СТЕНОГРАМА

засідання Комітету з питань науки і освіти

від 22 травня 2013 року

Веде засідання Голова Комітету Л.М.ГРИНЕВИЧ

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Доброго дня,  шановні колеги!  Шановні колеги, народні депутати,  шановні запрошені,  щиро вітаю всіх  на розширеному засіданні Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.

Сьогодні ми приймаємо надзвичайно важливе рішення, бо  на порядку денному  маємо законопроекти про вищу освіту. А отже, ми фактично будемо   обирати модель вищої освіти, за якою  розвиватиметься країна, не  просто освіта, а й країна у наступному десятиріччі. У зв'язку з важливістю цього питання я закликаю сьогодні  усіх представників, всіх політичних сил забути про політичні амбіції і обрати той  законопроект, який  відповідає двом обов'язковим вимогам.

Перше, він повинен справді створювати  законодавчі можливості для якісного розвитку вищої освіти. І, друге, він повинен мати шанси на узгодження всіма  фракціями і підтримку всього парламенту.

Напевно, всі тут присутні  згодні, що українське законодавство в сфері вищої осовіти не відповідає  вимогам часу.  І нам абсолютно необхідно  створити нове законодавче поле і   не допустити, щоб три законопроекти були провалені, і ця проблема  знову була відкладена в довгий ящик. Тому сьогодні маємо вийти звідси  з чіткою позицією  комітету, який із законопроектів найбільше відповідає  вимогам суспільства, економіки,  світового освітнього простору. Взяти його за основу  і після того створити роботу  групу на базі   комітету, і доопрацювати цей законопроект, доповнивши його прогресивними нормами з інших законопроектів між першим і другим читанням.

Нагадаю. Сьогодні комітет розглядатиме три законопроекти. Номер 1187 (автори:  Ківалов,Сорока, Калетнік), цей законопроект також підтримує  Міністерство освіти і науки.

Є два альтернативні законопроекти: 1187-1, поданий депутатами від трьох опозиційних фракцій.  В участі  підготовці цього законопроекту брала я також особисто  як співавтор. Є ще один альтернативний законопроект номер 1187-2, розроблений робочою групою під керівництвом академіка Згуровського і поданий в парламент депутатом Балогою.

На жаль, сьогодні ми не зможемо розглянути зміни до діючого закону, які були зареєстровані безпосередньо 18 травня у парламенті одним із авторів законопроекту  1187.  Але я сподіваюся, що пан Калетнік  доєднається до нас сьогодні, і можливо, нам  пояснить, як корелюється цей законопроект з внесеним законопроектом 1187.

Нагадаю, що в лютому  комітет провів слухання за  участі широкої громадськості за підсумками, яких були прийняті рекомендації та рішення підтримати за основу один з двох альтернативних законопроектів.

У Міністерства освіти й науки інша думка, суперечності тут є принципові. Але від них залежить шлях, яким рухатиметься країна. І звичайно, суперечності можуть бути, треба  про них вести чесну відкриту дискусію і, без сумніву, шукати прогресивні шляхи.

Дуже прикро, шкода, що міністр освіти й науки знову не знайшов час взяти участь в такій дискусії. Я пропоную побудувати нашу  роботу таким чином. Спочатку автори всіх трьох законопроектів викладуть найбільш принципові позиції своїх законодавчих ініціатив. Прошу не приховувати, а навпаки  підкреслювати суперечності, бо нам потрібна справжня змістовна дискусія. Буде дискусія, треба буде шукати й компроміс. Потім своє ставлення до законопроектів висловлять представники виконавчої влади,   дякую, які знайшли час і прийшли сьогодні на засідання комітету. Я щиро сподіваюсь на політичну мудрість членів комітету. Тому що сьогодні в нашому комітеті представлені всі політичні сили, які є у парламенті. Але, незалежно від уподобань, я думаю, що всі вони в першу чергу дбають все-таки про майбутнє освіти, раз вони у цьому комітеті, і про майбутнє наших дітей.

Зараз запрошую до слова одного із співавторів законопроекту номер 1187 Миколу Петровича Сороку. Прошу, Миколо Петровичу.

СОРОКА М.П. Шановна Лілія Михайлівна! Шановні колеги, запрошені! Діючий Закон про вищу освіту прийнято ще в 2002 році. Він потребує, звісно, ви знаєте, що змін. Тому і появилися нові проекти законів. І тому, що вища освіта має бути адаптована до нових суспільно-економічних реалій, чинного законодавства і прагнення української громади інтегруватися до європейської спільноти.

Новації законопроекту. Метою прийняття Закону про вищу освіту є забезпечення якісного правового регулювання відносин у сфері вищої освіти, створення єдиного освітнього простору в державі, інтеграції вищої школи України в європейський простір вищої освіти. Розширення доступу до здобуття вищої освіти громадянами України та автономії вищих навчальних закладів.

Законопроект враховує умови сучасного розвитку вищої освіти. Більш точно визначає сфери дії закону. Так, розширення автономії вищих навчальних закладів визначено як головний  принцип державної політики у сфері вищої освіти. Враховує права вищого навчального закладу передбачені цим законом, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законодавчими актами.

Передбачена інституція академічні та фінансові засади автономії вищих навчальних закладів. Структура вищої освіти адаптована до європейського простору вищої освіти, що закладає умови для полегшення визнання дипломів академічної та професійної мобільності реалізації можливості освіти впродовж життя.

Передбачено освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти: бакалавр, магістр, а також вводяться освітньо-науковий рівень – доктора …філософії.

Збережено освітньо-науковий рівень кандидата наук і науковий рівень доктора наук як національну особливість. Напрями підготовки бакалаврів замінено на спеціальності, які є складовими галузей освіти.

Визначено також статус громадської ради з якості освіти як постійно діючого органу, що відповідає забезпеченню якості вищої освіти, додержання вимог до ліцензування, атестація та акредитація закладів післядипломної освіти.

Громадська рада з якості освіти отримала право підготовки висновку щодо можливості видачі ліцензій на здійснення освітньої діяльності та пропозицій до методології розроблення стандартів освітньої діяльності та стандартів вищої освіти тощо.

Вперше ………… діяльність незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої совіти. Вони в разі акредитації Громадською радою з якості освіти мають право здійснювати акредитаційну експертизу з метою вироблення рекомендацій для прийняття рішень під час акредитації спеціальності,  також видавати вишам власні сертифікати про недержавну акредитацію окремих спеціальностей. Визначено також типи вищих навчальних закладів університет та академія і необхідні умови їх функціонування, а також вимоги щодо реалізації освітньо-професійних програм різних рівнів. Інститут, відповідно до міжнародних норм, визначено як структурний підрозділ вищого навчального закладу. Закріплено на законодавчому рівні статус дослідницьких університетів як лідерів вищої освіти. Ліквідовано рівні акредитації I-IV вищих навчальних закладів та запропоновано акредитацію вищого навчального закладу за типом. Визначено статус національної рамки кваліфікації базових вищих навчальних закладів та кафедр, які раніше законодавчо не врегульовувались.

Унормовано питання стандартів вищої освіти. Ліквідовано громіздку схему державні стандарти, галузеві стандарти, стандарти вищого навчального закладу. Передбачено, що до стандартів вищої освіти входять освітньо-кваліфікаційні, освітньо-наукові, характеристики освітньо-професійні, освітньо-наукові  програми і засоби  діагностики якості освіти.

Закон надає студентам, аспірантам, докторам та молодим ученим права створювати наукові товариства, зокрема визначено статус Всеукраїнської студентської ради та закріплено принцип роботи органів студентського самоврядування. Унормовано статус Спілки ректорів вищих навчальних закладів, регіональних рад ректорів, асоціацій вишів, рад випускників, рад інвесторів, рад бізнесу та інших громадських дорадчих органів, які сприятимуть інноваційному розвитку вищого навчального закладу.    

Питанню доступу до вищої освіти присвячено окремий, сьомий розділ законопроекту, котрим урегульовано зовнішнє незалежне оцінювання знань і вмінь здобувачів вищої освіти на основі повної загальної середньої освіти та порядок його проведення. Визначено, що прийом до вишів здійснюється за результатами зовнішнього незалежного оцінювання з урахуванням середнього балу державного документу про повну загальну середню освіту і балу вищого навчального закладу.

Проект передбачає окремі правила вступу для бюджетників і контрактників. Це викликано тим, що значна частина українських випускників виїжджає на навчання за кордон, де не вимагають сертифікатів ЗНО, і ця тенденція посилюється. Причому, у сусідніх державах майже 10 відсотків студентського корпусу складають українці, відповідно оплачуючи навчання валютою. Тобто іноземних студентів зараховуємо на навчання без зовнішнього незалежного оцінювання, натомість значну частину українських абітурієнтів, спроможних оплатити навчання, по суті, виштовхуємо за кордон.

Законопроект урегульовує  питання робочого часу науково-педагогічних працівників, це скорочений робочий час – 36 годин на тиждень, законодавчо закріплено розмір академічної соціальної стипендії студента. Він не може бути менше прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць. Переконаний, така соціальна гарантія з боку держави є не лише можливою, а й дозволяє молодій людині присвятити більшу частину свого вільного часу саме навчанню.

Закон не дозволяє вищим навчальним закладам змінювати плату за навчання протягом строку укладеного договору. Посилено інноваційну складову діяльності вищого навчального закладу, визначено організаційно-правові форми  впровадження інновацій.

Проект передбачає посилити фінансово самостійних вищих навчальних закладів. Закріпити за вищими навчальними закладами користування земельними ділянками на правах власності. Унормовує правовий режим майна вишів. Формує механізми інвестування в науку з боку бізнесу. І, очевидно, що більша фінансова самостійність вищих навчальних закладів сприятиме розвитку наукових досліджень серед викладачів, аспірантів і студентів.

Якісна вища освіта дозволить громадянам вільно почуватися в європейському просторі та бути конкурентоспроможними на ринку праці. Вона є надійним підмурівком науки та побудови високого та ..….. технологічного народного господарства на інноваційних засадах, збільшення науковоємкості вищих навчальних закладів тощо.

Досягнути зазначених цілей можна лише спільними зусиллями. Ми разом це здатні зробити. А для цього законопроект потрібно розглянути і схвалити і першому читанні. Це не підмурівок, а каркас освіти. Облаштувати освітню будівлю цілком під силу народним депутатам в процесі подальшого доопрацювання закону.

Закон достатньо компромісний. Він віддзеркалює позиції не лише авторів, а й більшості ректорів і вчених рад вишів. Тому був неодноразово підтриманий під час громадських слухань, назву деякі. 20 лютого 2013 року рад директорів вищих навчальних закладів київського регіону на засіданні в Національному авіаційному університеті. 24 квітня 2013 року на нараді керівників приватних вищих навчальних закладів України в Європейському університеті. 19 лютого 2013 року чернігівською обласною колегією Всеукраїнської студентської ради в Чернігівському національному педагогічному університеті ім. Шевченко. До їх складу входять студентські лідери всіх вищих навчальних закладів.

Сьоме березня 2013 року, на засіданні Закарпатського молодіжного форуму, організованому Студентською радою Закарпаття та обласною колегією Всеукраїнської студентської ради  в навчально- науковому інституті євроінтеграційних досліджень Ужгородського національного університету.

Варто нагадати, що у 2012 році Спілка ректорів вищих навчальних закладів України та третій всеукраїнський з'їзд працівників освіти і Спілки ректорів вищих навчальних закладів Україні, студентського самоврядування рекомендували Верховній Раді  України прийняти у першому читанні урядовий законопроект про вищу освіту.

Неодноразово проекти законів про вищу освіту розглядалися і у профільному комітеті. Зокрема, 27 лютого 2013 на слуханнях про законодавче забезпечення розвитку вищої освіти в Україні. Правда, не були  підтримані. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, шановний Миколо Петровичу.

Шановні колеги, дозвольте мені як одному із співавторів законопроекту 1187 коротко представити особливості цього законопроекту.

Перед тим, як представляти законопроект, я не можу не відреагувати на тезу про те, що у зв'язку з тим, що сьогодні ми маємо зовнішнє незалежне оцінювання, діти виїжджають за кордон там навчатися. Діти виїжджають за кордон навчатися, тому що якість вищої освіти, здобута там, є кращою, ніж в Україні. І виїжджають не ті, хто не може скласти ЗНО, виїжджають розумніші, кращі, готові, ті, хто знають іноземні мови. І цей процес можна зупинити тільки тоді, коли українська система вищої освіти стане конкурентоздатною у світовому освітньому просторі і коли ми створимо умови для реального підвищення якості освіти.

Тому наш законопроект  1187-1, поданий від депутатів трьох фракцій парламенту, а саме: "Батьківщини", "Свободи" і "УДАРу" пропонує доволі  радикальні системні зміни. Зокрема, по-перше, це збереження доступу до освіти на основі зовнішнього незалежного оцінювання. І ціла низка положень  регламентує, яким чином  саме забезпечується і яка є роль відведена для зовнішнього незалежного оцінювання в цьому законопроекті. Але найбільш важливою і радикальною зміною в цьому законопроекті є  децентралізація управління вищою освітою.

Сьогодні в зв’язку з тим, що всі  функції регуляторні, контрольні та розподіл коштів зосереджені в одному органі влади. Складається поле для різноманітних корупційних дій, і ми з вами про це добре знаємо, вищі навчальні заклади стали цілковито узалежнені від профільного міністерства, а вищі навчальні заклади повинні мати не в риториці, а саме реальну автономію – фінансову, кадрову, академічну.

В нашому законопроекті ми пропонуємо механізми цієї автономії. І  пропонуємо регуляторні функції передати від Міністерства освіти та науки до незалежного органу національної комісії регулювання з питань освіти та науки, яка підпорядковується безпосередньо Президенту. І сьогодні в шести сферах життя країни діють такі національні комісії. Серед наших пропозицій є  зміна підходів до розподілу державного замовлення, коли держзамовлення йому повертається його істинний смисл про те, що це замовлення на працівників, які будуть прогнозовано працювати в  державних інституціях, а решту коштів ми пропонуємо розподіляти за системою державних грантів на навчання за принципом кошти за людиною. Що насправді стає також механізмом забезпечення прозорої конкуренції між вищими навчальними закладами за державні кошти на навчання.

