Сільська школа має стати "кузнею освіти"

07 липня 2011, 11:37

 

    Сільська школа має стати “кузнею освіти”

 

Ще в середині ХІХ століття  письменник, культурний діяч і педагог

О.  Духнович писав, що «школа в селі має стати «кузнею освіти», школою моральності, центром культурного життя населення, а отже, джерелом світлого майбутнього всього народу». Це залишається вкрай актуальним і сьогодні. У сільській місцевості функціонують 8,8 тисячі дошкільних навчальних закладів (понад 60 % ДНЗ держави) та 13,3 тисячі шкіл (66,0 % ЗОШ України).

 

Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в останні десятиріччя суттєво загострили освітні проблеми села, зумовили значні зміни в діяльності закладів. До нерозв`язаних проблем, зокрема, варто віднести:

– не завжди вмотивоване скорочення мережі;

– відсутність вчасного і повного забезпечення навчальних закладів програмами, підручниками, навчальним обладнанням;

– відсутність відповідних освітніх середовищ для організації профільного навчання, розвитку обдарованих дітей;

– неповна кадрова забезпеченість викладачами низки предметів;

– дефіцит ДНЗ;

– відсутність позашкільних закладів, центрів культури;

– обмежені можливості самоосвіти вчителя;

– недостатнє методичне та наукове забезпечення навчально-виховного процесу;

 – відсутність чітких орієнтирів у випускників щодо застосування здобутої освіти в майбутньому тощо.

Однієї з найболючіших проблем є скорочення чисельності учнів.

За даними Державного комітету статистики за останні 20 років кількість шкіл скоротилася на 1600 одиниць (див. табл.).

 

Загальноосвітні навчальні заклади

(на початок навчального року; тис.)

 

Кількість закладів

Кількість учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

Кількість учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

Випуск учнів загальноосвітніми навчальними закладами

Кількість вчителів

денних

вечірніх (змінних), включаючи тих, хто навчався заочно

 закінчили школу

II ступеня (одержали свідоцтво про базову загальну середню освіту)

закінчили школу

III ступеня (одержали атестат про повну загальну середню освіту)

1991/92

21,9

7102

6918

184

699

409

543

1992/93

22,0

7088

6918

170

683

393

565

1993/94

22,1

7096

6937

159

674

375

579

1994/95

22,3

7125

6972

153

654

355

576

1995/96

22,3

7143

7007

136

639

361

596

1996/97

22,2

7134

7016

 118

657

374

585

1997/98

22,1

7078

6970

108

670

378

571

1998/99

22,1

6987

6876

111

724

408

573

1999/00

22,2

6857

6743

114

737

434

576

2000/01

22,2

6764

6647

117

720

475

577

2001/02

22,2

6601

6486

115

738

505

568

2002/03

22,1

6350

6237

113

724

508

561

2003/04

21,9

6044

5936

108

720

526

551

2004/05

21,7

5731

5626

105

675

519

547

2005/06

21,6

5399

5301

98

649

515

543

2006/07

21,4

5120

5026

94

595

485

537

2007/08

21,2

4857

4768

89

561

467

531

2008/09

21,0

4617

4533

84

546

427

524

2009/10

20,6

4495

4421

74

317

391

522

2010/11

20,3

4299

4228

71

566

364

515

 

 

Безперечно, зменшення кількості дітей впливає на мережу  навчальних закладів, призводить до зменшення середньої наповнюваності класів та шкіл, збільшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів з малою чисельністю учнів.

Як повідомляє Міністерство освіти і науки, молоді та спорту на кінець 2009/2010 навчального року 1461 школа І-ІІ ступенів (27,6 % їх загальної кількості) мали наповнюваність менше 40 учнів. З них 1434 школи (29,9 % від загальної кількості шкіл із малою чисельністю) розташовані в сільській місцевості. 605 шкіл І ступеня (30 % їх загальної кількості) мають наповнюваність до 10 учнів. Майже кожна третя сільська ЗОШ має наповнюваність менше 100 учнів.

  Прикро, але останнім часом термін «оптимізація освітньої мережі» асоціюється з поняттями «скорочення», «закриття», «ліквідація» шкіл. Адже на практиці процес оптимізації не завжди відповідає головній меті –  створенню умов для забезпечення доступності учнів молоді до якісної освіти, урізноманітнення послуг, забезпечення комфортних умов навчання і виховання.

Украй важливо, щоб у процесі оптимізації місцеві органи державної виконавчої влади, представники територіальної громади дотримувались чинного законодавства.

 Сільська школа в нинішніх умовах потребує спеціальної програми державної підтримки, яка б забезпечувала реалізацію таких завдань:

– удосконалення мережі  у відповідності до потреб населення;

– впровадження варіативних моделей розвитку сільських шкіл, побудованих на принципах інтеграції та кооперації; запровадження опорних шкіл, які мають стати центрами освітніх округів та організація на базі опорних шкіл міжшкільних профільних груп; створення міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, що реалізуватимуть програми допрофесійної та початкової професійно-кваліфікаційної підготовки учнів; 

– оновлення навчально-матеріальної бази; реалізація державної програми комп’ютеризації, забезпечення доступу до мережі Інтернет, широкого використання мультимедійних засобів навчання  та дистанційного навчання.

– реалізації програми «Шкільний автобус» (у сільській місцевості  транспортом забезпечені лише 67,4 % від потреби);

– удосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази, зокрема, внесення змін до чинного законодавства щодо зменшення наповнюваності класів з п’яти до трьох учнів; щодо реорганізації або ліквідації навчальних закладів комунальної власності виключно за згодою територіальної громади, призначення пенсії педагогічним працівникам в розмірі 80 % їхньої заробітної плати; запровадження пільгового оподаткування підприємств, установ, організацій, що надають фінансову допомогу школі.

 

Євген КРАСНЯКОВ,

 

головний консультант секретаріату Комітету ВРУ з питань науки і освіти, народний депутат України ІІ-ІІІ скликань.

 

Голос України,

№ 96 (5096), субота, 28 травня 2011 року.