Діяльність Комітету

Надрукувати Збільшити зону перегляду

Стенограми VIII скликання 2 сесія

23 червня 2015, 11:39

Стенограма засідання Комітету від 20.05.2015 року

СТЕНОГРАМА

комітетських слухань на тему:

"Про підготовку проекту Закону України "Про освіту":

концептуальні засади"

від  20 травня 2015 року

 

Веде засідання  Голова Комітету з  питань науки і освіти Л.М.ГРИНЕВИЧ

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Щиро вітаю вас тут, у цій залі у Верховній Раді України на комітетських слуханнях Комітету з питань освіти і науки, присвячених новому Закону "Про освіту", концептуальним положенням.

Надзвичайно важливі слухання і надзвичайно важливий етап роботи над законом, до якого ми йшли дуже тривалий час. Адже дискусії щодо нового Закону "Про освіту" розпочалися фактично років 5 тому. І у скликанні минулої Верховної Ради ми працювали вже з приводу нового Закону "Про освіту". Але особливо вирішальним моментом став час Революції гідності, після якої ми зрозуміли, куди йде наша країна. І сьогодні система освіти повинна відповісти на ті потреби, які має Україна модерна, Україна, яка прагне в європейську спільноту, Україна демократична і Україна у війні.

У зв'язку із цим робота над Законом "Про освіту", без сумніву, інтенсифікувалася і до неї було залучено величезну кількість людей і експертів.

Зараз у цій залі 130 учасників, повірте, що отримано і розглянуто пропозицій до концептуальних положень Закону "Про освіту" значно більше, ніж тут є учасників. Я хочу привітати на цих комітетських слуханнях, в першу чергу, всіх представників громадських організацій, які щиро, з великим ентузіазмом відгукнулися на можливості зміни в системі освіти через новий базовий закон, і робили вони це не через посадові обов'язки, а робили вони це за велінням свого серця.

Сьогодні на цих комітетських слуханнях присутні члени Комітету з питань освіти та науки: Співаковський Олександр Володимирович, Кремень Тарас Дмитрович, Кириленко Іван Григорович, Литвин Володимир Михайлович, Скрипник Олексій Олексійович. Так що ми маємо кворум, я вам доповідаю, і можемо приймати рішення і рекомендації комітету, і всі вони будуть почуті, ваші виступи і ваші зауваження – також будуть почуті.

Я вітаю сьогодні на слуханнях представників виконавчої влади, зокрема, Міністерства освіти і науки України представляє заступник міністра Павло Броніславович Полянський, інших представників інших центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій і обласних рад, які з'їхалися з усієї  України, ми  тут маємо представників всіх областей. Ми також тут маємо практиків, представників всіх ланок освіти, оскільки базовий закон зачіпає всі сектори освіти. І тут є між нами і керівники закладів і практикуючи педагоги та викладачі.

Хочу сказати також що до роботи над законом долучилися іноземні експерти. Ми зараз співпрацюємо з європейською програмою TAIEX, яка працює з нами над законом. І ця робота продовжується. Сьогодні ми також будемо надавати слово деяким з наших зарубіжних експертів. І я, представляючи їх, зможу більше прокоментувати про їхній внесок до цього закону.

Також хочу привітати представників роботодавців і всіх-всіх, кому не байдуже майбутнє освіти.

Отже, після цих куртуазійних привітань дозвольте перейти вже безпосередньо до основного – до обговорення закону. Я хочу вам доповісти, шановні колеги, що окрім переписки з приводу закону, окрім різноманітних узгоджень, у нас були: ціла низка структурованих заходів, 4 міжнародних семінари, 8 методичних семінарів, які гостинно приймав Київський національний університет імені Шевченка. Працювала стратегічна дорадча група при Міністерстві освіти і науки. Вона співпрацювала також з нами над законом, яку координує Георгій Касьянов. Ми хочемо подякувати Реанімаційному пакету реформ, який достатньо жорстко, але надзвичайно конструктивно співпрацював з нами з приводу цього законопроекту.

Я хочу повідомити вас, що далі тривають дискусії. І по деяких питаннях ми не дійшли консенсусу. І цей закон, цю пропозицію, яку ви маєте, а саме перед вами є структура закону, перед вами є резюме до розділів, перед вами є розроблені в додатках деякі статті закону, по деяких питаннях ми не знайшли консенсусу. Я більше вам скажу: навіть деякі мої пропозиції група робоча вирішила не включати в оцей структурований документ.

Тому дискусія триває. Я сподіваюся, що сьогодні ми все-таки визначимося з основними маяками для виконавчої влади, яка має цей закон доопрацьовувати і вносити в парламент до  кінця цього півріччя. Це важливо. І ми як Комітет з питань освіти й науки вбачаємо свою роль модератора і того, хто донесе виконавчій владі думку суспільства, думку громадського і  експертного середовища.

Саме цьому присвячені  сьогоднішні комітетські слухання, щоб ці маяки виставили, щоб ми ці концептуальні положення затвердили і тоді  виконавча влада – Міністерство освіти  й науки, Міністерство фінансів, Міністерство праці соціальної політики, Міністерство економіки будуть  працювати над цим законом, який  потребує  вже ретельного обґрунтування і відпрацювання кожної статті.

Ще одна подяка, я мушу обов'язково назвати прізвища тих людей, які  зводили всі пропозиції, і які особисто своєю рукою виписували ті матеріали, які  ви сьогодні маєте. Тому що ви знаючи їхні прізвища можете ставити уточнюючі  запитання, і я хочу висловити глибоку вдячність цим людям.  Тому що ви розумієте, що вся ця складна і важка робота вона відбувається на таких громадських засадах і поклику бажання, якнайшвидше все-таки змінити ситуацію в освіті.

Я хочу подякувати: Володимиру Віталійовичу Ковтунцю, координатору робочої групи, яка готувала ці матеріали, Юрію Миколайовичу Вітренку, Ігорю Борисовичу Жиляєву, Світлані Андріївні  Калашніковій, Володимиру Іларіоновичу Луговому,  Олександру Івановичу Ляшенку, Віктору Олександровичу Огнев'юку, Володимиру Олександровичу Сичу, Жанні Василівні Талановій, Сергію Вікторовичу  Мельнику, а також всім, хто долучився і надсилав свої пропозиції і стукався у двері  робочої групи і працював над положеннями цих концептуальних засад закону.

Порядок  роботи сьогодні, шановні колеги,  пропонуємо такий: ми працюємо до 18 години, по 15 хвилин будуть мати основні доповідачі від Міністерства освіти і від Комітету з питань освіти та науки, далі 10 хвилин буде надано Національній академії педагогічних наук. А після того ми входимо в обговорення і дуже просимо, оскільки на виступи записалися 30 осіб, навіть понад 30, і багато наполягають на своїх виступах, зрозуміло, що ми не зможемо вислухати усіх, хто наполягає, що ми абсолютно точно зробимо, це видамо матеріали цих комітетських слухань і ті виступи, які сьогодні, з тої чи іншої причини, не пролунають через відсутність часу, ми зможемо опублікувати в цих матеріалах і вони будуть доступні для широкого загалу. Ми дуже просимо всіх виступаючих вкладатися в 3-5 хвилин. Спробуйте віднестися до цього тексту, тому що ми вже маємо що обговорювати, не говорити загальникові речі, а відноситися саме безпосередньо до запропонованого тексту.

І зараз я надаю слово для доповіді заступнику міністра освіти та науки, Павлу Броніславовичу Полянському.

 

ПОЛЯНСЬКИЙ П.Б. Добрий день, шановна пані голово, шановні народні депутати, учасники наших слухань.

Я теж почув, що багато бажаючих взяти слово, я намагатимусь навіть швидше, ніж за 15 хвилин, не тому, що мені нічого сказати, а тому, що виконавча влада також має виробляти здатність слухати і чути те, що кажуть представники громадянського суспільства, інші учасники.

Ми зараз в міністерстві також значно інтенсифікували свою роботу і свою участь, можливо, не завжди була належно активною над законопроектом, є певні доручення і Прем'єр-міністра. Вочевидь, що має бути внесений до розгляду українського парламенту і на розсуд українського суспільства консолідований проект, я по-іншому не бачу абсолютно іншого формату в умовах коаліційної єдності і в контексті подій останнього року, іншого бути не може. Тим паче слушно зауважила пані Гриневич, що робота не розпочиналася з чистого аркушу, тим більше, вона не розпочинається зараз з чистого аркушу і навіть той концепт, який був оприлюднений і розроблений групою експертів в рамках ініціативи Міжнародного фонду "Відродження" і котрий був підданий достатньо різкій і часто аргументованій критиці, я про це кажу як один із учасників складання того документу, це якби концепція стратегічне таке бачення, насправді, він і мав першою чергою за мету – розбурхати громадську дискусію довкола цих питань, привернути увагу і в цій частині тому документу це вдалося.

Міністерство виходить з того, що ми зараз працюємо над рамковим документом, нам здається, що це дуже важлива обставина. Інша є обставина, котра до певної міри визначає алгоритм нашої роботи: те, що уже є один із галузевих законів нових, прийнятий Закон про вищу освіту. І природно, що працюючи над рамковим законом ми повинні корегувати деякі речі, більшість речей, майже всі речі з уже прийнятим Законом "Про вищу освіту".

Крім того, крім рамкового закону зараз триває робота над Законом про професійну освіту і інші – те, що ми називаємо галузеві закони. Виходячи з цього, на нашу думку, рамковий закон, він не має бути занадто всеосяжний і занадто деталізований щодо тих питань, котрим природніше буде відвести місце в галузевих законах. ..... має визначати загальну якусь систему освіти, не торкаючих всіх спеціальних аспектів, які будуть втілені в галузевих законах і підзаконних актах. Він такий має бути більш концептуальний  бути підхід до  моделей освіти. Мені здається, що важливо, я про це кажу ознайомившись із різними проектами і тими .... пропозиціями, які надходять, важливо виокремити і послідовно .... саме в рамковому законі ключовий елемент освіти на всіх її рівнях, що він має бути в епіцентрі нашого закону. Я кажу про те, що сьогодні це очевидно. І тут є представники різних підсистем освіти, є представники "звичайних" в лапках, ми їх так називаємо, шкіл, комунальної форми власності закладів, є заклади приватної форми власності, є дуже, дуже різні, але, на нашу думку, в основі цього законопроекту рамкового має виїжджати  першою чергою інтерес публічної, можна сказати, комунальної, безкоштовної, найбільш поширеної освіти. Це зовсім не означає, що на периферії уваги рамкового закону мають опинитися підсистеми і навчальні заклади  інших форм власності. Але і очевидно, що найбільша кількість  споживачів освітніх послуг – це ті громадяни, котрі, сплативши  у вигляді податку уже за навчання своїх дітей у комунальних державних навчальних закладів, мають право і повинні розраховувати, що  без будь-яких  жодних додаткових  ще інвестицій, вони  будуть, їхня дати, здобувати в цих школах якісну освіту чи то в дитячих садках. Природньо як цього досягти – це інше питання, це питання гармонізації і коштів приватного сектору, державних коштів, а це є кошти платників податків і ніщо інше, а також і приватної ініціативи.

Я чому наголосив на те, що важливо, щоби, сплативши податки, громадянин був упевнений, що на тому рівні, котрий буде визначатися і ліцензійними умовами, і буде визначатися державним стандартом, чи то ……, дитина здобуде достатньо якісну освіту. Тому що… Нещодавно спілкувався з одним поважним експертом і, власне, він мене наштовхнув на ці роздуми, і я їх розширив. Сьогодні особливо у великих містах, можливо більше в Києві, склалася ситуація, коли де-юре комунальні форми власності державні загальноосвітні навчальні заклади де факто такими вже не є. А вони є в більшій мірі  приватними  навчальними  закладами в тому сенсі, що питома вага коштів, котрі отримуються від  батьків на рахунки чи то фонд при навчальному закладі, чи то  інші інституції є   незрівнянно більшою, ніж ті кошти, котрі надходять до цього навчального закладу з локальних  бюджетів, з місцевого бюджету. Та і не криємося… і контингент дітей,  котрі навчаються в таких відомих навчальних закладах далеко не є соціально зрізом  того суспільства, яке є  в країні, і є в Києві.

Звідси, оскільки  він законодавчо часто потребується  великий хист у тому, щоб помічати те, що вже  є вжитті  і воно прижилося, і в якійсь мірі  воно функціонує, не рушити його   новоприйнятими законодавчими актами. А от правильно – узаконити, можливо, це питання  також треба  буде врегулювати і визначатися із цим статусом.

Тому що всі форми власності  різні, але в такому випадку,  який  я конкретно навів, мені здається, що і de jure і de facto – приватні навчальні заклади, вони до певної мері є дискримінованими. Оскільки вони не можуть розраховувати на кошти з місцевих бюджетів і функціонують винятково за кошти батьків, а всі інші про які я казав, є в кожному обласному центрі.  Вони de jure  є  комунальної форми власності беруть ті  кошти, які  для них зовсім не є значущими, і водночас діють за принципом  накопичення  фінансового потенціалу за рахунок батьків.

Наступне. Це дуже добре в законопроекті прописано те, що ми виходячи на нову модель старшої школи і, водночас, думаючи про нову модель   професійної освіти, на мою думку, після дуже  запальних дискусій, про які  пані голова також зазначила, інколи надмірно важливо запальних, нам вдалося  дійти порозуміння щодо моделі української школи, яка на етапі старшої школи  передбачає поєднання  можливостей і здобуття повної, загальної і середньої освіти, і водночас професійної освіти.

І сьогодні є в суспільстві ще дискусія, котра спричинена занепокоєнням  керівників навчальних закладів, котрі сьогодні мають статус вищих навчальних закладів I і П рівня  акредитації. Тому умовно кажучи, електоральне поле у загальноосвітніх шкіл, котрі теж надають  професію  кваліфікованого робітника. Тому що є автокласи при звичайних школах, також там надають інші  спеціальності ще є професійно-технічні навчальні заклади, котрі комплектуються, як на базі випускників 9 класів, так і на базі випускників 11 класів і вишів першого, другого та третього рівнів акредитації так само.

Ця модель, вона започатковує дуже відкриту процедуру, що всі ці типи закладів можуть надавати, в тому числі першу робітничу кваліфікацію, і єдиним мірилом має бути, це ліцензійні умови освітніх програм. Хто ….. спроможеться проліцензувати, той власне і буде це робити.

Взагалі, мені здається одним з досягнень законопроекту є те, що він у процесі навіть передбачуваної оптимізації мережі навчальних закладів, він передбачає не адміністративні важелі, коли приїхав хтось, щось просто перевірив, сказав, що у вас багато тут таких типів, будемо скорочувати. А саме спроможність навчального закладу на підставі дотримання ліцензійних чи акредитаційних умов надавати якісні освітні послуги.

Я дуже втішений, що розділ IV присвячений освітнім програмам і на наших не формальних зустрічах я не так давно казав, що для мене це було надзвичайно дуже важливо, тому що ми закладаємо поняттям "освітня програма", ми ж не маємо  плутати з навчальною програмою у звичному розумінні, по суті паралельно, але не конкуруючу колію для можливого… для здобуття освіти навіть поза стінами, фізично поза стінами навчального закладу.

Освітні програми те, що передбачає законопроект, це один з дуже важливих кроків, нових кроків для української освіти. Експертне середовище прогнозує, що не дуже багато, можливо, людей цим скористається, але така можливість має бути надана.

Дуже є привабливим також розділ VI "Права і обов'язки суб'єктів навчального процесу". Треба буде подивитися щодо балансу прав і повноважень ….. споживачів освітніх послуг і їх надавачів, тому……є так, що більше право, власне мають ті, хто є споживачами освітніх послуг, і це правильно з точки зору суспільства, котре на цьому наголошує.

І важливий розділ ІІ в цілому "Державний нагляд". Те що ми пропонуємо запровадити справжню, а не в теперішньому вигляді систему інспектування. Але інспектування не стільки дотримання якихось побутових і інших речей, а якості надання освітніх послуг, це може бути тим таким наріжним каменем, котрий допоможе нам рушити у вперед.

Також розділ 12: дошкільна освіта, здається, він як губка впитав ці багато пропозицій і щодо громадських організацій, які ініціюють лібералізацію .... створення неформатних дитячих садків, садків чартерного типу і інших, а також можливість, які в школі, батькам надавати родинне виховання іу сімейній формі здобувати освіту.

Передостаннє, по професійну освіту. Я зумисно обходжу розділ "вища освіта", оскільки він досить корелюється із новим Законом про професійну освіту. Ми .... пропозицій будемо розглядати. Вочевидь, сьогодні в умовах децентралізації і коли регіони хотять, ну, інколи хотять більше  повноважень, інколи хотять... вибачте, об'єкти нерухомості де розташовані професійно-технічні навчальні заклади, а інколи, справді, в тому числі і повноважень щоби велику роль відігравали ради стей....холдерів як ті запобіжники, котрі не дозволять на місцях перепрофілювати будівлі і інші капітальні об'єкти професійних навчальних закладів. І ми з пані Гриневич також бачили інші моделі, пропонуємо новий тип професійно-навчального закладу – це міжрегіональний професійний центр, який буде дуже різні спектри готувати. Але застерегти і це тут є, застерегти непорушність майнової бази і інших речей системи освіти є дуже важливо. І скажу, що щодо  ... економічних відносин, я так скажу, я розумію, я виступаю офіційно як не експерт, мені здається, що цей розділ потребує особливо прискіпливих ще обговорень, ну, власне, це я сказав на початку.

Розділ про економічні відносини, я думаю, що ми доброзичливо продовжимо дискусію і щодо придбання освітньої культури щодо капіталізації освітніх послуг у цілому. Але ми в Міністерстві освіти і науки України як структура уряду ми першою чергою, але не тільки, будемо стояти на тому, щоб ми могли всі разом забезпечити якісну безкоштовну доступну освіту для абсолютної більшості населення нашої країни.

Міністерство готове і значно активізує свою співучасть у цій роботі. Я дуже дякую. І надалі я буду дуже уважно чути інших, занотовувати і осмислювати те, що ви, колеги, скажете і проінформую і міністра, і інших, причетних в міністерстві осіб до цього.

Дякую, пані голово, дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Павле Броніславовичу.

Дозвольте мені приступити до моєї доповіді, шановні колеги. Я, мабуть, щоб мене було видно, все-таки стану туди, за трибуну.

Шановні колеги, я хочу повернутися до цих викликів, про які я говорили у своєму вступному слові. Ми, звичайно, розуміємо, що є основна мета освіти, і вона сформульована як пропозиція уже окремої статті. Але хотіла б привернути увагу до …. викликів того контексту, в якому перебуває сьогоднішня Україна.

І перше це, очевидно, позитивний виклик. Це впровадження Угоди про асоціацію і забезпечення євроінтеграційного вектора України. І разом з тим 2 негативних виклики. Це погіршення, різке погіршення економічної ситуації. І у зв'язку з тим поглиблення соціальної нерівності. А тільки освіта може вирішити питання стирання оцих соціальних нерівностей і надання соціального змісту. І третій виклик, який є дуже складним, це виклик війни і розколу в суспільстві. Так от, саме повертаючись до цих викликів, хотілося б артикулювати.

Що має бути в законі? Ви повинні забезпечити сьогодні умови для цивілізованого входження україни до європейського освітнього і дослідницького простору, наші діти мають стати конкурентоспроможними, вільними, самодостатніми громадянами в цьому європейському просторі. І коли ми пропонуємо 12-річну освіту, то треба розуміти, що ми не пропонуємо просто нову тривалість навчання, ми виходимо з завдань для того, щоб бути такими конкурентоспроможними громадянами, їм треба знати принаймні одну європейську мову на рівні Б1 незалежного користувача, їм треба володіти інформаційними технологіями, їм треба критично мислити  і мати ті компетентності, які мають їхні однолітки у Європейському Союзі, їм треба навчитися позитивно вирішувати проблеми, а для цього має бути більша тривалість навчального часу. Ми маємо перетворити освіту на той соціальний ліфт, яким вона є в країнах Європи, наприклад у Фінляндії. Безкоштовна загальна середня освіта, це обов'язок держави, ми наполягаємо на цій конституційній нормі, так ми її маємо в законі юридично виписати в яких межах вона безкоштовна, але вона має бути безкоштовна в межах державного стандарту, а державний стандарт повинен дозволяти дитині отримати якісну освіту і стати успішною, і це важливо зафіксувати у законі.

