СТЕНОГРАМА

засідання Комітету з питань науки і освіти

21 грудня 2016 року

Веде засідання перший заступник Голови комітету

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, третя година, будемо розпочинати нашу роботу. Я думаю всі розуміють, що деякі наші народні депутати, колеги, вони підійдуть пізніше. Але хочу сказати, ви знаєте, що ми тільки вчора, сьогодні вранці, закінчили, фактично щойно закінчили роботу  над бюджетом України. Це означає, що фактично зараз місцеві бюджети на базі того, що було прийнято державним бюджетом, зможуть вирішити питання прийняття власних бюджетів, і Україна входить в січень з прийнятим бюджетом і з розумінням того,  що там буде відбуватися. Я спеціально свій пост…  Шановні колеги, Максим Віталійович, я перепрошую.

Я хочу сказати декілька слів, це для нас всіх дуже важливо. Я опублікував свій пост спеціально до  засідання, для того, щоб було зрозуміло що нам вдалося чого нам не вдалося зробити. Але це чесно, і ви бачили і наші виступи, перед тим ви бачили роботу нашого комітету, ви бачили наше голосування, ви бачили  нашу позицію. А головне хочу сказати, і все-таки як би там не було це перший рік, коли ми можемо сказати, що  перша похідна з мінусу пішла в плюс, невеличким чином пішла.

Да, ми дуже великою кількістю речей не задоволені. Да, є ризики. Вчора ми про це  казали Прем'єр-міністру України. Це ризики  відносно моделі нарахування стипендій, бо ми розуміємо, які можуть бути наслідки від того, бо, коли це перекладається на вчені ради, які можуть бути просто не готові для  того, щоб сформувати власні алгоритми нарахування стипендій. Ми розуміємо, що фактично в два рази зменшиться кількість студентів, які будуть отримувати ці стипендії, а вартість проживання в гуртожитках точно збільшиться на 30-40 відсотків. То ми розуміємо, що це може мати відповідні наслідки. Ми також чудово розуміємо, що будуть проблеми університетів зі спеціальним фондом. Бо ми всі знаємо, що взагалі більшість, 1-й – 11-й розряди, вони знаходяться в зоні спеціального фонду. І це означає, що це буде дуже велике навантаження на спеціальний фонд. А в умовах того, що університети не мають права змінювати вартість навчання більше ніж один раз на рік, і то, не більше ніж на індекс інфляції, це буде означати, що багато вишів будуть мати також цю проблему.

Тобто ми також вважаємо, що є ризики, пов'язані з гібридним фінансуванням навчальних закладів. Я маю на увазі, що педпрацівники отримають за рахунок державної субвенції з центрального бюджету, а всі інші – за рахунок місцевих бюджетів. І там, де будуть слабкі громади, там можуть виникати затримки. Бо кошти то є, 14,9 мільярда гривень, але ж ми повинні розуміти алгоритм того, як ці кошти повинні дійти до цих навчальних закладів.

Тому, розуміючи всі ці проблеми, ми все-таки вважаємо, що є особисті гарантії Прем'єр-міністра України, який сказав, що будуть алгоритми, механізми, відповідні інструменти, які це забезпечать. Але ми повинні розуміти, що ми входимо в дуже складну ситуацію, при якій наша синхронна робота: комітету, міністерства, навчальних закладів різних рівнів – вона повинна забезпечити головне – стабільність розвитку освітнього простору України.

І тому я ще раз хочу звернутись абсолютно до всіх, щоб ми всі пам'ятали: ми живемо в демократичній країні, і це означає, що будь-які спроби закрити рота будь-яким навчальним закладам, - це не наш шлях. І коли я просто отримую інформацію, що є рекомендації тому виступати, тому не виступати і так далі, я хочу сказати, що комітет буде займати дуже принципову позицію щодо будь-яких спроб показати, що у нас недемократична держава. У нас кожна людина в цій країні – і це нас відрізняє від агресора, від Росії, - має право на слово, має право на свою думку. І тільки через  дискусії ми можемо, дійсно, вийти  на прийняття відповідних рішень.

У нас в порядку денному три питання, вони контрольні, це абсолютно нормально. Ми повинні… у нас були прийняті дуже важливі закони. Це  Закон "Про вищу освіту". Ми знаємо, це фактично 2 роки  і 3 місяці як йому виповнилося. У нас є Закон "Про наукову і науково-технічну діяльність". Це дуже важливий, особливо в світі того, що  розглядалось в клубі Кабінету Міністрів результати аудиту міжнародного, який зафіксував пропозиції, що ми повинні робити. І третє не менш важливе питання,  це питання, ми  знаємо, це питання важливо для України  і в плані безпеки, це питання єдиної державної бази з питань освіти. Це уже важливе питання, бо воно  стосується всіх, і  ми ці питання фактично  розглядали ще в лютому, і тому з контрольними функціями  комітет буде розглядати ці питання.

От у нас ці три питання. Якщо, шановні колеги, нема заперечень,  ми  переходимо до їх розгляду.

Я по першому питанню – про стан запровадження Закону України "Про вищу освіту" – хочу надали слово… Є Володимир Віталійович? Хто буде? (Шум у залі)

Окей. Шановні колеги! Хвилиночку. До нас приїхали люди зі всієї України. Я, дійсно, хочу сказати, ну  велике дякую. бо в таких умовах ви приїжджаєте, ми розмовляємо, ми… ну скажімо так,  хоча б торкаємося тих  проблем, які є. І ви всі знаєте, дуже велику кількість питань, які  ми відстояли разом з Міністерством освіти щодо забезпечення  функціонування… не все, але… Дякую вам.  Будь ласка,  я хочу сказати, будь ласка,  якщо у вас є проблеми, комітет завжди  відкритий до вас. Завжди.  Так, Тарас Дмитрович?  Іван Григорович! Так.

Тому якщо ви не заперечуєте, давайте тоді з другого питання,  оскільки Максим Віталійович (це профільний заступник міністра, який якраз відповідає за питання впровадження Закону  "Про наукову і науково-технічну діяльність", він тут є. То, якщо ви не заперечуєте, ми розпочнемо з другого питання. Нема запитань, да?

Шановні колеги, просто хочу нагадати, що були дуже великі дискусії. Але з 6 грудня 2015 року ми прийняли Закон про наукову і науково-технічну діяльність в моделі, яку, до речі, була запропонована Міністерством освіти, проголосована Верховною Радою. Але, на жаль, ми там маємо дуже велику кількість проблем. В тому числі проблеми неякісного фінансування. І в тому числі тому, що ми з вами також не забезпечили роботу Науково-технічної ради і відповідно створення відповідного фонду, і забезпечення відповідного доступу науковців до цього фонду.

Тобто диверсифікації, на жаль, не відбувається так, як записано в цьому законі. І тому ми будемо розглядати. Якраз рік пройшов з дня прийняття цього закону і ми його розглядаємо.

Тому я хочу надати слово Стрісі Максиму Віталійовичу, заступнику міністра освіти і науки України, який якраз відповідає за цей напрямок роботи. Дякую. Будь ласка.

 

СТРІХА М.В. Вельмишановний Олександре Володимировичу, вельмишановні народні депутати України! Вельмишановні присутні! 26 листопада торік було ухвалено Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Сьогодні вже можна сказати, що цей закон отримав схвальну оцінку європейських експертів, чий звіт було презентовано в клубі Кабінету Міністрів України.

І 25 січня 2016 року було дано доручення Прем'єр-міністра України за виконанням цього закону. Він набув чинності 15 січня торік. І основні новації цього закону, як ви пам'ятаєте, крім дуже багатьох важливих положень, які стосуються збільшення можливостей для фінансування науки, підвищення соціального статусу науковців, запровадження нових організаційних форм, це, крім того, створення Національної ради України з питань розвитку науки і технологій на чолі з Прем'єр-міністром України. Органом, який, ну, стратегічним органом в майбутньому для науково-технічної сфери і Національним фондом досліджень, потужним органом для грантового фінансування всіх наукових установ і всієї наукової діяльності, незалежно від відомчої належності.

Доручення Прем'єр-міністра містило конкретні доручення органам влади. За більшість з цих 43 доручень відповідає Міністерство освіти і науки, за 4 також Мінсоцполітики, за 1 – Міністерство фінансів. І Міністерство освіти і науки відразу ж розпочало діяльність з імплементації цього закону.

Я відразу хочу сказати, що це виявилося дуже непростим, оскільки навіть ті положення, які здавалися цілком прозорими, виявилось, що потребують справді дуже великої роботи для того, щоб їх втілити.

Як відомо, для того, щоб сформувати науковий комітет, потрібно було спочатку сформувати ідентифікаційний комітет, який мусила обрати спеціальна конкурсна комісія в складі 25-ти провідних українських науковців за індексом Гірша. Виявилося, що жодна наукометрична база не дає таких інформацій, на ранжує українських науковців за індексом Гірша. Себто потрібна була велика робота, вручну справді перелопатити ID тисяч українських науковців, щоб сформувати цей список, відсіяти тих людей, щодо яких існували обмеження сумісності і конфлікту інтересів, складених законом. І міністерством було створено спеціальну робочу групу, яка відповідала за перше засідання цієї СКК. До неї ввійшли – Сергію Михайловичу, прошу показати, - як працівники міністерства, так і працівники галузевих академій, наукової громадськості.

Врешті цю роботу було виконано. СКК провело перше засідання. Було обрано склад ідентифікаційного комітету в складі трьох провідних українських і шести провідних зарубіжних учених близького до нобелівського рівня. Скажімо, професор Ларсон є членом Нобелівського комітету з фізики. Але далі до затвердження комітету виявились теж проблеми. Скажімо, те обмеження щодо конфлікту інтересів, яке можливе, коли ми приймали закон, здавалося не таким суттєвим, реально створило колосальні труднощі на рівні проходження оцих кандидатів через НАЗК.

Ми дуже вдячні НАЗК, яке в дуже гарячий час якраз, коли запускалося електронне декларування, однак знайшло змогу знайти юридичне формулювання, яке розблокувало цей процес. І 14 вересня нарешті склад Ідентифікаційного комітету офіційно був затверджений Кабінетом Міністрів України. Через місяць відбулося засідання перше Ідентифікаційного комітету, що теж було дуже складно, оскільки ми зібрали фізично шестеро людей в Україні з тих, з трьома було встановлено зв'язок телекомунікаційний. Ми дуже вдячні Національній академії наук і представникам громадськості, які взяли дуже активну участь в підготовці цього першого засідання, яке повністю виконало поставлену програму.

Головою ідентифікаційного комітету було обрано відомого українського вченого першого голову ДКНТ незалежної України професора Рябченка, його заступником – відомого вченого з української наукової діаспори, іноземного члена НАН України, колишнього керівника наукових програм Пентагону Джорджа Гамоту. Одноголосно було ухвалено ті рішення, які вимагалися. Було затверджено: кваліфікаційні вимоги до членів наукового комітету, це, мабуть, один із найголовніших комітетів, затверджено орієнтовний план роботи Ідентифікаційного комітету на всі подальші роки, виходячи з тих завдань, які ставить закон. І що найважливіше, було затверджено проект положення про конкурс до складу наукового комітету.

На жаль, ще місяць після цього засідання члени Ідентифікаційного комітету доопрацьовували це просто формулювання Пришвидшити цього ми вже не могли, бо ми не могли тиснути на цих шанованих людей, хоч ми їм весь час нагадували. Всередині листопада ми отримали остаточно за підписом Рябченка цей документ. На вчорашній день цей проект ухвалено урядовим комітетом, себто до нового року він уже буде схвалений урядом, що повністю розблокує шлях до проведення конкурсу в члени наукового комітету і до формування персонального складу наукової ради.

Однак, імплементація закону далеко не обмежувалась завданнями формування складу наукового комітету і Національної наукової ради. Паралельно було підготовлено спільно так само з Національною академією наук, галузевими академіями, Радою проректорів вищих навчальних закладів низку постанов, прийняття яких було передбачено законом.

Ви зараз бачите перелік тих актів, які вже ухвалено Кабінетом Міністрів. Зліва ви бачите, на виконання яких статей закону це ухвалено. Праворуч – назва акту. Тут такі дуже важливі акти, як Положення про державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, Положення про порядок визначення наукових об'єктів, які становлять наукове завдання, про надбання, про ідентифікаційний комітет  я уже сказав, про державне замовлення на науково-технічні розробки.

Дуже важлива постанова, ухвалена 19 жовтня 2016 року, щодо порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку доходу державними монетарними підприємствами та об'єднаннями, що дає змогу генерувати, ви знаєте, прибуток цих підприємств для виконання їхніх статутних завдань.

Зараз низка інших актів направлено на погодження в центральні органи виконавчої влади. Я хочу звернути вашу увагу. Ключовим в цьому переліку є Положення до статті 11 про затвердження порядку проведення державної атестації наукових установ. На першому етапі це положення викликало великі дискусії.

Ви знаєте, що закон передбачає проведення державної саме атестації. Досі така атестація, ви так само знаєте, у нас існувала в іпостасі відомчої, фактично галузевої. Зараз ми разом з національними академіями знайшли алгоритм, як забезпечити з одного боку проведення незалежної саме державної атестації, але з залученням сил національної, галузевих академій, як координувати цей процес,  як  при цьому виконати  рекомендації  закону. Я підкреслюю, що ніхто  закону тут не намагався ні на йоту порушити, бо  засади… пропозиції щодо засад такої атестації має висловити  ще й Національна наукова рада.  Зараз такий проект  акту теж підготовлено, хоч зрозуміло, що  в нього можуть бути в подальшому внесені зміни після обговорення його  і Національною науковою радою.

Зараз низка актів уже перебуває, як я вже сказав, на розгляді Кабінету Міністрів. Водночас є  об'єктивні речі, які не можна підготувати раніше, ніж відповідно буде створено  науковий комітет Національної наукової ради, бо саме з початком роботи наукового комітету можна буде розпочати роботу для створення Національного фонду  досліджень. Бо саме науковий комітет Національної наукової ради виконуватиме функції ідентифікаційного комітету при створенні наукової ради фонду і наглядової ради для фонду в майбутньому.

Відтак зараз реалістичними виглядають терміни: в першій половині (і це терміни, які озвучили міністр позавчора) в першій половині наступного року розпочне роботу Національна наукова рада; в другій половині наступного року буде здійснена вся підготовча робота для формування  фонду, і з початку  18-го  фонд розпочне грантове фінансування  своїх проектів.

Останнє, на чому я хочу  зупинитися. На доручення Прем’єр-міністра України Володимира Борисовича Гройсмана міністерство підготувало оперативний план, це бюрократичною мовою називається… заходи з реформування   вітчизняної науки, фактично це план заходів, який теж випливає з імплементації Закону про… України про наукову і науково-технічну діяльність.

Я хочу сказати, що цей  план є погодженим документом міністерства, Національної академії, галузевих академій і ради проректорів з наукової  роботи вищих навчальних закладів. Ми там зуміли знайти, здається, відповіді консенсусні на ті питання, де у нас було різне бачення. В рамках цього плану наступного року мусить бути по лінії міністерства здійснена, скажімо, ще дуже велика робота з державної атестації наукової діяльності вищих навчальних закладів. І на підставі цього буде здійснена робота для запровадження з 2018 року базового фінансування для наукових підрозділів вищих навчальних закладів.

Це, ви знаєте, питання, яке має довгу історію. І ми сподіваємося, що воно наблизиться до вирішення. Тим більше, ми тут теж тішимося, що це повністю корелює з тими рекомендаціями, які нам дали європейські експерти.

Вичерпний аналіз відповідності цього оперативного плану до того, що запропоновано нам європейськими експертами, дала міністр освіти і науки України Лілія Михайлівна Гриневич у своєму виступі позавчора в клубі Кабінету Міністрів.

Зрозуміло, що зараз, це вона підкреслила, оперативний план буде доопрацьовуватись з урахуванням докладного аналізу пропозицій експертів, більшість з яких, очевидно, є розумними, прийнятними і можуть бути там застосовані.

І так я мушу констатувати, і це абсолютна правда, що ми запізнилися щодо графіку, який там є. І нас вправі карати за це. Так, на жаль, є надзвичайно болісні питання, пов'язані з фінансуванням науки. На жаль, ви знаєте, попри колосальні зусилля, які особисто Лілія Михайлівна Гриневич докладала для того, щоб ці цифри були вищими, я дуже вдячний від імені міністерства комітету і народним депутатам за сприяння, за те, що ми вперше цю похідну зуміли змінити, її знак. Однак, ці цифри зараз далекі від бажаних. Про це говорила Лілія Михайлівна.

Але я хочу завершити на оптимістичній ноті. Попри запізнення, у нас є шанс завершити імплементацію основних організаційних положень закону, я говорю лишень про організаційні, про те, щоб змусити запрацювати національну раду і національний фонд, сформувавши ці органи так, що до них існуватиме виска довіра наукової громадськості. І вони зможуть розпочати свою роботу, ну, без якихось нарікань, підозр. І ця робота справді піде на користь нашої наукової спільноти. Дуже дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Максим Віталійович.

Я просто хочу сказати невеличкий коментар. Головне, щоб наші молоді науковці цього дочекались і не поїхали зовсім. Поки ми всі не вирішимо організаційні питання щодо вдосконалення і імплементації.

Я передаю слово Кириленку Івану Григоровичу, заступнику голови Комітету з питань науки і освіти, народному депутату України. Іван Григорович, будь ласка.

 

КИРИЛЕНКО І.Г. Дякую.

Вітаю вас, шановні колеги! Є в науці такий метод, метод аналогії. Я, користуючись цим методом, хочу сказати такі знакові слова на самому початку. Бюджетний комітет провів масу засідань, перш ніж виніс на голосування о 5 годині ранку бюджет в зал Верховної Ради.

Одна з небагатьох статей, яка не викликала ніяких спорів і суперечок, ви не повірите, - стаття підтримки спорту. На початку незалежності Україна входила в п'ятірку, ну, можливо, в десятку спортивних країн світу. Це показали Олімпійські ігри в Атланті і в інших послідуючі.

Але, коли на останніх Олімпійських іграх упали в сотню, прийшли ваші колеги з Міністерства спорту і сказали: "Колеги, вам не соромно, що ми ганьбимося перед усім світом, що нас випередила Киргизія, Азербайджан, Білорусь давно випередила?!" Що зарплата українського тренера – 3 тисячі?! Уже тренерів немає в країні. Три тисячі гривень, так. Уже спортсмени покинули країну! Виступають під прапорами інших країн, бо скоротечный період – його спортивні досягнення. Голови похилили члени бюджетного комітету, але одноголосно проголосували, зал підтримав, заробітна плата у тренера буде не 3 тисячі, 50 тисяч. Не 3 тисячі, а 50 тисяч!

Можливо, запізно, але краще пізніше, ніж ніколи. Я, Максим Віталійович, хочу задати питання вам: до якої міри ми повинні знищити, добити те, чим ми гордилися ще 25 років тому, щоб ми схаменулися? У нас є наука чи немає? Чим ми гордимося?

Ви говорите, що покинуть чи не покинуть. Покинули! Кращі програмісти покинули. Ще п'ять років тому ми займали друге місце в світі по програмістам після Індії. Де наші програмісти? Де наші мозги? Чому ви не прийшли на бюджетний комітет і не сказали ці знакові слова, як це сказали ваші колеги із Міністерства спорту? Кюрі сказав, це ж ви колись слова приводили: "Хто не підтримує науку, буде колонією". Нема вже слова "буде", вже слово "є".

Одну сировину експортуємо, гонимо на експорт, одну сировину – зерно, метал. А де інтелект, до висока додана вартість, вона буде без наук чи не буде? Не буде!

Для протоколу: 26 листопада прийнятий закон в минулому році, вступив в дію 16 січня. Імплементація мала були завершена протягом 6 місяців, це якщо є політична воля міністерства. За той час слід було підготовити близько 20 підзаконних актів Кабінету Міністрів України, про які ви говорили, радикальні зміни до Податкового, Бюджетного, Господарського кодексів, забезпечити особливий статус Національного фонду досліджень, було визначено чіткі терміни. Коли говорять за реформу, за моделі, за все інше, – ну, почитайте цей закон, там і реформа, там і моделі, все це єсть. Для чого видумувати велосипед, який може бути з квадратними колесами?

43 завдання було поставлено під цим законом для виконання закону, для його імплементації в життя. 37 завдань було поставлено Міністерству освіти і науки, 4 – Міністерству соціальної політики, одне – Міністерству фінансів України. За одним потрібно було привести нормативно-правові акти у відповідність із законом. На сьогоднішній день повністю виконано 7, 4 – частково, 5 – на розгляді, 19 залишається ще на опрацюванні. Такими темпами рівно до кінця п'ятирічки. Може вже науки до того часу не буде. Чому так говорю? 3 відсотки ВВП на науку повинно бути у 2025 році, 1,7 – у 2020 році, 2016 завершаємо рівнем нижче 0,2. 0,2! Те, що проголосоване, подивіться, у залі, що це складає.

Видатки на дослідження з місцевих бюджетів не здійснюються, бо це заборонено Бюджетним кодексом. Якщо це бере на себе держава, то місцеві бюджети на це не мають права.

Замовлення на науку і розробки від підприємств мізерно малі. Ми десятки раз говоримо, поки не буде тут Міністерства економіки і Міністерства фінансів, на вас покладатись і вас будоражити, і вас терзати смислу немає. При такій монополізації економіки монополіям наука не цікава, коли немає конкурентного середовища, немає востребованості, на щось те, що на вістрі  йде, те, що є драйвером, те, що є точкою зростання. Монополії. Монополіям не цікава наука, вони викачують те, що є, і паразитують на сировині. Тут у цьому залі повинні бути разом з Міністерством економіки і монополісти. Вони чому, приватизувавши три четверті економіки країни, вони чому не востребують науки? Бо вона їм не потрібна. Це повинен бути дискусійний майданчик, як в уряді, так і тут, так і в Верховній Раді.

Закон повноцінно не працює. Його реалізація відкладається на невизначений термін. У матеріалах, що роздані колегам, є інша інформація щодо реалізації цього закону, не хочу забирати час. Є інформація від Академії наук, закладів освіти ті, що займаються наукою. Є конкретні пропозиції, які необхідно опрацьовувати, бо ми ж живемо не одним днем і кожний день інколи проживаєш більше, ніж коли за 5 років. Це потребує в живе тіло закону вносити зміни, доповнення, розвивати і закони, і нормативну базу, і платформу. Вносьте, вносьте.

Загалом пропонується, проект рішення у вас на руках, визнати стан реалізації Закону про наукову науково-технічну діяльність на сьогоднішній день незадовільним. Пункт, який пропонується, я пропоную теж  підтримати, направити особисто Прем'єр-міністру для вжиття невідкладних заходів.

