СТЕНОГРАМА
круглого столу «Концепція профільного навчання: обговорення, перспективи ухвалення дієвого та якісного нормативного акту»
8 липня 2013 року
Веде засідання Голова Комітету Лілія Михайлівна ГРИНЕВИЧ
ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Дякую, що у розпал літньої спеки завітали до Комітету з питань науки та освіти. Сьогодні круглий стіл, присвячений концепції профільного навчання буде стенографуватися, тому прошу, коли ви берете слово, називати себе. Ми маємо стратегічний документ, концепцію профільного навчання, який, без сумніву, претендує на певну реформу.
Але навколо неї розгорнулися широкі дискусії, цілком справедливі. І Комітет з питань науки та освіти вважає за свій обов'язок вивести ці дискусії у більш публічну площину, привернути увагу до неї усіх експертів, задіяти усі можливі сили для того, щоб ми могли вдосконалити концепцію, і щоб вона була такою, яка має загальне суспільне прийняття. Тому що зрозуміло, що питання освіти стосується величезної кількості людей і проектує майбутнє нашої країни.
Я б хотіла зараз привернути вашу увагу до таких питань. Перше, основним завданням сьогоднішнього круглого столу, є вироблення рекомендацій до цієї концепції. Тому ми будемо вдячні за їх озвучення у процесі круглого столу, а окрім того, за можливу деталізацію, якщо вона буде потрібна, у текстовому варіанті, тому що основним продуктом круглого столу має стати рекомендації Міністерству освіти і науки до внесення змін до концепції або доопрацювання її.
Друге. Я собі дозволю у своєму короткому виступі вказати лише, можливо, три напрямки проблем, які неозброєним оком видимі у концепції. Ми налаштовані більше слухати всіх експертів, які прийшли зі своїми зауваженнями, слухати Міністерство освіти і науки, тому що це є продукт їхньої діяльності, який виносять вони на обговорення для того, щоб відбулася продуктивна дискусія.
Що це за 3 основні надзвичайно тривожні моменти. Сьогодні у світі функціонує профільна школа і Україна свого часу встала на шлях формування профільної школи (я маю на увазі повноцінну профільну школу, а не поглиблене вивчення окремих предметів) коли переходила до 12-річного навчання у загальній середній школі.
Відомо, що у світовому просторі така профільна школа функціонує і дає свій очікуваний результат впродовж навчання за 3-4 роки.
Ми сьогодні, і, до речі, неозброєним оком також видно, що ця концепція дуже схожа на концепцію 2009 року навіть за текстовими шматками, хочемо профільну школу помістити у два роки. І тут відбувається основний конфлікт між тривалістю навчання, очікуваними результатами і змістом. Це тягне далі конфлікт проблеми змісту освіти в профільній школі, щодо якого є сумніви наскільки пропонована структура навчального плану, яка є у концепції, з одного боку, дає свободу для вибору профільного навчання, з іншого боку, забезпечує належну якість загальноосвітньої підготовки.
Друга базова проблема – це сільська школа у концепції профільного навчання. Є теоретичні викладки, до яких не розкрито механізмів їх реалізації. Тому що, коли ми говоримо про форми організації профільного навчання, про очно-заочну, заочну, дистанційну, індивідуальну, не до кінця зрозуміло технології забезпечення цих форм організації навчання і оплати праці педагогічних працівників при реалізації цих форм.
Багато є питань: що таке "різновікові профільні групи" і як вони мають фінансуватися, що таке консультації і де ці консультації, де їх місце, в класно-урочній системі чи замість неї? Тобто є багато, здавалось би, дрібних питань, але питань, з яких насправді складається потім функціонування системи.
І третя група проблем, яка дуже хвилює – це питання вчителя. Зрозуміло, що жодна реформа не може бути втілена успішно, якщо до неї не готовий вчитель, з одного боку, а з іншого боку, не є зрозумілим, як вчитель буде функціонувати в цій системі і як буде оплачуватися його праця. Тут залишилося дуже багато питань без відповідей. Ну, наприклад, міжшкільна взаємодія: яким чином у системі міжшкільної взаємодії буде поділено навчальне навантаження.
Я цілком розумію, що концепція є стратегічним концептуальним документом і не завжди потребує сама концепція, її текст викладок з відповідями на питання, які я щойно поставила. Але ті, хто хочуть впровадити якусь реформу, повинні знати всі ці відповіді до кінця, навіть до прийняття самої концепції. Бо якщо цих відповідей нема, потім так само будуть косо-криві постанови Кабінету Міністрів і накази міністерства, які теж не зможуть дати відповіді. Тому хотілося б зрозуміти цілісно, як буде функціонувати профільна школа в Україні в усіх можливих видимих перерізах, які сьогодні ми можемо вже бачити, на цьому навіть етапі проектування озвученої реформи.
Я щиро дякую за вашу увагу. І тепер хотіла б вислухати ваші думки з цього приводу. Ми сьогодні працюємо по часу до п'ятої години. Це дозволяє висловитися усім, хто є присутні, саме для цього ми вас запросили, а також залишити ще час на дискусію, на відповіді, на певні запитання.
Я б хотіла для початку надати слово Міністерству освіти і науки. Тут присутній Олег Вікторович Єресько, директор департаменту загальної, середньої та дошкільної освіти для короткої такої презентації. Тому що всі, звичайно, знайомі з текстом концепції.
ЄРЕСЬКО О.В.
Шановна Лілія Михайлівна, шановні колеги!
В першу чергу дозвольте подякувати і комітету за таку увагу до цього, дійсно, в чомусь доленосного, визначального документу. І по-друге, подякувати всім вам, що знайшли можливість не тільки ознайомитись з цим документом, а прибути на це засідання круглого столу. Саме тому ми заздалегідь розмістили цю Концепцію на сайті, щоб як можна ширше його обговорити.
Якщо дозволите, декілька коротких тез і спробую дати деякі відповіді. Звичайно, нічого дивного в тому, що ця Концепція схожа з попередньою. Взагалі хотів би нагадати, що це вже третя концепція профільного навчання, перше згадки про профільне навчання в нас з'явилися в 1999 році, коли приймався Закон про загальну середню освіту, де було прописано, що старша школа функціонує як правило, як профільна. І в 2004 році на реалізацію цього закону було затверджено першу концепцію профільного навчання. Можна багато казати про плюси і недоліки. У 2009 році ми доопрацювали творчо, хоча вона теж не дуже сильно відрізнялася від своєї попередньої, і зараз намагалось більше внести змін, оскільки, дійсно, вже змінився державний стандарт.
Дві попередні концепції – 2004-го і 2009-го, вони всі були орієнтовані на державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти, схвалений 14 січня 2004 того ж року.
Ну, це не лише продукт діяльності міністерства, працювала велика робоча група, до складу якої увійшли і керівництво Національної академії педагогічних наук. Саме Володимир Ларіонович Луговий, перший віце-президент, головний чинний секретар Бурда Михайло Іванович. Що для нас було дуже цінно, це два завідувача Лабораторії порівняльної педагогіки Локшина Олена Ігорівна та сільської школи, щоб саме подивитися на ці проблеми, Віра Василівна Малишко, багато вчителів, керівників, і народні вчителі України, і заслужені працівники, методисти, ректори інститутів післядипломної педагогічної освіти, які саме якраз і будуть брати найбільшу, фактично, участь підготовки вчителя до реалізації цієї концепції. І управлінці, представники міжшкільних навчально-виробничих комбінатів.
Давайте, щоб знайомилися, ми просто трошки хотіли подивитися, наскільки вона відрізняється від своєї попередниці, попередньої редакції, скажемо так, концепції 2009 року.
Перше, що ми намагалися закласти сюди, це гнучкість, фактично. У чому вона виявляється? Лілія Михайлівна абсолютно правильно зазначила, що концепція – це, фактично, стратегічний документ, який більше містить декларацій, ніж розписує механізми і дає відповіді на питання, що і як буде реалізовуватися. Закладено сюди і механізм можливості зміни профілю, можливість для обдарованих дітей навчання за двома профілями, наприклад, очно і дистанційно. Ви знаєте, що, до речі, вже прийнято положення про дистанційну освіту. Ми на цю концепцію багато документів напрацювали, про це трошки пізніше.
Тобто, фактично, ми намагалися сюди закласти створення індивідуальної освітньої траєкторії кожного учня. З нашим розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, створення оцих от дистанційних центрів, створенням положення і з реалізацією створення реально діючих освітніх округів, яких, дійсно, для сільської місцевості реально створити умови саме для справжньої профільної школи, тобто, фактично, оце є найбільшим таким от, ну, що на наш погляд вигідно відрізняє цю концепцію від попередньої – це саме можливість працювати за індивідуальною освітньою траєкторією. Крім цього, ця концепція має на меті закласти вже, нормативно, можливість отримувати після закінчення школи певну професію. Ми добре дивилися на стандарти професійно-технічної освіти в першу чергу, звичайно, це буде професії тільки як, фактично, робітника, необов'язково це в сільській місцевості, це і в Києві, це можуть бути і оператори комп'ютерного набору, екскурсоводи, перекладачі, тобто тут багато таких розробляється напрямків, які вже на сьогоднішній день, фактично, практично, опрацьовані і у нас є навчальні заклади, які видають відповідні, ну, держаного зразка посвідчення дитині разом з атестатом про те, що вона вже є кваліфікованим робітником в тій чи іншій галузі. І по стандартам професійно-технічної освіти по кількості годин створено таким чином, що цілком достатньо цих двох років плюс виробнича практика, щоб дитинна мала можливість на отримання відповідного такого сертифікату державного зразка.
Що сюди ще заклали в цю концепцію? Це створення саме оці от механізми на прикладі і освітніх округів. Справа в тому, що перед тим як створити цю концепцію було створено багато документів, як я вже казав і освітні округи, в межах яких на сьогоднішній день і відпрацьовуються механізми оплати праці вчителя, про що казала Лілія Михайлівна, про ці міжшкільні взаємодії. Вже на сьогодні через угоди у нас є на Хмельниччині, наприклад, в інших областях приклади, коли учні навчаються в декількох школах. Коли постало питання в демографічній, ну, складній демографічній ситуації – закриття шкіл, там визначення опорних шкіл, там в окремих населених пунктах вирішили піти не шляхом там одна опорна школа, всі інші школи – сателіти, а створили декілька опорних шкіл, тут сильно вони розвивають, наприклад, математичну галузь, тут – біологічну, тут – хімічну. І діти через шкільний автобус є учнями відразу двох, трьох навчальних закладів. При вдалій організації, відпрацьований цей механізмом таке вже теж, дійсно, на сьогоднішній день функціонує, як і оплата праці через угоди. Крім цього, сюди можуть входити, як ми і прописали це зв'язок навчальних закладів, загальноосвітніх я маю на увазі, з іншими і професійно технічними, і позашкільними, і вищими. Фактично в концепції закладено, що найбільш вдала така, ну, модель, яка на сьогоднішній день реалізується, профільної школи, це саме в співпраці загальноосвітнього навчального закладу і вищого навчального закладу, який дійсно забезпечує необхідну підготовку дітей, необхідні кадри.
Безперечно, дуже важливо, це забезпечити належну якість підготовки самого вчителя. Саме тому на сьогоднішній день вже після обговорень готується до затвердження концепція неперервної педагогічної освіти в Міністерстві освіти, яка також відображає ті завдання, ті зміни, які будуть відбуватися в системі підготовки педагогічних працівників, для того в тому числі, щоб і забезпечити належну якість для профільного навчання.
Щоб не затягувати час, потім, якщо виникнуть питання, будь ласка, звичайно, відповім, ну, спробую відповісти на всі. Хотів би зазначити, те цінне, що залишаються в цій концепції від попередньої, це наявність так званого універсального профілю. Тобто якщо дитина на сьогоднішній день не може визначитись з відповідним напрямком своєї діяльності, вона може просто обрати так званий універсальний профіль, де читається курс загальноосвітніх навчальних закладів.
