О.В. Співаковський
Шановні колеги! Дорогі учасники робочої групи!
Перед нами стоїть важливе завдання: допрацювати проект Закону «Про освіту» до другого читання. Це дуже відповідально і почесно для кожного з нас. Для мене особисто велика честь бути сьогодні з вами, приймати участь у реалізації цього важливого проекту. Творячи закони нашої країни, ми творимо саму країну!
Хочу сердечно подякувати всім авторам цього законопроекту: народним депутатам, Міністерству освіти і науки, міністру освіти і науки Лілії Михайлівні Гриневич, громадським експертам, а також всім, хто надіслав свої пропозиції і хто погодився увійти в цю робочу групу.
Ми маємо вирішити декілька важливих питань, а саме:
- прийняти спільні для нашої групи принципи роботи над законопроектом;
- погодити графік нашої роботи;
- необхідно визначити найбільш вразливі моменти законопроекту, що потребуватимуть нашої особливої уваги.
З огляду на це, ми сьогодні маємо фактично спроектувати нашу роботу на найближчі кілька місяців. Такий пропонується план роботи на сьогодні.
Хочу зазначити, що за нашими попередніми оцінками доопрацювання цього проекту потребуватиме чимало часу. Щонайменше робота буде тривати до кінця лютого – початку березня наступного (2017) року. Може, комусь це буде здаватися багато, комусь – не дуже, але для ретельності роботи ми мусимо взяти цей час і використати його якомога продуктивніше.
Вже зараз маємо більше 1000 пропозицій. Внесення пропозицій до таблиці ще не завершено. Крім того, до Комітету надійшли висновки з різних міністерств і відомств, Головного науково-експертного управління ВРУ, зауваження з боку Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Міністерства соціальної політики, Національної академії педагогічних науки України, які також потребують нашої уваги.
Зараз готується таблиця з пропозиціями народних депутатів, яка незабаром буде розіслана всім учасникам робочої групи в електронному варіанті. Також є таблиця з пропозиціями міністерств, НАПН, науково-експертного управління, освітніх експертів, яка також буде розіслана.
1. Принципи роботи над законопроектом:
Є деякі загальні правила роботи робочих груп. Найважливіші з них, на наш погляд, це відкритість, демократичність, прозорість і компромісність у прийнятті рішень.
До складу робочої групи увійшли представники усіх ланок освіти, зацікавлених міністерств і відомств. Її склад затверджений Рішенням Комітету, яке оприлюднено на сайті Комітету. До складу робочої групи входить 86 осіб. Інформація про склад робочої групи має бути у ваших роздаткових матеріалах. Він також є оприлюдненим на моїй сторінці фейсбук.
Хочу зазначити, що робоча група не є закритою. Ми будемо залучати й інших експертів за напрямками. З деяких міністерств, зокрема Міністерства оборони, охорони здоров`я, ми ще чекаємо пропозицій.
Хочу підкреслити, що багато з вас вже працювали над законопроектом під час його написання та доопрацювання до повторного першого читання. Очевидно, що складність проекту Закону означає складність прийняття рішень. Тому рішення по кожній пропозиції повинно бути обговорене, виважене і повинно знайти підтримку в суспільстві.
Пропозиції, що надійшли, дуже важливі. Деякі з них дублюються, але багато з них мають концептуальний характер і виявляють світоглядні розбіжності авторів, різницю ідеологій і цінностей, так би мовити. Ми мусимо це прийняти до уваги. Коли присутні ідейні розбіжності, є ризик, що компроміс ніколи не буде знайдений. Через це, я вважаю, що нам всім слід мати певну внутрішню домовленість щодо базових принципів, які мають бути наскрізними для тексту законопроекту.
Хочу запропонувати три ключові принципи:
Перший з них – це людиноцентризм. Цей принцип записаний в цьому законопроекті і фактично є фундаментальним. Людиноцентризм цілком практичний принцип. Він означає, що в основі будь-яких політичних рішень мають лежати інтереси людей, громадян країни, а не окремих груп, інституцій чи органів влади. У відношенні освіти нам слід думати про інтереси здобувача освіти, учня студента. Це має бути ціннісним орієнтиром для освітньої політики. Людиноцентризм також має полягати в тому, що всім нам треба забезпечити зручні умови праці вчителя, викладача, який є головним виробником освітньої послуги. Освіта має бути такою, щоб вчителю було зручно працювати, а учень міг легко і продуктивно засвоювати навчальний матеріал.