Уряд молодий, уряд новий, середній вік уряду ви бачите який. Невже ми не розуміємо, що  сировинний придаток вже викинув нас  на обочину світової історії. Ми на цвинтарі світової економіки. Без науки ми з цього цвинтаря не виліземо, нас ота надгробна плита і конче. Піднімайте це питання на уряді, так як ваші колеги з Міністерства спорту, які прийшли і сказали, що України вже в спортивному світі немає, обличчя, по якому нас узнавали в світі, вже плутають зі шведами. Бо кольори прапорів однакові –  шведи приїхали. Немає українців в спорті. Схаменулися. По науці і ще, вибачте, той петух не клюнув.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іван Григорович.

Шановні колеги, я запрошую до дискусії. У мене є список відповідний. Але я хочу також  запросити, я знаю, тут є незалежні експерти, а також є люди, які в відповідних колах мають своє бачення  того, що відбувається.

Шановні колеги, це для нас є дуже важливим. Чому? Ми повинні зупинити міграцію молодих людей, молодих науковців за межі України. Якщо ми це не зробимо, буде точка  неповороту, після цього вже  не буде мати значення, що і як ми будемо робити, бо не буде фактично людей, які зможуть капіталізувати якраз інноваційну економіку.

Я запрошую до слова Малицького Бориса Антоновича, директора державної установи Інститут досліджень науково-технічного потенціалу  та історії науки імені Доброва, Національна академія наук України.  Будь ласка. Давайте до трьох  хвилин, якщо можна. Добре? Будь ласка.

 

МАЛИЦЬКИЙ Б.А.  Дякую за можливість виступити.

З промов, які тут були, і з документів, які ми отримали, видно, що комітетом і міністерством проведена певна робота по впровадженню в життя положень цього закону. В свою чергу наш інститут теж займається постійним моніторингом виконання закону. На жаль, змушений констатувати, наявність серйозних невідповідностей певних норм закону реальному стану справ.

Ось тільки декілька таких прикладів. У статті 2 передбачено створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і провадження їх результатів у суспільне життя. На жаль, умови за цей час тільки погіршилися. Стаття 36 унормовує оплату працю науковців таким чином, щоб забезпечити престижність наукової діяльності і залучати до науки талановитої молоді. Жодна норма, яка передбачена цією статтею, не виконується. Особливо негативна така державна безвідповідальність впливає на можливість оновлення кадрового складу науки, наука не здатна сьогодні конкурувати не з програмами європейськими, які націлені на формування молодої еліти, …… зарубіжними фірмами, діяльність яких фактично жодним чином не пов'язана ні з науковою і навіть не з освітою.

В статті 7 йдеться мова про систему підготовки наукових кадрів. Фактично те, що ми зараз маємо, це дуже бюрократизована система, жодним чином вона не впливає на підвищення якості підготовки наукових кадрів. Особливо слід звернути увагу на той факт, що сьогодні, наприклад, аспірант чи докторант, щоб захистити свою дисертацію, має накопичити не менше 70-90 тисяч гривень, щоб можна було захистити дисертацію, таких фактів дуже багато.

Далі, хочу звернути увагу на проблему експертизи наукової діяльності, результатів наукової діяльності наукових установ. По-перше, те, що написано в цьому законі, воно якось не дуже корелюється з існуючим Законом про науково-технічну експертизу, про наукову і науково-технічну експертизу. Але справа в іншому. Слід звернути увагу на цю проблему у зв'язку з тим, що в країні впроваджується система міжнародного аудиту. І ми знайомі з матеріалами проведеного аудиту і хочу висловити свою точку зору як професіонала до цього, що ми отримали. На жаль, нічого нового з цих матеріалів про стан науки ми фактично не отримували, порівняно з тим, чого дають наші фахівці, наші дослідження.

Звісно, зовнішній погляд на стан науки це доцільно, це треба проводити. Але, що нам запропоновано концентруватися виключно на науку, це дуже-дуже не вірно. Реформування науково-технологічної сфери, коли ми концентруємо увагу лише на формування  науково-технологічної сфери, це відволікає нас від фундаментальної проблеми, яка спричиняє розвал вітчизняної  науки. Ця проблема полягає в не востребованості економікою наукових результатів, існування глибокої прірви між наукою та виробництвом.

За рівнем доданої вартості в оборонній промисловості Україна відстає від розвинутих країн на порядок…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Борис Анатолійович, час… Час. Тридцять секунд, добре?

 

МАЛИЦЬКИЙ Б.А. Я закінчую.

Яка пропозиція? Яка тут у мене  пропозиція…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Є пропозиція, є ж у вас проект рішення, погоджуєтесь, не погоджуєтесь чи  хочете внести якісь зауваження. Будь ласка.

 

МАЛИЦЬКИЙ Б.А. Просто  я хотів звернути увагу на те, що проблема не в самій науці, а проблема в економіці і суспільстві. Якщо не буде вирішене це питання, то закон не буде виконаний.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо. Дякуємо, Борис Антонович.

Я хочу надати  слово Петришину Олександру Віталійовичу, президенту Національної академії правових наук України, академіку Національної академії правових наук України. Будь ласка.

 

ПЕТРИШИН О.В. Якщо дуже коротко, то я хочу розпочати з того, що ми погоджуємося і підтримуємо проект рішення, який підготовлений комітетом.

Інше – це те, що від імені от академічної науки, і, зокрема, академії правових наук, і я думаю, інші представники академічної науки погодяться зі мною, у нас є всі підстави подякувати і Комітет з науки і освіти, і Міністерство освіти і науки за те, що стан справ – це я хочу підкреслити – саме з академічною наукою  зрушив з місця. Звичайно, це ще не ті цифри, які ми просили, але, тим не менше, ми можемо більш-менш спокійно працювати, ми побачили якусь перспективу, побачили світло в кінці тунелю.

І декілька таких важливих питань, які стосуються реорганізації, перш за все, академічної науки, про що сьогодні вже Максим Віталійович частково говорив. Перше питання – це питання, пов'язане з атестацією наукових установ. Як на мене, ця дискусія в нас вже затягнулася, вже мало не рік ми дискутуємо з привод у того, яким має бути це положення. В  решті-решт треба його прийняти і запускати це положення і запускати цей процес.

Ми запропонували міністерству, як на наш погляд, такий розумний, компромісний варіант. Звичайно, що в самому… Міністерство не зможе здійснювати атестацію усіх наукових закладів, які є в Україні – від Ужгороду до Луганська і Донецька. Це зрозуміло. Тому ми запропонували міністерству такий підхід. Звичайно, це атестація державна, міністерство погоджуємося з тим і ми готові підкорятися цій нормі і ми підкоряємося цій нормі закону, безперечно. Але ми вважаємо так, що це повинно полягати у тому, що положення розробляє міністерство, затверджує міністерство, і міністерство має право контролю, такого повсякденного контролю і такого вирішального контролю. Якщо міністерство не затвердить результати атестації будь-якого наукового закладу, це означає, що міністерство може проводити повторну атестацію з усіма наслідками. Але тим не менше, відкидати самі галузеві академії, національні академії від цього процесу, як на нас, це було би правильним, тому що специфіка і розуміння ситуації  в першу чергу тут.

Друге питання – це питання, пов'язане із ліцензуванням підготовки кадрів, наукових кадрів на рівні докторів філософії і докторів наук. В цих умовах, в яких ми зараза знаходимося, тобто в умовах явної недостатності фінансування, в значній мірі ми можемо існувати за рахунок от надання  платних послуг в цій сфері. Тому ми дуже би просили піти нам на зустріч і спростити умови ліцензування саме для наукових закладів. Тому що ми знаходимося, наукові заклади, явно в нерівних умовах в порівнянні з вищими навчальними... з університетами.

Ще останнє питання, воно стосується того, що невиконання одного з рішень, яке було прийнято на парламентських слуханнях в свій час з приводу розвитку науки, і тоді була прийнята постанова дуже добра, цікава постанова і дуже така реальна постанова, зокрема, з приводу того, щоб підвищити рівень залучення академічної науки Національної академії наук і усіх галузевих академій до розробки, опрацювання різних важливих загальнодержавних рішень в нашій країні. Ну, зокрема, якщо говорити про академію правових наук, то ми із задоволенням прийняли би участь в цьому процесі, в тому числі в експортуванні рішень, які  приймаються комітетами Верховної Ради, законів і інших нормативних актів. Але, на жаль, це питання воно так ніби було вирішено і потім це питання зависло, і дальше цього розвитку воно не отримало.

І саме останнє, одне речення з приводу тої дискусії, яка розгорнулася з приводу того, що  нібито зараз ми повинні розвивати університетську науку в першу чергу. Як я вже мав можливість з цього приводу висказатися, звичайно, ми за підтримку університетської науки, але не шляхом знищення академічної науки. Ми за співпрацю, за створення науково-навчальних комплексів. І це принесе користь не тільки університетській науці, а й академічній, а і взагалі всій країні. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Я налаю слово Кременю Василю Григоровичу президенту Національної академії педагогічних наук України академіку Національної академії наук України та Національної академії педагогічних наук України. Будь ласка.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Дякую, шановний Олександре Володимировичу.

Шановні народні депутати, колеги, декілька думок, перше, безумовно, позитивна оцінка закону. І, безумовно, абсолютно доречне слухання контролю за виконанням цього закону.

Друге. Національна академія педагогічних наук, як, мабуть, і інші структури, максимально використовує цей закон. Міг би сказати, і статут змінили, і оптимізацію мережі провели, атестацію закладів. Не буду перераховувати. Але, разом з цим, три речі хотів би зазначити проблемного характеру.

Тут говорилось уже про фінансування. Я теж хочу віддати належне нинішньому уряду, і, відповідно, міністерствам освіти і науки, фінансів, Комітету з науки і освіти, за те, що ми вперше за три роки не будемо скорочувати хоча б число працівників. Два роки підряд, за два роки підряд, 2015-2016 рік, академія була змушена скоротити 40 відсотків працівників. Далі треба було або розвалюватись, або щось інше робити. В цьому році на наступний рік у нас буде можливість не скорочуватись. Спасибі.

Разом з тим, я хотів би зазначити, і підтримати Івана Григоровича в тому відношенні, що держава втрачає наукову самодостатність і наукову значимість. Тільки дві цифри: з 2005 року по 2015-ий на 39 відсотків зменшилась кількість заявок на винаходи від національних заявників, а кількість патентів на винаходи, виданих на ім'я національних заявників, скоротилась на 43 відсотки, до речі, на 3,4 відсотки, якщо взяти з 2010 року. За 5 років на 34 скоротилась кількість. Це абсолютно об'єктивний показник, який свідчить про те, що ситуація в науці не краще, ніж в спорті.

Друге. На наш погляд, затягується формування загальнонаціонального механізму координації досліджень. Маю на увазі Міжвідомчу раду з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні при НАН України, що утворюється спільно з МОН та національними галузевими академіями наук. Я думаю, що цю проблему можна було б вирішувати скоріше. І пропоную передбачити в структурі цієї Міжвідомчої ради сектор досліджень з проблем освіти, педагогіки, психології за відповідальності, можливо, нашої академії.

І третє. Є ряд положень цього закону – Закону "Про наукову і науково-технічну діяльність" – які потребують уточнення. Ну, скажімо, як вибори відкритим голосуванням академіків і ряду інших. Думаю, що  можна було б згрупувати ці  пропозиції вже на основі річного… річної дії цього закону чи напівдії з тим, щоб внести правки до цього закону. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василь Григорович.

Слово надаю Товстенку Олександру Павловичу, директору Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України. Є? Будь ласка.

 

ТОВСТЕНКО О.П. Шановні народні депутати! Шановні учасники   засідання! Відповідно до доручення Прем’єр-міністра України на виконання Закону "Про наукову і науково-технічну діяльність" на міністерство було покладено, як уже зазначалося,  виконання чотирьох пунктів.

Ми уважно розглянули норми цього закону і, зокрема, стосовно внесення змін до закону щодо визначення   умов оплати праці, проаналізували діюче законодавство і прийшли до висновку, що воно цілком і повністю  відповідає тим нормам, які передбачені в законі.  Разом з тим,  зазначеним законом передбачена певна  гарантія. Це гарантія передбачає , що посадовий оклад молодшого наукового працівника встановлюється в розмірі подвійної… подвійного середнього заробітку в промисловості.

Короткий аналіз  виконання цієї норми  показав, що  для її реалізації… Да, до речі, законом  передбачено, що ця норма реалізується, починаючи з наступного року, але її реалізація повністю повинна залишитися… 1 січня   20-го року… 2020 року. Для реалізації… на сьогоднішній день, я наведу такі цифри, що  згідно умов оплати праці, передбачених для наукових працівників, скажемо, галузевих науково-дослідних вузів… установ посадовий оклад молодшого наукового співробітника складає 2430-3430 гривень, тобто 42-60 відсотків від середньої зарплати по промисловості. В промисловості за 10 місяців цього року середня зарплата склала 5748 гривень. В жовтні вона вже становила 6200 тисяч гривень. В Академії наук, науково-дослідних інститутах Національної  академії наук дещо вище на сьогоднішній день рівень. Скажемо, від 2919 до 4128 гривень, що становить 51 і 72 гривні.

Хочу сказати, що на наступний рік, в зв'язку з певними змінами в фінансуванні, розмір посадових окладів збільшиться десь на 20 відсотків. Але, якби на сьогоднішній день нам прийшлось забезпечити цю норму то нам необхідно було би, перше, передбачити посадові оклади для молодших наукових працівників наступних розмірів 11496 гривень це молодшого наукового співробітника Академії наук, старшого наукового співробітника – 14830 гривень і провідного наукового співробітника – 16094 гривні, а головного наукового співробітника, провідного попередньо, 16669 гривень.

До чого я ці цифри приводжу. Я хочу сказати, що зазначена норма, власне, прийнята без достаньо фінансового обґрунтування і необхідно сьогодні вже працювати над тим, щоби вишукувати джерела фінансування зазначених розмірів оплати праці. Тому, враховуючи те, що зазначена норма набирає чинності з 1 січня 2020 року, інші умови оплати у нас практично відповідають Постанові 74 в академії, Національній академії наук, і 1268 постанови в галузевих вузах, було внесено пропозицію Кабінету Міністрів про зняття доручень і Кабінет Міністрів з цією пропозицією погодився.

Що стосується вдосконалення порядку надання щорічних відпусток науковим працівникам, то це питання теж врегульовано. На сьогоднішній день вона диференціюється, відпустка диференціюється залежно від посад, які займають наукові працівники, наукових звань, а також місця роботи.

Тому ми звернулись до Міністерства освіти з пропозицією, щоб вони дали нам пропозицію, що б вони хотіли в зазначеному питанні врегулювати додатково. Міністерство освіти нам офіційно відповіло, що вони вважають, що це питання врегульовано. Тому Кабінет Міністрів це питання також зняв з контролю.

Що стосується наступних двох питань, то я думаю, моя колега, якщо є така необхідність, щодо пенсійного забезпечення, може проінформувати. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Олександр Павлович, ну, я просто хочу сказати, вирази такого типу "ми дали пропозиції Міністерству освіту, щоб вони дали пропозиції" і так далі, це, ну, крах системи державного управління. Ви скажіть, будь ласка, от, чотири завдання, які були поставлені відповідні за дорученням Кабінету Міністрів, вони виконані міністерством чи ні? Просте питання.

 

ТОВСТЕНКО О.П. Я назвав, що вони виконані, відповідають тим нормам, які передбачені в законі. Що стосується нашого звернення до Міністерства освіти.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тобто ви під стенограму хочете сказати, що всі завдання вашим міністерством були виконані, так?

 

ТОВСТЕНКО О.П.  Я не сказав за всі, я назвав два, за які я відповідаю. Я – директор департаменту оплати праці та умов праці.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Все, дякуємо. Олександр Павлович, дякуємо, все.

 

ТОВСТЕНКО О.П.  Будь ласка.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Тобто два з чотирьох виконано?

 

ТОВСТЕНКО О.П.  Моя колега про інші питання…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре.

Шановні колеги, я тут ще просто хочу звернути увагу спільноти на дуже прості речі. От, ми пишемо закони, ми їх приймаємо, ми "б'ємося" і так далі, а після цього вони не виконуються. То є питання: то може писати закони таким чином, щоб вони виконувалися, а не просто писати деякі тексти.

Я надаю слово Широкову Анатолію Івановичу, голові Центрального комітету профспілки працівників Національної академії наук України.

 

ШИРОКОВ А.І. Спасибі.

Шановні колеги, після виступу Івана Григоровича Кириленка у кого можуть бути сумніви щодо невиконання або незадовільного виконання нашого базового закону, я б навіть додав ганебного незадовільного? Ми товчемося навколо того, які потрібно приймати ще там нормативні акти? Скажіть, будь ласка, що треба Кабміну, Мінфіну для виконання однієї із статей, що подаючи проект державного бюджету, вони повинні зазначити, а який же обсяг ВВП спрямовується на науку? Тепер оскільки цього немає, то, Олександре Володимировичу, треба дати термінове завдання нашому секретаріату нашого комітету, щоб вони понаходили де в Адміністрації Президента, де в "Рибнадзорі", де ж там вся наука, щоб її нарешті сплюсювати?

Я вважаю, що у 3 пункт рішення сьогоднішнього комітету треба додати, де доручити Кабінету Міністрів, зокрема, акцентую увагу, на 48 статті, звідти всі біди науки починаються, для розроблення Кабінетом Міністрів механізму конкретизації по рокам під час підготовки держбюджету. Так як і куди ми будемо крокувати до 1,7? Наш ……… комітет пропонував на наступний рік 0,5, навіть менше трьох було, 0,35 на всі національні академії наук для того, щоб вони більш-менш нормально почали працювати. Національна академія наук в цьому році мала не закритий фонд зарплати на три місяці, у нас великий прогрес 2,5 місяці ми не будемо тепер працювати в наступному році.

36 стаття, це про оплату праці науковців. Наша влада дуже любить вчителя і медика, мабуть, не тому, що платонічно любить, а тому, що їх сотні тисяч, людей багато, це електорат і треба їх якось там трішки підкормити. А що там з тією мізерною купкою науковців, які залишилися? Це не спорт, який треба підтримувати в розмірі 50 тисяч для тренера, ну це ганебна ситуація. Ми, коли слухали аудит відносно ситуації у науково-технічній сфері, там люди, які приїхали з Європи, не дуже добре розуміють, що таке співвідношення базового фінансування і грантового фінансування.

Олександре Володимировичу, з 0,6 відсотка від ВВП можна серйозно вести розмову про це. У законі у нас записано, що грантове не за рахунок зменшення того мізерного фінансування, яке є сьогодні. І невідомо, що треба робити далі і науковій спільноті, і громадським організаціям для того, щоб змусити владу, перш за все виконавчу, нарешті виконувати наші закони. А оскільки все-таки парламент виконує контрольну функцію і оскільки Україна на сьогоднішній день поки що парламентсько-президентська, то ми б просили і вас, і у своїх фракціях рішучу зайняти позицію відносно того, що влада просто ігнорує те, над чим ви працюєте, заради чого вас вибрав народ України. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолій Іванович.

Слово надається Ільченку Михайлу Юхимовичу, проректору Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" імені Ігоря Сікорського. Будь ласка.

 

ІЛЬЧЕНКО М.Ю. Дякую.

Олександр Володимирович, я хочу уточнити, представляю позицію Ради проректорів з наукової роботи університетів Міністерства освіти і науки, не тільки окремо взятий університет, який ви назвали.

Про значимість науки і ті проблеми, про які особливо в плані критичному сказав Іван Григорович, ми можемо добавити дуже ще багато проблем. Наші слухання комітетські, парламентські постійно про це йде мова. Але сьогодні питання про те, чи лише одне Міністерство освіти і особисто заступник міністра у цьому винен? Давайте тут трошки об'єктивніше поглянемо на це питання. Я працював у складі робочої групи по підготовці цього закону. Робочу групу очолював Максим Віталійович. Упродовж останнього року робота ради проректорів і президії була пов'язана з імплементацією цього закону. І тому я бачив, як ця робота виконувалась. І на багатьох нарадах, на які запрошував заступник міністра освіти свого колегу з Міністерства фінансів, на жаль, на цю нараду не було його алаверди від Мінфіну. То це що тільки Міносвіти винувате?

Постанова Кабміну, яка вийшла чергова у цьому році по виконанню державних замовлень, дуже важлива річ, але вона виходить у липні, кошти приходять у четвертому кварталі, теж… Міносвіт в цьому запевнив. Тобто колега Широков закінчив тим, що треба виконувати закони по науці. Я з цього начинаю і кажу: система в цьому недопрацьовує.

Більше того, атестація… вчені звання… доценти, професори, це ж на вині ………., вибачте, закрутила гайки так, що різьбу можна було зірвати. І тому я хотів би, щоб тут всім було адресно все сказано.

Але позитив, все-таки я хотів би сказати, шановні колеги, вчора у нас було засідання всіх проректорів України, більше ста проректорів з'їхали. Ми дивились, як виконується все-таки новий Закон про освіту. Да, втратили півроку на ідентифікаційний комітет, але на сьогодні є відкриті двері, щоби науковий комітет з'явився.

Зустріч з Прем'єр-міністром відбулась. На доручення Прем'єр-міністра впродовж жовтня-листопада, я просто теж входив в Раду проректорів, в цю робочу групу на опрацьований, ну, так назвав Максим Віталійович, оперативний план. Але план дійсно реформування вітчизняної науки, які ґрунтуються: а) насамперед на законі, який ми прийняли і це закон усієї науки, не тільки академічної чи університетської. І мистецтво знаходити компроміс між інтересами академічної науки і університетської це вдається виконувати керівнику робочої групи, це я маю засвідчити. А це не так просто.

Європейський аудит, треба було організувати цю роботу, щоб все-таки практично ключових зауважень за кордоном не було. Більше того, співпадіння дій по імплементації закону і бачення …….. в багатьох випадках воно співпадає. Це теж позитив.

Тому… Я привик, ну, так уже привик… не тільки на негативі виховувати, а і більше і на конструктиві. Є оце бачення світла в кінці тунелю. І тому я би зосередив на тому, що, от, є п'ятий пункт проекту рішення, розглянути питання по виконанню в другому кварталі, в третьому, це треба держати на контролі комітету. І я думаю залучати до контролю за виконанням не тільки Міносвіти, а і  Мінфін, і інші органи державної влади. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо.

Я хочу  надати слово  Півняку Геннадію Григоровичу, віце-президенту співдиректорів вищих навчальних закладів України, ректору Національного гірничого університету. Будь ласка.

 

ПІВНЯК Г. Г. Шановні народні депутати, шановні учасники зібрання.  Я хотів би зробити один акцент щодо питання розвитку науки. Я, перше, хотів висловити підтримку університетів позиції, яку висловив Василь Григорович. І підкреслити, нам всім відомо, що ключова проблема, яка не дозволяє отримувати  інвестиції, про що тут влучно сказано  було. Є низька додана вартість вітчизняної економіки. І тому той  інтелектуальний ресурс, який  зараз оцінюється в  форматі аудиту і його  включення в цей процес,  є надважливішим.

