Діяльність Комітету

31 жовтня 2014, 10:45

Стенограма комітетських слухань

СТЕНОГРАМА

комітетських слухань на тему: "Інтелектуальна власність в Україні. Стан та засади розвитку"

                                  від 15жовтня 2014 року

Веде засідання Голова Комітету з питань науки і освіти Л.М.ГРИНЕВИЧ

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, прошу займати свої місця. Доброго дня. Щиро вітаємо вас у цій залі на комітетських слуханнях Комітету з питань науки та освіти "Інтелектуальна власність в Україні. Стан та концептуальні засади розвитку".

Я хочу повідомити усіх, що ведеться пряма трансляція наших слухань телеканалом "Рада". І тому надзвичайно важливо, щоб під час ваших виступів ми дотримувалися регламенту і також включали мікрофони, щоб було добре чути кожного, хто буде виступати. 

Зважаючи на таку широку аудиторію, яка сьогодні має можливість бути залученою до роботи наших комітетських слухань через телебачення, я хотіла б для загалу наших глядів пояснити, в першу чергу, нагальність проведення саме цих слухань. Адже сьогодні в Україні ми маємо дуже проблемний час, час великих викликів, викликів фінансово-економічної кризи, викликів війни і, разом з тим, великих шансів, шансів пов'язаних з євроінтеграцією України. І для використання потенціалу цих шансів, для подолання фінансово-економічної кризи всі ми розуміємо, що ми повинні працювати над зміною структури української економіки. Українська економіка повинна переходити зі стану низькоукладної до такої економіки, де розширюється, власне, наукомісткі, високотехнологічні галузі. А величезна роль в цьому є якраз сфери застосування інтелектуальної власності. В Всесвітній декларації цей термін означає саме права, які закріплені в статті 27 Загальної декларації прав людини прийнятою ООН ще у 1948 році. Зокрема, кожна людина має право вільно брати участь в культурному житті суспільства, насолоджуватись мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами. І кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом праць автором, яких вона є. така ж норма знайшла відображення у статті 41 Конституції України.

Таким чином, з точки зору широкого цього аспекту значення інтелектуальної власності і її застосування для нового економічного прориву України, ми сьогодні будемо здійснювати обговорення на цих слуханнях.

Ініціатором слухань став Комітет з питань науки та освіти. Я є головою цього комітету, звати мене Лілія Михайлівна Гриневич, і буду вести ці слухання.  Ми до підготовки даних слухань залучили всі  зацікавлені органи виконавчої і судової влади. Запросили сюди народних депутатів України, представників громадських організацій, Національних академій наук, представників бізнесу, адвокатів. Ми також запрошували представників Адміністрації Президента. Наразі поки що їх немає. Але, сподіваюся, можливо, долучаться до роботи слухань.

Передувала цим слуханням велика робота, яка відображена у матеріалах слухань. Я прошу звернути вашу увагу особливо на документ, який називається проект рекомендацій цих слухань. Очевидно, що спектр питань, яких ми сьогодні будемо торкатися, надзвичайно широкий. Але я хотіла б, щоб, коли ви будете говорити на ту тему, якої стосується ваш виступ, ви також відносилися якось до тексту цих рекомендацій, що у ньому потрібно покращити, як ви вважаєте його слід доопрацювати.

У матеріалах є багато інформації щодо аналізу стану справ у сфері інтелектуальної власності і аналізу державного регулювання цієї сфери, правового регулювання, правозастосовної діяльності, багато статистики.  Сподіваємося, що все це нам допоможе організувати на слуханнях змістовне, конструктивне, критичне обговорення, яке повинно завершитись не лише обговоренням, а цілком зрозумілим планом дії щодо того, що ми повинні зробити далі у сфері інтелектуальної власності.

Щодо регламенту роботу. Ми пропонуємо організувати таким чином нашу роботу. Спочатку надати слово представнику виконавчої гілки влади і Кабінет Міністрів  для цього визначив доповідачем Миколу Вікторовича Ковіню, голову Державної служби інтелектуальної власності України. У вас буде 15 хвилин. Від комітету я здійсню десятихвилинну доповідь. Далі будуть співдоповіді директора Інституту інтелектуальної власності Олени Павлівни Орлюк, а також голови підкомітету з питань вищої освіти та інтелектуальної власності Анатолія Дмитровича Ревенка. Всі виступи ми плануємо здійснювати в межах 5 хвилин. І якщо ви будете перевищувати регламент, я буду подавати вам знак вставанням і таким чином привертати вашу увагу.

Отже, я зичу нам всім плідної і результативної праці. Слово для доповіді надається Миколі Вікторовичу Ковіні.

 

КОВІНЯ М.В. Дякую. Вельмишановна пані голово, члени комітету, шановні учасники, колеги! Перше за все, хочу відзначити, що 2014 рік став для України роком по-справжньому нових починань, кардинальних системних змін у державі та суспільстві. Сьогодні ми є свідками підвищення громадської активності, вироблення нових підходів до організації роботи органів державної влади, державних підприємств і організацій. Ведеться конструктивний, багаторівневий діалог з міжнародними структурами. Всі ці фактори свідчать про те, що в Україні почалася розбудова нової держави і економіки європейського зразка. Нам є ще чому повчитися і сподіваюсь, що і ці комітетські слухання будуть певним уроком для розвитку зокрема система інтелектуальної власності в нашій державі.

Державна служба інтелектуальної власності бере активну участь у законотворчих процесах. Зокрема, державна служба здійснила широке залучення громадськості до законотворчої діяльності у сфері інтелектуальної власності, забезпечення високої якості експертизи відповідно до світових стандартів, активну участь у міжнародних заходах, створення нових засобів для взаємодії із заявниками тощо. У сфері інтелектуальної власності в Україні на разі працює нормативна база, положення яких в цілому узгоджуються із, загально визначеними на міжнародному рівні, підходами до забезпечення правової охорони об'єктів інтелектуальної власності з нормами міжнародних договорів, які адмініструє Всесвітня організація інтелектуальної власності, а також відповідає вимогам угоди ТРІПС.

Процеси удосконалення та гармонізація нормативної бази є постійними, у зв'язку  з необхідністю, врахування інновацій міжнародного правового регулювання в цій сфері, взаємодії з іншими сферами суспільного життя. З метою адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу було розроблено проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності (реєстраційний номер 0903, яким передбачалося внесення змін до спеціальних законів України у сфері промислової власності. Законопроект був включений до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України сьомого скликання, затверджено Постановою Верховної Ради України від 6 лютого 2014 року. Про те, 2 вересня цього року цей законопроект було виключено у затверджений денний порядок. В процесі підготовки цього законопроекту до другого читання, Верховною Радою було поставлено завдання, привести законодавство України у сфері інтелектуальної власності у відповідності до Цивільного кодексу України. Державною службою такі зміни були підготовлені, але практика застосування самого Цивільного кодексу виявила багато прогалин і навіть помилок у цьому нормативному акті.

З метою визначення питання необхідності внесення змін до книги четвертої цього кодексу, наказом державної служби було створено робочу групу, до складу якої увійшли, крім фахівців державної служби, також інші провідні фахівці у сфері інтелектуальної власності, науковці, практикуючі юристи, представники судової системи, більшість з яких сьогодні знаходиться в цьому залі.

Робоча група вивчила світовий досвід та сучасні тенденції у сфері правової охорони інтелектуальної власності дослідила джерела законодавства таких провідних країн світу, визначила проблемні питання у сфері промислової власності, надала оцінку діючим нормам Цивільного кодексу. Робочою групою було обговорено концептуальні підходи щодо можливих змін, напрацьовано та узгоджено членами робочої групи значну кількість пропозицій, визначено концептуальні засади внесення відповідних змін. На разі робота над змінами до Книги 4 Цивільного кодексу перебуває на завершальному, узгоджувальному етапі. Пріоритетним напрямком розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні в найближчу  перспективу, є гармонізація законодавства в цій сфері, адаптація до законодавства Європейського Союзу та положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Відповідні пропозиції були надані Державною службою до плану  заходів з виконання цієї Угоди, яка затверджена Кабінетом Міністрів. 

Удосконалення правового врегулювання відбувається, зокрема, стосовно об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, зміна процедури набуття правової охорони промислових зразків. Цей пункт є одним з найболючіших на сьогодні, про те, є досить і цікавим для нашого суспільства.

Слід відзначити, що існуюча, на разі, процедура експертизи заявок на промислові зразки за формальними ознаками відповідає світовій практиці та дозволяє заявникам максимально швидко набути права на такий об'єкт промислової власності. В той же час чинний порядок реєстрації промислових зразків перешкоджає недобросовісним заявникам, що подають заявки на промислові зразки, які не є новими та вже використовуються іншими особами, одержуючи патенти та заважають господарському обігу таких об'єктів добросовісними користувачам.

Метою законопроекту є створення ефективного механізму попередження надання виключних прав на промислові зразки, які не відповідають умовам надання правової охорони, або попередження надання зазначених прав недобросовісним заявниками. Для вирішення проблемних питань у сфері охорони прав на промислові зразки у розробленому Державною службою законопроекті передбачені положення щодо електронної публікації відомостей про заявки на промислові зразки, можливості подання будь-якою особою мотивованого заперечення проти видачі патенту і права осіб подавати позови про відшкодування власником патенту збитків або стягнення з нього доходу, отриманого внаслідок його недобросовісної дій чи виплату компенсації. Цей законопроект оприлюднений на веб-порталі Державної служби та Міністерства економічного розвитку і торгівлі, наразі опрацьовуються зауваження та пропозиції до цього законопроекту.

Також в  Україні сформована й розвинена інституційна база, необхідна для забезпечення набуття здійснення захисту прав інтелектуальної власності. У теперішній час вона включає державні органи, установи та структури, що наділені прямим  і непрямим функціями, та відповідальністю у сфері інтелектуальної власності, а також судові органи.

 Щодо Національної стратегії розвитку у сфері інтелектуальної власності, хочу зазначити наступне. Розвиток сфери інтелектуальної власності останнім часом відбувається з урахуванням розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності, розробленої на 2009-2014 роки, та Програми розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2010-2014 роки. Логічним продовженням процесу удосконалення у сфері інтелектуальної власності в Україні, який зумовлений необхідністю кардинальних змін, спрямованих на використання інтелектуальної власності в якості стратегічного ресурсу та підвищення конкурентоспроможності економіки нашої країни, прискорення інноваційного розвитку та інтеграції України в міжнародний економічний простір, стало розроблення Національної стратегії розвитку в сфері інтелектуальної власності на період до 2020 року.

З метою забезпечення рівня правової, інституційної та соціальної бази, які відповідають міжнародним визнаним стандартам для створення охорони захисту та найбільш повного використання інтелектуального потенціалу нації, для розвитку конкурентоздатної економіки, максимально заснованої на знаннях та інноваціях, Державною службою було розроблено попередній варіант Національної стратегії, мета якого – ініціювати публічне обговорення такого документу. До розробки цього документу на основі були залучені як органи державної влади, так і бізнес-кола, наукові і освітні установи, громадські організації. Проте мушу констатувати, що активність була їх незначна. Після оприлюднення проекту активізувався процес обговорення та дискусії щодо національної стратегії.

Також державною службою отримано коментарі Всесвітньої організації інтелектуальної власності до проекту нацстратегії і розпочато консультації щодо подальшої роботи над цим проектом.

Слід зазначити, що у коментарях Всесвітньої організації інтелектуальної власності відзначені позитивні аспекти національної стратегії такі, як ідеє розвиток міжнародного співробітництва, відзначання ролі культури  та потреб розвитку культурної та творчої індустрії. Відзначено також зацікавленість України питанням щодо традиційних виражень культури. Крім того, Всесвітня організація інтелектуальної власності пропонує прийняти до уваги у консультаціях з питань законодавчої діяльності, сприяння з боку Всесвітньої організації  інтелектуальної власності та країн Європейського Союзу. Внести до тексту проекту положення стосовно зміцнення можливостей університетів, дослідницьких інститутів, підкреслити користь міжнародного співробітництва для національних заявників, зокрема, сприяння одержання охорони прав за кордоном як засобу розвитку інтелектуального потенціалу України, у зв'язку з чим існує окрема потреба підкреслити увагу в обґрунтованості використання договору про патентну кооперацію як інструменту для полегшення одержання охорони прав інтелектуальної власності за кордоном.

Також розширити використання статистики у сфері промислової власності і важливим є підкреслення важливості набуття статусу міжнародного органу попередньої експертизи та міжнародного пошукового органу як перевага для національних заявників.

 У міжнародному співробітництві у сфері інтелектуальної власності, яке здійснюється Державною службою здійснюються такі роботи як співробітництво з Європейською комісією у форматі робіт спрямованих на інтеграцію України до Європейського Союзу. Важливим аспектом є технічне співробітництво з використанням різних інструментів зовнішньо-технічної допомоги, зокрема, проекту "Твінінг".

Одним з основних напрямків міжнародного співробітництво є виконання Україною міжнародних зобов'язань як держави-члена Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Державна служба активно співпрацює з неурядовими  та громадськими організаціями, які представляють інтереси міжнародних організацій американських, європейських та українських компаній. Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності, Міжнародна федерація фонографічної індустрії, Міжнародний альянс інтелектуальної власності, Міжнародна конфедерація авторських та композиторських товариств, Асоціація міжнародних організацій колективного управління аудіовізуальними творами, Європейська бізнес-асоціація та інші. Активним і корисним є співробітництво з регіональними і міжнародними організаціями, Європейським патентним відомством та патентними відомствами інших країн. Під час роботи 54 сесії Генеральної Асамблеї Всесвітньої організації інтелектуальної власності була підписана програми співробітництва між державною службою та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності на період 2014-2016 роки, у якій визначені пріоритетні напрямки двостороннього співробітництва у сфері інтелектуальної власності. 

У рамках співробітництва з ВОІВ у вересні 2013 року була підписана Угода між державною службою та Міжнародним бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання державною службою функцій міжнародного пошукового органу та органу міжнародної попередньої експертизи, що підкреслює високий фаховий рівень вітчизняної експертизи об'єктів промислової власності. Підтвердження цього факту є також отримання закладом експертизи в жовтні 2012 року сертифікату відповідності контролю якості ІSО.

Що стосується розвитку цифрової патентної бібліотеки. Змушений констатувати, що через відсутність протягом 2003-2008 років бюджетного фінансування передбаченого Постановою Кабінету Міністрів номер 1215 від 19 серпня 2002 року, державною службою все-таки здійснюється робота в цьому напрямку. Бібліотека розширюється не такими темпами, якими б хотілося. Проте функціонування цієї бібліотеки стало можливим шляхом передачі в експлуатацію її в жовтні 2011 року та удосконалення роботи в цьому напрямку і в теперішньому часі.

Станом на червень цього року послугами цифрової патентної бібліотеки скористалось близько 30 тисяч користувачів. До удосконалення функцій  цифрової патентної бібліотеки залучались також зарубіжні фахівці, зокрема, у 2014 році була проведена серія робочих зустрічей з  представниками іспанського відомства з патентів та торгівельних марок в рамках проекту "Твінінг", в якому проведено аналіз та надано рекомендації щодо покращення роботи цієї бібліотеки.

В подальшому буду мати за честь відповісти на ваші запитання. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую за дотримання регламенту, Микола Вікторовичу.

І дозвольте мені зараз доповісти, і торкнутися у своїй доповіді двох основних питань це законодавчого врегулювання, питань інтелектуальної власності, з рештою, проблем законодавчого врегулювання, а також питання управління цією сферою.

Отже, досвід подолання кризових ситуацій у світі свідчить, що країни, які робили ставку на інтелектуальну власність, потерпають від кризи менше, а країни, які володіли значними наукомісткими технологіями, практично її не відчули. І тому в нашій українській ситуації особливо важливими, і актуальними стають проблеми інтелектуальної власності. Вони є справжнім предметом, повинні стати справжнім предметом нинішньої державної політики. На даний час, ми можемо стверджувати, що в останні роки виявилися серйозні проблеми і недоліки функціонування системи правової охорони інтелектуальної власності. Це істотно позначилось на розвитку науково-технологічного і, загалом, творчого потенціалу і стримує, відповідно, встановлення нової моделі розвитку України, інноваційної моделі. От винахідництво і раціоналізаторство в Україні, яке колись носило масовий характер, а на доказ цього, я хочу привести дані, висновки експертів Міжнародної організації "Український науково-технологічний центр", які стверджували, що за часів радянської України з України виходило біля 40 відсотків наукових результатів Радянського союзу. Так, от що ми маємо на даний час? На даний час це винахідництво і раціоналізаторство в Україні втратило характер масового руху. І це ускладнює очевидно перспективи для нашої економіки розвиватись інноваційним шляхом. Зокрема, негативно вплинули на умови винахідницької діяльності такі чинники як збільшення в попередні роки у 35 разів ставок зборів за подання і підтримання чинності охоронних документів,  і паралельно погіршення матеріально-технічних і фінансових умов діяльності в сфері науки і технології. Середній вік винахідника в Україні становить 46,5 років. Вперше за останні 7 років відбулося зменшення витрат підприємств та організацій пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності. Сума виплат винагород творцям, звернуть увагу на ці цифри, сума виплат винагород зменшилася практично на 30 відсотків, а витрати на збори зросли на 24 відсотки. Продовжується неконтрольована передача за кордон наукових і конструкторських розробок, виток з України, вітчизняних заявок на перспективні винаходи.

Сьогодні в Україні, зважаючи, насамперед, на низьку платоспроможність населення, у ряді сфер, особливо що комп'ютерних програм, аудіовізуальної продукції діють стимули до споживання продукції виготовленої з порушенням прав інтелектуальної власності і також до її виробництва через високі прибутки, які можна отримувати внаслідок недотримання таких прав. І можна окреслити основні проблеми сфери інтелектуальної власності найбільш системні ось таким переліком.

По-перше. Переконана, неефективне державне управління і відсутність координації діяльності органів державного управління щодо охорони інтелектуальної власності.

Далі. Застаріле законодавство, яке не відповідає сьогодні європейським актам і сучасному стану суспільних відносин.

Невиправдано ускладнені процедури державної реєстрації та захисту прав інтелектуальної власності, які містять корупційні та дискримінаційні ризики через їх непублічність, непрозорість.

Право невизначеність щодо підвідомчості спорів у цій сфері. Відрив науки від бізнесу через відсутність інфраструктури комерціоналізації винаходів і впровадження їх у виробництво. Відсутність культури і поваги  у суспільстві до права інтелектуальної власності. Також ми маємо проблеми з відсутністю прозорих і доступних процедур набуття та захисту прав інтелектуальної власності. Так само недосконалими є механізми протидії корупції у цій сфері.