І ще, перепрошую, хотів би додати один плюс. Це те, що ми віддаємо цілком на відкуп навчальним закладам формування того чи іншого профілю. Ми скоротили кількість обов'язкових предметів і пропонуємо, будемо готувати готові так звані профілі, за яким хто працює, дитина має по індивідуальній освітній траєкторії може обрати навіть, ну, непоєднувані на перший погляд, як ми зазвичай кажемо, фізики та лірики. Ніхто не заважає дитині взяти поглиблений фізики та світової літератури. Будь ласка, тобто є можливість опановувати в такому напрямку, це все закладається і це все в можливостях кожного навчального закладу.
Для сільської школи, для тих дітей, які будуть поодинокі у вибраних профілях. Це все реально робити шляхом дистанційних форм навчання, визначається в кожному освітньому окрузі чи, якщо це в умовах міста в кожному районі відповідні заклади дає той профіль, тобто дитина може навіть, не покидаючи, відвідуючи курс загальноосвітніх предметів оцих обов'язкових в своєму навчальному закладі, профільні предмети здобувати в тому.
Я дякую за увагу, якщо будуть питання, ще раз дуже дякую за те, що долучились до цього, обговорення цього документу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я ще б хотіла звернутися у вашій особі до Міністерства освіти і науки. Для нас дуже важливо, щоб ті зауваження, які зараз прозвучать і будуть узагальнені Комітетом з питань науки і освіти були сприйняті і впроваджені Міністерством освіти і науки, тому що ми зараз працюємо з Концепцією неперервної педагогічної освіти і в нас відбулося таке обговорення і таких зауважень маємо дуже багато. Тобто нас цікавить не обговорення заради обговорення, нас цікавить обговорення заради відповідей на болючі питання і, відповідно, змін у самому документів.
ЄРЕСЬКО: Лілія Михайлівна, це обов'язково, я просто ще за що не подякував, це за запрошення, взяти участь в цьому круглому столі, ми з Наталією Володимирівною з задоволенням залучилися саме почути оці думки шановних експертів, які присутні сьогодні, саме з метою дійсно покращання цього документа.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Я хочу надати слово Станіславу Миколайовичу Ніколаєнку, голові Громадської ради працівників освіти і науки України.
НІКОЛАЄНКО С.М. Не хочу вчити цих людей, тут зібралися такі фахівці, які мені можуть підказати.
Дякую, шановна Лілія Михайлівна. Знаєте, не один раз ми поверталися до цієї теми. І, чесно кажучи, запитання майже ті залишилися, що ви сформулювали у вступній частині, оскільки ця концепція: перехід на 12-річку, профільне навчання, - воно дуже суттєво впливало і на вищу школу. Ми зразу повинні були реформувати ж вищу школу, а у нас вища школа, особливо перший-другий курс, переобтяжені загальними предметами, внаслідок чого ми бакалавра не можемо випустити професіонала. Відкат на 11-річку призвів до того, що це питання знову зависло. Вища школа тепер не знає, як дальше бути.
Власне кажучи, інформація Олега Вікторовича… Олег Вікторович, я хотів вам задати питання, але тут в силу об'єктивних причин: дзвінок мені був… Так, і питання 11-річки, 12-річки у нас залишається. Як все-таки втиснути, як казав Іван Степанович, що «впихається, що не впихається»? Як це все втиснути у 2 роки?
Друге питання. Чи не затискуємо ми дитину у наявні суб'єктивні умови: наявності фахівця, наявності класу? І ми вже дітей всіх в одне тільки стійло вставляємо, тому що у нас для профільного навчання потрібно не мінімум два класи, а то, бажано, три хоча би було, щоб був природничий, якийсь гуманітарний, технологічний напрямок. І ці питання сьогодні без відповіді. Я тут порахував, бачу, ну, у мене мінімум чотири профілі виходить. Ну, якщо проаналізувати те, що сьогодні психологи, які займаються профорієнтацією, то вони називають тут мінімум чотири напрямки, а то їх і більше: людина-людина, людина-техніка, людина-природа, людина – абстрактний образ. І це ж все потрібно враховувати. А якщо тут село, сказала Лідія Михайлівна, що сільська школа. То взагалі як? Як тут вийти із ситуації, якщо, скажімо, один клас, де 8 чоловік навчається?
Тому я думаю, що дана розмова, вона буде абсолютно корисною. Мені здається, що нам потрібно дуже уважно буде поставитися до так званого, як сказали, універсального профілю. Від нього не відмовлятися, бо це профіль, який забезпечує загальну повну середню освіту і який забезпечує перспективу розвитку кожного учня.
І з профільним навчанням, на мою думку, потрібно буде в перспективі визначатися дуже і дуже тонко. Щоб ми профільним навчанням не позбавили наших дітей, скажімо, не понизили рівень грамотності. Особливо в тих умовах, де їх немає. Треба профільне навчання застосовувати тільки там, де є умови. Отже, на мою думку, це може бути приблизно 50 відсотків шкіл. А, може, я помиляюсь.
Його краще не застосовувати, чим застосовувати. Там, де немає умов, дуже і дуже обережно. Переходити до нього потрібно, але при наявності умов.
І щоб багато не забирати часу, в рамках регламенту скажу ще про один момент. Олег Єресько про це говорив. Знаєте, я недавно виступав із статтею у "Дзеркалі тижня", де говорив про те, що крім освіченості потрібно, щоб ще у нас було і виховання. Виховання, працелюбність і патріотизм. Виховання звички трудитися, наших цінностей українських, народних і так далі.
І тому я абсолютно сьогодні солідарний. І те, що робиться, скажімо, в Польщі, в Словаччині, ну, німці. Ну, вони 80 відсотків людей хочуть пропускати через професійну орієнтацію, щоб діти навчилися робити руками. Бо коли дитина має звичку до праці, то інтелектуально вона буде в перспективі трудитися, чи вона буде, скажімо, на іншому поприщі, це їй дасть користь.
А Сухомлинський, той взагалі і всі психологи стверджували, що людина, яка має координацію рухів під час технологічних процесів, це різко підвищується у неї інтелектуальний рівень. І навіть за рахунок цього він виправляв хворих дітей, піднімав їхній розвиток.
Тому я думаю, що нам потрібно було б подивитися на використання бази професійно-технічних училищ і технікумів для цих цілей. От сьогодні стоять такі верстатні парки, а, скажімо, училище навіть не набрало необхідної кількості людей. І от сьогодні можна було б, ОПК немає у нас, да? Але можна було б використати цю базу, фінансування держ. бюджетів різних рівнів скажімо, то місцеві бюджети, а училище - це обласний, або державний. І за рахунок цього можна було б організувати це профільне, будемо казати, профільне навчання, технологічне навчання, основи господарювання, як хочете його назвіть. Для того, щоб діти були готові до життя і це може до речі стосуватися, і уроків технології, уроків праці, і таке інше.
Взагалі я хотів би сказати закінчуючи, що профільне навчання на нашу думку – це надзвичайно тонкий інструмент. Це як ті ліки, чи отрута: можуть і на корись піти, можуть і шкоду принести. Тому дуже обережно застосовувати, але підтримувати потрібно. Зміни, які ми будемо вносити, я думаю життя покаже. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Станіславе Миколайовичу.
Шановні колеги, нагадую, регламент у нас до 5 хвилин.
І я надаю слово Олександру Івановичу Ляшенку, академіку-секретарю відділення загальної і середньої освіти Національної академії педагогічних наук України. Будь ласка.
ЛЯШЕНКО О.І. Враховуючи те, що певне відношення до концептуальних засад державного стандарту я мав відношення, то я порівнюю ті засади, які закладені в державному стандарті, з тим як вони реалізовані в цій концепції. І зрозуміло, що в більшості випадків воно дійсно, те що закладалося в державний стандарт, воно відповідає, але є певні речі, які залишилися поза увагою. Ну, насамперед ми зараз розглядаємо концепцію профільного навчання в старшій школі, а якщо говорити про профільне навчання, то все-таки профільне навчання не можна обмежувати лише академічним рівнем тобто профільністю для школи. Мабуть варто говорити про концепцію профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах. Тим більше, що в концепції воно десь проглядається, десь згадуються професійно-технічні навчальні заклади, коледжі, десь згадуються форми, пов'язані з позашкільною сферою.
Але все-таки мабуть варто, так як в національній системі кваліфікацій визначатися щодо академічної і щодо професійної профілізації, бо другої тут фактично в концепції немає, все зосереджено лише на старшій школі. Якщо цього достатньо, то в принципі інші питання відпадають.
Друге, на чому я хотів би зосередити увагу, це те, що у державному стандарті закладалося академічна свобода загальноосвітніх навчальних закладів в формуванні профілю. І хоч там у державному стандарті прописано це буквально двома фразами, то я думав, що в концепції це отримає відповідний розвиток. Але навіть у принципах цього нема, нема принципу академічної свободи для загальноосвітніх, а є єдина фраза, що "загальноосвітній навчальний заклад формує профіль". Ну і що? А яким чином, як це має відбуватися? На це повинна саме концепція дати відповідь, тому що ми фактично не даємо ніякого інструменту для того, щоб загальноосвітній навчальний заклад формував цей профіль. Можливо це будуть окремі рекомендації, я не виключаю, що це повинно бути у якихось рекомендаційних формах запроваджено. Але хотілося б більш широко це, щоб було відображено і в самій концепції.
Якщо говорити про те, що деякі форми профільного навчання, хоча їх Олег Вікторович і згадав, зокрема, про дистанційну форму навчання, але вона практично відсутня в концепції. Серед форм профільного навчання дистанційної форми немає, хоча вже є Положення "Про дистанційну форму навчання". Я думаю, що на це треба звернути увагу.
І друге – це факультативи. Вони якось залишилися поза кадром. Крім цієї таблиці додатку про факультативи більше ніде не згадується, а тут тільки прописується в додаткових годинах, що існують факультативи. Я думаю, що варто все-таки визначитися в факультативах, бо це для профільного навчання, це доповнення, яке обов'язкове в самоосвіті, в індивідуальній траєкторії кожного учня.
Нарешті, щодо інваріантної складової. Ну, 50 на 50 приблизно дотримується там, якщо взяти по кількості годин. Виникає багато заперечень щодо такої форми як вибірково-обов'язкові предмети, тому що якось вони прописані в тексті по одному, що вони для загальної культури, а в іншому місці вони як профільні предмети звучать. Так, як не дивно.
І дуже скудний перелік цих вибірково-обов'язкових предметів. Його треба все-таки переглянути, цей перелік, щоб він був і більшим, а не з 4-х 2-а вибирати з одного боку. І навіть те, що є, я, наприклад, бачу, що фактично відсутнє суспільствознавча складова в цьому профілі, а там і громадянська освіта може бути, там і якесь практичне право може бути, і, власне, суспільствознавство. Тобто поглянути, якщо і залишати, то поглянути на розширення цього переліку вибірково-обов'язкових предметів.
Ну, і мені здається, що дещо, якщо подивитися на цю зноску – предмет "природознавство" можливо реалізувати через практичну екологію, то мені здається, це вже хтось під себе, під свій підручник готує предмет. Я думаю, що природознавство є.
Хочете на практичну екологію? Нема проблем, віднесіть її до спецкурсів і там, де його оберуть і хай він буде. Але все-таки перелік профільних предметів і спецкурсів мусить бути таким, щоб варто було мати базу відповідну. Не кожна школа спроможна буде свою програму спецкурсу розробити. Будуть такі школи і це треба надати право школі, але як раз база спецкурсів рекомендаційних повинна, звичайно, бути. Ну, і в тій першій частині, де аналізується стан профільного навчання в українській школі, нічого не сказано про той досвід уже все-таки існуючий в українській школі щодо організації профільного навчання. Ну, хоча б ті ж освітні округи, різноманіття їх, і так далі. Ну, і відверто скажу вам, погано прописані два таких вагомих результати як нормативне забезпечення - воно, практично, відсутнє. Один лише документ треба підготувати про ресурсні школи, ресурсний центр, це замало, я думаю тут. І, практично, відсутній опис, ну, як не дивно, наукового супроводу в педагогічному аспекті. Бо психологічний аспект ще там присутній в вигляді діагностики, а педагогічний аспект наукового супроводу, практично, відсутній. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, Олександр Іванович.
