СТЕНОГРАМА
засідання Комітету з питань науки і освіти
13 квітня 2016 року
Веде засідання заступник голови Комітету СКРИПНИК О.О.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, я пропоную почати. На жаль чи на щастя, тут тяжко сказати, але наша сьогоднішня зустріч відбувається у час, коли відбуваються реальні переговори стосовно майбутнього Кабінету Міністрів, і один з учасників Лілія Михайлівна Гриневич, вона є претендентом на міністра освіти, тому повідомила мені тільки що есемескою, що вона є на переговорах і презентації своєї програми перед фракцією "Народного… спочатку БПП, а потім "Народного фронту", тому зараз є зайнята. Віктор Галасюк обіцяв підтягнутися пізніше, так само є задіяний в переговорах. Тому ми просто дамо йому виступити пізніше.
Тому я пропоную почати. Пропонується досить простий регламент – до 10 хвилин, бажано – біля 5, ті, хто презентації мають, до 10 хвилин. Ми так само дамо можливість виступити, хто захоче, з місця, ну, біля трибуни, ну, бажаючі, якщо захочуть пізніше. Я думаю, що у нас буде час. І тому пропоную почати нашу роботу.
Власне, хочу всім подякувати за те, що прийшли, прийшли в таку досить складну погоду і коли Київ стоїть, а декому прийшлось… багато хто приїхав. Я є депутатом від "Самопомочі", звати мене Олексій Скрипник, голова тимчасової комісії майбутнього.
Вирішили ми зібратися сьогодні в трошки більш широке коло і, власне, більше державних органів і людей, пов'язаних з державою, тому що побачили, що якщо ми залишимо роботу нашої комісії, власне, у такому форматі як вона є, то часу нам буде потрібно трохи більше чим Естонії для того, щоб зрозуміти, що подібні органи в законодавчій владі і в виконавчій владі суттєво потрібніші ніж ми собі це бачимо. І, власне, хотілося про це трошки сьогодні поговорити, тобто подивитися на питання середньострокового і довгострокового планування, подивитися, що у нас з прогнозами, що відбувається з прогнозами на 5 років, чому ті прогнози, які ми робимо, або те планування, яке ми робимо на рік, на пів, працюють погано. Що нам потрібно для того, щоб зробити це прогнозування і планування краще, яких змін потребує наша виконавча влада. Тому хотілось би сьогодні почати таку розмову. Якщо немає заперечень, я тоді хотів би приступити до своєї презентації.
Шановні колеги, Тема моєї доповіді: "Світовий досвід прогнозування, планування і роботи з майбутнім" з майбутніми і державними організаціями різних країн. В багатьох країнах питання майбутнього, аналізу майбутнього, є надзвичайно серйозним, який аналізується, прогнозується і є багато прикладів, які, мені здається, мали би бути дуже важливими для України.
В першу чергу це комітет майбутнього Фінляндії, який ми трошки взяли за базовий і, власне, пробуємо використовувати досвід наших фінських колег. Це є парламентський комітет розвитку, сталого розвитку Німеччини, комісія по навколишньому середовищу і сталого розвитку Канади. Міністерство науки і майбутнього планування Південної Кореї, Бельгійська федеральна агенція планування, Турецьке міністерство розвитку і комісія по національному розвитку і реформам Китаю. Національний інститут трансформації Індії і Національний інститут розвитку в Тайвані. Всі ці агенції, їх є, напевно, набагато більше, тобто практично кожна країна в тій чи іншій мірі займається серйозним плануванням, прогнозами і думає, яким чином розвивати країну. Тому що зрозуміло, що з точки зору суб'єктності чи об'єктності країни розділяються таким чином, щоби визначити, хто має шанс, хто розвиває ті отраслі, які будуть користуватися через 5 чи 6 років, через 10 років, через 15 років. І ті країни, які живуть реактивною реакцією.
