СТЕНОГРАМА

засідання Комітету з питань науки і освіти

30 березня 2016 року

Веде засідання Голова Комітету ГРИНЕВИЧ Л.М.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Щиро вітаємо вас у стінах українського парламенту на розширеному засіданні Комітету з питань освіти і науки.

Ми досить повільно, але впевнено ідемо окреслення реформи освіти в Україні і зрозуміло, що базовим документом для цієї реформи має стати новий Закон "Про освіту". Для нас це великий виклик, тому що випала нам така доля формувати закон, який, сподіваюся, і це залежить від його якості, зможе працювати наступні 20 років, тому що саме стільки пропрацював чинний закон.

І, як відомо, ми цей закон повертали до доопрацювання Кабінету Міністрів і він був суттєво доопрацьований. Після того ми забрали його на повторне перше читання у комітет. і хочу вам доповісти, що багато годин праці проведено в комітеті над цим законом.

І я скористаюся нагодою одразу спочатку висловити величезну уклінну вдячність всім тим людям, які у свій вільний час приходили в комітет і працювали над цим законом. Тому що це справді була дуже нелегка дискусія, треба було доводити свою точку зору, ми шукали консенсус з багатьох питань, з деяких не знайшли і це буде ще роботою до другого читання. Але в результаті цієї праці, праці досить великого колективу людей, бо в нас працювали підгрупи за темами. І тому я навіть не претендую зараз виголосити список всіх тих людей, які брали участь в робочих групах, ми його опублікуємо, коли успішно приймемо цей закон. Але в результаті спільної роботи я вважаю, що на даному етапі ми маємо нарешті доволі цілісну системну реформу освіти, яка описана в базовому законодавчому акті. Після його прочитання зникає дуже багато питань, які нам завжди ставили після прочитання попередніх редакцій цього законопроекту. Наша мета була відповісти на виклики теперішні в цьому законі і наша мета була відповісти на виклики стратегічні, які стоять перед Україною, як державою, що має європейські амбіції і хоче інтегруватися до Європейського Союзу.

Таким чином, я пропоную сьогодні такий регламент. Дозвольте мені на правах головного доповідача, як голову комітету, впродовж 20 хвилин висловити основні базові зміни, які були внесені у Комітеті з питань освіти і науки при повторному першому читанні. Після того буде співдоповідь від Міністерства освіти, сьогодні бере участь в засіданні заступник міністра Павло Хобзей, який також активно працював у робочій групі. Також буде виголошувати співдоповідь президент Національної академії педагогічних наук Василь Григорович Кремінь і окрема вдячність академії за дуже активну роботу над цим законопроектом, далі ми приступимо до обговорення. Оскільки всі, хто приїхав, мають що сказати і в мене тут зареєстровано вже 25 осіб до виступу, ми плануємо завершити наше засідання і прийняти рішення до шостої години. Ми будемо просити регламент встановити для виступів в обговоренні до 3 хвилин. Народні депутати, члени комітету, вони не мають ліміту часу, вони будуть обговорювати стільки, скільки треба, головне, щоб ми вийшли на конструктивне рішення. Отже, такий регламент. Чи є зауваження, колеги, до регламенту? Все, приймається.

Отже, дозвольте перейти до головного. В чому полягають основні зміни? Звертаю увагу на порівняльну таблицю, для того, щоб зміни було легко побачити, ми зробили порівняльну таблицю. У другій колонці жирним шрифтом виділено кожне слово, яке ми додали до цієї редакції.

У нас є 11 цілком новий статей. Тобто ви пам'ятаєте первинне наше завдання, чому повторне перше читання? Бо треба зробити правильну структуру законопроекту і додати ті статті, які потім між першим і другим можна виправляти, уточнювати формулювання, дефініції, узгоджувати між собою статті. Тому що я визнаю, що ці недоліки є по тексту, тому що ми були дуже обмежені у часі, а роботи було багато.

Це робота для першого і другого читання. Але чого стосуються основні змістові речі, які додані відповідно в цьому законопроекті. Наша мета була описати сучасну українську школу, не тільки, що це 12-річка, а описати… Дати відповідь, в чому різниця цієї школи, крім 12 року навчання. Далі, статус педагогічного працівника і науково-педагогічного працівника, бо це провідники реформи, без них реформа не відбудеться.

Наступне завдання: як забезпечити рівність доступу до освіту, зокрема в сільській місцевості перед викликом фінансово-економічної кризи, скорочення бюджетних видатків і наміру оптимізувати мережу навчальних закладів. Як забезпечити взаємозв'язок системи освіти і ринку праці. Яке позиціонування буде професійно-технічної освіти, яке буде позиціонування вищої професійної освіти, закладів І, ІІ рівня акредитації, які приймуть рішення не готувати бакалавра, а бути частиною професійної освіти. Це були гарячі питання, які треба було вирішити. Попри це законопроект збагатився цілою низкою інших також додаткових, на мою думку, надзвичайно прогресивних норм.

Тепер конкретніше. Почну з взаємозв'язку між ринком праці і системою освіти. Це була "біла пляма" закону. І інколи мені ставили питання, і на Фейсбуці мені також сьогодні довелось відповідати на цю тему, чому стаття про агентство кваліфікацій в Законі "Про освіту"? І чому ми взагалі претендуємо говорити про систему кваліфікацій в Законі "Про освіту"? Тому що, колеги, кваліфікації здобуваються у системі освіти. І українська практика демонструє невідповідність освітніх результатів очікуваним результатам на ринку праці. Більшість цивілізованих країн це вирішує через створення інституційного моста, який відповідальний за те, щоб збирати професійні стандарти, які надаються асоціаціями роботодавців, міністерствами і так далі, і при цьому забезпечувати трансформацію, присутність результатів, визначених в цих стандартах, в освітніх стандартах. Тому тут є ці статті.

Ми запровадили національний орган управління кваліфікаціями, а також визначили необхідність спеціального закону, який опише деталі національної системи професійних кваліфікацій. Хочу сказати, що таке рішення до закону було також наполегливою рекомендацією міжнародних експертів, зокрема з боку European Training Foundation, які працюють багато років в Україні і знають наші проблеми.

Питанням компромісу стали також зміни до структури професійної освіти. І ми змогли налагодити діалог з представниками закладів першого-другого рівня акредитації. Треба зрозуміти, що волею історичних обставин вони поставлені в особливу ситуацію, коли вони були сприйняті в системі вищої освіти, а тепер мають позиціонуватися в іншій системі. Ми знайшли прийнятні формулювання, ми взяли до уваги те, що професійна освіта сьогодні буде передбачати два рівні: базову професійну освіту, про яку окрема мова в контексті загальної середньої освіти, і позиціонування її в старшій профільній школі; та вища професійна освіта, яка буде охоплювати з другого по п'ятий рівень національної рамки кваліфікації. Так само визначено джерелом фінансування вищої професійної освіти - державний бюджет. 

Законопроект також відновлює те, ті положення, які містяться в чинному Законі про освіту, але які не були окреслені в новому  законі і це означало: ми приймаємо новий  закон, старий втрачає  чинність і в нас знову  "утворюється дірка", зокрема,  така ситуація стосувалася підручників. Тому  ми відновили норму, яка стосується  безкоштовних підручників, тому що  забезпечення дітей безкоштовними підручниками є частиною конституційних гарантій щодо  безкоштовної повної загальної  середньої  освіти.

Найбільшим викликом було описати нову українську школу, описати так, щоб всім було зрозуміло в чому її різниця  і при цьому не заходити в деталі на які має бути спрямований Закон про загальну середню освіту. В результаті значних дебатів ми описали структуру школи як: початкова  чотирирічна, далі – базова, котра буде називатися  "гімназією" і старша профільна школа, яка має два напрямки – "академічний ліцей" і "професійний ліцей". Дуже  чітка структура,  при цьому хочу сказати, що в Перехідних положеннях, в зв’язку з таким  найменуванням  цих структур у школі в повній загальній середній освіті, ми маємо застерегти статус закладів нового типу, якими сьогодні  є гімназії і ліцеї, що займаються поглибленим вивченням окремих предметів та науковою діяльністю. Тому це дуже важливо, щоб ми  цих    "флагманів освіти", все-таки не  розчинили в цілому.   

Але фундаментальний підхід, колеги, такий:  початкова школа, стандарт початкової школи – однаковий для усіх українських дітей.  Не може бути  жодної стратифікації і різного доступу у 6-річному  віці для дитини. Будь-яке поглиблене вивчення і спеціалізація починається на рівні не раніше базової освіти, за винятком спеціалізованої освіти, що окреслює окрема стаття закону, яка, до речі, теж цілком по-новому виписана в цьому законі.

Важливими є те, що ми вказуємо, на що має бути орієнтований зміст нової української школи, на перелік компетентностей, серцевиною яких є ключові компетентності, які визначені в результаті кропіткої роботу діалогу в Європейському Союзу як необхідні для сучасної людини.

Ми також забезпечили, і це важливо, – це підкреслював завжди в своїх виступах Олександр Володимирович Співаковський, – гнучку траєкторію для дитини при виборі старшої профільної освіти. І закладено положення у законі, що, якщо дитина заходить в якусь старшу профільну школу за профілем, який виявляється впродовж року, поки вона навчається, для неї заскладний, неприйнятний, небажаний, невідповідний, бо це буде серйозний кардинальний вибір, який треба зробити, дитина може змінити своє рішення і перейти на інший профіль впродовж або наприкінці першого року навчання в старшій профільній школі.

Наступне. У нас появилась нова стаття про доступність до освіти, абсолютно нова стаття. Ми маємо відповісти, яким чином ми реформуємо сільську школу. Що означає опорна школа? На превеликий жаль, я зараз, даючи коментарі засобам масової інформації, розумію, що навіть серед учительства, не кажучи вже про журналістів, немає розуміння, що таке опорна школа. Всі подумали, що ми хочемо створити мережу елітарних шкіл в Україні. Ні! Опорна школа – це те, що має підняти якість сільської освіти. І опорна школа – це та школа, куди повинні піти кошти, які виділені сьогодні  Кабінетом  Міністрів,  саме в сільські території. І головний критерій  для визначення  такої школи, найголовніший, первинний критерій – це кількість дітей, які довозяться туди  з інших населених пунктів. Чим більше дітей,   тим більше скористає цих дітей від покращення якості таких шкіл. Ми дали дефініцію освітнього округу опорної школи,  однокомплектної школи,  школи одного вчителя для того, щоб дати можливість дітям, якщо їх  п'ятеро, чи десять, навчатися не індивідуально, бачачи вчителя один раз у тиждень, а дати можливість приїхати вчителю і працювати з такою групою  дітей. Очевидно, що для нас великим викликом і багато дискусій було   виписати питання фінансування освіти. 

В світлі останніх подій, ми зрозуміли,  що ми можемо  дійти, через скорочення видатків на освіту до драматичних, безповоротних негативних змін. І тому ми вважаємо, що в Законі про освіту мають бути застережені державні субвенції на ту освіту, яка гарантується Конституцією  України. Так, сьогодні є реформа децентралізації і в   місцевому  самоврядуванні делегується багато повноважень. Але реформа буде дискредитована, якщо за цими повноваженнями не будуть іти фінансові можливості. І стимулювання з одного боку органів  місцевого самоврядування відповідально ставитися  до  консолідації мережі через  те,  що вони мусять її дофінансовувати – приймається і  в законі про це сказано.  Але мають бути базові субвенції, які гарантують, що система буде функціонувати. Зокрема, в професійно-технічній   освіті ми визначили, що вона   має управлятися  з обласного рівня   і визначили те,  що на неї іде субвенція на загальну середню освіту і  субвенція на здобуття професійної освіти.

Так само, це стосується закладів І, ІІ рівня акредитації, які стануть вищою професійною освітою. Але якщо в рамках цієї вищої професійної освіти буде здобуватись загальна середня, вони теж мають отримати субвенцію на цю, гарантовану Конституцією, безкоштовну загальну середню освіту. Зараз ми говоримо про фінансування з державного бюджету в цьому законі для закладів вищої професійної освіти. Якщо серед них ми сьогодні маємо комунальні заклади, вони мають супроводжуватися субвенцією.

Шановні колеги, принципова новація цього законопроекту юридизує право на безкоштовну загальну середню освіту кожної дитини в Україні, незалежно від того, в закладі якої форми власності вона навчається. І це означає, що ми вписали про те, що при здобутті цієї, гарантованої Конституцією, освіти в приватних навчальних закладах, в приватний навчальний заклад іде відповідний норматив на здобуття цієї освіти за дитиною. У нас драматично за останні роки скоротився приватний сектор освіти. А це сектор, я маю на увазі: загальної, середньої і дошкільної освіти. Це сектор, який насправді є альтернативою, а в дошкільній освіті – засобом розвитку мережі і доступу до дошкільної освіти. У зв'язку з цим , хочу одразу застерегти, що сьогодні на всю Україну і на ту кількість дітей, яка навчається в системі освіти, – в нас нині навчається 3,8 мільйона дітей у повній загальній середній освіті, – в таких закладах навчається всього 20274 дитини. Але у елітних приватних навчальних закладах, де навчання тисячу євро і більше, навчається невеличкий відсоток з цих 20 тисяч. Натомість є заклади приватні, які дають можливості альтернативних методик навчання, які дають можливість адаптуватися дітям з особливими потребами, які апробують нові підходи до змісту загальної середньої освіти, і ми їм маємо дати шанс.

Наступне. Нам теж треба було відреагувати на болючі речі, які пов'язані з впровадженням реформи вищої освіти. ми вважаємо одним з, однією з дуже серйозних проблем реформи вищої освіти, це те, що ми до цього часу не запровадили системи забезпечення якості вищої освіти. І ви знаєте, що каменем спотикання є Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти, що не дозволяє запустити незалежні агенції оцінки якості освіти. Тому ми вписали цю статтю, де більш досконало розробили механізми формування агентства, вимоги до цього агентства і наполягаємо на тому, що агентство необхідно запускати якнайшвидше. Так само закон вводить інституційно акредитацію, як механізм добровільний, як механізм, який дозволяє потім надати право на самоакредитацію освітніх програм, натомість з метою дерегуляції ми вилучили необхідність проведення інституційного аудиту обов'язкового, який здійснюється постійно і передбачає нагляд і контроль за вищими навчальними закладами.

Колеги, є уточнення по фінансовій автономії, яке теж дозволяє всі зароблені кошти виводити на рахунки в державних банках і ними оперувати, що також має, на нашу думку, запустити зміни до тієї постанови Кабінету Міністрів, яка сьогодні є і, на жаль, створює перешкоди для того, щоб можна було цим правом скористатися.

І нарешті, розуміючи, що мій час вичерпується, хоча можна було б значно більше ще розповісти про цей закон, бо я не всі новації закону перерахувала.

Нарешті, але за важливістю, мабуть, це одне з найважливіших, це питання підвищення кваліфікації соціального статусу педагогічних працівників.

У нас були неймовірні дебати з цього приводу, тому що ми знаходимося з вами в такій рамці: з одного боку, ми хочемо якнайбільш суттєво підвищити цей соціальний статус і кваліфікацію вчителя, а з іншого боку, ми маємо реалії, які у нас є, на які ми можемо розраховувати.  7 відсотків ВВП – це максимум. Щоб було зрозуміло, зараз - це  5,2 відсотка ВВП. І реалії фінансово-економічної кризи і війни, яка продовжуватиметься, і принаймні на даний момент, ми не маємо можливості чітко окреслити кінець: чи ми пройшли це дно, чи не пройшли. 

І тому, ми дійшли до такого консенсусного рішення, ми заклали… До речі, ці пропозиції розробляла робоча група  під керівництвом Віктора Олександровича  Онгев'юка. Ми заклали базовий рівень оплати праці вчителів на рівні трьох мінімальних заробітних плат. Це високий   рівень, який  позиціонує вчителя  в середньому класі  і це є  більш стійка  норма релевантна до того,  що відбувається в країні,  ніж середній рівень заробітної  плати по промисловості. Ми це зробили, ми також розуміємо, за підрахунками робочої групи, що на це потрібно 110 мільярдів гривень, що робить  очевидним недосягнення цієї норми в найближчі роки. Тому в "Перехідних положеннях"  ми заклали, на мою думку, ще одну релевантну  норму до сьогоднішнього дня,  яку можна почати втілювати з наступного року.

Поки ми прийдемо до цієї окремої тарифної сітки про яку я щойно сказала, я вважаю, що ми можемо зобов'язати уряд піти шляхом просування освітян по чинній тарифній сітці, поки іде оцей час кризовий. Я приведу  вам приклад,  шановні колеги. Сьогодні вчитель вищої категорії і директор школи позиціоновані в єдиній тарифній сітці на рівні 11-12 розряду. А асистент викладача у вищій школі позиціонований на рівні 15 розряду. Я не кажу, що асистент викладача зависоко. Це нормально, що працівники вищої освіти, які мають наукові ступені, вчені звання, так позиціоновані в другій половині тарифної сітки. Але ми неймовірно опустили вчителя, і це позначається незворотно на якості загальної середньої освіти. Ми повинні просунути і підняти педагогічних працівників системи середньої освіти, і в тому числі, професійно-технічної. Таким чином, ми закладаємо норми, що вчитель,… починалося б оце вчительське позиціонування з 14 розряду. Відповідно так само пропонуємо просування вверх і для вищої школи. Очевидно, що це є тимчасовий захід, але це реальна норма, якої ми можемо добиватися: просування по тарифній сітці.

Так само ми уточнили питання сертифікації та атестації. На превеликий жаль, розуміючи всі виклики запровадження тотальної і обов'язкової сертифікації усіх вчителів зовнішньою компонентою, нам треба бути впевненими в двох речах. Перше, це, чи нас готовий релевантний інструментарій, який ми можемо запропонувати всім без виключення вчителям. Щоб він був валідний і справді вимірював. Для цього має бути апробація, ми маємо пройти цей шлях. Це раз.

А друге, чи в нас є відповідне суттєве підвищення заробітних плат. Тому що таку сертифікацію можна запроваджувати тільки тоді, коли в бюджеті зарезервовані адекватні заробітні плати. Тому ми пропонуємо зараз варіант: зупинитися на добровільній сертифікації, яка буде супроводжуватись на час, бо вона буде зв'язана з атестацією для цих людей. Результати сертифікації будуть враховуватися при атестації, яка залишається як основний механізм підтвердження відповідності посаді і встановлення кваліфікаційної категорії, але  поряд з тим, ми розраховуємо,  що ці люди, які пройдуть  сертифікацію, стануть  носіями реформи. Бо без носіїв реформи у кожному навчальному закладі, які будуть чітко розуміти в чому полягає нова  українська школа, ми не можемо обійтись – це не можуть розповідати тільки управління освітою. Тому, це для    нас буде великий виклик: донесення суті реформи до всієї спільноти і освітян, і батьків, і суспільства. І другий виклик – це ті носії реформи, які безпосередньо можуть показувати на своєму прикладі нові методики викладання, освоєння змісту, підходи до  підвищення кваліфікації і так далі.

Шановні колеги, у нас є ряд розбіжностей з Міністерством освіти і науки тому що ми разом з ними дуже тісно співпрацювали при цьому проекті  і один з них  - це план впровадження реформи. І я сьогодні поставлю це питання тому що  ви бачте яка залишилася по плану. Календар такий, щоб в  2018  році запускати 1-й і 10-й клас, тобто старшу профільну школу і в Міністерства освіти є свої аргументи з цього приводу…

Прошу проходити, отут, на своє місце, не треба стояти,  будь ласка, сюди.

У нас є аргументи і їх висловить Павло Кузьмович Хобзей.

Натомість пропозиція, яку ми висловлювали з частиною робочої  групи - запускати з 2018-го 1-й і 5-й клас, що з нашої точки зору є більш  релевантно. Тому що ми готуємо дітей до старшої профільної школи і в нас є час підготувати мережу, в нас є час підготувати стандарти і головне більші,  вірніше менші ризики того, що не знайдеться фінансування на  дванадцятий рік навчання.  Тобто це значно більш послідовна підготовка суспільства до впровадження старшої профільної школи.

