Державна політика в сфері позашкільної освіти: сучасний стан та перспективи її удосконалення
Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти України, засади якої визначено Конституцією України, законами України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту. Її діяльність спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їхніх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Відповідно до зазначених законодавчих актів державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на створення умов для здобуття вихованцями, учнями та слухачами позашкільної освіти; збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, закриття тощо; координацію зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян щодо розвитку позашкільної освіти.
У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, конкретизовано основні завдання позашкільної освіти. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти, зокрема позашкільної, визначено: «збереження та розвиток мережі позашкільних навчальних закладів для забезпечення рівного доступу дітей та молоді з урахуванням їх особистісних потреб до навчання, виховання, розвитку та соціалізації засобами позашкільної освіти (створення умов для охоплення різними формами позашкільної освіти не менш як 70 відсотків дітей відповідного віку); належне навчально-методичне, матеріально-технічне забезпечення позашкільних навчальних закладів; підвищення соціального статусу педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів; удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів для позашкільної освіти: державну підтримку програмно-методичного забезпечення системи позашкільної освіти; державну підтримку програмно-методичного забезпечення системи позашкільної освіти шляхом внесення відповідних змін до нормативно-правових актів; використання виховного потенціалу системи позашкільної освіти як основи гармонійного розвитку особистості; розвиток та підтримку системи роботи з обдарованою і талановитою молоддю; урізноманітнення напрямів позашкільної освіти, вдосконалення її організаційних форм, методів і засобів навчально-виховного процесу» [1].
З час у ухвалення Закону України «Про освіту» минуло майже 14 років. Відповідні зміни та доповнення вносилися до зазначеного Закону 13 разів. На виконання Закону України «Про позашкільну освіту» ухвалено вісім постанов Верховної Ради України, п’ять указів Президента України, 15 постанов, розпоряджень Кабінету Міністрів України, 46 наказів Міністерства освіти і науки України, три спільні з іншими міністерствами та відомствами накази Міністерства освіти і науки України, 21 лист Міністерства освіти і науки України щодо подальшого розвитку позашкільної освіти. Отже, в Україні сформовано нормативно-правову базу для успішного функціонування та розвитку системи позашкільної освіти, яка відповідно до вимог часу постійно удосконалюється [2; 3, с. 3-6].
Однак в системі позашкільної освіти наявні проблеми, що потребують якнайшвидшого розв’язання. Зокрема, йдеться про закріплення на законодавчому рівні статусу позашкільної освіти не лише як суто педагогічної, а й соціальної проблеми; виправлення ситуації щодо незадовільної матеріально-технічної підтримки галузі та недостатнього фінансування, вдосконалення механізмів фінансування; повну заборону закриття позашкільних навчальних закладів і водночас поступове розширення її мережі, більш якісного кадрового забезпечення тощо.
Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що в Україні активізовано дослідження з проблем позашкільної освіти. Широкому загалу презентовано наукові праці українських вчених, які стосуються питань становлення і розвитку позашкільної освіти (В.Берека, О.Биковська, Т.Сущенко, Н.Харінко, Т.Цвірова); розвитку мережі позашкільних навчальних закладів (Л.Ковбасенко, І.Рябченко); управління в системі позашкільної освіти (Г.Ковганич, Б.Купріянов); підготовки педагогів у галузі позашкільної освіти (Ю.Бардашевська, Н.Давидюк, Г.Лихоманова, С.Тарасюк), обґрунтування змісту і напрямів діяльності позашкільної освіти (О.Биковська, В.Вербицький, Л.Ковбасенко, О.Липецький, О.Литовченко, В.Мачуський, І.Мосякова, Г.Пустовіт, Т.Свирська), науково-освітьої діяльністі позашкільних навчальних закладів, діяльності Малої академія наук України (В.Вербицький, Т.Биковський, Л.Ковбасенко), дитячих об’єднань як система світової освітньої інтеграції (О.Боровець, А.Зайченко, О.Лісовець, Л.Романовська).
Водночас вивчення досвіду діяльності закладів позашкільної України стосується або загальних питань змістового наповнення вільного часу дітей та молоді, або більш вузьких, фахових питань організації позашкільної роботи. Натомість наукові дослідження, які б висвітлювали проблеми формування державної політики позашкільної освіти та її реалізації шляхом ухвалення законодавчих й інших нормативно-правових механізмів, є недостатнім, тож це питання потребує особливої уваги науковців.
