СТЕНОГРАМА

засідання Комітету з питань науки і освіти

від 01 липня 2015 року

Веде засідання Голова Комітету Л.М.ГРИНЕВИЧ

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Доброго дня, шановні   колеги! Ми можемо розпочинати, і я дуже прошу тих, хто стоїть  під стіною, все-таки знайти для себе місце. Допоможіть,  шановні колеги працівники секретаріату, додаткові стільці  поставити.  В нас попереду велика робота  і стояти впродовж трьох годин складно. Отут я бачу вільний стілець, тут є вільний стілець, ще  два.  Будь ласка, прошу  шановні колеги, ви можете сюди підійти.

Я щиро вітаю всіх, хто виявив свою зацікавленість відкритим засіданням Комітету з питань науки та освіти з приводу імплементації Закону про вищу освіту. У нас багато представників академічних спільнот, студентства, громадських організацій, всіх тих людей, які свого часу теж були дотичні до подій, що сталися минулого року. А саме минулого року, 1 липня, був проголосований Закон  про вищу освіту у Верховній Раді  України. Ми всі і багато з тих, хто тут присутні,  покладали дуже великі надії на цей закон.  І сьогодні засідання присвячене тому, щоб ми цілком об'єктивно визначили, яким чином  відбувається прогрес по імплементації цього закону, що нам потрібно для  того,  щоб закон запроваджувався   правильно, і щоб закон якнайшвидше   почав працювати відчутно в реаліях нашого життя, а не лише на папері.  І для цього очевидно потрібно також врахувати і ті помилки, які також були допущені у певних формулюваннях закону. Таким чином, перед нами багато роботи.

І я хочу повідомити  ще одну річ,  що саме сьогодні, коли пройшов рік  з часу голосування Закону про вищу освіту, ми прийняли  ще один знаковий закон, зважаючи на ситуацію в нашій країні. Ви знаєте, що в нашій країні йде війна, пов'язана з агресією Російської Федерації. Але сьогодні парламент проголосував закон, яким від мобілізації на особливий період звільняються наукові, науково-педагогічні і педагогічні працівники, які працюють за основним місцем роботи з навантаженням не менше 0,75 ставки і цим ми таким чином захищаємо наш освітній потенціал. Тому що ми прекрасно розуміємо, який малий відсоток освітян становлять чоловіки в загальній середній освіті. Ми так само розуміємо, як важливо нам зберегти сьогодні наш потенціал науковий, тому що це буде стосуватися саме тільки людей, які мають вчене звання або наукову ступень, або вчене звання і наукову ступень.

У загальноосвітніх середніх школах це вчителів звичайно без наукових звань і ступенів, але там їх кількість ще значуще менша ніж у системі вищої освіти. Тому це було дуже серйозне рішення парламенту і, повірте, надзвичайно не просте. Тому що в цій ситуації, яку ми маємо, чоловіки йдуть на війну. І це рішення було надзвичайно продумане, вистраждане і воно демонструє також розуміння суспільства наскільки цінним є інтелектуальний потенціал країни.

Отже, після цього вступного слова, я пропоную рухатися далі по порядку денному. Ми працюємо сьогодні до шостої години. Приступимо до обговорення після основних виступів. І я зараз запрошую до слова міністра освіти і науки України Сергія Мироновича Квіта.

 

КВІТ С.М. Дякую, Лілія Михайлівна.

Вітаю вас, шановні колеги! Я хотів вас проінформувати про стан імплементації Закону "Про вищу освіту", тому що ті проблеми, які ми маємо з імплементацією, очевидно, що вони будуть екстраполюватися на всі інші закони, тому що алгоритми приблизно ті самі і обличчя приблизно ті самі.

Отже, ми маємо список тих нормативних актів, наказів міністерства, тобто законопроектів, які являють собою зміни і доповнення до чинних законів. І також ми повинні створити деякі нові закони, всього всіх цих документів понад 50.

На сьогоднішній день Міністерством освіти і науки розроблено 25 нормативних актів. Із них 10 прийнято і 10 стоять на в черзі на прийняття – це ті, що, в принципі, найважливіші. А деякі з них ми розробляємо, деякі з них тільки в нашому загальному переліку, до них ще не можна приступити, тому що, наприклад, ще у нас не запрацювало Національне агентство із забезпечення якості вищої  освіти. І деякі закони, які ми мали розробити, ми розробили, зокрема це Закон про професійну освіту, який створює принципово нову ситуацію в професійній освіті, який є дуже важливим, який є прямим наслідком із Закону про вищу освіту.

Також, на мою думку, якщо б ми мали ідеальну ситуацію в минулому році, ми повинні були би приймати Закон про науку і вищу освіту. Ми прийняли тільки Закон про вищу освіту, тому Закон про науку, який є, фактично, змінами і доповненнями до чинного Закону про наукову і науково-технічну діяльність, також підготовлений. Він вже на тій стадії, що десь днями він буде підписаний Прем'єр-міністром. І також ряд інших законів, які є дуже важливі, зокрема, буде ратифікуватися "Горизонт 2020" і   ще інша угода буде ратифікуватися "Про науково-технічне співробітництво із Євросоюзом", яка має пролонгуватися. Тому що "Горизонт 2020" він містить норми, які посилаються на цю угоду з Євросоюзом.

Якщо бути конкретнішим то, які саме… я просто проілюструю, які саме, важливі постанови були прийняті і на що вони впливають? Була прийнята постанова номер 266 від 29 квітня 2015 року "Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти". Подальші кроки після цієї постанови ми повинні створити науково-методичну раду і науково-методичні комісії Міністерства освіти і науки.  

Була прийнята Постанова номер 193 про документи про вищу освіту, науковий ступінь державного зразка. Затверджено перелік інформації, яка повинна міститися в цих документах. Ми переходимо на ці документи і на нову систему, коли самі  вузи замовляють власні дипломи, і в цьому році, на жаль, ми маємо деякі затримки такого об'єктивного характеру, але надалі, звичайно, таких затримок не буде, система буде  працювати  підлагоджено, і ці документи будуть дешевші і такого дизайну, який хочу самі університети. Подекуди в цьому році ми бачимо,  що документи про вищу освіту в 10 разів дешевше, ніж вони мали би бути по старій системі.

Встановлена гранична вартість відповідно документа про вищу освіту державного зразка, яка не повинна перевищувати двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Прийнята Постанова про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і затверджений статут. На жаль, в процесі роботи ми побачили, що цей  закон він не є досконалим. Будь-який закон не є досконалим. Проблема головна в чому? Що коли ми працювали над законом, ми намагалися  убезпечити університети від свавілля міністерства, от. Зараз ми маємо трошки інакшу ситуацію, і я думаю, що ближнім часом ми  її виправимо, і Національне агентство із забезпечення якості освіти запрацює з затримкою мінімальною – може місяць-два. І скоро воно запрацює.

Насправді, ми  не прописали докладно процедури виборів і вимоги до кандидатів. Це було упущено, і я визнаю, що це певний недолік є нашого Закону про вищу освіту. Але концепція Закону про вищу освіту – це університетська автономія, тому ми повинні завжди тримати в фокусі уваги університетську автономію.

Далі була прийнята Постанова номе 216 "Про внесення змін до  Постанови Кабміну від 22 серпня 1996 року номер 992". Це дуже відома постанова про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів,  підготовка яких здійснювалася за державним замовленням. Тут ми вбачали, що тут є елементи кріпосного права, і дуже важко було провести цю постанову через різноманітні такі відомчі лобіювання. Тепер  до зазначеного порядку… зазначений порядок поширюється тільки на осіб, що навчаються за  спеціальностями медичного профілю.   

Також, я думаю, це буде змінено. Далі, навчальні дисципліни і практики плануються, як правило, в обсязі трьох і більше кредитів ЕСTS, а їхня кількість на навчальний рік не перевищує 16. Освітньо-професійні програми, в які встановлювався перелік обов'язкових дисциплін, стають рекомендаційними. У нас немає обов'язкових дисциплін. Все це передається на відповідальність самих університетів.

Треба зазначити, що ми мали деякі публічні проблеми із так званим українознавчо-філософським блоком, який включає в себе 4 дисципліни. І раніше він мав, цей блок, 11 кредитів. Тому ми змушені були відреагувати на запити громадськості і зробили це у формі листа міністерству, який спрямований,.. який носить, в принципі, роз'яснювальний характер і спрямований на імплементацію Закону про вищу освіту. Ми сказали, що ніякий університет не може сказати, заявити, що йому не потрібна, наприклад, англійська мова чи не потрібна українська мова.

Тому на цей перехідний період ми дали певні роз'яснення. Ці дисципліни мають 12 кредитів. І це ми назвали тепер, що це не дисципліни, а це такі як би загальні тематичні напрями, в рамках яких можуть створюватися різні інтегровані курси для того, щоб це було цікаво, щоб зацікавити студентів. Тобто можна поєднувати, наприклад, культурологію, історію, скажімо там, філософію і мову і таке інше. Також ми прописали той рівень, яким повинні, англійської мови не нижче В2, яким повинні володіти випускники вузів. І це справа самих університетів, як вони це забезпечать. Але це обов'язково треба забезпечити.

Далі, ми відмовилися від того, що було запропоновано в першій версії нашого закону. Це розподіл державного замовлення. Це 80 відсотків до початку вступної кампанії, 20 – після, тому що не було зрозумілим, який є механізм, як це реально зробити. Тому після відповідних змін державне замовлення буде розподілятися до початку вступної кампанії за підсумками минулих трьох років, який рівень першокурсників вони мали. Тобто, який рівень абітурієнтів, які вступили, вони мали. Це означає, що ми будемо підтримувати держзамовлення. Воно буде прийнято сьогодні на уряді. Воно дещо скорочене, кожного року ми скорочуємо. В минулому році воно було скорочено на 10 відсотків, в цьому році – це понад 12 відсотків в середньому. В основному скорочення ішли по, вони ішли по заочній формі навчання, вони меншою мірою торкнулися військових вузів і міліцейських вузів. І це державне замовлення буде також менше. Але ви знаєте, що кожного року ми повертаємо державне замовлення, тобто це скорочення не є драматичним. І ми будемо підтримувати найсильніші університети в великих університетських містах і також в усіх регіонах, там, де є найсильніші університети. Розподіл державного замовлення не буде такий синхронний абсолютно по всіх. Де є найсильніші програми в регіонах і в Києві, туди будуть іти державні замовлення. Ну і звичайно, що воно відразу буде опублікуватися онлайн, так що всі можуть колеги дивитися.

Створені юридичні умови для повторного вступу на навчання за кошти державного бюджету. Там ми уточнювали багато разів, яким чином буде відбуватися сама вступна кампанія. Тому що цього року ви знаєте, що будуть студенти, абітурієнти визначати свої пріоритети, і це принципово щось нове. Тобто перший список на зарахування він буде визначатися автоматично, єдиною базою ЄДЕБО. І далі, якщо абітурієнт не погодиться з тим, куди його, в який університет, на яку спеціальність віднесла база згідно з його пріоритетами і можливостями, тобто його балами, далі він може тільки вступати за свої кошти або кошти тих, скажімо, юридичних осіб які можуть його підтримати.

І два слова я хочу сказати про основні проблеми. На мій погляд, основні проблеми вони носять бюрократичний характер. Тому що той алгоритм дій, як у нас проходять документи, він є таким, що дуже легко уповільнити чи загальмувати проходження якогось документу. Так нам було дуже важко, як я згадував, ця постанова такого кріпосницького характеру, яка зобов'язує працювати десь випускника.

І я наведу ще два приклади. У нас є постанова, ви знаєте, що наш Закон про вищу освіту він дає можливість вищим навчальним закладам і науковим інституціям відкривати рахунки в банках і обслуговуватися в банках. І консенсус був знайдений уже на рівні змін в Бюджетному кодексі про те, що маються бути тільки державні банки на сьогоднішній день. Ну така наша реальність, я думаю, тут такого нічого немає. І я знаю, що у вузів є різна позиція. Тобто хтось хоче виводити свої спецфонди туди, хтось не хоче, але така можливість принаймні повинна бути. І далі ми повинні прийняти таку постанову, яка встановлює порядок, яким чином університети можуть обслуговуватися в банках.

Ну і проходження цієї постанови, це звичайно, ну, як сказати, це ціла епопея, це можна дуже довго розповідати. Спочатку, ви всі, я думаю, знаєте такого колишнього заступника міністра фінансів, як Володимир Матвійчук, який просто сказав, що він не буде цим займатись, і ми дуже багато часу втратили. Просто він цим не займався, і на це не було ради.

Коли прийшла нова міністр фінансів, це людина дуже, пані Наталія Яресько, це людина дуже професійна, яка розуміє всі основні наголоси, що потрібно, і вона відреагувала, в тому числі на наші звернення, пропозиції, скарги, іноді скандали. І Володимир Матвійчук уже там не працює. Ми оновили ситуацію з проходженням документів. Ми далі просували цей документ, але тепер на цьому етапі він, значить, казначейство наше, воно намагається таксамо його заблокувати повністю, тому що казначейство вважає, що якщо гроші, а університет тримає в банку, то він кожного тижня там чи кожний місяць повинен бігати в казначейство і перепитувати, куди кожну копійку витратити. Я думаю, що це повний нонсенс. І звичайно, що ми це розблокуємо, і ми знайдемо шляхи, яким чином, ми проведемо ці документи. Зокрема, у нас буде в Міністерстві освіти колегія, в п'ятницю, на якій буде присутній Прем'єр-міністр України, і на наступному тижні ми доповідаємо освітні реформи на Національній раді реформ. Тому ми всі ці речі  розблокуємо. Але це дуже типово, що якщо якесь відомство вважає, що це не треба робити, то воно може зупиняти і дуже гальмувати, а ми не можемо обійтися без їхньої думки чи без думки якихось виконавців, які мають візувати або не візувати. Тобто це, це… Ну тут є проблеми. Вони пов'язані з зміною мислення, яким чином, повинні працювати зараз університети і навчальний процес, і господарська діяльність. Це не прості речі, я думаю, що ми з рештою все це подолаємо, всі ці перешкоди.

Ну іще один такий карикатурний приклад. Колеги, ви пам'ятаєте типові штатні розписи, які були запропоновані десь 2 роки тому. Там є  абсолютно "сталінські" формулювання, там здається, якісь друкарки, значить, машиністи, значить, вони фігурують там і в такому дусі. Самі  назви цих професій, яких давно вже не існує. І Закон  про вищу освіту   каже, що університети не повинні погоджувати штатні розписи в міністерстві,  ніде не повинні погоджувати. Тому що сам університет краще знає, кого треба йому  мати в штаті, а кого нетреба. Тому що, якщо університет буде мати неадекватний штат, він закриється зрештою, тут такими категоріями треба міряти. 

Але якщо університет вважає, що йому, наприклад, потрібно  наукову частину, якщо це невеликий університет, це практично неможливо було мати наукову частину.   Міжнародний відділ, якщо невелика кількість  іноземців студентів –  неможливо  було мати. Відділ  …., відділ піар – це все  неможливо було мати. Тому  якщо університет вважає, що для його розвитку це потрібно, він наприклад, може це робити.

І типові штатні розписи, також вони застрягли  на рівні виконавців, який просто каже: "Я вам підпишу, якщо ви ще щось зробите".  Тобто це надзвичайно, з одного боку, це комічно  виглядає, а з іншого боку, це наші реалії.  І я повинен сказати, що на уряді  ми також обговорювали багато цих питань стосовно регламенту, цей регламент буде спрощуватися. Зокрема, я думаю, ближнім часом Міністерство економіки не буде візувати всі документи, тому що це просто   затримує їх - це вже давно не міністерство, це вже давно,   не держплан. І новий міністр  економіки також має  інші вигляди,  тобто інші перспективи як повинно працювати це міністерство. Тому, ближнім часом,  наші регламенту будуть спрощені і через цей важкий  досвід  проходження   таких важливих зокрема документів, і обговорень, і дискусій. І я думаю, що ближнім часом все це буде виглядати інакше.

Шановні колеги,   це загальний огляд  стану імплементації. І якщо у вас є питання, я з задоволенням  дам відповідь.  Будь ласка.  

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо, Сергію Мироновичу. У нас потім   буде обговорення, і відповідно  можуть ставитися питання.

Я хотіла б поінформувати зараз усіх присутніх колег про те, що  наш Комітет з питань науки та освіти зібрався  практично у повному складі. Присутні: перший заступник голови комітету Олександр Володимирович Співаковський, заступник голови комітету  Іван Григорович Кириленко. А, я маю називати ще фракції. Фракція  "Блоку Петра Порошенка", а Іван Григорович  Кириленко,  фракція  "Батьківщина". Присутній Тарас Дмитрович Кремінь, "Народний фронт", Володимир Михайлович Литвин, група "Воля народу" і Олексій Олексійович Скрипник, фракція "Самопоміч". Тобто маємо комітет у повному складі і дуже добре, що комітет зможе, всі члени комітету, почути, що наболіло.

Отже, дозвольте мені, шановні колеги, виступити дуже коротко, тому що я хочу заощадити час для того, щоб виступила більша кількість присутніх. Але хотілося б в цій всій ситуації, яку ми маємо, ситуації такого певного почуття незадоволення, що ми ще не досягнули відчутності роботи закону. Тому що, коли я їжджу, зустрічаюся в університетах, у вищих навчальних закладах, особливо студенти мене питають, а коли вже от ми почуємо, що є Закон "Про вищу освіту" новий? І, отже, на різних рівнях можна відчути оце зростаюче очікування, очікування змін. Тому Закон "Про вищу освіту" - це була перша проєвропейська реформа одразу після революції гідності. І тому мені хотілося б зараз зосередитися на певних таких стратегічних завданнях і механізмах, на мою думку, які є дуже важливими щодо імплементації Закону "Про вищу освіту".

Міністр освіти і науки вже проінформував нас про ту величезну кількість нормативних актів, які необхідно розробити відповідно до доручення Прем'єр-міністра, там понад 40 нормативних актів. І зараз станом на 20 червня розроблено і прийнято десять нормативно-правових актів, ще 14 перебувають на погодженні Кабміну, і ми почули, в яких процедурах це вже перебуває, і очевидно, що це треба надолужити.

 

_______________. 10 і 15.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 10 вже і 15. Добре, але попереду ще багато. І це дуже важливо, щоб ми почали жити за буквою цього закону через цю нормативно-правову базу. Але є інші проблеми, проблеми, які стосуються не тільки нормативно-правової бази, і саме на них я хотіла б зосередитися.

Перше проблема, яку оголили вибори до Національного агентства забезпечення якості вищої освіти. Наскільки ми, академічні спільноти, готові до нових правил? Наскільки ми готові міняти систему?

Якщо серед обраних опинилися люстровані чиновники, ті, хто свого часу цю систему… ну це ж правда, ми її говоримо у вічі один одному, які свого часу цю систему, яка була доволі корумпованою, і про це говорили всі. Це була одна з тем, яка звучала і під час Революції гідності. І ми сьогодні за них разом масово голосуємо? Ми… Я не брала участі в цьому голосуванні. Очевидно. Але я себе ідентифікую з освітянською спільнотою і мені соромно за це.

Тому, шановні колеги, саме від нас дуже багато залежить, від того, чи буде імплементований в правильний спосіб цей закон. Чи він привнесе ті цінності, які мають бути. І сьогодні перед нами дилема. Я, наприклад, переконана, що Кабінет Міністрів України, який своєю постановою має затверджувати керівника і заступників керівника Національного агентства повинен висунути жорсткі кваліфікаційні критерії до цього керівництва Національного агентства. Я розумію, що є хвороба росту і певної трансформації, і дуже часто ми повторюємо, що в Грузії тричі обирали Національне агентство, тому що кожен раз отримували подібний склад. Але в нас немає часу з вами на цей такий довгий період зросту. Україна зараз у війні. Всі люди чекають певних змін. І ми, як академічні спільноти маємо показувати приклад, а не консерваторську позицію і бажання зберегти старі схеми.

Друге. Друге – це комунікація. Шановні колеги, я знову буду говорити про цінності. Всі перетворення, які відбулися в нашій країні, вони були заради того, вони відбували в першу чергу, через те що, влада перестала комунікувати з людьми. І сьогодні ми, ті, які відстоювали цінності демократичності, цінності впливу, залучення, цінності впливу думки експертної, громадськості, спільнот. Ми не можемо збудувати свою роботу таким чином, щоб вигулькували документи, які не до кінця обговорені і погоджені. Так, це забирає багато часу і дуже багато зусиль, повірте, я на собі знаю. І я розумію, що інколи складно в такому потоці документів все узгодити.

Але що ми в результаті маєм, якщо десь не допрацювати над цією комунікацією. Наприклад, перелік галузей знань і спеціальностей. Тільки комітет отримав понад 100 звернень, і зараз далі відбувається продовження надходження цих звернень і обговорень. І сьогодні будуть мати слово різні представники, ті, хто обстоюють той перелік, який є, і ті, хто хочуть і говорять про стратегічну важливість окремих галузей і спеціальностей, які випали. Але ми повинні все-таки в цьому діалозі прийти до правильного рішення. І до речі, це завдання національного агентства яке повинне запрацювати з 1 вересня 2015 року.

Отже пропозиція, і вона є в рекомендаціях, слід співставити ще раз старий і новий переліки, чинні до і після 1 вересня 2015 року, з міжнародної стандартної класифікації освіти 2013 року, на яку ішла наша орієнтація і подивитися, яким чином ми маємо його доопрацювати, щоб враховувати і нашу специфіку тих секторів економіки, які в нас розвинуті, тих наукових напрямків, які у нас розвинуті і цього стандартного переліку.

