Комітет Верховної Ради України

ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ

ДОСТУПНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ:

СТАН І ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ

Сесійний зал Верховної Ради України

23 жовтня 2013 року, 15 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України

РИБАК В.В.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Якось не звично мені, всі мовчать, не кричать нічого, я привик, що заходиш, а тут кричать, тут всі говорять і ніхто й нікого не чує.

Тому я хочу привітати, шановні колеги, шановні друзі тут в стінах Верховної Ради України!

Ми сьогодні будемо розглядати дуже важливе питання, ви знаєте, 16 квітня Верховною Радою України було прийнято рішення про проведення 23 жовтня, сьогодні, поточного року парламентських слухань на дуже й дуже важливу тему: "Доступність та якість загальної й середньої освіти: стан і шляхи поліпшення".

Я думаю, що у нас є сьогодні можливість заслухати доповіді і міністра, і тут присутніх, я зараз скажу, багато є фахівців. Але головне, ми хочемо послухати вас, ви кожний день працюєте, кожний день є багато проблем, які треба нам разом вирішувати.

Для участь у парламентських слуханнях запрошені: народні депутати України, керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, голови профільних комісій обласних рад, міністр освіти Автономної Республіки Крим, директора департаментів освіти й науки обласних державних адміністрацій, начальники управління освіти й науки місцевих державних адміністрацій, вчителя загальноосвітніх навчальних закладів, ректори вищих навчальних закладів, представники наукових кіл, громадськості, всього понад 500 учасників знаходяться в цьому залі.

Український парламент завжди приділяв серйозну увагу проблематиці державної політики в галузі вітчизняної освіти. Перші парламентські слухання з проблем освіти відбулися ще в лютому 1995 року. На підсумках цих парламентських слухань були підготовлені і ухвалені нова редакція Закону України "Про освіту", Закони "Про професійно-технічну освіту", "Про загальну середню освіту", інші закони прямої дії, що визначають державну політику всіх ланок освіти.

Пізніше Верховна Рада України обговорювала проблеми освітньої галузі на парламентських слуханнях про стан та перспективи розвитку вищої освіти в Україні у 2003 рік, про виконання законодавства щодо розвитку загальної середньої освіти, про запровадження 12-річної загальної середньої освіти у 2010 році, про стан та перспективи розвитку загальної середньої освіти у сільській місцевості у 2012 році.

Тричі парламент обговорював питання розвитку освіти під час проведення Днів Уряду України, а саме про стан та перспективи розвитку професійно-технічної освіти, про дотримання вимог Конституції України та Законів України щодо здобуття якісної освіти у сільській місцевості, про перспективи розвитку системи освіти і таке інше. За результатами проведення парламентських слухань та Днів Уряду Верховна Рада України приймала відповідні рішення.

Я дуже-дуже хотів би, тут депутати є, керівник Комітету освіти є, щоб ті зауваження, ті пропозиції, які будуть тут, у виступах сьогодні, щоб вони знайшли своє відображення в законах. Тому що є багато питань, які треба нам разом буде вирішувати. І сьогоднішня тематика наших парламентських слухань надаєте можливість перевірити та оцінити стратегічні напрями модернізації системи загальної, середньої освіти, зокрема забезпечення прав громадян на доступність і безоплатність здобуття повної земельної середньої освіти. Мусимо звернути увагу на те, що якість загальної середньої освіти країни в значній мірі залежить від соціальних, економічних, культурологічних, демографічних та інших чинників. Констатуємо, що на сьогодні ще не забезпечено повною мірою умови для якісної освіти, а саме, повільно оновлюється навчально-матеріальна база ще, мляво вирішується комплекс проблем щодо реального запровадження ексклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Вчора як раз на телебаченні показували: п'ять років хлопчику, а він такий як уже маленький... доросла людина. Це умови нам надо для таких дітей щоб були. Далекими від розв'язання є проблеми добору, підготовки та створення умов для ефективної роботи педагогів, які працюють в системі загальної освіти, потрібно якнайшвидше завершити виконання Державної цільової програми "Шкільний автобус" і Президент конкретно ставить таку задачу та створити належну інфраструктуру її обслуговування. Я маю на увазі, що у нас, ми... не рідко є у нас райони, багато таких, що дали автобуси, а доріг нема, там їздити нема на чому. Це вже є на сьогоднішній день, все.

Отже, запрошую до професійної розмови, шановні друзі, сподіваюсь, що поєднання практичного освітянського професіоналізму і політичного досвіду народних обранців дасть змогу чітко визначити напрями поліпшення якості загальної середньої освіти в нашій державі.

Пропонується приблизно така організація роботи під час наших слухань. Ми надамо 20 хвилин для доповіді міністру освіту і науки України Дмитру Володимировичу Табачнику. Давайте його привітаємо. Він знаходиться в залі (Оплески). До 15 хвилин для співдоповіді голові Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілії Михайлівні Гриневич. Де в нас Лілія Михайлівна? Привітаємо Лілію Михайлівну (Оплески). Буде можливість, в кінці час буде у вас, щоб вам відповіли на ті запитання, які у вас будуть. Можна записочками передавати, і ми передамо і міністру, і керівнику комітету.

Для виступів в обговоренні пропонується надавати до 4 хвилин, щоб у більшості була можливість виступити. Тому я прошу, щоб в 4 хвилини ваші пропозиції ви могли висловити.

Ще одна пропозиція. Зважаючи на актуальність, специфічність та фаховість питання щодо забезпечення прав громадян на доступну та якісну загальну середню освіту, пропонується надати слово президенту Національної академії педагогічних наук України Василю Григоровичу Кременю в межах 10 хвилин. Він присутній, привітаємо Василя Григоровича (Оплески).

І, як я і сказав, наприкінці парламентських слухань пропонується надати слово і міністру, і голові Комітету з питань науки і освіти Лілії Михайлівні Гриневич, і вона внесе пропозицію по проекту рекомендацій парламентських слухань, які… Вам роздавали ж? Є у вас, так? Є.

Завершимо роботу, я думаю, ми з вами сьогодні десь до 18-ї години, якщо у вас не буде заперечень. Домовились?

Я надаю слово міністру освіти і науки України Дмитру Володимировичу Табачнику. Прошу.

ТАБАЧНИК Д.В. Вельмишановний Володимире Васильовичу! Шановні освітяни, запрошені! Ще в серпні 2010 року на підсумковій колегії ми проголосили, що головним змістом діяльності міністерства є якість освіти. За визначенням мети пішли справи.

Протягом перших місяців роботи нового уряду міністерством було підготовлено і внесено на розгляд Кабінету Міністрів 37 нормативних урядових актів. Серед них 5 нових державних цільових програм, розвитку дошкільної освіти, підвищення якості природничо-математичної освіти, впровадження ІКТ в навчальний процес, розвитку позашкільної та професійно-технічної освіти. Такої величезної кількості освітянських ініціатив, як в серпні 2010 року, на уряді ще ніколи не розглядалося за роки Незалежності України. Чому? Стало очевидним, що прийшов час рішучих глибинних реформ, і подібні процеси паралельно відбувалися в багатьох країнах світу.

Трохи пізніше, в грудні 2012 року, Комітет Міністрів Ради Європи прийняв Рекомендації №13, в яких теж визначив якість освіти головним завданням сьогодення і визначив основні критерії досягнень.

Шляхи покращання якості освіти розглянув і Форум міністрів освіти країн Європи в квітні цього року в Хельсинки. Отже актуальність тематики сьогоднішніх парламентських слухань не викликає сумніву.

Хочу лише нагадати, що попередній Форум міністрів, який проходив у вересні 2011 року в місті Києві став за багатьма ознаками визначальним у співпраці України з Радою Європи. Такий захід в нашій країні відбувався вперше. На ньому були підтримані українські ініціативи, що знайшли своє відображення у Київському комюніке. Саме в Києві проголошено і розпочато реалізацію ідеї створення єдиного шкільного європейського освітнього простору. І ніколи ще стосунки Міністерства освіти і науки України з Радою Європи не були такими тісними і плідними. Спираючись саме на рекомендації Ради Європи, ми спробували проаналізувати показники якості української освіти. Ось основні з них.

Доступність. Безперечним досягненням нашого законодавства є встановлення обов'язкової повної загальної середньої освіти та контроль за її забезпеченням. Рівень охоплення дітей відповідного віку навчанням в Україні, за оцінками ЮНЕСКО, складає понад 99 відсотків, за даними регіональних управлінь – 99,9 відсотків. Це один з кращих показників у світі. Але, безперечно, ми мусимо виходити на всі 100.

Ще однією складовою доступності дуже важливою є забезпечення можливості здобувати освіту дітям з особливими потребами разом з однолітками в загальноосвітніх навчальних закладах. Величезним досягненням стало законодавче закріплення в 2010 році інклюзивної системи навчання. Сьогодні в школу інтегровано 70 тисяч дітей з особливими потребами, в тому числі 58,5 тисяч з інвалідністю. Такі кроки також отримали дуже високу оцінку Ради Європи.

Відразу хотів би відзначити. Інклюзія - процес надзвичайно складний психологічно. І тому гонитва за цифрами тут небезпечна.

Ядро якості освіти – це зміст освіти. Що, скільки і для чого вчать діти – і є вимогою сьогодення на ринку праці. Нагадаю, уряд затвердив нові державні стандарти початкової, базової і повної середньої освіти. Розпочато їх впровадження. За новим змістом вже навчаються дошкільнята, учні 1-го, 2-го та 5 класу.

Найголовніше. Запроваджено вивчення інформатики з 2 класу, іноземної мови – з 1 класу та другої іноземної – з 5 класу. Також у нових стандартах, в решті-решт, досягнуто паритету між природничо-математичними та суспільно-гуманітарними дисциплінами. Принципово збільшено в нових стандартах варіативну частину, а значить і самостійність шкіл. Враховано поради психологів і досвід інших країн.

Головним завданням визначено збереження здоров'я дітей. Міністерство вже здійснило та здійснює ряд заходів, покликаних виправити невтішні тенденції попередніх років. Зокрема в півтора рази збільшено кількість годин на тиждень на фізвиховання.

Повернено обов'язкові медичні огляди комплексні до школи, урок плавання і багато чого іншого. Нещодавно після тривалих дискусій і обговорень затверджено концепцію профільної освіти, яка стала черговим орієнтиром модернізації старшої школи. У документі закладено чимало прогресивних ідей. Це суттєве посилення автономії школи в розподілі навчального часу – 52 відсотки, забезпечення можливості створення індивідуальної освітньої траєкторії для кожного учня, впровадження професійних проб для усвідомленого вибору майбутньої професії. Лише нагадаю, що концепція розпочне впроваджуватися 1 вересня 2018 року, тобто є час для вирішення конкретних завдань. Отже, фактично завершено формування каркасу сучасної шкільної освіти.

Новий зміст без новітніх технологій – це як машина без двигуна. Саме інформаційно-комунікаційні технології мають вивести українську школу на нову освітню орбіту. Ще п'ять років тому Україна замикала сотню, першу сотню країн за використанням ІКТ у навчальному процесі. Сьогодні за оцінками світових експертів ми посідаємо 62 місце. Лише минулого року в школи було поставлено 2670 комп'ютерних класів. Але вважаю, що для космічної держави і цей показник мало припустимий.

Започатковані за ініціативою Президента України Віктора Федоровича Януковича державна програма "100 відсотків", національний проект "Відкритий світ", інновації, закладені в освітні стандарти, мають забезпечити протягом найближчих років дійсний прорив в цьому напрямку. поки що справи йдуть не так, як нам би хотілося.

Новий вчитель. На думку багатьох провідних вчених педагогів Європи, новий вчитель мусить володіти такими компетенціями: науковця-дослідника, інформаційною, мовною, адаптивною, комунікативною. Але що є в реальному житті? Думаю, жодна влада не має морального права говорити, що вона все зробила для вчителя. Наша теж. Чому ми завжди говоримо лише про заробітну плату? Треба говорити і добиватися житла, оздоровлення, земельного паю, бібліотечки, проїзного і багато чого іншого.

Багато хто намагається набирати вагу безстрашних борців із корупцією в школі. Хотів би сказати, невже наші сивочолі вчителі були корупціонерами? (Оплески) Давайте подумаємо, чому так смакується і так радо розноситься, коли хтось з колег оступився і допустив помилку? Хіба це підстава принижувати професію і всіх вчителів? І таких "чому" дуже багато. Як і багато тих, хто привласнює монополію на істину, хто вважає, що лише він знає, що і як треба робити.

На практиці найкращі рішення знаходить педагогічний колектив на чолі з директором школи. (Оплески) Саме постать директора визначає багато в чому рівень спроможності педагогічного колективу втілювати в життя ідеї сучасної школи. Спільно з Асоціацією керівників шкіл України, іншими громадськими організаціями ми готові розпочати широкомасштабну роботу по визначенню нового статусу директора та його підтримці.

Якісна освіта неможлива без розвитку дошкілля. Наші спільні зусилля в розбудові українського дошкілля відомі всім. Одностайно підтримуються громадянами і отримують високі оцінки в Європі. Значно виріс авторитет дошкільної освіти. Якщо в 2000 році до дитячого садка віддавали дітей віком від 3 до 5 відсотків менше 50 відсотків сімей, то на початку 2013 року вже понад 81 відсоток. Це один з найвищих показників в Європі. (Оплески)

І хоча за 3 роки створено понад 230 тисяч нових місць в садках, черга ще залишається великою, бо зростає народжуваність. Тільки в 2012 році дітей народилося на 20 тисяч більше ніж в попередньому. Саме тому Президент України поставив чітке завдання – ліквідувати черги на влаштування в дитячі садки і впродовж двох років створити ще 100 тисяч нових місць. Доручення Президента, безумовно, буде виконано.

Ще одним чинником покращення якості освіти є позашкільна освіта. Її роль – забезпечення додаткових можливостей в розвитку обдарувань учнів. У нових соціальних ініціативах Президента "Діти - майбутнє України" визначені завдання, які вже успішно реалізуються. За 2 роки охоплення позашкільною освітою повинно зрости з 40 до 70 відсотків.

Міністерство докладає всіх зусиль разом з народними депутатами щодо законодавчого врегулювання механізму фінансування позашкільних закладів, зняття основного тягаря з місцевих бюджетів та повернення фінансування цих закладів до першого кошику.

Лише тоді позашкільна освіта, без сумніву, буде успішно розвиватися. У забезпеченні якості освіти в усьому світі все більша роль відводиться родині, сім'ї. На жаль, сучасні батьки не позбулися ще стереотипів, що основним інститутом виховання їхніх дітей є виключно школа.

У 2012 році були проведені опитування дітей від 10 до 17 років. Половина українських дітей зазначають, що вони недостатньо спілкуються зі своїми батьками і вважають, що ліпше не ділитися з ними власними проблемами. Тривожно.

Маємо зрозуміти, що час докорінно змінив цінності, ідеології, вимоги і школа вже не в змозі наодинці виконувати функції, які законодавчо та й морально належать до обов'язків сім'ї. Саме родина є найпершим і найважливішим осередком виховання дитини. Саме в сім'ї дитина пізнає такі принципи життя як: честь, гідність, справедливість, моральність, любов до близьких і до своєї країни, так в усьому світі. (Оплески)

 Наприклад, у Великобританії, Іспанії, ряді інших країн для батьків, які не докладають, законодавча цитата: "достатніх зусиль у вихованні і навчанні дітей, боротьбі з пропусками ними шкільних занять передбачені суворі покарання, навіть до трьох місяців громадських робіт". Щорічно у Великобританії з цієї причини розглядається близько 7 тисяч справ у судах. А у нас за звичкою в усьому звинувачують лише школу. Я думаю, це несправедливо.

Зрозуміло, що така ситуація в один день не може бути змінена. На цьому етапі реально впливати на якість освіти може лише співпраця родини і педагогічного колективу. І таких прикладів чимало. Серед важливих чинників якості освіти визначених в рекомендаціях Ради Європи є роль території. Від того, які умови для розвитку учня наявні в конкретному населеному пункті значною мірою залежить реалізація його можливості. Покращити якість освітніх послуг, раціонально використовувати навчально-методичний, матеріально-технічний, кадровий потенціал навчальних закладів дозволяють освітні округи. Вони дають унікальну можливість доступу та вибору типу навчального закладу, поглибленого вивчення певних навчальних предметів, створення сучасних інноваційних гнучких форм, отримання міждисциплінарних знань, перш за все у сільській місцевості.

Урядом затверджено постановою Рекомендації щодо створення освітніх округів, яких на сьогодні в Україні функціонує близько 2 тисяч. І на місцях, територіях продовжується робота по розробленню планів створення освітніх округів, що дає можливість припинити безпідставне закриття шкіл. Вже називалася цифра, що в цьому році було закрито 153 школи. Не маючи юридичних підстав впливати на ці процеси, навіть дещо перевищивши свої повноваження, я особисто звернувся до всіх обласних прокурорів з проханням перевірити законність прийнятих рішень щодо закриття кожної школи. на сьогоднішній день прокуратурою порушень не було виявлено. Далеко не останню роль в забезпеченні якості освіти відіграє якість управління. Управління – це люди і система. І повірте, ми бачимо всі проблеми, вони хронічні і слабовиліковні.

До відома дослідників паперового шквалу. На жаль, кількість паперів в цілому зростає. Державна інспекція навчальних закладів зробила, вивчила глибоко ці питання в Київській та Вінницькій областях. Виявилось, що в паперовому потоці частка нормативних документів і доручень Міністерств освіти і науки складає лише 2 відсотки. мало хто знає, що найбільше потерпає від паперового шквалу і саме міністерство. За 6 місяців 2013 року до міністерства надійшло понад 32 тисячі листів і звернень. В останній час, як ніколи, з нами за листувалися комітети Верховної Ради. Їх цікавить все6 від динаміки ремонту туалетів в помісячному розкладі до детального опису майна всіх 20 тисяч шкіл в розрізі регіонів. І знаєте, що найбільш прикро? На 90 відсотків всі ці листи, інформації, звіти в пригоді нікому не стануть.