Дозвольте надати слово Галині Степанівні Сазоненко, директору Українського гуманітарного ліцею.
САЗОНЕНКО Г.С.
Шановна Лілія Михайлівна, шановні колеги!
Ну, наш досвід з 1991 року – це творення профільної школи. І, зрозуміла річ, концепція потрібна, не може бути ідеалу – це зрозуміло, тому що документ, концепція на рівні сьогодні пропозицій. Але має бути зміна в змісті. Це найголовніша річ. Колись ми мріяли про національний курикулум. І я пригадую, яка купа грошей, на мою думку… Я не знаю, скільки грошей тих витрачено для того, щоб створити національний курикулум. Ми працювали цілим колективом, роблячи такі пропозиції. На жаль, вони канули кудись, не зрозуміло. І тому позитивом є те, що виділені обов'язкові, предмети за вибором і додаткові години. Яка модель, це уже інша річ. Тут треба працювати в залежності від наявного досвіду.
На мою думку, зарубіжний досвід поданий погано, його не треба взагалі нам. Нам треба робити свою концепцію української профільної освіти. Ясно, що це кроки ті, які мають допрацьовувати не лише науковці. Я з великою повагою ставлюся до педагогічної науки, але ми працюємо постійно з живими дітьми, з живими проблемами, з цими ситуаціями, які є не розв'язані. Тому, на мою думку, це створення – це і крок до нормативно-правого регулювання. От з цього треба починати: нормативне-правове регулювання.
Що таке "профільна старша школа"? Ми до сих пір не виконуємо Закон "Про загальну середню освіту" в частині типів навчальних закладів. Ну, це ж нонсенс, коли ліцей починається з першого класу! Це неправильно. І тому в концепції має бути передбачено, що чітке виконання Закону "Про загальну середню освіту" – гімназія, ліцей як профільні заклади, а далі – колегіуми і таке інше, - все, що написано. І тоді б ми не захищали сьогодні ліцеї сільські, інтернати від руйнування, тому що вони з Бюджетним кодексом не узгоджуються.
Те саме з Законом "Про вищу освіту". Якщо у нас створений комплекс, науково-навчальний комплекс, ліцей-університет. То знову неузгодженість з Бюджетним кодексом, тому що викладача дати не має права ректор, бо це порушення. Точно так використати лабораторну, чи базу військового інституту за додаткову оплату, і таке інше, і тому подібне. Тому на мою думку, в першу чергу, нормативно-правове регулювання, положення про ці комплекси загальноосвітній навчальний заклад і виші - це дуже серйозна річ.
Подивіться, що попередньо було зроблено в цих варіантах нормативно-правового регулювання. Ми говоримо про варіант сільської школи, сьогодні старшої профільної – це дуже серйозно. Це ну ніяк, якщо 50 дітей, ну як там організувати індивідуальне навчання, ну а варіанти, механізми. Отже в концепцію треба закласти механізми реалізації цієї концепції профільної освіти, вони не прописані. На мою думку було би добре, якби були виписані різноваріантні моделі профільної освіти
З чого починається модель? Модель починається з філософії методології, абсолютно про це йдеться. І я, ви знаєте, от я під враженням того, що у нас в міліції відбувається, і ви знаєте що на слуху у всіх. Випадково я люблю читати розумних, бо не вистачає часто. Так от Томас Карлайн писав: "Будь-яка реформа без моральної реформи - безплідна", от те, що ми маємо. Буде реформа, ми почали реформу правову безморально і точно так ми ведемо реформи освіти. А де моральна складова?
Я читаю мету профільного навчання: "Забезпечення умов до якісної освіти", ну подивіться, і таке інше. Де тут моральна складова? І я кладу концепцію своєї профільної гуманітарної освіти, яка працює давним-давно, де ми пишемо про те, що формування свідомих громадян України, які поєднують духовний розвиток, духовну зрілість, особистісну зрілість з самопізнанням і таке інше, і тому подібне. На цих засадах, на мою думку, треба більшу увагу просто звернути.
Я би не говорила про структуру профільної освіти, а говорила б про модель. От, спершу філософія методологій. Далі йде модель, яка включає в себе не лише перелік, змістову частину, а технології, там не йдеться. Пишуть, технології профільних…. Та вони такі самі освітні технології, сучасні освітні технології. І не треба було б їх виписувати.
І найголовніше – профільна практика. Про неї взагалі не йдеться. Та практика, яка внесена, ну, абсолютно не продумано, ще давним-давно, починаючи з 7 класу вона нічого не дає. От, наша профільна практика, з досвіду, ще раз говорю, роботи, це абсолютно та річ, яка дозволяє дитині побачити. Він побув в СІЗО, як юрист майбутній, він побув на суді, в нотаріаті, у Верховній Раді, і таке інше, і тому подібне. Він розуміє, чи йому треба змінити. А от як, який механізм? Якщо дитина змінює профіль освіти? От на оці речі, звісно, треба звертати увагу.
Індивідуальні освітні траєкторії. Прекрасна ідея. Але як забезпечити індивідуальну освітню траєкторію? Хто будете платити за це? Ми безкінечно цього не знаходимо. Тому варіантів моделей профільної освіти має бути багато. А закінчуватись ця модель, крім технологічних моделей педагогічних чи освітніх, має бути виписана модель випускника. Без моделі випускника не можна нічого стратегічно планувати в будь-якій концепції. Це було би бажано.
Ну, і про кадри. У мене, ну, як у оптиміста, безкінечного мрійника і фантазера, я перечитала Педагогічну конституцію Європи, яка запропонована і прийнята, і мені уявляється тому що, повірте, от невипадково ті страхи, які сьогодні, наприклад, навіть зовнішнім незалежним оцінюванням. Де шукати? Закону про ЗНО до сих пір нема, змін за останній час в ЗНО ніяких нема абсолютно. І що ж, ну, наприклад, математика – вона однакова, одні пишуть на двісті балів, тому що це профільна освіта і та сама математика в гуманітарному ліцеї, діти її складають, це інша математика. Але крок зовсім не зроблено, тому треба прийняти, я звертаюсь і до Верховної Ради, Закон про зовнішнє незалежне оцінювання або в структуру Закону про вищу освіту воно має бути і тоді буде розвиток. А так вперше в Україні 90 тисяч випускників, які складали зовнішнє незалежне оцінювання не набирають мінімального балу. В чому проблема? В тестах? Ні, мабуть, в школі, в учителеві, тут теж повно абсолютно проблем, тому що це ж третина, подивіться, дітей, які не витримують елементарні вимоги.
І тому я думаю, що дуже добре, що є у нас таке громадське обговорення. Пропозицій написала достатньо багато, маємо там певний досвід. І, на мою думку, що всі пропозиції, які можна реалізувати, вони архіважливі. Тому що старша школа, я добре знаю Францію, мені найбільше імпонує система профільної освіти у Франції, тому що строга абсолютно і закон діє тридцять років, закон про освіту і змін не вносять, і живуть чудово. Тому що все продумано. Тут, не поспішаючи, мені би хотілось, звісно, аби швидше приймалась концепція. У нас є час для обговорення і ми надамо свої пропозиції, вони виписані детально.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Галина Степанівна.
САЗОНЕНКО Г.С. Я дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо. Колеги, я нагадую про регламент, тому що ми хотіли б почути усіх присутніх.
І зараз я надаю слово голові правління центру освітнього моніторингу Павлу Броніславовичу Полянському.
ПОЛЯНСЬКИЙ П.Б. Шановна пані голово! Шановні колеги! Оскільки ми в Центрі освітнього моніторингу зробили моніторинг цього документу. Наші висновки розміщені на сайті Центру освітнього моніторингу, є в соціальних мережах. Тому і представники міністерства, і ви, шановні колеги, і Комітет з питань науки і освіти можуть ознайомитись і те, що вважатимете за розумне взяти до уваги, а за інше подякувати чи так обійтися.
Хотів би звернути увагу тільки на окремі речі, можливо, навіть логічно не зовсім пов'язані, бо є наший загальний висновок, про який я казав. Нам нікуди не дітись від тієї особливості, що ми ведемо мову про дворічну профільну школу. І той розділ, який є у проекті концепції міжнародний досвід, ну, по щирості, нам цей міжнародний досвід не тільки не підходить в нашій ситуації, цей проект є всупереч міжнародному досвіду, немає в жодній європейській країні дворічної профільної старшої школи. Це є дуже важливо. Але про те вже можна і не говорити. Верховна Рада прийняла рішення, воно ухвалене, воно набрало чинності. Тому би, я думав, що потрібно чи загалом, чи та робоча група, котра розробляла, але перший концептуальний розділ цього проекту присвятити тому, щоб спробувати дати відповідь на оце дуже важливе завдання як ми в Україні плануємо за 2 роки за наших ресурсів зробити те, що в країнах Європейського Союзу в старшій школі, яка є окремою структурою, ланкою освіти, до якої старшої школи, як відомо в Європі, вступають, а не переводять як у нас, досягти тих результатів. Мені здається, що це є дуже важливим.
Наступне. Нашим досягненням є конституційна норма про обов'язковість повної загальної середньої освіти. Це достатньо прогресивна річ, котрій заздрять багато сьогодні і в Західній Європі. Проте тут же захована діалектична суперечність, яка не дозволяє нам механічно перейняти досвід будь-якої іншої європейської, і не тільки європейської, країни, тому що в жодній іншій країні світу в конституції не закріплена обов'язковість, а по щирості казати, примусовість повної загальної середньої освіти.
Відтак, на відміну від інших країн, котрі зазвичай у старшій школі, яка три-чотири, і навіть п'ятирічна, на відміну нашої тепер моделі дворічної, мають справу з умотивованими учнями, котрі вступили, не були переведені, а вступили, до старшої школи, маючи певні налаштування навчатись. Ми ж змушені, перевівши дітей з дев'ятого класу до, скажімо, профільного десятого-одинадцятого, намагатися профільно навчати тих, хто взагалі не хоче навчатися і давно втратили мотивацію. Це є друга реалія.
Наступне. З тої причини, що у нас обов'язкова повна загальна середня освіта, ми не можемо реалізувати концентричний принцип навчання, за яким – і дальше я перейду до, можливого, головного, про що я хотів сказати,- ми можемо механічно обірвати у 9 класі або мінімізувати до неможливого на рівні 10-11-го цілі предмети або змістове їх навантаження.
І тому та модель, котра… Вона симпатична. Коли до цього проекту, третього проекту концепції, інкорпоровано фрагмент, по суті, типового навчального плану – це є за російським зразком концепція, - він дуже привабливо звучить для журналістів неспеціалізованих ЗМІ. 18 на 20 мені теж особисто дуже імпонує.
Проте маємо дати відповідь на наступне запитання: а яка буде тоді наступна освітня траєкторія дітей, яким, обірвавши в 9 класі, наприклад, вивчення фізики, хімії, біології, фактично обірвавши, які будуть навчатися в дворічному суспільно-гуманітарному профілі, акцентовано ні фізики, ні хімії вивчати не будуть.
Наступне. Чи будуть, матимуть вони реальну змогу, не юридичну успішно скласти ЗНО, випускники гуманітарного профілю, так може статися, з фізики, хімії, біології? І чи зможуть вони вступити до вищого навчального закладу?