Третє. До цього часу не розроблені ліцензійні умови на підготовку фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра. Я дуже добре пригадую дискусії, які у нас відбулися при прийнятті Закону про вищу освіти, коли ми говорили про перший, другий рівень акредитації, що вони будуть віднесені, якщо не будуть готувати молодшого бакалавра і бакалавра, до системи професійної  бакалавра, до системи професійної освіти. І я відверто хочу вам сказати, я переконана, що багато з тих закладів саме в системі професійної освіти.

І я відверто хочу вам сказати, я переконана, що багато з тих закладів саме в системі професійної освіти можуть отримати нову якість і великий поштовх для розвитку і реалізації, стратегічної реалізації взагалі власної і сектору професійної освіти в цілому. Але для них також закон передбачив можливість і залишитись в системі вищої освіти, якщо вони доведуть свою спроможність. А ми, не розробивши ліцензійні умови, не дозволяємо довести цю спроможність.

І наша пропозиція, і вона є в цій рекомендації, продовжити термін дії їх ліцензій до введення в дію ліцензійних умов на підготовку молодшого бакалавра. Бо їм так: з одного боку, молодшого спеціаліста не продовжують, а молодшого бакалавра теж немає. Тобто так не можна. Ми повинні з ними бути чесними, тому що вони і так знаходяться в стані тривожності. Тому що їх чекають певні зміни.

Четверте. Треба пришвидшити прийняття нових стандартів вищої освіти. Очевидно, що тут дуже багато залежить і від вищих навчальних закладів. Бо деякі вищі навчальні заклади, не чекаючи на нові стандарти, вже сьогодні унормовують навантаження своїх викладачів до 600 годин і працюють над цим. Дехто каже, що без стандартів ми цього робити не будемо. Отже, ми повинні дати однозначну відповідь на це питання, на його запровадження.

А тепер щодо нових стандартів. Шановні колеги, нові стандарти базуються на результатах навчання. В нас таких стандартів ще ніколи не було. І тому ми рекомендуємо, це є окремим пунктом в рекомендації, в обов'язковому порядку розпочати навчання тих людей, які будуть в тих науково-методичних комісіях, що будуть писати стандарти, яким чином писати такі стандарти.

І, до речі, ми з міністром освіти і науки навіть вели про це вже перемовини з іншими країнами, які можуть в цьому допомогти. Але у нас в Україні вже є фахівці, які можуть проводити такі семінари. І це треба зробити якнайшвидшим чином.

П'яте, це фінансова автономія вишів. Я вважаю, що це має бути питання настільки жорстке, і зокрема ми поставимо його на колегії під головуванням Прем’єр-міністра. Тому що ми розуміємо, що, якщо ми не можемо достатньо профінансувати вищі навчальні заклади, то спосіб можливості доцільної оптимально використовувати зароблені кошти – це єдиний спосіб для них розвиватися. Тому це питання дуже на часі і очевидно, що ми будемо над цим працювати.

І, на решті, остання, а може те, що я намагалась провести червоною ниткою через весь свій виступ. Нам потрібна системна інформаційна робота, освітянська спільнота, студентство, батьки, роботодавці – вони часто не розуміють суті нововведень. І вони не стільки лякаються автономії, як вони не розуміють до кінця, механізмів, що з цим робити. Інколи це впадання в крайнощі, яке, звичайно, дуже негативно спостерігається на нашому освітньому ландшафті. Якщо ми забираємо цей обов'язковий блок, так? Скажімо, "Історії України", а за рахунок цього він вихолощуються взагалі як такий, навіть не вводиться в будь-який контекст інших предметів, то це вже виглядає на фоні, на тлі війни, і на тлі того, що людина з вищою освітою повинна бути патріотом своєї країни і історію України можна вивчати абсолютно на іншому рівні у вищому навчальному закладі ніж, наприклад, у школі – це не є дублювання курсу середньої школи. То така поведінка деяких вищих навчальних закладів в умовах автономії, викликає дуже великі запитання.

Тому: роз'яснення, інформаційна робота, рішення з врахуванням позицій експертів, необхідність діалогу з усіма стейкхолдерами. Бо саме в діалозі розроблявся цей закон, ті люди, які пам'ятають як відбувався, як розроблявся закон – це постійний був діалог і напрацювання різних позицій. Цю цінність, базову, закону треба далі … ми не маємо права її зрадити. Тому що заради цього виходили на акції підтримки студенти, за це ламали списи науковці, викладачі, коли минула влада блокувала цей закон.

Тому, вища освіта не має зараз іншого вектору ніж той, який визначений. І зараз питання не про те, куди рухатися, а про те, як рухатися швидше і робити менше помилок. Про це я сьогодні, я сподіваюсь, в нас буде конструктивна розмова.

Я хочу звернути вашу увагу на проект напрацьованого рішення комітету. Ми в цей проект намагалися сконсолідувати ваші пропозиції, але, звичайно, в такий спосіб, щоб вони не суперечили одна одній. І ми просимо у ваших виступах, а регламент буде до 5 хвилин, не більше. Якщо ви зможете вкластися в три, ми будемо вдячні, бо таким чином ви даєте можливість ще комусь виступити. В цьому випадку прошу відноситися до цього проекту рекомендацій, що ви там заперечуєте, а що ви хочете додати. Тоді в нас буде більш конструктивна робота і буде той документ, який потрапить до Кабінету Міністрів, до Президента, до Верховної Ради і до відповідних міністерств. Дякую за вашу увагу!

І я зараз запрошую до слова представників профільних міністерств, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. І я закликаю їх, якщо це можливо, свої виступи скоротити до 5 хвилин. Запрошую заступника директора Департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України Володимира Вікторовича Мартинюка. А, вам не вистачило місця? Будь ласка, прошу сідати тут і ось мікрофон.

 

МАРТИНЮК В.В.Шановна Лілія Михайлівна! Шановні народні депутати України! Прийняття нової редакції Закону України "Про вищу освіту" є вкрай важливим для розвитку системи військової освіти, як для складової загальнодержавної системи освіти. Оскільки цей закон безпосередньо впливає на організацію за здійснення підготовки військових фахівців. Під час опрацювання проекту зазначеного закону, пропозиції Міністерства оборони щодо особливості і організації навчання, виховання та професійної підготовки слухачів курсантів та студентів у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах,  вищих навчальних закладів були в цілому враховані. Новим законом вперше передбачені норми, згідно з якими Міноборони має право встановлювати особливі вимоги до управління вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, діяльності та повноважень чинної ради наших військових навчальних закладів, вимоги до кандидатів та особливий порядок призначення на посади керівників ВВНЗ, начальників факультетів та науково-дослідних працівників вищих військових навчальних закладів та військових начальних підрозділів вищих навчальних закладів, практичної підготовки слухачів та курсантів вищих навчальних закладів, реалізації прав та обов'язків наукових, науково-педагогічних працівників, слухачів, курсантів, адьюнтів і докторантів вищих навчальних закладів.

Разом з тим на завершальному етапі опрацювання проекту закону ряд положень, що стосується особливості підготовки військових фахівців, були вилучені. Це стосується в першу чергу статей Закону стосовно прав та обов'язків тих, хто навчається. 

Так, підпунктом 3 пункту 1 статті 62 закону передбачено право осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, у тому числі курсантів, на здійснення трудової діяльності в позанавчальний час, що не може розповсюджуватися на військовослужбовців.

Підпунктом 13 пункту 1 статті 62 передбачається участь курсантів та слухачів у громадських організаціях, що заборонено військовослужбовцям.

Підпунктом 25 пункту 1 статті 62 передбачається канікулярна відпустка тривалістю не менше ніж 8 календарних тижнів, що не відповідає військовому законодавству і положенню по проходженню служби військовослужбовцями.

Також потребують врегулювання деякі інші статті закону. З метою впровадження Закону України "Про вищу освіту" Міноборною складений план розробки нормативно-правових актів, з метою приведення їх змісту у відповідність до вимог нового закону.

Зазначеним планом визначено більше 10 нормативно-правових актів, які потребують нової редакції або внесення відповідних змін. На цей час більшість документів опрацьовано, а саме, внесені відповідні зміни до Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", приведення статті 11 закону у відповідність до вимог нового Закону про вищу освіту, постанови Кабінету Міністрів від 1 лютого 2012 року номер 48 про затвердження порядку проведення військової підготовки студентів вищих  навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів  запасу стосовно залучення рівня акредитації ВВНЗ, освітньо-кваліфікаційиих рівнів тощо.

Наказ Міністерства оборони  України номер 240  про затвердження  положення про вищі військові навчальні заклади розроблено і відпрацьовано  наказ  Міністерства оборони  України та Міністерства освіти і науки  України від 27 січня 2015 року номер 37/51, яким затверджено інструкцію про порядок заміщення вакантних посад командування керівного складу науково-педагогічних працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах  та  науково-дослідних установах  Збройних сил  України  на конкурсній основі. 

Разом з  тим, відпрацювання запланованих  нормативно-правових актів ускладнюється в зв'язку із затримкою від Міністерства  освіти надання*** відповідних  керівних актів, про які говорилося раніше. Це стосується: вимог до порядку  підготовки молодших бакалаврів (про що ви вже говорили, Ліліє Михайлівно), нових  ліцензійних вимог до провадження освітньої       діяльності, не визначена до цього часу структура, форма  і   порядок  розроблення освітньої, та освітньо-професійних програм. Крім того, з 1 вересня 2015 року передбачається  зменшення навчального навантаження на викладачів з 900 до 600 годин на рік, але при цьому, без збільшення штатної чисельності науково-педагогічних працівників.

Ця  норма закону   не враховує специфіку навчання курсантів та слухачів, які готуються на посади  осіб офіцерського складу. Специфіка  підготовки військових  фахівців обумовлюється великою кількістю групових і практичних  занять, у тому числі і на місцевості, а таких занять програма  підготовки у нас 30-35 відсотків із загального  обсягу, де вивчаються оперативно-тактичні, тактичні, тактико-спеціальні  військові дисципліни.       А також проводяться  заняття   з вивчення устрою, експлуатації та бойового застосування зразків озброєння військової техніки, занять з використанням отруєних речових, радіоактивних  і вибухових речовин, занять зі стрільби бойовими патронами, снарядами, мінами, пусками ракет, керованих… некерованих реактивних снарядів, з метанням   бойових гранат, занять з пошукових робіт, з легководолазної, льотної, штурманської, парашутно-десантної підготовки, під час яких навчальні групи курсантів, студентів поділяються на 2 або 3 навчальні підгрупи. І в кожній повинний бути кваліфікований фахівець з числа науково-педагогічних працівників не тільки для того, щоб навчати, а в першу чергу для того, щоб не допустити порушення заходів безпеки. Тому що порушення заходів безпеки під час роботи на бойовій техніці пов'язане з тяжкими травмами, каліцтвами або ще гірше – загибеллю військовослужбовців. Ми цього не маємо права допустити.

Тому ми змушені на такі заняття залучати науково-педагогічних працівників з інших споріднених кафедр, що звичайно потребує залучення додаткових людей, щоб цього не допустити. З метою недопущення заходів безпеки пропонується Міністерству освіти і науки України врахувати зазначення при опрацюванні нормативів чисельності слухачів, курсантів, студентів, абітурієнтів, докторантів, здобувачів наукового ступеня, кандидатів, слухачів на одну штатну посаду науково-педагогічних працівників, які визначені в Постанові Кабінету Міністрів 1134. При цьому передбачуючи, що зазначені нормативи визначаються Міністерством оборони України за погодження з Міністерством освіти і науки України, що буде сприяти підвищенню якості підготовки військових фахівців.

Запровадження Закону України "Про вищу освіту" є досить складним процесом, оскільки в ньому є багато норм, положень, нових положень структур, яких в Україні в системі військової освіти до цього часу не було. Міністерство оборони України готове приймати активну участь у розробці відповідних нормативно-правових актів разом з Міністерством освіти і науки України, іншими міністерствами в частині, що стосується. Доповідь закінчив, дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

_______________. Колеги, я би хотів, як сказати, висловити свою думку, думку-запитання чи просто думку. На мій погляд, у нас є проблеми із силовими відомствами взагалі в реагуванні на цей Закон "Про вищу освіту". Я до кінця сам не впевнений, що… Наша політика така, що всі навчальні заклади повинні бути в системі Міністерства освіти і науки, тому що ми повинні мати спільні вимоги до всіх. Але дійсно, от у нас іде війна, я розумію, що наші силові відомства – це Міністерство внутрішніх справ, передусім, Міністерство оборони, Служба безпеки –  мають свої вузи. І ці вузи, фактично, стають бойовими одиницями, я це розумію. Тоді давайте може подумаємо, може якийсь інший закон для цих вузів зробити. Тому що, насправді,консерватизм наших силових відомств він дуже великий, фактично немає реагування на цей закон. Стосовно призначення ректорів, тобто як вони призначаються, стосовно інших речей.

Давайте так, або ми реагуємо на цей закон, або не реагуємо. Є і той і той шлях. А так, що ми будемо робити вигляд, що у нас є Закон "Про вищу освіту", який поширюється на Міністерство оборони, але нічого не будемо робити в рамках цього закону, це також не правильно, просто. Тому я думаю, що це серйозне питання, і це не можна одними, скажімо, пояснення і відписками  сказати, що ми не можемо забезпечити навчальний процес тому, що насправді, тому що нічого не хочеться міняти, і люди звикли працювати інакше. Але щоб якість навчального процесу була кращою, то треба дивитися закон також. Щоб ректори були більш успішними, треба також дивитися, як обираються ректори. Це серйозне питання, і мені здається, цю розмову треба продовжувати і узгоджувати наші позиції. Дякую.

 

ЦЕПЕНДА І.Є. Лілія Михайлівна, дозволите, ректор Прикарпатського університету?

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Так, прошу.

 

ЦЕПЕНДА І.Є. Ректор Прикарпатського університету Ігор Цепенда. Сергій Миронович порушив надзвичайно важливу тему, тому що, дійсно, це проблема, яка існує.

І я нещодавно повернувся з Варшави і мав розмову з ректором, комендантом Академії національної оборони Варшави. І призначення ректора Академії національної оборони в прерогативі міністра оборони. Призначення – не вибори, навіть і це країна НАТО. Але говорячи, от сьогодні виступаючи, наш колега, який говорив нам про систему, саме, військових кафедр і всього іншого. Знову ж таки, порушена дуже важлива складова, тому що не кожен університет може відкривати військову кафедру.

І порушували ми питання, саме, з комендантом Академії національної оборони, він каже: "Ми б не дозволили відкривати військову кафедру в кожному університеті по одній причині, і вони праві. Чому? Тому що не будемо створювати враження того, що ми готуємо військових фахівців за два роки. Якщо військові інституції готують командира взводу протягом чотирьох років, ми створюємо враження про те, що ми готуємо командира взводу за два роки. Вони звертають увагу і дуже важливо на те, що має бути прооборонна освіта майбутніх еліт, і тут всі в цій системі кожен університет повинен мати таку кафедру, яка має забезпечувати прооборонну освіту майбутніх еліт. Тому що та війна, яка сьогодні розпочата з Україною, це війна не на рік, це на десятки років. Це система Ізраїлю в системі виховання прооборонних еліт. І блокування, от Міністерство освіти займає дуже добру позицію в тому плані, що вони звертають увагу Міністерство оборони на створення таких кафедр. Але це не має бути військова кафедра, це має бути зовсім інша система в цьому плані, кожний університет повинен мати такі кафедри. Нам не потрібно командирів взводів мотострілкових, нам потрібні психологи, нам потрібні військові перекладачі, нам потрібні фахівці, які будуть близькі до всіх цих систем. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Погоджуюсь цілковито із змістом того, про що ви кажете, але я б не хотіла порушувати все-таки порядок денний, шановні колеги. Я не бачила, хто попросив слово і я думаю, що це для відповіді міністра попросив слово Володимир Вікторович, тому що він мав право на відповідь. У нас в парламенті, якщо б ми не мали теж якогось певного порядку і регламенту, тоді всі в нас вміють дуже красиво виступати. І тому, шановні колеги, я закликаю нас всіх до конструктивної розмови. Зараз є співвиступи заплановані, потім я відкрию можливість для обговорення і тоді ми будемо брати самостійно слово. Будь ласка, зауважую це.

Отже, до виступу, ще раз наголошую, п'ятихвилинного запрошується заступник директора Департаменту кадрового менеджменту освіти та науки Міністерства охорони здоров'я України Олександр Петрович Волосовець.

 

ВОЛОСОВЕЦЬ О.П.  Дякую, шановна Лілія Михайлівна.

Перш за все дякую за можливість галузевому міністерству сказати свою думку щодо Закону про вищу освіту. Почну з того, що ми в цьому законі вперше отримали розуміння і поняття, що таке університетська клініка, університетська лікарня. Вперше в цьому вітчизняна медицина долучилася до світового досвіду і отримала позицію резидентури, те, що нас наближує до післядипломної освіти за і міжнародного досвіду. Ми над цим уже перцюємо. І вперше положення відповідно до закону про університетську клініку ми подали на погодження до Міністерства освіти і науки. Сергій Миронович, шановний, будемо сподіватись, що ви нам його допоможете, як воно з'явилося, дефініція сама, що тепер воно з'явиться в законодавчому, нормотворчому полі, що, безумовно, дозволить покращити підготовку лікарів.

Ну, враховуючи те, що прозвучали дискусійні питання щодо військової підготовки, то я хотів би сказати декілька слів про військово-медичну підготовку. Я теж згоден з попереднім виступаючим, що за два роки військового медика підготувати в край важкою. Думаю, що з цим погодяться і присутні представники вищих медичних навальних закладів і нашого головного освітнього закладу Національного медичного університету. Ще мене теж дуже дивує, Лілія Михайлівна, Сергій Миронович, що в умовах війни ми офіцерів запасу медиків будемо готувати за кошти юридичних і фізичних осіб, це не зовсім зрозуміла позиція. Ми наполягаємо, що, мабуть, все-таки повинно бути в державі державне замовлення, що на підготовку таких фахівців. Нам не важливо кому воно буде належати –  Міністерству оборони чи Міністерству охорони здоров'я, але таких фахівців, безумовно, треба готувати. Щоб не було випадків, коли людина з вищою освітою іде замість того, щоб бути хоча б санінструктором, іде помічником кулеметника і таке інше. Я вважаю, що це нераціональне використання людей, які мають вищу медичну освіту.

Щодо наболілого, по Закону про вищу освіту, над яким ми рік працювали. Ми провели велику конференцію, присвячену імплементації цього закону. Безумовно, потрібні нові стандарти, Лілія Михайлівна, потрібна робота Національного агентства, воно повинно почати працювати і виконувати свої функції в цьому аспекті. Це перше.

Друга позиція, це відносно навчальних планів, які мають вузи, вищі навчальні заклади наші, самим затверджувати і самим визначати. У нас є теж окрема позиція. У всьому світі медик готується відповідно до стандартів Всесвітньої федерації медичної освіти, тому б я роль галузевого міністерства, Міністерства освіти і науки, тут би ну не  відставляв вже так, тому що медик він готується за певними принципами і правилами, і там повна вибірковість дисциплін з боку суб'єкта навчання бути, безумовно, не може.

Думаю, що вискажу думку всіх ректорів,  які присутні тут, користуючись присутністю члена уряду шановного Сергія Мироновича. 65 постанову, яка не тільки ліквідувала і обмежила фінансову автономію наших вищих навчальних закладів, треба змінити. Навіть в цих умовах непростих бюджетної  економії.  Тому що вона не дає можливості вузу розвиватися: не придбаєш ні комп'ютерний клас, ні людину за кордон не направиш. От у нас там дуже гарний пункт: "Горизонт 2020". А спробуйте відправити викладача за кошти вузу в міжнародне зараз відрядження. Та це ж просто неможливо. Це треба проходити погодження з цілою низкою фінансових інстанцій аж до Казначейства. Ну це ж хіба не знущання, якщо ми   говоримо про академічну мобільність наших студентів та викладачів.

Просили ще наші вищі медичні навчальні заклади, ми провели таке опитування, з задоволенням передам їх пропозиції, все-таки визначитися: завідувач кафедрою не  може більше двох строків бути – це під час всього життя  чи під час підряд. Щоб було таке надано нарешті визначення. Щоб ми не прийшли до круговерті "Путін-Медведєв" – "Медведєв-Путін". Потім буде ще 5 років один, потім другий і потім… ну що поміняється.

Абсолютно погоджуюсь з представником Міноборони, 600  годин і заборона нам збільшувати кількість викладачів призвела до того, що ми змушені приймати людей погодиних, сумісників. Для того щоб забезпечити той контингент, який вже навчається. Ми ж його нікуди діти не можемо, це ж держзамовлення і це ті діти, які платять кошти своїх батьків, контрактники. Їм треба всім забезпечити належну якість навіть з 1 вересня 2015 року. А ми збільшувати нічого не можемо, навчальні плани зрізали, збільшили самостійну роботу. Но я думаю, що кожен керівник вищого навчального закладу і освітянин погодиться, за самостійною роботою наших студентів прослідкувати надзвичайно важко. І врахувати її ще більш важко. Ми можемо закривати на це очі, але я думаю, що і Міноборони, і Мінохорони здоров'я та ціла низка міністерств, де грають роль аграрники, практична підготовка – біля ліжка хворого, на землі, вони зрозуміють мене, що от таке суворе обмеження, до якого ми  прийшли  в наших навчальних планах воно навряд чи поліпшить якість практичної підготовки наших майбутніх фахівців. А над законом, безумовно, треба працювати. Закон гарний. Це наша освітня конституція. Він вперше такий з'явився. І я думаю, що ми свої завдання перед галуззю охорони здоров'я і перед галуззю освіти виконаємо. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Петровичу.