Отже,  шановні колеги, в процесі, якщо будуть виникати нові питання, ми зможемо відповідати на них тому, що час мій неуникненно вичерпався  і я зараз запрошую до слова заступника міністра освіти і науки Павла Кузьмовича Хобзей.

 

ХОБЗЕЙ П.К. Дякую, лілія Михайлівна, за представлення закону.

Шановна Ліля Михайлівна, шановні народні депутати, шановна академічна спільнота. Мій виступ не буде довгий.

Перше, я би хотів теж від імені міністерства, від імені міністра подякувати всім людям, які працювали над законом і ця співпраця дійсно була, ця робота була спільною, тобто кожен, ми думали про дітей, про Україну і не думали про якісь там свої амбіції чи інші ті речі, і тому такий продукт якісний є.

Друге. Сергій Миронович, який зараз є на засіданні уряду, скерував комітет лист, він дуже сухий, що Міністерство освіти і науки підтримає проект Закону України про освіту доопрацьований робочою групою Комітету Верховної Ради з питань освіти та науки для його внесення до Верховної Ради на повторне, перепрошую, до першого читання чи повторне, повторне перше читання, правильно там написано. Тобто це є позиція міністерства.

Третє, третій пункт. Відносно тих питань, які… Перше, звичайно, межі досконалості немає, це безумовно. Тобто зрозуміло, що допрацьований закон, він набагато стрункіший, я цілком підтримую Лілію Михайлівну про те, що зараз тим законом ми можемо, при умові, що депутати за нього проголосують, ми можемо страктувати побудову нової української школи. Тобто позиція міністерства, я наголошував в цьому ж залі місяць тому, була в тому, що ми чекали, ми багато речей залишили для Закону "Про загальну середню освіту", але і політичне відчуття, і знання процесу нам треба встигнути Закон прийняти про базову освіту і цей базовий закон в такій редакції, який пропонує зараз доопрацьований комітет, він нам дозволяє починати роботу всім спільну, не чекаючи, паралельно готуючи про Закон "Про загальну середню освіту". Але основні репери, основні вказівки, основні положення в ньому дуже чітко виписані. Ми знаємо і чітко, і однозначно працюємо в цьому напрямку.

Два питання, на яких би я хотів зупинитися.

Перше, до якого апелювала Лілія Михайлівна, це питання початку змін,  в "Прикінцевих положеннях" Кабінет Міністрів пропонує починати нову українську школу в 18 році з 1 класу. І тут ми дійшли згоди, тут у нас немає розходжень. Були пропозиції 17-го, але треба встигнути підготувати і для 18-го. Я вважаю, що і для 18-го насправді практично немає часу. Багато речей ми будемо робити без апробації, будемо пробувати робити, а потім вже будемо по ходу міняти. Ну, але тут в нас є спільна позиція. Щодо старту, чи починати з 5-го класу чи з 10-го – тут у нас є розходження. Міністерство освіти наполягає на тому, щоб ці зміни почалися зі старшої школи з 1 вересня 18-го року. Цьому є кілька причин.

Перша причина, може, не основна, але я хочу просто нагадати колегам, що цей 7-й клас, який зараз навчається, як він завершить 9-й клас, а це якраз буде 2018 рік, треба писати нові стандарти для, скажімо, 10-11-го класу, ну, якщо вони підуть там за, скажімо, старою схемою. Тобто старша школа не буде 3-річною, а вона почнеться тільки для тих, хто піде в 5-й клас в 18-му році, коли вони завершать 9-й клас.

Отже, все рівно треба писати нові програми, все рівно треба писати нові підручники. І це надало можливість нам відтягнути початок десь на 19-й, чи на 20-й рік. Таке бажання мали, ми прописували 19 рік, але нам пояснили, що немає сенсу на 1 рік робити програму, друкувати підручники, якщо вони мають бути дійсні 5 років. І це є слушно.

Але це не є основне. Основна причина полягає в тому, що суспільство дійсно чекає змін. І воно чекає змін, які будуть в освіті. І батьків найбільше цікавить, так складається з мого досвіду, це є початкова школа, це є старша школа. Це є початкова, коли є контакт, коли ти заводиш і коли ти бачиш, як міняється життя дитини від сімейного уже до певного соціологізації. Це дуже хвилює батьків, і це дуже великі виклики в нас стоять, щоб ця школа дійсно була новою. І те, що буде, коли завершать школу, які траєкторії подальші: чи кар'єрні, чи навчання будуть мати учні.

Причина, чому реформа 2000 року, яка починалася з 12-річної школи, ясно, що були політичні, це основні причини. Але, крім політичних причин повернення до 12-річної, було те, що в мережі не було зроблено жодних змін. І всі розуміють, що старша школа має бути профільною, але неможливо робити профільну освіту, якщо ти маєш один клас, де там менше 20 дітей в класі. Я говорю про школу в сільській місцевості, хоча є і багато міських шкіл, де є 2 класи в паралелі. Не зробимо, тому що профілізувати дитину, вибирати профіль в 15 років – це є явно зарано, і ми це розуміємо. Тому треба давати право вибору дітям вибирати кілька профілів. І це можна забезпечити тільки тоді, якщо ти маєш достатню кількість дітей в одній паралелі, коли ти можеш формувати групи, різні групу і ефективно використовувати кошти. Зрештою цей досвід є на заході, це ми не відкриваємо якийсь ровер, ці схеми є.

Отже, оце профільне навчання, на яке очікує суспільство, з цими репетиторствами, які зараз у нас поширені. І воно є вимушене, тому що як компенсувати мені 3 години математики загальноосвітньої, якщо фізмату ти маєш 8 годин. Ну, неможливо компенсувати, можна тільки одним – додатковою працею. Є години і є результат, результат з повітря не створюється. З праці і з часу, затраченого на вироблення того чи іншого результату.

Тому от наша позиція, ми розуміємо ризики, тому що основне є те найскладніше, ну, крім програм профільного. Я думаю, з цим подолаємо спільно з академією педагогічною, спільно з нашими учителями-новаторами. Є, на кого покластись, є позитивний досвіди профільних шкіл. Скажімо, цього я менше боюся, як отих змін у початковій, між іншим, щодо змісту, щодо підходів. Тут воно, мені видається, може, я помиляюся, воно є простішим.

Але є складний елемент мережа, з якою ми не дали ради попередні роки. Якщо брати для сільської місцевості, щоб було в паралелі 100 учнів, то ці школи будуть доволі рідко. І виникне питання рівного доступу до якісної освіти для дітей сільської місцевості. Але, якщо ми не від'єднаємо школи і не перенесемо на інший рівень самоврядування, в нас пропозиція була повіт. Ну, якщо повітів немає, то ми в "Прикінцевих" між першим і другим читанням чітко прописуємо, що це є обласний рівень, як професійні ліцеї. Міста, де є населення більше 50 тисяч, і міста, де є населення від 30 тисяч до 50 тисяч, область буде вирішувати разом з містом, що є більш доцільно для дітей зробити: чи лишити це на рівні міста, де там населення понад 30, чи лишити на рівні області. Поки немає повітів. Як будуть повіти, воно стане все на свої місця, воно буде на повітовому рівні. Ну, поки немає, ми діємо в рамках чинної Конституції, яка існує.

І, звичайно, відрізати навіть для міста Києва (бачу пані Олену), робити, чи для інших міст, які школи стануть тільки третього ступеня, тобто 10-й, 11-й, 12-й, які школи лишаться тільки по 9 клас, - це є проблемою для міст, бо є традиції. Це є великі традиції. Але якщо ми цих речей не зробимо, моє переконання, а основне, якщо ми не почнемо створювати з нуля ті нові школи, з новою культурою. з новими підходами… Бо тюнинг – він дуже тяжкий і рідко коли дає ті результати, які мають бути. Створення нового – воно дає відповідний результат. Тому це були наші пропозиції: дійсно починати з 10-х… Плюс нам додали проблеми з професійно-технічною освітою, коли ми її передаємо на обласний рівень, питання приміщень, ми не втримаємо їх 7 років. Можуть бути зміни різні, і драматичні, і вони вже почалися, на превеликий жаль. Тому використання бази спільно професійної освіти і цієї старшої школи – воно буде добре.

Щодо професійної освіти. (Я вже завершую. Обіцяв коротко. Задовго, вибачте) Щодо професійної освіти. От зараз ідея, яка дозволяє в проекті цього закону працювати між першим і другим рівнем, але оцей досвід гіркий, який є цього року, коли ти не можеш директорам професійних училищ дивитися в очі, бо ти відповідаєш, а інструментів ти не маєш, як вирівняти цю ситуацію, у нас є пропозиція: що професійна освіта – це є частина середньої освіти. Якщо є середня освіта, прошу дати субвенцію з іншим коефіцієнтом, як на здобуття середньої освіти, так і з певними коефіцієнтами на здобуття робітничих кваліфікацій, в залежності від кваліфікацій, можна продумати, напрацювати, час в нас буде, скажімо, ще два роки ми маємо, її інституції напрацюють, і трактувати її як частину середньої освіти. Тоді коледжі і технікуми лягають в Закон професійної, і все, ми задоволені.

І останнє. Це вже наша вина є, але ми наполягаємо на зміні, наше міністерство, бо не всі люди були залучені, по нашій же вині, щодо Закону про мови, але це все можна буде зробити, 7 статті, є тут зауваження, але це можна буде зробити між першим і другим читанням. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, шановний Павле Кузьмовичу.

Я запрошую до співдоповіді президента Національної академії педагогічних наук України Василя Григоровича Кременя.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Дякую, шановна Лілія Михайлівна.

Шановні народні депутати, Національна академія педагогічних наук України також вважає, що робоча група попрацювала досить ефективно. І нинішній текст закону є більш цілісним, прийнятним, логічно завершеним. І якщо народні депутати підтримають, то ми теж приєднуємося до позиції, що на перше читання його можна виносити.

Хотів би підняти декілька питань у своєму виступі. Перш за все, ми підтримуємо норму щодо повернення до 12-річного терміну навчання і нового змісту навчання, нового змісту освіти. Тут може бути дискусія і в суспільстві ще, тому я на цьому хотів би зупинитись. Що, по-перше, збільшення часу навчання – це є закономірним процесом розвитку цивілізації сучасної. І ми бачимо країни, де, власне, вже вища освіта стає обов'язковою, якщо не формально, так по суті. Тому 12-річна освіта в умовах, коли з'явилась необхідність і надати кращі знання іноземної мови, і комп'ютеризація, і багато інших речей, які необхідні для життя, це вкрай необхідно, і тут не може бути якихось інших думок, на мій погляд.

До того ж, та обставина, що дитина до 18 років буде перебувати в природньому для неї навчальному середовищі, здобуваючи освіту або оволодіваючи професією, - це теж плюс з точки зору соціального захисту, соціального комфорту.

Ну і, на мій погляд, не личить нам, Україні, яка є ще космічною державою і має намір вступати до Європейського Союзу, де немає жодної країни з 11-річною середньою освітою, перебувати на нижній межі вимог ЮНЕСКО до здобуття вищої загальної середньої освіти, а ці вимоги, нагадаю, 11 років. Тому ми підтримуємо 12-річку.

Далі, підтримуємо також перейменування нинішньої основної старшої школи як закладів ІІ і ІІІ рівнів, відповідно гімназії і ліцеї. На нашу думку, це не просто перейменування. Це відповідність назви цих закладів суті здобуття середньої освіти: гімназійної, орієнтованої на засвоєння предметних компетентностей, і ліцейної як профільно спрямованої освіти.

Третє, профільне навчання. Дійсно, тут, мабуть, праві колеги, які погоджуються, що це є основою змін в нашій системі середньої загальної освіти. І це, до речі, є і тенденцією в розвитку європейської світової освіти. Але тут ми повинні зробити все, щоб учнівська молодь бачила в цьому свій інтерес. Щоб батьки бачили плюс від 12-річки, а це означає, що ми повинні в результаті 12-річної освіти краще підготувати дитину до життя, до праці, до здобуття вищої освіти. Тобто зробити її більш конкурентоспроможною.

І у нас ці можливості єсть, тому що освіта стане більш дитиноцентричною і більше спрямованою на розвиток особистості саме конкретної дитини, цієї дитини, завдяки зокрема і профільній освіті.

Вважаємо продуктивною також ідею циклічного підходу, це четверте, до організації навчального процесу на різних рівнях, тому що це дозволить в більшій мірі сприйняти і врахувати психологічні аспекти, психологічні особливості, педагогічні особливості вікові, фізичні особливості – особливості фізичного розвитку. Тут важливо і перші, другі класи і інші класи. І ідея циклічного підходу з можливими якимись уточненнями, вона повинна бути в складі відображена.

Разом з цими і багатьма іншими позитивними моментами, про які я міг би говорити, я хотів би вказати на певні застереження, які можуть виникнути і під час імплементації закону, і взагалі щодо окремих речей прописаних в законі.

Перш за все ми згодні, що почати потрібно переходити з першого класу на нову структуру 12-річної школи в 18-му році. Хоча скажу, це буде не так просто. 16-й рік іде, я не впевнений, що до літніх канікул вдасться прийняти цей закон, дай Бог, щоб прийняли цей закон, будемо виходити з цього. І, скажімо, зовсім мало часу для того, щоб підготуватись до 18-го року. Ще більше ми ускладнимо завдання, коли будемо переходити паралельно, скажімо, 1-й і, умовно, 10-й клас і навіть 1-й або 5-й.

Чому? Ну от Віктором Олександровичем були ті люди, які розпочинали роботу по переходу на 12-річну школу і новий зміст навчання. І я вам скажу, забезпечити щорічну підготовку всієї ланки підручників для класу, програми і інших матеріалів складно дуже, починаючи із ну просто надзвичайно великої творчої роботи і включно з фінансами. Якщо ми запаралелим і будемо два класи іти, там 1-й, скажімо, і 10-й чи 1-й і 5-й, то ми подвоїмо складність. У нас держава зараз не може на один клас виділити гроші, а звідки вона через 2 роки виділить зразу на два класи, при чому повну лінійку одного і другого класу. Через те я розумію ризики, скажімо, але, на мій погляд, більш доцільно було б проводити, скажемо так, як проводили раніше, почати з 1-го класу і рухатись впродовж 12-ти років. І легше було підготувати громадську думку до такого переходу, легше було б прийняти на Верховній Раді в такому трактуванні.

І скажу більше, Павло Кузьмович правий, що от недолік переходу попереднього був пов'язаний з тим, що всі боялися трогати мережу навчальних закладів. В нинішній мережі навчальних закладів не можна здійснити повноцінно профільне навчання. Знову це буде названо по-іншому, а буде те ж саме. За рік-два підготувати нову мережу навчальних закладів також не вдасться, не вдасться забезпечити необхідними можливостями для підвезення в райцентрі. Я вважаю, опорні школи – хорошо, але  у  багатьох випадках, де не дуже далеко районний центр, найкращий варіант, і він буде таким, будуть підвозити до районних центрів дітей 10, 11, 12 класу, скажімо, якщо  це 10, 15 кілометрів, не  40, звичайно. Тому  я  б подумав над  тим, аби  почати  з  18-го року, але вирішувати поступово. Хоча, повірте, мені  як прибічнику 12-річної освіти хотілось би, щоб це було  як можна скоріше зроблено. Але просто  буде надзвичайно складно  з огляду на  необхідність, ще раз  повторюю, творчої  розробки всіх матеріалів, у тому числі з підручниками, забезпечення фінансово і проведення організаційної роботи. І якщо ми будемо на два класи з  коліс це все робити, то буде…

Іще одне тут.  Не буде логіки. Ну скажімо, ми переходимо на   10-й профільний клас, а попередні-то дітки навчались в рамках восьмирічної школи, 9-й клас… да, дев'ятирічної, тобто тут така, лоскутність буде цього навчання дітей  10 років народження чи  12 років народження. Потрібно дуже серйозно подумати.  І це може дискредитувати знову  12-річну школу. 

Тепер друге, що  я хотів би сказати, щодо професійної освіти.  Тут потрібно подумати над наступним. У проекті використано терміни "базова професійна освіта" і "вища професійна освіта". Я вважаю,  це недоцільно. Я скажу непопулярну річ для представників технікумів,  звичайно, але комусь треба говорити.  Ви знаєте, ми наступаємо на ті ж  самі граблі. Раніше  не  заслужено віднесли  ці технікуми до вищої освіти, і цим не поліпшили їх ситуацію, а навпаки дискредитували. Зараз ми продукуємо назву "вища професійна освіта", яка по суті  є  вища університетська освіта. Для чого  ж ми обманюємо себе самі? Вища професійна освіта – це університетська освіта. Це кожен раз треба пояснювати, що ми вища професійна освіта – це не  університетська, це у  нас  ще в Україні ще є така вища професійна освіта. І якщо ми так назвемо і зробимо шкоду для цієї важливої ділянки сегменту освіти, по-перше.

І по-друге, спонукаємо наступних депутатів  і наступних міністрів   через декілька років знову перейменовувати, і ще раз перейменовувати.  Тому давайте  ми не йти на поталу  декільком людям, які не розуміють  свого інтересу, між іншим і інтересу технікумів, і намагаємося  з ними знайти спільний знаменник за рахунок інтересів дітей нації і держави. Я вже не кажу про те, що в Європейському Союзі  не має жодної країни де б подібна річ була – вища професійна освіта. І взагалі там поділ на  тип дипломів, кваліфікацій, але не те, що збираємося ми робити. Ну от наприклад є загальноприйняті поняття: "первинна професійна освіта і навчання" і  "подальша професійна освіта і  навчання".

І я пропоную, щоб це було таким чином. Перший базовий рівень професійної – це кваліфікований робітник, що відповідає другому  і четвертому рівням національної рамки кваліфікації.  І другий, в дужках напишемо "вищий   рівень професійної освіти" – це молодший спеціаліст, що відповідає п'ятому рівню національної рамки кваліфікації. Причому, я хочу сказати, що якщо ми зробимо так як запланували, ми зробимо шкоду, ми розриваємо професійну освіту на дві ланки, які ніде н сходяться і які, в кращому випадку, паралелять. І ми  не будемо мати системних  навчальних   закладів де б підготовка була  і робітників, і молодших спеціалістів, і надавались інші професійні  послуги. А ми будемо     знову  ж  "хуторець" один мати і другий і це призведе до самознищення самих цих технікумів, або скажемо зараз вузів першого і другого рівня акредитації  тому що вони будуть маленькі, вони не зможуть об'єднатися із професійно-технічними ліцеями. Я вже  кажу: хто б міг би боятися оцього об'єднання, так це керівники профтехліцеїв. Тому що якщо уявити, що буде об'єднуватись технікум в профтехліцей, то в більшості випадків директором стане директор  технікуму. Розумієте?  Але не директори технікумів повинні боятися.

Одним словом, я вважаю, що якщо ми так поступимо -  це всупереч совісті і всупереч національним інтересам. І я закликаю не робити цього, а прислухатись ось до позиції про яку я говорив, і про яку  ми говорили,  про які говорять інші колеги.

І буквально останнє. Тут і Лілія Михайлівна говорила, і Павло Кузьмович говорив про статут вчителя. Шановні колеги, всі наші зміни будуть подібно тому, як анекдот, який я чув на Далекому Сході під час перебудови. Що таке перебудова, говорили, – це коли вверху шумить, а внизу все спокійно. Якщо ми не дамо вчителеві хоча би оплату поліцейського, то кращі діти із школи не будуть іти в педагогічні університети, кращі випускники педагогічних університетів не будуть іти до школи. І що б ми не переставляли, а як в тій байці у Крилова, все буде так, як і було. Може, трішки краще, трішки гірше. Лише особистість вчителя, лише розвинутість вчителя, моральні його риси, підготовка зможуть змінити освіту. Через те давайте ми почнемо з,… підтримаємо ось ці позиції, про які Лілія Михайлівна говорила, і от Віктор Олександрович був дотичний до того, щоб зробити, максимально зацікавити майбутнє покоління в тому, щоб прийшли кращі-кращі люди до професії вчителя.