Знову ж таки реляції до західноєвропейського досвіду нам тут не підходять, тому що там вони концентрично вивчають в 9 класі основний масив вивчено і старша школа присвячена по суті цим варіативним. Тому треба… Я не кажу, що ні, я кажу, що треба дуже серйозно ці речі продумати, бо ми не те, що там зашкодимо потім поповненню студентських лав, ми можемо необачно, ну, суттєво зашкодити в цілому долі людей, які опиняться в глухому куті.
Наступне. 20 годин варіативної, справді, ідеально, було би чудово. Проте є наші реалії ресурсні. Як відомо, на місцях, і це вам скаже будь-який директор школи сільської, районного центру, дуже часто, а зараз особливо часто години варіативної частини місцеві бюджети неспроможні оплачувати і вони їх не оплачують. Тому маємо продумати технологію, щоб не вийшло, що у нас буде не 18-20, а в нас буде в кращому разі 18, але без 20.
Я не знаю, наскільки це реально, пані голово. Ідея то ця давно мене буравить, я нею мучуся і не знаю розв'язку. Мені би здавалося бодай на рівні обговорення ідеї переведення старшої школи, незалежно це сільська старша школа чи в місті, на фінансування з державного бюджету. Тоді би це в значній мірі забезпечило би вирівнювання ресурсних можливостей учнів старшої профільної школи, що у селі, що у місті. Я розумію, що би сказали у Міністерстві фінансів, почувши це.
І передостаннє. Я би знову ж таки не квапився у тому додатку, я взагалі думаю, що, можливо, то не норма того додатку у вигляді фрагменту типового плауну з переліком предметів. Включати вже конкретні предмети, тому що ну встигли ЗМІ проголосити великий інтерес до предмету скажемо який називається "Основи податкового права" як мив же його раптом бачимо в проекті концепції. Я розумію, що комусь дуже хочеться, щоб сьогодні головна увага в суспільстві була зосереджена на збір податків і на основи підприємництва. Але навряд, чи ці предмети є ключовими, тому що для того, щоб зібрати податки, мабуть спочатку треба забезпечити в країні виробництво чогось, або надання послуг з чогось. Я не дума, що правильно закладати такі останні речі.
І геть уже останнє. Рано, чи пізно ми повинні розв'язати оцей клубок проблеми, яка називається "тяглість, безперервність" нашої повної загальної середньої освіти. Можливо як варіант, я зараз далекий від того, щоб припустити, ще я дам вичерпну відповідь. Нам називати повною загальною середньою освітою все-таки освіту 9 класів включно, а ту назвати, чи то до університетською, чи якось інше. Бо колеги, якщо ми не вирішимо питання відокремлення старшої школи і з загального масиву загальноосвітнього навчального закладу, і не перетворимо старшу школу все ж таки в ступіть, чи то в етап освіти, ми і далі змушені будемо намагатись навчити тих дітей, котрі залюбки б уже працювали, здобували фахову освіту, бо вони втратили мотивацію до теоретичного навчання. Але це для обговорення.
І побажання одне. Я цього разу все ще дуже сподіваюся, що від обговорення буде певний зиск. Щиро скажу, не хотілося б, щоб наше обговорення повторило наслідки обговорення проекту стратегії розвитку освіти до 2021 року. Тому що, на думку Центру освітнього моніторингу, навіть у варіанті, підписаному Президентом, вона є жахливою, там крім слів нічого не змінилось. Ключові відповіді на виклики немає. Перепрошую, що забрав багато часу. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Павло Броніславовичу. Ви ставите фундаментальні питання, які є питаннями основного закону про освіту. До речі, я хочу при нагоді сказати, що ми в Комітеті розпочали вже роботу своєї робочої групи над законом "Основи законодавства про освіту". Це має бути базовий закон. І от ті питання, які прозвучали, це є питання закону.
Тому відверто скажу, що концепція профільної школи, це справді важливий і стратегічний документ, який би мав вже бути суголосним новим основам законодавства про освіту. Тому що ми не подінемось нікуди ні від термінів навчання, ні від особливостей змісту, ні від питань етапності навчання і питань здобуття загальної середньої освіти.
Це фундаментальні питання, на які треба давати відповідь. І профільна школа, мусить їх зачіпати ця концепція. Дякую.
Максим Віталійович Стріха, Академія вищої школи. Будь ласка.
СТРІХА М.В. Вельмишановна Лілія Михайлівно! Вельмишановні колеги! Максим Стріха, президент Українського фізичного товариства, віце-президент Академії наук вищої школи України.
Я хотів би поділитися з вами, насамперед з представниками міністерства, от, декількома сумнівами, які виникають у мене з одного боку як у фізика, з іншого боку як у викладача вищої школи.
Свого часу ми у вищій школі зробили одну цікаву річ. Особливо не переймаючись ми з п'яти курсів оголосили п'ятий магістратурою, доточили до нього половину або десь цілий і шостий. Ну, і маємо бакалаврів, які не відомо, на що придатні. І маємо фактично декларативне долучення до Болонського процесу, яке по змісту мало що має з зазначеним процесом спільного.
Боюся, що зараз от щось подібне ми намагаємося зробити в середній школі. Перш за все, звичайно, будьмо відверті, ну, не можна в окремо взятій Україні зробити те, чого не вдалося ніде в світі. Зараз слід відверто сказати, було зроблено стратегічну, політичну помилку, коли від 12-літньої нереалізованої системи перейшли до 11-літньої і, очевидно, повноцінну профільну освіту в межах двох останніх класів за сучасними вимогами реалізувати неможливо, оскільки цього не вдалося нікому ніде в світі зробити.
Відтак, очевидно, доведеться, ну, коли не зараз, то потім. Але все одно ставити питання про повернення до 12-річної школи, до двохрічної профільної старшої школи. Знову витрачати на це великі кошти, ну, очевидно, треба... Я боюся, що не вдасться спитати з тих, хто от нам подарував цю реформу, але робити це доведеться. А що робити зараз? Тут я хочу поділитися з вами тривогою от фізичної спільноти, вона, справді, зараз дуже відчутна. Фактично, в основі сучасного наукового світогляду є природничі наукові дисципліни, навіть не математика, яка є інструментом, а саме фізика, хімія, біологія, от які роблять або не роблять сучасну людину сучасною людиною. Фактично, як уже зазначив Павло Броніславович, ці предмети у нас пропонується закінчити на дев'ятому класі в недовченому стані і після того, я не знаю, от є такий дивовижний винахід, який я б не хотів би коментувати, але, справді, коментувати хотілося б, от такий от інтегрований курс природознавства. Зрозуміло, що інтегрований курс природознавства можливий на рівні четвертого класу, коли люди роблять перші кроки. Але, коли вивчення фізики, хімії і математики мусить завершитися на якихось дуже практичних застосуваннях і на достатньо глибокому рівні зводити це до інтегрованого курсу, ну, очевидно... я знову таки не хотів би цього коментувати. Очевидно, це може бути способом хіба що звільнити певне число предметників, бо ж тепер потрібен буде, як я розумію, не фізик, не хімік і не математик, а інтегрований природознавець. Але що ми матимемо? Ми матимемо дітей, які не знатимуть ні фізики, ні хімії, не математики. Ми матимемо відповідне падіння престижу при вступі на спеціальності відповідні вишів.
І вже сьогодні ми все ж таки залишаємося державою напханою, пробачте, складно технічними об'єктами. Вже сьогодні нам бракує нормальних інженерів, технологів, техніків і ця ситуація поглиблюється. От у мене таке враження, що люди, які це придумали, от хочуть добити ситуацію до кінця, щоб у нас от щодня десь щось ставалося, от лопалися аміакопроводи, вибухали електростанції і так далі. Бо де взяти після того кваліфікованих людей, які підуть у виші і будуть все це обслуговувати, при всьому тому, що ми закінчимо вивчення всього того? Реально, будемо чесно сказати, крім дуже обмеженого числа шкіл, ми закінчимо вивчення фізики, хімії і біології, а біологія – це ще лікарі, на рівні 9 класу. Я не знаю.
Отже, висновок перший. У будь-якому разі, і це позиція є офіційна Українського фізичного товариства, товариство звернулося до міністерства: фізика, а також хімія і біологія, мусять бути залишені в обов'язковому компоненті.
І от останнє я уже хотів сказати як, ну, просто громадянин, читач, український письменник і так далі. От є ще інша річ, яка називається "гуманістичною складовою". От цю, гуманістичну, складову, на відміну від оцього наукового світогляду, забезпечує ще одна дуже цікава дисципліна – не податкова оця от, основи податкової грамотності, і не підприємництва, до цього люди дійдуть і так, якщо захочуть, - але є такий от прекрасний курс, який взагалі називається скрізь у світі "зарубіжною літературою", але який у нас обізвали чомусь "світовою". Чому – теж відомо. І от діти, яким теж давали цей курс, якось, правда, погано, але до 9 класу, які будуть позбавлені так само практично цього курсу в 10-11-му, тобто практично не познайомляться з Данте, з поемами Гомера, з Шекспіром і з багатьма іншими речами, вони будуть позбавлені основ гуманістичного світогляду, які теж важать дуже багато. Як на мене, це теж курс, який мусить бути обов'язково залишений в обов'язковій складовій, даруйте за тавтологію. І без цих моментів, ну, я просто вважатиму ухвалення такої концепції, очевидно, шкідництвом, яке принесе колосальну шкоду в разі реалізації цієї концепції і для наших дітей, і для майбутнього держави в цілому. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Максиме Віталійовичу.
Слово просила Галина Дмитрівна Матвєєва, Миколаївський муніципальний академічний коледж.
МАТВЄЄВА Г.Д. Спасибі велике. Я дуже вдячна вам за запрошення на цю нараду, на цей "круглий стіл". І дуже згодна з попередніми виступаючими.
Дванадцять років ми працювали в експериментальній програмі, і на базі нашого навчального закладу – це профільна школа, Миколаївська спеціалізована школа академії дитячої творчості, яка переросла у Миколаївський муніципальний коледж. І профілізація навчання, відповідно до проекту концепції є: "вимагає розширення освітнього середовища, ефективніше використання навчальних приміщень і матеріально-технічної бази".
Хочу наголосити на тому, що програма експерименту і концепції експериментальної роботи передбачала на виході із експериментальної роботи створення закладу нового типу. І надання випускникам школи при закінченні школи, диплому, або документу встановленого зразка. Ми відпрацювали цю експериментальну роботу і на наш погляд експеримент вийшов вдало. Тому що ми заслуховувались на 3 комісіях: комісія з питань експериментальної роботи Міністерства освіти, Івана Андрійовича Зюзюна і Нелі Григорівни Ничкало, де ми звітували про хід нашого експерименту. Тому на базі нашого закладу відповідно до концепції і в зв'язку з тим, що наша освіти перейшла на12-річну тоді ще освіту, ми зробили на базі нашої школи коледж, тому що повинно бути якесь продовження.
Я хочу наголосити на тому, що профілізація йде у нас з 1 класу: з 1 до 8 дитина себе шукає, має можливість змінювати напрями, а 9, 10, 11 вже йдуть профільні предмети, де дитина обирає собі напрям. І от фактично ми вже рік відпрацювали у такому закладі інноваційному як школа-коледж. Воно зроблено рішенням Миколаївської міської ради, але згодна із попередньою колегою, директором ліцею, що немає нормативної бази на сьогоднішній момент, немає доповнення у переліку типів навчальних закладів такого типу як школа-коледж, і немає дійсно у Бюджетному кодексі теж такої стрічки «школа-коледж».
Що це може, які переваги може надати? Впровадження системи ступеневої підготовки фахівців за планами та програмами, раціональне поєднання бази освітнього компоненту з профільною освітою, поєднання матеріально-технічної бази з метою економії бюджетних коштів. Ну, тут велика економія бюджетних коштів іде тому, що база є одна – школа і коледж. Діти на закінченні коледжу мають, після 9 класу одні діти ідуть в коледжні класи, другі діти ідуть, закінчують 11 класів, обирає собі дитина. І єдина база, єдина адміністрація, єдиний склад вчителів.