 Але наше завдання полягає не в тому, щоб виявити проблему, вона очевидна, а в тому, щоб спільно знайти шляхи її вирішення. Міністерство запропонувало звільнити від перевірок школи, які пройшли атестацію з відзнакою, ще раз переглянуло і готує до суттєвого скорочення список всіх звітних доручень. Ми чекаємо, що інші центральні органи, можливо, Верховна Рада, перегляне принаймні кількість доручень, широкомасштабність святкування багатьох ювілейних дат, безкінечні вимоги до інформації і тому подібне.

Думаю, на цьому можна було б завершити короткий за регламентом звіт. Питання лише одне. Хто ж заважає освітянам підвищувати якість освіти? Ніхто. Всі б'ють себе в груди, що саме вони кращі друзі дітей, захисники школи і саме вони лише знають, як треба вчити дітей, як писати підручники. Та що не візьми, будь-яке питання, все знають. Тільки чому 3 роки тому цього ніхто не робив, відповіді немає.

Скажу відверто: проводити реформи в економічну кризу складно, це відчайдушний крок. І хотів би подякувати Міністерству фінансів і економки і за нові штатні розклади, і за можливість оплачувати години за другу іноземну мову. І зрозуміло, що основна проблема – це фінансування. Цього літа додали ще затримки виплат казначейств. Як міністр я за здійснення освітянам всіх виплат, передбачених статтею Закону України номер 57 "Про освіту". Та ми розуміємо, чи реально віднайти миттєво в бюджеті 58 мільярдів гривень. Задекларувати легше. Хотілося б, щоб ми зосередились на конкретних реальних справах.

Так протягом останніх років заробітна плата освітян збільшувалась 18 разів. Розумію, зростання далеко не захмарне. Але якщо порахувати за 3 роки, середня за статисткою заробітна плата вчителя збільшилась по Україні на 1000 гривень.

Користуючись нагодою, хочу висловити подяку нашій профспілці за підтримку за спільну працю в цьому напрямі. Ми готові і надалі об'єднувати всіх друзів освітян, активізувати батьківську громаду, засоби масової інформації, громадські організації і всіх небайдужих.

Вкрай потрібні і нові законодавчі акти. З моменту прийняття законодавства про освіту до нього неодноразово вносились певні зміни. Важливими були і доповнення та зміни до законодавства України, ухвалені в 2010-2012 роках, і я думаю, що тут проблем накопичилось дуже багато. За останній майже повний календарний рік роботи Верховної Ради сьомого скликання на жаль не було прийнято по суті жодного законодавчого акту, який би здійснював регулювання питань в галузі загальної і середньої освіти.

Аналізуючи ситуацію розумієш: є реальна освіта, є гіпотетична. Міністерство – центральний орган, який займається реальною освітою. Нагадаю, що в цьому році Президент України Віктор Федорович Янукович затвердив своїм Указом Національну стратегію розвитку освіти в Україні до 2021 року, одностайно схвалену Третім з'їздом працівників освіти. Приємно доповісти, що робота освітян має певні досягнення. За оцінками іноземних експертів Всесвітнього звіту з конкурентоспроможності держав Світового економічного форуму у 2013 році за якістю українська середня освіта посіла вже 45 місце, всього оцінювалося 122 країни. Нагадаю, що за підсумками цього ж дослідження іноземних експертів, ми навмисно не брали наші оцінки внутрішні, три роки тому ми посідали не 45-е, а 56 місце. Прогрес спостерігається і за багатьма іншими складовими оцінюваннями. Найбільш суттєвий, він за критерієм якості шкільної природничо-математичної освіти, 24 місце проти 42-го у 2010 році і це теж оцінка іноземних фахівців.

Я хотів би ще раз звернути увагу колег на цей слайд та з якості початкової освіти. За три роки проти 49 місця, якість початкової освіти в Україні Міжнародним форумом з конкурентоспроможності поставлено на 31 місце. Показово, що і в усіх інших показниках індексу людського розвитку, людського потенціалу в нашій країні найвищими є саме показники освіти, які багато в чому сприяють, тому що Україна посідає досить пристойне місце в інших міжнародних рейтингах. Певним підтвердженням цього є і результати Міжнародного порівняльного оцінювання якості природничо-математичної освіти "ТІМSS-2011". Україна вже двічі брала участь у дослідженні у 2007 та 2011 роках. За вибіркою Канадського центру статистики у 2011 році, це визначали іноземці, учасниками дослідження стали 3,5 тисячі учнів 8 класів з усіх регіонів України. Українські восьмикласники підвищили результати з математики на 17 балів, з усіх комплексу природничих дисциплін на 16 балів, порівняно з вимірами ТІМSS у 2007 році. Це дозволило в умовах щільної конкуренції перейти Україні в міжнародному рейтингу ТІМSS з математики з 25 місця на 19, а з природничих дисциплін піднятися трохи на 18 місце.

Аналізуючи результати, директор Міжнародного навчального центру TIMSS & PIRLS пані Айна Мулліс, зокрема зазначила, міжнародне тестування школярів з математики та природничих дисциплін проведено в 50 країнах свідчить, що система освіти в Україні ефективно працює, а програма українських шкіл збалансована та відповідає кращим сучасним міжнародним практикам.

Свідченням належної якості української освіти є і виступи та постійні перемоги наших учнів на міжнародних інтелектуальних змаганнях і прикладів таких сотні. Тому я переконаний, що українська школа жива, розвивається і має всі підстави для успішного…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити.

ТАБАЧНИК Д.В. І має всі підстави для подальшого покращення своїх результатів. Давайте повіримо всім, хто хоче зробити життя наших дітей кращим, всім хто хоче допомогти вчителю і школі. Бо якщо обіцянки на цій найвищій трибуні будуть просто політичною грою, це великий гріх. Не можна з кабінетів на київських пагорбах зазирнути в кожен клас поліської чи карпатської школи. І які б у нас не вивішувались прапори і скільки не змінювалась влада, кожного дня до дітей в клас заходить вчитель, на уроці він і міністр освіти, і депутат, старший друг, його слово і посмішка вчить і зігріває кожну дитину.

Дякую вам і будемо берегти вчителя. (О п л е с к и)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні колеги! Для співдоповіді запрошується голова Комітету з питань науки і освіти Лілія Михайлівна Гриневич. Прошу. (О п л е с к и)

15:35:54

ГРИНЕВИЧ Л.М.

Шановний Володимире Васильовичу! Шановні учасники парламентських слухань! У цій залі ми маємо представників, мабуть, всіх соціальних груп, які зацікавлені, справді, у розвитку освіти. Адже тут присутні і освітяни, і громадські активісти, представники батьків, авторитетні вчені, роботодавці, профспілки, урядовці і депутати від усіх політичних сил. І ми зібралися сюди для того, щоб проаналізувати, які результати система освіти повертає суспільству в обмін на сплачені податки громадян і компаній. Зібралися для того, щоб випрацювати кроки для подолання існуючих проблем і сформувати засади нового законодавства у відповідь на ті виклики, які ставить перед системою освіти сучасне суспільство і громадяни у ньому. Ми щойно почули багато інформації про процес, а лише частково про результат, а саме суспільство має право знати, якою є результативність кожної витраченої копійки сплачених податків.

Сьогодні єдиним об’єктивним мірилом навчальних результатів, які можна порівнювати в масштабах країни, є результати зовнішнього незалежного оцінювання. От зверніть увагу зараз на слайд, який буде тут показаний, ця таблиця є також у ваших матеріалах, там ви можете її роздивитися ближче з усіма даними. Як відомо, під час зовнішнього незалежного оцінювання можна отримати від 100 до 200 балів. Сто — це найнижчий, а двісті — найвищий результат. Якщо подивитись, які бали отримують учні міста і села, то спостерігаємо дуже сумну тенденцію: частка дітей з села, які отримують від 100 до 150 балів, завжди більша, ніж частка дітей з міста. Тобто, в нижній частині таблиці, яка є чорним кольором, переважають однозначно з усіх предметів діти з села. Коли ми говоримо "діти з села"- це означає села, селища і селища міського типу. Це за всіма предметами і навпаки, частка дітей з міста, які отримують вищі бали у проміжку між 150 і 200 балів, більша, ніж частка дітей із села. У найвищому діапазоні шкали, там, де 200 балів, перевага міста над селом зростає багатократно. Ви бачите, у скільки разів з кожного предмету. Це – реальні дані ЗНО. Коли ми проаналізували цю таблицю, були вражені цією закономірністю. Цей розрив постійно зростає впродовж останніх п'яти років.

Якщо взяти до уваги, наприклад, ситуацію, у районах міських депресивних територій, у загальноосвітніх школах, так званих "школах мікрорайону", та школах нового типу, які мають поглиблене вивчення окремих предметів, то без сумніву, там ми будемо мати теж величезні різниці.

Так само, якщо взяти до уваги різне соціальне походження батьків, зокрема, рівень їхньої освіти, то картина ще більш поглиблюється. За результатами соціологічних досліджень видно, що шанси отримати вищу освіту для дітей, чиї батьки мають низький рівень освіти, порівняно з однолітками, чиї батьки мають вищу освіту, відрізняються у сотні разів.

В усьому світі середня освіта має місію якраз цього соціального вирівнювання, цього соціального ліфту для всіх дітей, незалежно від матеріального статусу батьків і повинна створювати для них рівні умови.

Що відбувається в українській освіті? Ми маємо нерівні умови, вже починаючи з дошкільної освіти, тому що навіть при тому зростанні охоплення, яке сьогодні є, воно ще далі є недостатнє. Тут ми повинні подумати законодавчо над тим, щоб розвивати і приватну ініціативу в дошкільній освіті, аби компенсувати оці недоліки, які ми зараз маємо по охопленню дошкільною освітою. Адже сьогодні особливо на селі дитина також не може потрапити у дошкільну освіту.

Проте, загальну середню освіту безкоштовно гарантує Конституція. І що ми бачимо? З кожним роком держава перекладає на батьків все більшу частину видатків, необхідних для забезпечення загальної середньої освіти. За офіційною статистикою 2011 року домогосподарства витратили на, так звану, безкоштовну загальну середню освіту щонайменше 16,7 мільярдів гривень, це без врахування усіх неофіційних внесків батьків, які вони вкладають у безкоштовну освіту. Відповідно у школах, де батьки мають більше грошей, там є можливості для здобуття кращої якості освіти, де ні – там немає сучасних посібників, тече дах, гірша якість навчання, гірші умови праці для педагогів і менше шансів належно підготуватися дітям до продовження освіти. Таким чином, українська освіта замість того, щоб долати бідність, відтворює її.

Сьогодні при Комітеті з питань науки та освіти розробляється новий базовий Закон про освіту. Власне, ключовою метою нового законодавства є перетворити середню освіту з чинника соціальної нерівності у чинник соціального просування кожного громадянина, змінити систему соціальної сегрегації системою соціальної мобільності.

Які наші завдання на цьому шляху? Першочергово – вмотивований, кваліфікований з високим соціальним статусом вчитель. Сьогодні українська школа тримається, навіть всупереч інколи непродуманим реформам, в першу чергу на відданій праці та ентузіазмі вчителів та керівників навчальних закладів. За це вам, шановні освітяни, ті, хто присутній, ті, хто бачать нас зараз, уклінна вдячність. (Оплески)

У провідних країнах світу вчитель належить до середнього класу і депутати першого скликання українського парламенту добре розуміли це і тому заклали до статті 57 Закону про освіту норму, згідно з якою посадовий оклад вчителя має бути не нижчим рівня середньої заробітної плати по промисловості і цілу низку інших норм. Ми сьогодні говоримо про необхідні 58 мільярдів гривень. Зрозуміло, що така одноразова ін'єкція до бюджету неможлива, але ця планка повинна бути повернена у законодавство, і має бути прийнята урядова програма поступового доведення зарплати до визначеного законодавством рівня. Така програма має супроводжуватися підняттям рівня кваліфікації педагогів, а підвищення кваліфікаційного рівня відповідатиме вагомому зростанню заробітної плати.

Ми повинні усунути наявні сьогодні обмеження педагогічної свободи вчителя. Дійшло до того, що вчителі змушені переховувати від інспекторів посібники, яких не вказано в листі міністерства. Невільний вчитель не може виховати вільного громадянина. І в новому законодавстві важливо гарантувати педагогічні свободи вчителя і захистити його від невластивих функцій, наприклад, вимушеної участі в якихось акціях чи мітингах.

Друге. Держава повинна чітко визначитися та забезпечити стандарти освіти для кожної дитини незалежно від місця проживання й майнового статусу учнів, і при цьому створити простір для виявлення та розвитку її індивідуальних здібностей. Зрозуміло, завдання дуже складне. Для цього треба в освіту інвестувати. От сьогодні оптимізація мережі навчальних закладів звелася до їх ліквідації, особливо на селі. Але діти з закритих шкіл далеко не завжди переводяться в кращі умови навчання. Чому? Бо зекономлені кошти не інвестуються в опорні школи освітніх округів. Не тому, що цього не хоче місцеве самоврядування, а тому що воно не може, бо міжбюджетні трансферти з центру заздалегідь не достатні для забезпечення функціонування навчальних закладів. Слід переглянути формулу розрахунку трансфертів та норматив на учня.

Третє. Аби збільшити фінансування освіти, нам потрібно переглянути структуру видатків і збільшити ефективність використання коштів. Частка бюджетних витрат в цілому на освіту у нас складає між 6% і 7% ВВП, в різні роки по-різному. Це співмірно з іншими країнами. А от на загальну середню освіту в Україні виділяється з цих коштів 3% ВВП. А в країнах Організації економічної співпраці і розвитку – в середньому 4%. Саме загальна середня освіта гарантується державою як безкоштовна, і долю фінансування на неї необхідно збільшити.

Добре, що в останні роки збільшилися обсяги централізованих державних закупівель підручників та автобусів. Проте, як використовуються ці кошти? Державна фінансова інспекція, Рахункова палата вказують на численні порушення, а споживачі в багатьох випадках незадоволені якістю закуплених матеріалів та обладнання. Ефективність використання цих коштів і якість закупівель зросте, якщо кошти будуть надходити ближче до споживача. Принаймні, до рівня органів місцевого самоврядування.

Четверте. Ми зобов'язані гарантувати доступність загальної середньої освіти. В новому законі повинно знайти місце чи окремим розділом, чи впродовж усіх розділів питання освіти дітей з особливими потребами. І саме там необхідно врахувати всі ці проблеми, з якими сьогодні стикаємося при впровадженні інклюзивної освіти та зберегти ті кращі традиції спеціальної освіти, які ми маємо в країні.

Для усіх дітей молодшого шкільного віку, початкова школа має знаходитися якомога ближче до місця проживання. Створення освітніх округів слід підкріпити добре розвиненою законодавчою базою та реальними ресурсами.

Доступність якісної загальної середньої освіти, зрозуміло, можна збільшити за рахунок впровадження новітніх інформаційних технологій, але для цього недостатньо закупити "заліза", тому що комп'ютери без програмної сучасної платформи і швидкісного підключення до Інтернету стають коштовними меблями. До мережі через усі типи з'єднання сьогодні формально підключено 45% комп'ютерів. Тому сподіваємося, що буде виконано обіцянку Президента про повне покриття всіх шкіл широкосмуговим Інтернетом.

П'яте. Сучасний зміст освіти, який спрямований на формування компетентностей та цінностей. Усвідомлення своєї ідентичності й громадянської відповідальності, пошанування власної гідності і гідності іншої людини, вміння критично аналізувати і долати проблеми, екологічне мислення, здатність до творчості та уміння вчитися впродовж життя – це необхідні риси сучасного українського випускника, які ми маємо сформувати через оновлений зміст освіти.

Компетентнісний підхід сьогодні декларується. Проте, він має стати реальністю у всіх нових програмах, підручниках і навчальних матеріалах.

Євроінтеграція зобов'язує нас дати можливість кожній дитині при здобутті загальної середньої освіти оволодіти принаймні однією з іноземних європейських мов на рівні В-1 – незалежного користувача.

Потребує серйозного опрацювання концепція профільного навчання. Мають бути враховані нові підходи до формування мережі та переглянуто тривалість здобуття загальної середньої освіти. Якщо ми хочемо, щоб профільне навчання було у доповнення до загальноосвітньої підготовки, а не за рахунок її зменшення. Бо не можна втратити традиційні переваги нашої освіти.

Нам треба налагодити в країні сучасне виробництво навчальних посібників, переглянути наявні процедури підручникотворення. Переконана, в цій сфері потрібно більше конкуренції та прозорості.

Шосте. Треба децентралізувати систему управління освітою. Розподіл функцій має виглядати таким чином. Центральні органи влади формують політику, затверджують державні освітні стандарти з визначеними і очікуваними навчальними результатами.

Місцеві управління освіти створюють належні умови роботи. А учитель сам вирішує, як будувати навчальну програму у визначених державою рамках, методики і якими підручниками користуватися.

Сьоме: потрібна система моніторингу і оцінювання якості освіти. І тут дозвольте наголосити, ми беремо участь у ТIMSS, але нам необхідно підключитися і до PISA. Але ще важливішими є поширити можливості зовнішнього незалежного оцінювання на усіх випускників, а не тільки на тих, які вступають до вищих навчальних закладів, аби ми мали можливість отримати реальну картину. Тому що за цими результатами, за їх аналізом стоять можливості для правильних рішень в освітній політиці. Це може робити Український центр оцінювання якості освіти, зокрема і моніторингові дослідження якості освіти. Не для усіх, а тільки на репрезентативних вибірках. Це ті дослідження, які нам допоможуть зрозуміти основні тенденції і проблеми у сфері освіти.