Ми, на жаль, відносимося до другої категорії. Взагалі цікаве спостереження для мене, коли ми взагалі почали розмову про комісію майбутнього була реакція населення, вона зводилася вся до дуже простого… дуже простої тези: "Нам жрать нечего, а вы тут про будущее думаете". Але я на це хотів би заперечити одною дуже простою тезою, яку висловили японці. Вони сказали, що люба політика – це завжди думання про майбутнє. Тобто коли ми не думаємо про майбутнє, ми насправді не займаємося політикою. Тобто всі наші от власне занадто тактичні цілі, коли ми обговорюємо, і ми в принципі в тих цілях абсолютно не дивимося, чого ми хочемо досягти, тобто коли ми зайняті в основному обговоренням персоналій, а не обговоренням цінностей, не обговоренням політики, не обговоренням того, що хочеться розвиватися, власне, це є одна з тих проблем, які дозволяють нам розвиватися.
Декілька прикладів, потім важливі речі, з моєї точки зору, які були би важливі для нас для всіх.
Фінляндія. Створений комітет в 93-ому році, сім років був тимчасовим, тобто фінам прийшлося переконати на протязі 7 років, що цей комітет має стати постійним. Комітет, який дуже ретельно ставиться до розвитку. Це при тому, щоб ви зрозуміли, тобто в Фінляндії нема такої кількості комітетів, як у нас, у них всього 12 комітетів, це є комітет, який є дуже важливий. Початок роботи кожного нового уряду супроводжується написанням програми строком на 4 роки, на весь період правління. Він, цей документ визначає бачення і цілі, а також план дій, якому офіційно повинні слідкувати всі партії і члени уряду.
Для підготовки форсайт-звіту створюється координаційна група, запрошуються міністри. Документ складається на основі базових звітів, підготовлених державним дослідницьким інститутом. Тобто офіційна роль форсайту – служити ……… для …. документом уряду, який передається до парламенту для обговорення.
Після складення цього звіту і передачі до парламенту Кабінет Міністрів спільно з комітетом майбутнього фінського парламенту розпочинає серію регіональних громадських семінарів і навчальних сесій по всій країні, де представляють результати звіту і визначається громадська думка. Після цього з результатами громадських опитувань перейдуть на обговорення парламентськими комітетами. І відповідно кожне з 12 міністерств Фінляндії готує огляд майбутнього свого міністерства за 1 рік до наступних парламентських виборів. Звіти є чимось на зразок огляду проблем, що виникають і можливе рішення в найближчому майбутньому.
Також Фінляндія випускає книжки, остання з них, це є "Black swans", тобто "Чорні лебеді". Сама назва є трошки контраверсійною, тому що вона як би визначає те, що, чи можна передбачити майбутні складні проблеми. Насправді попри всю наявність, якщо бути об'єктивним, попри всю наявність комісії майбутнього, Фінляндія на сьогодні має достатню величезну економічну кризу, яка пов'язана з існуванням монокомпанії, яка в принципі її неуспіх фактично приводить до неуспіху цілої країни і тому, на жаль, цей "чорний лебідь" не був передбачений, як один з тих проблемних, одна з тих проблемних речей, які існують в Фінляндії.
Міністерство розвитку Турції. Це є правонаступник організації планування, заснованого в 60-му році, створено на основі позитивного досвіду зростаючих країн, як Японія, Франція і Китай, і Південна Корея сьогодні, і Японія в минулому. Туреччина, планова економіка, відносно, чий розвиток продиктований ……….. плануванням. На відміну від Радянського Союзу Туреччина не намагається змінити собою ринок, але вони пробують покращити її ефективність за допомогою державних пріоритетів і цільових програм. Тобто в Туреччині чітко зрозуміло, що треба розробити, коли треба і Турція одна з небагатьох країн, які за останні 20 років середній економічний ріст на рівні 4,5 процента на рік.
Чим займається Міністерство розвитку Турції? Стратегічне бачення, довгострокове планування, план розвитку на 5 років, річні програми керівництва, координації, моніторинг та оцінка реалізації планів стратегій і програм.
План розвитку, останні це на 14-18 рік. Складається з 3 частин: прогнозування макроекономічного розвитку Туреччини і світу, оновлення цілей і політики плану розділені на 4 категорії цілей. Розробка 25 програм, Стамбульський міжнародно-фінансовий центр, підвищення якості державних доходів, розвиток професійних навичок. Процес планування юридично визначений, і після того, як прийнято парламентом, його реалізація обов'язкова для кожної урядової організації. В підготовкі плану взяло участь 66 комітетів і понад 3 тисячі академіків, бізнесменів, державних службовців, представників громадських організацій.
