею". Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олена Георгіївна. Слово надається заступнику міністра освіти і науки Любомирі Степанівні Мандзій. Будь ласка.

 

МАНДЗІЙ Л.С. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Любомиро Степанівно.

Слово надається Євгену Володимировичу Баженкову, директору Державної наукової установи "Інститут модернізації змісту освіти".

 

БАЖЕНКОВ Є.В. Шановні колеги, шановний Сергію Віталійовичу, шановні народні депутати! Теж хочу подякувати за таку гарну ініціативу провести комітетські слухання, оскільки такі комітетські слухання щодо якості підручника взагалі проводяться вперше за 30 років у комітеті профільному. І питання не те, що вже назріло, а вже навіть перезріло. Багато дуже цікавих ініціатив, багато пропозицій. На деяких з них я теж, доповнюючи Любомиру Степанівну, зосереджусь. Зосереджусь тезисно.

Отже, питання найголовніше: який він має бути підручник для Нової Української школи? Відповідь на поставлене запитання повинно бути однозначна: найкращим. А це означає цікавий, модний, сучасний, якісний. Саме такий підручник чекають учні, вчителі та батьки. Власне, створення та видання нової навчальної літератури – це зона високої моральної відповідальності перед суспільством авторів та видавців. Рік від року держава збільшує та витрачає на друк підручників нового покоління колосальні кошти, і тому байдужих у цій справі бути не може.

Проблеми підручникотворення активно обговорюють у всьому світі. На заході існують численні інституції, які працюють над принципами і критеріями розроблення та оцінювання підручників. Міністерство освіти та Інститут модернізації змісту освіти цілком поділяють занепокоєність громадськості щодо наявності помилок, неточностей та недоречного контенту в шкільних підручниках, які надруковані протягом останніх кількох років.

Погоджуємося також, що проблеми щодо якості вітчизняної навчальної літератури є. І вони накопичувалися впродовж попередніх років. Про це свідчать поодинокі випадки виявлених у підручниках некоректності у візуальному і вербальному наповнені деяких навчальних видань. Водночас зазначимо, що ми завжди своєчасно реагуємо на виклики, що постають у зв'язку із суспільним резонансом навколо матеріалів того чи іншого підручника, і вживаємо відповідних заходів реагування. За підсумками проведеного аналізу виокремлені чинники, які призвели до такої ситуації.

Перше. Критично мала кількість часу, яка відводиться для підготовки підручників, з огляду на прийняття відповідних нормативних документів. Автори і видавництво фізично не встигають якісно підготувати та відредагувати.

Друге. Підручники впроваджуються в освітній процес без попередній апробації, що забезпечувала б вивчення якості підручників і їх удосконалення.

По-третє, відповідно до чинного порядку конкурсного відбору, автори подають частину матеріалів підручника у видавничій версії, а частину в рукописі, що не дозволяє цілісно оцінити майбутнє видання. Тому на етапі оцінювання підручників експертами виявляються не всі методичні, фактологічні та граматичні помилки і недостовірності.

Четверте. Стислі терміни для ознайомлення з підручниками педагогічними працівниками і з закладами загальної середньої освіти, коли запропоновану кількість підручників фізично неможливо розглянути у встановлені терміни. Наприклад, у деяких випадках під час конкурсного відбору здійснювалося це іноді серед 9-12 підручників однієї назви, причому лише за їхніми частинами в електронному вигляді, що в цілому ускладнювало процес детального аналізу їх змісту.

П'яте. Позиція багатьох авторів підручників, що лише підручник - виключне джерело інформації і знань, що, в принципі, неможливо в сучасному світі.

Зважаючи на вищезазначене, міністерство та Інститут модернізації розпочали перегляд чинної системи відбору підручників. Для громадського обговорення запропонований новий порядок конкурсного відбору підручників, який закінчився 23-го. І після слухань ми з урахуванням пропозицій, які будуть висловлені на слуханнях, і пропозиції, які надійшли під час громадського обговорення, ми проведемо ще круглий стіл, де будемо ці всі позиції враховувати і обговорювати. Головна відмінність цього документу від усіх попередніх – це цілковита прозорість і відкритість усіх етапів.

Згідно нового порядку конкурсного відбору можуть взяти участь лише ті підручники, яким надано гриф "Рекомендовано міністерством". Це означає, що процес здійснення експертизи підручників виводиться за межі конкурсу, він буде йому передувати. Експертизу здійснюватимуть члени предметних експертних комісій та експертних груп, склад яких затверджено міністерством.

Любомира Степанівна сказала, що це будуть постійно діючі комісії, а не ситуативні, які ми терміново за місяць набирали до конкурсу, потім їх прізвища зашифровували. Їхня кваліфікація була сумнівна, і відповідні бачили результати. Це будуть постійно діючі експерти, їхня робота буде оплачуватися, їхній рівень кваліфікації буде щороку зростати. Розробляються програми, вже чотири вебінари проведені по їх навчанню, і такі програми будуть постійно діючими з навчання. І вони тільки будуть вдосконалюватись.

Наступне. Хочу поінформувати, що інститутом розроблено також електронну платформу для здійснення повного циклу процесу надання грифів за державними стандартами. Ми не витратили жодної копійки на це державних коштів. Нам фонд, Український фонд стартапів, надав безкоштовну ліцензію, бо їхнє програмне забезпечення на 90 відсотків схоже з тими процесами, які відбуваються у нас. І ми цю платформу своїми силами зараз впроваджуємо в життя. Я думаю, що в другому півріччі ми зможемо її вже повноцінно презентувати.

Ще однією новацією порядку є те, що підручники подаватимуться на конкурс повністю у вигляді оригінал-макетів. Конкурс складатиметься з двох частин, строки проведення яких співпадатимуть. Перший – це проведення дизайнерської експертизи, до речі, щодо якої… ще форма її проведення, теж іде дискусія. І друге – вибір підручників закладами освіти та їх електронними версіями їх обговорення. Щодо цього, то взагалі ні у кого нема сумнівів, і навіть вчора в законопроекті ця норма була зафіксована.

Ще одним з чинників, що впливає на якість навчальної літератури, є розмір авторської винагороди за підготовку твору. Оцінка творчої праці в наш час переважно визначається затребуваністю творчого продукту. Автори творів літератури і мистецтва отримують по факту винагороду не за створення творів, а за його використання, тобто не за свою працю, а за те, наскільки цінним для ринку є цей твір, наскільки широко він використовується і скільки хоче заплатити за нього споживач. Саме тому плата, яку отримує автор твору, називається не заробітною платою, а авторським гонораром або винагородою.

Досвід останніх років засвідчив, що підручники створені різними авторськими колективами, мають різний рівень затребуваності. Про це свідчить кількість показників їхнього вибору закладами освіти. Деякі підручники ледь набирають 10 тисяч голосів, інші – понад 100 і навіть понад 400 тисяч. Тобто оцінка творчої праці є різною. Вважаємо, що оцінка творчої праці авторів підручників, які мають високі рейтинги, зокрема наклади понад 100 тисяч, у частині отримання їхнього гонорару має значно відрізнятися від авторського гонорару малотиражним видань.

Пропонуємо також порушити питання передбачити в рекомендаціях і те, що необхідно вносити зміни до Державних санітарних норм і правил, які затверджені 13 Наказом Міністерства охорони здоров'я, щодо їх осучаснення, бо діючі ґрунтуються на вже застарілих нормах, які змінювалися останній раз 20 років, а ті в свою чергу були зроблені на нормах, які були розроблені в 70-х роках минулого сторіччя.

Наступне. Враховуючи нові розробки, запити педагогічної спільноти та батьків щодо відповідності навчальної літератури віковим особливостям молодших школярів, її спрямованості на посилення практичного складника, інтеграцію видів діяльності, існує нагальна потреба переосмислення форми подачі навчального матеріалу для учнів першого циклу навчання. У зв'язку з цим є пропозиція ввести для учнів першого-другого класів замість підручників з української мови та читання, математики видання навчальних посібників, тобто зошитів, підручників з друкованою основою у кількох частинах і друкувати їх щорічно.

Наступне. Доставка підручників і посібників. Доставка складається з двох частин: перша частина, яку здійснює міністерство до обласних складів; і друга частина – протягом 15 днів цю доставку мають забезпечити департаменти до закладів загальної середньої освіти. Разом з тим, відповідальність департаментів не зафіксована, не передбачена в діючій нормативній базі, тому ми теж пропонуємо її конкретизувати, щоб не було збоїв.

І от ми проаналізували, близько 5 областей мають обласну бюджетну програму на доставку підручників від обласних баз до закладів загальної середньої освіти. Інші доставляються із застуванням телефонного права:  керівник департаменту знімає телефон, телефонує в ОТГ – і власними силами школи, керівництво ОТГ, інші засновники приїжджають і доставляють, забирають підручники, навіть використовуючи шкільні автобуси і інші способи.

Одна також з пропозицій покращити цю систему є пропозиція делегувати функцію з доставки підручника безпосередньо видавцям, і я думаю, що ми з наступного року у вигляді експерименту таку можливість використаємо.

Наступне: шкільна бібліотека. Це взагалі тема болюча, ми її вже на попередніх нарадах обговорювали. Ні для кого не секрет, що книжка є засобом фіксування, зберіганні і передачі інформації. Головна мета розвитку української системи освіти – створити умови для саморозвитку та самореалізації кожної особистості. Проте аналіз сучасного стану із забезпечення шкільних бібліотек художньою, навчальною, навчально-методичною, науково-популярною та іншою літературою ставить під сумнів наявність таких умов.

За роки незалежності посібники "Шкільна бібліотека", у тому числі хрестоматії для учнів початкової, базової та профільної школи, збірки художніх творів, які вивчаються на уроках читання української, зарубіжної літератури, видавалися нерегулярно і дуже обмеженими накладами.

Упродовж 2001-2004 років надруковано лише 22 назви посібників, які було розподілено по п'ять-сім примірників на заклад освіти. В 2013 році у зв'язку із змінами навчальних програм з української та зарубіжної літератури було надруковано 20 найменувань посібників, по одному примірнику на заклад освіти. Протягом останніх років бібліотечні фонди шкіл не поновлювалися ані художніми текстами, ані науково-популярними виданнями, іншою пізнавальною літературою, яка б стимулювала в учнів інтерес до читання та навчання.

З метою забезпечення всіх учнів початкових класів Нової української школи сучасними художніми текстами у 2018 році за кошти бюджету здійснено видання хрестоматій для учнів 1-2 та 3-4-х класів. З огляду на потреби часу актуальним є створення посібників серії "Шкільна бібліотека", які відповідають викликам часу і є одним з засобів формування та вдосконалення предметних, загальнонавчальних і ключових компетентностей.

Окрім того, пропонуємо розглянути можливість започаткування нового виду засобу навчання – аудіобібліотека. Посібники з аудіобібліотеки будуть у нагоді і для учнів, і для вчителів літератури, іноземної мови. Окрім цього, вони будуть неоціненними помічниками для учнів з порушенням зору.

І наостанок, що стосується електронного підручника. Був проведений, розпочатий експеримент декілька років назад, який так і не був завершений в силу невідомих обставин, і наша пропозиція – зробити з наступного року під час конкурсного відбору підручників, щоб видавці подавали паперовий підручник, до нього був електронний підручник інтерактивний повноцінний, а також посібник для вчителя теж в електронному вигляді, оскільки сьогодні такі посібники друкуються за бюджетні кошти і можна їх замінити електронним додатком. І я думаю, що, наприклад, в наступному році це, можливо, зробити б в добровільній формі як експеримент, а через рік вже запровадити як обов'язкове.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Євген Володимирович.

Скажіть, будь ласка, а коли останній раз, за вашими даними, закуповувалась література в шкільні бібліотеки?

 

БАЖЕНКОВ Є.В. Ну, за нашою інформацією, то такі були епізодичні моменти – це 2001-2004 роки. І у 2013-му, теж там було, невеличка кількість, по одному примірнику. Ну, у нас йде декомунізація. Я думаю, що якщо ми по школам походимо, ми ще про Леніна там побачимо в бібліотеках книжки.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. От я, власне, про це і запитую. Ну, це трагічно насправді дуже звучить, якщо ми останній раз це робили 20 років тому, то на що ж ми можемо тоді розраховувати?