Тобто поєднання освітнього компоненту матеріально-технічної бази, споруди навчального закладу, соціально-побутові умови. Дитина проживає в родині, а не в гуртожитку. Отримання професії на бюджетній основі надасть можливість виплати стипендій уже у вищих навчальних закладах III і IV рівня акредитації.
Тобто тільки наш навчальний заклад може дати економію. У нас поки що 40 студентів. З 1 вересня буде 80. І якщо це поєднати, а ми вже працюємо, рік відпрацювали один. Ну, зараз два директора виконуючих обов'язки, але фактично я зараз веду і школу, і коледж. І от тільки 40 студентів надаємо, економія бюджетних коштів тільки на стипендіях майже пів мільйона гривень. Це дуже велика така, таке заохочення.
Ці кошти можна направити на лабораторії у вищих навчальних закладах, на посилення матеріально-технічної бази як шкіл, так, звичайно, вищих навчальних закладів. От у мене є така книжечка, "Академія ……." Сергія ?Андріяки в Москві "XXV століття". Вони працюють вже давно, росіяни, за таким напрямом. І дуже велика кількість таких, зекономлених бюджетних коштів за рахунок стипендій надає можливість робити віртуальні лабораторії у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації.
Тому я прошу, дуже прошу, щоб ми в перелік типів навчальних закладів додали і наш. Щоб він був теж, школа-коледж. Дякую за увагу.
ЛІКАРЧУК ІГОР ЛЕОНІДОВИЧ, директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти.
Дякую, Ліліє Михайлівно! Шановні колеги! Невеличкий ліричний відступ. Пам'ятаєте, четвертий сон Віри Павлівни Чернишевського? Де вона бачила майбутнє прекрасне, нема експлуатації, всі рівні. Оце зараз малюють таке майбутнє української загальної середньої освіти. Ви знаєте, глибоко переконаний, що навряд чи воно таким буде, якщо ця концепція буде реалізована. Ну, можливо, в нас з'являться не лише школи-коледжі, а школи-університети, хто його знає. Але справа не в тому. На мою думку, ота заявлена мета, де записано, що там має бути якесь ефемерне поліпшення якості освіти, то просто слова. Тому що, якщо ми і доб'ємося якогось підвищення якості знань із профільних предметів, то, я повністю підтримую Максима Віталійовича, ми загубимо якість знань з непрофільних предметів. Це однозначно. Значить у нас не буде фундаментальної загальної середньої освіти тієї, яка була, і тієї, завдяки якій стоїть в тому числі ця держава.
Друге. Повністю підтримую те, що сказала Лілія Михайлівна. І, на превеликий жаль, десь це так не дуже зачепило присутніх. Сільська школа. Шановні колеги, запровадження цієї концепції, реалізація цієї концепції буде антиконституційною нормою для сільської школи. Тому що буде порушений конституційний принцип рівного доступу до якісної освіти, бо учні сільських шкіл, обираючи профіль, будуть керуватися не власними запитами і потребами, а можливостями школи. Нормальних умов для реалізації профільного навчання, для вибору своєї долі, давайте скажемо, нормальних умов для вибору своєї долі в таких учнів не буде. І якщо ми хочемо щось змінювати в цій концепції, шановні автори, виписуйте там розділ "профільне навчання в сільській школі". Причому думайте над тим, як його виписати адекватно, не в стилі четвертого сну Віри Павлівни.
Є дуже серйозне питання "профільна школа і професійна школа". Мене серйозно турбує те, що, можливо, я так її читав, цю концепцію, але мені здається, що її автори не розібралися в сутності, що таке професіоналізація школи і що таке профілізація школи. Вибачте, професіоналізація школи – це одне, профілізація школи – це є зовсім інші речі. Але мені здається, що саме оцей ухил у професіоналізацію школи і він буде спрямований на сільську школу, і ми загубимо в кінець сільську освіту, ну, це вже є тенденція. То в нас іде процес оптимізації сільських шкіл, тепер ми будемо займатися професіоналізацією сільської школи і так далі.
Ще одна проблема, на мою думку, запровадження профілізації у вигляді, який пропонує концепція неминуче викличе протиріччя між фундаментальністю загальної середньої освіти та її вузькопрофільністю. Скажімо, випускник хоче вступати в університет на спеціальність хіміко-технологічну, який профіль обирати? Математичний чи хімічний? Що вивчати так, як пропонує концепція за дистанційною формою? При тому, що ми на сьогоднішній день дуже туманно собі уявляємо, що таке дистанційна форма профільного навчання та ще й для дітей сільської місцевості, повністю підтримую шановного Миколу Петровича. Хімія, математика за цією концепцією – це є різні профілі.
Ще одна біда цієї концепції, от що б не говорив Олександр Іванович, і щоб не говорили автори, я не бачу тут наукового підґрунтя, ну, його не має. Ну, скажіть мені, будь ласка, ви знаходите в цій концепції логічне чи емпіричне обґрунтування пропорцій оцього співвідношення варіативної і інваріативної частин програми? Я його не знаходжу. Ну, це просто так. Знаєте, сіли, надумались, поділили, сказали. Мало того, що тут виникне проблема, дійсно, що місцеві бюджети не фінансують варіативну частину. Але виникає питання: чому саме такий поділ? Хтось аналізував результати реалізації концепції третього року, результати реалізації концепції дев'ятого року? Були проведені якісь моніторингові дослідження, результати цих досліджень опубліковані, обговорені і так далі, і тому подібне, та нічого ж з цього всього не буде. Сіли, написали і будемо працювати і обговорювати.
І саме останнє, біда. До тих пір, поки в цій концепції не з'явиться розділ, не з'явиться розділ, вірніше там є розділ "Умови реалізації концепції". Але ж там немає основного: матеріально-технічне, фінансове і організаційне забезпечення. Говоримо про освітні округи, ну люди добрі, ну освітні округи на сьогоднішній день – це є, ну скажімо, добровільна дія кількох десятків керівників відділів освіти, директорів шкіл, яка не підтверджена жодними серйозними нормативними документами. Фінансових документів, які регламентують функціонування освітніх округів немає, реальних важелів управління, чи реалізації тих завдань, які є в цих освітніх округах, немає.
Скажіть мені, будь ласка, сільська школа, малокомплектна сільська школа, ті ж самі нормативи фінансового утримання, той же самий навчальний план, та ж сама наповнюваність, що і для будь-якої міської школи. Та для того, щоб реалізувати концепцію профільного навчання, оцей розділ "Умови реалізації концепції" саме матеріально-технічне, фінансове, організаційне забезпечення, він повинен бути самим найбільшим і не ефемерним, а точним і конкретним. Треба змінювати Бюджетний кодекс, треба змінювати закони, нормативну базу, яка регламентує функціонування загальної і середньої освіти. Ну про що ми говоримо?
Тому в мене є така пропозиція, що добре, що з'явилась концепція, "5, 4 сон Віри Павлівни" - це така справа. Але вона вимагає дуже серйозного доопрацювання і приземлення. І я повністю підтримую Лілію Михайлівну, слухайте, змінювати голову, "пришивати" нову голову, коли невідомо чим закінчиться запровадження державного стандарту. Нового державного стандарту в початковій школі, а ще ж оце є великий блок 5 років базової школи. Чим закінчиться вся ця комедія чи може хтось знову придумає, що нам треба повернутися до десятирічної школи чи може до дванадцятирічної, а ми вже зараз думаємо про те як планувати профільну школу. Слухайте, давайте ж якось діяти більш логічно. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігоре Леонідовичу. Дозвольте слово надати Миколі Петровичу Гузику, директору авторської школи міста Южного Одеської області.
ГУЗИК М.П. Дякую. От я сиджу і вислуховує найрозумніших людей в нашій освіті. І що я бачу. Що ті протиріччя, які існують в самій основі організації профільної освіти не дають можливості знайти реальних механізмів реалізації цього.
Я тут представляю школу, в якій профільна освіта організована ще до того, коли про неї стали думати у нас на Україні. І я підтримую директора Миколаївського коледжу, що профільну освіту треба впроваджувати, починаючи з першого класу. Але. Стоп! Слухайте уважно. Але, заклавши в основу профілізації не академічну складову, не науки треба профілізувати, науки мають залишитися ті, які провірені великою практикою, радянською школою, нашою уже школою. Я точно знаю, що не можна забирати у дитини навіть у тієї, яка не має якихось особливих даних до математики, а має якийсь хист до літератури там і так дальше, не можна забирати. В умовах академічної спрямованості освіти, повторюю, в умовах академічного оцього базису освіти. Ще не відомо, що, в кінці кінців, вибере ця дитина для продовження навчання у вищій школі.
А переходжу до головного: профілізація освіти. Я в цьому, ну, не знаю, на сто відсотків впевнений, бо це перевірено нашою практикою. Двадцять років ми працюємо по цій практиці, двадцять років. Профілізацію освіти треба проводити на базі типів тих задатків природного таланту, які мають діти від природи, профілізувати треба напрямки їх освіти, зв'язаною з реалізацією і розвиток оцих природних задатків таланту. Тому що природні задатки таланту – це той інструмент, за допомогою якого людина, в кінці кінців, виконує те призначення, яке вона має виконувати відповідно до тих планів, які мав Творець по відношенню до цієї дитини.
І коли переходити на оцей погляд, на профілізацію, виходячи з задатків природного таланту, ми розробили там цілу науку, як це робити. Ми знайшли, що дітей шкільного віку, які приходять до нас в школу з 6-річного віку, навіть з 5-річного віку у нас учаться в школі діти, можна розділити на сім груп в залежності від типів таланту. І от, слухайте, я вам зараз скажу, скільки відсотків в кожній групі дітей, зверніть на це увагу.
Перша група дітей: від природи мають задатки академічного таланту. Від природи дитина має задатки академічного таланту, тому що вона має виконувати якусь академічну роботу потім, ставши дорослою і виконуючи ті завдання, які перед нею поставив її Творець. Як ви думаєте, скільки дітей в школі, і взагалі дітей, оці задатки. Скільки відсотків от ви маєте? Скільки? 10.
Тепер дивіться, від 4 до 5 відсотків дітей мають задатки академічного таланту, тобто вони можуть стати людьми, які займаються науками, академіками. А ми що робимо? А ми до них приходи з інструментом, академічним інструментом. Для них добре, вони це сприймають. А останні 96 відсотків? Для них це неприродно, їм це не потрібно, їм це не те що не потрібно, їм це шкідливо. Бо за рахунок того, що ми їх "напихуємо"… Я на російській мові краще говорю, та не хочу… оцими академічними знаннями, уміннями і навиками, вони втрачають свої задатки.
От дивіться, другий тип таланту ми назвали "художньо-естетичний", художньо-естетичний тип таланту, характерний для дітей. Скільки відсотків ви думаєте таких дітей в школі? До 67 відсотків. Я сам народився у Західній Україні, я вже старий, 72 роки, і я згадую, всі жінки нашого села Гірського Львівської області, всі уміли малювати, всі уміли вишивати, всі уміли в'язати. А хату як розпише, то художник так… Розумієте?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Микола Петровичу, вас можна слухати і забути, чого ми взагалі зібралися.
ГУЗИК М.П. Ну добре, дайте підведемо висновки.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Микола Петровичу, дуже просимо вас з висоти вашого величезного багатого, я вважаю, неймовірно важливого для української педагогіки досвіду, от в цю концепцію, що ми повинні привнести?