Шановні колеги, Академія педагогічних наук готова дальше співпрацювати, допомагати, от, і бути експертним середовищем в цьому та інших питаннях. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, шановний Василь Григорович. Я хочу довести до відома всіх присутніх, що в нас було окреме засідання Комітету з питань освіти і науки для розв'язання оцього, розрубання чи розв'язання гордієвого вузла з закладами І, ІІ рівня акредитації. І та пропозиція, яку щойно ви озвучили, Василю Григоровичу, це була пропозиція комітету, яке ми записали в рішення, – вищий рівень професійної освіти. Проте Міністерство освіти і науки наполягло на іншій редакції, на тій редакції, яка була затверджена Кабінетом Міністрів. І очевидно, коли міністерство наполягає, і це підтримується присутніми представниками закладів І, ІІ рівня акредитації, Комітет з питань освіти і науки і народні депутати підтримали те, що є компромісом між міністерством, Кабміном і спільнотою освітянською. Хоча я особисто чудово розумію, що нам прийдеться це міняти з часом. Тому що воно буде створювати завжди плутанину.

Ми досягли певних консенсусів і зараз будемо пробувати між першим і другим читанням цей текст удосконалювати, але консенсуси не порушувати, бо ми можемо при порушенні консенсусів ставити під загрозу в цілому цей закон.

Будемо дискутувати. Звичайно, що кожен може висловитися сьогодні на користь цієї чи іншої точки зору і я хочу запросити до слова Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколу Миколайовича Кулебу.

 

КУЛЕБА М.М. Дуже дякую, Лілія Михайлівна.

Перш за все дякую за ту роботу, яка була пророблена, тому що я знаю, що ви особисто вклали частину свого життя і свого серця в цей закон. я повністю погоджуюсь, що потрібно сьогодні приймати цей закон і далі вже працювати над тим, щоб дійсно діти сьогодні в Україні отримали якісно новий рівень освіти .

Але у мене невеличка пропозиція. Тому що багато вже речей змінені, але, на жаль, в "Прикінцевих положеннях" ми залишаємо статтю 9 так, як і вона була до цього, стосовно  того, що додаємо спеціалізовану мистецьку школу, школу-інтернат там і ліцей-інтернат.

Оскільки ми сьогодні працюємо в робочій групі і за результатами робочої групи, яку я очолюю в Адміністрації Президента, будуть випрацьовані саме пропозиції до Закону "Про загальну середню освіту". Я просив би зняти це, тому що там саме типи тих закладів, які по узгодженню між Міністерством і соціальної політики, і науки і освіти, і охорони здоров'я залишиться, я думаю, що після цього будуть внесені зміни до Закону "Про загальну середню освіту".

Тому розгляньте, будь ласка, цю пропозицію. А до всього іншого заперечень і зауважень немає.

Дуже дякую за роботу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановний Микола Миколайовичу.

Шановні колеги, погляньте, всі пропозиції, які зараз прозвучать, вони мають такий контекст.

Перше, ви маєте сказати, чи можемо ми приймати цей закон за основу. Тому що зараз ніхто нічого вже не буде вписувати в цей закон. Всі решту ваші пропозиції, які ви тут озвучите, можуть бути зареєстровані у вигляді поправок народних депутатів, а також поправок на базі комітету, які ми будемо робити. Тобто це, Миколо Миколайовичу, якщо ми отримаємо від вас формулювання, ми можемо тоді розглядати. Але сьогодні будуть ще говорити представники спеціалізованої освіти, а це якраз стосується спеціалізованої освіти, це не стосується дітей з низьким соціальним статусом, чи півсиріт, чи дітей, позбавлених батьківського піклування. Це зовсім інша, це специфічна спеціалізована освіта. І для них є ці типи закладів, тому вони приведуть ще свою аргументацію. Дякую.

Я запрошую до слова… Колеги, увага! …заступника міністра соціальної політики України Валерія Станіславовича Ярошенка.

 

ЯРОШЕНКО В.С. Дякую, Лілія Михайлівна.

Шановні народні депутати, колеги, я теж надзвичайно буду лаконічним. Ми в межах наших компетенцій, міністерства, спільно з комітетом плідно пропрацювали над законом. Ми дали свої пропозиції і деякі зауваження стосовно оплати праці педагогічних працівників. Я хочу особливо відмітити декілька речей, позитивних новацій, як наприклад, запровадження нової структури рівнів освіти, узгоджених з європейськими підходами, утворення незалежних установ оцінювання освітньої та професійної кваліфікації, надання можливості здобуття часткових кваліфікацій, що, звичайно, сприятиме мобільності та підвищенню, це надзвичайно зараз важливо, підвищенню мобільності, конкурентоздатності цих молодих людей на ринку праці. Реалізація принципу єдності і наступності освіти наразі та навчання упродовж всього життя – теж є надзвичайно актуально. Запровадження державно-приватного партнерства в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої діяльності закладів освіти. Може, саме там ми будемо знаходити кошти.

Дозвольте мені сказати про те, що в нас є декілька коротких зауважень. Я редакційні термінологічні правки з вашого дозволу віддам в секретаріат комітету, щоб не займати час. Декілька буквально слів по питанню інтернатних закладів. Директор Департаменту захисту прав дітей та усиновлення Руслан Колбаса, будь ласка.

 

КОЛБАСА Р.С. З вашого дозволу, шановні колеги, я хотів би озвучити декілька питань. Ми повністю підтримуємо представника Уповноваженого Президента з захисту прав дітей. І хотіли б також звернути увагу на "Прикінцеві (саме) положення" до статті 9-ої. Але в процесі відпрацювання законопроекту про освіту Міністерство соціальної політики висловлювало ряд зауважень. І ми передбачали, що згідно нового закону у нас з'явиться, скажімо, один тим інтернатних закладів. Це школи-інтернати, ліцеї-інтернати для здобуття профільної освіти науково-мистецького спортивного спрямування. Ну, з тим документом, який ми мали можливість, і опрацьовували на сайті комітету, то на сьогоднішній день у нас дещо змінюється ситуація. По-перше, з'явився оцей пункт в "Прикінцевих положеннях" про загальну середню освіту, де включені всі ті ж інтернатні заклади. І додатково ще вноситься нова типологія ще двох закладів.

І друге питання, що саме профільна освіта, вона вже буде передбачати не, скажімо, навчання дітей старшого віку, а вже дітей з молодшого, там з 6-7 років. Ми будемо направляти дітей в заклади, скажімо, і як написано, в інтернатні гуртожитки або інтернати. Повинні бути створені умови безкоштовні. То на сьогоднішній день Мінсоцполітики вбачає тут великі ризики, тому що ми дітей будемо направляти за певну кількість від сім'ї, від родини в ці заклади. І саме головне також, одна із позицій, те, що Конституція, 53 стаття каже, що держава забезпечує безоплатність повної загальної середньої освіти. Після другого  це стосується безоплатної освіти саме сиріт, а 180-а Сімейного кодексу каже, що є обов'язок батьків. Тому ми на сьогоднішній день спонукаємо до того, щоб сім'ї і батьки  направляли в дані заклади дітей, не платили за це кошти, ці кошти будуть отримувати  заклади за рахунок держави, і це буде, скажемо, вигідно у першу чергу нашим батькам.  І повністю підтримую ще раз  Миколу Миколайовича, тому що ми працюємо зараз  у робочій групі, де саме  розглядаються  ці питання   взагалі  соціальної профілактики і підтримки сімей. А як би там не було, це не тільки обдаровані діти, а там  будуть  і малозабезпечені діти, і це крок до їхнього сирітства, ну і взагалі, скажемо, відчуття, що батьки десь далеко  це вже  в такому  маленькому віці  це є ризик.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Ну, Міністерство соціальної політики може нам ще раз надіслати свою порівняльну таблицю і ми будемо працювати між першим і другим читанням.

Шановні колеги,  ми переходимо вже від  базових доповідей і головних  виступів  до  обговорення. У нас регламент  до 3 хвилин. І  вже прошу не гніватись, коли я буду включати, вірніше, таймер сам починатиме пищати, коли  буде виходити час  3 хвилини, бо інтерес у тому, щоб всі, хто хоче виступити, змогли висловитись.

Отже, я запрошую до слова заступника голови Профспілки працівників освіти і  науки  України  Сергія  Михайловича Романюка.

 

РОМАНЮК С.М.  Добрий день, шановні колеги. Зразу  хочу сказати, що  профспілка підтримує прийняття законопроекту в першому читанні, але у нас є свої пропозиції, зауваження, і просимо  їх врахувати до другого читання.  Офіційно  ми їх на адресу комітету направили, тезисно скажу тільки таке.

Стаття 40. Ми  просимо, щоб все-таки всі документи про освіту були  безкоштовними, щоб це гарантувалось законом як  у діючому  законі.

Друга пропозиція до статті  54. Там, де права педагогічних працівників на безоплатне користування бібліотечними  інформаційними ресурсами та інше. Написано, що порядок затверджується навчальним закладом. Навчальним закладом –  це керівником.     Керівнику таке право контролюючі органи  дуже скоро   відіб'ють руки, що вони таке робити. Пропоную записати: на умовах, визначених колективним договором.  Це буде більш  демократично і більш сильно.

Стаття  56 "Загальні вимоги до педагогічних і науково-педагогічних працівників". Ми пропонуємо все-таки, щоб педагогічні працівники не за конкурсом приймалися, а просто приймалися на роботу. Тому що особливо в сільській місцевості буде дуже важко укомплектувати школу. Ми також пропонуємо, щоб все-таки, якщо ми гарантуємо дітям безкоштовне харчування, то дошкільна освіта і 1–4 класи були повністю гарантовані державою, а 5–12 клас – це тільки діти-сироти і ті діти, які, згідно з законом, потребують такої допомоги.

Стаття 58-а, там, де йде мова про оплату підвищення кваліфікації, пропонуємо замінити на тезу "безоплатне підвищення кваліфікації". Наступна позиція, де є гарантія така: у розмірі місячного посадового окладу надається педагогічним працівникам допомога, без слова "місячного", просто: у розмірі посадового окладу. А також просимо скрізь по тексту, де ми пишемо посадовий оклад, добавити в дужках: ставки заробітної плати, тому що у нас це дуже тісно переплітається. І щоб потім у нас не було проблем з цим, бо воно в одних місцях по закону є, в інших – немає.

Там, де: пільги надаються сільським вчителям щодо користування житлом з опаленням і освітленням. Ми категорично виступаємо проти, щоб ці пільги надавалися за умови, там якщо розмір якогось сукупного доходу кудись не відповідає. Цією нормою ми зразу закладаємо, що наші вчителі повинні бути жебраками. Тобто, якщо ми говоримо, що ми дамо достойну зарплату вчителю, то ця пільга або є, її вчитель отримує, або її нема, бо він тоді точно під цю норму не попаде. Тому давайте тут визначатися.

Ми категорично проти, щоби підвищення кваліфікації оплачувалась педагогічним працівником. Давайте з закону цю норму приберемо. Педагогічний працівник як захоче піти на якісь курси, то йому норма закону не потрібна. Він сам піде, оплатить і навчиться. А якщо ми це передбачаємо в законі, то завтра ми в усіх положеннях Кабміну побачимо, що саме ми будемо все скидувати, щоби педпрацівник це оплачував.

Також просимо, це стаття 59-а була, і знов до 59-ої просимо, що порядок матеріального забезпечення, а не оплата підвищення кваліфікації, а саме матеріальне забезпечення затверджувався Кабінетом Міністрів. Це буде більш ширше, ніж просто оплата підвищення кваліфікації.

Стаття 60-а "Робочий час педагогічних працівників". В тій редакції, в якій є зараз частина друга цієї статті, ми втратимо оплату за класне керівництво, за перевірку зошитів, за все, тому що це попаде в основний робочий час педагогічного працівника. Ми пропонуємо, щоб написати, що робочий час включає навчальну, виховну, методичну та іншу педагогічну роботу, за виконання  окремих видів якої встановлюється додаткова оплата. Вона встановлюється законом, і тоді  це буде нормально.

Оплата праці. Ми все-таки просимо, щоб трошки підняти рівень оплати  праці вищої школи, тому що коефіцієнт 1,25 – це  є  занадто низький. Ми просимо, щоб  там поставили коефіцієнт 2.  І також,  як і у попередньому законі, щоб ми дали якусь гарантію оплати спеціалістів. Ну профспілка пропонує коефіцієнт поставити 2,5 мінімальної заробітної плати.  І підтримуємо норму  10 відсотків  в  кожний наступний професійний рівень.

І я чув, оскільки   прозвучав таймер, не буду забирати час. Ще раз, Лілія Михайлівна, дякую за виступ. Ми підтримуємо законопроект до   першого читання, пропозиції письмово будуть надані в комітет. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію  Михайловичу. 

Але ви висловили якісь такі тези, що у нас реальне здивування тут викликає, про платне підвищення  кваліфікації, коли вчитель зі своєї кишені має  оплачувати  підвищення кваліфікації.  Ми даємо вибір вчителеві обирати форму кваліфікації, це зовсім інша справа. Але мало того,  ми фіксуємо післядипломну освіту, фіксуємо її  як обов'язкову, яка вимагається державою. І в зв'язку  з тим, у нас були  проблеми пов'язані з ліцензуванням післядипломної освіти, ми їх знімаємо у цьому законі. Це не відповідає дійсності, тому  прошу тезу про те, що  вчителі  мають   свою кваліфікацію оплачувати з власної кишені,  просто зняти, тому що вона  є неправдивою.

З приводу всього решти будемо працювати, будемо  шукати  відповідні джерела фінансування, тому що знову ж таки,  колеги, я розумію, що ми ставимо високу планку, але ця планка має бути реальною, інакше вона залишиться надалі тільки мрією, і ми не вплинемо на становище вчителів, а зараз найважливіше вплинути на це становище.

Я  запрошую до пропозиції і до слова народного депутата  Матейченка Костянтина Володимировича  з  "Народного фронту". Будь ласка.

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Прекрасно. Дуже хороша ідея так, щоб всі побачили, так.  Добре, дякую за пропозицію.

 

МАТЕЙЧЕНКО К.В. Спасибо большое, Лилия Михайловна, за данное мне слово. Скажем так, меня увидели, я могу  в микрофон говорить.

Вопрос стоит в чем, что хороший закон, скажем так, все вроде бы устраивает, но насколько, скажем так, в нашем обществе сейчас идет полемика, наверное   у нас две  войны – на  Востоке и война  с коррупцией.  И честно говоря, я в законе ну не увидел реального, скажем так,  понимания, что действительно это большая проблема, именно  борьба с коррупцией не в плане борьбы, а в плане воспитания. Ведь давайте так,  пятая часть  сознательной жизни  гражданина страны проходит как  раз вот  за эти  12 лет обучения в начальной школе, я уж не говорю  за остальные степени, скажем там, образования дальше. Поэтому,  в принципе, я буду короток,  я не думаю, что у кого-то это вызовет какой-то, как говорится спор или  противоречие. Единственная, конечно, просьба, чтобы  это не в виде поправки пошло, а может быть, если есть такая  возможность, чтобы сейчас это, скажем так, внести  изменения буквально в статью  6, где  перечень принципов державної політики  у сфері  освіти та засади освітньої діяльності добавить буквально один тезис: нетерпимість до проявів корупції та формування  відповідної психології особистості на всіх рівнях освіти. То есть мы не говорим за борьбу  с коррупцией, борются с коррупцией на других  уровнях  и другие  органы, а разговор  идет о нетерпимости и воспитании психологии на всіх рівнях освіти, вплоть до того, что начиная   с детского садика, когда  может быть  в виде мультфильма, в виде того продукта, который  на определенном уровне, допустим, скажем так особистість может   воспринимать  этот продукт и уже начинать  закладывать в мозги субъективное понимание мира… вот именно как там, неприйняття. Ну вот  скажем так такое предложение.

Спасибо, Лилия Михайловна. Я обещал быть коротко. Если это можно, вот такую вот тезу, как  говорится, внести.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Костянтине Володимировичу. Над її формулюванням, його може трошечки треба доопрацювати, але ідея правильна. 

 

_______________. (Не чути)

 

МАТЕЙЧЕНКО К.В. Я с вами не согласен. Академично, де брать чесність, там говорится о статье. Когда реально идет о хабарництві и благодаря… вернее как, из-за которой вы можете лишить там ученой степени  и так далее. Да, извините, поздно пить "Боржоми", когда почки отпадут. Мы говорим не о хабарництві, не об академической доброчестности, а о воспитании психологии молодого человека еще с детского садика, что налоги надо платить, что воровать или там что-то, ну непорядочно… модно, не модно. Ну ребенку надо объяснять и говорить на доступном ему языке. А говорить о хабарництві и  статьях Уголовного кодекса, скажем так, это не будет воспринято.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги,  продовжуємо обговорення. У нас є новації у сфері вищої  освіти, зокрема по Нацагентству, а також спеціалізованої вищої освіти   у нас  появляється науково-творчий ступінь "доктор мистецтв".

Я бачу, що появилося Міністерство культури. Я зараз надам вам слово, ви підійдете сюди до мікрофону. Прошу сюди пересісти. І розкажете свою позицію з приводу  новацій в Законі про освіту,  а з приводу Національного агентства запрошую до слова Жанну Василівну Таланову від Національної академії педагогічних наук та Національного Еразмус офісу в Україні.

 

ТАЛАНОВА Ж.В.  Я встаю, щоб всі побачили, хто така Таланова. Добрий день.

Чому саме в Законі про освіту рамковий закон вимагає того, щоб ми змінили цю  статтю в Законі про  вищу освіту?  Десь років з 5 тому ми готували Закон про вищу освіту, розпочали,  і  дуже демократично підійшли до того, як створювати національне агентство, що, нагадаю, є вимогою нашої інтеграції  до європейського простору вищої освіти. І це регулюється не тільки українськими законами, а і  нашими державними  зобов'язаннями.

Ситуація склалася так, що ми змушені звернутися до європейського досвіду  і до тих документів, які  регулюють створення подібних агентств в європейському просторі вищої освіти. Тому ми трошки скоригували і запропонували іншу статтю принципів відбору або  формування цього агентства. Я назву тільки ті зміни, які ми запропонували. Частина залишилась у тому вигляді, в якому  зараз  в діючому  законі.

Значить, перше. Ми відійшли від виборів і заявили  про, я б сказала,  меритократичний такий принцип конкурсного відбору членів  Національного агентства, тобто за досягненнями, за визнанням тої чи іншої особистості, що має право  бути  в агентстві і  оцінювати інших. 

Ми змінили  кількісний склад від  25 до 23, спираючись на деякі викладки, які випливають з підходу, намагання принаймні галузевого  представництва в Національному агентстві і особливої обов'язкової квоти  представництва роботодавців та студентів.  Через те, що  це конкурсний відбір ми описали те, як  має формуватися конкурсна комісія. Зауважу тільки, наприклад, що вона має створюватись приблизно  з такого балансу це 9 осіб,  4 міжнародних  незалежних  експерти і  5 осіб, які  призначаються  Кабміном тут з наших національних  експертів.

Наступне. Висуванці можуть бути і від суб'єктів, які перераховані, ми їх залишили такими самими, це Національна академія наук, галузеві академії, визі навчальні заклади різних форм власності  і таке інше. Але   можуть бути і самовисуванці. Цього не  було, ми пропонуємо це повернути як  це  в європейських країнах.

Обмеження щодо призначення або вибору, відбору членів Національного агентства і конкурсної комісії також тут зазначені. Вони знайомі, бо їх обговорювали вже на комітеті.