І ви абсолютно праві, якщо ми зайдемо в будь-яку далеку сільську школу, в бібліотеку, ми там ще знайдемо літературу 50-х років, я думаю, досить з великою ймовірністю. Тому треба подумати, у нас є ця пропозиція в рекомендаціях. Треба подумати взагалі над концепцією оновлення або модернізації шкільних бібліотек і взагалі всього, що в них знаходиться. І для того, щоб, можливо, зробити їх не просто бібліотеками в тому плані, як зберігання книжок, як стелажі просто з книжками, а зробити з них нормальних освітній простір, для того щоб там дітям було приємно, щоб вони могли і все ж таки хотіли читати. І наша задача, окрім того, щоб давати їм знання, навички і компетентності, нам не заважало і не заважає розвивати, ну, давати можливість їм розвиватися всебічно все ж таки.

Дякую, пане Євгене.

У нас є бажання виступити у двох народних депутатів. Будь ласочка, Юлія Миколаївна Гришина, голова підкомітету з питань вищої освіти. Будь ласка.

 

ГРИШИНА Ю.М. Дякую, Сергію Віталійовичу.

Шановна президія, шановні колеги, всіх я вітаю сьогодні! Я так достатньо коротко, тезисно хочу висловити там певні свої думки, враження і розповісти, яким чином ми працюємо відповідно по цій темі.

Почну з того, що тема, яка сьогодні зібрала всіх нас в цій залі, вона є актуальною не тільки для учнів наших, не тільки для вчителів, не тільки для нас з вами – освітян, ця тема є актуальною для всього суспільства, оскільки, скажімо так, переоцінити важливість теми якості навчальної літератури, за якою діти навчаються, починаючи з дитячого садочка, потім переходять в школу, звичайно, переоцінити її неможливо. Ми не можемо взагалі говорити і працювати над проблемою якості освіти, не звертаючи дуже серйозну увагу і не працюючи постійно над підвищенням якості навчальної літератури. Ця тема настільки актуалізована, що ми зараз зібралися всі на базі комітету Верховної Ради України, і велика кількість освітян зараз з нами знаходиться і на зв'язку, і зараз у цій залі для того, щоб обговорити цю проблему, поговорити, що нам заважає в цій роботі, і найголовніше опрацювати конкретно в якому напрямку і кому потрібно рухатися, що конкретно робити.

Хочу звернути увагу, що, звичайно, останніми, особливо, мабуть, останні декілька років ми всі бачимо, наскільки збільшилася в суспільстві взагалі увага до якості літератури, яка, на жаль, пов'язана з великою кількістю більше критичних публікацій, критичних висловлювань щодо якості навчальної літератури.

Що можна виділити окремо? Ми окремо бачимо достатньо велику кількість змістовних помилок, які виявляються в навчальній літературі, бачимо, що часто навчальні посібники не відповідають основним принципам, яким вони обов'язково повинні відповідати: це принцип науковості, принцип системності, принцип академічної доброчесності. Випадки навіть зустрічаються фабрикації, фальсифікації даних, які наводяться у літературі як достовірні, але насправді в кращому випадку вони є вигаданими авторами для пояснення тих або інших ідей у шкільних підручниках.

Тому ці всі проблеми є. Дещо можна поговорити про те, які причини всіх цих проблем. І ці причини вони, скажімо так, не лежать... це достатньо складна і багатокомпонентна проблема, тому що причини лежать не тільки в проблемах законодавчого регулювання, не в проблемах підзаконного регулювання, це достатньо велика кількість проблем, з якими нам всім… потрібно визнати ці проблеми, виокремити їх і всім працювати безпосередньо з вирішенням цих проблем. Ті, які я бачу, тому що ми теж працюємо, безпосередньо я працюю над цією темою, те, що я можу назвати, – це, звичайно, економічні проблеми, про які вже всі сьогодні говорили. Це ті проблеми, які не дають, на жаль, на сьогодні забезпечити достойну оплату авторам підручників і рецензентам навчальної літератури. У нас є ще проблема достатньо коротко циклу життя навчальної літератури, оскільки ми частіше всього йдемо шляхом не виправлення і вдосконалення помилок при перевиданні, а ми йдемо шляхом переважно створення нових видань, де заново виявляються нові помилки і певні недоліки.

І, звичайно, в нас є проблема вимог підзаконних нормативно-правових актів відповідно до наукових і науково-педагогічних працівників, яка стимулює не підвищення якості літератури, а стимулює продукування науковцями і іншими авторами підручників безпосередньо кількості наукових праці, і це теж впливає потім на якість.

Тому, колеги, я хочу сказати, що ми всі бачили, ми в комітеті бачили ці проблеми, ми їх аналізували, і ми почали працювати одразу над цим питанням. І в нас у комітеті дійсно достатньо вже протягом року йшла робота над темою якості навчальної літератури, і дійсно було декілька законопроектів. Потім ми об'єднали зусилля, створили один доопрацьований законопроект щодо підвищення якості навчальної літератури. Ми достатньо серйозно попрацювали, залучили багато експертів до цього питання. І вчора, як сказав Сергій Віталійович, дійсно на виїзному засіданні  комітету ми затвердили, вже рекомендували на розгляд Верховної Ради новий законопроект щодо якості підручників.

Я безпосередньо щодо цього законопроекту… хочемо познайомити суспільство з основними моментами, я передам слово співавтору Інні Совсун. Я від себе тільки скажу, що основна ідея цього законопроекту була - закріпити безпосередньо вимоги до… і взагалі всю систему щодо підготовки навчальної літератури на рівні закону, тому що на сьогодні законодавство в нас ці питання майже не врегульовує, ці питання врегульовані підзаконними нормативно-правовими актами. Але на сьогодні наша думка і наша основна, скажімо… ми впевнені в тому, що це питання повинно бути врегульовано на рівні закону, оскільки тема є дуже важливою і вона повинна перш за все йти з регулювання на рівні законодавчого акту найвищої юридичної сили – це на рівні закону.

Я дякую за увагу. Дякую за слово, Сергій Віталійович, і дуже я впевнена в тому, що ми сьогодні з вами разом проговоримо проблеми і випишемо ті шляхи, якими можна ці проблеми вирішити на всіх рівнях, і тільки всі, об'єднавшись на всіх рівнях, ми зможемо дійсно вирішити проблему якості навчальної літератури.

Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юлія Миколаївна.

Звісно, що і комітет, і народні депутати працюють на законодавчому рівні для вирішення цих проблем, але все ж таки є певні моменти, які нам, як ви правильно підмітили, треба всім спільно подумати як їх вирішувати.

Наприклад, останній випадок тиждень тому. Підручник 18-го року, здається, з української мови: є посилання в тексті самого підручника, на жаль, там відкривається сайт для дорослих. Причому провели розслідування і справді в 2018 році це було правильне посилання, і взагалі до кінця 19-го року він належав тій громаді, але потім якось змінилися права на домен і через рік туди була завантажена зовсім інша інформація, яка, м'яко кажучи, не сприяє правильному розвитку наших дітей.

Отут з цим треба теж подумати. Я думаю, що це не можна вирішити лише на законодавчому рівні або на рівні підзаконних актів, тут нам треба всім разом спільно з видавцями подумати як убезпечити себе від цього, тому що цифровий контент був і, очевидно, буде, його буде ставати більше. Але є ризики, що ми можемо отримати через певний час не дуже правильну інформацію. І ми ж не можемо перевіряти всі гіперпосилання, які, в принципі, існують в тексті, це ж технічно неможливо. Але подумати над тим, які запобіжники можна до цього поставити, треба над цим, колеги, думати. З радістю надам слово народній депутатці України Совсун Інні Романівні. Будь ласка.

 

СОВСУН І.Р. Доброго дня, шановні колеги! Я дуже рада, що ми зібралися таким великим середовищем для того, аби проговорити питання підручників, тому що направду, коли спілкувалися з громадянами в школах, з батьківськими колективами, питання підручників є для них чи не найболючішим. Так, звичайно, що для людей, які працюють у сфері освіти є багато інших структурних, системних проблем, але підручники – це те, що безпосередньо бачать батьки, бачать діти, і це те, через що вони в першу чергу сприймають українську освіту. І тут, на превеликий жаль, всі погоджуються, і я рада, що є принаймні з цього приводу консенсус в цій залі, що питання по якості підручників є, і вони дуже серйозні.

Я дозволю собі коротко зацитувати. Буквально декілька днів тому відомий хімік з Чернівецького, до речі, пані Олено, Національного університету імені Федьковича, Юрій Халавка подивився підручники хімії для школярів, і я зацитую коротко те, що він сказав. Отже, що сказав пан Юрій Халавка: "Замість показати сучасні матеріали Gorilla Glass, смартфони тощо, перші 15 сторінок підручника це якісь глобальні розповіді про лакофарбову промисловість та історію хімії. У нас у підручнику скільки портретів, що таке враження, що семикласник має впізнавати всіх видатних хіміків в Інстаграмі. Чому це важливо? Учні починають вивчати новий предмет, якщо не донести його суть на перших сторінках, далі цікавість згасає. Звичайно, багато що залежить від учителя, але на те підручники проходять конкурси і рецензування, щоб стати помічником учителю і учню, а не щоб бути, в кращому випадку, довідником".

І таких коментарів, я впевнена, ми всі бачили безліч в соціальних мережах, у публікаціях у ЗМІ, і не перший рік. Але, на превеликий жаль, проблема залишається, і тому дуже добре спільно спробувати проговорити, яким чином цю проблему можна вирішувати. Я втішена почути багато з того, що я планувала сказати, від інших виступаючих, в тому числі від представників органів виконавчої влади, тому не все буду повторювати. Але є декілька таких орієнтирів, про які я хотіла би згадати, які ще, можливо, не звучали.

По-перше, для того, щоб вибрати найкращі підручники, має бути з чого обирати. Найбільш досконалий і прозорий конкурс не допоможе, якщо всі запропоновані на нього підручники нецікаві, з помилками, застарілі методично та змістовно.

Далі є дуже тривала і дуже давня дискусія насправді про те, а як зробити так, щоб підручники принципово змінились. Давайте скажемо чесно, на сьогодні велика частина підручників – це перевидання попередніх підручників. Є багато причин, чому так відбувається: і короткий цикл підготовки, і низький гонорар авторів, дуже багато структурних причин, які на це впливають. В результаті цього у нас написання підручників з року в рік займаються фактично одні і ті самі люди. І дуже наївно сподіватися, що люди, які з року в рік писали однакові підручники, раптово звідкись візьмуть таємне знання про те, як можна написати підручник інакше. Для того, аби з'явилися нові ідеї, їх звідкись треба принести, вони десь мають народитися. І для того, вочевидь, необхідно подумати, а звідки можуть ці ідеї взятися.

Є успішні приклади насправді навіть українських нових сучасніших підручників, але разом з тим, мені видається, що у нас не вистачає ось цього іншого орієнтира на альтернативні підходи до підручникотворення, на які вже могли б озиратися інші автори. І на моє переконання, насправді державі треба добре подумати і, можливо, розглянути варіант створення якогось типового новітнього сучасного підручника для того, щоб, власне, показати орієнтир, куди ми рухаємося, куди ми хочемо рухатися.

На моє переконання, відповідальність за створення такого модельного підручника на нових засадах з новими підходами має лежати на державі. Врешті ми витрачаємо сотні мільйонів гривень на інституції, державні інституції, які, власне, покликані займатися змістом освіти, методикою. Є створений Український інститут розвитку освіти. До речі, не до кінця зрозуміло, чому в нього було забрано повноваження, які пов'язані з відбором підручників, попри те, що були хороші, якісні напрацювання в цьому напрямку. У нас є Національна академія педагогічних наук, дуже багато інституцій, які могли б зайнятися тим, щоб показати, ось так може виглядати інакше. Але хтось має це зробити. Завдання видавців вже потім працювати в тій рамці, яку держава задасть. Але дуже наївно сподіватися, що зараз ми отримаємо нові підручники, якщо їх будуть писати ті самі люди, які писали їх останніх 20-30 років. Це не з'явиться саме по собі.