Незалежне оцінювання якості вищої освіти абсолютно необхідний сьогодні механізм для того, щоб ми усунули зловживання при вступі не тільки на перший курс, але також у магістратуру. Щоб ми усунули будь-які зловживання при оцінюванні знань студентів, які вже стали "притчею во языцах"   і лягають темною плямою і на ті університети, де позбулися вже таких зловживань, це можна зробити тільки шляхом незалежної оцінки, запровадження такої незалежної оцінки на рівні бакалавра під час навчання у вищому навчальному закладі.

Дуже важливою позицією нашого законопроекту є реальні механізми залучення роботодавців до встановлення кваліфікаційних вимог. А також, що дуже важливо, до встановлення рівня кваліфікації випускників вищих навчальних закладів. І саме цей законопроект пропонує систему незалежних кваліфікаційних центрів за участю роботодавці перевірки рівня кваліфікації.

Забезпечення гідних умов праці викладача. Сьогодні український викладач має найбільше навантаження в Європі і сьогодні він має найнижчу оплату праці.

Тому ми пропонуємо зменшити норму максимального навантаження на викладача до 600 годин при нинішніх 900 годинах. Забезпечення мобільності студентів. Саме принцип гроші за людиною дає можливості забезпечити цю мобільність, знову ж таки не тільки на рівні якихось домовленостей, а дає фінансові засади для реалізації   такої  мобільності. І не тільки зовнішньої, а внутрішньої. Коли студенти університету з однієї області можуть частину навчання реалізувати в університеті іншої області. Це для нашої країни надзвичайно важливий обмін, тому що тільки таким чином серед молодих людей ми можемо стверджувати взаєморозуміння між різними частинами України, не кажучи про те, що це стимулює університети до конкуренції за кращу якість освіти.

Шановні колеги, я хотіла б зараз ще раз підтвердити, що як співавтор цього законопроекту переконана, що він пропонує ті позиції, які, справді, можуть реально змінити ситуацію в українській вищій освітив сторону піднесення якості цієї вищої освіти і створення передумов для викорінення зловживань і корупційних схем  в системі вищої освіти. Але я також розумію сьогодні, що цей законопроект, поданий від трьох опозиційних фракцій, не має шансів на ухвалення в парламенті. І ми хочемо заявити про те, що ми готові відмовитися від просування нашого законопроекту заради законопроекту, який має подібні ідейні засади як і наш, але який напрацьовувався в  частині роботи над ним разом з урядом, який узгоджений так само з  великою кількістю академічної спільноти із різними групами, я маю на увазі студентів, роботодавців. Ми готові відмовитися від просування нашого законопроекту на користь законопроекту  1187-2, який розроблений під керівництвом  ректора Національного університету "Київський політехнічний інститут" Михайла Згуровського і внесений народним депутатом Віктором Балогою. Тому що ми прекрасно розуміємо, що сьогодні ключовий момент, не допустити можливості  того, що у парламенті знову буде відкладений процес напрацювання нового законопроекту про вищу освіту. Дякую. (Оплески)   

 Шановні колеги,  ми продовжуємо наше засідання і я лише б хотіла зараз звернутися, для роздумів, для часу, до наших опонентів. В чомусь опонентів, але,  все-таки, ми тут всі, мабуть, сидимо за одним столом, думаючи про майбутнє  нашої осовіти, з Партії регіонів. З пропозицією  зробити, з їхнього боку, подібний  крок як зробили зараз ми. 

Піднімає зараз руку народний депутат, член комітету від партії "УДАР" Ростислав Павленко, який зараз повинен  покинути засідання комітету, у зв'язку з тим, що в нього літак. Ви хочете щось сказати?

ПАВЛЕНКО Р.М. Так. Ліліє Михайлівно, дякую за надане слово,  шановні колеги, перепрошую, тут буквально кілька слів. Річ у тім, що я  мушу відбути на засідання Комітету з питань Європи в Страсбурзі, яке відбувається, там на представлення опозиції. Для того, щоб все ж таки переконати європейських колег, щоб була підписана  угода про асоціацію, до цього долучаються, зрештою, всі політичні сили, наскільки мені  відомо. Відтак,  я підтримую ту позицію, яку озвучила Лілія Михайлівна, завершуючи свій виступ, підтримую позицію щодо того, щоб  ми підтримали законопроект 1187-2, який  поданий  Віктором  Івановичем Балогою. І прошу саме таку позицію занести в протокол, я відповідну заяву передаю  голові комітету.

На жаль, я не можу бути на голосуванні. Особисто заявляю про свою позицію. І прошу зарахувати мій голос саме так. Отже, підтримати законопроект 1187-2, поданий народним депутатом Балогою. Відповідно решта, які є і подані політичними силами, чи владою, чи опозицією, - відхилити.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Приймається ваша заява. Прошу занести в протокол це. Шановні колеги! Ми продовжуємо розгляд законопроектів, представлення законопроектів. Наскільки я знаю, Віктор Іванович Балога делегував презентувати цей законопроект Михайлу Захаровичу Згуровському.

Будь ласка, Михайле Захаровичу.

ЗГУРОВСЬКИЙ М.З. Вельмишановні народні депутати! Вельмишановні присутні! Перш за все я хочу щиро подякувати Лілії Михайлівні і народним депутатам, які так зараз висловили державницьку позицію. Щиро дякую.

Законопроект, який я маю честь презентувати, створювався за дорученням Прем'єр-міністра України Миколи Яновича Азарова від 25 січня минулого року. Документ консолідував три зареєстровані на той час у Верховній Раді законопроекти. Як ви бачите, це був законопроект урядовий, законопроект поданий Юрієм Мірошниченком та законопроект Яценюка, Оробець.

Також цей законопроект врахував зауваження органів державної влади. Він консолідував, інтегрував понад 5 тисяч пропозицій, поданих 120 установами, міжнародними професійними організаціями і громадськістю.

В процесі розробки законопроект був відкритий для доопрацювання в інтернет-середовищі. Усі його положення приймалися шляхом консенсусу. Тому сьогодні ми відчуваємо його значну підтримку з суспільством, що може забезпечити успішну реформу вищої освіти.

Протягом вересня-листопада 2012 року робочу групу очолював Сергій Леонідович Тігіпко. За цей час була виконана велика робота  по узгодженню принципових положень законопроекту зацікавленими міністерствами і відомствами.

Представники робочої групи відряджалися до Грузії для врахування досвіду реформування освіти і науки в цій країні. Більшість зауважень міністерств і відомств, які представлені на цьому слайді, було враховано.

У листопаді минулого року законопроект був схвалений Кабінетом Міністрів України, але після обрання нового складу парламенту і зміни складу уряду законопроект вніс до Верховної Ради народний депутат України Віктор Іванович Балога, за що йому освітянська громадськість щиро вдячна.

Метою законопроекту є забезпечення інноваційного розвитку економіки і суспільства України на основі підготовки якісного конкурентоспроможного людського капіталу, узгодження національної системи вищої освіти з європейською і світовою системами.

Прошу наступний слайд. Механізмом для втілення цієї мети є інтеграція, є підсилення взаємодії між освітою, наукою, бізнесом і владою.

Прошу далі. Законопроект має наступні концептуальні засади. Перше: він поєднує європейську і національну системи вищої системи ступеневої освіти. Як ви бачите, законопроект стверджує європейську систему вищої, ступеневу систему вищої освіти: бакалавр, магістр, доктор філософії, - і в той же час законопроект зберігає на певний період часу такі важлививі для нашої економіки і суспільства освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст" та науковий ступінь "доктор наук".

Прошу далі. Законопроект здійснює зв'язок ступеневої системи освіти з національною рамкою кваліфікації і європейською кредитно-трансферною системою. З одного боку, як ви бачите, встановлені відповідності між освітньо-кваліфікаційними рівнями національної рамки кваліфікації, що є дуже важливо для ринку праці, особливо у визнанні такого рівня як бакалавр. З іншого боку він встановлює відповідність між європейською кредитно-трансфертною системою для кращого розпізнавання наших випускників на європейському ринку праці і освітянському ринку. Прошу далі.

З метою європейської інтеграції законопроект передбачає створення умов для повернення  в Україну громадян, які отримали освіту за кордоном, шляхом лібералізації визнання іноземних дипломів при зарахуванні на навчання та прийняття на роботу. Все це зараз пропонується робити вченим радам університетів, як це прийнято у світі. Також законопроект підсилює механізми академічної мобільності студентів, науковців, викладачів, розширює доступ до участі  освітян і науковців в європейських проектах. Прошу далі.

В частині університетської автономії і автономії... перш за все, законопроект чітко розмежовує функції трьох суб'єктів освітнього процесу – органів державного управління, які, власне, мають взяти на себе політику підготовки людського капіталу, певне прогнозування в цій роботі, відповідно до викликів, які будуть виникати перед країною; другий суб'єкт освітнього процесу – державно громадські органи, такі як  зараз ДАК, ВАК пропонується Національна комісія з якості вищої освіти, інспекція, вони мають взяти на себе розробку стандартів вищої освіти, акредитацію…  атестації підготовки кадрів, наукових кадрів вищої кваліфікації.

І, власне, ВНЗ мають взяти на себе весь комплекс повноважень у підготовці кадрів, у виконанні наукових досліджень, в організації інноваційної діяльності відповідно до вимог, потреб держави і викликів, які виникають перед державою. Прошу далі.

Для цього, для втілення цих принципів пропонується створити Національну агенцію з якості вищої освіти, яка, власне, взяла б на себе такі важливі функції, як оцінка якості людського капіталу, який готується, який готується в країні, оскільки поєднання функцій створення політики підготовки кадрів і контроль за якістю підготовки кадрів в одному органі державного управління не прийнято ніде у світі, ці функції рознесені між різними органами, і вони є між собою незалежними. Прошу далі.

Власне кажучи, ця агенція має взяти на себе всі функції, які пов'язані із акредитацією, ліцензуванням, атестацією наукових кадрів вищої кваліфікації, і в цілому, оцінці якості людського капіталу та освітнього цензу нації. І періодично, раз на рік пропонується цій агенції доповідати Верховній Раді  про стан справ з людським капіталом і пропозицій щодо руху у тому напряму, який буде  забезпечувати конкурентоспроможність держави. Прошу далі.

У частині підтримки університетської науки та інновацій пропонується декілька важливих речей. Зараз, як ви знаєте, на превеликий жаль, великий бізнес не замовляє наукові дослідження, дуже рідко замовляє. Це десь на рівні 3-5 відсотків від тих замовлень, які здійснює великий бізнес,  це замовлення на науку, яка  може створюватися в університетському сегменті. Для того, щоб цей процес підсилити, активізувати пропонується ввести податкові пільги на обсяги  замовлень наукових досліджень бізнесом в університетах, перше.

Другий важливий момент. Це внесення нематеріальних активів у вигляді інтелектуальної власності в наукову діяльність університетів. Це зараз практично немає місця в державі, що значно послаблює науковий сегмент університетської освіти.

Уточнюються статуси дослідницьких університетів, як крупних регіональних, освітньонаукових,  інноваційних центрів, навколо яких зосереджується конкурентоспроможна наука, високотехнологічний бізнес за координуючої ролі регіональної влади. Створюються реальні умови інтеграції університетів та галузевих академій наук у підготовці докторів філософії. Оскільки законопроектом передбачається підготовка докторів філософії в академічній компоненті, підготовку цю здійснювати в університетах. Тому академії наук, які також будуть здійснювати цю функцію, будуть більш тісно взаємодіяти з університетами в цій компоненті, що органічно інституціонально їх пов'яже. Чого немає до цього часу. Прошу далі.

В частині залучення роботодавців до підготовки кадрів законопроект передбачає участь роботодавців у підготовці навчальних програм, в розробці стандартів вищої освіти, у формуванні критерії компетентності випускників. Зокрема, скажімо, до національної агенції з якості вищої освіти пропонується  ввести трьох представників від роботодавців  з 11, які і будуть формувати цей склад. З 13, вибачте. Прошу далі. 

Державне замовлення. Зрозуміло, що поки в країні не сформується дуже чітка компетентна політика підготовки кадрів, ми, країна не може відповісти і жодне відомство країни не може відповісти на запитання, яких фахівців і в якому обсязі необхідно державі для вирішення завдань держави.

Ну, скажемо, Президент України сформулював завдання ввійти в двадцятку розвинутих кран світу. Це можна зробити через відповідний людський капітал, але скільки і кого ми маємо підготувати, на це запитання відповіді немає. Тому зараз на цьому етапі ми вважаємо, що компетентно, виходячи з цих стратегічних завдань, формувати держзамовлення неможливо.

Його можна тимчасово формувати, виходячи з наступного завдання – збереження освітнього цензу нації і поступове його підвищення. Для цього пропонується державне замовлення формувати в обсязі не меншому 51 відсотка від випускників шкіл. Розміщення при цьому, розміщення 80 відсотків державного замовлення пропонується здійснювати у відповідності до потреб держави за пропозиціями ВНЗ, інші 20 відсотків пропонується розміщувати за принципом "гроші за студентом", про які вже Лілія Михайлівна, про цей принцип Лілія Михайлівна досить чітко доповіла.

Ці 20 відсотків, це співвідношення 80 – 20, можуть мати місце лише для першого року цієї, впровадження цієї системи. Далі дійсно, коли кращі студенти підуть на ті програми університетські, за якими вони можуть отримати свою більш успішну кар'єру, це співвідношення буде в часі, звичайно, змінюватися. І воно може вивести на ті оптимальні показники, які дійсно потрібні економіці і суспільству. Прошу далі.

В частині демократизації вищої освіти пропонується ввести рівність ВНЗ усіх форм власності  та їх професорсько-викладацького складу. Ви знаєте, що зараз є велика різниця між навчальними закладами державної і недержавної форми власності? Ніде у світі цього немає. Тому що професорсько-викладацький науковий склад має бути рівним і він працює просто в освіті і науці для підготовки кадрів для суспільства.

Пропонується розширити гарантії рівного доступу громадян до вищої освіти за рахунок вдосконалення ЗНО, ЗНО, безумовно, є обов'язковим інструментом для відбору молоді з метою навчання. Але, ми також визнаємо, що ЗНО на сьогоднішній день не є досконалим. Воно не є чутливим до творчих здібностей молоді. В цьому напрямку ЗНО може бути вдосконалено. І це вже тактичне завдання.