І окремо обмеження щодо членства Національному агентстві, ми додали, що державні службовці не можуть бути членами Нацагентства. Ну, і кваліфікаційні вимоги, які ви бачите в запропонованому заокнопроекті. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановна Жанно Василівно.

Зразу зустрічне питання? Будь ласка. Володимир Михайлович Литвин.

 

ЛИТВИН В.М. Можна назвати про агентство, за великим рахунком, скільки там доповнень. А ви скажіть, будь ласка, от ви тут весь час опилюєте до Європи, до стандартів Європи. А ви читали заключення Венеціанської комісії щодо Закону про очищення влади? Читали?

 

ТАЛАНОВА Ж.В. Не читала. І?

 

ЛИТВИН В.М. Так от, якщо ви не читали, то ви прочитайте, будь ласка, а потім будете писати скрізь, де тільки можна притулити, що розповсюджується на кандидатів до агентства особи… на осіб, які підпадають під Закон про люстрацію. А то у нас скоро ви вже вичистите всю країну. Бо, якщо застосувати закон, то у нас треба обезглавити країну і обезглавити всю владу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановний Володимире Михайловичу, дозвольте, я замість Жанни Василівни відповім, бо це не ідея Інституту вищої освіти, це точно, і не Еразмус офісу. А цей критерій був внесений в нашому парламенті як додатковий критерій до членів Нацагентства. І є відповідний законопроект проголосований в першому читанні, ми його вчора проголосували. Тому це творчість наших народних депутатів, а не професійної спільноти, яка запропонувала оцей алгоритм. Саме оцей критерій це є творчість політиків. І він внесений, це, я вважаю, може розглядатись, між першим, другим читанням в нас через поправки депутатів.

Колеги, я запрошую до слова людину, яка дуже багато допомогла нам в роботі над цим проектом, експерта шведсько-українського проекту "Підтримка децентралізації в Україні" Яна Герчинського.

 

ГЕРЧИНСЬКИЙ Я. Добрый день. Добрый день. Я хочу очень коротко высказаться только о новой статье 13 на 13-й странице "Про територіальну доступність повної загальної середньої освіти" – это новая статья и я считаю ее очень принципиально важной. Она пытается  решать следующую болезненную проблему, которая в сельских школах состоит в том, что после многих лет демографического падения и неизменения сети школ, Украина добилась очень неэффективной сети, очень малых и очень дорогих по перечислению на одного ученика  школ.     

И ситуация, на сегодняшний день, по  действующему Закону про освіту есть такова, что есть только два способа, только два выхода: или поддерживать эту маленькую неэффективную школу бесконечно,  или закрывать, что приведет к очевидным и социальным, и даже в некотором смысле, на местном уровне, политическим проблемам. И цели этой статьи  издать немножко более гибкий и флексимильный ответ, значит створити несколько возможностей, чтобы защищать эти маленькие школы путем такой реконструкции или изменения их способа работы, чтобы они не были настолько дорогими и создать возможность локального диалога, дискуссий. И здесь в основном говорится про опорные школы, про возможность однокомплектных школ, школ с одним учителем и вопросы о возможностях филий. Так что, мне кажется, что это принципиально очень важный и хороший путь.

Я хочу сказать только еще, что в эту статью тоже внесены  положения о   школьных округах и освітні округи и это, мне кажется, требует дополнительного анализа. В Украине есть опыт освітніх округов, не очень великих, их меньше 200. Хорошего понимания, как они работают в разных местах, что они хорошего принесли, которые из них ничего хорошего не принесли, такого анализа нет. Мне кажется, очень важно в этом случае и во всех случаях, очень важно понять как работают сегодняшние институции, прежде чем решать их дальнейшую судьбу в законе. Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо щиро.

І я запрошую зараз до слова заступника міністра культури Ростислава Володимировича Карандєєва.

 

КАРАНДЄЄВ Р.В. Дякую.

Шановна Лілія Михайлівна, шановні народні депутати, члени комітету, я, по-перше, хотів би щиро подякувати комітету, подякувати моїм колегам з Міністерства освіти і науки за ту плідну роботу, яка була проведена по врахуванню всіх пропозицій Міністерства культури. І ми признаємось чесно, навіть не розраховували, що настільки уважним буде ставлення відповідальних осіб всіх названих мною організацій в тому, щоб максимально врахувати ту специфіку, яка насправді є в мистецькій освіті. Ми надзвичайно тішимося з того, що схвально була сприйнята пропозиція введення такої категорії як доктор мистецтва. І хоч, як я сказав, є певна специфіка між освітою загальною і мистецькою, але є багато спільного. Ця спільність з'являється якраз на третьому рівні вищої освіти, коли з'являється творчий процес, чи це творчість наукова, чи це творчість мистецька, це все є елемент творчості. І в даному випадку ми запропонували комітету, Міністерству освіти підійти до визначення категорії мистецької творчості, подібно до творчості наукової і ввести категорію доктора мистецтва. Ясна річ, що знову ж таки певна специфіка вимагатиме і дещо інших підходів щодо оцінювання достойності кандидата на цю відповідну наукову ступінь. Ми пропонуємо, щоб, і ця пропозиція врахована, щоб присвоєння відповідною комісією статусу, звання доктора мистецтв було пов'язано не з традиційними формами захисту наукових досягнень претендента, а з його саме творчими успіхами, досягненнями на творчій ниві. Ми запозичили в якісь мірі цю категорію, це звання з практики інших країн, зокрема, це розповсюджено на сьогоднішній день і успішно реалізується в європейських країнах Польщі, Німеччині, Нідерландах, а також ми плідно вивчали досвід азійських країн, це Японія і Південна Корея. Це, на нашу думку, є одним з вагомих, навіть реформістських елементів, який додасть певного значення і певної ваги в мистецькій освіті і мистецтв, як елементу творчої діяльності людини.

Так само ми дякуємо нашим колегам, хто прислухався до наших пропозицій, зважив на них і врахував нашу думку в статті "Спеціальна освіта". Нам приємно, що не тільки ми одні, там є ексклюзивні, що поруч з нами є такі зазначені види освіти, як спортивна освіта, військова і навіть, більше того, новаторський зовсім підхід, туди включена освіта наукова. Я сподіваюсь, що це теж певним є елементом того реформізму, який робить Закон "Про освіту" справді новаторським, який буде підтриманий не тільки традиційними, консервативними колами науковців в педагогічній освіті, але і тими, хто несе нові, можливо десь трошки радикальні, але, тим не менше, модернові новації в нашу сучасну педагогічну науку і законодавство.

Дозвольте мені на цій такій приємній ноті подяки завершити свій виступ і сподіватися на тому, що редакція опрацьована Міністерством освіти, яка приймається сьогодні комітетом до роботи, набуде свого заключного вигляду саме в такому форматі, де і творчість, і мистецька творчість, і мистецька освіта займуть достойне, належне місце. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до слова Ірину Юліївну Мосякову, директора позашкільного навчального закладу "Шевченківець" міста Києва.

 

МОСЯКОВА І.Ю. Шановна Лілія Михайлівна, шановні народні депутати, шановні учасники засідання! Я прошу розглянути в якості поправки на рівні комітету пункт 941-ий, це спеціалізований заклад позашкільної освіти, і далі по тексту. Ми пропонуємо цей пункт вилучити, тому що є некоректним це формулювання, нема спеціалізованого позашкільного навчального закладу, тим паче, що йде посилання на положення про позашкільний заклад, є. Профільний він є, або багатопрофільний, чи комплексний позашкільний навчальний заклад.

Далі пункт 945-ий, теж вилучити цей пункт, тому що він іде в дисонансі з пунктом 232-им. Там ідеться про те, що положення про спеціалізовані навчальні заклади затверджуються Постановою Кабінету Міністрів. А в цьому пункті вже те ж саме затверджується постановою місцевих органів виконавчої влади.

Ще 47 пункт, ми надсилали, тут тільки технічна неточність, послідовність переліку освіти. І ще я хочу сказати: дякуємо, велике дякуємо від позашкільників за те, що цей законопроект доопрацьований, що враховані наші побажання, не всі, але багато побажань. Зрозуміло, що реформування необхідне на всіх рівнях і в освіті в тому числі. Але все ж таки вважаємо, що реформування – це для свідомих, для порядних людей. І ми надіслали листа до мера міста Дніпропетровська і до вас особисто, Лілія Михайлівна, тому що там починається процес передачі 21 позашкільного навчального закладу в сферу правління сім'ї, молоді і спорту, що неможливо практично таке поводження з навчальними закладами, які б вони не були. А в цілому ми підтримуємо цей законопроект.

Дякуємо за роботу всім членам, які працювали  в робочій групі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Ви письмово ще надішліть порівняльну табличку, добре? Ту, що ви виголосили і не виголосили так само.

Колеги, я запрошую до слова Людмилу Іванівну Паращенко, голову Агенції розвитку освітньої політики, директора Київського ліцею бізнесу. 

 

ПАРАЩЕНКО Л.І. Доброго дня, вельмишановне зібрання. Я хочу сказати, що після того, як з'явився в грудні законопроект міністерський, було таке враження, що ошукали велику кількість батьків, велику кількість учнів  і директорів. Багато було різних епітетів до того законопроекту, але тепер, коли з'явився на сайті варіант, який ми зараз обговорюємо, я хочу сказати, що епітетів додасться, але це буде зовсім інший характер епітетів і один із них виголошу зараз. Законопроект можна назвати громадським, тому що до його створення, до його написання була долучена така кількість небайдужих людей з різних галузей: і освіти, і роботодавці, і науковці, і практики, і міжнародні експерти. І тому мені хочеться… от у мене таке велике обнадійливе зараз відчуття, що цей закон, якщо він буде прийнятий, і ми дуже просимо його підтримати народними депутатами, надасть поштовх для розвитку освіти. Чому? Тому що він повністю по-новому закладає принципи освітньої діяльності. Він чітко визначає суб'єктів освітньої діяльності і їх права. Право на освіту суттєво розширено і стаття 3-я і 4-а чітко говорять про те, що кожен громадянин України  має право на доступну і безкоштовну освіту, якщо вона гарантована Конституцією.

Ми говоримо це тому, що визначено статтею 10-ю абсолютно новою різні форми здобуття освіти, які відповідають сучасному стану. І ці форми визнаються, здобуття освіти визнаються рівними.

Знаєте, сьогодні ще у мене такий – от поділюся тим, що болить, –  сьогодні вся Україна і ми попрощалися з нашим випускником, який загинув в боях під Авдіївкою, розвідник, хлопчина, який прийшов і обрав приватний навчальний заклад тому, що він був з глибоко релігійної родини, його  дразнили у звичайній  школі. І батьки прийшли і сказали: ми знаємо, що ви створите те середовище, яке буде нашим дітям підходити. Хлопчина і його сестра закінчили наш навчальний заклад, З перших днів він стояв на Майдані, двічі був поранений, добровольцем пішов… і пішов на небеса.

І  сьогодні  держава  йому винна, тому що він  хотів приватну освіту і вимагав її не тому, що це елітна, не тому, що це протиставлення для багатих, а тому ще це інші форми, інші освітні  моделі. І цей закон виправляє цю ситуацію. Він дає можливість створювати, підтримувати прагнення до тієї освіти в найкращий спосіб кожній дитині. І право таке підтримує педагогічну ініціативу, тому що  відтепер невеликі  групи вчителів  можуть об'єднуватися і створювати свої освітні моделі, свої освітні заклади, тому що форма здобуття освіти не прив'язується до закладу освіти.

І я хочу подякувати комітетові, хочу подякувати всім членам робочої групи і особливо тим, хто допомагав зводити всі ці дані, Олександру Сичу, Олені Козієвській. І з великою надією будемо просити  депутатів підтримати цей законопроект.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Володимира Павловича Калушка, директора  Тернопільського технічного коледжу. Будь ласка.

 

КАЛУШКА В.П. Шановна Лілія Михайлівна, шановний  Павло Кузьмич, шановні народні депутати, колеги! Я виступаю як директор Технічного коледжу (місто Тернопіль), в якому  навчається порядку 2700   учнів та студентів, які здобувають кваліфікаційні рівні молодшого спеціаліста і  кваліфікованого  робітника.

Виступ Василя Григоровича десь змінив мій, скажемо, виступ  і проситься  внести корективи, бо Василь Григорович представляє позицію Академії педнаук, яка не співпадає з позицією спілки голів рад директорів всієї України, вищих навчальних закладів І, ІІ рівня акредитації і багатьох виробничих нарад і в тому числі робочих нарад при комітеті Верховної Ради і при тому робочих нарад з депутатами, в тому числі і з членами Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки.

Я ще раз настирло прошу, колег депутатів в першу чергу, не з'єднувати професійно-технічну освіту з освітою підготовки молодших спеціалістів.

 

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. (Не чути)

 

КАЛУШКА В.П. Значить… Можна… Нас об'єднали були з вищою освітою в роки незалежності України. На сьогоднішній день вже 2 роки нас не хочуть бачити в вищій освіті, но ми підчерпнули там багато позитиву. Ми почали десь наукову діяльність, ми підвищували якість викладацького складу, ми реалізовували ступеневу підготовку. На сьогоднішній день нам треба одна, скажім, громадська позиція, зберегти підготовку фахівців молодшого спеціаліста як практично орієнтовану підготовку. Як це можна зробити? Лишень однією невеличкою позицією, окремий Закон про вищу професійну освіту. Для порівняння з, як кажуть, з виступом Василя Григоровича, я десь буду заперечувати, що в Європі нема вищої професійної освіти. Вища професійна освіта є в Чехії як така? як і називається, бо академічна у них називаються Закон про вищу освіту в Чехії, Закон про вищу професійну освіту він є так відповідає нашим технікумам. Є в Литві, які відповідає нашим навчальним планам. Я Академії педнаук представлю всі навчальні плани, які співпадають з планами, навчальними планами професійного бакалавра європейського стандарту. То чому би його не прописати окремим законом. Це ще раз є та засторога, бо позиція Академії педнаук вона зовсім протилежна, нас з'єднають з професійсно-технічною освітою і ми там мабуть розчинимося. І таким варіантом, можливо, перевести, не дай Бог, і до знищення цієї підготовки.

Тому прошу підтримати колег освітян, які в кількості 26 тисяч, прописали і підтримали петицію до Президента України. Прошу підтримати порядка 272 тисяч освітян, виборців, які підтримали звернення до Прем'єр-міністра, до Президента України, до Верховної Ради щодо окремої структурної…

 

______________. Складника.

 

КАЛУШКА В.П. Складник у нас уже є. Окремо структурного складника освіти, вища професійна освіта з майбутнім напрацюванням окремого закону про вищу професійну освіту.

Правда це єдиний варіант, який підтримують на сьогоднішній день і багато, ну, не багато, а декілька можливо і десятків депутатів Верховної Ради, які вже на сьогоднішній день звертаються і до комітету, і до Голови Верховної Ради щодо напрацювання окремого закону в майбутньому про вищу професійну освіту.

Дякую.

А щодо нашої різниці з профтехосвітою, закладами, це навіть дітвора відрізняє, що таке вступати в технікум, в коледж і що таке вступати в професійно-технічний заклад. Там конкурси, тут не виконання державного замовлення. Тому десь… Ну не робим, що це щось однакове, що нема різниці, бо ця різниця як була від Радянського Союзу, при незалежній Україні і вона повинна витриматися і бути розділена в майбутньому.

Дякую за закон. Дякую за увагу. Дякую за підтримку.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.

Будь ласка, Василь Григорович, ваша репліка.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Лілія Михайлівна, спасибі.

Я ім'я, по батькові не розчув.

 

КАЛУШКА В.П. Володимир Павлович.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Володимир Павлович, так ви ж протирічите своєю практикою своїм словам. Ви ж в своєму коледжі, слава Богу, об'єднали підготовку і робітників кваліфікованих і молодших спеціалістів. Це так? І уживаються.

 

КАЛУШКА В.П. Василь Григорович, коректую. Об'єднали матеріальну базу, об'єднали кадри, но траєкторію підготовки, 23 роки ідуть паралельно.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Ну ви готуєте в одному закладі?

 

КАЛУШКА В.П. Ну, я вам ще раз кажу….

 

КРЕМЕНЬ В.Г. … і робітники…  Так чи ні?

 

КАЛУШКА В.П. Підготовка в одному закладі це не означає, що це об'єднана підготовка.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Я вам не кажу про об'єднану підготовку. Я кажу, що в одному закладі багатопрофільному готувати і кваліфікованих робітників, і молодших спеціалістів, і курси якісь робити, і таке інше.

 

КАЛУШКА В.П. Ви знаєте, не можна ці траєкторії об'єднувати, бо це різні позиції.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Так ви ж об'єднали на одному навчальному закладі.

(Загальна дискусія) 

 

КАЛУШКА В.П. Василь Григорович, ми це зробимо окремим засіданням Академії педагогічних наук і, скажемо, ради директорів і вивчити те питання, і побачите, що молодші спеціалісти – одні навчальні плани, професійна підготовка – інші навчальні плани.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Але в одному закладі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимире Павловичу, дякую, прошу сідати. Володимир Павлович.

 

КАЛУШКА В.П. Це називається елемент гібриду, об'єднання в одному закладі, перемішати траєкторії.

Дякую за увагу. Вибачайте за резонанс.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Справа не в резонансі, а справа в тому, що ви перебираєте значно час і забираєте можливість виступу для інших людей.

 

КАЛУШКА В.П. Це репліка на Василя Григоровича, я мусив відповісти.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я, колеги, запрошую до слова Ірину Анатоліївну Жданову, керівника програми Фонду "Відкрита політика".

 

ЖДАНОВА І.А. Добрий день, вітаю всіх! По-перше, я хочу подякувати комітету і Міністерству освіти за величезну роботу, і мені здається, що це якраз приклад дуже ефективних комунікацій між владою і громадянським суспільством. І я щиро дякую всім, хто долучився до цієї роботи, і хто показав свою відкритість до пропозицій громадянського суспільства. Я пропоную прийняти за основу законопроект. І хочу сказати, що в нас є певні пропозиції, я думаю, що потрібно більш акцентувати на увагу після виступу пана Миколи Колеби і представника Міністерства соціальної політики Руслани Ковбаси.

Я хотіла б сказати, що створення спеціалізованих закладів освіти це вигідно, перш за все, не для батьків і навіть вигідно не для держави, тому що випускники цих спеціалізованих закладів вже сьогодні роблять честь і славу української держави, а, в першу чергу, це вигідно для самих дітей.  Тому що всі ми народжені різними і є діти, які від початку мають більш обдаровані, більше здібності і більше талантів, і завдання держави забезпечити розвиток всім дітям, у тому  числі і цій специфічній категорії дітей. Схильність до наукової роботи і наукової творчості є такою ж індивідуальною рисою, як і здібності до спорту і мистецтва. Тому ми віднесли наукову освіту саме до цієї категорії спеціалізованої освіти. Подібно тому, як  майбутнього  спортсмена повинна навчати людина, що знає про спорт з власного досвіду,  знання теорії тут не допоможе, так і майбутнього вченого або майбутнього музиканта має навчати   не просто педагог, а музикант, вчений.

Крім того, існування мережі  спеціалізованих закладів  освіти, наукових ліцеїв, наукових  ліцеїв інтернатів як складової, я наголошую, наукової сфери в Україні визначено в Законі про науку і науково-технічну діяльність. Саме стаття 26  прописує це. Національна  рада України  з питань розвитку науки і технологій розробляє пропозиції щодо залучення учнівської молоді і виконує ряд інших функцій. І таким чином в питаннях управління, фінансування мистецькими спортивними військовими закладами частина повноважень  покладається не тільки на Міністерство освіти, а  на інші  державні органи, які координують окремі галузі, відповідно Міністерство культури, Міністерство освіти, Міністерство молоді і спорту і Національна  рада України  з питань розвитку  науки і технологій.