До слова запрошую директора департаменту мистецтв та навчальних закладів Міністерства культури України Павла Миколайовича Білаша.

 

БІЛАШ П.М. Шановна Лілія Михайлівна! Шановні народні депутати! Перша за все дозвольте від  імені Міністерства культури сердечно подякувати Комітетові Верховної Ради з питань науки та освіти за ту увагу, яку він приділяє, власне, культурно-мистецькій освіті. І яскравим свідченням цього є рішення, яке було прийняте за результатами спільного засідання двох комітетів. Нещодавно воно відбулося, 18 червня. І було присвячене, власне, особливостям законодавчого врегулювання діяльності вищих навчальних закладів мистецького спрямування.

Хотілося б зазначити, що у разі виконання тих рекомендацій, які виписані в цьому рішенні, виконання державними органами цих рекомендацій, культурно-мистецька освіта органічно увійде в єдиний освітній простір і стане його невід'ємною окремою складовою. Міністерство культури надсилало на адресу Комітету з питань науки і освіти інформаційну довідку про стан імплементації Закону "Про вищу освіту у вищих навчальних закладах" у сфері нашого управління. Я з вашого дозволу не буду зупинятися на  звіті, ви його зможете прочитати. Хочу зупинитися на тих пропозиціях, які ми теж надсилали, але, очевидно, з технічних причин, я їх, ну не знайшов в тих матеріалах, які запропоновані і вони, на жаль, не відображені в проекті рішення.

Їх, власне, 3 ці пропозиції і вони пов'язані, і покликані вирішити ті проблеми, з якими стикаються навчальні заклади, вищі навчальні заклади культурно-мистецькі в процесі імплементації цього закону. Справедливості заради зазначу, що всі ці пропозиції знайшли своє відображення  в цьому рішенні, про яке я щойно сказав, від 18 червня.  І власне Міністерство культури неодноразово про них говорило і озвучувало на різних рівнях. 

Отже, перша пропозиція є така: пропозиція зберегти навчальні заклади культури і мистецтва першого рівня акредитації у системі  вищої освіти шляхом внесення відповідних змін  до, власне в даному випадку Прикінцевих положень Закону про вищу освіту.

Друга пропозиція звучить таким чином: ми пропонуємо  передбачити в законодавстві специфіку підготовки фахівців у галузі культури на всіх рівнях вищої освіти. Зокрема, пропонуємо розглянути і обговорити питання щодо можливості упровадження науково-творчого рівня, який забезпечуватиме  здобуття особами  мистецьких спеціальностей і вченого ступеня, який прирівнювався би до вченого ступеня  доктора філософії. Власне, це питання зможе  бути обговорене і виписане під час засідань  робочої групи, яке мало би бути створене Міністерством освіти, відповідно до попереднього рішення від 18 червня.

І третя пропозиція полягає    у необхідності, на нашу думку,  на законодавчому рівні,  можливості  для вищих навчальних закладів самостійно визначених штатні нормативи,  у межах визначених  їм коштів.  Для вищих начальних закладів мистецького  спрямування – це особливо болюче питання, ми його неодноразово озвучували. Ну і враховуючи  те, що Закон   про вищу освіту, ну сам його дух,  регламентує саме надзвичайно широку автономію вищих навчальних закладів, то нам видається, що це абсолютно слушна пропозиція.

Власне, з вашого дозволу, Ліля Михайлівна, ми готові в робочому порядку з працівниками секретаріату комітету долучитися до опрацювання проекту рішення комітету саме в нашій частині. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. Дякую, Павле Миколайовичу.

Я хочу поінформувати, що в нас було спільне засідання Комітету з питань культури і духовності, і Комітету з питань науки та освіти, і ми до цих всіх рішень прийшли, і будемо над цим працювати. І я закликаю зараз, ми приступаємо до обговорення, всі основні виступи завершені.

І я б просила, шановні колеги, ми готові прийняти тексти ваших виступів, ми будемо публікувати матеріали цього засідання, ведеться стенограма, а крім того, письмові матеріали опублікуємо, і будемо враховувати в рекомендаціях. Намагайтеся все-таки виконувати регламент, щоб не забирати час у тих, хто ще може виступити.

Я до слова запрошую ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президента Спілки ректорів вищих навчальних закладів України Леоніда Васильовича Губерського.

 

ГУБЕРСЬКИЙ Л.В. Дякую, шановна Лілія Михайлівна. Шановний Сергію Мироновичу, шановні народні депутати, шановні колеги! Не повторюючи того, що вже було вже сказано, дозвольте кілька міркувань в межах нашого регламенту. Минув рік від прийняття Верховною Радою України Закону "Про вищу освіту". За цей час відбулося багато подій на освітянській ниві і вже можемо сьогодні зробити певні висновки.

По-перше, закон став поштовхом для освітянської спільноти та широких кіл громадськості до дискусій про зміст і форму освітнього процесу, про реальну та уявну автономію, про якість освіти та перспектив її поліпшення в Україні. Це безумовно позитивний результат. І при розробці нового закону про освіту, цю громадську складову освіти слід якомога суттєво врахувати, щоб прийняття юридичних норм вже лягало на підготовлений ґрунт, коли громадськість розуміє їх зміст.

По-друге, закон розширив автономію університетів, що правда далеко не все тут реалізовано, про що мова йшла насамперед у тій самій фінансовій автономії. Водночас склалося так, що далеко не всі виявилися готовими до такої автономії. Тому варто, мабуть, якомога ширше проводити роз'яснювальну роботу, тренінги та навчання. Можу сказати, що за цей навчальний рік на базі лише нашого університету пройшло понад півсотні міжнародних, загальноукраїнських та регіональних заходів, не кажучи вже про локальні, де обговорювалися питання пов'язані з впровадженням закону, обмінювались досвідом і методиками, слухали закордонних експертів, обговорювали конкретні документи тощо.

Іншого шляху – на мою думку немає. Примусом нині, нікого не загониш, ні до автономії, чи до будь-чого іншого.

По-третє, прийняття закону поставило вимогу створення великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, про них сьогодні мова вже йшла і говорив, шановний, Сергій Миронович і Лілія Михайлівна. Але, на жаль, маємо тут певні затримки: скажімо з постановою уряду про стипендіальне забезпечення відповідно до рейтингової системи, що є вимогою закону. Чи, скажімо, повноцінним положенням про академічну мобільність. У структурі вищих навчальних закладів працюють окрім наукових і науково-педагогічних працівників такі ж і педагогічні працівники, а норми  їх атестації на сьогодні відсутні.

Наприклад, два коледжі та український фізико-математичний ліцей нашого університету не є, на сьогодні, юридичними особами. А тому отримують документи навіть такий, скажу факт, про загальну середню освіту, за оплату. Бо в законодавстві безкоштовна видача атестатів передбачена лише для юридичних осіб, і таких прикладів можна навести не мало.

Я закликаю всіх присутніх, всю нашу освітянську спільноту до напруженої праці, адже зрозуміло, що ні Комітет Верховної Ради, ані наше Міністерство освіти самостійно напрацювати цю нормативну базу не зможуть.

По-четверте. Рік – це занадто малий проміжок, аби отримати суттєві зрушення, але достатній час, водночас, щоб побачити ті слабкі місця, які сьогодні ми маємо.

На нашу думку, всю систему освітянського законодавства потрібно якнайшвидше синхронізувати, адже ті ж працівники коледжів, які нині готують молодших спеціалістів, поки що не розуміють власного місця в структурі освіти, а це призводить до не потрібної соціальної напруги і неадекватних наслідків. Тому від імені Спілки ректорів  хотів би попросити і комітет Верховної Ради наш, і Міністерство освіти і науки сформувати ефективну комунікацію, аби кожна освітянська ланка отримала власне місце в системі української освіти.

І насамкінець. Підсумовуючи, хотів би подякувати всім освітянам, які присутні тут, які не змогли бути на нашому заході, за кропітку почесну працю. Тепер у нас велика робота – вступна кампанія, яка відбуватиметься за новими правилами, і яку потрібно провести так, щоб довіра до української освіти почала відроджуватись і зростати. До цього я закликаю всю нашу університетську спільноту. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я запрошую до слова віце-президента Національної академії наук України Анатолія Глібовича Загороднього.

 

ЗАГОРОДНІЙ А.Г. Вельмишановна Лілія Михайлівна, вельмишановний Сергій Миронович, вельмишановні народні депутати, шановні колеги! Віддаючи належне важливості Закону України "Про вищу освіту" і оцінюючи в цілому позитивну роль для подальшого розвитку освітянської наукової сфери, не можна не сказати про ті проблеми, а, можливо, навіть і загрози для освіти і науки, що виникають в результаті недосконалої та непослідовної імплементації цього закону.

Я буду говорити про те, що турбує Національну академію наук України. Почну з того, що проекти таких надзвичайно важливих документів як порядок підготовки докторів філософії та докторів наук та порядок проведення ліцензійної експертизи були оприлюднені лише в тому первинному вигляді, в якому вони виносилися на громадське обговорення. Про подальші зміни, які вносилися, чи навпаки не вносилися до цих проектів в результаті обговорення, наразі нічого не відомо. Що вже говорити про турбує Національну академію наук України, яка своєчасно підготувала і подала до МОН України свої обґрунтовані пропозиції до кожного з цих проектів, якщо навіть пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та ряд документів не були враховані в повному обсязі. Про це говориться в проекті рішення сьогоднішнього засідання.

Водночас ігнорування деяких з наших пропозицій може стати критичним для самого існування аспірантури в наукових установах, що завдасть непоправної шкоди справі підготовки кадрів вищої кваліфікації. Мова йде зокрема про проект Постанови Кабінету Міністрів, деякі питання ліцензування в сфері вищої освіти, яким, по суті, передбачено, що наукові установи здійснюють  діяльність третього рівня вищої освіти за умови отримання ліцензій на всі складові освітньо-наукової програми аспірантури. Якщо така норма буде прийнята, то це означає,  що повноцінної аспірантури не буде в жодній науковій установі, оскільки утримання навчальної частини, що забезпечує загальноосвітню складову, мається на увазі, зокрема, іноземна  мова та філософія,  є не лише    непосильним навантаженням для наукових установ, що мають невелику кількість аспірантів, але і принципово неможливо, в силу особливостей засад   їхнього фінансування. Інститути і академії  можуть витрачати кошти лише на наукові дослідження та виплату стипендій,  а не на педагогічну діяльність.

Натомість,  академія пропонує дозволити науковим установам вести підготовку за окремими складовими  освітньої частини програми на основі угод з вищими навчальними  закладами, або установами, що мають такі ліцензії.  Такий підхід повністю знімає зазначену проблему  і ніяк не означатиме погіршення    якості підготовки. Більше того, наукові установи   мають змогу забезпечити підготовку, за фаховою  складовою освітньої частини, на найвищому рівні. 

Є і інші зауваження до проекту зазначеної постанови, так само як до  проекту постанови Кабінету Міністрів, деякі питання затвердження рішення рад  про присвоєння вчених звань. Зокрема, на нашу думку,  є зайвою вимога  до  здобувачів вчених звань,  підтверджувати  рівень  знання іноземної мови шляхом  надання міжнародного сертифікату. Така вимога  означає, що знання іноземної мови, отримані під час навчання в аспірантурі, не лише вже сьогодні  вважаються менш  вартісними по відношенню до сертифіката, але й надалі,  нічого не вартуватимуть     Відсутня навіть формальна логіка, тобто: для отримання ступеня  доктора філософії  знань достатньо, а для отримання звання старшого дослідника – недостатньо.  Невже відсутність сертифікату повинна перешкоджати  отриманню звання старшого дослідника науковцю,  що має       вагомі здобутки, тим більше, що отримати такі здобутки без досконалого володіння англійською мовою, сьогодні  неможливо.

Щодо переліку галузей  знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка  здобувачів освіти: пропозиції академії з цього питання, жодним чином не були  враховані.  Більше того, у відповідній постанові  Кабінету Міністрів, яка,  до речі, офіційно  навіть не  була направлена в академію,  йдеться про те,  що здобувачі вищої освіти, що вступили  до вищих навчальних  закладів, до набуття чинності  цією постановою, продовжують здобувати її за вибраними напрямами підготовки. Це прекрасно. А як же бути з здобувачами, що проходять навчання в наукових установах? Де перелік спеціальностей для підготовки докторів філософії та докторів наук? Як виглядатиме номенклатура спеціальностей наукових працівників? І коли такі переліки з'являться? На всі питання прийнята постанова відповідей не дає.

До цього варто додати, що з затвердженого переліку просто випали цілий ряд галузей знань, зокрема таких, що виникли на стиках різних наук і які дуже припасувати до якоїсь з галузей, що потрапили до затвердженого переліку. Наприклад: біохімія, геохімія, фізична хімія та інші. Або ті, які стали важливими відокремленими галузями: механіка, ядерна фізика, фізика високих енергій, тощо. Можна передбачити, що це викличе великі проблеми як при підборі профільних фахівців в спеціалізовані та експертні ради, так і спричинить плутанину при формуванні держзамовлення на підготовку фахівців, створить проблеми при визначенні статусу наукового науковця, оформлення пенсій, тощо.

Національна академія наук України сподівалася, що Кабінет Міністрів принаймні буде дотримуватись чинного законодавства в тій частині, що передбачає офіційне погодження з НАН України проектів нормативних актів Кабінету Міністрів, які стосуються академії, як того вимагає, наприклад, пункт 7 частини першої статті 13 Закону України "Про вищу освіту"  та розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів. Та, напевно, даремно сподівались.

Водночас, ми цінуємо той факт, що на відміну від такого підходу народний депутат Олексій Олексійович Скрипник звернувся до Національної академії наук України з проханням розглянути законопроект про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту", який стосується відтермінування до 1 січня 16 року дії закону в частині роботи аспірантури та докторантури за новими правилами.

Я не знаю, яка подальша доля цього законопроекту, але Національна академія наук його підтримала і вважає таке відтермінування вкрай необхідним і таким, що дасть змогу не призупиняти процес підготовки кадрів, що може стати сумною реальністю.

В цілому Національна академія наук підтримає запропонований проект рішення сьогоднішнього засідання, наші окремі пропозиції до рішення передані до секретаріату. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолію Глібовичу.

Я хочу поінформувати, що ця пропозиція про відтермінування, вона вже ввійшла  в один із законопроектів, який подавався іншими народними депутатами, і цей законопроект вже зареєстрований, ми як би слідкуємо за цим законопроектом. Як тільки буде висновок науково-експертного управління, ми його беремо в роботу в комітет і будемо просувати в раді.

 

ЗАГОРОДНІЙ А.Г. Дуже дякую, це дуже важливо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я запрошую до слова ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, президента Національної академії правових наук України Василя Яковича Тація.

 

ТАЦІЙ В.Я. Шановна президія! Шановні учасники цього зібрання! Я, перш за все, хотів би сказати, що незважаючи на всі складнощі і невдоволення, ми високо цінуємо таку активну, високопатріотичну відповідальну роль комітету на чолі з вами. Я, перш за все, хотів би, Ліля Михайлівна, вам сказати, високу активність і нашого міністра, і, безумовно, активність Міністерства освіти, спільними зусиллями вдалося багато зробити, щоб спасти і витягнути до певного рівня Закон "Про вищу освіту", і сьогодні дійсно величезна робота по імплементації.

І в зв'язку з цим, я хотів би зробити деякі зауваження, які, мабуть, не сподобаються. Але я не можу зрозуміти, чому їх не розуміють? Перш за все, я хотів би сказати, що закон, який не працює, він причиняє більше шкоди, завдає, чим користі, це загальна вікова традиція. Закон "Про вищу освіту", як і багато інших, просто, в значній частині, не працює, такого не може бути.

"Перехідними положеннями" визначений для Кабінету Міністрів був термін для розробки спеціального положення про запровадження тих пільг, які надали нарешті нам стосовно власних коштів. Але положення не прийнято до сьогоднішнього дня, а термін вже давно сплив. Таким чином, з точки зору законодавства, повинен діяти закон і ніхто не може змінити чи заборонити відкривати рахунки, перераховувати кошти і утримувати їх не тільки на казначействі, а й у державній базі.

Друге, ми підготували і роздали всім комітетам, спільно з економічним університетом нашим, економіко-правовий аналіз власних коштів. Я готовий відстоювати на любому рівні, що ніякого відношення ці кошти до державного бюджету не мають. Це кошти вже очищені від податків, це кошти не передаються вузам, зрозумійте це. Вони авансують тільки майбутні наші послуги. Це кошти дітей і батьків. Як можна їх забирати, як ви їм ще не надали ці кошти? Дуже часто трапляється, коли треба повернути терміново, дитина загинула, переїхали, ще якісь. 6-8 місяців не могли повернути гроші, вони лежали на казначейських рахунках, не було…

Але я хотів би сказати, що студенти, яких ми випускаємо, і економісти, мабуть, юристи, інші, вони не дурніші за нас. Вони роблять дуже просто: вони відкривають рахунки  в комерційних банках, за півроку на складних процентах з тим, щоби щомісяця вони перераховували гроші вузу, а вуз міг потім відповідно до законодавства. На цьому вони економлять, майже рік навчання – безкоштовно. Я хочу сказати, що вони в той же час економлять, що хоч в якійсь мірі інфляційні процеси закриває.

Таким чином не держава, ще рік-два, і ця схема буде працювати повністю, і ми не отримаємо ті гроші від держави, які могли. Ну, в той же час, от ваше святе побажання, щоб надати можливість все-таки вузам хоч самостійно шукати, вирішувати фінансові питання, вона не спрацює. І тому я просив би не відбиватися від цієї ідеї.

І я пропоную в зв'язку з цим, що процес ідеї імплементації, зараз буде розроблятись нова редакція Бюджетного кодексу, повернутися і зняти оцю проблему, цей нарив, вибачте, із Закону про Бюджет. Зокрема, я вам зразу скажу, є протиріччя з Законом про освіту, забороняється відкривати власні рахунки в інших державних банках. Скажіть, будь ласка, а як виконати, наприклад, 70 статтю частину четверту, ні, вибачте, частину другу, про відкриття рахунків про створенню сталого фонду ……….. Як його можна? Хто ж перерахує в державний банк дармові гроші, подарунок вузу. А  ми ж… мають багато вузів такі можливості. Це фонд для того, щоб був сталий розвиток. Гарантувати може на 10-ліття наперед від всяких неприємностей. І, дійсно, в світі цей фонд працює досить ефективно.

Наступне, шановні друзі. Я хотів би, щоб ми зняли цю проблему. У мене є ретельні постатейні пропозиції до імплементації закону і цих ідей в Бюджетний кодекс,  я передав їх в повному обсязі.

Тепер наступне. Що стосуєтьсь тендерних закупівель. Ну елементарна проста річ. Пройшов ливень. Розвалило дах. Треба переставити стінки, завезти балки, щось зробити. Вибачте, це капітальний ремонт по всім нормативам. Треба розробити проект. Після цього вони вийдуть за 120 тисяч і 119. Треба провести тендер. Мінімум – 2 місяці. Мінімум – 2 місяці! І дощ і сніг завалить. Що ми робимо?  Що таке сьогодні 120 тисяч обмежили? Ну це ж уже не ті  гроші, що були 20 років назад.

Що таке "тендерні закупівлі"? Я, коли зробив… поставив завдання і наші кримінологи підрахували: за рік (я не знаю в чиї  кармани,  де вони ділись) втрати були і пішли поза бюджетом в межах декількох мільярдів. коли я сказав одному з самих високих керівників, що така ситуація, каже: "Ви помиляєтесь рівно на одиницю", А ми  продовжуємо займатися. Школи, вузи, ПТУ там вся система освіти, медицини – це ж неприпустима річ. Є речі, які треба терміново виконувати. Тому я просив би повернутися.

Що стосується ще  одного питання, враховуючи  обмаль часу. Агенції з якості. Я глибоко переконаний, воно протирічить всій логіці управління державою системи освіти. Просто протирічить. Не може бути незалежна агенція… тобто незалежна від кого? Від держави, від міністерства? Міністерство відповідає за освіту, за порядок в вузах, за стандарти, але воно незалежне. Якщо така незалежність  від всіх буде з урахуванням не тільки  тих кадрових наповнень, яке… про які ви говорили, такого бути не може. Я не проти того, щоб цю агенцію, нехай вона  буде, обирали демократичним шляхом. Але вона або напряму повинна підпорядкована бути Кабінету Міністрів, бо вона буде приймати правові рішення, державно-правові. Як це може, фактично, громадська організація приймати? Тому вона обов'язково повинна бути підпорядкована, безумовно, виконавчій владі, і контролювати її повинен обов'язково міністр чи Міністерство освіти і науки.

Тому я  просив би звернути на це увагу, багато зауважень інших. Я щиро вдячний за те, що при розробці, доопрацюванню Закону "Про освіту" зауваження юридичної громадськості були максимально враховані. Спасибі вам.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Василь Якович.

