Комітет Верховної Ради України

проект

РІШЕННЯ

Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти

про підсумки слухань у Комітеті Верховної Ради України

з питань науки і освіти на тему: «Про законодавче забезпечення розвитку вищої освіти в Україні»

Заслухавши і обговоривши питання удосконалення законодавчого забезпечення розвитку вищої освіти в Україні в контексті підготовки нової редакції Закону України «Про вищу освіту», взявши до уваги пропозиції та рекомендації учасників слухань, Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти  в и р і ш и в:

1. Рекомендації слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти на тему «Про  законодавче забезпечення розвитку вищої освіти в Україні»  затвердити (додаються).

2. Рекомендувати Верховній Раді Україні розглянути в першому читанні внесені проекти законів про вищу освіту реєстр. №№ 1187, 1187-І, 1187-ІІ з урахуванням цих Рекомендацій.  

3. За результатами слухань підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти підготувати, а видавництву Верховної Ради України видати збірник матеріалів. Рекомендувати Управлінню справами Апарату Верховної Ради України в установленому порядку профінансувати витрати, пов’язанні з виданням матеріалів.

Голова Комітету                                                         Л.М. ГРИНЕВИЧ

Затверджено

Рішенням Комітету Верховної Ради України  з питань науки і освіти

від ___ березня 2013 року,

протокол № __ від ___________

РЕКОМЕНДАЦІЇ

слухань у Комітеті Верховної Ради України

з питань науки і освіти на тему: «Про законодавче забезпечення розвитку вищої освіти в Україні»

Учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти, які відбулися 27 лютого 2013 року, відзначають актуальність питання законодавчого забезпечення реформування системи вищої освіти в Україні.

За роки незалежності в цілому була сформована функціонуюча національна система вищої освіти, яка зберегла надбання минулого та значний науково-педагогічний потенціал, який за певних умов здатний суттєво вплинути на здійснення змін в освітній сфері в напрямі її інноваційного розвитку. Є певні здобутки у питаннях євроінтеграції та виконання зобов’язань щодо реалізації положень Болонської Декларації. Було прийнято низку нормативно-правових актів з питань діяльності вищої школи, запроваджено багатоступеневу систему вищої освіти. Відбулося розширення доступу до вищої освіти шляхом розширення мережі вищих навчальних закладів, появи приватних вищих навчальних закладів. Найуспішнішою освітньою реформою демократичної України стало зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів, яке змінило механізм вступу.  

Варто відзначити, що практичне застосування прийнятого ще у 2002 році Закону України «Про вищу освіту» свідчить, що переважна більшість його положень вичерпала свій регуляторний ресурс і перестала відповідати сучасним завданням підготовки фахівців, здатних забезпечити інноваційний розвиток країни та інтеграцію вітчизняної системи вищої освіти в Європейський освітній простір. 

Спроба оновити законодавчу базу вищої школи в період попередньої каденції Верховної Ради України з різних причин не була завершена. В результаті  державна політика у сфері вищої освіти здебільшого підмінялась дріб’язковим регулюванням поточної діяльності вищих навчальних закладів, зміни, як правило, носили зовнішній, формальний характер і не сприяли підвищенню якості освіти. Зниження якості підготовки спеціалістів за напрямами, які стимулюють розвиток пріоритетних базових галузей економіки, почало зримо впливати на погіршення низки економічних показників, зменшилися обсяги виробництва та експорту високотехнологічної продукції. Вузівську науку так і не було трансформовано в головну складову національної інноваційної системи. Задавлене економічними, політичними і духовними негараздами суспільство почало втрачати інтерес до проблем вищої школи, яка фактично стала закритою для громадського контролю і продовжує перебувати у кризовому стані.

У показниках Глобального індексу конкурентоспроможності за період з 2010 до 2012 року зниження показників якості вищої освіти корелює зі зниженням інноваційної спроможності країни.

Однією із причин такого стану є відсутність в Україні ефективної системи управління і забезпечення якості освіти. Діяльність навчальних закладів оцінюється, насамперед, за кількісними, а не за якісними показниками. Існуюча система фінансування не стимулює зацікавленість вищих навчальних закладів у поліпшенні результатів діяльності. У державі відсутня система відповідальності за ненадання освітніх послуг належної якості. На відміну від європейських країн, в Україні не створено системи незалежного оцінювання якості освіти інституціями, які не підпорядковані органам влади. Така ситуація вступає у протиріччя із засадничими принципами функціонування Європейського простору вищої освіти.