Ще  одне питання. Чому іноземний інвестор боїться вкладати гроші в Україну? Не тому, що погана освіта  і нікому непотрібний людський капітал. А  знаєте чому? І це відомо нам всім. Я думаю, і членам комітету теж. Це відсутність гарантій для повернення  інвестицій. Перше. І  друга проблема – це захист  інтелектуальних прав. Саме це останнє  впливає на відплив  інтелектуальних ресурсів з країни, починаючи від тих, хто вступає в університет, відомі проекти польські, і починаючи від тих організованих відповідних центрів, які  забирають всю нашу молодь.  Без всіх ЄДЕБО, без всіх ЗНО,  автоматично забирають, причому кращих.

Країні необхідна законодавча база, яка захищає інтелектуальну власність. Через її відсутність практично, іще раз підкреслюю, немає інвестицій.  Як тільки буде захищена інтелектуальна власність, науковцям не треба буде їхати за кордон для того, щоб патентувати  свою роботу. Такий  простір повинен функціонувати ефективно в Україні як  нове інноваційне середовище. І саме головне, що якщо він стане реальністю і можливим, інвестори самі будуть зацікавлюватися українським науковим кластером і інтегрують його в загальноосвітній контекст, оце головні позиції. Тому багато чого можна розповідати, яка стаття, яка стаття, а саме головне, тому що у нас бізнес зовсім інший. Серед всіх бізнесових компаній буквально одна, дві, які все зацікавлені у відповідній участі фінансування університетів і академії наук, там структура бізнесу інша, за кордоном.

І ще, я думаю, що ми повинні створити і треба в країні створити сприятливі умови для комерціалізації наукових досліджень, це торкається як наукових установа так і системи університетів. І, перш за все, тоді багато позицій, але треба полегшити митне навантаження, передачу відповідного обладнання університетів, наукових установ і установи галузеві відповідних країн, в тому числі Польщі, Німеччини, готові передати обладнання абсолютно нормальне унікальне, без цього не можна працювати. Ви знаєте, чому молодь ще їде за кордон? Попрацювати на цьому обладнанні. 90 відсотків молодих людей бажають на ньому попрацювати і відкрити для себе щось нове, це зовсім інше.

Ще одна позиція. Надати особливий статус проектам, які виконують університети і наукові установи Академії наук, як координатори міжнародних програм, ми включилися в програму "Горизонт 2020". Так давайте ж тоді сприяти цьому, а не розказувати які рейтинги хто отримав. І ще скасувати ПДВ на наукові роботи або за результати наукової діяльності. І це абсолютно сьогодні можна зробити, і це буде створене середовище, це тільки одна частина, яка дозволить бути зацікавленим молодим людям працювати.

І наостанок. Були дослідницькі університети, погано, як їх оцінювали – оцінювали. Абсолютно забули про це, ніхто нічого не знає. Я ще раз підкреслюю, я працюю також в системі Національної академії наук і підкреслюю, і підтримую вас, мій колега, що ніхто не може допустити, щоб академія наук і університети працювали зовсім в інших форматах, це не розумно. І тому до цих питань треба підходити: а кому це важливо, а хто цього хоче.

І саме головне, всі ті, які займаються наукою і, перш за все, вони повинні не вирішувати, Мінфін, кому як визначати науку, а ті, хто безпосередньо відповідає за кроки. Я підтримую відомого голову профспілки нашої Національної академії наук.  Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Геннадій Григорович.

Я переходжу до дискусії народних депутатів членів комітету перед голосування.

Тарас Дмитрович, будь ласка. Тарас Дмитрович Кремінь, народний депутат України.

 

КРЕМІНЬ Т.Д. Дорогі колеги, я цілком поділяю ті занепокоєння, які були висловлені під час розгляду цього запитання, підтримую проект рішення нашого комітету з цього питання.

Єдине, на чому хотів би зупинитися, все-таки повернутися до того, що не можна дозволяти Міністерству фінансів України все-таки формувати політику в сфері наукової і науково-технічної діяльності. І такі відповіді, які воно адресувало на адресу... адресувало на Міністерство освіти, в тому числі на наш комітет, є неприпустимими. Не Міністерство фінансів визначатиме нашу політику і зрештою нам визначати і нам приймати відповідні рішення.

Я вважаю, що ми повинні взяти на постійний контроль питання імплементації цього закону. Я думаю, що другий, третій квартал – це дуже актуально, але я думаю, що ми можемо і в першому кварталі повернутися  до... частково повернутися до виконання питань імплементації. Я думаю, нам треба запланувати зустріч із Прем'єр-міністром, разом із міністром освіти і повним складом комітету для того, щоби інтенсифікувати цю роботу.

Зрештою після того, як ми прийняли цей закон минув рік. Зрештою разом із вирішенням фінансових питань назріли, як це було вже чутно і пропозиції по внесенню змін до цього законопроекту. Мені б не хотілося, щоб ми навипередки наздоганяли ту фінансову складову, то складову, пов'язану із внесенням змін. А цілком я погоджують із проектом рішення і пропоную такий формат: зустрітися, обговорити і поставити конкретні терміни до виконання.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Тарас Дмитрович.

Олексій Олексійович Скрипник, народний депутат України.

 

СКРИПНИК О.О. Доброго всім дня! Я, на щастя чи на жаль, не належу до наукової спільноти і тому можу дозволити собі бути ………, і висказати все, що я думаю з того приводу, який я на сьогодні бачу.

На жаль, світло в кінці тунелю може бути і поїздом, який їде назустріч. Якщо минулого року ми ще трішки, хоча б коли був міністром фінансів Яресько, яка була шалено незадоволена, пробувала розказувати, що роблять Академії наук, пам'ятаєте, ми готували матеріали і так далі, і тому подібне, виставку, цього року ми вже заспокоїлися. Бо цього року що, все нормально, світло є? Світла нема. Тому що, якщо процитувати того ж самого Каху Бенукідзе, то він вважав, що для того, щоб хоч щось починалося, потрібно при нашому рівні економіки для нормальної зарплати, хоча б для вченого тисячу доларів. Чи можемо ми це забезпечити, це початковий, чи не можемо? Чи може нам все-таки попробувати зробити в обернену сторону? А скільки ми собі можемо дозволити вчених для того, щоб при тому розвитку економіки, який у нас на сьогодні є, бути достатньо жорсткими, такими цинічними і прагматичними, бо інакшого виходу нема?

Тому, з другої сторони, якщо говорити, де наші індекси ………, де наша робота з тим, щоб це стало популяризацією найкращих вчених? Я чув, що ми знову хочемо, і ректори аплодували, як класно ми хочемо понизити для дисертації рівень по англійській мові. О'кей, давайте знизимо. Давайте знову повертаємося в "совок", давайте будемо повертатися туди, де ми були, це дуже буде класно. Це було, зрозумійте, є одна маленька проблема, болото висихає. І, якщо ви подивитеся, задайте собі одне дуже просте питання, середній вік академії наук, середній вік професорів чи є у нас професори, які  б не були лисі і сиві? Є, якщо це тільки жінки невелика кількість, вибачте за поганий жарт. Тобто ми з вами йдемо по повної деградації. Якщо ми про це не будемо говорити, о'кей, ми далі можемо собі розказувати казки. Закінчиться воно просто вимиранням Академії наук чисто по віковим причинам, тому що ще вічного життя не придумали на землі. І оце та буде катастрофа, яка нас очікує. Не, ми можемо собі розказувати далі продовжувати казки. О'кей. Ну, нема питань.

Захист інтелектуальних прав. Слухайте, та ми самі тормозимо прийняття цього закону. І тут, і у нас ми… і є тормози реальні, які не хочуть цього, щоб це приймалося. І це є реально.

Я вам приведу один приклад. У нас є один проект "Горизонт 2000", який не просто на світовий, а на ……, да, тобто всього є три фірми, які моделюють мікросхеми. Одна з них це є структура "Квазар мікро", яка отримала мільйон доларів на цей проект. Знаєте скільки прийшло на презентацію журналістів? Один. І причому журналіст, який спитав, а скажіть у вас оті скандали, що були, закінчилися? Коли був скандал було 50 журналістів, коли проект світового рівня, один. І то його цікавило, вона просто не в курсі була, що пресуха буде з іншого приводу, так і та би не прийшла. Розумієте? Оце є наш стан.

Тому нікуди ми не дінемося. Ми повинні чітко сказати собі, що суспільство хворе. Зараз цікавлять набагато простіші речі. І я з Іваном Кириленком, з Іваном Григоровичем, погоджуюся. На спорт ми не можемо знайти 50 тисяч. На науку ми не можемо знайти. Тому що там нас видно, а тут нас абсолютно не видно. Тому спасіння утопаючих дело рук самих утопающих. Тому, якщо Академія наук, якщо вузівська наука не почне себе перетворювати, особливо, що стосується і вузів і ректорів. Випадок з Едуардом Рубіним, він чесно програв, це абсолютно правильно, але це означає, що система не потребує людей, які зробили фантастичний бізнес і які готові були прийти і допомогти змінам. Система хоче залишитися такою яка вона є. І, якщо ми не найдемо людей, які будуть ці речі зміняти, значить ми будемо далі такими залишатися, значить ми не будемо говорити ні про наукові університети, ми не будемо говорити про перенесення, знову ж таки, я вважаю, що галузеві академії мали би більше працювати в університетах, там  ваш основний продукт. Для мене дуже дивні деякі заклади, які працюють відокремлено. І цього є дуже мало.

Фактично, я би вас призвав не тільки до того, щоб ми говорили про виконання закону, який є правильний,  але, вибачте, ми можемо не встигнути. Ми можемо не встигнути, тому що це може  бути поїзд, який їде в іншу сторону. Ми не встигнемо заплигнути в останній вагон, якщо говорити про  асоціації, які в мене виникають. Да,  є речі, які стосуються обладнання і так  дальше. Скільки ми говоримо про це обладнання? То  давайте напишемо закон, який би дозволив нам нормально отримувати науку. Чому, що це мають тільки народні депутати робити?

Є конкретні речі. От вступав колега, який говорив про конкретні речі з тим самим обладнанням, навантаженням, комерціалізація рішень. Ви зрозумійте, там, де є, зараз наука є,  просто ви її не бачите. І є потреба, і є  потреба у військових речах,  де потрібна величезна потреба. Є роботи, які робляться. Але ще раз кажу,  є інша сторона, є сторона в тому, що світ дуже сильно помінявся. І якщо  ви не хочете розказати про то, які ви класні, ніхто не здогадується про ті  наукові розробки, які є.

Ви знаєте що було холодним душем? Я вам скажу, реакція  одного міністра, не буду називати прізвище, з минулого кабінету, була просто персональна розмова, негарно буде. Каже, то  нам ця наука не потрібна. Кажу, як непотрібна. А що вона приносить?

В мене, на щастя, був звіт, те, що ми  підготували, і там була одна маленька та стаття про наші роботи по атомних реакторах. Я показав тільки одну статтю, людина зачухалася, і зробилася  пауза, а потім: ну може я не права.

До чого я веду. Якщо ми не будемо, ви зарано заспокоїлися. Змінити ситуацію, ситуація є дуже критична. І при  тій критичній ситуації, добре, комітет пробує реагувати, ми пробуємо заставити вас бути більш активними і зробити ті речі, які ви маєте зробити. Але, якщо ви не поміняєтесь і вам класно буде в тому "болоті", то я закінчу тим, що я вже сказав.: болото засохне.

Дякую. Вибачте за різкий тон.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Олексій Олексійович. Дуже цікавий погляд на ці речі. Я думаю, це нормально, коли у нас різні депутати мають різні думки, різні точки зору. Це дуже важливо, я вважаю.

Іван Григорович Кириленко ще хоче сказати декілька слів після дискусії. То від комітету ж, позицію комітету представте тепер особисто.

 

КИРИЛЕНКО І.Г. Шановні колеги! Не будемо, як кажуть, "ховати голову в пісок". Країна керується із зовні. І тому ми виконуємо сьогодні умови, які нам пред'являються. За кожний транш, за кожну копійку десятки умов. І черговий транш – мільярд. І вже маленьким таким штрихом МВФ пише, Україна, починайте структурні реформи, структурні реформи. В перекладі на просту мову, всі розуміють, за що мова йде, оце заказ науці зробити.

Дайте не модель науки, а модель кардинальної структурної перебудови господарства країни. Сировинний характер цю країну вже добив "до ручки". І ріст ВВП на сировині буде тільки примножувати бідність. Простий приклад. Ми вийшли на перші місця в світі по експорту зерна, ми гордимось цим.

А мене оторопь берет. Зерно експортують! Подивіться, в структурі собівартості спагеті, скільки займає зерно в структурі собівартості і скільки займає все інше? 90 – зерно! Але спагеті в ціні в 10 разів дорожче за зерно. А ще ж половина йде на висівки, йде на комбікорма.

Італія – аграрна країна, так, як і Україна в якійсь мірі. Італія не експортує жодної зернини. Але Італія отримує з гектара, ми перше місце в світі по експорту зерна, але Італія на першому місці в світі по віддачі гектару. Знаєте землі Італії і України, не порівняти, їх не порівняти. В десять разів більші, ніж український гектар дає. Це при тому, що ми по урожайності вже вийшли на перші місця теж. Кукурудза 200 центнерів для – це вже не рекорд, Європа за голову хапається, який прорив ми здійснили. Але вона аплодує, що ми експортуємо сировину. Північна Африка, десятки підприємств, сотні тисяч людей переробляють українське зерно, 40 мільйонів тонн зерна. Північна Африка. Зерно ж сире ніхто не споживає. Споживають комбікорми, споживають піцу, спагеті, крупи, макарони, споживають додану вартість. А ми –  зерно. 60 мільйонів тонн, ні, ми 100 будемо, ми ще більше будемо. Структурні реформи означають перш за все виробництво продукції з високою доданою вартістю. Я сільське господарство просто так, як з боку, привів, хоча можу і далі приводити.

Що таке Польща, структурні в сільському господарстві? Середній розмір – 10 гектарів. На 10 гектарах тільки дурень буде вирощувати соняшник і зерно. На 10 гектарах вирощуються ягоди, фрукти, тваринництвом люди займаються. Польське сільське господарство втричі менше ніж українське, а віддача в шість разів вища. Польща завалила своєю продукцією Європу, Європа не знає що робити з цією продукцією, яблуко польське, українське, якщо потерти добре, воно польським пахне. Землі польські з українськими не порівняти, середній розмір 10, а в нас земельний банк чотирьох, п'яти крупних агрохолдингів 400 тисяч гектарів і більше, виключно зерно соняшник.

Робочих місць –  нуль, село спивається, а ми експортуємо зерно. То нам і говорять, то ви займіться структурними реформами. У світі 3 мільярди гектарів земель, обробляють ці 3 мільярди гектарів 570 мільйонів фермерських господарств, з них 500 мільйонів сімейних. Беріть 3 мільярди і поділіть на 550, і ви отримаєте 6 гектарів на брата, це при тому, що туди входять наші, які орендують по 400, 500 гектарів. Я не хочу далі коментувати, зараз слухання йдуть якраз з цього приводу, ринок землі. Не ринком землі це питання вирішується, це вирішується державною політикою.

Тому, шановні колеги тут присутні з науки дві третіх економічного профілю, давайте зробимо комплексний план структурної перебудови економіки України, структурних реформ. Досить монополіям викачувати з цієї країни все, що можна. Уже все, що можна, було викачано. На сировині ми вирок собі вже підписали. Сировиною ніхто в світі не торгує. Без структурних реформ залишиться сировина. Із структурними реформами – розвиток інших форм господарювання, інших форм. І, звичайно, продукція з високою доданою вартістю, яка піде на експорт. І, звичайно, віддача гектарів,  не так, як в Італії, в 10 разів більше,  але хоча би в три – в чотири рази. Ми через 4-5 років країну не впізнаємо. Наука може дати модель структурних реформ.

Я сільське господарство через кому назвав. Це ж, скажімо так, не сама головна галузь. Вона ведуча, вона локомотив сьогодні, підхопила промисловість, яка приказала долго жить в силу тих подій, які є. Але ж на цьому довго ми ж не проїдемо.

Тому, якби, як кажуть, в моїх руках було підписати відповідним чином, оце заявка науки, яку першу треба зробити: структурні реформи, демонополізація, конкурентне середовище. Конкурентне середовище миттю затребує науку, миттю! Я повинен випередити конкурента, без науки я не випереджу, ніяк. Монополіст – наука не потрібна. Будемо добивати країну чи будемо розвиватися?

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іван Григорович.

Ірина Мирославівна Констанкевич, народний депутат України. Будь ласка.

 

КОНСТАНКЕВИЧ І.М. Ну, я представляю якраз наукове середовище, університетське середовище. І хочу сказати від викладачів, від науковців, які працюють в університетській сфері, що, на жаль, усі питання зараз впираються в фінансування. І не можуть люди, які займаються наукою, отримувати зарплатню 4 тисячі гривень. Не може молодий науковець, який має стипендію 1 тисячу з копійками, займатися наукою. Не може докторант, який має 2 900 стипендії докторантської, займатися наукою.

Тому я вважаю, що та теза, яка прозвучала лейтмотивом - фінансування, вона має стояти, дійсно, першою. І тут ми взагалі, якщо говорити про депутатів, представляємо різні політичні сили, ми повинні, напевно, теж об'єднатися в цій тезі і найближчим часом підняти цю проблему для вирішення от науковців, фінансування науки. Це стосується не лише університетської, алк й академічної освіти. І те, що ви називали "заборгованість  по зарплатні", і те, що скорочується на 40 відсотків…  Ми маємо великий потенціал серед наших науковців, не дивлячись на вік. І хай наші науковці є сивочолими, але ми знаємо, що не завжди вік і фізіологічний стан пов'язаний із згасанням інтелектуальних можливостей.

Разом з тим, я вважаю, що дійсно, треба найперше підтримати молодь. І підтримати  молодь ще зі студентської лави. Тому ота теза, яка закладена, власне, як критерій, що стипендії визначати за рейтингом: 90 відсотків – це академічна успішність, а 10 відсотків – це наука, то, можливо, навіть цей відсоток в  подальшому треба збільшувати, і за науку треба, ну, власне, гривнею підтримувати, заохочувати студентів до наукової роботи.

Єдине, що на тій матеріально-технічній базі, яка є в наших університетах, робити науку, практично, неможливо. Я знаю у університети, де комп'ютери із кінця 90-х років не оновлювалися. Про яку науку можна говорити і які можна здійснювати наукові відкриття?

Тому я вважаю, що найперше нам треба апелювати до Мінфіну про збільшення видатків на науково-технічну діяльність, і підтримувати у цій роботі молодь, аспірантів, докторантів і тих, власне, за ким у нас майбутнє. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Ірино Мирославівна.

Шановні колеги, дозвольте підвести ітоги нашого першого питання.  Я хотів би  зупинитися  на чотирьох питаннях. Перше, все-таки ми так й не зробили відповідні кроки, ми живимо в старій системі аксіом, де і наука і вища освіта знаходяться в зоні соціальної політики. От що б ми не робили, про що б ми з вами не говорили, до нас будуть відноситися до тих пір, поки отут в документах написано, що це Міністерство освіти і науки, Міністерство соціальної політики і так далі, ми будемо знаходитися в зоні дотацій. Відповідно до зони дотацій це залишковий принцип.

Тому ще раз ми в рішенні повинні обов'язково показати, що на наступний рік програма уряду повинна змінитися. І так, як це було записано в грудні 2014 року, де зона вищої освіти і науки знаходиться в зоні соціальної політики, ми повинні її  перенести туди. І це означає, що у нас повинні з'явитися потужні відношення з Міністерством економічного розвитку України, бо вони фактичні повинні також впливати на те, що відбувається в нашій сфері. Без побудови спільного майданчика з Міністерством економічного розвитку України, на жаль, ми не вийдемо із цієї ситуації і тому говорити про те, що буде зарплата 50 тисяч, ну, буде дуже складно. Тільки створення цього спільного майданчика, це питання до Першого віце-прем'єр-міністра Степана Івановича Кубіва, бо це є дуже важливим.

Наступне питання, це хронічне невиконання законів України. Я  просто от хочу звернути, Максим Віталійович, я розумію, що вас тут захищали і так далі, але я хочу сказати, якщо ми написали закон, якщо ми його прорахували, промоделювали, а після цього його не виконуємо і знаходимо для цього будь-які поважні причини, ми розуміємо, да, що відбувається. Це означає, що система працювати не буде. І перефразую фразу так, що та країна, яка не виконує своїх законів, точно буде виконувати закони інших країн – те, що зараз наразі і відбуваються в Україні. І те, що ми робили в 2016 році – ми фактично приймали законодавство під європейське: те, що стосується НАБУ, стосується НАЗК, стосується і декларацій, і так далі. Тобто ми розпочинаємо жити по кальці, да, і приймати закони, які нам диктують інші країни. А якщо ми взагалі не втримаємося, то як і в Криму, і на тимчасово окупованих територіях, ми взагалі будемо жити по законах нашого великого брата в лапках.

Шановні колеги, так не може бути. Я вважаю, що якщо ми написали закон, його проголосували в легальний спосіб, після цього його підписав Голова Верховної Ради, підписав Президент – все, не має значення, не може  високопосадовець інтерпретувати закони. Закони ми повинні виконувати.

Оте, що зараз відбувається, це фактично кожний рік інтерпретується Закон про вищу освіту, інтерпретується Закон про науково і науково-технічну діяльність, і це означає, що стагнація буде продовжуватися. А статистика дуже проста: це старіння, яке у нас відбувається, це означає, що молодь просто покидає нашу країну. І буде створювати, да, капіталізацію відповідно не в Україні, а за кордоном.

Наступне питання. Я розумію, воно дуже таке контроверсійне, але це питання, я його називаю ……….. Ми повинні, я тут підтримую Олексія Олексійовича повністю, ми повинні просто зрозуміти, якщо ми не зрозуміємо, що наша система внутрішня не буде змінюватися, то зовнішня система весь час буде зменшувати фінансування бо недовіра буде наростати, це є дуже важливим.

Я скажу, ну, таку річ, ну, я сам зараз там деякий віковий рубіж перейду. Але я хочу сказати, що система, моделі якої… От 25 років назад прийшли дуже потужні люди, яким було 40, 45, 50 років. Пройшло 25 років, все змінилося. Але система, в якій, на жаль, дуже потужних людей, пасіонарних людей, які очолюють навчальні заклади і так далі, на жаль, виносять вперед ногами, тобто похорони ідуть з університетів, з інститутів і так далі, це тупікова система. Я розумію, що те, що я зараз сказав, не дуже всім буде подобатись. Але система так не може працювати. Це система, як сказав Олексій Олексійович, це болотна система, вона буде висихати.