Крім того, спільним для закладів спеціалізованої освіти, це стаття 20,  є інтегрованість процесів, взаємодія різних рівнів освіти в одному  комплексі безперервної освіти. Профільність в старшій школі в закладу подібному уже буде, уже є пізно в 10 класі брати діток, про яких я говорю. Якщо ми говоримо про освіту наукового спрямування, то профільність в старшій школі, вона буде місце в 10 класі, коли дитина обирає профіль там хімію, фізику чи інші  предмети. Дуже важливим є, щоб були відчинені лабораторії університетів, щоб Мала академія наук має доповнити міждисциплінарними спеціалізація ми    як позашкільна  форма.

Загальним  для всіх типів  спеціалізованої освіти є  також  необхідність раннього виявлення обдарувань. Хочу зазначити, що існують методики раннього виявлення здібностей не тільки до мистецтва, не тільки до спорту, а і до наукової діяльності, до винахідництва. Наприклад, методика Гілфорда або тест Торренса. Упереджуючи зауваги, що для цього є профільна освіта, зауважу ще раз, що так само як до мистецької спортивної діяльності, до дослідницької діяльності в 10 класу вже запізно.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пані Ірино, дуже прошу вас завершувати, я не включила секундомір, але час ваш вже вичерпаний, будь ласка.

 

ЖДАНОВА І.А. Таким чином, я пропоную, я підтримую пропозицію включення до статті 20, крім того, я пропоную включити це як окремий тип навчального закладу. І хочу сказати ще за наступну нашу пропозицію, оскільки "Перехідні положення" закону містять норми і більшість яких має тимчасовий характер, і слугують адаптації, ми пропонуємо в цій частині внести правку, згідно з якою держава має забезпечити і гарантувати дистанційне навчання, проведення ДПА, ЗНО, отримання українських документів про освіту школярам на тимчасово не контрольованих і тимчасово окупованих територій, як забезпечення конституційного права на безкоштовну середню освіту в надзвичайних ситуаціях на період проведення АТО.

Наступна пропозиція – це включення синергитизму до принципів і окрема пропозиція є стаття 13, ми пропонуємо, щоб наклали мораторій на дію закону, згідно з яким мають оптимізувати 800 шкіл, щоб були зроблені чіткі фінансово-економічні розрахунки щодо вартості дітей в сільських школах. За нашими підрахунками в гірській школі вартість дитини коштує не 35 тисяч, як стверджують деякі експерти, а 15-17 тисяч гривень і вартість дитини в міській школі, наприклад, на Печерську коштує не 7-8 тисяч гривень, а 12 тисяч. Ми пропонуємо зробити пілотні проекти в гірських районах, малодоступних районах.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ірина Анатоліївна, ви вдвічі перевищили вже час.

 

ЖДАНОВА І.А. Все. І тільки після цього приймати закон, який регулює це. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, наведіть нам цю інформацію, закон за яким номером каже закрити 800 шкіл?

 

ЖДАНОВА І.А. Я маю на увазі…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви щойно сказали, що ви пропонуєте відмінити закон, який каже закрити 800 шкіл.

 

ЖДАНОВА І.А. Не відмінити, а накласти мораторій.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре, накласти мораторій. Який закон?

 

ЖДАНОВА І.А. Я вам надам цю інформацію, по-моєму, він був прийнятий, чи це постанова, в якій було прийняте…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Такого закону не існує і ніхто б такий закон не підтримав в парламенті.

 

ЖДАНОВА І.А. Ні, можливо, це постанова, я просто зробила оговорку із-за того, що я поспішала.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну то прошу надавати достовірну інформацію. Тому що нас зараз дивляться люди з усієї України. Дякую.

Запрошую до слова президент Асоціації керівників шкіл України Олену Миколаївну Онаць.

 

ОНАЦЬ О.М. З вашого дозволу. Шановна Лілія Михайлівна, Павле Кузьмовичу, шановні присутні. Асоціація керівників шкіл підтримує проект закону, який ми сьогодні розглядаємо. Відзначають наші керівники, що зроблено дуже багато, він справді має стрункий такий вигляд. І, зокрема, після робочих груп з'явилося дуже багато позитивних моментів, про них я зараз говорити не буду.

Одностайно, на одному з засідань директорського клубу, директори сказали, що 12 років і нічого тут обговорювати. Це було дуже приємно, Олександр Іванович чув ці слова.

Є питання щодо оцінювання, наприклад, підсумкової атестації в початковій школі, ми дякуємо за те, що врахували за 9-й клас, тому що там не визначено як ДПА, ми говорили, що це можуть бути як підсумкові контрольні роботи, але треба це записати чіткіше.

На чому б я хотіла зупинитися, у зв'язку з тим, що дуже мало часу.

У статті 6 визначені принципи, засади розвитку нашої освіти і, зокрема, там є принципи державно-громадського партнерства і принципи державно-громадського управління, до цього було громадсько-державне, тепер з'явилося тільки державно-громадське, так виділено, і державно-приватне партнерство. І якщо державно-громадське управління визначено, що це тільки працівники, і так само, як колись було, що це районна конференція працівників, обласна, всеукраїнський з'їзд і більше ніхто нікуди ні кроку і вони мають право там щось робити, в цьому вся суть тільки державно-громадського управління. Тобто тут немає професійних організацій ще якихось інших структур, які можуть працювати, то у державно-громадського партнерства взагалі не прописано там, де мова йде про управління освітою. Державно-приватне є там, де є фінансування в основному. І на це б… ми б хотіли, щоб на це звернули увагу.

Є ще кілька таких питань, які потребують узгодження. Управління навчальним закладом. Засновник може делегувати окремі повноваження органу управління закладом освіти. Але закладом освіти керує директор, керує колегіальний орган управління – педагогічна рада (я про загальносередню освіту), орган громадського самоврядування, і написано, що це можуть бути це збори. Але знову таки можуть бути громадські організації працівників, студентів, здобувачів, учнів і батьків.  Але органом громадського самоврядування є тільки збори чи конференція працівників. Але кому делегує засновник повноваження,  не написано чи це колективному органу, чи якому органу пропонує ці повноваження.

І ще. В статтях, які стосуються саме державно-громадського управління освітою я не знайшла, стаття це 62-а, тільки на рівні Міністерства освіти і науки є…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

 

ОНАЦЬ О.М. … що міністерство може створювати положення про власні дорадчі органи. А більше ні на якому рівні, тобто вся громадськість хоче – слухає керівництво, хоче – ні. Так воно залишилося до цього часу.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олено Миколаївно.

Я запрошую до слова директора Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Романа Шияна.

 

ШИЯН Р.Б. … колеги, я мав необережність один з попередніх своїх виступів на розширеному засіданні комітету закінчити словами про довіру. І зараз я хотів би…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу вибачення, Романе Богдановичу. Ви говорите про довіру, а зал сидить і відбуваються локальні розмови, ніхто нікого не слухає. Я прошу, я закликаю усіх до взаємоповаги, я розумію, що ми достатньо довго вже працюємо. Зараз обговорення скоро буде завершуватися, я буду надавати слово народним депутатам,  але треба мати повагу до  інших людей, які також виступають у цій залі. Я все-таки звертаюся, Олена Іванівна, я звертаюся і прошу  припинити ці локальні  розмови. 

Будь ласка.

 

ШИЯН Р.Б. Так от про довіру. Так як закон… Теперішня редакція закону вона  значно більше надихає  в цій частині, бо  ті положення, які стосуються державно-громадського управління освітою, зокрема забезпечення якості освіти, а також підходи до розроблення  державних стандартів, які  передбачають значну академічну свободу і  фактично  спонукають академічну спільноту, щоб цією свободою скористатися, і особлива та редакція про сертифікацію педагогічних працівників, яка  зараз  викристалізувалася, хоча вона, звичайно,  теж не позбавлена певних суперечностей, вона  відкривають значно більший простір для цієї  довіри між різними учасниками освітнього процесу і управління системою освіти.

Окремо про стандарти.  Це ті положення, які… Так як це  зараз, у цій редакції, яку ми зараз бачимо, маємо перед собою,  ну важливо, що  є положення про  ключові компетентності, можливо там треба  буде між першим і другим читанням відредагувати цей перелік, бо там деякі  з тих  європейських ключових компетентностей  трохи некоректно   перекладені. І можливо не треба аж такий розмитий перелік подавати, бо це ж  все-таки стаття закону, і можливо треба  триматися оцього класичного переліку ключових компетентностей, але важливо, що цей пункт там є. Можливо,  пункт  4 статті 32, де йдеться про обговорення, трошки винести за  межі он-лайн обговорення, бо там ідеться  про обговорення тільки на сайті, ну так як там… Але очевидно, що тут важливі були б публічні дебати  в різних  форматах навколо стандартів.

Про післядипломну освіту. Ну, наші пропозиції в законі враховані.  До  кінця не зрозуміло, який механізм може бути застосований  у зв'язку з акредитацією і, можливо, ті механізми, які пропонуються для вищої освіти в статті 46-ї,  могли  б бути застосовані  як інституційна акредитація, могли би бути застосовані  також і для системи післядипломної освіти.

І нарешті, ті положення, які стосуються педагогічної освіти, і це стаття 21, і професійного розвитку педагогічних працівників - стаття 59-а. Ну фактично – це є складові частини, дві складові неперервного  професійного розвитку педагогічних працівників. І, можливо, було б доречніше, якби ці статті не були так рознесені в законі як це  є зараз. Але  я думаю, що оскільки зараз уже запізно  про це говорити, то  я думаю, що  в Законі про загальну і середню освіту можна було б об'єднати ці підходи до неперервної педагогічної освіти педагогічних працівників. І таким чином внести також ту новелу, про яку йшлося, але я зараз її в цій редакції не бачу щодо педагогічної індукції, тобто стажування молодих спеціалістів. Але я думаю, що це можна залишити для Закону про загальну і середню освіту, і в цілому,  я  і мої колеги  з системи післядипломної освіти підтримають цей  закон як такий, що може бути поданий для подальшого прийняття.

 Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Романе Богдановичу.

Шановні колеги, останні тижні у нас пройшли під знаком професійно-технічної освіти. Вчора у нас відбулося чергове засідання, вірніше позачергове засідання Комітету з питань освіти і науки на якому ми прийняли  рішення долати вето Президента на ці закони, які  були прийняти у парламенті і у нас була дуже гостра розмова з  Міністерством фінансів. Ми розуміємо, що виділені 200 мільйонів і по 75 мільйонів до червня місяця – це тільки тимчасове вирішення  проблеми. Я думаю, що навіть завтра в парламенті, є ймовірність,  що буде стояти це питання на розгляді знову. Але нам було дуже важливо в цьому законі зафіксувати певні системні  рішення  з приводу  професійно-технічної освіти.

І я зараз запрошую до виступу Катерину Борисівну Мірошниченко – директора, віце-президента Всеукраїнської асоціації працівників професійно-технічної освіти.

 

МІРОШНИЧЕНКО К.Б. Дякую. Ліліє Михайлівно! Заклади професійно-технічної освіти абсолютно підтримують даний варіант законопроекту, тому що тут вирішено декілька надзвичайно наболілих проблем.

Перша, це чітко вказано на багатопрофільність, на багато канальність фінансування закладів професійної освіти яке може здійснюватися і за рахунок державних субвенцій і за рахунок потреб, можливостей місцевого бюджету. Особливо велика вдячність за те, що прописано, що заклади професійної освіти мають право на державні субвенції, на здобуття повної загальної середньої освіти та на підтримку професійної підготовки.

Друге, надзвичайно важливе, це я думаю стосується не лише закладів професійної освіти, але і всіх тих, хто опікується дітьми з особливими потребами, це те, що у статті 15, професійна освіта, існує пункт про те, що особи, які з певних причин не можуть здобувати повну загально-середню та базову освіту, вони можуть набувати професійні компетенції та мають право на здобуття професійної освіти. Це вирішує питання величезної кількості дітей із певними фізичними, психологічними, розумовими обмеженнями, на здобуття цієї професійної освіти.

Наступне, це надзвичайно вдало прописана частина четверта цієї статті, де говориться про те, що на рівні вищої професійної освіти передбачено здобуття 2, 3 та здобуття кваліфікації, які відповідають 2, 3, 4 та 5 рівню національної рамки кваліфікацій. А це означає, що цей рівень можуть мати тільки ті навчальні заклади, які можуть давати 5 рівень робітничих професій, 5 розряд. На сьогоднішній день 5, 4 розряди мають право поряд із молодшим спеціалістом надавати саме заклади професійно-технічної освіти.

Тому нам надзвичайно дуже подобається, імпонує позиція Національної академії педагогічних наук. Велике спасибі, Василь Григорович. Але навіть у такій от редакції це означає, що рівні права на вищу професійну освіту мають як заклади професійно-технічної освіти, так і заклади ВНЗ І-ІІ рівня. І я думаю, що ми не маємо бути противниками, ми маємо бути колегами, ми маємо спільно вирішувати основну проблему це забезпечення ринку праці висококваліфікованими як робітниками так і молодшими спеціалістами.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дозвольте запросити до слова Віктора Олександровича Огнев'юка, ректора Київського університету імені Бориса Грінченка.

 

ОГНЕВ'ЮК В.О. Шановна Лілія Михайлівна, шановні члени комітету! насамперед, я хочу сказати, що ми вперше, мабуть, наблизилися до реформи оплати праці в системі освіти цим законопроектом. Це великий прогрес і ми працювали спільно з профспілками. Що пропонується нам, щоб ми усвідомлювали? Перше, пропонується окрема тарифна сітка для галузі освіти. Такі приклади є, три галузі, зокрема, військові мають окрему тарифну сітку, інші галузі мають окрему тарифну сітку, це дасть можливість, можливо, вперше вирішити питання, одне з найболючих питань системи освіти, це приниженого статусу педагогічного працівника в країні.

Сьогодні на педагогічні спеціальності випускники йдуть тільки в тому випадку, якщо не пройшли у найбільш престижні. Тому що заробітна плата, яка є, не приваблює випускників шкіл. Друге, навіть той випускник педагогічних спеціальностей, який успішно закінчив, оволодів всіма сучасними технологіями і методиками, не залишається в школі, бо 1 тисяча 925 гривень ніяк не приваблює його і реально він вижити за цю заробітну плату не може. Тобто законопроект дасть можливість вирішити два ключових питання, це все-таки мати конкурс на педагогічні спеціальності і мати, зрештою, мотивованого, зацікавленого в результатах праці педагогічного працівника.

Хотів би сказати про те, що, якщо ми порівняємо реально посадові оклади, які є сьогодні, перший посадовий оклад це 1 тисячу 925 гривень і той, який пропонується в результаті запровадження окремої тарифної сітки, коли ми за основу беремо мінімальний заробіток, тобто першого посадового окладу три мінімальні заробітні плати, це 4 тисячі 134. Звичайно, це небагато, але порівняно з тим, це є суттєвий крок, бо це дає можливість суттєво підвищити реальну заробітну плату, бо тут мова йде лише про посадові оклади.

Я хотів би сказати про те, що відмінність вчителя з'являється зацікавленість підвищувати свою кваліфікацію, здобувати наступний кваліфікаційний рівень, бо це суттєво підвищує його можливість отримати і заробітну плату, і отримати… прагнути дати якісну освіту дітям.  

Сертифікація, яка добровільна, дає ще іншу можливість. Ніхто не примушує вчителя йти на сертифікацію, що ти атестацію повинен пройти обов'язково і підтвердити рівень кваліфікації, то сертифікація дає можливість насамперед отримати визнання професійне, отримати сертифікат, який на 20 відсотків дасть можливість знову підвищити посадовий оклад порівнянно з тим, який є. Якщо вищий, скажімо, ви маєте вищий рівень кваліфікації вчителя, то ви будете мати реально можливість заробити отримати заробітну плату в обсягах до 10 тисяч гривень. На сьогодні для вчителів це є привабливим. Тому я підтримую законопроект.

Єдине що я прошу всіх членів комітету, не погоджуватися на, хоч і це привабливе, я розумію, чому це запропоновано, перехідне положення щодо 14-го тарифного розряду як перехідне положення. Повірте мені, що як тільки ми  це запропонуємо, оце перехідне положення залишиться і ми не реформуємо оплати праці в освіті. Бо немає нічого, на жаль, більш постійного, ніж тимчасове.

Дякую за увагу.

 

ЛИТВИН В.М. А яка різниця між атестацією і сертифікацією, от просвітіть мене, будь ласка.

 

ОГНЕВ'ЮК В.О. Атестацію вчитель проходить за, по-перше, оскільки він має раз в 5 років підтверджувати рівень кваліфікації і отримати інший рівень кваліфікації, вищий рівень кваліфікації. Це його обов'язок, бо це було в нашому законодавстві і є сьогодні.

Сертифікація, якщо, наприклад, я хочу оволодіти і продемонструвати, що я володію самими сучасними технологіями навчання, скажімо, для більшості наших шкіл мультимедійні технології – це не є звична річ. Якщо я застосовую, наприклад, при викладанні математики дуже  активні форми навчання, у тому числі Лего-конструктори, і це є не навчальне, це діяльне. Це дає можливість вчителю показати свій клас, рівень. І він, пройшовши сертифікацію, отримує той сертифікат, який впродовж 5 років  дасть можливість йому отримувати більшу заробітну плату. Тобто ніхто вчителя до цього не примушує, це буде винятково його добровільна справа.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Окрім того, зовнішнє…

 

ОГНЕВ'ЮК В.О. Принцип добровільності – це зовнішній…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Окрім того, сертифікація має зовнішній компонент таке як зовнішнє тестування з приводу  знань методики, предмету, також психолого-педагогічних аспектів діяльності вчителя.

Шановні колеги, Віктор Олександрович, я не можу не відреагувати, тому що я є автором цього перехідного положення. І ми можемо його забрати, і можемо так само чекати цього рівня як ми чекаємо  до цього часу середньої по промисловості.  І нам будуть завжди говорити про ту фінансово-економічну  кризу, яка буде наступного року, вона нікуди ще не подінеться по всіх прогнозах. Так само як і війна нікуди не подінеться. А якщо ми говоримо, що вони зобов'язані до 18-го року так вагомо просунути по тарифній сітці і це можна розкласти на два роки, це  дуже конкретні вимоги. Ми можемо потім це положення вилучити на рівні  18-го року. Тобто я не заперечую, але я є  прихильник  реальних малих кроків. Ми фіксуємо  велику мету, але якщо ми не пропишемо реальних малих кроків,  ми не прийдемо до великої мети. Це була аргументація внесення цього положення. Ну, депутати, звичайно, мають право на власну думку  і  зможуть висловитися.

Так, шановні колеги, запрошую до слова Григорія Григоровича Науменка.

 

НАУМЕНКО Г.Г. Дякую, Лілія Михайлівна. Я теж дозволю собі привітати всіх присутніх, привітати народних депутатів, але виступати сидячи, бо так зручніше до мікрофона.

Шановні колеги! В цілому, я вважаю і підтримую запропонований законопроект. Є лише тільки одне зауваження: залишаючи всіх дітей в стінах  однієї  школи з 1-го по 12-й клас – ніяк не є відповіддю на сучасні виклики.  І це підтверджують і результати соціологічних досліджень,  що показують  несприйняття суспільної більшістю: 70 відсотків батьків і 68 відсотків педагогічних працівників 12-річного терміну навчання в єдиній школи першого і третього ступенів, оскільки на ці 12 років переноситься наявний негативний досвід нинішньої школи. Такі показники свідчать про те,  що громадяни України ще не вірять у можливість створення дійсно нової  школи в якій дитина буде  почувати себе комфортно, а організація навчального процесу і зміст освіти будуть всіляко сприяти розвитку дитини і   формуванню  життєво-необхідних компетенцій.