Отже, я зараз торкнуся тільки двох аспектів, які безпосередньо стосуються роботи комітету, а саме – законотворча діяльність. І з цієї точки зору мені б надзвичайно хотілося б, щоб в рекомендаціях дали наказ наступному складу Верховної Ради, зважаючи на актуальність даних проблем, що вони повинні робити в сфері законодавства, що регулює інтелектуальну власність. Спеціальне законодавство з питань охорони прав інтелектуальної власності в Україні складається: з законів у сфері промислової власності, там є сім законів; авторського права і суміжних і суміжних прав, 3 закони; та 48 міжнародних договорів і угод, що ратифіковані Верховною Радою України; а ще – 12 міжурядових угод. От лише спектр цього законодавства демонструє нам, як складно управляти такою сферою.

Однак, до цього часу воно, це законодавство, не приведене у відповідність до цивільного кодексу, законодавства Європейського Союзу. І ці проблеми справді обговорюються вже понад 10 років. І практика застосування чинного законодавства виявила цілий ряд прогалин, які призводять до неефективності механізму забезпечення охорони права інтелектуальної власності і не дозволяє нам створити цивілізований ринок об'єктів цієї сфери.

Звичайно, викликає справедливі нарікання з боку творців інтелектуальної власності. Ми не маємо сьогодні врегульованої цілої низки проблеми. Серед яких: колективне управління авторськими суміжними правами, володіння та управління правами на об'єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів державного бюджету та централізованих загальнодержавних фондів, не визначено в яких конкретних випадках в якому порядку держава може набувати і використовувати права власності на об'єкти інтелектуальної власності.

Далі: трансферт технологій за кордон, відсутність правових механізмів, які б запобігали поданню заявок на винаходи в зарубіжні країни, минаючи патентне відомство України. Охорона раціоналізаторських пропозицій, охорона сортів рослин та порід тварин – все це потребує удосконалення. Особливої уваги вимагають проблеми охорони авторського права в мережі Інтернет, тому що тут без сумніву зрозуміло, що традиційна авторська правова модель не працює і відповідно її немає в Україні, до речі, як і в багатьох інших країнах. Але виходить так, що сьогодні технології і суспільство значно відбігли від нашої законодавчої бази і нам необхідно розробити, принаймні, дієвий механізм, який з одного боку дозволить швидко припиняти порушення прав в мережі Інтернет, а з іншого не міститиме загроз для суб'єктів  ринку Інтернет-послуг та не стане предметом зловживань з боку не добросовісних користувачів.

Верховною Радою України  справді розглядались за останні роки декілька законопроектів і Микола Вікторович Ковіня згадував про ці законопроекти. Але проблемою стало те, що дуже довгий розгляд цих законопроектів і розвиток суспільних відносин в Україні, а на сьогоднішній день ще наше підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом зробили цілком не актуальними ті законопроекти. І у зв'язку з цим ці два законопроекти про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питання авторського права і суміжних прав, а також про внесення змін до деяких актів з питань інтелектуальної власності зняті з розгляду. І тепер перед нами усіма зрозуміло, насамперед, органами виконавчої влади стоїть завдання, щоб ми врегулювали це правове поле. І наше національне законодавства має відповідати в першу чергу вихідним конституційним засадам, але враховувати всі наші міжнародні зобов'язання і Угоду про  торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Зрозуміло, що гармонізація систем правової охорони інтелектуальної власності України та Європейського Союзу має враховувати інтереси національних товаровиробників. Тому що ви знаєте, що в суспільстві існує напружене очікування з цього приводу.

І, шановні колеги, я хотіла б також привернути вашу увагу, що 6 вересня вступив в дію Закону "Про вищу освіту" і однією з новацій цього закону є якраз те, що за вищими навчальними закладами, відповідно до статуту, закріплюється право інтелектуальної власності на об'єкти, створені за власні кошти або кошти державного чи місцевих бюджетів. Це ж право ми заклали в новий проект Закону про науково, науково-технічну діяльність. І нам також сьогодні варто обговорити питання, який це повинно дати поштовх встановленню інфраструктури впровадження винаходів виробництва і комерціоналізації наукових досягнень?

Отже, роботи у нас у сфері законодавства дуже багато. І зрозуміло з цієї сфери ще раз складність управління цією сферою, і сьогодні вона розпорошена між різними відомствами. І навіть Державна служба інтелектуальної власності України, яка, згідно Указу Президента, є центральним органом виконавчої влади, вона фактично координується через міністра економічного розвитку і торгівлі України. Далі, шмат роботи є у Міністерстві освіти і науки,  шмат роботи є в Міністерстві агропромислового комплексу, шмат роботи в Міністерстві  охорони здоров'я, загальної координації не існує і це ще раз, і ще раз ставить на порядок денний актуальність питання управління цією сферою. І, зокрема, насправді реального центрального органу виконавчої влади, який може здійснювати багато необхідних функцій. Тому що сьогодні державна служба, так само, має обмежені функції видачі охоронних документів та здійснення перевірок діяльності суб'єктів господарювання. Натомість, вона б мала системно акумулювати і узагальнювати інформацію про актуальний стан правової охорони інтелектуальної власності, визначати сфери, в яких виникають проблеми з реалізацією цих прав. Пропонувати шляхи вирішення цих проблем, вчасно реагувати на запити суспільних відносин. Я ставлю це питання відкритим і пропоную далі вам якось поставитися до цієї проблеми і висловити ваші думки у ваших виступах. Сподіваюся, що ця наша сьогоднішня праця буде напруженою і буде торкатися всіх, решту проблем, які я не мала можливості висвітлити в цьому виступі і віддаю вам зараз цю можливість віднестися до кожної з них з того ряду, який я перечислили, а може навіть не перечислила. І зараз до слова запрошую директора Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Олену Павлівну Орлюк.

 

ОРЛЮК О.П. Дякую. Шановні колеги, шановні учасники комітетських слухань, я дуже рада, що нарешті ми черговий раз з дуже великою перервою зібралися у стінах парламентських інституцій для того, щоб обговорити сферу інтелектуальної власності.

Я би хотіла сказати, що в нас дуже багато проблем за цей час накопичилося. Ми намагалися якомога більше їх відобразити в тій аналітичній інформаційній довідці, яка вам роздана із зазначенням безпосередньо шляхів також яким чином їх можна подолати по вже, вже безпосередньо по окремих інституціях пов'язаних з інтелектуальною власністю.

Крім того, в цій довідці надано аналіз положень Угоди України ЄС і з метою виявлення, які труднощі в нас можуть виникнути в процесі імплементації цих положень і, які завдання ми маємо вирішити для того, щоб запровадити європейські стандарти в наше національне законодавство.

Я би хотіла сьогодні зупинитися дуже коротко на основних засадах, на наших напрямах розвитку національної системи інтелектуальної власності в цілому. Що ми маємо перед собою розв'язати, якщо ми хочемо скористатися цією можливістю, яка нам надана нині нашим суспільним станом, нашим економічним станом і нашою політичною ситуацією, в якій перебуває Україна. Бо, я думаю, що ті великі випробування можуть надати нам навпаки можливість все-таки розв'язати цілу низку проблем, яка з цією сферою пов'язана. І, якщо ми зможемо скоординувати свої зусилля і об'єднати, ми можемо отримати надзвичайно позитивний і корисний результат.

Основні напрями, на яких я хочу зупинитися, основні елементи політичної свободи це законодавча сфера, це інституційна ієрархія і це культура, освіта, наука. Якщо ми говоримо про першу складову, ми маємо розуміти, що держава в особі уряду, урядових органів, парламенту нарешті має повернутися до сфери інтелектуальної власності, зрозуміти її значення, оцінити її значення. І відповідно своєї національної політики здійснювати із врахуванням місць інтелектуальної власності в розвиткові  економічної, політичної, соціальної, культурологічної складових національної політики України в цілому.

На чому це має базуватися? На законодавчій структурі. Лілія Михайлівна перерахувала основні напрями, і вони відображені в проекті тих рекомендацій, які сьогодні є. І ми із задоволенням будемо сприймати сюди будь-які інші положення, які мають вплинути на якість законодавчого регулювання цієї сфери. Ми маємо спеціальне законодавство вирішити питання імплементації європейських норм спеціального законодавства. Ми маємо прийняти книгу четверту в новій, ну, внести зміни, аби ці норми між собою співпадали і не було того конфлікту, який є на сьогоднішній день. Ми маємо  розв'язати правове врегулювання тих об'єктів,  які на сьогоднішній день, або сфер діяльності, які на сьогоднішній день не врегульовані чи довели необхідність врегулювання саме на рівні законодавчого акту закону це організація колективного управління, це обов'язкова агропромислова сфера, тобто породи тварин і внесення змін до сортів рослин аби не було того, що у нас відбувається на сьогоднішній день, це, зазвичай, комерційні найменування і інші об'єкти, які є. Ми  маємо обов'язково розв'язати проблему, провести систематизацію взагалі законодавства національного в Україні аби із тим, щоби навести лад в понятійному апараті, який пов'язаний зі сферою інтелектуальної власності, щоб у нас не відбувалося конфлікту інтересу правових норм в різних галузях законодавства і внаслідок цього не виникав конфлікт в процесі правозастосування, а відтак і не виникали ціла низка спорів, які потім вимагають розв'язання в судовому порядку.

Необхідно внести зміни до Кримінального кодексу і Адміністративного в частині вдосконалення процедур застування юридичної відповідальності, оскільки на сьогоднішній день ми можемо говорити фактично про їх неефективність, про ті механізми, які є. Ми маємо розв'язати питання внесення змін до процесуальних кодексів із метою підвищення якості доказової бази, що використовується в процесі захисту прав.

Щодо інституцій. Безперечно, нам необхідно розв'язати питання формування і діяльності, якісної діяльності, Національного патентного відомства. І я би хотіла сказати, що враховуючи той міжгалузевий характер, який є, враховуючи досвід України на сьогоднішній час, який в системі регулювання і управління інтелектуальної власності, безперечно, ми маємо нарешті отримати орган, центральний орган виконавчої влади, який буде не просто реалізовувати державну політику, а який буде відповідальним за її розробку. Оскільки за весь цей час, який пройшов на сьогоднішній день, у нас фактично не було постійно діючого органу, який би постійно, регулярно, планомірно і відповідально ставився би до розробки саме до державної політики у сфері інтелектуальної власності, а звідси ми вже будемо говорити про її реалізацію.

Нам необхідно забезпечити питання удосконалення захисту прав і цим, по-перше, розв'язати проблему забезпечення методик розрахунку збитків для того, щоб правоохоронні органи могли застосовувати чи кваліфікувати порушення прав інтелектуальної власності, і отримувати можливість готувати документи для передачі їх розгляду, оскільки на сьогоднішній день це надзвичайно велика проблема. Це питання юрисдикції і ми мусимо розуміти, що на сьогоднішній день у нас є господарська юрисдикція, з абсолютно підготовленим кадровим складом і у нас про перспективу, ми звичайно маємо говорити, про патентну юстицію, про… сьогодні ми маємо говорити, про якісне розв'язання  спорів, тими суддями, які мають відповідну кваліфіковану підготовку.

Ми говоримо про необхідність в майбутньому запровадження альтернативних способів розв'язання спорів з порушенням прав інтелектуальної власності із залученням медіаційних процедур, арбітражів і всього іншого інструментарію, який використовується в світі, ще активне залучення органів Антимонопольного комітету, які на сьогоднішній день в нашому розумінні не повністю і не ефективно здійснює свою діяльність в цьому напрямі. І не дозволяє розв'язати достатньо велику кількість тих спорів, які пов'язані в частині недобросовісної конкуренції, і які б не мали доходити до судових органів.

Апеляційні процедури і адміністративне оскарження рішень мають бути закладені в спеціальне законодавство про інтелектуальну власність для того, щоб знову ж таки удосконалити процедуру можливості захисту власних інтересів заявниками.

І те, що стосується культури, освіти, поваги до прав інтелектуальної власності. На сьогоднішній день ми маємо розробляючи стратегію розвитку цієї системи визначити ті кроки, які допоможуть в цілому створити і в українському суспільстві повагу до цих прав. Які допоможуть зробити нашу українську націю – нацією інтелектуальною, нацією, яка не просто розуміє, але і реалізує інтелектуальний потенціал і відповідно обіймає відповідне місце в світовій економіці. І з цією метою запропонована низка заходів пов'язаних, по-перше, з введенням курсу основ інтелектуальної власності в середній школі як обов'язкова складова освітньої програми.

Цілий ряд кроків пов'язаний з вузівською освітою, щодо магістерських програм підвищення кваліфікації викладачів, проходження виробничих практик, збільшення баз, забезпечення літературою – це також є в матеріалах цих сьогоднішніх рекомендаціях.

Ми хочемо говорити про те, що, якщо, наприклад, заклади освіти на сьогоднішній день активно порушують авторські права на видану методичну літературу, то ми мусимо це припинити і дати можливість виживати видавничій справі національній. Ми маємо говорити про державну підтримку національної, національних видань, які спеціалізуються у цій сфері, оскільки це також елемент підтримки державної сфери інтелектуальної власності і її складова. І звичайно роль науки.

Я хочу сказати, що ми добре розуміємо науковий потенціал. Від того, яким чином буде побудована взаємодія і з'явиться оця ланка між наукою і виробництво, ми розв'яжемо проблему інноваційної економіки. Від того як будуть використовуватися наукові результати, ми маємо розуміти як може розвиватися національна інноваційна система. Я вважаю, на сьогоднішній день держава має розуміти зацікавленість в цьому напрямі.

Крім того, я б сказала, що слід також говорити про необхідність визначення певно на рівні комітету, урядових органів, уповноваженою науковою установою, яка б могла щорічно проводити моніторингу стану національної системи інтелектуальної власності з аналізом тих… реалізації прийнятих законодавчих актів, внесених змін, зі станом права застосування і захисту, аби розуміти куди суспільству рухатися подальше в цій сфері.

Дякую за увагу. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олено Павлівно. Я хотіла б скористатись нагодою і ще раз окремо подякувати Олені Павлівні Орлюк за надзвичайно активну участь в підготовці саме тих аналітичних матеріалів, які сьогодні є у всіх учасників слухань. І зараз дозвольте надати слово Анатолію Дмитровичу Ревенку голові підкомітету з питань вищої освіти та інтелектуальної власності, який, власне був ініціатором надзвичайно палким цих слухань і також працював ретельно у робочій групі. Будь ласка.

 

РЕВЕНКО А.Д. Дякую. Шановні друзі, в економічній системі відносини власності відіграють визначальну роль. У структурі відносин власності ключове питання, ключова роль належить приватній власності. У конституціях провідних демократичних країн зафіксовано право приватної власності як одне із пріоритетних прав людини. І якщо з майновими носіями приватної власності більш-менш все зрозуміло, відлагоджені економічні стосунки, судовий захист цих майнових прав зрозумілий і діє. То, що стосується не матеріальних носіїв, виникають проблеми, зокрема, у пострадянських державах, до якої  відноситься і Україна. Мова йде про захист прав інтелектуальної власності, як такої сфери власності, яка потребує дійсно дієвого захисту. У зв'язку з цим, я хотів би запропонувати декілька постулатів, на які хочу звернути вашу увагу.

По-перше, інтелектуальна власність повинна надавати власнику, автору фінансову незалежність, достаток і благополуччя. Використовувати інтелектуальну власність, по-друге, без згоди автора або власника, не сплачуючи їм відповідну плату, це злочин, це кража інтелектуальної власності і він повинен бути покараний. І по-третє, держава повинна створити умови для забезпечення безумовної реалізації виконання і першого, і другого пунктів.

Що ж маємо насправді? Багато з вас хто добре пам'ятає оборудки з відмиванням коштів через роялті газовими магнатами у 90-х роках. Відомо і про випадки вимагання незаконної компенсації мільйонів гривень ПДВ при продажу за кордон лише одного компакт-диску сумнівною інтелектуальною власністю. Чому ж так виходить, що досі винахідник і митець ходять бідні, і з протягнутою рукою, а їх розробки і результати творчої діяльності використовують інші, збагачуючись і не виплачуючи належних коштів творчій еліті країни? Щоб розібратися в цих складних питань, Рада з питань інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти зініціювала ці слухання. Ми отримали та здійснили аналіз інформаційних матеріалів, які надіслали різні міністерства і відомства. Вони відображають стан справ стосовно виконання рекомендацій комітетських слухань, які відбулися в минулі роки, це 3 вересня 2008 року та 5 жовтня 2009 року. І от результати здійсненого аналізу показують, що далеко не всі рекомендації зазначених комітетських слухань виконані, а стан справ у сфері інтелектуальної власності в нашій країні є вкрай незадовільним. Свідченням цього є, зокрема, наявність не вирішених питань щодо законодавчого забезпечення, як тут уже говорилося, діяльності національних установ, підприємств, організацій. Сприяння впровадженню перспективних винаходів виробництва та їх комерціалізації, захисту авторського права і суміжних  прав в мережі Інтернет, колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав.

І хоча сьогодні в Україні і діє, в основному, нормативна база в сфері інтелектуальної власності та є інституційна база необхідна для забезпечення набуття, здійснення охорони та захисту прав інтелектуальної власності, але механізми взаємодії різних елементів державної системи інтелектуальної власності далекі від ідеального. Уже було сказано, що формування та реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності забезпечує Міністерство економічного розвитку та торгівлі  України. Відповідно до Указу Президента від 8 жовтня 2013 року номер 549, Кабінет Міністрів  через міністра економічного розвитку і торгівлі України координує і спрямовує діяльність державної служби інтелектуальної власності, яка є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Окремі функції стосовно інтелектуальної власності здійснюють також інші органи виконавчої влади, державні органи зі спеціальним статусом та органи судової влади. Це і Міністерство внутрішніх справ, Державна фіскальна служба, Міністерство аграрної політики, Державна ветеринарна служба та Фіто-санітарна служба, Державне агентство земельних ресурсів, Мінохорони здоров'я, Міністерство культури України, Державне агентство з питань кіно, Міністерство екології та природних ресурсів, Фонд державного майна, Рада нацбезпеки, Генеральна прокуратура, Служба безпеки, Антимонопольний комітет України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди. В цілому зазначені органи виконують покладені на них функції, які стосуються сфери інтелектуальної власності, про те, розпорошеність цих функцій, відсутність у окремих органів необхідних важелів впливу, слабкість контролю виконання рішень, низький рівень виконавської дисципліни та неналежна координація діяльності зазначених органів негативно впливають на ефективність здійснення їх функцій.

Іще одне – потужна корупційна складова. Пам'ятаєте, як під час Євробачен6ня в Києва зникли всі піратські диски в торгівлі. А після закінчення Євробачення вони знову з'явилися. Хто керував цим процесом? Адже це було чітко зрежисовано. То значить, що МВС тоді могла повністю контролювати ситуацію. А після закінчення контроль був втрачений. Нам треба реформувати не тільки службу інтелектуальної власності, нам потрібно реформувати ставлення центральних органів виконавчої влади до інтелектуальної власності.