Я хочу наголосити, ми сьогодні в України маємо надзвичайно стратифіковану систему освіти і величезні різниці в якості освіти у різних школах. Так от, потрібне ідеологічне розуміння, що успішною Україна може стати тільки тоді, коли в нас буде суспільство освіченого загалу, ми всі в одному човні, і не думайте, що якщо ми побудуємо якийсь кластер нових шкіл для тільки талановитих дітей, ми вирішимо проблему України. Тому що саме цей загал, він творить економіку. Саме цей загал творить культурний контекст країни. І ми повинні зараз зробити так, щоб весь загал, більшість дітей отримували високу якість освіти.

І щодо війни. Ми роками житимемо із загрозою військової агресії. Таке наше географічне розташування і таких ми маємо сусідів, сусіда. Тому діти повинні чітко усвідомлювати свою ідентичність, отримувати відповідне військово-патріотичне виховання, мати громадянську позицію і вміти захищати свою Батьківщину. Потрібна нова модель виховання, яка ставить перед собою за мету сформувати сучасну динамічну українську європейську націю. ……… при цьому має підтримуватись не за рахунок примусу, а за рахунок природньої солідарності співгромадян.

І з огляду на ці виклики, я хотіла б зараз озвучити всі…  концептуальних положень. Їх надзвичайно значно більше у ваших матеріалах. І ми будемо обговорювати сьогодні значно ширший спектр питань. Але ці положення я вважаю дуже важливими і хотіла б їх підкреслити.

Перша позиція – забезпечення якості освіти. Реформи сприйме суспільство тоді, якщо воно відчує, що справді підвищилась якість освіти. Ми прекрасно розуміємо, що якість створюється через взаємодію всіх елементів освітньої системи, через оновлений зміст освіти, через технології і засоби навчання. Але на даний час у нас практично не працюють інструменти вимірювання реальної якості освіти. Так от закон пропонує відповідно до міжнародного європейського досвіду модель вимірюваної якості освіти і сучасні інструменти її забезпечення. Це і національна рамка кваліфікацій, європейська кредитна трансфертна накопичувальна система, стандарти освітньої діяльності і стандарти освіти, окремі стандарти, зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, моніторинг якості освіти, незалежна система відповідно інституцій, які будуть це проводити.

Друга позиція –  це  підвищення рівня кваліфікації соціального статусу вчителя. Ви бачите, що ми звели ці  дві позиції в один  розділ.  Тому що концептуальна ідея цього закону щодо вчителя  забезпечити чесний взаємозв'язок між рівнем кваліфікації і оплатою праці.

Тому  законопроект пропонує збільшити різницю в оплаті праці між різними рівнями кваліфікації, кваліфікаційними категоріями повинна бути  сильна мотивація до підвищення кваліфікації освоєння нових технологій навчання. Тому  поставити в залежність результативність учителя і оплату його праці, це дуже нелегке завдання.

Тому що треба  виміряти цю результативність, але іншого шляху немає.  І законопроект пропонує, це буде передбачено. Також ми будемо просити  Міністерство освіти,  це врахувати в "Перехідних положеннях"  послідовне підвищення заробітної плати, і в першу чергу, для  тих, хто на добровільних засадах  пройде незалежну сертифікацію свого кваліфікаційного рівня.

Сьогодні є зрозумілим, що  система підвищення  кваліфікації повинна також зазнати  певних трансформацій. І пропонується запровадити систему грантів за принципом "гроші ходять за педагогом", вчителі матимуть  свободу  у виборі  форм, термінів  і програм  підвищення кваліфікації, а сертифікації буде  відбуватися в незалежних акредитованих  кваліфікаційних центрів, результати роботи вимірюватися також  із допомогою …. працівників і досвідчених учителів. Таким чином, ця свобода вибору  підвищить і  конкуренцію на ринку пропозицій підвищення  кваліфікації і дасть можливість вчителям отримати те, чого вони потребують.

Третя позиція – відповідні структури освіти міжнародним  стандартам. Ми почали це робити в Законі про вищу освіту, зараз ми повинні говорити  про  всю освіту, ми маємо бути впізнаваними. Наші кваліфікації повинні бути зрозумілими світу і, окрім того,  інше завдання (можливо ще важливіше, ніж перше – бути впізнаваними і зрозумілими), це завдання отримати  нову якість освіти. Саме тому,  я вже торкалася сьогодні цього питання, ми рухаємося до 12-річної повної загальної  середньої освіти. І на цьому слайді, на жаль, тут дуже маленькі екрани і погано видно текст, оці лінійки показують нам, що 11-річка сьогодні на теренах Європи є тільки в Росії, Білорусії. …і в Україні.

 Далі є інші країни і  повна загальна середня освіта може бути 12-річною, 13-річною, 14-річною. Очевидно, що це потребує  врахування  інших  змін. І ми пропонуємо дворівневу систему професійної освіти. Це означає,  що в трирічній старшій школі наші діти зможуть  на основі  складеного зовнішнього незалежного оцінювання в 9-у класі  із своїх успіхів, із своїх нахилів, здібностей, що, чого  вони хочуть з свого майбутнього вибору продовжити навчання в трирічній школі академічній і  готуватися до вступу до вищого навчального закладу або ж продовжити у професійній. Професійна буде дворівнева. Вони можуть здобути повну загальну середньо освіту і отримати  першу професію або кваліфікованого  робітника, або ж на другому рівні  в системі спеціалізованої професійної освіти молодшого спеціаліста. При цьому  ми враховуємо, що це не є тупикові гілки. Вони можуть також вступати до вищих навчальних закладів, а для молодших спеціалістів ми також повинні передбачити можливість вступу до вищого навчального закладу за коротким циклом за спорідненою спеціальністю.

Тому, шановні колеги, наше завдання, і це стосується всіх статей,     розширити  можливості.  Розширити, а не обмежити. Єдине, де ми жорсткіше втручаємося в цьому законі, це  контроль за якістю. Бо коли відбувається глибинна децентралізація, автономізація, гарантія академічної свободи на іншій ……. для врівноваження системи управляння повинна бути система забезпечення якості і контроль за цією якістю.

Тому важлива позиція наступна, до якої я хочу перейти. Рухаючись по всій цій структурі освіти і якої немає на цьому слайді, тому що тут ми хотіли привернути увагу саме до 12-річної освіти, це уся освіта продовж життя, це новий принцип закладений в цей закон, принцип, якого, на жаль, не було у чинному законі, а який є зараз провідний для усіх країн світу, які шанують свої громадян.

Головне завдання освітньої реформи – це формувати освічену особистість, яка в результаті отримання освіти стане відповідальним громадянином, фахівцем професіоналом, конкурентоспроможним на ринку праці, успішною людиною, яка здатна боротися, вирішувати з проблемами, людина, яка може творити себе і свою країну, і як би це патетично не звучало, саме таку мету нам потрібно зараз розглядати, коли ми плануємо систему освіти. А в ситуації динамічного ринку праці і того, як сьогодні змінюються вимоги до фахівців, ми розуміємо, що ми  не можемо обмежитись традиційною системою освіти, що людина мусить вчитися впродовж життя, щоб вона вчилася впродовж життя, її треба навчити вчитися під час навчання в традиційній формальній системі освіти. А потім має бути розгалужена система неформальної освіти, яку можна визнавати, система інформальної, коли людина самонавчається, і можливість для навчання для дорослих людей. в нашій ситуації, колеги, це має ще особливе значення, ми маємо враховувати необхідність перекваліфікації та отримання додаткової освіти для наших демобілізованих бійців, військових, які повинні отримати в мирному житті гідне місце праці. І для цього їм буде потрібна додаткова освіта.

Але це стосується і всіх громадян, тому що вже сьогодні в Європі професію за життя змінюють 2-5 разів. Тому це важливі положення чи можливості для освіти впродовж життя, які повинні бути нормою в Україні.

П'ята позиція – відповідність ринку праці. Дисбаланс між ринком праці і системою освіти сьогодні досяг критичного рівня. Є перекоси в тому, яких фахівців ми випускаємо і що потребує ринок праці. І особливо нам не вистачає кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів, які можуть поповнити реальний сектор економіки. І тому я думаю, що професійна освіта має опинитися в центрі уваги всієї освітньої реформи. Ви як почули, у нас буде передбачена дворівнева професійна освіта. І я гадаю, що потенціал професійної освіти в Україні після цієї реформи повинен дуже зрости.

Важливо передбачити, щоб молодший спеціаліст не опинявся в кар'єрному глухому куті. Я це повторюю ще раз і ще раз, тому що дуже багато тривог з приводу тих закладів, які сьогодні є закладами І, ІІ рівня акредитації, вважаються вищими навчальними закладами. Що буде з ними, якщо вони оберуть ту стезю, що підуть в професійну освіту, а не будуть претендувати на бакалавра? Я вважаю, що вони якраз можуть бути надзвичайно цікавими осередками, які будуть прекрасно розвиватися в системі професійної освіти. І ту нішу зараз заповнювати, яка залишилася оголена на ринку праці.

Новий закон передбачає незалежні кваліфікаційні центри, які будуть створюватися спільно навчальними закладами, професійними асоціаціями. Значно збільшує роль роботодавців у впливі на стандарти освіти і на залучення їх до прийняття різних рішень. Важливим завданням є розробка національної рамки кваліфікації.

Шоста позиція – децентралізація, академічна свобода. Я вже торкнулася цього питання. Але, шановні колеги, це для надзвичайно важливо, тому що збалансування системи управління, коли, з одного боку, децентралізація і автономія, а, з іншого боку, контроль за якістю освіти як виписати гармонійно цю систему це, мабуть, оцей розділ управління, він є найбільш складний і вразливий, і, відверто кажучи, ми отримали критичні відгуки на ці матеріали і найбільше критичних відгуків стосується розділу управління. Я не буду забирати хліб в тих, хто буде виступати, тут в нас є люди, які торкнуться цього питання більш докладно.

Сьома позиція – нова формула фінансування. Ми пропонуємо розширити можливості громадян України безоплатно здобувати освіту. Навіть із таких форматах закладів, яких сьогодні немає в Україні. Наприклад, моя пропозиція це можливості, коли є заклади, які управляються громадськими організаціями, батьківськими асоціаціями, отримують безкоштовно оренду в комунальне майно і таким чином забезпечують безкоштовно освіту, отримуючи належну кількість кошів від бюджету. Такі формати існують у світі і дуже гарно діють, це школа ……….., суспільні школи у Польщі, це чартерні школи в Сполучених Штатах Америки, є багато таких прикладів. Я вважаю, що нам потрібно розширювати ці можливості і виписати той український формат, який може допомогти збільшити палітру освітніх можливостей застосування альтернативних технологій навчання в таких нових типах шкіл, з одного боку, а, з іншого боку, допомогти вижити малій школі у селі, якщо громада хоче її зберегти.

Є ще дуже багато важливих питань, яких ми торкнемося, це інтереси дітей з особливими освітніми потребами, інтереси обдарованих дітей. Хочу наголосити на завершення, шановні колеги, що на нас з вами лежить дуже велика відповідальність. І я закликаю вас усіх, розуміючи, що ми зараз формуємо не ландшафт освіти, ми формуємо ландшафт українського суспільства, яким воно за 10 років. Тому, розуміючи таку відповідальність, я запрошую всіх, хто хоче долучитися до цього законопроекту займатися не тільки критикою, а займатися виробленням пропозицій. Ми з вами зараз на стадії, коли ……… рекомендацїі уряду. Є проект рекомендацій, я прошу у ваших виступах відноситись до цього проекту і казати, нам не вистачає в проекті рекомендацій такого-то формулювання або ми категорично не згодні з таким формулюванням. Тоді в нас буде продуктивне обговорення. Так само у вас є текст напрацьованих статей і структура проекту. І я дуже сподіваюсь, що ми зможемо відійти від дрібних корпоративних, професійних, політичних і від всіляких інтересів, тому що це тут обговорення базове Закону про освіту це найкращий майданчик для обговорення майбутнього, майбутнього України. І я щиро вас запрошую зараз до такого обговорення.

Дякую за увагу. І надаю зараз слово президенту Національної академії педагогічних наук України Василю Григорович Кремню.

 

КРЕМЕНЬ В.Г. Дякую, шановна Лілія Михайлівна.

Шановні народні депутати, шановні колеги, я хотів би сказати, що Національна академія педагогічних наук активно долучилась до роботи над новим законом, ми вдячні Лілія Михайлівні за це. У нас створені робочі групи з основних напрямків закону, ряд наших колег безпосередньо працюють над текстом, про що Лілія Михайлівна вже говорила.

Я в своєму виступі хотів би зупинитись на декількох питаннях. На мій погляд, новий закон повинен провести, призвести до кількох кардинальних  змін в нашій освіті. Всі не назову ,але декілька назову.

Ну, перше. На мій погляд, воно полягає в незворотному і в повномасштабному твердженні, про що говорила Лілія Михайлівна, моделі навчання впродовж життя замість формули навчання на все життя. Чим це зумовлено? Абсолютно об'єктивними причинами розвитку сучасної цивілізації. Людство вступило в інноваційний тип прогресу, де, серед ознак якого, серед іншого, швидка зміна ідей і технологій, і знань. І тому навчити не тільки в школі, а в найкращому університеті за сучасним розумінням якості самого процесу навчання неможливо. І це ставить перед освітою, перед навчальними закладами дуже багато завдань, зокрема саме розуміння функції навчального процесу. Ми до цих пір, на превеликий жаль, вважаємо дуже часто, що гарна школа та, де дають чи навіть  творчо сприяють  засвоєнню учнем великої суми знань. Це зовсім не так. Поряд  з цією функцією все більше значення набуває дві дуже важливі функції – це уміння навчатися впродовж життя, освіта повинна  виробити, і уміння, я підкреслюю, застосовувати отримані знання в практиці. Причому щодо останнього,  це буде найбільша еволюція, якщо ми  ….. здійснимо, тому що неможливо спочатку дати якусь суму знань, а потім вчити як їх використовувати. Сам процес викладання знань повинен здійснюватися в контексті їх використання. І я тут хотів би на чому  наголосити? Що ми повинні усвідомити нове розуміння поняття  якості освіти. На превеликий жаль,  ми дуже часто  вимірюєм до цих пір суму знань, яку отримали ….. яку засвоїли. І зовсім чи дуже мало вимірюєм уміння навчатися і особливо використовувати в практичній діяльності (побутовій, громадській)  професійно  безумовно знання, які  отримані тим, хто навчається.

Наступне. Щодо в цьому контексті навчання впродовж життя. На наш погляд, ……світі важливо передбачити чітко систематизовані, гармонізовані освітні програми та освітні досягнення кваліфікації, ступені, що зрозумілі громадянам. Допускають у  нас різну класифікацію та кодифікацію і міжнародне зіставлення та порівняння.

Наступне  йде в цьому ж контексті це безумовно перехід до 12-річної освіти.  На превеликий  жаль. Історія так склалася, що 5 років назад були якраз в ці дні прийнято рішення про перехід знову до 11-річки, ми не будемо судити минуле, але це Лілія Михайлівна на прикладах інших країн показала, що у нас іншого виходу немає, якщо ми хочемо бути конкурентоспроможні.

Далі. Отримання повної загальної середньої освіти. На жаль, це конституційна норма. Але її можна обійти.

Я думаю, що не потрібно жорстко прив'язуватися  здобуття повної середньої освіти із закінченням загальноосвітньої школи.  Це  може бути за вибором особи  відтерміновано  на будь-який період життєвого циклу. Тобто  дозволити дитині навчатися не обов'язково  в молодості чи ………. отримавши середню освіту. При зміні Конституції замість цього я  б запропонував запровадити законодавчу вимогу обов'язкового навчання академічного чи професійного до 18 років. До 18 років дитина навчається. Де навчається, ким навчається – це не наша справа, це їх справа. Скажу більше. Коли буде зміна Конституції, я хотів би звернутись до народних депутатів, на мій погляд,  ви повинні продумати наступне. Ми абсолітизуєм загальну освіту, забуваючи: в сучасному світі людина  не може бути конкурентною, не маючи елементарної хоча б якоїсь професії. Тому в Конституцію потрібно записати положення про  обов'язковість… про забезпечення державою  будь-якої, але першої професії для молодої людини, бо тільки це дозволить  дитині бути конкурентною в житті.

Базова… початкова освіта, на наш погляд, повинна бути без якоїсь суттєвої пробільності. За виключенням  спортивної, художньої, там ще якихось. Але  старша школа обов'язково профільна. Причому я хотів би сказати наступне. Якщо ми будемо зберігати нинішню систему структуру середніх навчальних закладів,  ніколи ніякого  серйозного профільного навчання ми не здійснимо. Тому що істинна пробільність може бути лише в окремих навчальних закладах. Дитина закінчує 9 класів. Складає тести і йде вибирає на основі цих результатів або однопрофільний ліцей (фізико-математичний), або багатопрофільний, де фізико-математичні є, гуманітарні, інші, але вона обирає якийсь профіль, або обирає професійний коледж,  який ми повинні створити на основі, об'єднавши професійно-технічні навчальні заклади і технікуми і коледжі і створити професійний коледж, який би готував і молодших робітників… кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів, і надавав би багато інших освітніх послуг. 

Я підтримую позицію Лілії Михайлівни, яка висловила, двоступеневість професійної освіти. А яка може бути двоступеневість в різних навчальних закладах?  Сама логіка вимагає  це робити. І потрібно перебороти супротив керівників певних навчальних закладів, не повинні плестися в хвості чиєїсь думки, яка  не обумовлена загальнодержавними інтересами.

Ще одна парадигмальна річ… Да, ще, вибачте,  в цьому контексті зміст освіти. Я хотів би сказати, що так як визначається зміст освіти до сих пір, и ніколи не будемо мати збалансованого змісту освіти середньої школи. Яких би не зібрали Міністерство науки і освіти гарних експертів у предметні комісії, але хтось же повинен подивитися, що в цьому  класі вивчати математику, хто фізику… що  фізикою, щось суспільствознавством, що якимсь іншим предметом. Тому я свідчу: єдина структура, яка може забезпечити цей системний комплексний погляд на зміст освіти  це Національна академія педагогічних наук України. Вибачте, я  не просто говорю про можливість….я накликаю велику відповідальність. Але, на мій погляд, треба в законі записати положення про Національну академію педагогічних наук як головну науково-методичну структуру по супроводженню ……. освіти і зокрема визначення змісту освіти щодо середньої школи. Хто б… яке б не було міністерство …… міністра… і знаю, що це неможливо здійснити в умовах тих, в яких ці колеги працюють.

Ще можливо така парадигмальна зміна висвітлює… яка повинна бути закраплена законом, це перехід до результатної  концепції освіти на основі ……… підходу. Тут  говорила Лілія Михайлівна про це. Я хотів би особливо наголосити на компетентності, здатності до безперервного навчання і використання отриманих знань  в практичній діяльності, що я говорю. Ну безумовно цілісні компетенції. Потративши чимало останніх років не звертали достатньої уваги на це. І маємо сьогодні те, що маємо  в Україні, ……… в результаті оцих недоліків. Тому в Законі "Про освіту" повинна бути чітко прописана необхідність формування цінностних орієнтацій, цінностних компетентностей, нової культури в освітній сфері і, що дуже важливо, формування української ідентичності громадян, а водночас їх європейської приналежності і розуміння цієї приналежності.

Ну, і ще одна ……….. освітня новація – це полягає в тому, що в законодавчому забезпеченні науково-обґрунтованої концепції, вимірювання та конкурентоспроможні якості освіти здійснити, здійснити систему вимірювання в країні якості освіти. У нас є центр оцінювання якості освіти, це дуже добре, потрібно і надалі його поліпшувати його роботу і зовнішнє незалежне оцінювання потрібно, і це робляться перші кроки, враховувати як підсумкову атестацію випускників школи, а також запровадити після початкової школи і базової школи. Але потрібно за прикладом Закону про вищу освіту створити систему і внутрішнього забезпечення якості на рівні кожного закону освіти. І ……………….. забезпечення на національному і регіональному рівні, і забезпечення якості незалежних органів із якості освіти.

І останнє, Лілія Михайлівна. Я хотів би сказати, що закон повинен суттєво підштовхнути ситуацію із змінами суспільного статусу, соціальних умов і професійних, разом з тим, ………………… працівників. Ми повинні не тільки як добитися більшої заробітної плати для освітян, але і змінити систему оплати праці освітян, скажімо, ………………. отримати гроші не лише за уроки, він не повинен бути урокодавцем, він повинен бути вчителем, який би забезпечував всю систему навчання дитини і не тільки викладання на уроці на протязі 45 хвилин. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, ми приступаємо до обговорення. Я вас надзвичайно заохочую і прошу звертайте увагу на час вашого виступу. Тут вісить великий годинник, якщо ви не маєте біля себе годинника. Тому що, коли ви перевищуєте час, це означає, що ви забираєте можливість слова ще в когось, хто записався на виступ. Ми домовляємося 3-5 хвилин. Чим коротше виступ, тим більше це буде вітатися. Іще раз заохочую вас відноситися до рекомендацій.