Тому я би хотіла зафіксувати цю тезу про необхідність створення модельного підручника і аби відповідальність за це взяла на себе держава, із залученням кращих світових практик, зразків, із залученням науковців, видавців, кращих вчителів-практиків, кого завгодно. Але, розумієте, коли я ходила в школу в 90-ті, я в 2000 році закінчила школу. Я дивлюся частину підручників сьогодні – вони написані тими ж авторами, по яким, я пам'ятаю, я вчилася в школі. Ну, це ніколи не будуть нові сучасні підручники для Нової Української школи.

Друге. Важливо, звичайно, переглянути структуру, як ми фінансуємо питання підручників. Тут вже багато було сказано, і я втішена, що ми нарешті звертаємо увагу на питання авторського гонорару. Ну, дійсно, якщо ми будемо платити копійки, ми будемо отримувати такий результат, інакше бути не може. Тому я рада чути, що тут є консенсус щодо необхідності збільшення гонорарів - це, звичайно, є серйозний стимул для того, аби більше ресурсів вкладати з боку авторів в те, аби розробляти краще підручники, а не просто змінювати пару ілюстрацій, пару прикладів – і видавати це як новий підручник.

Окремо варто врегулювати питання по всім електронним навчальним матеріалам і електронним підручникам, але не тільки, тому що на сьогодні це питання залишається в повітрі. І як голова комітету вже згадав історію, про яку всі, напевно, чули, з посиланням для, як коректно сказав голова комітету, на сайт для дорослих, то я думаю, що цю проблему можна було би вирішити, якщо б у нас нарешті запрацювала національна освітня платформа, Національна освітня електронна платформа, де в тому числі всі навчальні матеріали безпечно розмішувалися б під гарантію держави, що держава гарантує, що там не з'явиться щось інше. На превеликий жаль, декілька років триває дискусія про створення платформи. Я думаю, що останній рік постійного дистанційного навчання є хорошою ілюстрацією того, що насправді необхідно цю ідею реалізовувати. У нас є Всеукраїнська школа онлайн – хороше починання, необхідно розвивати, допрацьовувати це для того, аби, власне, в тому числі гарантувати безпечність викладення і розміщення електронних ресурсів, не тільки підручників, але будь-яких інших. Далі. Є питання щодо процедури забезпечення шкіл підручниками, якщо вже переходити від змісту до процедури забезпечення. І я думаю, що тут теж, і знову ж таки про це і пані Манзій казала, і інші доповідачі до мене, що треба дуже добре продумати, а якою має бути процедура забезпечення шкіл підручниками. Тому що теперішня процедура, ми її тримаємось, бо вона є найкращою, чи просто тому, що ми так звикли робити? Система постачання, система розвезення до шкіл і так далі, і так далі – це все потребує дуже серйозного оновлення. Чи повинна держава купувати підручники у видавців на ринку і відправляти в школи? Чи, можливо, держава має передати гроші в школи, і школи самостійно будуть закуповувати? І тоді краще будуть відповідати, власне, за вчасну доставку підручників в школи. Чи держава взагалі може самостійно виготовляти якусь частину підручників, а решту – купувати школи?

Так, ці всі питання вартує обговорити для того, аби знайти таку оптимальну модель, яким чином гарантувати, що щороку 25 серпня в медіа не з'являтимуться чергові повідомлення з панікою про те, який відсоток шкіл досі не забезпечений підручниками. На превеликий жаль, це досі залишається реальністю.

І як вже пані Юлія Гришина сказала, дійсно, в комітеті тривалий час тривала робота з тим, аби на законодавчому рівні врегулювати ті речі, які можна врегулювати законом, визнаючи, що тут є велика частина, власне, роботи органів виконавчої влади. Але, в будь-якому випадку, частину речей, я переконана, треба врегульовувати на рівні закону і для того, аби продемонструвати, що на найвищому рівні питання підручників визнається як таке, що є критично важливим для забезпечення якості освіти наших дітей, але також й для того, щоб якісь речі врегулювати, які досі залишались неврегульованими.

Саме тому зараз є законопроект № 5465, який вчора було підтримано комітетом, і, я сподіваюсь, наступного тижня він потрапить у залу, який, власне, напрацьовувався спільно членами комітету і мною для того, аби напрацювати, власне, якісь засадничі підходи, те, що можна врегулювати на рівні закону. Я не буду дуже детально зупинятися на цьому законопроекті.

По-перше, багато людей, які тут присутні, були залучені до розробки цього законопроекту. Але я декілька речей вкажу, що, власне, цей законопроект пропонує врегулювати.

По-перше, він чітко встановлює перелік повноваження Міносвіти щодо наукового, методичного забезпечення освіти, зокрема щодо забезпечення якості навчальної літератури. Начебто незначна зміна, але те, що у нас до цього це не було чітко прописано, це щонайменше дивно. Уточнює права інших установ, організацій щодо наукового, методичного забезпечення освіти.

Далі, що вкрай важливо, встановлюється перелік принципів, яким має відповідати навчальна література, яка використовується в освітньому процесі в закладах освіти та визначає явища, які неприпустимі в навчальній літературі. Серед цих критеріїв, мабуть, ключовим є принцип науковості, який в нас закріплений в законодавстві про освіту як принцип, на основі якого має функціонувати система освіти в цілому, але далеко не завжди цей принцип транслюється, власне, в підручники. Історія знову ж таки про підручники хімії, яку всі, я впевнена, дуже добре чули, з посиланням чомусь на Асоціацію пенсіонерів в України. Жодних негативних відчуттів щодо Асоціації пенсіонерів України в мене немає, але чому це є джерелом наукової інформації, для мене залишилось загадкою. І факт, про який писали в підручнику, – це про те, що сода може лікувати онкологічні захворювання. І це, на жаль, є в підручниках до цього часу, і далеко не єдині такі приклади.

І принцип недискримінації, того, щоб в наших підручниках була відсутня дискримінація за будь-якою ознакою, це є теж важливо. На превеликий жаль, ці речі досі залишаються, формуючи в людей стереотипні уявлення і щодо ролі чоловіка і жінки, щодо певних національностей. Фактично відсутні досі в підручниках, до прикладу, діти з обмеженими можливостями. Відповідно якщо вони навчаються, користуються цими підручниками, вони не бачать свого відображення в цих підручниках і так далі. Це теж важливо, і на це треба звертати увагу для того, аби формувати свідомих громадян нової української держави.

 І, звичайно, що теж важливо, і це в тому числі було багато звернень з боку батьків з цього приводу, на сьогодні у випадку, якщо батьки знаходять помилки або якісь недоречності в підручниках, у них немає процедури оскарження, процедури звернення. Вони звертаються до народних депутатів, подекуди депутати звертаються до Міністерства освіти і науки України. Але чіткої процедури, що якщо визнано, що в підручнику є помилки, чіткої процедури, як ти можеш звернутися, якщо ти бачиш, що в твоєму підручнику, в підручнику твоєї дитини написано, що сода лікує онкологічні захворювання, на сьогодні немає. І це насправді буде великим досягненням цього законопроекту, якщо ми дамо можливість батькам, але також вчителям, які так само працюють з цими підручниками і так само на них скаржаться, звертатися до Міністерства освіти і науки, уповноважених органів з тим, аби оскаржувати ту експертизу, яка вже була проведена. І якщо буде доведено, що цей підручник не відповідає вимогам, які було встановлено, то його необхідно вилучати з освітнього процесу. Тому що на сьогодні знову ж таки є приклади, коли підручник втрачає так званий гриф Міносвіти, але при цьому продовжує використовуватися в навчальному процесі. І тому, власне, про це наш законопроект, без претензій на те, щоб вирішити всі проблеми, але, разом з тим, мені здається вкрай важливим, що Верховна Рада сьогодні говорить про ці проблеми. І дуже втішена чути багато думок, які співпадають в цьому середовищі. Дуже сподіваюсь, що після цього ми зможемо, власне, цю проблему почати вирішувати.

Дуже дякую за увагу. І сподіваюсь на плідну дискусію.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Інна Романівна.

Слово надається віце-президенту Національної академії педагогічних наук України, директору Інституту педагогіки Топузову Олегу Михайловичу.

 

ТОПУЗОВ О.М. Шановний голово, шановні учасники слухань! Нині в Україні загалом сформовано індустрію сучасної навчальної книги, яка включає основні етапи її створення та видання. Закладені в її основу ідеї багатоваріативності та конкурсності, вільного вибору підручників вчителями створюють передумови для досягнення належної якості навчальної літератури. Однак у школи продовжують потрапляти підручники, які викликають справедливі нарікання щодо змісту, оформлення та інших характеристик. Основну причину такої ситуації слід шукати передусім у неякісній експертизі майбутнього підручника. Які найсуттєвіші, на наш погляд, недоліки експертизи, що здійснюється нині.

Перше – це нечіткість, розмитість, неконкретність значної частини критеріїв оцінювання рукопису, критеріїв, позбавлених конкретних показників, які можна однозначно визначити, виміряти, виявити. Розроблення і запровадження таких показників, які дозволяють не довільно, а обґрунтовано визначити рівень відповідності підручника певному критерію, є одним із першочергових завдань, яке необхідно вирішувати для об'єктивної і надійної оцінки навчальної книги.

Друге. Недостатньо низька кваліфікація експертів, яким довірено цю відповідальну місію. Належний рівень такої кваліфікації, як свідчить досвід, в тому числі і зарубіжний, можна забезпечити лише за умови спеціальної попередньої підготовки. Тож зарадити ситуації може лише чітко налагоджена система сертифікованої підготовки експертів навчальної літератури в масштабах країни. Національна академія педагогічних наук України готова взяти в цьому процесі найактивнішу участь.

Третє. Критерієм істини є практика. Цей постулат ще ніхто не відміняв, і, на жаль, у процедурі конкурсного відбору підручників його проігноровано. Які б не були висококваліфіковані експерти, їхні висновки не можна і не слід абсолютизувати без їх підкріплення результатами навчання. Ми чомусь давно забули про таке поняття як "пробний підручник". Апробація майбутнього підручника у живому навчальному процесі має стати обов'язковим складником його експертизи. Зараз така (в лапках) "апробація" здійснюється в масовому навчанні, що і призводить до відомих негативних явищ. Між тим саме нині в умовах планомірного запровадження нового змісту освіти є можливість і головне – час для реалізації цієї ідеї. А для цього конкурс на створення нового підручника для чергового класу слід оголошувати не за рік до його впровадження в освітню практика, як це має місце зараз, а за два-три роки, щоб мати час для повноцінної його апробації.

Важлива роль у відборі підручників, визначення накладу їх видання і відповідного фінансування відведена нині вчителям. І це правильно. Але ця продуктивна ідея вільного вибору підручника педагогами, як і багато чого іншого в нашій реальності, спрацьовує далеко не скрізь і не завжди. Не рідко такий (в лапках) "вільний вибір" або насаджується з гори в адміністративному порядку, або спрямовується іншим чином, що недопустимо і має діставати жорстку відсіч у кожному конкретному випадку. Отже, забезпечення повної об'єктивізації процесу вибору майбутнього підручника вчителем непростий, але вкрай необхідний і важливий крок у поліпшенні вітчизняного підручникотворення.

Національна академія педагогічних наук України має багаторічний досвід створення навчальної книги. Лише впродовж перших чотирьох років реалізації концепції НУШ членами академії розроблено та впроваджено в освітню практику 85 підручників та 83 навчальні посібники для закладів загальної середньої освіти, з них 36 для перших-третіх класів Нової української школи. Враховуючи цей досвід, результати досліджень проблем вітчизняного і зарубіжного підручникотворення, здійсненого нашими фахівцями, можна стверджувати, що шкільний підручник в його нинішньому вигляді вже не може один задовольняти всезростаючі освітні потреби. Тому нині все більше актуалізується проблема створення своєрідних дидактичних комплектів з функціями підручника, робочого зошита з широким використанням можливих електронних освітніх ресурсів.

На закінчення хочу запевнити, що вчені Національної академії педагогічних наук України, зокрема Інституту педагогіки, готові і далі успішно сприяти забезпеченню української школи якісними і сучасними підручниками.

І хотів би подарувати Сергію Віталійовичу таку книжечку – це посібник, який ми розробили ще в 16-му році. Він називається…(Не чути) Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олеже Михайловичу.