Для більш чіткої координації органів виконавчої влади, які здійснюють окремі функції державного контролю та регулювання у сфері інтелектуальної власності, при секретаріаті Кабінету Міністрів України доцільно створити відповідний спеціалізований структурний підрозділ, який забезпечить координацію дій зазначених органів і ефективний контроль за здійснення покладених на них функцій щодо інтелектуальної власності та контроль за виконанням відповідних доручень.

Сьогодні важливим є вирішення питань стосовно створення в Україні належних умов набуття, здійснення, охорони та захисту прав інтелектуальної власності. І, насамперед, потрібно забезпечити державне стимулювання вітчизняних винахідників. А це може бути здійснене шляхом прискорення та спрощення  процесів набуття прав на винаходи, державної підтримки при впровадженні перспективних винаходів виробництва та просування відповідної продукції національних установ, підприємств та організацій на ринок. Потрібно невідкладно розробити ефективну систему податкових, кредитних та страхових стимулів для створення і комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності, що дозволить в подальшому сформувати ринок цих об'єктів. Актуальним також є вирішення інших першочергових задач у сфері інтелектуальної власності, а саме: запровадження механізму державної підтримки патентування в іноземних державах, створення  за бюджетні кошти вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності, створення типової методики визначення розміру шкоди завданої порушенням прав на об'єкти права інтелектуальної власності, створення механізму правового регулювання питань, пов'язаних із необхідністю здійснення оцінки інтелектуальної власності, розробка ефективних механізмів обліку та впровадження у виробництво результатів інтелектуальної діяльності. І забезпечення дієвого контролю в процесі передачі результатів наукової діяльності та новітніх конструкцій і розробок за кордон.

 І наостанок. Сподіваюся, що ці слухання дадуть новий поштовх до реформаторських дій у сфері інтелектуальної власності. прямуючи в Європу ми повинні створити відповідну європейську систему правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Анатолію Дмитровичу.

І я зараз усіх запрошую до обговорення. Нагадую, тепер ми переходимо до регламенту до 5 хвилин. І в порядку обговорення хотіла б першому надати слово від громадськості – юристу Дмитру Миколайовичу Вузію, голові Громадської ради при Державній службі інтелектуальної власності. Будь ласка. Наступним буде виступати Юрій Сергійович Шемшученко.

 

ВУЗІЙ Д.М. Дуже дякую, шановна пані голово! Шановні присутні!  Я, по-перше, дякую, що така увага до громадськості і це, певне, велика відповідальність. І я із задоволенням би обговорював багато фахових питань, які не перший рік як юрист я займаюся в цій сфері. Але оскільки я зараз виконую функції голови Громадської ради саме при Державній службі інтелектуальної власності, я вирішив взяти на себе не дуже вдячну справу, але щоб виступати не стільки як фахівець, скільки як підготовлена громадськість, скажімо так. І тому, можливо, деякі речі я буду озвучувати, є спірними, і я не претендую, звичайно, як будь-яка громадськість, на остаточну фахову оцінку, але прошу звернути увагу присутніх на наступне.

 Я  уважно те, що зазначено було до цього моменту, це дуже правильні фахові речі в цій сфері наголошувалися і, на жаль, вони наголошуються вже не перший рік. Тоді треба, очевидно, поставити питання, а які будуть наслідки сьогоднішньої розмови. Впевнений, що буде, знову таки, названо потрібні речі, які стосуються дуже багатьох сфер економічного буття. Бо сфера інтелектуальної власності все ж таки це не тільки творча, а, очевидно, на сьогоднішній день це все ж таки пріоритетна сфера економічних інтересів. Але я маю великі сумніви, що воно буде реалізовано належним чином. І щоб не виглядати… критику, я спробував накидати ті тези, які я назвав як створити, як заснувати державну політику інтелектуальної власності в Україні. А друга назва, що варто припинити втілення теорії розбитих вікон. Ми всі знаємо, ну, мабуть, деякі знають, що в 80-х роках з'явилося таке дуже правильне дослідження, що якщо у кварталі всі вікна цілі то це. в принципі, нормальне буття і нормальний суспільний розвиток. Якщо розбито хоча б одне вікно і воно не відремонтовано, то розбивається друге і третє, і зростає рівень злочинності, і падає економічна, в принципі, привабливість і району, і індустрії, які з ним пов'язані. От. На жаль, я спостерігаю, ну, вимушений, як громадськість, спостерігати, що поки що ми йдемо по цій теорії і, я вважаю, що варто припинити її втілення.

Не можу не зазначити, можливо, формально, що наша Громадська рада, ну, скажімо так, створена була в 2013 році, змогла запрацювати лише після лютого 2014 року. Але водночас ми висловили недовіру від імені Громадської ради всьому керівництву Державної служби інтелектуальної власності і підпорядкованим державним підприємствам.

Я можу зазначити, що звичайно у нас є різні думки серед членів Громадської ради і в нас є дуже багато фахівців. І, на жаль, ми вимушені констатувати, що в середині Громадської ради ми знаходимо консенсус частіше ніж при діяльності з Державною службою інтелектуальної власності. На цьому, в принципі, я хотів би закінчити про Державну службу інтелектуальної власності і повернутися до тих системних речей, які я хотів би зазначити. Залишилось?

Отже, ми не можемо казати, що треба управляти сферою інтелектуальної власності. Сфера інтелектуальної власності є сфера приватного інтересу. І те слово, яке звучало тут  "координація" – це, мені здається, ключова теза, від якої слід відходити, тому що є об'єкти права інтелектуальної власності, це юридична і економічна категорії, є сфери інтелектуальної власності – це широка суспільна сфера. У нас, до речі, після розпаду Радянського Союзу не було сфери управління у сфері державної інтелектуальної власності. І за 10 років з 1990 до 2000-го поки не був штучно створений під політичне керівництво Кучми і його людей Державний департамент інтелектуальної власності у нас дуже швидко розвивалися і всі процеси фахові були створені і ті напрацювання, які вже існують десять років. Потім вирішили, що цією сферою треба очевидно управляти. Результат, за десять років жоден фаховий закон не прийнятий, жодна істотна проблема не вирішена. Отже, я вважаю, що слід переходити від терміну управління до координації. В якій це буде формі там, міжнародно визнаний, треба погоджувати, треба приймати управлінську модель, я не думаю, що один функціональний секретаріат в Кабінеті Міністрів може взяти цю функцію. Чому? Тому що треба поставити суспільне завдання, хто формує державну політику. Після того, як буде розуміння, хто є суб'єктом формування цієї політики, буде зрозуміло, який орган має втілювати і яка буде його відповідальність.

На сьогоднішній день, можна сказати, що Мінекономіки, в принципі, дуже активно почало займатися цією сферою, були створені і дуже ефективно працювали робочі групи, а державна служба інтелектуальної власності виступає пасивним об'єктом. То значить щось не так функціонально створено, щось не так ставиться завдання, якась не така, мабуть, відповідальність. Тому що спочатку треба поставити завдання, потім його відповідальність. Ті виклики, які зараз стоять щодо Угоди про асоціацію, щодо впровадження світових стандартів, переходу в телекомунікаційне середовище, захист економічного інтересу сектору українських споживачів, правозастосовчої практики, воно в існуючому вигляді, очевидно, не може бути вирішено. Якщо ми не запропонуємо зараз зміну структури інтелектуальної власності, а найголовніше – філософії функціонування, то ми будемо знаходитись там же само.

Я пропоную, щоб принципи  діяльності такої сфери державної політики була пріоритетність: національний розвиток – професійність – баланс інтересів – відповідальність.

Щодо деяких механізмів (за 30 секунд я закінчую) очевидно, треба переходити, зробити реформування існуючої адміністративно вертикальної моделі державного управління, яка зараз представлена, приблизно, як виглядає служба, на горизонтальну діяльність, де державна агенція виступає модератором між ………, яка забезпечує контакт і державних інститутів, і приватного сектору, виробляє стандарти, галузеві правила.

Далі. Установа не може сама правила придумати і сама їх впроваджувати, і контролювати,  тобто має бути чітко, на законодавчому рівні, встановлені процедури, відповідальність за виконання цих процедур, бажано, щоб це регулювалося не підзаконними актами, якраз у формі законів, і тоді буде і прозорість, і належне функціонування. І дуже важливий фактор, що ми спостерігали, що дуже багато людей приходять керувати саме цією сферою без попереднього професійного досвіду. Це все ж таки галузева сфера, тут треба вміти виступати модератором, мати можливість переконувати. І тому я вважаю, що велика рекомендація якраз від громадської ради, яка представлена, передусім, фахівцями, щоб на посади призначення були професійні, публічні і бажано проводити якусь попередню дискусію, щоб було зрозуміло власне чому держава, а це прерогатива уряду. Дякую за увагу. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дмитре Миколайовичу.

Шановні колеги, ми будемо зараз виступати і ми пробуємо ці виступи об'єднати блоками, певними підтемами. І зараз будемо торкатися питань, проблем комерціалізації винаходів в Україні. І які є проблеми, яким чином їх можна вирішувати, я щодо цього надаю слово Юрію Сергійовичу Шемшученку, академіку Національної академії наук України, директору Інституту держави і права імені Корецького. Будь ласка.

 

ШЕМШУЧЕНКО Ю.С. Колеги, я із задоволенням прийняв запрошення взяти участь у даних слуханнях. Ну, я хотів би висловитися все-таки по деяких загальних питаннях, які були уже відповідним чином, ну, стосувалися цих питань.

Я хочу нагадати вами  термін "інтелектуальна власність" увійшов до юридичного обігу після прийняття ще в 1967 році в Стокгольмі Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності. І під ним, за цією конвенцією, розумілися ідеї і духовні цінності, належність яких авторові закріплена у правовому порядку. Отже, йшлося вже тоді в 1967 році не стільки  у цій конвенції про саму інтелектуальну власність, скільки про право інтелектуальної власності, і саме про це ми сьогодні теж говоримо з вами.

Що стосується України, ну, Україна розпочала розробку концепції права інтелектуальної власності уже в період отримання незалежності. І, звичайно, що без достатньої для цього підготовки, і, на жаль, не було вироблено належної у той час державної політики в галузі саме розвитку інституту інтелектуальної власності, і, в тому числі права інтелектуальної власності. Так то, те, що ми зробили, те зробили, безперечно. Не все зроблено було в системному порядку. І, отже, наша на сьогодні правова система, дійсно, не є достатньо узгодженою в усіх частинах. Наша правова система страждає цілим рядом недоліків. І про що, власне, ми сьогодні і говоримо тут на слуханнях.

Я хотів би тільки кілька аспектів у цьому плані відзначити. По-перше, потрібно вжити заходів до приведення законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності у відповідність до законодавства Європейського Союзу. Про це ми, дійсно, говоримо, неодноразово вже говорили, але віз, як кажуть, і нині там. Це особливо важливо у зв'язку з нещодавно ратифікованою   Верховною Радою України Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Слід при цьому мати на увазі, що відповідно до угоди, ще про Угоду про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС прийнятою в 2003 році, цією угодою передбачалося, що Україна продовжить удосконалити захист прав на інтелектуальну власність для того, щоб до кінця 2005 року після набуття чинності угоди забезпечити рівень захисту аналогічних та існуючих у Європейському Союзі, включаючи ефективні засоби забезпечення, дотримання таких прав. Але до цього часу, на жаль, не подано до Верховної Ради проекту Закону щодо приведення законодавства України у сфері охорони авторського права і суміжних прав у відповідність до законодавства ЄС. Не внесено відповідних змін до законодавства України щодо об'єктів промислової власності, що мають надзвичайно важливе значення і до речі, до речі промислова власність як поняття невизначеного у жодному законодавчому акті України хоч взагалі-то таке поняття вживається.

По-друге. На особливу увагу заслуговує сучасний період питань реального впровадження винаходів та інших об'єктів права інтелектуальної власності спрямованих на пошук нових джерел електро-, енергопостачання, вирішення проблем технологічного росту, забезпечення суверенітет та оборони, оборони країни. Тільки в Національній академії наук України щорічно створюється близько 800 винаходів та корисних моделей. Але в цілому в Україні не приділяється належної уваги питанням інноваційного розвитку, відсутні прийняті в країнах Європейського Союзу, країнах СНД, Білорусь, Казахстан механізми комерціалізації, фінансові, податкові, кредитні механізми, результатів досліджень та об'єктів права інтелектуальної власності. Ну, взагалі, мені здається, що назріло питання вже про розробку, прийняття спеціально Закону про впровадження наукових розробок у реальну практику.

По-третє. Треба, є потреба удосконалень юридичну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, про що вже тут частково, на що наголошувалося. Але я хотів би підкреслити, що потрібно, потрібно підвищити ефективність цивільної відповідальності. Я маю на увазі, що в нас багато є норм уже в цьому плані, багато положень зафіксовано, але реально цивільна відповідальність опрацьована недостатньо. Також варто розробити систему економічних стимулів – це податкових, кредитних, страхових щодо комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності з метою формування ринку цих об'єктів, а також затвердити методику визначення розміру шкоди завданої порушенням прав інтелектуальної власності. Слід також розширити і застосування інституту адміністративно-правової відповідальності за відповідні порушення і також потребує вдосконалення і судові процедури з прав, зокрема, розгляду справ судових в даній галузі.

Заслуговує на увагу і ідея про створення патентного суду України, такі суди діють в ряді зарубіжних країн. Оскільки у мене уже натяк на те, що я мушу закінчувати, то я тільки хотів би заключну фразу сказати, на завершення. Радикальні зміни на краще у сфері інтелектуальної діяльності повинні супроводжувати кодифікацією права інтелектуальної власності. Тут потрібна уніфікація і термінологія, і численних наших відповідних законодавчих актів. Не випадково Всесвітня організація інтелектуальної власності запустила пілотний проект розробки прийняття міжнародного кодексу прав інтелектуальної власності. Нам теж не зайве поміркувати над цими проблемами. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Юрію Сергійовичу.

Шановні колеги! У мене є до вас велике прохання, коли ми перевищуємо регламент ми забираємо час у того хто ще зможе виступити, при всій повазі. Я хочу оголосити одну річ, у нас взагалі мали бажання виступити 45 осіб, що є неможливо в межах трьох годин, ми готуємо відповідно матеріали і всі не виголошені виступи також будуть опубліковані. Якщо ви змушені скоротити підготовлений виступ, зробіть це, а повну версію ми обов'язково опублікуємо і таким чином вийдемо з цієї ситуації.

Я зараз хочу запросити до слова Максима Віталійовича Стріху, заступника міністра освіти і науки України, і наступним буде виступати Віктор Корсун.

 

СТРІХА М.В. Вельмишановна Лілія Михайлівно! Вельмишановні колеги, ну, от мене при початку не полишає певне відчуття стійкого дежавю. От приблизно таке було 5 років тому, тільки на місці головуючого сидів шановний покійний професор Полохало, об'єктом критики тоді було Міністерство освіти і науки України, оскільки саме у віданні цього міністерства перебував тодішній департамент інтелектуальної власності. Ну, і хіба що, тоді багато говорили про контрафактні диски, от тепер розвиток Інтернету якось цю проблему, майже, звів нанівець, все інше, майже, те ж саме. Але оскільки на міністерство тепер вже ці функції не покладено, я б дуже коротко зупинився на трьох речах, які справді від міністерства залежать тут, і потім, в решті регламенту, поділився все-таки вже власними враженнями приватної людини, але яка колись до цього мала дотикання, от що може зробити в сфері управління.

Перше. Виховання поваги до інтелектуальної власності. Безумовно, умовно кажучи, у нас в етичних уявленнях сучасного українця, крадіжка інтелектуальної власності, боюсь, все ще не є гріховною, оце от не склалося поки. В середній школі це питання вивчається, в середній школі у нас є в 9 класі  курс "Інформаційні технології у суспільстві", де є тема "Інтелектуальна власність і авторське право", в 11 класі є програма "Правознавство" і тема "Цивільне право України", де це є. Щодо окремого курсу, я не знаю, через те, що зараз педагоги намагаються зменшити число предметів і на останній колегії була майже бійка, де я, скажімо, був на боці тих, хто вважав, що фізику, хімію, біологію, будь про що, треба лишити, як три принципово важливі дисципліни. А от мої опоненти вважали, що це можна для більшості шкіл звести в єдиний курс природознавства. Але це я просто для того, щоб наголосити, що запровадження якогось окремого курсу, сьогодні це надзвичайно складно. Якщо йтиметься про всі загальноосвітні школи, це безумовно зустріне опозицію.

В системі профтехосвіти, тут до цих курсів вже долучається створення реальних об'єктів авторського права в різних формах, коли людина вже починає сама шанувати це. І є різні форми конкурсів, які достатньо успішні, за браком часу не буду на цьому зупинятися, у вищій школі. Підготовку  з питань інтелектуальної власності зі спеціальності інтелектуальна власність у нас здійснює, тут у мене є довгий перелік університетів, себто фактично всі основні ВНЗ України. Державне замовлення за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста в цьому році становить 50 місць за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра 192 місця, я підкреслюю це лише державне замовлення. Себто аналіз ринку праці, мені здається, скоріше покаже, я боюся, насичення фахівцями, скоріше, а ніж недоліків  кадрів, хоча тут треба подивитися на якість цих кадрів. Є колосальна проблема пов'язана з наукою – це, звичайно, комерціалізація результатів наукової праці, що в ряді випадків у нас просто призводить до дуже тяжких наслідків для вітчизняної науки. З успіхів останнього часу, щоб не повертатися до того ж дежавю, яке було – це як на мене було ухвалення з ініціативи ще колишнього Держінформ науки нової редакції Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансфер технологій". Цей закон, як відомо, передає майнові права на розроблені за кошти Державного бюджету технологій  організаціям-розробникам для їх комерціалізації. На скільки це у нас мало революційний ефект як свого часу аналогічний законодавчий акт мав 30 років тому Сполученим Штатам, покажемо, оскільки, на жаль, є великі проблеми з нормативною базою на рівні підзаконних актів. Принаймні міністерство здійснить такий моніторинг наприкінці цього року за ситуацію з різними міністерствами і очевидно зможе представити цілісне бачення цього. Але очевидно зроблено потрібні кроки в дуже правильному напрямку, хоча очевидно не менш важливою є в цій ситуації те, що ми намагаємося зробити – це експертизу технологій, які створені або придбані за державні кошти, і щодо таких, щодо яких здійснюється цей трансфер технологій. Оскільки, ви розумієте, тут виникає ціла низка додаткових проблем і це до певної міри двосічна зброя.