Шановні колеги, саме через освіту держава проектує і формує власне майбутнє. Ми маємо перетворити школу на інструмент вирівнювання і покращення можливостей, а не поглиблення соціальної нерівності. Кожна дитина має там знайти підтримку, щоб перебороти обставини соціального походження.

Запрошую вас сьогодні до активного діалогу, до пошуків нових рішень і пропозицій до оновлення нашого законодавства.

Дякую вам за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ліліє Михайлівно.

Я запрошую до виступу президента Національної академії педагогічних наук України Василя Григоровича Кременя.

КРЕМЕНЬ В.Г. Шановний Володимире Васильовичу, шановні колеги, друзі! Питання доступності і якості освіти є ключової проблемою не лише освітньої системи, але і усього суспільного життя. Бо в сучасних умовах саме освіта є найважливішим стратегічним ресурсом країни, що визначає динаміку її прогресу і місце серед інших країн світу у майбутньому.

У доповідях міністра освіта і науки України Дмитра Володимира Табачника і голови Комітету з питань науки і освіти Лілії Михайлівни Гриневич досить повно охарактеризовано стан шкільної освіти в країні, названо основні здобутки, окреслено проблеми, які слід вирішувати.

Дійсно, на мій погляд, протягом останніх років у системі середньої освіти відбулася низка позитивних зрушень, що є результатом спільної діяльності Міністерства освіти і науки, органів управління освітою на місцях, врешті-решт всієї педагогічної громадськості, педагогічних колективів і їх керівників.

Про успіхи, зокрема, свідчать результати міжнародних порівняльних досліджень, частину з них тут наводилася. Дійсно здорово, що з математики ми посіли 19 місце, в той час як ще декілька років назад було 25-е, 18-е з природничих наук. Позитивна динаміка відбувається і щодо початкової освіти. Дуже добре, що реалізовано програму "Шкільний автобус", як ніколи раніше. Своєчасно почали друкуватися підручники, суттєво зросла забезпеченість комп'ютерною технікою. Наводилися також в доповіді міністра інші дані, які свідчать про результативність роботи нашої школи.

Мені приємно зазначити, що до багатьох позитивних змін в освіті причетна і Національна академія педагогічних наук України. Зокрема вчені академії роблять значний внесок у науковий супровід розвитку загальної середньої освіти і її навчально-методичне забезпечення. За їх активної участі розроблено нову редакцію Державного стандарту загальної середньої освіти, побудованого на компетентнісних засадах, укладено навчальні програми з усіх предметів для початкової основної школи, здійснюється системна робота зі створення нового покоління підручників.

Досить сказати, що за два останніх роки 20 з них стали переможцями всеукраїнських конкурсів підручників. Науковцями запропоновано методичну систему компетентісноорієнтованого навчання в початкових класах, а також методики різнорівневого навчання ряду предметів у старшій профільній школі, підготовлені необхідні підручники і навчальні посібники для його здійснення.

Велась і велика інша робота, серед іншого створення нормативних документів. Але, безумовно, освіта та ще й у наш динамічний час повинна постійно удосконалюватися, щоб відповідати вимогам сьогодення. На цьому не раз наголошував Президент України Віктор Федорович Янукович.

Зокрема, на наш погляд, настав час суттєвого оновлення законодавчої бази освіти і ми думаємо, що розпочинати слід дійсно із базового Закону "Про освіту" і найдоцільніше було б, якби цей закон був єдиним цілісним законом про освіту як систему, як це є в ряді країн, і зокрема як це прийнято нещодавно в наших сусідів росіян. Один закон, а все інше – це нормативні документи виконавчої влади.

У зв'язку з масштабною роботою щодо удосконалення освіти, яку належить постійно здійснювати, я хотів би акцентувати увагу на окремих позиціях концептуального характеру без урахування і поступової, але наполегливої реалізації яких подальший поступ шкільної освіти, на наш погляд, не зможе бути достатньо успішним.

Перше. Розвиток людства набуває сьогодні все більш динамічного характеру. Зміна ідей, знань, технологій відбувається скоріше, ніж зміна одного людського покоління. А це означає, що навчити людину один раз на все життя неможливо. Не тільки в школі, але й в найкращому університеті.

Тому поряд з формуванням базових знань і відповідних умінь перед сучасною школою є невідворотною необхідність навчити учня самостійно оволодівати новими знаннями. Виробити потребу і здатність навчатися протягом усього життя. Творчо і критично мислити. Ці завдання мають розглядатися як найсуттєвіші пріоритети в діяльності загальноосвітніх навчальних закладів і оцінювання її якості. До них додамо ще одне, не менш важливе – формування здатності використовувати здобуті знання в практичній діяльності.

Успішність реалізації цих завдань визначатиметься тим, наскільки швидко нам вдасться відповідно переорієнтувати громадську, педагогічну думку, реалізувати такий підхід у навчально-методичній літературі та в практичній діяльності вчителів.

Перші кроки в цьому напрямку зроблено. Мається на увазі, компетентнісну орієнтованість розробленого під керівництвом Міністерства освіти і науки за участю Академії нового стандарту загальної середньої освіти. Але основну роботу ще належить здійснити в майбутньому.

Друге. Як провідна ідея в нашій шкільній освіті поступово утверджується дитиноцентризм, що передбачає максимальне наближення навчання і виховання дитини до його індивідуальності. Завдання освіти - виявити природні нахили кожного. Створити умови для їх успішного розвитку, допомогти учневі самореалізуватися спочатку в навчанні, а потім і в дорослому житті.

Школа радості – це не метафора, це школа, де ідеями дитиноцентризму у наведеному розумінні просякнуті усі напрями її роботи. У цьому аспекті хотів би торкнутись проблеми організації профільного навчання в старшій школі, курс на утвердження якого взято в країні цілком закономірно і справедливо. Але при цьому ми повинні враховувати кращий світовий і вітчизняний досвід. А він свідчить, що профільне навчання найкраще дається забезпечити у спеціалізованих профільних навчальних закладах. Перспективним типом таких закладів для нашої системи є ліцей. Саме в однопрофільних або багатопрофільних ліцеях учні, після закінчення основної школи, зможуть здобути якісну повну загальну середню освіту відповідно до своїх здібностей. І такі заклади слід поступово створювати уже зараз, передусім у великих містах. взагалі я хотів би сказати, що формування раціональної мережі навчальних закладів для здобуття повної середньої освіти є нині однією за актуальних проблем і нею треба опікуватись вже сьогодні. При цьому слід відкинути як популістські рішення щодо різних мораторіїв на зміну мережі. Головне наше завдання – надати якісну освіту дитині. А як це краще зробити нехай вирішують органи управління освітою разом з громадськістю села чи міста. (Оплески)

 Третє. У розвитку людства все яскравіше проявляються тенденції глобалізації. Наша країна обрала курс євроінтеграції і впевнено рухається цим курсом. У зв'язку з цим перед освітою постає як мінімум два завдання: адаптація законодавчо-нормативної бази освіти до європейських стандартів, та завдання виховання людини, не просто громадянина, патріота України, а особистості, яка здатна ефективно жити і діяти в глобальному середовищі, бути справжнім європейцем. У вихованні такої людини такої багато аспектів: від формування відповідного світоглядного погляду на світ сучасний до вміння спілкуватись зі світом, людьми з інших країн, переймати їх досвід. У зв’язку з цим важко переоцінити якісну мовну підготовку громадян. В освіті України, а згодом і загалом в країні, потрібно здійснити своєрідний мовний прорив. Кожен, хто закінчує школу, має вільно володіти державною українською мовою, рідною мовою, якщо вона не співпадає, і обов’язково англійською, як мовою світової комунікації.

Тому посилення уваги до вивчення іноземних мов, що має місце сьогодні в освіті країни, слід всіляко підтримувати. Головне зараз створити всі умови для забезпечення результативності іншомовної підготовки школярів, а це виділення достатньої кількості навчальних годин, застосування ефективних методик навчання, наявність високопрофесійних педагогічних кадрів.

І останнє, щодо проблеми педагогічних кадрів. Нам потрібно залучити до навчання з педагогічних спеціальностей тих молодих людей, які люблять дітей і здатні буди вчителем. У зв'язку з цим, чи не доцільно подумати над тим, щоб віднести вчительську спеціальність до категорії творчих спеціальностей. І влаштовувати відбір до педагогічних вишів крім іншого, на основі спеціального тесту на потенційну здатність абітурієнта бути вчителем. (Оплески) У створенні такого тесту академія готова взяти участь і разом з українським центром, і міністерством зробити такий тест.

І ще одне. На мій погляд, слід подбати про збільшення стартової зарплати саме молодого вчителя. Усім треба підвищувати заробітну плату, але стартову зарплату молодого вчителя треба підвищити в першу чергу. Інакше ми достойної заміни нашим заслуженим вчителям ветеранам у школі, не будемо мати.

Шановні учасники слухань. Проблеми загальної і середньої освіти - це проблеми всього суспільства і новий крок у їх вирішенні можна зробити лише спільними, злагодженими зусиллями всіх. Національна академія педагогічних наук намагається максимально підтримати в подальшу модернізацію освіти в Україні. Саме з цією метою ми разом з міністерством підготували програму спільної діяльності міністерства і академії на 2014-2016 роки, яку буде затверджено на загальних зборах академії 31 жовтня, і підписано міністром, і президентом академії.

Вчені …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити.

КРЕМЕНЬ В.Г. Вчені Національної академії педагогічних наук України робитимуть все від них залежне, щоб українська освіта була доступною і якісною.

Успіхів вам, шановні колеги! І дякую за увагу! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Шановні колеги, шановні учасники. Переходимо до обговорення питання, яке сьогодні є на розгляді. Я хочу нагадати, що на обговорення, ми домовилися з вами, відводиться дві години і на кожний виступ до 4 хвилин, щоб я не просив завершувати, бо мікрофон буде відключатися. Добре?

Я запрошую до виступу вчителя інформатики комунального закладу освіти з Дніпропетровської міської ради, Заслуженого вчителя України, переможця конкурсу "Вчитель року-2013" Євгена Володимировича Мотурнака. За ним буде виступати пан Добкін. Прошу.

МОТУРНАК Є.В. Шановний Володимир Васильович, учасники парламентських слухань! Як ви знаєте, цільовою аудиторією системи загальної середньої освіти є діти віком від 6 до 17 років, частина з них, близько 1,2 відсотка, це діти з особливими потребами і навчити ми повинні всіх.

Дослідники говорять про перехід до інформаційного суспільства, тобто такого суспільства, де інформаційні ресурси більші за обладнання, сировину, промислові підприємства. Для того, щоб завоювати в ньому гідне місце, тепер мало бути фахівцем в якійсь галузі. Необхідно вміти взаємодіяти з людьми, чітко планувати свою діяльність, критично мислити, виконувати складні завдання у короткий термін, орієнтуватися на практичний результат. Таким чином перед системою освіти стоїть завдання відповідним чином відреагувати на соціальне замовлення.

Сьогодні ми говоримо про забезпечення доступності та якості. Один із інструментів для цього – інформаційні технології. Але вдале їх використання можливе лише за умови використання трьох компонентів: перше – технічне оснащення навчальних закладів, друге – безперервне підвищення кваліфікації педагогів і третє – постійне оновлення програмного забезпечення, навчального контенту і підходів до навчання. Приклади такого використання інформаційних технологій є.

З 2010 року на Дніпропетровщині запроваджено комплексний проект, новий стандарт освіти "Дніпропетровщина". У рамках цієї ініціативи успішно реалізуються 27 підпроектів. Так з 2010 року на Дніпропетровщині функціонує єдиний освітній портал dnepredu.сom. Це єдина інформаційна база даних усіх шкіл, дитячих садків регіону. Протягом 2011-2012 років в регіоні було реалізовано ще низку проектів, зокрема – це електронний журнал, електронна школа для обдарованих дітей, понад 2 тисячі учнів поглиблено навчаються через портал. Проект "Електронна Інтернет-школа для дітей з особливими потребами" має понад 1 тисячу веб-уроків.

Наступний проект – "Електронний дитячий садок" надає можливість батькам, не виходячи з дому, знайти садок, вивчити інформацію про нього, подивитися інтер’єр в 3D та реєструвати свою дитину через Інтернет. З 2013 року зарахування до дошкільних закладів Дніпропетровщини вперше проводиться виключно в електронному вигляді.

За ініціативи губернатора Дніпропетровщини Дмитра Колеснікова в цьому навчальному році школи та училища області будуть обладнані безпровідним Інтернетом.

Мер Дніпропетровська Іван Куліченко ще в 2004 році започаткував програму "Інформатизація освіти міста". Рзультатом стала низка міських освітніх проектів, серед яких є тепер вже Всеукраїнська олімпіада з інформаційних технологій. Отже, в регіоні створено надійний фундамент для дистанційної освіти. Ми покладаємо великі сподівання на національний проект "Відкритий світ", який вже діє на території області.

Щодо змісту освіти. Українські вчителі вже давно говорять про зниження мотивації учнів до навчання, головне питання учнів: навіщо? Навіщо вчити той чи інший предмет, чи стане освіта в нагоді? У сучасних школах учні отримують знання в розрізі різних навчальних предметів. За період навчання у школярів формується мозаїчний набір відомостей з різних галузей знань, не завжди пов’язаних між собою і головне з практикою. Тому і виникає питання: навіщо?

Ми стоїмо на порозі переходу до нової парадигми освіти – навчити вчитися. Наведу конкретний приклад. Курс "Інформаційний працівник" ми розробили саме для розв’язання цих питань. Діти, команда із 4 осіб, реалізують шість навчальних проектів. Учні по черзі приміряють на себе ролі видавців, кліпмейкерів, науковців та дослідників, виконуючи відповідні обов’язки цих професій. У процесі роботи застосовуються всі інформаційні технології та всі області знань, що вивчаються в школі. Як показує моя власна практика, результат участі в таких проектах – отримання випускником власного портфоліо шести продуктів, досвід публічного захисту робіт, навички стартапів та реальну профорієнтацію. На разі проведено 19 майстер-класів та вебінарів з викладання курсу "Інформаційний працівник" у Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Києві…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, ваш час вичерпано.

Запрошую до виступу Михайла Марковича Добкіна, голову Харківської обласної державної адміністрації. За ним виступить Босенко Маріанна Іванівна. Прошу.

ДОБКІН М.М. Шановний Володимире Васильовичу! Шановний Дмитре Володимировичу! Шановні освітяни! Моя участь у парламентських слуханнях зумовлена тим, що Харківська область є одним із лідерів освітньої галузі країни завдяки безперервній модернізації освітнього процесу та першочерговій увазі для створення умов до рівного доступу до якісної шкільної освіти.

Забезпечення повноцінного розвитку дитини неможливо без постійного піклування про її фізичний стан. Нас серйозно турбує погіршення більшості школярів, і в цілому в Україні, і в Харківській області, зокрема, а також епізодичні випадки смерті школярів під час занять у різних регіонах України. Збереження та зміцнення здоров'я учнів без перебільшення є стратегічним завданням усього суспільства.

 Ще в 2010 році обласна державна адміністрація першою в Україні ініціювала проведення поглиблених медичних профілактичних оглядів школярів, безпосередньо на базі навчальних закладів. Профогляди стали складовою обласної комплексної програми "Здоров'я Слобожанщини". Щороку ними охоплюються понад 210 тисяч учнів. Це дало можливість своєчасно виявляти захворювання у дітей, звертати увагу батьків на стан здоров'я дитини, визначати групу для занять фізичною культурою. Кожна п’ята дитина направляється до центральних, районних і міських лікарень чи закладів охорони здоров'я ????третинного рівня на дообстеження з метою підтвердження чи виключення станів, що загрожують життю.

Нині досвід Харківщини з організації поглиблених профілактичних медичних доглядів школярів запроваджуються на загальнодержавному рівні.

Безумовним фактором забезпечення якості загальної середньої освіти є належна матеріально-технічна база. Спадщина від колишніх керівників Харківської області станом на 2010 рік – це 182 загальноосвітніх навчальних закладів без санвузлів та школи з нульовим учнівським контингентом. Ці нагальні проблеми розв'язано. В цьому році у Харьківської області не залишиться жодного освітнього закладу, де не буде влаштовано теплого санвузлу. І шкіл з нульовим контингентом в нашому регіоні вже нема.

Завдяки старанням Міністерства освіти і науки України вперше у 2012 році відбулося масове надходження комп'ютерів для сільських шкіл області. Держава виконує свої обіцянки. Але і ми також не сиділи, склавши руки. Впродовж останніх трьох років було придбано 3750 комп'ютерів. За рахунок держави 643, за кошти обласного та місцевих бюджетів понад 3 тисячі.

Хочу навести ще один приклад спільних зусиль щодо забезпечення рівного доступу до якісної освіти в області. Це – реалізація державної цільової програми "Шкільний автобус". Впродовж останніх трьох років за рахунок різних джерел фінансування придбано 98 шкільних автобусів.

Одним з головних завдань в області є наближення якості освіти в сільській місцевості до рівня провідних міських шкіл. Зокрема, у Харківській області розроблено план заходів до Державної цільової програми розвитку природничо-математичної освіти. Він передбачає системну підготовку педагогів на курсах педагогічної кваліфікації, реалізації обласних програм покращання якості навчання відповідних природничо-математичних предметів. У 2014 році ми продовжимо обладнувати школи сучасними засобами навчання. Поліпшиться матеріально-технічна база кабінетів біології, фізики та хімії.