Тут я би хотів відзначити одну дуже важливу річ, яка… тому що, напевно, логічне запитання її полягає в тому: слухайте, ми ж все це маємо, чому ми,… як там у нас, да, "чому бідні, – бо дурні, чому дурні, – бо бідні". А чому, де є проблема з нашим стратегічним плануванням, чому, ми ж фактично робимо ці речі. Ще починаючи з академіка Юхновського так були складені великі,… була комісія майбутнього, яка випустила дуже ретельний план економічного розвитку. Головна наша проблема, вона полягає в дуже простій речі: у нас нема зв'язку між нашим стратегічним баченням, планом розвитку і річними програмами. Тобто всі ці три документи, вони є абсолютно не зв'язаними і фактично не скоординованими між собою.
Так, якщо навіть зараз ми подивимося на фактично те, що відбувається у нас в… Будучи парламентсько-президентською Україною, у нас програма економічного розвитку розробляється під егідою Президента. Планування є в інститутах, але воно дуже рідко береться до розгляду. І кожен новий уряд фактично, ми навіть, якщо ми говоримо про Коаліційну угоду, то є дуже невеликий процент того, що виконано чи не виконано з тої коаліційної угоди, про яку говорили.
Дуже цікаво, знову закінчуючи про Турцію, цілі десятилітнього плану, 2008-2018 рік, проведена його частина, ВВП в 2018 році 1,3 трильйони, у 2023-у – 2 трильйони. Експорт у 2018 році – 227 мільярдів, у 2013-у – 500 мільярдів, знизити вдвічі безробіття до 2023 року – до п'яти процентів, забезпечити високий стабільний сталий економічний розвиток, знизити регіональні нерівності, забезпечити висококласний державний сервіс.
Тобто ми, якщо подивимося на графік, то ми бачимо, якщо прийняти за… там, по-моєму, 60-й рік, за 100 процентів, країни, які розвивалися, із європейських країн там є Польща і був план спрогнозований на рівні чотирьох процентів, був досягнений в останньому кварталі навіть 5,7 проценти. Тобто це є дуже класний приклад розвитку країни.
Для мене висновок, якщо передивитися, щоб довго не зосереджуватися на інших прикладах, те, що в принципі державні інституції, які зав'язані на дві частини, з однієї сторони на парламентську частину, з другої частини на виконавчу. По прогнозуванню майбутнього це світова практика, яка з роками стає більш популярною. Остання країна у 2015 році, яка створила таку подібну агенцію, це є Литва у 2015 році. В розвинених країнах законодавчій владі приймають форму комітетів або комісій, виконавчій владі, агенцій або міністерств. Це так само може бути частиною міністерства, частиною прогнозних речей. В країнах, які швидко розвиваються, прогнозування лише крок до створення плані розвитку в межах міністерств.
Які знову ж таки пропозиції, я, враховуючи те, що починаю, потім про що б хотілося, щоб ви сьогодні поговорили. Це тільки план, абсолютно не настоюю, не хотів би, щоб це виявилося, знаєте, таким, тими планами, які реалізуються тільки так, як заплановано. Але головна ідея полягає в тому, що все-таки якщо ми хочемо, щоб тимчасова комісія з питань майбутнього приносила користь і не проста була такою, знаєте, комісією для того, щоб обговорювати, зробити тільки площадку для обговорення з суспільними організаціями, а з тим, щоб вона була дієвим інструментом, перетворити в постійний комітет майбутнього та сталого розвитку, основним завданням якого буде аналіз законопроектів на предмет їх релевантності і принципів сталого розвитку та відповідності, і довгострокової стратегії розвитку України.
Так само було б дуже важливо, якби ми змогли створити робочу групу для підготовки проекту закону по довгостроковому державному прогнозуванню і тих, щоб могли це планування внести як працюючий елемент роботи, в першу чергу, Верховної Ради. А в рамках Кабінету Міністрів, в рамках виконавчої служби зробити так, щоб подібний комітет сталого розвитку та майбутнього мав нормальну взаємодію з Кабінетом Міністрів і створити або агентство, або з тим, щоби та частина Міністерства економіки і розвитку могла, щоб у нас була налагоджена взаємодія по створенню, по розвитку інвестицій, інновацій і сталого розвитку, і довгострокового планування. Це, в принципі, все, що я хотів на сьогодні розказати.