ГУЗИК М.П. Нічого. Нічого! Тому що вона зв'язана з академічною освітою. А я вів до того, що академічна освіта потрібна тільки 5-4 відсоткам дітей. Вона має основуватися на типах природних задатків таланту. І тоді от з 1 класу маєте виявити ці задатки таланту, скласти умови для їх реалізації і динамічного розвитку. Так як це ми зробили в нашій школі. Одним словом, часу тут немає, я бачу, мені не додадуть. Там іще я вам назвав 2 типи, ще є 5, є ще 5 типів. І якщо на цьому побудувати профільну освіту, получається отак… От подивіться як здають ЗНО мої діти, моєї авторської школи Гузика. Там ми інтегруємо академічний зміст освіти з тими видами діяльності, в процесі яких розвивається оцей задаток таланту. І оце зміст буде. Академічний зміст в цьому випадку має, виступає у вигляді інструменту для організації такої діяльності, де реалізуються задатки природного таланту. Є програми написані, є, розроблена повністю система. будь ласка, приїжджайте, дивіться. Дякую.
_______________. Скільки випускників у школі вас, випустили скільки, складає ЗНО?
ГУЗИК М.П. Ну, скільки. Всі здають.
_______________. Кількість.
ГУЗИК М.П. Кількість? Ну, у різні роки різні. 90, 102, отак. 3-4 класи.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, колеги, в нас залишається ще півгодини роботи, тому я зараз буду надавати слово тим, хто буде наполягати на своєму виступі і буде мені сигналізувати про те, що він хоче виступити. Будь ласка, Сергій Іванович Болтівець - заступник директора з науково-експериментальної організаційної роботи Інституту психології імені Костюка.
БОЛТІВЕЦЬ С.І. Дуже дякую. Я до психологічних механізмів, які рухають, відповідають на питання, а для чого, ну, є профільна освіта, а протилежність є, є профіль, а є анфас. Анфасна освіта. Тобто, скажімо, наш цілісний світ має дати відповідь на питання про те, а для чого, скажімо, яка мета? Ми розуміємо, що тут є психологічний механізм інтроекції. Тобто особистісного усамостійнення людини, яка здобуває сама певний вибір. І збільшується її індивідуалізація.
Тобто і ми хочемо профілювати за певними типами. Я хотів би застерегти від такого комплексу неповноцінності кожного суспільства, коли, по-перше, воно це запозичує, як в інших країнах, зовнішню фабулу. А з другого боку, передає на майбутнє дітям те, що не було реалізоване батьками. Ми бачимо це на психологічних консультаціях на кожному кроці. Те, що ми не зуміли зробити, давайте, ми на плечі наших перекладемо дітей.
Тому, цей комплекс неповноцінності, меншовартості, мені здається, його уже варто було б, цей психологічний механізм закласти тут, у цій концепції. І хотілося б, звичайно, щоб це розуміння було не в загальних фразах. Тому що це дуже серйозний документ.
Я хочу звернутися і нагадати слова першого Міністра освіти України Івана Матвійовича Стешенка про те, що це, скажімо, взагалі девіз для України для розвитку освіти. Що школа в Україні повинна правитися громадою, в інтересах якої вона виховує майбутніх громадян.
Отже, скажімо, якесь певне державне рішення, яке ми хочемо бачити в державі, але я хочу дуже багато, я приєднуюсь до тих думок, які були висловлені. Але стоїть питання, що ж є суб'єктом? Всі кажуть, що найголовніше в країні, це щоб міністр освіти був такий. Ну, от, міністр освіти рухає країну. Я перерахував і опублікував, скільки у нас міністрів, - 33. Але ми бачимо, що не міністри, тільки перший міністр Стешенко, десятий – Огієнко, двадцятий – Павло Тичина і далі рухали освіту як особистості. А решта?
Я не буду торкатися сучасного періоду, бо Карамзін відповів на нього одним словом. То я бачу, що з погляду на цю концепцію, що суб'єктом є або школа, яка вибирає, або, скажімо, держава, а де ж учень, а його особистісний вибір. І я хочу сказати, що фізичний підхід, я дуже приєднуюся до виступу Максима Стріхи, що природниче мислення творило держави, що це мислення потрібне - це об'єктивне мислення. Але хочу сказати про те, що є психологічний розвиток, а є астрономічний, календарний тобто ми роками думаємо, що 15, або там 12 років, або 7 років, вони не співпадають. Кожен іде абсолютно, людина може життя прожити і залишитися інфантильною, так і не зрозумівши свого призначення у цьому світі.
Так як психолог хочу сказати таке, що дуже гарно я хочу Павла Броніславовича підтримувати, значить що спочатку вибирають індивідуально учні. А ми наче б то, так мені здавалося, що держава хоче визначити певні класи, типи і так далі тобто тоталітарно створити державу. Тобто Україна не може бути тоталітарною, вона повинна, це особистісне зростання на кожному віковому етапі дати можливість реалізувати.
І тому виникає питання, от я, Ігор Леонідович, звернув увагу, а де ж база? Що наше суспільство може дати для професійної, які верстати, що ми можемо збагатити, запропонувати і яких вчителів. Якщо ми не можемо цього зробити, а учень вибирає особистість, яка його приваблює. Ідентичність особистості виховує вчитель і якщо ми не можемо дати цього, то краще скажімо відкласти це до того часу, поки буде можливість це зробити.
Тому підсумовуючи, я хочу сказати, що такий погляд і наші розмірковування, вони не марні, але повернутися до тисячолітнього Аристотеля, який визначив, що таке загальна середня освіта, для чого вона потрібна, тому щоб не піти в деталі Він каже, що загальна середня освіта в такій державі, яка створила надзвичайно потужна, Грецію, що вона переслідує і своєю метою є єдність мислення, розуміння кожного громадянина Греції від там 7 до 15 років. Тобто вона формує спільний погляд на країну, на взаєморозуміння між людьми. А що формує профіль, він потрібен? Так, він потрібен, тому що він індивідуалізує, чим більш індивідуалістичні втілення власного "Я", тим багатша країна. Ось поєднання цих речей і мені здається, я звичайно думав, що Україна це єдина держава і профілювання от класична психологія народів вунта зараз додати дуже важко, тому що і зараз психологи користуються. Що є профілем. Це є свідомість людини, усвідомлення себе в цьому суспільстві, це є мова, це українська мова, яка об'єднує людей і у нас 5 мільйонів, я піднімав, 5 мільйонів слів на картотеці Інститут української мови, там англійська мова дає мільйон 400 гордиться, це одна з найбагатших мов світу, тобто це джерело розвитку взагалі. Українська мова – це універсальний інструмент, це історія людини, ми говоримо історія роду, історія нації, ми не знаємо цього і ми ніколи, тобто спеціалізація.
І нарешті, те, що сьогодні, я дякую, звучала моральність, то це звичаєвість. Тобто, як ми ставимося один до одного. Ми повинні, зобов'язані ставитися один до одного дуже лагідно, надзвичайно бережливо. І тому наша нація розквітне. Я от вношу пропозицію от за цими профілями звернути їх увагу саме от психологічними. Дякую дуже.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергію Івановичу. Я надаю слово Олені Миколаївні Онаць, президенту Асоціації керівників шкіл України.
ОНАЦЬ О.М. Шановні присутні! Шановна Лілія Михайлівна! Ми уважно слідкуємо за всіма документами, ви знаєте, і, зокрема, деякі наші працівники, представники працювали і з цією концепцією, і вислуховували ми на наших заходах думки людей ще раніше. Але звичайно, що в такому вигляді цей документ є певним кроком вперед, але це не те, що хотіли б бачити керівники шкіл. І от останні наші розмови перед засіданням сьогоднішнім про те, що все-таки думали, що загальна середня школа закінчиться школою, а профільна школа це окреме так як про це і говорили, окрема структура, тоді вона матиме свій результат і сенс, і сьогодні фактично підтвердили це всі учасники. Це звичайно ідеал, ну, і про це треба тоді вносити дуже багато різноманітних змін і в тому числі про існування всіх наших навчальних закладів, їхніх типів.
Добре, що розписані там, в цій концепції різноманітні форми профільного навчання, але це могло б так і бути знову в тій же профільній школі або там, де створена ця база і вона вже діє реально. Як Миколаївська школа-коледж, як ось Володимирецький колегіум, як школа Миколи Петровича Гузика. Є багато інших таких прикладів, де є хороша практика, яку можна було б серйозно використати.
Що стосується зарубіжного досвіду, ну, зрозуміло, що нічого не можна автоматично переймати, механічно. Його необхідно адаптувати, подивитися. І справді, я дуже погоджуюся з усіма, що профільна школа – 3-5 років. І це дійсно свідомі вже люди, і вони поступають, і вони знають, чого вони хочуть.
І наші сусіди найближчі, ну, я маю на увазі європейських, і Чехію, і Словаччину, і Польщу. Є окремо початкова школа, є гімназія, де в різний час можна поступити і до 5 класу, і старші класи. І є, звичайно, профільна школа або професійні ліцеї, як вони вже називаються. І мені здається, що над цим треба працювати.
Ну, а що стосується документа, який у нас є, то у нас багато таких запитань. І насамперед це питання, як це зробити. Ну, є неточності, неузгодження в самому тексті, я б це назвала так, редакційними десь. Але знову все упирається в те, а як це буде фінансуватися?
Наприклад, динамічні групи чи різнопрофільні групи і так далі. Кількість написано, що тільки в одному місці для сільської школи, де менше 5 учнів у класі, а в іншому місці написано, що це може бути від 20 до 35 учнів. А якщо один клас на паралелі, як бути, навіть у міській школі, навіть у старшій школі?
Потім, профільність одного-двох предметів, я перепрошую, але це елементарне поглиблене вивчення предметів. І до речі, в нашій практиці Дейкун наш Дмитро Іванович дуже хороші плани розробляв, де було розписано, як, наприклад, при суспільно-гуманітарному профілі, які предмети повинні ділитися на профіль. І скільки часу на теорію, скільки часу на практичні заняття. І якщо це стосувалося, наприклад, то це були гуманітарний профіль чи суспільно-гуманітарний, то це була історія і мови, і література і українська, і зарубіжна, і так далі.
То мені здається, до того варіанту і необхідно повертатися і не тільки. Тут фактично йде як спеціалізована школа однопрофільна з поглибленим вивченням предметів.
І в одному місці написано, що це підготовка до вступу до ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації, тобто ось такі неузгодженості. В іншому місці там професійне самовизначення, потім підготовка кваліфікованого працівника, як це і так далі.
Ну і питання, які задають колеги: як можна створювати нове, базуючись далі на старій нормативній базі, - про це вже теж говорили. Потім проблеми знову-таки поєднання, якщо це школа і вищий навчальний заклад, то чи статистика, є така статистика, а скільки ж викладачів працюють у школах і як їх можна залучити на законних підставах. Тут і бюджетні потоки, тут і все інше.
Тому ми вважаємо, що, звичайно, концепція потребує доопрацювання і дуже серйозного доопрацювання. Можливо, що ще не один круглий стіл треба організувати, щоб ширше коло людей, не спішити з її прийняттям, враховуючи, що якщо готуються нові документи про освіту, то їх треба узгоджувати з тими новими документами.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олено Миколаївно.
Я надаю слово Івану Григоровичу Асадчему, начальнику відділу освіти Ставищенського району і державної адміністрації Київської області.
АСАДЧИЙ І.Г. Дякую, Лілія Михайлівна.
Шановні колеги, я зверну вашу увагу лише на документ, який ми обговорюємо, тому що говорити про профільне навчання і старшу профільну школу можна дуже довго. На мою думку, цей документ потребує єдиної цілісної наукової редакції, редагування, тому що він має вади несистемності і суперечності і складений з кількох частин, написаних різними авторами за різною методологією.
Зокрема, у проекті концепції профільне навчання названо видом диференціацій і індивідуалізацій, а далі індивідуалізація – це принцип, а диференціація – це спосіб. Відмовилися від визначення, яке є в енциклопедії освіти, що профільне навчання – це вид навчання. Далі метою профільного навчання визначили забезпечення умов. Навчання – це процес, і результатом процесу повинен бути освітній результат, який потрібно чітко описати.
Першим принципом є принцип соціальної рівноваги, який дивно звучить, передбачає узгодження трьох позицій. Чого? Можливостей освітніх послуг, можливо освітніх інституцій; запитів ринку праці, це не педагогічне поняття значно ширше і соціальних очікувань випускників.