На виконання соціальних ініціатив Президента України в області створюються умови до рівного доступу до якісної освіти, у тому числі, для дітей з особливими освітніми потребами. Харківщина має мережу навчальних закладів, що здатні задовольнити соціальні замовлення щодо навчання дітей, практично, з усіма видами вад. У 25-и навчальних закладах інтернатного типу обласного підпорядкування навчається понад 4400 дітей. Я постійно буваю у цих навчальних закладах, і повинен сказати, мені не соромно там бувати і дивитися в очі дітям. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, велика область, хвилину давайте добавимо. Прошу! (Оплески)

ДОБКІН М.М. Декілька слів про те, що Харківська область є лідером у дитячих інтелектуальних змаганнях. На протязі цього навчального року тридцять з половиною тисяч обдарованих школярів стали учасниками заключного етапу всеукраїнських учнівських олімпіад з 21 навчального предмету і всюди вибороли перемоги, в тому числі в олімпіаді з фізичної культури, що проводилася вперше в Україні саме у Харківській області. П'ять учнів представляли... харківських учнів представляли Україну на міжнародних олімпіадах і здобули 2 золоті ті 3 бронзові медалі. І багато призових місць харків'яни здобули на всеукраїнських учнівських олімпіадах. І ми пишаємося тим, що серед представників...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Ми побачили, що Харківська область поважає свого губернатора. Дякую. Ввімкніть мікрофон на трибуні.

ДОБКІН М.М. На завершення, на завершення, не буду злоупотреблять вашим вниманием.

Мне было все понятно в выступлении министра образования и науки. И абсолютно непонятно… (Шум у залі) … и абсолютно непонятно, о чем сегодня говорил председатель профильного комитета Верховной Рады.

Хочу сказать вам, что вместо критики и гасел, (Шум у залі) лучше бы представители оппозиции объединили свои усилия, построили хоть один теплый туалет в сельской школе, купили бы хотя бы один школьный автобус за внебюджетные деньги или оборудовали компьютерный класс. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Я думав, хоть тут буде трошки спокійніше, але… Не буде. Чуєте, Ірина Фаріон каже: "Не буде...".

Шановні, шановні колеги, запрошую до виступу Маріанну Іванівну Босенко, директора гімназії 48 міста Києва, народний учитель України. За нею буде виступати Соловйов Юрій Іванович. Прошу вас.

БОСЕНКО М.І. Шановний Володимире Васильовичу, шановні народні депутати, колеги! Безперечно, освіта на стоїть осторонь політичних, соціальних, економічних чинників розвитку нашого суспільства. І сьогоднішні парламентські слухання цьому підтвердження. Чому ж тоді щоденна копітка праця вчителя залишається часто в тіні? Авторитет падає, поступаючись зневазі до професії та звинуваченням на адресу тих, хто працює в освіті.

Я з дитинства мріяла бути вчителем, вчителем, який не просто вчить, а й виховує доброту і радість в серці дитини. Присвятила цій справі все життя. Тому звинувачення на адресу освітян, що практично щодня лунають зі сторінок друкованих видань чи з телевізійних екранів, завдають болю. Чому? Тому що за хвилею негативу непомітною залишається щоденна праця, досягнення і здобутки українського учительства, а учительству сьогодні нелегко. Школа переживає широкомасштабне і глибинне, як підкреслив Дмитро Володимирович, реформування. Зрозуміло, що будь-які реформи завжди сприймаються неоднозначно, наражаючись на супротив і непорозуміння. Більше того, будь-які реформи, а в освіті особливо, не розраховані на миттєвий результат. Вони потребують часу, підкреслюю, часу.

Тому не можу не відреагувати на звернення педагогічних працівників Львівщини до учасників парламентських слухань. Може, хтось з вас і читав його в Інтернеті. Шановні колеги, поважаючи вашу думку, хочу зазначити, що, на мій погляд, саме час показує, що на регіональному рівні вам важко реформувати освіту. Хто заважає створити місцеву програму розвитку освіти, доплачувати і вчителям, і молодим вчителям, розробляти свої авторські, індивідуальні робочі плани і обирати підручники, як це ми робимо в Києві? Хто заважав вносити свої пропозиції під час обговорення програм, підручників? Всі документи були виставлені в Інтернеті на громадське обговорення. Чому саме зараз виникли ці питання… і перекреслювати роботу величезних авторських колективів: Академії педагогічних наук, Національної академії, інститутів, Міністерства освіти і науки України – ну щонайменше, неетично.

Чому саме зараз виникли ці питання? І чому один регіон України дає право вирішувати, як найкраще? Час покаже. А час для нас – це стратегія. Ми вже чули, що стратегія… Україна має національну стратегію розвитку освіти на період до 2021 року. Тактика, здебільше, в руках моїх колег-директорів.

Мені особисто імпонує позиція нашого міністра – і, я думаю, директори всі підтримають – на тісну співпрацю з директорським корпусом України… (Оплески) Бо, дійсно, практичне втілення реформ саме на плечах України…

Молоді… Про молодих педагогів хотіла сказати, але часу зараз вже немає. Тому хочу… те, що наболіло кажу. Відверто і щиро говорю, тому що, на жаль. Наше суспільство привчають споживати негативну інформацію, а нам потрібно бачити з вами позитив… (Оплески) …пишатися успіхами, орієнтуватися на них, навчитися об'єднуватися заради спільної мети. Говорити один одному приємні слова, а не лише звинувачувати. Хто, як не вчитель повинен нести тепло, добро і світ своїх очей не тільки до дітей, а й до дорослих. (Оплески) Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Я запрошую до виступу Соловйова Юрія Івановича, начальника Управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації. За ним буде виступати Валентина Василівна Стрілько. Прошу.

СОЛОВЙОВ Ю.І. Дякую, шановний Володимире Васильовичу, Дмитре Володимировичу, Лілія Михайлівна, колеги! Як управлінець роботу по поліпшенню доступності якості освіти розглядаю, перш за все, як роботу органів управління по створенню належних умов для навчання, з одного боку, і забезпечення кваліфікованими кадрами, від рівня яких, настрою та підготовки залежить якість знань учнів, з другого.

Створення належних умов навчання залежить від декількох показників, але перш за все це рівень бюджетного фінансування. Належний рівень фінансування за формульним підходом теоретично покриває усі потреби загальноосвітньої школи. Але чому ми на сьогодні маємо недостаток у фінансуванні. Причина, на мій погляд, - при базових розрахунках ми не покриваємо фактичних витрат.

І тут виникає дилема. Або ми змінюємо підходи до фінансування галузей освіти, або змінюємо законодавство і правила в частині утримання шкіл. Впевнений, бюджет вже не може витримати навантаження по утриманню такої мережі загальноосвітніх шкіл та класів, яка на сьогодні існує.

Тільки за останні 5 років Донецька область зменшила кількість своїх учнів майже на 100 тисяч учнів. А мережа шкіл осталась така ж в цілому.

Сьогодні зведений бюджет області по галузі освіти становить майже 40 відсотків від загального бюджету області. Це вже край. І тут ще 15 шкіл в області, які мають наповненість менше 10 учнів, 28 шкіл – менше 40 учнів, майже половина сільських шкіл наповненістю менше 100 учнів. Це неефективно, це пагубно для бюджету. Як для бюджету, так і, впевнений, для якості.

Адже 849 учнів класів з наповненістю менше 5 учнів у сільських школах знаходяться сьогодні на індивідуальному навчанні. Ці діти позбавлені перспективи отримати якісну освіту. А вартість утримання цього учня – до 20-30 тисяч на рік. (Оплески)

 Про яку якість можна говорити, коли вчитель на селі ……. навантаження ще йде на вичитку часом 7-8 предметів? Давайте, Ліліє Михайлівно, подумаємо і над цим, коли аналізуємо якість освіти на селі.

На сьогодні для Донецької області гострим залишається питання формульного підходу до фінансування шкіл малих шахтарських селищ, які за адміністративно-територіальним устроєм є складовими частинами шахтарських міст чисельністю понад 50 тисяч жителів.

З причини неврахування специфіки цих селищ, а також міст, що знаходяться в структурі районного, а по суті є селом, при діючому формульному підході при визнанні обсягу видатків за міжбюджетними трансфертами тільки Донецька область недораховує в бюджеті освіти майже 160 мільйонів гривень.

На сьогодні в області немає заборгованості по заробітній платі. Здійснюються заходи щодо своєчасного підвезення харчування, підключення до Інтернету тощо. Але при таких умовах фінансування ми не можемо розвивати та оновлювати матеріально-технічну базу шкіл, підтримувати та заохочувати простого вчителя. Ми н а межі. І ми повинні чітко визначитися: або ми змінюємо підходи до формульного підходу при визначенні видатків за міжбюджетними трансфертами, або змінюємо законодавство у частині ліквідації малокомплектних шкіл. І тут остаточне слово, Ліліє Михайлівно, за комітетом Верховної Ради.

Прошу, звертаюся до Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради, яка, думаю, з вищих органів законотворення віднайти ті механізми, ті важелі, які б дозволили нам допомогти створити належні умови для забезпечення учнів якісною доступною освітою.

Робота по вихованню дитини, розвитку її освітнього рівня потребує підтримки суспільства, органів державного управлення, влади. Освіта – це не поле політичних баталій, це сфера злагодженої роботи заради майбутнього України. Дякую. (Оплески)

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України І.Г.КАЛЄТНІК

ГОЛОВУЮЧИЙ. До виступу запрошується Стрілько Валентина Василівна, президент Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого. Підготуватися Романюку Сергію Михайловичу.

СТРІЛЬКО В.В. Шановні колеги, якість освіти дорівнює якості держави. У нас склалася парадоксальна ситуація, коли українські школи стали не українськими через майже повну відсутність українського змісту освіти. Класик німецької педагогіки Дістервег говорив: "Хочете виховати німецького патріота, годуйте його щодня одною стравою – німецькою історією німецькою мовою".

Якою ж стравою годують дітей у школах України? У читанках для 2-4-х класів жодного оповідання з історії України, починаючи з ХІІ століття, окрім Великої Вітчизняної. У букварі та підручниках з української мови жодного тексту з історії України. А це 743 сторінки.

На яких же цінностях пропонують виховувати дітей? Виявляється, на загальнолюдських. Саме такий принцип пронизує всі останні нормативно-правові освітні акти. Якби ж загальнолюдські цінності були складовою українського національно-патріотичного виховання, то це можна було б зрозуміти. А коли відкидають все українське і залишають лише загальнолюдське, це вже пряма загроза національній безпеці України.

В підручниках з української мови для 5, 6, 10 та 11 класів, автори Пентелюк, Караман, Плющ, Глазова, про події історії України з ХІІ століття до сьогодні нічого немає. Ніби 900 років України взагалі не було. У 8 класі, автор Пентелюк, лише один текст про Мазепу без інформації про його заслуги та зруйнування Батурина. Невже ця темі і досить під забороною? Тоді забороніть шевченкове: " Це той перший, що розпинав нашу Україну, а вторая доконала вдову-сиротину". У 7 класі, автор той же, є тексти про кошового Сірка, про Хмельницького, про Запорізьку Січ, де нічого не сказано про її роль в історії України, про зруйнування Катериною ІІ. В 9 класі, автор той же, тексти про гетьмана Скоропадського, Пилипа Орлика та знову про Хмельницького і скрізь майже одні загальні фрази, а в тексті про Запорізьку Січ знову не сказано, хто, чому і коли її зруйнував. Ось такий мізер спотвореної української історії майже на 3 тисячах сторінок цих підручників.

Нові освітні державні стандарти також позбавлені українознавчого змісту. Тут немає окремого розділу історії України. Він пропонується в контексті світової історії. Щойно вийшов підручник з "Історії України" для 5 класу, автор Пометун*** та інші, який читати без брому і валер'янки, деякі розділи, неможливо. Про козаків написано, що вони воювали лише з татарами і поляками й жодного слова про боротьбу з Царською Росією. А Революція 1917 року написана майже з любов'ю. Про УНР написано так, щоб ніхто нічого не зрозумів.

Для української мови в нових державних стандартах окремого місця не знайшлося, як і для української літератури. Ці важливі складові якості української освіти подані через кому з мовами та літературами нацменшин, що унеможливлює подачу українознавчих акцентів.

Робиться все, щоб ніде і духу українського не було. Слід ще додати, що Міністерство освіти виховну роботу будує в основному за такими напрямками: Велика Вітчизняна, "Молода Гвардія", "Зірниця" і таке інше, як кажуть, картина маслом.

Все це означає, що під основи української державності закладена міна уповільненої дії. Питання українського змісту освіти потребує кардинальних змін. Треба негайно розробити такий український державний стандарт, який дасть змогу плекати українську націю, а не космополітів. Той, хто свідомо чи не свідомо знищують український зміст навчання і виховання, треба негайно притягти до відповідальності, адже їх робота є антиукраїнською, антидержавною.

Про це сміливо заявили у вересні цього року 67 науковців та вчителів України. Задумайтесь над словами Платона: "Скажіть, яке покоління ви виховуєте і я скажу, яку державу ви будуєте". Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте.

Для виступу запрошується Романюк Сергій Михайлович, заступник голови Профспілки працівників освіти і науки України. Підготуватися Сичу Олександру Максимовичу.

РОМАНЮК С.М. Доброго дня, шановні колеги! Якісна освіта можлива тільки наявності якісних кадрів, висококваліфікованих кадрів у школі. Я хотів би саме поговорити про те, а що може дати якісні кадри сьогоднішній нашій школі.

За понад 22 роки дії нашого Закону "Про освіту", на жаль, держава ні разу не виділила ті асигнування, які передбачає, зокрема цей закон – 10 відсотків від національного доходу.

Найвищі показники, ви вже чули, були у 2010 році, а це саме 7,4 відсотки. І саме із-за того, що сьогодні освіта недофінансовується в повному обсязі, ми маємо низку проблем. Через недостатність видатків у більшості територій не забезпечується виплата педагогічним працівникам винагороди за сумлінну працю та допомоги на оздоровлення. Має місце безпідставне скасування або зменшення вчителям доплат за певні види педагогічної роботи, за виконання обов'язків тимчасово відсутніх колег. Суміщення посад відбувається примусове відправлення медпрацівників у відпустки без збереження заробітної плати.

Порушуються вимоги законодавства щодо рівня посадового окладу працівника першого тарифного розряду. Ви всі знаєте, що на сьогодні він відстає на 295 гривень від мінімальної заробітної плати.

З 1 грудня збільшиться прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата до 1218 гривень. Що буде з першим тарифним розрядом? На жаль, рішення уряду з цього приводу на сьогодні нема. І ми розраховуємо, що саме завдяки і цим парламентським слуханням нам вдасться все-таки отримати урядову Постанову про збільшення першого тарифного розряду, щоби хоча би не збільшити цей розрив. Переконаний, що саме Верховна Рада має приймати разом з прийняттям Закону про Держбюджет розмір першого тарифного розряду, його не можна віддавати на відкуп дальше, тому що це призводить до того, що ми маємо. Сьогодні ситуація склалась так, що педагогічні працівники отримують порядку 44 відсотків від тої заробітної плати, на яку вони заслуговують. А це показує, що сьогодні педагогічний працівник недоотримає 3 тисячі 200 гривень на місяць, службовці в школах, спеціалісти в школах – 1600 гривень на місяць.

Сьогодні відбувається вдосконалення оплати праці, підготовлений відповідний проект Постанови Кабінету Міністрів України. Ми просимо його не приймати уряд і врахувати при доопрацюванні позицію профспілок. Ми просимо, щоб в цій Постанові Кабінету Міністрів було чітко записано, що розмір першого тарифного розряду має бути на рівні мінімальної заробітної плати. І щоби виконати статтю 57 Закону "Про освіту" ми просимо, щоб для педагогічних і науково-педагогічних працівників був коригуючий коефіцієнт не нижче 2,0, тоді ті 44 відсотки перетворяться на приблизно середній посадовий по промисловості. ЦК профспілки підтримує ініціативу зокрема і профільного комітету щодо відновлення дії статі 57Закону "Про освіту", зокрема в редакції до 2007 року. Ми прорахували, на прохання профільного комітету, необхідну кількість коштів, я не рахую Податку в єдиний соціальний внесок, тому в мене буде цифра менша, ніж у Дмитра Володимировича, це буде 41,6 мільярди гривень. Але ті кошти, про які говорив Дмитро Володимирович, 58 мільярдів, тобто 17 мільярдів вони назад повернуться тут же у Пенсійний фонд і там не буде дефіциту. З подохідного податку 6,5 мільярдів ми повернемо в місцеві бюджети і не потрібно буде надавати трансферти. 1,5 мільярди, знову ж таки з заробітних плат, поповниться Фонд соціального страхування та Пенсійний фонд.

Викликає тривогу інформація, зміст про те, що до кінця року нам не вистачить 2 мільярди гривень, щоби закрити заробітну плату. Користуючись нагодою, прошу Верховну Раду переглянути бюджет …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити.

РОМАНЮК С.М. … і внести відповідні корективи з метою, щоб ми закінчили нормально освітянський рік. (Оплески)

Також одне слово про формульний підхід. Так, для малокомплектних шкіл ми просимо змінити його з 1,68 хоча би до 3,0 і це би вирішило проблему школи на селі.

І прохання до Верховної Ради: накладіть мораторій на закриття загальноосвітніх закладів. Ми сьогодні боремося за дошкільні заклади, через 5 років будемо боротися за місця в середній школі.