Але принципово, принциповим є збереження цього механізму, оскільки він забезпечує, розширює доступ молоді до вищої освіти.

В частині демократизації вищої освіти пропонується здійснювати обрання ректорів ВНЗ за вирішальним правом університетів. А перебування ректорів на посаді обмежити двома термінами, як це прийнято в Європі і світі.

Прошу далі. В частині соціального захисту. Тут ці норми дуже близькі до норм двох попередніх законів. Пропонується визначати розмір мінімальної стипендії на рівні, не нижчому промислового, прожиткового мінімуму та зафіксувати ці цифри, ці норми на термін навчання.

І ще деякий ряд соціальних механізмів соціального захисту несе цей законопроект. Прошу, далі. Протидія корупції. Перш за все тут такі механізми пропонуються. Це розширення громадського контролю. Зокрема, гарантування доступу фізичних та юридичних осіб до інформації університетів на засадах відкритості, прозорості, доступності та безоплатності.

І звітність університетів перед громадами, відповідними громадами. Якщо це регіональний університет, який в основному підтримується через механізм перерозподілу коштів, але все-таки з регіональних бюджетів він повинен звітувати перед своєю громадою, кого і для кого він готує, і як він це робить. І якщо це університети центрального такого масштабу, то перед іншими центральними громадами.

Також пропонується ввести противаги і механізми стримування між керівниками вищих навчальних закладів та їх колективами через розділення функцій ректора та вченої ради. Пропонується також підсилити, підсилити відповідальність та звітність ректора перед своїми трудовими колективами і вводяться відповідні механізми. Прошу далі.

Ну, і завершуючи, звичайно, для того, щоб цей законопроект був втілений, нам необхідно було пройти в інші діючі закони. Тут ви бачите таких 7 законів, яких, до яких були внесені пропозиції щодо їх змін за умови такого комплексного вирішення цієї проблеми. Все це поле має бути скориговане. Але це абсолютно реально і ми провели узгодження з більшістю міністерств, які мають відношення до цих законопроектів.

І висновок. Документ консолідував норми трьох вищезгаданих законопроектів. Він увібрав у себе пропозиції широких кіл академічної та професійної громадськості, врахував зауваження всіх зацікавлених міністерств та інших органів державної влади. І, на нашу думку, він може бути розглянутий Верховною Радою України як такий, що відповідає сучасним викликам і міжнародним критеріям і стандартам. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановний Михайле Захаровичу.

Зараз я пропоную надати слово представникам органів виконавчої влади.   Я запрошую до слова заступника міністра освіти й науки України Олексія Сергійовича Дніпрова.

ДНІПРОВ О.С. Дякую, шановна Лілія Михайлівна. Шановні члени комітету, присутні,  учасники засідання! Впродовж останніх чотирьох місяців в науково-педагогічних   колективах більш ніж  260 університетів відбулося широке обговорення запропонованих сьогодні для розгляду законопроектів про вищу освіту.

Аналіз документів засвідчує, що, незважаючи на різні підходи, проекти законів містять норми, які певною мірою визначають напрям інтеграції у світове науково-освітянське середовище, автономію  вищих навчальних закладів та демократизацію управління вищими навчальними закладами забезпечення якості освіти.  Водночас законопроекти, відображаючи різні точки зору фахівців,  експертів, громадськості щодо подальшого розвитку сфери вищої освіти, містять суттєві недоліки, що може призвести до створення певних суспільних ризиків.

Проте, який законопроект взяти за основу? Трициклову систему підготовки закладено в усіх трьох законопроектах, що, власне, відповідає вимогам європейського простору вищої освіти. Різниця полягає лише в тому, як нам пропонують реалізовувати на практиці дану систему.

В законопроекті за реєстраційним номером 1187-2 відсутні чіткі визначення професійного статусу бакалавра й магістра. Це несе ризики виходу на ринок праці тисяч випускників без професійної підготовки, що може скласти  серйозну загрозу виникнення напруги в суспільства. Бакалавр і магістр залишаються  без місця на ринку праці.

У законопроекті 1187-1 штучно запроваджуються такі професійні кваліфікації, як спеціаліст, магістр професійного спрямування та дослідник. Більш того, освітній ступень магістра здобувається за спеціалізацією, визначеною  вищим навчальним закладом, а кваліфікацію  магістра професійного спрямування  та дослідника вбачають необмежену диверсифікацію магістерської підготовки.

Закріплені на законодавчому рівні  норми, що регулюють трициклову систему в такому  вигляді, на наш погляд, є надзвичайно ризикованим.

Якщо взяти проект Закону про вищу освіту 1187, то в ньому структура вищої освіти адаптована до європейського простору вищої освіти, що закладає умови для  полегшення  визнання дипломів, академічної та професійної мобільності, реалізації можливості освіти впродовж життя.

Чітко й зрозуміло виписано освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти –  бакалавр, магістр, а також вводиться освітньо-науковий рівень доктора філософії.

Стосовно стандартизації освітньої діяльності, вбачаються неприйнятними норми законопроектів …87-1, …87-2, які передбачають процедуру ліцензування та акредитації розроблення та затвердження стандартів вищої освіти новими владними структурами – Національним агентством з якості вищої освіти та Національною комісією регулювання  освіти і науки, статус яких поки що  не визначені, а створення –  віддалена  і проблемна перспектива.

За своїми функціями Національне агентство з якості вищої освіти, що пропонується, це новий центральний орган виконавчої влади, але чомусь незалежний, ще й колегіальний і не підзвітний нікому. Він перебирає на себе  повноваження, які напряму пов'язані з національною безпекою, формує вимоги до системи забезпечення якості освіти, одноосібно формує  перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. При цьому, цей орган не несе ніякої відповідальності за наслідки своєї діяльності, перекладаючи всю відповідальність, знову ж таки, на Міністерство освіти і науки.

Таке агентство пропонується сформувати лише у кількості 15 осіб, які візьмуть на себе сміливість скерувати одну з найскладніших галузей. При цьому, всі члени цього агентства, у тому числі, один студент, повинні мати науковий ступінь або досвід фахової роботи не менше 10 років.

Крім того, законопроект забороняє керівникам вищих навчальних закладів входити до складу цього агентства, що є прямим порушенням законодавства України, починаючи з Конституції України. Оскільки, якщо ми згадували подібні незалежні регулюючі органи, які у нас наразі функціонують  в Україні, по-перше, створення цих органів – це є виключно компетенція  глави держави, Президента, по-друге, вони створюються, як правило, у сферах регулювання природних монополій, і, як правило, найголовніше – з метою формування тарифної політики. Ні в якому разі не для  формування політики у певній галузі.

Виходячи з цього, є некоректним формулювання статус національної  комісії як державного колегіального органу, який за своєю природою є органом виконавчої влади, основне  функціональне призначення якого полягає у виконанні Конституції України і Законів України.

У законопроекті 1187 є… На нашу думку, цілком виважено визначено статус

Громадської ради з якості освіти як колегіального органу при міністерстві, який відповідає за забезпечення якості вищої освіти, додержання вимог до ліцензування, атестації та акредитації вищих професійно-технічних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти за напрямом та професіями підготовки і перепідготовки фахівців, а також після дипломної освіти. Крім цього, закріплено повноваження громадської ради з якості освіти, основними з яких є формування пропозицій щодо вимог до системи забезпечення якості вищої освіти, аналіз якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів, підготовка висновку щодо можливості видачі ліцензії на здійснення освітньої діяльності та пропозицій до методології розроблення стандартів  освітньої діяльності та стандартів вищої освіти.

Загалом проект Закону 1187 відкриває можливість до створення сприятливих умов щодо забезпечення наступності напрямів підготовки для всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки, при цьому доцільно зберегти існуючу інституційну форму, долучивши до розробки стандартів вищої освіти представників об'єднання роботодавців, місцевого самоврядування, наукових установ. Питання щодо визначення критеріїв, за якими студент зараховується на навчання до вищих навчальних закладів є одним з  найбільш дискусійних. Починаючи з 2007 року, прийом до вищих навчальних закладів України здійснюється за результатами зовнішнього  незалежного оцінювання якості освіти. Разом з тим, на законодавчому рівні не закріплено зовнішнє незалежне оцінювання знань, які бажають здобувати  вищу освіту на сонові повної загальної середньої та не встановлено порядок його проведення. Необхідно узаконити позитивно сприйняту суспільством діючу  на сьогодні систему вступу до вищих навчальних закладів, а саме вступ за результатами зовнішнього незалежного оцінювання з урахуванням середнього балу в державних документах про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу. На нашу думку, такий підхід повністю відповідає європейській практиці. Водночас в законопроекті 1187-2 простежується спроба надати законодавчого статусу умовам прийому до вищих навчальних закладів, які за своєю сутністю є документом динамічним і гнучким. Тим більше, що мова йде про запровадження науково необґрунтованих вагових коефіцієнтів, обмеження автономії вищих навчальних закладів у питанні відбору свого абітурієнта. Це несе загрозу витіснення українських вищих навчальних закладів від процесу відбору на навчання найбільш талановитих молодих людей. Запровадження зовнішнього незалежного оцінювання при вступі на освітньо-кваліфікаційний рівень "магістр", що пропонується авторами законопроекту 1187-1, фактично руйнує автономію університетів, які мають право напрацьовувати власні магістерські програми в рамках ліцензованої спеціальності. Хоча пропозиція стосовно відміни практики вступу на магістерські програми поза конкурсом пільгових категорій населення є справедливою, оскільки пільги повинні надаватися один раз: при вступі на бакалаврську програму.

Є в певні недоліки в законопроекті 1187, у якому пропонується для вступників на навчання за кошти фізичних або юридичних осіб встановити особливі умови вступу, а саме: порядок обчислення конкурсного балу для таких вступників визначатиметься вченою радою вищого навчального закладу. На нашу думку, це поставить вступників до вищих навчальних закладів інших форм власності у нерівне становище.

У законопроекті 1187-2 закріплюється норма про те, що вищі навчальні заклади мають право видавати власні документи про вищу освіту як за акредитованою, так і не за акредитованою спеціальністю. Крім того, проектом пропонується видавати спільні дипломи. При цьому не зрозуміло, що являє собою подвійний диплом: це один диплом, у якого зазначені дві спеціальності, чи спеціалізації, за якими особою одночасно здобувалася вища освіта; чи це два дипломи, у кожному з яких зазначені ці спеціальності або спеціалізації.

Такий підхід не узгоджується із Законом України "Про освіту", який зазначає, що зразки документів про освіту затверджуються найвищим органом виконавчої влади – Кабінетом Міністрів. Зауважу, що відповідною постановою уряду чітко визначено перелік документів про освіту, вчені звання та відповідні зразки, а також встановлено, що бланки документів про освіту та вчені звання є документами суворої звітності. Крім того, відсутність єдино визначеного державного зразка документа про вищу освіту може призвести до зловживань у цій сфері та неможливості його використання при працевлаштуванні. За таких умов неодмінно з'явиться ризик запровадження схеми продажу в Україні дипломів про вищу освіту.

Убачається сумнівною запропонована в законопроекті 1187-1 схема реалізації гарантій держави на безоплатне навчання всім громадянам через закріплення коштів безпосередньо за кожним студентом-громадянином. Це створює додаткові ризики щодо дотримання норм фінансової відповідальності та дисципліни з цільового використання коштів. Студент, який на конкурсній основі виборов місце на навчання у державному  навчальному закладі за державним замовленням. Фактично вже отримані делеговані державою гроші на своє навчання.

Запропонована схема надання державного фінансування університетам через систему грантів з умовою виникнення ризиків, пов'язаних з розпорошенням державних коштів. Вважаємо за доцільне перевести такий вид діяльності в площину благодійних впливів на стимулювання студентів до навчання.

Належне місце в новому проекті Закону про вищу освіту мають займати норми, які розширюють права студентства. Призначення академічної і соціальної стипендії у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум з розрахунку на 1 особу на місяць. Та незмінність оплати за навчання для студентів, які сплачують за своє навчання.

Але, замість цього, в законопроекті 1187-2 передбачається докорінна зміна порядку призначення академічних стипендій. І пропонується встановлення нижньої межі кількості стипендіатів, які отримують академічні стипендії. А саме, 75 відсотків студентів, які навчаються за державним замовленням. Встановлення рейтингу успішності студента, відповідно до якого виплачуються академічні стипендії, не менше ніж дві третини студентів-курсантів кожного курсу за кожною спеціальністю.

Такий порядок призведе до зниження якості навчання та успішності, оскільки стипендію можна буде отримати із середнім балом нижче, ніж чотири. У порівнянні з чинним на сьогодні порядком, це звужує гарантовані права студентів на отримання стипендій у підвищеному розмірі за відмінне навчання. А стипендій Президента України, Кабінету Міністрів тощо просто зникнуть. Оскільки відсутня універсальна об'єктивна шкала успішності для різних навчальних закладів.

Шановні колеги! Вважаємо, що базовим для подальшого доопрацювання доцільно визначити саме законопроект 1187, який, на нашу думку, є документом збалансованим і юридично вивіреним.

До нього доцільно внести прийнятні пропозиції законопроектів 1187-1 та 1187-2 з врахуванням зауважень, пропозицій експертів громадськості між першим і другим читанням. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановний Олексію Сергійовичу.

Дозвольте запросити до слова керівника Координаційного центру з управління економічних реформ Адміністрації Президента України Данилюка Олександра Олександровича. Вийшов Олександр Олександрович? Тоді добре.

Ми рухаємося далі. Я хотіла б попросити представників органів виконавчої влади , які хочуть виступити, піднімати руки. От зараз якраз час для виконавчої влади. Прошу підняти руки, хто хотів ще виступити від органів виконавчої влади. Немає бажаючих? Так, добре. Якщо у вас виникне в процесі обговорення бажання, будь ласка. Ми сьогодні працюємо таким чином, що треба піднімати руку. І я в порядку піднімання рук буду надавати слово, шановні колеги. Поки ви думаєте, кому піднімати руку, дозвольте мені надати слово Станіславу Миколайовичу Ніколаєнку – голові Громадської ради освітян і науковців України.