Я зараз надаю слово першому заступнику голови комітету, народному депутату України, Олександру Володимировичу Співаковському.

 

СПІВАКОВСЬКИЙ О.В. Дякую. Шановна Лілія Михайлівна, шановні присутні, колеги.

По-перше, хочу сказати, оскільки, коли законопроект буде пройдений експертизу відповідну, мені прийдеться відповідно виступати на своїй фракції. Тому, якщо я вийду за регламент, Лілія Михайлівна, перепрошую.  Я, ну, по-перше, хочу, дійсно, сказати велике дякую і Лілії Михайлівні особисто і колегам, які відпрацювали це, і секретаріату комітету. Тому що фактично комітет взяв на себе незвичайні функції, бо це робота все-таки Міністерства освіти подати пропозиції щодо цього законопроекту.

Тепер щодо суті. Я хочу сказати, що ми вже проходили деякі речі. Ну, наприклад, ми приймали Угоду про включення до болонського процесу. І дуже велика у нас така нація і така система освіти, яка використовує формальні такі засоби для того, щоб пристосуватися до формального виконання деяких речей, а після цього нічого насправді і не виконується.

Тому я так як і Лілія Михайлівна хочу сказати, перше – про виклики, на мій погляд, які є для нас і для нашої системи освіти. Це перше. Той, хто знає добре фізику, то знає, оновлення знань і технологій відбувається за Законом красного зміщення.

Друге. В цей час, коли вчитель, викладач втратили монополію на знання. Це дуже великий виклик для всіх нас. Я перепрошую, ну працюю……

Наступне. Час, коли діти і студенти, це також дуже великий виклик, отримали необмежений доступ до інформаційних ресурсів різного змісту. Ми повинні в цьому контексті розуміти, що ми пишемо закон не на 10 і не на 20 років в цих умовах, і враховуємо не тільки той час, в якому ми з вами живемо. Тому ми повинні зрозуміти рівень деталізації головного закону та підпорядкованість цьому закону нормативних актів. Тобто, що повинен говорити  основний закон і як він  повинен закріпити відповідне концептуальне  бачення освітнього простору та визначити архітектуру підпорядкованості йому законі та  нормативних актів. Оце дуже важливо, що  ми  повинні винести в головний закон? Концептуальну базу – наше бачення, стратегічне бачення того, що ми хочемо від освіти.

Тому, перше, з чого  я починаю. З категорії вищого концептуального рівня – це мета. На мій погляд, як вона  сформульована, це є дуже важливо на мій погляд, я б її сформулював так: задоволення освітніх потреб людини, яка  проживає на законних підставах в країні продовж всього життя. Бо так, як це сформульовано тут в проекті закону, я відчуваю, що я є об'єктом, а я не об'єкт,  я  суб'єкт.   

І тому вся освіта, вся освітня система повинна працювати на задоволення освітніх інтересів людини.

Друге. Від цього будується модель екосистеми структурних елементів із відповідними функціями для забезпечення реалізації побудови освітньої траєкторії людини з урахуванням її можливостей і амбіцій. Підкреслюю, це категорії можливості амбіцій людини і дуже важливо, що ми створюємо екосистему, в якій не конкурують регіональні, наприклад, вищі коледжі, школи з центральними, а це екосистема, яка доповнює будь-кого і в цьому контексті ми повинні розуміти, що знищення регіональної системи призведе після цього до деградації центральної системи.

Третє. Таке бачення дозволяє вийти на другий рівень концептуально. Це право на освіту, мобільність та соціальні стандарти, та надати відповідний доступ до персоніфікованих фінансових інструментів, що забезпечують реалізацію такого право. Я категорично проти архаїзму радянської епохи, коли ми кажемо про так звану безоплатну освіту, її не буває, її нема в природі, хтось за це платить. Це ми повинні розуміти, тому принцип справедливого та збалансованого управління елемента освітнього простору. Принцип справедливої ротації, який забезпечує баланс досвіду та молодості. Принцип незаангажованої системи вимірювання ефективності структурних елементів освітнього простору бажано з опосередкованим впливом держави на формування відповідних агенцій. Я про це нижче скажу. Визнання доступу до певного рівня освіти як реалізацію можливості людини, обов'язково ...., якщо, наприклад, початкова базова середня і повна середня освіта – це обов'язкові, інші – ні, але це право доступу, яке повинно бути  закріплене цим законом.

Далі. Визнання процесу навчання не як  інструменту отримання диплому, а як інструменту власної капіталізації. Отримання відповідного свідоцтва сертифіката або диплому як визнання відповідних академічних успіхів людини, отримання ліцензії на здійснення професійної діяльності як визнання роботодавців відповідних професійних компетентностей, бо це особистісні якості  людини, яка на базі засвоєних знань, умінь, навичок реалізує себе в конкретних професійних умовах. Визнання. І це ключовий момент, на якому я буду настоювати. Визнання права університетів та абітурієнтів на  взаємний вибір щодо остаточного рішення про навчання людини в цьому виші. Не повинно бути абсолютних критеріїв, таких як зреалізована в цьому… ці моделі, яка зараз існує у нас в Україні. Ніхто автономію в університеті і  права людини на взаємне погодження  з університетом ніхто забирати не може.

3.1.  Розшифровка. Право на освіту, мобільність та  соціальні стандарти проживання та харчування.

Я розумію, бо людина ж, коли навчається, вона не має зазвичай  роботи, тому ми повинні в законі забезпечити їй право на доступ до цих соціальних гарантій. За кошти Державного бюджету.  Право на освіту, мобільні і соціальні стандарти, проживання, харчування – за гарантіями Державного бюджету. І я пропоную, це нова норма. Тобто у держави напряму недостатньо коштів, то повинні спрацювати гарантії держави на… за гарантіями без відсотків, з відсотками. Це залежить  від  преференцій, які визначає Кабінет Міністрів України кожний…

Право на освіту, мобільні, соціальні стандарти за іншими джерелами фінансування. Це також дуже важливо, бо сьогодні, якщо дитина бюджетна – все, фактично вона не має можливості доступу до інших ресурсів.

Право на освіту, мобільні, соціальні стандарти проживання харчування за солідарною системою фінансування.

3.2. Принцип справедливого та збалансованого управління елементами освітнього простору. Це дуже важливо. От Лілія Михайлівна про це казала. Бо від  децентралізації, яка  сьогодні запролонгована, ми можемо перейти до анархії, яка просто повністю розвалить систему освіти України. І ми за це будемо з вами відповідати.

Забезпечення збалансованих …………….. освіти просто  на всіх рівнях як по горизонту, так по вертикалі. Забезпечення прозорих та збалансованих процедур  прийняття рішень на кожному рівні системи. Чому той університет 72 мільйони отримав, той – 120 і таке інше. І… так от. Це стосується і елементів, тобто коледжів, університетів і таке інше. Ми повинні розуміти, суспільство готово давати кошти, але воно повинно  розуміти, яким чином приймаються рішення.

Забезпечення прозорих звітів по основних активах структурних елементів. Університети, коледжі і таке інше як банки повинні працювати. Всі повинні бачити активи всі і всі повинні бачити як, яким чином використовуються ресурси, які надані державою, принцип справедливої ротації, введення поняття каденції та вікових обмежень для адміністративних та академічних посад, введення поняття терміну відповідних каденцій.

Третє. застосування відповідних норм обов'язкової ротації без виключень, перепрошую, я знаю, тут з Польщі колеги є, так, як відпрацювали Польщі, 2 каденції по 3 роки, після цього перейшли до двох каденцій по 4 роки. Це ми повинні зрозуміти, що болота виростає так, якщо немає ротації, якщо людина не бачить можливості свого росту адміністративного чи академічного, вона буде шукати інші країни.

Далі. Принцип справедливого, це я сказав. Принцип незаангажованої системи ………., закріплення за Національним агентством з питань якості освіти, функціями ліцензування та акредитації незалежних агенцій, включаючи закордонні, а не прямого вимилювання, в якому вже закладені норми конфлікту інтересів, бо це буде відбуватися як і відбувалося, це, я вам і скажу, я практикуючи проекти, бо коли приїжджають, домовляються і вирішують питання, не повинно бути прямого ліцензування акредитації.

Далі. Це дуже важливо і я просто хочу на цьому сказати, що, наприклад, забезпечення на законодавчому рівні застосування процедур кодексу честі працівників освіти. Наприклад, 2012 рік, 689 докторських дисертацій захищено, з них 34,2 відсотка це люди, які займали адміністративні посади, і на сьогодні ми маємо, що з 16 тисяч 100 людей, які мають докторські ступені, 47,4 відсотки це люди, які займають адміністративні посади. Якщо ми хочемо говорити про науку, то це не є наука, це конвертація можливості адміністративних можливостей в наукові ступені, і введення реєстру "Blacklist"  для тих, хто попався на плагіаті чи інше.

Тепер дуже коротко що стосується ще… Деякі моменти, дуже важливі для мене. Це зовнішнє незалежне оцінювання. Насамперед вважаю за необхідне зосередити увагу тут присутніх колег на необхідності визначення проектом Закону інструментарію вимірювання знань. Мій шановний колега про це говорив. Ми повинні вимірювати не тільки кількість знань, а здатності людини до навчання. Це дуже важливий елемент.

Потім, це не абсолютний критерій. Наприклад, у США існують 13 таких критеріїв, ви їх знаєте. Просто: наявність шкільного атестату, наявність транскрита, результати проходження ………. тестувань, участь у позанавчальній роботі, наявність документів і так далі, і так далі, і так далі. А що у нас зараз? У нас відсікають. І де гарантії того, що ті, хто був відсічений, там не є людина, яка може стати, наприклад, нобелівським лауреатом? Я хочу сказати, застосування абсолютних інструментів для надання можливості людині доступу до вищої освіти – це не є нормальним.

Далі. Система "Антиплагіат" та база "Blacklist". Я про це сказав. Якщо ці інструменти не застосувати, ми будемо мати дуже великі проблеми.

Тепер щодо норми про українську мову. Да, дійсно українська мова – державна мова. Да, дійсно вона є головна. Але якщо ми хочемо розвивати освіту для іноземних студентів, то, будь ласка, ми повинні забезпечити автономію щодо права визначати ті курси, навчальні програми, на яких це буде викладання англійською чи французькою, чи іспанською мовами. Це ми повинні зробити і записати це, бо якщо цього не буде, то не буде інструменту для того, щоб вирішувати таким чином питання. Більш того, я хочу сказати, в Польщі курси, які викладаються англійською мовою, то ці курси просто коштують більше.

Тому, шановні колеги, я… Да, штучне роз'єднання старшої і основної школи. На мій погляд, дуже коротко, я хочу сказати, ви побачили погляд зі школи до коледжів, так. І Лілія Михайлівна казала про це, і Василь Григорович. А я хочу сказати, що я як людина, яка пропрацювали десь 6 років в університеті, бачу, що університет – це є холдинг, в який входять забезпечення бакалаврських програм, магістерських, PhD, докторських програм. Але для того, щоб людина мала можливість, а університет мав можливість проводити селекцію, людина може брати, наприклад, бакалаврську програму, перший, другий модуль, семестр. Вона розуміє, що вона не витягує це, у неї повинна бути можливість без виключення з університету переходити, наприклад, в коледж, який інтегрований в цей холдінг, для того, щоб брати, наприклад, програму молодшого спеціаліста, якщо там вона не може себе зреалізувати, то вона повинна перейти в в професійно-технічний центр, який надасть їй робочу програму.

Таким чином, ми створюємо можливості, для того, щоб людина не викидалась за стіни університету після того, як вона не може, а університети не займались профанацією, для того, щоб зберігати контингент, ми повинні створювати систему в якій буде комфортно студенту і в якій університети будуть виконувати цю функцію.

Дякую. Я все. Перепрошую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, ну це вже не мене треба перепрошувати, я все-таки закликаю якось скоротити виступи.

Колеги, я розумію, що дуже багато є, що сказати, але нам дуже цікаво послухати всіх, хто прийшов, хто може виступити. Народні депутати будуть мати безпосередню можливість ще вносити і поправки між першим, другим читанням. Тобто в нас є ті механізми дописати цей закон, яких немає в тих людей, які прийшли розповісти про свою думку, про цей закон.

Тому я все ж таки запрошую до обговорення всіх присутніх.

Надаю слово Леоніду Васильовичу Губерському, ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президенту Спілки ректорів вищих навчальних закладів України.

 

ГУБЕРСЬКИЙ Л.В. Дякую, шановна Лілія Михайлівна. Шановні народні депутати! Шановні колеги! Я дуже уважно послухав виступи, які вже прозвучали, відверто кажучи, дивлюся вже ті тези, які підготував для себе, то частину вже треба знімати з обговорення, тому що вже воно все… Тим часом на деяких питаннях, не порушуючи регламент наш, хочу зупинитися.

Ну, по-перше, мабуть, було правильним якби я від Спілки ректорів подякував і голові комітету нашого, і народних депутатів за підтримку тих основних наших, тих, знаєте, вирішення основних тих проблем, які останнім часом хвилювали нашу освітянську спільноту. Це і питання пенсійного забезпечення, питання заробітної плати, бо вони хвилювали, ви знаєте, наших людей досить тривалий час. Я вам дякую, що ви всі ці питання в принципі познімали.

Розроблення проекту Закону "Про освіту" як базового закону, хочу сказати, є дуже відповідальною справою. Адже йдеться про нові законодавчі норми, функціонування національної освіти в європейському контексті, і зрозуміло, що перед робочою групою, яка створена була комітетом і Міністерством нашим освіти і науки поставили вкрай складне завдання про що сьогодні вже звучало.

Мова йде причому не просто перенести в Україну якусь нову модель освіти, вона в кожній європейській країні має свої самобутні особливості. Свої особливості має також і українська освіта, її законодавчі норми були закладені ще у збірнику законів "Руська правда" Ярослава Мудрого та Повчань Володимира Мономаха. А тому нам з одного боку необхідно зберегти основи національної освіти, з іншого інтегруватися зі світом, можливо навіть привнести в європейську освітню систему і наші педагогічні надбання.

Аналізуючи проект Концепції та тексти окремих статей майбутнього закону, хочу зазначити, що робочій групі певним чином вдалося реалізувати такий підхід, зокрема, щодо структурування системи освіти, визнання на законодавчому рівні неформальної освіти, розширення автономії закладів освіти, тощо.

Водночас, на наш погляд, є окремі позиції, що потребують подальшого ретельного обговорення. Ну, по-перше, розглядаючи структуру освіти Спілка ректорів пропонує передбачити, все-таки давайте ще раз подумаємо, тривалість бакалаврату не 3, а 3-4 роки, а магістратури півтора, два роки.

Навіть якщо взяти до уваги, що загальноосвітня соціально-гуманітарна складова буде повністю виключена із змісту вищої освіти, оскільки ці функції покликані виконати дванадцятирічна школа, то трирічного строку, на нашу думку, навчання бакалавра буде недостатньо з багатьох наукоємних спеціальностей, щоби випускник бакалавр був готовий до ринку праці.

Саме бакалаври мають наповнити ринок праці. Бо, виходячи з європейської практики тієї ж, за програмою "магістр" продовжить навчання лише 10-20 відсотків випускників.

По-друге, виникає запитання: чому вища освіта не відображена як професійна, адже кожен випускник українського вищого навчального закладу на відміну від випускника  багатьох європейських країн отримує первинну професійну кваліфікацію, тобто фізика, хіміка, біолога, філософа, філолога і таке інше. При чому практика є  невід'ємною складової підготовки студента і в загальному бюджеті навчального часу становить 11-13 відсотків.

Наш випускник готовий зразу  ж приступати до виконання своїх професійних обов'язків і це є перевагою, аніж недоліком української вищої школи. Якщо ж виходити з того,  що вища освіта є виключно  академічною, то в такий спосіб ми мабуть погіршимо її становище. На наш погляд концептуально і післясередня освіта має бути професійною, в тому числі у старшій профільній школі також можливе здобуття первинної професії кваліфікованого робітника.

По-третє, на нашу думку, треба подумати над питанням доцільності виділення окремого  розділу "Особливі види освіти". Оскільки особлива освіта можлива на різних її ланках: від дошкільної до вищої. Тому, на нашу думку, було б зручніше прописати особливості такої освіти у відповідних розділах, які стосуються різних ланок освіти.

По-четверте,  виникають деякі застереження щодо окремого розділу закону "Освіта дорослих". Відповідно до вітчизняної періодизації, це …….. скажімо у нас прийнято ще   епоха дорослості починається десь з 21 року життя і доросла людина характеризується як особи, яка має необхідні знання та вміння, які дозволяють їй приймати рішення важливі на її життєвому шляху.

Отже йдеться про категорію людей, які, щонайменше, мають повну загальну середню освіту або  професійну освіту різного рівня чи  ще навчаються. Хоча  можливі випадки, коли лише базова  загальна середня освіта. У такому разі, говорячи про освіту дорослих, на нашу думку, треба мати на увазі і здобуття ними формальної освіти на всіх її рівнях, що уже є передбачено законом і не потребує якогось іншого унормування.

Для прикладу. Якщо особа здобула вищу освіту магітра з однієї з спеціальностей, а хоче здобути за іншою, то звичайна процедура вступу на основі вже здобутої вищої освіти і навчання за індивідуальним планом за денною чи заочною формою, чи екстерном. До речі, навіть сьогодні немає ніяких проблем для реалізації такої навчальної траєкторії, у тому числі і за віковими особливостями. Стосовно неформальної освіти дорослих, то ці питання необхідно передбачити, на нашу думку, в інших відповідних статтях закону. І з іншого боку треба забезпечити реалізацію вкрай важливого принципу освітньої діяльності – освіта впродовж життя, мається на увазі це в статті 2, як формальної, так і неформальної. Адже саме в дорослому віці є високий запит на таку основу.

І  по-п'яте, чомусь у проекті закону не чітко відображена післядипломна  освіта, основною формою якої є спеціалізація, підвищення кваліфікації, стажування, зокрема, для медиків, ..... стажування, інтернатура. Лікарська резиндатура, клінічна ординатура, тощо. Важко віднайти сьогодні якийсь відмінник, замінник цьому виду освіти, бо саме післядипломна освіта є однією з домінуючих форм професійної освіти впродовж життя.

Ну, і на завершення хочу ще раз відзначити, що підготовка закону дуже  відповідальна справа. Він має ......... і стосується всієї держави і майбутньго. Спілка ректорів готова взяти участь найактивнішу у  підготовці. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Леоніде Васильовичу.

Я надаю слово координатору робочої групи, яка готувала цей проект, структури і концептуальних положень закону, народному депутату України другого скликання, а сьогодні заступнику  директора з наукової роботи Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук Володимиру Віталійовичу Ковтунцю.

 

КОВТУНЕЦЬ В.В. Дякую. Шановні народні депутати, шановні учасники цих слухань, я хочу сказати, що на різних етапах робочої групи підгруп участь брали майже сто учасників. І навіть коли ніхто про групу не згадував, то підгрупи сиділи, фахово працювали над відповідними розділами. І в моєму списку розсилки, я повторюю, більше ста електронних адрес, куди ми розсилаємо всі матеріли. Зараз ми маємо тексти всіх 23 розділів законопроекту.

Вони не всі узгоджені, вони не в однаковому стилі і над ними ще працюємо. Тому вам надані лише ті щодо  яких є певний консенсус. Разом з тим є можливість звуженою групою відредагувати і довести законопроект до більш-менш завершеного вигляду. Хоча ціла низка провин залишається.

І головна наша проблема – це проблема  ідеології закону. Від різних учасників групи, від різних учасників обговорень маємо абсолютно діаметральні інколи  пропозиції щодо  ідеології закону – від чисто ліберальної до консервативної. І ці ідеологічні підходи вони  відображають регіональні відмінності  нашої держави. І дуже важливо, зайти той політичний компроміс, який буде влаштовувати всіх, який буде об'єднувати нашу освіту.  Тому робоча група намагається  готувати такі тексти, які: по-перше, будуть прийнятними для абсолютної більшості, які будуть нести на собі… будуть політично-компромісними. А, по-друге, такими які можна  реалізувати в нинішніх умовах.

Особливо  хотів би наголосити на  врегулюванні питань  змісту і якості освіти. Практично,  всі учасники переконані в тому, що зміст освіти і  якість освіти, це виключно компетенція  освітянської  академічної спільноти.  Існуюча ситуація, коли уряд намагається регулювати ці  питання просто демонструє, що  уряд ніколи не може це робити і це регулювати. Ми запропонували  формулою  від  контролю якості до  забезпечення якості освіти, і вона вже  реалізована.