Другий принцип: демократичність управління освітою. Збалансованість повноважень різних органів управління освітою, закріплення державно-громадського партнерства, автономії закладу освіти, академічної свободи вчителя і викладача. Це ті цілком практичні правила гри, які нам необхідно встановити. Дуже важливо в цьому контексті уникнути монополізації функцій, незбалансованості владних повноважень, та потенційної дискреції (ручного управління, непрозорості прийняття рішень в питаннях освіти).
Третій принцип: рівноправ’я. Це стосується як суб’єктів освітньої діяльності (закладів освіти), так і на своєму рівні – здобувачів освіти (кожен з яких має однакове право на доступ до якісної освіти). У тому числі рівноправ’я передбачає рівне право доступу до державних ресурсів, коштів державної підтримки. Нерівноправ’я в цьому питанні має ознаки дискримінації.
В інтересах держави і суспільства є збалансування природної соціальної нерівності, яка зазвичай дуже помітна в освіті. Але допомагаючи слабким, не слід знищувати потенціал сильних. Треба відмовитися від корпоративного лобізму і створити умови для чесного партнерства різних суб’єктів освітньої діяльності. Навчальні заклади всіх форм власності, різних напрямків і спеціалізацій мають діяти на базових засадах рівності. Різні форми освіти повинні вільно конвертуватися одна в одну без зайвих бюрократичних перешкод, так, щоб це допомагало здобувачам краще реалізуватися на ринку праці.
Всі ці три принципи – людиноцентризм, демократичність і рівноправ’я, якщо їх послідовно втілити в текст Закону, а далі і в життя, дозволять, перш за все, зменшити корупціогенність в системі освіти. Пропонується, щоб всі норми законопроекту і пропозиції ще раз були уважно перевірені на відповідність цим трьом базовим принципам.
Загалом має бути підтримано все, що збільшує можливості людини здобути потрібну їй освіту, і має бути дуже уважно проаналізовано і збалансовано все, що потенційно може звужувати такі можливості.
Крім того, кожен з учасників робочої групи може запропонувати свої принципи. Переконаний, що саме ці три мають бути покладені в основу і мають бути своєрідним орієнтиром в наших дискусіях і прийнятті рішень.
Хочу зробити також ще одне зауваження. Думаю, з кожним днем ми все краще розуміємо необхідність уникати популізму. Звичайно, освіта великою мірою залишається соціальною сферою. Але для законопроекту «Про освіту» не може бути базовим принципом обов’язковість держави забезпечити всіх такою кількістю грошей, якої всім хочеться, і надати гарантії на все. Це нереалістично. І до того ж це суперечить Конституції України (стаття 95), де написано, що політику розподілу коштів державного бюджету визначає Кабмін.
2. Графік нашої роботи.
Основою роботи є регламент ВР. Робоча група збирається за графіком. На кожне засідання робочої групи запрошуються також автори пропозицій та всі ті, хто зацікавлений в обговоренні. Можуть також долучатися і громадські експерти та активісти, незалежно від того, є вони членами робочої групи чи ні. Матеріали також будуть розсилатися на емейли членів робочої групи.
Ми пропонуємо трохи незвичний для цього Комітету порядок проведення засідань. А саме проводити обговорення пропозиції не по окремих темах, а по порядку статей і глав.
У кожну п’ятницю пленарного тижня, з 14.00 ми хочемо проводити загальні засідання всієї групи, де будуть розглядатися варіанти пропозицій до кожної глави (розділу) з акцентом на найбільш суперечливих і конфліктних пропозиціях. Тобто тих, по яких нам фактично треба приймати принципове політичне рішення і провести серйозну дискусію.