Отже, метою статті є аналіз законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо формування та реалізації державної політики у сфері позашкільної освіти, надання практичних рекомендацій, спрямованих на її вдосконалення.
На початку 90-х років минулого століття позашкільна освіта Української держави отримала у спадок від Союзу СРС доволі розвинену, цілісну та багатогранну систему. Тут важко не погодитися з російським науковцем О.Медвєдєвим, який зазначає, що унікальна сфера позашкільної освіти, представлена Палацами та Будинками піонерів і школярів, станціями юних техніків (юних натуралістів, юних туристів тощо), дитячими парками і клубами, кімнатами школяра, дитячо-юнацькими спортивними та інших школами, у 80-х років охоплювала гурткову та секційну діяльність дітей і підлітків поза рамками програм загальноосвітньої школи. Держава цілеспрямовано вибудовувала в сфері позашкільної освіти систему виховання особистості, її духовності і водночас попередження асоціальних дій і вчинків серед дітей та підлітків. Але ситуація змінилася. Якщо в 80-х роках система позашкільної освіти та виховання перебувала під опікою держави, то у 90-х роках родина стала чи не єдиним осередком її збереження. В умовах ринкової економіки для тисяч хлопців і дівчат позашкільні заклади були єдиними безкоштовними установами, в яких вони мали можливість задовольнити свої потреби у творчості і неформальному спілкуванні [4; 5].
Невизначеність державної політики у сфері позашкільної освіти на початку 90-х років ХХ ст. призвела до зниження ролі цієї ланки освіти та віднесення її до другорядної, катастрофічного зменшення мережі позашкільних навчальних закладів, зокрема, тих навчальних закладів, зокрема тих, що функціонували на базі промислових підприємств, житлово-комунальних установ тощо, поглиблення процесів комерціалізації діяльності позашкільних установ.
Тому під час формування освітянського законодавства першочерговим завданням було вирішення питання збереження та поступовому розвитку системи позашкільної освіти України. Законодавчою основою забезпечення права кожної особистості на здобуття позашкільної освіти є Конституція України (1996 р.), де ст. 53 передбачено забезпечення доступності позашкільної освіти та її розвиток. У зазначеній статті розглянуто такі важливі поняття, як «позашкільна освіта», «позашкільний навчальний заклад», а ст. 54 закріплено право громадян на свободу художньої, наукової й технічної творчості, захист інтелектуальної власності тощо. Правові, соціально-економічні, організаційні, освітні та виховні засади позашкільної освіти визначено законами України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту». Так, у статтях 29, 38, 39 Закону України «Про освіту» окреслено структуру освіти України та позашкільну освіту як її невід’ємної її складової.
У Законі України «Про позашкільну освіту», зокрема ст. 1, визначено основну термінологію у сфері позашкільної освіти. Поняття «система позашкільної освіти» розглядається як освітня підсистема, що охоплює державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади; інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час (загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, зокрема школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об’єднання на базі навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації; клуби та об’єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи, фонди, асоціації, діяльність яких пов’язана з функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління освітою і науково-методичні установи. Поняття «позашкільна освіта» трактується як процес набуття знань, умінь та навичок, що отримують вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах [6, с. 163-164].
Відповідно до ст. 3 згаданого Закону гарантується: забезпечення прав громадян на здобуття позашкільної освіти; визначення основних засад державної політики щодо позашкільної освіти; створення нормативно-правової бази для подальшого розвитку позашкільної освіти; встановлення правових засад діяльності позашкільних навчальних закладів; визначення основних напрямів, змісту і форм навчально-виховного процесу в позашкільних навчальних закладах; визначення прав та обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про позашкільну освіту; створення умов для благодійної діяльності юридичних і фізичних осіб з метою розвитку позашкільної освіти; регулювання відносин між органами державної влади і навчальними закладами, установами та організаціями, які визначають зміст, форми і методи позашкільної освіти вихованців, учнів і слухачів; створення умов для соціального захисту педагогічних працівників, вихованців, учнів і слухачів позашкільних навчальних закладів.