Ми готові запропонувати систему управління освіти  децентралізовано, яка буде узгоджена із конституційною адміністративно-територіальною реформою. І я не скажу, якщо пройде та  модель про яку говорять у Верховній Раді, то можливості для  реалізації децентралізації в освіті будуть набагато кращі ніж зараз, децентралізація буде більш ефективною. Але для того, щоб приймати цей  закон, говорити на фінальному  етапі про нього треба мати уже  чітке уявлення, яка концепція децентралізації, яка концепція …..реформи і конституційної реформи буде прийнята у державі. 

І найскладніше для нас питання – це питання економіки освіти. Недаремно 23, 22-й розділ викликає стільки нарікань і стільки застережень.  В чому проблема?

Ми не буде мати суттєво більше грошей на освіту, наші розрахунки показують, що ми можемо в кращому разі витрати на освіту у відносному виразі збільшити десь відсотків на 20 і ми вийдемо на рівень європейських стандартів, якщо порівнювати середню зарплату в освіті і середню в економіці, в суспільстві, в державі, в цілому. В нас є резерв біля 20 відсотків, який нічого кардинально не вирішує. Отже, ми мусимо навчитися рахувати гроші, які в нас є і мусимо навчитися раціонально ці гроші використовувати. Отже, має бути реалізований принцип не утримання грошей… не для утримання закладів і персоналу цих закладів освіти, а гроші на здобуття освіти нашими громадянами. Така концептуальна позиція зараз проробляється. Значить, це означає, що має бути суттєво змінена… змінені правила визначення обсягу тих видатків державного і місцевого бюджетів, які надаються закладам освіти.

Це не означає, що ми маємо там реалізувати якусь чи, то ваучерну модель, чи іншу модель, ми мусимо дати на наш погляд можливість уряду навчитися рахувати гроші і розумно їх розподіляти, щоб витримати конституційні принципи справедливості і рівноправності наших громадян.

І одна із ключових проблем, яка не вирішена і яку не вирішити ні в комітеті, ні в Міністерстві освіти – це проблема правового статусу закладів освіти. Сьогодні  всі державні комунальні заклади освіти є бюджетними організаціями і тому всілякі розмови про автономію академічну, організаційну, є просто розмовами. Ніколи автономії жодної не буде, поки не буде автономії фінансової. Це не змогли зробити в законопроекті і в Законі про вищу освіту. Автономії заклади вищої освіти не мають.

Проблема принципова. Нам потрібно запровадити статус державних, комунальних і приватних закладів освіти, один з можливих статусів, як неприбуткових організацій, в тому розумінні, що вони не використовують прибуток для розподілу між засновниками чи працівниками, а використовують його лише на статутну діяльність і Президент цьому  звільняються від податків. Це не наша вимога, це вимога міжнародного стандарту обліку в системі національних рахунків, які і затверджені 2008 року рішеннями ООН, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Організації економічного співробітництва і розвитку і Європейською комісією, тобто де-факто це міжнародний стандарт економічного обліку, який окремим розділом містить саме систему неприбуткових організацій. Це потребує зміни як до Податкового кодексу, так і до цивільного, можливо, і Господарського кодексі і для цього потрібні політичні рішення самого високого рівня, тому що це зачіпає інтереси і проблеми не лише освіти, тут проблеми і культури, і охорони здоров'я, і громадського сектора, громадських організацій, які сьогодні не можуть ефективно працювати в існуючих рамках, коли неприбуткова діяльність ототожнюється із благодійною, лише з благодійною. Тому ми буде просити всіх учасників і політиків з'ясувати деталі. Зараз маємо підтримку нашого уряду, нашого міністерства в тому, щоб цю проблему вирішити.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановний  Володиммире Віталійовичу. ……………  (Не чути)

 

_______________О.М. Бачите, бачите, вже забув. (Шум у залі)

Шановна Лілія Михайлівна, шановні колеги, ми зараз обговорюємо закон, який створювався для України. Якщо ми його створюємо для України, то ми повинні все-таки знати, якою та Україна буде, в якій Україні будуть ті люди, які будуть жити і вчитися по цьому закону.

Я дивлюся, Володимир Михайлович дивиться і згадує, як Леонід Данилович запитував у парламенту: "Скажіть, що будувати і я буду будувати". На жаль, до цього часу ніхто не відповів на це запитання і якою буде держава, яке вона буде займати міжнародне... місце в міжнародному розподілі  праці, на чому вона буде заробляти гроші, які нам фахівці потрібні і так далі, цього поки що невідомо, в усякому разі, загалу.

Рівень держав залежить в того освіченого загалу, про який Лілія Михайлівна говорила. Якщо ми не включимо енергію мас і народну творчість кожної людини, ну, нічого значить, з цього не вийде. Ніхто ніколи не підраховував, скільки втрачає держава і людина, коли людина займається не улюбленою справою, непритаманною їй справою. Якщо це одна людина – ну, це її особиста трагедія, якщо це більшість людей, а на сьогоднішній день так воно і є – це вже трагедія цілої держави, це вже трагедія нації. І у переважній більшості це люди нещасливі, тому що основною складовою щастя є те, що людина кожного дня ходить на роботу і займається улюбленою справою, тоді вона творить, тоді вона самореалізовується. Сьогодні ж переконлива більшість випускників шкіл не знають, куди поступати вчитися, не знають ким вони хочуть бути у житті і йдуть туди, куди мама з батьком скажуть або де бал пройшов, або де є можливість і це правда.

Що треба робити, щоб виправити цю ситуацію, в тому числі з урахуванням тих положень, які можна і треба, я переконаний, внести в цей закон? Із самого дитинства у школах треба виявляти здібності дітей, природні здібності і природні схильності. Не дивлячись на те, що в школах є психологи, але 90 відсотків часу вони витрачають на писанину. І це всі тут знають. Іскра Божа є у кожної дитини. Один може бути суперпрограмістом, один може бути суперслюсарем із виготовлення там,.. чи токарем із виготовлення гайки Н-15, і буде все життя її точити, і буде отримувати величезне задоволення, буде щасливою людиною. Саме тому слід нам просто відмовитися від поняття обдарована дитина, обдаровані діти. Тому що, якщо є обдаровані, значить є і не обдаровані. Значить, обдарованим все: ліцеї і коледжі, а інші – то так, біомаса. Обдарована кожна дитина, просто в кожного своя обдарованість.

Третє. Нам слід просто перетворитися у людей довгої волі і зрозуміти, що ми творимо закон на покоління на тих дітей, які будуть через тих 15-20 років жити в тій державі. І коли діти знатимуть усі свої здібності, природні схильності, автоматично почне підвищуватися інтелектуальний фон того загалу, про який говорили Лілія Михайлівна, почнуть проявлятися наші вітчизняні Гейтси і Джобси, і Курчатови, і Корольови. Під них почнуть створюватися науково-технічні комплекси, цілі програми наукові. І Україна почне торгувати і виробляти інтелектуальний продукт. А основним джерелом створення надприбутків і доданої вартості в сучасному світі вже є не природні копалини, не робочі руки, не станки, як було по Марксу, а мізки людини. На 1991 рік Україна займала один із найвищих показників у світі за індексом розвитку людини. Його ще називають сукупним інтелектом нації. То якщо ми згадаємо, що Мойсей водив пустелею 40 років два покоління. Одне покоління ми по великому рахунку втратили. Але то не біда, тому що одне покоління ще у нас залишилося.

Якщо ми зараз не зможемо створити цю індустрію відтворення інтелекту, значить, залишимося на тому місці, яке нам відводять сильні держави і  геополітичні центри  цю освіту.

Хотілося б все-таки, сподіватися на те, що   люди, які в цьому залі знаходяться, це все-таки справжня еліта освітян, і це справжня еліта країни. І зараз, на мій погляд, Закон про  освіту є одним із ключових законів, взагалі в державі – із ключових законів, якщо ми пропустимо це через себе, то тоді     у нас все вийде.

Якщо говорити: "Що мисли глобально, а дій локально", то якщо є в мене 15 секунд і ще 15 секунд, от таке визначення здібностей дітей ми започаткували. І я очолюю  Всеукраїнський фонд "Завтра" і ми зараз, зокрема в Житомирській  області створюємо центри.  Цілий ряд в кожному районі центри із визначенням природних  здібностей у дітей та молоді. Коли батько з  мамою приходять, приводять дитину – безкоштовно  дітей тестують на найновітніших програмах, дають рекомендації батькам, що  робити, щоб викликати цікавість у дітей і займатися, самореалізовуватися  у любій справі. Тоді вони будуть  закінчувати школу і вони будуть знати ким вони хочуть бути, куди йти і тоді зовсім інша ситуація буде.

Дякую. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Миколайовичу.

Дозвольте запросити до слова ректора Київського університету імені Бориса Грінченка Віктора Олександровича Огнев'юка.

Приготуватися  Станіславу Миколайовичу Ніколаєнку. 

  

ОГНЕВ'ЮК В.О.  Шановні учасники слухань!  Я не буду розмірковувати  і стосовно всього законопроекту лише буду стосуватися одного край важливого  аспекту, який на  моє переконання є ключовим у вирішенні багатьох проблем, про які ми сьогодні говоримо.

Уже Ліля Михайлівна Гриневич, Сергій Васильович Кремінь і інші колеги говорили про педагогічних працівників, і про те, що необхідно реформувати оплату  праці і здійснити. Дійсно, зробити все, щоб зацікавленим став  педагог, на моє переконання, це  є одне із ключових завдань реформи. Тому що, на превеликий жаль, вчитель сьогодні, будь-який педагог не має мотивації, зацікавленості працювати краще, бо тут вже вживалося таке слово дуже некрасиве, але воно відповідає суті як "урокодавець" стосовно, скажімо, вчителя. І, на моє переконання, якщо це питання, питання  реформи оплати праці не буде вирішено, навряд чи є сенс починати чергову реформу, яка ляже на плечі вже, скажімо так, знеможені плечі українських педагогів.

Які реалії маємо сьогодні з оплатою праці педагогічних, науково-педагогічних працівників? Чи може суспільства висувати до вчителя претензію за якість освіти, в тому  за результати зовнішнього незалежного оцінювання? Висновки щодо цього прошу робити самих учасників самостійно відповідно до реалій, що склалися. А які ж реалії склалися? Новопризначений вчитель, а я в цій ролі був 35 років рівно тому, ось який його суспільний статус. Тобто провчившись 5 років, здобувши ступінь магістра,  посадовий оклад новопризначеного вчителя сягає одну тисячу 474 гривні. Тобто проведений ним урок оцінюється державою у 20 гривень 47 копійок або у 10 гривень 23 копійки за одну годину робочого часу, враховую чи те, що робочій тиждень педагогічних і науково-педагогічних працівників все ж є 36 годин, бо ми знаємо, що ми, встане, тарифікуємо тільки навантаження, але підготовка до уроків, багато інших заходів, вони не тарифікуються. Але, згідно чинного законодавства робочій тиждень є  36 годин на тиждень. За наявності доплат, тобто уявимо собі, що молодий вчитель є класним керівником, отримує доплату за перевірку зошитів, завідування кабінетами та надбавку за престижність, це так, трошки із сарказмом говорю про це, педагогічної праці, йому теоретично можуть нарахувати аж 2 тисячі 652 гривень і 20 копійок, а до рук він отримує 2 тисячі 96 копійок, з яких, а тут давайте уважно слухати і міркувати, на день, тобто на його проживання припадає всього 69 гривень 86 копійок, або, хоч мій колега Вітренко не любить порівняння з доларами, або 3 долари 25 центів. Так ми цінуємо сьогодні українського вчителя.

Виникає закономірне питання. чи будуть випускники університетів працювати у дитячих садках, школах, професійних навчальних закладах і чи буде відбуватися оновлення педагогічних кадрів. Думаю, що висновки кожен зробить самостійно.

Тепер про вчителя зі стажем роботи понад 20 років, з максимальними надбавками  і доплатами. Тобто якщо він вчитель-методист, має посадовий оклад 2 тисячі 77 гривень, тобто проведений ним урок оцінюється державою аж у 28 гривень 85 копійок, а з усіма можливими надбавками зарплата становить 4 тисячі 361 гривню 70 копійок, до рук він же ж максимально може отримати чисто теоретично 3 тисячі 445 гривень 74 копійки. Від так, на прожиття в 1 день він може мати лише 114 гривень 85 копійок або 5 доларів 34 центи, це вчитель з найвищою кваліфікацією в Україні.

Від так, маємо визнати, що вчитель в сучасній Україні перебуває на межі фізіологічного виживання, оскільки за рахунок заробітної плати може собі дозволити лише мінімально необхідний набір продуктів для життя. Він не має можливості купувати одяг, оплачувати комунальні послуги і житло, він не має можливості купувати ліки вчитель виживає сьогодні лише за рахунок підтримки інших членів сім'ї або інших видів діяльності, досить часто підсобного господарства. От така історична паралельна в початку, в кінці 19-го на початку 20-го століття в Росії, частиною якої тоді була частина України, обговорювався проект щодо народних вчителів як сільських господарів. Тобто передбачалося наділити землею і щоб вони показали еталон господарювання в селі. Проти цього виступив рішуче Борис Дмитрович Грінченко. У статті він писав "тільки тоді вчитель буде в стані віддавати всі свої сили школі не стримуваний жодними сторонніми міркуваннями, не зайнятий думкою про те, як би швидше закінчити урок та поїхати в поле".

Досягнути цього можна лише одним шляхом – збільшення платні, що отримують вчителі. Це нові затрати, однак це буде найбільш дієвий засіб, а не паліатив, який також потребуватиме затрат і не дасть гарних результатів.

Постає таке питання, воно доволі риторичне, але дуже яскраве. Якщо наші діти, наші внуки – це найдорожче, що ми маємо і що має кожна людина, то чому ми людям, яким довіряємо найцінніше платимо чи найменше? Теж саме можна сказати про лікаря, бо ще довіряємо йому здоров'я – це теж найцінніше, що має кожна людина, і ми теж йому платимо так само як вчителю.

Що я хочу, перейти до конструктивної частини, бо звичайно, констатацію фактів наче всі знають, але коли ти переводиш на реальне, як вчитель може прожити за ці гроші, я чесно кажучи, не знаю як він може прожити.

Що треба зробити, як на мене, невідкладно, я звертаюсь до комітету, до депутатів присутніх тут, Верховної Ради. Перший крок, який має зробити коаліція, Верховна Рада, це все-таки повернути логіку в ту тарифну сітку, яка передбачена Законом про оплату праці. Бо база з якої нараховується сьогодні заробітна плата, це нікчемних мотивованих 840 гривень в той час, як є мінімальний прожитковий мінімум. Якщо базу перевести вже, ми трошки зрушимо ситуацію. Це не вирішення питання, але це зрушення з місця того ганебного становища в якому є вчитель. Тому це перший крок.

Другий крок, який варто зробити, це все-таки враховуючи чинний закон встановити вищі тарифи, розряди для педагогічних і науково-педагогічних працівників або ввести окрему тарифну сітку для галузей освіти. Але відтак прийдеться для інших галузей робити тарифні сітки, що, можливо, не цілком реально. Тому є тут багато таких проблем, про які варто сказати.

Я ще хотів сказати про директора школи, тут чимало є директорів шкіл, про їхню оплату праці. Ви знаєте, до кого за тарифною сіткою,.. не тільки директор школи, керівник навчального закладу? Це професійно-технічного навчального закладу і коледжу. Прирівняний до тарифної сітки до асистента кафедри! Прирівняйте відповідальність керівника ПТНЗ, школи, коледжу і асистента кафедри при всій повазі до моїх колег, з якими я сьогодні працюю. Але і коли рівень компетенції, і рівень кваліфікації мають бути зовсім інші, і вимоги. Ми ж до керівника ставимо претензії чи не за все, співвіднісши його посадовий оклад із асистентом кафедри. То чи була логіка в тих, хто розробляв цю тарифну сітку? Вибачте, колеги, я знаю, що дехто з присутніх є з тих, хто мав причетність до цього.

Тому що пропонуємо в законопроекті? Пропонуємо насамперед уніфікувати ряд педагогічних посад, щоб ми не губилися в цих… Тому що, якщо для дошкільних закладів, позашкільних закладів, значної частини багатьох посад у професійній освіті може бути одна посада – педагог. Вона універсальна, це підвищить мобільність учителів. Звичайно, при тому, що посаду вчителя ми маємо залишити. Створення правових засад для особистої зацікавленості педагогічних працівників підвищувати свою кваліфікацію і працювати краще, щоб ми це слово рукодавець ніколи вже не вживали.

Добре, я, Лілія Михайлівна, скорочуюся. І останнє, можливо, на цьому. Це все-таки змінити підходи до підвищення кваліфікації, до системи оплати праці. Я підвищив свою кваліфікацію, я вибрав способи, як, я підтвердив рівень, – я можу претендувати на вищу посаду, я маю бути зацікавлений працювати краще. А тоді ми можемо ставити вимоги до вчителя, що в нас там 15 відсотків учнів не написали ЗНО, ще багато при нинішній оплаті праці.

Я хотів би просити нас, щоб ми дуже серйозно підійшли до  цього питання, бо ми  тут проголошуємо необхідність  поєднання до  організації економічного  співробітництва і розвитку, там найменша заробітна  плата в  Індонезії, я хочу сказати, але вона  все одно на 907 гривень вища ніж в Україні, 907 доларів  вища ніж в Україні. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вікторе  Олександровичу. Я  розумію скільки хочеться сказати, але я все-таки всіх закликаю до регламенту якомога тісніше наближатися.

Я надаю слово     голові Громадської ради освітян і науковців України,  ще одному присутньому тут  міністру освіти й науки,   ректору Національного  університету біоресурсів і природокористування України Станіславу Миколайовичу Ніколаєнку. 

І хочу далі попередити, що наступними будуть наші  гості – зарубіжні експерти мати слово.

 

НІКОЛАЄНКО С.М. Дякую. Дякую, за те, що  зібрали  таку  нараду, де  обговорюється концепція  і структура наступного  Закону "Про освіту" минуло 19 років, і прослужив,  я керував робочою групою попереднього  закону. Тому мені близькі ці всі розмови, ми, звичайно, переймаємося долею освіти. І дуже добре, що це робиться публічно,  бо останнім часом якось у нас освітні реформи  виходили весь  час за ……. Йдеш, йдеш, раз якась реформа і ти не поймеш, звідки вона взялася. А зараз ми з відкритим забралом дивимось, обговорюємо і це дуже добре.

Я підтримую сьогодні те, що  прозвучало і в доповіді основній і співдоповіді  те, що сказала Ліля Михайлівна про те, що  ми повинні питання  справедливості соціального захисту доступності освіти зберегти. Сьогодні в Євросоюзі, щоб ми не казали, тут Олександр казав про  архаїчний підхід до фінансування освіти, я представник архаїчного саме підходу, я …… і вважаю, він правильний. Тому що Європа сьогодні вся архаїчна, там вся вища освіта сьогодні за рахунок держави. Мало того, Польща успішно приймає наших випускників на рахунок бюджету, і це не суперечить інтересам розвитку цієї держави. А ми тут зараз ваучери  вводити. Володимире, я тебе прошу  ………, не робіть цього.

Ліля Володимирівна мені пропонувала ці ваучери, якби ми їх зробили,  ще потрібно вдвічі збільшити апарат всіх ……. міністерства ....... ваучери шукать,  в результаті все роздамо, гроші  .... профінансуємо, а будемо мати ганьбу і, вибачте мене, буде як ...... із свині шерсті – толку з цього всього.

Тому я хотів би сказати наступне, нам потрібно... підтримую  ідею про дванадцятирічну школу, профільну школу, про структурну. Я от .... подивився про ту безоплатність освіти статті тут, чотири статті написані, мають право і зробив висновок, що, скажімо, по безоплатності освіти таке тут в мене напросилося... думка: маємо право мати право. Бо так і не написано: чи маємо, чи не маємо ми те право.

Тепер стовно структури, ну давайте так, оскільки я – голова асоціації, довгий час очолюю і профтехосвіту асоціацію, мені зразу в очі впало розділ 14, де статті чотири всього, а в загальносередній освіті, дошкільній – по 9 статей. Не зрозуміло, що нема питання якості освіти? Тобто надо врахувати ті ж самі статті, які потрібно.

Друге. Аж напрошується питання: взаємодія з бізнесом, взаємодія із виробничниками як у вищій школі, так і в професійній школі. Абсолютно потрібно сьогодні говорити, скажімо, якщо про професійну освіту, стаття – взаємодія із вищою школою, щоб там була ця ступеневість і  таке інше.