Другим там є принцип фуркації, який представлений і передбачає виконання освітньою системою своїх основних соціальних функцій селекційної, тестувальної і розподільчої відповідно до соціальних замовлень. В "Енциклопедії освіти" також в розділі "Профільне навчання" є принцип фуркації: Розподіл учнів за рівнем освітньої підготовки, інтересами, потребами, здібностями і нахилами".
По тексту в розділі 2 зустрічається поняття "Базові навчальні предмети і базові предмети, вибірково-обов'язкові і обов'язково вибіркові, дисципліни, навчальні дисципліни, профільні дисципліни та дисципліни загального характеру". Використовується поняття "школа" там де потрібно вже використовувати загальноосвітній навчальний заклад як більш точне поняття. Індивідуальне навчання по сільській школі сказано дуже красиво, але не сказано, що в 10-11 класах – це всього 12 годин в тиждень. Сказано, що міжшкільна, а не 38, міжшкільна взаємодія потім цифрою 2 зазначено окремо, мережева взаємодія, але мережева взаємодія – це принцип. А спосіб організації і освітня інституція – це освітній округ.
В концепції є опорна школа освітнього округу, окремо є районний міжокружний ресурсний центр, який в іншому місці вже називається "районний ресурсний центр". Є ще і центр міжшкільних профільних курсів, таких курсів немає в попередній частині цього розділу. Є крім освітнього округу ще й таке утворення як "Соціально-педагогічне об'єднання", проте сказано, що це частіше створюється в сільській місцевості, де поєднуються різні установи й заклади, фактично – це той самий освітній округ. Про районний міжокружний ресурсний центр зразу казано, що це ресурсний центр районного рівня. Зазвичай, а не зазвичай, створюється на базі навчальних закладів. Що це за інституція, яка має 3 назви і який її статус.
В розділі "Багатопрофільні загальноосвітні навчальні заклади" названа "опорна школа з однопрофільними філіями", в дужках, "в освітньому окрузі", закриті дужки тощо. Що це таке і як це може бути, "філія опорна школа однопрофільна". Сказано внутрішкільні принципи профілізації. Можливо, принципи внутрішкільної профілізації? В допрофільній підготовці, там також є серйозні проблеми, пов'язані із визначенням, що таке факультатив, і що таке курс за вибором, якого вже немає, а з'явився спецкурс, а потім з'являються курси за вибором. Нечітко і суперечливо розкрито поняття "факультативний курс". До профільної групи, вже говорили, 20-35. Чому 20? А як посадити 35 в класах, де визначено 30 і не більше законом?
З'являються нові поняття, тут в лапках "школа - ресурсний центр" і вимагається розроблення положення про цю освітню інституцію, в той же час у положенні про освітній округ, там постанова 777, є опорний навчальний заклад, про якого також немає положень. В табличці, ну, досить красиво, і я думаю, безпідставно проставлено на обов'язково-вибіркові, на базові курси там по 3 предмети, можливо, це красиво, що 3 на 6 – 18, але я вже тут підтримую колег, природознавство – це не може бути 3, нехай це буде 5, українська мова і література не може бути 3, це можливо лише 5. Шоком також було, як казав Олександр Іванович, про природознавство в старшій школі сказано лише те, що це предмет природничого, який можна замінити практичною екологією. І ще сказано, що можуть бути професійні проби, але, що це таке не зрозуміло.
І про те, що концепція суперечлива, я хотів би звернути увагу. У самому тексті концепції немає профілів, які існують. І з виступів сьогодні стало зрозуміло, що учень може обирати і навіть несумісні предмети. Тобто фактично це є концепція не профільного навчання, а індивідуального навчання, коли кожен несумісно намагається вибрати собі індивідуальну освітню траєкторію. Ще нікому не вдалося реалізувати насправді, на практиці цю… і нам не вдасться. Ми повинні повернутися до диференційованих груп як способу індивідуалізації освітнього процесу.
Це, те, що я сказав, говорить про суперечливість цього документу. І його треба, над ним серйозна попрацювати. Справа в тому, що ми обговорювали в себе в Київській області в травні місяці, в кінці травня цей документ і на сайті департаменту освіти і науки Київської обласної держадміністрації знаходиться дещо інший варіант. Я не здивуюсь, як потрапив на сайт для обговорення, якийсь варіант технічний, ніким особ... конкретно без прізвища наукового керівника, який погодив наукову редакцію цього документу. Треба працювати над ним, тому що обговорювати такий документ можна довго, але там є дуже серйозні проблеми наукові.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово має Анатолій Федорович Остапенко, директор Володимирецького районного колегіуму Рівненської області.
ОСТАПЕНКО А.Ф. Лілія Михайлівна, дякую вам. Дякую в першу чергу вам і вашим колегам за запрошення, бо я, як ви сказали, я представляю на завершення село. Тому я хочу зупинитися в п'яти хвилинах на вісьмох моментах.
Перше. Що хотів би вам запропонувати, після цього круглого столу представникам Комітету Верховної Ради освіти, Міністерства освіти поїхати реально по школах України, не підготовлено, не аплодовано, не до пофарбованих, а реально подивитися, що робиться сьогодні на селі із профільною школою. Розумієте? Подивіться.
Друге. Ми вивчаємо зарубіжний досвід, але ми чомусь не вивчили ментальність українця. Та він буде розказувати в школі, директор, що в мене в колегіумі чесотка на третьому рівні досконалості, щоб не віддати дитину на навчання. Він зробить все для цього. В концепції це не приписано. Маючи досвід працівника профтехосвіти по набору, таким чином в закладі навчаються діти з восьми областей України від Миколаївської, Херсонської і, кінчаючи – весь Захід України, два гуртожитки, два корпуси навісили
Третє. Ми маємо правду сьогодні сказати, ніхто з вас, на жаль, колеги, не сказав про репетиторство, записав як одну із форм профільного навчання. Чому ж мовчите, мої колеги, міста, скільки коштує сьогодні профільна школа у рідному місті. Я представляю регіон, де немає жодного підприємства, жодне не працює. Павло Броніславович забув, він в нас був, якраз ми вам показували 6 профільних і 6 не концертів, де дітки виступають, а 6 практичних занять, де діти це виконують Скільки сьогодні коштує репетиторство? Вчитель бідний, ха, ха, ха, 6-16 тисяч гривень на місяць. І тому діти з міського району все одно тікають до нас, це приблизно за останній час 100 чоловік, бо це страшні кошти. Тобто визначимо, що таке міська школа і як вона здійснює підготовку, і що таке село, яке я представляю, де в селі те репетиторство.
Наступний момент. Ми сьогодні говорили про математиків, фізиків, хіміків. А де ж підготуються математики, фізики, хіміки. В сільській школі, коли, шановні колеги, вищої школи, ви ж не дали жодного вчителя Україні, який би був готовий працювати у профільній школі. Жодного, заявляю офіційно, в сумці у мене матеріал, де я готувався, жодного. Взявши цього року людину на роботу хіміка вона піднесла нам пробірку, щось таке, звичайно не пішла хіміком, вона в руках її не тримала за 5 років. Який може бути рівень підготовки цієї дитини, як вона буде здавати ЗНО?
Наступне. Старша школа, профільна школа. Ось у мене, виписали мені. Це не все. Перед з'їздом я виступав: 67 конкурсів видали для профільної школи по природоохоронній роботі. Скажіть, будь ласка, мені, в якій країні світу… Я кожен тиждень пишу накази мінімум по два конкурси: "День зустрічі птахів", "Свіжий вітер", "Бджолоїдка - птах року 2013", "Зелена планета", "Регіональний рік лелек", "Екологічний конкурс", "Геліантус", "За чисте довкілля", "Майбутнє в твоїх руках", "Весна прийшла". 67! Люди добрі, і це школа… Ви розумієте, мої колеги дивуються, як можна тільки таке видумати, щоб кожен місяць кожен тиждень по два конкурси писати наказ і направляти дітей: то агітбригада, то пакетики, то інше. Дайте мені займатися профільним навчанням! Якщо я цього не виконаю, мене виженуть з роботи. Дайте займатися директорам профільним навчанням!
Наступне. Старша школа: шкільна практика. Що ми зробили? Закінчується навчальний рік, ми проводимо практику, ми проводимо оздоровчий табір і ми проводимо профільну практику. Скажіть, будь ласка, мені, як можна в одному помістити три? Я не знаю, як… гімн звучить вранці – це табір, потім практика, а потім профільна практика. Це також ні в концепції, ні в іншому. І ми не можемо виконати повністю завдання профільної школи, бо ті діти 10 класу, яких треба готувати до ЗНО, я не можу цим займатися.
І останнє: профільна професійна школа. Ви вірно піднімали питання. Зробили так, що в 10 клас ми набираємо, треба визначитися, набираємо всіх дітей, які готові ходити і сидіти за партами. Регіон чорнобильський: дитина йде в школу тому, що їй треба поїсти. Поїла після другого уроку – «гуд бай», пішла додому. Закінчила 11 класів, отримала, їй дали атестат. І 50 відсотків випускників реально не здає ЗНО. Треба визначитися, що цій дитині необхідно робити після 9 класу: чи йти в профтехосвіту і піднімають питання, чи продовжити піти в 10 клас і здавати зовнішнє незалежне оцінювання. А то ми переплутали, профільне вірно підказували і професійне навчання. Права водія 2 роки – це ми називаємо профільною школою, на курсах за 5 днів отримують призначення. Тому також хотілося б, щоб це було відмежовано і воно спрацює краще для освіти України. Я дякую вам.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Дякую, шановні колеги. Мені дуже боляче обмежувати ваші виступи, бо вони дуже важливі. І я ще раз хочу наголосити, що ми будемо чекати після цього завершення круглого столу, щоб ви свої думки виклали на папері, особливо те, що не було висловленим, і це нам дозволить потім систематизувати ці рекомендації.
Дозвольте мені надати слово академіку-секретарю Національної академії педагогічних наук України Нелі Григорівні Ничкало.
НИЧКАЛО Н.Г. Ця тема дуже суперечлива. Я погоджуюсь з більшістю пропозицій, котрі були висловлені, безумовно за винятком того, що це нехай науковці цим не займаються, бо вони дітей не бачать. Якраз тут присутні всі і директори авторських шкіл, усі науковці, усі в нас захищалися, і дітей бачать, і наукою займаються тобто лише цей аспект я не приймаю до дискусії.
Значить що хочу сказати. Значить в цьому документі, запропонованому дуже багато суперечностей і тому не треба спішити із схваленням цього документу. Необхідно продовжити осмислення і продовжити дискусію навколо цього документа.
Перше. Який це документ, що це за документ? З одного боку, це має бути документ стратегічний, загальнодержавного значення і власне дискусія в цьому руслі, і йшла. Те що ми читаємо і те що я встигла подивитися в останньому варіанті, бо я була знайома з першим варіантом цього документу. То маю сказати про те, що це не концепція профільної старшої школи, це все-таки тягне на концепцію поглибленого вивчення окремих загальноосвітніх дисциплін. Будемо чесними у цьому питанні. Я гадаю, що необхідно принципово уточнити мету і стратегічне бачення цього документу, уточнити принципи. Які ми тут бачимо принципи? Переписано загально дидактичні принципи, написані в усіх підручниках педагогіки. І я цілком погоджуюся, що тут і не пахне тими новими принципами, які мають сьогодні бути в нову добу і соціальну, і економічну, і інше.
Тепер, що стосується того додатку, то, безумовно, це поглиблене вивчення окремих дисциплін. І цей додаток на сторінці 35 не можна всерйоз сприймати. Погоджуюся з необхідністю осмислення українського досвіду і зокрема тут було тріо прекрасних директорів авторських шкіл, усі кандидати наук, усі дуже розумні люди і стратегічні педагоги. Я гадаю, що на основі вивчення прогресивних тенденцій, які є у нас в українській школі, і Президія Національної академії педнаук проводила свої виїзні засідання в авторських школах.
