ПРОЕКТ

(доопрацьований до повторного першого читання)

вноситься народними депутати України – членами Комітету

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про авторське право і суміжні права

 

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з виникненням (набуттям) прав на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, використанням цих об’єктів, а також охороною, захистом особистих немайнових прав та майнових прав на зазначені об’єкти, розпорядженням майновими правами на ці об’єкти.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

автор - фізична особа, яка своєю  інтелектуальною творчою діяльністю створила твір;

аудіовізуальний твір — послідовність епізодів (кадрів) зі звуком або без нього, поєднаних між собою творчим задумом, які утворюють цілісний оригінальний твір, зафіксований у відеограмі та доступний для сприйняття за допомогою відповідних технічних засобів;

аудіодискрипція (тифлокоментування) — створення окремої додаткової звукової доріжки із закадровим описом персонажа, предмета, простору або дії для осіб з обмеженими можливостями  зорового сприйняття;

база даних (компіляція даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої інформації у довільній формі, зокрема — електронній, підбір, упорядкування і (або) розташування складових частин якої є результатом інтелектуальної діяльності, а складові частини - доступними індивідуально, що можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів;

веб-сайт — сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об’єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов’язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом;

веб-сторінка — складова частина веб-сайту розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет;

виконавець — фізична особа (актор, співак, музикант, танцюрист, диригент музичних і музично-драматичних творів або інша особа), яка виконує роль, читає, декламує, співає, грає на музичному інструменті, танцює, інтерпретує, будь-яким іншим способом виконує музичні, драматичні, літературні, хореографічні, інші подібні твори або вчиняє подібні дії, спрямовані на втілення інших художніх образів;

виконання – індивідуальна чи колективна інтелектуальна творча діяльність з втілення музичних, драматичних, літературних, хореографічних або подібних творів чи інших художніх образів;

вироблення (фонограми, відеограми) — творча видозміна і (або) інтелектуальне упорядкування записів;

виробник відеограми — особа, яка  взяла на  себе  ініціативу  і несе відповідальність за вироблення відеограми;

виробник фонограми — особа, яка  взяла на  себе  ініціативу  і несе відповідальність за вироблення фонограми;

відеограма - вироблений кінцевий відеозапис ("bande-mere") аудіовізуального твору (перший запис фільму), вироблений кінцевий відеозапис виконання чи інших рухомих зображень, зі звуком або без нього;

відтворення — пряме чи опосередковане виготовлення однієї або більше копій об’єкта авторського права або суміжного права (або його частини) будь-яким способом та у будь-якій формі, в тому числі для  тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер;

власник веб-сайту — особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

власник веб-сторінки — особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;

гіперпосилання — формалізований відповідно до стандартів мережі Інтернет запис адреси веб-сайту або його частини (веб-сторінки, даних). У разі якщо гіперпосилання адресує до частини веб-сайту (веб-сторінки), то, крім домену і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом, воно може містити додаткові записи про каталоги або виклики і умови доступу до веб-сторінки, що може бути відтворена або збережена на пристроях, які можуть зчитувати та відтворювати електронну (цифрову) інформацію з використанням мережі Інтернет;

державна система правової охорони інтелектуальної власності — Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів та установ відповідної спеціалізації, що входять до сфери управління Установи;

електронна (цифрова) інформація — будь-які відомості чи дані в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування комп’ютером, яка може зберігатися і (або) поширюватися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп’ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, що містить у собі об’єкти авторського права і (або) суміжних прав;

електронний (цифровий) доступ — подання об’єкта авторського права або суміжних прав до загального відома з використанням кабелю чи без нього, в тому числі в мережі Інтернет, таким чином, щоб невизначена кількість осіб могла отримати доступ до даного об’єкта з місця та у час, обрані ними індивідуально;

запис — фіксування в об‘єктивній формі за допомогою технічних пристроїв звуків (звукозапис) і (або) рухомих зображень (відеозапис), що дозволяє за допомогою відповідних пристроїв здійснювати їх сприйняття, відтворення тощо;

ім’я автора, виконавця — прізвище та ім’я автора, виконавця; прізвище, ім’я та по батькові автора, виконавця; ініціали автора, виконавця; прізвище та ініціали автора, виконавця;

інформація про управління правами — інформація, в тому числі в електронній (цифровій) формі,  що ідентифікує об'єкт авторського права і (або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об'єкт  авторське право і (або) суміжні права, або інформація про умови використання об'єкта авторського  права і (або) суміжних прав,  або  будь-які  цифри  чи  коди,  у  яких  представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до  примірника об'єкта авторського права і (або) суміжних прав або вміщений у нього чи з'являється у зв'язку з його повідомленням до загального відома;

кабельна ретрансляція – прийом і одночасна передача телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги та іншими особами незалежно від використаних технічних засобів повних і незмінних  передач  (програм) організацій мовлення або їх істотних частин,  а  також  творів,  виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких,  що  містяться  в  таких  передачах (програмах) організацій мовлення,   за   умови  що  початкова  трансляція  такої  передачі (програми)  здійснена  організацією  мовлення, яка не підпадає під юрисдикцію України відповідно до закону або міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

камкординг — запис аудіовізуального твору під час його публічного демонстрування в кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому приміщенні, де відбувається таке публічне демонстрування, для будь-яких цілей без дозволу суб’єктів авторського права або суміжних прав;

кардшейрінг — забезпечення у будь-якій формі та в будь-який спосіб доступу до програми (передачі) організації мовлення, доступ до якої обмежений суб’єктом авторського права і (або) суміжних прав застосуванням технічних засобів захисту (абонентська карта, код тощо), в обхід таких технічних засобів захисту, в результаті чого зазначена програма (передача) може бути сприйнята або в інший спосіб доступна без застосування технічних засобів захисту;

карикатура — твір образотворчого мистецтва, комічного, сатиричного характеру,  спрямований на висміювання певних осіб чи подій, який може бути творчою переробкою іншого оприлюдненого твору чи його частини, в тому числі персонажу твору;

комп’ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах);

контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми — примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

обліковий запис — формалізований згідно зі стандартами мережі Інтернет запис на комп’ютерному обладнанні (комп’ютерах, серверах), підключеному до мережі Інтернет, що ідентифікує користувача (наприклад, власника веб-сайту) на такому обладнанні, включає в себе дані про доступ до частини каталогів і програмного забезпечення комп’ютерного обладнання, а також визначає права такого доступу, що надають можливість володільцю облікового запису додавати, видаляти, змінювати електронну (цифрову) інформацію і дані веб-сайту, надавати доступ до веб-сайту або його частин, окремих даних іншим особам, припиняти функціонування такого веб-сайту або його частини в межах облікового запису;

оприлюднення (розкриття публіці) - будь-яка дія, що вперше робить об’єкт авторського або суміжного права доступним для необмеженого кола осіб;

організація мовлення - телерадіоорганізація,  що здійснює публічне сповіщення  радіо-  чи  телевізійних  передач організацій мовлення (як власного вироблення, так  й інших організацій) шляхом поширення в ефір  за  допомогою  радіохвиль  (а також   лазерних   променів,  гамма-променів  тощо)  у  будь-якому частотному діапазоні, в тому числі й з використанням супутників, або шляхом поширення на віддаль сигналу за допомогою кабелю;

особа - фізична або юридична особа;

особа з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію —особа, яка має вади зору або зорового сприйняття, або порушення здатності до читання, зорова функція або здатність до читання якої не може бути відновлена повністю так, щоб читати друковані твори нарівні з особами без таких порушень, а також інша особа, яка через фізичні порушення чи психічні розлади, не може тримати в руках чи користуватися книгою або фокусувати погляд чи рухати очима в тій мірі, в якій це необхідно для читання;

пародія – твір, виконання, що є  результатом творчої переробки іншого оприлюдненого твору, виконання або його (їх) частини,  що за своїм змістом має комічний, сатиричний  характер або спрямовується на висміювання певних подій або осіб;

передача організації мовлення – змістовна сукупність зображень, звуків або зображень і звуків, що поширюється публіці організацією мовлення (телерадіоорганізацією);

прокат — надання права користування примірником твору, фонограми, відеограми на матеріальному носії на встановлений строк з метою одержання прямої чи опосередкованої комерційної вигоди;

позичка — надання права користування примірником твору, фонограми, відеограми на матеріальному носії на встановлений строк без мети одержання прямої чи опосередкованої комерційної вигоди;

попурі — музичний або інший твір, який є творчим підбором і розташуванням  уривків  інших  правомірно  оприлюднених творів або який  імітує  творчий  стиль інших авторів чи виконавців або інших історичних епох;

постачальник послуг хостингу — особа, яка надає власникам веб-сайтів послуги і (або) ресурси для розміщення веб-сайтів або їх частин у мережі Інтернет та із забезпечення доступу до них через мережу Інтернет. Власник веб-сайту, який розміщує свій веб-сайт або його частину в мережі Інтернет на власних ресурсах і (або) самостійно забезпечує доступ до нього з використанням мережі Інтернет, одночасно є постачальником послуг хостингу;

похідний твір — твір, що є результатом творчої переробки іншого наявного твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору тощо) чи його творчим перекладом на іншу мову. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів;

примірник – оригінал або копія твору, фонограми, відеограми в будь-якій об’єктивній формі;

примірник твору в доступному форматі — копія твору, виготовлена в такий спосіб, що надає особі з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію так само зручний доступ до твору, як і особі без вад. Видами примірника твору в доступному форматі є копія твору, виготовлена рельєфно-крапковим шрифтом, зі збільшеним кеглем, шляхом озвучення тексту, в спеціальному цифровому форматі для осіб з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію тощо. Примірник твору в доступному форматі призначений виключно для користування особами з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію, цілісність твору має бути збережена, з урахуванням змін, внесення яких зумовлено необхідністю забезпечити доступ до твору в альтернативному форматі або пристосувати до потреб осіб з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію;

продюсер аудіовізуального твору — особа, яка ініціює та контролює створення аудіовізуального твору;

псевдонім — вигадане ім’я, сукупність слів чи знаків, вибрані автором (співавторами) чи виконавцем (співвиконавцями) для позначення себе як творця;

публічне виконання — представлення творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми  особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне демонстрування – представлення публіці аудіовізуального твору, зафіксованого виконання, відеограми, передачі організації мовлення або їх частин, сприйняття яких є можливим за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана, відеомонітора тощо), крім публічного сповіщення;

публічний показ — будь-яке статичне представлення твору, зафіксованого виконання візуальне сприйняття якого публікою відбувається безпосередньо під час експозиції примірників творів, що виражені в образотворчій чи об'ємно-просторовій формі: живопису, фотографії, ужиткового мистецтва, скульптури тощо;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) – передавання бездротовими засобами, за допомогою кабельної мережі або супутника тощо об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, коли таке передавання може бути одночасно сприйняте необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передавання є такою, що без зазначеного передавання зображення чи звуки не можуть бути сприйняті, або способом електронного (цифрового) доступу;

плагіат — поширення твору, записаного виконання або їх частини під іменем або псевдонімом особи, яка не є автором цього твору чи виконавцем цього виконання або їх частини, а також оприлюднення фонограми, відеограми або їх частини під іменем (найменуванням) особи, яка не є виробником відповідно фонограми, відеограми або їх частини;

репрографічне відтворення (репродукування) — факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами. Репрографічне відтворення не включає: застосування друкувальних засобів для виготовлення видавничої продукції; запис в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп’ютер;

розповсюдження — будь-яка дія прямого або опосередкованого поширення серед публіки примірників об’єктів авторського права і (або) суміжних прав;

службове виконання — виконання, здійснене виконавцем-працівником у порядку виконання службових (трудових, посадових) обов’язків відповідно до службових завдання, трудового договору (контракту), між ним і роботодавцем;

службовий твір — твір, створений автором-працівником у порядку виконання службових (трудових, посадових) обов’язків відповідно до службового і (або) технічного завдання, трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем;

спеціальний цифровий формат для осіб з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію — електронна (у тому числі цифрова), оптична або інша форма вираження примірника твору, яку може відтворювати комп’ютер або інший спеціальний пристрій з розміткою для зручної навігації, яка сприяє швидкому пошуку сторінки, розділу, параграфа, таблиці, ключового слова тощо в тексті;

спеціалізований заклад — заклад (установа, організація), що на некомерційній основі здійснює навчання, організацію виховного та освітнього процесу, надає спеціалізовані послуги для адаптивного читання і доступу до інформації для осіб з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію. Спеціалізованим закладом може бути державна установа або неприбуткова організація, основним напрямком діяльності якої є надання аналогічних послуг особам з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію;

суспільне надбання — твори і об’єкти суміжних прав, строк чинності авторського права і (або) суміжних прав на які закінчився;

твір – результат інтелектуальної творчої діяльності автора (співавторів) у сфері науки, літератури і мистецтва, виражений в об’єктивній формі, який є оригінальним;

твір архітектури — твір у галузі мистецтва спорудження будівель і споруд, ландшафтних утворень, парків, монументального і монументально-декоративного мистецтва, об’єктивований у будь-якій формі (архітектурна частина проекту, креслення, ескізи, моделі, плани населених пунктів, збудовані будівлі та споруди, парки тощо);

твір образотворчого мистецтва — скульптура, живопис, графіка, дизайн, виражений у будь-якій формі;

твір ужиткового мистецтва — твір художнього промислу, створений ручним або промисловим способом для користування у побуті або перенесений на предмети такого користування;

технологічні засоби захисту — будь-яка технологія, програмне забезпечення, обладнання або компонент, які призначені для обмеження чи унеможливлення доступу до об’єктів авторського права і (або) суміжних прав без згоди осіб, які розпоряджаються майновими правами на ці об’єкти;

Установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

фонограма — вироблений кінцевий звукозапис ("bande-mere") виконання або будь-яких звуків, крім звукозапису аудіовізуального твору;

фотографічний твір — художній твір, що відображений (зафіксований) із застосуванням аналогових, цифрових фотографічних технологій на матеріальному носії чи в електронній цифровій формі, або із застосуванням лазерних технологій у вигляді об’ємного тримірного зображення;

цитата — короткий уривок літературного, наукового чи будь-якого іншого оприлюдненого твору, з обов’язковим зазначенням його автора і джерела запозичення, дослівно наведений іншою особою у своєму творі, який на письмі виділяється графічно згідно з установленими правилами;

Стаття 2. Законодавство України про авторське право і суміжні права

1. Законодавство  України  про  авторське  право і суміжні права базується  на  Конституції  України і складається з відповідних  норм  Цивільного  кодексу  України, цього Закону,  законів  України,  "Про кінематографію", "Про телебачення  і  радіомовлення", "Про видавничу справу", “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних”, “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”, “Про архітектурну діяльність”, “Про культуру”, «Про театри і театральну справу», «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на:

1) твори, зазначені у частині першій статті 6 цього Закону, і об'єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, незалежно від місця їх оприлюднення (або не оприлюднені, але  знаходяться  в  об'єктивній  формі  на  території   України), авторами  яких або особами,  яким належить авторське право і (або) суміжні права на них,  є фізичні особи,  які є громадянами України або  не  є її громадянами,  але мають постійне місце проживання на території України,  або юридичні особи, які мають місцезнаходження на території України;

2) твори, зазначені у частині першій статті 6 цього Закону, і об'єкти суміжних прав,  зазначені у статті 35 цього Закону, оприлюднені  на території України або за межами України, але після цього протягом 30 днів оприлюднені на території України;

3) передачі організацій мовлення,  що мають місцезнаходження на  території  України і здійснюють мовлення за   допомогою передавачів, розташованих на території України;

4) твори архітектури і скульптури, які об'єктивно знаходяться на території України;

5) твори  та  об'єкти   суміжних   прав,   які   охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

2. Положення  цього  Закону  спрямовані  на  захист особистих немайнових прав і майнових прав:

1) суб'єктів авторського права,  зазначених у статті 5 цього Закону,  і  суб'єктів  суміжних прав,  зазначених у частині першій статті 36 цього  Закону,  які  є  громадянами  України  або  не  є громадянами  України,  але  мають  постійне  місце  проживання  на території  України  (для  юридичних  осіб  -  місцезнаходження  на території України),  незалежно від того,  на якій території були оприлюднені їх твори чи об'єкти суміжних прав;

2) суб'єктів авторського права,  зазначених у статті 5 цього Закону,  і  суб'єктів  суміжних прав,  зазначених у частині першій статті 36 цього Закону, незалежно від їх громадянства і постійного місця проживання (для юридичних осіб - їх місцезнаходження), твори чи об'єкти суміжних прав  яких оприлюднені  на  території України  або  не  оприлюднені,  але  які знаходяться в об'єктивній формі на території України;

3) суб'єктів авторського права,  зазначених у статті 5 цього Закону,  і  суб'єктів  суміжних прав,  зазначених у частині першій статті 36 цього Закону, незалежно від їх громадянства і постійного місця  проживання,  твори  чи  об'єкти  суміжних  прав яких оприлюднені в  іншій  країні  та  протягом  30  днів  після  цього оприлюднені на території України;

4) інших  осіб,  які  мають  авторське  право і (або) суміжні права.

3. Суб'єктам  авторського  права  і  (або)   суміжних   прав, незалежно від їх громадянства, твори чи об'єкти суміжних прав яких оприлюднені на території іншої держави або не  оприлюднені, але  знаходяться  в  об'єктивній формі на території іншої держави, правова охорона  надається  відповідно  до  міжнародних  договорів України.

Стаття 4. Повноваження Установи у сфері охорони авторського права і суміжних прав

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження в межах, що передбачені законом, і виконує такі функції:

1) аналізує стан застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав;

2) здійснює контроль  за  виконанням  цього  Закону  у  порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

3) організує   розробку   нормативів   і  таблиць  щодо  розміру мінімальної  винагороди  і  її  розподілу  між  авторами  і іншими суб'єктами  авторського права і (або) суміжних прав і подає їх для затвердження  в  установленому  порядку;   

4) забезпечує відтворювачів, імпортерів та експортерів примірників фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних контрольними марками, веде Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок відповідно до закону;

5) організує приймання і розгляд заявок на  державну  реєстрацію прав  автора  на твори науки,  літератури і мистецтва,  а також на реєстрацію договорів,  які стосуються прав  авторів  на  твори,  і здійснення їх реєстрації;

6) забезпечує складання  і  періодичне  видання  каталогів  усіх державних реєстрацій авторського права;

7) організує публікацію офіційного  бюлетеня  з  питань  охорони авторського права і суміжних прав;

8) забезпечує розробку  і  реалізацію  освітніх  програм у сфері охорони авторського права і суміжних прав;

9) представляє інтереси України  з  питань  охорони  авторського права  і  суміжних  прав  у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

10) доручає закладам (підприємствам, організаціям),  які входять до державної системи  правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

11) здійснює інші повноваження відповідно до законів.

3. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розділ II

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Стаття 5. Зміст і суб'єкти авторського права

1. Авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права на твори.

2. Суб'єктами авторського права є автори, їх спадкоємці, інші особи, які набули майнові права на твір відповідно до закону або договору.