Наступне, що я хотів ще сказати? Володимир Ковтунець гарно сказав про економічні відносини у сфері освіти. Я думаю, що він правий, бо коли казав, що не буде автономії, якщо не буде дійсно фінансово економічної самостійності. Дивіться, відносини власності потрібно чітко в економічному блоці прописувати. Земельні питання, ну, як сьогодні не сказати на всю Україну, коли відверто народні депутати України хочуть позбавити землі навчальні заклади, в тому числі аграрні, і чітко продивляється їхній .... приватний  інтерес? Люди добрі, ну, з ума можна просто зійти від цього всього. Прямо тобі кажуть: "Фермер платить 120 гривень за гектар землі, а Національному  університету .... ресурсів – 2 тисячі 600. Відмовся – ми знаємо, що з нею робити". Ну, що це таке? Де мораль? Де якась громадянська думка?

І опять же, прописувати в економічному блоці оподаткування. Підтримую Володимира сьогодні, що, Лілія Михайлівна, давайте зразу готуємо проект змін до законодавства земельного, податкового і так далі, і так далі. Тому що якщо ми не  позбавимо сьогодні, не вирішимо ці питання, по оподаткуванню нічого не буде. Хоч сьогодні …… в університети, до 100 тисяч могли щось купити, тепер все надо на сайті  і на сайті прозоро 2 тижні ждати поки хтось ….. чи, скажімо, кран купить для гуртожитку, чи плиту замінити. Люди добрі, ну це ж абсурд,  опять хтось заробляє.

Тому я хотів би сказати, що робимо ми гарну сьогодні справу, нам потрібно ретельно подивитися  на ….. коледжів, тут сидять багато керівників, підтримую, вони не повинні бути тупіками. Тобто в них повинно бути право вступати по спеціальності до вищих навчальних закладів і не потрібно сьогодні вертати їх ….., вони повинні, або …. ЗНО складати, або інші правові механізми,  але ми тільки на тому, що беремо на другий курс випускників профільних коледжів до університетів, Лілія Михайлівна, економимо півмільярда гривень, 560 мільйонів, ….. давайте вернемо на рівень школи і будемо нову ЗНО складати і таке інше.

В мене залишилася 1 хвилина, я її зекономлю для наступних виступаючих. Дякую вам.

Взагалі ще одну секунду. Лілія Михайлівна, давайте в законі виправимо те, що ми начудили в Законі "Про вищу освіту", да не потрібен рівень молодшого бакалавра. Ну дивіться, тут же 90 відсотків підтримає мене. Що молодший бакалавр не має взагалі професійної спрямованості  ……. що в нас гарна ознака, що ми даємо професію, …… влаштуємо на роботу,  а тут ще молодший бакалавр і навіщо …., хай буде 3, бакалавр магістр і доктор, і достатньо. ………..

Дякую вам.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Станіславе Миколайовичу. Шановні… Вибачте, будь ласка, Станіслав Миколайовичу, вибачте, будь ласка.

Станіславе Миколайовичу, я, ну на жаль, в нас немає часу, щоб я відповідала на запитання, хоча ми чуємо у виступах багато критичних зауважень, на які можна було б відреагувати, і я сподіваюся що це може в процесі наступних комунікацій можна буде спростувати деякі зауваження, але зараз ми всі беремо на замітку і будемо з ними працювати.

Я хотіла б, шановні колеги, вам представити наших…

 

НІКОЛАЄНКО С.М.  ….., що я єдиний, хто дотримався регламенту.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам щиро.

Я хотіла б вам представити наших міжнародних експертів, які сьогодні тут присутні. І хочу сказати, що для нас надзвичайно корисною є співпраця з нашими міжнародними експертами. Зокрема, я дякую шведсько-українському проекту "Підтримка децентралізації в Україні", який питання децентралізації і її впливу на освіту виділив  в окремий блок. І це для нас надзвичайно важливо.

І зараз я надаю слово для виступу експерту цього проекту Яну Герчинському. А підготуватися пану Ар'єну Дей.

 

ГЕРЧИНСЬКИЙ Я.  Добрый день! Я попытаюсь коротко сказать о некоторых ключевых точках. 

Первая точка связана с объемом этого закона – является этот закон рамковым или определяет ли он функционирование всей галузи, всего сектора образования. Он определяет очень много детальных решений в разных частях образования. И это, ну, все так и останется рамковым в том смысле, что охватывает  и дошкільну освіту і середню освіту  и особенно важно вищу освіту.  И это приводит к некоторым проблемам.

Проблема следующая. Что решение, например, полномочия засновника школ, или закладу освіти.  Они совсем по-другому выглядят для обов'язкового навчання на уровне початкової базової школи.  Совсем по-другому выглядят на уровне вищої освіти.  И попытка описать единым языком, единой терминологией эти очень отличные друг от друга сферы, приводит к проблемам.  Вот мы имели очень серьезную дискуссию, совместную работу с Владимиром Витальевичем и с другими экспертами, я показывал для  каких ………. для конкретних статтей приводит то, что пытаются единым языком описать слишком много уровней.

Мне кажется, будет более еффективным для работы с этим законом решить, что это не рамковый закон, что это закон, который описывает доуниверситетскую освиту, выбросить из этого закона все отношения к высшей освите, потому что у вас уже есть Закон про высшую освиту.  Вы только что приняли …..решений и это уже определено. Я не вижу нужды в том, чтобы вернуться к проблемам высшей освиты здесь и к тому же это приводит к путанице.

Вторая точка. Здесь в законе очень много пишется на право на освиту, это очень важно. Но Конституция Украины говорит, что есть обовязок школы, обовязок. Это обозначает, что все ребята имеют обовязок пойти в школу в определенное время. Но это тоже обозначает, что у государства, у правительства, у законодателей есть обовязок описать в законе, каким чыном, каким способом, при помощы каких процедур этот обовязок будет реализован и контролирован. Этого нет в законе, я боюсь, что это есть проблема. Потому что мы не только говорим про право, мы тоже говорим про обовязки.

Третье. Мне не хватает в законе определения, какие институции, какого типа школы принадлежат системе образования, а какие уже институции остаются вне системы образования, списка школ с определением какие они есть, в чом они отличаются друг от друга. И в  разделе ХІІІ ми читаем, что Закон про середню освіту могли бути різні, типу гімназії, ліцеї, колегії і так далі.

Это недостаточно говорить, что могут быть разных типов. Закон должен сказать, какие типы допустимы, и в чем состоит их суть. Например, сейчас середня загальна освіту может реализоваться или в общих загальноосвітніх закладах, или в лицеях. Как все знаем, в лицеях все получают там на 10 процентов больше учителя зарплаты. Но какая разница в смысле работы функционирования этих школ, очень слабо определено.

Я считаю, очень важно определить этот список, потому что это тоже важно для децентрализации. Этот закон должен вписываться в процесс децентрализации, который происходит на Украине. Это обозначает, что будут определены разные уровни равных само……., чего сейчас нет, к сожалению. И надо передать разным рівням эти школы. Чтобы это было достаточно понятно, перелік – список этих школ нужен.

Четвертое, точка. В законе, этом проекте Закона есть очень интересное предложение, которое говорит, что школа высшей, ІІІ ступени, старшая школа или полная середня загальнонаціональна, должна функционировать відокремлено от початковой и основной школы. Что это должны быть отдельные институции. Это очень интересно, очень важно. Это фундаментально. Это структурная реформа.

Я считаю, что структурная реформа украинской школе нужна. И ситуация, что сегодня ребенок в возрасте 7 лет идет сразу в среднюю школу, это даже  название не очень хорошо. Когда человек идет в эту  школу, где есть тысяча или  больше учеников очень разных, разных возрастов от  6 лет до  18 лет, это  очень плохо с разных очевидных точек зрения большинство стран Европы …..

Но если в процессе подготовления  этого закона принято решение внедрить в  Украине структуру реформообразования это надо достаточно четко описать. Это очень важно, чтобы  это пояснить в чем будет разница между….. Здесь я возвращаюсь… надо использовать  новый язык для тех школ. ….… который название для этих первых нескольких років навчання и для этой новой старшей школы. Может быть, ее назовем лицеем или… ну, мне кажется, что в использовании таких четких, новых терминов, которые будут описывать новую структуру школу, есть большая польза, большая польза.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Вибачте, в нас обмежений час, але я хотіла б сказати, що зарубіжні експерти готують для нас матеріали, довідки і більш докладно викладають свою думки.

Наш закон охоплює, справді, дуже широкий спектр питань. І одна  з таких абсолютно нових ділянок, які ми освоюємо, це національна рамка кваліфікацій. І успіх праці з європейськими експертами європейського проекту TAIEX - це є одна з провідних тем.

І я хотіла б зараз надати слово старшого спеціалісту з питань кваліфікації Європейського фонду освіти пану Ар'єну Дею.

 

ДЕЙ А. Спасибо большое.

Вот этот закон, последний закон был 20 лет назад. Этот закон, вероятно, надо ………… 20 лет. Для этого нам надо просто представить, что, какая система у нас надо через 20 лет. И когда мы посмотрим вперед, мы понимаем, что самые важные понятия – это ….обучение в течение жизни, поэтому без этого понятия мы не можем создать гибкой системы образования, на которой не есть только один подход до диплома, но разные подходы, именно разные дипломы, на которые люди могут изменить свои траектории до квалификации. Вот и когда мы посмотрим этот закон, больше 95 процентов закона описывает  систему формального образования, которая существует.  Там отсутствует просто то, что там были новые. Новые идеи есть. То конкретно еще недостаточно. И особенно, когда мы посмотрим обучение взрослых или дополнительного образования. У нас есть последипломное образование, есть переквалификация. Но кроме этого, ……….. Мы разговариваем о профессиональной квалификации. Но, когда мы разговариваем о профессиональной квалификации, в этой стати  они видят профессиональную квалификацию как дополнительную квалификацию для молодых, которые имеют уже образовательную квалификации. А это, вероятно, неправильно. Поэтому профессиональная квалификация –  это ……………… тоже для взрослых. И конечно признание неформального  и формального  обучения. Очень важный вопрос. И вы  уже сделали тоже много в этой сфере,  в принципе в законодательстве. Но, это не как инструмент развития системы образования. То есть, есть  элементы на практике, но на практике они еще не работают. То есть все проекторы, они еще очень жесткие, очень следуют ………….. ситуации. Надо сделать три или пять, или шесть лет этой программы, и вы получите квалификацию. Для этого, я думаю, что квалификация ……… имеет конца, но, начала. Принцип …………………. надо начинать с квалификации, а потом только программа. Программы могут быть различными, квалификация одна. То есть это надо показать. Поэтому сейчас мы показываем программу, а потом только квалификацию, которая следует. Но самое важное понятие, это тоже результаты обучения. Людям надо достигнуть до результатов обучения. То есть и надо, они будут, поручить эти результаты обучения не определяя ….. Это будут, когда тот же ….. потом, но это может быть тоже разные ….., тогда мы подумаем о децентрализации, когда у нас есть одна квалификация, мы можем, имеем разные действительно подходы … квалификация. Вот это очень важно, я думаю.

И тоже есть вопрос профессионалами квалификации, тоже там есть понятие "професійні" или "фахові" квалификации. Что это? Что представляет это? Нам надо это уточнить, потому это имеет ….. значение.

И все это не только вопрос …., но это очень много зависит от  как мы будем использовать эти стандарты, особенно для оценки и для процесса сертификации есть мало информации. В принципе мы думаем, что мы будем ждать бумаги, мы будем ждать стандарты и система будет заниматься с этой проблемой, но там надо тоже обеспечение как …. Поэтому это человек, который будет получать квалификацию, это сертифицированные человеки, которые будут получать квалификацию, которые будут….

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. дякую, даю за виступ.

І дуже сподіваємося, що ви допоможете нам у розробці цього розділу.

Шановні колеги, я хотіла б зараз надати слово представникам різних ланок освіти, які теж тут присутні, і за рахунок цього вирівняти цей гендерний дисбаланс, який склався в нас на цих комітетських слуханнях.

Тому я надаю слово зараз Тамарі Сергіївні Ільченко, голові "Асоціації працівників дошкільної освіти" в місті Києві, директору дошкільного навчального закладу  № 54.

 

ІЛЬЧЕНКО Т.С. Дякую, Лілія Михайлівна. Я розумію, що всі стомилися, тому по суті, щоб ми хотіли привернути увагу …. слухачів.

Я ще є членом Всеукраїнської громадської організації "Асоціації працівників дошкільної освіти". Тому ми  проводили таке ґрунтовне обговорення законопроекту ми маємо наступні пропозиції, і просимо звернути  увагу ось на що: просимо взяти за основу і мету завдання дошкільної освіти, які  чітко визначили в чинному Законі України "Про  дошкільну освіту" зараз в цьому чинному. 

Далі щодо термінології "освітні заклади"  і  "освітній процес"? На нашу думку  він є, дійсно, ширшим і більше відображає нашу діяльність. Але  звертаємо нашу  увагу на те, що повстане потреба в  зміні  назв дошкільних навчальних закладів на дошкільно-освітні заклади і це буде  потребувати і фінансової підтримки. І також, треба  буде  врахувати, що буде  потреба в зміні законодавства, що  регламентують нашу діяльність.

Також підтримуємо пропозицію щодо визначення віку, до якого дитина може  перебувати в  дошкільному закладі,  зараз це 6-7 за бажанням батьків …………… до 6 і ми наполягаємо на такому викладенні до  6 років. Але в той же час  просимо звернути увагу, що можуть бути  діти, які не будуть готові на той момент до школи. І ми маємо додати фразу, що виключення надається дітям, які, але ось це якраз питання  перебування дітей вік, перебування в дошкільному закладі викликає …….. суспільстві і  серед батьківської громади найбільшого резонансу.

Тому  треба  буде роз'яснення батькам, і, по-друге,  продумати механізм, який би не надавав таких знаєте, не  було шляху корупційності, щоб не можна було просто піти довідку купити за станом здоров'я, а щоб це, дійсно, як  батьки, наприклад, можуть це зробити зараз або просто не хочуть йти.

Також ми, звісно, прагнемо до  автономії дошкільних закладів і на нашу думку це сприятиме такій нашій відповідальності і дасть нам змогу більш раціонально використовувати кошти. Але б хотілося зупинитися на фінансуванні, з одного  боку дуже  імпонує  принцип: "Що гроші ходять за людиною", з іншого дуже турбує доля дошкільних закладів у яких мала кількість дітей – не тому, що заклад поганий, а тому що, власне, можливо, що це сільська  місцевість і тому для них це питання буде болючим.   Так само як воно буде болючим  для навчально-виховних комплексів, які фінансуються  з різних джерел.

Тому оскільки сьогодні  в більшості випадків складається ситуація, що дошкільна освіта фінансується  по залишковому  принципу, тобто якщо не вистачає грошей, звісно, простіше  закрити дошкільний заклад, ніж направити зусилля на пошук додаткових джерел фінансування.

Якщо ми сьогодні говоримо про укрупнення територіальних громад,  то актуальним буде питання організації навчально-виховного комплексу по типу "дошкільний заклад - початкова школа", що можлива у кожному такому малому селі збереже власне село і… або організувати вже тоді підвезення дітей дошкільного віку та працівників до місця розташування визначеного дошкільного навчального закладу. І це, ми вважаємо, варто прописати у розділі "Повноваження місцевих органів  виконавчої влади".

Далі розділ стосовно освітніх програм. Ми вважаємо за доцільне введення поняття ……….. програм як основного документу, що визначає зміст освіти на відповідних рівнях. Але вважаємо, що основна програма для дошкільних закладів має бути затверджена в установленому порядку і слугувати для розроблення інших так званих локально-освітніх програм. У концепції нині йдеться тільки  про типові освітні програми для середньої школи. Контрольне повноваження і повноваження щодо забезпечення якості освіти – ліцензійна експертиза, акредитація авторських програм – планується надати органам влади на рівні регіону. Вважаємо, що ми не можемо бути впевненими, що в органах влади будуть фахівці, які зможуть на себе взяти відповідальність  за ґрунтовність науково-методичного підходу розроблення програм і будуть обізнані у  можливості опанування дітьми  завдань і розділів. Оскілки це не є функцією спеціалістів органів влади.

На нашу думку, має  бути єдиний підхід до визначення порядку розроблення та затвердження освітніх програм для всіх рівнів освіти.  А вже свобода закладів  буде полягатися в тому, щоб вибрати…. освітнього процесу, методику, технологію, засоби тощо.

Також  підтримуємо і вважаємо, що дуже доцільним є створення  структурних підрозділів в  державній інспекції  навчальних закладів і вважаємо, що державний нагляд має здійснювати незалежні органи, а не ті, хто сьогодні фінансує нас і, власне, хто навчає.

Щодо кадрового забезпечення. Підтримуємо позицію назви посади керівника  дошкільного навчального закладу "директор". Також дуже імпонує і вважаємо стимулюватиме працівників до підвищення кваліфікації і власне потім мотивації за збільшення заробітної плати це введення незалежної сертифікації, але вважаю за доцільне ще додати у вигляді, можливо, надбавок чи премій, наприклад, працівникам, які використовують інноваційні проекти чи можуть використовувати в процесі іноземні мови, щоби була все-таки мотивація зростати.

Так само непокоїть наступне питання в розділі 5. Тут прописано так "формально освіту здобуваються, зокрема, на рівні дошкільної освіти" і передбачено, що документи про освіту надаються на всіх рівнях формальної освіти. Питання, який саме документ має отримати дитина після закінчення закладу дошкільного чи та, що отримує її в сім'ї або за участі фізичних осіб?

Вважаємо, що таку норму треба скасувати, оскільки відношення до дошкільної освіти в розділі 12 цього ж проекту написано "…..освітніх програм дошкільної освіти не передбачає жодних видів поточної чи підсумкової атестації дітей".

Далі розділ 3 є непорозуміння щодо визначення двох підрівнів дошкільної освіти – ранній вік і передшкільний вік. Тут же в статті, в розділі 12 написано, що поділяється на освіту раннього дитинства і власне дошкільну освіту, оскільки дошкільна освіта – це великий період, …….від 3 до 6 років.

Так само дуже побоююсь… закінчую, останнє… ми дуже побоюємося щодо створення нових агенцій, Національної агенції забезпечення якості, освітній експертний інститут. Наші побоювання  полягають в тому, щоб просто шеренги чиновників з однієї інституції не перекочували до іншої, оскільки ми знаємо від перестановки доданків сума не дуже змінюється, все-таки би дуже до них приписати якісні вимоги.

Ну всім зичу успіху і дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Тамара Сергіївна за дуже конкретні пропозиції до тексту, це те чого ми так прагнули, робоча група і от є виступ де відносимося до конкретних статей.

Шановні колеги, часу, звичайно, на виступ мало, я вам пропоную, ви нам в письмовому вигляді дасте все повністю, щоб навіть не виголошені позиції ми могли врахувати. Зрозуміло.

Тепер середня школа. У нас… Я б хотіла зараз надати слово двом людям від середньої освіти з двох абсолютно різних проблем. Проблема сільської освіти. Треба розуміти, що для нас це одна з стержневих проблем реформи. І з цього приводу я надаю слово начальну управління освіти Чернігівської обласної державної адміністрацію Анатолію Андрійовичу Заліському. Ви може включити мікрофон.

 

ЗАЛІСЬКИЙ А.А. Зокрема, зокрема освітніх округів. Ну, те, що освітні округи у нас працюють, було виїзне засідання комітету, ви пересвідчились і зараз якраз освітні округи вони стають центрами адміністративних округів, бо паралельно, ви знайте, йде зараз адміністративна реформа.

Стосовно нашої області. Наша область має найгірші показники демографічні, у нас дуже велика чисельність, малочисельних, малокомплектних шкіл – 52 відсотки. Тому постає питання якості освіти. На жаль, у нас є такі випадки, коли школа середня І-ІІІ степеню має 20 учнів, 25 учнів. У нас є такі випадки, коли школа, наприклад, в Радянському районі І-ІІ ступеню, в якій діючі тільки 3 класи і вчитель за освітою трудового навчання викладає 10 предметів. Про яку якість ми можемо говорити?