І я пропоную далі послухати колег, в тому числі з міністерства, і я думаю, що питання і обговорення, ми напевно, зробимо пізніше, якщо ніхто не заперечує. Дякую. (Оплески)
Так, чи є директор Департаменту економічної стратегії? Будь ласка, Горшкова Наталія Іванівна, так?
ГОРШКОВА Н.І. Наша презентація буде? Дякую.
Я дуже коротко попробую розповісти про практику прогнозування, яка існує на сьогоднішній день в Україні. Спочатку, по-перше, які у нас правові аспекти прогнозування в Україні є? У нас, насправді, є кілька нормативно-правових актів, які визначають: які прогнозні документи розробляються, як вони пов'язуються з іншими документами з планування в країні і хто є суб'єктами державного прогнозування в країні.
Серед основних законів – це Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" і Бюджетний кодекс України. На виконання цих двох законів у нас є Постанова Кабінету Міністрів України про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України та складання проекту Державного бюджету. Тобто, ця постанова, вона покрокова, розписує порядок розроблення прогнозних документів і їх поєднання з бюджетними документами.
Є ще кілька законів, які також так само пов'язують прогнозну діяльність з іншими документами – це Закон про Національний банк України, яким визначено, що Національний банк розробляє власний прогноз для цілей, для основних засад грошово-кредитної політики. Також є закони про державні цільові програми, які пов'язують так само прогнози з державними цільовими програмами. Закон про стимулювання розвитку регіонів, який каже про те, що кожний регіон має розробляти прогнози розвитку регіону і програми розвитку регіонів. І Закон України "Про науковий і науково-технічну діяльність", але я думаю, що про це окремо буде ще доповідь.
Що стосується державного прогнозування. На сьогоднішній день існує два типи прогнозів, які відповідно до Закону про державне прогнозування, розробляються Мінекономрозвитку як головним розробником і координатором. Перший документ, це середньостроковий прогноз на 5 років, він розробляється в рік виборів Президента, на 5 років один раз. І короткостроковий прогноз, який розробляється кожного року, прогноз економічно-соціального розвитку України, він розробляється на наступний плановий рік і на два роки, що ідуть за плановим роком, тобто на 3 роки, розробляється він кожного року. На жаль, склалася така практика в Україні, що не дивлячись на те, що Мінекономрозвитку разом з співвиконавцями кожного разу, в рік вибору Президента, розробляє середньостроковий прогноз, він практично не приймається з тих чи інших причин. Лише один раз, здається 2002 року, ну, я точно не пам'ятаю, був схвалений прогноз розвитку економіки України до 2004 року, це був єдиний середньостроковий прогноз за весь час, який був прийнятий і схвалений Кабінетом Міністрів України. Короткостроковий прогноз він кожного року схвалюється Кабінетом Міністрів, і остання постанова, яка схвалює цей короткостроковий прогноз, вона була, це прогноз на 16-й рік, 17-й, 18-й, 19-й, ми навмисно додали ще один рік, оскільки прогноз п'ятирічний не був розглянутий і схвалений і цей прогноз ми прийняли, Кабінет Міністрів прийняв постановою 558 від 05.08.2015 року.
Я хочу показати, як загалом виглядає цей документ, оскільки всі ви бачите лише постанову, два аркуші, де є основні макропоказники, і, мабуть, вважаєте, що це весь прогноз. Насправді, весь прогноз – це дуже ґрунтовний документ, який визначає сценарій розвитку, який визначає комплекс макропоказників, які всі між собою взаємоузгоджені. Але я ще потім, якщо будуть питання, я ще трошки пізніше про це розповім. Тобто на сьогодні в Україні є законодавча база для здійснення державного прогнозування, є практика складання прогнозів і середньострокових і короткострокових і є взаємозв'язок прогнозних документів з програмними. Принаймні дуже чіткий взаємозв'язок існує між прогнозами економічно-соціального розвитку, який розробляється на рік, плюс два. Цей прогноз є в основі Бюджетної резолюції. Цей прогноз є в основі Закону про Державний бюджет. І цей прогноз є в основі прогнозу державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди. Тобто на його основі всі ці документи планові складаються. Прогноз Національного банку завжди, наразі вже публікується постійно. І практика, вони закладають свій прогноз в основу, до Основних засад грошово-кредитної політики. Також, як я вже казала, використовуються прогнози для інший цілей.