Тепер в останню хвилину дуже коротко проте, що є. Я звернуся до свого досвіду. От за моєю оцінкою тоді, я і досі вважаю, що ситуація у нас у сфері промислової власності того, що колись називалася "Укрпатентом", п'ять років тому була, ну, не гірше, ніж в середньому ситуація в Україні за діяльністю різних органів державної влади. і в цій сфері міністерство, ну, діяти було легко, оскільки це було логічним продовженням функцій міністерства, інноваційних функцій, трансферу технологій. Ми тісно співпрацювали, підтримували винахідників, проводили заходи. Існувала інша сфера, яка була об'єднана в рамках департаменту, але де міністерство діяло, на полі, якого вона не знала. Це сфера авторських і суміжних прав, де 95 функцій були пов'язані з винагородою за публічне використання творів. І відтак, ми змушені були мати справу з середовищами, яких ми не знали, з ситуаціями, де ми не орієнтувалися, ну, і будемо відверті, не могли бути достатньо ефективними. Очевидно, за будь-якою ситуацією, коли ми створимо от будь-яку службу, отам будуть ці дуже різні функції. І відтак, виникає питання: чи не краще, справді, як радив тут пан Гузій, повернутися до ситуації, яка була до 2000 року. Коли існував "Укрпатент", ну, оскільки ця функція, безумовно, є, авторські права передати справді громадським структурам, визначивши правила гри тут. Бо, і, можливо, сфера управління того органу державної влади, який краще розуміє цю специфіку. Бо ні Міністерство економіки, будемо відверті, ні Міністерство освіти і науки цієї специфіки не знає.  Ну, і права рослин, сорти рослин і породи тварин потребують, безумовно, окремого підходу. Ну, і, безумовно, мусить бути якісь орган, який би все це координував би. В якій формі, комітет чи структура секретаріату потребує окремої дискусії. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Максиме Віталійовичу.

Шановні колеги, сьогодні у нас в комітетських слуханнях беруть участь також наші зарубіжні гості і зарубіжні колеги. Тут присутній регіональний ататше з питань інтелектуальної власності Посольства Сполучених Штатів Америки Дональд Таунсенд. Щиро вітаємо вас і дякуємо, що ви взяли участь в наших слуханнях, вони доволі напружені і тривалі, і віддаєте свій час. Дякую. І я хочу зараз запросити до слова експерта з питань інновацій інтелектуальної власності та трансферу технологій Віктора Корсуна, який дуже добре знає українські реалії і не тільки українські, оскільки понад 8 років він був заступником виконавчого директора Українського науково-технічного центру. Прошу, пане Вікторе вам слово.

 

КОРСУН В. Дякую. Вельмишановна президія, шановна громада, друзі і колеги, що потрібно в Україні сьогодні університетам і академічним інститутам вийти у світ через трансфер технології і комерціалізації. Я маю 5 хвилин, так що я дам конкретні рекомендації, дуже скоро, деталі можна пізніше.

Перше. Візьміть приклад американського закону ……… з 1980 року. Цей закон змінив інноваційну політику США і сьогодні цей закон став моделлю іншим країнам як технічні університети і лабораторії співпрацюють із бізнесом на користь економіки країни, створюючи робочі місця в країні і допомагає країні стати конкурентоздатною на глобальній арені. Три головні елементи закону ……...

Перше. Країна передає у власність інтелектуальної власності університетам і національним інститутам проекти фінансовані державним бюджетом.

Два. Країна каже інститутам і університетам, що вони мають відповідальність вживати свої технічні і наукові результати на користь бізнесу і економіки країни, і тим способом заробляти гроші від ліцензій та створення нових стартап-компаній.

І третій елемент закону є ділитися своїми заробітками між університетом та винахідниками. Це все, що потрібно зробити на початок.

Далі рекомендації. Перестаньте питати ваших інститутів і університетів, скільки патентів вони в  "Укрпатент" подали кожен місяць. Перестаньте просити, щоб ваші аспіранти подавали свої дисертації на "Укрпатент", вони не розуміють, що вони собі гірше роблять на майбутнє.

Українські патенти не корисні поза межами України, треба патентувати міжнародно через РСТ (Patent Cooperation Treaty???). Це коштує багато більше ніж "Укрпатент". Але без міжнародних захищених патентів іноземні інвестори і бізнесмени не будуть цікавитися вашими виробами. Витрачайте кошти тільки на міжнародні патенти і створюйте фонд для міжнародних патентів. Замість питати, скільки патентів подано, треба питати, які економічні результати вийшли, ліцензії, роялті і створення стартап-компаній, чи є продукти, що вже продаються на ринку. Заохочуйте студентів і аспірантів, щоб вони творили стартап-компанії. Починайте інкубатори для стартап-компаній в університетах та інститутах. Створюйте офіси, технології трансфер у кожнім технічнім університеті і інституті. Але не тільки перетворюйте ваші патенті відділи в ці офіси, патенти і офіси, технології, трансфер і окремі функції. Вчіть студентів і науковців про технологію, трансфер, комерціалізацію і про підприємництво (…… назва англійською).  Заохочуйте інститути і університети, щоб творили стартап-компанії. Стимулюйте студентів і молодих науковців, щоб працювали тут на Україні, а не виїжджали із країни. Творіть нові структури, рівні платні для молодих науковців. Ніхто сьогодні не може жити за 200 доларів на місяць.

Do you speak in English. Чи ви говорите по-англійські? Як ні, чому ні? Без англійської мови не можна двигатися у світ. Вашим молодим науковцям, вивчайте англійську мову, не тільки перекладати, але мати англійську розмову. Ви вже знаєте обидві мови: українську, російську, але "do you speak in English", зробіть англійську мову вашою третьою мовою. Змініть український закон, щоб перекладати англійські фільми на українську мову, щоб краще вчити англійську мову нехай люди і діти чують англійську розмову у фільмах і читають субтитри. Зробіть англійську мову третьою мовою, я вже казав, відкрийте вікна і двері ваших інститутів і університетів, і випустіть ваші технології та інноваційні продукти на білий світ, не бійтесь конкуренції. Вже 20 років своєї незалежності ви не вживаєте ефективно ваші безмежні інтелектуальні сили на користь вашої економії і престижу. Вже пора стати повним членом світової громади і конкурувати рівно з іншими країнами світу в цій гонці економії знань. Зробіть вашу країну наново лідером інновацій в світі, ви повинні це зробити для себе і для своїх дітей.

Закон .……  є прикладним, що ви можете вживати вже, ви не мусите витворювати його наново, ви не мусите творити нове колесо – це вже було зроблено давно. Створіть ефективні закони для України, щоб вирівняти площу технічної гри. Закон …… в США створив ефективний двигун для інновацій для американських університетів і лабораторій, вживайте його як модель. Як ви не знаєте цей  американський закон, то узнайте про нього і змініть вашу політику інтелектуальної власності. Зараз ви тримаєте всю технологію у ваших руках, але ви не робите нічого з нею, пам'ятайте, 100 процентів  нуля є нуль. If you can help………. (говорить англійською). Як ви не можете допомогти – станьте в стороні. Вірте у свій народ, у ваших науковців. Вони можуть допомогти без них ви не можете бути лідером у світі. Вірте, що ваш народ буде робити правильні діла на користь своєї країни. Любіть свою Україну так сильно, що ви будете вірити у себе і у свій народ. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пане Вікторе, за такий натхненний виступ. І я зараз хотіла б надати кільком промовцям слово з приводу питань інтелектуальної власності у різних сферах. І розпочнемо ми з, без перебільшення, з найбільш актуальної. Я запрошую до слова заступника начальника Інституту з наукової роботи Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України Владислава Віталійовича Сотника.

 

СОТНИК В.В. Дякую, Лілія Михайлівна. Шановні колеги, шановні присутні, я хотів би торкнутися деяких проблемних питань щодо захисту інтелектуальної власності при створенні продукції оборонного призначення.

Отже, для потреб захисту держави розробляється озброєння і війська техніка в рамках науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт за державним оборонним замовленням. При створенні, розробці озброєння військової техніки створюються об'єкти права інтелектуальної власності і держава має забезпечити їх захист і своє право власності на ці об'єкти.

Міноборони України, як основний замовник державного оборонного замовлення, зацікавлене та повинно здійснювати ефективні заходи щодо захисту інтелектуальної власності створені по виконанні НДДКР за державним оборонним замовленням. Проте, існує ряд проблемних питань, без вирішення яких зробити це є неможливо. Про деякі з них я хотів би зупинитися.

Перше. Це визначення центральних органів виконавчої влади, зокрема Міністерства оборони України суб'єктам права інтелектуальної власності. На жаль, на даний час законодавством України не передбачена можливість закріплення за такими органами, зокрема за Міністерством оборони, прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Деякі фахівці у сфері інтелектуальної власності пояснюють це тим, що в Угоді про торгівельні аспекти прав на інтелектуальну власність, так звана TRIPS, визначено, що права інтелектуальної власності є приватними правами. Проте, в той же угоді стаття 73 є суттєві винятки щодо національної безпеки держав-учасників цієї угоди.

Отже, вище згадана проблема призводить до того, що результати виконання науково-дослідницьких конструкторських робіт за державним оборонним замовленням, в кращому випадку, патентується підприємствами обороно-промислового комплексу, які є виконавцями державного оборонного замовлення, а в гіршому, приватними особами, що призводять до їх безконтрольного використання. Тому нами було запропоновано включити до рекомендацій комітетських слухань розробку законопроекту щодо управління об'єктами права інтелектуальної власності, який створений за ДОС.

Друга проблема витікає з першої. Тобто створення державного органу управління інтелектуальною власністю. Для ефективного управління об'єктами права інтелектуальної власності, який створений за рахунок бюджетних коштів, а саме для набуття майнових прав, розпорядження ними, обліку науково-технічної продукції та об'єктів права інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо захисту прав в разі їх порушення. На даний час такі функції не виконуються жодним державним органом, що в свою чергу призводить до патентування об'єктів права інтелектуальної власності на користь приватних юридичних та фізичних осіб, а також до витоку інтелектуальної власності за кордон.

Наступне проблемне питання це система єдиного державного обліку результатів інтелектуальної діяльності, що належить державі. На жаль, на загальнодержавному рівні зараз відсутній облік виконання результатів НДДКР, зокрема, об'єктів права інтелектуальної власності, створених за бюджетні кошти. Тому неможливо здійснювати ефективний контроль за наявністю, використанням та передачу результатів інтелектуальної власності. Цю проблему можливо було б вирішити шляхом запровадження системи єдиного державного обліку результатів інтелектуальної власності, що належить державі, а саме введення єдиного реєстру результатів інтелектуальної діяльності. В центральних органах виконавчої влади, зокрема, в Мінобороні доцільно таки ж створити відомчі реєстри результатів інтелектуальної власності.

Наступне проблемне питання, яке я хотів би висвітлити, це розміри зборів за дії, що пов'язані з охороною прав. Підтримка чинності, навіть тієї незначної кількості патентів, що є у власності підприємства обороно промислового комплексу, переважно не здійснюється через їх скрутне фінансове становище. Сума зборів на набуття прав інтелектуальної власності та підтримані їх чинності є досить суттєвою. Так за промисловий зразок необхідно сплатити 22 тисячі гривень, на підтримання чинності патенту на винахід вдвічі більше і таке інше. Проте, охоронні документи на об'єкти у військові сфері можливо використовувати лише при виробництві озброєння і військової техніки для Збройних Сил України.

Наступне питання – це винагорода за використання науково-технічної продукції. В Україні немає жодного нормативно-правового акту щодо визначення методики розрахунку розміру винагороди за використання науково-технічної продукції та об'єктів права інтелектуальної власності, тобто роялті. У зв'язку з цим в разі передачі результатів інтелектуальної власності, створених за рахунок бюджетних коштів для використання іншим особам, неможливо обґрунтувати розміри платежів, що постійно викликає питання з боку різноманітних контролюючих органів.

І останнє питання, яке я хотів би підняти, це вилучення у власність держави секретних об'єктів права інтелектуальної власності. В даний час статтею 6 Закону України "Про державну таємницю" передбачена можливість вилучення у власність держави секретних об'єктів права інтелектуальної власності. Проте, відсутній механізм такого вилучення. Зокрема не визначено хто повинен проводити експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, визначити чи становлять вони інтерес для оборони, економіки, науки, техніки, державної безпеки або охорони державного порядку, хто набуває майнові права інтелектуальної власності, порядок доступу до реєстрів секретних винаходів тощо. Тому хотілось би також надати рекомендацію, щоб…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу завершуйте.

 

СОТНИК В.В. (Я закінчую). …щодо розробки нормативно-правового акту порядку вилучення у власність держави таких секретних об'єктів. Вирішення значних проблем і питань суттєво підвищить ефективність функціонування системи захисту інтелектуальної власності як на державному рівні, так на рівні підприємств та приватного сектору. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Владиславе Віталійовичу.

І  зараз про проблеми інтелектуальної власності в аграрному секторі економіки. Надаю слово представнику Національної академії аграрних наук – Лілії Амінівні Пилипенко.

 

ПИЛИПЕНКО Л.А. Дякую, Лілія Михайлівна. Шановна президія, члени комітету, запрошені! Свій короткий виступ розпочну з цитування статутних норм, у відповідності до яких Національна академія аграрних наук зобов'язана здійснювати науково-методичне забезпечення розвитку галузі АПК. Ми чітко усвідомлюємо стратегічні завдання України як аграрної держави: з одного боку – гарантування власної продовольчої безпеки, з іншого – наростити експортний потенціал та зробити внесок у забезпечення продовольчих потреб зростаючого населення планети.

Реалізація цих завдань можлива лише за умови створення і впровадження у виробництво сучасних наукомісних технологій, проривних інноваційних рішень. І тут академії є що запропонувати галузі. Лише в 2013 році наукові установи отримали 291 патент, що є усталеним показником впродовж останніх шести років, як показано на слайді. І це, не дивлячись на скрутні фінансово-економічні роки впродовж зазначеного періоду. Крім того, академія лишається лідером за кількістю та якістю новостворених сортів рослин.

Не нижчою є частка інноваційної складової академії і в інших підгалузях, оскільки перелік діючих об'єктів права промислової власності академії налічує понад 3,5 тисяч найменувань. Проте, відсутність дієвої державної підтримки інноваційної діяльності стримує впровадження та подальший науковий супровід цих інновацій і, як результат, звужує подальші можливості науковців створювати нову наукову продукцію.

Варто зазначити, що за підрахунками фахівців для досягнення рівня інтенсивного споживання інновацій народним господарствам співвідношення між витратами трьох головних стадій і створення новацій, фундаментальні прикладні дослідження, конструкторські розробки, створення дослідного зразка і промислового освоєння повинно мати вигляд 1 до 10 і до 100. Це означає, що витрати на реалізацію одного інноваційного проекту в середньому в 100 разів вище, ніж витрати на одержання необхідних для нього результатів фундаментальних прикладних досліджень. Такими фінансовими ресурсами розвитку академія не володіє. Впродовж останніх років державним бюджетом України установи академії були профінансовані лише в межах 50 відсотків від щорічної потреби.

Ці негативні тенденції у науковій сфері підкріплюються недосконалістю патентно-ліцензійної сфери. Тривалість та дорожнеча патентної процедури та дефіцит коштів, які наукові установи спроможні виділити на її фінансування, обумовлюються популярністю науковців деклараційного патенту, оскільки процедури його оформлення більш дешева і швидка. Незадовільною є і діяльність щодо використання договорів про передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності та їх використання.

Останніми роками спостерігається виражена активність іноземних фірм і компаній із спрямування  патентно-ліцензійної діяльності в Україні  на захоплення споживчого ринку. А в аграрному секторі це, в першу чергу, реєстрація сортів і гібридів рослин іноземної селекції. Так, якщо в 2011 році доля сортів і гібридів вітчизняної селекції в Державному реєстрі сортів рослин становила 60 відсотків, то в реєстрі 14-го року їх лише 48. І це на фона майже непомітної реальної  допомоги іноземних компаній у формі навчання та підвищення кваліфікацій українських спеціалістів, безоплатної поставки обладнання для реєстрації ДНК ………. сортів і гібридів  рослин, що значно спростить визначення регіону їх походження чи генетичної модифікації. Лобіювання інтересів іноземних компаній ставить під загрозу вітчизняний ринок насінництва і як наслідок продовольчої безпеки держави. Наразі лишається неврегульованим і питання захисту прав на породи тварин. Проект Закону України про охорону прав на породи тварин розроблений академією спільно з міністерством досі не вносився на розгляд Верховної Ради України.

Назріла нагальна потреба у створенні фондів інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств, особливо державного сектора. Як сьогодні вже наголошувалось, без розробки системи економічних стимулів податкових, кредитних, страхових щодо створення та комерціалізація об'єктів   прав інтелектуальної власності, не можливе цивілізоване формування ринку цих об'єктів в Україні.

Підсумовуючи сказане можна констатувати, що розвиток сфери інтелектуальної власності в аграрному секторі економіки держави стримує низка факторів. Серед ще не перелічених мною це і відсутність дієвих засад практичної реалізації договірних взаємовідносин між автором і роботодавцем при створенні за державні кошти об'єктів прав інтелектуальної власності та відсутність в Україні реальних механізмів моніторингу та протидії несанкціонованого використання об'єктів прав інтелектуальної власності про що вже говорилося сьогодні. Вирішення цих проблем можливе за умови вдосконалення законодавчого та нормативно-правового регулювання сфери інтелектуальної власності та формування організаційно-економічних засад ринку об'єктів права інтелектуальної власності. Академією були підготовлені пропозиції саме в цих двох площинах і надані комітету для  опрацювання. І як показав сьогодні, ми вже ознайомились з проектом рішення, переважно більшість наших пропозицій в цьому проекті враховано. За що ми вдячні комітету і готові далі доопрацьовувати зазначений документ. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Лілія Амінівна.

 І зараз я надаю слово щодо обговорення тематики "Інтелектуальна власність та Інтернет" Івану Михайловичу Пєтухову віце-президенту Української спілки промисловців та підприємців з питань інформаційних технологій.

 

ПЄТУХОВ І.М. Доброго дня, шановні пані та панове, колеги! для прискорення своєї доповіді я зупинюсь на головних та проблемних питаннях в цій сфері та перейду на етнічну мову.

Я хотел бы вам сказать, что на протяжении последних 15 лет государство не оставляет попыток взять под контроль информационную среду и систему Интернет. И я бы хотел сказать про три главные направления, по которым идет, значит, атака на информационные среды. Это борьба з порнографией и контроль за моралью. Это борьба з киберпреступлениями и попытки блокирования ресурсов и сетей. И борьба с нелегальным, так называемым контентом, под видом интеллектуальной собственности. Все это говорит только об одном, что идет основная угроза и государство хочет взять неугодный для себя ресурс. Если бы, скажем так, эти проблемы были на уровне того, что действительно отслеживается, там, интеллектуальная собственность или что-то еще, но все это не так. Создаются и предлагаются механизмы, которые бы решали вопрос без суда и следствия, то есть досудебного закрытия информационных ресурсов.