І фактично останнє – інклюзивне навчання. Вчителі будуть працювати з дітьми, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку. За це, я думаю, потрібно встановити певні доплати і нам потрібно було би це розглянути.

14 пункт Постанови Кабміну про пільги, надання в безоплатне користування житла…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я дякую. Сідайте, будь ласка.

Для виступу запрошується Сич Олександр Максимович, народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.Підготуватися Лібановій Еллі Марленівні.

16:34:16

СИЧ О.М.

Доброго дня, шановні колеги! У межах відведеного часу я змушений бути вкрай лаконічним і без довгого вступу висловити основну свою тезу: впродовж останніх декількох років українська школа переживає далеко не найкращі часи. На разі є 2 правди, які нинішня виконавча влада ретельно замовчує.

Перше. Школа виживає винятково завдяки зусиллям ентузіастів, яким вдається не лише "сіяти добре і вічне", але і плекати майбутніх українських державників. І за це вам низький уклін і дяка!

Друге. Їм вдається це робити всупереч волі нинішніх керівників освітньої галузі і їхній недолугій освітній політиці: недофінансуванню, скороченню терміну навчання і годин на вивчення державницьких предметів, поглибленню прірви, що сформувалася між шкільною освітою і практикою ще "совєтської доби", ганебній зневазі до статусу вчителя тощо. Як наслідок маємо дуже невтішну динаміку: школа з кожним роком втрачає не лише в доступності, але і в якості, а ми з вами, синхронно з цим, втрачаємо і школу, і вчителя, і майбутнє. Наведу такий красномовний аргумент, якщо у 2009 році якістю нашої шкільної освіти був незадоволений кожен десятий, то вже у 2011-у кожен другий. А якщо точніше, за дослідженнями соціологічного Центру Горшеніна, точніше 47,5 відсотка українців.

Що ми сьогодні можемо і що повинні зробити для порятунку української школи? Для цього, як мінімум, на законодавчому рівні встановити, що розмір окладу працівника першого тарифного розряду єдиної тарифної сітки не може бути нижчим від рівня мінімальної заробітної плати. Бо насправді урядова Постанова номер 197 це лише мильна бульбашка, а реально всі вчителі, залежно від категорії, щомісяця втрачають півтори-дві тисячі гривень. Передбачити 80-відсоткову пенсію для вчителя, який відпрацював у школі не менше 20 років, і в такому разі нам не доведеться силою заганяти випускників педінститутів до школи, а вчитель чи директор не жебракуватимуть із простягнутою рукою милостиню місцевої влади чи в батьків.

Друге. Змусити виконавчу владу дотримуватися законів, а зокрема виконати пряму вимогу статті 61 Закону України "Про освіту", якою передбачено фінансування потреб освіти і науки в обсягах не менше 10 відсотків національного доходу. Відповідного до статті 53 Конституції України, гарантувати безоплатність отримання повної середньої освіти. При цьому дозволі собі нагадати рішення Конституційного Суду України від 4 квітня 2004 року у справі про доступність і безоплатність освіти. Цитую. Безоплатність слід розуміти, як можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без оплати, тобто без внесення плати в будь-якій формі за освітні послуги.

Відповідно до державного стандарту в межах тих видів в освіті, безоплатність яких визначена в положеннях частини третьої статті 53 Конституції України, забезпечення безоплатності освіти на всіх рівнях є однією з гарантій всіх доступностей, крапка. А після цього запитайте у батьків чи є наша школа доступною, а принагідно і в уряду. До яких пір їм доведеться доплачувати за повноту загальної середньої освіти? Хіба секрет, що делегувавши свої повноваження на рівень місцевих органів влади, уряд насправді далеко не в повній мірі забезпечує захищені статті, а що казати про розвиток?

І як показує практика, у переважній більшості випадків закони не виконуються, бо не містять механізмів їх реалізації, в тому числі відповідних санкцій…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити, 20 секунд.

СИЧ О.М. … за порушення з боку чиновників. Пропоную скористатися європейським досвідом впровадження персональної відповідальності чиновника за дотримання чинного законодавства. Це радикально поліпшить ситуацію з доступністю і якістю шкільної освіти завтра.

І третє. Відправити нинішній уряд у відставку і якнайшвидше…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександр Максимович, сідайте, будь ласка.

Для виступу запрошується Лібанова Елла Марленівна, директор Інституту демографії та соціальних досліджень, академік Національної академії наук України. Підготуватися Дзоз Віталіні Олексіївні.

ЛІБАНОВА Е.М. Шановні учасники зібрання! Я хочу говорити суто конкретно, оскільки я не є вчитель, не є освітянин, я буду говорити про речі пов’язані з соціальною політикою і з тим як співвідноситься з нею освітня політика України.

Для економії часу я сконцентруюся на трьох тезах.

Теза перша. Ми всі говоримо про те, що ми маємо забезпечити нашим дітям рівний доступ до якісної освіти незалежно від статків, від походження і так далі, в тому числі від місця проживання. Тоді виникає питання: як ми маємо реформувати нашу мережу? Те, що її реформувати потрібно, розуміють начебто всі, але як її реформувати?

Коли дивишся на прогноз чисельності шкільних контингентів на найближчі 10 років, ми бачимо чітке зростання абсолютно всіх груп, то начебто треба збільшувати, будувати нові школи і готувати нові педагогічні кадри. Але коли ми дивимося, мережа……. конкретизованих просторів, коли ми дивимося на окремі регіональні ситуації, то там зовсім по-іншому. Навіть взяти Дніпропетровськ, там буде скорочення чисельності певних груп і збільшення других. Тому, на моє глибоке переконання, ми маємо створити систему регіональних демографічних прогнозів, без цього ми нічого з мережею путнього не зробимо. (Оплески)

Друге. Якісна середня освіта, я думаю, має готувати молодь до життя в сенсі не тільки освіченості культури, духовності, хоча це важко переоцінити, але вона має потенційно забезпечити їй в майбутньому, зайнятість. І що ми маємо? Всі наші діти, переважна більшість, прагнуть вступити до вишів. Пов’язано це з тим, що вища освіта є найкращим протектором від бідності і безробіття. Вона краще захищає ніж цілеспрямовані заходи державної соціальної політики. Повірте, я в цифрах знаю це. Отже, всі прагнуть отримати вищу освіту. Далі, ми бачимо, що кожний десятий випускник вищого навчального закладу взагалі немає роботи: 63 відсотки – аграрії, 48 відсотків – бухгалтері, 41 відсоток юристів працюють не за отриманою спеціальністю. Що ми робимо? Чому так відбувається? Виші вони відповідають на запит, є попит на їх послуги – вони їх надають. Вони абсолютно правильно роблять. Відповідно ми мусимо, ми зобов’язані налагодити в школах не просто професійну орієнтацію, а ми маємо надати всім дітям і їхнім батькам доступ до прогнозів локальних ринків праці. Я прекрасно розумію, що це не ваше завдання, але тут сидять представники Міністерства соціальної політики – хай працюють.

Третє. Останнє, про що я хотіла сказати – позашкільна освіта. Ми її втратили сьогодні. І наші діти не знають, чим зайнятися після школи, я маю увазі в часі. Якщо б ми відновили систему дитячих гуртків, дитячих секцій, ми б не тільки отримали більш здорове покоління, ми б отримали більш розвинене покоління, ми б відволікли дітвору від вулиці, від наркотиків, від алкоголю, від байдиків… від байдикування, врешті-решт.

Я розумію, що для цього потрібні кошти. Але не тільки в коштах питання. Питання у тому, що має стати джерелом фінансування: чи це будуть кошти населення, чи кошти громади, чи місцеві бюджети, чи кошти бізнесу, в межах соціальної відповідальності це можна робити.

Я думаю, що ми маємо створити реєстр найкращих практик, вивчити, що зроблено в Україні, що зроблено у світі, повірте, зроблено багато, і поширити ці практики на українську спільноту. І я хочу приєднатися до Мар'яни Іванівни, яка є …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Включіть мікрофон, дайте завершити.

ЛІБАНОВА Е.М. … яка є директором школи, яку свого часу закінчив мій син. Я хочу підтвердити, що в школі, дійсно, фантастична гуманітарна ситуація. Вони і досі ходять до тієї школи. (Оплески)

І я хочу попросити вас всіх, вчителів: перестаньте сваритися на політичних чи будь-яких засадах, ви несете кращий світ до наших дітей! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Для виступу запрошується Дзоз Віталіна Олексіївна, народний депутат України, голова підкомітету дошкільної загальної середньої та позашкільної освіти. Підготуватися Шевцову Андрію Гаррійовичу.

16:44:08

ДЗОЗ В.О.

Уважаемый Игорь Григорьевич, уважаемые коллеги! Я думаю, что ни один сидящий в этом зале человек не будет возражать, что образование – это стратегическая и приоритетная отрасль в развитии любого государства. А вот задачи этой отрасли выполнить возложены на школу и на нашего учителя.

А какая она, сегодня школа? Она разная. Вы знаете, я всю свою жизнь прошла плечом к плечу со школой. Я видела разные школы, я видела разные уровни развития образования. И могу честно вам сказать, что на сегодняшний день нашему образованию есть, чем гордиться. (Оплески) Я не знаю, как у вас, но у меня чувство гордости переполняет меня, когда наши школьники побеждают на международных конкурсах, олимпиадах.

Вы вдумайтесь, за 2013 год 35 медалей заработали наши дети. (Оплески) Вы подумайте, что наши три золота и одна бронза возвели в ранг наше государство Украины, внеся их в число лучших, в пятерку лучших стран! Разве это не достижение? Как не гордиться? Кто бы…?

Лилия Михайловна, вы говорили, что мы говорили о процессе, я буду говорить о результатах. Разве не результат, мы ж с вами пережили это, когда мы приходили 1 сентября, учебников не было, они не лежали на партах. А сейчас мы приходим и учебники, стопочка новых учебников лежит. Это что, не результат? Я хочу сказать, что более четверти миллиарда гривен в этом году выделено из бюджета на то, чтобы напечатать досыта учебников и учебной литературы. А вспомните школьный автобус, когда приходил школьный автобус один – мы радовались. А когда за 2013 год только из госбюджета, только из госбюджета по государственной программе "Школьный автобус" куплено полторы тысячи автобусов. (Оплески) И только в 2013 году, в 2013 году куплено 900 и в этом уже – 400. Вы видите, какой прогресс, но разве… А разве не радоваться, что 11 учебных заведений в 2013 году открыли свои двери для детей? Это достижение и это конкретные результаты.

Я хочу сказать такую удивительную закономерность: никогда ни одна власть за такой короткий промежуток времени не делала для образования столько, но парадокс, никогда ни одна власть не была так жестко и беспощадно критикована. Это непорядок, но я сейчас не о достижениях.

Вы знаете, что в этот же период принята Национальная стратегия развития образования, она принята этим правительством, при этом правительстве и подписана… (Оплески) И подписана в июне 1013 года Президентом Виктором Федоровичем Януковичем. А давайте подумаем, как мы будем ее выполнять и вот об этом поговорим. Я не буду идеализировать, на пути ее выполнения будут препятствия. Вот я хочу остановиться на четырех основных, как я их вижу и как их понимаю. Первое, о чем я хочу сказать, это наш учитель. Школа начинается с учителя. Вот, какой учитель – такая и школа. Мы должны кастинг проводить лучших учителей в школу, не телешоу "Хочу в "ВИА гру", а кастинг тех лучших учителей, которые будут учить наших детей. И лучших из лучших привести в школу! А для этого надо: зарплата, социальные гарантии, для этого нужен реальный престиж учителя. Я когда-то уже с этой трибуны говорила слова Бисмарка, что политика государственная – это отношение к учителю, и она может быть либо сильной, либо слабой.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити, включіть мікрофон.

ДЗОЗ В.О. … Это профильное обучение. Опять-таки, сейчас мы прописали концепцию. А материально-техническая база? Нет кабинетов. А программа, которая была принята в 2001 году по естественно-математическому образованию, не финансируется. Кабинеты физики, химии, географии – они не могут функционировать по профилю.

Третье. Третье – это, конечно, законодательная база. Ее нужно пересмотреть и привести в норму. Это правда.

И четвертое – это финансирование. Ну, конечно же, 61 статья закона…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Включіть мікрофон. Завершуйте.

ДЗОЗ В.О. Я заканчиваю.

Мы можем просмотреть ее, сколько угодно: 10 процентов национального дохода. Ну, сегодня это будет популизм. Ну, никто в бюджете 2014 года не даст такие деньги, и мы должны понимать. Но мы должны понимать и другое: без увеличения финансирования развитие образования не будет. Образование…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте. Віталіно Олексіївно, завершуйте.

ДЗОЗ В.О. Образование – это не подготовка к жизни. Это сама жизнь. Жизнь наша, наших детей, нашего общества. И она зависит от нас с вами, будущее наших детей и нашего государства в наших руках. Спасибо. (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте.

Шевцов Андрій Гаррійович, президент Всеукраїнської громадської організації "Наукове товариство інвалідів", Інститут соціальної політики. Підготуватися Онаць Олені Миколаївні.

ШЕВЦОВ А.Г. Вельмишановні народні депутати, колеги-освітяни! Питання доступності та якості освіти для дітей з обмеженнями життєдіяльності завжди було достатньо болісним і дискусійним. Якщо ми саджаємо пасажира в літак, в якому нема штурмана, другого пілоту, зручних крісел, радіозв'язку, палива, карти. То це ж саме, що включати дитину з важкими порушеннями психофізичного розвитку у школу, яка не готова прийняти цю дитину.

Ми дуже з пошаною ставимося до роботи тисяч освітян, управлінців, службовців регіональної системи освіти, апарату Міністерства освіти і науки, але нам ще треба дуже багато зробити в галузі розвитку інклюзивної освіти і зробити більше, ніж це нам здається. І тут головне – не наробити незворотних помилок і постійно пам'ятати про лікарський принцип "не зашкодь".

У той же час існують певні ризики в наших організаційних управлінських новелах у сфері освіти. Через компанію з розбудови інклюзивної освіти ми в жодному випадку не повинні знищити унікальну систему спеціальної освіти як в інтернатній формі, так і в екстернатній. (Оплески) В певних випадках тільки вони врятують майбутнє дитини. І іноді взагалі це єдина медико-педагогічно обґрунтована, науково обґрунтована можливість дати дитині освіту, яка не може взяти повну програму, загальну програму в умовах інклюзивної освіти. І саме спецшколи і їх колективи мають той унікальний навчально-методичний досвід, спеціальну програму, інформаційну базу, фахівців, літературу, реабілітаційну базу тощо, які необхідні цим дітям. Спецшколи мають стати потужними ресурсами, методичними центрами для системи загальної середньої освіти з інклюзивною формою навчання. Отже паралельно з запровадженням інклюзивної форми навчання нам треба також розвивати і всебічно підтримувати, удосконалювати і спеціальну освіту, зокрема і школи-інтернати. Наприклад, необхідно переглянути типові штатні нормативи спеціальних загальноосвітніх шкіл, в яких досі нема, на жаль, спеціального психолога, вчителя-реабілітолога, необхідно розширити медико-педагогічного персоналу. І це ж саме треба робити і для інклюзивних шкіл, адже запровадження інклюзивної освіти має бути професійним і, головне, науково обґрунтованим з точки зору корекційної педагогіки, спеціальної психології, медицини.

Неприпустимо включати дитину з важкими пороками розвитку в загальноосвітній простір, коли в конкретній школі не створено відповідних умов. Ці умови недешеві.

Я хочу сказати, що інклюзивна освіта – це прогрес. А прогрес дешево не дається. І ми маємо розуміти, що насправді інклюзивна форма навчання дорожча, ніж спеціальна освіта. Це омана, що це стоїть дешевше. Це вартує дорожче. І суспільство має ці гроші закласти і в бюджеті, і бути готовим витрачати ці гроші. Якщо ми дійсно хочемо доступності і якості середньої освіти для дітей з інвалідністю.

Отже, умови для цих шкіл мають бути, напевно, обов'язково включені в законодавче поле. Треба законодавчо закріпити ці умови для інклюзивних шкіл. Для того, щоб нам простіше було працювати з Міністерством фінансів, з бюджетом тощо.

Але я думаю, що ці питання ми можемо вирішити. І ми дивимось у майбутнє наших дітей з особливими освітніми потребами з великою посмішкою. Дякую (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Андрій Гаррійович. Сідайте будь ласка.

Для виступу запрошується Онаць Олена Миколаївна, президент Асоціації керівників шкіл України, директор загальноосвітнього навчального закладу I-III ступенів N 41 міста Києва імені Слюсаренка.

Підготуватись Удоду Олександру Андрійовичу.

ОНАЦЬ О.М. Шановні учасники зібрання! Якісна освіта є необхідною умовою в забезпеченні сталого розвитку суспільства, консолідації всіх його інституцій, гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості.

Ми вважаємо, що якість освіти і місія освіти, це якість приватного життя кожної людини і майбутнє суспільства в цілому. Тому нова мета освіти, на нашу думку, дати шанс кожному. І модернізація, і розвиток освіти повинні мати випереджальний характер.

І тому дуже хотілося, щоб працювали разом і школа, і влада, і громада. І щоб не звалювали на школу всі проблеми. Їх і так багато. А навпаки, щоб школа йшла попереду, а влада їй допомагала, допомагала працювати разом.

І ще одна думка. Дуже добре, що в нас є переможці міжнародних олімпіад, переможці Малої академії наук, ми знаємо, що в нас талановиті діти. Але це лише незначна частина. На нашу думку, нам необхідно усвідомлювати і це доводити до суспільної свідомості нове поняття якості освіти, і враховувати не тільки показники ЗНО, переможців і так далі. Мова йде про масову освіту, яка може і має впливати на рівень життя усього суспільства.