НІКОЛАЄНКО С.М. Дякую, Лілія Михайлівна. Я, до речі, руку піднімав. Я хочу сказати, що дійсно в суспільстві існує потреба змін до законодавства про вищу освіту. От як її вирішити? Дуже важко. Судячи з дискусії, я вітаю сьогодні пропозицію, яка прозвучала від Гриневич Лілії Михайлівни про те, що вони готові сьогодні заради суспільного блага передати, зняти свій закон з розгляду і підтримати закон 1187-2, який підготувала громадськість і мені довелося також брати участь у ньому. Це, я вважаю, патріотичний такий нормальний крок і він, мені здається, дещо знімає багато проблем.

Я хотів би звернутися сьогодні до народних депутатів України. Знаєте, хто сьогодні пам'ятає, хто був автором Закону про освіту? Або авторами. От хто сьогодні мені назве, хто був автором Закону про профтехосвіту? Хто був основним автором Закону про вищу освіту? Хто був автором закону про те, щоб 57 статтю закону повернути, запровадити, а потім повернути? 5 мільярдів гривень виплатити, скажімо, тим же вчителям, викладачам. І хто  це 24 статтю Закону про науково-технічну політику запровадив, наукові пенсії? Мало хто зараз в залі, хто це все зробив.

Так от, дорогі мої, не тримайтеся як, можу сказати, 12 років був депутатом, як блоха за кожух за своє авторство. Воно нікому не цікаве буде буквально через шість місяців. І навпаки – вас будуть клясти через шість, бо не те написали. Точно найдеться такий фрукт. А той, хто не прийняв закон, сказав: так я ж бачиш, не голосував, і буде завжди у вигідному світі.

Тому, я вважаю, що нам потрібно сьогодні вийти із цієї ситуації і перший крок зробила вже частина народних депутатів. Є три варіанти виходу з кризи: внести зміни і доповнення до діючого закону, але трішки-трішки уже запізнилися з цим. І нам потрібно було б швидко внести ці зміни. А новий закон працювати в якійсь перспективі і так далі, і так далі.

Але, мені здається, що сам голова Партії регіонів Азаров він же був серед ініціаторів того, щоб внести зміни якісь до діючого законодавства. І мені незрозуміла сьогодні політика Миколи Яновича, який чотири рази зустрічався з робочою групою, двічі слухали на Кабміні цей закон, практично його схвалили, - а тепер голову в пісок і ніби нічого не відбувається.

Я вважаю, що потрібно брати за основу один із законопроектів. І вважаю, що  от я переговорив з Миколою Петровичем Сорокою, він дуже розумний чоловік, він також внесе таку саму пропозицію, і Григорій Калєтнік також. І давайте ми приймемо за основу цей законопроект і все гарне, а Микола Петрович гарних багато пропозицій вніс, багато вніс. От по приватним  університетам, по іншим. Це все впишемо в другому читанні.

Тому що, скажімо, варіант, коли об'єднати всі три законопроекти і з них потім щось одне нове робити – нічого не вдасться.

Буквально два слова на завершення, шановна Лілія Михайлівна.  Що я вважаю, що п'ять моментів, п'ять речень, які не можна нам ніколи відступитися. Перше – вони є принциповими. Ми не можемо забувати про 22 і 53 статті Конституції України. І те, що казав Згуровський, соціальні запобіжники, які записані в законі – це 51 відсоток прийом на перший курс, це 180 студентів. Це загальноєвропейські норми, які ми давно рахували. Вони повинні бути, може, їх трішки оновити.

Я з повагою до того, що тут говорилося, буду повторятися,  але не можна систему державного замовлення сьогодні руйнувати. І те, що запропонував Михайло Згуровський, може бути  певним паліативом. Тому що, якщо ми сьогодні під нинішню структуру економіки, коли маса галузей просто знищені, а  через 5-6 років вони будуть (це машинобудування, ІТ-технології, електроніка), а ми зараз запровадимо принцип "гроші ходять за дитиною", ну, і підуть всі ці гроші в приватний карман на підготовку юристів і економістів. А країна так розвиватися не може.

Третє. ВУЗ повинен мати автономію, і тому я підтримую ті академічні свободи, які закладені в законопроектах, і вони добре виписані, скажімо, в законопроекті від громадськості і в інших законопроектах. Ми не можемо сьогодні це не змінити, повинна бути автономія університетська, а не автономія тільки ректорів.

Четверте. Обов’язково зробити серйозні кроки по приходу науки в університети. І мені дуже прикро, що в законопроекті громадськості, і всіх цих трьох законопроектах, немає серйозних кроків, я звертаюсь до народних депутатів, тільки ви можете це зробити, для того, щоб бізнес був зацікавлений  вкладати гроші в освіту. В нашому варіанті законопроекту було: 5 відсотків фонду заробітної плати, від фонду заробітної плати бізнес мав право вкладати в основні валові витрати, якщо вони спрямовані на, скажімо, на наукові досягнення, на підтримку, скажемо, університету. І це приблизно по нашим розрахункам 12-15 мільярдів в рік. Кабмін вихолостив цю норму, а без цієї норми ці законопроекти нічого не дадуть, бо одне тільки державне фінансування і фінансування батьків не зможе допомогти нам оновити базу і так далі, і так далі.

І останнє. Я все-таки вважаю, що в законопроектах повинно зберегти підсилення, вірніше підсилити роль громадськості, роль роботодавців, студентства, студентського самоврядування і самих викладачів при формуванні політики університету. Це все повинно впливати на якість, не потрібно боятися, триматися за ці ДАКи … Я був 3 роки головою ДАКу. Та нічого страшного не буде, якщо громадськість, там, сама ліцензії видасть і так далі. А там третина буде представників Міністерства освіти. І що там прийдуть інші роботодавці, що вороги України будуть інші ліцензії видавати? Спокійно потрібно на це йти і інше,   інакше нічого не буде.

Що стосується ЗНО. ЗНО, звичайно, потрібно зберегти. І не треба оцього,  шановні колеги, бала від ВУЗу. Ну давайте назад уже не будемо ходити.  Я думаю, що ЗНО потрібно вдосконалити,  воно сьогодні абсолютно нікуди не годиться. І те, що економлять  на ньому, те, що сьогодні скоротили центри, скажімо, де приймаються іспити.    Ми чому ЗНО запроваджували, щоб не їхала дитина з Рівного там чи з Херсону в Київ. А ми зараз зробили на одну область один центр,  і це треба  три рази чи три пересадки робити з чотирьох  годин ранку, щоб добратися до цього центру.  Їх  збільшити треба кількість, відкриті завдання і так далі.

Тому я вважаю, що нам потрібно взяти за основу цей законопроект. Напишіть під цим основним законопроектом, Віктор Іванович Балога вам дозволить  всі свої прізвища, хто вносив, щоб було авторство, і ми  будемо вас славити і казати, що ви молодці Дякую. 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Станіславе Миколайовичу. 

Шановні колеги,  моя вина, мабуть, в тому, що я не оголосила регламент. В обговоренні регламент – до 3 хвилин.

НІКОЛАЄНКО С.М.   А я цим скористався.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Так, повною мірою.

Я зараз буду  надавати слово, прошу до 3 хвилин, тому що ми з вами обмежені в цілому  в часі. 

Будь ласка,  слово надається  голові підкомітету    з питань вищої освіти Ірині Дмитрівні Фаріон.

ФАРІОН І.Д.   Шановні колеги, я як народний депутат і голова підкомітету   з вищої осовіти, хотіла би подивитися на це законодавчо-освітнє поле, очима українського суспільства. Я розумію, що  ректори, це також українське суспільство,  Кабінет міністрів, це також українське суспільство. Але мене, в цій ситуації, найбільше хвилюють  батьки, тому що найдорожче, що у нас є, це наші діти. І  коли наші діти вступають до вищих навчальних закладів, ну це рівноцінно том, що ми їх відправляємо у космос, і кожен з нас, чи     не найбільше переживає саме тоді. І я маю намір озвучити ті думки, на мою думку,  суспільства батьків, які для них є найбажаніші, найтривожніші, і мені здається, що ми  це маємо обов'язково врахувати. Бо не має більшого щастя, ніж давати освіту своїм дітям.

Олена Пчілка не віддала жодної своєї дитини до школи, тому що школа тоді знищувала світогляд її дітей. Я також не віддавала своєї дитини до дитячого садочку, бо переживала, що якась вихователька почне радянські міфи моїй дитині розповідати.

Так от що я маю на увазі? З позиції батьків, думаю, що хочуть вони. Я відійду від риторики усіх тих трьох законопроектів, себто від їхнього мовного тексту. До речі, відзначу, що найкращий мовний текст закону 1187, який я звісно не підтримую, а текст другого закону 1187-1 і 1187-2 потребують дуже серйозної лінгвістичної корекції і стилістичної правки.

Так от, що хочуть батьки. Вони хочуть, щоб діти справедливо вступили вишу. Це називається право на здобуття вищої освіти. На превелике щастя, за ці роки ми напрацювали цей механізм, механізм називається зовнішнє незалежне оцінювання. І дуже загрозливим є те, що сьогодні в одному із законопроектів ми чуємо і відчуваємо потребу зменшити вплив зовнішнього незалежного оцінювання через вишівський бал і через вступ без ЗНО на комерційну форму навчання.

Крім того, ми ввели, так званий, шкільний бал, середній бал, який відразу нам показав інший бік проблеми, коли вчителі запанували над нашими дітьми. А мусить бути якась така система, щоб ні вчитель не панував над дітьми, ні дитина над вчителем. Це означає, що школа часом перетворюється у визиск дітей і я маю скарги від дуже багатьох батьків, що величезна кількість вчителів вимагає просто аби діти ходили до них на репетиторство, незалежно від того є цей предмет на ЗНО чи немає предмету ЗНО. Тобто, маємо над тим добре подумати аби не дати особливого козирю у руки середній школі.

І абсолютно недопустимим є, так званий, вишівський бал, бо ми тоді відкриваємо дорогу до корупції, яку ми з вами так довго, як кажуть галичани, гатили аби цю корупцію закрити. І цей найбільший був здобуток попередньої влади, власне ЗНО.

Друге, що на мою думку хвилює батьківське середовище і, зокрема, мене, як маму, бо моя дитина зараз вчиться в аспірантурі, якість освіти. Що означає якість освіти? Якість освіти – це напрацьовані  стандарти. Напрацьовані стандарти – це, в першу чергу, їхня змістова складова, чого ми вчимо студентів, чого ми вчимо дітей?

Тому Всеукраїнське об'єднання "Свобода" завжди було на тій позиції, аби проводити  люстрацію, аби, скажімо, до вишу не приходили люди із совковим способом мислення, що надзвичайно небезпечно в тому контексті, що ми закриваємо шлях для розвитку на правду незалежної соборної української держави. Через це пройшла Чехія і Польща, викладачі у вишах проходили так звану люстрацію.

Далі. Ще чим дуже стурбоване батьківське середовище, називається це мудро зв'язок із ринком праці і перше робоче місце. Звісно, що цим стурбована кожна мама і кожен тато, але думаю собі так, чи може ухвалення закону про вищу освіту чи не найкращу усіх, які ми пропонуємо самочинно вирішити це питання, жодною мірою ні. Тому що ця проблема вмонтована в загальну систему існування нашої держави. Економіка перебуває в глибочезному крахові, хоч що би ми прописували у законі освіти, хоч як би ми віднаходили механізми про гарантування першого робочого місця, лише через закон про вищу освіту цього питання вирішити неможливо, це треба визнати і шукати, власне, системного шляху виходу із кризи.

Я озвучила перший блок, на мою думку найболісніших питань для батьків дітей. Другий блок стосується інших речей, це систем управління вищою освітою крізь призму повноважень. Перепрошую, ці повноваження ми можемо окреслити двома словами автономія і залежність. Про що йдеться? Йдеться про те, хто ліцензує, хто акредитує і хто  дає державні замовлення?

Я зараз інтенсивно їжджу по вищих навчальних закладах і зустрічаюсь з студентством і викладацтвом і дуже сумно мені бачити страх в очах, власне, керівників університетів і їхню на якомусь підсвідомому рівні залежність від Міністерства освіти.

Я мимоволі згадала слова Махат Маганді, який казав, що найбільшим ворогом є для народу інтелігенція вихована в умовах колоніалізму. Тому для того, щоб ми позбувалися цієї колоніальної моделі взаємин у виші між студентом і викладачем нам потрібна ця академічна свобода і незалежність від  Міністерства освіти через  ці структури, які були запропоновані тут. По-різному вони названі: національне агентство  чи просто агенція з якості освіти.

Третє.   Це "б" – структура. Йдеться про освітньо-кваліфікаційні рівні. В одному законопроекті пропонують вилучити молодшого спеціаліста  із системи вищої освіти, в іншому – її залишають.

Скажу свою думку з приводу доктора наук і доктора філософії. Я дуже скептично до  цього ставлюся, до  цього перейменування понять. Ми не повинні не під кого  пристосовуватися. Ми маємо вмонтовуватися в свою національну систему освіти. Тому це не є панацеєю для вирішення нашої проблеми – перейменування понять. Батьки не можуть собі дати ради, що це таке той магістр чи бакалавр, спеціаліст, молодший  спеціаліст і так далі. Тому невипадково в експертному управлінні є  порада полегшити цю ситуацію, не ускладнювати цю багаторівневість так би мовити.

І ще  одне дуже важливе, я завершую, даруйте, - це права та обов’язки студентів і викладачів чи науково-педагогічних кадрів, чи педагогічних кадрів. В одному із тих законопроектів є те, що за порушення  статуту студента можуть відрахувати. Так? Я мимоволі згадала, як відрахували за порушення статуту Маркіяна Шашкевича, як відрахували з аспірантури за порушення статуту Василя Стуса. Отже, цю складову треба дуже потужно напрацювати, тому що виш без студента мертвий. Це означає, що ми навчитися вибудовувати зовсім іншу  модель взаємин між викладачем-студентом, викладачем-керівником підрозділу і ректором, аби ці взаємини були збагачувальні,  аби у виші панувала константа "docendo discimus", себто навчаючи вчимося. І студент не є меншим вчителем для викладача, ніж викладач для студента. Це і є вихід на зовсім інший культурний простір.