Надалі перспективними орієнтирами в розвитку позашкільної освіти в Україні стали укази Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» від 4 липня 2005 р. № 1013/2005, «Про проведення у 2013 році в Україні Року дитячої творчості» від 28 грудня 2012 р. №756/2012, «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» від 25 червня 2013 року № 344/2013; постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програма розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002-2008 рр.» від 27 березня 2002 р. № 378, «Про затвердження Державної цільової соціальної програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року» від 27 серпня 2010 р. № 785. Основною метою згаданої Державної цільової соціальної програми є вдосконалення позашкільної освіти шляхом надання підтримки та забезпечення розвитку, створення додаткових можливостей для духовного, інтелектуального і фізичного розвитку осіб, які прагнуть здобувати позашкільну освіту. Орієнтовний обсяг її фінансування становить 794, 8 млн. грн. На жаль, саме ця норма Програми не виконується з року в рік.
Недостатня фінансова підтримка держави до цього часу не дає змоги вирішити такі нагальні питання, як всебічне сприяння розширенню мережі позашкільної освіти, збільшення кількості дітей (незалежно від місця проживання), які б мали доступ до позашкільної освіти; зміцнення і поступове оновлення матеріально-технічної та навчально-методичної бази закладів; підняття статусу педагогічних працівників системи позашкільної освіти, зокрема підвищення рівня заробітної плати; вирішення проблеми кадрового забезпечення системи позашкілля тощо.
Отже, законодавча та нормативно-правову базу системи позашкільної освіти України, на наш погляд, достатньо розроблена. Це дає можливість органам державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, науковим установам, громадським освітянським організаціям, педагогічним працівникам системи позашкільної освіти здійснювати кроки в напрямі поліпшення стану забезпечення права дітей на позашкільну освіту та збільшення чисельності дітей в позашкільних закладах.
Водночас для успішної реалізації державної політики в сфері освіти, виконання законодавства про освіту, зокрема про позашкільну освіту, вкрай важливо домагатися:
1. Виконання в повному обсязі чинного законодавства, яке регламентує відносини у сфері позашкільної освіти, зокрема щодо фінансування.
2. Запровадження механізмів збереження, упорядкування та розвитку мережі навчальних закладів, подолання тенденції до безпідставної їх ліквідації, поширення різних форм здобуття позашкільної освіти, зокрема шляхом підвищення рівня відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо збереження та розширення мережі позашкільних навчальних закладів, недопущення їх перепрофілювання, відчуження земельних ділянок, впорядкування орендних відносин тощо.
3. Ухвалення Верховною Радою України законопроекту, який тривалий час знаходиться на розгляді «Про внесення змін до Глави 14 Бюджетного кодексу України щодо фінансування позашкільних навчальних закладів», який надасть можливість за рахунок впровадження міжбюджетних трансфертів фінансово підтримати систему позашкільної освіти [7].
4. Розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про позашкільну освіту», яким обумовлюється надання можливості фізичним особам, зокрема підприємцям, надавати освітні послуги з позашкільної освіти, що дозволить удосконалювати її навчально-матеріальну базу.
5. Розроблення та впровадження програми підготовки педагогів для позашкільної освіти, зокрема:
- на основі узагальнення досвіду Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка з професійної підготовки педагогічних кадрів для системи позашкільної освіти розглянути питання щодо запровадження в усіх педагогічних вищих навчальних закладах спеціалізації «Позашкільна освіта», створення науково-практичних центрів підготовки педагогічних кадрів для позашкільної освіти: кафедри позашкільної освіти та науково-дослідних лабораторій теорії і методики позашкільної освіти тощо [3, с. 21-23].
- у вищезазначеній програмі передбачити окремим розділом вирішення питань щодо забезпечення належних умов для молодих фахівців, які мають працювати в системі позашкільної освіти (надання державної підтримки з молодіжного кредитування, пільг із забезпеченням житлом тощо) [8, С. 59].
6. Осучаснення і впорядкування номенклатури позашкільних навчальних закладів з охопленням їх шкільними освітніми округами та внесенням до переліку освітніх закладів у національних програмах комп’ютеризації, «Шкільний автобус» тощо [8, с. 58].
Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження вбачаємо у висвітленні проблем, пов’язаних з реалізацією державної політики в сфері позашкільної освіти як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях.