Шановні колеги, переходимо до обговорення. І слово надається Руслану Васильовичу Гураку, голові Державної служби якості освіти.

 

ГУРАК Р.В. Шановні народні депутати, шановні колеги! Державна служба якості освіти, готуючись до цього засідання, детально опрацювала матеріали вкрай важливої для системи освіти теми, і ми прийшли висновку, який бачу є в рекомендаціях розширених слухань комітетських, і ми вам за це дуже вдячні.

Я б не хотів повторюватися по всіх тих питаннях і викликах, які ми висвітлили. Єдине, що б хотів сказати, наше дослідження показало, що відношення до якості освіти, і відношення і до віра до реформи в сфері освіти напряму пов'язані з якістю підручника. І коли ми бачимо цю кореляцію, то, звісно, і батьки, і вчителі, і діти відчувають себе в хороших умовах, коли в них є в роботі якісний підручник.

Безумовно, наше дослідження показало, що питання якості підручника – це не питання Інституту модернізації і змісту освіти, не питання навіть, може, частково міністерства чи служби якості освіти, це питання комплексне і воно базується на розробці надійних і якісних політик. І тому ми абсолютно підтримуємо розробку законопроекту, який мав би врегулювати ці питання і показати основні цінності і принципи, куди ми маємо прийти в розробці і в політиці забезпечення навчальним матеріалом.

Я не буду повторюватися, всі ви бачите наше дослідження. На сайті Державної служби якості освіти ви будете бачити, можете мати можливість бачити більш розширену довідку з приводу даного дослідження. Там є конкретно по кожному предмету, по кожному підручнику. Ви зможете побачити, де батьки більше сприймають, де краще вчителі сприймають той чи інший підручник.

Хочу лише одне зосередити увагу, про що ми так, не досить коректно поговорили, може, це підручники для дітей з особливими освітніми потребами. Ми бачимо, що є відношення у початковій школі дуже гарне, наприклад, до підручника "Я досліджую світ". Натомість батьки, які мають дітей з особливими освітніми потребами, не зовсім коректно висловлюються до цього підручника, бо він не повністю задовольняє потреби їхніх дітей. І тому ми вважаємо, що необхідно звернути більш детально і на це увагу.

І насамкінець що б я хотів сказати, безумовно, ми теж в рекомендаціях зазначили питання експертизи. І тут можна було би використати досвід Державної служби якості освіти у проведенні експертизи, у відборі експертів, підготовки експертів, методики проведення експертизи, яку ми використовуємо під час сертифікації педагогічних працівників. Ми вже зараз ці методики опрацювали, і вони можуть бути добре застосовані на практиці.

Насамкінець, колеги. Тут було сказано вже про шкільні бібліотеки. Ми провели у минулому році 118 інституційних аудитів. Мушу вам сказати правду, що в деяких школах бібліотека відсутня взагалі. Не те що є питання до якості підручників в цих бібліотеках чи у читальних залах – у третини закладів освіти читальні зали відсутні взагалі, а та література, яка є, вона є надзвичайно застарілою і такою, що не може бути корисною для організації освітнього процесу.

Тому Державна служба якості освіти буде тримати на постійному контролі питання, які стосуються шкільних бібліотек, читальних залів, і ми зможемо більш детально звітувати вам про хід вивчення даної проблеми.

Дякую вам за увагу і дякую за організацію такого надзвичайно важливого заходу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Руслане Васильовичу.

До слова запрошується Сергій Іванович Горбачов, освітній омбудсмен.

 

ГОРБАЧОВ С.І. Шановні колеги, вітаю! Вітаю народних депутатів, фахівців з галузі видавництва і підготовки підручників! Конкретно по тому, що ми пропонуємо.

Перше. Мене дуже тривожить пропозиція скасування незалежного інституту експертів, що де-факто буде зроблено, якщо буде створена постійна комісія і вся країна буде знати прізвища членів цієї комісії. Це величезні корупційні ризики і ми маємо про це відверто говорити.

Що можна зробити? От Руслан Васильович дуже, так би мовити, вдало передав мені і я алаверди підтримую його пропозицію – скористатися досвідом логістичним та освітнім створення широкої експертної спільноти, навчати її … От, до речі, дякую Академії педнаук за гарний посібник щодо експертизи, от його можна там використовувати. Треба створювати широку експертну спільноту, а на експертизу конкретного підручника призначати за принципом жеребкування сліпого, щоб ніхто не знав і до моменту оприлюднення експертизи ніхто не має права знати, хто саме робить експертизу підручника. Але після оприлюднення прізвище експерта має бути обов'язково оприлюднено разом з його висновком, щоб люди бачили, хто що там, які висновки зробив.

Друге. Дуже цікаве питання – це термін використання підручників. Не всі підручники використовуються 5 років. Причини різні. Наприклад, якщо є один урок на тиждень, то це одне, а якщо є п'ять-шість уроків на тиждень – це зовсім інше навантаження. Тому треба передивитися, і про це вже говорилося, санітарні норми, видавцям подумати і надати свої пропозиції щодо використання новітніх матеріалів, які підвищують фізичну міцність книжки, це дуже важливо. І тут же ще одна думка, яка стосується видання підручників, зміст яких швидко змінюється. Ну, наприклад, підручник з інформатики. Ну, по-перше, доки він буде виданий, вже вийдуть нові процесори, наприклад. А якщо він 5 років використовується … Ми вчора з вами чули, що діти казали. В підручнику описується те, що вже діти навіть і не бачили ніколи.

Тому, може, варто подумати над принципом друку частини підручників, от які саме такі, за принципом друк за запитом. Якщо є запит на друк такого підручника, він друкується. Якщо школа каже: "Цей підручник нам не дуже потрібен, оскільки ми цього не використовуємо", – то не треба друкувати. Це суттєво зекономить кошти і суттєво поліпшить якість тих підручників, які будуть використовуватися оперативно.

Далі. Дуже тут болючу тему зачепили – це тема невільного вибору вчителями підручників. Декларована красива ідея, що вчителі самі обирають. На практиці ми маємо зовсім інше: вчителі обирають, фіксують свій вибір, а в результаті отримують абсолютно інше. Я маю звернення про те, що вчителі замовляли підручник, який, до речі, друкувався достатнім накладом, тобто, коли замовили, а не надрукували, бо малий наклад, ну, там зрозуміло, але коли друк 300 тисяч, а вчителі не отримали підручник, хоча вони його замовили.

Тому я пропоную внести зміни до статті 30 Закону "Про освіту", додати туди абзац 25, яким визначити, що до переліку обов'язкової інформації, яка оприлюднюється на сайті закладу освіти або засновника, є протоколи виборів підручників у конкретному році. (Шум у залі)

Зачекайте, це є на рівні підзаконних актів. Я знаю, що є. А я пропоную такий абзац додати до статті 30, що підвищить рівень відповідальності і рівень чинності цієї норми.

Дякую, колеги, що долучилися. Я відчуваю, що всі тут добре в темі. Далі. І, власне… А, електронні підручники, я перепрошую, думаю, щось важливе.

Мені виглядає дуже дивним, що до цього часу ми пропонуємо видавцям робити щось… Я перепрошую, видавці мають, деякі видавництва мають гарні ресурси, але це фактично робити на колінці, коли ми маємо величезний ресурс, яким опікується Мінцифра (Дія. Освіта, Дія. Цифрова освіта). І мені не зрозуміло, чому тут немає представників Мінцифри на цих слуханнях. Це якась виразна лакуна в наших обговореннях.

Тому моя пропозиція: провести спільні обговорення, включивши представників Мінцифри, які мають великий досвід вже, саме для того, щоб… Видавці можуть, звичайно, робити підручники, але ці підручники мають будуватися на певній ідеології, певному конструкторі, який узгоджується і може бути використаний під час оприлюднення на, скажімо так, в масштабах країни.

Я дякую всім за те, що такі слухання відбуваються, що ми тут відверто говоримо про складні проблеми, і маю надію, що ми-таки зрушимо з мертвої точки цю справу, бо дійсно дістало, коли нас длубають, як-то кажуть, всюди за помилки в підручниках. Дякую, колеги.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергій Іванович, дякую.

А скажіть, будь ласка, до якої статті ви зміни пропонуєте внести?

 

ГОРБАЧОВ С.І. Стаття 30 абзац двадцять п'ятий додати. Я подам ці пропозиції. Тобто там передостання стаття, абзац двадцять шостий буде… двадцять п'ятий буде двадцять шостим, а двадцять п'ятим абзацом – протоколи вибору підручників. Формулювання треба, звісно, уточнювати.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. (Шум у залі)

Якраз ми з Сергієм Валерійовичем ваш законопроект читаємо, чи можна було б внести зміни. Добре, спробуємо інакше вирішити. Дякую, Сергій Іванович.

Слово надається Спітковській Катерині Василівні, відповідальному секретареві Асоціації керівників шкіл України, директор гімназії № 107. Будь ласка.

 

СПІТКОВСЬКА К.В. Шановний пане голово комітету, народні депутати та присутні! Від імені Асоціації керівників шкіл України хочемо висловити наші міркування щодо теми комітетських слухань, скажімо так, від практиків, що знаходяться на освітній передовій.

Для нас ця тема дуже актуальна, важлива і така, що є на часі. Позитивно оцінюючи реалізацію концепції Нова Українська школа, ми розуміємо важливість її ресурсного забезпечення, зокрема підручниками, посібниками та робочими зошитами, не тільки здобувачів освіти, але і вчителів. Ми вже маємо досвід реалізації НУШ у початковій школі. Я є директором пілотної гімназії, що реалізує НУШ в початковій школі разом з понад ста закладати освіти України. І для нас є вкрай важливим і принциповим здобуття саме позитивного досвіду реалізації НУШ в середній школі вже в 2021-2022 навчальному році, адже за нами спостерігає вся Україна, від нашого досвіду залежить подальша реалізація концепції Нової Української школи і в середній ланці освіти.

Ми можемо чесно говорити про проблеми, бо бачимо і плюси, і мінуси зсередини. Асоціація керівників шкіл України провела опитування серед шкіл з регіонів України та визначила, що наявні підручники 1-4 класів в цілому відповідають навчальним програмам, створеним під керівництвом Олександри Савченко та Романа Шияна. Але, в той же час, хочемо зазначити, що в нас є проблема, адже ,обираючи когось із авторів, якусь програму, ми маємо пакетом обирати перелік підручників, які закріплені саме за цією програмою. Таким чином, ми позбавляємо вчителя академічної свободи і пропонуємо або узагальнити програму, зробити її універсальною, об'єднавши позитивні, сильні сторони, або, наприклад, дозволити, обираючи програму когось із авторів, обирати ті підручники, які, на розсуд вчителя, є найкращими і за рішенням педагогічної ради мають бути обраними від закладу освіти, незалежно від автору програми. Це принципово для нас, наголосити на цьому.

Провели аналіз сильних, слабких сторін підручників і побачили, що в цілому підручники мають підлягати осучасненню, оновленню контенту, ретельній роботі над помилками, змістовими, лексичними та граматичними, заміні морально застарілих текстів, зміні манери і, я би сказала, тону спілкування підручника зі здобувачем освіти з менторської на партнерську. Вкрай потрібно врахувати, що учень має бути забезпечений не тільки підручником, а й повним комплектом, якщо цього вимагає предмет, то і посібником, і робочим зошитом.

Не слід забувати і про вчителя. Методичні матеріали для вчителя мають стати обов'язковим доповненням до комплекту матеріалів для здобувачів освіти. Хочемо наголосити на тому, що ми за те, щоб підручники були не тільки в паперовому варіанті, але і мали електронний формат, це важливо, особливо враховуючи те, в яку добу ми зараз з вами всі живемо.

Наші пропозиції такі. Підручники мають містити додаткові завдання, не лише ті, що зосереджені на конкретному уроці, але і враховувати індивідуальні особливості кожної дитини, якщо, наприклад, їй потрібні завдання на випередження. Ми вважаємо, що слід залучати до експертизи підручників вчителів-практиків. Вважаємо також, що при виборі підручників закладом освіти слід надавати не фрагмент підручника, а його повну версію, що дасть можливість оцінити в повній мірі відповідність програмі, зміст та наповнення всього підручника, а не найкращий фрагмент з огляду автора.