Є, повірте мені, багато позитивного досвіду в роботі навчальних закладів, цілих регіонів. І Асоціація керівників шкіл України може це засвідчити, оскільки ми проводимо багато різноманітних конференцій, семінарів, зустрічей і бачимо конкретний досвід. І бачимо, як, незважаючи на всі проблеми, а дві основні – брак коштів і паперотворчість для директора школи, робиться дуже і дуже багато.

Але, звичайно, що не можна все перекладати на плечі інших. Нам дуже потрібна допомога держава і потрібна допомога і законодавчої влади, і виконавчої влади. Ми вважаємо, що якості освіти сприяють документи, які прийняті Міністерством освіти і науки і які широко обговорювалися і висвітлювалися, виставлялися на сайтах різних, і можна було кожному взяти участь. Але ми любимо поговорити. А як потрібно написати,то не завжди це робимо. І нам, особливо нам подобається, керівникам навчальних закладів, те, що у концепції профільної освіти закладено, це напрямок освіти на майбутнє, закладено зменшення кількості навчальних предметів у старшій школі. Це надзвичайно важливо. Але разом з тим нас дуже турбує, що на місцях, в регіонах є спроби і не тільки спроби, а є реальні факти, коли намагаються не фінансувати не тільки факультативи, спецкурси за вибором, але посягають і на варіативну частину навчального плану.

Тому ми звертаємося до всіх гілок влади, щоб подібного ми ніколи не допускали, тоді діти матимуть рівний доступ до якісної освіти. Просто заборонити органам місцевої влади зменшувати складову, варіативну складову навчального плану. Ми вважаємо, що для того, щоб освіта була якісною, багато про це говоримо, і протягом кількох років необхідно зменшувати і наповнюваність класів, і так далі.

Що стосується сільської школи і автобусів, дуже добре, що вони є. це крок вперед. Але необхідні ресурсні центри по їх обслуговуванню і дороги, і все інше.

І ще одне. Не просто школа на селі потрібна, а спочатку створювати робочі місця, тоді приїде молодь і тоді будуть діти, і буде нам кого вчити з вами.

Ну і, звичайно, директор школи. Він сьогодні і керівник, і виконавець, і на всі руки майстер. І ми дуже вдячні…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити.

ОНАЦЬ О.М. І є розуміння, наприклад, директор київського департаменту оголосила цей рік роком директора школи. Міністерство освіти і науки і асоціація, думаю, всі наші колеги, директорський корпус готові долучитися до розробки всіх документів, які не просто полегшать нашу роботу, а зроблять так, щоб можна було керувати школою. І мріємо про те, що все-таки в нашій державі буде підготовка директора школи професіонала, тому що ті наявні уже…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Включіть мікрофон.

ОНАЦЬ О.М. 22 навчальні заклади, які мають магістратуру "керівник навчального закладу" зробити це не можуть. Тобто консолідуймо зусилля і працюймо разом. І я думаю, що нас чекає велике майбутнє. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олено Миколаївно.

Слово для виступу надається Удоду Олександру Андрійовичу, директору Інституту інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки України. Підготуватися Марущуку Володимиру Станіславовичу.

УДОД О.А. Шановний Ігоре Григоровичу, шановні учасники парламентських слухань, почну з історії. Свого часу, на початку 20-х років академік Агатангел Кримський, відвідуючи зібрання далекі від освіти і науки, приходив додому і записував у свій щоденник: "Сегодня я получил очередную обязательную порцию сквернословия".

Я думав, що сьогодні парламентські слухання утримаються від такої обов'язкової порції. Але звертаюся до пані Стрілько, яка говорила про цей підручник з історії, очевидно, в руках вона його не тримала, не листала. Починаючи від першої сторінки обкладинки, четвертої, починаючи від форзацу підручника, від його змісту, більш українознавчого підручника чим цей теоретично неможливо видумати. І пошлюся на слова згадуваної автора Пометун, яка написала так: "Наприклад, повагу наших предків до знання відображає прислів'я: "Голова без розуму, як ліхтар без свічки". (Оплески)

 Шановні колеги, з позиції педагогічного реалізму ми сьогодні послухали доповідь міністра, Президента Національної академії педагогічних наук. І на жаль, звучали традиційні політизовані заклики щодо оцінки стану освіти в Україні, відхилившись при цьому від теми наших парламентських слухань.

Головне, які критерії, хто може бути суб'єктом отакої аксіологічної оцінної дії? Хто дав право сьогодні говорити від імені парламентських слухань, тобто всього цього загалу про те, що стан загальної середньої освіти незадовільний, так написано в проекті рекомендацій. А що наша середня школа не здійснює випуск? Що вона не забезпечує підготовку учнів до вступу у вищі навчальні заклади? (Оплески)

 Наша середня школа перебуває сьогодні в стані динамічного реформування. І про результати можна говорити згодом, про що і говорила переважна більшість учасників парламентських слухань. Наприклад, 1 вересня 2013 року ми почали вивчати в 5-му класі другу іноземну мову як обов'язкову. А на початку жовтня уже лунає критика, що це профанація, це не можливо. Результати ми всі взнаємо тільки через 7 років тоді, коли діти закінчать курс середньої школи.

Проблеми, які сьогодні звучали і також у численних зверненнях, які спеціально були зорганізовані до дати парламентських слухань, вони не є не розв'язуваними. Головне – це фактор часу і фактор наявності відповідних ресурсів. А основа для їх розв'язання у нас є. Є головне – ми маємо національну стратегію розвитку освіти в Україні, тобто знаємо орієнтири, як, куди буде розвиватися наша школа. Ми маємо значний людських потенціал. Ми маємо сучасний зміст освіти, ми маємо динамічну систему оновлення навчально-методичного забезпечення і ми маємо інтеграцію галузевої науки і освітньої практики, яка дає позитивні результати. Зміст освіти втілюється у програмах і в підручниках. Останнім часом активізувалась кампанія проти підручників. Це зрозуміло, це найбільш вразливий об’єкт для певних критиків. Молоді дівчата-журналістки, які вчора вийшли зі школи, що вони зможуть зробити – взяти підручник і почати його критикувати. Ми у парламенті. Для нас головне – це законодавче врегулювання проблем, які є у сфері підручника. Ми вже вносили неодноразово до Верховної Ради наші пропозиції і наполягаємо на їх законодавчому регулюванні. Це, наприклад, підручник за Держаний бюджет повинен надходити і до приватних шкіл. Це соціальна несправедливість, що сьогодні такого немає.

Далі, затвердження Положення про експериментальні програми і підручники, вдосконалення системи централізованого державного замовлення на період, коли твориться нове покоління підручників. А коли будуть стабільні…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити.

УДОД О.А. …до фінансування шкіл власне на придбання підручників. Є багато інших пропозицій, ми готові до контрактивної співпраці із профільним Комітетом Верховної Ради.

 І закінчу словами ще одного класика: "Яке суспільство, така і школа". Разом працюймо на нашу школу". (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, сідайте.

До виступу запрошується Марущак Володимир Станіславович, голова Громадської ради з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями при Міністерстві освіти і науки України.

Підготуватися Наровлянському Олександру Даниловичу.

МАРУЩЕНКО В.С. Доброго дня! В мене таке складне прізвище, що його постійно путають, не Марущак, а Марущенко Володимир, я перепрошую.

Шановний головуючий, шановні народні депутати!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я прошу вибачення, так комітет подав.

МАРУЩЕНКО В.С. Ну, значить, помилка.

Шановні урядовці, шановні освітяни! Завдання належного рівня освіти і виховання є питанням забезпечення гідного майбутнього нашої держави. Враховуючи те, що за різними соціологічними опитуваннями від 80 до 85 відсотків населення України декларує сою релігійність, є очевидним, що церкви і релігійні організації не можуть бути байдужими до цих питань. Виходячи з усвідомлення цього, а також з метою сприяння більш ефективному використанню потенціалу церковно-релігійних організацій у виховному процесі. У 2008 році при Міністерстві освіти і науки України було утворено громадську раду з питань співпраці з церквами і релігійними організаціями до складу якої входять представники провідних релігійних спільнот України.

Слід зазначити, що Всеукраїнська рада церковно-релігійних регулярно порушує перед керівництвом держави низку питань освітньої сфери. Зокрема питання забезпечення подальшого впровадження викладання предметів духовно-морального спрямування та питання надання релігійним організаціям права на заснування загальноосвітніх навчальних закладів. Саме на цих питаннях я хотів би зупинитись.

Для нас є очевидним, що справжня якість освіти передбачає не лише наповнення дітей і підлітків знаннями, але і їх належне виховання, формування їх морально і фізично здоровими особистостями. Водночас для усіх, хто розуміє важливість морального виховання підростаючого покоління, стало викликом вилучення зі складу державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти предмету "Етика", згідно з наказом Мінмолодьспорт від 3 квітня 2012 року, що матиме, на нашу думку, негативні наслідки для морального виховання школярів. На жаль, зусилля спрямовані на відновлення викладання предмету "Етика" за рахунок інваріативної складової, поки що не принесли результату. Відтак, просив би передбачити необхідність розв'язання цього питання у проекті рекомендацій наших слухань. Водночас видається доцільним поставити питання і про врегулювання викладання предметів духовно-морального спрямування на законодавчому рівні, як це наприклад зроблено в Російській Федерації.

Щодо права церковно-релігійних організацій засновувати загальноосвітні навчальні заклади. Конституція і законодавство України закріплює право батьків виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних поконань та ставлення до релігії. Таке право закріплюється також і у статті 13 Міжнародного пакту "Про економічні, соціальні та культурні права", який ратифікований Верховною Радою України. Однак на сьогодні - це право не забезпечене в Україні законодавчо. Зокрема через відсутність у релігійних організацій права на заснування загальноосвітніх навчальних закладів. Внаслідок цього, віруючі батьки не мають можливості надавати своїм дітям освіту, яка б відповідала їхньому світогляду і релігійним переконанням.

При цьому мова йде про право релігійних організацій засновувати світські навчальні заклади як приватні школи для загальної освіти, діяльність яких би завершувалась відповідно до Закону України "Про освіту". Разом з тим, надання релігійним організаціям права на заснування загальноосвітніх навчальних закладів стало б важливим кроком як на шляху остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної радянської політики щодо релігії і церкви так, і на шляху європейської інтеграції нашої країни. Зокрема щодо приведення українських стандартів у сфері освіти у відповідність до європейської практики.

У п'ятому і шостому скликанні ми тричі подавали закон, який би давав право церквам і релігійним організаціям засновувати загальноосвітні навчальні заклади, але він не знайшов підтримки серед депутатів. У сьомому скликанні знову поданий такий закон, його номер 2051. Я просив би, щоб ми в рекомендаціях наших слухань відобразили важливість і необхідність прийняття такого закону. Я бажаю всім успіхів. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте. Для виступу запрошується Наровлянський Олександр Данилович, заступник директора Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України. Підготовитися Шванцу Анатолію Васильовичу.

НАРОВЛЯНСЬКИЙ О.Д. Шановні колеги, перш за все, я не можу не відреагувати на деякі речі, які тут звучали з трибуни. Я хотів би, перш за все, сказати про стандарти, які вилучили український зміст. Я хочу нагадати пані Стралько, що світова тенденція, зокрема, і в Європі, і в Сполучених штатах це тенденція укрупнення освітніх галузей. І якщо відкрити національні стандарти Сполучених Штатів Америки, ми на Штати дуже любимо посилатися, що ми побачимо, що нам немає стандарту з історії Сполучених Штатів. Є національні стандарти соціальних предметів, social ..…, які об'єднують в собі історію всіх видів, економіку, правознавство тощо. І напевно нам треба йти цим шляхом.

Друге. Я категорично не можу погодитися, хоч я зараз працюю в позашкільному закладі, але я 26 років пропрацював вчителем правознавства і свого часу виграв у 1999 році конкурс "Вчитель року" з правознавства, я знаю, що таке загальноосвітня школа. Так от, я категорично не можу погодитися з пропозицією, яка прозвучала про те, щоб дати школі право обирати і розробляти свою програму. Де подінеться тоді єдність освіти, один з принципів? Де подінеться наступність освіти? Як дитина з однієї школи зможе перейти в іншу? Обирати підручник – абсолютно згоден, обирати методику викладання – абсолютно згоден, але ні в якому разі не на рівні програми. До речі, наші сусіди Росія це вже пережили і відмовилися від кількох програм на регіональному рівні, у них єдина зараз програма. Вони це пережили і побачили, що це неможливо.

Наступне, про що не можу не сказати і хотів би сказати. Коли ми говоримо про програми, напевно, так, є недоліки і тому, можливо на рівні міністерства треба вирішувати питання про те, щоб програму писав перш за все, я поважаю Академію педнаук, я поважаю науковців, але писати програму, а потім і підручник має вчитель – вчитель практик. Тільки він знає як працювати в класі з цими програмами.

Далі: я був вчителем правознавства і тому я не може не сказати про те, що, на жаль, у нас вмирає правова освіта. Коли говориш з дітьми, говориш з батьками вони просять дайте дітям правові знання. На жаль, в нових навчальних планах нам треба, напевно, подумати про збільшення для цього можливостей. Без цього правової держави, якою ми за статтею 1 Конституції ми не побудуємо.

Наступне питання. Зараз я вже скажу як позашкільник, давайте не забувати про позашкілля. Так, школа навчає, але саме позашкілля дає школу життя, якої не дає школа. В школі вчитель зобов’язаний навчатися, в позашкілля він йде сам, там він обирає чим йому займатися, там він отримує життєвий досвід. І тому я дуже просив би, щоб в усіх рішеннях наших слухань було не тільки загальна середня освіта, а і у всіх, там, де йде про регіональні програми, не середньої тільки освіти, а освіти взагалі.

Можливо треба подумати і про розповсюдження на позашкілля програми тієї ж не шкільний, а "Освітній автобус", хіба ж позашкільний заклад не потребує того автобуса, щоб привезти дітей на заняття? Хіба позашкільний заклад не потребую комп'ютерів? А комп’ютерна програма, знову ж таки треба, щоб вона була на позашкіллі, звичайно для цього треба фінанси.

Наступне. Громадське самоврядування. У варіанті Закону "Про освіту", який був колись було чітко прописано: рада навчального закладу, сьогодні її повноваження в законі не прописані, я вважаю, що при підготовці нового нормативного акту про освіту треба на це звернути увагу.

Наступне. Відповідальність батьків. Сьогодні школа позбавлена важелів впливу на батьків. Вибачте, начальник ЖЕКу може скласти протокол про те, що не прибране сміття на його території, директор школи не може.

Тому я звертаюся до законодавців, подивіться про посилення відповідальності батьків і можливість школи залучити до цієї відповідальності, можливо треба переглянути Кодекс про адміністративні правопорушення з цього боку. (Оплески)

Ще одна пропозиція конкретна. В радянські часи, хто пам’ятає, майже кожний рік підручники шкільні отримували…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити. 20 секунд.

НАРОВЛЯНСЬКИЙ О.Д. Сьогодні я пропоную розглянути питання, щоб було виділено окрему номінацію державних премій для шкільних підручників, щоб підвищити статус.

І останнє. Можливо думаючи про покращення нормативної бази, треба думати не про новий Закон про освіту, а повернутися до досвіду України 20-их років – Кодекс законів про освіту. Ми були єдиною з республік, коли… (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександр Данилович, сідайте.

Для виступу запрошується Шванц Анатолій Васильович, методист з іноземних мов районного методичного відділу освіти Бориспільської районної адміністрації Київської області.

Підготуватися Васько Роману Володимировичу.

ШВАНЦ А.В. Шановні учасники парламентських слухань! Дозвольте зупинитися на такій складовій змісту загально середньої освіти як іноземні мови.

Почну з якості, а потім про шляхи поліпшення. За офіційними даними Українського центру оцінювання якості освіти близько чверті учасників тестувань 2009-2013 років показали лише початковий, тобто незадовільний рівень володіння іноземною мовою, якщо їхні тестові бали інтерпретувати за шкільною критеріальною шкалою. При цьому треба пам’ятати, що рівень іншомовної освіти випускників не може бути нижчим за європейським рівнем "В-1", це є особливістю предмету іноземна мова.

Певно, щоб підвищити якість, із вересня цього року почалося істотне скорочення часу на вивчення першої іноземної мови для 90 відсотків учнів загальноосвітніх шкіл України. За три роки передбачити зменшити кількість годин на викладання цього предмета в 5-6 і 7 класах загалом на 26 відсотків, тобто більше, як на чверть. Оскільки 92 відсотки учнів вивчають як першу іноземну мову англійську, то такі заходи, передусім, вплинуть на рівень володіння саме англійською мовою. Звичайно, це аж ніяк не сприятиме процесу європейської інтеграції України. Усе це робиться під гаслами запровадження обов'язкового вивчення з 5 класу другої іноземної мови. Школам наказано за один рік збільшити кількість учнів, які навчають дві іноземні мови у п'ятих класах з 20 до 100 відсотків. Для довідки, у країнах Європейського Союзу цей показник у 2011 році складав менше 40 відсотків.

Не є секретом, що вимога запровадити вивчення другої іноземної мови у всіх п'ятих класах, сформована лише за рік до початку роботи за новими навчальними планами, застала чимало шкіл зненацька. Річ у тім, що більшість вчителів іноземних мов, що їх випустили, випускають українські виші, мають другою спеціальністю аж ніяк не другу іноземну мову. Наприклад, у нашому районі таких одномовних фахівців 80 відсотків. Навіть у цьому році з п'яти новопризначених молодих спеціалістів тільки у одного в дипломі є друга іноземна мова.