Учасники слухань вважають, що однією із найголовніших проблем вищої освіти України є архаїчність системи управління. Вона без особливих змін збереглася з часів колишнього СРСР, а в останні роки значно посилилися процеси її централізації та надмірного регулювання з боку центральних органів виконавчої влади. Недостатній розвиток колегіальних принципів самоорганізації, відсутність у професорсько-викладацького складу можливостей і права у повному обсязі визначати структуру і зміст навчання та наукових досліджень унеможливлюють утвердження реальної автономії вищих навчальних закладів. Проблемними для української вищої освіти є питання академічної, кадрової, фінансової автономії, забезпечення права розпоряджатися коштами, майном, обладнанням, землею. Подальший розвиток системи вищої освіти вимагає  запровадження суттєвої модернізації фінансово-господарського механізму діяльності вищих навчальних закладів.

Учасники слухань стурбовані незадовільними результатами реалізації в системі вищої освіти України основних положень Болонського процесу, що суттєво стримує  її входження в Європейський освітній простір.

Виходячи із вищезазначеного та з огляду на критичний стан вищої освіти в Україні, учасники слухань констатують, що комплексне оновлення освітньої нормативно-правової бази, підготовка та прийняття нової редакції Закону Україну «Про  вищу освіту» є чи не єдиною можливістю виходу вищої освіти із кризового стану і перетворення її на дієвий інструмент динамічного реагування на запити суспільства та економіки, забезпечення її конкурентоспроможності на європейському ринку освітніх послуг, та виділяють низку пріоритетних проблем та шляхи їх вирішення, а саме:

1. Удосконалення правових механізмів реалізації конституційного права громадян України на рівний доступ до вищої освіти. Для чого необхідно забезпечити:

- законодавче закріплення організації та проведення зовнішнього незалежного оцінювання як необхідної умови для допуску особи до здобуття вищої освіти;

- упорядкування пільг для окремих категорій вступників до вищих навчальних закладів. Розроблення механізмів адресної фінансової підтримки для пільгових категорій громадян, які бажають вступити до вищих навчальних закладів;

- законодавче закріплення гарантій розвитку освіти впродовж життя.

2. Усунення невідповідності змісту вищої освіти сучасним потребам суспільства і ринку праці. Для чого необхідно:

- запровадити освітні стандарти, побудовані на основі переліку компетентностей та Європейської системи трансферу і накопичення кредитів (ЄКТС), з урахуванням дескрипторів і рівнів Національної рамки кваліфікацій, що мають містити опис загальних (ключових) і спеціальних (предметних) компетентностей з урахуванням переліку компетентностей Європейського простору вищої освіти, а також методи демонстрації та критерії оцінювання результатів навчання, що сприятиме міжнародному визнанню кваліфікацій (ступенів) національної вищої освіти, створенню міжнародних і вітчизняних спільних програм і програм подвійних дипломів, а також здатності випускників до працевлаштування; 

- переглянути підходи до оцінювання обсягу роботи викладача: орієнтація лише на аудиторні години не відповідає результативному підходу до розроблення та реалізації навчальним програм, є неадекватною сучасним умовам і технологіям навчання;

- домогтися забезпечення належної інфраструктури вищої освіти, доступу до сучасної наукової літератури та науково-дослідницьких та університетських  комп’ютерних мереж;

- законодавчо закріпити систему реального економічного стимулювання роботодавців щодо розвитку і здійснення професійного навчання.

3. Удосконалення управління вищою освітою. З цією метою необхідно:

- забезпечити децентралізацію управління системою вищої освіти, зменшити перелік аспектів діяльності вищих навчальних закладів, за якими необхідно здійснювати державний нагляд;

- запровадити колегіальні принципи самоорганізації в діяльності вищих навчальних закладів; передати права прийняття рішень із основних питань, що стосуються діяльності вищих навчальних закладів, органам громадського управління та самоврядування, розширити зовнішню участь в управлінні вищими навчальними закладами шляхом створення повноважних наглядових рад із наданням їм широких повноважень.

4. Забезпечення автономних прав і академічних свобод.  З цією метою необхідно:

- законодавчо  визначити комплекс правових норм, які б гарантували  поетапне запровадження академічної автономії у вищих навчальних закладах;

- запровадити колегіальні принципи самоорганізації в діяльності вищих навчальних закладів;

- надати академічну свободу вищим навчальним закладам, у тому числі у комплектуванні науково-педагогічними кадрами, визначенні структури та змісту навчання, забезпеченні свободи наукових досліджень та обміну науковими даними, та визначити їх відповідальність за формування програм підготовки на основі компетентнісного підходу згідно із стандартами вищої освіти нового покоління;

- домогтися забезпечення оптимального балансу свободи у використанні бюджетних та інших коштів, отриманих університетами за здійснення освітньої та наукової діяльності, надання університетам права власності на землю, основні засоби та інше майно, а також права розпоряджатися ними.