Естественно, общество выступает против таких моментов. Больше того, мировая практика говорит о том, что в 2011 году решением ООН было признано, что доступ в Интернет и доступ к информации является неотъемлемым правом человека. В нашей же стране это на сегодняшний день на должном уровне и в Конституции еще не закреплено. Мы с вами видели к чему привели попытки государства быстро и резко взять под контроль информационное пространство. Я говорю о тех событиях, которые произошли у нас после законов, диктаторских законов 16 января, где это проходило красной нитью. Поэтому хотел бы уберечь горячие головы от попытки досудебного блокирования информационных ресурсов и установления красной кнопки для Интернета.

В свое время наше государство очень сильно потеряло как производитель дисков, и об этом Максим Витальевич сегодня уже говорил, что мы когда-то были страной, он, как бы так, вскользь прошелся, были страной, которая производила компакт-диски. Но когда началась борьба с интеллектуальной, то есть за интеллектуальную собственность, наша страна перестала быть производителем компакт-дисков, и мы на этом потеряли.

Я хотел бы сказать, что интернет-сообщество стало на сегодняшний день более сильным и более распространенным в нашей стране. По последним социологическим исследованиям объем интернет-сообщества и тех, кто на сегодняшний день находится постоянно в Интернете, около 60 процентов. И это есть уже медицинский, извините, факт, который подтвержден исследованиями.

Что из положительного хотелось бы мне ответить? Из положительного хотелось бы ответить. Это то, что в рекомендациях парламентских слушаний по законодательному обеспечению развития информационного общества в Украине было написано, что отказ от идеи тотального информационного контроля и развития информационных отраслей экономики, отечественной струи информационных технологий и предоставление услуг, и производство программной продукции. Здесь же есть пункт 2.15. Я предлагаю его все-таки скоррелировать с теми парламентскими слушаниями, которые уже приняты и были подтверждены Верховной Радой.

Дальше. 25 сентября этого года Президент Украины представил стратегию реформ 2020 (так называемый Горизонт-2020), которая имеет направление на достижение европейских стандартов жизни. В частности она касается проведения реформ защиты интеллектуальной собственности.

Сегодня, когда подавляющее число украинцев убедительно стало нацией необратимого пути к европейским ценностям, и мы, все участники диалога, должны выступить за Интернет, в основу которых заложены главные ценности и цели человека: это права человека, демократия, плюрализм и верховенство права, желание находить современные решения на вызовы, которые стоят перед нашим сообществом. И не желания запретов должны стать на пути прав человека свободно мыслить. Если будет более открытая система, тем быстрее будет восстановлено наше общество, и мы должны это помнить. Наша стратегия обеспечения сбалансированного виденья подхода к интеллектуальной собственности в частности того, что находится в системе Интернет. И в этом залог успеха государства. Мы не должны создавать механизмы по мгновенному блокированию и закрытию для таких ресурсов. Более того, я вам еще дам такие цифры, что на сегодняшний день больше 80 процентов наших ресурсов уже перешли за границу Украины и не хостятся,  не находятся на территории Украины. Мы не должны сделать в Украине в области информационных технологий территорий выжженной земли. Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Михайловичу.                                          

Я запрошую до слова адвоката, партнера адвокатського об'єднання "Юскутум", Артема Миколайовича Афяна.

 

АФЯН А.М. Дякую. Я хочу торкнутися такого достатньо важкого і важливого питання, як географічні зазначення. При чому, я хотів би поговорити про необхідні кроки України, які пов'язані з підписанням Угоди про асоціацію з ЄС.

 Цей документ є надзвичайно політизованим, і тому аналізувати його не просто. В тім, якщо звернути увагу виключно на юридичні положення, то ми можемо побачити, що текст з української сторони, який ми маємо на сьогодні, він дає всі підстави для так званих євроскептиків.

Зокрема, хотілося звернути увагу на наступні пункти. Статтею 208 угоди передбачено тимчасові заходи щодо географічних зазначень. Зокрема, передбачено 10 річний період для проходу ряду географічних зазначень для вин, а також 7 річний період для ряду сирів. Після цього періоду українські виробники вже не зможуть використовувати такі позначення як коняк, шампанське, кальвадос. Серед сирів:  пармеджано, рокфор, фета. На сьогоднішній день у товарообігу України все-таки ці позначення представлені достатньо широко. Однак, разом з тим, з української сторони немає жодного зазначення щодо якого застосовувався би перехідний період. Це демонструє те, що на сьогоднішній день географічні зазначення України фактично є не конкурентоздатними по відношенню до європейських. І Україна як держава не зробила нічого для того, щоб надати їм належний рівень захисту. Разом з тим, ця ситуація може бути виправлена. І також ми можемо констатувати, що натомість в тексті угоди зі сторони України міститься зазначення, які жодним чином не можуть претендувати на географічні зазначення. Так, наприклад, окремо можна  навести приклад, позначення Ірпінь. Визначається як таке, яке має поважатися зі сторони Європи.

Тобто я вважаю, що це стало наслідком десинхронізації ряду органів державної влади, які мають ті чи інші повноваження у географічних зазначеннях. Тому я пропоную 5 конкретних кроків, які мають бути вжиті урядом України для того, щоб вийти з даної ситуації.

По-перше. Я пропоную, щоб Державній службі інтелектуальної власності ініціювати суспільні обговорення із залученням виробників товарів, щодо яких застосовується перехідний період. У нас ще є 7 та 10 років для того, щоб українському ринку запропонувати інші назви замість "коньяк", "шампанське" тощо. Якщо зробити це зараз, то втрати для українського ринку будуть незначними. Якщо не робити нічого, то українські товаровиробники зазнають суттєвих збитків.

Потім, на сьогоднішній день необхідно негайно на рівні підзаконних актів налагодити взаємодію між Міністерством аграрної політики, Мінкультури, Державним агентством земельних ресурсів, Мінохорони здоров'я та Служби інтелектуальної власності щодо виявлення видових назв товарів та географічних зазначень, які використовуються в Україні. Нас за весь час зареєстровано тільки 18 географічних зазначень… 19, перепрошую. Причому серед них можна навести таке зазначення, як "русская водка", яка жодним чином до географічних зазначень бути віднесеною не може. Тобто органам державної влади потрібно активізувати роботу з виявлення та реєстрації географічних зазначень, оскільки це є багатство України.

Потім, потрібно провести роботи зі створення підкомітету з географічних зазначень, як це передбачено угодою, і негайно почати роботу з синхронізації тих географічних зазначень, які вже є зареєстрованими, а серед таких можна зазначити, як "Новий світ", "Сонячна долина", однак які не зазначені в Угоді про асоціацію. Тобто фактично ми мали вже зареєстровані географічні  зазначення, однак забули їх  вписати в угоду – це можна виправити через  підкомітет.

І також останнє – це потрібно провести ревізію вже зареєстрованих географічних зазначень для того,  щоб визначитися як бути з тими, які потрапили  до реєстрації, однак жодним чином не можуть претендувати  на статус географічних зазначень.

Поважаючи регламент,  я вже завершив.  Дякую.   

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Артеме Миколайовичу.

Шановні колеги, у  мене є прохання. Оскільки наш час обмежений,  будь ласка, звертайте увагу на  те, що є в рекомендаціях. Якщо  по вашому питанню є вже в рекомендаціях  це, то тільки розгортайте, що ми маємо дописати.  І уникайте,  будь ласка, звітів про роботу ваших інституцій, тому що  ми насправді зібралися обговорювати проблеми, і час надзвичайно обмежений.

У нас також є колеги, які приїхали з усієї   України і я зараз хотіла б також надати їм слово.  Будь ласка, запрошую Євгенію Анатоліївну  Булат - директора Інституту інтелектуальної власності з Дніпропетровська, патентного повіреного.

 

БУЛАТ Є.А.  Значит в первую очередь, я бы хотела сказать всем  очень большое спасибо, я очень рада здесь так  же присутствовать. Почему? Потому что  мне сейчас вот вспоминается тот момент, когда    ровно  10 лет тому назад, мы сидели  и говорили о том, что же  такое научное открытие, что является  на данном этапе научным открытием.

Уважаемые коллеги, я хотела бы вам напомнить, что такое научное открытие. Это уникальный результат, в общем то, фундаментальной деятельности, на основе которого создаются  новые, скажем так, патентоспособные решения, которые со временем могут становиться  пионерными изобретениями. А реалии, ну вот, в общем то  современного  инновационного развития Украины требуют сегодня надлежащего  признания такого объекта интеллектуальной   собственности, как научные открытия. Потому что именно на базе научного открытия создаются   и не только новые изобретения, но  так же и новые нанотехнологии, так же и новые, скажем так  вещи,  которые служат  базой для развития  научно-технологического прогресса в Украине.

Всемирная организация интеллектуальной собственности, ну уже как бы на данном этапе, научные открытия признаны таким объектом, который требует  надлежащего законодательного урегулирования. Что  вот кратно и тезисно, ну вот на данном этапе сделано сегодня в Украине. Уже принят, уже принят в 2005 году за, скажем так основу – это проект Закону Украины "Об охране прав на научные открытия".  Именно им закрепляется  и научная экспертиза, и как бы государственная регистрация научных открытий на  государственном уровне.

7 апреля 2010 года был принят модельный закон  об, скажем так   охране прав на научные открытия Межпарламентской ассамблеи  стран-участниц СНГ. Именно  этим актом так же закрепляются основные положения, которые касаются и научной  экспертизы, и прав автора, скажем так научных открытий, и приоритета на государственном  уровне. Я хочу, в общем-то, обратить так же ваше внимание на то что, несмотря на то, что пока на сегодняшний день у нас нет такого закона, который бы регулировал  этот вопрос.  Такая деятельность не, скажем так, заканчивалась, она продолжает длиться и на общественных началах,  на сегодняшний день с  1998 по 2014  год зарегистрировано 70-ти научных открытий, авторами которых  выступают  ученые из Украины, Азербайджана, Белоруссии, то есть это практически все страны, с которыми мы сегодня с вами работаем.

Я хочу так же  обратить ваше  внимание, что в самое последнее время, и нашими учеными,  и скажем так, что международными учеными  получены те результаты  фундаментальных научных исследований. И именно поэтому,  окончательное принятие Закона Украины "Об  охране прав на  научные открытия", а так же  внедрение  и государственной    регистрации научных открытий. И утверждение их на государственном уровне, оно позволит  не только, в общем-то, обеспечить дальнейшее развитие научно-технологического потенциала в нашей стране, а так же  и будет, скажем так, способствовать ее интеграции  в ее международный научный простор.

Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую. Дякую, Євгеніє Анатоліївно.

Про проблеми винахідництва та впровадження науково-технічних розробок в регіоні у своєму виступі розповість Михайло Степанович Яворський –  директор львівського Центру  науки,  інновацій та інформатизації.

 

ЯВОРСЬКИЙ М.С.  Дякую. 

Шановні колеги, тут говорилося про інфраструктуру поширення знань про інтелектуальну власність, про інфраструктуру  комерціалізації об'єктів права  інтелектуальної власності. Я хочу вам нагадати, що в регіонах ще збереглися  елементи такої інфраструктури. Зараз такі центри називаються  центрами науки, інновацій та інформатизації. Але попередня назва, тут багато хто пам'ятає, я думаю, це є регіональні центри  науково-технічної і економічної   інформації.

Я думаю, що в проектах рекомендацій треба  включити все-таки такий пункт, що розглядати  інфраструктуру регіональних центрів науки, інновацій  та інформатизації як базову інфраструктуру в регіонах  з питань поширення знань  про інтелектуальну власність, і з питань охорони та комерціалізації  об'єктів права  інтелектуальної власності. Тому що на даний момент часу творчі  колективи, які ще збереглися в центрах, є впізнавані  в регіоні,   впізнавані серед винахідників і націоналізаторів. Наприклад, на базі нашого центру  функціонує такий клуб, який  називається "інтелект-капітал". В рамках цього      клубу ми надаємо можливість на нашій площадці збиратись винахід інкам, збиратися інвесторам, збиратися бізнесменам для того, щоб  обговорити ту, чи  іншу новинку  в сфері інтелектуальної власності.

Хочу вам сказати, що  якраз завтра, на  засіданні цього нашого клубу, буде розглядатися от така пропозиція, матеріалізований винахід, створений такий робот  для роботи в надзвичайних ситуаціях, в тому числі,  в зоні АТО,  за сприяння наших співробітників, за сприяння тих інноваційних менеджерів, з  якими контактуємо по  горизонталі.

Друге. Я би хотів так само  внести пропозицію, от тут є пункт 2.21, там підпункт 1: "Забезпечити розробку і затвердження комплексу заходів, і поширення  знань про інтелектуальну власність", та розглянути питання щодо  державної підтримки, та спеціалізованих засобів масової інформації.  Я би ще хотів вписати і "регіональних центрів науки, інновацій та інформатизації, які   поширюють знання у сфері інтелектуальної власності".

І останнє. Значить, перед приїздом сюди я мав зустріч з колегами, які працюють  у сфері інноваційного менеджменту, в сфері створення стартап-компаній. І від них пропозиція така. Тому що найбільше  комерціалізуються об'єкти права інтелектуальної власності через сферу малого і середнього бізнесу, що підтверджує і зарубіжна практика.  

І є пропозиція така, що суб'єкти малого підприємництва, які беруться за комерціалізацію об'єкта права інтелектуальної власності, тобто фактично за створення стартап-компанії, повинні бути звільнені від податку на прибуток на певний проміжок часу. Наскільки років –  це треба   буде вже в робочому порядку, коли ця норма буде прийнята для розгляду уже дискутувати: чи це  на 5 років, чи це  на 10 років. Це є нормальна практика. Тому що ми говоримо про робочі місця, про нову економіку знань і так далі. Стартапи – це ті структури, які  мали би створювати нові робочі,  високоінтелектуальні робочі  місця. От як пан Корзун казав,  щоб молодь у нас    залишалася і так далі, і тому подібне. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Михайле Степановичу.

І дозвольте зараз мені  надати слово професору Інституту інтелектуальної власності Одеської юридичної академії Павлу Миколайовичу Цибульову з приводу передання  саме  результатів наукових досліджень до бізнесу. Надзвичайно фундаментальна проблема в  Україні. Прошу.

 

ЦИБУЛЬОВ  П.М.   Шановні колеги, я хотів би висвітлити два питання з цього приводу: тобто перше стосується законодавства,  а друге стосується підготовки кадрів.

Тільки у  2013 році в Україні отримано 15785 патентів на об'єкти інтелектуальної власності. У той же час за останні 5 років виробництво  інноваційної продукції зменшилося майже  вдвічі і не перевищує 3,4 відсотки від загального обсягу продукції. Це свідчить про наявність прірви між наукою і виробництвом. Основна причина – відсутність в  Україні дієвої національної інноваційної системи, яка б забезпечувала створення і просування   на ринок об'єктів інтелектуальної власності. Якщо ми не маємо       такої системи, то варто скористатися  чужим досвідом.  Адже Тарас Шевченко говорив: "І свого  навчайтесь, і чужого не цурайтесь".

Минулого року я проходив стажування  у США по програмі "Сабіт" в рамках якої вивчав досвід університетів  національних лабораторій США по створенню і  … до ринку  об'єктів національної власності. Ці питання були добре висвітлені  Ріком Корсеном, але  я прийшов до висновку, що багато з цього досвіду  можна використовувати в Україні. Що слід зробити?

По-перше – це удосконалити нормативну базу, що  регулює процес просування інтелектуальної власності до виробництва. В  Україні створено багато  законів і підзаконних  актів у сфері інноваційної діяльності. Але ці закони не мають системного  характеру, вони не забезпечують безперервність  процесу створення та просування  до ринку об'єктів інтелектуальної власності, а іноді навіть  перешкоджають такому процесу. Наприклад, донедавна вважалося, що  майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, що створені за державні гроші,  належать державному замовнику тобто державі.    В цій ситуації розробник не був зацікавлений  в трансфері технологій і звіти про наукові дослідження та патенти осідали на полицях.

В 2012 році  вдалося внести до Закону України "Про державне регулювання діяльності в сфері технологій"  норму, що закріпила ці права за   розробником і це суттєво  змінило ситуацію. Останню крапку в цьому  поставив новий Закон  України  "Про вищу освіту" і Лілія Михайлівна говорила про це, що ця норма  закріплена  і в цьому законі, і  це дуже добре. В  цьому Законі ще є одна прогресивна норма про те, що результати наукових досліджень, цитую:"Повинні бути спрямовані на створення  і  впровадження нових  конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів для забезпечення  інноваційного розвитку суспільства.

Але щоб ця норма працювала, необхідно системно переглянути всі закони і підзаконні  акти  України в сфері інноваційної діяльності, вилучивши з них норми, що  зважають трансферу технологій,   і      доповнивши їх нормами, що сприяють трансферу. І тому є пропозиція  внести до проекту рішень таке: створити робочу групу і здійснювати  системний перегляд законів і підзаконних актів  у сфері інноваційної діяльності з метою вилучення  з них норм, що заважають трансферним технологіям, і доповнивши нормами, що сприяють  такому  трансферу.

Друге. Будівництво мосту над прірвою між наукою і виробництвом  повинно  розпочинатися з обох сторін. Логічно зробити  перші кроки  з боку  науки. Тому що вона стоїть на початку  інноваційного процесу, вона створює об'єкти  інтелектуальної  власності, і вона зацікавлена у їх  використанні в промисловості.  Але щоб це здійснити, необхідно   мати фахівців, які б мали спеціальні знання  в галузі створення об'єктів інтелектуальної власності, набуття  прав на них, захисту цих прав, економіки та  менеджменту інтелектуальної власності.

Існуючі навчальні спеціальності: такі як  управління інноваційної діяльності,  інноваційний менеджмент – вони виконують свої  функції, але вони не дають саме ці знання.  Як перший крок було б доцільно створити  при одній із спеціальностей, наприклад,  спеціальності "інтелектуальна власність", спеціалізацію, яка б дозволяла готувати таких от інноваційних менеджерів, а, точніше, навіть  технологічних брокерів. До речі,   підготовка таких фахівців, технологічних брокерів, була передбачена  в Законі України "Про державне регулювання діяльності у сфері  трансферних технологій", але з невідомих причин вилучена звідти. І тому я вважаю, що її небідно повернути до закону.

