Недотримання визначених чинним законодавством України соціальних стандартів та встановлення заробітної плати, нижчої за мінімальний прожитковий мінімум, є фактичною дискримінацією працівників освітньої галузі з боку уряду Азарова. Про це заявив народний депутат України від Всеукраїнського об'єднання "Свобода", перший заступник голови Комітету з питань науки і освіти Олександр Сич.
Як розповів свободівець, 20 березня 2013 року в рамках засідання освітнього комітету відбувся семінар-нарада, присвячений стану нормативно-правового регулювання оплати праці й дотриманню законодавчо визначених соціальних гарантій для педагогів. В обговоренні взяли участь голови постійних комісій з питань освіти обласних рад, начальники управлінь освіти обласних державних адміністрацій та голови обласних організацій профспілок працівників освіти. Олександр Сич під час засідання наголосив, що уряд Азарова своїми діями нівелює вимоги Конституції України в частині оплати праці працівників бюджетної галузі.
"Зараз оплата праці освітян, як і інших працівників бюджетної галузі, здійснюється на основі Єдиної тарифної сітки без урахування норм чинного законодавства. Оскільки станом на 1 березня 2013 року мінімальна заробітна плата в Україні становить 1147 грн., а розмір посадового окладу працівника І-го тарифного розряду – 839 гривень, створюється дисбаланс, який призводить до порушення права рівності всіх громадян, зафіксованого у Конституції України", – зазначив свободівець.
За його словами, мінімальний посадовий оклад апріорі не може бути меншим за мінімальну заробітну плату. Відмовки, які лунають від державних органів, мовляв, це робиться з огляду на нинішню економічну ситуацію, є недоречними: "У всіх цивілізованих країнах, якщо економіка не забезпечує визначені законодавством соціальні стандарти, уряд не шукає пояснень і не знижує наявні соціальні стандарти, а просто йде у відставку. Адже якщо в законі чітко вказані відповідні соціальні стандарти, їх необхідно належним чином забезпечити, а не шукати сумнівних пояснень. Втім, це лише чергове свідчення правової вакханалії, яка панує в нашій державі з вини чинної влади".
На думку народного депутата України, заробітна плата освітян, нижча за мінімальний прожитковий мінімум, є дискримінацію за ознакою освітнього цензу: "Образи, які лунають з боку представників чинного режиму на адресу захисників національних цінностей, зокрема щодо "Свободи", є звичайнісінькою маніпуляцією і дешевою пропагандою. А от зниження соціальних стандартів в освітній галузі та фактична дискримінація працівників освіти, що здійснюється владою, є вже реальним проявом соціальної українофобії теперішнього режиму", – підкреслив Олександр Сич.
Довідка: Відповідно до частини 1 та 2 статті 57 Закону України "Про освіту" (в редакції, що була чинна до 01.01.2008 року), розмір середніх посадових окладів педагогічних працівників мав відповідати рівню, не нижчому заробітної плати працівників промисловості, а також було встановлено доплату спеціалістам закладів освіти до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству.
Втім Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (частина перша ст. 66) ціла низка положень відповідних статей була нівельована через встановлення порядку здійснення оплати праці зазначених працівників в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення частини першої статті 66 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано неконституційним.
Разом з тим, вже 2008 року пунктом 49 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" окремі положення статті 57 Закону України "Про освіту" взагалі було виключено.
Згодом Конституційний Суд України рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнав неконституційними і їх, дійшовши висновку, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх чинність чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування, звуження змісту і обсягу прав і свобод людини і громадянина.