Ми якраз проголосували вчора в першому читанні законопроект пов'язаний з закупівлями, де збільшуються обсяги по послугах до скільки…? Так, нормативи? По послугах до 200…

 

_______________. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Так, 1 мільйон 200… Ні, по-моєму, 200 тисяч по послугах і 1 мільйон 200 по…

 

_______________. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  1 мільйон 200 по послугах і 200 тисяч по матеріалах.

 

ТАЦІЙ В.Я.  До речі, в старосвітній Європі було таке. Приїжджав керівник вищого навчального закладу, на коняці, з чемоданами, забирав гроші на рік і потім звітував через рік, куди ці гроші пішли, і нічого не було.  Чого ми боїмося, віддати в вузи, де працюють досвідчені люди, нехай вони вирішують ці питання? Контролювати треба… відновити, до речі, інспекції фінансові в Міністерстві освіти і науки як було все життя і закрити цю тему.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую. Гаразд. 

Колеги, рухаємося далі і заохочую вас складатися все-таки в межі регламенту і до слова запрошую першого віце-президента Національної академії педагогічних наук України Володимира Іларіоновича Лугового.

 

ЛУГОВИЙ В.І. Шановні колеги! на мій погляд, щоб імплементація Закону України "Про вищу освіту" була успішною насамперед треба визначитися із ставленням до нього.

Слід перестати сумніватися в його прогресивності і вважати,  що він такий, що відкриває євроінтеграційний шлях, показує приклад, надає концептуальну основу іншому освітньому законодавству, яке зараз розробляється.

Як колишній ректор, дослідник і практик вищої освіти, стверджую, що загалом цей закон високого класу, хоча і має певні недоліки. Чому привертаю увагу до цього? Розроблення законопроектів про освіту і про професійну освіту показує певні настрої ревізії Закону "Про вищу освіту". Ставиться під сумнів доволі агресивна доцільність початкового короткого циклу вищої освіти, що співвіднесений з п'ятим рівнем національної рамки кваліфікації, стверджується непотрібність рівня молодшого бакалавру ринку праці, що є помилковим.

Нагадаю, короткий цикл, запроваджений на Болонському саміті в Бергені у 2005 році, якраз при приєднанні України до цього процесу, і засвідчений підписом української сторони. Для прикладу, у США за коротким циклом, за ступенем ……… готують фахівців 37 відсотків закладів вищої освіти. Знову лунає старе про нове, про науковий рівень вищої освіти, якщо знову посилатися на топ-досвід світу, ті ж США, то найвищий фаховий рівень кваліфікує цей рівень, як ………,  і нам треба перестати сумніватися в цьому.

Так само, не можна здавати позиції щодо запровадження Законом "Про вищу освіту" результатної парадигми і компетентність нового підходу, які створюють основу для реальної системи забезпечення якості. І з метою роз'яснення сутності нової моделі забезпечення якості та відповідних понять, за участю ……… України, видано оновлені національно-освітні ……… "Вища освіта", для сприяння формування освітніх програм на основі компетентнішого підходу здійснено науково-методичне видання "Розроблення освітніх програм", "Методичні рекомендації", підготовлений інформаційно-аналітичний огляд "Розвиток системи і забезпечення якості вищої освіти в Україні". Зазначені видання з-поміж іншого слід використати для опанування нових понять інструментів європейського простору вищої освіти. І в процесі вже такої полеміки, яка тут виникає, скажу, що незалежність Національного агентства і забезпечення якості вищої освіти якраз і передбачає за європейськими мірками незалежність від міністерства, – раз, і від самих закладів вищої освіти, – два. І це ми, в прийнятті рішень, зрозуміло. І ми повинні цього дотримуватись.

Наприклад, стандарти як основа якості мають описуватись в термінах навчальних результатів, тобто вимірюваних компетентностей. Зауважу, що кваліфікаційні рівні також описані в термінах компетентності. І тут слід провести офіційне співставлення національної рамки кваліфікацій – рамки кваліфікацій європейського простору освіти для того, щоб було зрозуміло, хто ми є в європейському цьому просторі.

Невідкладним завданням є також співставлення старих і нових переліків галузей і спеціальностей. І як тут вже зауважувалось, співвіднесення з галузевою міжнародною стандартною класифікацією освіти 2013 року заради тієї ж самої європейської і світової зрозумілості. Тут будуть певні труднощі, оскільки при формуванні нового переліку через певні лобіювання, але собі не на гірше, вірніше, але собі якраз на гірше, концептуальний задум нового Закону "Про освіту" щодо академічної свободи і автономії, був дещо порушений. Як результат, кілька галузей знань таких як мови, навколишнє середовище тощо розчинилися в інших галузях. Натомість виокремлені дублюючі галузі, ряд спеціальностей віднесено до невластивих галузей тощо. Важливо розробити та затвердити порядок формування науково-методичної ради та науково-методичних комісій Міністерства освіти і науки України на основі прозорої та відкритої процедури конкурсного відбору, щоб не наступити на ті самі граблі, на які ми от зараз наступили при формуванні агентства.

Необхідно також забезпечити розроблення методологій методичних рекомендацій щодо розроблення стандартів освітньої діяльності та стандартів вищої освіти на новій основі. І просто ми без цього не запустимо новий закон в його  концептуально і принципово новій основі.

 Принциповим є розроблення Положення про порядок формування реєстру експертів з питань освіти за галузями знань для потреб формування галузевих експертних рад, Національного агентства і  забезпечення якості вищої освіти і науково-методичної ради, науково-методичних комісій міністерства, а також інших видів експертної діяльності в сфері вищої освіти.  Знову тут є небезпека тих самих грабель.

Важливо, зараз це стає очевидним, і кожен каже по-різному, але суть одна і та ж. Важливо підготувати рекомендації щодо підготовки докторів філософії кандидатів наук в аспірантурі вищих навчальних закладів наукових установ в умовах набрання чинності Закону України  "Про вищу освіту" та переліку… нового переліку  ……... і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка ….вищої освіти.

Ну і останнє. Необхідно провести навчання експертів розробників як  стандарті із залученням зарубіжних і вітчизняних фахівців, які мають досвід роботи в системах ……вищої освіти країн Західної Європи та США.

Ну і ………. України готова брати участь в реалізації цих та інших заходів. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Іларіоновичу.

Я ще раз хочу підкреслити, шановні колеги. Якщо ви не можете свій виступ у регламентні рамки вкласти, ми готові потім його все-одно опублікувати і взяти до уваги всі пропозиції. Тому прошу виокремити все-таки найважливіші речі, тому що я відчуваю і бачу цю тривожність, тому що багато людей хоче висловитися.

І я запрошую до слова  головного експерта реанімаційного пакету реформ групи "Освіта" Володимира Євгеновича Бахрушина.

 

БАХРУШИН В.Є. Шановні народні депутати! Шановні колеги!  Я, перш за все, хочу сказати, що я загалом  підтримую цей проект, який нам  надали.  Але в мене теж є декілька  пропозицій. Ну перш за все,  ось шановний Василь Якович вже говорив, що Національне агентство    не має… тобто є сфера відповідальності міністерства і  Національне агентство має якось цим корелювати. Але насправді в законі ми  не маємо сфер відповідальності жодного органу влади.  Тобто це потрібно якось вирішити це питання і сказати, тим більше, що стаття 32 закону говорить про розмежування відповідальності органів влади, засновників і так далі, але далі жодного слова про цю відповідальність немає.

Друге. Це те, що ми маємо якось оцінювати стан освіти загалом і, зокрема, стан якості освіти. І для цього ми повинні мати якусь систему показників за якими ми будемо це оцінювати. Тому варто десь в законі згадати про набір освітніх індикаторів які б якраз були призначені для цієї цілі.

Третє, що я хотів би сказати, це те, що в резолюції правильно згадується стаття 19 Конституції України стосовно держаної інспекції. Але стаття 19 говорить не тільки про повноваження органів влади, але вона говорить також про підстави і спосіб дій і також не тільки про органи влади, а ще і про посадових осіб. Але в Законі про вищу освіту, як в більшості інших наших законів, цього немає, тобто немає не підстав, ні способу дій, ні повноважень посадових осіб. Потім міністерство, Кабінет Міністрів, ухвалюють статути, положення в яких вказують ці повноваження, але ж воно виявляється поза межами правового поля. Тобто мабуть як перше наближення можна просто взяти з цих положень і перенести до закону те, що там вже є.

Ну, є таке дуже болюче питання, мабуть представникам вищих навчальних закладів і міністерства не дуже зручно про це говорити, але, якщо в нас будуть такі механізми розподілу державного замовлення і призначення стипендії які прописані в законі то якісної освіти у нас не буде. Там треба переглядати, треба узгоджувати зі студентами, але так як там прописано це не буде працювати оскільки воно стимулює якраз не якісну освіту. Розпорошити так, щоб всім було порівну, побільше, але стимулює це зовсім не ті речі, які  нам потрібні.

І насамкінець, я думав,  що, мабуть, представники міністерств охорони здоров'я та культури  згадають цю проблеми. Ми встановили науковий рівень "доктор філософії" – науково-освітній рівень. Але в більшості європейських країн є паралельні рівні:  доктор мистецтв, доктор медицини і інші подібні. А  від цього рівня далі в нас іде вимога стосовно захисту дисертацій, наукових  здобутків, рейтингів, цитувань і так далі. Чи потрібно, щоби для  працівників культури, медицини,     ми висували всі ці вимоги? Мабуть, є сенс подумати і додати до цього рівня інші паралельні ступені.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо.

Так, вибачте,  будь ласка, не включила мікрофон. Отже,  дякую за виступ.

І запрошую першого проректора Національного технічного університету  України  "Київський політехнічний інститут"   Юрія  Івановича Якименка.

 

ЯКИМЕНКО Ю.І.  Дякую.

Шановна президія,  шановні колеги! Ну, я, перше,  що хотів би        сказати  щодо  працює, чи не працює закон. Він працює в першу чергу якраз в плані автономії вишів.  От коли говорити, наприклад, про наш університет, на сьогоднішній день, ми розробили весь  пакет документів, який треба, нові навчальні плани, виходячи вже із скорочення дисциплін (25 відсотків), відповідно вибіркових дисциплін. Крім того, свої кроки, ну наприклад:  запровадили систему  внутрішньої акредитації нових спеціалізацій, яку кожна кафедра  повинна захищати для того, щоб отримати цю спеціалізацію, програми подвійних дипломів,  тощо. Звичайно, і я думаю, що це  головне, що відкриває цей     закон – це можливість університетам працювати  самостійно і здійснювати ці права автономії. Але звичайно є і речі, які є абсолютно   важливими, і загальними.

І я хотів, на жаль,  повернутися до питання переліку спеціальностей. Тому що мені здається, що була трошки порушена оця система,   коли в законі чітко сформульовано, що галузь знань – це предметна область знань, це предметна область, яка характеризується… об'єднує групи споріднених спеціальностей за якими здійснюється професійна підготовка, воно не всюди було враховане.

Був… Я навіть не кажу про кількість, що з 154 було зменшено там до 114, а технічних там з 39 вдвічі, до 20 і галузі. Не це має значення. Їх може бути й менше. Але випадати такі галузі, як машинобудування, як, відповідно, технології матеріалів або матеріалооброки, приладобудування. От зараз, коли стало питання, відповідно, таблиці відповідності, то просто цю таблицю не можливо побудувати.

Тому мені здається, що просто тут, дійсно, є певні не доопрацювання, і не кількість вона визначається, визначається, повинна бути система видам академічної діяльності тощо.

Я думаю, оце питання, воно важливе і можемо його виправити. Тому що, взагалі, то крок був зроблений вірний абсолютно і МСКО, і відповідно, і скорочення, але от не все було враховано.

І коли говорити про подальше, відповідно, звичайно, питання акредитації і питання агентства, воно важливе. Тому що АКУ на сьогоднішній день справляється з цими функціями, але воно… весь час дивимося, що це тимчасово, що повинна запрацювати нова система, а вона поки стоїть.

Ну і звичайно, сьогодні от сказав Сергій Миронович, ми вдячні, що сьогодні Кабмін прийме держзамовлення, тому що з 10-го прийом документів, а, відповідно, наші бакалаври вже закінчили і не знають як їм іти далі в магістратуру. Тобто державне замовлення на сьогоднішній день не сформовано, і це, звичайно, треба надалі робити раніше. Я дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Юрію Івановичу, за лаконічність і дотримання регламенту.

І я запрошую до слова члена вченої ради Українського географічного товариства Сергія Петровича Запотоцького.

 

ЗАПОТОЦЬКИЙ С.П. Дякую.

Шановні Лілія Михайлівна, Сергій Миронович! Шановні народні  депутати! Колеги! Всі присутні! Я хотів би торкнутись ще одного такого питання, як питання класифікатора вищої освіти і зокрема, відсутності в ньому географії, як такої, складової частини.

Я розумію, що це часткове питання, але вважаю, тим не менше, воно є досить важливим і актуальним. Важливість його, саме в тому, що географія втрачає всі свої складники. Чому залишилась у новому класифікаторі лише фізична географія, в той же час як економічна, соціальна географія та картографія були втрачені.

В той же час, саме географи, передусім, економіко-географи, картографи вони якраз виступають з обґрунтуванням територіальної цілісності держави, беруть активну участь в інформаційному протистоянні з російською пропагандою. Не варто далеко ходити, в умовах такого собі протистояння, боротьби з нашим сусідом, питання картографії і картографічного забезпечення, мабуть, воно є надто актуальним на сьогодні як і в мирному житті так і, звичайно,  у військовій справі.

Можу назвати такий приклад, що видання, наприклад, серій карт матеріалів під рубрикою "Єдина країна", де … картографії, яскраво доводить відсутність передумов для сепаратизму, в тому числі і проведенні досліджень, які проводили економіко-географи також ці аргументи підтримують.

З тим, щоб прискорити, хотів би сказати, що це сьогодні географія – це цілий ряд фахівців, це потужний напрямок, потужна сфера, яка сьогодні в Україні  включає 26 вузів з географії, 106 – з туризму, цілий ряд, там близько 40 з картографії і землевпорядкування, гідро-метрології – п'ять вузів і таке інше. Це більше як півтисячі фахівців, які займаються відповідними дослідженнями.

В той же час, якщо ми подивимося, що є за кордоном? Або що є сьогодні в світі? До прикладу в світі: географічна освіта в США із 246 вишів, університетська географія присутня у 220 і, відповідно, перелік авторитетних, в тому числі там університети Кларка, Каліфорнійський і інші.

В Німеччині з 50, в 50  містах є 60 географічних інститутів і відділень. І, відповідно, напрямки чим займаються: до прикладу – це підрозділи геоморфології, географії ґрунтів четвертинного періоду, крематології, ландшафтної екології, біогеографії, економічної географії, культурно-соціальної, прикладної географії територіального планування, гео-інформатики, те, що сьогодні стоїть досить гостро в усьому світі, …. або те, що наша картографія вона чомусь випадає?

У Франції, у 50 вишах поширена бакалаврська програма географії облаштування території, можна продовжити цей перелік і по наших ближчих сусідах: по Польщі, по інших. Але, загалом можна говорити, що географія формується як національна система університетської освіти сьогодні в багатьох країнах світу.        

Якщо взяти класифікатор  ………, то класифікатор 2011 має відповідно географію на рівні параграфу 3.1, де є географія, за виключенням фізичної географії, і потім відповідно в параграфі 44 "Фізичні науки" там є "Фізична географія" і інші науки про землю. Тому, звичайно, що ця річ досить важлива, актуальна.

Від себе хотів би додати, що, наприклад, сьогодні 90 відсотків інформації, яку ми сьогодні отримуємо на телебаченні, радіо, в пресі, Інтернеті це географічна інформація, це територіальна інформація. І тому питання все-таки територіальної цілісності, територіальної безпеки, воно сьогодні є актуальним, гострим і вимагає все-таки повернення даної галузі знань. Більше того, навіть на сьогодні, що актуально, в горизонті 2020 три проекти – це складові проекти, саме географічні дослідження. Тобто вони переплітаються сьогодні із європейськими, із світовими дослідженнями, в нас вони, звичайно, чомусь випадають.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу завершувати.

 

ЗАПОТОЦЬКИЙ С.П. Відтак, прохання включити дані. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Колеги, я хочу запросити зараз до слова завідуючого Відділом лідерства та інституційного розвитку вищої освіти Інституту вищої  освіти Національної академії педагогічних наук Сергія Володимировича Курбатова, який обраний до складу національного агентства "Забезпечення якості вищої освіти", будь ласка.

 

КУРБАТОВ С.В. Дякую за можливість поділитися своїми думками. Я, звичайно, буду говорити про Національне агентство з підвищення якості вищої освіти. У моєму розумінні, з його появою у правовому і освітньому полі України відбувається диверсифікація влади. Знову ж таки, згадуючи Оккаму, ми пам'ятаємо, що не потрібно помножувати сутності без потреби. Чому в даному випадку ці сущності все ж таки варто помножити? Остільки оскільки там спадщина, яку несе освітня система, ті дискурси влади, які склалася, де-факто, починаючи з радянських часів і пройшли до нас крізь оцей пострадянський період, вони повинні бути зміненими і якраз оця диверсифікація влади, як на мене, може сприяти цьому. Знову ж таки питання, яке постало, незалежність агентства.

Чи може бути національне агентство незалежним? Я б сказав, що незалежність у даному випадку, в моєму розумінні, це незалежність від того негативу минулого, тих практик корупційних і інших, які де-факто склалися і які де-факто створюють певний статус-кво у нашій освітній сфері. Тобто, якщо ми суперечимо Оккаму і створюємо нову інституцію і диверсифікуємо це владне поле, нам потрібно створювати щось нове. Знову таки винаходити велосипеда –  це досить така стратегія, яка мабуть не варта особливої уваги. Як на мене, оптимальний шлях тут якраз імплементація, розумна імплементація, продумана імплементація західного європейського світового досвіду у галузі оцінювання освіти. 

І у цьому зв'язку мені здається, що саме інтернаціоналізаційний вимір діяльності  Національного агентства з підвищення якості вищої освіти може бути тією панацеєю яка дозволить нам не примножити сутність, не створити певний новий симулятор владних відносин, який де-факто несе усталені практики, а диверсифікувати те поле і тим самим сприяти інтеграції української системи університетської освіти у європейський освітній простір. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Шановні колеги, мене, звичайно, вражає гендерний дисбаланс у нас у виступах. Мені підготували цей порядок виступів, але я відчуваю, що пора все-таки надавати слово представникам різних статей. І тим більше, що якщо ми подивимося на склад нашої освіти, то основним ядром робочим у системі освіти це є все-таки жінки. Але не тільки тому, а тому, що є також кілька дуже важливих питань, які зараз в своїх виступах підніме голова підкомісії з видавничої справи та редагування науково-методичної комісії журналістики та інформації Міністерства освіти і науки України Зелінська Надія Віталіївна.

 

ЗЕЛІНСЬКА Н.В.  Дякую.

Шановні народні депутати! Шановні присутні! Я представляю тут не просто комісію з журналістики та інформації, але і спеціальність, одну з тих ображених, загублених у новому переліку спеціальностей. Річ в тім, що наша комісія з великим здивуванням побачила, що з 3-х спеціальностей, які складали журналістику та інформацію, ми всохли до однієї. І створилася певним чином логічна, алогічна колізія, тому що тепер галузь поглинається однією спеціальністю. Я думаю, що така ситуація склалась не у одного тут присутнього.

Але я зупинюся зараз на тій спеціальності, яка болить мені найбільше. Це спеціальність "Видавнича справа та редагування". Річ в тім, що новий закон орієнтує нас на європейський вектор розвитку і на європейське переформатування освітнього простору. Я хочу сказати, що, по-перше, не існує єдиної системи європейської освіти. А ті системи, що сформувалися в окремих країнах, зовсім не заперечують, а навпаки, активно схвалюють видавничу спеціальність, publishing, в різних її модифікаціях і спеціалізаціях. Я можу наводити десятки, і в мене є тут перелік тих закладів, які готують фахівців з видавничої справи.

Хочу акцентувати окремо тільки найдавніший і найвідоміший центр підготовки видавничих кадрів. Це Oxford Brookes University, який на різних рівнях від бакалавра до магістра готує фахівців для видавничої галузі. І до слова, саме цей університет на початку ще 2000-х років був одним з європейських партнерів двох українських вишів: Києво-Могилянської академії та Української академії друкарства, яку я тут представляю, в проекті "Розвиток людського ресурсу для видавничої галузі в Україні" за програмою Темпус…. Британці читали лекції, запропонували свої навчальні матеріали і наукову літературу. Я не знаю, як і чи скористалися "могилянці" цим досвідом, чи це для них були просто ритуальні візити. Але зокрема Українська академія друкарства дуже і дуже з цього скористалася. Тому що ми відкрили нову кафедру, ми створили нові курси, ми підготували цілу низку навчальних видань. І хочу зауважити, що такий методичний трансфер став можливим тільки завдяки тому, що у нас були   близькі концептуальні підходи  як до формування фаху, так і  до моделей професійного вишколу.   

Але, навіть якщо би, згадані європейські системи  і не мали  такої спеціальності  як "видавнича справа та редагування",  в  Україні, вона би повинна була залишитися.   Виходимо з цього,  що в Україні професійна підготовка редакторів-видавців ведеться з 1946 року: початково силами  Української академії друкарства,  потім Видавничо-поліграфічного інституту Київської політехніки, потім прилучився Київський  національний університет,  а зараз цю спеціальність  опановують в майже 30 вишах   України.  Це спеціальність, яка користується величезним  авторитетом і, зокрема, демонструє дуже     високі конкурси. Зокрема,   у нас минулого  року конкурс становив 23 особи  на одне місце. Я думаю, це говорить  багато про що.