Яким може бути вихід із цього становища? Звичайно, насамперед треба негайно вносити зміни в структуру державного замовлення у підготовці вчителів іноземних мов. Можливо, це вже і зроблено, але зі значним запізненням. При підготовці наявних кадрів треба надавати їм можливість оволодівати другою іноземною мовою, ті, що у нас є. Якщо це не робити, то те, що відбувається під гаслом запровадження другої іноземної мови, триватиме і далі, і за рахунок першої іноземної мови у більшості наших шкіл вивчатимуть будь-що, крім другої іноземної мови.

Здається, вже настав час відмовитися від поширеної в Україні хибної практики видавати підручники з іноземних мов без залучення освічених носіїв цих мов як мовних редакторів або хоча б як рецензентів. Адже в наших нових підручника і зошитах з друкованою основою є чимало мовних і ……….. помилок, не помічених вітчизняними редакторами і рецензентами. Так в одному з підручників англійської мови для першого класу загальноосвітніх шкіл, він вийшов в Києві торік, на 100 сторінках можна находити близько півсотні помилок і недоречностей. В підручнику другого класу ці помилки збережені і доповнені багатьма іншими. Треба взагалі заборонити видавати підручники масовим тиражем без попередньої апробації в школах і методичних об'єднаннях. Не можна в школи допускати таку літературу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, будь ласка.

До виступу запрошується Васько Роман Володимирович, ректор Київського національного лінгвістичного університету.

Підготуватися Прошкуратовій Тамарі Сергіївні.

ВАСЬКО Р.В. Шановний Володимир Васильович, шановний Дмитре Володимировичу, шановна Лілія Михайлівна, шановні колеги, шановні народні депутати!

Всі ми пам'ятаємо, як нас навчали років 10, 15, 20 назад іноземних мов. І всі ми знаємо, які це були уроки і який зараз зроблений крок уперед. Цей крок відповідає тим реформам і політиці держави внутрішній і зовнішньої. І зараз вимога часу – оволодіти іноземними мовами. І сучасний період от якраз характеризується координацією зусиль країн – членів Ради Європи, а Україна входить до списку цих країн, у галузі технологій, що виробляються спільним розв'язанням схожих проблем та встановленням єдиних стандартів та вимог і викладання іноземних мов не є винятком.

У руслі поставлених завдань і європейських рекомендацій в Україні, як уже зазначив міністр, розроблено сучасні державні освітні стандарти початкової освіти, базової і повної середньої, а також концепції навчання. Концепцією другої іноземної... навчання другої іноземної мови передбачено вивчення цієї мови в загальноосвітніх навчальних закладах з 5-го класу, що є вимогою часу. Подивіться хоча б останні документи за вересень у Страсбурзі, якою... на засіданні Ради Європи. Двомовність стає нормою у Європейському Союзі. У зв'язку з цим суперечки про доцільність чи недоцільність, про готовність чи неготовність, чи про те, що вистачає нам викладачів, вчителів чи не вистачає, немає жодних підстав.

Справа в тому, що кожен університет, де здійснюється підготовка фахівців з іноземних мов, готує таких фахівців за двома іноземними мовами, кваліфікація вчителя двох іноземних мов. А в кожному обласному центрі є один, а то і два, а ще й в областях є. І тому такі заяви не мають підстав. А хто заважав керівникам районних чи обласних управлінь освіти, районних, брати на роботу фахівців з двома іноземними мовами? В нашому університеті щороку випускається вчителів іноземних мов 140 осіб. І шановний пан, який виступав щойно переді мною, хоча б звернувся з однією пропозицією: направте до нас викладача. Бориспільський район, Київська область, вважайте, що це Київ: жодної заявки з Бориспільського району до нас не надходило.

Далі. Я хочу сказати, що, знаєте, робити такі заяви, звинувачувати, затьмарювати погляди тих, хто займається реформами, і знешкоджувати ці реформи – це не добра політика. Вже були революційні зміни в нас, і ви знаєте, чим вони закінчувалися. А заробляти політичний капітал – це можна, якщо не хочеш працювати.

Зазначу також, що вивчення другої іноземної мови розпочалося не зненацька, як наголосив шановний пан. Рішення про обов'язкове вивчення було прийнято восени 2011 року, а вже у січні 2012 року Міністерством освіти і науки України були проведені, і недавно був проведений семінар-студіум.

Мені залишається відповісти на низку запитань: чи готові вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку, до виконання поставлених державою завдань; чи відповідають сьогоднішні випускники університетів – вчителі іноземних мов тим якостям, про які говорив міністр; чи забезпечить українська середня школа якісне навчання двох іноземних мов? Всі ці відповіді мають позитивне ствердження моє. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Роман Володимирович. Сідайте.

Для виступу запрошується Прошкуратова Тамара Сергіївна, народний депутат України четвертого скликання, Герой України. Підготуватися Зубчевському Олександру Петровичу.

ПРОШКУРАТОВА Т.С. Шановний головуючий! Шановні учасники парламентських слухань! Перш за все, хочу подякувати Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки, зокрема Лілії Михайлівні Гриневич, за внесений до Верховної Ради законопроект до відновлення державних гарантій педагогічним працівникам передбачених 57-ю статтею Закону України "Про освіту". І звертаюся до парламенту з проханням його підтримати, а уряду – віднайти можливість поетапного його реалізації.

Доступ до якісної освіти, гарантований державою, особливо важливий у початковій школі. І починається він із якісних підручників. Добре, що цього року вони надійшли вчасно. Я не буду зупинятися на помилках, допущених в підручниках, про це достатньо сказано в ЗМІ, а значить у перспективі у тендерах для видавництв передбачити витрати на послуги коректорів, технічних редакторів. Та й у підручнику має бути вказано, хто відповідальний за його випуск. Якщо це автор, на що посилаються видавці, то куди ж дивилася комісія, яка призначала гранти. І лише завдяки спільній роботі авторів і видавців не буде тих помилок, які нині є і про що говорять ЗМІ. Шкода, що в деяких випадках з двох частин підручника, як це передбачалося, видано однією частиною. Це суперечить санітарно-гігієнічним вимогам, особливо коли підручник великий за обсягом, бо книга є дуже важкою, особливо для малолітніх школяриків. Та й перебуваючи цілий рік у портфелі який вона матиме вигляд? Оскільки підручники видаються раз на 5 років, то про яке естетичне виховання тоді йтиме мова?

А педагогічні навчальні заклади (коледжі, університети) взагалі не отримали підручників, і вчитель побачить його лише в школі. Отже підготовка вчителя, забезпечення його літературою перестає бути випереджуючою. Важливим для здобуття якісної освіти є використання новітніх комп'ютерних технологій. Це швидко, цікаво, динамічно. Але ніякий комп'ютер не замінить учительського слова, бо особистість виховується тільки особистістю. Та й надмірне використання комп'ютерів, айпадів, планшетів тягне за собою відчуження дитини від оточуючого середовища, від природи, коли реальний світ замінюється віртуальним.

На жаль, школа зараз не є безпечним місцем для дитини через дитячу жорстокість. Але ж де тій доброті взятися, коли телебачення, в усіх новинах чуємо лише негатив – вбили, спалили, розбили, вкрали. Але ж є і позитивне. І будинки будуються, і школи відкриваються, і діти народжуються, і самовіддані вчителі сіють розумне, добре, вічне. Так було, є і буде.

А що до фінансування, то найсучаснішим і найактуальнішим, напевно, будуть слова Омара Хайяма, сказані більше, як понад тисячу років тому:

"Пока на школу не назначена цена,

просить у власти хлеб она должна.

Уж, видно, плохо школа власть учила,

коль в милостыни жить принуждена".

Виховати нового громадянина України можна тільки спільними зусиллями. І починати слід із себе. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Для виступу запрошується Зубчевський Олександр Петрович, народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

17:26:11

ЗУБЧЕВСЬКИЙ О.П.

Уважаемый Игорь Григорьевич, уважаемые коллеги! Говоря о доступности среднего образования и его качественном уровне, на мой взгляд, мы должны обратить внимание прежде всего на учителя. То, о чем здесь не однократно подчеркивалось.

Вернуть учителю престиж его профессии и авторитет в глазах общества, - вот одна из приоритетных задач. Нищий и голодный учитель никогда не сможет выполнять те функции, которые возлагает на него государство. Отсюда и проблема качества образования.

Да, сегодня самоотверженно в сложных условиях учителя стараются дать ребенку знания. И в подавляющем большинстве это так и происходит. Но когда педагог должен постоянно думать, как прокормить семью, за какие средства жить, то здесь возникает много вопросов.

Более того, сегодня каждый классный руководитель, это своеобразный завхоз. Не говоря уже о директоре, который ежеминутно думает, как выбить, а зачастую выпросить деньги на ремонт, мебель, компьютеры и так далее.

Сфера образования находится в пятерке самых низкооплачиваемых профессий в Украине. Средняя зарплата достигает 2,5 тысячи гривен.

Если вычесть налоги, то на руки педагог получает от 1900 гривен до 3,5 тысяч. Для сравнения: в России учитель получает от 3 тысяч до 10 тысяч гривен.

Сколько бы мы не говорили, не обсуждали, проводя круглые столы, слушания, вырабатывая предложения и методики улучшения качества образования, разработки новых законопроектов, без повышения заработной платы учителям, создания им комфортных условия в плане социального и пенсионного обеспечения, правильные проблемы, звучащие здесь, в подавляющем большинстве не решить.

Вот поэтому фракция коммунистов при принятии бюджета на 2014 год будет настаивать на существенном увеличении зарплаты педагогам, к чему призываем и представителей всех остальных фракций.

Да, правительство будет говорить заученную фразу: в бюджете денег нет. И в этом нет ничего удивительного. Но позвольте, когда речь шла о проведении шоу под названии "Евро-2012", нашлись миллиарды. А когда речь идет о вложении средств в будущее наших детей, денег нет.

На днях Президент заявил, что Украина готова выложить миллиарды для проведения олимпиады в нашей стране. Похоже, что Евро-2012 ничему никого не научило. Это прозвучало в условиях, когда с целью экономии средств введена антинародная пенсионная реформа, увеличившая пенсионный возраст для женщин, страховой стаж по выходу на пенсию для женщин и мужчин.

Если говорить о доступности образования, то ни декларациями и заявлениями необходимо действовать, а конкретными делами по увеличению финансирования школ. Независимой Украине в наследие от советской власти досталось не только мощнейшая промышленность, которую растащили за эти годы по карманам нувориши, но и всеобщая бесплатная доступность детей к дошкольному, начальному и среднему образованию.

Однако, можно ли назвать бесплатным получение такого образования в нашей стране? Если и можно, то с большой натяжкой. Поборы в школах и детсадах всем известны. И родители с разным достатком должны платить за все, начиная от учебников и заканчивая краской.

Говоря об учебном процессе, выделю одну немаловажную проблему, о которой часто говорит педагогический состав. Это бесконечные отчеты, мониторинги и так далее, которые не дают возможность уделить необходимое внимание учащимся как в коллективной, так и в индивидуальной форме работы. Поэтому назрело требование к Министерству образования и науки Украины свести к минимуму бюрократизм и буквоедство, являющиеся серьезным тормозом в учебном процессе.

И последнее. Заметьте, для отдельных личностей вопрос языка является самым главным. Фракция Компартия Украины, которую я представляю, считает, что наши дети должны знать как можно больше языков, особенно это касается родных языков – украинского и русского. Это очевидно, что без знания этих двух языков ни о каком качественном образовании не может быть и речи. Русский язык равноправен по отношению к украинскому, и мы не позволим, чтобы наших детей ломали через колено по языковому принципу, не давая свободно изучать и использовать свой родной язык. Спасибо за внимание. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександр Петрович.

Обговорення в нас завершено. Для відповідей на запитання та виголошення рекомендацій парламентських слухань запрошується голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Гриневич Лілія Михайлівна. Регламент 15 хвилин. Будь ласка, Лілія Михайлівна.

Озвучте рекомендації, так як ми з вами домовлялися, парламентських слухань. Чи ви пропонуєте якийсь інший? Так це ж ви готовили, Лілія Михайлівна. Ви підійдете, я вам покажу. Виголошуйте, будь ласка. Якщо ви захочете сказати заключне слово після міністра, я вам ще дам додатково після міністра.

17:30:51

ГРИНЕВИЧ Л.М.

Дякую щиро. Я не готова була до змін регламенту, який вказаний в сценарії, тому що представлення рекомендацій має бути наприкінці як заключне слово. Але, шановні колеги, скористаюся цим часом для відповідей на запитання, а також для реакції на певні репліки і запитання, які були виголошені у виступах.

Я, мабуть, почну з питання і одразу, так, щоб було зрозуміло тональність запитань, тут є три запитання написані, мабуть, з одного джерела. Я не буду ховати це питання кудись, а хочу зачитати так, щоб ви відчули цю напругу і тональність дискусії. «Коли ви перестанете займатися лобіюванням комерційних інтересів кількох тернопільських видавництв і займетеся прямою функцією законотворення?»

Я доповідаю шановному автору цієї записки і всім присутнім колегам. Моя робота голови Комітету з питань науки та освіти полягає в контролюючій і законодавчій діяльності. І якщо когось вона цікавить, ви зможете це побачити на сайті Верховної Ради, зокрема мною за цей час роботи Верховної Ради внесено 26 проектів законодавчих актів з питань освіти і науки. А от контролююча діяльність зобов'язує нас говорити сьогодні за всіх тих освітян, а також споживачів освіти, тобто, батьків дітей, роботодавців і піднімати ті проблеми, які з тої чи іншої причини ці люди виголосити самі не можуть.

І мене не цікавлять жодні ні тернопільські, ні харківські, ні якісь київські чи ще якісь видавництва. Мене цікавить якість українського підручника, який сьогодні, до речі, до вашого відома, займає 90% ринку книжки українською мовою.

Я сьогодні не хотіла у виступі торкатися глибоко цієї теми. Але, якщо автори цих кількох записок, і я розумію, хто це, хочуть торкнутися цього питання, то давайте.

Сьогодні на ринку підручників склалася безпрецедентна ситуація. Це ж була ініціатива, з якою до нас прийшли. Прийшли вчителі, показуючи підручники, в яких є проблеми. Прийшли батьки, показуючи підручники, в яких є проблеми. І прийшли видавці, які говорять про величезні черги і відсутність інформації по наданню грифу. І наше завдання, як депутатів, піднімати цю проблему, звертатися у відповідні інстанції і пропонувати вихід з ситуації.

Вихід я бачу один. Для того, щоби були якісними підручники, гроші на підручники мають іти на місця. І якщо в цих закупівлях будуть брати участь учителі, яким дивитися потім в очі дітям і їх батькам, то ніколи не буде закуплений підручник з помилками. Тому децентралізація цих закупівель, про яку я сьогодні говорила, - обов’язкова. Так само надання грифу навчальній літературі повинно здійснюватися надзвичайно прозоро і незалежною інституцією. Це висловлено, до речі, в рекомендаціях також.

А тапер далі. Шановні колеги, сьогодні йшлося і давалася оцінка відкритому зверненню, педагогічної конференції, яка була організована за ініціативи Комісії з питань освіти і науки Львівської обласної ради. Я вам даю абсолютно відверто, чесне слово, що для нас це звернення будо несподіванкою. Ми його не підлаштовували, як деякі сьогодні. Це кожен може оцінити сам, що відбувалось під час виступів. Але я особисто його можу кваліфікувати, в тій ситуації, яка є сьогодні, тільки як вияв громадянської мужності. Тому що ми прийшли у ХХІ столітті в ситуацію повернення подвійних стандартів, коли є речі, про які можна говорити тільки на кухні, навіть, якщо вони стосуються просто критичних зауважень щодо того, що відбувається в системі освіти. Бо якщо ти публічно їх висловиш, ти можеш втратити свою посаду, а навіть звичайну роботу вчителя.

Тому, шановні колеги, сьогодні ми отримали зауваження у основній доповіді про те, що народні депутати України закидують Міністерство освіти і науки величезною кількістю паперу. "Папером" називаються звернення народних депутатів про певну інформацію, або ж які стосуються проблем. Так, шановні колеги, народні депутати України покликані на це своїми виборцями, і їм оплачують зарплату з податків, з державного бюджету для того, щоб вони піднімали болючі питання, щоб вони запитували органи влади, добивалися вирішення проблем.

І ми стикаємося з ситуацією, що тій чи іншій державній інституції потрібно багато часу, аби підготувати інформацію, бо вони собі не ставили ніколи запитання, скільки у них є шкіл без теплих туалетів, а тут їх заставили все це порахувати. Зрозумійте, шановні колеги, – це наша робота. І скільки б нас не картали за це, ми будемо її робити, і це стосується не тільки мене, а депутатів від всіх політичних партій. Тому що всі політичні партії відстоюють інтереси своїх виборців, а в них є діти, в них є школи, і відповідно в цих дітей має бути перспектива.

Тепер наступна, серйозна дуже проблема. Я відверто скажу, що я надзвичайно збентежена виступом пана Удода. Тим, як він повівся щодо промовця, яка виступила з критикою підручника історії. Я в парламенті вже набачилася багато чого, але навіть у парламенті собі не дозволяють особистих прицільних образ, я вже не кажу, що це стосується жінки. Але рухаємось далі, при цьому, звинувачуючи її у неправдивій інформації, пан Удод цитує, начебто, проект рекомендацій. Це я вже переходжу до проекту рекомендацій. І каже всій шанованій аудиторії, тим людям, які сьогодні мають перед собою в руках цей проект рекомендацій, про те, що в ньому написано: «якість загальної середньої освіти є незадовільною» і, звичайно, отримує аплодисменти залу. Цитую (проект рекомендацій): "Однак на нинішньому етапі система загальної середньої освіти в Україні не в повній мірі відповідає сучасним реаліям, потребам суспільства, індивідуальним запитам особистості, інноваційному розвитку економіки та інтеграції в європейський освітній простір". Пряма маніпуляція, шановні колеги. Ми з вами – це люди, які ведуть освіту, до нас звернені очі величезної кількості громадян, які мають і покладають на нас сподівання. Давайте бути чесними, давайте спільно говорити про проблеми відверто, інакше вони не будуть вирішуватися.