Щодо безпосередньо того прогнозу, який я вам показувала, я дуже коротко скажу, які етапи ми проходимо перед тим, ніж схвалити цей прогноз на Кабінеті Міністрів. В основному це три таких найбільших етапи. Перший – це розроблення сценаріїв і припущень до сценаріїв, їх погодження, обговорення з широким колом фахівців, співвиконавців як урядових, так і неурядових організацій. Зазвичай, останніми роками ми розробляємо два сценарії. Це сценарій під бюджет, інколи його називають "статус-кво", але ми схильні його називати "базовим сценарієм", оскільки статус-кво передбачає, що нічого не змінюється. В Україні такого не буває. Ми знаходимося в процесі реформування і нічого не змінюється для нас не підходить. Просто цей базовий сценарій, він є найменш ризиковим для бюджету. Тобто туди закладаються в основному припущення, які мають найбільшу вірогідність справдження.
І є кризовий сценарій або песимістичний сценарій, враховуючи події, які відбуваються, то дуже високі ризики розвитку і не лише внутрішньої економіки. Наразі на зовнішніх ринках також високі коливання. І тому як альтернативний сценарій ми розглядаємо другий сценарій – песимістичний. Раніше була практика, коли формували ще третій сценарій – оптимістичний і приймався прогноз за трьома сценаріями, наприклад, і приймалося рішення, що базовий закладається бюджет, але, разом із тим, є ще два висвітлювалися. Але поки ми оптимістичний сценарій залишили, так скажімо, за кадром. Це перший етап, тобто ми обговорюємо, узгоджуємо сценарії і припущення до сценаріїв.
Другий етап, ми проводимо перший розрахунок на основі цих макропоказн... на основі цих припущень, які ми розглянули, ми формуємо, робимо попередній розрахунок, який надсилаємо співвиконавцям для того, щоб вони могли побачити, які тренди формуються за умов тих або інших припущень. За цей час, поки вони розглядають, є можливість ще внести зміни до припущень, наприклад, якщо ми заклали дуже високі підвищення тарифів і це ми бачимо, що розкручує інфляцію, при цьому там мінімальні стандарти у нас в припущеннях не підвищуються, тобто йде суттєве соціальне навантаження, то ми можемо ще на цьому етапі скорегувати припущення, які будуть закладатися в прогноз. Після цього припущення погоджуються і коли погоджується вже остаточне припущення, ми робимо остаточний розрахунок з усіма співвиконавцями, з використанням широкого модельного апарату, який в Міністерстві економіки. І вже готовий документ подаємо на погодження до співвиконавців, виносимо на Кабмін і Кабмін приймає рішення.
Якщо говорити, хто ще серед співвиконавців прогнози – зазвичай, це Міністерство фінансів, Мінсоцполітики, Мінагрополітики, Міненерговугілля, Мінінфраструктури, Мінрегіон, Державна фіскальна служба, є навіть Державне підприємство як НАК "Нафтогаз України", оскільки ціна на газ – дуже важливе припущення, є регулятор – НКРЕКП, НКРЗІ, є Фонд держмайна, який дає припущення по приватизації, Пенсійний фонд, Національний банк завжди є, він займає експертну… їх позиція експертна, тобто ми постійно з ними обговорюємо, у них є власний прогноз, у них є власні сценарні припущення. Але ми намагаємося робити так, щоб ми не йшли зовсім різними шляхами і не бачили зовсім різні перспективи розвитку, то з ними ми також постійно спілкуємося.
Чи є проблеми у нас в процесі прогнозування і прийняття рішень? Так, звичайно, і величезні, насправді. І перша, найбільша проблема, про яку вже було сказано, в Україні, не дивлячись на те, що я сказала, що є кілька законів, які регламентують діяльність, документи визначають, немає чіткої системи стратегічних документів. Системи, яка є взаємопов'язаною між собою і взаємоузгодженою з фінансовими ресурсами – це величезна проблема. І насправді Мінекономрозвитку вже останні років 10 намагається розробити проект про стратегічне планування в Україні. Було кілька варіантів, які проходили різні етапи, подавалися на Кабінет Міністрів, вносилися до Верховної Ради, насправді, але "воз и ныне там". Ми проводили навіть деякі консультації з іншими країнами чи існує у них один якийсь нормативно-правовий акт, закон або інший, який визначає чітку систему стратегічних документів? Починаючи від того, який документ є на початку, стає "во главе" и визначає стратегічні цілі і пріоритети, і який є вже, розподіляє кошти і визначає короткострокові цілі і завдання.