5. Створення системи забезпечення якості вищої освіти. З цією метою необхідно:

- створення ефективної системи зовнішнього забезпечення якості вищої освіти згідно із стандартами і рекомендаціями щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти та із залученням широкого кола зацікавлених сторін на засадах, підтверджених Бухарестським комюніке профільних міністерств країн-учасниць Болонського процесу (квітень 2012 р.);

- визначення статусу незалежного Національного органу, який здійснюватиме регуляторні функції з метою забезпечення якості вищої освіти, зокрема надання такому органу повноважень щодо проведення ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів, незалежних агенцій із забезпечення якості освіти; розроблення критеріїв, стандартів і процедур для оцінювання якості вищої освіти, порівнюваних із європейськими, та проведення  оцінювання;

- створення та розвиток системи незалежних агенцій із забезпечення якості вищої освіти, визнаних Європейською асоціацією забезпечення якості вищої освіти; створення умов, за яких вищі навчальні заклади могли б обирати із акредитованих агенцій ту, що відповідає їхнім запитам і профілю;

- урахування результатів оцінювання незалежними агенціями із забезпечення якості освіти як основи для прийняття рішень щодо ліцензування, акредитації, фінансування вищих навчальних закладів;  

- формування інституту експертів, котрі здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти, легалізація та нормування їхньої діяльності;

- створення внутрішніх систем забезпечення якості у кожному вищому навчальному закладі відповідно до стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському освітньому просторі вищої освіти;

- формування національної системи освітніх індикаторів;

- встановлення відповідальності, у т.ч. й матеріальної, вищих навчальних закладів за незадовільне забезпечення якості освіти.

6. Інтеграція вищої освіти України до європейського освітнього простору. З цією метою необхідно:

- запровадження трьохциклової системи вищої освіти (бакалавр, магістр, доктор філософії);

- законодавчо унормувати докторський (доктора філософії) і постдокторський (доктора наук) цикли (рівні) вищої освіти;

- унормувати в кредитах Європейської системи трансферу і накопичення кредитів (ЄКТС) вимір освітніх програм, кваліфікацій (ступенів) у межах кожного циклу (рівня) вищої освіти та їх обсяг відповідно до положень Болонського процесу;

- запровадити загальні підходи до реалізації вітчизняної та міжнародної мобільності на основі трансферу та накопичення кредитів Європейської системи трансферу і накопичення кредитів (ЄКТС); 

-  запровадити обов’язкову видачу кожним університетом  європейського додатку  до дипломів бакалавра і магістра;

- формування системи фінансових та організаційних преференцій з метою заохочення свободи пересування та мобільності викладачів, студентів та науковців;

- суттєве поліпшення викладання іноземних мов в українських університетах.

Враховуючи вищезазначене, учасники слухань рекомендують:

1. Президенту України:

1.1. Доповнити програму економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» конкретними заходами щодо розширення доступу до вищої освіти, підвищення конкурентоспроможності та інтеграції її в єдиний європейський простір, сприяння соціальному захисту учасників навчально-виховного процесу.

2.Верховній Раді України:

2.1. Взяти до уваги те, що позиції учасників слухань щодо того, який з поданих законопроектів про вищу освіту повинен бути прийнятий за основу, розділились. Зокрема, прихильники проекту закону про вищу освіту № 1187 вважають, що на даному етапі реформування варто зберегти жорстку централізацію системи управління вищою освітою, обмежену автономію та запровадити, окрім зовнішнього незалежного оцінювання, додаткові вступні іспити, а прихильники законопроектів №№ 1187-1, 1187-2 відзначають, що в цих проектах закону запропонована прогресивна модель розвитку вищої школи України: децентралізоване управління вищою освітою, реальна автономія вищих навчальних закладів, академічні свободи, справедливий і рівний доступ до вищої освіти, незалежна оцінка якості вищої освіти, що забезпечують інтеграцію вищої освіти України до Європейського освітнього простору. 

2.2. Рекомендувати Верховній Раді України  розглянути в першому читанні внесені проекти законів про вищу освіту реєстр. №№ 1187, 1187-1, 1187-2 та прийняти за основу один з альтернативних законопроектів ( №№ 1187-1, 1187-2) з дорученням головному комітету підготувати його до другого читання.  

2.3. При затвердженні Державного бюджету України на 2014 рік та наступні роки передбачити додаткові видатки на розвиток освітянської та наукової галузей відповідно до вимог Закону України "Про освіту” та Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність”.

3. Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти:

3.1. Протягом другої сесії УІІ скликання підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект нової редакції Закону України «Про освіту».

4. Кабінету Міністрів України:

4.1. До кінця 2013 року розробити і подати на розгляд Верховної Ради України науково обґрунтовану Стратегію розвитку вищої освіти відповідно до указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» (2010 р.), завдань програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр.