Хочу доповнити тих, хто говорив тільки що переді мною, я абсолютно погоджуюсь щодо того, що слід, можливо, і взяти цю практику – друк підручників за запитом. Давайте відверто говорити про підручники з іноземних мов, тому що на сьогоднішній день, маючи вибір підручників, маючи ті підручники, які пропонує нам для вибору держава і зобов'язує нас вибрати, ми все одно за запитом батьків, за запитом вчителів маємо обирати те, що буде дійсно найкраще і буде відповідати тим вимогам, які очікують від закладів освіти, власне, учні і батьки, і підготує дітей якнайкраще до майбутнього.

Також не слід забувати про заклади освіти, які, наприклад, потребують друку підручників накладом 100 або 500 екземплярів. Якщо ми говоримо про підручники мов нацменшин або якщо ми говоримо про іноземні мови, такі як східні мови, ми теж маємо врахувати, що деякі заклади освіти змушені самі писати ці підручники, вчителі стають авторами. Як бути тоді цим закладам, як вирішувати цю процедуру? І вважаємо, що дійсно слід врахувати механізми саме забезпечення закладів освіти такими підручниками, які вкрай є необхідними.

Ознайомившись з проектом рекомендацій слухань Комітету Верховної Ради, хочемо звернути увагу на те, що підручник має пройти серед всіх процедур, на наш погляд, вкрай важливо масову апробацію. І ми підтримуємо дійсно це, як і окрему бюджетну програму щодо забезпечення бібліотек. Але наполягаємо на повному ребрендингу бібліотек, аби не просто наповнити їх літературою, а перетворити їх на бібліохаби, які стануть осередками, куди захоче прийти молодь, куди будуть збиратися ті, в яких ми будемо виховувати бажання читати.

Звертаємо увагу також на пункт 6.5 цих рекомендацій проектів: щодо запровадження комплектів електронних посібників для вчителів. Мене як директора закладу освіти цікавить саме таке формулювання. Там написано, що з 22-го року це буде на добровільних засадах, а з 24-го року в обов'язковому порядку всі вчителі будуть забезпечуватися електронними версіями. То в мене тоді питання: за чий рахунок буде відбуватися це забезпечення?

І наостанок, пункт 6.6 цих рекомендацій. Тут прописано про дорожню карту своєчасного забезпечення якісними підручниками усіх п'ятих класів 2022-2023 навчального року, яка буде розроблена і оприлюднена.

Питання: що відбувається із забезпеченням підручниками, посібниками 5 класів НУШ пілотних шкіл, які, нагадаю, вже сьогодні починають прокладати саме цю дорожню карту реалізації НУШ в середні школи в 2021-2022 році.

Дякуємо за надану можливість висловити свою думку. Всі матеріали готові надати і вважаємо, що саме цей проект має бути доопрацьований з урахуванням всіх побажань. Дякую. (Оплески)

 

КОЛЕБОШИН С.В. Дякую. Перший виступ, який викликав овації.

Інна Романівна, будь ласка.

 

СОВСУН І.Р. Дозвольте вас спитати. Дійсно дякую за виступ, заслужені овації. Питання до вас таке.

Те, про що ви згадали, що коли вчителі початкової школи обирають одну з навчальних програм, або Савченко, або Шияна, що у них виникають так застереження щодо того, що вони зобов'язані тоді весь пакет підручників обрати.

Наскільки часто ви бачите, що це трапляється? Чи є у вас уже розуміння того, що, до прикладу, якщо вчителі обирають ось цю програму – програму "А", от конкретно цей предмет вони хочуть викладати тільки по підручнику, який програми "Б"? І, можливо, у вас уже є якась статистика з цього приводу, розуміння, які підручники краще сприймаються в якій програмі, а які - ні? Дякую.

 

СПІТКОВСЬКА К.В. Я зазначила, що ми провели дійсно серйозний SWOT-аналіз підручників 1-4 класів, і насправді я би не озвучувала цей момент, якби він не був надзвичайно для нас важливим.

Ми дійсно зобов'язані, обираючи програму "А", обирати підручники з того переліку, які мають супроводжувати програму "А". Ми не можемо, вибравши програму "А", взяти з переліку підручники саме "Б".

_______________. (Не чути)

 

СПІТКОВСЬКА К.В. Ну, скажімо так, за законом ми не маємо права це робити. Тому для нас вкрай важливо, щоб це було все відкрито.

І я вважаю, що якщо ми об'єднаємо оці підручники і дамо можливість вчителям обирати незалежно від програми, ми забезпечимо здорову конкуренцію серед авторів саме цих підручників.

_______________. (Не чути)

 

КОЛЕБОШИН С.В. Ще досить багато виступаючих, потім будуть…

Колеги, я надаю слово, з нами в онлайні Уповноважений із захисту державної мови Тарас Дмитрович Кремінь. Тарас Дмитрович, ви нас чуєте?

 

КРЕМІНЬ Т.Д.  Доброго дня, шановні колеги!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

КРЕМІНЬ Т.Д. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую щиро, Тарас Дмитрович.

Слово надається Вікторії Михайлівні Войціцькій, голові правління громадської спілки "Національна освітня асоціація".

 

ВОЙЦІЦЬКА В.М. Доброго дня шановні колеги, Сергій Віталійович, Олена Георгіївна! Сергій Валерійович кудись пішов, я так розумію. Шановні народні депутати, колеги, дуже дякую за запрошення і за можливість поділитися своїми думками, своїми баченнями від нашої асоціації по тому питанню, яке ми сьогодні розглядаємо.

Напевно, немає сенсу перелічувати проблематику, з якою стикаємося і ми як видавці, і безпосередньо самі і учні, і вчителі, всі про них знають, і вони перелічені в нашій презентації. Я хотіла би перейти вже більше до конкретних пропозицій – тих п'яти кроків, які, ми вважаємо, є доречними, які необхідно розглянути і, в принципі, які ми пропонуємо до них дослухатися, обговорити, коли йде мова якраз про підручники.

Перш за все, перший крок... Я попрошу на наступний слайд перемістити. Наступний слайд, ще один.

Перший і основний принцип, на який би ми хотіли звернути вашу увагу, – це принцип, де саме вчитель має обирати підручник, бо ніхто краще, ніж за вчителя, не знає, і не буде готовий, і не буде використовувати той матеріал, який в ньому викладений, і не буде вчити наших дітей, і отримати той результат, на який розраховують всі.

І тут дуже важливо усвідомити, що, да, сьогоднішня ситуація полягає в тому, що начебто де-юре у нас цей принцип мав би працювати, але де-факто він не працює. Тому дуже важливо, щоб на законодавчому рівні, як це вже було озвучено, був він закріплений, і він би передбачав перш за все, що не тільки сам вчитель вибирає підручник, що він отримує безпосередньо от паперовий цей матеріал, а і те, що після вибору, вчасно отримавши підручники, вчитель ще і отримав обов'язково і доступ до електронних матеріалів, діджитал-рішень, і в тому числі і методичну підтримку, яка необхідна протягом року викладання, навчального року, освітнього періоду.

І тут мені дуже сподобалася ідея, яка була озвучена представником Міністерства освіти, я для себе її сформулювала: має бути Uber для учнів і Uber для вчителів, де відповідно є рекомендації і є та допомога технічна, яка би допомагала, і методична, вчителю, використовуючи відповідний підручник, ефективно навчати наших дітей. Тому цей момент, він дуже важливий, і ми на ньому хочемо наголосити і зробити його пріоритетом номер один.

Другий момент, на який ми хочемо звернути вашу увагу, він також уже сьогодні звучав, але вимагає вашої особливої уваги. Це те, що час – це неоціненний насправді ресурс. На сьогоднішній день ми з вами спостерігаємо, що продовжується ситуація, коли на підготовку підручників виділяється дуже мало часу. Фактично давайте будемо чесними, що тоді, коли друкувалися підручники для НУШ, фактично вони відразу, як-то кажуть, з корабля на бал, вони тільки, як пиріжки, були надруковані - і з видавництва потрапляли відповідно в школи.

Тому дуже важливо, щоб такі принципи і такі підходи не повторювалися. І ми бачимо, що, на жаль, от зараз, коли йде мова про підручники 5-го класу, на жаль, йде повторення цих помилок. А насправді ми би хотіли, і це ж не питання тільки видавців, а перш за все і авторів, які готові і хочуть готувати якісні матеріали, якісні підручники для того, щоб у них був час підготуватися, для того, щоб у них був час в тому числі і перевірити ті чи інші помилки, для того, щоб був у результаті отриманий якісний продукт, яким потім будуть користуватися всі.

Третій момент, і про це також уже сьогодні звучало. Тут ми приводимо … (Не чути) як закінчення попередньої тези,  я хочу сказати, що от він сказав дуже цікаво, що, навіть якщо ви дуже талановиті і докладаєте великі зусилля, для деяких результатів просто потрібен час. Ви не отримаєте дитини через дев'ять місяців навіть, якщо змусите завагітніти дев'ятьох жінок. Так само у нас і в питанні підготовки підручників потрібен час. Дуже сподіваємося, що ця ситуація буде змінена.

Наступне питання, яке полягає… і воно стосується експертизи підручників. І тут є декілька моментів, на яких я хотіла би зосередити вашу увагу.

Перше. Ми би хотіли, щоб проекти підручників оцінювалися за зрозумілими вимірювальними та нормативно встановленими критеріями, для того щоб прибрати будь-який суб'єктивізм у прийнятті рішення щодо того чи іншого підручника, щоб все ж таки були об'єктивні параметри, в тому числі зрозумілі і авторам, в тому числі зрозумілі і видавцям, для того щоб потім не виникали питання під час або після проведення експертизи, чому той чи інший проект був відхилений.

Ми також вважаємо, і це те, що ми чуємо від авторів, що має бути авторам гарантовано право оперативного оскарження порушення під час проведення експертизи підручників. І взагалі ці процедури, які стосуються експертизи, вони мають відбуватися відкрито і під контролем громадськості.

І ключовий ще один момент, на який ми хочемо звернути вашу увагу, коли йде мова про експертизу, ми вважаємо, що експертиза має носити фактично консультаційний характер, функцію. Тобто все одно сам учитель і вчителі повинні мати право давати оцінку тому чи іншому підручнику. І вони фактично голосують своїми голосами, який підручник вони підтримують і якого автора вони підтримують, якого – ні.

Тому, перш за все, ми вважаємо, що експертиза має носити якраз консультаційний характер, а не каральний.

Уже було озвучено питання апробації. І ми також вважаємо, що апробація навчальної літератури є дуже важливою. І ми бачили, що дійсно ознайомлення, як уже було зазначено, з підручниками відбувалося прямо у самому процесі, коли були запроваджені вони для НУШ, і ми не знали, коли фактично підручники потрапили в школи, чи методика ефективна, чи влучні завдання, чи ті тести, які були там наведені, були коректні. Тому дуже важливо мати оцей процес апробації.

Для себе особисто, знаєте, для мене було дивно, коли, розуміючи, що той самий умовний йогурт, який ми з вами споживаємо, він проходить процес тестування, апробації, а ті ж самі підручники, які мають ще більший вплив на нас як на людство, на наших дітей, на наших вчителів, і на наш освітній весь процес, насправді не мають на сьогоднішній день сталого підходу до цього питання.

Тому ми дуже сподіваємося, що якраз процес апробації навчальної літератури буде запроваджений.

І наостанок хотіла би сказати, що ми з вами прекрасно всі розуміємо, що саме інвестиції в освіту наших дітей – це, напевно, найважливіша і найефективніша інвестиція, яку може зробити будь-яка держава, і наша держава, і наша влада. Тому ми маємо зрозуміти, що фінансування освіти має стати одним із пріоритетів для влади перш за все. І друге, ми маємо розуміти, що коли ми дивимося, і вже це також звучало, на те, які мізерні отримують компенсації за свою роботу автори, напевно, це неприпустимо. І очікувати, що ми отримаємо якісно інші, кращі підручники разом із іншими рішеннями, в тому числі і digital, знаходячись в тому ж самому полі, в тому числі і фінансовому, на це, напевно, не варто розраховувати, а вкладати, робити інвестиції в цей напрямок дуже важливо.