Вони сказали, що насправді… ми розмовляли, наприклад, з німецькими експертами і там Франції, насправді такого єдиного документу немає, але вони проходили це не один рік і у них система вже працює, випрацьована. Але якби їм необхідно це було зробити зараз, вони сказали, що вони так само подумати і зробили єдиний документ. Наразі Мінекономіки працює в черговий раз над Законом про державне стратегічне планування, будемо сподіватися, що ми разом з комітетом опрацюємо якийсь варіант, який буде придатний і прийнятний.
Проблема політизації прогнозу. Ну, насправді, політизація, мається на увазі те, що рішення у прогнозі приймається Кабінетом Міністрів. Проноз – це не програма, він не може бути виконаний. Це – передбачення у разі, якщо справді це ряд припущень, які до нього закладаються. Тому коли Кабмін схвалює, що саме такий прогноз має бути, ну, воно виглядає як ось… А враховуючи, що під час узгодження виникають різні питання, різні політичні бачення, один міністр вважає, що замало підвищення соціальних стандартів, інший міністр вважає, що тарифи є низькими, не дозволяє розвиватися тій чи іншій галузі або ще якісь проблеми, то все це узгодити… Вирисовується якийсь такий компромісний варіант, який не завжди є найкращим з точки зору передбачення, об'єктивного передбачення майбутнього.
Серед ще величезних проблем є те, що ми не виконуємо закони, які самі і пишемо. У нас часто після схвалення рішення о прогнозі, куди закладається дуже часто припущення щодо там податкових змін, тарифної політики, після прийняття прогнозу приймаються рішення, які перекреслюють ті припущення, які закладалися. Приклад, внесення змін до Податкового кодексу в грудні місяці, коли прогноз на 16-й був схвалений в серпні, і так дуже часто. Тому як може справдитися прогноз, в який не закладав, в який не закладалися жодні податкові новації, які були прийняті змінами до Податкового кодексу.
Я вже закінчую. Що хочу сказати щодо практики прогнозування, насправді Мінекономрозвитку намагається так само, як і інші прогнозуючі організації в Україні, постійно вдосконалювати свій інструментарій, який ми використовуємо. У нас є декілька моделей, ми постійно знаходимося в контакті з Національним банком, міжнародними фінансовими організаціями, які мають свій інструментарій для прогнозування. В Мінекономрозвитку щоквартально, ну принаймні 3 рази в рік проходять консенсус-семінари з макроекономічного прогнозування. Ось наразі у п'ятницю буде черговий семінар, на який ми запрошуємо фахівців в сфері прогнозування, це можуть бути і урядові, і неурядові організації, які безпосередньо займаються прогнозами, ми обговорюємо поточну ситуацію, ці проблеми, які існують в економіці України, ми обговорюємо інструментарій, ми обговорюємо все, що стосується прогнозу і перспектив розвитку України.
Тому ми запрошуємо, ми завжди відкриті і запрошуємо до нас. Дякую. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Наталія Іванівна, просто не втриматися. Скажіть, а що затримало, власне, Закон про стратегічне планування", які були основні…
ГОРШКОВА Н.І. Почему мы его не внесли?
На самом деле мы долго… Есть одна главная проблема. Когда начинаешь формировать систему стратегических документов, начинается, нет, значит, не этот стратегический документ должен стоять во главе угла, не этот орган должен определять цели и приоритеты. Вот посмотрите, например, в Америке, ну, как пример, да, вот у нас сейчас существует система, где у нас есть стратегия Президента 2020, на самом деле документа такого в системе стратегических документов в Украине нет, но стратегия есть, стратегия определяет приоритеты и цели. Говорят, что давайте так и сохраним, что будет Президент, например, с посланням или со стратегическим документом выходить, дальше будет программа и все остальное, то есть здесь политический вес того или иного субъекта в политике очень важен, когда формируется вот эта система стратегических документов. И приводят, например, ну, очень давнейшие дискуссии по поводу того, что, ну, вот есть же ж так в Америке. Ну, в Америке Президент глава исполнительной власти и там существует своя система, свои традиции, у нас какие-то другие проблемы. И потом начинается вот это согласование этой системы документов и все рушиться по сути дела. Это первая проблема.