4.2. Протягом 2013 року підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пакет змін до митного законодавства України, зокрема щодо звільнення від сплати ввізного мита та інших обов’язкових платежів за наукове приладдя, обладнання, запасні частини і витратні матеріали до них, реактиви, зразки, матеріали для дослідів, науково-технічну та навчальну літературу, видання, які надсилаються в рамках міжнародного обміну до вищих навчальних закладів, їхніх наукових бібліотек, що ввозяться в Україну для забезпечення їх науково-технічної діяльності.

4.3. Протягом 2013 року підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пакет змін до податкового законодавства України, якими запровадити податкові пільги та спрощені процедури при закупівлі та/або отримання на безоплатній основі матеріальних і нематеріальних цінностей, обладнання тощо в Україні та за кордоном для реалізації начальної, наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів, зокрема, в межах міжнародної технічної допомоги, міжнародних грантів і програм.

4.4. З метою розвитку диверсифікованості джерел фінансування вищої освіти і науки запровадити механізм національного «ендавменту».   

4.5. Протягом 2013 року внести відповідні зміни до нормативно-правової бази для забезпечення академічної мобільності, передбачивши збереження робочого місця на період навчання/стажування/проведення досліджень за кордоном наукових і науково-педагогічних працівників. 

4.6. Розробити та здійснити комплекс заходів, спрямованих на піднесення соціального престижу, статусу, посилення соціального захисту наукових і науково-педагогічних працівників і студентів.

4.7. Вжити заходів щодо удосконалення механізму надання студентських кредитів, грантів на навчання та передбачати в Державному бюджеті на 2014 рік відповідне фінансування.

4.8. Протягом 2013-2014 років модернізувати переліки напрямів та спеціальностей вищої освіти відповідно до потреб ринку праці та узгодити з Міжнародною стандартною класифікацією освіти шляхом укрупнення та унормування діючих галузей знань як галузей освіти, напрямів як спеціальностей, а спеціальностей як спеціалізацій, а також забезпечити міжрівневу наступність і наскрізність.

4.9. Протягом 2013-2014 років розробити та запровадити галузеві рамки кваліфікацій, сформувати перелік галузей відповідно до Міжнародної класифікації видів економічної діяльності та Міжнародної стандартної класифікації освіти.

4.10. Протягом 2013-2014 років розробити описи вітчизняних освітніх кваліфікацій з урахуванням дескрипторів і рівнів Національної рамки кваліфікацій, що сприятиме розумінню та визнанню національних ступенів і дипломів в Європейському просторі вищої освіти та Європейському дослідницькому просторі.

5. Міністерству освіти і науки України:

5.1. Вжити додаткових заходів щодо розширення доступу до вищої освіти, поліпшення її змісту, оновлення державних стандартів, кваліфікацій, упорядкування обсягів підготовки та перепідготовки кадрів із вищою освітою, надання державної підтримки підготовці фахівців за напрямами, які стимулюють розвиток пріоритетних галузей економіки.

5.2. Вжити заходів щодо удосконалення системи зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів, у т.ч. передбачити оцінювання загальної навчальної компетентності особи.

5.3. Розробити та здійснити комплекс заходів щодо сприяння участі України у міжнародних освітніх і наукових проектах, створення умов для мобільності студентів і викладачів вищих навчальних закладів.

6. Міністерству освіти і науки України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству доходів та податків України:

6.1. Вжити заходів, спрямованих на удосконалення на принципах прозорості та адекватності внутрішнього змісту процедури формування державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб.

7. Міністерству соціальної політики України:

7.1. Вжити заходів, спрямованих на удосконалення механізму заробітної плати, з якої обчислюється пенсія науковим і науково-педагогічним працівникам.

8. Спілці ректорів вищих навчальних закладів України

8.1 З метою надання експертної та дослідницької допомоги в аналізі нормативно-правового забезпечення системи освіти організувати на постійній основі міжвузівський методологічний семінар з освітнього права та управління системою освіти.

8.2. Організувати моніторинг якості системи конкурсного відбору студентів вищих навчальних закладів.

9. Надіслати Рекомендації слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти на тему: «Про законодавче забезпечення розвитку вищої освіти в Україні» (27 лютого 2013 року) Президенту України, Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству доходів та податків України, Міністерству соціальної політики України, Міністерству фінансів України, Національній академії наук України, Національній академії педагогічних наук України, головам Рад директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, керівникам регіональних Рад ректорів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, Спілці ректорів вищих навчальних закладів, головам обласних державних адміністрацій, головам обласних рад, ЦК профспілки України для організації роботи з їх виконання відповідно до статті 24 Закону України «Про Комітети Верховної Ради України».