Ми  маємо усвідомити як свого роду аксіому нової системи освіти: або ми робимо ліцей цілком окремим навчальним закладом і надаємо йому повне право самостійно, на конкурсних засадах формувати контингент учнів, або зберігаємо нинішню систему з її так званою багатогранністю і  наданням осовіти    кращої якості, і тільки  окремим   категоріям дітей відповідно до розміру гаманців батьків. Тому у пункті 145 "Порівняльної таблиці" пропоную виключити слова "як правило" і записати в редакції: "Ліцеї функціонують  як окремі заклади освіти зі статусом юридичної особи  та можуть діяти  за рішенням  їх засновників, або власників у складі вищих закладів освіти.  А також у розділі "Прикінцеві та перехідні положення", у пункті 964  "Порівняльної  таблиці" виключити слово "рекомендувати" і викласти в редакції: "Засновникам (власникам) закладів освіти протягом  5 років з дня набрання чинності цим законом  привести установчі документи і структуру закладів освіти у відповідність із цим законом". 

Дякую і сподіваюся на підтримку народними депутатами таких  змін.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Колеги, продовжуємо і в нас є вже кілька бажаючих, які постійно,  я отримую записки і повідомлення, хто ще хоче виступити. Я наполягаю на тому, щоб скоротити ці виступи, і тільки головну думку: що ви хочете додати. Окрім того, пам'ятайте, що сказане тут – це не означає, що можна це залишити без письмової пропозиції. Тому навіть, якщо ви не встигнете виступити, письмова пропозиція може надійти, і ми її будемо розглядати в комітеті.

Отже, запрошую до слова представників роботодавців. А саме: директора Департаменту розвитку трудового потенціалу та корпоративної соціальної відповідальності Федерація роботодавців України Родіона Анатолійовича Колишка.

 

КОЛИШКО Р.А. Дякую, Лілія Михайлівна.

Шановна Лілія Михайлівна, шановні присутні, …... роботодавців, федерація роботодавців підтримує законопроект про освіту в цій редакції. Ми вдячні комітету і міністерству за активну співпрацю, за підготовку цього проекту. Також хотілося б особисто подякувати Лілії Михайлівні за послідовне і системне відстоювання включення до Закону "Про освіту" розділу про кваліфікацію. Ми це дуже цінуємо і шануємо.

Разом з цим, є два моменти, на які хотілося б звернути увагу. По-перше, це питання юридичного статусу навчального закладу. Існує велика кількість підрозділів, які знаходяться в рамках підприємств, які не мають статусу юридичної особи, але які здійснюють освітню діяльність. Ми просили б на це звернути увагу під час опрацювання і внести пропозицію щодо того, що створення юридичної особи не є обов'язковою умовою для здійснення освітньої діяльності.

І друге зауваження, яке хотілося б зазначити, це питання фінансування. 78 стаття закону вже в новій редакції передбачає, що базова професійна освіта фінансується виключно з обласного рівня. Ми просили б, скажімо так, не обмежувати фінансування цього рівня освіти виключно з обласного рівня, навіть враховуючи ті субвенції, про які ви говорили на початку. Але дозволити і передбачити можливість фінансування, в тому числі цього рівня з державного бюджету. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую-дякую. Зрозумілі абсолютно пропозиції. Прошу нам їх також надати у вигляді порівняльної таблиці. Запрошую теж для короткого слова начальника відділу організаційно-правової роботи Національної асамблеї інвалідів України Ларису Юріївну Байду.

 

БАЙДА Л.Ю. Шановна Лілія Михайлівна, шановні народні депутати, члени уряду, шановні присутні. Я хочу подякувати від імені громадських організацій комітету і Міністерству освіти за те, що в даному законопроекті, який є інноваційним для України, виписані права дітей з особливими потребами та з інвалідністю.

Шановна громадо, хочу сказати, що цей закон, я сказала уже, є інноваційний і інклюзивний через те, що в перший раз в українському законодавстві введені поняття, які дають можливість дітям з інвалідністю, з особливими потребами, реалізувати свої права. Стаття 18 і 19  захищає права тих дітей, які знаходяться в державних закладах опіки, це дуже важливо для України. бо будемо відверті, наприклад, інтернати для дітей, які не чують, вони залишаться і будуть існувати.

Ми раді тому, що виписана дуже добре стаття, яка стосується інклюзивного навчання і введений даний термін, такі термін як "розумне пристосування", "універсальний дизайн в сфері освіти", термін "діти з особливими потребами" дає можливість реформувати сферу освіти і подивитися на освіту цієї групи дітей значно ширше.

Також хочеться відмітити, що протягом, в рамках всього закону дотримані права дітей з інвалідністю, в тому числі працівників, вчителів та того персоналу, який буде працювати. Дякую ще раз.

Ми підтримуємо даний законопроект не тільки Національна асамблея, яка представляє 120 громадських організацій, а також ті організації які працювали над даними розділами законопроекту.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

На репліці наполягає Олексій Прокопенко, Одеська обласна державна адміністрація.

 

ПРОКОПЕНКО О.І. Шановні колеги, Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації в цілому вдячний Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки за таку комплексну і не просту роботу, яка видає нам сьогодні консенсусний документ. Тому що, шановний Василь Григоровичу, апелюю до вашого виступу. Всупереч совісті ми поступаємо тоді, коли приймаємо різкі  рішення. Ви знаєте, я можу сказати наступне, освіта помилок не пробачає. і ми це всі знаємо, шановні колеги, всі з вами разом. Тому що маємо сьогодні ряд гострих проблем в системі освіти.

Стосовно навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, я б хотів зауважити, що рівень оцієї підготовки і вартість, якість цієї підготовки значно відрізняється від навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації. І не всі батьки сьогодні це можуть дозволити собі, навчання дитини у вузі ІІІ-ІV рівня акредитації.

Так от, шановні колеги, для того аби поступати по совісті, ми маємо, в першу чергу, враховувати думку людей і їх соціальний стан, фінансовий стан в тих умовах, в яких  сьогодні знаходиться наше суспільство. І коли ми отримали таке надбання,  то ми повинні от таким консенсусним шляхом, яким сьогодні пішло комітет, Міністерство освіти і уряд, дійти до правильного рішення для того аби поставити крапку в цьому питанні.

Друга ремарка стосовно, як виходець органів студентського самоврядування, я хотів би, Лілія Михайлівна, подякувати за статтю 28 і в робочому порядку ми надамо пропозиції стосовно доповнення на друге питання.

І останнє третє. Надзвичайно важливим є стаття 23 про опорні школи, про об'єднані територіальні округи, тому що робота в областях ведеться, нам необхідно цей закон доробити. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, колеги.

Я ще не надала слово Міністерству фінансів, тому що в мене була надія, що, можливо, все ж таки прийде заступник міністра. Але ми вже наближаємося до завершення обговорення. Заступник міністра, мабуть, не зміг прийти через участь в уряді і тому від Міністерства фінансів я надаю слово Андрію Володимировичу Бондаренку, начальнику Відділу освіти Департаменту видатків гуманітарної сфери Міністерства фінансів. Будь ласка, Андрій Володимирович.

 

БОНДАРЕНКО А.В. Доброго дня, шановна Лілія Михайлівна, шановні присутні, Міністерство фінансів в цілому підтримує запропонований законопроект, але має ряд застережень до нього.

Перше. Це за те, що за нашими розрахунками його реалізація потребуватиме 163,3, щонайменше 163,3 мільярда гривень, починаючи з  2016 року – це 116,4, з 2018 року – ще 46,9 мільярдів. В основному це будуть такі норми фінансово затратні як: встановлення видатків  на освіту не менше  7 відсотків від ВВП, зміна  умов оплати праці педагогічних  і науково-педагогічних працівників,  встановлення надбавки у розмірі 20 відсотків  посадового окладу педагогічним працівникам, які пройшли сертифікацію, проведення зовнішнього незалежного оцінювання випускників основної школи після 9   класу. Тому враховуючи економічну  ситуацію на даний час, є  велика  ймовірність, що ці норми найближчими роками будуть фінансово незабезпечені, і про це треба говорити.

І по-друге, хотів би зазначити, що окремі норми  законопроекту не відповідають Бюджетному кодексу і на нашу думку потребують приведення. Так зокрема це в частині фінансування дошкільних навчальних закладів з держбюджету, вони зараз  фінансуються з місцевих бюджетів, потім  друге – це передача управління закладами профільної  середньої освіти на обласний рівень, зараз це міста і райони. Також управління закладами дошкільної  і позашкільної освіти  на сільському рівні, зараз це райони і міський  рівень.  І спрямування  коштів освітньої субвенції на здобуття  загальної середньої освіти у закладах професійно-технічної освіти.

Більш конкретні пропозиції ми надамо комітету у робочому порядку. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.  Ваша позиція зрозуміла, але Бюджетний кодекс  змінюють кожного року під бюджет. І інколи  ці зміна нав'язують нам   абсолютно непритомну освітню політику, так як сталося з професійно-технічною освітою. Тому  ми вважаємо, що  базове законодавство  про освіту має нав'язувати освітню політику. А зрозуміло, що ми мусимо шукати порозуміння з Міністерством фінансів, з урядом для того, щоб це було  забезпечено відповідними  надходженнями до бюджету і коштами. В цьому  сенсі ми вашу стурбованість поділяємо і розуміємо, що справді складно одразу в повному обсязі забезпечити виконання  цього закону. 

Так, колеги, зараз я вже можу надати коротке слово тільки тим, що от хто вже справді не може мовчати і мусить сказати  щось неймовірне важливе, що сьогодні взагалі не звучало. Ми маємо дві руки от такі, де це наполегливо, так?

Будь ласка, по одній хвилині. Пані Ірина Барматова.

 

БАРМАТОВА І.В. Лилия Михайловна, мы хотим поблагодарить от всех общественных организаций, объединяющие школы и детские садики за, мы считаем, абсолютную революцию в этом законопроекте как реализация принципа доверия, о котором мы все уже давно много лет говорим. В чем он заключается? В том, что теперь державний нагляд або інституціональний аудит буде проводитися по відношенню до навчальних закладів  у випадку негативних результатів протягом тривалого періоду або скарг. То есть фактически, если успешно работает  учебное заведение, то на принципе доверия фактически ему доверяют и признают его автоматически результаты успешными. И за это огромнейшее спасибо.

Вторая реплика, пользуясь тем, что здесь сидит руководства Академии  наук. Скажем так, как говорил Врунгель: "Как корабль назовешь, так он и поплывет". И плюс еще Шевченко говорил: "Чужого навчайтесь, а свого не цурайтеся". Дело в том, что Академия наук играла лидирующую роль в формировании цели среднего образования и ключевых компетентностей, которым должны обучиться дети в результате получения среднего образования. Так вот при всем моем уважении к обізнанності у системі природничих наук або техніки ми всегда гордились тем, что мы даем нашим детям системную картину мира, мы формируем целостную личность и мы формируем целостное мировоззрение. К сожалению, подобные слова ушли из – а фактически мы говорим о базовом закон – ушли из цели и из формирования компетентности. Мы надеемся, что между первым и вторым чтением, вообщем-то будем считать это недоразумением, оно будет исправлено.

Спасибо огромное.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Ще запрошу до слова від коледжів, тут дві заявки. Ви можете визначитися, хто з вас буде виступати, бо це одна й та сама тема.

 

_______________. Можемо. Ми по одному реченню буквально.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Валерій Павлович Гриценко.

 

ГРИЦЕНКО В.П. Ні, це не Гриценко. Я – Гриценко.

 

ПИНДУС В.В. Василь Васильович Пиндус.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. А ви крім того записались. Хто з вас буде виступати?

 

ПИНДУС В.В. Іллінецький державний аграрний коледж.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. Будь ласка.

 

ПИНДУС В.В. Шановна Лілія Михайлівна, ми хочемо констатувати той факт, що позиція технікумів і коледжів не почута і до кінця не врегульована. І в засоби масової інформації внесена несправедлива інформація.

Тому ми дуже переконливо просимо народних депутатів уважно вивчити наші звернення, уважно вивчити питання ті, які викладені у петиції до Президента, у 273 тисячах мокрих підписів від джерела влади,  від народу. І уважно вивчити це питання перед тим як прийняти його на голосуванні.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви могли би сформулювати, які положення цього закону вас не влаштовують. Ну, коли ви апелюєте про те, щоб не голосувати за закон, бо ви тільки що закликали народних депутатів не голосувати.

 

ПИНДУС В.В. Ми наполягаємо на тому, що це має бути окремий закон, який має виділити технікуми і коледжі в окрему ланку, як це було до того часу пока їх об'єднали у вищу освіту.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ми зараз… Я доводжу до вашого відома, обговорюємо базовий Закон про освіту, ми не обговорюємо зараз Закон про професійну освіту. Це базовий Закон про освіту, який визначає систему освіти від дошкілля до освіти дорослих. А коли ми будемо говорити про окремий Закон про професійну освіту, от тоді ви можете ставити таким чином питання.

Мене цікавить, що з положень цього закону вас не влаштовує. Цього.

 

ПИНДУС В.В. Стаття 36 "Рівені національної рамки кваліфікації". 5 рівень розділений на два підрівня, у першому підрівні вказано, перший підрівень 5-го рівня повторює повністю 4-й рівень, окрім несення відповідальності за свою роботу. У другому підрівні 5-го рівня прописано, та характеристика на якому сьогодні готують технікуми і коледжі, але несуть при цьому відповідальність.

Ну, не хочу забирати часу…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Отже, ви проти того, щоб знаходитись на 5-му підрівні?

 

ПИНДУС В.В. Ні, ми не проти цього, ми за те, щоб знаходиться на 5-му рівні національної рамки кваліфікації. Але ми проти того, щоб нас зливали сьогодні, от таке модне слово, оптимізували шляхом влиття в професійно-технічну освіту.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Хто ще? Будь ласка.

 

ГРИЦЕНКО В.П. Я доповню.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Представтесь, будь ласка.

 

ГРИЦЕНКО В.П. Гриценко Валерій Павлович. Там у 22 пункті записано, що, перелік законів. Ми не вимагаємо, ми просили, цілий рік працювала робоча група і просимо окремий Закон про вищу професійну освіту. І те, що звучало тут від академії педагогічних наук, що зробили помилку, коли об'єднали з вищою освітою.

Шановний Василь Григорович, це не помилка. Коледжі і технікуми за об'єднання набули вищого рівня. І, вибачте, якщо наш бакалавр пішов на будівництво, то він носа втре випускнику університету сьогодні, тому що він практико орієнтований і сьогодні 90 відсотків всіх кадрів на будівельному будівництві сформовані тільки з коледжів, які практико орієнтовані. Тому це не помилка. Невже це помилка була, коли окрема ланка середньої спеціальної освіти у Радянському Союзі, так це щось видалось таке негативне, та до нас їхали вчитися з закордону, з Європи. Сьогодні до нас приїжджає тричі представник Польщі і каже: "Дайте ваших випускників молодших спеціалістів, щоб вони в нас навчалися на "бакалявраті", як вона сказала, пані Марія. А кажуть: "Чому у вас є 20… 40, 28 школ в Будовляни(?), чому ви не берете із своїх?". Ну, каже: "Вибачте, відрізняється підготовка, тому ми звертаємося до вас". Тому змішувати, вибачте, конгломерат робити профтехосвіту і коледжі й технікуми, це якраз у нас вбачаємо ми, прогнозуємо ту, яка з оптимізацією мережі, щоб з двох зробити щось таке і зробити в області такий центр, а тоді вже там розберуться і з фінансуванням, і з матеріальною базою, і з земелькою.

Ось тому ми не даремно рік працюємо і ми представляємо більше, ніж 300 тисячну армію і просимо не гратися з цим питанням, не гратися і те, що сказала Лілія Михайлівна, що розрубали гордіїв вузол. Слава Богу, якби його розрубали, його не дорубали, а хочуть зараз знову назад повернути для того, щоб все-таки злити паралельно, не паралельно, в одне єдине.

Тому ми просимо і дуже просимо від імені цієї армії зробити окремий закон і прописати, правильно прописали складник у цьому Законі "Про освіту" в базовому, ми підтримуємо це , але до кінця ми не бачимо, щоб був окремий закон. Тому депутатів просимо у цьому плані.

В Житомирі, шановний Володимире Михайлович, була ця зустріч і ми домовилися з цим питанням, що ви підтримаєте нас, будь ласка.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зараз, одну хвилинку, почекайте, ми почули, ви висловили позицію, треба ж ставитися з повагою.

Я ще раз хочу сказати, що це закон не про заклади І-ІІ рівня акредитації тільки, це є базовий Закон про освіту. У нас буде окремий закон.

 

ГРИЦЕНКО В.П. Шановна Лілія Михайлівна, там перелік законів написаний, чому ми і говоримо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Все. В нас ще наполягає Іван Васильович Вєтров, будь ласка.

 

ВЄТРОВ І.В. 20 секунд, шановна Лілія Михайлівна. Ми спілкувалися в робочій групі про це, але, напевно, десь випустили. Те, що стосується статті 66, до повноважень районних, міських і ОТГ "здійснюють науково-методичне, методичне забезпечення закладів дошкільної початкової та базової середньої освіти, та позашкільної освіти через відповідні науково-методичні чи методичні установи". Просто ми видно його випустили, тому що на обласному рівні є у повноваженнях, а на районних воно пропало.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Надсилайте поправку, Іван Васильович.

 

ВЄТРОВ І.В. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тут все зрозуміло.

Шановні колеги, всі позиції висловлені. Це щось дуже важливе і термінове, так? Будь ласка, тільки одну хвилину.

 

УЛЬЯНОВА А.А. Дякую. Я від "Тьюторської асоціації України", а також від батьківської спільноти, мене звати Аліна. Я хочу сказати про форму сімейної освіти, яка з'явилася нарешті в законі, хочу сказати, що ми підтримуємо таку форму, вона є загально визнана в світі. І просимо вас також до цієї форми освітньої додати положення про сімейну освіту, в якій має бути конкретизовано обов'язки батьків і їх повноваження на сімейному навчанні, а також має бути врегульовано питання атестації. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Аліна Андріївна, цей закон є базовий закон, для того, щоб він працював, Міністерство освіти і науки, і Кабмін має розробити багато нормативно-правових актів, в тому числі і положення для того, щоб це все могло втілюватися в життя. Ваше зауваження прийняте. Все, колеги. Отже, я зараз… Ми всі позиції почули. Я думаю, що ваша позиція – це підтримка попередніх спікерів від закладів І, ІІ рівня акредитації. Таким чином, шановні колеги народні депутати, члени комітету, будь ласка, я запрошую вас до слова, визначайтеся. Наше основне питання – чи ми сьогодні приймаємо за основу цей законопроект, щоб далі важко працювати над ним між першим і другим читанням.

Будь ласка, я запрошую до слова Івана Григоровича Кириленка.

 

КИРИЛЕНКО І.Г. З повагою до шановного товариства я виступлю стоя. Шановні друзі, в особі комітету всі представники, які тут зібралися, а поза цим залом немає інших людей, які б могли цю сферу взяти в свої руки, повести далі. Немає, – давайте з цього виходити.

Лілія Михайлівна, спасибі вам, що ви запросили левову частку не адміністративних працівників, а представників громадянського суспільства. Тому я звертаюсь до вас: в особі комітету ви завжди знайдете підтримку. В залі авторитет комітету наскільки високий, що в нас ще жодного законопроекту не було, який би не набрав необхідної кількості голосів, жодного. Але в нас є велика проблема, і я звертаюсь до вас.