Тому, якщо ми думаємо про тих, хто за нами, за молоддю, ми повинні дати відповідну систему інститут ротації, це означає доступ до академічних і адміністративних посад. І система повинна запрацювати. Ніхто ж нам не заперечує проти того, щоб у нас були консультаційні органи, де є поважні люди, які мають відповідний вплив і так далі, бачать цей світ. Але система повинна запрацювати. І тому не даремно один з моментів, який записаний, да, в нормах аудиту, це 40, 45, 50 років для директорів інститутів, наприклад. Шановні колеги, це не повинно бути конфліктом інтересів людей похилого віку і молодого віку, ні. Це повинен бути такий ландшафт в рамках якого повинен бути віковий баланс між  тими, хто має досвід, і між тими, хто іде їм назустріч.  Тому внутрішні зміни повинні бути. Ще раз от гарний приклад по пану Рубіну.

Я хочу сказати, що у  мене також відбувається і дискусії в тому університеті, в якому я все своє життя працював. Я сказав так, що будь-що тільки  в обмін на реформи. Бо якщо реформ немає, якщо, наприклад, кількість бюджетних місць скоротилася на 300 осіб, а ми продовжуємо, наприклад, мати 13 факультетів і 54 кафедри, то це шлях  в нікуди. Ми можемо  почекати 3-4 роки, а після  цього що там буде? Ну, ми ж  розуміємо. Тому структурні  внутрішні зміни – це також дуже важливий інструмент для подолання цих проблем. Я кажу це відверто, так як воно є. Я розумію, що страшно щось змінювати.

І четверте, дуже важливе питання. Це  питання до того, що, на мій погляд, і це є не тільки на мій погляд. У мене була тиждень тому зустріч з людиною, яка дуже довгий час очолювала ДАПР.  Ну,  ви знаєте, да. Це система передових озброєнь, Пентагон. Він сказав дуже важливу річ, він сказав просто,  я перепрошую, він  сказав дуже просту річ. У вас колосальний потенціал, науковий, освітній, у вас гарна школа,  ви можете  створювати потужний людський капітал, до речі, ви зробили все для того, щоб у нас була Ейзенхауером створена ця агенція, бо ви створили ракету, і ви її запустили в космос.

Тому перетворення потенційної енергії в кінетичну, Володимир Віталійович, це питання в першу чергу до профільного міністерства. Тут комітет тільки може підставляти плече. Але як перетворювати, подивіться, у нас дійсно  потужні вчені, дуже потужні розробки, дуже потужна система. А як її перетворити в кінетичну енергію, за яку будуть в тому числі платити кошти, і це буде диверсифікація? Оце є дуже важливо. Бо я знаю дуже велику кількість прикладів моїх друзів, колег, які працюють в тому ж запорізькому, наприклад, національному університеті. Є експертами  і сьомої рамочної програми і після  "Горизонт 2020". Нема проблем.  Людина отримує дуже нормально, і не  тисячу доларів – більше! Чому? Тому що вона внутрішньо весь час готова для змін.

Тому ми  повинні створювати систему, в якій лідерство стане основою розвитку. Це також є дуже важливим. І це повинно змінювати всю нашу поведінку.

Тому я хочу запросити своїх колег народних депутатів проголосувати за це рішення, а для Міністерства освіти це як би крок для того, щоб все-таки прискорити реформи, бо у нас просто нема часу: молоді тут не залишиться.

І останнє. В мене була дуже цікава розмова з Прем'єр-міністром України. Він сказав, ми, в принципі, готові навіть в два рази підвищити фінансування науки… як то кажуть. Але ми повинні в Кабміні це пояснити і депутатам, чому ми можемо це збільшити. Це не проблема – додати 3-4 мільярди гривень для збільшення. Але оцей …….., він повинен запрацювати.

 Тому я просто закликаю, це від вас іде, ви представляєте Національну академію, національні галузеві академії наук. Давайте разом подумаємо, створимо спільну модель, яка представляється, при якій Прем'єр-міністр сам буде виступати ініціатором підвищення в два рази… от як він зробив щодо мінімальної заробітної плати – 3200, так він сказав, це не є проблема для бюджету України. Але коли ми щось додаємо до фінансування, ми повинні розуміти, що це буде змінювати. Це не повернення коштів, це просто капіталізація, яка дасть відповідний розвиток нашій Україні.

Шановні колеги, є пропозиція проголосувати за рішення комітету. Хто "за"? Проти? Утримався? Рішення прийнято одноголосно.

Переходимо до першого питання. Володимир Віталійович, бачите: ми почекали, розуміючи, що ви навіть пішки… Я прошу не уходити, у нас друге питання також дуже важливе, воно  пов'язане з першим.

 

_______________.  І третє також, якщо дозволите.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Ні, перше! У вас перше питання. Ми не розглядали, Володимир Віталійович, бо це було б не коректно – розглядати перше питання. Це перше  питання стосується, фактично, того ж впровадження Закону України "Про вищу освіту", який ми прийняли, фактично, 2,5 роки тому.

Я хочу надати слово Ковтунцю Володимиру Віталійовичу, першому заступнику міністра освіти і науки України. Будь ласка.

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. Дякую.

Шановні народні депутати, шановні учасники засідання! Я прошу вибачення за запізнення, но все-таки добіг. У мене спокуса почати з дискусії з попереднього питання, але я все-таки зупинюся на темі Закону "Про вищу освіту", який близький до теми науки, наукових досліджень.

Прошу наступний слайд. Чи, може, є пульт, яким можна…

Перш за все, я хочу нагадати, що закон, який розроблявся, він розроблявся довгий час. Фактично з того часу, коли був прийнятий вперше Закон "Про вищу освіту", велася робота над новою редакцією і ставилися основні цілі цього закону – це підняти якість нашої освіти, забезпечити євроінтеграцію і підняти конкурентоздатність на міжнародному ринку освітніх послуг. Це те, над чим працювали учасники робочих груп, а таких законопроектів було три в свій час. І я би результати нашої діяльності оцінював по тому, наскільки досягнуті ті основні результати.

Прошу наступний слайд. Звичайно, можна дати статистику, і по статистиці нам можна або ордени видавати, або взагалі всіх, все міністерство розігнати, тому що деякі постанови досі не прийняті. Я хотів би зупинитися на тих цілях, про які говорилося, і на тих результатах.

Сьогодні я мав можливість спілкуватися з представниками вищих навчальних закладів, які виконують і міжнародні проекти. І надзвичайно неприємні деякі відчуття виникають, коли ми фактично в вищій освіті не намагаємося працювати на результат. От виконали проект, і запитання: а як цей проект вплинув на показники діяльності університету? І доповідач не знає, ніхто не аналізував ефективність. Здається, погіршились показники. Так навіщо проект, який погіршив показники в цій галузі? Тобто насправді система вищої освіти не привчена працювати на кінцевий результат. І в заключному слові я мушу сказати слова, які неодноразово повторював: що насправді наша система вищої освіти знаходиться в дуже критичному стані, можливо, гіршому, ніж наука. І якщо ми ще не зрозуміємо, кілька років будемо жити за старими орієнтирами, то і професори, і студенти виїдуть в Польщу.

Недавно в Слупську ми бачили, 300 студентів, десята частина студентів академії Приморської – це українці, і так само професори приїхали з Херсона, з Миколаєва, викладають. І студенти, і професори поїхали туди, хоча якість  освіти в Україні, в Херсоні, в Миколаєві ничуть не гірша, а той  й краща, бо без наших професорів, ту якість освіти, яку вони дають, вони забезпечили там. Це маленький університет на зразок невеликого нашого регіонального педагогічного інститут колишнього. От і якщо виїзд наших... нашої молоді до Польщі перевищить 40-50 тисяч, то наша система просто впаде, вона нікому не буде потрібною.

Тому давайте, прошу наступний. Отже, ключова проблема – це якість вищої освіти. Закон передбачає розробку нових стандартів вищої освіти, нові ліцензійні умови і новий перелік галузей знань та спеціальностей. Закон передбачає розподіл повноважень управлінських із забезпечення якості, запуск Національного агентства в забезпечення якості освіти. Закон  передбачає із цією метою розширення автономних прав ВНЗ і  відповідно запровадження справедливої конкуренції на ринку освітніх послуг.

Давайте подивимося, що нам вдалося зробити. Наступний слайд. Отже, підвищення якості освіти починається з підвищення якості вступників, того студента, який приходить до нас на навчання. ЗНО як інструмент конкурсного відбору зараз врегульований законом, ці норми виконуються належним чином і ЗНО дає дуже хороші показники прогностичної валідності, фактично дає краще, ніж в окремих випадках дають вступні іспити у вищих навчальних закладах, це доведено до дослідженнями. Пройшло пробне пілотне ЗНО для вступу на магістерські програми з права. За всіма відгуками це, цей пілот був  успішним, але ми остаточно скажемо: було чи успішно, не успішно після того, як після першої сесії магістрів проведемо дослідження прогностичної валідності і тоді точно скажемо, так, буде це ЗНО обов'язковим наступного року чи ні. Хоча зараз в умови прийому закладено ЗНО на магістерські програми з права як обов'язкове.

Конкурентність в розподілі державного замовлення. Міністерство перестало ділити державне замовлення, тому що процедури, які були описані у відповідному законі, і те, як вони реалізовувалися, вони не забезпечували ні прозорості, ні якості розподілу державного замовлення. Ми залишили фіксоване державне замовлення на вчительські, на медичні спеціальності, на наступний рік залишаються лише вчительські, тому що треба забезпечити підготовку вчителів в регіонах. Далі працює конкурсний метод: вступник обирає ВНЗ; якщо він отримав право навчатися за державні кошти, тоді кошти ідуть за ним.

Прошу наступний слайд. Можна за багатьма показниками оцінювати, що в підсумку ми маємо за 2016 рік. Але, ну, один з показників – це оцінка, за якими спеціальностями досягнуто максимально допустимий обсяг державного замовлення. Правила були такі, я нагадаю: вищий навчальний заклад за спеціальністю міг набрати студентів на 25 відсотків більше, ніж мав обсяг держзамовлення у 2015 році. Так от, дивимося на тих, хто зумів забезпечити оцей максимальний обсяг. Тобто той, хто позиціонується на ринку освітніх послуг найкраще, до яких прийшов вступник.

Так от, подивіться. 112 ВНЗ, які в сфері управління міністерства, мають від 1-ї до 34-х таких спеціальностей. І, як бачите, регіональний розподіл покриває усю Україну. Студент не зосередився лише на столичних вищих навчальних закладах. Хоча виявило чимало проблем, над якими ми зараз працюємо. І щоб підтримати регіональні ВНЗ на цьому етапі в умовах прийому, які вже затверджені, юстовані, на наступний рік для регіональних ВНЗ передбачений коефіцієнт, який збільшує конкурсний бал, не багато, але збільшує, є певна пільга.

Прошу наступний слайд. От подивіться, для порівняння, як поводить себе споживач на нашому ринку освітніх послуг. От університети, які мають за цим показником найвищий рейтинг, це наші лідери. На наступному слайді ви побачите ще десяток наступний. Це університети, які мають найвищі показники по виконанню державного  замовлення по набору студентів, до яких прийшло найбільше вступників.

А от інший показник – це  скопійований із сайту "освіта". Наступний слайд. Це рейтинг за публікації видань, які входять до  …….. якщо взяти 30 там і там, вони, практично, співпадають. Це означає, що споживач на нашому ринку орієнтується дуже правильно, і він  вибирає кращі вищи навчальні заклади. І це не обов'язково лише столичні, це є регіональні навчальні заклади, але вони якщо добрі з точки зору студента споживача, вони добрі з точки зору науки у міжнародному вимірі, міжнародній оцінці.

Прошу наступний слайд. Тому ми трошки підкоригували цю систему і вона буде працювати нинішнього року.

Дуже  болюча проблема – Національне агентство забезпечення якості освіти. На сьогодні Міністерство виконало, практично, всі повноваження, всі обов'язки, які повинні бути зроблені з нашого боку: є керівник секретаріату, дообрано склад агентства, затверджено штатний розпис. Зараз оформляється статус розпорядника бюджетних коштів, наказ міністра підписаний, і агентство отримає доступ до коштів. Затверджено в бюджеті більше шести мільйонів гривень – в первинному варіанті було  3,5 мільйони гривень. Розуміємо, що на старті потрібні суттєво більші гроші.

Проведено цілу серію навчальних семінарів за допомогою членів агентства за допомогою наших міжнародних донорів, починаючи з Британської ради і інших. Ми пішли навіть на такі речі: розраховуючи, що агентство запрацює дуже швидко, ми обмежили повноваження міністерства в частині присвоєння наукових ступенів, тобто міністерство мало повноваження  позбавляти вчених ступенів за порушення порядку захисту дисертацій……… саме дисертаціях, ми необачно в липні ці повноваження  з міністерства зняли, а тепер виявилося, що ми ще й винуваті, бо ми плагіаторів захищаємо таким чином. Відновимо. Поки агентство не працює, заберемо ці повноваження назад. Зараз підготовлено проект постанови Кабміну, де ці повноваження будуть повернуті назад.

Прошу далі. Дуже важливе питання – розробка державних стандартів. Створена науково-методична рада, науково-методичні комісії. Зараз готові проекти по  60 спеціальностях, стандарти, які найближчим часом можуть бути затверджені. Але  проблема в тому, що ці стандарти мають погоджуватися з агентством.

Я хочу сказати, що це надзвичайно тяжка робота, складна робота. Відповідно до закону державні стандарти мають визначати результати навчання. Членами науково-методичних комісій, які приступили до роботи, дуже часто вважали, що їхня функція полягає в тому, щоб вписати в стандарти дисципліни, які вони вміють викладати. Хоча насправді завдання зовсім  інше, і реально  ми зараз виходимо на добрі приклади, враховуючи досвід таких  вищих навчальних закладів, як Херсонська морська академія, інші. Ми виходимо на формування стандартів, які орієнтуються на потреби ринку праці. І  я думаю, один з перших стандартів, який буде затверджений, який справді орієнтовний на потреби ринку праці і на  міжнародні професійні стандарти, це буде стандарт з кібербезпеки, з інформаційної безпеки.

Тому просимо долучатися далі. Але є проблеми, є, наприклад,  проекти  стандартів, де 50 відсотків змісту  освіти –  це загальна освітня  підготовка. Ми намагаємося зберегти все, все, що ми вміємо викладати, крім того, що  потрібно фахівцю на ринку праці.  На превеликий жаль, це проблема для нас.

Прошу наступний слайд. Ми маємо запустити національну рамку кваліфікацій. І вже затверджений розпорядженням Кабміну, затверджено план  дій на 3 роки щодо запровадження національної рамки кваліфікацій. Вона прописана в Законі  про вищу освіту, але ми для цього зробили дуже мало. Тому що насправді, вища освіта, за винятком можливо фундаментальних спеціальностей, фундаментальних наук, вона повинна орієнтуватися не так на стандарти освіти, як на професійні стандарти. Ми дуже гостро зараз маємо проблему з підготовкою морських фахівців, де Україна є один з  лідером. І коли  ми не маємо  професійних стандартів, ця система потрапляє під загрозу,  що наші дипломи перестануть визнавати на тій  підставі, що ми, держава не контролює якість. Ми мусимо приймати ……… рішення. Тому професійні стандарти, рамка кваліфікацій, галузеві рамки, секторальні рамки  кваліфікації нам вкрай необхідні. І от ми  зараз працюємо над галузевою рамкою кваліфікації для педагогічних працівників.  Перший ескіз  запропонували фахівці британської ради і наступного року ми   хочемо зробити таку галузеву рамку кваліфікації  з профстандартами саме  для педпрацівників. І це пов'язано з наступним напрямком нашої  діяльності – з середньою освітою, яку ми хочемо  реформувати, але без цих речей зрушити важко. Це  предмет вищої освіти. 

Зроблено. Один з напрямків це розширення  автономії вищих навчальних закладів для того, щоб забезпечити можливість справедливої і чесної конкуренції на ринку послуг. Те, що зроблено, можна продовжити далі. Небагато ВНЗ  скористалися цими правами, але ми маємо дуже приємні, цікаві приклади, коли, користуючись цими правами, вищі навчальні заклади відходять від  стандартних навчальних планів, які раніше розроблялися нашими провідними ВНЗ, розроблялися науково-методичними комісіями. Складають свої освітні програми, які орієнтовані безпосередньо на ринок праці і мають на цьому ринку надзвичайно великий успіх. Я ще раз нагадаю, Херсонська морська академія, Український католицький університет, які вирішили пропонувати освітні програми, які користуються  попитом на ринку праці, і я вам скажу, що вартість навчання за цими освітніми програмами суттєво вища від середньої по Україні. І вони мають доходи, мають гроші, тому що суспільство, молодь – вони готові платити за освіту більші гроші, але готові платити за якісну освіту, за стандартну освіту   гроші  платити скоро не будуть. Я хочу нагадати, що є кілька намірів, кілька проектів  інвесторів щодо утворення… чи утворення  закладів освіти   вищих чи запуску окремих освітніх програм за міжнародними стандартами акредитовані в інших  державах, в західних державах, де… які можуть стати дуже  серйозними конкурентами  нашими ВНЗ. Вартість буде вища, але люди, які хочуть мати добру  освіту, розумієте, вони підуть    туди – туди, де гарантована добра професійна кваліфікація і добра, відповідно, заробітна плата.

Прошу далі. Напрямок євроінтеграції. Ми законом змінили відповідно структуру освіти, привели у відповідність до вимог Болонського процесу. Приємно, що створені значно кращі умови для забезпечення академічної мобільності. Все більше університетів цим користуються. Але правда, вона одна – це односторонній рух: наші студенти виїжджають в західні країни, але до нас в рамках  ……… ….. практично не приїжджають, навіть з тої ж самої сусідньої, близької Польщі до нас не їдуть. Є фінансові питання складні, але є і інші, побутові і інші питання, маса питань.

Окрема проблема, і дуже складна для нас: класифікатор галузей і спеціальностей. Ми намагалися виписати в законі вимоги щодо класифікатора таким чином, щоб він відповідав міжнародним нормам. На превеликий жаль, через те, що розподіл держзамовлення ще залишається старим, вищі навчальні заклади дивляться на спеціальність як на вузьку спеціальність. Хоча насправді спеціальність в нинішньому розумінні – це є вузька галузь освіти. І ліцензія видається на спеціальність. І в рамках спеціальності ВНЗ може пропонувати десятки різних освітніх програм. Нас, вибачте, беруть за горло, вимагають найдрібніші, найдрібніші спеціальності вписувати сюди. І такі листи десятками приходять кожного дня, і це просто руйнує цю класифікацію. Треба сідати і думати, як ситуацію змінити в комплексі, тому що ми повернемося до старого, ми прийдемо до вузької спеціалізації, яка просто не дасть можливості реалізовувати міждисциплінарні програми на першому етапі і буде тягнути нас назад.

Прошу далі, наступний слайд. І на закінчення деякі не вирішені проблеми. Ми не вирішили питання надання статусу національного дослідницького. І те, що відповідні проекти нормативних актів не знаходять підтримки, скоріш за все означає, що такі статуси навряд чи є корисними. Вони не працювали досі. У нас більше сотні національних, які реально… більшість яких реально мало чим відрізняються від ненаціональних. У нас є формально дослідницькі, які часто, які цей статус отримали чином, чисто таким адміністративним шляхом.

На цьому ми закликаємо обговорити цю проблему. Тому що насправді за цим стоїть, за статусом стоїть намагання тільки одне, як збільшити фінансування. Але фінансування має йти за якісні результати, а не за статуси. Гроші платять не за погони. Гроші платять за результати діяльності.

І тому давайте подумаємо. Можливо, вийти на інший варіант, який запроваджений в більшості європейських країн. Університети діляться на університети дослідницькі, які займаються фундаментальною наукою, університети прикладних наук, які займаються професійною підготовкою. І це було б розумно. І зосередити фінансування фундаментальних досліджень саме в невеликій кількості дослідницьких університетів. Що, до речі, вирішило б проблему фінансування. Ми зараз просто розпорошуємо гроші на дрібні проекти, які в сукупності нічого не дають. Я сказав про класифікат, над яким потрібно працювати, і можливо, вносити зміни до закону.

Є питання організаційної автономії. Формально ми дали багато прав. Але розділ закону, який передбачає управління закладам освіти, насправді є гальмом. Останнє таке питання прозвучало в Чернівцях в Медичному університеті за участю Прем'єр-міністра. А чому завідуючий кафедрою може бути на посаді лише два роки? А чому не можна суміщати посади? Чому ректор не може бути одночасно завідуючим кафедрою, якщо він є лідер наукової школи?

Наш погляд. Ці норми закону, це втручання у внутрішньо-статутну діяльність університету. І крім трьох статей, які з цього розділу, все інше, можливо, треба просто вилучити. Тому що насправді провідні університети пропонують зовсім інші форми організації освітнього процесу, відмінні від того, що прописані в законі. Наприклад, статус керівника освітньої програми, це набагато суттєвіше і успішніше буде, ніж просто випускова кафедра.

І нарешті, проблема фінансів. Вона не розв'язана. Хома ми там трошки прав дали. І ми зараз разом з комітетом на завершальному етапі готуємо такий фундаментальний законопроект, який передбачає пільги для того, щоб нарешті вирішити питання фінансової автономії. Україна остання, ну, якщо не чіпляти, не згадувати про наших сусідів на схід, на північ, то з держав, які є членами Євросоюзу або прагнуть до Євросоюзу, ми єдина держава, яка зберігає університети в статусі бюджетних установ без будь-яких прав в галузі, в частині фінансової автономії. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Володимир Віталійович, за гарну підготовку, за ваш виступ і за ту чесність, яка є, це є дуже важливим. Тому що я вважаю, що як раз спільними зусиллями і профільного комітету, і  профільного міністерства як раз можна вирішити дуже багато питань.

Бо ми ще раз натикаємося на дуже дивну ситуацію. Я зараз надам слово, а вже в кінці буду виступати як співдоповідач. Але просто хочу сказати. От дивна ситуація, знаєте в чому? Що ми приймаємо закони, раді такі від того, що прийняли, реформаторський закон прийняли. Після цього починаємо бачити: оце  працює, оце не працює, оце ми можемо юридично забезпечити, а це не можна, оттут є протиріччя, а тут фінансово не можемо забезпечити, а тут  нам це подобається – будемо виконувати, ну, а це – давайте почекаємо, не буде виконуватися. В результаті я хочу сказати, виникає дивне відчуття правого нігілізму, який якраз... якраз дає можливість Мінфіну формувати ідеологію. Ну, ви знаєте, ми без п'яти п'ять зранку прийняли... в мене була ще одна дуже важлива розмова із заступником міністра фінансів Сергієм Марченком. І от про це іде мова, я... як раз ми говорили про філософію.

Так от я просто хочу сказати, поки ми самі показуємо середовищу, да, яка за межами освітнього, показуємо, що ми самі не готові виконувати ці закони чи готові їх виконувати частково і так далі –  за нас формують нашу ідеологію, формують стратегічне бачення. І ми в результаті будемо з вами знаходитися от в цій ситуації, коли ми є просто дотація, це, ну, неможливо. Вища освіта взагалі не може бути дотацією.