Тому, безумовно, те, що прописано, ті нововведення в даному законопроекті, школи будуть укрупнятись, треба думати про те, що ми повинні дітей підвозити, треба думати про те, щоб в кінці-кінців математику читав математик, а фізику фізик. І тут виникає питання знову ж таки старша школа, профільна, середня школа, її матеріальне забезпечення і кадрове забезпечення. Як буде існувати в умовах сільської школи старша школа окремо від школи І-ІІ ступеню? Ну, тут треба розібратись. Наприклад, мені не зрозуміло, коли є великий населений пункт, одна єдина в ньому школа і старшу школу потрібно окремо тримати. Мабуть, ми не обійдемось від допомоги держави в плані реалізації державної політики, в плані програмного забезпечення. Сьогодні… Програми державної, я маю на увазі. Сьогодні, наприклад, в нашій області щоденно 272 автобуси здійснюють рейс 13 тисяч кілометрів для того, щоб підвозити дітей до місць навчання. Якщо не буде підтримки державної щодо шкільних автобусів, ну, це призведе до  фактично призупинки, я не знаю, можливо, через декілька років в зв'язку із бюджетною реформою наші райони і стануть багатими, а поки що хватає ледь-ледь коштів на заробітну плату і вони самі не спроможні купити. І якщо ми будемо старшу школу робити профільною, то, безумовно, нам треба державна підтримка матеріально-технічної бази, нам треба сьогодні кабінети сучасні фізики, математики, нам треба сьогодні кадрове забезпечення і, можливо, збільшення заробітної плати вчителям, які будуть працювати у профільній старшій школі, інакше всі нововведення будуть зведені до профанацій.

І останнє. Не повторюючись, хочу сказати, тут говорили про заробітну плату, Віктор Олександрович говорив про вчителя.  Скажіть, будь ласка, хто буде впроваджувати реформи на рівні району, області, якщо заробітна плата завідуючого районним відділом освіти в три рази менше, ніж у директора школи? На руки вони отримують тисячу 400, тисячу 450 гривень. Скажіть, будь ласка, сьогодні заробітна плата начальника обласного управління, ну, я не буду говорити про начальника управління, я скажу про провідного спеціаліста, на руки тисячу 400 гривень, тисячу 500 гривень, до молодого спеціаліста прирівняна. Скажіть, будь ласка, як сьогодні знайти начальника відділу освіти? У нас в деяких районах по 1,5 року не можемо знайти  начальника відділу освіти на півтори тисячі зарплати і це при тому, при цих проблемах закупівлі вугілля, шкільне забезпечення, закупівля бензину і так далі.

Тому, щоб не... дати можливість іншим сказати, я би хотів, щоб ми для того, щоб реформа не повисла у повітрі, ми повинні подумати про матеріальне-технічне забезпечення закладів, особливо старшої школи, бо вона буде давати дорогу, путівку у життя і, безумовно, безумовно, вчителя, любого працівника освіти, щоб у нього була достойна заробітна плата. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолій Андрійович.

Запрошую до слова Людмилу Іванівну Паращенко голову Агенції розвитку освітньої політики, почесного президента Асоціації приватних закладів міста Києва, директора Київського ліцею бізнесу.

 

ПАРАЩЕНКО Л.І. Шановні колеги, у наших роздаткових матеріалах, які підготувало Міністерство освіти до сьогоднішніх слухань, на 4 сторінці сказано, що повільно розвивається мережа закладів приватної форми власності в системі загальної і середньої освіти, яких в Україні всього 167 з контингентом учнів 17, 9 тисяч осіб. Це взагалі дивина, що до сьогодні збереглася ще така кількість приватних закладів шкільної освіти, обов'язкової. Адже вони абсолютно в дискримінаційній формі. І нам дуже приємно сьогодні зазначити, що законопроект, який закладає умови розвитку національної системи освіти щонайменше на 20 років, визначає недискримінаційний характер освіти, визначає рівноправність різних форм освіти і різних закладів освіти.

Проте, на жаль, у тексті законопроекту самому на рівні конкретних новел і положень нам ще не вдалося досягти консенсусу щодо того, так яким чином має реалізуватися право батьків на вибір тієї освіти, яка задовольняє їхні особистісні потреби, релігійні, культурні тощо. На жаль, і в розділі другому, де стоїть право на світу, ми не можемо чітко бачити, яким чином це право буде реалізовуватися. А загальна середня освіта у нас є обов'язковою. Тому до загальних принципів, які визначаються у законопроекті, нам хотілося б долучити висновок міжнародного експерта Деніса Фарінгтона, який зазначає, що загальним обов'язком центральних і місцевих органів влади освітніх або навчальних закладів та інших органів залучених до надання освіти відповідно до регулювання передбачених цим та іншими законами, є планування та надання ефективних, результативних, гнучких, інклюзивних та професійних послуг розроблених таким чином, щоб забезпечувати для всіх учнів і студентів рівні можливості доступу до освіти у відповідності до особистих здібностей і потреб, сприяти їх освітньому та соціальному розвитку.

 Володимир Віталійович зазначив, що основною проблемою закону є боротьба ідеологій. І от, з одного боку, нам ніби й хочеться, щоб вибір батьків, а право здобувати освіту не лише в закладах освіти, а в різних формах, в тому числі у формі домашньої або сімейної освіти, у формі дистанційної освіти, має бути забезпечено обов'язком держави, гарантуватись здобуття і безоплатність цієї освіти. Проте ця норма в законі також ще потребує чіткого виписування.

І нам видається, що ключ і основна проблема боротьби цих парадигм світоглядних – демократичної і, вибачте ще не слові, радянської – полягає у певному хибному розумінні сутності загальної середньої освіти не просто як освітньої діяльності, а саме як освітньої послуги, яку держава надає на кошти платників податків.

Ми вже змінюємо нашу філологію: ми вже говоримо не Державний бюджет, а кошти платників податків. Ми вже говоримо не учень, а споживач, і не просто споживач, а замовник освіти. Але механізмів, які забезпечують це, ми ще не виписали. І в мене особисто, і в нашої великої групи громадських організацій, які обстоюють різноманіття в освіті як ключову ознаку демократизації національної системи освіти, як реалізацію фундаментального права батьків на вибір освіти. На окремі положення і зміни у розділі ІІ і в розділі ХХІ чи ХХІІ, він по-різному називається, – економіка освіти, де мають бути чітко виписані і обов'язки держави. Тим паче, що дуже гарною є новела нова у цьому законопроекті, на яку я би хотіла звернути вашу увагу, що обов'язок щодо здобуття освіти покладається рівною мірою на державу, батьків і заклади освіти.

І тому ми готові працювати надалі щодо випрацювання цих положень окремих, щодо широкої суспільної дискусії і аргументації таких змін в загальній середній освіті. І наразі хочу сказати, що дуже би просили внести зміни у проект рішень наших парламентських слухань, а саме пункт 1.  Дивіться,  знову ж таки парадокс. Ми говоримо про вибір, про різноманіття і дуже гарно сказав Павло Броніславович, за що йому  окрема вдячність. А в пункті першому ми пишемо, що парламентські слухання вирішили…

Перший пункт. Удосконалення правових механізмів реалізації конституційного права громадян на освіту, що  включає рівний доступ до якісної освіти на всіх рівнях, створення умов для освіти особи впродовж життя. Для чого необхідно  забезпечити законодавче  закріплення… Увага! Державні гарантії доступності та   безоплатності шкільної та  повної загальної  середньої освіти в комунальних і державних закладах освіти. Тобто інші заклади освіти, інші форми освіти. Так? У нас……..є стара норма. Добре. Можна погодитися, що вона корелює з діючою Конституцією.  То тоді наступний пункт мав би бути трішки іншим.  Але в наступному пункті ми читаємо: доступність дошкільної та середньої освіти… Доступність! …шляхом запровадження різноманітності форм її здобуття у тому числі сімейної освіти, але жодного слова  про правовий механізм обов'язкової гарантії безоплатності обов'язкової середньої освіти в таких формах тут  немає. Тому це має бути змінено хоча би на таку компромісну наразі формулу як продовження цього речення: "та фінансування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, виконання  державних стандартів освіти, які є обов'язковими".

Шановні колеги, зазначаю, що на сьогодні громадська активність у сфері реформування освіти є надзвичайно великою,  і    це дає нам  надію на те, що ці принципи демократизації,  демонополізації освіти вони таки відбудуться.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Людмило Іванівно.

Я запрошую до слова директора Міжрегіонального вищого професійного училища зв'язку міста Києва,  віце-президента Всеукраїнської асоціації працівників професійно-технічної освіти Василя Сергійовича  Петровича.

 

ПЕТРОВИЧ В.С.  Високоповажна Лілія Михайлівна, шановні колеги освітяни, шановні експерти, шановні споживачі освітянських послуг, тобто ті, хто сплачує податки. Я хотів би сказати, що зараз освітянська спільнота намагається зробити сміливі кроки і хотів би від нас, від …. освітян подякувати робочій групі, яка навіть у вихідні працювала у підготовці тих матеріалів, які маємо сьогодні.

І мені імпонує те, яким чином сьогодні було презентовано ті матеріали, які представила Лілія Михайлівна. Звичайно, що деякі речі є застережливими через, наголошую, деякі речі є сміливими. Я думаю, що по-іншому не могло б і бути і освіти України заслуговує на те, щоб не пасти задніх у світовому просторі. І якщо звертати увагу сьогодні конкретно на таку ланку як професійна освіта, то я хотів би сказати, що в своїй більшості ці тези, які представлені, вони задовольняють ну особисто мене, тому що станом на сьогодні ми направляли свої пропозиції до комітету Верховної Ради і до робочої групи, але деякі речі слід все-таки врахувати. Мені здається, що якщо держава довіряє керівникові управляти таким колективом як учні, батьки, педагогічний колектив, я не випадково кажу управляти, тому що вони це все здійснюють разом, то тоді і повноваження повинні бути належними, і якщо професійні заклади інтегровані в економіці держави і заробляють кошти, а їм не дають можливості ними скоротися, то це, мені здається, заганяти самих себе в глухий кут і зовсім не розвиватися. Мені здається, що якщо, я знаю, оскільки я робив комітет для того, щоб вивести кошти із казначейства у підпорядкування для закладів професійної освіти,  і чому я говорю про те, що ці заклади могли б розвиватись  і притому швидко. Тому що  навіть цими заробленими коштами   держава  намагається скористатись незрозуміло на чию користь.

Окремо хотів би висловити подяку роботодавцям, які  підтримували професійну освіту ось протягом останнього  часу. 

І вони розуміють те, що цю справу необхідно робити разом.  Ми готові до того, щоб повністю наш ринок освітній був  адаптований до  ринку праці. Але чи готова до цього в цілому держава? Ще раз наголошую, питання самостійності про це сказано добре. Але чи ми готові це робити в державі?

Тепер звертаю увагу на такий терміни, як: "учень", "слухач", "курсант". Чомусь зовсім не відображено поки що питання військово-професійної освіти? Тут присутній директор Департаменту військової освіти.

І, Ліля Михайлівно, я  вам щиро дякую за підтримку, у нас створені заклади   нового типу.  Тому що ми кинулись до  військово-професійної освіти тільки тоді, коли втратили Крим, частково Луганську область, Донецьку.  Але ми розуміємо, що є перелік професій цивільних і є перелік професій військово-облікових, які повинні сьогодні бути інтегровані між собою, і не треба зайво витрачати державні кошти і здійснювати перепідготовку.   Тобто це раніше було, сьогодні  це  відсутнє.

Ряд пропозицій ще, які ми направимо до робочої групи разом  з Громадською радою  освітян і  науковців України. А на сьогодні я щиро дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую за виступ.

І продовжуємо рухатися далі по нашій системі  освіти, і я хочу надати слово Валерію Андрійовичу Булгакову, директору Київського коледжу будівництва, архітектури та дизайну.

 

БУЛГАКОВ В.А. Шановна Ліля Михайлівно! Шановні колеги! Сьогодні ми  розглядаємо важливе питання. Особливо важливе питання для нас навчальних закладів першого і другого рівня акредитації. Якщо ви бачили, що в Законі про вищу освіту ми не знайшли ту нішу. І, коли приймався закон, то 1187-2 ми бачили, що там був молодший спеціаліст. Коли він вийшов з Верховної Ради, появився гібрид  - молодший бакалавр. По якому він зараз… Кому батькам скажеш, ми готовимо молодшого бакалавра, а ти готовиш бакалавра. Діти не розуміють. Я підтримую, що сказав Станіслав Миколайович, що треба забрати його, і буде молодший спеціаліст.

На сьогоднішній день наші навчальні заклади тягнулись до кращого. І от часто чиїсь… То  у вас нема там науки. Да, ми розуміємо, що є академічна наука, прикладна наука.  Подивіться на наші навчальні заклади, вона є. Подивіться, якщо ми йдемо в Європу. Подивіться, що Європа говорить. Що важніше академічна чи професійна підготовка?

Закінчаться негаразди України і ви побачите, що в ті цеха потрібні технологи, на будівництво – майстри.  І тоді на одного інженера, як раніше було, потрібно сім майстрів. І, якщо  ми зараз, так як говорить Василь Григорович Кремень, що ми давайте об'єднаємо підготовку робітничих кадрів і підготовку молодших спеціалістів. У нас і того і того не буде.  Треба чітко знати, це ступінь підготовки молодшого спеціаліста.

Ми тягнулись в краще. У нас не хочуть вищої освіти. Коли треба було, щоб отримати національний статус, усі вони отримали національний, а подивіться, де там наука у них там є. На сьогоднішній день до нас їдуть іноземці, у нас контракти є з Китаєм, Латвією, Іраном. Кожен рік приїжджають до 30 чоловік. Я порахував ось, шановний Ковтунець Володимир Віталійович говорить – гроші. То я порахував, ми заробили 85 мільйонів тільки на іноземцях. Побудували один корпус, побудували другий, третій, у держави не просили. Ми потратили близько 30 мільйонів на будівництво держава дала, може, 200 тисяч. Та я оце підтримую Чубатенко, треба дітей шукати, вони всі хороші, тільки треба вчителя, розвивати здібності. Один може пекарем бути, другий може технологом бути, а навіщо нам скільки магістрів, щоб на касу посадити? Навіщо їх?  Через то давайте, шановні, в законі заложимо професійну підготовку більше.  (Оплески) 

Професійна підготовка, вона потрібна буде державі. Ви зрозумійте, що багато частних вузів і вони звісно нас хотять придавить. Ну, а що? Якби от Станіслав Миколайович  Ніколаєнко, він нас старається підтримати, а ось його друг  Лікарчук Ігор Леонідович, він погубив заочну форму навчання. Ну хто піде …….зараз здавати студенту, який не був студентом, школярем 10 років пропрацював і він повинен через 10 років здати це ЗНО. А чого не зробити професійний йому рівень? Він його здасть і це буде толк. Через те, шановна Лілія Михайлівна, ми вам вдячні за те, що ви в нас побували, побачили і я тепер буду бачити по телевізору, дивитися на вас, но з такого, що дулю в кармані, а буду дивитися на вас, як на ту людину…….. (Оплески) 

А ще більше скажу, ви самі в першому виступі сказали, що є такі сили, що даже й мені не дають. Так от візміться за цю справу, зробіть такий законопроект, що це буде народний законопроект і тоді будуть люди вам вдячні. Тому що дитина, вона була хвора, ну вона дитина. Вчитель зараз… Добре говорити ЗНО не здали, бо погані вчителі, репетитори! А ви подивіться, а може зовсім трохи треба помінять форму того ЗНО? Через то ми вам вдячні, що ви будете брати на базі 9 класів, ми будемо готовити, а може зробіть нам, вже як не хочете сильно бачити ці вищі школи, зробіть вищу професійну освіту. Но ми різні по підготовці кадрів. Ви бачили навчальні заклади, коледжі, вони відрізняються, і от представники європейського фонду, вони в нас були і вони кажуть, та ні…. не професійно тако училища, а зовсім інші.

Ми вам вдячні.  (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Валерій Андрійович.

Шановні колеги, в мене є пропозиція до регламенту. Оскільки в нас розвивається дуже динамічна дискусія і є дуже багато людей, які мені шлють записки і наполягають на своїх виступах. Я пропоную продовжити на півгодини, якщо ви не заперечуєте. Ви не заперечуєте? Тоді продовжуємо на півгодини, добре.

Шановні колеги, позашкільна освіта, з цього приводу я хотіла б надати слово ректору Інституту екології, економіки і права, завідувачу кафедри позашкільної освіти, а головне людині, яка виражає інтереси багатьох позашкільників  і  цього сектору освіти, пані Олені Биковській.

 

БИКОВСЬКА О.В.  Дякую.

Вельмишановна Лілія Михайлівна, вельмишановні народні депутати, шановні учасники  комітетських слухань! Перш за все, ми хочемо подякувати за можливість виступити і представити вам напрацювання і узагальнення щодо позашкільної освіти в новій редакції Закону України "Про освіту". Хочу відмітити, що дані рекомендації розроблені в співпраці із українськими та іноземними фахівцями саме у галузі позашкільної освіти, а також з громадськістю та членами робочої групи Національним педагогічним університетом імені Михайла Драгоманова, де створена перша в Україні кафедра позашкільної освіти, а також президіум Європейської асоціації позашкільної освіти.

 Шановні колеги, зверніть, будь ласка, на слайд. Як ви вважаєте, що може об'єднати вчених видатних конструкторів Сергія Корольова, Олега Антонова, народну артистку  Раїсу Недашківську, Героя України Віктора Бар'яхтара, журналіста Соню Кошкіну, 95-й квартал, багатьох з нас присутніх у цій залі, мільйони українських дітей, тисячі педагогів? Нас об'єднала і об'єднує позашкільна  освіта. Нас об'єднує те, що у дитинстві свій вільний час ми проводили у позашкільних навчальних закладах, розвиваючи свої здібності.

Позашкільна освіта має вагоме значення не тільки для самої дитини, вона має беззаперечне замовлення з боку батьків і держави як одна з найефективніших інвестицій в найближче і віддалене майбутнє. Тому позашкільна освіта функціонує в усіх розвинутих країнах світу, входячи саме в структуру освіти.

При чому, я хочу відмітити, що назва позашкільна освіта в кожній державі є своя. Але назви неформальна освіта щодо позашкільної освіти немає. В Україні здобувають позашкільну освіту майже 1 мільйон 300 тисяч дітей, а це кожна третя українська дитина шкільного віку. Функціонує майже 80 тисяч гуртків, в яких працює понад 40 тисяч педагогів.

Право на позашкільну освіту регламентується Конституцією України, Законом України "Про позашкільну освіту" та іншими понад 70-и нормативно-правовими актами. Таким чином вагомість позашкільної освіти і її входження до структури освіти не викликає сумніву. Дані положення обговорювалися на міжнародному семінарі саме з питань розробки нового законодавства у сфері освіти. І користуючись нагодою, ми хотіли б подякувати Лілії Михайлівні Гриневич, голові комітету саме за підтримку позашкільної освіти.

Сьогодні, знаходячись у стінах вищого законодавчого органу влади Верховної Ради України, ми усвідомлюємо, що не маємо права знищувати основні законодавчі норми. Тому у новій редакції Закону України "Про освіту" позашкільна освіта має бути включена саме до її структури.

І завершуючи виступ, хотіла б звернути увагу, що розробляючи нову редакцію закону, ми маємо замислюватися, яке майбутнє ми хочемо для наших дітей, яке майбутнє ми зробимо для нашої держави України. Хто візьме на себе відповідальність, що мільйони українських дітей залишаться на вулиці. І хто відповість за знищення ……… на освіти. Подивимося в очі наших українських дітей і будемо відповідальними за кожний свій крок, в яких формується освітянське законодавство.

Я хочу подякувати за увагу і хочу відмітити, що ми підготували проект статей до нової редакції Закону України (щодо) "Про позашкільну освіту", до освіту, і зараз передамо в президію, і окремо вже переглянули документи. Ми хотіли б звернути увагу, що саме в рекомендаціях, сьогодні вже звертали увагу, які підготовлені, пункт перший. Там представлено доступність дошкільної та середньої освіти. Але знову-таки питання позашкільної освіти випущено. Тому ми би просили, щоб питання позашкільної освіти, перше за все, включити саме в рекомендації. Це перше прохання.

І друге. В концептуальних питаннях, що стосуються проекту Закону про освіту саме положення позашкільної освіта. Зараз позашкільна освіта тут представлена як тип неформальної освіти. Фактично це суперечить сьогоднішньому законодавству. Тому ми теж хотіли би звернути на це увагу і також звернути увагу, що позашкільна освіта згідно структури, вона йде після загальної середньої перед професійно-технічною. А в даних документах вона представлена навіть за вищу освіту. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, дякую.

Я запрошую до слова Георгія Федоровича Труханова, голову Профспілки працівників освіти і науки.