Проблема полягає в тому, що ми дуже з вами благородні, дуже з вами тендітні, дуже з вами лагідні. А в нас реформи веде не Гриневич, при всій її реформаторських здібностях і талановитості. В нас реформи веде Мінфін. Блискучий закон реформаторський, який Європа визнала, що прекрасний Закон "Про науку і науково-технічну діяльність", на другий день похоронив Мінфін, внісши Закон "Про Державний бюджет…", де наука помножена на нуль. Перспектива України похоронена. Ми тільки приступили до дискусії в комітеті за професійну освіту. Є конституційна норма професійно-технічної освіти, а ми вже до букви сперечаємося, як нам бути. А професійно-технічну освіту Мінфін похоронив, передавши на місцевий рівень. "Все вместе, но на месте". Вона вам потрібна чи ні, розбирайтесь там. Ніхто навіть не вник в те, що в нас три залізничні, чи скільки їх там, училища. Вони на всю країну готовлять і так далі, і так далі, ніхто не вник. А місцевий бюджет це що? Це райцентр або невелике місто, 70 відсотків ПТУ там знаходяться. І для окремих міст  це бюджет всього міста розвитку. Який розвиток? Сотні тисяч дітей на вулицях, голод, вибачте, в холоді, бо відключають  енергетики… Колеги, колеги, ну зовсім не красиво. При чому розуміємо, що діти соціально активні. Без зарплат педагогічні працівники. А ми дискусії ведемо тут до коми, як її поставити так, щоб все-таки 80  відсотків ВВП формують ті, хто, вибачте, з кельмою в руках. А від тих, хто з кельмою в руках, ми потім перерозподіляємо цей пиріг на тих, хто  тут присутній, на тих, хто вже не може, і  тих, хто  ще не може. Хто ще не може – це  діти. Хто вже не може – це пенсіонери, їх лікувати треба і так далі. За них забуто, їх похоронено. Поляки приїхали, агітують наших, бо їхня робоча сила поїхала в глиб Європи, де краще платять, вони обезводнились трудовими  ресурсами, давай дешевих українців сюди. І друга міна сповільненої дії: а які батьки потім віддадуть у те ПТУ, яке завтра прикаже довго жить? Ну, друзі, ну це жах!

Наступне. У нас, ми ж забули, що є реформа місцевого самоврядування, укрупнення громад. Немає закону про закриття шкіл  в сільській місцевості, але ж  є закон, де чорним по білому написано делегувати уряду, а уряд уже зробив це все, 30 тисяч сіл  уже об'єднуються в перспективному плані у 800 чи 1200 громад. Уже відбулося об'єднання, на базі одного району одна громада.

Скажіть, будь ласка, в середньому сільському районі скільки шкіл? Да, в законі є, 13 стаття, опорна школа, але ж до опорної школи 60 кілометрів. А реформа будівництва доріг  передбачає дуже просту річ: кілька трильйонів треба, щоб дороги хоча б привести до стану необхідного такого, щоб можна було дітей возить, не кажучи вже за дорослих, там тільки з вставною челюстю можна  їхати, напрямки руху. Але ж реформа будівництва передбачає уже Укравтодору передано всього-на-всього 12 відсотків доріг, а 88 – на місцеві бюджети. Місцеві бюджети ПТУ потягнуть не можуть. А як дітей підвозити по бездоріжжю? А потім в об'єднаній громаді ПДФО, ви знаєте, що це таке 60 відсотків, і ще інші джерела, тобто, будь ласка, у вас є. А тим, хто не об'єднується – дірка від бублика акцизний збір. Акцизний збір зараз такий, що через 2 місяці ніхто спиртних напоїв не буде купувати, а будуть дома гнати, друзі. Оце вам і джерела надходжень.

Тому я до чого веду? Я хочу далі – госпітальні округи – говорити і там дуже швидко реформа пройде. А ми з зам міністра обмінялися думками: а хто ж, а як медичне обслуговування шкільних закладів? Каже: "Так там же ж поруч медпункт". Який поруч медпункт? Він закритий буде, бо джерел фінансування немає.

Друзі, питання за що? Тут ми говоримо  однією мовою і в нас все виходить, ми будь-яку кому з вами погодимося, дошліфуємо до другого читання і закон буде прийнятий, безумовно. Я хочу, щоб він не був "мертвим", бо мова йде за фундаментальні речі, за країну, яка має, чи не має свого майбутнього. Тому громадянське суспільство, яке тут, друзі, благородство, ввічливість, тактовність – залиште  дома. А зараз, попереду, величезна боротьба з головним реформаторським органом, який в країні є. Мінфін дасть добро, чи не дасть? Будемо мовчати - буде те, що з наукою і буде те, що з профтехосвітою. Так тоді й України не буде. "Показуємо зуби".

Спасибі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Іване Григоровичу.

Шановні колеги, хто бажає висловитися? Олександр Володимирович Співаковський.

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Шановні колеги! Шановна Ліліє Михайлівно! Я почну з такої філософської сентенції, що зазвичай, люди хочуть увійти в історію, а в результаті – туди попадають. Так от вся історія  України якраз показує, що ми туди попадаємо. Ну просто це перекликається з тим, що Іван Григорович шановний говорив, просто по історії.

Прийшов Василь Григорович, став міністром освіти, запустив 12-річку. Чим закінчилося? Знаємо. Далі кричали: "Болонський процес, болонський процес". Всі сказали: "Все, якість, ми вже йдемо в Європу". Чим закінчилось?  ECTS зробили, і все. Мобільності викладачів і студентів нема, інтеграції студентів в наукову діяльність нема, тобто болонський є оболонським.

Далі. Закон про вищу освіту. Я до чого це говорю? Бо Іван Григорович абсолютно правий, якщо ми породжуємо мертве дитя, то воно нікому не потрібне, я зараз до цього дійду.

Закон про вищу освіту, дивіться, 6 вересня 2014 року все, запустили. І що? І що? Зайдіть в будь-який вищ і спросіть студента, викладача за окремим, там Києво-Могилянка або там якісь львівський університет. Але ж Україна це не Львів і не Київ, це ще дуже багато вишів, нічого не змінилося. Я це до чого? Що після цього всього, як ми пишемо і приймаємо, приходить Мінфін і каже, караул, устал, коштів нема. Тому я, перше, дві речі, які повинні бути чітко записані в "Перехідних положеннях".

Перше, що на реформу протягом наступних семи років, наприклад, ми виділяємо додатково 3 відсотки ВВП на здійснення цієї реформи. Ті сім, що записані, то святе, то базове. Якщо ми не пишемо, наприклад, 3 відсотки, це треба порахувати, я не знаю, це приблизно я кажу 3 відсотки, може, 2 відсотки, може, 3,5. Але, наприклад, Франція під об'єднання університетів абсолютно конкретно все це забезпечувала, робила такий ковер. Якщо нема того покриття, то все це, що ми тут написали, продискутували, переговорили, все це залишиться бумагою і ми просто не увійдемо з вами в історію, а попадемо. Чому попадемо? Бо наламаємо дров, порушимо ту систему, яка в нас зараз є, а нову ми не зробимо. І, шановні колеги, будемо відповідати, а я не хочу попадати в історію, хочеться в історію увійти.

Я дійсно хочу сказати, да, і наступне питання, окрім цих 3 відсотків, які ми повинні записати в "Перехідні положення", ми повинні записати, що будь-які норми цього закону, які протирічать законам Бюджетного кодексу, наприклад, то ці закони мають вищу силу чим ці закони. Бо, я вам скажу, нічого ж від Закону про вищу освіту. Що працює? Ректор хоче розвалений корпус, хоче створити, йому кажуть: "Ні, не можна, Бюджетний кодекс не дозволяє". Кошти на рахунки банків: Бюджетний кодекс не дозволяє. Штатний розпис тільки затверджує замміністра, бо Бюджетний кодекс не… І так далі, і так далі, і так далі.

Навіщо ми з вами приймаємо отакі товсті закони, якщо вони не працюють? Ми ж знищуємо себе в глазах наших вчителів. Василь Григорович, це правда, коли ми були з вами в Херсонському РІПО, я почав тільки, заїкнувся за 12-річку, який гул був?! Сто вчителів було. Чи це не правда? Тобто не я це створив, да. Ну, можна сказати, Співаковський прийшов, підготовив, і от вони виступили і сказали, що 12-річка і… Ну, це ж не так було, ви бачили цей спротив. Я до чого це кажу? Не хочеться, щоб ми породжували це дитя.

Наступне, я хочу сказати, що дійсно завдяки енергії Лілії Михайлівни оцей локомотив іде, і зроблена дуже велика робота. Але я ще раз хочу, дві речі, які мені не дозволять голосувати за цей закон зараз в першому читанні. Більш того, я хочу сказати, що я спираюся і на думку дуже багатьох колеги з БПП, і вони також не будуть голосувати за це перше читання. Я скажу, чому.

Значить, на мій погляд, на мій погляд, нова редакція, підготовлена робочою групою, загалом виглядає дуже чіткішою, повнішою, і там з'явилося 11 статей. Я просто хочу сказати, що документ, який зроблений Лілією Михайлівною і групою експертів, відрізняється якісніше ніж той, який був поданий Міністерством освіти.

Далі, але все-таки є багато декларативних положень. На жаль, так було і в попередніх версіях проекту. В результаті оцей ми маємо з імплементацією Закону "Про вищу освіту", що деякі речі не були прописані, і в результаті ми маємо зараз дуже велику кількість пожеж. Наприклад, вирішення питань по вишах щодо вибору, наприклад, тракторів. Все вирішується в ручному режимі, ми маємо конфлікт. Закон виписаний таким чином, що він не працює. Це не є нормальним.

Далі, виникають запитання до сформульованої мети освіти. Вона звучить як дещо оновлений моральний кодекс будівника комунізму. Навряд чи в наших умовах держава може і повинна брати на себе зобов'язання вказувати людині, якою їй треба бути на виході. Такі речі, як визначення мети освіти: середньої, вищої освіти та інших рівнів освіти є по суті концептуальними. Сьогодні існує певна педагогічна школа, яка стверджує, що мета освіти є саме такою. Завтра будуть інші підходи. Завдання закону не полягає в тому, щоб вказати суспільству, яка мета освіти, а в тому, щоб забезпечити педагогам можливості гнучко реагувати на потреби дітей, швидко засвоїти нові педагогічні технології. Освіта має створювати умови для розвитку людини.

Шановні колеги! Так як виписана мета то там людина є об'єктом, а не суб'єктом. І тому це є також дуже принциповим. Я це кажу… Бо це буде впливати і на інші статті цього закону.

Далі. Проблема 12-ти річки. З Лілією Михайлівною ми домовились. Я чесно скажу і мій погляд такий. Я за 12-ти річку, я вважаю, що це, ми повинні це приймати, але таким чином, через спротив по регіонам, через спротив людей приймати нельзя, не можна. Це закінчиться, прийде екстра Табачник чи інший якийсь і от таким поштовхом вирішить питання і все це поверне назад.

Далі. Проблема зв'язку освіти з ринком праці. Загалом законопроект в цій редакції містить низку прогресивних положень, зокрема, нові статті 37, 38, 39 передбачають, що буде створена національна система кваліфікацій. Це дуже прогресивне, але який практичний інтерес закладів освіти враховувати професійні стандарти. Ми тут мали дискусію з Володимиром Михайловичем. Я хочу сказати, що, ну, є у нас проблема одна, все-таки, на мій погляд, виші повинні давати ступені, тобто дегрі кваліфікації, кваліфікації це річ, яка створюється на ринку праці. Це є дуже важливим і природнім. Тому що є монополія і тому багато, мільйони студентів ідуть не за компетентностями, а ідуть за дипломом, бо диплом фактично надає можливість людині отримати роботу без фактично врахування потреб ринку праці.

Далі. Схожі зауваження виникають до статті 49 громадська акредитація, яка в проекті прописана як форма громадського контролю. Тут ми маємо проблеми.

Далі. Болюче питання. Проблеми ЗНО залишається. Немає ніяких гарантій того, що ЗНО знову не буде використане для відсікання абітурієнтів від вищої освіти. Ну, це гарна модель для Польщі, бо ми і тут відсікаємо, а наші діти знаходять можливості з ДПА, з дипломами їхати туди. Якщо ми так працюємо, модель таку зробили для того, щоб наші діти покидали Україну, то я проти цього категорично. Права вищих навчальних закладів в рамках їхньої законної автономії на те, щоб самостійно визначати кого і на яких  умовах, але ЗНО виступає  як інструмент вимірювання. 

Я хочу сказати, не може бути автономним  виш, якщо він не приймає рішення щодо того, щоб  брати дитину до себе. Послухайте, якщо ми не довіряємо цьому, то, будь ласка, скажіть, а чому довіряємо в січні, в червні, коли вони здають екзамени, заліки і таке інше.

Далі йдемо. Стаття  51 про сертифікацію педагогічних працівників практично повністю віддає цей  процес на відкуп Міністерства освіти. Які гарантії того, що це все не перетвориться в зарегульований, забюрократизований процес, як  все це відбувається у нас?

Наступне. Не зрозуміло  також, як цей закон буде покращувати життя студентів вищих навчальних… Отут  я вступлю зараз у протиріччя з тим, що ми говорили. От  зокрема права закладів середньої спеціальної вищої освіти формувати єдиний нерозірваний освітній простір, легко направляти студентів. У нас зараз одноколійка. От одноколійка, я вступив, наприклад,  там  в математику, а рядом інформатика, програмна інженерія. Я  бачу,  починаю зреалізовувати свою власну освітню  траєкторію, не можна перейти. Я повинен  відрахуватись через  ЄДЕБО, а далі повернутись.  Так не може працювати система.

Щодо законів. Я хочу просто звернутись ще раз до вас. Тут  у нас, Лілія Михайлівна, повна гармонія із членами комітету. От послухайте. Якщо писати закони окремі, давайте взагалі напишемо окремі закони для аграрних  університетів, для гуманітарних університетів, для  морських  університетів і так далі, і так далі. Ми прийдемо до того, що після цього потрібно буде писати окремі закони для Тернопільської області, для Херсонської, Миколаївської, після цього –  окремо  для кожного коледжу.  Шановні колеги,  це не шлях. Ви через окремі закони, ви фактично розриваєте простір для людини. Я розумію скорлупу егоїзму, в якій ми всі з вами  знаходимось, але ми повинні зрозуміти, що ми будуємо простір для людини, в якому вона це може зреалізувати.  Так, у нас  тільки  Києво-Могилянка має можливості для формування траєкторії, власної траєкторії людини. Але ж  логістика і  організація   учбового процесу йде  через  що? Що групи неакадемічні,  групи учбові. Це фактично ліберал арт, але ж у нас  на  99 відсотків  в Україні це не зреалізовано. То ми повинні цим законом відкрити можливості єдиного  інтегрованого простору. Тому це питання  є дуже важливим.

Далі. Проблема фінансування. Законопроект буквально зациклений на освітніх субвенціях, на тому, як відрегулювати бюджетне фінансування, хоча ми всі розуміємо, що без залучення додаткових позабюджетних коштів освіта не буде розвиватись, це "Тришкин кафтан".

Я виступав разом з пані Совсун в вищій економічній школі і я хочу сказати, є запропонована нормальна фінансова модель. Якщо ми не забезпечимо модель, коли людина з великою доданою вартістю повертається на ринок праці, то звідкіля ринок праці буде давати додаткові кошти в бюджет України? Тобто якщо ми просто, социалистическая политэкономия, будуємо систему возпроизводства простого, то ми ніколи не побудуємо інноваційної економіки.

Наступне. Васильович, при всій повазі, от при всій повазі до академії наук, до вас особисто. Хочу також звернути увагу на статтю 75 пункту 2, що стосується науково-методичного забезпечення освіти. У пункті 2 цієї статті сказано, що Головною науково-експертною організацією в сфері освіти є Національна академія педагогічних наук. На мій погляд, немає необхідності створювати штучну монополію, все-таки є і педагогічні університети, є там кафедри і так далі, все-таки експертне середовище, це моє побажання. Я просто хочу сказати, що як тільки створюється монополія, після цього є у нас активісти, є РПР і так далі, вони будуть просто, ви знаєте що робити.

І останнє. Я хочу сказати, шановні колеги, якщо, і це друге принципове моє зауваження, якщо у нас Міністерство освіти не буде виконувати ті закони, які ми прийняли, прямі норми законів, немає сенсу писати і приймати нових законів. Це принципова позиція багатьох членів БПП.

Так я от тут заявляю, я прошу не ображатись на мене, Лілія Михайлівна, це до вас і особисто. Я просто хочу сказати, я принципово не буду голосувати ні за який новий закон до тих пір, Павло Кузьмич, як то кажуть, пользуюсь моментом встречи с вами, хочу сказати: до тих пір, поки Міністерство освіти не буде виконувати тих норм законів, які прописані. Бо, я хочу сказати, ми напишемо з вами, закон приймемо, після цього міністр освіти скаже: "Оце я буду робити, а цього я робити не буду, а це я буду робити після того, а от там обрали не того, хто мені подобається". Шановні колеги, давайте тоді так. Хай пан міністр напише все, які норми він гарантує, що будуть виконуватися, а які він не гарантує. Тому, будь ласка, давайте навчимося, якщо ми пишемо закони, будь ласка, виконуйте їх. Міністерство освіти існує не для інтерпретації законів, воно існує для їх виконання.

Шановні колеги, це моя позиція. Але, якщо Міністерство освіти піде на це, якщо ми в закон впишемо чітко перехідні норми 3 відсотки на реалізацію реформи протягом такого-то терміну, і я, і фракція БПП одноголосно підтримає в такому формулюванні закон терміново, в терміновому порядку, будь ласка, це є тим компромісом і тут відкрито про це говорю. Дякую вам.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запитання, які ви хочете, народному депутату поставити запитання? Ну, так ми ж зараз відкриємо запитання. Давайте, можливо, так, нехай всі народні депутати висловляться, а тоді вже, якщо є дуже гострі запитання, поставити запитання до того, до кого ви вважаєте за потрібне. Будь ласка, Володимире Михайловичу.

 

ЛИТВИН В.М. Шановні колеги, я думаю, що після такої полум'яної промови Олександра Володимировича, треба було просто вже приймати рішення, звільняти всіх і голосувати за відповідні законопроекти. Але це для того, що трішки розрядити атмосферу.

Ви знаєте, мені наша Україна сьогодні, держава, нагадує таку державну споруду, яка для того, щоб не впала, оточена риштуваннями, які ми назвали реформами. Ми хочемо одразу все реформувати і це означає, що ми абсолютно нічого не зробимо, ми тільки розвалимо те, що було, в тому числі я боюсь, в системі освіти. Як мені так бачиться, ми повинні були визначитися з головним, а головне це, мабуть, освіта, це мізки, бо окрім всього іншого, коли ми говоримо, що нас там намагаються завоювати, ви прекрасно розумієте, що мізки і розум завоювати неможливо. Якби ми сказали, що ми починаємо реформу саме з цієї сфери, потім переключаємось на медицину, концентруємо кошти, людей, контроль, щоб ці кошти не розікрали, отримуємо результат і рухаємось далі. А це все загальне проголошення реформ це означає, що нічого не буде зроблено.

Вже багато говорили про те, що ми прийняли тут разом з вами, я вже тут багатьох знаю і сприймаю як рідних людей. Прекрасні закони, вони не працюють і в основному через те, що у нас немає фінансування. Ми можемо скільки завгодно звинувачувати Міністерство фінансів, але вони ділять те що є, причому, під пильним наглядом Міжнародного валютного фонду.

І мені бачиться, що і цей закон, який доопрацьований  і який вже є такий з яким можна далі вести роботу для того, щоб досягти найвищої кондиції, він розрахований для ідеального суспільства, для більш-менш ідеального суспільства. Мені це нагадує, що ми хочемо одягти такий парадний офіційний одяг на спіднє, яке повністю рване. У нас, вибачте, можливо,    це не дуже гарне порівняння, але це справді   так, бо ми говоримо те, що потрібно, а потім кажемо, що фінансових можливостей для цього немає. І я думаю, ми всі з вами переконалися в цьому і з тою констатацією   простою, яка прозвучала з вуст представника Міністерства фінансів.

А тепер п суті. Я мав зустріч із керівниками, представниками громадських об'єднань профтехосвіти технікумів і коледжів   в Житомирі. Правда, приїхали представники із Тернополя, з Вінниці і з інших областей, і в нас була  спокійна, зважена розмова. І я вважаю, що сьогодні нам потрібно утриматись від різких  рухів в ламанні системи освіти. Я розумію, що це може бути не сприйнято, але  очевидно,  треба подумати  про перспективу і дати шанс  навчальним закладам, зокрема, я маю на увазі  систему технікумів і коледжів,  і вони вимагають сьогодні небагато.