І останнє, пані Лілю, завершую. Мовний контекст. Даруйте, ми все-таки – Комітет з питань освіти й науки. Я на пленарних засіданнях Верховної Радив у цьому контексті поводжу себе  дуже чемно, а тут чемно поводити себе не можу. Не можемо  ми допускати помилок на  таблі: "агентство" пишеться "ство". Спрощення там не  відбувається. Розумієте, в одному  випадку є спрощення, в іншому випадку спрощення немає.

Тут колишній  заступник міністра одИнадцять наголошує. Якщо  він наголошує одИнадцять,  то треба казати, п'Ятнадцять, шІстнадцять, сІмнадцять. Чи числівники 11 і 14 мають наголос на сполученому слові "на".

І ще, не заключний висновок, а завершальний висновок. І останнє. Ми не дякуємо кого, як дякував Кучма. Кучми вже нема, слава богу, є ще гірший, ніж Кучма. А дякувати кому, а не кого. Це дуже важливо.

І останнє. Це зауваження, яке прозвучало на дуже поважних комітетських слуханнях і з питань науки, і освіти. За обсягом ці законопроекти такі великі, ну, добре, що вони не такі, як Податковий кодекс. Тому, коли ми будемо їх напрацьовувати, цей обсяг треба скоротити. Бо не в кількості сторінок суть, а власне у моделі розвитку освіти. Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ірино Дмитрівно.

Шановні колеги, я мушу зауважити таку річ. Оскільки це розширене засідання комітету, то члени комітету мають право на свій регламент. Натомість всі, хто запрошені, ви мусите все-таки вкладатися до 3 хвилин.

Так, я вже побачила, хто підняв руки. Але зараз спочатку я надам Віктору Івановичу Балозі слово, народному депутату України, який вніс законопроект. І далі буду продовжувати надавати слово.

БАЛОГА В.І. Ще раз добрий день, шановні колеги! Шановні народні депутати! Запрошені! Перше, що я хочу сказати, Ліліє Михайлівно, це ваша державницька позиція, я так розумію, і авторів, народних депутатів від опозиції. Про те, що ви готові зняти законопроект із розгляду. Це чудово.

Якщо ще зараз так Микола Петрович поступить, я вважаю, що він це зобов'язаний зробити, то ми будемо вважати, що саме в цьому залі, в цьому комітеті під головуванням пані Лілії Михайлівни ми розпочали державне будівництво. Тому що є освіта – є майбутнє. Нема освіти – немає майбутнього.

І ми покажемо хороший приклад для других комітетів, покажемо для залу Верховної Ради. Більше того, я так, вніс цей законопроект, я не є автором. Тому, пан Ніколаєнко  правильно сказав. Потрібно, щоб були другі автори, будь ласка, визначайтесь. Тут повинні бути автори і від опозиції, повинні бути автори і від влади.

Ми в залі повинні проголосувати перше читання, найти компроміс в другому читанні. І прийняти, на кінець-то цей Закон про вищу освіту. Тому що ми повинні рухатись далі.

Що хочу сказати. Дай Бог, щоб я от попрошусь зараз від вас і піду, тому що комітет буде приймати рішення. Я надіюсь про те, що ми найдемо компроміс із владою, ми знайдемо компроміс зі  всіма депутатами, і ми будемо показувати хороший приклад, як потрібно все-таки приймати державницьке рішення. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Вікторе Івановичу. Так, ви вклалися.  Дякую.

Я запрошую до слова директора Департаменту розвитку трудового потенціалу Конфедерації роботодавців України Родіона Анатолійовича Колишка.

КОЛИШКО Р.А.  А з місця можна?

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка, з місця.

КОЛИШКО Р.А. Щоб час не втрачати.

Шановні присутні! Шановна Лілія Михайлівна!  Чесно качужи довгий час федерація роботодавців і роботодавців в цілому намагалися не приймали активної участі в діяльності, в роботі над проектом закону, над різними проектами законів про вищу освіту, але ситуація на ринку праці вона змушує нас практично також зробити свій внесок. Я не буду демонізувати ситуацію, але хочу зазначити одне, що коли ми побачили, що у 2011 році до служби зайнятості прийшло  80 тисяч випускників різних навчальних закладів з яких 53 тисячі випускників вищих навчальних закладів, ми зрозуміли, що в принципі необхідно щось змінювати в цій ситуації.

Ми уважно читали і розглядали, і приймали участь у розробці одного з законопроектів запропонованих сьогодні і дійшли висновку, що жоден з них не є досконалим. Ми готові підтримувати будь-які законопроекти в якому будуть присутні окремі речі, деякі з яких я просто назвати.

По-перше, ми вважаємо, що в законопроекті мають бути врегульовані належним чином питання проходження виробничої практики. При чому це питання проходження виробничої практики має бути взаємовигідним як для навчального закладу так і для роботодавця, і безперечно корисним для студента, тому що інакше цей вид діяльності, цей час, який студент має проводити  на виробництві, він втрачається, скажемо так.

По-друге, питання державного замовлення. Ми вважаємо, що держава, державне замовлення має бути фінансовано державою для державних потреб. Решта грошей, які, скажемо так, можуть, які сьогодні витрачаються на державне замовлення, вони мають бути дійсно якимось чином розподілені між тими людьми, які здобувають вищу освіту, з врахуванням, безперечно, державних пріоритетів. Яким чином? Це, чи це грант, чи то є безвозвратный кредит, чи щось інше – треба думати, безперечно. Жодна з моделей, які представлені в законопроектах, з нашої точки зору, не є досконалою.

По-третє, безперечно, ми були б вдячні, якщо б в законопроектах або в законопроекті по вищу освіту було присутнє положення, яке б дозволяло або, скажемо так, зобов'язувало навчальні заклади враховувати структуровані, належним чином прийняті вимоги роботодавців до кваліфікації майбутніх працівників. Не завжди ми як роботодавці зустрічали розуміння серед розробників законопроектів в цьому плані, але ми вважаємо, що людина після закінчення навчального закладу потрапляє на ринок праці і, безперечно, в час протягом життя все ж таки працює, приносить суспільну користь.

І останнє. Безперечно, ми за запровадження системи незалежної оцінки результатів навчального процесу освітньої діяльності. Безперечно, за участі роботодавців. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Родіоне Анатолійовичу.

Я запрошую до слова Івана Івановича Тимошенка – ректора Європейського університету, голову Асоціації навчальних закладів України приватної форми власності. Нагадую про регламент.

ТИМОШЕНКО І.І. Три, да?

ГОЛОВУЮЧИЙ. До трьох.

ТИМОШЕНКО І.І. Шановні члени комітету, народні депутати, присутні! Я більше не виступ, а хотів з реплікою виступити по дуже такому болючому питанню, якому сконцентрують всі свою увагу – це про незалежне тестування.

Ну, перше, хотів би відмітити, що це великий такий громадянський вчинок, що один з проектів знятий і залишилося, я так думаю,  що буде знятий один з проектів, залишиться два, трошки легше буде вибрати, який проект пройде, над якими працювала велика група людей.

Але повернемось до незалежного тестування. Я зразу скажу, що я не проти і асоціація вузів приватної форми власності, це 154 вузів, це більше півмільйона студентів, ніхто не проти. Але так, як воно застосовується на сьогоднішній день, це викликає дуже і дуже багато питань. Так як з виступів, що це панацея від всіх бід.

А якщо ми подивимось, от зараз студенти-абітурієнти принесуть атестати про середню школу. Математика одиниця стоїть, українська мова двійка, незалежне тестування дає 150-180 балів. Яке ж то незалежне? Як це відбувається? Що, шкільні вчителі самі собі вороги, себе вони не до оцінили? Я ще раз говорю, я незалежне, але давайте, якби так, як воно використовується у Сполучених штатах, вузи встановлюють, який. Чому я це говорю? Зараз незалежне тестування стало тим чим в стародавній Спарті. Якщо дитина родилась квола, то її приносили і скидали в овраг. Якщо школу закінчив, воно було б так, аби всі школи були рівні, аби у всіх школах вчитель фізкультури, я не проти вчителів фізкультури, я був в свій час директором школи, він же англійська мова, математика і ще. Я може трошки утрирую, але приблизно так. І скажемо, чи може із всіх шкіл зрівнятися випускник гімназії європейського університету, де в класі 12 учнів, але не більше 15-и, де школа повного дня, де на протязі всього дня санаторне харчування йде, де вчителі працюють з кожним. Як може бути воно незалежне і зрівнятися  із цими, моїм  випускникам немає що робити на цьому тестуванні, вони   блискуче   підготовлені. Ну не можеш – ось  чому.

І ще одне, одне, тільки ось один  штрих. Коли не було  тестування, я брав, часто в атестатах про середню освіту стояли майже одні 3. І тестування у мене з дня заснування вищого навчального закладу, з 1991 року,  коли я заснував. Ми проводили тестування на предмет профорієнтаційної роботи.  Слабеньких ми  бачили. Це типічний економічний університет, але з бізнес направленістю. Якщо він нам відповідав, якщо ми  бачили по тестам, а це тести дають  повні його  математичні здібності, він навіть ще не знає,  він може не знає 2 на 2. Ми паралельно за рахунок університету  готували цих студентів, вчили. Вони в суботу, в неділю займались, четверті пари… Я закінчую. І вони до першого, до другого  курсу обганяли і інколи, коли приходили з  золотою  медаллю, а ми бачили це по ……, йому немає чого робити в економічному  ВУЗі. Ми просили, йдіть в університет Шевченка на філологічний факультет.    Я кажу за раціональне, розумне впровадження тестування у наше життя.

 ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Іване Івановичу.  

Шановні колеги, я пропоную, для економії часу, не виходити вже  до трибуни, тому що це не є основні доповіді, а з місця, у вас всіх є мікрофони і  можливість висловитись.

Я запрошую  народного депутата України Парубія Андрія Володимировича.

ПАРУБІЙ А.В. Дякую, постараюсь бути лаконічним. Дякую всім доповідачам які сьогодні нам розповіли про суть своїх законопроектів. І, ви знаєте.  Можна піднімати цілий ряд  питань і тих розбіжностей, які є, це і централізація,  або навпаки, автономія ВУЗів, це і можливість впливу на студентів як ми вже  про це говорили. Багато є проблем, які викликають дискусію,  але я хотів би зазначити, насправді, насправді,  є один ключовий момент, який  робить просто прірву між тими законопроектами. Він сформульований кількома словами. Власне, у законопроекті 187 це в пункті 41 частина четверта, де фактично вставкою про введення балу від вузу фактично повністю нівелюється незалежне зовнішнє тестування. Фактично цим моментом і визначається ключова філософія і ключова відмінність тих двох законопроектів. Ви знаєте, ми попадаємо в якийсь когнітивний дисонанс, коли і Президент України в своїх доповідях говорить про те, що необхідно розширити незалежне тестування, виступає представник від міністерства – і він наголошує на тому, як суспільство позитивно сприйняло незалежне зовнішнє тестування. І водночас в законопроекті, який пропонується представниками від Партії регіонів і Комуністичної партії, ми бачимо законопроект, де фактично ця норма повністю нівельовується.

І тому, я вважаю, фактично по тому і іде головна дискусія в залі. І я думаю, що ключовим завданням сьогодні є нашим – це зробити той крок і піти на той приклад, який дала Лілія Михайлівна, яка продемонструвала, що для опозиції є цілковито зрозуміло, що ми не будемо настоювати на своєму законопроекті, бо ми вважаємо, що політична дискусія і політичне протистояння там, де йдеться про майбутнє наших дітей, де йдеться про долю наших дітей, воно є безпідставним і небезпечним. І, я думаю, було би найбільш правильним, якби сьогодні і автори іншого законопроекту, якби Микола Петрович прийняв це, державницьке, вагоме, важливе рішення, якби так само ми зійшлися і прозвучала така ж сама позиція про те, щоб підтримати законопроект, який був поданий Віктором Балогою, це було б і важливе рішення в державницькому плані, і, скажу, навіть народним депутатам це було би… набагато більш спростило механізм прийняття закону. Бо якщо ми будемо переламувати залу, - це буде нове  протистояння в суспільстві. Якщо ми будемо створювати робочу групу – і знову виробляти новий законопроект, це займе безліч часу. Якщо ми візьмемо за основу законопроект Балоги, ми дуже швидко, дуже ефективно можемо вийти на рішення в залі Верховної Ради України, і це буде великим успіхом і великою перемогою, бо насправді незалежне зовнішнє оцінювання, на мою думку, не тільки останнього періоду було найбільш кращою і ефективною реформою, а взагалі за період української державності. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Запрошую до слова Володимира  Пилиповича Моренця, першого віце-президента Києво-Могилянської академії.

МОРЕНЕЦЬ В.П.  Дякую. Шановні колеги, ми спостерігали в останні 2, може більше трохи, роки долі ідей навколо вищої освіти, втілені в різних формах законотворчої діяльності. До чого ми сьогодні впевнилися, в чому впевнилися, до чого ми дійшли. Що є 2 концептуальні речі, які вони дуже відрізняються, їх поєднати не можна. Одна відповідає європейській світовій тенденції, традиції і принципам. А саме: університетській автономності і самоврядності вищої освіти. Друга втілена сьогодні в тому законопроекті, який є 1187, це максимальна централізація.  Я не буду казати добре чи погано прописана та чи інша стаття. Можливо, навіть в цьому законопроекті найліпше, найточніше прописані ті або інші деталі. Але про що йдеться, йдеться  про те, що не прописане в законопроекті 1187, не має права на життя. Тоді як в європейській цій базі законотворчій і законодавчій те, що не заборонене законом, дозволяється. А це означає простір свободи і творчості.

Ми сьогодні наче закриваємо очі, що вже перетнули межу, де ми в гіршій ситуації, ніж за радянських часів. Бо за радянських часів ВАК був принаймні незалежний, підпорядковувався хоча б тільки Кабміну, він не був департаментом міністерства. а на сьогоднішній день процеси оцінювання кандидатських і докторських дисертацій зашкалюють в абсурдності, бо це вже частина міністерства. І знаєте, це не залежить від людей. це інституційно неприпустимо, щоби виконавча влада сама для себе прописувала і творила закони і політику. це в усьому світі передбачено       розподіл цих речей. Через те Національна агенція, як її інакше назвіть, звичайно, мусить бути окремо.