У нас є програми, розроблені при  Київській політехніці, програми підготовки  таких технологічних брокерів, на які йдуть замовлення  від країн Азербайджану, Грузії,  Молдови, і там ми проводимо  це навчання. Вчора поступила  заявка від Киргизстану. Вони кажуть, ми  бідні, дайте вашу програму. А програма на трьох мовах і програма дистанційна. І я думаю, що на основі таких програм можна було б  створити таку спеціалізацію.

Отже, необхідно  системний перегляд законодавства в сфері        інноваційної діяльності і необхідна швидка підготовка  фахівців для здійснення комерціалізації  інтелектуальної власності. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую,  Павле Миколайовичу.

До слова я запрошую  з Запоріжжя   директора  громадської організації  "Товариство популяризації знань про інтелектуальну власність" Володимира Володимировича Коноваленка.

 

КОНОВАЛЕНКО В.В. Добрий день! 

Ну, я хочу сказать о мелочах, о Налоговом кодексе и ограничениях, которые сдерживают внедрение  интеллектуальной собственности.

Значит, мы знаем, что Налоговый кодекс, то есть все налоговые органы, почему-то взъелись на роялти. Но роялти – это та же кровеносная система  внедрения технологий. И вот в этой системе есть, ну я остановлюсь  только на пяти тромбах, без которых модернизировать экономику просто невозможно. Ну, почему я это говорю? Потому, что  я кроме там общественной  организации, я еще и предприниматель частный, занимаюсь интеллектуальной собственностью, директор предприятия. Мы  уже 23 года внедряем, разрабатываем и внедряем,  и пытаемся получить деньги в этом нашем  законодательстве.

Значит,  самое основное – это понятие роялти. Кто его читал, это определение написано на  больничной койке. Там вообще непонятно, что это такое, какие платежи и за что. Ну, для примера. Вот компьютерная программа, платеж за компьютерную программу – это роялти. Платеж за использование  базы данных – это не роялти. Изобретения, способ, платеж – это роялти. Устройство – это не роялти. И так далее.

К чему это приводит? Это приводит,  в первую очередь, к занижению  налоговых обязательств у пользователей и разработчиков  по НДС. Ну, для примера. Все читали статью Юрия Бутусова в "Зеркале недели"  "Покушение  на госреестры".  В общем там миллиарды,  которые через роялти шли, возможно там и правильно роялти были. Но, если посмотреть те материалы, мы  говорим определение опять, то что такое реестр – это вообще-то база данных. И пользователь пользуется базой данных, а не  компьютерной программой. Следовательно, если исходить из  понятия роялти, которое дано в Налоговом кодексе, то платежи эти не роялти, есть НДС. Сумма  впечатляет.  Это один пример.

Второй пример.  Приобретаем  программный продукт у нерезидента. Нерезидент в "Инвойсе" пишет роялти. Понятно, по международным  законам это роялти. Ну, например, на базу данных передают. А наши пользователи, или кто приобретает базу данных, перечисляют роялти, НДСа нет.  На самом деле по Налоговому кодексу  это роялти, НДС должен быть. Опять же, занижение налоговых обязательств  на лицо.

Значит, предлагаю. Одно предложение, убрать это больное, как говорится, определение.  Должно быть роялти всего одно предложение: "Роялти, платежи за использование или за передачу  права на использование объектов права  интеллектуальной собственности". Все. Они есть в Гражданском кодексе, никаких толкований и так далее.  Этот термин,  я уже лет   5 провожу,  пытаюсь  везде донести, но никто не обращает внимания на это.

Теперь о  проблемах, которые приводят, ограничивают это на включение  роялти в расходы предприятия. Есть  нерезидент и резидент. Вы все знаете, это будет идти речь о статьях двойного назначения. То есть мы говорим о роялти, есть 4 процента на  ограничения, на несение, на прочие расходы при приобретении  объектов интеллектуальной собственности у нерезидентов.

К чему эти приводят ограничения?  Оно никого  не сдерживает, я вам сразу скажу, я знаю. Но оно приводит к тому, что предприятия вынуждены покупать технологии  вчерашнего дня. Почему?  Что мы знаем: если технология новая – платеж большой, старая – платеж маленький. Есть  ограничения, будем приобретать  технологии вчерашнего дня. Предлагаю этот пункт просто исключить – ограничения по 4 процентам.

Второй момент. Это вот ограничения, то есть, с одной стороны, мы вводим и для айтишников, и для всех льготы по налогу на прибыль.  И парадоксально, все, к кому применили льготы по налогу  на прибыль, не могут продавать лицензии.  Для примера. Какие-то предприятия,  это предприятия, которые уплачивают налог  на прибыль меньше чем по    утвержденной ставке в 18 процентов, это освобожденные   от уплаты  налога на прибыль. Ну, это по нулевой ставке налога на   прибыль, кто не знает.  Это на едином  налоге кто работает, тоже  не имеют права.

В чем не имеют права? Ну, например. Я на едином налоге предприятие. Я разработал новую  технологию энергосбережения. Что  я с ней буду делать? А ничего. Почему? Я продать лицензию не могу, потому что  тот, кто у меня приобретает –  резидент, не имеет права отнести е на расходы.  Все.  Значит, предлагается эти два пункта тоже убрать. Ну, у меня пункты  эти есть Налогового кодекса, я их не  называю просто.

Второй момент. Та же нулевая ставка  налога на прибыль.  Применили ставку  нулевую налога   на прибыль. Есть  прибыль, которая осталась у предприятий. А куда мы ее можем расходовать? Мы ее можем  только на  оборотные средства и вот  материальные  ресурсы пополнять. А где нематериальные активы?  Следственно, предлагается еще   дополнить создание нематериальных  активов.  Таким  образом,  предприятия, которые  имеют льготы по налогу на прибыль, смогут  создавать нематериальные активы и продавать   лицензии, а тот, кто пользуется лицензиями,   лицензиат,  будет  относить на расходы.

И последний момент, это я уже как частный предприниматель  уже страдаю тут два года, это  частных предпринимателей исключили вообще их сферы  модернизации экономики и разработки  новой техники. С  1 января 2012 года роялти исключили  из доходов частных предпринимателей на едином налоге. Я вам сразу скажу, возможно это была борьба с отмыванием денег. Так, ничего подобного, я частный предприниматель, плачу 5 процентов хоть от роялти, хоть от услуги, роли никакой. Зачем это сделали непонятно. Но сразу нарушили две конституционные нормы граждан.

Первое. На права интеллектуальной собственности. Я  могу распоряжаться, владеть, пользоваться интеллектуальной собственностью, что… Пример. Я частный предприниматель, у меня патент, а я не могу продать лицензию, потому что за лицензию нужно роялти получить, а роялти я не могу взять на доходы. Все. Труба. То есть я не могу взять, получить патент как частный предприниматель.

Второй момент. Я частный предприниматель, у меня наемные работники, программисты, мы создаем программный продукт. Исключительные права принадлежат мне, частному предпринимателю. Вообще тоже не могу ничего делать, потому что это платеж роялти, не могу относить на доходы. То есть, опять то же. Также с заказами и так далее, со всеми этими моментами.

В связи с этим предложение пятое, вот, как раз пятый тромб. Это исключить, вот это вот, ну, не исключить, а подправить норму, где частному предпринимателю на едином налоге запрещено получать роялти. Таким образом у меня вот здесь вот как раз в рекомендациях есть часть пятая пункта 2.5 написано: "Запровадити зміни в Податковий кодекс". И вообще никаких нет. Просто так я вопрос поставил. Предлагаю вот эти 5 норм исключить существующую формулировку роялти и написать, как я сказал, роялти – платежное использования объекта права интеллектуальной собственности. На что нам городить…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Дякуємо. Володимире Володимировичу, дуже дякуємо…

 

КОНОВАЛЕНКО В.В. Все. Спасибо за внимание.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. За такий конкретний перелік пропозицій до рекомендацій. Обов'язково їх необхідно врахувати.

І зараз я запрошую до слова Петра Антоновича Боровика, віце-президента Асоціацій патентних повірених України про проблеми патентної системи.

 

БОРОВИК П.А. Шановні учасники слухань, я буду дуже коротким для того, щоб вкластися в регламент.

Ну, не хотілось би говорити якихось пафосних слів стосовно патентної системи і патентів. Але я скажу, що це, власне, хребет будь-якої інноваційної економіки і будь-якої інноваційної моделі. На цьому все будується. Який стан в Україні? Що ми бачимо. Ми, насправді, бачимо доповідь голови служби, все нормально. Да, дійсно, в нас є експертна установа, там кваліфіковані люди, видаються патенти.

Це патенти, які є сильними, які є досить кваліфіковано перевіреними на відповідність умовам надання правової охорони. Все нібито нормально. Але, думаю, мало хто тут із присутніх не чув про такі явища, які зараз в пресі дуже часто, особливо в Інтернет виданнях, такі як тролінг, коли якісь незрозумілі ситуації відбуваються взагалі. Коли бізнесмен здійснює якусь діяльність чи імпорт, чи виробництво, до нього приходять якісь незрозумілі люди, показують патенти на ті вироби, які він уже там п'ять чи десять років виробляє, вимагають від нього роялті. Потім він добросовісно іде в суд, тривалий час анулює цей патент, ті ж люди приходять і показують точно такий патент під другим номером зовсім іншим і кажуть, тепер анулюй цей патент. Що виходить у нас, все, що є тут у вас на столах, і от телевізійна камера і все, що на стінах, на все може бути отримано патент і отримано декілька патентів, і отримано будь-якою людиною патенти як на зовнішній вигляд, так і на конструкцію, тобто як патент на промисловий зразок, так і патент на корисну модель.

До чого це, власне, призводить? Це призвело до того, що на сьогоднішній день авторитет українського патенту впав уже, я не знаю, як там говорять, нижче плінтусу. І приходять реальні розробники і інвестори і говорять, я не хочу отримувати український патент, ви мені навіть не пропонуйте, я хочу якийсь міжнародний. Їх не існує в природі міжнародних. Я не хочу. Це погано. Це дурна ознака. Це взагалі щось незрозуміле. Це дуже погана ознака. Про неї треба говорити відверто. Цінність патенту упала. Авторитет держави, яка видає патенти, взагалі перестав існувати як такий. Інвестори не хочуть навіть розмовляти, коли їм пропонують, скажемо, отакий патент.

Чому, власне, така ситуація склалася? Але ж ми маємо реально, це правда. Це правда, коли говорить Микола Вікторович про те, що у нас є гарна експертна служба, гарний експертний орган, що він є визнаний десь один з двадцяти   кращих експертних органів "Укрпатент", тому що він визнаний міжнародним пошуковим та експертним органом, це правда. Він є. Але чомусь  щось відбувається в нас  незрозуміле.

Спробую дуже коротко пояснити, що відбувається. Свого часу, коли минуле керівництво, скажемо, системи інтелектуальної власності перетворювало і використовувало цю систему як бізнес-проект, а не як державну систему, яка захищає… Було набагато більше ознак, що це бізнес такий, розумієте. Було розроблено зміни до закону, згідно якого ввели, вони існували раніше, але потім їх ввели, так звані патенти без перевірки, без проведення експертизи по суті. І при впровадженні законів було порушено баланс, баланс між приватними і суспільними інтересами.

В  чому полягає баланс? Баланс полягає в тому, що коли приватна особа приносить до державного органу свої результати інтелектуальної діяльності, вона говорить – це нове, я зробив вклад в знання. Держава перевіряє і говорить – так, це вклад в знання, це нове. Вона робить експертизу видає патент, власне приватна особа бере цей патент і з всіх нас збирає патентну ренту. Ми платимо підвищені ціни за ліки, за нові продукти і так далі. Що зробили? Йшли назустріч тим, хто хочуть отримати патент швидко. Швидко недорого – для цього треба виключити експертизу, бо експертиза – дуже дорогий і тривалий процес. Її виключили, експертизу. Почали отримувати патенти просто так, от, що я написав, то і є новим, то є і правда. Але проблема полягає не в тому, це нормально, в багатьох країнах така система існує. Це полегшений спосіб отримання патенту для того, щоби люди, вчені, розробники швидко отримали захист, це нормально. Але ж треба передбачити баланс, треба ж захисти суспільні інтереси. Не може бути так, що патент отримується за 2 місяці за 300 гривень, а для того, щоб анулювати цей патент треба витратити 50 тисяч гривень і 2 роки, це ненормально.

Тобто виходячи з тієї ситуації, яка склалася, слід сказати, що пропозиція буде така. Закони мають змінені. Баланс має бути відновлено. Як швидко такий патент отримується, так швидко має бути припинена чинність такого патенту. це дуже нескладно зробити, є пропозиції, це можна зробити. Справедливості ради скажу так, що ті законопроекти  про які говорив пан Ковіня, вони не роблять цього повністю. Там зроблено тільки  півкроку, тільки невеличкий крок  на період заявки. А якщо патент отримали – назавжди, все. Ніхто вже… Якщо ти не додивився поки його отримували там два місяці, потім цей патент видано назавжди і  з відповідними наслідками.  Тому закони, патентні закони, ну назвемо їх так, стосовно тих об'єктів, які видаються без перевірки, мають бути змінені, і баланс має бути відновлено.     

І остання пропозиція. Чому так сталося? Одна із причин. Ну, не варто давати якісь оцінки, але до цього існувала така практика, скажемо, до… Існувала така  практика. Десь там департамент, він кого хоче запрошує, чи служба, кого хоче  не запрошує, які пропозиції  враховує, не враховує. А самі дали проект закону, його прийняли, авторів немає, результати у нас невтішні, м'яко кажучи, дуже невтішні.   Тому, мабуть, порядок підготовки і внесення цих законопроектів має бути якимось чином чи нормативно, чи адміністративно, але змінений. У нас є наукові установи, у нас є університети, у нас  в кінці-кінців є судові органи, які вже мають дуже, особливо господарські суди, мають дуже гарний досвід, і вони можуть  приймати участь. Це має бути не на дорадчому голосі підготовка таких, а на вирішальних голосах вони мають право говорити своє слово.

Тобто законодавчі акти мають бути, підготовка  їх має бути змінена для того, щоб таких помилок, які, я вважаю, це дуже   неприємна помилка, і невідомо коли вона буде виправлена.

І всі ті законопроекти, які зараз є, які подані, чи зняті, чи поставлені, вони цієї проблеми не вирішують. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Ще один аспект, якого ми ще не торкались, –  питання авторських і суміжних прав. І я надаю слово Сергію Костянтиновичу Ступаку, генеральному директору, голові  Всеукраїнського об'єднання суб'єктів  авторських і суміжних прав "Оберіг".

 

СТУПАК С.К. Доброго дня, шановне товариство! Ну, насамперед, говорячи про українську ситуацію з колективним управлінням, я назву ті два феномени, які притаманні саме нашому суспільству. Це, по-перше, співіснування державної і не державної системи управління і, друге, це протистояння організацій колективного управління, які в нас зареєстровані, і не бажання до співпраці.

Що стосується державної організації? Вона насправді успадкована, скажімо, сама система державного управління ще з радянського часу і за ці роки, які минули, скажімо так, сьогоднішня організація, вона існує з 2001 року, 13 років, сім директорів змінилося. І, тим не менше, ми споглядаємо, що якось генетично директори всі, які були, дотримуються однієї лінії, це категорично не бажання до співпраці з іншими організаціями. Тобто організація себе продовжує відчувати монополістом, хоча таким монополістом ще давним-давно не є.

І що стосується не державних, як би, складових колективного управління. Ми маємо 16 організацій не державних колективних, які, в свою чергу, теж умовно поділяються на організації, які утворені творцями, і організації, які утворені суб'єктами господарювання з представниками індустрії культури і підприємцями. І тут теж є системне непорозуміння, представники підприємницьких організацій сповідають таку філософію і плекають, що вона буде відображена в законодавстві, що автора треба наділити буцімто конституційним правом, правом відмовитися від отримання винагороди і це, як би, мусить бути відображено в законодавстві.

Насправді, мій особистий досвід говорить про те, що фактично йдеться про намагання, прикриття тих існуючих економічних, як би, схем сьогоднішніх, коли йдуть незаконні демпінгові розрахунки з авторами, які готові, будучи не захищеними, хоча б "синицю в жмені" сьогодні отримати і не дбають про те, що роялті  це те, що можуть успадкувати навіть їх діти і онуки.

   Що стосується громадських організацій, то вони стоять на  інших засадах. І загалом нас тішить та ситуація, що якби в новопоявлених приписах нормативних в українському законодавстві йдеться про приписи з Угоди про асоціацію з Євросоюзом, є наступні. Тобто там наведені два прецеденти правових, коли за авторами закріплюється право на плату, яке є не відчужуваним.  Тобто автор у випадку прокату його творів та у випадку  правослідування, тобто перепродажу  творів мистецтва, ним має право, від якого він навіть не може відмовитися, – право на плату.

І друга важлива для нас дуже норма – те, що сторони угоди, зокрема і  Україна, мають самостійно вирішувати такий момент, як право… значить, припинення майнового права, натомість суб'єкт отримає право на  плату. Це застосовано, зокрема, припустимо, в законі Німеччини, коли з тим самим прокатом. Тільки, припустимо, носій пішов у продаж, у автора  припиняється право дозволяти забороняти, але держава гарантує йому отримання винагороди.

І в сучасному світі ми розуміємо, що автору дуже важко самостійно застосовувати своє майнове право, дозволяти забороняти, коли технології такі, що сотні тисяч суб'єктів господарювання можуть, скажімо так, обминаючи цього  автора, використовувати його права.

Тому право автора на плату має бути, я думаю, першочерговим, і ми абсолютно не  виступаємо проти інституту продюсування. Зрозуміло, що автору дуже складно самому себе захистити, але ці речі треба відобразити.

І, закінчуючи, маю сказати, що саме в законі, в рекомендаціях наших, скажімо так, я не побачив того пункту, що треба не тільки, скажімо так, наше суспільство не тільки йому потрібне нове законодавство з колективного управління, але й треба удосконалити саме базове законодавство з авторського суміжного права. Зокрема, договірні стосунки, які не мають  істотних умов щодо відчуження, вони не відображені в законодавстві і це треба внести до пропозиції. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, наш час спливає, і нам залишилося обговорювати і мати часу в ефірі 40 хвилин. Я зараз, я звертаюся зараз до всіх, хто ще сьогодні буде виступати. Спробуйте, я розумію, що це потребує окремого таланту, але спробуйте сконцентрувати свою думку в якусь конкретну пропозицію, і тоді буде більше можливостей висловитися всім, хто наполягає на виступі. А я, для інформації присутніх, отримую весь час записки з наполегливим бажанням виступити. Тому давайте от зараз допоможемо всі один одному. Я думаю, що в цьому нам покаже приклад Юрій Ладиславович Бошицький, ректор Київського університету права Національної академії наук України.

 

БОШИЦЬКИЙ Ю.Л. Щиро дякую Ліліє Михайлівно. Буду сподіватися виправдати те, що ви сказали.