Наступне. Шановні колеги, прошу глянути на проект рекомендацій, структура є такою: ми взяли за основу частину, де є рекомендації для Верховної Ради України, для Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки, Національної академії педагогічних наук. Ті рекомендації, які були внесені Міністерством освіти і науки, обласними державними адміністраціями, ті, які були внесені у численних листах, які ми отримували від різних інституцій, зокрема, наукових інституцій, а також від різних зацікавлених осіб – і це канва, яка буде доопрацьовуватись. Я заохочую вас якнайшвидше надіслати нам ще рекомендації, які необхідно сюди додати. Вони будуть всі враховані, звичайно, якщо не суперечать одна одній.

Крім того, я хотіла б зараз висловити свій жаль з того приводу, що ми не змогли послухати всіх, хто мав виступати. Доповідаю, що за результатами цих парламентських слухань буде випущена збірка виступів. І ми усіх, хто мав виступити, запрошуємо подати матеріали вашого виступу до цієї збірки, яка буде оприлюднена і яка також вийде з друку.

На завершення. Шановні колеги, в чому принципова різниця між системами освіти успішних і неуспішних країн? Успішні країни в школах створюють умови для отримання більшістю громадян однакового високого рівня освіти. А в неуспішних країнах є незначний відсоток найкращих. Їх може бути три відсотки, вони перемагають на олімпіадах, і ми щасливі від цього, бо вони несуть престиж нашої країни, але при цьому загальна більшість має недостатній рівень якості освіти. А саме великий освітній суспільний загал – освічений загал - і будує країну, створює додану вартість в економіці, бере активну участь у громадському житті. От на це ми маємо зорієнтувати нашу українську освіту.

Освіта – це наша спільна справа, і я дуже сподіваюся, що ми сьогодні усвідомимо і будемо далі вести пошук основних рішень задля того, щоб саме весь український загал, кожна українська дитина мала доступ до якісної освіти.

Тому що всі, хто в цій залі, я впевнена, не мають проблем з освітою своїх дітей. Це має природу того, що ви є освіченими людьми і обов'язково подбаєте про освіту для своїх дітей. Але не можна сховатися на острові. Ми живемо у суспільстві і зобов'язані (це наша місія)– забезпечити такі ж можливості для кожної української дитини. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Лілія Михайлівна.

Для відповідей на запитання заключного слова запрошується міністр освіти та науки Табачник Дмитро Володимирович. (Оплески) Регламент – 15 хвилин.

ТАБАЧНИК Д.В. Шановний Ігоре Григоровичу, шановні народні депутати, колеги освітяни, учасники парламентських слухань! Безумовно, ми всі констатували, що це вкрай важлива тема – якість і доступність середньої освіти.

У нас в силу різних політичних поглядів, переконань можуть бути різні оцінки, можуть бути різні позиції, і я хотів би, щоб доопрацювання рекомендацій парламентських слухань максимально зблизило наші позиції, максимально їх поєднало.

Я не буду говорити, що от три записки, написані однаковим почерком і без підпису і таке інше, тому що це – мілко для парламентських слухань. Якщо авто захоче, підійде, я конкретно на кожне запитання відповім.

Щодо граничної чисельності, повторювалося запитання, поділу класу для вивчення іноземної мови. У спеціалізованих школах поділ здійснюється на три групи, не менш, ніж вісім, у звичайних 27, тоді ділиться на групи.

На сьогоднішній день ми разом з Міністерством фінансів опрацьовуємо проект наказу, який дозволить здійснювати поділ в звичайних школах на мовні групи, якщо 23 дитини в міській школі... (Оплески) і не менше 16-ти в сільській школі. Дуже багато нормативних питань, я з вашого дозволу не буду на всі відповідати, бо всі вони підписані і ми на кожну дамо відповідь. Тому що оце запитання задавала Галина Леонтівна, є прізвище, з міста Хмельницького і таких багато.

Щодо внесків батьківських, батьківських фондів. Ви добре знаєте, як з цим боротися. Якщо створений і зареєстрований фонд як громадська організація, він контролюється педагогічною радою, радою батьківського самоврядування, зникає питання про маніпулювання, про прикарманювання цих коштів. Я думаю, що треба йти тільки таким шляхом. Справа не в доцільності чи недоцільності фондів, справа їх охайному використанні і в високій моральності і педагога, і батьків в користуванні. Звичайно, не можна прийняти те, що, скажімо, деякі вчителі, на жаль, є випадки і скарги, кажуть, що: "Я далеко живу, то щоб батьківський оцей фонд двічі оплачував таксі до школи". Якась має бути просто внутрішня... внутрішня межа. Це що стосується багатьох запитань.

Найболючіше – це рівень заробітної плати працівників районних, міських і обласних управлінь освіти. Тому що раніше керівником районного управління освіти, як правило, запрошували найкращого, найдосвідченішого директора школи. На сьогоднішній день, ви знаєте, що директор школи одержує, з педагогічним стажем, значно кращу заробітну плату, ніж його безпосередній керівник – начальник районного управління освіти. В 2014 році я сподіваюсь, що разом з Міністерством фінансів при підтримці інших колег з Кабінету Міністрів це питання, як і загалом змінення заробітної працівників, особливо низової ланки, державних службовців, воно буде змінено, тому що заробітна плата освітянських державних службовців не змінювалася вже поспіль кілька років (Оплески).

Щодо інших важливих запитань. Я дозволю собі послатися на доповідь шановної пані голови комітету. Мова йшла, Лілія Михайлівна, про те, що близько 17 відсотків, за даними допоміжного рахунку освіти Державної служби, Держстат, це 17 відсотків тягар несуть домогосподарства. Це правдива цифра. Але щоб без маніпулятивності її використати, давайте подивимося: у 2007 році це було 24 відсотки, у 2008-у – 19,7, зараз – 17. Тобто за 4 роки, бо немає ще результатів 2012-го, доля домогосподарств в одержанні дітьми всіх ланок освіти: з дошкільної, професійної, середньої і вищої – зменшилась за 4 роки, на п'ятий рік обстеження, на 7 відсотків. І це говорить про те, що, попри економічну кризу 2008 року, все-таки домогосподарства несуть менше – 7 відсотків – сімейного бюджету. Це на рік багато. Якщо ці цифри загалом ставити під сумнів, тоді не треба їх використовувати.

Щодо закидів, яких було багато у виступі колишнього заступника губернатора шановної пані, яка посилалася на підручник, критикувала підручник для 8 класу. Доповідаю вам, готовий принести цей підручник. Він був надрукований у 2008 році, затверджений іншим міністром. Колеги, якщо вам не достатньо в ньому українознавчих знань, будь ласка, запитання до Івана Олександровича Вакарчука. Я за цей підручник нічого вам не можу сказати. (Оплески)

 Можливо… можливо він такої ж якості, як підручник, теж виданий в 2008 році з української літератури, де Червона шапочка з вовком продовжує якісь там недитячі забавки. Я за підручники 8-го класу можу так само щиро критикувати, що було не так. Але я думаю, що нам треба творити нові підручники, а не зосереджуватися тільки на старих.

Дуже ретельно розроблені парламентські рекомендації. Ми вдячні за це комітету, вдячні всім міністерствам, представникам регіональних органів управління освітою за те, що кожен вніс свою краплину і ще внесуть і направлять.

Я думаю, що треба доопрацювати ці рекомендації, так само як вивчити кожний рядок і кожен пункт відкритого звернення зібрання працівників педагогічних Львівщини, яке відбулося 16 жовтня 2013 року. Якщо є інші зібрання педагогічних працівників в інших областях, це теж треба вивчити. Єдине, що оскільки їх не організовували, то мене трохи дивує без маніпулятивної технології, яким чином сім пунктів слово в слово з цього документу так швидко опинилися в цьому документі, якщо це не один автор і їх ніхто не організовував. Але тут є дуже багато корисних порад, і ми ними скористаємося. І сподіваюся, разом з нашими колегами-законодавцями. Дивно просто, якщо в дисертаційному тексті співпадає вісім висновків чи сім, це визначається як не зовсім коректне запозичення. Я хотів би подякувати Академії національній педагогічних наук за те, що вона дійсно в багатьох справах наш критик, порадник і таке інше.

Щодо підручникотворення. Завжди при високих темпах тут будуть помилки. Той підручник, де були висмикнуті, до речі математика не 1 класу, а 2-го, там не було такої кількості підручників. Було кілька одруковок, опечаток. Але питання не в тому. Не в тому.

Не можна експлуатувати цю тему. Тому що це єдиний рукопис з усіх 153 підручників, автор якого – чудовий вчитель математики Фаїна Михайлівна Рівкінд не змогла вичитати цей рукопис. Тому що вона знаходилась влітку, коли була друга верстка, в останній стадії онкозахворювання. І досить вже журналістам мучити пам'ять цієї світлої жінки. Нема її поруч, нема її поруч, а видавництво всі опечатки вже розіслало в кожну школу. Пожалійте світлу пам'ять вчителя (Оплески). Це, до речі, більше двадцяти підручників за різні, за різні роки було під її авторством.

Я хотів би подякувати, кожному особливо подякувати жорстким критикам. Тому що в роботі такого великого господарства, як міністерство, завжди є помилки, неоковерності, завжди є якісь невчасно розглянуті документи. І мова не в тому йде, що багато запитів і контролюючих звернень.

За минулий рік Міністерство освіти, контролюючі органи, тільки фінансові перевіряли 53 рази. І ми кожному вдячні за те, що вони знайшли. Це і Рахункова палата, Державна фінансова інспекція, кілька перевірок прокуратури. Мова йде про те, що надмірний обсяг статистичної інформації, який забирає дуже багато часу, можна взяти в офіційній статистиці, лише про це, але я нікого не хотів зачіпити і образити.

Змушений, завершуючи, взяти під захист член-кореспондента Національної академії педагогічних наук Олександра Андрійовича Удода, тому що шановна голова комітету прочитала лише перший абзац рекомендацій. А я зі сторіночки другої читаю далі: "Всупереч світовим тенденціям розвитку освіти українська середня школа не виконує функцій забезпечення рівних можливостей, не залежно там статус…" Я думаю, що звинувачувати всю українську школу, яка не виконує функцій, я думаю, що це явний перегін. І тому фактично, якщо школа не виконує, то це і є незадовільна оцінка. Але я думаю, що при доопрацюванні це можна пом'якшити, можна якимось чином негативні тенденції відсепарувати, відсепарувати від позитивних.

Щоб не забирати вашого часу про підручникотворення, хочу сказати, що в цьому році всі підручники, які складають, дійсно, на жаль, не купує суспільство книжок, третину всієї книги українською мовою. І кожний раз, кожний рік державне замовлення формується тільки по замовленням районних, міських і обласних управлінь. Тобто які підручники хочуть одержати конкретно регіони, ті вони і одержують. Так от в цьому році разом з доставкою друком в середньому для державного бюджету підручник 5 класу обійшовся у 18 гривень 40 копійок, для молодшої школи – в 12 гривень 40 з невеликим копійок. Це можна порівняти з ціною на вільному ринку, з ціною книги кольорової в твердих палітурках. І ви самі кожен зможете зробити абсолютно висновки.

І я хочу ще раз подякувати за небайдужість і сказати, що якби моє висловлювання більше ста разів розтиражували засоби масової інформації, дослівно цитую: "Зараз в Україні вчителі ХХ століття вчать дітей ХХІ століття за методиками ХІХ", - я б не повчав би інших, я вибачаюся за ці слова перед кожним вчителем. Тому що в нас вчителі не працюють за граматиками ХІХ століття, вони не є відсталі на 100 років, а така оцінка 509 тисяч працівників середньої школи, вона не може сприяти нормальному клімату роботи в освіті. (Оплески) Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Дмитро Володимирович. Для заключного слова запрошується Гриневич Лілія Михайлівна. 3 хвилини, будь ласка. Будь ласка, Лілія Михайлівна.

17:57:11

ГРИНЕВИЧ Л.М.

Дмитре Володимировичу, я дуже не хотіла з вами вступати в особисту полеміку і пробачте, колеги, що мені доводиться брати зараз слово, але в цій ситуації інакше не можу зробити.

Вельмишановні колеги, якщо хтось підбирає спеціально окрему цитату і її десь висмикує з контексту, то це, так би мовити, відомий принцип для демагогів. По-перше, треба знати, що це не тільки моя цитата, а це класична думка, яка говорить про те, що ми до цього часу користуємося класно-урочною системою. І це би зрозумів міністр, якщо би побував у звичайній загальноосвітній школі, де вчитель затиснений цією системою, де немає достатніх засобів навчання, де вчитель має середню заробітну плату на рівні 2 тисячі 800 гривень – і це не молодий, а вчитель з досвідом, де є проблеми з педагогічною свободою вчителя… Я не буду розгортати зараз цю тему. Я хочу зараз сказати про інше.

Шановні колеги а також наші опоненти, як би ви не намагалися зашкодити, ми як Комітет з питань науки та освіти, та народні депутати будемо включати в рекомендації пропозиції всіх. І ті, які є у відкритому зверненні, які були оприлюднені ще кілька днів тому і зрозуміло, включені в проект рекомендацій.

Я хочу з цієї парламентської трибуни зараз завернутися не тільки до тих, хто мав можливість і честь потрапити в делегації і брати участь у слуханнях. А й до тих освітян, батьків, і роботодавців, які мають можливість слухати наші слухання і спостерігати по засобах масової інформації.

Ми готові, і це наша робота піднімати проблеми і обговорювати їх. І коли планувалися ці слухання, вони мали на меті, і сподіваюсь, що вони виконають цю мету, не тільки парадних звітів, а підготовки реальних змін до законодавства, які повинні допомогти українському вчителю, українській дитині і, в цілому, українському суспільству отримати нарешті належну якість загальної середньої освіти.

Щиро дякуємо вам за участь у цих слуханнях і небайдужість до цих питань. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, шановні учасники парламентських слухань! Передусім дозвольте всім подякувати за принципову і відверту розмову. Вперше в нас під час парламентських слухань таке велике представництво учасників. У нас сьогодні відбулась жвава, або навіть гостра, дискусія, але від того не менш професійна і конструктивна. Наші слухання вкотре підтвердили, що забезпечення доступу до якісної загальної середньої освіти – це один з індикаторів рівня життя населення і водночас це інструмент економічного зростання держави.

Доступність та якість шкільної освіти – це запорука успішного входження молодих людей у сучасне суспільство, реалізація їхнього інтелектуального і творчого потенціалу. У той же час залишається цілий ряд питань, на які необхідно звернути підвищену увагу.

Найголовніше – це дійсно матеріально-технічна база. За останні 3 роки кількість шкіл, які потребують капітального ремонту зменшилась на 900 одиниць, однак ще понад 1600 закладів середньої освіти сьогодні потребують капітального ремонту.

Залишається потреба у транспортних закладах за програмою "Шкільний автобус" на рівні 1600 одиниць. Реалізація цієї програми дозволить забезпечити належні умови для отримання освіти школярами, перш за все шкільної місцевості. Порівняно з 2005 роком рівень забезпечення комп'ютерами збільшився втричі, однак залишається ще досить низьким.

Крім того проблемним питанням залишається працевлаштування випускників вищих педагогічних навчальних закладів. Середній показник працевлаштування молодих спеціалістів становить лише близько 80 відсотків. При цьому причинами є відповідний брак стимулів для молодих людей в роботі педагога. Зрозуміло, що це лише невелике коло питань, і проблематика є значно ширшою.

Для вирішення всіх цих питань у системі загальної і середньої освіти сьогодні напевно як ніколи вкрай необхідна узгодженість позицій Кабінету Міністрів та Верховної Ради України. У більшості виступів сьогодні звучали цікаві пропозиції, які будуть ретельно опрацьовані комітетом і подані для затвердження Верховній Раді України у вигляді Рекомендацій парламентських слухань.

Зокрема необхідно закцентувати увагу на необхідності: завершення будівництва та капітальних ремонтів закладів освіти, збільшення обсягів, а найголовніше удосконалення механізмів фінансування освітніх закладів, зміцнення матеріально-технічної бази шкіл, завершення комп'ютеризації, розробка або оновлення державних програм "Школа майбутнього", "Обдаровані діти", "Здорове харчування", продовження реалізації державної програми "Шкільний автобус", запровадження принципу відкритої розробки нормативно-правових документів, їх громадської експертизи, ряд інших, не менш важливих напрямків. Упевнений, що це посильні завдання для нашої з вами спільної роботи.

Очевидно, що розв'язання цілої низки суто освітянських проблем забезпечить курс держави на модернізацію соціально-економічної та культурної сфер. Тому вважаю сьогоднішні слухання в цьому аспекті дуже корисними, вони дозволити нам зрозуміти проблемні питання, почути раціональні пропозиції до їх вирішення та загалом сформувати єдине комплексне бачення напрямків розвитку шкільної освіти.

Шановні учасники парламентських слухань, щиро вдячний всім вам за плідну і конструктивну роботу під час слухань. Давайте подякуємо комітету та особисто голові комітету Гриневич Лілії Михайлівні за якісну підготовку.

Оголошую парламентські слухання закритими. Дякую за увагу! На все добре.