Ми, колектив університету, делегував мені прохання передати, що ми за те, щоб взяти найкраще, але на основі законопроекту створеного професіоналами. Може це той рідкісний випадок, коли над документом працювали люди, які щодня практично працюють у цій сфері, великий колектив академіків, член-кореспондентів, професорів, докторів, кандидатів, аж до студентів. Давайте ми до цього прислухаємося і підтримаємо законопроект 1187-2. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Надаю слово Ярославу Яковичу Болюбашу, відповідальному секретарю Спілки ректорів вищих навчальних закладів України.

БОЛЮБАШ Я.Я. Шановні Лілія Михайлівна, шановні народні депутати, колеги, можна я не в свій час дам репліку Івану Івановичу за тестування? ЗНО – це перша найголовніша умова, рівні умови для всіх вступників, раз. Друге, освіту в вищій школі здобувають, Іван Іванович пропонує за гроші отримати освіту. І тому однозначно, спілка ректорів за те, щоб було б зовнішнє, незалежне тестування, прийом, те, що підтверджено багаторічною практикою.

 А тепер свої три хвилини.  Шановні колеги, мені, очевидно, найважче тут відповідати від усіх вас, тому що я працюю з років Незалежності над створенням законодавчої бази. І повірте, ці перші 90-і роки – це був надзвичайний цікавий момент. Можливо, тоді була одна партія – Компартія і не було дискусій, але ми на стільки цікаво створювали ці документи і вони понині працюють. Що треба зробити на сьогодні? Перше,  створення нового закону треба базувати на  трьох принципах – це відповідність національним традиціям. Українська вища школа має давню історію, авторитетну в Європі, а тому не треба її руйнувати до основи, треба максимально зберегти. І до речі, практика європейських країн підтверджує і те, що реформуючи, вони будують на національних традиціях, дехто це кваліфікує, що, мов, та країна не приймає Болонський процес, тільки на національних традиціях.

Друге. Відповідність потребам ринкової економіки, а отже, участь роботодавців. Роботодавці завжди  брали участь в підготовці кадрів, просто не існувало законодавчої норми. Згадайте ті, хто раніше працював.

І третє. Відповідність принципам Болонського процесу. Оце є три засадничі принципи, на яких треба будувати. А тепер, якщо розглянути всі законопроекти, детально я їх знаю. Однозначно треба відмовитися від назви вищі навчальні заклади ІІІ-IV рівня акредитації. Це плутається, університет, академія, коледж, професійний коледж. Не треба переносити із середньої школи початкова середня освіта базова повна. У вищій школі є кваліфікація, де поєднується і освітній рівень, і кваліфікаційний. Назвати молодший бакалавр, на мою думку треба, а не спеціаліст. Бакалавр, магістр, доктор філософії і так далі. Це стає зрозумілим відмовитись від назви рівнів. Те, що в законі Михайла Захаровича Згуровського: початкові, перші, другі – це незрозуміло людям, незрозуміло нам і незрозуміло європейцям при порівнянні.

Відносно національного агентства. Однозначно треба його. Але дивно виникає те, що національне агентство забезпечення якості затверджує стандарти, а потім перевіряє стан їх виконання. А що ж тоді за міністерство? Однозначно треба все це переглянути. Бо, щоб не забути, кожен з цих законів є продукт інтелектуальної власності, кожен має щось цінне.

Далі, що буквально не сказано ні слова про навчально-допоміжний персонал, я втому числі і я причетний був до розробки окремих законів. Ми забули, що учасником навчально-виховного процесу є навчально-допоміжний персонал – це лаборанти, це інженери, це методисти і так далі. От при доопрацюванні -  обов'язково включити.

Якщо брати 1187, чому зник Розділ "Структурні підрозділи вищого навчального закладу"? Завтра скажуть, що факультет, кафедра незаконні. Не можна, шановні колеги, виключати із системної вищої  освіти технікуми, які готують молодших спеціалістів. Це буде політична помилка, політична. Сьогодні вищу освіту мають за результатами перепису населення  2001 року 28,2. Якщо виключити нинішню так звану оцю неповну оцю неповну, буде 12,3. І як ми будемо виглядати? Тим паче у Європі, в Америці існують так звані дворічні коледжі.

Крім того, учні здобувають технічну профільну освіту. Вилучити із цього професійного коледжу,  який пропонується  в окремих законопроектах, вилучити здобуття середньої освіти. Натомість створювати профільні класи при професійних коледжах.   Іє ряд інших.

Який вихід, на мою думку, із спілки ректорів однозначно.  Те, що крок зроблений 1187-1 – ваш, зняти. Та не треба його знімати, там є цікаві речі прописані. Цікаві. Створити робочу групу і всі нюанси прорахувати.  До речі, не можна нам відмовлятися від первинної кваліфікації, яка здобувається у вищих навчальних закладах,  це перевага нашої системи, бо у нас практика не єдина складова навчання.

Тому й виникла проблема з нормативом один до вісімнадцяти. Ми почали порівнювати зарубіжні співвідношення, забувши, що у нас практика займає від 10 до 15 відсотків бюджетного часу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Я змушена нагадати про регламент, бо інші не зможуть висловитися.

БОЛЮБАШ Я.Я.    Я дякую.

Пропозиція така: створити робочу групу і по-мирному допрацювати і відійти від усього. Нам потрібний закон.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, я чую, що вже дехто  з виступаючих інтерпретує мої слова.

Дозвольте ще раз і ще раз наголосити. Перш за все, ми сьогодні заявили про те, що ми готові відмовитись від просування нашого законопроекту для того, щоб він був прийнятий за основу. Ми не оголошували про його відкликання. Ми можемо відкликати законопроект, якщо на це  погодяться депутати від Партії регіонів і відкличуть свій. В цьому випадку таке відкликання буде, воно буде синхронне. Зараз йде мова про те, що ми виходимо з ініціативою перед комітетом, щоб на засіданні комітету   ми запропонували взяти за основу законопроект 1187-2, внесений депутатом Віктором Балогою, а інші запропонували відхилити обидва. І саме таке рішення зараз вручено членам комітету з питань науки та освіти. Тому давайте без інтерпретацій.

Разом з тим, ми всі чудово чуємо, що в усіх законопроектах є недоліки і є цінні напрацювання. Тому у рішенні, яке роздано членам комітету, запропоновано доручення головному комітету підготувати до другого читання цей законопроект шляхом створення робочої групи, куди ми запросимо представників всіх законопроектів та представників відповідно і ради вищих навчальних закладів України. І таким чином будемо разом доопрацьовувати цей законопроект, це для роз'яснення, щоб не було далі різноманітних інтерпретацій.

До слова також запрошую Олександра Петровича Волосовця, заступника директора департаменту, начальника Відділу освіти та науки Департаменту роботи з персоналом освіти та науки Міністерства охорони здоров'я України.

ВОЛОСОВЕЦЬ О.П. Дякую.

Шановна Лілія Михайлівна, шановні панове народні депутати, шановні присутні, дозвольте декілька слів від галузевої освіти. Я, перш за все, вдячний Михайлу Захаровичу Згуровському за те, що він задав запитання державного замовлення. Це надзвичайно важлива позиція, яка торкається всіх сторін суспільно-економічного розвитку нашої країни.

Від медицини можу сказати, що у нас не хватає 20 тисяч лікарів і ми знаємо скільки готувати, і знаємо де їх готувати. І мова йде про специфіку галузевої освіти, і медичної освіти, і аграрної освіти. І нам би хотілося бачити в новому законі про вищу освіту і своє місце, а не тільки загальні речі. І скажу більше, і це є в нашому листі, підписаний міністром, місце галузевої освіти найбільш відображено у законопроекті Михайла Захаровича Згуровського і Віктора Івановича Балоги. І Міністерство охорони здоров'я підтримує цей законопроект, вважає, що він повинен бути дійсно основою. З інших законопроектів,  теж я згоден з Ярославом Яковичем треба взяти саме добре і позитивне, і тоді буде гарний законопроект, який буде прокладати наш освітній міст в майбутнє нашої країни. Спасибі.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Дозвольте запросити до слова Михайла Кузьмича Родіонова, народного депутата України четвертого скликання від Комуністичної партії  України.

РОДІОНОВ М.К. Шановні народні депутати!  Шановні присутні! Я дотримуюсь пропозицій, щоб нам вдало сьогодні переконати народних депутатів членів комітету прийняти одне рішення, а саме прийняти за основу проект закону 1187-2. По-перше.

По-друге. Нам звичайно потрібно напрацювати аргументи, щоб в разі прийняття за основу цей проект закону можна було доопрацювати для консолідованого прийняття у Верховній Раді. Мені здається це самий оптимальний варіант, бо більшість пропозицій вже враховані на етапі розробки.

Другий аргумент. Прийнявши за основу цей проект, ми б вийшли з колізії, що начебто немає урядового проекту з такого важливого напряму суспільного життя країни як вища освіта. По великому рахунку це і є урядовий проект закону і Михайло Захарович доповідав, бо він був доопрацьований за дорученням уряду і за допомогою уряду.

Хочу сказати, що наше рідне міністерство зробило б великий подвиг, якщо б воно підтримало цей законопроект, бо насправді це і є урядовий проект закону.

Другий аргумент. На мій погляд цей проект закону найбільш повно відповідає таким принципам реформування як послідовність… *** прогресивний і соціально-спрямований.

Третій аргумент. Проект передбачає окремий розділ, який містить соціальні гарантії учасника навчально-виховного процесу, підвищує соціальну захищеність, є свого роду кроком до поновлення соціальної справедливості по відношенню до працівників вищої школи.  А як відомо,  любий рух до соціальної справедливості  відповідно  до Закону діалектики –  це рух до майбутнього, тобто до найкращого, це вже прогрес. 

Є в мене зауваження до інших проектів законів. А враховуючи  щодо проекту 1181,  вирішено, якесь вже рішення є. Це неетичне, як кажуть, буде  саме…

Щодо проекту 1187. Цим проектом пропонується не тільки залишити існуючу  систему управління вищої освіти  такою, якою вона була всі роки незалежності,  а навіть збільшити повноваження МОН.

Щоб визначитись до цього проекту, мабуть,  доречно    нагадати деякі результати реформування освіти за роки незалежності, за яке весь час відповідало профільне міністерство. Ну, так, як кажуть, навскидку,  це  тисячі зниклих  середніх шкіл, зменшення  на десятки тисяч кількості учнів, девальвація  статусу працівника освіти і науковця, руйнування матеріально-технічної бази,  невдале впровадження   болонської системи, намагання час від часу перекласти   на плечі освітян  економічну, організаційно-політичну неспроможність  забезпечити якісну освіту та інші подібні "досягнення" (в лапках).

Я вже  не кажу, що за роки незалежності  в Україні  не з'явилося жодної проривної  технології  світового рівня, за що теж відповідало профільне міністерство. Звичайно,  це не тільки провина  міністерства. Причини більш              глибші. Перша  така причина –  це криза вищої освіти, пов'язана, звичайно, з кризою  в суспільстві. І вона  ця криза  полягає в тому, що при переході  від  соціалістичного способу життя до   капіталістичного не сталося і об'єктивно  не могло статися якісного покращення свобод, добробуту громадян,  стану вищої освіти та інших людських показників життя.

Тому сьогодні мова йде про зупинення регресу вищої освіти і запровадження власних механізмів прогресу  вищої освітянської сфери. Мені здається,  що таку можливість дає проект 1187-2, якщо він буде підтриманий народними депутатами, членами комітету.

Звичайно, ми розуміємо, що Верховна Рада може мати свої, як кажуть, аргументи. Але ж наше завдання, надати як можна більше аргументів членам Верховної Ради різних політичних сил в пользу прийняття такого закону.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Дозвольте надати слово Калетніку Григорію Миколайовичу, співавтору законопроекту 1187, голові Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин.

КАЛЕТНІК Г.М. Дякую, Ліліє Михайлівно.

Шановні колеги народні депутати, члени комітету! Шановні учасники сьогоднішнього засідання комітету! В межах трьох хвилин хочу тільки зафіксувати те, що іде дуже правильне, гарне обговорення. І звертається увага, дійсно, на ключові моменти, на відмінності законопроектів один від одного.

І скажу тільки про законопроект 1187. Я є його співавтором. Що деякі норми, які внесені в законопроект, ну, от, казав колега, що там ЗНО. Ми це свідомо прописали. Тому що, ми ж бачимо, як і суспільство реагує, як і сьогодні тут хто і як висловлюється щодо цієї проблеми. Дійсно, ЗНО як вирішило певну частину проблем, так і сьогодні воно має дуже багато недосконалостей. І його застосування так як є, воно потребує дуже серйозного дійсно вдосконалення.

І не звернути увагу на те, що в багато вчительських колективів піднімають питання про те, що ми вчимо-вчимо, а взагалі-то значна частина учнів орієнтується на тести, на те, яким чином їх подолати.

Є і та проблема сьогодні, що, дуже значна, я не буду називати цифри. Але хто каже 30 відсотків, хто 25. Сьогодні просто під час зимових наших профорієнтаційних виїздів заявляли, що ми не будемо йти на ЗНО. Тобто, в цьому є проблема. І те, що його дуже легко вилучати вилучати законопроекти, і ми це теж  знаємо. Тому якщо ця думка, дійсно, буде мати підтримку суб'єктів законодавчої ініціативи, то нема проблем. І я як, наприклад, співавтор абсолютно не налаштований  на  те, щоб розривати рубашку і все інше: "дайош", значить, тільки іспити і відміну ЗНО!

Тому я хотів би, щоб ми, дійсно, підійшли м'яко, бо ми маємо галузеві інтереси, галузевої освіти, абсолютно правильні, і тут я підтримую, бо кожний має своє, і ми маємо, регіональні інтереси, ми маємо багато вже чого накопичилось за цих 20 років, що є претензії регіональних вузів до столичних. Ну, хто б не сказав, як у нас оснащені столичні, бо вони ближче тут і до Президента, і до Кабінету Міністрів, і як оснащені сьогодні, який рівень оснащеності інших вищих учбових закладів. Ті ж самі школи, які дають один рівень знань, і ми нікуди не можемо дітися, це все наші діти, це все наші люди.