Стаття 6. Об'єкти авторського права

1. Об'єктами авторського права є:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного або іншого характеру;

2) наукові письмові твори;

3) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

4) комп'ютерні програми;

5) бази даних, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної творчої діяльності;

6) музичні твори з текстом і без тексту;

7) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

8) аудіовізуальні твори;

9) твори образотворчого мистецтва;

10) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

11) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

12) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;

13) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури, науки та інших сфер діяльності;

14) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

15) похідні твори;

16) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

17) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

18) інші твори.

Стаття 7. Охорона об’єктів авторського права

1. Охороні підлягають твори незалежно від їх оприлюднення, стану завершення, призначення, обсягу, мети, цінності тощо, а також  способу чи форми їх вираження.

2. Охорона поширюється тільки на форму вираження твору.

Охорона  не  поширюється  на будь-які ідеї, теорії,  принципи,  методи,  процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття,   навіть якщо вони виражені,  описані, пояснені, проілюстровані в творі.

3. Частина твору, яка може використовуватися самостійно, в тому числі оригінальна назва твору, оригінальний персонаж твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Стаття 8. Твори, які не є об'єктами авторського права

1. Не є об'єктами авторського права:

1) повідомлення про новини дня або поточні  події,  що  мають характер звичайної прес-інформації;

2) твори народної творчості (фольклор);

3) акти органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного,  законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови,  судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

4) державні символи України, державні  нагороди; емблеми, символи і знаки  органів державної влади, Збройних Сил  України та інших військових формувань; символіка територіальних громад;  символи та знаки підприємств, установ та організацій;

5) грошові знаки;

6) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui generis (своєрідне право, право особливого роду).

2. Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, до їх  офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.

Стаття 9. Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства

1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.

Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику  твору  (презумпція авторства).

Це положення  застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

2. Суб’єкти авторського права не повинні порушувати авторське право і (або) суміжні права інших осіб.

3. Для  виникнення  і  здійснення  авторського  права  не  вимагається реєстрація твору  чи  будь-яке  інше  спеціальне  його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей

Суб’єкт майнових авторських прав (суб’єкт майнових прав на твір) для повідомлення про свої майнові права може використовувати знак охорони авторського права, що складається з латинської літери "c", обведеної колом - ©, поряд з яким зазначаються ім'я (найменування) cуб’єкта майнових авторських прав, рік першого випуску в світ твору, та проставляється на кожному примірнику твору.

4. Якщо твір опубліковано анонімно  чи  під  псевдонімом  (за винятком  випадку,  коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на  творі) вважається   представником  автора  і  має  право  захищати  права останнього.  Це положення діє до того часу,  поки автор  твору  не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство.

5. Суб'єкт авторського права для засвідчення належних йому прав на твір (оприлюднений чи неоприлюднений), факту і дати його оприлюднення, набуття майнових прав на твір на підставі договору в будь-який час протягом строку чинності авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація  авторського  права  і   договорів,   які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до    затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

За підготовку  Установою  до державної реєстрації авторського права  і  договорів,  які  стосуються  права   автора   на   твір, сплачуються  збори,  розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Про реєстрацію авторського права на твір Установою  видається свідоцтво.  За  видачу свідоцтва сплачується державне мито,  кошти від сплати якого перераховуються до  Державного  бюджету  України. Розмір  і  порядок  сплати  державного  мита  за  видачу свідоцтва визначаються законодавством.

Особа, яка володіє матеріальним  об'єктом,  в  якому  втілено (виражено)  твір,  не  може перешкоджати особі,  яка має авторське право, у його реєстрації.

Стаття 10. Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір

1. Авторське  право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір,  не залежать  одне  від  одного.  Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження майнових прав на твір і навпаки.

2. Власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору  образотворчого  мистецтва  чи архітектури,  не дозволяється руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування  його  авторові твору за ціну,  що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення.  Якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригінал твору,  є  неможливим,  власник  матеріального  об'єкта,  в  якому виражено оригінал твору,  повинен дозволити авторові зробити копію твору  у  відповідній  формі,  а  якщо це стосується архітектурної споруди - фотографії твору.

3. Автор має право вимагати у  власника матеріального об'єкту, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва, доступу до свого твору з метою його відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та  інтереси власника цього об’єкта.

Власник матеріального об’єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва, не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника цього об’єкта не можна вимагати доставки твору авторові.

Стаття 11. Співавторство

1. Співавторами є фізичні особи,  спільною інтелектуальною творчою діяльністю яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, здійснюється згідно з відповідними положеннями Цивільного кодексу України, з урахуванням частин другої – четвертої цієї статті.

2. За відсутності договору між співавторами, кожен зі співавторів має право звернутися до інших співавторів за отриманням дозволу на використання твору обумовленим способом. Відмова в наданні такого дозволу може бути оскаржена в суді.

3. Співавторами інтерв'ю, що має творчий характер, є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла.

Опублікування запису інтерв'ю особою, яка його взяла, допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю, окрім випадків оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Майнові права на інтерв’ю, що має творчий характер, належать особі, яка взяла це інтерв’ю, якщо інше не передбачено в договорі між співавторами.

4. Винагорода за використання  твору належить співавторам у рівних частках, якщо в договорі між ними не передбачається інше, з урахуванням частини третьої цієї статті.

Стаття 12. Особисті немайнові права автора

1. Особистими немайновими правами автора є:

1) право вимагати  визнання  свого  авторства   шляхом   зазначення належним  чином  імені  автора  на  примірниках твору і за будь-якого  публічного  використання  твору,  якщо  це   практично можливо;

2) право забороняти   під   час   публічного   використання   твору згадування свого імені,  якщо він як автор твору бажає  залишитись анонімом;

3) право вибирати псевдонім,  зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені  автора на примірниках твору і під час будь-якого його публічного використання;

4) право вимагати збереження   цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому використанню твору, що завдає шкоду честі і репутації автора;

5) право оприлюднювати твір або забороняти його оприлюднення, крім випадків використання твору вперше особою, якій автор надав право на відповідне використання, або іншою особою за згодою автора.

2. Особисті немайнові права автора не  можуть  бути  передані
(відчужені) іншим особам.

Стаття 13. Майнові авторські права

1. Майновими авторськими правами (майновими правами на твір) є:

1) право використовувати твір особисто, виключне право дозволяти та право забороняти використання твору іншим особам будь-якими способами, зокрема:

а) відтворення;

б) публічного виконання;

в) публічного сповіщення;

г) публічного демонстрування;

ґ) публічного показу;

д) перекладу;

е) переробки, адаптації, аранжування та іншими подібними змінами;

є) включення до іншого об’єкту авторського права;

ж) включення як складової частини до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

з) позички;

и) прокату;

і) відчуження та іншої передачі права власності на примірники твору;

ї) імпорту, експорту примірників твору;

2) право на отримання спеціальної (справедливої) винагороди у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

2. Майнові авторські права реалізуються суб’єктом цих прав відповідно до закону або договору.

3. Майнові авторські права, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, можуть бути передані (відчужені) іншій особі.

Майнове авторське право, зазначене в пункті 2 частини першої цієї статті, діє до спливу строку чинності авторського права на твір, установленого статтею 32 цього Закону, належить автору, переходить лише до спадкоємців автора і не може бути передане (відчужене) іншим особам.

4. Майнові права на твір, які спільно належать кільком суб’єктам авторського права, здійснюються на умовах, визначених договором між цими суб’єктами, укладеним у письмовій (електронній) формі, якщо інше не передбачено законом. За відсутності такого договору, кожен з суб’єктів авторського права, яким спільно належать майнові права на твір, має право забороняти його використання третіми особами.

5. Суб'єкт авторського права має право на винагороду за використання твору, яка встановлюється законом або договорами, що укладаються суб'єктами авторського права чи, у передбачених законом випадках, організаціями колективного управління, за винятком випадків, передбачених статтями 22-29 цього Закону.

6. Обмеження майнових авторських прав, встановлені статтями 22-29 цього Закону, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди нормальному використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси суб'єктів цих прав.

7. Якщо примірники твору на матеріальних носіях законним
чином введені в цивільний оборот шляхом їх першого відчуження, то допускається подальше відчуження цих примірників без згоди суб’єкта майнових прав на твір і без виплати винагороди, за винятком творів, подальше відчуження яких здійснюється відповідно до статті 31 цього Закону.

8. Якщо автор передав (відчужив) майнові права на використання свого твору способом прокату, то такий автор зберігає право на отримання спеціальної (справедливої) винагороди за прокат твору відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою статті 16 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись мінімальні ставки винагороди авторам за прокат творів та порядок їх застосування.

Стаття 14. Авторське право на службові твори

1. Особисті немайнові права на  службовий твір належить автору твору.

2. Майнові права на службовий твір, визначені пунктом 1 частини першої статті 13 цього Закону, переходять від  автора-працівника до роботодавця з моменту створення службового твору, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) та  (або) цивільно-правовим договором між автором-працівником і роботодавцем.

Майнове авторське право, зазначене в пункті 2 частини першої статті 13 цього Закону, яке стосується службового твору, належить автору, переходить лише до спадкоємців автора і не може бути передане (відчужене) роботодавцю.

3. За перехід майнових прав, за використання службового твору автору-працівнику належить винагорода, розмір та порядок виплати якої визначаються цивільно-правовим договором між автором-працівником і роботодавцем, якщо інше не передбачено цим Законом. При цьому розмір такої винагороди не може бути нижчим за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

4. Якщо протягом п’яти років з дня переходу до роботодавця майнових прав на службовий твір (якщо інший строк не передбачено договором) роботодавець не почне використання цього твору, не передасть майнові права на цей твір іншій особі або не повідомить автора твору науки про збереження твору в таємниці, майнові права на службовий твір переходять до автора.

5. Роботодавець має право на завершення незакінченого твору, якщо інше не передбачено трудовим або цивільно-правовим договором між роботодавцем і автором-працівником.

6. Майнові права на службовий твір, створений автором-працівником у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту) з органом державної влади, переходять до органа державної влади без укладання цивільно-правовим договору та без виплати винагороди  автору-працівнику.

Орган державної влади має право на завершення незакінченого твору у випадку, якщо твір автором не було завершено.

Стаття 15. Авторське право на твори, створені за замовленням

1. Особисті немайнові права на   твір, створений за замовленням, належить автору твору.

2. Майнові права на твір, створений за замовленням, визначені пунктом 1 частини першої статті 13 цього Закону, переходять замовникові, якщо інше не передбачено договором замовлення, крім випадків, зазначених у частині третій цієї статті.

Майнове авторське право, зазначене в пункті 2 частини першої статті 13 цього Закону, яке стосується службового твору, належить автору, переходить лише до спадкоємців автора і не може бути передане (відчужене) замовникові.

3. Майнові права на комп’ютерну програму, базу даних, створені за замовленням органу державної влади, переходять до органа державної влади.

Стаття 16. Авторське право на аудіовізуальні твори

1. Авторами аудіовізуального твору є:

а) режисер-постановник;

б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;

г) художник-постановник;

д) оператор-постановник.

Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених у цій частині авторських функцій.

2. За договором, у тому числі трудовим договором, за яким автор робить або зобов'язався  зробити внесок у створення аудіовізуального твору, майнові права, зазначені в пункті 1 частини першої статті 13 цього Закону, на цей твір переходять продюсеру аудіовізуального твору, якщо інше не передбачено таким договором. При цьому, за автором музичного твору, спеціально створеного для аудіовізуального твору, зберігаються майнові права на публічне виконання такого музичного твору окремо від аудіовізуального твору.

Автори аудіовізуального твору та автори, твори  яких перероблені і (або) увійшли до аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти субтитрування і дублювання цього твору.

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись мінімальні ставки винагороди за створення, за перехід прав на аудіовізуальний твір та порядок їх застосування, а також порядок їх індексації.

3. Автори аудіовізуального твору (їх спадкоємці) незалежно від передання (відчуження) майнових прав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 цього Закону, на аудіовізуальний твір, мають право на спеціальну (справедливу) винагороду за публічне демонстрування, публічне сповіщення, кабельну ретрансляцію у складі передач організації мовлення, прокат примірників цього аудіовізуального твору. Право на спеціальну (справедливу) винагороду не поширюється на аудіовізуальні твори, які є рекламним засобом для популяризації торговельної марки, фірмового найменування, імені фізичної або найменування юридичної особи (рекламне відео).

Особи, які використовують аудіовізуальні твори, зобов’язані виплачувати авторам (їх спадкоємцям) зазначену спеціальну (справедливу) винагороду на умовах і в порядку, визначеному Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись мінімальні ставки винагороди авторам за використання аудіовізуального твору та порядок їх застосування.

4. Якщо договором з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше, за суб’єктами майнових прав на твори, що перероблені і (або) увійшли до аудіовізуального твору, як ті, що існували раніше, так і створені в процесі роботи над аудіовізуальним твором, зберігаються майнові права на ці твори в обсязі, що не пов’язаний з цим аудіовізуальним твором, за винятком творів, які створені авторами аудіовізуального твору, зазначеними в частині першій цієї статті, та увійшли до цього аудіовізуального твору.

Стаття 17. Авторське право на музичні недраматичні твори

1. Якщо майнові права, зазначені в пункті 1 частини першої статті 13 цього Закону, на публічне виконання та публічне сповіщення музичного недраматичного твору за законом або договором перейшли від автора до іншої особи, за автором такого твору зберігається право на отримання справедливої (спеціальної) винагороди за вказані способи використання твору.

2. Суб’єкт майнових прав згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 цього Закону і автор згідно з пунктом 2 частини першої статті 13 цього Закону реалізують свої права на отримання винагороди в рівних частках відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

3. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись мінімальні ставки винагороди за створення, за перехід прав на музичний недраматичний твір, порядок їх застосування, а також порядок їх індексації.

Стаття 18. Авторське право на комп'ютерні програми

1. Автором комп’ютерної програми є фізична особа, яка створила цю програму.

Суб’єктом авторського права на комп’ютерну програму є особа, якій належать майнові права на цю програму. Майнові права на комп’ютерну програму визначаються відповідно до статті 13 цього Закону щодо майнових прав на твір.

2. Правовідносини між співавторами комп’ютерної програми регулюються відповідно до статті 11 цього Закону.

3. Правовідносини між працівником, який є автором комп’ютерної програми, та роботодавцем регулюються відповідно до статті 14 цього Закону.

4. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження. Охорона надається математичному виразу комп’ютерної програми будь-якої форми. Ідеї та принципи, на яких ґрунтується будь-який елемент комп’ютерної програми, зокрема ті, на яких ґрунтується її інтерфейс, не охороняються авторським правом.

Комп’ютерна програма охороняється, якщо вона є оригінальною, тобто є продуктом інтелектуальної творчості автора.

Стаття 19. Авторське право на складені твори

1. Автору збірника, зокрема енциклопедії, енциклопедичного словника, антології або іншого складеного твору (упоряднику), належить авторське право на здійснене ним упорядкування (підбір та (або) розташування) творів, якщо таке упорядкування є результатом інтелектуальної творчої діяльності.

Упорядник здійснює свої права за умови дотримання ним прав суб’єктів авторського права щодо кожного з творів, включеного до складеного твору.

Суб’єкти авторського права на твори, включені до складеного твору, мають право використовувати ці твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено договором з упорядником складеного твору.

Авторське право упорядника  складеного твору не перешкоджає  іншим особам здійснювати самостійне упорядкування тих самих творів для створення інших складених творів.

Стаття 20. Авторське право на бази даних (компіляції даних)

1. Бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором і (або) упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної творчої діяльності автора, охороняються авторським правом як самостійний об’єкт.

2. Охорона баз даних не поширюється і не завдає шкоди будь-яким правам на складові частини, що увійшли до складу баз даних.

3. Охорона баз даних не поширюється на комп’ютерні програми, що використовувалися під час створення, або необхідні для функціонування баз даних.

Стаття 21. Авторське право на похідні твори

1. Перекладачам, авторам інших  похідних творів належить авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку твору.

Перекладачі, автори інших похідних творів здійснюють свої права за умови дотримання ними прав суб’єкта авторського права на твір, що зазнав переробки.

Стаття 22. Вільне використання творів

1. Без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат у вигляді коротких уривків з оприлюднених творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів, зафіксованих у звукозаписах чи відеозаписах або включених до передач організації мовлення;

2) використання літературних і  художніх творів в обсязі, виправданому   поставленою метою, як ілюстрацій у  виданнях, передачах організацій мовлення, звукозаписах чи відеозаписах, з навчальню метою;

3) опублікування в засобах масової інформації, публічне  виконання чи публічне сповіщення попередньо оприлюднених статей з поточних  економічних, політичних, релігійних  та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого  характеру у випадках, коли право на таке використання спеціально не заборонено автором;

4) відтворення засобами фотографії або відеозапису, публічне сповіщення або інше поширення серед публіки творів, побачених або почутих під час перебігу поточних подій з метою висвітлення цих подій в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення  у каталогах творів, виставлених на доступних публіці   виставках,  аукціонах,  ярмарках  або  у  колекціях  для висвітлення зазначених заходів,  без використання цих каталогів  у комерційних  цілях; 

6) відтворення творів для судового і  адміністративного провадження, нормотворчої діяльності органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування, забезпечення громадської безпеки, в обсязі, виправданому цією метою;

7) публічне виконання музичних творів  під  час  офіційних  і релігійних  церемоній,  а  також похоронів в обсязі,  виправданому характером таких церемоній;

8) відтворення з  інформаційною  метою  у  газетах  та  інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

9) використання правомірно  оприлюднених  літературних, художніх,  музичних  та  інших  творів  для створення на їх основі іншого  твору  в  жанрі  літературної, музичної або іншої пародії, попурі або карикатури;

10) відтворення засобами малювання, фотографування, відеозапису, публічне сповіщення або публічний показ творів архітектури та скульптури, що постійно розташовані у громадських місцях, доступних для широкої публіки, за умови, що відтворене зображення не буде використовуватися як окремий об’єкт з комерційною метою;

11) адаптація існуючих і створюваних аудіовізуальних творів шляхом аудіодискрипції (тифлокоментування).

2. Без дозволу суб’єкта авторського прав та безоплатно допускається:

1) використання творів у зв’язку з демонструванням, налаштуванням або ремонтом обладнання, перевірка функціонування якого неможлива без використання творів, за умови що обсяг такого використання відповідає зазначеній меті;

2) використання твору у вигляді макету, креслення чи плану будинку з метою реконструкції цього будинку, за умови що обсяг такого використання відповідає зазначеній меті.

3. Дозволяється без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно позичка некомерційними бібліотеками правомірно опублікованих примірників творів, крім примірників комп’ютерних програм, баз даних. При цьому примірники творів, виражені в електронній формі, що надаються бібліотеками, у тому числі у порядку взаємного користування бібліотечними ресурсами, можуть надаватися лише в приміщеннях бібліотек за умов виключення можливості створення копій цих творів в електронній формі для використання поза приміщенням бібліотеки.

4. Перелік випадків вільного використання творів, зазначений у цій статті та статтях 23-29 цього Закону, є вичерпним.

Стаття 23. Вільне використання творів для осіб з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію

1. Без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно, але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, спеціалізованому закладу дозволяється здійснювати використання примірників твору для осіб з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію в доступному для них форматі наступними способами:

1) відтворення;

2) публічного сповіщення;

3) перекладу твору;

4) позички;

5) імпорту примірників твору.