І я думаю, Лілія  Михайлівна, і  шановні колеги, нам треба  підтримати. Вони пропонують, щоб ми в статті 1, в пункті 22 там де йдеться про, які закони регламентують систему освіти, про дошкільну освіту, і про загальну середню освіту, про позашкільну освіту, про професійно-технічну освіту.  Далі, про професійну освіту зафіксувати, про  вищу професійну освіту і  далі буде про вищу освіту. На попередньому засіданні прозвучала гарна пропозиція, можливо зафіксувати, про вищу  академічну освіту. Ми сьогодні багато говоримо про недоліки  в роботі технікумів і коледжів, але у нас заклади ІІІ-ІV рівня, багато з них, повірте, не годяться бути  навіть на рівні профтехосвіти. Вони обізвали себе університетами, купили дитячий садочок і кують кадри. Ми ж про них абсолютно нічого не говоримо. Я думаю, виставити більш жорсткі критерії, і хто не витримає ці критерії, він сам відійде. А зараз просто в хірургічний спосіб взяти і обрізати, на мій погляд,  це буде неправильно, тим більше, що ми збуримо сьогодні громадську думку. Ви зверніть увагу, скільки підписів стоїть під відповідними петиціями. І я думаю, це заспокоїть і  дістане відповідну підтримку. Там є інші пропозиції, що це повинен бути п'ятий рівень, плюс право готувати молодших спеціалістів до  2020 року,  не до 2018, як у нас  це пропонувалось, щоб був відповідний перехідний рівень.

І ще один момент. Очевидно, нам треба більш чітко виписати матеріальні гарантії для педагогічних працівників. Я  абсолютно   соголосний з тим, що треба зараз записати  три мінімальних  для старту. Я розумію, що мінімальна заробітна плата буде підніматися і відповідно будуть підніматися заробітні плати, але також передбачити за науковий стаж, особливо для тих, хто працює в школах, в коледжах, технікумах і таке інше, щоб у цих людей була перспектива.

І нарешті останнє. Я думаю,  у цьому законі нам потрібно все-таки  відмовитися від практики у "Прикінцевих положеннях намагатися врегулювати всі питання в інших законах. Це  має  бути як Бюджетний кодекс цілісний закон, стрункий, щоб він читався, і щоб люди потім розуміли, про що йдеться.  Одночасно до нього  можна додати і зміни  до тих законів розділити, не намагатися втілити все в один закон. Я в цьому  випадку хочу акцентувати свою увагу на тому, що ми по суті справи в "Прикінцевих положеннях" виписуємо фактично Закон про Національне агентство з якості. Там не пройшло, давайте ми сюди його пропихнемо. Я бачу в цьому політичний підтекст. І я невипадково ставив питання про те, яка відмінність між сертифікацією і атестацією, бо у нас же невідомо хто буде формувати ці правила, хто буде, так би мовити, виступати в ролі суддів, ми зараз, думаємо, приймемо, а потім розберемося. І ми будемо мати такі проблеми, які ми маємо по деяким… по деяких сферах. Забіжать і сядуть ті люди, які абсолютно жодного відношення до освіти не мають і вони будуть вчити всіх інших як жити з огляду на те, що в нас домінує політика і активні люди сьогодні диктують професіоналам, що потрібно робити. Я думаю, що в цьому плані потрібно було б утриматися від таких підходів.

Я думаю, якщо підтримає комітети, якщо підтримує оце добірне зібрання пропозиції, які прозвучали від представників технікумів і коледжів, можна було б розглядати цей законопроект з урахуванням інших уточнень і доповнень в режимі першого читання.

Дякую за увагу. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Будь ласка, запрошую до слова. Олексій Олексійович Скрипник. Прошу.

 

СКРИПНИК О.О. Доброго дня, шановні колеги. Ну, щоб подивитись тільки по кількості правок, які є в новій версії закону, він суттєво пророблений, є дуже багато змін, дуже позитивних змін. Я, насправді, дуже підтримую цей закон. Єдине, що в мене викликає величезне занепокоєння і непопулярне занепокоєння. Я розумію, що вчителя і люди, які зайняті в освіті потребують суттєво збільшення оплати. Але, якщо ми зараз поставимо норми, які держава не буде готова виконати, ми зробимо тільки гірше, тому що це навантаження, які є на сьогодні на державно… як ми розподіляємо бюджет, ми забуваємо одну дуже просту істину, сказану Маргарет Тетчер, вона говорила, що нема таких грошей як державні фінанси, є гроші, заплачені бізнесом.

 

_______________. "Платників податків".

 

_______________. "Є гроші платників податків".

 

СКРИПНИК О.О. Податки. Дякую за цитату.

"Платники податків", - в основному все рівно в кінцевому випадку це буде бізнес.

 

_______________.  (Не чути)

 

СКРИПНИК О.О. О'кей. Так от, є велика проблема, що якщо ми зараз покладено повний тягар оплати на державний бюджет, до чого це може привести. Тому я б все-таки хотів, щоб ми шукали, разом з Міністерством фінансів, реалістичний шлях, я розумію, що дуже просто на них все списати і сказати, що вони негодяї, що вони не хочуть збільшувати. Це як, мені дуже сподобалося, всі знають, що війна і один з директорів заводу коли сказав, що там не вистачає військової продукції, що треба більше грошей, і коли йому сказали: "Нема грошей", – його реакція була дуже проста, так візьміть, надрукуйте. Проблема в тому, що ми занадто багато друкували грошей і не думали про збалансованість фінансів. Тому попри позитив цього закону, давайте шукати разом з Міністерством фінансів шлях, який би дозволив нам акуратно балансувати і поступово підвищувати. Тому що, якщо буде тягар завеликий, просто, о'кей, тоді долар буде не 25, не 27, а буде 50. Чи стане нам від цього легше? Я не знаю. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Тарас Дмитрович Кремінь.

 

КРЕМІНЬ Т.Д. Шановні колеги, я буду максимально лаконічним, я підтримую виступи представників наших регіонів, я підтримую наших колеги напевно в тому, що ми не можемо перетворювати Міністерство освіти і науки, зрештою, в нашу стратегічно важливу галузь у додаток до тих важливих документів, які проробляються, можливо, в окремих міністерствах, які відповідають за фінансове забезпечення нашої галузі. Бо, коли на порозі стоять новіші виклики, коли ми маємо не тільки зовнішню гібридну агресію, але й внутрішнє гібридне протистояння, яке перейшло від політичної, соціально-економічної до інших площин, то, очевидно, нам треба шукати це порозуміння.

Я погоджуся і з тим, що освітяни – це, напевно, одні із найбільш терплячих категорій. Які  не зважаючи на матеріальне забезпечення, які не зважаючи на низку, або силу-силенну нерозв'язаних проблем все-таки намагаються залишатися вірними і своїй професії, і своєму обов'язку і тим клятвам, і, звичайно, своїм  педагогічним колективом.

Але, звичайно, в мене перед очима не тільки статистика МВФ, або відповідні документи Міністерства фінансів. Переді мною та велика кількість запитань, яка у вас уже виникає за результатами нашого засідання. І зрештою, вам сьогодні приходити на свої робочі місця і спілкуватися з трудовими колективами, зі своїми підлеглими, учнями, і пояснити, а що ж насправді  було вчора в Києві. Вирішується питання з Законом про освіту.  Про це зараз говорять очевидно і в  Краматорську, і  в Сєверодонецьку, про це, очевидно, говорять і вимушені переселенці, над цим  задумуються і діти, які дивляться нас, очевидно, в он-лайн режимі, які знаходяться на тимчасово окупованій  території, бо їм готуватися до ЗНО, їм думати над своєю українською долею, а разом із тим, і над своїми батьками, рідними, які б, можливо, хотіли б виїхати  з тієї частини України для того, щоб реалізувати  своє конституційне право на здобуття  освіти.

Але я хотів зупинитися все-таки на двох таких принципово важливих  речах. Питання фінансування ми будемо обговорювати на нашому політичному рівні, але питання фінансування  сьогодні стоїть дуже гостро на ваших рівнях. Бо наприклад  Миколаївська область на профтехосвіту отримала 3,4  мільйона із запланованих  кількасот. І насправді,   Департамент фінансів не знає як їх розподіляти, бо це тільки один відсоток із запланованого. Ця ж ситуація стосується і інших областей.  Про це я можу говорити і про ті заклади освіти, які крім фінансування на утримання закладів освіти не мають коштів на матеріально-технічне  забезпечення, на поліпшення, на придбання  нового обладнання. Я вже не кажу про шкільні автобуси, які    комусь, очевидно,  здаються манною небесною. 

Але друге на чому хотів би зупинитися – це, напевно,  ті території, які стають не просто важкодоступними, а фактично недоступними для здобуття конституційного права  здобуття   освіти. От тиждень тому ми були разом із представниками Департаменту освіти Миколаївської облдержадміністрації на території Кінбурна. Це Покровська сільська рада, це півострів, до якого можна дістатися або з Херсонської області, і об'єднання територіальної громади із Херсонською частиною неможливо. Але відповідно до плану розвитку об'єднаних громад, це Очаківська громада. Морем це 60 кілометрів, в зимовий період навігація відсутня. В літній період, ну, навчання немає. Доріг там ніколи не буде, бо це піщані бархани, ну, і так далі. Школи: 15 чоловік, 5 ставок. І очевидно, що цієї школи може не бути.

Таких шкіл багато на Закарпатті, на Львівщині, Івано-Франківщині, Чернівеччині. І мені дуже болить, що скоро важкодоступними у нас стане значно більша кількість шкіл у зв'язку з дорогами, у зв'язку з відсутністю педагогічних кадрів. І питання реформування, вони можуть зупинитися на місці. Тому, звичайно, ми будемо звертатися і до Міністерства фінансів, ми будемо звертатися і до Прем’єр-міністра України, бо реформування освіти – базове і ключове. Я однозначно підтримую своїх колег, що з освіти треба починати, освітою треба жити. І не можна перекладати на плечі учителів, а молодь сьогодні, на превеликий жаль, не поспішає ні до педагогічних університетів, ні до шкіл. Треба займатися все-таки більше освітою і наукою, бо недалекий той час, перспективи і прогнозування говорять про інше. Через 20-30 років населення України може зменшитися вдвічі.

Тому від себе особисто, я підтримую цей законопроект у першому читанні. І мені дуже приємно, що ми взяли на себе ініціативу як комітет розширити професійне обговорення цього документа, який, я вважаю, надзвичайно принциповий. Але повторюю ще раз: без фінансового забезпечення на належному рівні, я не кажу за мінімальний, без надання можливостей отримання додаткового фінансування за рахунок інших джерел, не заборонених українським законодавством, і без предметного і цільового підходу до розв'язання проблем не тільки опорних шкіл, не тільки об'єднаних громад, але й окремо взятих гірських, морських, півострівних, а також шкіл, які знаходяться  у прифронтовій смузі, ми не зможемо вирішити системні проблеми.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще на хвилину просить слова Павло Кузьмович Хобзей.

 

ХОБЗЕЙ П.К.  Я хочу подякувати за обговорення.  І я звертаюсь просто  до  народних депутатів, дійсно, без фінансування дуже важко зробити. Але цей закон ще дає свободу: свободу людям, свободу закладам, свободу  вибору дітям.  І я би  дуже просив  все-таки підтримати цей законопроект. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Шановні колеги…

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Лілія Михайлівна,  можна я відреагую на це?

Павло Кузьмович, я розділяю ваше… Але знаєте, свобода, яка була надана університетам, ця свобода мені нагадує як собаку вивезли в поле і сказали, а тепер можеш  гавкати  і вити скільки хочеш. Тільки увечері собака зрозуміла, що нема їжі, нема води і таке інше. Так якщо ми надаємо таку свободу нашій освіті без коштів, без записаної норми, що ця реформа відбувається, і держава бере на себе гарантії фінансування цієї реформи – це   не реформа. Шановні колеги, це буде  ламання дров, як це і відбувалося у попередніх законах. Я просто хочу сказати – не буде це працювати. І всі ми будемо нести відповідальність перед народом України за рішення, які не покриваються відповідним фінансовим ресурсом. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, ну перш за все я не можу як людина, яка  координувала роботу робочої групи, не відреагувати. Перш за все навіть та норма, яка зараз записана в законі  7 відсотків  гарантованого  державного фінансування, не державного, перепрошую, це 7 відсотків ВВП на освіту, там обов'язково буде ще 1 відсоток від індивідуальних господарств, орієнтовно   зараз це під  1 відсоток. І  це є норма державних  гарантій.

Проблема у тому, що коли ми звертаємося до освітньої спільноти і погрожуємо їм, що ми не будемо голосувати за закон, якого воно чекають, і кажемо, що це не забезпечено фінансами, є насправді  проблемою Верховної Ради України  і Комітету з  питань бюджету, і Комітету  з питань інших економічних питань, ті, хто собі дістають різні преференції. Цього не можуть вирішити освітяни. Тому така ультимативна форма розмови щодо реформи освіти, мені здається, не зовсім прийнятною.

Шановні колеги, ми можемо знову не зробити нічого, можемо відкласти цей закон і будемо доопрацьовувати його ще в комітеті місяць-два від цього нічого не зміниться. Але ми можемо зараз пройти перший етап, ухвалити його в першому читанні, тому що базова ідейна основа є правильною. Натомість між першим і другим читанням всі народні депутати як суб'єкти законодавчої ініціативи можуть зареєструвати в необмеженій кількості власні поправки.

Більше того, в комітеті, як і було з іншими законами, буде організована абсолютно прозора і публічна робота по розгляду кожної депутатської поправки, коли депутати будуть брати в цьому участь, спільнота буде брати в цьому участь. І я погоджуюсь, що сьогодні звучало з уст моїх колег дуже багато корисних зауважень, які у вигляді поправок можуть війти в текст цього закону. Але ми мусимо рухатись вперед, ми мусимо нарешті наважитися, тому що я переконана, що поки цей закон… законопроект стане законом мине ще не один місяць серйозних обговорень і до другого читання нам доведеться ще узгоджувати з Кабінетом Міністрів всю фінансову канву цього закону. Тому ці питання обов'язково будуть, але нам треба рухатися вперед по цьому процесу. І я закликаю тому своїх колег, давайте ми цей рух розпочнемо, а не зупинимо його безрезультатно. (Оплески)

Я пропоную зараз проголосувати, у нас є дві пропозиції. Перша пропозиція, яку ми готували від секретаріату комітету – це підтримати, внести в залу парламенту за основу лише.

І друга пропозиція, яку озвучив Олександр Володимирович, не вносити поки що навіть за основу, а доопрацьовувати. Я правильно зрозуміла вашу пропозицію? Тобто її не виносити в залу парламенту за основу.

Тобто у нас є дві пропозиції. Отже…

 

ЛИТВИН В.М. Лілія Михайлівна, я перепрошую, а ця пропозиція, що я озвучив, і так радо зустріли тут відносно системи коледжів і технікумів, щоб додати…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. З приводу закону? Ми це можемо внести під час доопрацювання в другому читанні.

 

ЛИТВИН В.М. (Не чути, мікрофон вимкнено )

Лілія Михайлівна, це буде так – обговорення за скороченою процедурою, це 4, 4 і плюс 2 по 4, це 8, скільки там, я вже арифметики не знаю, 12 хвилин і пішли за рішення…

 

_______________. Треба внести назву…  (не чути)

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Та ми вже приймали Закон "Про наукову і науково-технічну діяльність". Шановні колеги, кого ми обманюємо? Ну давайте, давайте.

 

_______________. А ви знаєте як нам зараз живеться, от ви знаєте? От стільки….

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. А при чому тут закон? Ви слухали те, що я казав вам? Я сказав: ми повинні мати покриття фінансово, якщо його немає, фінансового покриття…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Почекайте.

 

(Загальна дискусія)

 

_______________. Лілія Михайлівна… Можна секунду? Лілія Михайлівна.

 

_______________. На все є: на поліцію – є, на те – є, на освіту – немає..

 

_______________. Шановні колеги, я бачу, що доля закону може впертися в те, чи мати, чи не мати Закон про вищу професійну освіту. Якщо це така висока ціна, я знімаю свої зауваження, хай буде цей закон. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, ми ж прекрасно розуміємо, що ідея фінансового забезпечення, вона близька нам всім. І я думаю, немає тут жодної людини, яка хотіла б прийняти закон, який не працює. Але є дуже багато серйозний норм, які є спрямовуючими в новому підході до освітньої політики. Те саме в Законі "Про наукову і науково-технічну діяльність" є певні нові принципи. Так, я обурена тим,  що ми не отримали  цього фінансування. І, до речі, в бюджетному комітеті  в бюджетну ніч мені довелося кричати, виривати якісь норми і, чесно кажучи,  не вистачало  дружнього плеча інших народних депутатів. Тому, мені  здається, що ми зараз не маємо перекладати цю відповідальність  за фінансування на освітян, а все-таки можливо активізувати свою діяльність, ходити по інших комітетах і говорити про пріоритетність і стратегічне значення освіти і науки. Бо  просто зупинити прийняття і обговорення  цього закону – це не метод для того, щоб  збільшити фінансування освіти і науки. І в цьому  є наша наріжна  дискусія  у даний момент. 

Тому, колеги, давайте так зробимо.  Кожен народний депутат має право визначитися. Я думаю, що ми вже всі аргументи привели всі сторони…

Будь ласка.

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Я не можу не відреагувати про плече. Якщо  ви  хочете тоді правди, давайте подивимось, як голосували  за  3826.  Я хочу сказати, що від фракції "Народний фронт"  була внесена…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Нагадайте, що це…

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Це зняття  всіх соціальних  пільг  з освіти. І якщо  ви побачите. Так, зміни до Бюджетного  кодексу.

 

ЛИТВИН В.М.  Ні, це зупинка або відтермінування, або перекладання на місцевий бюджет 38 законів. Це… (Шум у залі)

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Я хочу сказати, 10 народних депутатів  і я  особисто, бо я з ними  це погоджував,  ми не голосували. Хоча пані Денісова і вся фракція "Народний фронт" голосувала за це. І тільки після того,  як мене викликали до Гройсмана і домовились, що  коледжі і технікуми залишать на державному бюджеті, тільки після цього ми пішли на цей компроміс. Тому говорити про те, що не було цього  плеча, то це не  є правда.

Більше того, я хочу вам сказати. От ми приймаємо цей закон, добре. А що записано? Що в 17-му році, шановні колеги, всі коледжі і технікуми будуть передані на місцевий бюджет. Шановні колеги,  це…

 

_______________. Де таке записано? В цьому законі?

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Ну як, подивіться, приймалась програма уряду і в 17-му році… (Шум у залі)  Шановні колеги, та послухайте. Ми повинні з вами так  написати…

Послухайте, ну послухайте мене, у нас є відповідальність, закон, який приймається, повинен виконуватися. Тому дві речі, ми повинні прописати чітко фінансові гарантії, і Міністерство фінансів з цим повинно погодитися. І друге питання до Міністерства освіти, виконуйте, будь ласка, закони, які ми вже прийняли і це є принципова позиція.

 

_______________. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, ми переходимо до голосування. Перша пропозиція, винести в зал Верховної Ради цей закон для розгляду у першому читанні, для розгляду у першому читанні. І до розгляду у першому читанні включити пропозицію Володимира Михайловича з приводу окремого Закону про вищу професійну освіту. Я правильно сформулювала? Гаразд. Це перша пропозиція. Прошу голосувати, хто за таку пропозицію. Четверо.

Хто за те, щоб цей закон не виносити в зал парламенту, а далі продовжувати працювати в комітеті? Одна особа. Все, дякую. Ми прийняли рішення. (Оплески)

Шановні колеги, я думаю, що зараз всі освітяни нададуть додаткового драйву і мандату нашим депутатам працювати з парламентом для пошуку коштів реальних на освіту.