В більшості вишів сформувалися дуже потужні   викладацькі колективи і наукові школи.  До трьох корифеїв я можу додати і Дніпропетровський, і Одеський університет,  і Луганський, і Черкаський і  багато інших. Ну, а з огляду на гігантські    надбання у галузі…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Надіє Віталіївно, прошу завершувати.

 

ЗЕЛІНСЬКА Н.В.  …і на потреби галузі.

На жаль, при формуванні нового переліку, галузь ніхто не  спитав.

Хочу сказати колегам, що станом на 1 січня 2015 року, до Держреєстру внесено 5 тисяч 677 суб'єктів       видавничої справи. Їхні професійні інтереси представляє Асоціація українських видавців та  книгорозповсюджувачів.  В мене є лист-підтримка від президента цієї асоціації…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Надіє Віталіївно, прошу завершувати!

 

ЗЕЛІНСЬКА Н.В. Ну, якщо не спитавши роботодавців, на сьогодні намагаються позбавити галузь кадрового ресурсі,  то це напевно, дуже сумна ситуація.

І буквально ще три слова. Третій момент, на який нас орієнтує реформа в освіті – це зближення освіти з наукою.

Якщо ми, дійсно, хочемо  реформувати освіту, то давайте не скорочувати, а максимально наближати її до наукових галузей. В Україні з 2007 року існує галузь "Соціальні комунікації". І в цю галузь входять і журналісти (категорія і практика журналістики), і видавнича справа та редагування. То не простіше би було назвати, просто назвати освітній… освітню галузь так, як  називається галузь науки і залишити ті  наукові спеціальності, які  її формують. Я думаю, що і  форуми видавців України  і велелюдний  "Книжковий арсенал" минулорічний, який   був зауважений навіть  нашим істеблішментом, зайве підтвердження тому, що книжка має  право на існування, і ця галузь, яка її забезпечує, має розвиватися.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Надія Віталіївна, дякую. 

Шановні колеги! Шановні колеги, я розумію, що ми вже втомилися, але  ми плануємо  працювати до 6 години.  І я розумію, що мабуть тут немає жодної некрасномовної людини, тому що ми працюємо у сфері освіти, і кожен з нас може доволі красномовно висловлюватися і дуже і дуже довго. Суть полягає в тому, що наше завдання – викристалізувати   основні проблеми до 5 хвилин. Вибачте,  що я настійливо це повторюю, але мені прикро, що я  зараз повинна ставити себе перед вибором: кому надати слово. Тому що хтось не дотримується  регламенту. Пробачте, що так гостро, але я мушу стояти на  захисті більшості. Прошу дотримуватися регламенту. Я буду вставати і переривати тих,  хто виступає. Тому що  в кожного є повідомлення. Якщо ви хочете аргументувати свою думку, ви маєте можливість подати письмово матеріали, а також, якщо у вас така кричуща проблема, звернутися і в Міністерство освіти, в Кабінет Міністрів і до комітету. Ми основу ідею здатні тут почути і до 5 хвилин.

Я запрошую до слова  Володимира Степановича  Пономаренка, ректора Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця.

 

ПОНОМАРЕНКО В.С. Шановні Лілія Михайлівна! Шановні президія, колеги! Дві тези.

Перша теза така. Поки ми не виведемо наші кошти з  бюджетних… з бюджету ніякі постанови Кабміну нам нічого не допоможуть. Чому? Тому що ці  кошти будуть  залишатися бюджетними, навіть якщо  ми будемо їх проводити через банки – чи це державні, чи не державні банки. А звітність і облік бюджетних коштів покладена на казначейство. І ми будемо носити з вами  платіжки в цей банк, паралельно будемо носити в казначейство, інакше не може бути.

І більш того, вони ж залишаються бюджетними, і таким чином всі обмеження, всі обмеження, які існують на використання бюджетних коштів, вони будуть зберігатись. Це перше. До речі, там пропозиції ми робили разом з Василем Яковичем, і вони пішли вже у вас.

І друге. В нашому законі новому, він революційний, дійсно, так треба революційні примати рішення, які забезпечують його і в тому числі стосовно Бюджетного кодексу. Далі. Там дуже здорово прописано, як ми маємо використовувати досвід і фах іноземних фахівців. Але хтось спіткався з цим?  Ми легальна не можемо зараз використовувати до тих пір, поки не внесемо в славнозвісну постанову Кабміну 567 і наказ Міністерства закордонних справ, номер 196. Тут у нашому рішенні цього немає. Може й є там далі в тих постановах, які ви казали, що там може на розгляді. Я прошу включити. Все. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякуємо, Володимире Степановичу за лаконічність.

Прошу.

 

_______________. Одне слово тільки хочу додати.

Шановні колеги! У нас є дійсно, великі оці проблеми з коштами нашими, це прив'язано до цілої філософії нашої економіки з радянських часів, що це досі називається бюджетними коштами. Але все одно нам треба діяти крок за кроком. Тому я хочу закликати вас підтримуючи слова Василя Яковича Тосія, треба уже відкривати рахунки в банках, уже відкривати, хто їх не відкрив. І за липень місяць все одно ми продавимо цю постанову, і буде цей порядок. Тобто треба з чогось починати все одно. А починати з того, що ті вузи, які хочуть, звичайно, які хочуть, щоб вони уже в цьому навчальному році прийняли кошти від контрактників на свої власні рахунки в банках, і щоб вони самі планували свої витрати – в цьому головна ідея. Тобто, давайте від мало до великого будемо рухатися. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Запрошую до слова представника приватної освіти, проректора з наукової роботи Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" Віктора Івановича Олефіра.

Немає Віктора Івановича? Можливо він вийшов і повернеться, бо він був, так? Він присутній був?

 

_______________. Може він ігнорує нас?

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Добре, колеги, рухаємося далі.

Запрошую до слова Ігоря Михайловича Пилатюка, ректора Львівської національної музичної академії імені Лисенка.

 

ПИЛАТЮК І.М. Дякую.

Шановні пані та панове! Ми маємо закон і очевидно, що закон новітній, потужний і потрібний, і на часі цей закон. Проте: слухаючи уважно всіх виступаючих я з кожним міг би погодитися, починаючи від юридичного, закінчуючи матеріальним забезпеченням і про автономію навчальних закладів, і про державні закупівлі. Проте я хочу зупинитись на деяких проблемах саме мистецької освіти – вони є очевидні. В законі дуже рідко саме враховується специфіка мистецької освіти, а специфіка така, що у нас індивідуальна форма навчання – індивідуальна. Один викладач – один студент. Два викладачі – один студент, цілий оркестр симфонічний і один студент – це дуже рідко враховується. Тому у нас так не впорядковані і штатні розписи, і так звана в процентному відношенні, співвідношення викладач – студенти, тому що діє загальна така формула: загально-статистичний вищий навчальний заклад.

Наступне. Я мушу про це сказати, хоч знаю, що вже 18 червня було про це умовлено. Присвоєння вчених звань,  якщо  залишиться в такому розрізі, якими вони є зараз, то через 4 роки у нас не буде ні професора, ні доцента - це однозначно. Якщо говорити коротко, то ні Моцарт, ні Бетховен ніколи би не стали професорами, тому що  вони не писали наукових праць. Значно важливіше написати про те як потрібно писати симфонію, чим саму симфонію – це є нонсенс, шановні друзі.

І коротко про незалежне опитування. Європа  вже зараз,  давним-давно, відмовилася в мистецьких закладах  від незалежного опитування, тому що це зупиняє…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  ЗНО?

 

ПИЛАТЮК І.М.  ЗНО. Перепрошую, ЗНО. Тому що це зупиняє навчальний  і творчий процес. А якщо істина посередині, то потрібно дати  можливість, один раз здавши   ЗНО, більше до нього не повертатись. Тому що от ті люди, які вже є практиками, вони не можуть повернутись ще раз до вихідних позицій.

Дякую. В мене все.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. 

Колеги, запрошую до слова голову науково-методичної комісії "Автоматика та управління" Міністерства освіти і науки  України Сергія Федоровича Теленика.

 

ТЕЛЕНИК С.Ф. Дякую, Лілія Михайлівна.

Шановні присутні,  я хотів би поставити декілька питань просто нашому міністру Сергію Мироновичу Квіту, тому що я його чув на  Майдані, не один раз він виступав там. І коли він зараз очолює міністерство, то виникає декілька запитань до нього.

Перше запитання таке. От зараз ми знову пишемо запити на науково-технічні розробки і знову в цих запитах звучать одні і ті ж самі речі – це кількість статей, які опубліковані, особливо … статті. Так. І зовсім не відчувається дух колективу, що він може зробити з точки зору його розробок, тобто скільки він  заробив сам грошей, за рахунок цих розробок, у бізнесу. Оце перше запитання.

Друге запитання. Отут говорили люди вже про проблеми мистецтва. У нас в галузі ІТ теж виникають такі проблеми: ми хотіли б для надання якісної освіти студентам, готувати команди студентські, скажемо так робочі групи із вивчення технологій інформаційних, між курсові, тобто першого, другого, третього, четвертого курсу, щоб  студенти могли, скажемо так, вивчати різні ролі. Коли нам буде надана така можливість, щоб ми могли це робити.

Ну і третє. Таке питання чисто філософське  уже. Як можна говорити про  фінансову незалежність ВНЗ, якщо вони фінансуються державою? Я був у Гарварді, в Массачусетсі, там вузи заробляють за рахунок технологій, і вони, дійсно, фінансово незалежні.  У нас ми говоримо про фінансову незалежність вузів, які власне кошти свої не заробляють, а  якщо заробляють ці кошти, то вони, як відомо, в Казначействі. Я як завідуючий кафедрою я нічого не можу зробити, щоб швидко щось закупити ля  навчального процесу, оскільки мені треба подавати одну заявку в деканат декану, потім деканат подає в ректорат заявку, потім вона доходить до Казначейства, звідти повертається. І це робиться в циклі разів 5-6. І коли мені потрібний комп'ютер, я вже купляють його не того покоління, який він буде, а той, який мені продадуть. Причому в 2-3 рази дорожчий, ніж я  міг би це купити в магазині за свої кошти. Це тільки декілька запитань. У мене їх набагато більше, але користуючись порадою Лілії Михайлівни, я от на цьому припиняю. Але всі ці заявки, всі ці питання я передам вам в офіційному порядку. І чекаю на них відповіді.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  що ви покористувалися моєю порадою  до 5 хвилин зменшити свій виступ.

 

ТЕЛЕНИК С.Ф. Лілія Михайлівна, я тільки… вибачте,  я не говорив про свої насущні проблеми з точки зору спеціальності своєї. Це виключно тільки для того, щоб підтримати всіх колег. Про своє я скажу потім особисто.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сергій Миронович, ви зараз будете чи  пізніше відповісте?

 

КВІТ С.М.  Ну, справа в тому, що, колего, ми живемо в якихось наших реаліях, а ви ніби здивувалися, що де ви опинилися. Ви ж не приїхали, я думаю, ну в цьому   році чи в минулому році в Україну. Тобто ми живемо в тих реаліях, які ми  намагаємося змінити. Звичайно, Казначейство – це сталінська… сталінський анахронізм, але ми маємо Казначейство зараз і при чому ми маємо  стан війни, і треба рахуватися з тим… з тими реаліями, які ми маємо.  Про ті кроки, які ми робимо для того, щоб була фінансова незалежність  університетів, ми постійно про це говоримо, і сьогодні була мова, тому я тут не буду… я не буду продовжувати. Єдине, що я повністю з вами не згоден на рахунок фінансової незалежності, яка має… яка нібито має існувати за рахунок продажу технологій. Це неправильно, тому що у нас є  фундаментальна наука, без якої не можна обійтися, так. Гітлера наводять в приклад, коли він в 43-му році сказав, що буде фінансувати тільки ті дослідження, результат яких може бути через 4 місяці максимум. І тому він не прийшов до атомної бомби, слава Богу. Тобто фундаментальні дослідження вони не приносять ніяких коштів, але вони також є запорукою, як сказати, такої інтелектуальної і наукової стабільності, і солідності навчального закладу.

І так само в західних університетах, я вас запевняю, що не за рахунок продажу технологій є фінансова незалежність університетів. Значна частина бюджету університетів, наприклад, найбільший американський університет це ……….., іде за рахунок спорту і випускників. І все. Навіть не ………. Тому ми не можемо проводити паралелі з нашою реальністю і сучасною американською реальністю. Як мінімум у нас на дорозі стоїть ще феномен, скажімо, європейських країн, там, де держава патронує традиційно університети. І попри легенди, наприклад, про Британію, що там студенти платять, вони не платять, вони позичають державі, це зовсім інше і віддають тоді, коли їхня зарплата потім протягом життя є належною.

Тому я думаю, що нам ближче стандарти такої соціальної забезпеченості Європейського Союзу, країн Європейського Союзу. Поруч з тим американська ліберальність, скажімо, і зв'язок з ринком праці, і можливість, скажімо, співпраці з індустрією, вони також можуть бути хорошими зразками. Але це дуже комплексна проблема, це дійсно це проблема яка у нас економіка була, яка у нас зараз є і яку ми хочемо мати. Це не ті питання які ми можемо вирішити законом або скажімо силами Міністерства освіти і науки, на жаль.

Тому я закликаю до того заради чого ми сьогодні зібралися. Все треба робити спільними зусиллями. І є дуже конкретні речі. От, наприклад, те, що каже Василь Михайлович, чи ми почули, що були підготовлені уже протягом багатьох років оці висновки юридичні, що кошти спецфонду не є бюджетними коштами, от цим треба займатися. Кожний наш депутат з яким ми працюємо повинен це мати і ми таким чином повинні іти, треба лобіювати ці речі, крок за кроком. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

До мене надійшла, на жаль, безіменна записка. "Пані Гриневич!" –  я далі цитую –  "Люба аґенція не може бути незалежною. Є брат, сват, тощо. Тому чим менше різних органів, тим менше корупції. І потрібно залучати студентів".

Шановні колеги, от чи  менше органів, ми вже це пройшли. Тому що коли Міністерство освіти і науки мало функції поточного контролю, регуляторні усі функції, будь-які функції, пов'язані з виділенням фінансування, і саме цьому був присвячений наш закон, щоб диверсифікувати ці функції. Інша річ, що ми ще цього не змогли зробити.

І я переконана, після того… Мені нагадує ця записка, ці крики, коли ми запроваджували ЗНО. Що неможливо ЗНО запровадити в Україні, бо є брат, сват і тощо.

Чому я так наполягаю на прозорості роботи національного агентства. І чому з таким болем говорила вам про це в свому виступі. Щоб не дискредитувати ті нормальні механізми, які ми можемо, насправді, запровадити.

І я зараз, запрошую, власне, до слова президента Української асоціації студентського самоврядування, який обраний до складу Нацагентства забезпечення якості вищої освіти Микиту Андрєєва.

 

АНДРЄЄВ М.  Дякую за надане слово.

Шановні  учасники розширеного засідання! Рік вже минув з прийняття Закону України "Про вищу освіту". Багато вже зроблено, але ще більше потрібно зробити.

Зокрема, хотів би повідомити про стан реалізації тих прав органів студентського самоврядування, які були надані статтею 40 органам студентського самоврядування.

Зокрема, ми, знаєте, багато спілкуємося зі студентами, зі студентськими лідерами і  на жаль, нам говорять про те, що, наприклад, такі речі, як вибіркові дисципліни, вони не впроваджені і не імплементовані. Такі речі, як фінансування органів студентського самоврядування, які були не тільки навіть в цьому законі, а й в минулому, в багатьох університетах навіть, в більшості, це не впроваджено.

Ректори кажуть, та адміністрації, що немає механізму. А який механізм потрібен, якщо це пряма норма закону? Тому з цим є, безперечно, проблеми.

Новацією цього закону стало і те, що студенти були залучені до виборів керівників в вищих навчальних закладах. І знаєте, не дивлячись на скептицизм деяких представників освітянської спільноти, студенти справились з цією задачею. І там, де студенти обирали своїх представників, які в подальшому  голосували за ректорів, там процес виборів був налагоджений на високому рівні.

Окремо проблема була в тих вищих навчальних закладах, там де у виборах ректорів поняття органів студентського самоврядування підмінялись профспілками. І ця проблема підміни понять вона не нова, але з цим треба боротися.

Хочемо подякувати тим представникам і взагалі Міністерству освіти і науки за те, що була скасоване обов'язкове відпрацювання, бо ця норма, дійсно,  є прототипом, такого собі, рабства. І зараз цього немає, і дуже за це вам вдячні, але сподіваємося на те, що таке саме відпрацювання і в медичних вищих навчальних закладах буде скасовано, бо багато студентів медиків до нас з цим звертаються.

Також хочемо подякувати за те, що було обмеження по вартості виготовлення дипломів. Бо були вищі навчальні заклади в яких в минулих роках стягували зі студентів і по 200 гривень, і по 300. І тепер, це обмеження, яке зараз є 34 гривні вже студенти телефонують і кажуть, що дійсно, тобто зміни в цьому напрямі є. Тому за це дякуємо.

І окремо хочу сказати вже не як президент української асоціації студсамоврядування, а як член Національного агентства забезпечення якості вищої освіти багато вже було сказано сьогодні, студенти були обрані, в принципі, за всіма демократичними нормами, ми прописували процедури зрозумілі.  Були обрані два представника української асоціації студентського самоврядування, що ще раз доводить, що наша асоціаціє є репрезентативною студентською. Але, дійсно, є питання по іншим стейкхолдерам, і, на жаль, ті слова, які говорила пані Лілія Михайлівна, що суспільство освітянське ще не готове до таких реформ, на жаль, це правда.

І ми би рекомендували, і хотіли би, щоб або Кабінет Міністрів України своєю постановою, або внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" були конкретизовані процедури виборів цих представників різними стейкхолдерами. І, щоб не було такої ситуації, що, знаєте, ми змінюємо суспільство, створюємо новий орган, а люди туди заходять із старою системи, які крали і воровали.

Окремо хочемо сказати, що студенти вже давно, зокрема, представники нашої асоціації залучаються до акредиційної експертизи в рамках європейського пулу студентського забезпечення якості вищої освіти. На жаль, в Україні нас не сприймають як експертів, і деякі чиновники, тобто наші представники входять до акредиційної комісії України, до Міжгалузевої експертної ради. До акредитаційних експертиз ми не входимо. І виявляється такий абсурд, що наші представники, тобто їздять в акредаційних експертизах по Європі Student Union, а в Україні не визнаються експертами.  Тому є пропозиція цю ситуацію змінити. Зокрема, щоб…

Ну, я буду намагатися вкластися, намагався вкластись в регламент. Дякую за увагу. І прошу врахувати ці пропозиції які були надані. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за цей виступ.

І запрошую до слова від профспілок заступника голови профспілки працівників освіти і науки України Володимира Федоровича Цвиха.

 

ЦВИХ В.Ф.  Шановні колеги! Закон  є норма і його треба виконувати і впроваджувати. Однак ми, на нашу думку в нашому законі, який він не є революційний і як його називають найкращими епітетами, в законі відсутній головний принцип законотворчості, тільки так і ніяк інакше. Багато двозначності, йому притаманна розмитість, неконкретність і неможливість часом застосування на практиці наведених в ньому норм і визначень.

Зупинюсь на деяких соціальних статтях які найважливіші для нас як для організації.

Перше, це 56 стаття, робочий час, навантаження і так далі. В рекомендаціях прописується, що потрібно суттєво зменшити навантаження, кількість лабораторних  занять, оптимізувати навчальні плани і збільшити обсяг самостійної роботи студентів. Я особисто дуже, як викладач, скептично і критично ставлюсь до цих 600 годин, звідки вони взялися просто невідомо, боюсь, що це ще буде більше ніж було 900. 

А стосовно самостійної роботи студентів. Я підтримую ті думки які були, що студенти у нас не дуже прагнуть до самостійної роботи, але ще давайте візьмемо, а є біологи, хіміки, фізики, де лабораторні заняття і обов'язково з викладачем, бо там і техніка безпеки, і охорона праці. Там самостійна робота не зовсім. А де співвідношення, шановні колеги, студент-викладач? Чи ми, що, відмовляємося від цього принципу?

Далі, перелік видів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи для викладачів, і інших категорій. Мусить бути встановлено і передбачено законом центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Це не розроблено, бо не може бути перелік видів навчальної чи методичної роботи один в одному університеті, а інший в іншому. Повинен бути якийсь стандарт.

І стаття 62, права осіб, які навчаються, тобто про студентів. Сьогодні це вже звучало, але тільки 2 пункти цієї статті. Розмір економічної, соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати ..….. Кабінету Міністрів України, – немає. Ми заграємо зі студентами, а права порушуємо дуже сильно їх.

Далі, здобувачі вищої освіти за денною формою навчання мають право на пільговий проїзд у транспорті в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, – не розроблено. І студентів це дуже і дуже хвилює.

І останнє, вибори ректорів. Я розумію, що обирати, коли ректора обирають загальні,.. весь колектив, де 400, 500, 600 осіб. А як бути нам? 5 тисяч, із них 15 відсотків студентів. 26 тисяч студентів будуть обирати певну кількість студентів, відсотків 15 від кількості суб'єктів виборів. Скажіть, будь ласка, прийдуть 26 тисяч, проголосують? Ніколи не візьмуть участь в голосуванні. Це серйозна проблема, дуже серйозна.