Використання твору способами, зазначеними у цій частині, допускається за дотримання таких умов:

1) спеціалізований заклад, який має намір здійснювати використання твору отримав законний доступ до цього твору або його примірника;

2) виготовлення примірника твору в доступному форматі зумовлено необхідністю забезпечити доступ до твору особам з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію, може включати в себе будь-які засоби, необхідні для здійснення навігації по твору, але без внесення змін у твір;

3) примірник твору в доступному форматі надається у використання виключно для осіб з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію;

4) таке використання здійснюється на некомерційній основі безпосередньо  спеціалізованим закладом.

2. Без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно, але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, спеціалізованим закладам дозволяється розповсюджувати та надавати у використання примірники творів у доступному форматі виключно особам з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію та (або) закладам, які надають аналогічні послуги таким особам, в іншій країні за умови, що такий примірник буде використаний виключно в інтересах таких осіб.

3. Особа з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію має право виготовити або замовити особисто чи через свого представника виготовлення з правомірно оприлюдненого твору примірника твору в доступному форматі для використання в особистих цілях.

4. Правомірно виготовлені примірники творів у доступному форматі мають містити напис про те, що їх використання призначене виключно для осіб з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію.

Стаття 24. Вільне відтворення твору бібліотеками, архівами та музеями

1. Допускається без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно відтворення, у тому числі репрографічне відтворення, твору бібліотеками, архівами та музеями, які мають статус неприбуткової організації, за таких умов:

1) у разі, коли відтворення твору або його частини (за винятком комп'ютерної програми чи бази даних), з ілюстраціями чи без них здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

а) бібліотека, архів, музей мають достатньо підстав вважати, що примірник відтвореного твору використовуватиметься з метою навчання, наукового або приватного дослідження;

б) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

в) відтворення твору не має систематичного характеру;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження  або заміни загубленого, пошкодженого чи непридатного примірника твору з фонду даної бібліотеки, архіву, музею або для відновлення загубленого, пошкодженого чи непридатного примірника твору з фонду аналогічної бібліотеки, архіву, музею, надання такого примірника іншій бібліотеці, архіву, музею, за умови, що виготовлення відповідного примірника іншим шляхом неможливе.

Стаття 25. Вільне відтворення твору для навчання

1. Допускається без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення:

1) відтворення уривків з правомірно оприлюдненого письмового твору, аудіовізуального твору як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2) репрографічне відтворення суб’єктами освітньої діяльності для навчальних занять правомірно оприлюдненого твору або його частини, з ілюстраціями або без них, за умови, що:

а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) відтворення твору не має систематичного характеру.

Стаття 26. Вільне використання комп’ютерних програм

1. Особа, яка правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, виготовленим правомірно, має право без дозволу суб’єкта авторського права на цю програму та безоплатно:

1) виготовити резервну копію, якщо це необхідно для використання цїєї комп'ютерної програми;

2) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії з іншою незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення, виготовлення чи продажу комп'ютерної програми, суттєво подібної за своїм вираженням до декомпільованої комп'ютерної програми, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право;

3) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

2. Особа, яка правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, виготовленим правомірно, має право без дозволу суб’єкта авторського права на цю програму, якщо договором, за яким ця особа набула право володіти таким примірником, не передбачено інше, та якщо такі дії необхідні виключно для належного використання цією особою такого примірника за призначенням, в тому числі для виправлення помилок:

1) здійснювати відтворення комп’ютерної програми в цілому або частково, будь-яким способом та в будь-якій формі;

2) здійснювати переклад, адаптацію або будь-яку іншу зміну (модифікацію) комп’ютерної програми і відтворення результатів цих дій.

Стаття 27. Вільне використання баз даних

1. Особа, яка правомірно володіє примірником бази даних, виготовленим правомірно, крім випадків вільного використання творів, визначених статтею 22 цього Закону, має також право без дозволу суб’єкта авторського права на цю базу даних та безоплатно:

1) відтворювати неелектронні бази даних для приватних цілей;

2) використовувати бази даних лише з некомерційною метою для ілюстрації в навчальних або наукових цілях, за умови зазначення джерела запозичення.

Стаття 28. Вільне тимчасове відтворення творів

1. Допускаються без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно дії, в тому числі третіх осіб, з тимчасового відтворення твору, які мають допоміжний (перехідний, додатковий тощо) характер і є невід’ємною складовою частиною технологічного процесу публічного сповіщення або іншого надання примірників творів з метою їх правомірного використання.

2. Зазначені у частині першій цієї статті дії з тимчасового відтворення творів допускаються за умов, що вони не мають самостійного економічного значення.

Стаття 29. Вільне відтворення творів у особистих цілях

1. Без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно допускається відтворення правомірно оприлюднених творів фізичною особою виключно в особистих цілях або для членів сім'ї цієї особи, крім:

1) творів архітектури у формі будівель і споруд, за винятком випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 22 цього Закону;

2) комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 26 цього Закону;

3) репрографічного відтворення літературних, фотографічних творів, нотних текстів, творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону;

4) камкордингу.

Стаття 30. Використання творів у особистих цілях з виплатою винагороди

1. Без дозволу суб’єкта авторського права з виплатою винагороди в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”, виключно фізичною особою в особистих цілях без наявності прямої або опосередкованої комерційної мети, допускається наступне використання творів:

1) відтворення творів, зафіксованих у відеограмах, фонограмах, в домашніх умовах або для кола сім'ї цієї особи;

2) відтворення засобами фотографування, звуко-, відеозапису, публічне сповіщення, публічний показ творів, доступних для широкої публіки в громадських місцях, окрім творів архітектури та скульптури;

3) репрографічне відтворення літературних, фотографічних творів, творів образотворчого мистецтва, в тому числі для кола сім'ї цієї особи.

Стаття 31. Право слідування

1. Автор має невідчужуване право на одержання спеціальної (справедливої) винагороди (частки від суми продажу) з кожного продажу оригіналу твору мистецтва, наступного за першим відчуженням цього оригіналу, який здійснюється за участю суб’єктів ринку творів мистецтва (право слідування).

Для цілей цієї статті твором мистецтва визнаються:

1) твір образотворчого чи ужиткового мистецтва, зокрема картина, колаж, живопис, малюнок, гравюра, естамп, літографія, скульптура, килимовий, керамічний виріб, виріб зі скла;

2) фотографічний твір.

Право слідування поширюється на твори мистецтва за умови, що такий твір (примірник твору) створений самим автором або під його керівництвом в обмеженій кількості, пронумерований, підписаний або іншим чином містить засвідчення особи автора.

2. Обов’язок щодо сплати винагороди несе суб’єкт ринку творів мистецтва, за участю якого здійснено продаж твору мистецтва.

Ведення реєстру суб’єктів ринку творів мистецтва забезпечується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

3. Сплата винагороди, передбаченої частиною першою цієї статті, не здійснюється, якщо:

1) відчуження (продаж) оригіналу твору мистецтва здійснюється автором;

2) відчуження (продаж) оригіналу твору мистецтва здійснюється відкритими для публіки некомерційними музеями;

3) ціна продажу оригіналу твору мистецтва після вирахування податків складає суму, яка не перевищує еквівалент 100 євро.

4. Збирання, розподіл та виплата авторам винагороди за право слідування здійснюється відповідно до Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”.

Стаття 32. Строк чинності авторського права

1. Авторське право на твір є чинним з моменту створення твору.

2. Майнові права на твір є чинними протягом життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

3. Для твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, який не ідентифікує автора, строк чинності майнових прав на твір закінчується через 70 років після оприлюднення такого твору. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення такого твору, застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті.

4. Майнові права на твір, створений у співавторстві, є чинними протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

Строк чинності авторського права на аудіовізуальні твори спливає через 70 років після смерті останньої особи з авторів, виззначених у частині першій статті 16 цього Закону.

5. У разі, коли твір оприлюднюється не водночас, а послідовно у часі частинами (томами, випусками, серіями тощо), строк чинності майнових прав визначається окремо для кожної оприлюдненої частини твору.

6. Майнові права на твори посмертно реабілітованих авторів є чинними протягом 70 років з моменту їх реабілітації.

7. Майнові права на твір, вперше оприлюднений протягом 30 років після смерті автора, є чинними протягом 70 років з моменту його правомірного оприлюднення.

8. Будь-яка особа, яка після закінчення строку чинності майнових прав по відношенню до неоприлюдненого твору, окрім твору науки чи твору критичного характеру, вперше його оприлюднює, користується таким самим рівнем охорони майнових прав на твір, як і автор. Строк чинності таких прав становить 25 років з моменту, коли твір був уперше правомірно оприлюднений.

Будь-яка особа, яка після закінчення строку чинності майнових прав по відношенню до неоприлюдненого наукового твору чи твору критичного характеру вперше його оприлюднює, користується таким самим рівнем охорони майнових прав на твір, як і автор. Строк чинності цих прав становить 30 років з моменту, коли твір був уперше правомірно оприлюднений.

9. Строки чинності майнових прав на твір, зазначені в частинах другій - восьмій цієї статті, подовжуються на строк до спливу календарного року, на який припадає закінчення строку чинності відповідних майнових прав.

10. Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 12 цього Закону, охороняються безстроково.

Стаття 33. Перехід авторського права у спадщину

1. Майнові права суб’єктів авторського права переходять у спадщину.

2. Особисті немайнові права автора у спадщину не переходять. При цьому, спадкоємці автора мають право захищати авторство на твір, протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Стаття 34. Перехід творів у суспільне надбання

1. Закінчення строку чинності майнових прав на твір означає його перехід у суспільне надбання.

2. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно без виплати винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 12 цього Закону.

3. Захист немайнових прав автора, твір якого перейшов у суспільне надбання, здійснюється його спадкоємцями, а у випадку їх відсутності – в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розділ III

СУМІЖНІ ПРАВА

Стаття 35. Об'єкти суміжних прав

1. Об'єктами суміжних прав є:

1) виконання;

2) фонограма;

3) відеограма;

4) передача організації мовлення.

Стаття 36. Зміст і суб’єкти суміжних прав

1. Суміжні права становлять:

1) суміжне право виконавця – особисті немайнові права виконавця і майнові права на виконання;

2) суміжне право виробника фонограми - право на ім'я (найменування) виробника фонограми і майнові права на фонограму;

3) суміжне право виробника відеограми - право на ім'я (найменування) виробника відеограми і майнові права на відеограму;

4) суміжне право організації мовлення - право на ім'я (найменування) організації мовлення і майнові права на передачу організації мовлення.

2. Суб’єктами суміжних прав є:

1) виконавці, їх спадкоємці, інші особи, які відповідно до договору чи закону набули майнові права на виконання;

2) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники), інші особи, які відповідно до договору чи закону набули майнові права на фонограму;

3) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники), інші особи, які відповідно до договору чи закону набули майнові права на відеограму;

4) організації мовлення, їх спадкоємці (правонаступники), інші особи, які відповідно до договору чи закону набули майнові права на передачу організації мовлення.

3. Майнові права суб’єктів суміжних прав реалізуються в межах набутих прав відповідно до закону або договору.

Стаття 37. Виникнення і здійснення суміжних прав

1. Первинним суб'єктом суміжного права є відповідно виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

За відсутності доказів іншого, виконавцем,   виробником фонограми, виробником відеограми вважаються особи, імена  (найменування) яких зазначені на  фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.

2. Суміжне право виникає з моменту:

1) здійснення виконання;

2) вироблення фонограми;

3) вироблення відеограми;

4) першого публічного сповіщення передачі організації мовлення.

3. Суміжне право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено об’єкт суміжного права, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено об’єкт суміжного права, не означає відчуження майнових прав на об’єкт суміжного права і навпаки.

4. Суб’єкти суміжних прав не повинні порушувати авторське право, а також суміжні права інших осіб.

5. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей.

Суб'єкт майнового права на виконання, фонограму, відеограму для повідомлення про свої майнові права на відповідний об’єкт суміжного права може використовувати спеціальний знак, що складається з латинської літери "P", обведеної колом - ?, поряд з яким зазначаються ім'я (найменування) суб'єкта майнового права, рік першого випуску в світ об'єкта суміжного права, та проставляється на кожному примірнику об’єкта суміжного права.

6. Використання об’єкта суміжного права здійснюється лише з дозволу відповідного суб’єкта суміжного права на підставі договору, за виключенням випадків використання цього об’єкта відповідно до статей 42, 43 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки винагороди за використання об'єктів суміжних прав, порядок їх застосування, а також порядок їх індексації.

7. Суб’єкти суміжних прав на службові виконання здійснюють майнові права на такі виконання на умовах і в порядку, передбаченими статтею 14 цього Закону щодо авторського права на службові твори.

Стаття 38. Особисті немайнові права виконавців та права на ім'я (найменування) виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення

1. Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

2) вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

3) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні запису, що може завдати шкоди його честі і репутації.

2. Виробник фонограми, виробник відеограми має право зазначати своє ім'я (найменування) на кожному примірнику фонограми, відеограми або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати зазначення свого імені (найменування) в процесі використання фонограми, відеограми.

3. Організація мовлення має право вимагати зазначення свого імені (найменування) у зв'язку з будь-яким використанням своєї передачі організації мовлення.

Стаття 39. Майнові права на виконання

1. Майновими правами на виконання є:

1) право суб’єкта суміжного права використовувати виконання особисто, виключне право дозволяти та право забороняти використання виконання іншим особам наступними способами:

а) публічного виконання незафіксованого виконання під час його здійснення;

б) публічного сповіщення незафіксованого виконання (прямий ефір);

в) записування (фіксування) з визначеною метою;

г) відтворення;

ґ) електронного (цифрового) доступу;

д) переробки та іншими подібними змінами зафіксованого виконання;

е) включення зафіксованого виконання до об’єкта авторського права або фонограми, відеограми;

є) прокату;

ж) відчуження примірника зафіксованого виконання.

Цей перелік є вичерпним;

2) право на спеціальну (справедливу) винагороду у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

2. Майнові права на виконання, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, можуть бути передані (відчужені) іншій особі.

Майнове право на виконання, зазначене в пункті 2 частини першої цієї статті, діє до спливу строку чинності суміжного права на виконання, установленого статтею 44 цього Закону, належить виконавцю,  переходить лише до спадкоємців  виконавця і не може бути передане (відчужене) іншим особам.

3. Особи, спільною інтелектуальною творчою діяльністю яких здійснено виконання, є співвиконавцями.

Співвиконавці здійснюють свої майнові права на виконання спільно, якщо інше не передбачено законом або договором.

4. Якщо інше не передбачено в договорі про здійснення виконання при створенні аудіовізуального твору, майнові права виконавця, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, на виконання, переходять продюсеру аудіовізуального твору. Виконавець не має права заперечувати проти будь-якого використання цього виконання у складі аудіовізуального твору.

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись мінімальні ставки винагороди за створення, за перехід майнових прав на виконання в аудіовізуальному творі та порядок їх застосування, а також порядок їх індексації.

5. Виконавці, виконання яких увійшло до аудіовізуального твору, незалежно від передання (відчуження) майнових прав на виконання, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, мають право на спеціальну (справедливу) винагороду за публічне демонстрування цього аудіовізуального твору, його публічне сповіщення, кабельну ретрансляцію у складі передач організації мовлення та прокат його примірників.

Особи, які використовують аудіовізуальні твори, зобов’язані виплачувати таким виконавцям зазначену спеціальну (справедливу) винагороду на умовах і в порядку, визначеному Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись мінімальні ставки винагороди виконавцям за використання аудіовізуального твору та порядок їх застосування.

6. Якщо виконавець передав (відчужив) майнові права на використання свого виконання, зафіксованого у фонограмі або відеограмі, способом прокату, то такий виконавець зберігає право на отримання спеціальної (справедливої) винагороди за прокат такої фонограми або відеограми відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись мінімальні ставки винагороди виконавцям за прокат фонограми або відеограми та порядок їх застосування.

Стаття 40. Майнові права на фонограму, відеограму

1. Майновими правами на фонограму, відеограму є:

1) право суб’єкта суміжного права використовувати фонограму, відеограму особисто, виключне право дозволяти та право забороняти використання фонограми, відеограми іншим особам наступними способами:

а) відтворення;

б) публічного демонстрування відеограм;

в) електронного (цифрового) доступу;

г) переробки та іншими подібними змінами фонограми, відеограми;

ґ) включення до об’єкта авторського права або іншої фонограми, відеограми;

д) прокату;

е) відчуження примірника фонограми, відеограми;

є) імпорту, експорту примірників фонограми, відеограми.

Цей перелік є вичерпним;

2) право на спеціальну (справедливу) винагороду у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

2. Майнові права на фонограму, відеограму, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, можуть бути передані (відчужені) іншій особі.

Майнове право на фонограму, відеограму, зазначене в пункті 2 частини першої цієї статті, діє до спливу строку чинності суміжного права на фонограму, відеограму, установленого статтею 44 цього Закону, належить відповідно виробнику фонограми, відеограми, переходить лише до спадкоємців  (правонаступників) цих виробників і не може бути передане (відчужене) іншим особам.

3. Якщо примірник фонограми,  відеограми правомірно введено у цивільний оборот шляхом першого продажу в Україні, то наступне відчуження такого примірника допускається без згоди відповідного суб’єкта майнових прав на фонограму, відеограму і без виплати йому винагороди.

Положення, зазначені в цій частині статті, не стосуються випадків електронного (цифрового) доступу до фонограми, відеограми.

Стаття 41. Майнові права на передачу організації мовлення

1. Майновими правами на передачу організації мовлення є право суб’єкта суміжного права використовувати передачу організації мовлення особисто, виключне право дозволяти та право забороняти використання передачі організації мовлення іншим особам наступними способами:

а) публічного сповіщення;

б) ретрансляції;

в) записування (фіксування);

г) відтворення;

ґ) електронного (цифрового) доступу;

д) публічне виконання і публічну демонстрацію передач організацій мовлення у місцях з платним входом;

е) відчуження примірників записів передач організації мовлення).

Цей перелік є вичерпним.

Організація мовлення має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу з супутника, що несе її передачі організації мовлення, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал з супутника не призначався.

2. Одержання права (повноваження) на  використання передачі організації мовлення не звільняє особу, яка здійснює використання такої передачі організації мовлення, від обов’язків щодо виплати винагороди,  передбаченої цим Законом та Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, які складають зміст такої передачі організації мовлення.

3. У разі публічного сповіщення передач організацій мовлення зі станції зв’язку, розташованої на території України, на супутник таким чином, що публічне сповіщення такої передачі організацій мовлення, а також інших об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, що передаються організацією мовлення, з супутника поширюється за межі території України, то для цілей цього Закону вважається, що таке публічне сповіщення відбувається в Україні, а права та обов’язки, передбачені цим Законом, зокрема, обов’язок з виплати винагороди за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, а також відповідальність за дотримання авторського права і (або) суміжних прав несе особа, яка здійснює публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на супутник.

4. У разі, коли організацією мовлення - резидентом України здійснюється або доручено іншій особі здійснювати публічне сповіщення через супутник зі станції зв’язку, розташованої за межами території України, для цілей цього Закону вважається, що таке публічне сповіщення здійснюється на території України за місцезнаходженням такої організації мовлення, і така організація мовлення має відповідні права та несе обов’язки, передбачені цим Законом, зокрема, обов’язок з виплати винагороди за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, а також несе відповідальність за дотримання авторського права і (або) суміжних прав під час такого публічного сповіщення.