Тому, звичайно, ми самі десь невдоволені…  18 людьми… навантаженням, 18 студентів навантаження на одного викладача. Ми не вдоволені тим, наприклад, що для аграрних вузів як для галузевої освіти в аграрній Україні поставили такий самий рівень, як для тих, хто навчається у столичних школах для вступу у вищий учбовий заклад. Ну, сільська дитина, яка має повернутися агрономом, зоотехніком і давати хліб, і до хліба, до столу, і годувати, і забезпечувати продовольчу безпеку… Ну, ми ж повинні розуміти, що той, хто вчиться на  Ціолковського і має такі знання, він ніколи не піде в село. Тому мати один рівень і планку, по якій мають ЗНО здавати ті чи інші іспити… У нас в минулому році з аграрного вузу 15 чоловік пішли в медичний вуз, бо біологія і українська мова однакова, він здав краще там і пройшов.

Тому я підтримую, Лілія Михайлівна, вашу ініціативу – стовідсотково. Давайте ми в залі визначимося при обговоренні, давайте ми, дійсно, створимо, бо законопроект стає законом уже, як казав тут Миколаєнко, не авторство Сороки, Калетніка, чиєсь інше: як тільки він повертається на друге читання, він стає  власністю комітету. І от ми повернемо в комітет, сядемо, бо дуже багато мені подобається норм з вашого законопроекту, і я б його швидше рекомендував за основу ніж Балоги. Багато  мені чого цінного, цікавого у законопроекті Балоги.

Тому давайте тоді попрацюємо і ще не забудемо одну річ, що по 116 статті Регламенту можна все вилучати, але чогось додаткового не можна включити. Тому, якщо говорити за базу, до якої можна щось включати і виключати, то, звичайно, ця база більша у 1187. І рекомендаціям пані Фаріон я слідую. Тому дякую не кого, а кому. Лілія Михайлівна, я вам дякую за вашу ініціативу. Ми теж приєднуємося до неї і будемо робити один єдиний закон для України. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Григорію Миколайовичу.

Дозвольте надати слово Ігорю Леонідовичу Лікарчуку – директору Центру тестових технологій моніторингу якості освіти.

ЛІКАРЧУК І.Л. Шановна Лілія Михайлівна, шановні колеги! Три питання. Перше про зовнішнє оцінювання. Ви знаєте, мені дуже прикро, що деякі виступаючі ще й досі не усвідомили, що 150 чи 180 балів ЗНО – це не є оцінка. Це є рейтингове місце, яке займає той чи інший абітурієнт. І порівнювати її із оцінками атестату – це абсолютно некоректно.

А для тих, хто дуже жалкує за тим, що не враховується середній бал атестату, хочу сказати, що в 2008-2009 навчальному році, коли під час вступних іспитів не враховувався середній бал атестату, школи України випустили 4 відсотки медалістів до загальної кількості випускників. Минулого року школи України випустили майже 8 відсотків медалістів до загальної кількості випускників. Кількість замовлених медалей за результатами поточного навчального року, вона у кілька разів більша ніж це було у 2012 році. Це для тих, хто хоче зберегти у вступній кампанії середній бал атестату.

Для довідки. За часів Союзу показник кількості медалістів у школах не перевищував 2 відсотки.  Тепер про доцільність створення робочої групи якогось четвертого законопроекту на базі всіх існуючих трьох. Я думаю, що це шлях для того, щоб затягнути прийняття закону і залишити ту систему, якою вона вигідна сьогодні для і Міністерства освіти, багатьох ректорів ще на якийсь певний час. Мені не дуже сподобалась сама ідея, що…, вірніше, я не дуже позитивно сприйняв саму ідею, що необхідно, як було сказано, відмовитись від законопроекту, який поданий опозиційними партіями. Але, за умови, якщо ідеї, які закладені в цьому законопроекті, а там дуже багато ідей, які дійсно забезпечать розвиток системи вищої освіти, вони будуть враховані у тому законі, який буде розроблятися на основі законопроекту 1187-2, якщо це відбудеться, то тоді дійсно ця пропозиція є слушною і вона заслуговує на увагу. Хоча, маю сказати, Лілія Михайлівна, що вже засоби масової інформації продублювали чи виклали свої інтерпретації, що опозиція готова відмовитись від свого законопроекту. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, я хотіла б зараз надати слово представнику студентства, так, тому що їм обов’язково потрібно знайти також місце в нашому обговоренні, – Смірнову Олександру Олеговичу, керівнику секретаріату студентської організації "Українська асоціація студентського самоврядування".

СМІРНОВ О.О.  Дуже дякую, пані Ліліє Михайлівно. Я приношу одразу вибачення від імені Єлизавети Щепетильникової, президента організації, яка мала виступати власне сьогодні тут, але є в регіонах з обговоренням якраз Закону України "Про вищу освіту". І фактично я донесу ту позицію асоціації, яка стосується нашого питання.

Фактично усі студенти України прагнуть якісної освіти, прагнуть освіти без корупції, прагнуть такої освіти, яка може забезпечити нашій державі конкуренту спроможність на європейському і світовому ринку. На жаль, на жаль, на превеликий жаль, зараз наше законодавство не спроможне задовольнити ні університети, ні фінансової точки зору, ні з точки зору автономії задля такого розвитку.

Один з законопроектів –  1187 – не змінює фактично в системі вищої освіти, а фактично тільки переписує те, що є зараз, іншими словами, з невеликим поліпшенням в деяких питаннях.

Інші законопроекти 1187-1 і 1187-2 є такими, що в більшій ступені або в повній мірі задовольняють питанням  інтеграції України і української освіти в європейський простір вищої освіти.

Фактично, якщо зупинитися на законопроекті 1187, то все, що тут казали про нього, про системність, про покращення життя для студентів, то фактично хочу наголосити тільки на деяких питаннях окремих. Ті питання, права органів студентського самоврядування закріплюються, так закріплюються, але вони закріплені вже. Але те, що відбувається в законопроекті 1187, вони звужуються, що є антиконституційною нормо. Не можна звужувати ті права органів студентського самоврядування, які вже є зараз.

Щодо наукових товариств, дуже приємно, що розроблена стаття Української асоціації студентського самоврядування і запропоновано в законопроект урядовий, який працював під керівництвом Михайла Захаровича Згуровського, розроблявся, про наукові товариства. Було сприйняте і іншими авторами законопроекту, це такий позитивний приклад плагіату. Але, в той же час, зникає одна норма, яка закріплює, множить всю цю статтю на нуль, коли йде мова про фінансування. Забули про фінансування в цьому законопроекті, роботи не буде.

Про Всеукраїнську студентську раду, підконтрольний орган Міністерства освіти, про кругли столи, які вже сьогодні говорили не один раз, студенти, вчора буквально пройшло обговорення у місті Вінниця законопроектів, зібралися студенти, самі аналізували законопроекти про вищу освіту. Жоден з них не визнав таким, що 1187 є найгіршим з трьох законопроектів, жоден з них не підтримав його, підтриманий був або той, або інший законопроект. 

Це фактично, по стипендіях. Зараз стипендії десь в країні на рівні 60 відсотків, законопроектом міністерським або 1187 нема межі,  на якому будуть закріплені стипендії. Тобто завтра можуть отримувати стипендії дві людини. І це є неприйнятним. Тобто фактично купа таких антиконституційних норм закладають бомбу про те, що навіть в разі голосування цього законопроекту, його не підпише Президент.

І ще одне хотів додати. Європейський Союз студентів наприкінці квітня місяці в Будапешті збирав на своє правління. Це 39 країн Європи та  країн СНГ, які збираються і вирішують різні питання з питань вищої освіти.

На цьому засіданні розглядалося питання і реформ вищої освіти в Україні, і фактично тих трьох законопроектів, які зараз наявні в парламенті. Рішення Європейського Союзу студентів щодо ситуації з законопроектами. Законопроект 1187 крапка. Не відповідає в повній мірі положенням імплементації Болонського процесу в Україні. Навпаки відповідають цим положенням два інших законопроекти. І тому Європейський Союз студентів закликає парламентарів, і тут студенти України з ними солідарні  всі разом в тому. що необхідно швидко приймати законодавство, не робити ніяких додаткових робочих груп і взяти за основу або законопроект робочої групи Михайла Захаровича Згуровського, або опозиції. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, ми наближаємося до завершення роботи цього засідання. Тому прошу ті, хто саме наполягають. Зараз я ще надаю слово Михайлу Івановичу Винницькому – завідувачу докторантурою та аспірантурою Києво-Могилянської академії. Будь ласка.

ВИННИЦЬКИЙ М.І. Дякую, Лілія Михайлівна. Ну,  я брав активну участь у робочій групі під керівництвом Михайла Захаровича Згуровського, так що який законопроект я підтримаю, я думаю, зрозуміло. Я дуже коротко хочу сказати. По-перше, що прикро мені, що із виступу депутата Калетніка зрозуміло, що на сьогоднішній день тієї ініціативи, яка була запропонована Лілією Михайлівною, а саме, щоби на сьогоднішній день було представлено комітетом один законопроект і один законопроект був внесений в Раду. Але, на жаль, виглядає, що така ініціатива не буде підтримана.

Відповідно перед нами стоїть, я хочу повернутися до того, що сказала Лілія Михайлівна з самого початку, що перед комітетом стоїть сьогодні питання перше вибору моделі, яка призведе до якісного розвитку  вищої освіти. І ми бачимо дві кардинально різні моделі, які представлені в двох законопроектах. І у нас в комітеті стоїть питання представити той законопроект, який має шанс на прийняття. І ми сьогодні бачимо, що жоден не має шансу на прийняття, тому що ймовірність висока, що жодний не набере 226 голосів.

Що в такому випадку робити? Ну, мені здається, що в такому випадку наша всіх задача – тих, хто підтримує той чи інший законопроект, - працювати з депутатами. І тому я хочу представити дуже короткий і дуже конкретний аргумент для присутніх і неприсутніх депутатів, які будуть голосувати в залі.

Депутат Сорока у вступному своєму слові при представленні законопроекту сказав, що мета законопроекту 1187, цитую: "якісне правове регулювання відносин у сфері вищої освіти". Відповідно, що ми бачимо? Що законопроект 1187 покликаний регулювати відносини у вищій освіті. Абсолютно так. Законопроект 1187-2 покликаний надати автономію вищим навчальним закладам. І якщо ми подивимося на те, як відреагував на законопроект 1187-2 представник, а, властиво, краще сказати – заступник міністра профільного міністерства, найбільш активно і емоційно негативно він поставився до концепції власних дипломів.

Я хотів би звернути увагу депутатів Верховної Ради, багато із яких мають певний досвід у бізнесі. Пропонується законопроектом 1187, щоби ви не мали можливості мати власної торгової марки, щоби збільшилося регулювання вашої діяльності, вашого бізнесу і щоби зменшилася ваша автономія у ваших, колись вам підконтрольних, тому що, очевидно, народні депутати сьогодні вже не контролюють своїх підприємств, але колись вам підконтрольних підприємств. Мова йде про те, щоб забрати, а краще сказати, заборонити вищим навчальним закладам видавати під власною торговою маркою атестат про те, що їх продукт якісний. Ось це і є ідеологія 1187. Я прошу всіх народних депутатів подумати про те, чи нам потрібно більше регулювання, чи менше. І це відноситься і до освіти, як до кожної іншої сфери нашого життя. Дякую. Вибачте за...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, зараз останні два виступи від запрошених. Я надаю слово профспілкам, тому що ми ще сьогодні не чули від них виступу, і це надзвичайно важливо – Яценю Олександру Михайловичу, голові Київської міської організації профспілки працівників освіти і науки України.

ЯЦЕНЬ О.М.  Дякую. Шановна Лілія Михайлівна, шановні колеги!

 Профспілкова сторона  за законопроект 1187-2 і я як член робочої групи під керівництвом Михайла Захаровича Згуровського зупинюсь на  трьох соціальних аспектах. Насамперед, ми за встановлення тридцяти шестигодинного робочого тижня, ми за максимальне навантаження на рівні шестисот годин на рік, ми за продублювання статті 57 з Закону про освіту, так як в цьому законі були вилучені абзаци 12 і 13, і має звучати в наступній редакції: необхідно передбачити встановлення середніх посадових окладів науково-педагогічних працівників вишів на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості, крапка.

І, врешті-решт, на десять тисяч українського населення не менше ста вісімдесяти студентів мають вчитися на кошти державного бюджету. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за лаконічність вашого  виступу.

Ігор Борисович Жиляєв наполягає, будь ласка.

ЖИЛЯЄВ І.Б.  Шановні колеги, що є істинністю для законопроектів? На мій погляд, істинністю є те, що всі визначали сьогодні і до цього в обговореннях, що вища школа України  сьогодні знаходиться в кризі. Як вийти з цієї кризи? Вийти з цієї кризи можна і критерієм буде являтися істинності  всіх законопроектів це те розкріпачення творчої енергії студентів, аспірантів, викладачів. Як це зробити? Можна робити різними інструментами, але той законопроект, який більше відповідає оцій розкріпаченню цієї енергії, а ми бачимо з моменту прийняття закону базового,  діючого сьогодні, про вищу школу на пластування нормативних актів привели до того, що у нас викладач і студент знаходиться в стані кріпацтва, стільки інструкцій зобов’язує його щось робити. Тому сьогодні нам треба робити так, щоб інструменти були адекватні  завданню розвитку підвищенню якості вищої освіти.

Єдиний механізм це може зробити, на мій погляд, - це підвищення академічної свободи, підвищення творчої енергії всіх учасників цього процесу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Олексій Сергійович Дніпров.

ДНІПРОВ О.С. Шановна Лілія Михайлівна! Дякую. Шановні учасники засідання, дуже коротко. Знову повторюється як комітетські слухання, багато виступаючих звинувачують міністерство у всіх гріхах, які тільки можливо.

Перше. Міністерство не є автором всіх трьох законопроектів. Друге. Міністерство виступає за те, щоб, дійсно, прийняти якісний законопроект, який би інтегрував нашу вищу освіту до освітянського світового європейського простору.