Ми вже опрацювали новий статут. І серйозно готуємося зараз до виборів ректора. Передбачаємо всі можливі негаразди. І дуже добре працюємо з Цивільним кодексом, щоби не було суперечності в Цивільному кодексі. І потім ніхто не зміг опротестувати результати виборів. Все, дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую за виступ, дотримання регламенту.

І я запрошую до слова менеджера з аналітичної роботи Національного Еразмус+офісу в Україні Жанну Василівну Таланову.

 

ТАЛАНОВА Ж.В. Хочеться коротке резюме сказати, звісно. Я не стримаюсь, скажу.

Переважна більшість тих, хто виступав, таке враження, що вони просто не готові до імплементації цього закону, не готові до європейської інтеграції, не готової до інтеграції в європейський простір  вищої освіти, до автономії і таке інше.

Якраз наш офіс, крім того, що ми координуємо  міжнародні проекти в межах освітньої програми Європейського Союзу, і ці міжнародні проекти мають реалізовувати через інструменти, які є такими: національна рамка кваліфікації, Diploma Supplement . тобто додаток до диплому європейського зразка; це система забезпечення якості, про що ми згадували, на принципах автономії, студентоцентризму,  інтеграції  науки і вищої освіти.

Дві основні проблеми – це реалізація міжнародної діяльності. І друге – це забезпечення академічної мобільності, про що ніхто не згадував. Я тільки сажу маленьку ремарку щодо коштів Державного… в Казначействі.  Ну очевидно, що міжнародні гранти ну зовсім уже ніякого відношення до бюджету не мають. І тим не менше вони так само… 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, я прошу вас ставитися з повагою до тих, хто виступає. Тому що в кожному виступі лунають нові думки.

Вибачте, що я перервала вас, Жанна Василівна. Ну давайте не ці…

 

ТАЛАНОВА Ж.В.  Да. Я не буду повторювати ті пропозиції, тому що вони уже кілька  разів прозвучали, що очевидно, що  кошти, власні надходження, тим більше міжнародні гранти, мають бути позабюджетними. І це стосується і закупівлі обладнання, і відряджень за кордон, і створення структурних підрозділів за рахунок міжнародних коштів. Всі ці обмеження, про них говорили, я не буду зосереджуватися.

Але кіллька слів про Diploma Supplement. Це обов'язковий інструмент. Зразок диплому запропонований. Тим не менше я прошу звернути міністерство увагу на те, що  низка є підзаконних актів, які до сих пір працюють: і технічні вимоги, і інші визначають до цього  диплому, це надає можливість  зробити  те, що ми очікуємо – новий диплом, який можуть університети видавати.

І  ще одне… одна проблема. В Diploma Supplement  обов'язково має бути опис національної системи вищої освіти. У нас система вищої освіти змінилася, її структура. Офіційного опису  такої системи, системи вищої освіти немає, тому університет кожен як знає, так і описує. Це неможливо, має бути якась узгоджена єдина, офіційна… офіційно писана система.

Щодо академічної мобільності. Ну я маю згадати про положення про організацію  навчального  процесу, освітнього процесу. Воно прийнято, з іншого боку знову ж таки низка інших підзаконних актів не дає можливості вирішити купу проблем. Зокрема, академічна мобільність  передбачає взаємний обмін студентами. До нас будуть приїжджати іноземні студенти. Наскільки мені відомо, підзаконний акт, який регулює, наприклад, вибачте, обов'язкове вивчення української мови іноземними студентами  неприйнятна. З Європи до нас не поїдуть і обов'язково вивчати не будуть.

Європейський досвід говорить про те, що таку можливість кожна країна надає. Іноземний студент приїжджає  і має можливість вивчати національну мову. Але зобов'язати його  до цього м не маємо права. Ми порушуємо наші міжнародні угоди.

Ну я дуже вже скорочуюсь. Щодо Національного  агентства тільки два слова. В мене була зустріч, у нас була зустріч з членами Національного  агентства з  забезпечення якості вищої освіти. Я вам можу сказати, що тільки кілька… Я маже всіх знаю, хто там був присутній, окрім представників  коледжів, які невідомо ще чи будуть  в системі вищої освіти, але тим не менше вони обрані в це агентство. Коли м ініціювали… ну була така ініціативна група, і дехто тут присутній, хто був, щодо  обрання членів цього агентства.  Ми визначили певні критерії, вимоги до цих представників  освітян. Кілька осіб відповідають цим вимогам. 

Шановні! Національне агентство – це агентство, яке співпрацює з європейським простором вищої освіти, яке підлягає зовнішньому оцінюванню спілкування з своїми колегами міжнародними.

Питання. З тих, хто там  є, спілкуватися  ніякою англійською, іншою мовою не будуть.

Вивчати документи, які стосуються забезпечення якості вищої  освіти європейського простору вищої освіти вони не зможуть, бо вони не знають мову. Я вже не кажу про те, що і інші якості цих членів Національного агентства, на жаль, не  такі, які очікувала спільнота. У нас найкращі, досвідчені в забезпеченні якості вищої освіти вийшли студенти. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, я всіх закликаю до поваги одне до одного. І  продовження нашої роботи. У нас залишилося не так багато часу – трошки більше півгодини, тому прошу бути надзвичайно лаконічними. І я зараз  від вищих навчальних закладів І, ІІ рівня акредитації хочу надати слово директору Київського коледжу будівництва, архітектури та дизайну Валерію Андрійовичу   Булгакову.

 

БУЛГАКОВ В.А. Шановна громада! Рік працює закон. Хороший закон. Но якщо подивитися на цей закон, як він регламентує навчальні заклади І, ІІ рівня акредитації.

"Прикінцеве положення" говорить про те, що ми до 20-го року в вищій освіті. Якщо почитати газету Міністерства освіти, то там пишуть, що ми вже відсічені від вищої  освіти. То як це зрозуміти? Там ми до 20-го року, а там уже нас немає.

Якщо подивитися, що ми в вищій освіті, то чому так б'ються депутати, щоб ми залишилися в фінансуванні державного бюджету, а не на місцевий бюджет. Якщо ми перейдемо на місцевий бюджет, то считайте половини навчальних закладів більше не буде.

Рік пройшов. А давайте ми подивимося, хоч є одна характеристика  змісту  місця  на ринку праці ступеня молодшого бакалавра. На сьогоднішній день ліцензію ми вже не можемо продовжити, а не можемо отримати іншу. То працює цей закон чи не працює? Давайте подивимося тендер, там говорили інші, на закупівлю. Давайте тендер на теплоносії. Один монополіст, а скільки затрат, скільки енергії уходить нам, щоб нам отримати оцю ліцензію. Чому не зробити, попросити депутатів, щоб відмінити? Якщо один монополіст, навіщо нам проводити тендер?

Ми говоримо про короткий цикл, це молодший бакалавр. Давайте подивимося на кредити 90, 120. Молодший бакалавр – 120, а якщо ми беремо молодший спеціаліст, то на сьогоднішній день – до 180. То чому так? Чому не зробити так, що, якщо в Законі "Про вищу освіту" ми ділимо магістра на професійний, академічний, будемо розробляти Закон "Про освіту", школа буде – професійні класи і академічні, чому не розділити бакалавра на професійного і академічного? Чому не дати нам право готовити професійно бакалавра? Хто лучше його підготовить, де більше практики? 4 роки!

Я от погоджуюся з Губерським. Директор Департаменту медичних закладів говорив про те, що потрібно залишити навчальні заклади вищій школі. Якщо ми говоримо про Європу, давайте візьмемо Чехію, Болгарію, Латвію і другі страни. Чому вони у вищій освіті? Хіба ми так мішаємо? Якщо вже мішаємо і говоримо про те, що будемо робити новий Закон "Про освіту", там є професійна освіта. І Лілія Михайлівна правильно сказала: є професійна освіта, ми б найшли ту нішу. Давайте зробимо: професійна освіта і вища професійна освіта, віднесемо туди технікуми і коледжі.

Якщо на сьогоднішній день окремі навчальні заклади, а це не окремі, це їх близько 600-700 навчальних закладів увійшли в структуру вищих навчальних закладів, 141 ще самостійний. То ті будуть називатися вищі навчальні заклади, ці – так.

На сьогоднішній день нам надо подумати про те, потрібен цей молодший бакалавр, як будуть батьки віддавати дитину на молодшого бакалавра навчатися 3 роки, а потім ще бакалавра навчатися, а потім магістра. Я, Лілія Михайлівна, підтримаю ваші такі потуги, що ви хочете поміняти. І на сьогоднішній день… От ланка сидить керівників навчальних закладів. Ми бачимо, що ви теж стурбовані. І просимо нашого міністра. Сергій Миронович, подумайте! Отже, ви, як приймався закон, якось забули про нас, що є такі навчальні заклади. А це заклади, які, прийде час відновлення регіонів, ці заклади якраз будуть більш потрібні, чим ті магістри. Бо на кожного інженера потрібно 6-7 технікумів. І інженер не буде виконувати роботу за майстра. Я вам вдячний.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до слова Сергія Вікторовича Мельника, директора Державної установи Науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин Міністерства соціальної політики України.

 

МЕЛЬНИК С.В. Дякую, Лілія Михайлівна. Я хочу зазначити, що в проекті рішення із 7-и наших пропозицій 4 враховані, за що ми вдячні. Стосовно,.. просив би звернути увагу колег, в роздаткових матеріалах є варіант перехідної таблиці від старих переліків до нових. І пропоную її взяти до роботи, можливо, за основу, вона подана і до МОНу України, для виконання пункту 3.4 проекту нашого рішення.

Тепер стосовно закону. Я згоден, що багато позитиву, є негатив. Декілька позицій з боку ринку праці і економіки. Я вважаю, що цей закон набагато погіршує якість підготовки кадрів. Він збільшує прірву між попитом та пропозицією на підготовку кадрів. Дві цифри. На сьогоднішній день уже в Україні готується магістрів стільки ж, скільки працює наукових співробітників у межах всієї країни, при потрібності півтори тисячі вакансій. Тому що магістри, в принципі, вони зорієнтовані, перш за все, на наукову інноваційну діяльність.

Серед 11 мільйонів зайнятих 60 відсотків мають вищу освіту, тоді як вони зайняті на робочих місцях, тобто за професіями робітників, 70 відсотків. Іншими словами, половина отримуючи вищу освіту, не випитані і не потрібні на сьогоднішній день в економіці країни, це дуже серйозні цифри. І в цьому контексті закон, він фактично відміняє визнання професійної кваліфікації, як це було раніше, стаття 7 пункт 4, що тільки в окремих випадках професійна кваліфікація визначається в дипломах про вищу освіту. Ми пропонуємо сюди записати, що підготовка за бюджетні кошти, держзамовлення, за професійними кваліфікаціями повинно обов'язково бути визнана як або в навчальному закладі, або за його межами, тому що в цьому плані будуть дуже великі проблеми.

Стосовно молодших бакалаврів і їх підготовки. Ну, зрозуміло можна назвати ще і старших бакалаврів, можна молодших магістрів, питання в тому, що опитування, наші дослідження останні показують, що роботодавець абсолютно не розуміє, мені здається і багато і освітян не розуміє, що це таке. Тобто в цьому відношенні уже є прецеденти, коли працівники вимагають від роботодавців підвищення заробітної плати, тому що вони маючи рівень, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста уже прирівнюють себе до магістрів, а це більш висока заробітна платня і так далі. Є відповідні звернення до Міністерства соціальної політики.  

Ну і останнє. Стосовно, мені здається на 5 років треба відтермінувати визнання професійних кваліфікацій за межами вищих навчальних закладів за так званими регульованими професіями чи кваліфікаціями. І дати можливість до появи на ринку праці незалежних центрів з оцінювання професійних кваліфікацій видавати чи визнавати, вірніше, професійну кваліфікацію в навчальному закладі як це є на сьогоднішній день. Чому? Тому що наш ринок не кваліфікацій, а дипломів, може ще отримати додатково корумповану систему сертифікації, зовнішньої сертифікації професійних кваліфікацій.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за дотримання регламенту.

Я запрошую від роботодавців до слова директора Департаменту розвитку трудового потенціалу та корпоративної соціальної відповідальності Федерації роботодавців України Родіона Анатолійовича Колишка.

 

КОЛИШКО Р.А. Дякую, Лідія Михайлівна.

Шановні колеги, доброго дня! Теж буду намагатися бути кратким.

В продовження попереднього виступаючого повністю погоджуюсь з висновками пана Сергія в тому плані, що дійсно, по-перше, ринку праці стільки спеціалістів з вищою освітою в принципі не потрібно. Я зараз говорю виключно про ринок праці, не говорю про людину, про їх батьків і таке інше.

І, по-друге, що дійсно ця плутанина з термінологією і невизначеність з долею сьогоднішніх спеціалістів, молодших спеціалістів, вона також турбує і працівників, і роботодавців. Тому що роботодавці в принципі статуса молодшого спеціаліста і кваліфікацію молодшого спеціаліста в цілому були б задоволені, якщо б цей спеціаліст йшов потім не до магістратури, а на ринок праці.

Друга ремарка. Практично всі сьогоднішні виступи підтверджують одну таку, з моєї точки зору, справедливу тезу, в реформуванні законодавства про освіту потрібна системність.

Не можна, скажемо так, було б… вірніше не доцільно було б все ж таки приймати закон про вищу освіту не створюючи основ для… базисних основ для регулювання системи освіти в цілому. Бо сьогодні ми постійно слухаємо і чуємо думки про те, що зміни в законодавстві про… майбутні зміни в законодавстві про освіту мають привести до зміни законодавства про вищу освіту. Воно абсолютно правильно. І було б абсолютно доцільно, доречно, якщо б Закон "Про вищу освіту"… про освіту йшов першим, а потім вже, як ми й пропонували ще рік тому, йшли ці два профільних закони про професійну освіту і про вищу освіту.

Третя теза. В чому зацікавлені сьогодні роботодавці?  Роботодавці зацікавлені в тому, що працівник, який приходить до них з лав системи, зокрема, вищої освіти, мав якісні компетенції і був більш-менш відносно професіоналом.

Але якість освіти, колеги, це питання комплексне з нашої точки зору, яке розкладається принаймні на три складових. Це якість навчального процесу, це якість педагогічного складу і якість навчальних програм.

Я хотів би зупинитися буквально два слова на останньому. Якість навчальних програм, в продовження тези пана Лугового, які звучали сьогодні, вони мають базуватися на результатах навчання. Але ці результати навчання, вони не мають з'явитися з повітря, вони мають звідки з'явитися. І з'являються вони, в принципі, з нашої точки зору в професійних стандартах,  в документах, які мають виходити з ринку  праці,  співпраці з закладами освіти і соціальними партнерами, і які мають визначати  вимоги, сучасні актуальні вимоги ринку праці, до майбутнього, або сьогоднішнього працівника.

Так от, колеги, питання полягає  навіть не в тому, що у нас є певний дефіцит професійних стандартів. Питання полягає сьогодні в тому, що сьогодні, на жаль, немає нормативних підстав, яким чином професійний стандарт міг би  трансформуватися в стандарт освітній. На сьогоднішній день, тут уже звучала сьогодні ця теза, є певні питання з нормативною, нормотворчою  роботою, підзаконною роботою щодо реалізації цього  Закону про        вищу освіту. І ми звертаємо офіційну думку і міністерства, увагу, і міністерства, і комітету на те, що в цьому плані необхідно, з нашої точки зору,  прискорювати роботу, а не  чекати    появи агентства як якоїсь панацеї. Колеги, навіть якщо  агентство  1 вересня запрацює -   чуда не буде. Тому що сучасні   стандарти освіти,  що базуються на результатах   навчання, вони не з'являться прямо 1 вересня.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Я запрошую до слова ректора Сумського національного аграрного університету Володимира  Івановича Ладику.

 

ЛАДИКА В.І. Дякую, за надане слово. Чесно кажучи, не вірив, що дійде черга. 

Чесно скажу, що дуже цікава, хоч і трошки може емоційна розмова, але от мені як ректору – це дуже приємно. Тому що зараз говорилось про те,  чим живе ректор, директор, практично, чи директор коледжу, кожен день.  І хочу сказати, що в цілому треба однозначно позитивно оцінювати Закон про вищу освіту і те, що прийняті оці десять, про які говорили, постанов Кабінету Міністрів, вони  дійсно сьогодні, навіть     морально-психологічно, позитивно впливають діяльність університету і в частині, і адміністрування.

Але в той же час,  я хотів би зупинитись дуже коротко на тому, що в Законі про вищу освіту є низка норм, які з незрозумілих причин, просто суперечать одна одній. Ну, наприклад: частина два, статті  19  встановлює  строк повноважень  членів Національного агентства – 3 роки. Але в  "Прикінцевих положеннях" представники одних навчальних закладів на чотири роки, інших на три, а галузевих академій на два. Ну, абсолютно не логічно, вони повинні бути всі три, як говорить логіка.

Далі. Можливо дещо, скажемо, не всі розуміють чому я це питання піднімаю? Ми завжди вчасно і нормально здавали документи по ліцензуванню, але практично кожен раз були зауваження. Якщо читати частину другу, статті 24, коли може бути відкликана ліцензія, то будь-яка помилка, яка є, стає підставою для, скажемо, того, щоб забрали ліцензію. Я вважаю, що треба додати до цієї статті просто виявлення вчинених навмисно недостовірних даних, інакше буде ситуація дуже-дуже не проста.

І надзвичайно важливий момент, я думаю, що той, хто стикався із виборами директорів коледжів, точно мене підтримає. Це стаття 42, яка регламентує обрання керівників коледжів. Ми пройшли процедуру по трьох коледжах, нічого не порушили. Але, в той же час, якщо читати не 42-у, а 43 статтю, там чітко написано, що він обирається таємним голосуванням вченою радою. Не може такого бути, щоб в одному законі було дві норми.

І що дуже важливо, вже не те, що я собі писав. Шановні колеги, сьогодні Василь Якович підняв надзвичайно важливе питання, це стосується тендерних процедур. Це стосується всіх і особливо аграрних закладів, які мають сезонні роботи. Ну, наприклад, наш університет має власну котельню, де треба, в цьому році я поставив собі за мету, повністю перейти на твердопаливні котли. І от що трапилося? Я вірив в те, що я це зроблю до початку опалювального сезону. Тому що була така можливість, використовувати кошти, суми рахунків за дорученнями. Хто цим користувався, знає, це практично можна відійти від тендерних процедур, скільки є коштів, складаєш кошторис і йде проплата, зараз це зникло. Тому я просив би це обов'язково врахувати.

І, на жаль, я повинен констатувати, що аграрні вузи залишилися без стипендій, до яких звикли десятки років, це стипендії державні, Посмітного, Семеренка. Хотілося б також, щоб розглянули це питання і їх повернули.

І хочу підтримати Лілію Михайлівну про комунікації. Я вважаю, що надзвичайно важливо зараз посилити роль ректорів,  ради ректорів регіонів і асоціацій профільних ректорів, які, скажемо, є практично у всіх галузевих, колишніх галузевих напрямах. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Володимире Івановичу. Але мене дивує, що ви не підняли питання оплати за землю. У нас зараз законопроект в парламенті, величезні дискусії між депутатами, от ми тут з Іваном Григоровичем боремося за те, щоб вас звільнити від податку на землю, а є багато тих хто проти цього. І я не почула вашої думки.

 

ЛАДИКА В.І. Лілія Михайлівна, ми "за", ми працювали практично з кожним народним депутатом, які мені, в тому числі, в письмовому вигляді підтвердили, що підтримають нас.

На жаль, видно політична воля фракцій не дозволила їм це зробити, але ми і далі продовжуємо роботу. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Добре дякую.

Запрошую від педагогічних університетів, проректора з навчальної роботи Полтавського національного педагогічного університету імені Короленка Наталію Миколаївну Савельєву.  Немає вже Наталії Миколаївни, не витримала? Добре, передайте, будь ласка,  що ми надавали їй слово.

Отож, до слова запрошую президента Національного університету Києво-Могилянська академія Андрія Анатолійовича Мелешевича.

 

МЕЛЕШЕВИЧ А.А. Дуже дякую за те, що надали слово. Я хотів би сказати кілька речей і дуже конкретні, і я сподіваюсь, що ви підтримаєте мене.

Перше. Перша пропозиція моя, я кажу як член Конституційної комісії, в ці залі є кілька членів Конституційної комісії, ви знаєте, що створено три робочі групи: одна група – фактично завершила свою роботу і завтра, я так розумію, що завтра скоріше всього, буде внесений зміни до Конституції по децентралізації.

І крім того, працює ще група по правам людини. І під час засідання цієї групи було внесено кілька разів, вірніше так сказати, була внесена пропозиція закріпити право університетів на автономію в Конституцію. Я просто хочу сказати, що Конституції кількох країн мають таке право, автономію університетів. І мені здається, що якщо б у нас така норма існувала в Конституції це б зняло багато питань. І фінансової автономії,  і  всіх інших моментів.

Як це зробити? Я не впевнений, що це… Звичайно, в ідеалі, якщо в це рішення, шановні члени Комітету з питань науки і освіти, знайшли можливим внести, скажімо, просити конституційну комісію розглянути це питання, це було би чудово. Але в будь-якому випадку я прошу всіх ректорів, які тут знаходяться спробувати надіслати свої пропозиції в цій частині до конституційної комісії. Це, ну посилить, наприклад, нашу позицію, тому що в цій робочій групі є освітяни з Харківської юридичної академії, з Могилянської академії, з інших закладів і ми намагаємось це, скажімо, зробити так, щоб все ж таки ця норма ввійшла. Ну не всі розуміють необхідність цієї норми. Тому оце прохання у мене… Знову ж таки, в ідеалі внести, в це рішення. В будь-якому випадку прохання до директорів надіслати відповідні пропозиції до Конституційної комісії. Це перше.