5. Сигнал, що несе передачу організації мовлення вважається закодованим, якщо публічне сповіщення такої передачі  організації мовлення стає доступним для сприйняття публікою лише після того, як цей сигнал для забезпечення можливості такого сприйняття буде оброблено за допомогою спеціального декодувального пристрою (засобу), одержаного на підставі відповідного договору, укладеного з цією організацією мовлення або з іншою особою, уповноваженою цією організацією мовлення продавати (здавати в оренду) даний пристрій (засіб). Така організація мовлення і особа, що реалізує (здає в оренду) вказані пристрої (засоби) та/або відповідає за використання декодувального пристрою (засобу), несуть обов’язки, передбачені цим Законом, зокрема, обов’язок з виплати винагороди за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, а також несуть солідарну відповідальність за дотримання авторського права і (або) суміжних прав під час такого публічного сповіщення.

Стаття 42. Вільне використання об’єктів суміжних прав

1. Дозволяється без згоди суб’єктів відповідних майнових прав та безоплатно наступне використання об’єктів суміжних прав:

1) використання коротких уривків з оприлюднених виконань, фонограм, відеограм в обсязі, виправданому поставленою метою, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером;

2) використання коротких уривків  об'єктів суміжних прав у обсязі, виправданому поставленою метою в цілях навчання чи наукових досліджень;

3) фіксування засобами фотографування, звукозапису, відеозапису, публічне сповіщення коротких уривків об'єктів суміжних прав, побачених або почутих під час перебігу поточних подій з метою висвітлення цих подій в обсязі, виправданому інформаційною метою;

4) відтворення об'єктів суміжних прав для судового і адміністративного провадження, в діяльності органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування, забезпечення громадської безпеки, в обсязі, виправданому цією метою;

5) публічне виконання і публічне сповіщення виконань, фонограм, відеограм під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

6) адаптація існуючих і створюваних відеограм шляхом аудіодискрипції (тифлокоментування);

7) відтворення об'єктів суміжних прав  бібліотеками, архівами, які мають статус неприбуткової організації, за таких умов:

а) у разі, коли відтворення цих об'єктів або їх частини, здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

бібліотека, архів, мають достатньо підстав вважати, що цей об'єкт використовуватиметься з метою навчання, наукового або приватного дослідження;

таке відтворення не має систематичного характеру;

обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого чи непридатного примірника об'єкта суміжного права з фонду даної бібліотеки, архіву чи з фонду аналогічної бібліотеки, архіву, надання такого примірника іншій бібліотеці, архіву, за умови, що виготовлення відповідного примірника іншим шляхом неможливе;

8) тимчасове відтворення об'єкта суміжного права, яке має перехідний або додатковий характер і є невід’ємною складовою частиною технологічного процесу, а також єдина мета якого полягає в тому, щоб сприяти або поширенні об'єкта суміжного права посередником у мережі між третіми сторонами, або правомірному використанню відповідних об’єктів.

Цей перелік вільного використання об’єктів суміжних прав є вичерпним.

Передбачене цією частиною використання об'єктів суміжних прав без  згоди  суб'єктів  суміжних  прав  є  можливим  лише  за умови дотримання особистих немайнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав, передбачених статтями 12 і 38 цього Закону.

2. Допускається  відтворення  в домашніх умовах і виключно в особистих  цілях зафіксованих виконань, фонограм, відеограм без згоди суб’єктів суміжних прав, але з виплатою їм винагороди. Особливості та порядок виплати винагороди у таких випадках визначені Законом України "Про ефективне  управління  майновими  правами  правовласників  у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

3. Вільне використання об'єктів суміжних прав, передбачене частинами першою і другою цієї статті, не повинно завдавати шкоди нормальному використанню цих об’єктів і обмежувати законні інтереси суб'єктів відповідних майнових прав.

Стаття 43. Право на справедливу (спеціальну) винагороду для виконавців і виробників фонограм

1. Право на справедливу (спеціальну) винагороду спільно для виконавців і виробників фонограм, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 40 цього Закону, виникає на підставі:

а) публічного виконання фонограми і зафіксованого в ній виконання;

б) публічного сповіщення телерадіорганізаціями фонограми і зафіксованого в ній виконання;

в) кабельної ретрансляції передач організації мовлення щодо фонограми і зафіксованого в ній виконання.

2. Збирання, розподіл та виплата справедливої (спеціальної) винагороди для виконавців і виробників фонограм здійснюється відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Стаття 44. Строк чинності суміжних прав

1. Суміжне право на виконання є чинним від моменту здійснення виконання.

Строк чинності майнових прав на виконання спливає через 50 років з моменту здійснення виконання. Якщо виконання протягом цього строку правомірно записано або правомірно оприлюднено запис виконання, строк чинності майнових прав на виконання спливає через 50 років з моменту останньої з цих подій.

2. Строк чинності майнових прав на фонограму, на відеограму спливає через 50 років з моменту відповідно вироблення фонограми, вироблення відеограми. Якщо фонограма або відеограма протягом цього строку правомірно оприлюднена, строк чинності майнових прав спливає через 50 років з моменту останньої з цих подій.

3. Строк чинності майнових прав на передачу організації мовлення спливає через 50 років з моменту першого публічного сповіщення передачі організації мовлення, незалежно від використаних технічних засобів.

4. Зазначені в частинах першій - третій цієї статті строки чинності майнових прав на об’єкти суміжних прав подовжуються на строк до спливу календарного року, на який припадає закінчення строку чинності відповідних майнових прав.

5. Особисті немайнові права виконавців, передбачені частиною першою статті 38 цього Закону, охороняються безстроково.

Розділ IV

ЗДІЙСНЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Стаття 45. Способи здійснення майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав

1. Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть здійснювати свої майнові права на об'єкти авторського права і суміжних прав шляхом:

1) використання особисто об'єкта авторського права або суміжного права, майнові права на який йому належать;

2) розпоряджання майновими правами на об'єкт авторського права або суміжного права;

3) колективного управління майновими правами на об'єкти авторського права і суміжних прав.

Стаття 46. Розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права і суміжних прав

1. Розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права і суміжних прав здійснюється на підставі:

1) договору про співавторство (співвиконавство);

2) трудового договору (контракту), передбаченого статтями 14 і 37 цього Закону;

3) договору про створення (здійснення, вироблення) об'єкта авторського права або суміжного права за замовленням;

4) договору про передання (відчуження) майнових прав на об'єкт авторського права або суміжногох прав;

5) ліцензійного договору (ліцензіі);

6) субліцензійного договору (субліцензіі);

7) іншого договору щодо розпоряджання майновими правами на об'єкт авторського права або суміжного права.

2. Договори щодо розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або суміжного права укладаються у письмовій (електронній) формі. В усній формі можуть укладатися договір щодо використання (оприлюднення) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах, електронних засобах масової інформації тощо), договір щодо використання інтерв’ю.

3. Договір щодо розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або суміжного права вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї зі сторін повинно бути досягнено згоди.

Істотними умовами для всіх видів договорів щодо розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або суміжного права є:

1) відомості, що дозволяють ідентифікувати об’єкт (назва або інші характерні ознаки);

2) обсяг майнових прав на об’єкт, який може бути визначений наступним чином:

а) у повному складі;

б) частковий (спосіб (способи) використання об'єкта і (або) територія, на яку поширюється дія цих прав).

Іншими істотними умовами для договорів щодо розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або суміжного права є:

1) для договорів, зазначених у пунктах 2 – 6 частини першої цієї статті, розмір винагороди, який не може бути меншим за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України (окрім випадків безоплатності таких договорів), строки її виплати;

2) для договорів щодо розпорядження майновими права, що належать декільком особам, на об’єкти, відомості про всіх суб’єктів майнових прав, права яких є предметом цього договору;

3) для договорів, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, відомості про наявність ліцензій, ліцензійних договорів або інших обтяжень щодо прав, які передаються;

4) для договорів, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, підстави набуття ліцензіатом повноважень на укладання відповідного субліцензійного договору із зазначенням відомостей про особу ліцензіара, сукупність яких дозволяє його ідентифікувати.

Стаття 47. Передання (відчуження) майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав

1. Предметом договору про передання (відчуження) майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

У випадку передання (відчуження) майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав частково, майнові права, не зазначені в договорі як передані (відчужувані), вважаються такими, що не передані (не відчужені).

Особа, яка набуває майнові права на об'єкт авторського права або суміжного права, стає суб'єктом в межах набутих нею прав на цей об’єкт протягом визначеного законом строку чинності відповідних майнових прав, який не може бути зменшений сторонами договору.

2. Майнові права на об'єкт авторського права або суміжного права, що належать юридичній особі, можуть бути передані (відчужені) іншій особі у порядку припинення (реорганізації, ліквідації) юридичної особи.

3. Укладення договору про передання (відчуження) майнових прав на об'єкт авторського права або суміжного права не впливає на чинність ліцензійних договорів, які були укладені раніше, якщо інше не передбачено відповідним ліцензійним договором.

4. Кабінетом Міністрів України можуть бути встановлені мінімальні ставки за передання (відчуження) майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав та порядок їх індексації.

Стаття 48. Надання повноваження на використання об'єктів авторського права і суміжних прав

1. Повноваження на використання об'єкта авторського права або суміжного права на підставі ліцензії (одностороннього правочину) або ліцензійного договору (дво- або багатостороннього правочину) суб’єктом майнових прав (ліцензіаром) можуть надаватися іншій особі (ліцензіату).

2. У випадках, передбачених ліцензійним договором, повноваження на використання об'єкта авторського права або суміжного права можуть надаватися ліцензіатом іншій особі (субліцензіату) на підставі субліцензійного договору в обсязі, що не може бути більшим за обсяг повноважень, які були надані ліцензіату.

3. Ліцензії, ліцензійні договори, субліцензії, субліцензійні договори мають відповідати вимогам та умовам, визначеним Цивільним кодексом України щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності та цим Законом.

4. Ліцензійний договір може бути укладено як публічний договір.

Публічний ліцензійний договір, в якому не передбачено сплату винагороди за використання об’єкта авторського права або суміжного права або передбачено, що така сплата може здійснюватись ліцензіатом добровільно, на власний розсуд, вважається безоплатним.

Публічний ліцензійний договір, за яким надається виключна або одинична ліцензія, є нікчемним.

5. Кабінетом Міністрів України можуть бути встановлені мінімальні ставки за надання повноваження на використання об'єктів авторського права і суміжних прав та порядок їх застосування, крім випадків укладання безоплатних публічних ліцензійних договорів.

Стаття 49. Колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і суміжних прав

1. Колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і суміжних прав здійснюється організаціями колективного управління відповідно до Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”.

Розділ V

ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав

1. Порушенням авторського  права  і (або) суміжних прав,  що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є:

1)  вчинення дій,  які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені  статтями 12 і 38 цього Закону;

2) використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб’єктів цих прав, передбаченого статтями 13, 16, 31, 39-41 цього Закону;

3) неукладання користувачем договору про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією колективного управління або із субєктом авторського права і (або) суміжних прав, який відкликав права з розширеного колективного управління, у випадках, визначених законом, а також несплата акредитованій організації колективного управління винагороди за приватне копіювання і за репрографічне відтворення творів;

4) зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим  становищем,  що  призвело  до  невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди суб’єкту авторського права і (або) суміжних прав;

5) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення передач організації мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет;

6) плагіат;

7) ввезення на митну територію України без дозволу осіб,  які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, передач організації мовлення;

8) будь-які  дії  з недозволеного обходу  технологічного засобу захисту об’єкта авторського   права   і  (або)  суміжних  прав,  а також виготовлення, реклама, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження  і застосування засобів для такого обходу;

9) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про приналежність прав без дозволу відповідного суб'єкта авторського  права і (або) суміжних прав;

10) імпорт, розповсюдження примірників об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів цих прав вилучена чи змінена інформація про приналежність прав, зокрема в електронній формі.

Продаж суб’єктами господарювання в сфері роздрібної торгівлі матеріальних об’єктів з відтворенням твору будь-яким способом та в будь-якій формі повністю або частково, що виготовлені третіми особами, не вважається порушенням авторського права за наявності в суб’єкта господарювання документів, що підтверджують походження цих товарів від третіх осіб. Суб’єкт господарювання припиняє продаж таких матеріальних об’єктів з моменту звернення суб’єкта авторського права щодо порушення його авторського права на відповідний об’єкт.

Стаття 51. Захист прав суб’єктів авторського права і суміжних прав

1. Захист особистих  немайнових  і   майнових   прав   суб'єктів авторського  права  і  (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому   адміністративним,   цивільним    і    кримінальним законодавством.

Стаття 52. Цивільно-правовий захист авторського права і суміжних прав

1. Захист авторського права і (або) суміжних прав у порядку цивільного законодавства здійснюється судом.

За захистом авторського права і (або) суміжних прав особа має право звертатися до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про:

1) визнання та поновлення своїх прав;

2) припинення та (або) заборону вчиняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи  створюють  загрозу їх порушення;

3) відшкодування моральної шкоди;

4) відшкодування  збитків,  включаючи  упущену  вигоду;

5) стягнення компенсації замість відшкодування збитків;

6)  припинення   підготовчих   дій   до   порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з її митної території можуть бути пропущені контрафактні примірники творів,  фонограм,  відеограм,  засоби  обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права і (або) суміжних прав тощо;

7) опублікування в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

2. Розмір компенсації, яка може бути стягнута замість відшкодування збитків, визначається судом.

Якщо порушення авторського права і (або) суміжних прав вчинено особою, яка є суб’єктом господарювання, то розмір компенсації не може бути менше:

25 мінімальних заробітних плат у випадку вчинення порушення авторського права або суміжних прав при використанні об’єктів цих прав способами публічного сповіщення, в тому числі, електронного (цифрового) доступу, кабельної ретрансляції;

10 мінімальних заробітних плат у випадку вчинення порушення авторського права або суміжних прав при використанні об’єктів цих прав способами публічного виконання, публічного демонстрування, публічного показу;

5 мінімальних заробітних плат у випадку вчинення порушення авторського права або суміжних прав при використанні об’єктів цих прав іншими способами.

Якщо порушення авторського права і (або) суміжних прав вчинено особою, яка не є суб’єктом господарювання, то розмір компенсації не може бути менше 2 мінімальних заробітних плат.

При визначені розміру компенсації судом враховується тривалість порушення, обсяг порушення (зокрема, з урахуванням розміру території його поширення), систематичність дій порушника щодо порушення авторського права і (або) суміжних прав одним і тим же способом та інші обставини, що мають призводити до більшого розміру компенсації в порівнянні із відсутністю зазначених обставин.

У разі вчинення порушення авторського права і (або) суміжних прав особою, щодо якої протягом останніх трьох років набуло чинності рішення суду про порушення цією особою таких прав одного і того ж суб’єкта, розмір компенсації не може бути менше потроєної суми, що визначається відповідно до абзаців другого – сьомого цієї частини.

Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації суд має виходити з того розміру мінімальної місячної заробітної плати, установленого на момент вчинення правопорушення.

3. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи передач організації мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або  розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав,  а  також  засобів  обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права і (або) суміжних прав. Це стосується також усіх кліше,  матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок,  фотонегативів та  інших  предметів,  за  допомогою  яких відтворюються  примірники  творів,  фонограм,  відеограм, передач організації мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права і (або) суміжних прав.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники  творів  (у тому   числі   комп'ютерні   програми  і  бази  даних),  фонограм, відеограм, передач організації мовлення на  вимогу  особи,  яка  є  суб'єктом авторського  права  і  (або)  суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі.  Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню за рахунок правопорушника. Суд може постановити також рішення про конфіскацію матеріалів і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, та їх знищення за рахунок правопорушника.

Стаття 53. Порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет

1. При  порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних  прав, вчиненому з використанням мережі Інтернет, суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав (далі - заявник) має право звернутися  до  власника веб-сайту та (або) веб-сторінки, на якому (якій)   розміщена  або  в  інший  спосіб  використана  відповідна електронна   (цифрова)   інформація,   із  заявою  про  припинення порушення.  Заява  про  припинення  порушення подається в порядку, передбаченому цією статтею.

Порядок  захисту  авторського  права  і  (або) суміжних прав, визначений  цією статтею, застосовується до відносин, пов’язаних з використанням    аудіовізуальних    творів,    музичних    творів, комп’ютерних   програм, виконань, відеограм,  фонограм,  передач організацій мовлення.

2. Заява про припинення порушення повинна містити:

1) відомості про заявника, необхідні для його ідентифікації: ім’я (найменування); місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку  власник  веб-сайту або інші особи в передбачених цим Законом випадках  мають  направляти \інформацію; для заявників - юридичних осіб  -  ідентифікаційні  дані  про реєстрацію  юридичної особи у країні  місцезнаходження,  зокрема  в торговельному, банківському, судовому  або  державному реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;

2) вид  і назву об’єкта (об’єктів) авторського права і (або) суміжних прав, іншу інформацію, що дозводяє ідентифікувати об’єкт, про порушення права на який (які) йдеться у заяві;

3) вмотивоване  твердження про наявність у заявника майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і (або) суміжних  прав,  зазначених  у  відповідній заяві, з посиланням на підстави виникнення таких прав та строк їх чинності;

4) гіперпосилання на електронну (цифрову) інформацію, розміщену або в інший спосіб використану на веб-сайті;

5) вимогу про унеможливлення доступу до електронної (цифрової) інформації на веб-сайті;

6) відомості  про  постачальника послуг хостингу, який надає послуги  і  (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, а саме:  найменування;  адреса електронної пошти або поштова адреса, на  яку  в передбачених цим Законом випадках власник веб-сайту або інші особи мають надсилати інформацію;

7) твердження  заявника,  що  наведена  в заяві інформація є достовірною, а  наявність у  заявника  прав,  про порушення яких заявлено, перевірена адвокатом, за представництвом (посередництвом) якого подається заява.

Заявник   звертається  із  заявою  про  припинення  порушення виключно  за  представництвом  (посередництвом)  адвоката. Адвокат надсилає   відповідну  заяву,  за  умови  ідентифікації  заявника, встановлення  його  контактних  даних  та  підтвердження  наданими заявником   документами  факту  наявності  у  заявника  прав,  про припинення порушення яких висувається вимога.

До  заяви  додається копія одного з документів, що відповідно до   законодавства   про   адвокатуру  та  адвокатську  діяльність посвідчує  повноваження  адвоката  на  надання  правової  допомоги заявнику.

Заявник  (посадова  особа  заявника) несе відповідальність за надання  завідомо  недостовірної інформації щодо наявності у нього майнових   прав  інтелектуальної  власності,  про  порушення  яких йдеться у заяві.

Заява  про  припинення  порушень   надсилається власнику веб-сайту  та (або) веб-сторінки   з одночасним направленням її копії постачальнику послуг хостингу,  який  надає  послуги  і  (або)  ресурси  для розміщення відповідного веб-сайту.