Література:
1. Указ Президента України Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2012 року / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www. president.gov.ua/ru/восгьуте/15828.html
2. Позашкільна освіта України (2007–2011 рр.) : наук.-допом. бібліогр. покажч. / НАПН України, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського, Центр творчості дітей та юнацтва „Шевченківець”; [упоряд.: Доркену А. М. та ін. ; наук. ред. Заліток Л. М. ; наук. консультант Пустовіт Г. П. ; бібліогр. ред. Самчук Л. І.; літ. ред. Зозуля С. М.]. – К. : Нілан-ЛТД, 2012. – 101 с. − (До 20-річчя НАПН України).
3. Перелік актів законодавства чинних відомих нормативно-правових актів у галузі позашкільної освіти / [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/img/zstored/files/normal-rpo-pozashkilna.doc
4. Медведев А.Д. Государственная политика в сфере внешкольного образования в конце XX века: На материалах Белгородской и Курской областей: 1984-2000 годы: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.02. / Александр Дмитриевич Медвеедев [Электронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/gosudarstvennaya-politika-v-sfere-vneshkolnogo-obrazovaniya-v-kontse-xx-veka-na-materialakh-#ixzz2uQQF5qIH
5. Красняков Є.В. «Посилити виховну роль суспільства і держави…»: [розмова з головним консультантом секретаріату Комітету Верховної Ради України Є. Красняковим] / записала Олена Коленькова // Позашкілля. – 2007. - № 6. – С. 13-16.
6. Законодавство України у сфері освіти та професійного навчання (Верховна Рада України. Комітет з питань науки і освіти) / Упор. Б.Г.Чижевський, В.П. Головінов, Є.В. Красняков, М.М.Шевченко. – К.: Парламентське видавництво, 2013. – 376 с.
7. Красняков Є.В. Перспективи розвитку позашкільної освіти в контексті вдосконалення механізму її фінансування // Віче. – 2012. - № 4. – С. 14-16.
8. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні (До 20-річчя незалежності України) / Нац. акд. пед. наук України: [авт.: В.П. Андрущенко, І.Д. Бех, М.І. Бурда та ін.]; за заг. ред. В.Г. Кременя. – К.: Пед. думка, 2011. – 304 с.
Євген Красняков
Державна політика у сфері позашкільної освіти: сучасний стан та перспективи вдосконалення
У статті на основі вивчення та узагальнення наукових досліджень, практичного досвіду проаналізовано процес формування та реалізації державної політики у сфері позашкільної освіти, наголошено на важливості та необхідності державного регулювання її розвитку в Україні. На підставі отриманих результатів зроблено узагальнювальні висновки та запропоновані деякі практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення державної політики у сфері позашкільної освіти.
Ключові слова: позашкільна освіта, система позашкільна освіти, нормативно-правова база позашкільної освіти, мережа позашкільних навчальних закладів, державна політика щодо позашкільної освіти.
Евгений Красняков
Государственная политика в сфере внешкольного образования: современное состояние и перспективы совершенствования
В статье на основе изучений и обобщения научных исследований, практического опыта проанализирован процесс формирования и реализации государственной политики в сфере внешкольного образования, отмечена важность и необходимость государственного регулирования его развития в Украине. На основании полученных результатов сделаны обобщающие выводы и предложены практические рекомендации, направленные на совершенствование государственной политики в сфере внешкольного образования.
Ключевые слова: внешкольное образование, система внешкольного образования, нормативно-правовая база внешкольного образования, сеть внешкольных учебных заведений, государственная политика по внешкольному образованию.
Evgen Krasnyakov
State politics is in the fiend of out-of-school education: modern state and prospects of perfection
In this article were analyzed forming and realization of governmental polity in education (especially after school tuition) and underlined the importance and necessity of after school tuition state regulation development by exploring and summarizing of scientific researches. We made conclusions and offered practical recommendation directed on improving of after school education state polity based on received results.
Keywords: after school tuition, after school tuition system, after school tuition ensuring regulatory framework, after school educational institutions network, after school tuition state polity.
Євген Красняков,
кандидат наук з державного управління,
головний консультант секретаріату Комітету
Верховної Ради України з питань науки і освіти, народний депутат України ІІ та ІІІ скликань, заслужений працівник освіти України
Статтю опубліковано
в науково-педагогічному журналі «Рідна школа»,
№ 4-5 (1012-1013), квітень-травень 2014 року, стор. 17-20.