А другий момент, я хочу говорити, як член робочої групи, яка розробила, написала Закон "Про вищу освіту". В цій залі я бачу, що фактично всі, майже всі головні дійові гравці, знаходяться всі, майже всі члени цієї робочої групи, яка готувала Закон "Про вищу освіту".

Ну з одного боку, звичайно,  дуже, ну цікаво подивитися, що відбувається зараз, 10 місяців пройшло. Ми… Ну я сприймаю дуже багато тих критичних зауважень, які були зараз сказані, висловлені. Я можу від себе значно більше їх додати, тому що ми бачимо, що… я бачу, що не всі ті позиції, які прописувались, продумувались, дебатувались, вони працюють належним чином. Але головне от ……. така. Я бачу те, що, можливо, чого не вистачає і що потрібно, дійсно, дуже наголосити і зробити, - це демократизація університетів.

Ви знаєте, дуже багато говориться про те, що університети, ну я не поділяю цю точку зору, але говориться, що університети – це феодалізм в Україні, це авторитарний спосіб прийняття рішень, це відсутність прозорості прийняття рішень і адміністративних, і фінансових, і всіх інших.

Ну я не кажу, я не роблю… не кажу, що так, не так, я кажу те, що зараз говориться. В Законі про вищу освіту закладені механізми демократизації. Це і, наприклад, поділення законодавчої гілки влади, якою є вчена рада, від виконавчої гілки ради, якою є Президент. В законі передбачена можливість розділення цих двох посад. Чи хоч один університет зробив? Ми ще не зробили, будемо робити, ми не зробили.

В законі говориться чітко про неможливість поєднання адміністративних посад. Чи всі університети зробили щоби, скажімо, декани, проректори, ректори не були завідувачими кафедрами, не поєднували ці посади? В законі говориться про значний вплив студентів, наприклад, як найбільш радикальної  демократичної частини можна сказати університетів.

Тому моя пропозиція буде така. Я закінчую. Моя пропозиція така, що в цьому рішенні передбачити і рекомендувати Міністерству освіти і науки України, а також рекомендувати вищим навчальним закладам України втілювати в життя, реалізувати ті норми, які будуть сприяти більшій демократизації університетів. Дякую.  

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Андрію Анатолійовичу.

Я запрошую до слова першого проректора Національного університету "Острозька академія" Петра Михайловича Кралюка.

 

КРАЛЮК П.М.  Шановна президія! Шановні колеги! Я, власне, у своєму виступі хотів говорити про дебюрократизацію вищої школи, але я бачу, що піднято чимало проблем і я хотів би їх теж озвучити.

Ну, передусім, на жаль, по дебюрократизації у нас говорилось дуже і дуже мало. В той же час сам процес вищої школи страшенно забюрократизований, це стосується і приймальної комісії, це стосується і видачі дипломів, про, що я скажу далі, це стосується і подачі різноманітних звітів і тому подібне. Про це можна довго говорити, але я би хотів запропонувати такі моменти. Передусім по можливості перейти на електронний документообіг, це вже пора зробити і перестати посилати у міністерство різноманітні паперові звіти. До того ж доходить іноді до того, що наші представники приїжджають в міністерство для того щоби звірити електронний варіант звіту з паперовим варіантом, це стосується, зокрема, фінансових документів.

Далі. Наступний момент. От, коли ми говоримо про дебюрократизацію,  варто звернути увагу на діяльність Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Ви знаєте, що цього року склалася дійсно серйозна ситуація, коли вчасно студентам не були в більшості випадків видані дипломи через саме діяльність ЄДБО. В той же час ЄДБО вимагає, щоби давати ідентифікаційний код студентам. Питається, для чого? Це що, фінансовий документ, подавати інформацію із паспорта, де виданий паспорт і тому подібне? Це просто-напросто завантажує цю систему, і вона дає збої. Я вже не кажу про те, що, наприклад, деякі студенти відмовляються від ідентифікаційного коду. Їх небагато, але є такі, які з релігійних мотивів роблять це. І тоді знову ж таки виникають питання із видачі номера ЄДБО. А без номера ЄДБО не можна видати диплом.

Далі, ще я хотів би звернути увагу на таке. Закон, ви знаєте, передбачив те, що вступ здійснюється на основі зовнішнього незалежного оцінювання. Це вже норма закону, і вона, зрозуміло, працює. Але цього року, ви знаєте, що виникла дуже негарна ситуація із діяльністю Українського центру оцінювання якості освіти. Коли були подані в суд на цей центр, деякі абітурієнти саме за тести з української мови і літератури. Це, знаєте, перший сигнал. Уже не складено було, близько 20 відсотків абітурієнтів не склали тести з української мови і літератури. Давайте подумаємо, куди підуть ці абітурієнти? Підуть за рубіж, поїдуть у Росію, і будемо підтримувати агресора своїми фінансами. І поїдуть у Польщу, поїдуть в Угорщину і тому подібне.

Далі, плюс до того, все-таки треба подивитися, як працює Український центр оцінювання якості освіти, як складаються ці тести. Бо, якщо не буде належного контролю, то така ситуація може повторитися і наступного року.

Далі, я би дуже хотів, щоби наші законодавці підтримали проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо забезпечення рівності прав на здобуття вищої освіти. Реєстраційний номер 2335 від 5 березня 2015 року. Що це за проект? Він передбачає, що будуть визнаватися всі результати ЗНО в незалежності від року складання. Я вважаю, що це дуже добра норма і її треба підтримати.

Окрім того, я б хотів, щоб в цьому законі були зроблені і деякі інші поправки. Ви прекрасно розумієте, що здійснювати вступ на основі ЗНО не завжди можливо, ми ведемо війну. Люди, які знаходяться на окупованих територіях, які знаходяться в зоні воєнного конфлікту, вони, можливо, в силу різних обставин не можуть скласти ЗНО, є люди, які готові платити за навчання, поступати на контрактну форму навчання. Чому обмежувати їх і вимагати від них ЗНО? Є іноземці, які готові поступати до нас. Тобто ці речі теж треба передбачити.

І на завершення. Представники студентів говорили про те, що в нас не добре реалізовується норма закону, яка передбачає, що 25 відсотків навчальних курсів здійснюється за вибором студента. Але питання, чому це не реалізовується? Я вам скажу чому, тому що у нас існує старий порядок формування навчального навантаження і за цим порядком дуже складно іноді зробити так, щоб здійснювався вільний вибір студента. Тому треба створити новий порядок формування навантаження, тоді ця норма буде працювати більш ефективно. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, я ще раз наголошую на тому, що під ваші пропозиції і побажання буде дуже добре, якщо ви надішлете конкретні пропозиції, зміни до нормативних документів, тоді нас з цим буде легше працювати.

Отже, я хочу зараз надати слово від тих, хто готує абітурієнтів для системи вищої освіти і надати слово директору Українського гуманітарного ліцею Галині Стефанівні Сазоненко.

 

САЗОНЕНКО Г.С. Лілія Михайлівна, я дякую. Шановні колеги, тут якраз колеги говорив про ЗНО, я вам хочу сказати, ви щасливі від того, що ви маєте новий Закон "Про вищу освіту". Звісно, бажано було б, щоб першим був закон про освіту, ну, але, так склалося і в ньому є автономія. Ви не уявляєте, що таке "автономія" (в лапках) в загальній середній школі. Директор, який "найкращий" (в лапках) заклад 500 номер 28 в місті Києві стає нашим начальником, який реченнями і законодавством, і всім іншим, інноваціями не володіє. Це називається автономія в загальній середній освіті. Тому, перше, про що ми будемо писати в Законі "Про освіту" – про автономію шкіл. Це,  по-перше.

По-друге, те, що у вас є агенція, я кажу, що є, вона буде, якщо її сьогодні немає, іншого просто шляху бути не може. І це прикладом є зовнішнє незалежне оцінювання.

Якщо колега говорив про українську мову, кожен десятий сьогодні не отримав право "склав" "не склав", тому що він не пройшов державну підсумкову атестацію – це правильно.  Досить плодити університети імені "Михайла Михайлович", я не продовжую, 17 філій якого закрили. Раніше, поки не було агенцій, як визначали ми якість вищої освіти? По моїм ліцеїстам, куди вони йдуть: на першому місці – Київський національний Тараса Шевченка, на другому – Києво-Могилянська академія, на третьому – КПІ, і поодиноко. Сьогодні, що на першому місці? Діти хочуть вступати за межі України – це уже тривога. Це не першому ще місці, але коли було, троє дітей, а сьогодні 15, для мене це уже тривога велика.

Тому треба терміново імплементувати закон і агенцію, вони мають йти на заклади, які мають достатньо високий рівень в порівнянні з різними закладами зарубіжними, тому незалежна агенція має бути.   

Друге. Я хочу сказати ще до того, що з математики буде, майже 23 тисячі дітей, які не пройшли поріг "склав" "не склав", які не набрали 100  балів і це теж правильно. Не може йти на математичну спеціальність той хто не знає математики. Ще раз говорю, якість вищої освіти ви маєте забезпечувати для наших дітей точно так як ми якість загальної середньої освіти. Чи є у нас проблема? Ой-йо-йо-йой, є діти, які не можуть цю пані Галину почитати і оцінити. Нема там проблем! Переказати текст? Так це …….… це все оцінює, а ми, до цих пір, міжнародних досліджень не ведемо.

Далі. Для    мене дивно, що  ви жоден,  не говорите про пільги. Мені думається, що оці пільги, які  записані в різних законах, для абітурієнтів до  вищих навчальних закладів – це  просто катастрофа. Не можуть вступати абітурієнти  тільки тому, що вони, їхні батьки загинули на шахті Звягільського.  А якщо на іншій шахті?  А якщо в АТО?  Ну це ж у нас буде просто неймовірна країна: соціальні  пільги – окремо, інтелектуальних пільг, на жаль,  а може на щастя, їх немає, а має бути рівність у світі.

Далі. Проблема ліцеїв, гімназій як структурних підрозділів вищих навчальних закладів: взагалі, не унормовано,  ми "в повітрі",  ми нікому не потрібні.  Мені, наше управління освіти 15 років каже: "Ви ліцей Київського університету і за фінансами не звертатись" – крапка! 15 років заробітна платня і комунальні  послуги. Ні на жоден розвиток!

Далі, іще одне. Тому, треба  визначати можливості входження і на правах фінансових, в тому числі.

І  ще: в цьому проекті, який ви розглядаєте, згадується лише одна академія - Академія педагогічних наук.  Для мене дивно: чи може Академія педагогічних наук готувати експертів, наприклад, медичних наук там і таке інше? На мою думку,  академії,  всі академії, окрім НАН  України, мають існувати на основі громадської діяльності – це   мають бути громадські інституції. Ну скільки можна: все тільки науково-методичні рекомендації, одні рекомендації передають досвід. Що вони передають? Кому  передають? Це просто неймовірні жахи.

Тому, на мою  думку,  от унормуйте і в цьому законі  діяльність академій.

Я дякую. Вибачте за…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Галино Стефанівно. Це я вас  прошу вибачення, бо я не сказала, що ліцей у структурі Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

Шановні колеги, ми наближаємося до завершення. І тому я зараз можу надати тільки слово для короткого виступу, для тих людей, які категорично наполягають на свому виступі, буквально півтори, дві хвилини, бо ще мають взяти слово члени комітету, народні депутати.

Отже, категорично наполягає Василь Костицький, президент Асоціації українських правників. Будь ласка.

 

КОСТИЦЬКИЙ В. Дякую, шановна пані голово комітету.

Шановний пане міністр! Шановні пані і панове! Три тези. Перша. Революції у системі освіти потрібні і їх впроваджувати не так просто, тому й проблеми з реалізацією закону, абсолютно не спростовують успіху Комітету з питань освіти і науки, який цей проект Закону… який Закон… річницю якого ми відзначаємо, благословив у світ.

Теза друга. Базові виступи сьогодні, як на мою думку Василя Яковича Тація, Леоніда Васильовича Губернського і інших, звичайно. Визначили кілька проблем – фінансово бюджетні, атестація наукових кадрів, врахування специфіки мистецької, аграрної, іншої освіти і можливо, ще також і управління, автономія. Тому, можливо, що є зміст створити робочу групу, яка б не в рамках комітету чи міністерства, а незалежну робочу групу, яка б узагальнила ці пропозиції і підготувала щось на розгляд комітету.

І останнє. У пункті 3.7 Рекомендацій, 5-му, 6-му, мені здається, окрім Галузевої академії педагогічних наук доречно згадувати  і Академію правових наук, і Аграрних наук, і також Асоціацію ректорів. Мені здається треба легалізувати на рівні такого документу Асоціацію ректорів, бо в принципі ректорам доводиться реалізовувати Закон "Про вищу освіту". І може тоді ці пропозиції, також будуть збалансовані і будуть враховувати системний підхід до розвитку вищої освіти. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Іще для короткого слова запрошую Олександра Олеговича Смирнова, директора державної освітньої установи, Науково-методичний центр з питань якості освіти.

 

СМИРНОВ О.О. Дякую за надане слово.

Шановні учасники комітетських слухань, я більше буду говорити як один з розробників Закону "Про вищу освіту". І ті ідеї, якими ми пропитували цей закон, коли писали його, свідчить про те, що не зовсім коректне їх розуміння є зараз в стані імплементації. І на разі однією з найбільшої проблем, вважаю, це є проблема зараз створення Національного агентства по забезпеченню якості освіти. На разі, в наших рекомендаціях зазначена така рекомендація Кабінету Міністрів України визначити додаткові вимоги до кандидатів національного агентства. Переконаний, що такі додаткові вимоги, виставлені Кабінетом Міністрів України вже до обраних членів національного агентства, будуть звуженням конституційних прав, тому що вони будуть звужувати вже існуючий закон, який регламентують цей. І тут потрібні, на моє глибоке переконання, структурні зміни в сам Закон України "Про вищу освіту". Внесення таких змін, які б дійсно привели це національне агентство до незалежного стану. Адже в стадії реалізації, під час узгодження з Міністерством фінансів, зокрема, положень про Національне агентство по забезпеченню якості освіти, його статуту, виявилося, що бюджет і штатний розпис є зовсім незалежними. Після цього, європейські моделі національних агентство по забезпеченню якості освіти показують, що майже в жодному, окрім польського, національних агенцій нема такого формату виборів як конференція. Всі ці національні агенції  обираються за фаховим принципом, туди обирають експертів, а не тих людей. які вміють гарно розмовляти або гарно домовлятися, це роблять експертні ради, які обирають саме людей, які делегуються. І, наприклад, нема такого принципу, за яким розподіляються посади, приватні вищі навчальні заклади і державні вищі навчальні заклади. За галузями знань це розподіляється, а не за принципом фінансування їх, адже про якість освіти йде мова.

Тому, на моє глибоке переконання, комітет мав би повернутися до питання національного агентства у форматі докорінних змін в статтю і принципи формування цього агентства.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо.

Я хотіла б зараз надати слово своїм колегам, членам Комітету з питань науки та освіти. Запрошую до слова Олександра Володимировича Співаковського.

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В.   Дякую, Лілія Михайлівна.

Дійшов час і до нас. Дуже приємно, з великою честю для нас виступати тут, в такому експертному середовищі.

Ну, по-перше, прошу без яких образ, я в даному випадку виступаю як народний депутат, який буде голосувати за ті чи інші рішення. І тому це є дуже важливим, дійсно, почути ваші експертні висловлення відносно того як працює цей закон, чи є проблеми в законі, чи є проблеми в імплементації цього закону.

От, що для мене є особиста реформа і що для мене є закон. Закон тоді є ефективним, коли змінюється поведінка головних суб'єктів освітнього простору, якщо вона не змінилася для мене це головний індикатор того, що або закон не працює, або імплементація не працює. І ми повинні тут розібратись в чому тут справа, для того, щоб ми не для себе зараз робили історію, а робили цю історію для прийдешніх поколінь. Бо, якщо ми не будемо так працювати на наступне покоління, а будемо працювати враховуючи тільки власні інтереси, то я скажу просто, дійсна Україна в цьому випадку не заслуговує на державність. Оце ми повинні розуміти, що наш власний егоїзм повинен піти геть для того, щоб ми забезпечили ефективну, підкреслюю, не якісну, а ефективну систему освіти, бо освіта не може бути неякісною. От я Сергію Мироновичу задав питання. У нас тут освітлення яке? Якісне. Так? Ну ми ж все бачимо. Але воно не ефективне. Так? Бо побачити, ці лампи які по 40-60 ватт потребляють. То ми повинні зрозуміти, що, якщо ми вищу освіту не зробимо ефективною то насамперед цей закон не буде працювати.

На, що я хочу звернути увагу. На головні моменти з якими можна погоджуватись або ні, але вони є. І я вихожу з того досвіду, який я маю, як людина яка пропрацювали в системі освіти 36 років.

Перша, це проблема ЗНО. Шановні колеги, я хочу, щоб ви не думали, що Співаковський проти ЗНО. Ні в якому разі. ЗНО –  дуже потужний інструмент вимірювання. Але ЗНО в  ХХІ віці не може виступати в якості серпа, то якісна, ефективна освіта не лікується (не лікується!) за рахунок відсікання людей доступу до цієї освіти. Бо освіченість нації – це рівень  доступу людей до вищої освіти, а навчання в університеті – це не процес отримання диплому,  це процес, власне, і капіталізації. Отримання  диплому про вищу освіту – це визнання державою його академічних успіхів, а отримання професійної ліцензії – це визнання роботодавцем, що ця людина, дійсно, має компетентності, завдяки яким вона може бути зреалізована. Тому, якщо ми будемо писати закон так, що він не змінює нічого… бо сьогодні як? Наш студент як ходив  за дипломом, в більшості своїй, так і ходить. Якщо викладач хоче для свого підвищення рівня  покупати диплом кандидата або доктора наук, він  має ці можливості нараз.

Якщо ми  запустили реформу, при якій, я вже про це говорив, я  от в попередній понеділок виступав в  Сеймі Польщі на Міжпарламентській асамблеї і сказав,  що вже більше 30 тисяч українських студентів  навчається в Польщі. Це біда, шановні колеги. Я казав, коли я був в Херсоні, я казав: я бачу, що більше, ніж 30 відсотків студентів виїжджають з Херсона. Це міграція людського  капіталу.  Але головною проблемою не те, що 30 українських людей навчається в польських вузах, а те, що динаміка – тільки за останній рік на 8 тисяч осіб збільшилась кількість людей, які навчаються в Польщі. Більше того, деякі виші так звані, виші Польщі використовують цю ситуацію і надають неякісні послуги. До речі, для наших українських студентів. Тому я хочу сказати, що якщо ми реалізуєм автономію вишів і, по-друге, принцип lifelong liarning, тобто навчання впродовж життя, то ми повинні надати можливість вузу дати право, абсолютне право на вибір до студента до… доступ на студента, а студенту – доступ до вишу. І тому ЗНО – це тільки один з важливих критеріїв того, щоб виш прийняв рішення до того, чи має ця людина навчатися в цьому виші чи ні. У нас є диспути навколо того, чи… Ладно, я просто не буду тут займати… Лілія Михайлівна, тут все це є.

Далі, друге питання. Система антиплагіату, система Blacklist. Якщо ми не запустимо конкретного механізму того, як виявляти людей, які купують дисертації, які конвертують кошти і власні стосунки в академічні посади і в академічні звання, ми ніколи не вирішимо питання якості освіти. Тому це повинно запрацювати.

Третє. Система фінансування вищої освіти. Я хочу сказати, що ми можемо з вами про все, що завгодно говорити. Але якщо ми не залучимо на ринок освітніх послуг додаткові кошти, які хоч якось в порівнянні будуть рівні тому, що наразі дає держава наша, то ми нічого не вирішимо в освітній сфері. Тому ми повинні зрозуміти, що ми повинні залучити кошти, які пов'язані з державними гарантіями, і кредитні кошти на ринок освітніх послуг. Але ніколи ні уряд, ні банки не підуть на те, щоб кредитувати університети або Міністерство освіти і науки. Тому принцип повинен запрацювати зовсім інший. Шановні колеги, це важливо зрозуміти. І ми пропонуємо це. І законопроект відносно цього буде поданий.

Далі. Наступне питання не всім сподобається. Запровадження принципу справедливої ротації. Ми повинні зрозуміти, що університети повинні працювати ефективно. Тому принцип ротації: коли молода людина бачить свої перспективи щодо доступу до адміністративних посад, щодо доступу до академічних посад. Ми повинні зрозуміти, що ми повинні запустити ці механізми щодо того: 67 плюс – не можна займати адміністративних посад, 70 плюс – не можна академічних посад займати, 72 плюс – не можна займати посад атестованих професорів.

Шановні колеги, можна знайти зовсім інше використання людей з великим досвідом, які можуть і далі працювати в університеті, але не займаючи цих посад.

Наступне: відсутність збалансування влади в університетах. Я хочу сказати, що автономія, яка надана в цьому законі вона надана від Міністерства освіти і науки України до вишів. Якщо не збалансувати владу так історично склалось, що є единоначалие, як кажуть російською мовою, і у ректора сконцентровано дуже багато влади, так не може бути. Тому ми запропонували закон 2025а, який зареєстрований, в якому ми хочемо збалансувати владу і зробити ректора незалежною фігурою. Коли прокурор або міліція приходячи до університету ніколи не можуть відносно ректора зробити якісь кримінальні  позови. Тому що ректор… повинна розділитись влада: повинен з'явитися фінансовий секретар ректора, або один з його заступників ніколи не може займати посаду голови вченої ради. Тобто ці речі повинні бути вирішені.