Ну що ж, перш за все я хочу подякувати вас особисто і комітет за те, що ви ініціювали сьогоднішню нашу зустріч. Тому що треба бути відвертими, сьогодні в цій залі зібралася еліта України в сфері інтелектуальної власності, всі люди причетні. Проблем в цій сфері дуже багато, тому що сфера інтелектуальної власності така різноманітна, як і людське життя і, як життя суспільства. Сьогодні нам треба при тому, що було висловлено багато різних думок про проблеми і про досягнення треба не соромитися, а визнати, що багато зроблено в нашій країні за ці роки, по крайній мірі за два десятиліття. Хоча багато речей, які сьогодні тут пролунали, я їх уже чув 5 років назад, 10 років, може даже 15 років назад.

Дивіться, у нас створена Національна система законодавства у сфері інтелектуальної власності. Ви всі знаєте, 10 законів, майже 100 підзаконних актів, 60 міжнародних конвенцій,  до яких ми приєдналися. Чудово! Створена система державного управління інтелектуальної власності, яка працювала може менш ефективно, більш, але працювала. У нас створюються винаходи, наукові відкриття, у нас проводяться багато наукових конференцій в цій сфері, видаються десятки монографій і проводяться наукові дослідження. До речі, тільки в цій залі три моїх аспіранти, які захистилися успішно, знаходяться.

Шановні колеги, не треба соромитися, казати про те, що є досягнення, немалі досягнення. Але у мене виникає питання: чому при наших досягненнях за індексом глобальної конкурентоспроможності нині наша країна займає тільки 84 місце. Наш Президент пропонує до 2020 року попасти в топ 40 таких країн. У мене питання: чому при цій ситуації у нас боротьба за таланти на мінімальному рівні знаходиться. То скоріше всього є інші проблеми, на які бажано би сьогодні звернути увагу і які би бажано викреслити чи підкреслити в рекомендаціях.

            Перш за все, я вважаю, що наша країна має одну велику проблему, яка гальмує розвиток і захист інтелектуальної власності. Це,  на жаль, проблема не дуже високої, не правової, а загальної культури населення. Нам приємніше, можливо, чи легше запозичити інше, використовувати інше на цьому заробити кошти, використати державне у власних інтересах, і на це треба звертати увагу, тому що це є головна причина. І якщо ми не зробимо в цьому аспекті якихось кардинальних змін, то надзвичайно прекрасні зібрання як сьогоднішні вони будуть мати ще багато, багато повторень.

Шановні колеги, я представляю сферу освіти. Тому моя пропозиція надзвичайно проста. Підтримуючи рекомендації сьогоднішніх слухань, я хочу зауважити, що основа, що мене зараз цікавить, вона вкінці, на жаль, це пункт 2.21, який стосується формування високого рівня культури, науки і освіти українського суспільства. Пропоную в якості реальних дій, тобто реальних, започаткувати в Україні загальнонаціональну комплексну широкомасштабну освітню програму в сфері інтелектуальної власності. І в цю програму залучити все те, що було сказано сьогодні і, в тому числі шановного іноземця нашого, це й вивчення мови і так далі.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так. Прошу завершувати.

 

БОШИЦЬКИЙ Ю.Л. Це перше.

І я би пропонував би, що дуже важливо, останнє, нам потрібно взяти позитивний досвід Російської Федерації, яку ми зараз не полюбляємо, і олімпіада з інтелектуальної власності загальноукраїнська.

Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за увагу. Ми… Я б просила отакі конструкції, що ми не полюбляємо Російську Федерацію, вони не є правдиві. Ми не полюбляємо агресивний режим Путіна, який сьогодні стріляє в наших українських військових.

 

_______________. І мирних громадян теж.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. І мирних громадян теж. Тобто це не стосується російського народу.

Шановні колеги, я розумію, я вже бачу руки підняті, але дозвольте мені ще оголосити два виступи, а після того буде за наполегливістю.

Отже, за регламентом я надаю ще слово Віктору Семеновичу Москаленку, судді Вищого господарського суду України щодо теми, якої ми не торкнулися ще – про спеціалізацію судів з розгляду справ у сфері інтелектуальної власності. Будь ласка.

 

МОСКАЛЕНКО В.С. Я дуже дякую за увагу до судового захисту прав інтелектуальної власності. Зрозуміло, без належного судового захисту забезпечити подальший розвиток ми, зрозуміло, не зможемо. Але я, на жаль, у рекомендаціях, які надано тут для…, як проект, я не побачив головного, я не побачив магістрального шляху для досягнення відповідної мети. Тут не йдеться про подальше поглиблення спеціалізації судів.

На даний час справи, які пов'язані з захистом прав інтелектуальної власності, вони розпорошені між всіма судами,  всіма судовими системами, всіма юрисдикціями. І це на сьогодні найголовніша проблема. Причому в 2007 році в рекомендаціях парламентських слухань про це йшлося. Там за результатами було проаналізовано ось цю ситуацію, яка склалася  після набрання чинності  Кодексу адміністративного судочинства, і зазначено про те, яким чином слід вирішити це питання. До речі, в аналітичному матеріалі, який пропонується тут, йдеться  мова саме про це.

Я хотів би нагадати про те, що, власне, свого часу зазначив парламент у своїй відповідній постанові. Верховній Раді України  розглянути питання щодо віднесення  розгляду справ з вирішення спорів,  пов'язаних із порушенням прав на об'єкти промислової власності, до юрисдикції господарських судів. Враховуючи підготовленість суддівського корпусу таких судів стосовно кваліфікованого розгляду  зазначених справ і суб'єктний  склад цих спорів, запропоновано спеціалізацію суддів, а також світовий досвід розгляду таких справ, саме спеціалізованими судами.

Крім того, одне із головних кроків для  подальшої спеціалізації було зазначено, що слід законодавчо врегулювати порядок, за яким усі віднесені до юрисдикції господарських судів спори, що виникають у відповідній сфері, вирішувалися б господарським судом міста Києва.

Я думаю, що це було не випадково, це було якраз передбачено, в зв'язку з тим, що  певні кроки були здійснені в господарських судах, організаційні  кроки,  заходи для  забезпечення спеціалізації саме суддів господарських судів і їх навчання. До речі, за підтримки  і Державного  департаменту інтелектуальної власності, колишнього, і Світової організації інтелектуальної власності. Я думаю, що це  велике досягнення, велике  надбання. Я думаю, що в подальшому, зважаючи на те, що йде мова про запровадження судової реформи, не потрібно втратити це надбання, оце навчання суддів і таке інше. Тому я думаю, що необхідно чітко передбачити саме такий шлях до забезпечення належного судового захисту, це спеціалізація, подальша спеціалізація і кроки, які були передбачені в рішеннях парламентських слухань.

Крім того, я хотів би звернути увагу, якщо говорити ще про проект рекомендацій, тут є пункт 2.10, в якому записано, закріпити на рівні спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності і процедури  адміністративного оскарження рішень, виданих уповноваженим центральними органами виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності. Я думаю, що тут треба розуміти, що в нас є Конституція, де нормою передбачено, що суди вирішують всі спори, які виникають в державі. Тому якщо це йдеться про досудовий порядок, запровадження, фактично, досудового порядку, то це є порушення Конституції. Тобто необхідно вносити зміни до відповідної статті Конституції. Тобто треба тут конкретизувати з урахуванням вимог Конституції України. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вікторе Семеновичу.

Дозвольте зараз запросити до обговорення ще теми, якої ми не торкнулися, – це про патентний захист і доступність лікарських засобів, Сергія Кондратюка, керівника відділу адвокатів юридичної підтримки всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ. Будь ласка.

 

КОНДРАТЮК С. Шановні колеги, я спробую описати коротко проблеми, які постають у сфері охорони здоров'я і саме доступності лікарських засобів у зв'язку з наявністю патентних монополій у суб'єктів господарювання, які працюють на фармацевтичному ринку.

Як ви знаєте, може, у 2014 році, на жаль, ситуація із забезпеченням населення України лікарськими засобами суттєво ускладниться у зв'язку з тим, що, ну, не тільки у зв'язку із девальвацією гривні, а також введенням ПДВ на лікарські засоби, а також з існуванням патентних монополій на лікарські засоби, які дозволяють фармацевтичним компаніям підтримувати необґрунтовано високі ціни на життєво необхідні лікарські засоби.

Слід звернути увагу, що найбільше підвищення у цінах цього року були саме за запатентованими ліками. Наприклад, якщо брати сферу ВІЛ/СНІДу, централізовану закупівлю лікарських засобів, яку Міністерство охорони здоров'я вже оголосило вдруге і ніяк не може завершити через дуже високі ціни, які надали фармацевтичні кампанії, обґрунтовуючи підвищенням курсу долара.

Однак, найдорожчими були ті пропозиції, які захищені саме патентами. І слід відмітити, що за деякими позиціями, ну скажімо, якщо взяти сферу ВІЛ/СНІДу, то перевищення складало за деякими позиціями 67 відсотків, але, якщо взяти онкологію, то пропозиції доходили перевищення до 300 відсотків вартості минулого року. Тобто ми бачимо суттєве перевищення державного бюджету закладено на централізовані заходи закупівлі ліків.

Звертає на себе увагу те, що це все можна було б, напевно, що вирішити з використанням різноманітних засобів, скажемо так, гнучкостей Угоди ТРІПС Світової організації торгівлі. Саме до використання цих гнучких положень і механізмів дуже часто закликають представники Всесвітньої організації охорони здоров'я, ПРОООН, UNAT та інші міжнародні організації.

Зокрема, якби, скажімо так, враховувалась надзвичайна ситуація з протидією епідемій, наприклад – ВІЛ/СНІДу в Україні і урядом були вжиті відповідні заходи – примусове ліцензування, то за сімома запатентованими лікарськими засобами, які є найдорожчими, для лікування ВІЛ-інфекцій можна було зекономити 62 мільйони гривень.

Така ситуація потребує більш зваженого підходу з боку держави щодо регулювання захисту патентних прав на ліки. Тому, як би пропозиції… Одна з пропозицій вже відображена в рекомендаціях – це примусове ліцензування у сфері лікарських засобів.

Я б хотів би ще додати, важливим є те, є посилення і контроль з боку "Укрпатенту" саме заявок, які подаються на патентування винаходів щодо лікарських засобів, з метою забезпечення повної відповідності критеріям патентоздатності.

Крім того можна піти ще далі у рамках угоди  ТРІПС-СОТ. Наприклад, ряд країн, які мають подібні проблеми з епідеміями  у сфері охорони здоров'я, як Бразилія, Тайланд, Індія. Вони вводять додаткові критерії патентоздатності до винаходів, які стосуються лікарських засобів, враховуючи їх суспільну необхідність.

Також ефективним механізмом може бути вже згадуваний механізм. Але я не погоджусь, я вважаю, що дуже важливо ввести механізм адміністративного оскарження саме в "Укрпатенті" виданих патентів з боку третіх осіб, а не тільки заявника, щоб конкуренти і треті особи могли подавати свої аргументи і заперечення.

І на останок. Слід відмітити, що саме зараз той час, коли забезпечення видачі лише по справжньому винахідницьких патентів на ліки, недопущення необґрунтованого подовження патентних монополій. Як ви знаєте, закон передбачає саме на ліки і ще на рослини, і на тварини винаходи, подовження більш ніж на 20 років і ще додаткові 5 років. І там є багато зловживань, які можна виправити саме конкретизацією формулювань чинного закону.

І тому закликаю народних депутатів рішуче змінити ситуацію з доступністю життєво необхідних лікарських засобів в Україні та розпочати активну роботу в напрямку патентної реформи в Україні з метою забезпечення доступності  лікарських засобів. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги, от зараз в нас залишилось так мало часу, що я пропоную перейти до регламенту – 3 хвилини, говорити тільки реальну пропозицію, головну думку. І я буду надавати слово тільки тим, хто наполягає в порядку того, як вони вже виявили і виявляють свою наполегливість.

Тому надаю слово директору Асоціації "Інформаційні технології України" Валєєву Віктору Вікторовичу. Регламент – 3 хвилини.  Будь ласка.

 

ВАЛЄЄВ В.В.   Добре, дякую. Буду казати дуже коротко.

Значить, наразі, що ми маємо. Країна втратила 20, 30 відсотків промислового потенціалу. Як маємо компенсувати? Я скажу лише про ось, як зазначав наш шановний, про економіку знань. Ми маємо сьогодні всі передумови для вибудування цієї економіки. І наша галузь, галузь розробки програмного забезпечення, є при цьому таким взірцем.

Ми експортуємо вже на 2 мільярди. Я чув, що люди, які займаються і дизайном, і кіновиробництвом, можуть ще експортувати по мільярду вже в найближчий рік. Але, якщо б ці сервіси, які ми виробляємо в Україні, вони реєструються, продаються, корпоратизуються у Делавері або Каліфорнії. Якщо б це відбувалося в нашій країні, ми мали б не 2 мільярди, а 20-30 мільярдів.

Ви згадуєте ті технології, які були розроблені в Україні, але потім всіма командами були викуплені та приїхали до Сполучених Штатів. Це і розпізнавання облич в соцмережах, це телепатичне, ну, керування за допомогою сигналів мозку механічними пристроями. Це всі ті технології, які в два роки були викуплені та переїхали у Штати.

Що стосується вже тієї виробничої індустрії, яку ми маємо, які до резолюції ми маємо пропозиції. Ну, перше. Дуже хотілося, щоб у преамбулі ми відзначили, що економіка, інтелектуальна власність є критично важливою для розбудови економіки знань та має стати основою нової економіки України як частини соціально-економічної трансформації.

Стосовно більш детальних пунктів. Врегулювання питання щодо належності прав на об'єкти інтелектуальної власності, виконані на службові твори. Бо у нас на разі є колізія стосовно європейських норм. Маємо це узгодити і відповідні права мають належать роботодавцю в умовах нової економіки знань.

Друге. У пункті 2.14 зазначено про питання безоплатного програмного забезпечення. Але воно є поза законом в Україні, оскільки за кількома статтями законодавства про авторське право договори інтелектуальної власності, розпорядження правами є відплатними. Це має теж бути врегульовано.

Також стосується окреме питання ліцензії кінцевого користувача. Бо коли ви купуєте компакт-диск або за допомогою мережі Інтернет право використовувати програму, картинку, це не є загалом за способом застосування, це не є класичним договором роялті. Тут має бути своя правова специфіка..

Казали про спеціалізовані суди. Це і є саме те, що допоможе нам зробити з 2 мільярдів 20. Але я не є певен, що то мають бути суди, які створюються відповідно на базі тих людей, які були при Януковичі, а зараз успішно пройшли всі свої такі нібито люстраційні процедури і опинилися знову на тих же самих місцях. Це має бути якесь інше рішення, вплоть до створення судів по типу арбітражів з залученням іноземних юстистів.

Інше питання. Стосовно казали створення відповідних фондів підтримки інтелектуальної, створення  технологій та підтримки інтелектуальної власності. Я вважаю, що тут краще  йти за ізраїльським принципом та зазначити той пункт,  що мають фінансуватися  проекти вже тих старт-ап-інкубаторів, можливо, і комерційних, які працюють успішно на принципах часткового  державного фінансування, а ні в якому разі не повного.

І останнє. Це навіяно прикладами вже   постреволюційними діяльності правоохоронців у місті Харкові. Інтелектуальна власність може бути  засобом трансформації  суспільства, може бути основою  нової економіки. Але вона ні в якому разі не має бути інструментом  тиску, віджиму бізнесу, що  зараз відбувається, коли  у ДАІшників є  своя, як кажуть, полосатая ложка, а у Департаменті по боротьбі з кіборгзлочинністю, в регіональних управліннях МВС,  статті по захисту прав інтелектуальної власності,  є такою своєю полосатою ложкою, яку вони використовують для того,  щоб приходити  до компаній, вилучати сервери, комп'ютери, інше  обладнання і потім здійснювати тиск на бізнес. 

Я дуже прошу окремо відмітити цей пункт, що мають бути  відзначені відповідні правові механізми, які б не дозволяли  зловживати цими питаннями захисту прав інтелектуальної власності.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Вікторе Вікторовичу, за змістовні пропозиції.

Наполягає на своєму виступі старший викладач кафедри геоінформаційних  та аерокосмічних  технологій  Державної екологічної академії післядипломної освіти та управляння Артур Костянтинович Лі.

 

ЛІ А.К.  Дякую.

Дуже наполягаю чому? Тому що ви, Ліліє Михайлівно, і ви,  Анатолію Дмитровичу, задали перше  ваше питання було таке: чому автори і творці не отримують винагороду.

Я надаю просту дуже конкретну відповідь. Тільки тому,  що податкова ці виплати роялті  не відслідковує за документами звітності. Роялті є такими ж обов'язковими виплатами, що і зарплатня. І їх виплата має бути відображена у формі 1-ДФ, кодовому знаку доходу "103". Невідображення цих виплат в формі 1-ДФ тягне за собою  відповідальність за статтями 175, 176, 212 Кримінального кодексу та зменшує  бюджетні надходження за кодом бюджетної  кваліфікації "110", "104", "00". 

Загальновідомо дії податкової у випадку  подання  фабрикою меблів            форми 1-ДФ,   який не відображено кодом "101", мінімальну заробітну плату  працівникам і не нараховані податки.  Кабмін, Мінфін, бюджетний комітет, Рахункова палата ніяк не  реагують на це брутальне порушення  податковою Постанови Кабміну 106-ї  та зменшення податкових надходжень. В штатному розкладі цих органів не передбачено фахівця з питань права інтелектуальної власності, тому там навіть не знають про існування цього порушення. Державна фіскальна служба України не в змозі забезпечити перевірку надходжень податків з доходів фізичних осіб від роялті, законом бюджетної класифікації "110", "104", "00" через  форму 1-ДФ, оскільки в інструкції Мінфіну про це нічого не згадується. В штаті Податкової також відсутня посада фахівця з питань інтелектуальної власності.

Тільки в 13-му році Мінфін недбало доповнив функції позабалансового рахунку "01" щодо авторського права і суміжних прав. І тільки в цьому році до Мінекономрозвитку, нарешті, дійшла інформація, що авторське право і суміжні права це є товаром, який має стояти на балансовому та позабалансовому обліку. Що авторське право і суміжні права не відображені на балансі або позабалансових рахунках це є контрабанда або краденим.

В Господарському кодексі України відсутня стаття правомочності щодо використання об'єктів авторського  права або суміжних прав. Всі інші об'єкти інтелектуальної власності і правомочності їх використання існують, а авторського права і суміжних прав в ГК України не існує.