Тому дуже сподіваюся, що під час підготовки бюджету на наступний рік цей момент буде врахований. І ми готові співпрацювати і з профільними комітетами, і з міністерством для того, щоб все ж таки  визначити той необхідний об'єм бюджету фінансування саме цього напрямку, для того щоб забезпечити в подальшому якісне оновлення якраз нашого контенту навчального. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вікторія Михайлівна.

Слово надається Панаріну Олександру Євгенійовичу, кандидату історичних наук, автору підручників та посібників для закладів загальної середньої освіти, заступнику директора видавництва "Літера". Будь ласка.

 

ПАНАРІН О.Є. Дякую, шановний Сергій Віталійович.

Доброго дня шановні колеги!  Доброго дня,  учасники комітетських слухань! Перш за все, від імені Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів я хочу висловити слова вдячності за те, що питання підготовки шкільних підручників і навчальних посібників стало предметом обговорення комітету Верховної Ради України.

Є необхідні зміни, ми розуміємо, що ці зміни на часі, і лише спільними діями ми можемо змінити цю ситуацію, яка склалася на сьогоднішній день в питанні покращення підручників і навчальних посібників для наших учнів, вчителів. А я звертаю увагу на те, що в умовах дистанційного навчання, і особливо тих нових реаліях, які закладаються Законом України "Про повну загальну середню освіту", активними користувачами такої літератури стають і батьки при формуванні індивідуальної освітньої траєкторії і при дистанційному навчанні. Підготовка та видання підручників є доволі складною процедурою. Порушення технології на будь-якому з етапів цієї процедури, без сумніву, призведе до падіння якості. Вважаю за необхідне зупинитися на чотирьох головних складових, які ми виділили в питанні підготовки добротного підручника – це: час, якість, фінансування та процеси.

Першим важливим складником, про який дуже часто забувають, який перший урізають в питаннях підготовки підручників, є час. Сьогодні жоден, жоден процес підручникотворення не забезпечений належною кількістю часу: ані написання, ані експертиза, ані вибір підручників, ані врешті-решт виготовлення  і забезпечення поліграфічними послугами. Крім того, автори та авторські колективи фактично працюють в умовах тотальної відсутності часу. Постійно змінюються вимоги. За два роки, за чотири роки, вибачте, Нової Української школи ми маємо два порядки конкурсного відбору, до яких постійно вносяться зміни. Значна частина документів, які повинні бути враховані авторами під час створення підручників, створюються вже в процесі того як іде конкурс або до них вносяться зміни. Автори повинні володіти всією інформацією до початку процедури конкурсного відбору і створення, власне, цих підручників, а не в процесі. Ми повинні розуміти, що правила гри повинні бути відомі до початку цієї гри, а не змінюватися в процесі. Для того, аби час працював на якість, а не проти неї, ми пропонуємо разом з усіма зацікавленими сторонами доопрацювати розроблений Державною науковою установою "Інститут модернізації змісту освіти" проект порядку конкурсного відбору підручників. Він повинен бути доопрацьований спільно, аби в майбутньому разом працювати на забезпечення Нової Української школи якісними підручниками. В найближчий час вирішити питання із наданням грифів модельним навчальним програмам та визначити, що в майбутньому всі такі програми, які надходять на грифування, матимуть пріоритет. Це дасть можливість авторам і авторським колективам здобути трохи більше часу для підготовки підручників. Спільно з авторами, видавцями, видавництвами, відповідальними установами розробити і затвердити дорожню карту впровадження підручників для 5, 6-го класів.

І я приєднуюсь до слів колег, і особливо включити питання забезпечення "пілотних шкіл", тому що "пілот" у нас почнеться менш ніж за три місяці. Ми на сьогоднішній день не готові забезпечити його як автори, як видавці нічим, тому що ми не маємо можливості працювати, ми чекаємо відповідних грифованих матеріалів. Автори повинні мати достатню кількість часу для роботи і написання підручника, експерти – достатню кількість часу для того, аби його оцінити. Вчителі так само мають достатню кількість часу мати для того, щоб вибрати, тому що, коли вчитель має передивитися 15 підручників за кілька днів, то зрозуміло, яким чином він підходить до вибору підручника: він бере підручник або з відомим прізвищем, або відомого колективу авторів, або те, які йому порадили. Це те, про що говорив освітній омбудсмен, назвемо це словом "порадили".

Найважливішим складником підручника, звичайно, є його якість. І ми повинні розуміти просту формулу: час дорівнює якість в підготовці підручника. Зменшуючи перше, незалежно від будь-якого бажання усіх учасників процесу, автоматично буде зменшуватися і друге. Аби всі процеси були забезпечені належною якістю, ми зі свого боку пропонуємо, перш за все, створити систему підготовки авторів та редакторів підручників, завдяки якій вони отримуватимуть інформацію вчасно, належної якості і у повному обсязі; створити умови для проведення якісної експертизи освітнього контенту і забезпечити підготовку та сертифікацію експертів, про яку вже сьогодні неодноразово говорили колеги.

Змінити існуючі гігієнічні та технічні вимоги до підручників, адже фактично Нова Українська школа забезпечується підручниками за положеннями давно застарілих нормативно-правових актів. Ми всі хочемо, щоб наші діти вчилися за європейськими підручниками, але при цьому гігієнічні і санітарні вимоги до їх виготовлення фактично мають радянське походження. То ці дві складові звести неможливо. Така зміна давно назріла, і ми маємо максимально швидко реалізувати такі зміни.

Створення та видання якісного підручника передбачає відповідну підтримку. Усі процеси мають фінансуватися на належному рівні. Сьогодні близько 80 відсотків вартості підручника, яку сплачує держава, це вартість поліграфічних послуг на його виготовлення. Ще з 2015 року на законодавчому рівні діє обмеження рентабельності підготовки підручників на рівні 5 відсотків, при цьому вартість підручника в реальних цифрах, українського, набагато нижча, ніж вартість європейського підручника. Її незначне зростання за останні роки, за даними, які надала Державна наукова установа "Інститут модернізації змісту освіти", для прикладу: у 2020 році підручник для Нової Української школи коштував 44 гривні 87 копійок, а у 2021-му – 48 гривень 57 копійок.

Мені здається, що в будь-якій кав'ярні чашка кави сьогодні вже коштує дорожче, ніж один підручник, який закуповується на 5 років для наших учнів. При цьому зростання за останній рік лише на 19 відсотків. Але цифри говорять самі за себе: 7,8 відсотків інфляція, 23 відсотки зростання мінімальної зарплати і так далі, цей список можна продовжувати досить довго. Авторська винагорода, про яку сьогодні неодноразово згадували, при підручнику з загальним накладом 100 тисяч і більше – це 2-3 відсотки отримує автор за свою інтелектуальну працю.

Враховуючи ці обставини, ми пропонуємо, перш за все, підвищити авторську винагороду, яка сьогодні не відповідає ціні, ринковій ціні за створення інтелектуального продукту.

В таких умовах немає заохочення якимось чином видозмінювати і робити нові підручники. Інна Романівна гарно зазначила, що у нас є авторські колективи, які працюють по 20 і по 30 років. Я не можу і не маю права стверджувати, що це погані авторські колективи, але ми повинні розуміти, що нові автори не будуть приходити в таких умовах працювати. Це в переважній більшості люди, які працюють на інерції і ентузіазмі.

Повернутися до норми рентабельності, повернутися, така норма існувала, рентабельності на рівні 15 відсотків, тому що на сьогоднішній день фактично та вартість, за яку держава закуповує підручник у видавців, не дає можливість рухатися вперед, не дає можливість розвиватися і робити новий якісний контент з залученням всіх тих складників, про які сьогодні йшла мова.

І, звичайно, звернення до відповідних установ переглянути підхід до підрахунку середньої вартості при плануванні бюджетних витрат, тому що значна частина витрат, які йдуть на виготовлення підручника, не враховується при такому обрахунку.

Ви знаєте, я не повторюватиму добре знаний вислів Отто фон Бісмарка про те, що буває зі школами, я лише звертаюсь до вас, Сергію Віталійовичу, і повторю ваш вислів про те, що неприпустимо економити на школі. І сподіваюся, що така політика і відповідно такі погляди будуть залишатися, і в тому числі видання підручників буде підтримано на належному фінансовому рівні.

Наступний слайд, будь ласка. І врешті-решт підготовка якісного підручника передбачає дотримання певних процесів. Аби процеси створення підручника були дотримані, ми пропонуємо, і колеги вже сьогодні також озвучували це питання, започаткувати інститут освітньої експертизи, адже до експертизи залучаються професійні вчителі, професійні науковці, але, колеги, погодьтесь, хороший вчитель і хороший науковець – це не те ж саме, що хороший експерт.

Забезпечити прозорість вибору вчителями підручників. Дотримання академічної доброчесності, яке передбачено освітнім законодавством, передбачає не лише можливість обирати підручник, а і, врешті-решт, можливість отримати цей підручник і працювати саме за тим підручником, який був вибраний вчителем для свого руху і руху зі своїми учнями. І, врешті-решт, розробити і впровадити механізм повноцінної апробації з обов'язковим подальшим урахуванням результатів такої апробації.

Крім того, звертаємо вашу увагу на необхідність запровадження в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів можливість спілкування вчителів з авторськими колективами перед тим, як безпосередньо працювати за тим чи іншим підручником. Такі вчителі повинні бути забезпечені не лише навчальною, а й методичною літературою. Я працюю з підручниками як вчитель, як автор і як видавець, і я чудово розумію, що в питанні підручникотворення сьогодні є певні проблеми. Але ці проблеми можуть бути вирішені лише спільним підходом, вони можуть бути вирішені, лише якщо ми об'єднаємося для того, аби досягнути єдиної мети – якісного підручника для наших учнів, в першу чергу Нової української школи. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Щиро дякую, пане Олександре.

Топчій Ірина Вікторівна, директор Черкаської гімназії №9 імені Онуфрія Луценка, заслужений працівник освіти і кандидат педагогічних наук. Будь ласка.

 

ТОПЧІЙ І.В. Шановні народні депутати, шановні колеги, вітаю всіх! Дякую за можливість виступити. Я представляю освітян Черкащини. І хотілось би сказати, що якщо би в нас було побільше таких авторів підручників, як Олександр, то, можливо, ми були би вже далеко попереду. Ви знаєте, надзвичайно актуальна тема, і це те, що нас дуже хвилює.

От взагалі багато сьогодні говорили про те, як працює система відбору підручників. Вона начебто і сучасна, і начебто вчителі і мають вплив на вибір підручників, але, по-перше, в той час, коли ми їх вибираємо, всі вчителі надзвичайно завантажені роботою, їм немає часу обстежити і вивчити ті всі підручники у великій кількості, які їм пропонуються. І тому обираються так: ну, хтось щось порадив, хтось щось чув, хтось десь щось сказав. Це дуже поверхневий аналіз. І, мало того, коли вчителі вибрали підручники, наприклад, для 1 класу, то ті, хто на наступний рік уже будуть працювати в перших класах, вони вже ж їх не вибирають, тому що ми кожного року для 1 класу підручники не замовляємо. І тому вже ті вчителі, які йдуть на наступний рік у 1 клас, вони вже змушені брати ті підручники, які замовили їхні колеги. Тобто трішки недосконала система відбору.

І не можна зараз говорити, що вчителі впливають однозначно на вибір підручників. Дуже хотілосяб , щоб ця система була вдосконалена і працювала в комплексі, про який говорила пані Любомира, в комплексі матеріалів для учнів і для вчителів. Це надзвичайно важливо, тому що тоді це буде комплексний підхід до роботи і дуже велика допомога вчителям для праці.

Ще пропонували б, можливо, такі професійні діалоги, необхідні вчителям, діалоги вчителів-предметників, авторів, експертів, видавців. Там, де можна було б ретельно говорити про кожний підручник, і щоб вчитель міг на такому серйозному професійному рівні побачити і вибрати для себе той чи інший підручник.

Взагалі, якщо говорити про ті підручники, якими сьогодні користуються в школах, то у нас дуже багато питань, і до підручників з історії особливо. Вчителі історії, ну, просто потерпають від того, з яким матеріалом їм приходиться працювати. У нас дуже багато питань для тих підручників, які йдуть от зараз, уже вони нові, які замовлялись у 2018, 2019-му роках. Але діти сучасні, вони потребують зовсім іншого викладу матеріалу, вони потребують зовсім інших форм для роботи.