Щодо особливих статусів і так далі, Володимир  Віталійович, я просто хочу сказати, от ми з Олексієм Олексійовичем, тобто  у нас є, думаю, спільна позиція. Будь-які статуси, окрім статусу реального, тобто ……., відношення до тебе, вступ і так далі, все це якраз і відображає.

Тому ми, до речі, будемо вносити відповідні зміни, якщо це у нас буде така можливість, щодо  того, що обов'язково повинна з'явитися, до речі, та ситуація, яка відбувається і в ……. , і в НАУ, і так далі, показує, що стаття, наприклад, санація університетів повинна бути. Бо ті конфлікти, які виникають, це конфлікти інтересів, і це ненормально, бо колективи університетів тільки від цього потерпають. Тому, наприклад, у міністра повинна бути можливість, якщо він бачить, що не вирішується це питання через автономію, повинна бути можливість законодавчо вводити свою адміністрацію на два роки для забезпечення роботи вищого навчального закладу і так далі.  Це абсолютно нормально. Це не означає, що ми проти демократії, це просто означає, що регіон же територія, повинна працювати, молодь повинна мати можливості відповідного доступу і так далі. То я думаю, що ми якраз процес запустили між першим-другим читанням і дуже багато речей, якщо ми будемо разом працювати, я думаю ми знайдемо відповідні моделі.

Шановні колеги, це не означає, що це вже вписано і проголосовано. Це просто означає, що ми бачимо кейси,  які якраз показують недосконалість. Тому писати закон, який апріорі не буде виконуватись, або не буде забезпечений і так далі, який в цьому сенс.

Тому розпочинаємо дискусії і першому я надаю слово Кременю Василю Григоровичу, президенту Національної академії педнаук України. Приготуватись Півняку Геннадію Григоровичу.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Дякую, шановний Олександр Володимирович.

Шановні народні депутати, колеги, я думаю, що досить дуже ґрунтовна доповідь, в усякому разі мені сподобалась Володимира Віталійовича і чесно як Олександр Володимирович сказав. Тому три такі точечні думки, пропозиції: перша – у  нас в багатьох містах і районного навіть рівня, і обласного. Багато вищих навчальних закладів малопотужних, не ефективних як з огляду якості підготовки фахівців так і надмірних затрат і з огляду фінансово-економічного. Я думаю, що зберігаючи нинішню мережу вищих навчальних закладів скрізь і всюди, ми не зможемо, навіть проводячи інші зміни зробити вищу освіту в Україні конкурентоспроможною. Тому, на мій погляд, потрібно зорієнтуватися на створення в багатьох в усякому разі обласних центрів  потужних регіональних  національних університетів на основі тих вищих навчальних закладів, які є  в цих обласних центрах часто 200-300 тисяч населення,  5-7 університетів, академій на сусідніх вулицях.  Для цього аби зацікавити… зацікавити викладацький склад, всіх інших колег, я думаю, потрібно передбачити хоча б невеликі  суми коштів для обладнання, для інших  речей, пов'язаних з розвитком такого університету. Я не буду розповідати,як це вигідно і з огляду відкриття нових професій,  і з огляду співвідношення між різними фахівцями в залежності від потреб ринку регіонального і багато інших речей. Це перше.

Друге. У нас сьогодні  склалося так, що на п'ятому рівні  НРК маємо два рівні: молодших спеціаліст і молодший бакалавр.

Олександр  Володимирович, можливо уже в Законі "Про освіту" передбачити зміну. Яку зміну? На мій погляд, можна було б обійтися молодшим спеціалістом на п'ятому рівні   НРК, молодший спеціаліст один і не ділити  цю рамку на перший, другий там якій видами, і подумати над доцільністю взагалі існування молодшого бакалавра.  Досвід уже існування дії цього закону ні підказує, що молодші бакалаври  не є доцільним  для нашої освіти, для нашої вищої освіти.

І третє, більш конкретне, можливо, але теж важливо. Освітньо-науковий рівень з підготовки доктора філософії – це дуже добре. Тут уже піднімалися обговорювали питання, коли попереднє, є різні проблеми. Зокрема, для академічних установ це проблема фінансового забезпечення… фінансового забезпечення освітньої складової. Ми не маємо права, можливості, навіть при тому, що є кошти, на те, щоб виділити ці кошти на саме освітню складову. Наукову ми забезпечимо, освітню не забезпечимо.

Ми зверталися до Міністерства освіти  і науки з цим проханням. ……………., прохання улагодити цю ситуацію, тому що попередній семестр ми працювали на основі добровільної участі викладачів, але так постійно не може бути.

А в цілому, я думаю, що на правильному  напрямку дії по реалізації цього закону.

 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую,  Василь Григорович.

Слово надається Півняку Геннадію Григоровичу, віце-президенту Спілки ректорів вищих навчальних закладів України, ректору національного гірничого університету.

Підготуватися Ніколаєву Євгену Борисовичу.

 

ПІВНЯК Г.Г.  Дякую.

Шановні народні депутати, шановні учасники зібрання! Я підтримую Василя Григоровича в цій частині щодо оцінки доповіді першого заступника міністра, вона дійсно системна. Більше – вона переконлива, більше – ми університети, технічні, в першу чергу, переконалися, що Володимир Віталійович знає свою тему, і він підготовлений достойно для того, щоб змінювати політику щодо технічних і технологічних, і фізико-математичних спеціальностей, порівняно з тими, які були, і які були дуже обізнані, дуже добре знали мови, абсолютно нічого не знали, про що ведуть… які рішення приймати.

І тому це знайшло відбиток в Законі "Про вищу освіту", який, практично, через 2-3 місяці змінюється і туди вносяться відповідні позиції. Це, до речі, Олександр Володимирович, те, що ви розповідали. Понаписували деякі  позиції, я зараз продемонструю, які абсолютно не можуть працювати. І треба належне дати міністру освіти Лілії Михайлівні і належне віддати, -  розумійте мене правильно, я – член Національної академії, я – незалежний – Володимиру Віталійовичу, ми відчули, технічний університет, що прийшли професіонали, які працюють.

Тепер по суті. Перше питання –  прийом.  Ви знаєте, що система відбору талановитої молоді для отримання технічної освіти продовжує бути розбалансованою і продовжує руйнуватися. В нових умовах прийому до вищих навчальних закладів, які прийняті, не вдалося по суті внести радикальних змін. Відбулося зсідання, причому не просте, засідання Асоціації технічних університетів, і це думка асоціації технічних університетів, і за участю міністра, за участю шести  провідних високотехнологічних компаній, які працюють з технічними університетами Одеси, Дніпропетровська (тепер Дніпра), Харкова, Києва, які заявили, що їм потрібно і які потрібні фахівці. До цього розуміння, що таке  технічна освіта і кому вона потрібна, абсолютно нікого не цікавить, починаючи від відомого фахівця  в системі вищої освіти пана Шарова. Він інколи ображається, що  його критикують, але то  його проблема.

І от вийшло, що коли  були результати  2016 року, технічна освіта практично була  знищена.  І деякі розповідають, що там низький бал. А які мотивації сьогодні отримати   освіту?  Зате високий бал, який мають міжнародна економіка, переклад і все інше. І ми до цього….. Тому що щоб… В чому вада? Вада полягає в тому,   що відповідно до статті  44,  де виписані практично умови прийому і не треба нові складати, там вліво, вправо не могло  іти. Я продемонструю. Міністр знає і Олександр  Володимирович знає, і чудово це знає  Володимир Віталійович. Виявилося, що сьогодні перший пріоритет віддається абітурієнту, а потім ЗНО. Вибачте,  а де пріоритет регіону? А де пріоритет галузі? А це проти закону. Вибачте, та кому потрібний такий закон. Який руйнує економіку і  не дає створювати високотехнологічну інноваційну економіку України, про що тут так палко розповідав Кириленко. Ось з чого  починається.

Так хто складав цей закон? Давайте змінимо. А не можемо вписати це в умови прийому, нам розповідають великий Шаров і всі інші, які там сидять, поки що сидять. І в результаті цього виявилося, що умови прийому, дійсно, коефіцієнти ввели, це те,що Володимир Віталійович, який тільки встиг встряти в цю проблему, він нічого не міг зробити, тому що це протизаконно, розповідає пафосно Шаров. І що вийшло? А вийшло те, що сьогодні ми в цій технологічній освіти нічого нового не зробимо і нових результатів ми не отримаємо практично. Оці коефіцієнти нічого нового не дадуть. Що треба зробити? Створена комісія і негайно треба вносити зміни в цій частині 44 статті, які дозволять університетам в залежності від ситуації економічної, технологічної і все.

Сьогодні світ стає більш технологічний, це всім зрозуміло. Інновації – це сьогодні важливий чинник розвитку сучасної епохи. Сьогодні нікому не потрібні ресурси, сьогодні потрібні технології. Це зрозуміло. Технічна освіта може витягти все. І тоді і буде зацікавленість молоді, і розвиток науки, і все інше буде, які будуть, виходить, що ті, що читають закони, вони читають так, як їм потрібно. А тепер давайте подумаємо: а кому це вигідно знов? Я думаю, що це треба негайно робити. І ми зараз працюємо. Я хотів би підтримати і підкреслити, що Міністерство освіти і міністр освіти, і Володимир Віталійович розуміють цю позицію. Створена відповідна комісія і ми просимо комітет рішуче, враховуючи, що ви приймали участь в цих закладах, підтримати позицію технічних університетів, які працюють з медико-технологічним бізнесом, оборонним, електроенергетичним, працюють з машинобудівним і отримують відповідні результати, які потрібні перш за все економіки.

Ще. Треба обов'язково передбачити профорієнтаційну роботу. Ті умови, які сьогодні існують, вони практично відірвали університети від школи. Саме головне – результат ЗНО. І все. А куди дитина піде, яка, вибачте, треба, щоб вона була зацікавлена в технічній освіті, її треба з другого класу займатися нею. Нічого не зацікавлені. Попробуйте прийти в школу.

Друге. Треба, виходячи з цього, ввести профорієнтаційне тестування у вищих навчальних закладах. Чому у нас існує, що у вищих навчальних закладах корупція? Послухайте радіо і телебачення. Коли, нарешті, правовим полем буде врегульовано? Правильно було сказано. Біжать туди кореспонденти, де "пахне відповідним жареним". Мало того, ви даєте інтерв'ю, - вони роблять зовсім інше! Коли буде порядок?

Коли це буде регулюватися? Коли ми будемо показувати, що корисно і позитивно в університетах і в Академії наук є. Нічого нема, всі старі, нікому не подібні. Та не цим займатися треба! Цим займатися, результат, який дають сьогодні. А скільки йому років? Можна бути в 30 років пенсіонером.

Ще. Треба обов'язково запровадити при цих змінах макроекономічне стимулювання провідних кооперацій, корпорацій і компаній, які працюють з університетами, які працюють, займаються підготовкою інженерних, фізико-математичних спеціальностей. Це оновлення науково-навчальних лабораторій, як, до речі, роблять всі корпорації світу. Сьогодні нема такого стимулювання.

Друге. Не тільки це. А стипендії. Вони можуть додавати стипендії. Робиться це, це робиться з великим таким намаганням, що, вибачте.

Далі. Забезпечити підвищену стипендію для осіб, які отримують технічну освіту для інженерних, фізичко-математичних…. Так, сьогодні міністерство, треба підкреслити, це здійснює! Більше того, і міністр, і Володимир Віталійович розуміють, що туди повинні попасти не ті, які займаються вулканами, а енергетика, машинобудування, галузеве машинобудування, гірництво. І це є розуміння. Ми тільки можемо позитивно підтвердити, що працюють і слухають.

До речі, новий почерк Міністерства освіти. Вони почали слухати університети. А знаєте, чому? Тому що університети почали голос подавати більш активний і творчий.

Третє. Обов'язково треба підняти статус Ради ректорів, Асоціації технічних університетів, у всіх країнах, без думки цих університетів ніхто не приймає участь, ні Шаров, ні та, яка пішла.

Далі. Я хотів би не відмовлятися від державного замовлення в магістратуру. Уже розповідають: "Нащо нам магістратура? А давайте державне замовлення скоротимо". Так хто ж в науку прийде? Так оце ж з цього починається. Уже розповідаємо, що буде нова формула фінансування деякі і будемо скасовувати державне  замовлення на магістратуру.

Сприяти реалізації  програм подвійних дипломів. Там є великі можливості, і фінансування дітей.  Але там є можливості, які дозволяють, що наші студенти будуть мати статус українських університетів, а не від'їжджати, і ми будемо їх залишати.

Ще одна позиція –  ЄДЕБО. ЄДЕБО – цікава позиція, але я хотів би, щоб ми при реалізації спільних освітніх  програм зарубіжними партнерами ми маємо… виникає проблема зарахування іноземних студентів, які навчаються… бажають навчатися   в університеті. Попробуйте з   ЄДЕБО  вирішити питання. А ми кажемо, чого вони не їдуть. Ну не  їдуть – нам відомо. Так у нас є орган,  до якого  практично  достукатися неможливо.  Це  тільки Співаковський може достукатися.

Виникають складнощі з ЄДЕБО,  при збільшення терміну   навчання студентів університету, які навчаються за спільними  програмами у відповідних університетах-партнерах, а там  зовсім інших термін. ЄДЕБО  ні на що не  реагує – ідіть вон. Оце вам і рішення.

Стипендії. Є ще одне таке питання. Стипендія, яка   сьогодні пропонується, є не така проста річ.  І те,  що сьогодні буде все передано університетам, отут буде автономія.   Але давайте так зрозуміємо, що це можемо  призвести, і ми знаємо  зріз соціологічний, що сьогодні пропонується.

Тому є пропозиція  ввести етапність у вирішенні цієї проблеми, а не поспішати. Прийняли закон і з 1 вересня… з 1 січня  давайте будемо все це закручувати.  Ввести це, поетапне введення  підвищеної стипендії, новий зміст розподілу з 1 липня. Давайте ми  розберемося….. що з законом. Ми розберемося, який  механізм, як створити  рейтинги позицій, і все буде здійснено.  Деякі студенти кажуть, що в університеті буде з цього приводу корупція. Яка корупція? Прийдіть в університет, попробуйте голову  повернути наліво-направо. Ніхто вам не дасть це зробити студентське самоврядування, зовсім інші сьогодні студенти.

І друге. Я думаю, що членам комітету потрібно більше їздити в університети, більше. Співаковський їздить, а де інші члени? А чого ви не приїжджаєте в університети? Ви б тоді розібралися, що таке наука, що таке студенти і ми б вам розказали. Є ще одна позиція, Закон про престижність шахтарської праці, ви знаєте, до чого це привело, більше двох років Національний гірничий університет, який працює на сектор спеціальність гірництво, сьогодні практично відповідні дослідні інститути знищені, вони знаходяться в окупованій території. Сьогодні ми приймаємо цих студентів, у нас більше 400 студентів, які претендують на стипендію на рівні прожиткового мінімуму. Два роки ніхто не вирішує питання, тільки міністерство за участю новою командою, оновленої команди, вирішує… це не мала стипендія, ми вже виплатили 40 стипендій. Мало того, не за семестр, а з 2012 року платіть мені стипендію, тому що суди це вирішують. Слава Богу вирішили це питання  через закон, прийняття закону 5130 і це скасовано, але ще раз підкреслюю, що цей процес надзвичайно толерантний, коректний і до нього треба підходити не шляхом… давайте зараз пожежу – це не пожежу гасити, тут по іншому.

Щодо Національного агенства, безумовно та ситуація, яка сьогодні склалася, вона нікому не потрібна, давайте сядемо і зберемося, і я хотів би висловити позицію університету і ради ректорів України, бо я з вашого дозволу маю до неї відношення і спілки … асоціації технічний університетів, університети включаться в це, щоб поставити крапку. І визначеність повинна була… хто лівий, хто правий, давайте закінчувати цю позицію і будемо створювати те, що  буде працювати, воно повинно працювати.

І ще, вимоги до національної системи освіти стосовно якості потрібно обов'язково узгодити з вимогами міжнародної акредитації освітніх програм. Володимир Віталійович чудово знає, що ми сьогодні увійшли у відповідні центри європейські по акредитації… європейської акредитації освітніх програм, і не треба акредитовувати весь університет, а буде акредитовуватись тільки освітній, в першу чергу інженерні… Це зовсім інший рівень. Але, вибачте, а як воно погоджено, а як з цього приводу буде реагувати знову та відома ЄДЕБО? Де буде національний колорит, як кажуть, врахований і відповідно  буде забезпечено єдність територіальних підходів? Думаю, що з цього приводу ми знайдемо порозуміння з новою командою.

І я хотів би, щоб ми зрозуміли всі, що і Верховна Рада, і Комітет Верховної Ради, і Міністерство освіти, і університети повинні працювати як єдина команда, тоді буде результат.

Я, до речі, не хотів би нічого казати, але мені не сподобалось як Іван Григорович тут повчав нашого заступника міністра. Вибачте, а що ви робили для того, щоб інновації з'явились? Кому це потрібно, не зручно, що його немає, я його знаю з дитинства, але навіщо було розповідати, а де, ви були? А де ви були? А що ми робили разом? Давайте разом працювати і буде результат. Вибачте за те, що затримав.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Геннадій Григорович, за ваш виступ.

Ні, і за те, що знайшли можливість приїхати. Ви знаєте, ми про багато речей говорили…

 

ПІВНЯК Г.Г. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Знаю, так же, як і Херсон, і Миколаїв…

 

ПІВНЯК Г.Г. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Добре.

Геннадій Григорович, ви пам'ятаєте ваше засідання Ради ректорів, на якому я був, ми обговорювали це питання,  дійсно, дуже важливо зрозуміти, що умови змінились. Кордони відкрились, і тому старі моделі, вони вже не працюють.

Я щодо вступу хочу сказати. І те, що ми забрали у дитини право на свій університет, а у університету забрали право на свого абітурієнта, це, на мій погляд, абсолютно не правильна модель. Тому і профорієнтації немає. Яка ж може бути профорієнтації, якщо деякий алгоритм, на деякому сервері визначає, куди ця дитина йде. Після цього, якщо це не відповідає інтересам дитини, дитина йде в той же університет, який відповідає, але йде вже за кошти недержавного бюджету.

Тому, на мій погляд, дуже важливо те, що ми це обговорюємо, і, Володимир Віталійович, це дійсно є питання. І, якщо є необхідність, давайте вносити від міністерства, щоб у нас не було клінчу під час голосування, як це йде по 5240. Вносьте свої пропозиції, давайте змінювати ці норми закону для того, щоб все-таки, якщо ми декларуємо автономність університетів. Так, слухайте, ми недовіряємо університетам, щодо вступу, а чого ж ми їм довіряємо тоді заліки, екзамени, державні, видачу дипломів і так далі. Це просто… на мій погляд, я цього не розумію. Тобто зачати дитину ми  недовіряємо, але вже там народити і так далі, це довіряємо. На мій погляд, так система не може працювати. Тому оці речі тим більше, що ми з вами в Слупську, Геннадій Григорович, це до вас ми відпрацьовували деякі моменти, і якраз, дякуючи позицію Володимира Віталійовича, ці моменти вони ввійшли в умови прийому і отримали таке…

 

_______________. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Не ми ж писали закони…

 

_______________. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Далі будемо про це говорити.

Я запрошую до слова Ніколаєва Євгена Борисовича, кандидата економічних наук, доцента Київського національно-економічного університету імені Вадима Гетьмана, автора експертної доповіді. От вона у нас тут є, експертна доповідь, дуже цікава. Я колег прошу ознайомитись, дуже цікавий матеріал експертної доповіді: "Реформа вищої освіти України. Реалізація профільного закону 2014-2016 року". Будь ласка,  Євген Борисович.

 

НІКОЛАЄ Є.Б. Шановний Олександр Володимирович…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Євген Борисович, якщо не проти, п'ять хвилин вам буде достатньо, чи більше?

 

НІКОЛАЄВ Є.Б. П'ять, хай буде.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Давайте п'ять.

 

НІКОЛАЄВ Є.Б. Шановний Олександр Володимирович, шановні народні депутати,  шановні учасники засідання! Вашій увазі пропонується певний погляд, певний аналітичний звіт стосовно того яким чином за два роки після його прийняття у вересні 2014 року були реалізовані ключові напрями політики з вищої освіти, передбачені відповідним профільним законом. Різні документи, програмні документи уряду, програмні документи, схвалені, затверджені Президентом України, передбачають такі основні напрями і цілі реформи вищої освіти України, як підвищення ефективності системи її фінансування, раз, впровадження системи забезпечення якості вищої освіти, два, розвиток академічної автономії вищих навчальних закладів, три, покращення доступу до вищої освіти, умов вступу, доступності, чотири. І інтеграція з міжнародним освітнім науковим простором.

Ну, тут вже лунали думки стосовно цих питань. І по-друге, відповідні думки висвітлені в матеріалі. Тому я дуже коротко. По фінансуванню вищої освіти. Закон про вищу освіту передбачав різні фінансові новації у цій системі. Зокрема це зняття бюджетних на використання ВНЗ власних коштів. Впровадження ефективнішої системи стипендіального забезпечення. Надання вищим навчальним закладам ширшої фінансової автономії. Проте, за два роки, які минули з часу впровадження цього закону, реалізована рівно одна річ.

Вищим навчальним закладам дозволили відкривати рахунки поточні і депозитні не в державному казначействі, а в державних банках. Все. Більше нічого стосовно до зміни фінансових відносин у сфері вищої освіти принципово не…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, я розумію, всі втомились. Але давайте послухаємо.

 

НІКОЛАЄВ Є.Б.  Ті рішення, про які ми сьогодні говорили стосовно зміни стипендіального забезпечення, стосовно певних експериментів, держава, гроші ходять за вступником, за дитиною, за абітурієнтом. Ці речі на сьогодні реалізовані в половинчастому варіанті, тобто в порядку експерименту. Ну зокрема по стипендіях ми ще не маємо остаточного рішення стосовно того, якою має бути ця система. Це є предмет дальших обговорень.

Друга позиція – це розвиток академічної автономії вищих навчальних закладів. Тут зроблені достатньо вагомі кроки. Достатньо позитивно слід оцінити те, що вищі навчальні заклади дістали право формувати власні навчальні програми з тих спеціалізацій, новий термін в законі, який вони викладають, скасована регламентація міністерством змістовного наповнення цих програм. Переходимо ми, вже сьогодні про це говорили, до створення стандартів вищої освіти, при чому на перехідний період, поки стандарти не створені, ВНЗ взагалі вільні наповнювати, формувати навчальні спеціальності так, як вони вважають за потрібне. Скасоване грифування навчальної літератури і тому подібне. І кроки до академічної автономії в цілому на сьогодні слід оцінити, як достатньо адекватні.

Я би на цьому, Олександре Володимировичу, попросив вашого дозволу передати слово співавтору цієї доповіді, пану Олександру Длугопольському, щоб він висвітлив основні аспекти, ну інші аспекти цього звіту, якщо можна.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Євгене Борисовичу, ну, взагалі так у нас по регламенту цього немає. Є просто пропозиція: у вас є ці гарні матеріали, ми про це сказали, да, вони підготовлені. Ну добре, 2 хвилини достатньо буде?