3.  За  відсутності обставин, передбачених частиною четвертою цієї  статті, власник веб-сайту та (або) веб-сторінки  невідкладно, але не пізніше 48 годин з моменту  отримання  заяви  про  припинення порушення зобов’язаний унеможливити  доступ  до  електронної  (цифрової) інформації, щодо якої  подано  заяву,  та  надати  заявнику  і постачальнику послуг хостингу  інформацію  про  вжиті  заходи  відповідно до вимог цієї статті.

4.  Власник веб-сайту та (або) веб-сторінки, який отримав заяву про припинення порушення, може відмовити в її задоволенні у разі, якщо:

1) він має   право   на   використання  зазначеної  в  заяві електронної   (цифрової)   інформації і надав документальне підтвердження наявності у нього відповідного права (за винятком випадку, коли він є первинним суб’єктом відповідного права);

2)  заяву  про  припинення  порушення  оформлено з порушенням вимог,  визначених  цією  статтею.

5. Про відмову у задоволенні заяви про припинення порушення з підстав,  передбачених частиною четвертою цієї статті, власник веб-сайту та (або) веб-сторінки впродовж 48 годин з моменту її отримання направляє повідомлення про відмову заявнику, а також постачальнику послуг  хостингу  згідно  з відомостями, зазначеними у відповідній заяві згідно з пунктом 6 частини другої цієї статті.

Повідомлення про відмову повинно містити таку інформацію:

1) відомості про власника веб-сайту та (або) веб-сторінки в обсязі, достатньому для пред’явлення   позовної   заяви:   ім’я   (найменування)  власника веб-сайту та (або) веб-сторінки;  місце  проживання  (перебування) або місцезнаходження, адреса  електронної пошти або поштова адреса; якщо власник сайту є юридичною  особою  - ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи   у   країні   місцезнаходження,  зокрема  в  торговельному, банківському,  судовому  або  державному  реєстрі,  у  тому  числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;

2) зазначення   електронної   (цифрової)  інформації,  щодо унеможливлення доступу до якої відмовлено;

3) зазначення  відповідного положення частини четвертої цієї статті, на підставі якого власник веб-сайту відмовив у задоволенні заяви про припинення порушення.

6. У  разі  якщо  власник  веб-сайту, який отримав заяву про припинення   порушення,  не  є  власником  веб-сторінки,  на  якій розміщена  електронна  (цифрова)  інформація,  щодо унеможливлення доступу   до  якої  заявлено,  права  і  обов’язки  між  власником веб-сайту  та заявником встановлюються з урахуванням особливостей, передбачених цією частиною.

Власник веб-сайту невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту отримання заяви про  припинення порушення зобов’язаний направити її копію засобами електронної  пошти  (або іншою прийнятою на відповідному веб-сайті системою  відправлення  повідомлень)  власнику веб-сторінки. Заява направляється  за  контактними  даними,  які  власник веб-сторінки повідомив власнику веб-сайту.

Власник   веб-сайту   одночасно   з  направленням  заяви  про припинення   порушення  власнику  веб-сторінки  надсилає  заявнику повідомлення,   в   якому   інформує,   що   він  не  є  власником веб-сторінки,  зазначає  час  відправлення  копії  заяви  власнику веб-сторінки   та   надає   гіперпосилання   на  умови  публічного правочину,  який  визначає правила користування веб-сайтом третіми особами.

Власник   веб-сторінки   розглядає   отриману   від  власника веб-сайту  заяву  про  припинення порушення та зобов’язаний надати відповідь  власнику  веб-сайту  в  порядку  та строки, встановлені частинами   третьою   -   п’ятою   цієї   статті,  із  зазначенням гіперпосилання  на  веб-сторінку,  на  якій  розміщена  відповідна електронна  (цифрова)  інформація.  При цьому власник веб-сторінки здійснює  права і виконує обов’язки, встановлені частинами третьою - п’ятою цієї статті для власника веб-сайту.

Власник  веб-сайту  впродовж 24 годин з моменту отримання від власника  веб-сторінки відповіді на заяву про припинення порушення надсилає   її   заявнику   та  постачальнику  послуг  хостингу  за реквізитами, зазначеними у відповідній заяві. У разі якщо впродовж 48  годин  з  моменту  направлення власнику веб-сторінки заяви про припинення   порушення  власник  веб-сторінки  не  надав  власнику веб-сайту   відповіді   згідно з частиною п’ятою  цієї  статті,  власник веб-сайту самостійно   унеможливлює   доступ   до  зазначеної  у  заяві  про припинення  порушення електронної (цифрової) інформації. Про вжиті заходи  власник  веб-сайту  повідомляє  заявника  та постачальника послуг  хостингу  впродовж 96 годин з моменту отримання власником веб-сайту  заяви  про  припинення порушення та надає відомості про себе в обсязі, визначеному пунктом "а" частини п’ятої цієї статті.

У  разі якщо впродовж 48 годин з моменту направлення власнику веб-сторінки  заяви  про припинення порушення власник веб-сторінки надав  власнику веб-сайту повідомлення   про   відмову згідно з частиною п’ятою  цієї  статті,  копія такого  повідомлення  надсилається власником веб-сайту заявнику не пізніш   як  упродовж  96  годин  з  моменту  отримання  власником веб-сайту заяви про припинення порушення.”;

7. Заявник   має   право   звернутися   безпосередньо   до постачальника  послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для  розміщення  відповідного  веб-сайту, із заявою про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту, в таких випадках:

1)  власник  веб-сайту  у  встановлені цією статтею строки не вчинив  або  вчинив  не в повному обсязі дії, передбачені частиною третьою  або  п’ятою цієї статті, або якщо власник веб-сайту, який не є власником веб-сторінки, не вчинив дій або вчинив не в повному обсязі дії, передбачені частиною шостою цієї статті;

2)  на  веб-сайті  та  в  публічних  базах  даних записів про доменні  імена (WHOIS) відсутні відомості про власника веб-сайту в обсязі,  що дає змогу звернутися до нього із заявою про припинення порушення,   передбаченою  частиною  другою  цієї  статті.  Такими відомостями  є інформація про адресу електронної пошти для зв’язку з власником   веб-сайту  та  інші  відомості,  розміщення  яких передбачено частиною одинадцятою цієї статті.

Заява   про   припинення   порушення,   допущеного  власником веб-сайту,  повинна  містити  обґрунтування  наявності підстав для звернення  до  постачальника послуг хостингу, передбачених пунктом 1 або 2 цієї частини.

Заявник  звертається  до  постачальника послуг хостингу, який надає   послуги   і  (або)  ресурси  для  розміщення  відповідного веб-сайту,     з    відповідною    заявою    за    представництвом (посередництвом)   адвоката.  Адвокат  надсилає  заяву,  за  умови ідентифікації   заявника,   встановлення  його  контактних  даних, підтвердження  наданими  заявником  документами  факту наявності у заявника прав, про припинення порушення яких йдеться у відповідній заяві.

Заява про припинення порушень, допущених власником веб-сайту, має  містити  відомості,  передбачені  пунктами 1, 4, 5, 7 частини  другої  цієї  статті.  До  заяви додається копія одного з документів,  що  відповідно  до  законодавства  про  адвокатуру та адвокатську  діяльність посвідчує повноваження адвоката на надання правової  допомоги  заявнику. У випадках, передбачених пунктом 1 цієї частини, у заяві зазначаються час направлення власнику  веб-сайту  та  постачальнику  послуг  хостингу заяви про припинення  порушення,  час,  коли  власник  веб-сайту мав вчинити передбачені  цією  статтею  дії,  а  також  пояснення,  яким чином заявник визначав контактні дані власника веб-сайту.

За  відсутності  підстав  для  залишення заяви про припинення порушення  з  боку  власника  веб-сайту без розгляду, встановлених частиною   восьмою   цієї  статті,  постачальник  послуг  хостингу зобов’язаний  невідкладно, не пізніше 24 годин з моменту отримання такої  заяви,  надіслати  власнику  веб-сайту її копію. Надсилаючи власнику   веб-сайту  копію  заяви  постачальник  послуг  хостингу повинен  пояснити  власнику  веб-сайту  його  права  і  обов’язки, пов’язані  з  цією заявою, а також правові наслідки невчинення ним дій, передбачених цією статтею.

Власник  веб-сайту  впродовж 24 годин з моменту отримання від постачальника послуг хостингу копії заяви про припинення порушення з боку власника веб-сайту вчиняє дії, передбачені частиною третьою або  п’ятою  цієї статті, і повідомляє про це постачальника послуг хостингу шляхом направлення повідомлення про вжиті заходи згідно з вимогами  частини  дванадцятої  цієї  статті  або повідомлення про відмову згідно з частиною п’ятою цієї статті.

У разі якщо впродовж 24 годин з моменту направлення власнику веб-сайту  копії  заяви про припинення порушення власник веб-сайту не   вчинив   дій,  передбачених  абзацом  восьмим  цієї  частини, постачальник  послуг  хостингу  самостійно  унеможливлює доступ до електронної   (цифрової)   інформації,   зазначеної  у  заяві  про припинення  порушення,  допущеного  власником веб-сайту. Про вжиті заходи   постачальник   послуг  хостингу  повідомляє  заявника  та власника   веб-сайту   впродовж   48  годин  з  моменту  отримання постачальником  послуг  хостингу  заяви  про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту.

8. Постачальник послуг хостингу вправі залишити без розгляду заяву  про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту, у разі, якщо:

1) заява не відповідає вимогам, встановленим частиною сьомою цієї статті;

2) постачальник послуг хостингу не надає послуги, ресурси для розміщення веб-сайту, щодо якого подана заява;

3) заявник  звернувся  до  постачальника  послуг хостингу за відсутності підстав, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Постачальник   послуг   хостингу   повідомляє   заявника  про залишення   без   розгляду   заяви  про  припинення  порушення  із зазначенням   відповідних   правових  підстав,  передбачених  цією частиною, впродовж 24 годин з моменту її отримання.

9. Власник  веб-сайту  має право звернутися до постачальника послуг хостингу, від якого він отримав інформацію про вжиті заходи відповідно  до  частини  сьомої  цієї  статті, з повідомленням про відмову згідно з частиною п’ятою  цієї  статті, вимагаючи відновлення доступу до електронної (цифрової)  інформації.  Якщо  таке  повідомлення відповідає вимогам, встановленим  частиною  п’ятою  цієї  статті  для повідомлення про відмову,  постачальник  послуг  хостингу  повинен  невідкладно, не пізніш  як через 48 годин після його отримання, надіслати заявнику його  копію.  У  разі  якщо  повідомлення  не  відповідає вимогам, передбаченим  частиною  п’ятою  цієї  статті  для повідомлення про відмову,  постачальник  послуг  хостингу  інформує про це власника веб-сайту.”;

10. Постачальник   послуг   хостингу  відновлює  доступ  до електронної  (цифрової)  інформації  на десятий робочий день з дня надсилання  заявнику  копії  повідомлення,  передбаченого частиною дев’ятою  цієї  статті,  якщо протягом цього часу заявник не надав йому  підтвердження відкриття судового провадження про захист його прав  на  об’єкт (об’єкти) авторського права і (або) суміжних прав (електронної  (цифрової) інформації), щодо якого (яких) подавалася заява про припинення порушення.

11. Власники  веб-сайтів  та  постачальники послуг хостингу, крім   фізичних   осіб,   які   не  є  суб’єктами  господарювання, зобов’язані  розміщувати  у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе:

1) повне   ім’я  або  найменування  власника  веб-сайту  та постачальника послуг хостингу;

2) повну   адресу  місця  проживання  або  місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;

3) контактну  інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг  хостингу,  у  тому  числі  адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв’язатися.

Фізичні особи, які не є суб’єктами господарювання, розміщують у  вільному  доступі  на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних  базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію   власника  веб-сайту,  передбачену  пунктом 3 цієї частини.

12. Повідомлення про вжиті заходи, яке направляється заявнику відповідно до цієї статті, крім іншого, повинно містити достовірну та  повну інформацію про зазначеного в заяві власника веб-сайту. У разі  направлення  повідомлення  про  вжиті  заходи постачальником послуг  хостингу в повідомленні також повинна міститися інформація про цього постачальника та повна інформація, надана йому власником веб-сайту,  без  будь-яких  змін  або  спотворень.  Інформація про власника  веб-сайту  складається  з відомостей про його повне ім’я (найменування),  адресу  проживання (місцезнаходження), адресу для листування,   номер  телефону,  адресу  електронної  пошти  і,  за наявності, іншу контактну інформацію для зв’язку. У разі отримання від  власника  веб-сайту (або власника веб-сторінки при здійсненні процедур,  передбачених  частиною  шостою  або сьомою цієї статті) повідомлення   про   відмову   його   копія  має  бути  додана  до повідомлення про вжиті заходи.

13. На  підставі  цього  Закону  допускається унеможливлення доступу  виключно до електронної (цифрової) інформації, зазначеної в   заяві   про  припинення  порушення.  У  разі  якщо  доступ  до електронної  (цифрової)  інформації  не може бути унеможливлений з технічних   причин,  власник  веб-сайту  або  постачальник  послуг хостингу  може  унеможливити  доступ  до веб-сторінки, яка містить відповідну електронну (цифрову) інформацію.

14.  Заява  про  припинення порушення та заява про припинення порушення власником веб-сайту викладаються письмово у паперовій та (або) електронній формі.

Заява  в  електронній  формі  оформляється  згідно з вимогами законодавства  у  сфері  електронних  документів  та  електронного документообігу  з  обов’язковим  використанням  технічних  засобів засвідчення  електронного  цифрового  підпису адвоката, який надає правову  допомогу заявнику. Одночасно з направленням такої заяви в електронній формі заявник направляє за тією самою адресою її копію в   звичайній  електронній  формі  без  використання  електронного цифрового  підпису.  У  разі  якщо  заява  в  електронній  формі з використаними  в  ній технічними засобами засвідчення електронного цифрового  підпису  адвоката  за змістом відрізняється від заяви в звичайній  електронній  формі,  надісланій  одному  й  тому самому адресату, така заява вважається неподаною.

Заява в паперовій формі оформлюється з обов’язковим власноручним підписом адвоката та надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою та часом отримання заяви, передбаченої цією статтею, вважаються:

1) у  разі  направлення  електронною  поштою  -  дата  і час відправки засобами електронного зв’язку;

2) у  разі направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення - дата і час, зазначені в повідомленні про вручення.

У  разі  якщо  адресат  відмовляється від отримання заяви або відсутній  за  вказаною  адресою,  днем та датою отримання заяви є день   та   дата   проставлення  оператором  поштового  зв’язку  у повідомленні про вручення інформації про відмову адресата отримати заяву або інформації про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідь  (повідомлення)  на заяву, пересилання копії заяви, передбачені  цією  статтею,  викладаються  письмово у паперовій та (або) електронній формі.

Датою  і  часом  отримання відповіді (повідомлення) на заяву, передбачену цією статтею, та/або направленої заяви вважаються:

1) у  разі  направлення  електронною  поштою  -  дата  і час відправки засобами електронного зв’язку;

2) у  разі направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення - дата і час, зазначені в повідомленні про вручення.

У  разі  якщо  адресат  відмовляється від отримання відповіді (повідомлення) на заяву або відсутній за вказаною адресою, днем та датою  отримання  відповіді (повідомлення) на заяву є день та дата проставлення  оператором  поштового  зв’язку  у  повідомленні  про вручення   інформації  про  відмову  адресата  отримати  відповідь (повідомлення) на заяву або інформації про відсутність адресата за вказаною адресою.

15.  Власник веб-сайту, веб-сторінки не несе відповідальності за  порушення  авторського  права і (або) суміжних прав, вчинені з використанням   мережі  Інтернет,  якщо  він  вчасно  вчинив       дії, передбачені частиною третьою цієї статті.

Положення  абзацу  першого  цієї  частини  не застосовуються, якщо:

1) власник  веб-сайту  впродовж трьох місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви про припинення порушень, допустив не   менше  двох  випадків  використання  на  одній  чи  декількох веб-сторінках,  власником яких він є, одного й того самого об’єкта авторського  права або суміжного права на одному й тому самому веб-сайті;

2) власник  веб-сторінки,  який  не  є  власником веб-сайту, впродовж  трьох  місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви  про  припинення  порушень,  допустив не менше двох випадків використання  одного  й  того  самого  об’єкта авторського права або суміжного права на одному й тому самому веб-сайті.

16. Якщо заяву про припинення порушення подано особі, яка не є власником веб-сайту та (або) веб-сторінки, то ця особа впродовж 24 годин з моменту отримання такої заяви зобов’язана повідомити заявника  про залишення її без   розгляду із зазначенням правової підстави, передбаченої цією частиною.”;

Стаття 54. Зобов’язання постачальників послуг хостингу щодо забезпечення захисту авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет

1.  Постачальники  послуг  хостингу зобов’язані передбачати у договорах про надання таких послуг умови і правила, що забороняють замовникам  послуг вчиняти дії з розміщення електронної (цифрової) інформації  з  порушенням  авторського права і (або) суміжних прав третіх  осіб,  а  також  зобов’язують  замовників послуг вказувати достовірну  і  коректну  інформацію  про  себе,  у тому числі свої контактні дані, а у разі їх зміни - невідкладно інформувати про це в порядку, визначеному законодавством.

2.  Постачальник  послуг  хостингу  не  несе перед замовником таких   послуг   відповідальності   за  наслідки  вжиття  заходів, передбачених  статтею 53 цього Закону, за умови виконання вимог частини першої цієї статті.

Постачальник  послуг  хостингу  не  несе  відповідальності за порушення  авторського  права  і  (або)  суміжних  прав,  за умови виконання вимог статті 53 цього Закону.

Розділ VI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

2. Визнати таким, що втратив чинність Закон України “Про авторське право і суміжні права” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214 із наступними змінами).

3. Установити, що:

1) починаючи з дня набрання чинності цим Законом, застосовуються строки чинності авторського права, передбачені статтею 32 цього Закону, в тому числі щодо творів, створених до набрання чинності цим Законом;

2) починаючи з дня набрання чинності цим Законом, застосовуються строки чинності суміжних прав, передбачені статтею 44 цього Закону, в тому числі щодо об’єктів суміжних прав, відповідно виконаних, вироблених чи публічно сповіщених до набрання чинності цим Законом.

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122 із наступними змінами):

статтю 51² викласти в такій редакції:

“Стаття 51². Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності

Незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об’єкт (плагіат) або інше порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняються законом, та/або невиплата передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права винагороди —

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією обладнання і матеріальних носіїв, які використовувалися для вчинення таких дій, незаконно відтворених примірників та обладнання і матеріалів, які призначені для їх відтворення.”;

у статті 164⁹:

в абзаці другому частини першої слова "від десяти до ста" замінити словами "від п’ятдесяти до трьохсот";

в абзаці другому частини другої слова "п'ятдесяти до двохсот" замінити словами "від трьохсот до трьох тисяч";

в абзаці другому пункту 1 частини першої статті 255 цифри «16415, 16416» замінити цифрами «16413, 16415 - 16418».

2) доповнити перший абзац частини першої статті 176 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26, ст.131 із наступними змінами) після слова «кардшейрінг» словом «, плагіат».

3) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40—44, ст. 356 із наступними змінами):

частину третю статті 12 викласти в такій редакції:

«3. Особа може відмовитися від свого майнового права, крім випадків, коли законом прямо встановлено невідчужуваність майнового права.»;

у статті 190:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 190. Майно і майнові права»;

друге речення частини другої  викласти в такій редакції:

«Майнові права визнаються речовими правами та майновими правами інтелектуальної власності.»;

статті 307, 308 викласти в такій редакції:

«Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фотозйомки, аудіо-, відеозапису

1. Фізична особа може бути знята (зафіксована) засобами фотозйомки, аудіо-, відеозапису лише за її згодою. Згода фізичної особи на фотозйомку, аудіо-, відеозапис припускається, якщо зйомка (фіксування) проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, а також якщо фізичній особі відомо про мету зйомки (фіксування) та своїми діями (бездіяльністю) така особа не заперечує проти зйомки (фіксування).

2. Фізична особа, яка погодилася на фотозйомку, аудіо-, відеозапис, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

3. Фотозйомка, аудіо-, відеозапис фізичної особи, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Стаття 308. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях або знята (зафіксована) засобами відеозапису

1. Фотографія, відеозапис, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно використані (публічно демонстровані, публічно показані, публічно сповіщені тощо), відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Згода фізичної особи на публічне використання, відтворення та розповсюдження фотографії, відеозапису вважаєтся наданою, якщо така особа надала згоду особисто або її згода на фотозйомку, відеозапис припускається відповідно до статті 307 цього Кодексу.

2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, відеозапис може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

3. Фотографія, відеозапис можуть бути розповсюджені без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.»;

у частині першій статті 420 абзаци другий – шостий замінити новими абзацами такого змісту:

«об’єкти авторського права;

об’єкти суміжних прав;»;

у частині другій статті 429 слово “договором” замінити словами “законом або договором”;

у частині другій статті 430 слово “договором” замінити словами “законом або договором”;

частину першу статті 433 викласти в такій редакції:

«1. Перелік об’єктів авторського права визначається Законом України “Про авторське право і суміжні права”.».

частину першу статті 434 викласти в такій редакції:

«1. Перелік творів, які не є об’єктами авторського права визначається Законом України “Про авторське право і суміжні права”.».

статтю 435 викласти в такій редакції:

«Стаття 435. Суб'єкти авторського права

1. Суб'єктами авторського права є автор твору чи його спадкоємці, інші фізичні та юридичні особи, які набули майнові права на твір відповідно до закону або договору.

2. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).»;

частину першу статті 438 викласти в такій редакції:

«1. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу та Законом України “Про авторське право і суміжні права”.»;

статті 441 - 443 викласти в такій редакції:

«Стаття 441. Використання твору

1. Використання твору здійснюється відповідно до цього Кодексу та Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Стаття 442. Оприлюднення твору

1. Оприлюдненням твору вважається будь-яка дія, що вперше робить твір доступним для необмеженого кола осіб.

2. Твір не може бути оприлюднений, якщо це порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення.

3. Ніхто не має права оприлюднити твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

4. У разі смерті автора його правонаступники мають право на оприлюднення твору, якщо це не суперечить волі автора.

Стаття 443. Використання твору за згодою автора

1. Використання твору здійснюється лише за згодою автора або, якщо автор передав (відчужив) майнові права на твір, іншого суб’єкта майнових прав на цей твір, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.»;

назву та частину першу статті 444 викласти в такій редакції:

«Стаття 444. Випадки правомірного використання твору без дозволу суб’єкта авторського права

1. Твір може бути використаний без дозволу суб’єкта авторського права та безоплатно (вільне використання) або без дозволу суб’єкта авторського права, але з виплатою винагороди, виключно у випадках, передбачених Законом України “Про авторське право і суміжні права”.»;

частину першу статті 446 викласти в такій редакції:

«1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає в останній день календарного року, в якому виповнюється сімдесят років від смерті автора чи останнього з авторів (співавторів), який пережив інших авторів (співавторів), крім випадків, передбачених законом.»;

назву та частину першу статті 448 викласти в такій редакції:

«Стаття 448. Право автора на частку від суми продажу оригіналу твору мистецтва (право слідування)

1. Автор має невідчужуване право на одержання винагороди, що складає частку від суми продажу оригіналу твору мистецтва, при кожному продажу оригіналу твору мистецтва, наступного за першим відчуженням цього оригіналу, в розмірі та порядку, встановленому законом.»;

в назві та тексті Глави 37 слова «програма (передача) організації мовлення» та «передача (програма) організації мовлення» в усіх відмінках і числах замінити словами «передача організації мовлення» у відповідному відмінку і числі;

статтю 450 викласти в такій редакції:

«Стаття 450. Суб'єкти суміжних прав

1. Суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення чи їх спадкоємці (правонаступники), інші фізичні та юридичні особи, які набули майнові права на відповідно виконання, фонограму, відеограму, передачу організації мовлення згідно із законом або договором.

2. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, виробником відеограми, організацією мовлення вважається особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі чи на їх упаковці, а також під час публічного сповіщення передачі організації мовлення.»;

частину четверту статті 451 виключити;

у статті 452:

в назві та тексті слово «об’єкт» в усіх відмінках замінити словом «об’єкти» у відповідному відмінку;

доповнити статтю частиною третьою такого змісту:

«3. Особа, яка має майнове суміжне право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.»;

статтю 453 викласти в такій редакції:

«Стаття 453. Використання об’єктів суміжних прав

1. Використання об’єктів суміжних прав здійснюється відповідно до цього Кодексу та Закону України “Про авторське право і суміжні права”.»;

статті 454, 455 виключити;

статтю 456 викласти в такій редакції:

«Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав

1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання становить п'ятдесят років від здійснення виконання. Якщо виконання протягом цього строку правомірно записано або правомірно оприлюднено запис виконання, строк чинності майнових прав на виконання становить  п'ятдесят років від останньої з цих подій.

2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму становить п'ятдесят років від відповідно вироблення фонограми, вироблення відеограми. Якщо фонограма або відеограма протягом цього строку правомірно оприлюднена, строк чинності майнових прав становить п'ятдесят років від останньої з цих подій.

3. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу організації мовлення становить  п'ятдесят років від першого публічного сповіщення передачі організації мовлення, незалежно від використаних технічних засобів.

4. Зазначені в частинах першій - третій цієї статті строки чинності майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти суміжних прав спливають в останній день календарного року, на який припадає закінчення строку чинності відповідних майнових прав.

5. Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.»;

частину першу статті 1030 викласти в такій редакції:

«1. Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно.»;

у статті 1107:

у назві статті та абзаці першому частини першої:

слово “договорів” замінити словом “правочинів”;

у частині другій:

абзац перший викласти в такій редакції:

«2. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених Законом України «Про авторське право і суміжні права».»

абзац другий після слова “письмової” доповнити словом “(електронної)”;

4) у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):

пункт 1 частини п’ятої статті 12 після слів "для працездатних осіб" доповнити словами ", за виключенням справ щодо прав інтелектуальної власності, які зазначені в частині другій статті 20 цього Кодексу";

у частині другій статті 20;

пункт 4 викласти в наступній редакції:

«4) справи у спорах щодо авторського права і (або) суміжних прав, в тому числі між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав та організаціями колективного управління, а також між організаціями колективного управління, організаціями колективного управління та користувачами;»;

доповнити новим пунктом 5 такого змісту:

«5) справи у спорах щодо реєстрації, акредитації організацій колективного управління центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, а також встановлення зазначеним органом тимчасових тарифів для збирання організаціями колективного управління доходу від прав;».

У зв’язку з цим пункти 5 та 6 важати відповідно пунктами 6 та 7;

5) частину другу статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) доповнити пунктом 5 такого змісту:

«5) щодо реєстрації, акредитації організацій колективного управління центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, а також встановлення зазначеним органом тимчасових тарифів для збирання організаціями колективного управління доходу від прав.»;

6) у статті 20 Законі України «Про видавничу справу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 32, ст.206): 

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать права на використання таких видань у цілому. Видавець має право за будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім'я або вимагати такого зазначення.".

У зв’язку з цим частину третю вважати відповідно частиною четвертою.

 

7) в абзаці тридцять сьомому статті 3 Закону України «Про кінематографію» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 22, ст.114 із наступними змінами) слово «фільм» замінити словами «фільм (кінематографічний твір)».

 

8) у Законі України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 46; 2011 р., № 41, ст. 413; 2012 р., № 21, ст. 204; 2013 р., № 42, ст. 586; 2014 р., № 2—3, ст. 41, № 24, ст. 885; 2015 р., № 23, ст. 158; 2016 р., № 6, ст. 61):

у частині першій статті 2:

абзаци другий — шостий, одинадцятий, чотирнадцятий — шістнадцятий, двадцять перший виключити;

доповнити частину абзацом такого змісту:

“Інші терміни в цьому Законі використовуються у значеннях, визначених Законом України “Про авторське право і суміжні права”.”;

частину п’яту статті 5 після слів “маркування примірників” доповнити словами “, автори (тексту, музики, аудіовізуальних творів тощо), виконавці, виробники фонограм, виробники відеограм”.

 

9) статтю 2 Закону України “Про гастрольні заходи в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 56; 2011 р., № 23, ст. 160; 2014 р., № 5, ст. 62) доповнити абзацом такого змісту:

“Здійснення гастрольного заходу на території України із запланованим використанням об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, допускається після укладення організатором гастрольного заходу договорів відповідно до законодавства про авторське право і суміжні права.”.

 

10) у Законі України “Про телебачення і радіомовлення” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155; 2008 р., № 18, ст. 197; 2010 р., № 28, ст. 352; 2011 р., № 10, ст. 63, № 27, ст. 225, № 28, ст. 252, № 31, ст. 297, № 32, ст. 313, № 41, ст. 413; 2012 р., № 7, ст. 53, № 39, ст. 461, № 39, ст. 463, № 40, ст. 478; 2013 р., № 23, ст. 218, № 42, ст. 586; 2014 р., № 2-3, ст. 41, № 4, ст. 61, № 12, ст. 178, № 20-21, ст. 715; 2015 р., № 18, ст. 131, № 23, ст. 159, № 26, ст. 219, № 25, ст. 192, № 29, ст. 265, № 45, ст. 409; 2016 р., № 4, ст.37, № 39, ст. 599, № 31, ст. 547, № 47, ст. 797, № 51, ст. 835):

абзац третій частини першої статті 1 виключити;

частину третю статті 24 після абзацу одинадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

“копії договорів, укладених з організаціями колективного управління відповідно до закону”.

У зв’язку з цим абзаци дванадцятий і тринадцятий вважати відповідно абзацами тринадцятим і чотирнадцятим;

частину третю статті 40 доповнити підпунктом “г” такого змісту:

“г) копії договорів, укладених з організаціями колективного управління відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права”.”;

частину першу статті 47 викласти в такій редакції:

“1. Використання телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги об’єктів авторського права і (або) суміжних прав повинно здійснюватися з дотриманням законодавства у сфері авторського права і суміжних прав.”.

 

11) у Законі України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (Офіційний Вісник України, 2018, № 59, ст. 2030):

в тексті Закону слова «управління майновими правами на колективній основі», «управління на колективній основі майновими правами» та «управління на колективній основі» в усіх відмінках і числах замінити словами «колективне управління майновими правами» у відповідному відмінку і числі;

в тексті Закону слова «сфера управління правами» в усіх відмінках і числах замінити словами «сфера колективного управління» у відповідному відмінку і числі;

у частині першій статті 1:

абзаци другий – третій викласти в такій редакції:

«добровільне колективне управління – колективне управління майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, які включені до каталогу відповідної організації колективного управління;

договір про партнерство - письмовий (електронний) договір, що укладається акредитованою організацією колективного управління з іншою організацією колективного управлінняу відповідній сфері колективного управління про виплату належної частки доходу від прав відповідній категорії правовласників;»;

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

«дохід від прав - грошові кошти, отримані організацією колективного управління від користувачів або інших організацій колективного управління як винагорода за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників, у тому числі справедлива (спеціальна) винагорода;»;

абзац дев’ятий викласти в такій редакції:

«колективне управління майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав (колективне управління) - діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом;»

абзаци сімнадцятий викласти в такій редакції:

«член організації колективного управління - правовласник, який відповідно до законодавства та статуту організації колективного управління набув статус члена організації колективного управління.»;

у статті 5:

абзац перший частини третьої викласти в такій редакції:

«3. Правовласники мають право у межах наявних повноважень доручати організаціям колективного управління управління майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав.»;

частину шосту викласти в такій редакції:

«6. Правовласники мають право у межах наявних повноважень вилучати майнові права на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління організації колективного управління, крім випадків, передбачених цим Законом.»;

у частині восьмій:

абзац третій викласти в такій редакції:

«Організації колективного управління можуть об’єднуватися на договірних засадах для реалізації спільних завдань, зокрема укладати між собою договори про партнерство та договори про представництво прав. Функції з розширеного та обов’язкового колективного управління не можуть бути передані на підставі договору про партнерство чи договору про представництво прав.»;

абзац шостий виключити виключити;

доповнити статтю новою частиною чотирнадцятою такого змісту:

«14. На діяльність організацій колективного управління не поширюються обмеження, встановлені законами України про захист економічної конкуренції. При цьому зміст договорів, що укладаються організацією колективного управління з іншими організаціями колективного управління, у тому числі аналогічними іноземними організаціями, не повинен суперечити вимогам, встановленим законами України про захист економічної конкуренції.»;

у статті 6 частину другу викласти в такій редакції:

«2. Статутом організації колективного управління передбачаються належні та ефективні механізми участі правовласників, які є членами такої організації колективного управління, в процедурах прийняття рішень організацією. Різні категорії правовласників, які є членами організації колективного управління, у процедурах прийняття рішень цією організацією представляються справедливо та збалансовано.»;

у статті 7:

у частині третій:

друге речення абзацу другого виключити;

абзац третій викласти в такій редакції:

«Повторно скликані загальні збори з тим самим порядком денним призначаються наглядвим органом не раніше як через 14 днів і не пізніше як через 30 днів після загальних зборів, що не відбулися. У разі не скликання в зазначений строк наглядовим органом загальних зборів, вони скликаються головою виконавчого органу організації колективного управління в чотирнадцятиденний строк.»;

у частині четвертій:

пункт 3 після слова «проектів» доповнити словом «попередніх»;

у пункті 9 слова «у тому числі директора організації» замінити словами «як у повному складі, так і окремих їх членів»;

доповнити частину новим абзацем тринадцятим такого змісту:

«До компетенції загальних зборів належить надання згоди на укладання договорів організацією колективного управління про придбання, продаж, іпотеку будь-якого нерухомого майна, а також договорів позики, кредиту, банківського вкладу (депозиту), страхування, або делегування таких повноважень наглядовому органу.».

У зв’язку з цим абзац тринадцятий цієї частини вважати відповідно абзацем чотирнадцятим.

у статті 8:

у частині першій:

пункт 3 викласти в такій редакції:

«3) схвалення господарських зобов’язань із закупівлі робіт, послуг та майна, окрім нерухомого, організацією колективного управління на суму, що становить більше десяти відсотків вартості активів організації колективного управління;»;

пункт 4 виключити;

пункт 6 викласти в такій редакції:

«6) прийняття рішення про скликання загальних зборів;»;

в першому та другому абзацах частини третьої слова «виконавчий і» виключити;

у статті 9:

в першому абзаці частини першої слова «одноособовий або» виключити;

доповнити статтю новими частинами четвертою та п’ятою такого змісту:

«4. До компетенції виконавчого органу організації колективного управління належить:

1) розроблення проектів програм (основних напрямків) діяльності організації;

2) встановлення правил декларування майнових прав, управління якими здійснює організації;

3) прийом у члени організації згідно заяв зацікавлених осіб;

4) встановлення граничної суми фінансових операцій, що самостійно здійснюються без погодження з виконавчим органом;

5) затвердження рішень щодо вступу організації до інших структур та виходу з них;

6) затвердження остаточних тарифів організації;

7) прийняття рішень щодо встановлення розміру в натуральному чи відсотковому вимірі сум збору за управління, що мають утримуватися із сум зібраного доходу від прав на підставі загальних правил, затверджених загальними зборами;

8) визначення порядку створення і ведення реєстрів;

9) прийняття рішень щодо сум, що можуть бути спрямовані на культурні, соціальні, навчальні цілі на підставі загальних правил, затверджених загальними зборами;

10) затвердження усіх типових форм договорів організації з правовласниками, з користувачами, з іншими організаціями колективного управління;

11) розроблення і затвердження річних кошторисів витрат, структури і  штатного розпису організації колективного управління;

12) створення та припинення відокремлених підрозділів організації колективного управління;

13) прийняття рішень щодо використання незапитаних коштів на підставі загальних правил, затверджених загальними зборами;

14) скликання загальних зборів, у тому числі за рішенням наглядового органу, забезпечення їх проведення;

15) розгляд скарг і вирішення спорів у межах власних повноважень;

16) вирішення питань щодо розподілу зібраного організацією доходу від прав (зібраної винагороди) у випадках, що не врегульовані Законом;

17) інші повноваження, визначені Статутом.

Виконавий орган може утворювати адміністративні органи (дирекцію, секретаріат тощо) відповідно до статуту організації колективного управління.

5. Виконавчий орган організації колективного управління звітує перед загальними зборами щорічно.

Члени виконавчого органу щороку повідомляють загальним зборам організації колективного управління таку інформацію:

про будь-який інтерес щодо організації колективного управління;

про матеріальне забезпечення, отримане в попередньому фінансовому році від організації колективного управління у будь-якій, у тому числі натуральній, формі;

про будь-які кошти, отримані в попередньому фінансовому році від організації колективного управління у якості правовласника;

про відсутність або наявність реальних чи потенційних конфліктів між будь-якими особистими інтересами та інтересами організації колективного управління, або між будь-якими зобов’язаннями перед організацією колективного управління та зобов’язаннями перед іншими фізичними чи юридичними особами.»;

доповнити Закон новою статтею 10¹ такого змісту:

«Стаття 10¹. Договори у сфері колективного управління майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав

1. Організація колективного управління має право укладати:

1) договори з правовласниками про колективне управління їх майновими правами;

2) договори з користувачами;

3) договори з іншими організаціями колективного управління.

2. Законом можуть бути визначені особливості укладання та виконання договорів у сфері колективного управління.»;

у частині третій статті 11:

пункти 2 – 4 викласти в такій редакції:

«2) загальні суми:

а) зібраного організацією доходу від прав з розподілом за категоріями правовласників, способами використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та видами користувачів;

б) виплат правовласникам, перерахування іншим організаціям колективного управління та інші виплати;

3) відносини з іншими організаціями колективного управління, у тому числі з аналогічними іноземними організаціями, а саме:

а) суми доходу від прав, отримані від інших організацій колективного управління, суми доходу від прав, виплачені іншим організаціям колективного управління, з розподілом за категоріями правовласників, способами використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та видами користувачів, за організаціями;

б) суми доходу від прав, утримані як збір за управління, та інші відрахування з доходу від прав, виплачені на користь інших організацій колективного управління, з розподілом за правовласників, способами використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та видами користувачів, за організаціями;

в) суми доходу від прав, що належать до виплати іншим організаціям колективного управління з розподілом за категоріями правовласників, способами використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та видами користувачів, за організаціями;

4) розподіл і виплату організацією доходів від прав, а саме:

а) загальна сума, розподілена на користь правовласників, з розподілом за категоріями правовласників, способами використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та видами користувачів;

б) загальна сума, виплачена правовласникам, з розподілом за категоріями правовласників, способами використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та видами користувачів;

в) загальна сума зібраних, але не виплачених правовласникам коштів з розподілом за категоріями правовласників, способами використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та видами користувачів, із зазначенням фінансового року, в якому зібрані ці кошти;

г) загальна сума зібраних, але не розподілених правовласникам коштів, із зазначенням фінансового року, в якому зібрані ці кошти;»;

пункт 6 викласти в такій редакції:

«6) використання сум, утриманих організацією, з обґрунтуванням та розрахунком цих сум, зокрема:

а) всі операційні та фінансові витрати, здійснені організацією за звітний фінансовий рік;

б) ресурси, що використовуються для покриття витрат;

в) розмір матеріального забезпечення, наданого особам, зазначеним у статтях 8 та 9 цього Закону, у звітному році;

г) вирахування, що здійснюються з доходів від прав, з розподілом за категоріями правовласників, способами використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та видами користувачів, а також цілі таких вирахувань;»;

у статті 12:

в пункті 1 частини першої слова «надання дозволу на» виключити;

частини четверту – шосту викласти в такій редакції:

«4. Добровільне колективне управління може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, у яких здійснюється розширене або обов’язкове колективне управління.

5. Розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників відповідних категорій у сферах колективного управління, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про колективне управління майновими правами з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати в повному складі або частково майнові права на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав у межах власних повноважень з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

Розширене колективне управління здійснюється виключно в таких сферах колективного управління:

1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту;

2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, крім кабельної ретрансляції та електронного (цифрового) доступу;

3) право на справедливу (спеціальну) винагороду спільно для виконавців та виробників фонограм за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань;

4) право на справедливу (спеціальну) винагороду спільно для виконавців та виробників фонограм за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, крім кабельної ретрансляції та електронного (цифрового) доступу;

5) право на справедливу (спеціальну) винагороду спільно для авторів і виконавців аудіовізуальних творів, за публічне сповіщення аудіовізуального твору, крім його кабельної ретрансляції та електронного (цифрового) доступу;

6) право на справедливу (спеціальну) винагороду спільно для авторів і виконавців аудіовізуальних творів, за публічне демонстрування аудіовізуального твору.

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. У випадку існування зазначеного конфлікту інтересів, за сферами розширеного колективного управління, зазначеними в пунктах 3 – 6 цієї частини, Комісія визначає за критеріями та в порядку, визначеними частинами четвертою - десятою статті 16 цього Закону, додаткову акредитовану організацію для цієї сфери колективного управління з-поміж організацій, які здійснюють діяльність переважно в інтересах відповідної іншої категорії правовласників. Юридично-правовий статус додаткової акредитованої організації означає, що ця організація не має права самостійно здійснювати збирання доходу від прав з користувачів у відповідній сфері колективного управління, але водночас має повноваження вимагати та отримати з акредитованої організації частку доходу від прав в цій сфері, яка належить категорії правовласників, в інтересах яких діє додаткова акредитована організація, для подальшого розподілу та виплати такої частки правовласникам цієї категорії. Правовласники відповідної категорії мають право відкликати свої права з додаткової акредитованої організації відповідно до розширеного колективного управління.

Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.

6. Обов’язкове колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах колективного управління, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Обов’язкове колективне управління здійснюється виключно у таких сферах колективного управління:

1) право слідування щодо творів образотворчого мистецтва;

2) репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків);

3) відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників;

4) кабельна ретрансляція об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних передач;

5) прокат примірників творів і записаних виконань.

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється обов’язкове колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою обов’язкового колективного управління визначається одна акредитована організація.

Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення обов’язкового колективного управління у декількох сферах, а також одночасно із здійсненням розширеного колективного управління.

Обов’язкове колективне управління не передбачає вилучення правовласником, в повному складі або частково, належних йому майнових прав з управління акредитованою організацією.»;

у статті 13:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. При декларуванні майнових прав правовласник надає відомості про об’єкт, які дають змогу надійно відрізнити його від інших об’єктів авторського права і (або) суміжних прав правовласника і третіх осіб, а також зміст і обсяг майнових прав на цей обєкт.»;

частини шосту – сьому викласти в такій редакції:

«6. Правовласники несуть відповідальність за достовірність відомостей, які вони зазначають при декларуванні об’єктів авторського права і (або) суміжних прав і майнових прав на ці об’єкти.

7. Організація колективного управління зобов’язана негайно призупинити виплату відповідних часток доходу від прав, розподілених у зв’язку з використанням об’єкта авторського права або суміжного права, і повідомити про це декларантів, які задекларували свої майнові права на цей об’єкт, якщо:

1) організація отримала відомості, які не дають змоги надійно відрізнити даний об’єкт від інших об’єктів;

2) відомості про майнові права, які надійшли організації від різних правовласників про один і той самий об’єкт, містять суперечливу інформацію щодо майнових прав.

Повідомлення про виявлені недоліки у відомостях надсилається всім особам, які заявили про майнові права на відповідний об’єкт.

Організація колективного управління відновлює виплату доходу від прав, припинених у зв’язку з суперечливими відомостями, тільки після надходження нових декларацій, які усувають суперечності, а також у разі отримання судового рішення, яке набрало законної сили та усуває суперечності щодо кола правовласників на спірний об’єкт.»;

частину дев’яту викласти в такій редакції:

«9. У разі подання правовласником до організації колективного управління заяви про вилучення майнових прав щодо об’єкта авторського права або суміжного права організація зобов’язана протягом шести місяців з дня отримання такої заяви виплатити правовласнику належну, йому частку доходу від прав, внести відповідні зміни до договорів з користувачами, припинити колективне управління майновими правами в межах повноважень правовласника щодо відповідного об’єкта (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідного об’єкта авторського права або суміжного права, дії щодо збирання доходу від прав за його використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цього об’єкта тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із зазначенням даного правовласника та вилучених прав.»;

частину дванадцяту викласти в такій редакції:

«12. Правовласники можуть вилучити майнові права в межах власних повноважень з управління організації, що акредитована для здійснення розширеного колективного управління правами. У такому разі на території України управління майновими правами, вилученими з колективного управління, може здійснюватися правовласником без права передачі в колективне управління.»;

статтю 14 викласти в такій редакції:

«Стаття 14. Права правовласників у відносинах з організацією колективного управління

1. Правовласники, які набули статус члена організації колективного управління, мають право:

1) брати участь у загальних зборах організації згідно з положеннями статті 7 цього Закону;

2) брати участь у діяльності наглядового або виконавчого органу організації згідно з положеннями статей 8 і 9 цього Закону;

3) отримувати від організації інформацію про управління їхніми майновими правами, про суми зібраних доходів від прав та нараховану їм частку доходів від прав, а також про суми винагороди за управління, утриманої організацією;

4) отримувати належну їм частку доходів від прав;

5) звертатися до організації за допомогою засобів телекомунікації (телефон, електронна пошта, інші засоби зв’язку);

6) вилучати з колективного управління організацією майнові права в порядку, передбаченому статтею 13 цього Закону;

7) припиняти членство в організації.

2. Правовласники, які не є членами організації колективного управління, мають право:

1) отримувати від організації інформацію про управління їхніми майновими правами, про суми зібраних доходів від прав та нараховану їм частку доходів від прав, а також про суми винагороди за управління, утриманої організацією;

2) отримувати належну їм частку доходів від прав;

3) звертатися до організації за допомогою засобів телекомунікації (телефон, електронна пошта, інші засоби зв’язку);

4) вилучати з колективного управління організацією майнові права у порядку, передбаченому статтею 13 цього Закону.»;

другий абзац частини сьомої статті 15 після слів «у сферах» доповнити словами «колективного управління»;

у статті 16:

частини першу - другу викласти в такій редакції:

«1. Акредитована організація колективного управління визначається на відкритому конкурсі, що організовується Установою та проводиться постійно діючою комісією з акредитації організацій колективного управління (далі - комісія з акредитації) у визначеному цим Законом порядку.

Строк повноважень комісії з акредитації становить три роки.

Установа затверджує регламент, який визначає порядок діяльності комісії з акредитації.

2. Комісія з акредитації складається з семи членів і формується на таких засадах:

1) головою комісії є керівник Установи або його заступник;

2) по одному члену комісії до її складу делегують:

Установа;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури та мистецтв;

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення;

громадські об’єднання, асоціації, що представляють користувачів в сфері телерадіомовлення;

громадські об’єднання, асоціації, творчі спілки, що представляють правовласників, які є суб’єктами авторського права;

громадські об’єднання, асоціації, творчі спілки, що представляють правовласників, які є суб’єктами суміжних прав на виконання, фонограми, відеограми.

Члени комісії з акредитації повинні діяти на засадах неупередженості, відсутності конфлікту інтересів та колегіальності у прийнятті рішень.

Члени комісії з акредитації з числа представників від громадських об’єднань, асоціацій, творчих спілок, що представляють правовласників обираються шляхом рейтиногового голосування на відповідних зборах представників користувачів та зборах представників правовласників.

Збори представників громадських об’єднань, асоціацій що представляють користувачів, та збори представників громадських об’єднань, асоціацій творчих спілок, що представляють правовласників проводяться окремо, в дату визначену Установою, але не пізніше ніж за один місяць до дати першого планового засідання комісії з акредитації. Установа оприлюднює повідомлення про проведення відповідних зборів представників не пізніше, ніж за один місяць до дати проведення зборів представників та здійснює реєстрацію представників для участі в зборах представників громадських об’єднань, асоціацій що представляють користувачів та представників для участі в зборах від громадських об’єднань, асоціацій творчих спілок, що представляють правовласників.

Кожне відповідне громадське об’єднання, асоціація, творча спілка, які представляють користувачів або правовласників має право делегувати одного представника для участі в зборах. Відповідні громадські об’єднання, асоціації, творчі спілки, які представляють користувачів або правовласників подають до Установи не пізніше 10 днів до оголошеної Установою дати відповідних зборів делегатів заяву із зазначенням прізвища, ім’я, по-батькові представника для участі в зборах, копію його паспорта та витяг зі статуту організації, що засвідчує її статус, як такої, що представляє інтереси користувачів або правовласників відповідно.

Установа перевіряє подані громадськими об’єднаннями, асоціаціями, творчими спілками заяву та додані документи та оприлюднює список зареєстрованих представників для участі в зборах представників не пізніше ніж за 5 днів до дати відповідних зборів представників.

Установа оприлюднює протокол зборів представників на офіційному веб-сайті Установи в 10-дениий строк з дати проведення відповідних зборів.

Персональний склад комісії з акредитації затверджується наказом Установи, який оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.»;

частину шосту викласти в такій редакції:

«6. Організація колективного управління може бути акредитована у відповідній сфері колективного управління, якщо вона є репрезентативною, тобто:

1) має договори колективного управління з істотною кількістю правовласників-резидентів України відповідної категорії, які в порядку, передбаченому цим Законом, задекларували належні їм майнові права в цій сфері на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, які фактично використовуються в Україні;

2) має договори про представництво з аналогічними іноземними організаціями, договори з іноземними правовласниками відповідної категорії, які передбачають колективне управління в Україні у відповідній сфері істотною кількістю належних правовласникам-нерезидентам України об’єктів авторських і (або) суміжних прав, які фактично використовуються в Україні.

При визначенні репрезентативності організації колективного управління у відповідній сфері колективного управління враховується кількісний показник використання в Україні відповідного виду об’єктів авторського права або суміжного права за попередній календарний рік, що належать до каталогу організації, з урахуванням сфери, у якій організація колективного управління бажає отримати акредитацію. Цей показник може визначатися, зокрема, частотою публічного сповіщення таких об’єктів за відповідною категорією правовласників у національному теле- і радіоефірі з урахуванням територіального охоплення мовлення. Частота публічного сповіщення визначається на підставі звітів телерадіоорганізацій про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за попередній календарний рік, поданих Установі.»;

частину дев’яту викласти в такій редакції:

«9. За результатами конкурсу Установа розміщує на своєму веб-сайті протокол засідання та рішення комісії з акредитації про акредитацію організації колективного управління.

Прийняте рішення комісії з акредитації може бути оскаржене до Установи іншими організаціями, що брали участь у конкурсі, протягом п’яти робочих днів з дня оприлюднення такого рішення. Скарги розглядаються протягом 15 днів з дня їх надходження.

Рішення комісії з акредитації про акредитацію організації колективного управління затверджується наказом Установи.»;

частини одинадцяту - дванадцяту викласти в такій редакції:

«11. Інформація про акредитацію організації колективного управління на підставі наказу Установи вноситься до Реєстру організацій колективного управління.

12. Строк акредитації організації колективного управління становить три роки з дня видачі Установою наказу про акредитацію організації колективного управління.

За чотири місяці до закінчення строку акредитації організації колективного управління Установа оголошує новий відкритий конкурс на акредитацію організації колективного управління в даній сфері колективного управління.»;

доповнити статтю новою частиною тринадцятою такого змісту:

«13. Підставою для оголошення нового конкурсу Установою є дострокове скасування згідно з вимогами цього Закону реєстрації або акредитації організації колективного управління або припинення діяльності такої організації.»;

у статті 19:

частини першу - другу викласти в такій редакції:

«1. Реєстрація організації колективного управління може бути скасована Установою:

1) за заявою організації колективного управління з урахуванням умов статті 25 цього Закону;

2) у разі припинення організації як юридичної особи в установленому законодавством порядку;

3) у разі позбавлення організації статусу такої, що не має на меті одержання прибутку;

4) у разі набрання законної сили рішенням суду про скасування реєстрації організації колективного управління у випадках, передбачених частиною шостою статті 25 цього Закону.

Рішення Установи про скасування реєстрації організації колективного управління може бути оскаржено в судовому порядку.

2. Акредитація організації колективного управління може бути скасована Установою:

1) за заявою організації колективного управління з урахуванням умов статті 25 цього Закону;

2) у разі скасування реєстрації організації колективного управління;

3) у разі прийняття комісією з акредитації рішення про невідповідність акредитованої організації колективного управління критерію репрезентативності, визначеному частиною шостою статті 16 цього Закону, у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 25 цього Закону.

Рішення Установи про скасування акредитації організації колективного управління може бути оскаржено в судовому порядку.»;

друге речення першого абзацу частини четвертої після слів «яка здійснюватиме діяльність у тій самій сфері» доповнити словами  «колективного управління»;

частину сьому викласти в такій редакції:

«7. У разі прийняття Установою рішення про скасування акредитації до реєстру організацій колективного управління вноситься відповідний запис.

У разі прийняття Установою рішення про скасування акредитації та (або) реєстрації така організація виключається з реєстру організацій колективного управління.

Інформація про скасування реєстрації та (або) акредитації розміщується на офіційному веб-сайті Установи.»;

статті 20 - 23 викласти в такій редакції:

«Стаття 20. Збирання доходу від прав і визначення тарифів

1. Організації колективного управління повинні будувати відносини з користувачами на засадах неупередженості, справедливості, обґрунтованості тарифів, вільного доступу до інформації. Умови надання дозволів на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав повинні базуватися на об’єктивних і недискримінаційних критеріях.

Збирання організаціями колективного управління доходу від прав з користувачів здійснюється за сферою колективного управління, за якою організація зареєстрована або зареєстрована і акредитована та внесена до Реєстру організацій колективного управління.

Збирання доходу від прав  здійснюється організаціями колективного управління на підставі та в межах повноважень, отриманих від правовласників і (або) організацій колективного управління, і (або) аналогічних іноземних організацій на підставі договорів, укладених у письмовій (електронній) формі, або встановлених цим Законом та Законом України «Про авторське право і суміжні права».

2. Тарифи щодо розміру винагороди або відрахувань (тарифи), які пропонуються для застосування в договорах з користувачами, мають бути об’єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об’єктів.

Проекти попередніх тарифів визначаються на загальних зборах організації колективного управління та встановлюються у фіксованій сумі або як відсоток від доходу користувачів, отриманого у результаті прямого або опосередкованого використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав або, якщо це неможливо, від загальних валових витрат, пов’язаних з таким використанням, чи як відсоток від вартості обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів.

3. Протягом 10 робочих днів з моменту затвердження проекту попереднього тарифу організація колективного управління зобов’язана оприлюднити проект попереднього тарифу шляхом:

а) опублікування на своєму веб-сайті;

б) надсилання до Установи;

в) надсилання разом з пропозицією взяти участь у переговорах про встановлення остаточних тарифів профільним асоціаціям і об’єднанням користувачів за відповідною категорією, а також окремо користувачам, які, за даними організації колективного управління, у попередньому звітному періоді сплатили не менше 1 відсотка загального обсягу доходів від прав, зібраних організацією колективного управління за цією категорією користувачів.

Установа протягом 10 робочих днів з дня отримання від організації колективного управління проекту попереднього тарифу розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок процесу переговорів про встановлення остаточного тарифу.

Протягом 30 календарних днів з дня оприлюднення проекту попереднього тарифу Установа здійснює реєстрацію представників профільних асоціацій і об’єднань користувачів за відповідною категорією, а також користувачів, які виявили бажання взяти участь у переговорах.

Протягом 10 робочих днів з дня завершення реєстрації учасників переговорів організація колективного управління подає до Установи, а Установа оприлюднює інформацію про дату і місце проведення переговорів. Установа здійснює посередництво у переговорах.

Переговори про встановлення остаточного тарифу мають бути завершені не пізніш як за 30 календарних днів.

4. У разі якщо сторони у процесі переговорів не дійшли згоди щодо розміру остаточного тарифу, організація колективного управління на строк до шести місяців застосовує тимчасовий тариф, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо протягом шести місяців застосування тимчасового тарифу сторони не узгодили розмір остаточного тарифу, остаточний тариф визначається судом.

Звернення до суду не звільняє користувача від обов’язку сплати доходу від прав за тимчасовим тарифом до набрання чинності судовим рішенням.

Встановлений судом остаточний тариф застосовуються організацією колективного управління з дня звернення до суду.

Встановлений судом остаточний тариф публікується на офіційному веб-сайті Установи.

5. Користувачі зобов’язані до початку використання у своїй діяльності об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері колективного управління, договір про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на умовах тарифу, який застосовується організацією колективного управління на дату укладання такого договору. Процедура оскарження в судовому порядку тимчасового тарифу не може бути підставою для відмови користувачів від укладення договору.

В разі якщо договір між користувачем та організацією колективного управління укладено із застосуванням тимчасового тарифу, він має бути переукладений (шляхом підписання нового договору або укладення сторонами додаткової угоди) після визначення остаточного тарифу.

6. У разі укладення користувачем договору з акредитованою організацією колективного управління та виконання ним передбачених таким договором зобов’язань користувач звільняється від будь-яких претензій щодо використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферою акредитації організації колективного управління, з якою він уклав договір, крім тих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких на загальнодоступному веб-сайті даної організації колективного управління зазначено, що вони не охоплюються договором на підставі вилучення прав правовласником з відповідної організації колективного управління. У разі надходження таких претензій вони вирішуються організаціями колективного управління.

7. Користувачі зобов’язані виплачувати організаціям колективного управління, з якими вони уклали договір про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, дохід від прав у розмірі та строки, передбачені таким договором.