 

ТРУХАНОВ Г.Ф. Дякую, шановна Лілія Михайлівна, шановні учасники слухань. В Україні не лише галузеві освітянські закони впливають на подальший розвиток освіти.  Вирішальний вплив в цьому процесі мають Закон про державний бюджет, Бюджетний кодекс, трудове і пенсійне законодавство. Задають напрями змін не завжди в кращий бік і такі акти як меморандум з МВФ, бюджетна резолюція на 2016 рік, зміни до законодавства. Так Законом про державний бюджет на поточний рік встановлено, що норми щойно прийнятого Закону про вищу освіту, а також Закону про освіту, а зокрема  статті 61 і 57 реалізується в порядку і розмірах встановлених Кабінетом Міністрів в межах фінансових можливостей.

Меморандум, бюджетна резолюція на 2016 рік передбачають низку погіршень – скорочення працюючих, підвищення навантаження, інтенсифікацію праці тощо. Здійснюється це все в неналежний спосіб адже стаття 22 Конституції України забороняє при прийнятті законів та внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяги існуючих прав і свобод громадян. А стаття 92 теж Конституції говорить, що виключно законами України визначаються гарантії прав свобод, засади регулювання праці, зайнятості і освіти.

Наведу цитату єврокомісара з питань освіти і науки ……………….., який наголосив, що освіта є одним з пріоритетів для нових інвестицій, вони повинні інвестувати в освіту і навчання. Підтвердження цього в листопаді 14-го року Європейська комісія оголосила про створення інноваційного плану на суму 315 мільярдів євро, що забезпечить інвестиції в тому числі і в освіту, науку і також створить додатково 1,3 мільйона робочих місць. В нас навпаки, уряд пропонує суттєве скорочення і …. Доручень дає там 3, 5 відсотків скоротити робочих місць освітян, це при тому, що в нас уже 2 мільйони безробітних в країні і жодної програми, як цих людей зайняти, у нас немає.

Тому чинний Закон "Про освіту" уже діє 24 роки і основа фінансування галузей, це стаття 61, яка передбачає гарантії в обсязі не менше 10 відсотків національного доходу. Фактично ж рівень фінансування освіти  не забезпечився жодним бюджетом і впродовж останніх років він коливався в межах 6 відсотків ВВП і це з урахуванням спеціального фонду, якщо ці гроші відняти, а ці гроші сплачені батьками за навчання, то ми виходимо на рівно половину від тої суми, що потрібно. Звісна річ, що якісно повинно оплачуватись, ніколи дешеве не було якісним.

Є відповідна неузгодженість між термінами "національний дохід" і "внутрішній валовий продукт", тому при прийняті нового Закону "Про освіту" не можна допустити звуження законодавчих норм стосовно фінансування освітньої галузі і її хотіли бачити, щоб ця норма була також у новому законі.

Щодо реалізації гарантій передбачених статтею 57, то тут слід нагадати, що вони були реалізовані лише з листопада 94-го року по січень 1996 року і дійсно в ці роки здійснювався перерахунок до середніх окладів посадових, до середньої до промисловості і вищої школи …. промисловості. На сьогодні система оплати праці на основі єдиної тарифної сітки, а також фінансування галузі за залишковим принципом призвели до того, що середній розмір посадових окладів педагогічних і науково-педагогічних складають  відповідно  37 відсотків і 31  від законодавчо  гарантовано.

За даними статистики  заробітна плата у промисловості за …….. становила 4 тисячі 578 гривень, а рівень окладів педагогів і викладацького складу відповідно 1678 (це середній оклад) і  2914 гривень в  вищій школі.

В той же час Мінсоцполітики підрахувало, що  прожитковий мінімум на працездатну особу в цінах березня складає 2028 гривень. Тобто у нас кожен  висококваліфікований працівник є бідним, за межею бідності.

Через невідповідність ……………….., який на сьогодні складає  всього-на-всього 500… 852 гривні мінімальній зарплаті 1218  гривень середньо статистичні спецпрацівники  втрачає лише на ставці близько 700 гривень, а з урахуванням надбавок доплат – 1400 гривень. Тому категорично не сприймаються наміри, засвідчені в концепції……………про узаконення через норми закону умов оплати праці на основі єдиної тарифної сітки, яка на сьогодні діє поза межами законодавчого поля. Зміни, внесені в  2007 році до Закону "Про освіту" стосовно оплати праці на основі ЄТС Конституційний Суд у 2008 році визнав неконституційними та такими, що втратили чинність. Однак на сайті Верховної Ради редакція цього закону, як і закону про оплату праці не враховує рішення Конституційного Суду.

В травні цього року спільний представницький орган зареєстрував в службі ………примирення колективний трудовий спір з Кабінетом Міністрів і одним із основних вимог є тарифна сітка, тариф першого розряду і розмір прожиткового мінімуму, тому що тариф першого розряду не відповідає розміру прожиткового мінімуму.

Тому для забезпечення реалізації зобов'язань щодо зміни системи оплати праці педагогів, недопущення зменшення  рівня оплати праці педагогічних працівників необхідно передбачити в норму законів відповідні гарантії, але не нижче, передбачено статтею 57 чинного закону, що відповідатиме статті 22 Конституції України. Це стосується  як посадових  окладів, так і інших виплат. Зокрема, надбавки за вислугу років, винагороди за сумлінну працю, допомоги на оздоровлення тощо. 

Необхідно зберегти умови щодо оплати праці педагогів на основі  тарифікації – не  допустити навантаження як пропонувалося до 22 годин, тривалості робочого часу, це і ……. праці, надання права  на прийняття одноосібних рішень щодо  оцінки праці педпрацівників.

Крім державних освітніх стандартів мають бути затверджені  нормативи матеріально-технічного, фінансового    забезпечення безпосередньо на одного учня-вихованця відповідного типу навчальних закладів, через це унормування необхідно зберегти сільську школу. Тому що, очевидно, цьому  сприятимуть норми про збільшення терміну навчання у  початковій школі.

Потребує унормування також статус працівників таких позашкільних закладів, як: дитячо-юнацькі спортивні школи. Мають бути збережені та відновлені щойно змінами їх законами норми щодо  житлово-побутового, пенсійного забезпечення педагогів, підвезення до місця навчання та до дому,  забезпечення  харчування. Особливої уваги потребує законодавче врегулювання питання підвищення кваліфікації   педагогічних та науково-педагогічних працівників. І забезпечення реалізації відповідних норм шляхом їх фінансування.

Ми готові взяти на себе  участь у підготовці проекту і, зокрема, розділу VШ, де всі ці проблеми мають бути відображені.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги! Те, що ми  збільшили час – не  дозволяє нам все-таки порушувати регламент, бо знову ті, хто хочуть виступити не зможуть виступити.

Я зараз хотіла б надати слово представнику роботодавців – заступнику генерального директора  Федерації металургів України Олені Валеріївні   Колесніковій.

 

КОЛЕСНІКОВА О.В. Добрый вечер! Спасибо большое за слово и постараюсь быть очень краткой.

Я не хочу критиковать то, что написано, и не давать предложения, поскольку мы достаточно плотно работаем в этой рабочей группе и фактически все свои пожелания мы передали. Я бы хотела обратить внимание на два момента, еще раз акцентировать. Мы в этом проекте осень сильно поддерживаем, во-первых, появление профильной школы. Мы считаем, что это очень правильный шаг и готовы в этом направлении помогать всем, чем сможем.

Второй момент. Сегодня прозвучала фраза о том, что у нас есть достаточно серьезный перекос по количеству в высшем образовании. И, действительно, нехватка на рынке труда профессионально-технических кадров. Но, я бы хотела еще заметить одну маленькую деталь. Сегодня говорилось о том, что поменялся взагалі, да, освітній простір, да, и еще подходы к образованию и все остальное. Но рынок труда сегодня тоже изменился. Он гораздо стал динамичнее, чем был 20 лет назад. И нам сегодня просто точно так же необходимо, чтобы Закон про образование дал возможность гибкости самой системы образования. Тогда она сможет выпускать продукт, который буде употреблять рынок труда. И, когда я говорю рынок труда, я не подразумеваю только коммерческие структуры или какой-то конкретный бизнес, это  точно так же и государственная служба, которая берет на работу этих людей. И она точно так же ожидает увидеть специалиста, который будет выполнять свою работу.

И абсолютно верно  сегодня замечалось и акцентировалось несколько раз внимание на педагогах и их оплате труда. Конечно же, сегодня в бизнесе совершенно другие зарплаты. И те люди, которые даже  получили педагогическое образование, с удовольствием пойдут работать в бизнес, и мы их с удовольствие принимаем, да, на сегодня. Но, тем не менее, мы точно так же продолжаем дальше вкладывать деньги на их переобучение, потому что нам педагоги не нужны, нам нужны совершенно другие люди и другие кадры. В этой связи сегодня у нас есть очень много на предприятиях крупных, вы все знаете, учебные центры. Мы вкладываем деньги, почему в учебные центры, а не в систему образования, потому что не было доверия очень долго. Поэтому мы надеемся, что как раз новый Закон про образование, во-первых, положит то доверие и рынка труда и взаимодействия с системой образования. И мы рады, что там появился раздел точно так же национальной системы квалификации, которая, я думаю,  что улучшит эти отношения однозначно.

 Так же я рада, что сегодня мы  оперируем терминологиям профессиональных стандартов уже в системе образования, которые воспринимаются уже даже сегодня системой образования.

 И хотелось еще акцентировать на одном организационном вопросе. Мы считаем правильным и направляли письма от Федерации работодателя о том, что в первую очередь нам необходимо принять Закон про образование и потом все остальные профильные. Потому что если мы будем параллельно делать два закона и запускать их параллельно, как есть вот, ходят слухи, скажем, о том, что это параллельно зайдут законы. Наверное, не очень правильно. Потому что, когда мы примем Закон про образование, в котором четко будет заложена система и все основные аспекты. Тогда у нас наш профильный Закон про професійно-технічну освіту, который нас больше всего сегодня интересует, будет уже состыковываться на 100 процентов. То есть, не будет той проблемы, которая есть сегодня с высшем образованием, то, что сегодня говорили, что необходимо вносить в него изменения. Поэтому мы бы очень хотели на это обратить внимание, а также мы очень надеемся, что те концептуальные вещи, которые мы проговорили на рабочих группах в тексте таки будут отображены и будем очень благодарны за это. Спасибо большое.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, шановні колеги. Я хотіла б підкреслити, що для нас була дуже важлива співпраця з громадськими організаціями і громадським сектором при роботі над цим законом.

І я зараз би хотіла запросити до слова, власне, людей, які співпрацювали з нами над законом. І запрошую представника "Реанімаційного пакету реформ" Володимира Євгеновича Бахрушина.

 

БАХРУШИН В.Є. Дякую. Шановні учасники слухань, перш за все, я хотів би сказати, що група в цілому підтримує ці принципіальні засади, які сьогодні назвала Лілія Михайлівна, зокрема те, що стосується фінансування освіти нових підходів, те, що стосується демократизації, децентралізації, підвищення автономії навчальних закладів, прав батьків, прав дітей тощо.

Разом з тим, в нас є певні зауваження і, щоб не забирати багато часу я хочу звернути увагу, що, на статті 11 та 12, в яких йде мова про органи управління освітою і Державною інспекцією освіти.

Вже колеги згадували, що професійно-технічної освіти є відповідальність, немає повноважень. В цих статтях навпаки, є повноваження, немає ніякої відповідальності. Але такого не буває, так система не працює. Тому це треба якось виправити.

І як репліка, представники шкільної освіти згадували, що треба записати обов'язок держави, обов'язок держави В Законі про освіту треба писати обов'язок такого то органу державного. Це не Конституція, де обов'язок держави, а тут треба вже цю відповідальність на когось покласти.

Ну а інші зауваження, які в нас є, в робочому порядку ми, в письмовому вигляді надамо. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо.

І я запрошую до слова Ірину Анатоліївну Жданову, з якою ми також плідно співпрацюємо, генерального директора соціальних програм Фонду "Відкрита політика", голову Громадської платформи з реформування науки, керівника проекту "Міжнародного зелена школа: від екології Душі –  до екології Всесвіту".

 

ЛАЗАРЕНКО Ю.О. Вибачте, вона доручила мені від неї виступити. Її трохи здоров'я підвело, вона приїхала і мусила нас полишити.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Представтесь, будь ласка.

 

ЛАЗАРЕНКО Ю.О. Лазаренко Юрій Олександрович, директор Нововолинського ліцею-інтернату. Я вхожу в групу, яку очолює Ірина Анатолівна. Вона змогла інтегрувати, поєднати для обговорення по пропозиціях від вищих учбових закладів, від наукових установ, представників, в тому числі, як директору ліцею Нововолинського інтернату залучився зі свого боку з своїми пропозиціями.

Тому хотілося б озвучити відношення до статті… розділ 18, стаття 18 "Освіта для особливо обдарованих дітей". Термін як ми вже чули, попередньо озвучували, дискримінаційний, тому просимо підійти до цього питання як наукова, мистецька та спортивна освіта. Оскільки науковці не зникнуть, не зникнуть спортсмени, не зникнуть люди, які роблять вклад в розвиток культури і мистецтва. Так, їх дуже не велика частка, але їхні права треба теж передбачити.

І відповідно у нас є напрацювання, ну вони сюди не потрапили, ми їх надамо, але хотів би озвучити декілька моментів, це мету самої цієї… мету наукової, мистецької та спортивної освіти. Є створення умов для реалізації права на виявлення та розвиток відповідних здібностей, формування творчих компетентостей, особистостей раннього віку до завершення загальної середньої освіти, для подальшого здобуття вищої освіти в певній галузі.

З іншого боку, завданнями наукової, мистецької та спортивної освіти, особливо ……. освіти у галузях науки, мистецтва, то є формування тезимального інтересу та прочої активності у навчанні, загальної грамотності і компетентності, які необхідні особистості для самореалізації, вдосконалення, продовження навчання, свідомого вибору профілю майбутньої професії. Виявлення і розвиток у ранньому віці індивідуальних здібностей, нахилів і пізнавальних інтересів, виховання потенціалу майбутньої інтелектуальної еліти на засадах усвідомлення духовних цінностей України і культури громадськості, патріотизму, поваги до прав і свобод людини, відповідальності перед собою і суспільством.

І в частині самонаукової освіти, прохання не плутати з науковими установами. Це на рівні загальної середньої освіти. Так, це буде… Це перекликається з напрацюваннями, які пішли зараз до проекту про науку і наукову діяльність, він зараз …… розробляється, десь серед іншого слід виділити, ну ми це пропонуємо внести в загальну частину законопроекту "Дослідно-орієнтовне навчання". Це процес здобуття компетентностей учнями-вихованцями шляхом стимулювання самостійної дослідної діяльності на основі особистісно-орієнтовного та індивідуального підходів шляхом залучення до активного та творчого аналізу проблеми з використанням різних джерел інформації, щоб прийти до власних висновків, що відповідають загальноприйнятим науковим фактам. Це. звичайно, ідеально. Але буде складно до цього дійти. Але потрібно в цьому напрямку рухатися і в цілому мережу особливих нестандартних закладів освіти потрібно зберегти. Були залучені представники з інших країн, теж зазначали, що ті ж самі фізико-математичні ліцеї, з Франції Жан Мішель, ті самі фізико-математичні ліцеї, вони, їх потрібно зберегти, вони мають право на існування і вони готують продукт, який потім буде споживати вищий учбовий заклад як уже серйозно підготовленого випускника, ну і в майбутньому абітурієнта, в їхній навчальний заклад.

От так коротко все. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, ну ми коли говоримо про обдарованих дітей і виписуємо їх в законі, це насправді дуже серйозно  і ми зобов'язані це зробити, тому що навіть Парламентська асамблея Європейського Союзу в 94-му році ще прийняла рекомендації, в яких вони чітко записали: "В законодавчу виділяти обдарованих дітей як таких, що потребують для повного розвитку свого потенціалу відповідних освітніх можливостей", тому ми повинні це зробити в законі.

І я хотіла б надати зараз слово директору Національного центру "Мала академія наук України" Оксену Васильовичу Лісовому.

 

ЛІСОВИЙ О.В. Дякую, шановна Лілія Михайлівна, шановні колеги. Максимально коротко, розуміючи проблему часу. Буквально по пунктах закону.

Перша. Коли ми говоримо про обдарованих дітей. ми повинні розуміти і, по-перше, і визначення це, і, друге, яким чином ми надаємо таку кваліфікацію, тобто .... дитина, чиї здібності вищі за середні, яким чином ми виявляємо цю дитину? В яких умовах вона повинна розвиватися і які види цієї обдарованості має бути, оскільки кожен із них має специфічні... потребує специфічних підходів? Система роботи з обдарованими дітьми в Україні є достатньо розвиненою у порівнянні з нашими закордонними партнерами ми можемо говорити, що в нас достатньо  багато зусиль, проектів працює на пошук, підтримку і розвиток обдарованих дітей. Основні компоненти... Але треба враховувати, обов'язково треба враховувати, що це конкурентне середовище і якщо 10 років назад, коли ми приступали до роботи над цією проблемо за кордоном, наприклад, в Чехії було нуль закладів, які спеціалізовано займалися і фінансувалися з державного бюджету, займалися питання розвитку і пошуку, підтримки обдарованих дітей, то сьогодні в Чехії є десяток закладів, які фінансуються, в тому числі з державного бюджету і які займаються цим питанням. Тому весь світ дуже активно працює над цієї проблемою і Україна не повинна почивати на лаврах, маючи певну свою систему, повинна розвивати її і закріплювати її законодавчо. І я сподіваюсь, що в цьому законі ми одержимо таке закріплення.

З чого складається сьогодні система роботи з обдарованими дітьми в Україні? Крупно: олімпіади, турніри, конкурси, тобто змагання, інтелектуальні змагання. Друге, система  позашкільної освіти, зокрема, ті мережі, які працюють в еколого-натуралістичному напрямку, мала академія наук до них .......... напрямку і науково-технічному напрямку. І третє, це, як шановний колего, який виступав перед цим, це спеціалізовані заклади. Так от питання в тому, що в законодавстві мабуть, на нашу думку, необхідно передбачити саме функціонування системи і її взаємодію, цих компонентів. Яким чином сьогодні позашкільна освіта взаємодіє з профільними закладами? Ми знаємо багато прикладів і обговорювали це на різних зібраннях, коли створений ліцей-інтернат настільки неефективно відбирає, не маючи механізму відбору дітей до навчання у себе, що по суті ті кошти, які виділяються на утримання дітей, а це близько 10 і 15, 9 мільйонів гривень щорічно, де навчаються 400 дітей, це, по суті, втрачені кошти, тому що більшість дітей, там, не можуть кваліфікуватися як ті діти, які зацікавлені в навчанні в такому профільному закладі. І наша практика показує дуже високий ефект від взаємодії нашої такої інтегрованої мережі, яка має свої представництва в районних центрах і навіть в деяких великих селах, містечках з профільними ліцеями на прикладі українського фізико-математичного ліцею, який після двох років співпраці з нами і шановний директор …………. міг би це підтвердити якби був тут, значно підвищує якість тих абітурієнтів, яких вони набирають на навчання в свій ліцей. Перше.

Друге. Якщо ми говоримо про всеукраїнські змагання як один із елементів виявлення обдарованих дітей, тобто всеукраїнський турнір, конкурси із захисту науково-дослідницьких робіт, олімпіади, вони теж мають свої проблеми і вирішення цих проблем лежить в площині здебільшого того, про що я часто говорю, здебільшого надання певних преференцій. Наша пропозиція виведення системи, надання преференцій переможцям всеукраїнських конкурсів і олімпіад в прозору для громадськості площину. І такі рішення є. Але виникає проблема, яка у нас в пункті 16 існує і не тільки ця, і не тільки пов'язана з цим. Фінансування позашкільної освіти здійснюється за кошти державного і місцевого бюджету. І знову ж таки за кошти державного і місцевого бюджетів можуть фінансуватися лише акредитовані освітні програми. Нам важливо розуміти, яким чином буде фінансуватися ті напрямки діяльності позашкільних навчальних закладів, які не можуть бути вкладені в акредитовані програми. Тобто міжнародна діяльність, участь у міжнародних змаганнях, конкурсах, турнірах і олімпіадах, створення продуктів таких як репозитарії для науково-методичної літератури, якими користуються сьогодні вчителі в працюючих програмах малої академії наук тощо. Тому. на нашу думку, потрібно в пункті, і ми будемо ці пропозиції готувати, до пункту 16 і пункту 18 відповідні правки. Ну, і, звичайно, "особливо обдаровані діти" це не коректний термін. І взаємодія всіх ланок системи роботи з обдарованими дітьми це ті пропозиції, які ми будемо готувати і подавати до комітету. Дуже дякую вам за можливість обговорити і за можливість виступити.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, отже, наполягає ще на виступі президент Асоціації українських правників Василь Костицький. Будь ласка, запрошуємо для короткого слова.