Між цими загальними засіданнями робочої групи будуть проводитися так звані редакційні засідання. Під час яких юристи разом усіма бажаючими членами робочої групи, а також експертами, будуть відточувати формулювання по вже прийнятим статтям.
Чому пропонується саме такий формат роботи?
1. Ідея полягає в тому, що кожен член групи має продумати, осмислити весь текст законопроекту. Щоб зрозуміти, внутрішньо прийняти його концепцію. Ми всі є творцями цієї реформи, мусимо бути її промоутерами, двигунами. Якщо вас цікавить лише якийсь один аспект, ви не будете розуміти, як він пов’язаний з іншими. Якщо вас цікавить лише фінансування освіти, але ви не будете нічого знати про принципи освітньої політики, то ви не будете розуміти, що саме і для чого фінансується.
2. Ми маємо багато пропозицій. Але вони часто дублюються, і дійсно гострих і дискусійних з них порівняно не так вже й багато. Їх можна певним чином узагальнити, виділити найбільш проблемні моменти, провести дискусію навколо них і дійти згоди. Це має бути зроблено в присутності цілої групи. Але тут треба розуміти, що великих засідань не може бути дуже багато, тому що всі ми люди зайняті і маємо також інші завдання. Тому пропонується робити такі зустрічі раз на два тижні, щоб депутати і всі інші змогли собі запланувати заздалегідь, підготуватися, продумати. Це мають бути стратегічні засідання.
3. У проміжках між ними будуть так звані редакційні засідання. Участь у них в першу чергу мають брати юристи, експерти, які володіють нормотворчою технікою. Але по суті ніхто з робочої групи не обмежений приходити на ці засідання і допомагати формулювати тексти, редагувати, виловлювати і виправляти неточності чи суперечності в тексті. Але цей формат по суті більш вільний, він передбачає, що нічого принципового тут не буде прийматися, тільки формулювання, які будуть враховувати вже прийняті рішення. За організацію цих засідань буде відповідати секретар від експертного середовища. Перед засіданнями робочої групи всі члени групи будуть отримувати нагадування на емейл та/або дзвінком.
4. Звичайно, «диявол може бути в деталях». Щоб уникнути чогось такого, всі тексти після редакційних засідань будуть розсилатися на емейли всім членам групи. Розсилка буде з певною періодичністю (як закінчили розділ, так і розіслали). Так що нічого таємного не буде і кожен має відчути себе учасником процесу. Думка кожного важлива!!!
У підсумку: будемо добиватися того, щоб остаточний текст законопроекту був розісланий і погоджений з усіма народними депутатами Комітету з питань науки і освіти щонайменше за 2 тижні до того розширеного засідання Комітету, на якому буде прийматися рішення про його готовність до винесення на друге читання.
Ось така система пропонується. Вона має свої недоліки. Вона порівняно нова і трохи відрізняється від попередньої, до якої всі звикли. Але вона має свої важливі переваги. Дуже сподіваюсь, що група їх оцінить і погодиться з таким форматом роботи.
3. Дискусійні моменти законопроекту, які потребуватимуть серйозних обговорень.
До третього питання дозволю собі зробити лише короткий огляд дискусійних статей і проблем законопроекту. Справа в тому, що остаточна таблиця пропозицій ще не сформована. Як тільки вона буде завершена, всім зроблять розсилку на електронні адреси.
Попри позитивність і інноваційність нових норм законопроекту, частина з них є дискусійними. Зокрема, це стосується структури та термінів здобуття загальної середньої освіти, сертифікації вчителів, механізмів фінансування освіти, механізмів управління на окремих рівнях і науково-методичного забезпечення освіти тощо.