В Україні облік нематеріальних активів регулюється наказом Мінфіну 611 та Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку 291. В економічно розвиненій Європі процедура обліку нематеріальних активів регулюється 21 документом, щоб виявити і попередити зловживання ще на початку використання цих об'єктів. Тож змушений вибачитись, не дві статті Угоди про асоціацію не можна виконати, я маю на увазі 178-у і 179-у, не можна виконати всю главу IX цієї угоди. Всі розмови щодо інноваційної економіки знань в Україні безглузді. В штаті центральних органів виконавчої влади не передбачено посади фахівця з питань інтелектуальної власності. Діяльність в Кабміні так заваних напівдипломованих, напівфахівців, що мають дипломи і не мають знань у цій сфері, призвели до сьогоднішнього економічного результату.

 Тому я прошу доповнити оцю рекомендацію такими пропозиціями. Терміново підпорядкувати Держслужбу інтелектуальної власності безпосередньо Прем'єр-міністру України.

Друге. В усіх центральних органах виконавчої влади передбачити штатного фахівця з питань економіки або з питань права інтелектуальної власності, якого підбирати не по знайомству, а за рівнем реальної кваліфікації. В Державній фіскальній службі України створити підрозділ з надходження податків і зборів від обігу об'єктів права інтелектуальної власності нематеріальних активів. Доповнити позабалансовий облік рахунком "нематеріальні активи" та рахунком "матеріальні активи залежні від нематеріальних активів". Зобов'язати Мінфін створити інструкцію щодо належної перевірки форму 1-ДФ за кодом ознаки доходу "103", а також балансового та позабалансового рахунку нематеріальних активів. Розробити процедуру постановки на облік нематеріальних активів, як в економічно розвинутій Європі. Повернути європейські норми звільнення від державного мита позивачів за позовами, що випливають з авторського права і суміжних прав, а також з прав невідкриття, винахід, винаходи, і корисні моделі. Оскільки це було встановлено частиною другою статті 4 Декрету Кабінету Міністрів про державне мито і скасовано судовою реформою Януковича всупереч статті 22 Конституції України, яка збороняє зменшувати права і свободи громадян у обсяг прав і свобод. Привести Господарський кодекс України до вимог Цивільного кодексу і доповнити його статтею 156-1 "Правомочності щодо використання об'єктів авторського права і суміжних прав". Повернути в Положення про державну службу інтелектуальної власності всі повноваження, які зобов'язують цю службу працювати і забезпечувати виконання законів України у сфері інтелектуальної власності.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу завершувати. Бо інші також чекають свого слова, Артуре Костянтинович.

 

ЛІ А.К. Нема проблем.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я дуже прошу, якщо ви не встигли дочитати конкретну пропозицію, будь ласка, по-перше, ми розраховуємо, що всі виступи будуть у президії і надіслані нам в електронному вигляді, і також ці пропозиції будуть включені у наші рекомендації. Адже ви бачите, що звучить дуже багато посилань на законодавство. І тому так чи інакше з голосу це записано не може бути. Прошу передати в президію свої пропозиції.

До слова, вірніше, наполягає на слові і запрошується до слова професор Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут" Олександр Федорович Морозов.

 

МОРОЗОВ О.Ф. Дякую.

Шановні учасники слухань, отут я хотів би дуже коротко прокоментувати і взяти на себе таку місію, якщо уже у нас, ми закінчуємо обговорення, підвести деякі крупним планом, як кажуть, результати. Як кажуть, від представників "я – винахідник", від винахідників. Пан Корсун зазначив, ви, українці, нічого не робите з інтелектуальною власністю. Тут слід виділити два аспекти. Перший – це нормативно-правове забезпечення питань, там, оцінки, захисту нематеріальних активів, тобто інтелектуальної власності. А друге – це питання практичної реалізації нормативно-правової бази для економічного розвитку України.

Я наполягаю, щоб у рекомендаціях прозвучав пункт, на основі свого 20-річного власного досвіду, що критична маса правил, законодавчих та нормативних документів щодо сфери інтелектуальної власності в Україні вже давно є. Це перше, щоб конкретно було людям зрозуміло – є! Думаю, приблизно 10 років вже. Однак, що змінилось з того часу? Суттєвих результатів ніяких. Тут уже звучало, там, чому. Використання. За цей період, навіть держава, за це період не було здійснено ні одної реальної ринкової оцінки нематеріальних активів крупних об'єктів, що виставлялись на приватизацію. Ну, наприклад, "Укртелеком", та інші вам відомі.  Це призвело до істотної недооцінки їх балансової вартості і як результат – до втрати надходжень до державного бюджету. Питання. А чи можна було це зробити за умови тих правил, які ми тут критикуємо, що їх ще не існує, не існує, не існує? Існують! Можна було. Але хтось повинен як би відповісти за це.

До речі, 10 років назад, щодо оцінки права інтелектуальної власності, було 600 оцінщиків, а зараз їх 1200. Збільшилось, а результатів нема.

І ще одне, останнє. При такому ставленні  до економічної ролі інтелектуальної власності виникають дуже серйозні порушення, про що говорив пан Лі, у діючого законодавства щодо ухилення від сплати податків  у межах всієї економіки. 

І я хотів сказати, навести приклад, що саме за такі речі, тобто ухилення  від сплати податків, наприклад, у  Сполучених Штатах Америки були  засуджені відомі політики та  мафіозі. Не за вбивство, а саме  не за сплату податків. І тут, як кажуть, на  лице все є. Саме  це законодавство дуже уважно й відповідально виконується  у більшості країн світу. А в Україні, на жаль, суттєвих зрушень немає.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександре Федоровичу, завершуйте.

 

МОРОЗОВ О.Ф. І на саме отсаннє. Більшість  наголосів на шляхах подолання існуючих проблем є у рекомендаціях.

Я підтримую прийняття рекомендацій слухань за умови врахування слушних зауважень та пропозицій, які були висловлені в процесі їх обговорення.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Останні два короткі виступи, на які ще ми маємо час в ефірі, шановні колеги.

Прошу вас, ви піднімаєте руку, будь ласка, тільки представтеся, тому що я не маю вас у списку виступаючих.

 

КУЛИКОВА В. Дякую.

Куликова Вікторія, Європейська бізнес-асоціація. Дуже дякую, що дали можливість коротко виступити. Я не буду наголошувати  на всіх наших пропозиціях, ми їх передамо в комітет. Єдине, такий в мене  короткий коментар, було багато різних зауважень з приводу…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Голосніше трошки говоріть.

 

КУЛИКОВА В. Було багато різних зауважень з приводу діяльності органів виконавчої влади. Я б хотіла звершити  слухання на такій більш позитивній  ноті і сказати. Подякувати органам виконавчої влади за ту активну роботу, яка  зараз ведеться з метою реформування системи інтелектуальної власності в Україні. Тобто подякувати і підтримувати в цьому. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я запрошую також до слова Геннадія Олександровича Андрощука, завідувача лабораторією  Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної Академії правових наук України.   

 

АНДРОЩУК Г.О. Я хотів  зупинитися на деяких дуже важливих моментах, які стосуються оборонно-промислового  комплексу. Це не тільки Міністерство оборони, був виступ досить цікавий, а це 134 підприємства  українського ВПК. І який стан  питань інтелектуальної власності?

На жаль, оборонні підприємства практично не займаються правовою охороною об'єктів інтелектуальної власності, створених в процесі виконання оборонних замовлень. За останні 5 років кількість поданих заявок на винаходи від національних заявників по класах Ф-41,42 "Зброя" Міжнародної патентної класифікації, отримання патентів зменшилось вдвічі. 63 – в 2007, в 2011 – 30, виданих патентів – ще менше.

Взагалі, більше половини заявок на винаходи надходить від іноземних заявників. Внаслідок кризового стану економіки кількість заявок поданих заявниками юридичними особами скоротилась на 19 з половиною відсотків, в тому числі заявок на винаходи на 30. Водночас значна частина потенційно-значимих винаходів отриманих українськими винахідниками заявляється напряму у патентні відомства зарубіжних краї, без подання попередньої заявки в патентне відомство України і відповідного дозволу. 20 років відомству.

Комісії з питань зарубіжного патентування, як такої не існує. Продовжується не контрольована передача за кордон наукових конструкторських розробок, виток з України вітчизняних заявок на перспективні винаходи.

За останні роки понад 100 таких винаходів запатентовано безпосередньо в Сполучених Штатах і декілька тисяч в Росії. Є серед них і технології подвійного призначення, і конструкції танків. Достатньо просто порівняти річні звіти іноземних країн і порівняти річний звіт українського відомства щодо оцих держав конкретно.

Згідно річного звіту Роспатенту серед іноземних заявників з 15 топ-країн найбільшою кількістю заявок і отриманих патентів на корисні моделі, в останні роки, на першому місці знаходиться Україна – 220 заявок, 149 отриманих патентів тільки в минулому році, а вже потім йдуть Сполучені Штати Америки, Китай, Німеччина і так далі. І в одному з річних звітів зазначається: "отмечается экспансия украинских изобретателей", дослівно. Тобто сьогодні в умовах гібридної війни от таке інтелектуальне підживлення Росії є просто не припустимим, коли йде сплошний поток наших розробок і це вже не перший рік.

Законодавством й досі не врегульовано питання щодо запобігання  поданню заявок на винаходи в зарубіжні країни без попереднього подання заявок в Україні. Це призводить до неконтрольованого відтоку нових технологій і інтелектуальних складових за кордон. Кримінальним кодексом не визначено відповідальності за вчинення таких дій. Зазначимо, що відповідні санкції є в законодавствах Сполучених Штатів, Великобританії, Росії. Негативні тенденції, тобто фізичними особами зареєстровані були права промислової власності на елементи технології станції радіолокаційного стеження "Кольчуги"…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу завершувати.

 

АНДРОЩУК Г.О. …які створені були за бюджетні кошти. Патенти одержали фізичні особи на гранатомет РГ-1, автоматичний гранатомет, ручно-осколочну гранату, колісний бронетранспортер типу БТР-70, а  також були  видані на ім'я фізичних осіб.

Все це данні відкритості правової патентної бібліотеки…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. У вас виключений мікрофон.

Геннадію Олександровичу, ви завершили? Так? Генадію Олександровичу, дякую.  Решту, ви багато працюєте над рекомендаціями цих слухань, і у вас буде можливість ще туди додати те, що не прозвучало.

Шановні колеги, є ще дві руки у залі. І прямий ефір ось, ось завершується. Тому я дуже прошу. Ми зараз живемо в демократичній країні і я вірю в те, що якщо людина тримає наполегливо руку, то вона має сказати щось надважливе.

Будь ласка, представтесь і скажіть надважливе.

 

ЧЕРЕПОВ Л. У меня короткое предложение. Вот мы говорили о многом – о выходе на рынки ЕС. Ну, в ближайшее время наше зарубежное патентование ожидает коллапс. Постанова Нацбанка запрещает фактически зарубежное патентование. Мы не можем 100 долларов, 300 долларов, перечислить пошлины и услуги патентных поверенных за граниту, поскольку Нацбанк и в резолюциях, в постановах, предложениях комитетских слушаниях ничего о Нацбанке нет. Фактически Нацбанк запрещает зарубежное патентование своим постановлением.

Второй вопрос. То же самое касается выставочной деятельности. Наши технологии не могут идти на зарубежный рынок, в частности на рынки ЕС, потому что выставочный збор наши предприятия не могут заплатить, постанова Нацбанка также это запретила, последняя которая. Поэтому, если комитет, возможно, как-то на этот вопрос воздействовать, иначе все патенты, как и в прошлые годы, я помню, как было с институтом Патона, были сотни патентов, а потом не оказалось ни одного на зарубежном рынке. Так и сейчас на зарубежном рынке мы фактически не можем провести эти платежи.

Пока как-то выкручиваемся, но через месяц-два все патенты наши украинские, которых не так уж много действует за рубежом, они прекратят свое действие.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, представтеся.

 

ЧЕРЕПОВ Л.  Леонид Черепов, патентный поверенный.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Прошу представитися і висловитись.

 

КРАСНІКОВ В.С. Патентний повірений, Красніков Василь Семенович.

Значить, я не перший патентний повірений, який виступає сьогодні, і, можливо, це  відображає вагу Інституту патентних повірених в системі охорони інтелектуальної власності.

Інститут патентних повірених існує в усіх країнах, в тому числі в Україні. Патентування, закордонна реєстрація, патентування винаходів торгівельних марок неможливо без цього інституту. На сьогоднішній день створили і патентні повірені діють на підставі договору доручення. Тобто будь-які дії патентного повіреного –  це дії довірителя. Тобто довірителя інвестують інвестори, які хочуть інвестувати гроші в Україну.

Тобто, якщо ми створюємо проблеми для роботи патентного повіреного, це означає ми створюємо проблеми для інвесторів в Україну або, так сказати, створюємо проблеми для наших підприємців, які діють за кордоном.

На сьогоднішній день, дійсно, створилась ситуація, коли у нас блокували всю роботу. Значить, неможливо розрахуватись з іноземними патентними повіреними. Це призводить до того, що може створитись ситуація, коли ми втратимо права інтелектуальної власності в інших країнах, в тій же Росії. Наприклад, сьогодні ми маємо там певні зареєстровані торгівельні марки, патенти.  На підставі них діють ліцензійні угоди, вони, наші партнери в тій країні, визнають ці права, платять винагороди і все, що потрібно робити. Якщо ми не пітримаємо своїх прав, значить, не можемо розрахуватися, права припиняються і відновити їх не зможемо. Після цього вони використовують ці права безкоштовно, тобто безоплатно.

Ми наполягаємо на тому, що потрібно терміново провести зміни до відповідних постанов Національного банку. Зокрема, може, наприклад, визнати дії патентних повірених по стосунках з патентами повірених інших країн або по підтриманню чинності охоронних документів і ……… як неторговельні операції і внести відповідні зміни по Постанови Нацбанку 540. Тоді це дасть можливість розблокувати цю ситуацію.

Крім того, я хотів би сказати, що більшість проблем, які пов'язані з охороною інтелектуальної власності, лежать поза межами законодавства про інтелектуальну власність, за межами. Чому. У нас для того, щоб отримати права інтелектуальної власності підприємству, потрібно укласти договори. У нас цей Кодекс законів про працю ніяк не пов'язаний з Законом про інтелектуальну власність. І укласти договір між працівником і роботодавцем дуже складно, особливо для державних підприємств.

Велику кількість проблем створюють, крім того, намагання певних осіб передати права інтелектуальної власності державі. Держава не є особою. Держава не може бути власником прав інтелектуальної власності. Бо орган державного управління теж не є, не можуть бути правовласниками. Відповідно до ТРІПС це права, приватні права.

Відповідно до Закону про Управління державною власністю прямо зазначено, що органи державного управління, Кабмін та інші не мають права втручатись в управління прав інтелектуальної власності. Потрібно дотримуватись закону.

Я повністю підтримую пана Алі в тому розумінні, що законодавство в частині бухгалтерського обліку не виконується і не відображає цих питань. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, Василю Семеновичу.

І вже останні наполягання, але надзвичайно інтенсивне. Прошу представитися і висловитися.

 

ГУМЕНЧУК О. Олексій Гуменчук мене звуть. Українське агентство з авторських та суміжних прав.

Я наприкінці хотів би попросити всіх вшанувати Хвилиною мовчання пам'ять Володимира Полохала, який останній влаштовував слухання про інтелектуальну власність на такому високому рівні. У мене все.

(Хвилина мовчання)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До речі, про голову Комітету з питань науки та освіти Володимира Полохало за цей буремний рік ми згадували не раз. І хочу вам сказати, що новоприйнятий Закон про вищу освіту, який вдалося в цій каденції парламенту прийняти, якраз містить в собі теж велику значну частину зусиль і ідей, які свого часу, світлої пам'яті, Володимир Полохало лобіював у парламенті.

І дозвольте, шановні колеги, я маю зараз на підбиття підсумків надзвичайно мало часу, зрештою, практично немає його зовсім. Але, перше, я думаю, що нинішнє обговорення дуже чітко нас показує наскільки, будемо думати, що не є неосяжна, але з надзвичайним обсягом сфера питань інтелектуальної власності. Полярні думки, які також були присутні, ще раз свідчать про те, що законодавство для врегулювання цієї сфери, має бути збалансоване і враховувати інтереси всіх сторін.

Також ми сьогодні зрозуміли, що в нас є, зрештою ми це розуміли завжди, але нам потрібно, в результаті цих слухань, впорядкувати до кінця питання, питання починаючи з базових законів і завершуючи бухгалтерським обліком. Таким чином, я щиро хочу вам подякувати, що ви в такому ритмі впродовж трьох годин безперервної роботи змогли окреслити всі проблеми, можливо навіть не всі, тому що в мене залишилися питання митного контролю і ще ціла низка, які ми просто не мали вже часу підняти нині. І я дуже сподіваюсь, що наступна частина цих слухань це наше з вами спілкування щодо змісту рекомендацій. Бо, головний продукт, заради чого ці слухання, – це рекомендації, які ми надішлемо до Кабінету Міністрів, до відповідних міністерств. Зрозуміло, що це рекомендації, але їх ми ставимо на контроль комітету і в цих рекомендаціях важливо якнайдетальніше прописати, чого ми прагнемо і хочемо. Бо ви бачите, рекомендації, на мою думку, вони якраз зараз можуть збагатитися тим, що від загального ми прийдемо до конкретних пропозицій.

Я хочу також подякувати секретаріату Комітету з питань науки та освіти, який забезпечив нашу роботу і підготував матеріали. Я дякую робочій групі під головуванням Анатолія Дмитровича Ревенка і величезній праці Олени Павлівни Орлюк. і зараз ми у комітеті маємо групу, яка буде збирати пропозиції і організовувати виступи у збірник слухань, тому що ще що мені важливо зробити – це вибачитися, вибачитися перед тими учасниками слухань, які не могли, через обмежений час, сьогодні висловитися. Прошу надіслати, це не тільки прохання, це регламентна вимога, надішліть, будь ласка, до нас тези своїх виступів, надішліть пропозиції. На сайті комітету ми відкриваємо рубрику "Комітетські слухання", які відбулись сьогодні  і вона ця рубрика буде наповнюватися, там будуть викладені і аналітичні матеріали  і ваші виступи, і  будуть удосконалюватися рекомендації.

Я переконана, що ми зустрічаємося не в останнє з цим питанням, тому що ми мусимо пройти цей шлях. І я в жодному разі не хотіла б, щоб сьогодні люди, які ключові гравці, які прийшли на ці слухання, говорили, що ми інколи не виконаємо вимоги розділу ІХ Угоди про асоціацію. Давайте сформулюємо це інакше: ми повинні зробити все, щоб виконати угоду і захистити українського виробника і українських громадян, їх права. А ще, що є найважливіше, – інтелектуальна власність має стати суттєвою реперною точкою економічного зростання України.

Дякую, щиро вам за цю працю. Здоров'я вам, натхнення і багато сил. Дякую.