 

КОСТИЦЬКИЙ В.В. Дякую, вельмишановна Лілія Михайлівна. Шановні пані і панове, мені здається, що це було б не вдячно, якби я говорив надмірно довго, бо деякі з моїх пропозицій були сказані. Тому я постараюся обійтися трьома реченнями.

Речення перше. Я хотів привітати тих, хто цей проект зробив і започаткував дискусію, і подякувати за це комітету.

Друге. Я хотів сказати, що питання верховенства Конституції і верховенства права, і не можливості звуження існуючих прав і свобод, які передбачені статтею 22 Конституції України, недопустимі. І у зв'язку з цим питання, які, окремі положення проекту треба буде з врахуванням цього доопрацьовувати. Я маю на увазі статтю 3.3, статтю 7.3 і інші.

І третє речення. Іде мова про те, як сформулювати обов'язок держави. Він не маже бути ефімерним. …не погоджуюся з доповідачем в тому, що треба фінансувати тільки навчання, а не утримання установ освіти. Мені здається, що такий принциповий підхід, він є дещо небезпечним. І держава має забезпечувати рівність закладів, допустити зрештою існування релігійних закладів, і визначитися з тим, які засоби регулювання, державного регулювання освіти. Так, погоджуюсь, стандартизація, ліцензування, акредитація. Питання чи освітніх програм чи навчальних закладів, чи спеціальностей, мені здається, все-таки може відбутися. Зовнішнє оцінювання, моніторинг. Питання про організаційне, інституційне забезпечення цієї діяльності готовий обговорити на робочій групі.

І останнє. Ліля Михайлівна з нашого сьогоднішнього дискурсу випливає, мені здається, потреба в тому, щоб обговорити окремі  напрямки  освіти в якомусь форматі, наприклад,  інженерної і професійно-технічної – дуже важливо або перевиробництва знову ж юридичної і економічної. Але це, може, бути ще у майбутньому. Вдячний за те, що ці слухання відбулися.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую до  слова отця Романа Небожука, виконавчого директора  Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви. Але він зараз буде виступати з поглядами Всеукраїнської ради церков, де всі  залучені конфесії. Будь ласка, вам слово.

 

ОТЕЦЬ РОМАН НЕБОЖУК. Дякую. Шановні учасники, знову ж таки наслідую добрий приклад три ……

У вступі хочу подякувати Комітету освіти й науки за ту лідерську  позицію щодо розробки нового Закону про  освіту. І головне, що тут закладена зовсім інша  філософія, якщо ми подивимось на розділ VI, який би міг бути навіть у I розділі, вперше у вітчизняному  законодавстві сказано, що пріоритет надається здобувачам освіти. Це зовсім інша парадигма. Навіть, якщо  ми порівняємо з Законом про вищу освіту, там спочатку йде навчальний заклад, потім – здобувач освіти, а далі система освіти.

У нас в цьому законі – здобувач освіти, педагогічні  працівники, навчальні заклади, система освіти. Зовсім інша система пріоритетів.

Друге – щодо питання світськості і релігійної освіти? Тут є консенсусна позиція Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій. Ми підтримуємо конституційну, зрештою ідею світськості освіти. І в цьому плані ми  говоримо про потребу забезпечення мовних, культурних і релігійних прав батьків і дітей в освіті через систему культурологічних предметів культурологічно-філософсько-етичного релігійнознавчого напрямків.

Щодо питання релігійної освіти? Якщо порівнювати  з більшістю європейських країн, там є викладання  предметів – релігійних предметів, за рахунок державного бюджету. Так, от в Польщі достатньо сім учнів, щоб держава мусила забезпечити викладання даної релігії у школі. В Україні у зв'язку з тим, що досить низька конфесійна самоідентифікація, ми вважаємо, що питання релігійної освіти треба розглядати в контексті розвитку недержавних, або як їх тут називають, приватних навчальних закладів.

Наступне, права батьків. Потрібно їх підсилити у даному законопроекті. Уже ми маємо Сімейний кодекс, статті 150, 151, 152, де сказано, що батьки несуть відповідальність за здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, – не держава. І зрештою, це є принцип міжнародного законодавства, що батьки мають переважне право, порівняно з іншими юридичними і фізичними особами, і навіть державою обирати форми, зміст навчання. І держава знову ж таки згідно принципів міжнародного законодавства, забезпечує батькам можливість для реалізації такого вибору. В тому числі, я кажу, через недержавні загальноосвітні навчальні заклади.

У цьому питанні розділ "Економіка освіти" для нас дуже важливо, що вперше застосовується поняття освітні послуги, вартість освітніх послуг. І також дуже важливо, що говориться про статус некомерційна, неприбуткова освітня організація. Так що, а решту ми будемо давати в робочому порядку.

Я дуже дякую також за можливість, відкритість досить роботи цієї робочої групи. І хочу сказати, що також із нашою допомогою ми залучаємо експертів і Венеціанської комісії, і Європейської асоціації освітньої політики і права, і Європейської асоціації недержавних навчальних закладів, власне, для того, аби цей законопроект врахував існуючий європейський контент. Ще раз дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Запрошую до слова Олену Миколаївну Онаць, президента Асоціації керівників шкіл України, директора загальноосвітнього навчального закладу № 41 міста Києва імені Слюсаренка.

 

ОНАЦЬ О.М. Шановна Лілія Михайлівна, шановні учасники зібрання! Всі вже трохи втомилися, але можливо, що логічно, що десь під кінець нашого завершення слово все-таки знову надають директору школи, бо ми вважаємо, що директор, керівник навчального закладу не тільки школи, але й коледжу, ліцею, училища і так само керівник вищого навчального закладу – це ключова фігура. Зможе працювати вчитель творчо, ефективно, якщо в школі не зважаючи на всі інші умови зможе створити йому саме керівник.

Я хотіла б звернути увагу лише на кілька пунктів. У розділі 5, де визначено основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників відсутня посада директор школи, хоча ми вже давно говоримо про те, що сьогоднішні функції директора школи вимагають професіоналізації, тобто це вже має бути не посада, а професія. І існуюче навчання в магістратурі не вирішує це питання ні матеріально, ні ніяк це не відзначається на роботі директора школи і керівника навчального закладу. Зрозуміло, що немає і кваліфікаційних вимог у законі і це треба було провести обов'язково. Так само серед учасників навчально-виховного процесу, це добре, що є батьки, що є діти.

І мені дуже сподобалася думка першого заступника, Лілія Михайлівна, вашого про те, що дитина суб'єкт навчального процесу, але навчальний заклад теж тут поки що не записаний як суб'єкт навчально-виховного процесу. І вчитель, і керівник теж не є суб'єктом навчального процесу, а це теж мало б бути, тоді ми можемо нормально працювати.  І права, і обов'язки керівника будь-якого навчального закладу, якщо ми детально прописуємо права і обов'язки інших учасників навчального процесу, то теж повинні би бути прописані.

Щодо незалежної сертифікації педагогічних працівників. Тут можна погодитись, з одного боку це добре. Але скажіть мені, будь ласка, чому тоді недовіра до сьогоднішньої …….. маю на увазі навчальні заклади, де визначається рейтинг того ж педагогічного працівника батьками і учнями, і колегами. Можливо, що тут потрібно щось переглядати і можна подумати як це зробити.

Ну і важливим є питання про автономію навчальних закладів.  Проглядається, якщо глянути на всю структуру нашого базового закону, то загальноосвітній, наприклад, навчальний заклад, про який я кажу, це суцільний контроль, ні про яку децентралізацію мова не йде, органи самоврядування, це батьківський і піклувальна рада, і органи управління освіти можуть передавати окремі повноваження органу управління навчальним закладом. А хто це? Хто такий орган управління навчальним закладом, який буде вирішувати всі питання? Зате директор обирається за конкурсом, призначається за контрактом, його контролюють, ініціюють його звільнення і так  далі. Я так думаю, що потрібно все-таки щоб була рівноправність в усіх моментах, відповідальність, так, ми готові.

І щодо інспектування. У нас є регіональний центр оцінювання якості, є Центральний центр, мова іде про незалежну агенцію, так, можливо, але ж інспекція державна, інспекції регіональні, інститут експертів. Чи не забагато у нас будови, я підтримую думки своєї колеги із дошкільної освіти, над нами над усіма, щоб нас усіх контролювати? А як же Фінляндія, яка працює на самооцінюванні, на самоконтролі? Як же Данія, яка працює теж самооцінка? Підвищені нагляди Польщі і багато чого іншого.

Мені здається, що нам дуже багато що треба подумати над тим, що якщо це базовий закон, він нам дуже потрібний, то щоб ми побачили перспективу, але міркували не з позиції системних криз, які у нас зараз в країні, а трошки ….. над цим і подумати про перспективу, а з другого боку для того, щоб до цього дійти потрібні поетапні якісь рішення, поступові для того, щоб не наламати дров і не зруйнувати те цінне, що у нас є у нас у державі.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Наполягає на дуже короткому виступі Андрій Євгенович Горський, член Громадської ради при Міністерстві освіти і науки.

 

ГОРСЬКИЙ А.Є. Вельмишановні колеги, доброго дня. Я не буду торкатись багатьох питань, про які хотілося б сказати, але я не погоджуюсь з виступами колег з приводу питань дошкільної освіти, бо даний закон погіршує стан дітей на сьогоднішній день. Тут в даному законі жорстко обмежена вікова межа 6 років, це той вік, в який діти мають перейти до школи. Психофізіологія дитини не змінилася за останні років 100 і 7 років, це той перехідний період, коли дитина позбавляється бажання, активного бажання грати і переходить до зовсім іншого психофізіологічних процесів. Це знають всі науковці. Але, на жаль, останні 20 років показали, що ми почали зменшувати цей вік. Це призвело і це підтверджено вже медичними дослідженнями до збільшення зростання за останній період з 1996 року по сьогоднішній день на 50 відсотків погіршення стану здоров'я в школі. Є прямі, є пряма кореляція і про це є висновки Інституту ………., на сьогоднішній день пряма кореляція змін програм системи дошкільної освіти і шкільної освіти, що призводить до погіршення стану здоров'я, хронологізації захворювань, а це і означає погіршення фізичного здоров'я популяції дорослого населення в найближчій перспективі. Це означає, що роботодавці будуть отримувати інвалідів, на жаль, і система соціального забезпечення країни років через 10-15 фізичного цього не витримає і інвестувати роботодавці будуть в хворих, хворих працездатних працівників основного робочого віку. Ми маємо на це зауважити сьогодні, бо перехідні вікові зони від дошкілля до початкової школи і до середньої школи чітко припадають на вікові кризи. І це серйозно буде впливати на адаптивні здатності дітей і на погіршення їхнього здоров'я. Я дуже вам дякую за увагу. Я сподіваюсь, що науковці і колеги зможуть підтвердити ці дані. І саме важливе, що зміна програм школи, початкової школи не зможе фізично дати нам можливості змінити психологію вчителя, він не є вихователем, він принципово інакше ставиться до дитини і формує навчальний процес. І умови школи на рівні першого класу, якщо туди будуть потрапляти виключно шестирічки, не дозволить зберегти фізіологічний стан дня для дитини, наприклад, здоровий сон. В нас в державі не вистачить на це фінансів, фінансів і часу. Я перепрошую. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, шановні колеги.

У нас залишилося одна не виголошена промова. І я знаю, що вона могла б і бути не виголошена, і Олена Валеріївна Руснак, голова секретаріату Української асоціації студентського самоврядування, змирилася би з тим. Але я  хотіла б, щоб наші слухання завершилися виступом тих людей, заради яких ми працюємо і заради яких ми робимо закон. Дуже просимо до короткого виступу.

 

РУСНАК О.В. Власне, дякую за надане слово.

Позиція студентства, зокрема, Української асоціації студентського самоврядування як національного об'єднання студентів  полягає в тому, що освіта в Україні повинна стати загальнонаціональним пріоритетом. Саме тому нам і необхідно зараз комплексне оновлення нормативно-правової бази та створення базового документу, який надасть напрями та задасть пріоритети розвитку освітньої сфери в Україні.

Що повинен містити такий документ, на нашу думку? Ну, по-перше, новий Закон України "Про освіту" повинен відображати міжнародні зобов'язання, які взяла на себе Україна, підписавши Болонську декларацію, а саме, включати норми, які  дозволять імплементувати Україні принципи Болонської декларації та комюніке, які були прийняті пізніше в рамках Болонського процесу. Відтак перехід до студенто-центрованого навчання із застосуванням інноваційних методів навчання та викладання, правильно визначені та окреслені результати навчання, кредити... система ЄКТС, імплементація національної рамки кваліфікації відповідності до європейської рамки кваліфікації, автоматичне визнання документів про освіту, академічна мобільність, академічні свободи. Всі ці питання активно дискутуються і навіть знаходять своє відображення  та місце в Законі "Про вищу освіту". Проте очевидним залишається те, що вони потребують подальшого  законодавчого забезпечення, а також державного фінансування для їх імплементації.

По-друге, оскільки Закон "Про вищу освіту" створювався в умовах такої опозиції до попереднього керівництва Міністерства освіти та Міністерства фінансів, частина норм та ідей, які визначали університетську автономію, принципи  фінансування освіти, принцип "гроші за студентом", не віднайшли свого відображення в Законі "Про вищу освіту". Саме тому ми вважаємо, що в прикінцевих положеннях Закону "Про освіту" вони, ці положення мають бути повернені.

По-третє, у контексті політичної ситуації вкрай важливим є створення стратегії інтернаціоналізації освіти. Відтак запровадження безкоштовної освіти для  міжнародних студентів, запровадження та створення фондів підтримки іноземних студентів, значно підвищить рівень привабливості України яка країни для навчання в очах міжнародної спільноти.

Звичайно, виходячи знову ж таки з політичної ситуації, не варто забувати і  про українських студентів і сприяти, власне, правам і академічної мобільності. І в цьому контексті варто говорити не лише про зовнішню  мобільність, але й про внутрішню мобільність. Інструментом забезпечення внутрішньої мобільності, на нашу думку, може стати гарантований державою пільговий проїзд для студентів в залізничному транспорті. Власне місток розуміння між студентами з різних регіонів України може бути зруйноване остаточно, якщо держава не почне дбати про можливості заохочення студентів до внутрішньої мобільності. Позбавлення ж права студентів на пільговий проїзд особливо в умовах економічної кризи, в умовах інфляції абсолютно не сприяє тому, що… ну власне бажання студентів  бути мобільними всередині країни. Внаслідок перенесення фінансування на місцеві бюджети вже сьогодні ми можемо де-факто констатувати відміну пільгового проїзду для студентів.

По-четверте, рамковий Закон "Про освіту" повинен гарантувати запровадження гідної системи забезпечення якості освіти. Чому гідної? Вже сьогодні дискутується питання незалежності національного агентства забезпечення якості вищої освіти. Статус нацагентства – це неприбуткова організація, яка фактично є  державною організацією, кошторис якої затверджується  Міністерством фінансів. Незважаючи на той факт, що понад 80 відсотків бюджету складатимуть надходження з позабюджетного коштів. Крім  того рахунки знаходитимуться в Державному казначействі, що де-факто переводить  статус незалежної агенції в залежну,  власне в державну агенцію. Очевидно, що такі норми вони порушують основний принцип і основний критерій заснування  Національної агенції забезпечення ……вищої освіти, а саме незалежність. І це унеможливлює вступ України в подальшому до європейського реєстру та до …. Ну, оскільки цей критерій є одним із найважливіших. Тому, ну, власне, в такому контексті ставиться під питання саме ідея створення Національної агенції. Ми створюємо незалежну агенцію, або ми перейменовуємо уже існуючі інституції, які ми маємо сьогодні. 

Ну, і останнє. На жаль, в Україні після прийняття Закону про вищу освіту вже ……. стало говорити про розширення студентської участі, наприклад, до 15 відсотків у вчених радах вищих навчальних закладах як про неабияку поступку студентам, забуваючи про те, що, наприклад, в недалекій Вірменії, не говорячи про країни Західної Європи, частка участі студентів, залучення студентів до управління вищим навчальним закладом становить 25 відсотків. Тому кількісні показники, вони залишаються кількісними показниками. Але прикро консультувати, що на всіх рівнях сьогодні ми ще вбачаємо і спостерігаємо недостатнє якісне розуміння ролі студентів в процесах прийняття рішень, та, власне, сприйняття студента не як споживача освітньої послуги, а як партнера повноцінного. ……… робочої групи в рамках яких відбувалося розробка концепції Закону про освіту, включали представників студентів. І тому ми дуже сподіваємося, що в результаті цієї роботи буде прийнятий новий закони, який сприятиме побудові довіри і взаєморозуміння між всіма учасниками та усіма  ……. освітнього процесу. Я дуже дякую вам.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую за таку позитивну ноту наприкінці виступу.

Особливість слухань полягає в тому, що ми не можемо відреагувати на ваші критичні зауваження, бо тоді вони мали б тривати ще дві години. Але ця дискусія демонструє знову ж різність поглядів, різність підходів і необхідність таких обговорень більш інтенсивних, які мають бути під час створення закону.  Але, шановні колеги, ми все одно повинні  приймати рішення, і ми повинні вчитися іти на зустріч одних інтересів іншим інтересам.

І, мабуть, збалансування цих  інтересів – це є дуже  важка і, можливо, невдячна справа. Тому що ти  в результаті не подобаєшся всім, бо ти змушений якимось чином  збалансовуючи інтереси обрізувати  інтереси  в'їзних груп, але ми повинні це зробити.  На наших плечах лежить ця відповідальність, нам випало за ці  20 років міняти і робити новий Закон про освіту. І я тому закликаю всіх почути не тільки себе, а почути всі інші інтереси, подивитись на систему освіти – як систему, до якої сьогодні залучено майже 10 мільйонів людей і лише з цієї точки зору зрозуміти правильність своїх підходів.

Тепер технічні питання. Шановні колеги,  сьогоднішні слухання мають підсумувати напрацьоване і ми передаємо рекомендації слухань виконавчій владі. Оскільки часу багато немає ми збираємось ці рекомендації передати до кінця цього  тижня. Тому, якщо у вас є  конкретні зауваження до рекомендацій, ви маєте  в завтрашній день   надіслати на скриньку комітету конкретні зауваження. І це має бути в такому  вигляді: до пункту такого-то, таке-то речення. Або якщо ви заперечуєте, наприклад, сьогодні Людмила Іванівна конкретно давала зауваження до рекомендацій. Будь ласка, викладіть це у письмовому вигляді нам тоді значно легше  буде працювати з цим текстом.

Наступний етап – це  підготовка матеріалів цих слухань. Тому що вони відображають ваші виступи дуже  цікаві  й різноманітні точки зору, які, власне, і треба буде з гармонізувати.  Просимо вас надіслати ваші виступи, а також, може, не виголошені, хтось  мав виступ і не зміг сьогодні, на жаль, його виголосити. Надішліть і ми будемо видавати ці матеріали, і для впорядкування виступів вам надаємо час ще цілий тиждень. І очікуємо виступи наступного тижня.

І третє. Третє – робота не припиняється. Всі напрацьовані матеріали ми передаємо Міністерству освіти і науки. І вони як провідний орган виконавчої влади відповідальний за цей закон будуть координувати вже роботу навколо закону всього Кабінету Міністрів. В цьому ми зичимо їм успіху і  залишаємося їхніми партнерами в напрацюванні положень Закону "Про  освіту",

Шановні колеги, я захоплююсь вашою витримку, особливо всіх тих, хто залишився до цього часу в цій залі. Так, я окрему подяку хочу висловити Івану Григоровичу Кириленку за те, що він, народний депутат України, залишився до кінця, він вислухав всіх, він не взяв навіть слова для того, щоб комусь дати цю можливість, хоча, може, дуже багато і натхненно і професійно говорити про освіту. Дуже дякуємо, Іване Григоровичу. (Оплески)

Щиро дякуємо вам за це небайдуже, не просто небайдуже, а натхненне зворушливо емоційне прагнення змінити нашу освіту на краще. Давайте будемо це робити, але робити в професійний, виважений спосіб всі разом. Дякую, успіху.

 

_______________. Оголошення. Оголошення.

Шановні пані і панове, Лілія Михайлівна нещодавно святкувала нерядовий день народження. Асоціація українських правників – найстаріша громадська юридична організація України відзначила творчій неспокій Лілії Михайлівни ось такою почесною медаллю, яка присуджується за вклад в розбудову держави і розвиток законодавства, в даному випадку освітнього законодавства. (Оплески) Я маю повноваження вручити цю медаль. (Оплески)