 

ДЛУГОПОЛЬСЬКИЙ О.В. Так достатньо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. О'кей. Давайте.

 

ДЛУГОПОЛЬСЬКИЙ О.В. Дякую за слово.

Значить, що стосується якості вищої освіти, то проблеми, дійсно, були вже озвучені попередніми доповідачами: це і негативна оцінка якості вищої освіти багатьма учасниками соціологічних досліджень, це ізольованість нашої вищої освіти від інтересів роботодавців, відсутність мотивації студентів та викладачів щодо належного забезпечення якості, неможливість відрахування студентів за неуспішність, що девальвує дипломи, ігнорування репутації як особливого виду власного капіталу більшістю ВНЗ України і виїзд, дійсно, голосування ногами студентів, які обирають Польщу, а не Україну.

Що стосується доступу… Що зроблено, то, дійсно, починає працювати НАЗЯВО, осучаснено перелік навчальних спеціальностей і розробляються нові стандарти вищої освіти. Єдине, що проблема – це формування системи вищої освіти європейського зразка, яка сьогодні на часі.

Що стосується доступу до вищої освіти, то ЗНО вирівнює умови вступу на бакалаврат для випускників середніх шкіл. Скасовано частину пільг, що є позитивним. Вступ на інші рівні освіти залишаються достатньо потенційно корумпованим. І дуже сумні результати з природничих предметів і доступ до вищої освіти осіб з неналежною шкільною підготовкою.

Ну і ключові пропозиції наші. По-перше, одна з пропозицій – це доцільно вивчити питання відмови державних ВНЗ від статусу бюджетної установи. Необхідно забезпечити першочергове фінансування сильних українських ВНЗ, які працюють на репутації. У ближчі кілька років слід: залучати до роботи із зовнішнього забезпечення якості вищої освіти європейські незалежні агенції, висновок яких би переймало НАЗЯВО; розвивати репутаційний капітал університетів і скасувати пільговий вступ до ВНЗ для окремих категорій абітурієнтів, що ставить в нерівні умови всіх інших учасників. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам. Дякуємо за аналіз. Я думаю, що цей матеріал якимось чином ми повинні доставити абсолютно всім. Це є дуже важливим. Просто, на мій погляд, закон повинен змінювати поведінку головних суб'єктів освітнього простору. Якщо цього не відбулось, це означає, що закон просто не працює. От і все.

Я хочу надати слово, будь ласка, до 3 хвилин, Романюк Сергій Михайлович, заступник голови Профспілки працівників освіти і науки України. Приготуватись Ільченко Михайлу Юхимовичу.

 

РОМАНЮК С.М. Добрий день, шановні колеги. Хочу зразу подякувати комітету, ми надали свої матеріали в проектах, і фактично вони всі враховані. Буквально декілька тез.

Я хотів би все-таки виступити в захист нашої системи освіти, у нас досить непогана система середньої освіти і досить непогана система вищої освіти. І ті вищі навчальні заклади європейські, про які ми сьогодні говорили, зокрема з Чехії, Словакии, з Польщі, вони говорять, що добре йдуть наші абітурієнти із середньою освітою і добре йдуть наші на магістерські програми бакалаври. Тобто їх наші спеціалісти влаштовують. Тому всі зміни, які відбуваються сьогодні у вищій освіті і в системі освіти, я б все-таки пропонував, щоб ми не руйнували, а потім щось будували, а дійсно реформували.

Фінансування вищої освіти сьогодні є недостатнім, досить недостатнім, у нас дійсно на одного студента тратиться, мабуть, найменше коштів у всій Європі. Не можна за одну тисячу гривень будувати "БМВ" хороший чи хороший "Мерседес". Тобто якість, якщо ми хочемо якість, вона повинна мати свою ціну і цю ціну потрібно прорахувати.

Чому не в повній мірі запроваджені сьогодні закони про вищу освіту і в тому числі про наукову, і науково-технічну освіту? А тепер давайте згадувати, буде от зараз якраз виступ проти комітету. Давайте згадувати, ми прийняли закон 5131 про внесення змін до Бюджетного кодексу пункт 26 "Прикінцевих положень". Фактично ми зліквідували Закон про вищу освіту, бо ми пишемо, що він буде діяти в нормах, які випише колись Кабінет Міністрів України і в межах тих фінансів, які передбачить Кабмін, така норма була в минулому році. Скажіть, будь ласка, Кабмін написав положення, як ці закони будуть реалізовуватися? Ні. Фактично, відповідно до цієї норми, цей закон взагалі не повинен працювати. Більше того, ми це подовжили на наступний рік і ми це продублювали у 5000 законі про Державний бюджет, там пункт 6 "Прикінцевих положень", де виписали те саме. Я пропоную пункт 4.2 наших рішень комітету перенести туди, де рекомендувати це все Верховній Раді, і 26 пункт, і 6 пункт, і щоб Верховна Рада їх скасувала. Кабмін не вийде з цією ініціативою, він в цьому не зацікавлений.

Інше питання, законопроект 5130, ми фактично зруйнували систему стипендіального забезпечення сьогодні в країні і ми зруйнували систему оплати праці. Ми хочемо, щоб професор сьогодні, в якого буде зарплата 4,5 тисяч гривень дав якісного спеціаліста. Ми ж розуміємо, що якби в нього коефіцієнт у професора 3,64, якби йшов посадовий оклад, рахувався з 3200 і те, що сьогодні буде з 1 тисячі 600, ми розуміємо, що це зарплата рівно в два рази менша. Якщо там в суддів коефіцієнт 50, то там ще можливо таке може бути, а у нас в тарифній сітці максимальний коефіцієнт 4,52. Ми сьогодні перші 11 тарифних розрядів сітки взяли зняли взагалі, всі коефіцієнти, що менше двох, вони не працюють. І це фактично руйнує систему вищої освіти.

Спецфонд. Ми вдячні депутатам, ми вдячні уряду за 3200  мінімальну зарплату, але вартість навчання міняти не можна, 3200, сьогодні спецфонд, він і так йшов увесь із-за недофінансування за бюджетні кошти комунальних і йшов на затрати комунальні, але ж там була частина людей на зарплаті, що з ними зараз робити – скорочувати? Тому давайте думати над тим, що можливо зараз на комунальні університетам з бюджету добавити, щоб вивільнити спецкошти хоча би на перший рік. Коли вже підуть нові кошти, щоб університети адаптувались до нових якихось реалій.

На мою думку, що важливо було прийняти в першу чергу Кабінету Міністрів те, що не прийняли, – це нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення вищих навчальних закладів. Це дало б відповідь на ті питання, про які говорив, ми б побачили, скільки реально коштів треба вищим навчальним закладам, щоб вони нормально функціонували. Документи про освіту ми прийняли… закон пише, що документ про освіту видається за кошти державного бюджету, ті хто на контракті за рахунок кошти, які він сплатив в межах контракту. Постанова Кабміну говорить абсолютно про протилежне, сьогодні зі студентів збирають по 34 гривні і це є не припустимо, і давайте про це також будемо говорити.

І на саме завершення, в державі не вистачає коштів, але наші сусіди, куди наші студенти вже їздять поступати нашим студентам платять по 300-400 євро.  І готові, я там один університет. Я зараз назву собі не записав, у  мене є презентація, це доказова база, презентація представника їхнього університету в Україні. 400 студентів готові забрати, по-моєму, чеський університет. Забирають на бюджет, їх влаштовує наш рівень освіти і дадуть стипендію, заберуть студентів, які знають дві мови, бо у них же ж умова, що їхню мову треба знати. І ці студенти будуть втрачені для України, а це кращі наші студенти. Тому я за те, що ті помилки, які були зроблені, все-таки, щоб зараз комітет наполіг і щоб ми їх виправили. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Сергій Михайлович.

Я просто хочу, сказати, а ми нічого проти комітету не сказали, просто нагадую, як це все відбувається. 5130 і 5131 готує Кабінет Міністрів України. Далі: після цього члени  Кабінету Міністрів, включаючи і профільного міністра, голосують, а тепер уявіть, це виноситься нам, ми проголосували проти, наскільки я пам'ятаю. Да? Ви це бачили. Все ж відкрито. Після цього я ж даю пости, тобто фактаж повний, про що говорили, як говорили і так далі. Ми були проти, але ви повинні розуміти, да. Наприклад, я там голосував "жовтим", да, по 5130. Далі, по 5131 і так далі. Тобто кожний з нас там голосував відповідно того,  як ви це бачили. Тому ми повинні розуміти: якщо на рівні Кабміну нема спротиву чогось, далі дуже складно депутатам це вирішити.

От подивіться на наш комітет. Скільки членів комітету?  6. А в бюджетному скільки? Не вміщуються в приміщення. Що це означає? Що сюди якраз прийшли ті люди, які пробують вас захищати. І ми боремося там, де тільки можна. але наша кількість, на жаль, іноді не створюють тієї  критичної маси депутатів, які  готові… побачите,  5130 -  227 голосів. Так чи ні? Тобто два голоси – і не проголосували би.

Шановні колеги,  але ми перед вами "чисті". Ми от такі, як є. Ми з вами дискутуємо, говоримо, захищаємо. До нас все-таки прислуховуються і так далі, і багато чого зроблено. Разом з  міністерством і так далі. Але якщо щось пройшло  Кабмін і вийшло під купол, дуже складно далі робити спротив. От я вам розказую це. Це,  дійсно, так. Добре. Але дякуємо вам  за це. І я вам хочу сказати, ректори вже приготувалися просто або скорочувати людей, або  звільняти людей по спецфонду. От і все. От це буде рівень реформи.

Але тут  інша проблема є. я просто до вас всіх звертаюся, тут багато ректорів. Ми всі повинні розуміти, що, крім  київських вишів, львівських і так далі, є регіональні виші,  які використовують технологію демпінгу. Тобто ми беремо  в два рази менше вартість… оплату за навчання, ніж   те, що дає  держбюджет. Наприклад, паспорт бюджетної програми там 22 тисячі гривень  по спеціальності в середньому, а ми беремо, наприклад, 11 тисяч. Це що означає?  Що ми демпінгуємо…  До речі, тоді і невідповідна якість, бо за 11 тисяч, ми ж розуміємо, взагалі не підготувати. Фактично все це: 22 плюс 11 і ділимо пополам. І таким чином ми повинні зрозуміти, що от в цій ситуації завжди спецфонд, це хитрість така університетів, сама дорога частина була в загальному фонді, так, в штатному розписі? А вся дешева частина була по спецфонду. В результаті 1-11 розряди зараз знаходяться в спецфонді. В результаті це помножується на 2, – і ми маємо колапс. Тобто ректори вимушені будуть фактично скорочувати в 2 рази, або просто була одна ставка, буде 0,6 там і так далі. От все розумієм, все розуміємо, але це буде дійсно болісний процес.

Ільченко Михайло Юхимович, будь ласка. До 3 хвилин, да, якщо можна буде.

 

ІЛЬЧЕНКО М.Ю. Да-да, я коротенько. Дякую, Олександре Володимировичу. Шановні колеги, термін такий, що інженери є творцями отієї добавленої вартості, про що йшла мова, Іване Григоровичу, у вашому виступі, – і це класика. А створюють цю добавлену вартість, дійсно, інженери, які готують технічні природничі вищі навчальні заклади. І от колізія сталася така, що в рамках нового Закону "Про вищу освіту" якраз найбільше постраждали технічні університети. І сьогодні мова вже йде про деіндустріалізацію, деінтелектуалізацію. І виникає проблема гостродефіцитних спеціальностей, проблема врахування пріоритетів регіональної підготовки, пріоритети для базових галузей промисловості. Все це випадає зараз із існуючих правил застосування нового закону. Тому про це добре говорив Геннадій Григорович, наш колега. Я просто ще раз акцентую, що це надзвичайно актуальна проблема.

Друге, підбір для вступу в університети нашої молоді, профорієнтація, і знову насамперед на технічні спеціальності. В минулі роки, поки не було цього нового Закону "Про вищу освіту" дуже добре виправдала себе система доуніверситетської підготовки. І на сьогодні ми маємо статистику: дві третини випускників доуніверситетської підготовки відрізнялись більш високою якістю підготовки. Сьогодні треба скорегувати, вдосконалити систему прийому, що все працювало із знаком плюс для вступників, а не мінус, як це з існуючими правилами.

Наступне, знову-таки до цього примикає, відбір обдарованої молоді для вступу в університети. Є чудова програма "Майбутнє України", до її долучились два університети провідні Шевченка, КПІ, мала Академія наук. Але її також випускники не відчувають сьогодні цих переваг при стимулюванні, при вступі потрібен додатковий бал при вступі. Це також треба враховувати, тому що кращі будуть від'їжджати за кордони, це вже буде дійсно безповоротня деінтелектуалізація.

Наступне. Дослідницькі університети, теж певна є колізія. Вони визначені Законом про вищу освіту і Законом про наукову і науково-технічну діяльність. Законом про вищу освіту всі організаційні питання покладаються на НАЗЯВО, а зміст дослідницьких університетів визначає насамперед наука. Тому наша пропозиція, я тут пов'язую трошки з попереднім нашим питанням, зміст має готуватись обов'язково за участі департаментів науки Міністерства освіти і науки. А організаційні питання, ті, що передбачені оформлення самого статусу, через це агентство, має бути співпраця спільна.

Василь Григорович, у вас було питання …….. і проблема. 261 постанова Кабінету Міністрів цю колізію врегульовує. І ми вже почали працювати. А саме, освітню програму аспірантів виконується на умовах співдоговору Угоди про співпрацю. Університет і академія, багато інститутів академії пішли таким шляхом. А наукову програму здійснюється разом. Я думаю цей досвід нам прийдеться використовувати… І він спонукає нас до спільної праці, це позитив.

Ну і нарешті, Генадій Григорович дуже добре говорив про те, що дійсно голос ректорів зараз чують в міністерстві. Я думаю… Володимире Віталійовичу, я тут на доручення Михайла Захаровича говорю ті слова, що можливо в порядку конструктивної комунікації вдасться нам з вами підготувати пропозиції до Кабінету Міністрів яке може врегулювати цю колізію, коли є Указ Президента і він виконується Міністерством освіти, Мінфіну, але перевіряючий органи говорять треба ще постанова Кабінету Міністрів. І дуже велике прохання прискорити це питання. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо, Михайле Юхимович.

Слово надається Воробієнку Петру Петровичу, ректору Одеської національної академії зв'язку імені Попова. Є?

 

ВОРОБІЄНКО П.П. Добрий день, поважні колеги! У нас дуже важлива нарада і, на жаль, ця нарада важка така. Хотілося б трішки позитиву, позитиву трішки є, тому що Олександр Володимирович сказав, що перша похідна від функції розвитку все-таки більше нуля і це дуже важливо. Не важливо навіть яка величина, головне, щоб була строго вище нуля і ми потихенько кудись доберемося.

Далі я хотів би те, що говорили всі, на жаль, це правда. З фінансуванням дуже важливо, тут дуже погано. А я хотів би у своєму виступі, щоб для позитиву, сказати, що нам треба було зробити і, так сказати, без державних коштів. Перше. В болонській хартії сказано, що майбутнє людства залежить від центрів культури, освіти і науки, які настоящими університетами. Таким чином перед університетами стоїть таке завдання дуже важливе, не тільки нашої країни, а взагалі людства. Тому сама обстановка в університеті повинна відповідати цій задачі.

А тепер подивимося трішки з іншого боку. Коли людина живе, на неї діють два фактори, вона повинна бути чогось боятися і друге, якщо вона зробить щось погане, їй буде стидно, тобто повинна бути мораль. От в законі нашому, в законі, я зустрів два рази мораль, є і слава богу, хоч стисло, етика, мораль я два рази зустрів, цей напрямок при імплементації закону треба розвивати. От самоврядування, я хочу, щоб ви знали мою думку, без тісної взаємодії викладачів, ректорату зі студентами діяльність університету налагодити неможливо, просто неможливо. Це одна сім'я. Яка основа, що можна налагодити одну сім'ю? Тому що у викладача і в студента одна й та ж мета: він хоче закінчити університет, мати знання, получити хорошу роботу, те ж хоче і викладач. І це треба використати, це треба використати.

Тепер подивимося, що написано про самоврядування. Перше, захист інтересів студента. Перед ким захист, передо мною захист? Та я перший захисник студентів, але я перший й той, хто і буде вимагати від нього те, що він повинен робити. А як же в сім'ї? В сім'ї повинен бути старший, який цим займається.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Петро Петрович, я перепрошую, 3 хвилини. Три хвилини.

 

ВОРОБІЄНКО П.П. Якщо від ректора… Да, всьо. Якщо від ректора треба захищати, тоді не треба такого ректора.

Слідуючий момент, треба заробляти гроші, це сто процентів. Я вже вийшов за регламент, на жаль, но скажу. Треба дати свободу заробляти гроші, треба. От приклад маленький. Ми одержали дуже важливе питання, у нас викладачі майже всі ніколи не працювали на виробництві. У нас задача яка стоїть? Кожен викладач, крім наукової там, навчальної роботи, повинен якийсь час прямо на реальному виробництві працювати. Як це зробити? Стати самому виробником, виробничим університетом, не тільки дослідним, а й виробничим університетом. І тоді можна все зробити. Ми одержали ліцензію, наприклад, на операторську діяльність, номерний ресурс і так далі. Але в переліку, чим може займатися університет, цієї роботи немає. І я повинен писати: інформаційне обслуговування і так далі. От було би непогано, щоби був без всяких грошей, а іменно для того, щоб організувати таку роботу, було записано "виробничий університет".

Я хотів багато сказати, але дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо, Петро Петровичу. Ще у нас п'ять виступів і народні депутати. І у нас ще одне питання. Дякуємо вам.

До слова запрошується Чебикін Олексій Якович, ректор Південноукраїнського державного педагогічного університету імені Ушинського. Будь ласка, до трьох хвилин, якщо можна.

 

ЧЕБИКІН О.Я. Хочу відмітити, що дійсно сьогодні в міністерстві сприятливі умови, можна попасти до заступника міністра, вирішувати всі поточні питання і це приємно.

Відносно порядку денного сьогоднішніх питань, які ми розглядаємо.

Перше. Саме нагальне питання – це безперечно ресурсне утримання університету, особливо з першого цього місяця. Тут є дуже багато невизначених позицій. Хотілось би, щоб ми активно підключилися до цього питання, якимось чином вирішити його.

Ми вже прораховували ці питання. Очевидно будемо, я погоджуюсь з деякими виступаючими, просити міністерство, щоб воно хоч комунальні послуги смогло проплатити, іначе університети не витримають цього навантаження.

Друге питання. Нові правила…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Зможете комунальні послуги оплатити?

 

ЧЕБИКІН О.Я. Хоча би комунальні послуги. Компенсувати. Якщо держава іде на такі радикальні міри то хоч щось треба компенсувати. Ну, держава ж пішла і навіть…

Далі. Друге питання. Нові правила призначення стипендій. Наша позиція така, відтермінувати і почати їх з 1 вересня, щоб чітко з'ясувати всі механізми, щоб студенту було доступно. У нас студенти сьогодні в такому збудженому стані.

Друге. Я вже виступав у цій залі відносно правил вступу до університетів  і дав пропозиції. Їх треба радикально міняти і спростити, до мінімуму спростити, щоб вони були зрозумілі для студентів, для викладачів і для всіх. Повернутися до багатьох практик, які існували, враховуючи якісь професійні здібності. Я не буду про це говорити, я дав свої пропозиції з цього приводу.

Далі. Залишається проблема з залученням іноземних студентів. Вони і так тяжко до нас їдуть. Сьогодні не узгоджені правові механізми, які б давали можливість регіструвати іноземних студентів на протязі 10 днів, тільки міграційна служба на протязі місяця. Ми не можемо. І тут ідуть штрафи, і таке інше. Ми даємо свої пропозиції, як це врегулювати питання.

Система ЄДЕБО, один аспект, тут затронули її. Перше, сьогодні ми вводимо інформацію в систему ЄДЕБО, а на зворотно не можемо отримати її, треба чи платити гроші, чи отримувати якусь ліцензію. Тобто в університеті є подвійна система інформації, яка ходить, це простити цю процедуру. Ми платимо гроші, вибачте, з шкури ліземо, і не можемо використати ту ж інформацію, яку ми ввели, бо це для них якісь персональні дані. У нас вони є, можуть бути, а в них не можуть, що це за нонсенс? Тому треба це вилучити питання.

Державне замовлення для педагогічних університетів. Я рахую, що треба обов'язково враховувати регіональні потреби,  тому що сьогодні не може вищий навчальний заклад, який функціонує в місті, де 30 тисяч, 70 тисяч мати більший набір чи в мільйонному місті. Це просто нонсенс, коли починають говорити, як це так? Отак могло. Та не може бути такого в природі, де мільйон і є потреба.

І ще одне питання я хотів би підняти. Василь Григорович підняв питання про оптимізацію вузів. Ми до цього йдемо, очевидно це питання йде, потрібна концептуальна система, не потрібно робити спонтанно, треба виробити узагальнену концепцію оптимізації вузів. Ми пропонуємо перший етап зробити по профільному принципу об'єднання  вузів. Наприклад, в Одеській області функціонує шість вищих навчальних закладів, профільних. Ми можемо їх об'єднати сьогодні, є згода з ними, вони до речі були раніше у нас в структурі, але є питання, чотири з них фінансується за рахунок комунальної власності. Треба законно урегулювати це питання, що може фінансуватися з нинішніх шляхів ці університети? Та чого не може, ну що це проблема? Ми 10 років функціонували, все було і ніяких проблем не було, а сьогодні не можемо. Що ми крадемо ті гроші чи що? Вони автономно підпорядковуються, з подвійним підпорядкуванням іде цей процес. Тому проблем дуже багато в системі, а саме головне це, я вам кажу, фінансово-ресурсне забезпечення. Ми не знаємо, як ми будемо витягувати цей рік? Ми думали, що буде критичний 14-й, 15-й, а зараз бачимо 16-й, 17-й. Тому, я думаю, що і комітету, і міністерству, і нам ректорам, я до речі представляю теж асоціацію ректорів, ми думаємо над цим, як вийти з цієї ситуації. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Дякуємо, Олексій Якович.

Я хочу сказати, дійсною питання дуже важливі, але тут є політика міністерства, бо, дійсно, якщо… повинно бути стратегічне бачення там інтеграції університетів. Якщо його немає, я перепрошую. Якщо ми звертаємося, наприклад, в Бориславське педучилище, просимо приєднати до Херсонського державного університету, де є педагогічні спеціальності, тобто ми вирішили на місцевому… все домовилися: з губернатором, з трудовими колективами, проголосували все. Після цього отримуємо за підписом заступника міністра освіти, що ні, цього неможливо зробити. Тобто ми даємо що? Приклад того, що ми не повинні інтегруватися. Тобто це нормально, коли окреме педучилище існує чи педколедж і Херсонський державний університет… Це просто приклади того, що якщо нема стратегії,  ну то, соррі, нічого не буде.