І наші вчителі, проаналізувавши підручники і для Нової Української школи, і для середньої, і старшої школи, звертають увагу на те, що б їм хотілось би бачити в сучасних підручниках. Це наявність до підручника зошиту-практикуму або зошиту з друкованою основою, який би йшов у комплекті, і повного навчального методичного матеріалу для вчителя, щоб вчитель міг працювати з ним. Дуже важливо, щоб підручник був у вільному доступі за посиланням, а такі підручники зараз, на жаль, не всі є. Дуже важливо, щоб було чітко структуровано навчальний матеріал у підручниках і пов'язано було із навчальною програмою НУШ, щоб підручник був інтерактивний, щоб використовувалися QR-коди з додатковими інструкціями, поясненнями, щоб були живі картинки, які так подобаються сьогодні дітям.

От все те, що я читаю, це все побажання вчителів-практиків, які кожного дня йдуть до дітей і хочуть, щоб дітям було цікаво. Візуальні тексти малюнків, аудіо, відео, кінестетичні моделювання, проектування, ігри, саморобки – от, що хотіли би бачити вчителі в підручниках за допомогою інтерактивних і медіаматеріалів.

Дуже важливо і дуже нагально сьогодні говорили про пілотні класи. От сьогодні об 14 годині наші вчителі починають навчання, ті вчителі, які починають працювати в пілотних класах. Але нас дуже хвилює, як ми будемо працювати, не маючи жодного підручника, не уявляючи, які будуть підручники. Ви знаєте, ми чотири роки… у нас вчителі, які пілотували початкову школу їх можна без перебільшення назвати героями. Вони виходили з таких ситуацій, з яких не завжди людина, так би мовити, взагалі фізично може вийти, а вони виходили і працювали з батьками із дітьми. І от зараз значно більша кількість вчителів буде йти працювати в п'яті класи. Ми не знаємо, за якими підручниками вони будуть працювати. Ми не маємо навіть найменшого уявлення, коли вони у нас будуть. І це дуже велика проблема.

Принагідно хотіла би подякувати за те, що пілотні класи підтримуються фінансово і ми маємо можливість, і от зараз є така субвенція, яка уже надходить до нас на місця, підтримати і облаштувати ці класи обладнанням. І коли четверті класи у нас навчалися, ми мали можливість за ці кошти купити також і підручники - ті, які до нас не доходили, але ж вони прийшли пізніше. Тобто дуже велике прохання зосередитися на роботі по пілотуванню Нової Української школи. Якщо ми зайдемо в такий процес так, як заходили чотири роки тому, вірніше, не чотири роки, а два чи три роки, коли вже пройшло не так воно організовано, ми просто не зможемо продовжувати ті реформи, яких так від нас чекають.

Дякую за увагу. Хотіла сказати, що проект дуже конструктивний, дуже ґрунтовний, тому підтримую його також.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ірина Вікторівна.

Надаю слово Карандію Вадиму Анатолійовичу, директору Українського інституту розвитку освіти. Будь ласка.

 

КАРАНДІЙ В.А. Шановні народні депутати, шановні колеги, я представляю Український інститут розвитку освіти, який впродовж 2020 року спільно з фахівцями українсько-фінського проекту "Навчаємося разом" проводили комплексний аналіз сучасних українських підручників для Нової Української школи. Ми дивилися на проблеми науковості, змісту, методології, логіки, побудови освітньої траєкторії, відповідності очікуваним результатам і таке інше.

Головна мета – це підготовка матеріалів для навчання експертів. В цілому ми сформували базу тих, хто бажає стати експертом, на тисячу осіб, і 250 з них наразі пройшли відповідне навчання. Я сподіваюся, що найближчим часом, знову ж таки за підтримки фінського проекту "Навчаємося разом", нам вдасться створити в тому числі і онлайн-курс для підготовки експертів.

Що ж було виявлено в процесі цієї роботи? Перше: ми пересвідчилися в тому, що в цілому розробка нових підручників протягом останніх років замітно прогресує. На початковій школі це абсолютно видно. Ми маємо приклади якісно підготовлених та оформлених підручників. Але, разом з тим, аналіз підручників НУШ показує ряд типових характерних недоліків деяких підручників, і причому вони досить глибинні. Перше – це невідповідність зустрічається державного стандарту початкової освіти та типової освітньої програми. Друге – невідповідність матеріалам і принципам компетентнісного навчання, застарілий контент, що віддзеркалює наукові парадигми минулого; відсутність наступності авторської методологічної лінії у певних циклах навчання, а це важливо; недостовірність інформації, фактологічні помилки; порушення структурування матеріалу, порушення логіки формування понять; менторські, нецікаві для учнів певної вікової категорії тексти, що не сприяють діалогу та розвитку критичного мислення; орфографічні, стилістичні помилки; невідповідність складності тексту віковим особливостям дітей; нецілісна, неактуальна візуальна стилістика; дискримінаційний зміст, гендерна поляризація тощо.

Зрозуміло, що більшість питань сумнівної якості українських підручників є наслідками недосконалості і непрозорої системи відбору та нефаховості деяких експертів. Я не можу сказати за всіх експертів, я говорю у даному випадку "деяких". І це є наслідком відсутності систематичного навчання експертів, їх сертифікації, підвищення кваліфікації, відсутності відповідальності за достовірність і якість проведення експертизи.

Мабуть, варто звернути увагу, що проблемою є не модель експертування. Модель експертування, яка в чинному положенні, фактично є робочою. І всі ті зміни, які відбувалися там кожного року, про що згадували, вони також були робочі. Тут питання того, як ми це робимо, у більшості у виконанні, не в ідеї, а у виконанні, тому що у нас відсутні у більшості випадків напрями: доброчесність, фаховість, принциповість, послідовність, а також відповідальність за реалізацію цієї моделі. Змінюючи модель, ми при тому не дуже міняємо саму модель експертування. Можемо пересаджувати в оркестрі музикантів місяцями, але від цього звучання не міняється, ми маємо це розуміти.

Не виключенням є і той проект, який наразі подається. Він мене дещо бентежить, бо там є проблеми не лише ті, які пов'язані із питаннями об'єктивності, це потрібно, щоб обговорило відповідне фахове середовище. Але говорити, що все має бути абсолютно відкрите, ця умовність відкрита, це я говорю як людина, яка займалася 12 років зовнішнім незалежним оцінюванням. Питання оцінювання вони дуже чутливі, дуже тонкі і до них треба відноситися обережно.

Мене непокоїть зараз більше те, що міняються певні ролі в нашій системі, зокрема міняється роль експертної установи, якої фактично наразі немає, вона відсутня. І цю роль експертної установи набуває Міністерство освіти як центральний орган виконавчої влади, тому що саме експертиза буде відбуватися при науково-методичній комісії Міністерства освіти і науки. Міністерство таким чином втрачає свою позицію арбітра цієї ситуації і втрачає головного замовника відповідного процесу. І це може призвести до ризиків, ризиків репутаційних втрат, коли міністерство може втратити в цілому довіру в цій царині. Це є небезпечно.

Я погоджуюся з тим, що дуже важливою є апробація підручників. Якщо послуговуватися логікою і враховувати всі часові обмеження, вже сьогодні треба затверджувати модельні навчальні програми для циклу навчання 7-9 класів. Нам потрібно в якийсь час знайти цей момент і перейти на роботу на випередження. Саме зараз цей момент є, 5 і 6-й клас ми вже не зможемо так організувати, але 7 - 9-й - в нас можливість така є.

Не потрібно мати ілюзій і щодо відбору підручників вчителям. Поясню, в чому це полягає. Вчитель може робити замовлення на підручник, яким він буде користуватися. Але давайте згадаємо більшість вчителів, які зараз працюють в школі, готувались за зовсім іншої парадигми організації навчання в школі. Вся справа в тому, що вони готувались до роботи з типовими, готовими рішеннями, які їм пропонувались. Їх не навчали системно поняттю якості освітніх матеріалів і як правильно їх відбирати. Нам цьому потрібно вчити, і це потрібно щоб ми робили через університети, переглядаючи зараз освітні програми університетів, які готують майбутніх педагогів. А з тими педагогами, які вже практикуючі, які працюють, для них потрібно організовувати відповідні курси підвищення кваліфікації. Але цей модуль конкурсного відбору вчителів потрібно залишати, таким чином ми формуємо культуру. І вона поступово має входити, поступово витісняючи оцю професійну експертизу, яку ми повинні підвищувати.

В пропозиціях до проекту досить багато приділено уваги збільшенню обсягів фінансування підручників та навчальної літератури. В цілому це правильно, оскільки якісний продукт завжди є більш коштовний. Підтримка авторів всіх звучала, я теж це підтримую. Єдине що, я хочу доповнити єдине, що нам потрібно говорити не просто за винагороду, а нам потрібно говорити за конкурентну винагороду, прогресивну винагороду, коли за випадку присутності одночасного використання декількох підручників винагорода буде залежати від вибору цього підручника, наскільки він є популярний. Але є проблема фінансування, яка пов'язана дещо з іншим аспектом. Зокрема, вливання коштів без розуміння стратегії розвитку в царині підручників і забезпечення підручників є досить небезпечною річчю.

Повернемося до розвитку шкільних бібліотек. Я підтримую, що шкільні бібліотеки потрібно розвивати. Більш того, скажу, що попередні роки, здається, і в 20-му році, в 19-му точно, тому що це за моєї роботи на відповідній посаді, здійснюється закупівля книжок для шкільної бібліотеки, щоправда обсяги закупівлі були невисокі, що в більшості зумовлено обсягами фінансування державного бюджету. Але я думаю, що нам потрібно зараз говорити не просто за програму і за концепцію, а також за субвенційну підтримку закладів освіти. Тому що ми настільки урізноманітнили навчальний процес, що і бібліотека в кожного закладу буде своя унікальна. Заклад має купувати літературу особисто, мається на увазі безпосередньо. Має бути державна субвенція на підтримку закладів освіти в частині творення таких бібліотек.

Ми маємо нові стандарти. Ми маємо нові програми. У нас відсутні нормативні переліки творів і взагалі книжок, які потрібно щоб використовувалося як додаткові посібники в організації навчального процесу.

Ми повинні розуміти, що наразі в Законі "Про освіту" і "Про повну загальну середню освіту" закладено інші кардинально принципи. Це принцип автономії закладу освіти, це принцип педагогічної свободи. І ми маємо орієнтувати зараз всі механізми і технології на реалізацію цих принципів. Мабуть, це пов'язано з іншими, наприклад,  методичні посібники для вчителів, наразі вони паперові. Є пропозиція перейти до електронного посібника, зорганізувавши відповідний електронний сервіс по підписці, і таким чином ми значно збільшимо кількість посібників і авторів, які їх розробляють, які їх надають у доступ учителям. А вчитель, будемо говорити, своєю підпискою фактично голосуватиме, кого підтримувати фінансово більше, для того щоб з'являлось більше якісних матеріалів.

Те ж саме стосується, наприклад, розвитку механізмів та інструментів, пов'язаних із логістикою. Ми пропонуємо сьогодні передати кошти на доставку підручників видавництвам. Може, це й правильно, але потрібно подумати за реакцією держави і суспільства, тому що в такому разі ми ці кошти, розподіл робимо не шляхом відкритих процедур тендерних, а шляхом переговорних процедур. Це є певне питання, і його потрібно контролювати з державницької позиції. Але давайте говорити про те, що ми доставляємо лише до областей. Це модель стара і ще, мабуть, 70-80-х років. Наразі ми маємо абсолютно інший адміністративно-територіальний устрій, і на сьогодні ми маємо зовсім інший розвиток технологій логістики. Тобто ми маємо національних операторів, великих операторів, і не одного, за допомогою яких могли б робити адресну доставку. Притому, що ті дослідження, які ми пробували робити, показують, що вартість цієї доставки буде абсолютно конкурентною до тих затрат, які йдуть зараз. Якщо ми врахуємо, що у нас не тільки є складова державного бюджету, а є якісь скриті витрати, які несуть місцеві бюджети, хто офіційно, а хто по телефонному дзвінку, як сьогодні це згадувалося.