Я хочу сказати, якщо ми не запустимо абсолютно конкретних інструментів, то ментальність не буде змінено і ми будемо приймати так рішення.

І прикінцеве. Щодо …….. Ми зараз, завтра реєструємо… були бурні дискусії, 8 депутатів це підписали, завтра цей закон буде зареєстрований. Він дасть можливість міністру освіти використовувати смарт-тул, для того, щоб вирішити питання того, щоб карма людей, які не можуть займати місце в Національному агентстві, з якості освіти були, не мали можливості доступу до вирішення таких питань.

Тому ми це підготували, я думаю, що це буде гарний подарунок Міністерству освіти і науки України. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Запрошую до виступу Івана Григоровича Кириленка.

 

КИРИЛЕНКО І.Г. Шановні друзі! Я думаю, що в історії України за майже чверть століття незалежності, мабуть, перший вдалий реформаторський закон потужний, системний, епохальний – це той закон, річницю якого ми сьогодні з вами обговорюємо. Мабуть, перший вдалий, я більш інших вдалих не знаю. Все що не починали, все закінчилося фіаско, на превеликий жаль. Будь-які реформи в будь-якій сфері не вінчалися успіхом, бо із 20, коли ми починали свою незалежність у 20 найбільш розвинутих промислових країн, ми зараз в двадцятці, тільки в другій сотні. І це, мабуть, печальний підсумок того, що робилося всіма гілками, всіма носіями цих гілок, всіма інституціями, на превеликий жаль.

І навіть цей дуже вдалий, як ви це оцінили, епохальний реформаторський закон тоже может приказать долго жить. Бо, друзі, рефреном звучало в усіх виступах, мабуть, узагальнюючий підсумок, що щоб ми не робили, щоб ми не говорили, освіта, як сфера, в системі координат, в який ми вмонтовані всіма фібрами душі, всіма капілярами в системі координат суспільних відносин, в основі яких лежить все-таки економіка. Економічна модель, яка побудована за 23 роки, жахлива, просто жахлива. Вона не сприймає інтелект, вона не востребує те, що ми готуємо, вона інертна до цього. Простий приклад, це винайшли ми, українці, ДМЗ – Дніпровський маш.завод в Дніпропетровську, один з тих, що біля южмашу, прообраз у нас винайдений. 2 мільярди доларів щороку наші споживачі платять фінам "Нокіа", платять корейцям 2 мільярди доларів.

Я веду до чого? Експортуємо, на сьогодні ця економіка, в основі якої монополізм, жахливий монополізм, сировинний придаток, відсутність будь-якої конкуренції, монополіст призвів до того, що в Південну Корею гонемо по 350 доларів заготовка металургійна,  3-й, 5-й пєрєдєл, всі розуміють, що я говорю. Звідти  22-й пєрєдєл імпортуємо. Тут метал коштує, тонна металу 100 тисяч доларів. Але ж не метал, всі ж прекрасно розуміють, вкладений інтелект. В 350 доларів заготовки інтелект не потрібен.

Тому правильно хтось з виступаючих сказав: 50 відсотків того, кого ми продукуємо,  випускаємо, прекрасний інтелект, 50 відсотків невостребуваний, він без роботи або торгує. Це ненормально.

Відповідь на питання, звичайно, в більшості   ті що ставились,  лежить в прийнятті  Закону про освіту, який на часі, про науку і наукову діяльність. А ще більше відповідь лежить в колосальній  трансформації,    яку в  нас уже, уже "стукає  в двері ногами, колінами, ліктями", колосальна трансформація в демонтажі  економічної моделі. Ви бачите як по залу це йде тяжко: неймовірна дерегуляція, неймовірна децентралізація, неймовірна  демонополізація, деолігархізція – неймовірно тяжко, просто неймовірно. Але ми повинні  очолити цей процес, разом з вами.

На дану хвилину, я не знаю жодного залу в цій країні,  де був такий згусток інтелекту і таке відчуття пульсу  биття завтрашнього дня країни – немає.   Тому, друзі, нам треба разом з вами, разом піднімати цю хвилю демонтажу економічної моделі, якій*** чужда: інтелект, інновація, те, що ми готуємо. Тому, біллю ваш виступ, та кого завгодно: куди випускники, куди?  В Польщу навчатись.  Куди  випускники?  В Польщу клубнику збирати через місяць! Польща.

Монополізація: хімія - де металургія, металургія – де хімія, плюс агрохолдинізація сільського господарства. Трошки знаю цю сферу. Друзі, ну серце кров'ю обливається. Вийшли на друге місце в світі по експорту зерна, кормимо весь світ. Гордитись, чи   плакати? Я плачу. Я плачу, я ридаю. Дійсно,  унікальні зразки урожайності, унікальні, вже превзошли Європу і так далі, бо чорноземи дають можливість це робити. Але ж, земельний капітал агрохолдингів в 100 тисяч гектарів і більше, вони вже експлуатують – експлуатують половину земельних ресурсів  України. Ми ви вийшли на світові ринки, ми втричі збільшили свою там присутність і зруйнували ці ринки, собі ж на  шкоду, "зрубали сук на якому сидимо" – 4 відсотки рентабельність  зернового господарства  за минулий рік. 

Польща. Втричі менше  земельних  ресурсів і середня величина  господарств 10 гектарів, експортує на 27 мільярдів, завалили Європу дешевою продукцією. Ми експортуємо на 17. Дві-три культури, саженними шагами знищуємо чорнозем для майбутніх поколінь. Що ми робимо? Що ми робимо?

Друзі! Величезна робота належить… Величезна! Я прошу вас, щоб ви і своїм інтелектом, і своїм переживанням таким, яким сьогодні звучало протягом трьох з половиною годин допомогли нам у цьому. Нам треба зламати цю жахливу економічну модель, яку ми побудували, на превеликий жаль. В основі якій монополізм, олігархізація, і ми залишаємося, і кидаємося ще дальше в прірву сировинного придатку розвинених країн.

Друзі, я підтримую ті рекомендації, які… і ви підтримуєте, але хочу сказати, що попереду величезна і тяжка робота, будьмо до неї готові. Спасибі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Григоровичу.

Шановні колеги! Я мушу надати ще одне слово, тому що повернулася Наталя Миколаївна Савельєва, і виявляється, вона виходила, тому що їй потелефонував син з АТО, який знаходиться зараз в АТО.

Я думаю, що всі зрозуміли цю ситуацію. І оскільки ми педагогічних університетів сьогодні нікого не слухали. Наталя Миколаївна, для короткого слова. Будь ласка, ваші пропозиції.

 

САВЕЛЬЄВА Н.М. Я дуже коротко.

Ми свої пропозиції висловили у письмовому варіанті, яке направили у комітет, але додатково я хотіла б сказати, перше – ми вважаємо, що дуже важким буде досягнення оцієї міри між необхідним і достатнім в автономії вищих навчальних закладів. Саме між необхідним і достатнім. Люди математики мене зрозуміють.

Коли ми говоримо про академічну мобільність студентів, а це питання піднімалося чи не в кожній доповіді і в кожному повідомленні, і в кожному зверненні, то це питання – це  комплексне. Це питання, яке на сьогодні включає в себе питання нормативного терміну навчання, який в Україні на сьогодні є імперативним, тільки 4 роки або  диплом, або довідку, тоді, коли у Європі немає встановленого нормативного терміну навчання, по-перше. По-друге, все це можна було б розв'язати на рівні вузівської автономії, але це не можливо розв'язати на цьому рівні, оскільки все впирається в питання фінансової автономії вишу. І діючий на сьогодні закон, не закон, а наказ  міністерства про платні послуги в системі вищої освіти. Всі ми ходимо під комісіями і перевірками. І послуги з повторного навчання, хоч воно задекларовано, ми надавати не можемо. А таким чином ми суттєво дискримінуємо, освітні права, фундаментальні права людини, освітні права людини, обмежуючи термін здобуття вищої освіти чотирма роками – це перше.

По-друге, про що хотілося б сказати. Ми знаємо, що педагогічні вищі навчальні заклади готують фахівців чи не наймасовішої професії. Всі хто сидить в цьому залі, всі, можуть пригадати своїх вчителів і бути їм вдячні. Але на сьогодні складається така тенденція і ми повертаємося на півтора століття тому, коли вважалося, що достатньо знати науку, а як її викладати навчить досвід. Але, ще Ушинський говорив і порівнював, практику без теорії зі знахарством в медицині. Не можна знати анатомію і фізіологію, і йти оперувати людину, або лікувати, ніхто з нас з вами не піде до такого лікаря.

Тому, ми просто категорично проти руйнування системи педагогічної вищої освіти. Ми вважаємо, що вищі педагогічні навчальні заклади повинні існувати і готувати, і працювати саме на освітню сферу.

До того ж, ще одна ланка вищої педагогічної освіти не закрита – це підготовка педагогічних кадрів для позашкільної освіти – це  вчителі музики, вчителі образотворчого мистецтва, хореографії і так далі. Там, де ми давали подвійну освіту і коли ми відкриваємо перелік галузей і спеціальностей, ми бачимо: фахівець музики, фахівець образотворчого мистецтва, фахівець хореографії і так далі. Але ми не бачимо вчителя музики, на жаль, бути віртуозом це не означає віднайти талант, його розвинути,  той талант, яким потім буде гордитися країна.

Я прошу, до переліку спеціалізацій освіти педагогічної включити ще і мистецькі спеціальності. Дякую, все. Дякую і ще раз прошу вибачити.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.    Дякую, Наталія Миколаївно.

Я зараз запрошую для короткого заключного слова і, можливо, якихось відповідей по поставлених проблемах Сергія Мироновича Квіта.

 

КВІТ С.М. Дякую, Лілія Михайлівна. Я встану, колеги. Щоб ви мене не зненавиділи, я не буду довго говорити. Були деякі такі дуже конкретні питання. Стосовно дипломів. Я, звичайно, приношу свої вибачення за ту ситуацію, яка склалася з дипломами в цьому році. Якщо сказати коротко, у нас є два питання, таких дуже складних.

Перше питання, це монополіст, який видавав раніше ці дипломи. І друге, ви знаєте, що монополіста тепер немає. І у нас є приклади, коли диплом коштує, собівартість його 8 гривень, 9 гривень, 10 гривень. Не 34 плюс 50. Тобто це інакше зовсім. І тому нам були створені деякі проблеми.

Друга проблема, що за часів Дмитра Володимировича система ЄДБО створювалася. Вона належить державі, але програмне забезпечення належить невідомо кому. І тому була затримка з тим, що та компанія, якій нібито належать ці права, вона не могла представити документи на право власності. Вона представила якісь документи, ми заключили тимчасову угоду, щоби вирішити зараз технічні питання. Але в наступному році цього не буде, звичайно. І це питання цього року. Тобто це дві такі системі проблеми, з якими ми стикнулися. І вони носять значною мірою об'єктивний характер. Але я приношу свої вибачення.

Я хочу у зв'язку з тими питаннями, які були, підкреслити, що зараз ліцензії безстрокові. Тобто система ліцензування, акредитації, вона далі буде спрощуватися. І більше проблем буде в тих, хто має злий умисел, тобто на рівні акредитації. Ми схильні до того, що той навчальний заклад, який хоче відкрити певну програму, зможе її відкривати просто за листом. Якщо він хоче відкрити, він повідомляє, що в нього є такий-то склад кадровий, такі-то можливості технічні і таке інше. І він буде уже працювати. Ліцензії будуть видаватися за запитом тільки. Але момент акредитації буде дуже строгий. І я думаю, що ми вже не будемо вести неякісні університети тоді.

Тобто, якщо введення в оману буде мати місце, тоді покарання буде дуже строге. І так в усьому світі. Тобто з одного боку, треба спрощувати, щоб якомога менше людей мали відношення до того, що їх просять дати якусь довідку, якийсь папірець. Бюрократичних процедур має бути менше, але вони повинні бути системнішими і більш строгими, і спиратися на сучасні технології. Далі. Я вже сказав, що закликаю вас, бо це найбільше про автономію фінансову,  моя позиція така, що  чи це гроші державні, чи це гроші спецфонду, в принципі, фінансова автономія  від цього не залежить. В Британії, зверніть увагу, ми з колегами от були там недавно, тільки приїхали, всі  практично університети, окрім спеціальної дуже категорії  приватних вузів, які дуже-дуже спеціальні і які мають відверто комерційний характер, це не є університети, то скрізь є державні британські гроші, і вони називаються public universities.

І це не грає ролі, які гроші – державні чи зароблені – фінансова автономія повинна бути повною. Із університету повинна… ми повинні питати якість кінцевого продукту. І треба контролювати процес контролю якості в університетах, ми про це будем вести мову. Тобто ця система потребує спеціального   навчання тих людей, у тому числі які будуть мати відношення до Національної агенції з якості і до тих людей, які будуть  оперувати процесами. Тобто ми цим будем системно займатися.

Але перший крок. Відкривайте рахунки, хто хоче. Протягом липня ми забезпечимо цю  постанову. Хто не хоче, цього не треба робити.  Можливо… можливо і не треба, да. Або, можливо, це справа майбутнього. Але фінансова автономія… ми  якісь оці перші кроки  повинні робити, звичайно.

Далі система… корінь зла, на мій погляд, в системі  фінансування  університетів. Ми обраховуємо кількість ставок від кількості студентів. Це неправильно. Зарплата викладача  повинна залежати тільки  від  контракту. Розумієте? Тому система фінансування через державне замовлення вона взагалі неправильна ця система, і ми уже, працюючи над Законом "Про освіту", ми не закладаємо там… ми не кажемо про державне замовлення. Тобто це треба змінювати. Це треба змінювати. І зарплата викладача  не повинна залежати від кількості студентів до одного викладача. Це також неправильно. Тому що таких норм ніде немає.

Я чому згадав Ohio university, бо це найбільший американський університет, там 100 тисяч студентів. Значить там  одне співвідношення кількості студентів до викладача, а в  Принстоні воно зовсім інакше. Розумієте, це статистичний показник, це не норма, від якого повинна залежати зарплата викладача. Тому ці зміни в фінансуванні вони повинні бути системними, і інша філософія фінансування вузів має бути. Тому на уряді мені треба пояснювати, що не можна скорочувати державне замовлення, бо в нас немає іншого способу фінансування університетів. Це не тільки державі скільки треба або скільки не треба, це комунальні послуги, це все інше. Тому я думаю, що це такі питання, які якраз ми повинні приділяти цьому велику увагу.

І ще два маленьких питання. Перше, це 600 годин. Колеги, нам треба, всі ми знаємо, що треба було зменшити кількість аудиторного навантаження викладача. Наш викладач бігає з аудиторії в аудиторію, ми його не поважаєм. Він повинен мати час на те, щоб публікуватися, брати участь в конференціях і таке інше. Тому цей процес він все одно буде іти. У нас буде перший досвід, ми обміняємося, у якогось університету краще це вийде, в когось гірше і це збалансується, я думаю протягом року це збалансується, але іншого шляху як зменшити навчальне навантаження не було. І це не повинно призводити до зменшення зарплати, ми повинні платити за інші види робіт і змінювати знову ж таки систему фінансування, ми повинні всі процеси рухати, а не тільки якусь одну річ вилучати і на неї звертати увагу.

І самостійна робота студента. Ну, в усіх університетах вона є самостійна робота студента. Треба запроваджувати інші форми контролю як студент працює. Але, якщо ви поїдете в західний університет такого ж профілю як ваш університет, ви побачите, що там втричі менше предметів самих, колеги. І вони ж також не дурні люди. Давайте подумаємо. І треба просто зануритись в цю роботу, треба приділити цьому увагу, тут є смисл в цьому. І багато наших хороших університетів приділяє цьому увагу і вже з першого року тобто з наступного року будуть зменшувати кількість аудиторного навантаження.

І останнє, що я хотів сказати, про професійну освіту. Ми зараз підготували законопроект про професійну освіту. Там реальні зміни є. Тобто як ми будемо, хто буде приймати рішення про те які професії потрібні, які не потрібні професії. Але тут є колізія пов'язана з назвами. Давайте от розберемося. Закон, який ми прийняли про вищу освіту фактично це є Закон про університетську освіту. Тому що університетська освіта передбачає науковий компонент, дослідницький компонент, професійна освіта не передбачає дослідницького компоненту і все. І тому не треба чіплятися за назву, як ми назвемо професійну освіту, чи це вища, чи не вища, не це головне. Головне, що ті  коледжі, які стали частиною університетів, вони вийшли з ринку праці, тому що вони розраховують на те, що їхні випускники стануть студентами – це профорієнтація для вузів, це також дуже потрібна справа. Але вони не випускають  прорабів, вони не випускають тих людей, які йдуть уже на виробництво, тому так, чи інакше – це уже з ринком праці,  тут нема зв'язку.  Тоді, якщо такий коледж іде таким шляхом, то тут нічого страшного немає – це просто такий вибір. Тоді  треба забезпечувати уже  в своїй структурі ті вимоги як для закладу вищої освіти, там має бути науковий компонент і там мають  бути ті вимоги як для закладу вищої освіти, бо це підрозділ університету.

Але  ті, хто працюють на ринку праці, тому  що нас цікавить  в принципі та професійна освіта, яка пов'язана з ринком праці. Ми хочемо, щоб працедавці мали тут, ми хочемо, щоби забрати міністерство  як, як сказати, як  посередника між  працедавцями, місцевою владою і закладами  професійної освіти, на рівні області  видно найкраще, які заклади потрібні і  які професії потрібні.

Я як міністр, я сиджу в Києві і я не знаю, в райцентрі є ПТУ,    воно потрібне, чи непотрібне, ці професії потрібні, чи ні? Але на рівні області видно:  чи   це більш аграрна область, чи вона до машинобудування, чи інше.     Тому ми це передаємо – це децентралізація, це дуже важливо.  І таке інше.

Тому і плюс, і останні моменти, що от ми з колегами  говорили, є приклади в Європі, ми про це   мало говоримо. І в основному – це європейські такі стандарти,  вони кажуть про те, що університети повинні бути включені у вирішення місцевих проблем, тобто  вони  повинні бути потрібні  своєму регіону, місцевій  громаді, де вони є.  І в такому випадку,  можуть мати місце інші форми, коли університет, є приклад, от ми говорили  з депутатом Співаковським, New York State University, це свого роду  консорціум, який включає  в себе університет, заклади професійно-технічної,  те що раніше ми казали, ну і професійної, чи середньої  спеціальної освіти  і вони орієнтуються на запити цієї місцевої громади. Це також  шлях, тобто, це також форма розвитку освіти в кожному конкретному регіоні, тому що виживати  крупнішим, організовуватися  - легше.

Шановні колеги, я хотів би   подякувати  за це обговорення. Я  хочу звернути увагу, що воно було по суті,  воно було критчним, тому що висловлювалися ті   питання і ті проблеми, які хвилюють. Тому я сподіваюся, що ми з вами і надалі продовжимо співпрацю із Комітетом Верховної Ради і будемо вдосконалювати всі наші документи і нашу практику. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергіє Мироновичу.

Шановні колеги, підбиваючи підсумки сьогоднішнього  нашого засідання  я б хотіла повернутися до основної ідеї, з якої  розпочинала.

Коли ми робимо будь-яку справу,  нам потрібен діалог. А діалог відбувається тоді… не тільки тоді, коли говорять різні люди, а коли їх  чують. І  що для мене найбільш  цінно і найбільш важливо після цієї зустрічі, щоб  всі, хто сьогодні виступали, читаючи потім рекомендації або бачачи нові документи нормативні міністерства освіти і науки, сказали: "О! Мене тоді почули. Хоча б якісь частині"

Очевидно, можуть бути дискусії, можуть бути непримиренні позиції, які дуже важко гармонізувати. Наприклад, у нас  постійна дискусія з Олександром Володимировичем з приводу ЗНО і ваги ЗНО. От. Але в нас   є інші можливості, де ми можемо знаходити порозуміння. І очевидно, що ЗНО, наприклад, це лише один приклад, приклад того, як  потрібно гармонізувати певну позицію. Вона не повинна входити в абсолют. І так само можна перераховувати всі інші проблеми. Які  сьогодні піднімалися. Нам  потрібно більше і частіше їх обговорювати всіх разом, чути одне одного і головне, що це має віддзеркалювати ся у змінах і пропозиціях  до нормативно-правової бази, яка необхідна, щоб ми почали, справді, жити за новим Законом "Про вищу освіту". Повірте, вища освіта – насправді, це для суспільства певний приклад. І те, як нам вдасться  імплементувати цю  європейську реформу, воно може дати або надію, або  почуття чергової поразки. Тому відповідальність для нас надзвичайно висока.

Я щиро дякую всім, хто  сьогодні долучився до дискусії. Але я також дуже дякую всім тих, хто весь цей час провів і не мав шансу і можливості виступити. Я розумію, бо я бачу тут людей, які могли б чудово виступити, і я знаю про це. Але це не означає, що ми не будемо базуватися і враховувати ваші пропозиції при підготовці остаточної редакції рекомендацій засідання комітету.

Отже, дякую щиро. Бажаю вам здоров'я, усіх благ і натхнення у впровадження Закону про вищу освіту. (Оплески)