Наступне. Ви вчора бачили мій виступ.  Я про що говорив? Що ми повинні запровадити систему  гібридного фінансування так, з  різних бюджетів  навчальних закладів. Наприклад,  у міста Херсона 200 мільйонів не розподілено. Чому вони не можуть вкласти там 15-20 мільйонів для того, щоб утеплити гуртожитки для студентів? Бо 50 відсотків дітей з Херсона.  В чому справа? Це ж на території Херсона. Вчора ми побачили тільки 157 голосів, які підтримали цю поправку. От просто ви повинні бачити, що це робота складна, і ми пробуємо впливати. Але якщо на рівні Кабміну… бо є Мінфін, які вирішують зараз цю філософію. Тому без  спільної праці з Міністерством освіти ми будемо мати от такі результати. І це йде не на користь в цілому системі  освіти.

Запрошую  до слова Трішкіну Ніну Іванівну, голову Ради ректорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації Хмельницької області, директора Хмельницького торговельно-економічного коледжу. Будь ласка.

 

ТРІШКІНА Н.І.  Дякую за слово. Доброго дня,  шановні колеги!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Три хвилинки. Добре?

 

ТРІШКІНА Н.І. Я буквально  пару хвилин.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре.

 

ТРІШКІНА Н.І. Я з таким питанням. Значить, в Законі "Про вищу освіту"  (Розділ ХІV, там "Прикінцеві положення")  сказано, що  останній прийом на здобуття  освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" проводиться у 2016 році.

Я пропоную підтримати зміни  до  2020 року. Ми з вами знаємо, що коледжі мають право на існування. Це прекрасна матеріально-технічна база, це прекрасний кадровий склад. І в цьому ж законі передбачено, що можна подавати коледжам, технікумам справи ліцензійні на бакалаврат. Поки що міністерством ці справи не приймаються. Хотя от мій коледж, да, в нас 13 кандидатів, 11 аспірантів, і ми по деяким спеціальностям можемо це робити, справи готуються. Я думаю, що місяць-два, і це все буде прийматися.

Також щодо фінансування вулиць міськими, мерією. Я писала лист на мерію, щоби нам заасфальтували вулицю перед коледжем. Там ходить все місто. І два рази два різних мери мені написали: "…вас фінансує міністерство". А що, інші люди не ходять? Я, понятно, що я і там піднімала це питання, но я просто хочу, щоб і ви всі знали. Законом "Про вищу освіту" передбачено, один із розділів, по-моєму, 16-ий, медичний… обов'язково повинен бути медичний працівник в закладі освіти. Ми знаємо, якийсь час бувають нюанси. Нам міська рада скасовує ці посади людей, які були від поліклінік, больниць листами, що ці посади скасовуються. "Вирішуйте, будь ласка, за спецкошти". В мене в закладі спецкоштів 15 відсотків. Мені потрібна ця людина, в мене діти-сироти, переселенці з Криму, з Донбасу, інваліди, спецгрупи створені. Давайте це питання також вирішувати.

І я всім дякую, що мали хвилиночку послухати, і до зустрічі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

От, Володимир Віталійович, до речі, це проблема не коштів, це просто проблема неузгодженості. Чому, чому різні бюджети не можуть фінансувати вищий навчальний заклад чи навпаки?

 

_______________. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да-да-да. Я просто звертаюсь. От тому у нас спільний майданчик для того, щоб міністерство також включало, знало ці проблеми і мало можливість вирішувати.

Я надаю слово Парвадову Олександру Онисимовичу, депутату Вінницької міської ради. І у нас останній після цього буде виступ Євстіфеєва Микити Ігоровича. Будь ласка.

 

ПАРВАДОВ О.О. Добрый день, уважаемые депутаты народные! Добрый день, Александр Владимирович! Добрый день присутствующие на таком важном и серьезном совещании. И где я, выступая от имени Вінницької міської ради, Вінницької області, и хочу попросить буквально полторы минутки, я ваше внимание надолго не задержу. И на позитиве, Александр Владимирович. О позитиве.

С момента принятия Закона в 14-м году про вищу освіту, среди коллективов педагогических, среди педагогических коллективов техникумов и колледжей возникла неопределенность, они не знали, какова судьба будет этой системы образования и что произойдет в дальнейшем с ними. Возникла такая вот волна, ну, не протеста, а выяснения положения и ситуации в этих коллективах и их место в системе образования. И сегодня, когда я ехал сюда на это совещание, я получил такой наказ от двадцати с лишним коллективов наших колледжей и техникумов города Винницы, о том, чтобы эти вопросы мы выяснили и для себя уяснили перспективу и задачу. Вот в предыдущем выступлении директор из Хмельницкого она как раз немного эту тему и затронула.

Я с большим удовлетворением сегодня, Александр Владимирович, прочитал проект решения комитета и хочу сказать, что вопросы которые я хотел вам задать в этом решении для меня сняты.

И я очень рад, что в третьем пункте, во-первых, констатирующей части проекта решения, мы согласны с той оценкой которую дает комитет состоянию дел с системой образования в колледжах и техникумах. Это первое.

Второе. В пункте третьем, один, дается перечень, значит, законодательных инициатив и проектов законов, который комитет предлагает принять, ну, в срочном порядке можно сказать. И здесь такая фраза в этом решении присутствует. Мы целиком и полностью поддержим и просим ускорить принятие решения по законопроекту 3491 и по законопроекту 5240 депутатов Марченко, Спиваковского, Ляшко, Тимошенко. Этот проект решения, он дает очень ясную и понятную перспективу того, что произойдет с системой училищ, с системой техникумов и колледжей в Украине. Дело в том, что практически все педагогические коллективы выступают за то, чтобы техникумы и колледжи Украины были выделены в отдельную составную часть системы образования Украины. И в этих проектах изменений в законы как раз предусматривается решение этой проблемы. Кроме всего прочего, пункты 6.7, 6.8 проекта решения сегодняшнего комитета, они также отвечают решению вот этой самой задачи, которая стоит перед нами. И, я думаю, что совместными усилиями мы этот вопрос решим.

Я в заключение хотел бы поприветствовать народных депутатов Украины с принятием бюджета сегодняшнего, с голосованием в пять часов утра. Мы не сомневались, что бюджет будет принят, мы не сомневались, что бюджет примут сегодня. И 23 числа, послезавтра, на сессии Винницкого городского совета мы примем наш городской бюджет, несмотря на те вызовы, которые есть в бюджете государственном, мы профинансируем все те моменты, которые связаны с нашими затратами в системе образования касательно и зарплат не педагогических работников, оплаты коммунальных услуг и всего остального. И, поверьте, что Винницкая міська рада и город Винница будет достойно держать марку лучшего города в Украине. Спасибо вам большое.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Олександр Онисимович, вам з Вінниці краще було видно, коли ми приймемо бюджет, ми його прийняли без п'яти п’ять ранку. Дякуємо вам. Ні, я хочу сказати, до речі, там такі вчителі, як Пасіхов, то я хочу сказати, що у Вінниці є дуже потужний потенціал такий людський. І, до речі, наш нинішній колега, який був у вас довгий час мером, якраз підтримує ці речі і це є дуже важливим.

Я запрошую до слова Євстіфеєва Микиту Ігоровича, голову секретаріату української асоціації студентського самоврядування.

 

ЄВСТІФЕЄВ М.І.  Дякую.

Добрий вечір, шановні панове! Я дуже радий мати можливість виступати від студентів, зокрема через те, що студенти були активними учасниками розробки цього нового Закону "Про вищу освіту". І я хочу вас запевнити, що студенти не припиняють слідкувати за всіма процесами, які відбуваються із його імплементацією.

Зрозуміло, що я зупинюсь лише на найважливіших речах. Я думаю, що таких речей є дві, і перша, це звісно стипендія. 5130. Нам дуже шкода, нам дуже шкода, що та норма, яку в 14 році було прийнято як певний компроміс, на яку згодились тоді всі сторони, була зараз прибрана без попередніх консультацій зі студентством. Нам дуже шкода, що цей законопроект розроблявся без консультацій зі студентством, нам дуже шкода, що до студентського голосу не дослухалися на момент його ухвалення.

Хочу подякувати комітету за позицію не підтримувати цей законопроект. Це насправді досить гідний вчинок, гідне рішення було. Але крім того, що нам шкода, крім того, що нам шкода, я хочу сказати, що ми продовжуємо бути готові до діалогу навіть в межах тих правил, які нам закладає 5130. Ми були готові до нього, починаючи з середину року, коли почалися ці всі розмови, і ми готові до нього зараз, саме в той час, коли треба приймати відповідне урядове рішення. На жаль, знову ж таки, на жаль, поки що ми не бачимо активних кроків зі сторони міністерств, які відповідають за цю постанову, для того, щоб залучити представників студентів, но ми продовжуємо бути готові. Якщо це таке намагання перевірити нашу витривалість, то ми достатньо готові почекати, щоб нас залучили, але не раджу її перевіряти багато, тому що я думаю, ви розумієте, які є загрози соціального вибуху.

І в будь-якому випадку є таке велике прохання від студентів, щоби нові правила стипендій не починали діяти з цієї сесії, тому що не тільки лише, не тільки лише навчальні заклади не встигнуть підготувати відповідні зміни до власних внутрішніх документів і розібратися взагалі, яким чином це відбувається, а й студенти не встигнуть перелаштуватися і зрозуміти цю систему. Тому пропозиція від  студентських організацій така. Розпочати консультації, спільно виробити  рішення і  вийти на нього на весняну сесію. Це по питанню стипендій.

І друге питання, яке я хотів би порушити, це питання якості освіти і забезпечення якості. І це не тільки питання НАЗЯВО, хоча  насамперед це питання Нацагентства. Наша позиція залишається незмінною. Ми  підтримуємо якнайшвидший запуск роботи агентства. Ми вважаємо неприпустимим будь-які дії або бездіяльність, яка спрямована на  блокування роботи Нацагентства, це принципова позиція.

Другий момент.  Ми готові до активної участі у всіх процесах забезпечення якості на всіх рівнях, починаючи  від рівня галузевих рад, де мають бути представники студентів, починаючи від рівня акредитаційних перевірок, де ми сподіваємося, теж будуть  відповідні представники  студентів, і закінчуючи  системами забезпечення якості на інституційному рівні.  Тобто на першому рівні у навчальних закладах, де ми сподіваємося, що агентство пропише відповідні вимоги щодо обов'язкового залучення студентів і органів студентського самоврядування.

Ми з нетерпінням чекаємо початку роботи агентства і будемо готові  допомагати в межах наших можливостей, компетентностей і  повноважень. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Микита Ігоревич.

Шановні колеги, ще  попросили до двох хвилин. Да, будь ласка,  Тільки представляйтесь…

 

______________.  Дякую, Олександре Володимировичу.  Я – голова  осередку спілки ВНЗ І-ІІ рівня… Асоціації спілки ВНЗ І-ІІ рівня акредитації Сумської області і одночасно  член робочої групи працівників  вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, які третій рік вже, як кажуть, боремося за своє місце  і роль в системі освіти.

Ну на наш погляд робочої групи,  Міністерство освіти і  науки як головний  керівний орган і розпорядник у тому числі, зобов'язаний не тільки  захищати свої навчальні заклади від  негативних нападів і впливів на них зовнішніх факторів, у тому числі, на наш погляд, не зовсім логічних реформ, а і сприяти розвитку навчальних закладів. На практиці виходить чомусь   все навпаки: вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації вже майже три роки захищається від основного свого покровителя. То захищалися від оптимізації, тепер від запропонованих законодавчих так званих перетворень. Не хочеться застосовувати слово "реформи". Наприклад, закон 5130, де передбачали нас, взагалі, опустити до професійно-технічної освіти, якщо ми пройдемо ліцензування до 1 серпня 2017 року. Ну, на щастя, дякуючи комітетові, цей абзац було вилучено.

На звернення спілки голів обласних рад, директорів ВНЗ І-ІІ рівня акредитації України, Міністерство освіти запевняє, що на сьогодні панацеєю у вирішенні всіх проблем для ВНЗ І-ІІ рівня акредитації буде прийняття у другому читанні Закону України "Про освіту", тобто приговор цим навчальним закладам буде винесено вже у 18-му році, коли відбудеться останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Сьогодні ми, вищі навчальні заклади ІІ рівня акредитації, не маємо можливості навіть проводити профорієнтаційну роботу серед учнів шкіл, ПТНЗ, через те, що нас викинули із законодавчого поля.

Тобто, Закон про вищу освіту, який сьогодні обговорюється, його впровадження в життя, він вже свою справу зробив, не треба ніяких додаткових коштів, не треба ніяких затрат. В 16-ій рік прийняли останній прийом на молодшого спеціаліста на цьому крапка для ВНЗ І-ІІ рівня акредитації.

Протягом двох останніх місяців Комітетом з питань науки і освіти, ми теж за це щиро вдячні за цю роботу, вноситься пропозиція про внесення до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради законопроекту 5240. Про те керівництво Верховної Ради чомусь категорично це ігнорує. Виникає закономірне питання чим же так завинили технікуми і коледжі перед державою, чи перед Верховною Радою, чи перед Міністерством освіти і науки? Читаємо в газеті "Голос України", №221 від 19.11.16 року, у статті тут присутнього шановного Чижевського Бориса Григоровича, таку цитату: "Представник реанімаційного пакета реформ, член робочої групи з розробки проекту Закону про освіту, заявив, що на звернення 270 тисяч педагогічних працівників, батьків щодо законодавчого врегулювання діяльності ВНЗ І-ІІ рівня акредитації не потрібно звертати увагу адже звернулися не авторитетні, неповажні, нешановані люди.

До речі, чому цей представник так і залишається інкогніто? Так виникає питання, ну для чого руйнувати того, чого не створювали? Це по-перше. І по-друге, ми цілком і повністю, шановний Олександр Володимирович, підтримуємо те, що тут записано у проекті рішення і в констатуючій частині, що назріла реальна загроза руйнації закладів першого, другого рівнів акредитації, це дійсно так. Ми на сьогодні закінчилося півроку навчального, ми не можемо вийти на профорієнтаційну роботу, тому що нас всі ігнорують, кажуть, та ви вже профтехосвіта. Хто з батьків піде сюди, хто з учнів піде, школи взагалі не пускають на цю роботу. То в кінці кінців, дійсно, треба ж, давайте разом об'єднаємося, як вже тут говорилося, і Верховна Рада, і Кабінет Міністрів, і Міністерство освіти, і ми, і вирішимо цю проблему. Для чого нас тримати на такому підвісі? Чому ми такі погані, що нас не хочуть ніде слухати?

Я дякую за увагу і думаю, що сьогоднішнє четверте засідання комітету, яке розглядає це питання, починаючи з 30 березня цього року, дало можливість цю тему розвинути вже до такого ступеню, що всім повинно все бути зрозуміло. Ні, чомусь, як правильно сказав  Олександр Володимирович, є клінч між Верховною Радою чи комітетом і Міністерством освіти. Треба цей клінч розрубати, я так думаю.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Мова просто йде про те, що на жаль правовий нігілізм, приймаються закони,  частково виконуються, ні і від цього дуже велика кількість проблем, на жаль. Персоніфікація взагалі відносин, я вважаю, що це неприпустимо і тому ми повинні шукати системні речі. А те, що дійсно цілий сектор освіти зараз знаходиться в точці біфуркації, в повній невизначеності, на мій погляд, також це не є нормально, це є соціальна дестабілізація, яка може мати наслідки. Я знаю, що у Володимира Віталійовича є відповідь на ці питання, може він нам покаже, як міністерство бачить вирішення проблем і це може заспокоїти, наприклад, ситуацію, це було б дуже гарно.

Шановні колеги, я ще хочу надати слово Гураку Руслану Васильовичу, голові Держінспекції вищих навчальних закладів, будь ласка.

 

ГУРАК Р.В. Дякую.

Я коротенько. Дві тези. Я прочитав проект рішення. І в мене є така пропозиція: доповнити цей проект рішення і звернутися не тільки до Міністерства освіти і науки, і Нацагентства, але й звернутися також до Спілки ректорів, до самих ректорів, і, може, навіть і до викладачів науково-педагогічного персоналу. Я поясню, чому.

Скільки б ми не займалися адміністративним об'єднанням зверху навчальних закладів, з цього нічого не вийде. На практиці я вам розкажу, в Кривому Розі об'єднали чотири навчальних заклади в один. На сьогоднішній день статистика, це один навчальний заклад. Коли приїздиш на перевірку, працює по факту чотири. З чотирма кафедрами фінансів, кафедрами економіки, і вони чекають того моменту, коли вони назад будуть, роз'єднаються і будуть жити як окремих чотири навчальних заклади. Це той приклад, коли Міністерство освіти як би не хотіло об'єднати, якщо цього процесу немає знизу, нічого не вийде.

Тому я думаю, що потрібно порушувати це питання на спілці ректорів, і порушувати це питання безпосередньо перед ректорами. І тільки тоді цей процес, коли він піде і зустрінеться посередині, буде ефективним.

І друге. Я б звернувся до Спілки ректорів і до ректорів, бо ми говоримо зараз, і ректори порушують питання і проблематику вступу, доступу до вищої освіти, кількості студентів, скільки ми візьмемо, які гроші вони принесуть. Але ми забуваємо про зміст і про якість освіти. Скільки би студентів не прийшли на бюджет… Ми приїхали на минулому тижні з Дніпродзержинського державного технічного університету. Він саме так називається, як я сказав, не зважаючи на те, що місто змінили, але вони вже змінюють статут. 50 відсотків студентів, які вчаться на бюджеті і тільки відвідують навчальний процес. Решта не ходить, їм не цікаво. Як би ми не змінили Закон "Про вищу освіту", і скільки би ми вимог не виписали, чи це буде агентство, чи це буде Міністерство освіти, – якщо студенту не цікаво, то він певно, що поїде до Польщі. Це моя думка. І тому тут треба зосередити увагу на підвищення якості вищої освіти.

І насамкінець. Ви говорили тут про декілька навчальних закладів і щодо навчання іноземних студентів в тому числі. Ми приїхали з ХНУРЕ – Харківський національний університет радіоелектроніки. В 60 особових справах студентів 60 екзаменаційних робіт заповнено одним почерком, однією ручкою і з одними відповідями. Не вдасться змінити Закон про вищу освіту, який підвищить якість вищої освіти на місцях. Тому у мене є пропозиція доповнити рішення проектом щодо цих двох моментів глобальних і звернутися до безпосередньо Спілки ректорів регіональних і ректорів безпосередньо. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Я хочу надати слово першому заступнику міністра Володимиру Віталійовичу Ковтунцю. І після цього обговорення народних депутатів. Прийняття рішення.

Будь ласка, Володимир Віталійович. 

 

КОВТУНЕЦЬ В.В.  Дякую.

Дуже коротко. Стосовно молодшого спеціаліста. За законом припиняється прийом як на вищу освіту. Молодший спеціаліст це надзвичайно важлива ланка професійної освіти. І треба розуміти, що, якщо ми її і далі будемо тримати в системі вищої освіти ми її зруйнуємо. Попит на ринку надзвичайний. Матеріальна база в більшості коледжів, технікумів прекрасна. У нас розвалена профтехосвіта. Тому треба підключити сюди з низу те, що залишилось в профтехосвіти, зробити справжні центри професійної підготовки. Міністром дано доручення розробити програму розвитку підготовки молодшого спеціаліста. Умови прийому ………. підписані. Зараз подано в Мін'юст на затвердження. Тобто ми визнаємо… Розумію що це надзвичайна важлива галузь освіти яку ми будемо підтримувати незалежно від того будуть окремі закони чи не будуть. Це будемо робити.

Друга проблема –  фінани. От, низка проблем… Те, що говорив Василь Григорович, Генадій Григорович, інші. Вони замикаються на одну єдину проблему, наші наукові установи, вищі навчальні заклади є бюджетними установами. В цих рамках жодна проблема не вирішується. Тому міняємо закон, даємо фінансову автономію, даємо статус неприбуткової організації, де отримуються всі ці права, де можна роботи значно більше.

Вибачте, наш жоден університет не може бути основним у виконанні Еразмус чи Темпус проекту. Тому що взяти сюди євро можна, але при виникненні першої ж ліпшої проблеми, розрахуватися не можливо, не можливо, тому що тут  провалюються в спецфонді.

Нарешті пропозиції. Пропозиція про профорієнтацію, ми про неї давно говоримо, її треба зробити, вписати в Закон про освіту, це обов'язковий елемент середньої освіти. Без цього нічого не буде працювати, треба робити обов'язковий тест профорієнтаційний на рівні із тестами ЗНО.

Міжнародна акредитація, ми не зважилися вписати в Закон про вищу освіту, учасники робочої групи пам'ятають, право проходити міжнародну акредитацію. Треба дати зараз це право. Ми боялися, не вистачить грошей, кожна агенція, яка входить в європейський реєстр ………, має право проводити тут акредитацію, і вона має визнаватися державою. Тоді для НАЗЯВО буде поставлена планка, до якої вони повинні тягнутися.

І нарешті по стипендіях. Всі робочі групи, за участю Мінфіну, Мінсоцполітики, проходили за участю студентів, студентських профспілок і, до речі, в більшості є одна цікава ідея, яка підтримана була робочою групою, але не до кінця з'ясовано можливості, включити в рейтинговий список на отримання стипендій і студентів-контрактників. Зараз, оскільки це окрема бюджетна програма, це можна вже робити, але питання дискусійне.

І нарешті прохання, в рішенні комітету не змушуйте нас вносити зміни до переліку галузей і спеціальностей. Ну не може бути кожна професія елементом цього переліку, там і так вже системність порушена. Будь ласка, зніміть це. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимир Віталійович, щодо останнього зауваження. Я чудово розумію ситуацію, бо фактично система цих спеціальностей, яка склалася, дуже велика, вона йшла від радянських часів, де вона відповідала структурі організації навчального процесу. Якщо ми переходимо до системи, наприклад, Liberal Art, це змінює всі речі. Чому? Тоді дитина, людина поступає на широку спеціальність,  галузь поступає, за перший семестр формує власну траєкторію освітню, отримання відповідного освітнього рівня бакалавра, наприклад, і тоді це так працює.

Що у нас? У нас фактично ми зробили звуження, збільшення, в результаті ми маємо кафедри, які весь час були випускаючими, вони до цього звикли і в результаті ми маємо цей конфлікт. Ні, я просто про це кажу. Тобто, якщо ми це запускаємо, я  абсолютно погоджуюся з тим, що не повинно бути багато, бо дитина поступає  на широку галузь і формує власну  траєкторію, це ХХІ сторіччя. Але, якщо це не буде синхронізовано  з тим, що відбувається в університетах, під ту структуру, яка  існує,  коли ти звик, що ти випускаєш студентів по цій спеціальності, по вузькій, весь час буде цей конфлікт існувати між тим, що  хоче міністерство, і тим, що є на ринку освітніх послуг. Тобто це ситуація, де ми повинні синхронізувати ці речі.