Аналіз пропозицій народних депутатів, міністерств, організацій дозволяє визначити найбільш болючі питання, щодо яких очікуємо гострі дискусії, але в перспективі мусимо прийняти збалансовані рішення, а саме:
Мова освіти (ст.7). Це одне з найбільш дражливих питань. Дуже велика кількість народних депутатів подали свої правки до цієї статті. Також розпочалася робота в Міністерстві над цією статтею. Громадські активісти закликали зафіксувати гарантоване право громадян України на навчання державною мовою, а у дошкільній освіті та середній школі право нацменшин навчатися рідною мовою поряд з українською. При цьому здобуття вищої освіти представниками нацменшин повинно відбуватися виключно державною мовою. Звучали пропозиції вилучити п. 5 статті 7 законопроекту «Про освіту». Цей пункт законопроекту дублює такий самий пункт Закону України “Про вищу освіту”. Він звужує дію мовного Закону “Ківалова-Колесніченка”, за яким університетам давалося право за власним бажанням проводити викладання виключно мовами нацменшин. Словом, аналізуючи подібні пропозиції, під час роботи над цією статтею ми мусимо приймати збалансоване рішення, яке б не порушувало Конституцію України і одночасно забезпечило всебічний розвиток української мови.
12-річна загальна середня освіта. Це складне питання, яке поки що не знаходить достатньої підтримки в суспільстві. Закон має бути таким, щоб не обмежувати розвиток загальної середньої освіти, у тому числі і збільшення кількості років навчання, якщо визріє серйозна потреба у цьому. Але він також і не повинен насаджувати суспільству 12-річну освіту в нереалістичні терміни. Нам необхідно, щоб умови для реформ були закладені, але не відбулося ламання системи насильницьким способом.
Структура освіти. Ми повинні на законодавчому рівні чітко визначити правовий статус закладів освіти І-ІІ рівня освіти і перевести їх діяльність у правове поле. На сьогодні є дуже великий суспільний запит на це.
В законопроекті і пропозиціях усталюється термін «професійна освіта». Але це певною мірою суперечить Конституції України, яка закріплює термін «професійно-технічна освіта». Компромісним варіантом може бути вживання двох назв: професійна (професійно-технічна)
Фінансування системи освіти. Зокрема, щодо визначення безпосередньо у цьому Законі мінімального обсягу витрат на освіту, а також посадових окладів працівників освіти. Проблемою для обговорення також є питання, чи повинна позашкільна чи професійно-технічна освіта фінансуватися з міських бюджетів чи з держбюджету шляхом субвенції. Це все потребує обговорення.
Це такі чотири найбільш гострі і нагальні питання, які мають суспільний резонанс і суспільство очікує їх врегулювання саме в цьому, базовому Законі.
Деякі інші питання є трохи вужчими і більш концептуальними. Але щодо них також надійшло багато пропозицій:
Якість освіти. Законопроектом запропоновано створити ще одне агентство з якості освіти, яке по суті має увібрати в себе функції Державної інспекції навчальних закладів. На сьогодні ми маємо пропозиції щодо вдосконалення законодавчого унормування роботи цієї агенції. Також необхідно буде врегулювати неузгодженість норм стосовно державного нагляду (контролю), пов’язані із розумінням місця, ролі та трансформації Державної інспекції навчальних закладів.
Управління освітою. Надійшло багато пропозицій щодо більш чіткого виписування громадського самоврядування в освіті, його відповідальності і необхідних повноважень.
Вчитель. Педагогічна освіта. Стаття 21 «Педагогічна освіта» викликала деякі заперечення як у експертів, так і у ГНЕУ. Вона певною мірою суперечить іншим нормам законопроекту. Зокрема, що стосується відмінностей між професійними та освітніми кваліфікаціями. У статті встановлюються обов’язкові вимоги наявності педагогічної освіти для здійснення всіх видів освіти, у тому числі неформальної та інформальної. На практиці це призведе до того, багато сфер діяльності просто заблокуються. Формальна педагогічна освіта стане потрібною і викладачам різноманітних курсів програмування, водіння автомобілів, веб-дизайну тощо. Це виглядає не раціонально і звужує можливості людей.
Дискусійними виявилися також розділи законопроекту, що стосуються Національної системи кваліфікацій, статусу закладів освіти, управління навчальним закладом, післядипломної освіти. По всіх цих питаннях надійшло багато пропозицій, які мають бути розглянуті робочою групою.
Якщо у вас є побажання щодо подальшої роботи нашої групи, ми будемо раді їх врахувати.
Дякую.