Виступ голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілії Гриневич під час парламентських слухань щодо оздоровлення та відпочинку дітей і молоді, які відбулися 3 квітня 2013 року.
Доброго дня шановні учасники парламентських слухань!
Сьогодні я б хотіла щоб у нас була відверта розмова про реальний стан справ із оздоровленням і відпочинком українських дітей. Хочу звернутися до народних депутатів присутніх в залі!
Уявіть свою власну відпустку, яка вам належить за законом. І яку ви проводите не у Криму, Єгипті чи на Мальдівах, а тут, в будівлі Верховної Ради. Прогулянка - раз на день у Маріїнському парку, на ніч – до дому.
Уявили? А тепер увага! З 2,8 млн. школярів, які відпочивали і оздоровлювалися минулого року, 1,9 млн. - відпочивали в таборах з денним перебуванням при школах. Тобто так званих “таборах на асфальті”.
Якщо діти – це квіти життя, то на асфальті вони не ростуть. І тим більше – не оздоровлюються. Сподіваюся, це зрозуміло всім присутнім.
Отже, офіційні дані щодо оздоровлення та відпочинок дітей треба ділити на два. Ось реальність: за роки незалежності кількість стаціонарних дитячих оздоровчих закладів скоротилася втричі. З 1 460 одиниць у 1990 році до 559 у 2012 році. Натомість, у 15 разів збільшилась кількість таборів з денним перебуванням при школах.
Уряд з року в рік наганяє статистику оздоровлення дітей за рахунок літніх пришкільних таборів. А насправді систему оздоровлення із засобу відновлення здоров’я, психічних та фізичних сил дітей перетворено на національну камеру схову.
Як би хто не звітував про щорічне збільшення показників оздоровлення та відпочинку школярів, насправді ці показники зменшуються. Зменшується і кількість коштів, що реально виділяються на оздоровлення та відпочинок з урахуванням зростання вартості основних складових собівартості путівки - комунальних послуг, харчування, медикаменти та інше. У бюджеті 2013 року цифри на оздоровлення та відпочинок дітей на 20 відсотків менші аніж у бюджеті минулого року.
Тривожна ситуація з коштами місцевих бюджетів, зокрема на фінансування роботи пришкільних таборів. Наприклад, у Києві за останні чотири роки майже у двічі зменшилась кількість пришкільних таборів й відповідно кількість охоплених відпочинком дітей. 2009 рік: 169 таборів – 12 тис. дітей; 2012 рік: 99 таборів – 7 тис. дітей. А батьківська плата за путівку за цей час зросла більш ніж вдвічі (з 49, 14 грн. в 2009 році (15 %) до 106 грн. в 2012 р. (25 %). А що говорити про менші міста, містечка і села?
В цілому треба зауважити, що зростаючі ціни на путівки в табір на оздоровлення, недостатнє фінансування з бюджету, на фоні загального зубожіння населення країни ,призводить до того, що й існуючі, недостатні для охоплення усіх дітей країни, потужності оздоровчих закладів, не використовуються повною мірою на всіх змінах.
Що можна зробити вже зараз? Підтримуючи в цілому запропонований проект рекомендацій, хотіла б наголосити принаймні на трьох завданнях:
Стандарти. Розробити і прийняти національний стандарт оздоровлення та відпочинку. : внести соціальні стандарти з оздоровлення та відпочинку дітей до Закону України «Про державні соціальні гарантії та соціальні стандарти», внести зміни до Бюджетного кодексу України (до гл. 14, ст. 87-90) щодо включення видатків з бюджетів різних рівнів видатки на здійснення заходів з оздоровлення та відпочинку дітей, внести зміни до Положення про часткове фінансування з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо надання можливостей у виняткових випадках фінансування дитячої путівки більше 1 разу на рік.
Організаційні форми. Визначити нову функцію для “таборів на асфальті”. Пришкільні табори потрібні, але не лише як спосіб прилаштувати дитину працюючим батькам, і тим більше не як маскування неспроможності держави надати нормальні оздоровчі послуги. Такі табори можуть бути справжніми центрами позашкільної освіти, творчості, фізкультури. На базі пришкільних таборів влітку можна проводити національні дитячі конкурси. Батьки повинні мати змогу протягом одного року відправляти дітей і на оздоровлення, і у пришкільні табори. Маємо визначати схеми фінансування із залученням коштів батьків, місцевих бюджетів, центрального бюджету. Адже сьогодні школи не спроможні забезпечити належної матеріальної бази для нормального літнього відпочинку – немає спортивного інвентарю, ігор, коштів на екскурсії.
Кадри. Маємо відновити програму підготовки та перепідготовки кадрів для роботи як у оздоровницях, в навчальних закладах педагогічного та медичного профілю. Маємо забезпечити гідну оплату праці педагогічним та медичним працівникам відповідно підвищеної відповідальності за безпеку дітей. Є необхідність розробити спеціальний штатний розпис на період роботи школи у режимі пришкільного табору. Також є питання щодо оплати відрядження педагогів і медиків. у супереч ст. 7, ст. 28, п. 4 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» оплата відрядження осіб (з числа педагогічних працівників та медичного персоналу), які супроводжують дітей під час їх перевезення до або з місця оздоровлення та відпочинку не здійснюється. Як правило, така оплата здійснюється за кошти батьків.
Я не думаю, що в цій залі хтось бажає зла дітям. Але занадто висока спокуса, побачивши реальний стан справ, просто закрити очі, абстрагуватися, спробувати забути. Закликаю уряд і народних депутатів поставитися до цієї проблеми як пріоритетної. Бо здоров’я дітей сьогодні – це дух нашого суспільства, нашої країни, нашої держави завтра.