(Шум у залі)

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. Є пропозиція змінити філософію. Університет свою структуру повинен підлаштувати під потреб економіки і ринку праці.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. О'кей. Так будь ласка.

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. А не державне замовлення під потреби університету.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. О'кей! Так а хто відповідає за політику? Коли у нас була…

 

КОВТУНЕЦЬ В.В.  Я вас дуже прошу, якщо ми відповідаємо за цю політику, не змушуйте нас робити непрпавильні кроки.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, так приведіть в порядок або одне, або інше. Або узгодьте ці речі. Оце закладено в тому. Це ви вирішуєте, ми можемо вам це рекомендувати, Ми не рекомендуємо збільшити, там не написано "збільшити". Там написано: зробіть. Але зробіть… (Шум у залі)

Що там?   (Шум у залі)

Ще раз хочу сказати, ці речі ми повинні синхронізувати. Ну от наприклад, Київський політех. Як приклад, добре? Я не буду брати міжнародне право і так далі. Окей? Київський політех. Склалась відповідна ситуація. Так чи ні? Ну ви ж перші виступали. Ви кажете, що міністерство  без цього взяло і вирішило, щоб от такий був перелік. Окей. Але це коли різко зроблено,  не відповідає тій  структурі навчальної… організації навчального процесу і так далі – те, що відбувається, наприклад,  в КПІ.

 

_______________. (Не чути)

 

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимир Віталійович, я до чого? Я ж не втручаюсь  в цю ситуацію. Ми просто кажемо про те,  що якщо ми щось робимо і робимо якусь реформу, ми її повинні прорахувати,  проговорити. Щоб коли вже прийняли рішення, воно було збалансовано. Я це  до чого кажу? У нас зараз ми приймаємо великий закон – базовий Закон про освіту.  Ну мені дуже не хочеться, щоб він  історично  повторив те. що відбуваєтсья з Законом "Про вищу освіту", те, що відбувається з Законом "Про наукову, науково-технічну діяльність", з тим, що відбулось під час передачі з державного рівня на місцевий рівень профтехосвіти, з тим, що відбувається по вищим навчальним закладам І, ІІ рівня. Ну, не можна робити реформи, які ламають систему і не дають людям зрозуміти, що ж ми в кінці кінців отримаємо. Тільки посилання на те, що відбувається в Європі і в Сполучених Штатах? Ну, то sorry, там інша економіка, інші умови, там нема біля кордонів агресивного сусіда, який тут є біля нас і так далі. Тобто ми повинні виходити з місцевого ландшафту, який є.

Так, ми за реформи, але ми повинні розуміти всі наслідки від тих рішень, які ми приймаємо. От і все.

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. Одна репліка, якщо дозволите.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Да.

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. Я наведу приклад нерозумного лобізму. У нас є спеціальність будівництва  -  цивільне промислове будівництво, в рамках якої отримавши ліцензію, університет може готувати за освітніми програмами людей, які будуть житлове будівництво, промислове і так далі, і так далі, гідротехнічна… Добилися гідротехнічного будівництва. Чим це закінчиться? На контрактах жоден на гідротехнічне будівництво не піде, тому що він не зможе знайти в Рівному роботу за гідротехнічним будівництвом. Держава потребує по цій спеціальності максимум 10 чоловік у рік. Буде в нього набір, в цього ректора? Не буде. Воно йому треба було? Хоча міг взяти освітню програму, записати гідротехнічне промислове будівництво, дати ширший профіль і місце на ринку праці. І в тому, що зараз пропонується ще низка таких речей, які просто зашкодять цьому університету.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимир Віталійович, так я ж про це і кажу. Будь ласка, синхронізуйте рішення щодо зменшення кількості галузей, да, синхронізуйте це з відповідними рішеннями навколо ідеології організації навчального процесу. Я якраз, Володимир Віталійович, я якраз прибічник того взагалі американського підходу liberal arts, коли ти вступаєш на широку галузь, робиш індивідуальну траєкторію. До речі, і звернення до ректорів, це вам дасть додаткові великі можливості, бо ви тоді відмовляєтесь від груп академічних і переходите до груп навчальних і так далі, і так далі. Тобто це змінює дуже велику кількість речей. Але одне зроблене, інше не зроблене, в результаті ми маємо наслідки таких конфліктів. (Шум у залі)

Добре! Переходимо  до… (Шум у залі) Ну, що значить "цей"? Ну, наш комітет… "Цей!" (Шум у залі)

 

_______________.  (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.   Зараз, хвилиночку!

Борис Григорович, а хто готував це?

 

_______________.  Я перепрошую, я внесу уточнення: готувала Лідія Степанівна, і ми це все уточнювали.

Я перепрошую, я прошу всіх державних діячів, політиків трошки поміняти ракурс. Люди пропонують, це керівники  навчальних закладів, асоціації пропонують, спілки ректорів пропонують. А хтось вирішив: ні, я краще знаю, бо я краще знаю. Такий підхід невірний.

Якщо треба буде додаткові  консультації, ми готові сісти, уточнити, але врахувати пропозицію, Асоціація аграрних навчальних закладів, бо то стосується Асоціації аграрних навчальних закладів, Асоціація медичних навчальних закладів і Асоціація технічних навчальних закладів, а не просто так, за 5 секунд вирішити…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Шановні колеги, стоп! Хвилиночку! Зараз будуть відповідні виступи народних депутатів. Я думаю, що ця точка зору має право на життя. Ми можемо внести відповідні зміни. Я якраз прибічник того, щоб синхронізувати якраз… зменшення кількості спеціальностей синхронізувати з організацією навчального процесу.

По пункту 5.9 кожний з народних депутатів… (Шум у залі) І в тексті 5.9? Ні.

Олексій Олексійович Скрипник, будь ласка. (Шум у залі)

Шановні колеги, зараз буде голосування. Будь ласка, все.

Олексій Олексійович.

 

СКРИПНИК О.О. Пункт 5.9 показує одну дуже просту річ, що ми і дальше хочемо залишатися "совками",  вибачте, я скажу грубо. Тому  що ми боїмося свободи студентів, боїмося широких спеціальностей, нам обов'язково хочеться казати "гідротехнічні споруди" і тому подібні речі замість того, щоби просто мати спеціальність "будівництво", замість того, щоб мати просто спеціальність "електроніка". Не спеціалізована якась, а просто "інженер-електрик", і яка включає… той самий підхід, який є в Сполучених Штатах і є в дуже багатьох країнах. І вже студент набирає собі, вже будучи інженером, маючи фундаментальні спеціальності, які йому потрібно, і потім набирає деталі, які йому вважається, що будуть цікаві в його роботі. І розуміючи, що скоріше всього, що за 30 років своєї роботи він три чи чотири рази повністю кардинально змінить свою…

От я собі у являю як інженер, спеціаліст по гідроспорудах буде шукати собі роботу – да? І це є та проблема… І, в принципі, дискусія, яка сталася у нас в країні з точки зору і лобізму зі сторони ректорів, спеціальностей, він показав те, що ми, вибачте, не готові до того, щоби мати достатньо широкі і гнучкі спеціальності, а спеціалізації вже вводити такі, які потрібні. Вибачте, алое тут ми показали, що ми і далі хочемо залишатися, щоб нами було все забезпечено жорстко і незмінно.

Але я, власне, хотів виступити про інше. Мені шалено сподобався шалений  от репорт, написаний паном  Ніколаєвим і паном Длугопольським, він, в принципі, я вважаю, нам на рівні комітету треба було би обов'язково забезпечити нормальний круглий стіл, залучити ще хоча би п'ятьох таких людей для того, щоби…. тому що диявол  завжди в нюансах, тут дуже багато цікавих пропозицій. Я не по всьому погоджуюсь, але це вперше свіжий погляд на те… і дуже такий ґрунтовний аналіз і речі, які би нам треба було би акуратно подумати, перетворивши ваш аналіз в зміни до того законодавства, яке  у нас є.

Я, єдине, що хотів би сказати, що в дуже багатьох речах, от  що там по стажуванню молодих вчених  в міжнародних освітніх наукових інституціях і тому подібне, нам треба дуже акуратно  думати, яким чином  пройти подібні речі, тому що використовуючи досвід і Китаю, і інших країн, які фактично стояла перед тою самою проблемою, якою є… яка  зараз у нас є.  яка полягає в  тому, що найкращі у нас отримують, вже будучи студентами 4-5 курсів, пропозиції, від яких вони відмовитися не можуть. З другої сторони, нам потрібно оновлення наукового  і педагогічного складу і розуміння того, що  що ми хочемо мати особливо інноваційну  економіку нам  потрібно повернення  інноваторів. Якщо ми хочемо отримати інноваторів, ми до тої професури, які в Ізраїлі, ми маємо   посилати  на рік-на два людей реально повчитися чи на магістра, і потім, щоб вони повернулися. А значить, для цього нам потрібні деякі гарантії, те, що робила, наприклад, китайці. Тобто тут є дуже, тут завжди  диявол в нюансах. Я бачу, що от це от є та проблема, яка   у нас зараз постійно виникає.  Ми починаємо критикувати ЗНО, до якого, напевне, у всіх є мільярд  претензій, замість того, щоб  акуратно думати, як ті мільярд претензій десь поправити, забуваючи, чому виникло ЗНО.  Тому що, вибачте, корупція при вступі існувала, і вона була колосальна, і ЗНО – це було одне з тих небагатьох реформ Ющенка, які, дійсно, привели до… я не знаю, чи 100-процентного, але до дуже серйозного знищення  корупції.

Та сама ситуація з нашими отими от базами даних. Всі незадоволені, але давайте скажемо відверто, що наявність  документів   по повній здачі студентом всіх екзаменів робить  можливість  фальсифікації дипломів і видачі фіктивних дипломів суттєво тяжчим, порівнюючи з тим, що  є зараз.  Так, треба забрати базу, треба переправити.  Тому давайте  все-таки мати конкретні обговорення, такі класні, як сьогодні, для того, щоб потім переводити ці обговорення з обговорень в список конкретних речей, які ми маємо запропонувати міністерству узгодити. І дуже добре, що йде такий взаємоповажний діалог. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Олексій Олексійович.

Шановні колеги, я також декілька слів скажу. У мене в принципі великий виступ, але я  не буду зупинятись, ми вже багато питань обговорили по ходу. Я просто хочу сказати, перше, по пункту 5.9. Це якраз розрив комунікацій. Володимир Віталійович, звертаюсь просто для міністерства. Що, коли ви щось хочете провести і не провели роботу, не переговорили з людьми, не пояснили, що відбувається, як можна використати ці переваги, от ми маємо цю річ. Наприклад, ви по собі, я сам зробив там сім проектів по ….……,   я їздив у Сполучені Штати і так далі, я розумію переваги. І перевага для університетів якраз в тому, що це широка спеціальність і галузь. Чому? Тому що є назва, наприклад, будівництво, а все інше для роботодавця записано де – в додатку до диплому. А там все чітко. Більш того, там  все не просто написано, що він вивчав і скільки кредитів він отримав, там, мабуть, написано і професори, які це читали, в тому числі, наприклад, можуть бути професори, які працювали по різним програмам і так далі. Це є дуже важливим. Але це роз'яснювальна робота, яку потрібно проводити. І тоді це якраз дає можливість для вишу. Будівництво –  о'кей, зайшла людина, а далі вже побудувала разом з цим коледжем, технікумом, університетом, побудувала кар'єру, професійну кар'єру. І налаштовує її якраз під потреби ринку праці. На мій погляд, це правильний шлях. Але коли це через коліно було зроблено без розуміння того, для чого і як це потрібно, ми маємо якраз оці…

Володимир Віталійович, тоді є пропозиція 5.9 змінити на інше, що Міністерство освіти повинно провести необхідну роботу, в тому числі роз'яснювальну, провести консультації відповідні, пояснити переваги, в рамках автономії показати, що можна, як можна використати інструмент того, що у нас  пройшло  зменшення кількості галузей і  спеціальності і використати якраз на реалізацію автономії вищого навчального закладу.

Будь ласка.

 

СКРИПНИК О.О.  Я забув одну дуже важливу річ сказати.  Просто не можу втерпіти. Вибачте…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Три часа. Конечно, втерпити не можна.

 

СКРИПНИК О.О.  Ні, ні, ні. Я не про то. Про автономію вузів.

Я не пам'ятаю цифри, яка… скільки прибутку є  в Гарварда. Там, по-моєму, якісь…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 32 мільярда.

 

СКРИПНИК О.О. О, бачите!  (Шум у залі)  Я про прибуток. Я…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доларів. Не гривень!

 

СКРИПНИК О.О. Так я вам що хочу сказати, ніякої у вас самостійності не буде, якщо ви будете неприбутковими організаціями.  Це є ілюзія.

Як людина з бізнес…бекграундом, прибуток – це  порядно.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Переведіть  на українську мову "бекграунд".

 

СКРИПНИК О.О. З минулим  без бізнесу. Так от якщо ми не будемо… якщо ви не будете отримувати прибуток, нічого з вашої самостійності не буде. Тільки прибуток вас змусить робити і ви тільки тоді будете хотіти попасти  в ті всі рейтинги і так далі, і тому подібні речі, нікуди від того не дінетесь. Я ще… Я просто… я знаю, про що ви хочете  сказати і знаю, що там є  можливість не… (Шум у залі)  …просто тут є  один… принципове  ще до того доповнення. Але це можливо тільки тоді, коли у вас будуть, дійсно, незалежні директори, які зможуть реально управляти, скажем так,   ………… ваших вузів. Тому що інакше, якщо ми залишимо в такому вигляді, як зараз є, ми перетворюємося в набір  невеличких князівств, де ректори є такими маленькими, вибачте, царьками, які те, що хочуть, те і роблять. І країні везе, коли ми маємо таких ректорів,  як деколи маємо. Але вибачте, деколи ми маємо таких ректорів і проректорів, яких   забирають в кайданках. Тому проблема є суттєва. І знову ж таки тут знову диявол є в деталях.

 

_______________.  (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка. Перший  заступник міністра.

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. Другу частину спічу,  Олексій Олексійович, цілком підтримую. А перша частина була правильна до грудня минулого року.

Зараз в Податковому кодексі неприбуткова організація – це той, хто може мати прибуток, але засновники не мають дивідендів. Тобто прибуток інвестується в основну діяльність…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Витрачати на…

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. Це не благодійність…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Так.

 

СКРИПНИК О.О.  Моя помилка, приймається.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Шановні колеги, бачте, яка демократія, перебили і виступили. Добре.

Шановні колеги, я хочу зробити акценти, для мене дуже важливо. Перше. Я хочу, щоб ми писали закони і імплементувати їх так, щоб це змінювало поведінку, щоб студент йшов не за дипломом, а йшов за власною капіталізацією. Оце ми повинні зробити.

Але я звертаюсь до міністерства. Якщо буде залишатись стара модель організації вступу в українські виші, ми будемо крок за кроком втрачати людський капітал. Володимир Віталійович,  ………, я перепрошую, я хочу, щоб дуже уважно вислухали.

Декада, каденція народного депутата дуже невелика, і після цього там є життя, за яким я повинен сказати, що я взагалі зробив, якщо я прийшов народним депутатом сюди працювати. Для мене це є дуже важливим, оце головним – змінити поведінку, щоб студент наш йшов. І тут все залежить від міністерства. Це ви повинні зробити так, щоб була диверсифікація. Щоб у вас, наприклад, 30 відсотків йшли, дійсно, в третій-четвертий рівень, а 30 відсотків йшли, наприклад, в перший-другий рівень, я поки так кажу. Через преференції відповідні, через відповідне фінансування. А 40 відсотків йшли в профтехосвіту. Це ви маєте всі важелі, це Кабмін впливає через відповідний розподіл, і це вирішує дуже багато питань. І тоді ганятись буде не за статусом, а будуть ганятися за іншими речами. Як капіталізувати людину, яка буде спроможна отримати висококласну роботу. І це також буде впливати на ринок праці, бо той, хто чекає, що поки буде створений ринок праці, то тоді освіта і наука запрацює. Ні. Освіта  і наука впливає на формування ринку праці і на формування інноваційної економіки. Якщо ми розпочали, наприклад, готувати програмістів, наприклад, то прийшла компанія ..….. , прийшла ще одна компанія і так далі. Тобто ми формуємо цей ринок праці, ми повинні це зрозуміти. Це перше.

По-друге, правовий нігілізм. Володимир Віталійович, я просто звертаюсь. От для мене, я… багато людей знають, немає ніякої персоніфікації. Я скажу так, що якщо високопосадовці будуть персоніфікувати проблеми, які у нас складаються, це буде шлях в нікуди. Бо, наприклад, для мене що таке НАЗЯВО. Це в першу чергу  дуже потужний інституальний інструмент, який повинен забезпечити в першу чергу розмежування функцій моно і агентства, для того, щоб агентство запустило систему вимірювань, бо в нас всесвітній ринок, він взагалі незрозумілий нікому. Хто ж туди буде інвестувати, хто ж буде робити …….., якщо ми не розуміємо, що там відбувається? Який виш – третій, четвертий, п'ятий, сьомий? Як через це впливати… наприклад, хочемо відкрити докторську раду – будь ласка! В ТОП-20 – відкриваємо, в ТОП-40 – відкриваємо кандидатські. Не в ТОП – ну, то  "сорі" – будь  ласка, йди! Якщо  в ТОП-"мінус 20", будь ласка, в міністра є інструменти для того, щоб переглянути контракт з ректором цього університету, бо потрібно ставити кризисного ректора, який може  вивести і так далі. Ну, у вас же немає зовсім ніяких інструментів.

Але якщо все це в одних руках, Володимир Віталійович, нічого не буде. Тому Національне агентство повинно працювати. Ну, для мене без різниці: пан Храпатий або пан Гурак, або пан Іванов, або пан Петров і так далі. Для мене це  системний інструмент, який повинен запрацювати.

Більше того, ми показуємо, у тому числі Мінфіну, що можна не виконувати закони. Першого вересня  агентство повинно було запрацювати. Ну, так чи ні? Ну, всі ж закон читають, там все чітко написано. Чому не запрацювало? Україна – унікальна країна, де можна високопосадовцям не виконувати закони і мати на це аргументоване роз'яснення.

Я, наприклад, вважаю, що тоді навіщо готувати, приймати Закон "Про освіту", якщо його може чекати та ж доля, яка чекала нас по Закону "Про вищу освіту"? Отаке безумне відношення до науковців, тому що ніхто не дав 0,4 відсотки і так далі, бо вони ж кажуть, ну, так ви самі ж там не виконуєте, ну, так, будь ласка, чого ми повинні для вас щось виконувати? Тому ми повинні домовитися, Володимире Віталійовичу, в першу чергу, міністерства і комітет. І освіта буде на це дивитись, наука буде дивитись чи ми виконуємо закони чи ні, подобаються вони нам чи ні.

Чому ми запропонували 5240? Я скажу, дуже просто, цілий сектор освіти, цілий сектор, зараз у повній невизначеності. Так, ви сказали, але ви ж перший заступник міністра, а може буде, а може ні. Ми ж знаємо, як все виконується. Прийшли науковці, був Голова Верховної Ради, міністр освіти Лілія Михайлівна, я був, Павелко, голова бюджетного, і пообіцяли, що? Все буде, 680 мільйонів ви отримаєте. Було так чи ні? Ну, той, хто…  Було. Після цього пройшло скільки? Вісім місяців. Отримали щось? Ні, не отримали. Я виконав свою частину, я підготував відповідний закон 4477. Але після цього повне блокування.

Я до чого звертаюсь. Якщо ми самі у нашому середовищі не домовимось, чесно, відкрито, прозоро виконувати закони, які ми тут приймаємо, інше середовище, в першу чергу Мінфін, Мінекономіки і так далі, буде до нас так і відноситись. Скажуть, вирішуйте самі свої проблеми, бо ви не маєте ні філософії, ні стратегічного бачення і так далі. Для мене це є дуже важливим.

Тому ми повинні подумати, як змінити. Ми почали напрацювання, ми з вами якраз дуже потужно працюємо. Але зміна національної політики щодо вступу до університету, жорстке формування системи внутрішньої якості в університетах, в технікумах і коледжах, бо без внутрішньої системи немає, запрошення закордонних агентств, які повинні запустити систему вимірювань на ринку праці. От все це може щось змінити. І ваша політика щодо диверсифікації. І тоді ПТУ будуть себе нормально почувати, коледжі, бо вони будуть знати: на цей рік, наступний ми формуємо коридор 30-35 відсотків, все, держава туди буде закачувати, бо це в даному випадку має сенс. Все, зрозуміла буде політика. Її сьогодні немає, і від того ми маємо такі проблеми.

Володимир Віталійович, я дуже сподіваюсь на вас особисто, на вашу професійність і компетентність щодо вирішення отих питань, які там прописані. Я більше нічого тут говорити не буду, ми і так затримали наш розгляд. Але є відповідне рішення, пункт 5.9, Борис Григорович, ми знімаємо. Даємо йому інше наповнення, інший зміст, для того, щоб ми зобов'язали Міністерство освіти… Ні, знімати не будемо, ми там запишемо той зміст, який якраз забезпечить не розрив комунікацій, а навпаки, синхронізацію роботи міністерства з точки зору того показати, які є переваги щодо того, що у нас стало менше галузей і спеціальностей, і запустити цю річ. Менше конфліктів, більше буде позитиву. Але розрив комунікацій якраз дає такі речі.

Шановні колеги, і так, є пропозиція проголосувати. Хто –  "за"? Хто –  "проти"? Утримався? 

І шановні колеги, є така пропозиція дуже незвична. Оскільки як-то кажуть, караул устал, матросов уже там с автоматом стоїть, у мене є пропозиція. Все-таки зняти, якщо не заперечуєте, зняти третє питання… (Шум у залі)

 Володимир Віталійович, там є проблеми інтелектуальної власності, я прошу, давайте його знімемо, всі втомились, так. Я думаю, що сьогодні… Я всім дякую за цю розмову. Ця розмова нам дає можливість побачити, як, яким чином ми повинні йти далі. Це є дуже важливим, Володимир Віталійович?

 

_______________. (Не чути)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Для довідки.

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. Я доповідаю. Затверджено технічні умови на розробку програмного забезпечення ЄДЕБО відповідно до законодавства. Буде проведено тендер, ЄДЕБО буде…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Послухайте, це дуже важлива інформація…

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. Чотири реєстри. Реєстр ВНЗ,  реєстр і ПТНЗ також, реєстр документів про освіту, реєстр ЗНО і додатково реєстр студентських квитків. Дві сервісні функції: електронний вступ і електронне ліцензування. Все інше студенти-викладачі, все інше знімається. За вашим бажанням, будь ласка,  заносьте в базу даних університету все, що хочете, але обов'язково… Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Приймаємо до відома. І проголосуємо, що знімаємо питання, приймаємо тільки для відома і поставимо його на наступне засідання це питання.

Хто –  "за", прошу проголосувати. Рішення прийнято. Всім дякуємо.

З Новий роком!