Так що наші українські позитивні тенденції треба врахувати. Але ці тенденції авторських шкіл українських профільного навчання профілізації – це героїчні зусилля окремих ентузіастів, яких б'ють, товчуть, критикують, перевіряють, принижують публічно. І ці інноваційні пошуки вони не мають підтримки на загальнодержавному рівні, що має бути закладено в такому стратегічному документі.
Що стосується зарубіжного досвіду. Тенденції зарубіжного досвіду треба продовжити вивчати. Ми говоримо про досвід наших сусідів. А давайте подивимося на досвід американської школи. Визначено головні професійні поля. Поставлено мету, щоб кожний випускник мав поряд з фундаментальною підготовкою відповідну робітничу професію.
Таких професійних полів окреслено 14. Це будівництво, сфера послуг, машинобудування. Не буду далі називати. І навколо цього йде профілювання. Нам треба подивитися і на цей досвід.
Я погоджуюся з Ігорем Леонідовичем про те, що профільна школа, професійна, допрофільна підготовка, допрофесійна підготовка, це не є синоніми. І з цими поняттями, як і з багатьма іншими категоріями поняттєво-термінологічного апарату, який покладений в цей документ, вони є дуже суперечливими. І треба розібратися.
Дуже суперечливими, болючими є позиції фундаменталізація і профільність навчання. На жаль, ми провели в останню дорогу у квітні академіка Гончаренка Семена Устимовича, який написав дуже мудрі речі щодо фундаменталізації у нас в старшій школі. Я цілком погоджуюсь з паном професором Максимом Стріхою щодо величезної загрози в руйнуванні фундаменталізації у нас в старшій школі фундаментальної підготовки. То не відомо, яку ми будемо мати вищу технічну і іншу освіту.
Тому тут треба нам дуже мудро подивитися, мудро подивитися оці категорії фундаментальності і профільності.
Безумовно, будемо чесними, чи можна забезпечити і фундаментальність, і профільність в умовах двох років? Ніде в країнах західноєвропейських, східних країнах і інших немає оцих двох років, і визнаємо чесно, що ми маємо урізану середню освіту, не будемо кривити душею, урізану середню освіту, і повною мірою ми не можемо забезпечити і фундаменталізацію. І я погоджуюсь з паном професором Максимом Стріхою, що прийде той час, і Україна змушена буде повернутися до розв'язання питання.
І я гадаю, що нам треба системно дивитися на цю проблему у зв'язку з професійною освітою, з досвідом професійної освіти. Ми мали експерименти, ми займалися з Інститутом профтехосвіти, започатковували експеримент у Камінці-Подільському, у вищому професійному училищі, експеримент профільного навчання старшокласників на базі професійного училища до першої ревізії КРУ тривав експеримент. Далі – всі експерименти закінчені.
Тому я підтримую, що не треба спішити з цим документом, потрібно продовжити його серйозне доопрацювання, потрібно включити сюди фахівців інституту професійно-технічної освіти, інших державних структурних підрозділів, які відповідальні за ці питання, і це не є концепція, якщо ми в концепції не пропишемо законодавче забезпечення чітке і конкретне, не пропишемо фінансове і матеріально-технічне забезпечення. Інакше буде така доля цієї концепції, як багатьох інших концепцій і програм, котрі залишилися в архівах.
Тобто я підтримую як надзвичайно важливий напрям нашої спільної роботи, але спішити не потрібно. Дискусія сьогодні надзвичайно цікава і цінна. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо щиро, Неля Григорівна. Шановні колеги, нажаль, час добігає кінця, вже п'ята година. І зараз я можу дати тільки для короткого слова лише тим, хто наполягає.
Будь ласка, до хвилини. Юрій Володимирович Шукевич, керівник асоціації керівників шкіл міста Києва.
ШУКЕВИЧ Ю.В. Єдине те, що хотів би сказати, що на сьогодні в мене враження таке, що якщо не приймати цю концепцію, то деякі школи, їх, на жаль, небагато в Україні, як Український гуманітарний ліцей, це профільна школа, моя школа – фінансовий ліцей, яку представляю, 18 років уже працює в профільності, вони будуть працювати без цієї концепції. Інші школи, приймай, не приймай, я погоджуюсь, мабуть, нічого не зміниться. Всі інші деталі я передам електронною поштою.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую, дякую.
Ірина В'ячеславівна Барматова, Асоціація приватних навчальних закладів міста Києва.
БАРМАТОВА І.В. Спасибо за приглашение. Тезисно. Соглашаюсь со многими выступлениями. …
Может быть эта концепция могла бы выступить как один из способов реализации этого партнерства и заложить эту концепцию. Давайте будем говорить откровенно, ресурсов у государства нет и в ближайшее время достаточно не будет. Здесь вот директор говорил о том, что не хватает, как реализовать, а если 30 человек, даже тут 4 профиля не понятно как ресурсно обеспечить.
…когда 120 детей захотят иметь 120 разных профилей, каким образом педагог технологически это должен обеспечить реализацию, сопроводить ребенка на пути реализации его профиля? А еще, если мы говорим не только, а профильная школа в контексте только в конкретно замкнутых стенах конкретная школа, а, вы сами сказали, "з залученням ресурсу позашкільної освіти, науково-методичних центрів…………" Этому нужно учить, это огромный пласт технологий, который нужно осваивать.
Россия на сегодняшний день на уровне Президента, это президентский проект, она создает по всей России сегодня кафедры. Они готовы поделиться опытом. Потому что, действительно, этому нужно учить, этому нужно готовить…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ірина В'ячеславівна.
Шановні колеги, ми змушені підбивати підсумки. Я хочу надати ще слово Міністерству освіти і науки, яке вислухало зараз усі ці рекомендації і зауваження. І, будь ласка, чи Олег Вікторович, чи Наталія Володимирівна. Будь ласка.
БЕСКОВА Н.В.
Олег Вікторович підсумує.
Шановна Лілія Михайлівна, шановні учасники круглого столу! Безумовно, всі ваші поради є дуже цінними. І, я так думаю, коли ми їх врахуємо, то таки спасемо освіту України від усіх тих негараздів, які вона зараз має. І це дуже цінно є.
Але буквально, дійсно, репліка. Коли ми говоримо про цей документ, ми не можемо говорити про нього і бути відірваними від усіх тих попередніх документів, які уже напрацьовані. Була Концепція державного стандарту, де було прописано… яка теж півроку була на обговоренні. Були пропозиції, де було написано, що базова освіта закінчується в 9-му класі, старша школа функціонує як профільна. Ця ж теза звучить у пояснювальній записці до державного стандарту, затвердженого постановою Кабміну. І зрештою, отой час, в старшій школі 50 на 50, приблизно, про який ми говоримо на варіативно- інваріатну складову, він має бути розподілений між предметами. Власне, ота таблиця, то є основна частина концепції профільного навчання. Зрештою, не прозвучало ніяких пропозицій щодо предметів і коли б тут були викладачі різних дисциплін, всі виступають за ті предмети, які вони хочуть. Значить, ми знову повертаємось до 15-ти предметів, якщо висновки такі зробити, ми знову все вчимо в старшій школі і знову якось там її називаємо. Знову ж таки я хочу сказати, що на виконання державного стандарту є наказ Міністерства і ми покроково розробляємо документи.
Типові плани основної школи , навчальні програми основної школи, які уже є завершальними, вони є зовсім іншими, і програма з біології, і програма з фізики, вони не відриваються від старшої школи, це вже є програма основної школи. Програма з фізики і біології, вони будуть лише у старшій школі функціонувати як програми для профільної школи.
Наступний крок – це концепція старшої школи профільного навчання, потім – типові плани старшої школи. Тобто, не можна… От ми вирвали цей документ і знову починаємо ту саму дискусію, яку ми пройшли з навчальними предметами. Я дякую.
ЄРЕСЬКО О.В.
Шановні колеги, дозвольте мені щиро подякувати вам за цю дискусію, за ваші пропозиції, будемо дуже вдячні, якщо ті, які не пролунали сьогодні, теж будуть надіслані до Міністерства.
Хотів би сказати одне "но" велике таке. Я дуже дякую Ірині В'ячеславівні, за те, що вона побачила найголовніше як практик, що правильно реалізовувати цю концепцію треба буде дуже довго вчити керівників навчальних закладів, вчителів і т.д. Тому часу на відтерміновування і на розкачку, давайте спочатку зреалізуємо стандарт. Добре, а що будуть робити наші випускники, наші, перепрошую, учні в 2018 році десятого класу? Ця концепція є основою для розроблення типових навчальних планів, під які по кількості годин будуть розроблятися навчальні програми, під які будуть писатися підручники. На все це потрібен час, тобто довгого часу у нас такого нема.
І крім от подяки я хотів би сказати ще одне. Згадувався один літературний твір, я хотів би згадати ще один, Грибоєдова: "В каретах прошлого далеко не уедешь".
Тому от іноді дуже дивує бажання триматися, не завжди виправдано, за те, що старе, що є. Старі стіни треба буде, дійсно, ламати, і створювати на новому фундаменті новий документ. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олеже Вікторовичу. Шановні колеги, дозвольте мені підбити підсумки нашої дискусії.
В продовження "старих стін". Мені здається, що фундаментальною проблемою цієї концепції і взагалі нашої дискусії про українську школу, якою вона має бути в майбутньому, є те, що ми хочемо втиснути новий зміст, нові вимоги, а ще й забезпечити індивідуалізацію, профілізацію в "старих стінах".
Ми свого часу прийняли рішення про перехід 12-річної української школи, і цю роботу, фактично, під приводом всезагального схвалення, а насправді, економії у сфері освіти, бо це економить бюджет у освітньому щонайменше 3 мільярди гривень, якщо відштовхуватися від кількості випускників – 280 тисяч у рік, так? І на кожного зараз витрачається, в середньому, 10 тисяч гривень. От вам і виходять ті зекономлені кошти.
А тепер ми хочемо, зекономивши такі кошти в бюджеті України, насправді, зекономити на новій освіті дітей, новому змісті дітей, нових освітніх можливостей дітей. І корінь проблеми саме тут.
Так, ми сьогодні затиснуті попередньою законодавчою базою і тими документами, які прийняті. Абсолютно Наталія Володимирівна правильно це каже. Тому ми й б'ємо зараз на сполох, бо прийняття такої концепції, якщо в неї будуть закладені фундаментальні помилкові речі, буде далі розкручувати маховик помилок. Ось чому таке важливе значення має усвідомлене прийняття стратегічного документу і дуже прискіпливе його читання очима різних груп фахівців. Тому я щиро закликаю Міністерство освіти і науки, яке уповноважене за розробку цього документу і з ініціативи якого цей документ вийшов: розглядайте нас як своїх помічників. Але не забувайте про те, що ми – Верховна Рада України відповідальні за розробку державної політики. І ми не можемо допустити, щоб такий документ в такому вигляді був ухвалений. І або буде у нас партнерство в розробці цього документу, в його покращенні. І саме ця дискусія, і ціла низка таких дискусій буде на це спрямована, або ж це буде полеміка, дискурс, який мусить мати обов'язково певні наслідки. Тому що, я думаю, сьогоднішня дискусія вже показала фундаментальні питання, які виникають при оцінці і критичному аналізу цієї концепції. Ми надамо стенограму Міністерству освіти і науки, щоб робоча група могла відслухати і, вона буде також розшифрована, почитати.
Окрім того, шановні колеги, розуміючи, що зараз час, який більше схиляє до відпочинку в тіньочку, все ж таки закликаємо, маємо практику, коли документи начебто обговорюються, а потім різко ухвалюються. І давайте зробимо все від себе можливе, щоб ми подали свої пропозиції і будемо намагатися спонукати Міністерство освіти і науки їх врахувати.
Щиро дякую за участь в цій дискусії, за працю. До побачення.