Відповідно до договору про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав користувачі зобов’язані подавати до організації колективного управління точний перелік використаних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та відомості про спосіб та обсяг їх використання. Обсяг таких відомостей і порядок подання звітів користувачами визначаються договором про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, який повинен передбачати обов’язок користувачів здійснювати ідентифікацію об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за допомогою відповідних сучасних комп’ютернихі програм чи апаратно-програмних комплексів, надавати документально підтверджені відомості, у тому числі статистичну звітність, про доходи з того виду діяльності, у процесі якої здійснювалося пряме чи опосередковане використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Телерадіокомпанії подають до організації колективного управління звіти за формою, затвердженою Установою.

8. Організація колективного управління не має права безпідставно відмовляти користувачу в укладенні договору. Організація колективного управління зобов’язана надавати інформацію на запит користувача, повідомляти його про документи, необхідні для укладення договору, або про обставини, що унеможливлюють укладення договору. Після отримання організацією таких документів або усунення обставин, що унеможливлювали укладення договору, такий договір підлягає укладенню організацією з користувачем в найкоротший строк.

Стаття 21. Розподіл доходу від прав, утримання збору за управління та інших виплат

1. Організації колективного управління здійснюють розподіл доходу від прав пропорційно до фактичного використання користувачем відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, яке визначається на підставі відомостей, отриманих від користувача згідно з частиною сьомою статті 20 цього Закону або в інший спосіб.

У випадках, якщо особливості використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав не дають змоги отримати достовірні звіти користувача, організації колективного управління для здійснення справедливого розподілу зібраних доходів від прав можуть визначити у власних правилах, затверджених загальними зборами, інші джерела відомостей про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Для уточнення відомостей про використання користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав організації колективного управління мають право направляти до Установи запити про публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефірі телерадіоорганізацій за попередній календарний рік. Відповідна інформація формується на основі звітів телерадіоорганізацій, поданих Установі.

Розподіл доходу від прав у сферах обов’язкового колективного управління здійснюється з урахуванням відсоткового співвідношення різних категорій правовласників, встановленого законом.

2. Періодичність розподілу доходу від прав не може становити менше одного разу на рік.

Організації колективного управління здійснюють розподіл доходу від прав та виплати правовласникам, у тому числі на користь правовласників, які представлені іншою організацією колективного управління, у найкоротший строк, але не пізніш як через дев’ять місяців після закінчення фінансового року, в якому зібрано дохід від прав, якщо відсутні об’єктивні причини (зокрема, неподання звітів користувачами, невизначення прав правовласників, невідповідність інформації про об’єкти авторського права і (або) суміжних прав чи правовласників), що можуть перешкоджати дотриманню організацією колективного управління зазначеного строку.

Акредитована організація колективного управління розподіляє частку доходу від прав правовласникам, яких вона представляє, та передає для розподілу і виплати інші частки доходу від прав організаціям колективного управління, що представляють інтереси інших правовласників.

У разі перерахування доходу від прав від організації колективного управління, яка акредитована на здійснення обов’язкового чи розширеного колективного управління, інша організація колективного управління повинна розподіляти та виплачувати отримані суми, що належать правовласникам, у найкоротший строк, але не пізніш як через шість місяців після їх одержання, якщо відсутні об’єктивні причини (зокрема, неподання звітів користувачами, невизначення прав правовласників, невідповідність інформації про об’єкти авторського права і (або) суміжних прав чи правовласників), що можуть перешкоджати дотриманню організацією колективного управління зазначеного строку.

3. Якщо суми, що належать до сплати правовласникам, не можуть бути розподілені протягом визначеного у цій статті строку внаслідок неможливості ідентифікації правовласників та виявлення їх місцезнаходження, а також за відсутності підстав для застосування винятку щодо дотримання цього строку, такі суми відображаються у бухгалтерському обліку організації колективного управління на окремому рахунку (субрахунку).

4. Організація колективного управління повинна вжити всіх заходів, щоб визначити правовласників, їх місцезнаходження і контактну інформацію. Зокрема, організація колективного управління зобов’язана протягом трьох місяців з дня спливу строку, встановленого для розподілу доходів від прав, повідомити членів організації, а також інші організації колективного управління, з якими укладені відповідні договори, про об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких виникли труднощі з ідентифікацією та розшуком правовласників.

Інформація, зазначена в абзаці першому цієї частини, має містити:

1) назву об’єкта авторського права або суміжного права;

2) ім’я (найменування) правовласника;

3) ім’я (найменування) видавця або виробника фонограми, виробника відеограми;

4) іншу доступну інформацію, що може допомогти у визначенні правовласника.

Організація колективного управління має перевіряти дані реєстру правовласників, реєстру об’єктів авторського права, реєстру об’єктів суміжних прав та відомості, надані під час декларування майнових прав, а також користуватися іншими доступними реєстрами та відкритими джерелами інформації.

5. У разі недосягнення результату щодо ідентифікації та розшуку правовласників організація колективного управління протягом шести місяців після спливу строку, визначеного частиною четвертою цієї статті, оприлюднює на своєму веб-сайті інформацію про об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких виникли труднощі з ідентифікацією та розшуком правовласників, із зазначенням усієї наявної інформації про об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, яка може допомогти встановленню правовласників.

6. Якщо жодна з дій, зазначених у частинах третій – п’ятій цієї статті, не дала змоги ідентифікувати правовласників, виявити їх місцезнаходження і виплатити належний їм дохід від прав, а також у разі якщо ідентифікованим правовласникам через відповідні дії чи бездіяльність таких осіб або з інших причин (зокрема, ухиляння правовласників від укладання договору з організацією, ненадання ними актуальних банківських реквізитів) організація колективного управління не має можливості виплатити належні їм частки розподіленого доходу від прав, через три роки після закінчення фінансового року, протягом якого такий дохід від прав зібрано, відповідні частки доходу від прав визнаються незапитаними коштами і спрямовуються на розвиток української культури. Кабінет Міністрів України затверджує порядок і умови перерахування організацією колективного управління незапитаних коштів до державної установи, що виконує спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвитку України.

7. Організації колективного управління мають право утримувати із сум зібраного доходу від прав збір за управління. Утримані суми збору за управління не можуть перевищувати граничні розміри, встановлені цим Законом.

8. У разі якщо зібрана частка доходу від прав підлягає виплаті безпосередньо правовласнику, граничний розмір збору за управління не може перевищувати 20 відсотків суми, зібраної на користь правовласника.

9. У разі якщо розподілена частка доходу від прав виплачується організації колективного управління на підставі укладеного між організаціями договору, сукупний граничний розмір збору за управління всіх організацій колективного управління, які беруть участь у процесі збирання та виплати доходу від прав правовласнику, не може перевищувати 25 відсотків суми, зібраної на користь правовласника.

При цьому в разі розширеного колективного управління більша частка сукупного граничного розміру збору за управління може належати організації, яка здійснила збір відповідних доходів від прав з користувачів, за умови що в договорі, укладеному нею з організацією, якій перераховується зібраний дохід від прав на користь правовласників, визначений розмір цієї частки, а перерахування коштів здійснюється з наданням вичерпних і об’єктивних даних, на основі яких здійснювався розподіл доходів від прав належним правовласникам.

У разі обов’язкового колективного управління частка сукупного граничного розміру збору за управління організації, акредитованої на здійснення управління у цій сфері, не може перевищувати третини сукупного граничного розміру збору всіх організацій колективного управління, які беруть участь у процесі збирання та виплати доходу від прав правовласнику.

10. Крім утримання збору за управління, організація колективного управління в порядку, встановленому цим Законом та статутом організації, може здійснювати й інші відрахування із зібраного доходу від прав, але не більше 15 відсотків суми зібраного доходу.

Такі додаткові відрахування спрямовуються на формування спеціальних фондів організації колективного управління для надання соціальних, культурних, освітніх послуг своїм членам та іншим правовласникам або в інтересах творчої громадськості (здійснення інформаційно-просвітницьких заходів з метою підвищення обізнаності та поваги до інтелектуальної власності, необхідності її захисту тощо).

Стаття 22. Виплата зібраного доходу від прав

1. Виплата частки доходу від прав організацією колективного управління здійснюється відповідно до проведеного розподілу.

Здійснення будь-яких виплат часток доходу від прав до проведення розподілу забороняється.

2. Зібраний та розподілений дохід від прав перераховується організацією колективного управління своїм членам, іншим правовласникам, які не є членами організації колективного управління та на користь яких організацією зібрано дохід від прав, організаціям колективного управління, з якими організацією укладені угоди про представництво прав, в міру його надходження відповідно до статті 21 цього Закону.

3. Організація колективного управління, яка отримала дохід від прав від іншої організації колективного управління на підставі договору, зобов’язана здійснити виплату часток доходу своїм членам не пізніше шести місяців з дня отримання доходу від прав.

4. Організація колективного управління, що здійснила збирання доходу від прав, не менше одного разу на рік повідомляє правовласників, яким виплачена або належить до виплати частка доходу від прав, про розмір виплати щодо відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та тривалість їх використання (за наявності такої інформації), суми збору за управління, утримані організацією.

Організація колективного управління, що здійснила збирання доходів від прав на підставі договору про представництво прав, не менше одного разу на рік повідомляє організацію колективного управління, на користь членів якої зібраний дохід від прав, про суми зібраного доходу щодо відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав та тривалість їх використання (за наявності такої інформації), про суми винагороди за управління, утримані організацією, про кількість укладених договорів з користувачами, про кількість випадків відмови від укладення договорів з користувачами.

Стаття 23. Порядок збирання і розподілу відрахувань за репрографічне відтворення творів і приватне копіювання

1. Збирання відрахувань за репрографічне відтворення творів здійснюється з виробників і (або) імпортерів обладнання, із застосуванням якого можливо здійснити репрографічне відтворення творів.

Розмір відрахувань за репрографічне відтворення творів визначається у відсотковому вимірі від вартості обладнання, із застосуванням якого можливо здійснити репрографічне відтворення творів.

2. Збирання відрахувань за приватне копіювання (відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також аудіовізуальних творів) здійснюється з виробників і (або) імпортерів цифрового, аналогового та іншого обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити таке відтворення, на умовах, передбачених Законом України "Про авторське право і суміжні права".

Розмір відрахувань за приватне копіювання визначається у відсотковому вимірі від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити таке відтворення, крім:

1) професійного обладнання і (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

2) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

3) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

3. Виробники зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв сплачують відрахування акредитованій організації колективного управління протягом 30 календарних днів з дня реалізації обладнання чи матеріальних носіїв.

Імпортери зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв сплачують відрахування акредитованій організації колективного управління у відповідній сфері колективного управління протягом 30 календарних днів з дня митного оформлення обладнання і (або) матеріальних носіїв.

Виробники та імпортери зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв подають акредитованій організації колективного управління у відповідній сфері колективного управління документально підтверджені дані про кількість вироблених або ввезених на територію України обладнання і матеріальних носіїв. Установа і акредитована організація колективного управління мають право запитувати такі дані.

4. Зібраний дохід від прав організацією колективного управління після утримання збору за управління в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 21 цього Закону, підлягає розподілу в пропорціях, визначених частинами п’ятою та шостою цієї статті.

5. Двадцять п’ять відсотків відрахувань, зібраних акредитованою організацією за репрографічне відтворення творів, спрямовуються на розвиток української культури. Порядок і умови перерахування таких грошових коштів до державної установи, що виконує спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвиткові України, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Якщо договором між організаціями колективного управління не передбачено інше, решта зібраних акредитованою організацією відрахувань за репрографічне відтворення творів, зазначеного в абзаці першому цієї частини, розподіляється для таких категорій правовласників у відповідних частках:

авторам творів науки, художньої літератури - 50 відсотків;

авторам образотворчих, фотографічних та інших подібних творів - 10 відсотків;

видавцям - 40 відсотків.

6. Двадцять п’ять відсотків відрахувань, зібраних акредитованою організацією за приватне копіювання, спрямовуються на розвиток української культури. Порядок і умови перерахування таких грошових коштів до державної установи, що виконує спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвиткові України, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Якщо договором між організаціями колективного управління не передбачено інше, решта зібраних акредитованою організацією відрахувань за приватне копіювання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, розподіляється для таких категорій правовласників таким чином:

авторам – 50 відсотків, з них: авторам аудіовізуальних творів – 25 відсотків, авторам музичних недраматичних творів – 20 відсотків, авторам інших творів (драматичних, хореографічних, образотворчих, фотографічних тощо) – 5 відсотків;

виконавцям – 25 відсотків, з них: виконавцям аудіовізуальних творів – 13 відсотків, виконавцям музичних недраматичних творів – 10 відсотків, виконавцям інших творів (драматичних, хореографічних, образотворчих, фотографічних тощо) – 2 відсотки;

виробникам фонограм, виробникам відеограм – 25 відсотків, з них: виробникам фонограм – 11 відсотків, виробникам відеограм – 14 відсотків.»;

доповнити Закон новою статтею 23¹ такого змісту:

«Стаття 23¹. Порядок збирання винагороди за право слідування

1. Збирання винагороди за право слідування здійснюється організацією колективного управління, яка акредитована у цій сфері, з суб’єктів ринку творів мистецтва відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

2. Винагорода за право слідування, обчислюється з ціни продажу із застосуванням наступних тарифів:

5 відсотків від суми, еквівалентної до 3 000 євро;

4 відсотки від суми, еквівалентної від 3 000,01 до 50 000 євро;

3 відсотки від суми, еквівалентної від 50 000,01 до 200 000 євро;

1 відсоток від суми, еквівалентної від 200 000,01 до 350 000 євро;

0,5 відсотка від суми, еквівалентної від 350 000,01 до 500 000 євро;

0,25 відсотка від суми, еквівалентної понад 500 000 євро.

При цьому загальний розмір винагороди не може перевищувати суму еквівалентну 12 500 євро.

Визначення еквівалентної у євро ціни продажу здійснюється за курсом, встановленим Національним банком України на день продажу твору мистецтва.

3. Суб’єкт ринку творів мистецтва зобов’язаний повідомити акредитовану організацію колективного управління про продаж оригіналу твору мистецтва протягом 30 календарних днів з дати такого продажу і надати їй відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди.»;

статтю 24 викласти в такій редакції:

«Стаття 24. Порядок розподілу винагороди за кабельну ретрансляцію об’єктів авторського права і (або) суміжних прав

1. Кошти, зібрані за кабельну ретрансляцію об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм, відеограм чи їхніми спадкоємцями (правонаступниками). Якщо договором між організаціями колективного управління не передбачено інше, кошти за кабельну ретрансляцію об’єктів авторського права і (або) суміжних прав розподіляються таким чином:

авторам – 50 відсотків, з них: авторам аудіовізуальних творів – 35 відсотків, авторам музичних недраматичних творів – 13 відсотків, авторам інших творів (драматичних, хореографічних тощо) – 2 відсотки;

виконавцям – 30 відсотків, з них: виконавцям аудіовізуальних творів – 22 відсотків, виконавцям музичних недраматичних творів – 7 відсотків, виконавцям інших творів (драматичних, хореографічних тощо) – 1 відсоток;

виробникам фонограм, виробникам відеограм – 20 відсотків, з них: виробникам фонограм – 5,5 відсотків, виробникам відеограм – 14,5 відсотків.»;

доповнити Закон новими статтями 24¹ - 24³ такого змісту:

«Стаття 24¹. Порядок збирання і розподілу справедливої (спеціальної) винагороди у випадках передання (відчуження) майнових прав на прокат примірників творів і записаних виконань

1. У разі передання (відчуження) майнових прав на прокат примірників творів і записаних виконань збирання справедливої (спеціальної) винагороди спільно для авторів і виконавців здійснюється з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які в процесі власної господарської діяльності здійснюють прокат примірників об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

2. Справедлива (спеціальна) винагорода, передбачена частиною першою цієї статті розподіляється між відповідними авторами і виконавцями в рівних пропорціях.

Стаття 24². Порядок збирання і розподілу справедливої (спеціальної) винагороди для виконавців і виробників фонограм

1. Збирання справедливої (спеціальної) винагороди спільно для виконавців і виробників фонограм здійснюється з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за використання фонограм і зафіксованих у них виконань відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

2. Справедлива (спеціальна) винагорода, передбачена частиною першою цієї статті розподіляється між відповідними виконавцями і виробниками фонограм у таких пропорціях:

виконавцям - 50 відсотків;

виробникам фонограм - 50 відсотків.

Стаття 24³. Порядок збирання і розподілу справедливої (спеціальної) винагороди спільно для авторів і виконавців аудіовізуальних творів

1. Збирання справедливої (спеціальної) винагороди спільно для авторів і виконавців аудіовізуальних творів за публічне демонстрування аудіовізуальних творів здійснюється з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які здійснюють публічне демонстрування аудіовізуальних творів.

2. Справедлива (спеціальна) винагорода, передбачена частиною першою цієї статті, розподіляється між відповідними авторами і виконавцями аудіовізуальних творів, у таких пропорціях:

авторам - 50 відсотків;

виконавцям - 50 відсотків.»;

у статті 25:

пункт 3 частини другої викласти в такій редакції:

«3) перевірка виконання організацією колективного управління вимоги Установи;»;

частини третю – сьому викласти в такій редакції:

«3. Організації колективного управління зобов’язані надавати Установі передбачену цим Законом інформацію, необхідну для здійснення державного нагляду.

4. У разі виявлення під час здійснення позапланових заходів державного нагляду щодо організації колективного управління порушень законодавства у сфері колективного управління, Установа надсилає до такої організації письмову вимогу про усунення виявлених порушень.

У разі виявлення порушень законодавства з питань колективного управління, що містять ознаки кримінального правопорушення, Установа негайно повідомляє про це відповідний орган досудового розслідування.

5. Організація колективного управлівння, яка отримала вимогу про усунення порушень, виявлених за результатами позапланових заходів  державного нагляду, зобов’язана протягом 30 днів з дати надсилання цієї вимоги надати Установі письмову відповідь, в якій повідомити про виконання вимоги або обґрунтовані заперечення до неї.

6. У разі ненадання організацією колективного управління Установі письмової відповіді, передбаченої частиною п’ятою цієї статті, продовження порушення, виявленого за результатами позапланових заходів державного нагляду, Установа в тридцяти денний строк звертається до суду про скасування реєстрації такої організації та виключення такої організації з реєстру організацій колективного управління.

7. У разі отримання комісією з акредитації доказів недостовірності або неповноти відомостей, на підставі яких, було прийнято рішення про акредитацію організації колективного управління, комісія впродовж трьох місяців зобов’язана розглянути ці докази та прийняти рішення щодо відповідності чи невідповідності акредитованої організації колективного управління критерію репрезентативності, визначеному частиною шостою статті 16 цього Закону.»;

у розділі VI “Прикінцеві та перехідні положення”:

у пункті 2:

абзац перший викласти в такій редакції:

«2. Свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев’ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов’язкового колективного управління - з дня набрання чинності наказом Установи про акредитацію організації колективного управління у відповідній сфері колективного управління.»;

в абзаці другому цифру “18” замінити цифрою “19”;

в абзацах другому та третьому пункту 3 цифри “11” замінити цифрами “12”.

в пункті 5 цифри “11” замінити цифрами “12”.

 

5. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України у зв'язку з прийняттям цього Закону;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

6. До приведення нормативно-правових актів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, у відповідність з цим Законом, вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

 

    Голова
Верховної Ради України