Третє. На закиди про те, що немає міністерського проекту, немає урядового, я всім нагадаю, що був урядовий законопроект, який був підготовлений на виконання національного плану дій з реформування, який в грудні, якщо не помиляюсь 2011 року був внесений у  Верховну Раду, але, на жаль, не розглянутий і ми вже більше року обговорюємо різні законопроекти, різні концепції. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Шановні народні депутати!  На жаль, ми вже змушені перейти до заключного обговорення членами Комітету з питань науки та освіти. Я ще раз хотіла б сказати, що, по-перше, ведеться стенограма. Якщо вам не вдалося виступити, а у вас є цінні пропозиції з цього приводу, будь ласка, надсилайте, ми їх оприлюднимо на сайті комітету, там, де будуть всі матеріали цього розширеного засідання Комітету з питань науки і освіти.

Я запрошую зараз до слова членів комітету – Олександра Петровича Зубчевського.

ЗУБЧЕВСЬКИЙ О.П. Уважаемые коллеги, во-первых, хотел бы отметить, что когда  некоторые из выступающих вспоминают о термине, который вообще неопределенно совковости, то тут в данном случае необходимо вспомнить и о том финансировании  и об уровне качества  образования, и об уровне подготовки специалистов, которые  были в советское время, и, кстати,  не коммунисты сегодня об этом говорили, а прежде всего преподаватели и работники образования и науки Украины.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре Петровичу, робіть, будь ласка, паузи між фразами для перекладу.

ЗУБЧЕВСЬКИЙ О.П.  Не совсем правильно перевели. Я думаю, для остальных будет понятно.

Поэтому, второй момент, отмечу, что и в законопроектах 1187, и есть определенные моменты, которые усиливают роль Министерства образования и науки в управлении высшим образованием. Тут надо задать вопрос: а  куда еще  более усиливать. С другой стороны, законопроект 1187-2 дает определенные полномочия и автономию вузам, в том числе и в финансовых вопросах, что по своей сути может привести к созданию отдельных князьков, которые и в настоящее время, и уж тем более потом будут управлять этими процессами и создавать коррупционные системы.   

Еще один момент…

ФАРІОН І.Д. Пауза. Перекласти треба, незрозуміло, що говорите.

ЗУБЧЕВСЬКИЙ О.П. А, ну да.

Что настораживает во всех законопроектах и то,  о чем сегодня обращают внимание представители колледжей, техникумов Украины, о том, что практически выбрасываются из высшего образования техникумы и колледжи и ничего не предлагается взамен.

И хотя законопроект 1187-2, он содержит образовательный уровень младшего специалиста, а законопроект 1187 – есть упоминания о техникумах, и в переходных положениях. Но ситуацию так, ситуация остается неопределенная.

Тем не менее, представители фракции коммунистов в комитете определились с тем проектом, который мы будем поддерживать, мы, естественно, в случае его принятия за основу Верховной Радой, будем давать свои предложения. И те моменты, которые тревожат нас, и которые мы будем предлагать в виде изменений.

И предлагаем поддержать за основу проект 1178-2.

Ну, там немножко не так.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Будь ласка, я запрошую до слова першого заступника голови комітету Олександра Максимовича Сича.

СИЧ О.М. Шановні колеги, мені здається, ні в кого немає сумнівів у тому, що система вищої освіти України потребує змін. Я не буду розгортати ту тезу, про яку я, яку я виголосив на громадському слуханні. Про те, що ми можемо адміністративними важелями утримати в якомусь там квазідієздатному стані.

Ми можемо сьогодні дискутувати, як краще виписані механізми таких змін  і наближення до європейських стандартів чи то в законопроекті 1187-1, чи 1187-2. 

Але, для мене,  лакмусовим папірцем було те, як сьогоднішній речник Міністерства освіти характеризував ці законопроекти : через призму чинного законодавства.  Вказуючи, що чи в законопроекті   1187-1,  чи 1187-2 є  те, що не співпадає  з нинішнім законодавством. Даруйте, а ми   для чого тут зібралися? Ми зібралися для того, щоб  змінити нинішнє  законодавство в сторону його  покращення і в сторону надання перспектив  для розвитку української вищої  школи.

Очевидно, що сьогодні голосування покаже, на якому законопроекті  комітет зупиниться. Я схильний до того компромісу, про який  оголосила голова комітету, щоб  прийняти за основу законопроект, напрацьований  групою, під керівництвом академіка Згуровського.

Зрештою,  шановні колеги, всі ми розуміємо прекрасно, що насправді, голосування наше має  такий чисто символічний характер,  і суть справи буде вирішуватись у сесійній залі. Тому  сьогодні  прозвучала дуже хороша точка зору  про те, щоби  працювати персонально з депутатами  і створити таку атмосферу  серед них, щоб  амбіційно  на своєму  не нстоювала жодна партія,  а настоювала на перспективі розвитку вищої коли.

Бо насправді, хоч сьогодні  з уст представників Партії   регіонів і  співавторів законопроекту не прозвучало,  що вони готові йти на компроміс. Очевидно, що вони і за партійною дисципліною, і не мають права цього сьогодні сказати, і ми це прекрасно розуміємо.  То ми можемо тільки чекати, яка буде позиція  їхнього партійного керівництва і який буде сигнал їм поданий всемогутньою рукою у сесійній залі, за  який проект голосувати.  Звичайно, що якщо ми не доб'ємося компромісу, у сесійній залі, а не тільки тут, то і далі наша  система освіти буде стагнувати. А це означає, що не тільки  сама система вищої освіти, але, загалом,  ціле суспільство, ціла держава,  не будуть мати тих перспектив, на які   вони заслуговують. Дякую.

 ГОЛОВУЮЧИЙ.  Чи ще хтось хоче висловитись з членів комітету?  Будь ласка.

ДЗОЗ В.О.  До голосування. Мені здається, що в жодної  людини, яка знаходиться в цьому залі, немає сумнівів в тому, що це надзвичайно важливе питання, яке ми сьогодні розглядаємо. Але, всі три законопроекти, подані законопроекти, вони звичайно мають дуже багато цінного і, звичайно, є певні недоліки в кожному із цих законопроектів. Тому я вважаю, в мене така є пропозиція, щоби всі ці три законопроекти подати до сесійної зали і внести їх на обговорення по повній процедурі, і щоб депутати прийняли рішення в сесійній залі. І це буде абсолютно правильно і нормально, мені здається.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Віталіно Олексіївно.

Шановні колеги, я гадаю, що наше обговорення вже було доволі вичерпне і дозвольте мені підбити підсумки цього обговорення, і винести проект рішення.

Перш за все, в незалежності від рішення комітету, усі законопроекти, усі три, будуть винесені до зали Верховної Ради, хіба що нам вдасться домовитися з представниками Партії регіонів про відкликання двох інших законопроектів. Але цього переговорного процесу, він ще не завершений і в будь-якому випадку ми можемо досягнути компромісу і внести, як і сьогодні від комітету узгоджено один законопроект, так само узгоджено ми можемо проголосувати у залі Верховної Ради. Це є, звичайно, процес, який повинен супроводжуватись широкою дискусією професійних спільнот, всіх зацікавлених груп, тиску, в доброму сенсі того слова, на народних депутатів України, щоб вони всією повною мірою відчули свою відповідальність, що в момент голосування обирається модель розвитку вищої освіти,  а отже країни, на наступне десятиріччя.

Я зараз не буду коментувати аргументацію за чи ті закиди, які сьогодні прозвучали на адресу різних законопроектів. Але, хотіла б ще раз    озвучити проект рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти з цього приводу для усіх присутніх, як саме звучать ці рішення по трьох законопроектах.

Зважаючи на те, що саме законопроект 1187-2, розроблений робочою групою під керівництвом Михайла Згуровського і внесений депутатом Балогою, має шанси на узгодження у залі, не викликає принципового антагонізму у всіх політичних сил, розроблений за участю уряду і пройшов погодження в багатьох його інстанціях, і, головне, цей законопроект закладає прогресивні ідеї розвитку і можливості для вищої освіти України, пропонуємо таке рішення: "Рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 1 частини першої статті 114 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" проект Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція, реєстраційний номер 1187-2) прийняти за основу з дорученням головному комітету підготувати його до другого читання". Тобто це означає, що на базі комітету буде створена робоча група, яка буде працювати над доопрацюванням цього законопроекту, вносячи туди прогресивні норми інших законопроектів, а також взагалі працюючи в цілому над різними нормами цього законопроекту. Ми чули зауваження і в залі, і у нас є відповідно велика кореспонденція з цього питання, де надаються пропозиції до даного законопроекту.

По інших законопроектах рішення таке. Щодо законопроекту 1187-1, поданого народними депутатами Яценюком, Кличком, Тягнибоком, Гриневич, Оробець, Павленком, Розенком, Сичом і Фаріон. Рекомендувати Верховній Раді даний законопроект відхилити.

Щодо законопроекту під реєстраційним номером 1187, поданий народними депутатами України Калетніком, Ківалович, Сорокою, рекомендувати Верховній Раді України цей законопроект відхилити. Ось такий проект рішення я зараз ставлю на голосування перед членами Комітету з питань освіти і науки.

Для протоколу хочу зауважити, що зараз у залі присутні всі члени комітету за виключенням Павленка Ростислава, який був присутній на комітеті і залишив, і озвучив в стенограмі і для протоколу свою позицію з приводу голосування за таке рішення. Тому його голос ми зараховуємо до голосу "за".

Будь ласка, хто за озвучене мною рішення, прошу голосувати. Один, два, три, чотири, п'ять, шість і голос Павленка – сьомий. Сім народних депутатів –  "за".  Хто проти? Один голос проти, один народний депутат. Хто утримався? Один голос утримався, один народний депутат.  Щиро дякую за цю роботу. Так, прошу.

КАЛЕТНІК Г.М. Лілія  Михайлівна, Дуже багато було висловлено цінних позицій, оцінок, навіть за пів року я в Інтернеті стільки не бачив. Дуже велике прохання: пришвидшити формування стенограми і надати її авторам законопроектів для використання в подальшому.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Григорію Миколайовичу. Як тільки буде стенограма голова ми її не тільки авторам, а зразу оприлюднюємо на сайті нашого комітету.

КАЛЕТНІК Г.М.  Я на сайті бачив, я хотів би отримати  в офіційному порядку. Якщо потрібно, я направлю клопотання народного депутата.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре, звичайно, звичайно, що це можливо.

КАЛЕТНІК Г.М.  Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, щиро дякуємо вам за роботу і за участь у цьому засіданні Комітету з питань науки та освіти. Я прошу членів комітету залишитися.

Шановні колеги, члени Комітету з питань науки  та освіти! Ви бачите, що у нас в порядку денному ще три питання.

Я б хотіла одразу уточнити, що два цих питання пропоную сьогодні зняти. Мова йде про два проекти закону, які стосуються змін до Бюджетного кодексу України.

Ми отримали від Міністерства освіти і науки, а також від Міністерства фінансів пропозиції по цих двох законопроектах. І практично вже узгодили, що якщо ми змінимо формулювання в цих законопроектах, то у нас є шанс потім, щоб ці законопроекти узгодив бюджетний комітет. Ну, а це наша мета, правда. Не просто зараз проголосувати. Нам потрібно мати результат.

Тому ми зараз в процесі от наступного тижня зареєструємо ще один законопроект, буквально взявши порівняльну таблицю, яку нам надіслало Міністерство освіти і науки, ми вам дякуємо. Оце є реальна співпраця. Тому що ми вперше отримали від Міністерства освіти і науки у вигляді порівняльної таблиці практично пропозицію до законопроекту, яка нам зразу вирішує питання проблему, яку ми поставили – про ліцеї-інтернати. Дякуємо за цю роботу.

І от тоді ми всі три законопроекти розглянемо на наступному тижні. У мене буде єдине одне прохання до вас. Можливо, на наступному пленарному тижні, пленарному через тиждень нам доведеться розвести   наше засіданні комітету на два дні. провести фактично два засідання, але коротші. Чому? Щоб на бюджетний комітет оці законопроекти потрапили в середу, нам потрібно у вівторок їх затвердити на нашому комітеті. Бо є проблема. На новий навчальний рік Житомирський ліцей вже закривають, їх вже попередили. Тому нам це питання треба обов'язково вирішити. Тому, будь ласка, плануйте на наступний пленарний тиждень, що у нас буде в обідній перерві одне засідання о 14.30, воно буде коротке, тільки присвячене цим законопроектам, і звичайне засідання о третій години в середу.

Ще одне організаційне питання, шановні колеги, це виїзне засідання до Чернігівської області. Ви знаєте, що воно відклалося, і зараз ми маємо пропозицію від обласної держадміністрації на 3 липня це засідання перенести. Тому, будь ласка, у ваших графіках поставте 3 липня – це є тиждень роботи в комітетах, і в нас цей тиждень буде виїзне засідання до Чернігівської області.

І нарешті ще один пункт сьогоднішнього порядку денного – це про затвердження плану заходів та складу робочої групи з підготовки та проведення у жовтні 2013 року парламентських слухань на тему: "Доступність та якість загальної середньої освіти: стан і шляхи поліпшення".

Колеги, у вас є план роботи. У вас є склад робочої групи. Прошу Міністерство освіти спочатку висловитись з приводу цього, а тоді члени комітету. Будь ласка.

_______________. Шановна Лілія Михайлівна, шановні члени комітету! Є пропозиція, є прохання від міністерства до складу робочої групи включено 3 особи: Жебровський Борис Михайлович, Марченко Андрій Володимирович і Удод Олександр Андрійович. Залишити Марченка і Удода, а Бориса Михайловича звідси, ну, прибрати, оскільки у нас тільки три заступника міністра, надзвичайно важко у всіх робочих групах бути присутніми. Реально все одно будемо працювати, контактувати, і дві людини залишається.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Добре. Добре. Дякую.  Ще які пропозиції, зауваження, колеги? Немає. Ми повинні затвердити цей план заходів. Тому хто щоб прийняти його в цілому, зрештою, якщо у вас появляться якісь ще  невеличкі зауваження у процесі, коли ви ще там щось побачите, прошу, ми готові їх взяти до уваги.

Хто за такий план заходів і склад робочої групи, прошу голосувати, з уточненнями, які сьогодні озвучив заступник міністра. Прошу.

Так, це одностайне голосування. Дякую, шановні колеги.