Рівень рентабельності, якщо говорити, так, він повинен бути фіксований, так, його потрібно переглядати. Але для цього потрібно, щоб були досить обґрунтовані викладки, щоб їх мотивувати, тому що, я ще раз наголошую, що ми працюємо із переговорною… позицією.

В цілому пропозиції мої і від моїх колег з інституту фактично я виклав би в декілька. Перше – це створення системи навчання експертів оцінювання якості освітніх матеріалів, сертифікація зазначених експертів. Друге – це створення електронної всеукраїнської бази або реєстру експертів з оцінювання якості освітніх матеріалів. Це не просто формування списків, а реєстр - це дієвий реєстр з організацією відповідної роботи в цьому реєстрі.

Далі. Це розробка спеціалізованого електронного сервісу "Експертиза освітніх матеріалів", а також розвиток інших спеціалізованих інформаційних систем, яких може бути, принаймні ми можемо запропонувати три на сьогодні, крім сервісу "Експертиза освітніх матеріалів", які можна було зреалізувати. Це анонімність експертів, повна відповідність експертів за результати роботи перед експертною установою, а експертної установи – перед замовником, тобто перед міністерством, перед державою.

Статус експертизи. Ви знаєте, я не зовсім погоджуюсь з тим, що експертиза повинна бути, як це звучало, допоміжною, а не каральною. Я взагалі не підтримую слово "каральна" в даному випадку, але це державне регулювання - експертиза. Тобто ця експертиза повинна бути досить серйозною, але процедура проходження експертизи повинна передбачати можливість повторного подання виправлених матеріалів з урахуванням експертизи. Це є у відповідних положеннях. Наскільки воно працює – то інше питання, можливо, лаги часові, будемо говорити, є недостатні, але це все можна виправити. Експертиза повинна бути експертизою. Наразі в нас нема іншого, більш дієвого засобу реагування на якісь підручників.

Виключення з переліку видань, що підлягають грифуванню, багатьох об'єктів, наприклад методичних посібників, ми пропонуємо, якщо вони не входять у комплекс з підручників, посібник - серія "Шкільна бібліотека".

Ну і зрозуміло, що потрібно здійснювати заходи поступової децентралізації бюджетних коштів до рівня закладів, як це відбувається майже у всіх демократичних країнах. Педагогічна спільнота повинна сама визначатися з переліком необхідних для закладів освіти видань, враховуючи індивідуальну специфіку кожного навчального закладу.

Ну і додам ще від себе особисто те, що мені приємно, що ті речі, про які я говорив уже 2 роки тому назад - це про навчальні комплекси, - воно наразі знайшло відображення, що потреба в них є, і це підтверджують практики. Також мені імпонує те, що з'являється поняття "робочого зошита". Єдине що, я хотів би, щоб ці речі були об'єднані, щоб зошит був у цьому навчальному комплекті. Я думаю, що це була б інша якість. Тим більше, що ми це розглядали на реальному кейсі, який є присутній, я думаю, в одному з видавництв, які є присутні, це свого часу ми розглядали методику навчання математики сінгапурську. Відповідно ми її могли б заполучити, якби в нас було розуміння оцього комплекту і всіх складових цього комплекту. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вадиме Анатолійовичу.

Гайова Любов Андріївна, вчитель початкових класів навчального закладу "Середня загальноосвітня школа №93 Подільського району міста Києва".

 

ГАЙОВА Л.А. (Не чути)

Я маю сорокарічний стаж роботи в школі, кілька, мабуть, років 18 працювала як експерт навчальної методичної літератури і як співавтор одного із сучасних підручників. Тому на захист підручника сучасного саме початкової школи в мене багато аргументів.

З чим хочу погодитися із попередніх виступаючих. З тим, що готувати до роботи з сучасним підручником треба починати вчителя, тоді буде менше скарг від батьків. Допускати батьків до аналізу змісту підручника – я з цим не дуже погоджуюся. Навіть вчитель не може фахово, глибоко, не кожен учитель, аналізувати концепцію, закладену автором, а батьки тим більше.

Тому, мабуть, перш ніж створювати інстанцію для обжалування батьків, треба спрямовувати батьків до вчителя. Він фахово може пояснити свій задум, своє право авторське, але до цього, ще раз повторюсь, і вчителя треба готувати. Для цього, погоджуюся з попереднім виступаючим, треба надати широкий такий доступ до авторських колективів, зустріч колективу з автором.

Про те, що підручники є, скажімо, з року в рік передруковані, теж не погоджуюся. Я хоч по віку не молодий автор, але мій підручник абсолютно сучасний. І не тільки мій, я мала право і мала таку можливість аналізувати більшість підручників, які працюють зараз у початковій школі, і не погоджуюся з тим, що активний, зацікавлений, розумний, сучасний вчитель не має змоги передивитися більшість підручників. Має змогу, якщо хоче, і якщо хоче бути на хвилі сучасної освіти. Такі є можливості в кожного.

Так от, про всі підручники загалом. До авторських колективів – це велика перевага, якої ніколи не було в освіті, - залучили вчителів-практиків, і тому змістове наповнення підручників, воно є актуальне для дитини, передає її уподобання, інтереси, захоплення і потреби. Тобто підручник, текстові матеріали створені під дитину. Це перше.

Друге. Домінуючим напрямом у роботі з підручником є не заучування правил і відтворення їх автоматично, репродуктивно, а є такий прийом роботи, як дослідження, і на них побудовані всі підручники: математика, ЯДС, мова, читання. Учень разом з вчителем аналізує глибоко наданий навчальний матеріал і робить посильні висновки, які потім узгоджує, перевіряє із науковим правилом, бо науковий принцип, звичайно, є домінуючим.

Наступне в захист підручника те, що сучасне життя вимагає ефективної роботи в команді, але не виключає того, що кожен учасник команди має бути креативним, ініціативним і не губитись в тій команді. У підручниках закладена для формування оцих лідерських позицій і зміни лідерства така робота, як парна, групова проектна театралізація, де сьогодні дитина грає роль лідера, організатора, керівника, а завтра просто учасник цієї групи, але необхідний саме оцій групі.

І наступний захист – це текстове наповнення підручника, яке точно формує риси громадянина, патріота, моделює логічну поведінку кожної дитини і адаптує до сьогоднішнього соціуму. Ніколи не була звернена увага в підручниках на дітей з особливими потребами. Зараз вони введені, ці діти, в художні матеріали, оповідання, у дитячі права, обов'язки (це матеріали підручника з ЯДС). Тому тут теж підручник сучасний має на цьому перевагу.

І для того, щоб він був живим… Звичайно, у багатьох підручниках є QR-коди. Це забезпечення успіху дитини в тому, що може десь себе проявити або в паперовому варіанті, або у QR-коді, де дитина була, бачила, брала в цьому участь.

І те, що не є підручник авторитарним. Зверніть увагу, що до дитини звертаються так: "Чи погоджуєшся ти з автором? Чи хочеш його щось запитати? А яка твоя думка? А що ти вибереш із запропонованого?" А це партнерські стосунки вчителя і автора, і дитини. Я дякую за те, що слухали. Це позиція мене як вчителя з багаторічною практикою.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Любов Андріївна. Дякую, колеги.

Пропоную перейти до обговорення результатів народними депутатами. Сергій Валерійович, будь ласка.

 

КОЛЕБОШИН С.В. Дякую, Сергію Віталійовичу. Дякую всім, хто виступав.

Ми дійсно розуміємо, що тематика є надзвичайно актуальною. Ми зараз в 5-9-й клас по реформі НУШ входимо, і ми розуміємо все, що тут лунало. Я не буду повторюватись. Я згодний з багатьма пропозиціями: і щодо експертизи, і щодо апробації, особливо, мабуть, апробації. Я тут підтримую Вадима Анатолійовича, що 5-6-й, скоріш за все… ну, 5-й точно, 6-й, скоріш за все, не встигаємо. Давайте зробимо все, щоб 7-9 клас у нас була нормальна, адекватна апробація.

Дуже багато пропозицій, які лунали від різних виступаючих. І ми з Сергієм Віталійовичем обговорювали, що ми візьмемо такий певний тайм-аут для того, щоб оновити рекомендації комітетських слухань, які є, з врахуванням тих пропозицій, які тут лунали.

Я б так, щоб коротко, зосередився б на одному аспекті, який ми сьогодні так, по дотичній тільки торкнулися, - це електронні підручники. Бо тут, коли, здається, Інна Романівна виступала, вона так лагідно сказала, що декілька років точиться дискусія навколо електронної освітньої платформи та електронних підручників. Ну, це насправді не дискусія. Я думаю, що більша частина тих, хто тут знаходиться, розуміють, що це насправді, ну, така катастрофа позорна - те, що в нас відбувалося із цим, і на якому світі зараз. І те, що з електронними підручниками експеримент провалено фактично, бо в серпні 21-го року в нас закінчується експеримент. Ми розуміємо, що ми його або маємо продовжити, або просто чесно самі собі сказати, що нічого не відбулося. Там були конкурси у 18-му, 19-му - і ніякого руху далі.

Більше того, в нас у всіх немає суспільного порозуміння щодо того, що таке електронний підручник. Здавалося б, є якесь в нас, ну, положення, але, по-перше, його ніхто не дотримується; по-друге, ну, там можна дуже багато дискутувати. Як на мене, наприклад, от чесно, як не чиновника, а вчителя-практика, я б більше називав електронним підручником нормальний, класно скомпонований там курс тієї ж самої школи-онлайн, бо там є досить таки лаконічне відео, без якихось там відходів там в бік, не в бік, там є конспект, там є тестова частина, тобто це більше електронний підручник, ніж там ті PDF-версії підручників, які викладені на сайтах видавництва або Інституту модернізації змісту освіти.

Я думаю, що ми маємо цю компоненту – компоненту, яка стосується саме електронних підручників, їх якоїсь кореляції із друкованими, із паперовими підручниками, і того, що ми маємо все ж таки щось робити з цим, бо по факту 20-й рік – точно не робилося, я маю на увазі саме от з точки зору документального супроводження. Ми тут маємо додати до рекомендацій слухань цей аспект, ну, не треба казати, особливо в умовах пандемії. По всіх інших пунктах, я ж кажу, з багатьма згодний. Мене тішить, що ця дискусія в нас відбулася, і вона була така, не забюрократизована, що дійсно лунали різні думки. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергій Валерійович. Після вас дуже важко, як завжди, щось додавати.

Але, може, колеги щось хочуть сказати? Якщо ні, тоді я, з вашого дозволу, підсумую.

Насправді дуже тішить, що тут зібралися люди, яким болить, яким болить, які хочуть зробити підручники якіснішими, які хочуть працювати над їх вдосконаленням, які хочуть зробити так, щоб наші діти навчалися на найкращих матеріалах. Це і наша задача зокрема.

Тому, коли робоча група працювала над рекомендаціями комітетських слухань, це, звісно, лише робоча група, це ж, на жаль, не є відображенням всієї спільноти, яка зібралася зараз тут, тому я думаю, що ми зробимо наступним чином. Ми дамо два тижні, або візьмемо собі паузу в два тижні, і дамо можливість кожному з вас дати свої пропозиції до рекомендацій комітетських слухань.

Я бачу, що вони, в принципі, самі по своїй суті вам зайшли, що вони, в принципі, правильні, але я впевнений, ми зараз почули дуже багато виступів: і освітнього омбудсмена, і Державної служби якості, і багатьох, хто виступав, - насправді є дуже слушні думки, багато кажете по суті про одне і те саме. Ми бачимо всі проблеми, і ми їх розуміємо приблизно однаково.

Тому ми хочемо вас попросити дати нам додаткові рекомендації, і ми зі свого боку найближчими двома тижнями опрацюємо їх, додамо те, що ми зараз почули серед виступів. Секретаріат це опрацює, я сподіваюсь, через два тижні ми на засіданні комітету ці рекомендації затвердимо.

Колеги, ми вам дуже вдячні за конструктивну дискусію. Дуже приємно мати справу з фаховими людьми. Дуже добре, що ви нам допомагаєте в нашій роботі, і сподіваюся, ми разом зробимо наші підручники в даному випадку кращими. Дякую вам щиро за участь в комітетських слуханнях.