А, что касается вот этого документа, который мы сделали. На самом деле, когда мы начали в очередной раз формировать эту систему изменилась власть сказали, что давайте не будем влазить в систему целиком, давайте мы сделаем систему стратегических, запровадимо систему стратегічного планування діяльності центральних органів виконавчої влади, тобто стратегічні плани міністерств. Це є інструмент, який використовується в Європі, кожний міністр політик він має визначати пріоритети діяльності у своїй сфері, які узгоджуються з пріоритетами Кабінету Міністрів і має за ці пріоритети, за свої цілі потом відповідати публічно.
Саме наш законопроект і реалізує ідею впровадження в практику діяльності центральних органів виконавчої влади стратегічних планів. Але, чому ми не подали його остаточно, бо знову таки процес, політизація всіх цих рішень, коли ми почали погоджувати, а ми там зробили жорстку прив'язку завдань, цілей, пріоритетів діяльності з фінансами, тут ми зупинились. Це перше.
Ну, а друге. Відверто кажучи, коли у нас не існує системи документів, монтувати в неіснуючу і непрацюючу систему ще один елемент, ну, він теж не буде працювати. Все ж таки ми склонні вважати, що спочатку необхідно видобудувати систему, а потім вже будувати там інші документи, там стратегічні плани діяльності ЦОВВів.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Систему, уточніть, будь ласка.
ГОРШКОВА Н.І. Систему стратегічних документів в цілому.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Тобто та сама проблема, що у нас в Міністерстві оборони. Тобто є купа документів, які є всі стратегічними, всі зав'язані один на одного, тільки не зрозуміло, який з тих документів самий головний.
ГОРШКОВА Н.І. Да, в нас ще є такий інструмент як цільові програми, державні цільові програми.
_______________. Можна додати два слова?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, давайте, якщо є питання. Колеги, давайте, якщо є питання, а додати пізніше. Дуже вам дякую, Наталія Іванівно, дуже цікаво. (Оплески)
До доповіді заступник міністра освіти і науки Стріха Максим Віталійович.
СТРІХА М.В. Вельмишановний Олексію Олексійовичу, вельмишановні колеги, назва доповіді: "Прогнозування розвитку України: науково-технічний контекст". Здається, назва цілком очевидна, бо розвиток будь-якої нормальної країни базується сьогодні на інноваціях і технологіях. На жаль, от питання наскільки Україна є нормальною країною? Бо, очевидно, що наш розвиток поки на тому не базується.
Дуже, до речі, прикметно, що от щойно Наталія Іванівна, перераховуючи довгу низку центральних органів виконавчої влади, міністерств, агенцій, компаній і так далі, які залучаються до прогнозування в нашій системі Мінекономіки, не назвала ані Міністерство освіти і науки, ані Національної академії наук України. Це наші реалії, це справді так склалося і таку систему ми маємо, я можу підтвердити, справді не залучаються. Хоча, наступний слайд прошу.
Цілком очевидно, що всі провідні держави світу діють зовсім по-інакшому. Я не можу втриматися, щоб не навести цитати, три тижні тому в Україні був Йонг Сук Чі, це одна з таких провідних постатей сучасного наукового світу, президент відомої компанії "Elsevier". І от наприкінці зустрічі з міністром Квітом, він сказав: "От якби в мене була змога говорити з вашим Президентом чи Прем'єром, я б сказав би, що якщо ви хочете інвестувати у власну економіку на перспективу, вкладайте в науку негайно". Я цю цитату навів, але що ми маємо реально?
Теж відома картинка, причому, це 2014 рік, а за 2015 статистики ми ще не маємо, а за 2015 вона буде значно гірша. Бо якщо в 2014 у нас наукоємність ВВП в Україні все ж таки складала 0,66, от мій прогноз, що по 2015 року, ми впадемо нижче 0,5. Себто, я думаю, що по 2015 року і Румунія, остання країна, яка ще була позаду нас, на цій картинці – нас обжене.
Як це виглядає в динаміці, наступний слайд. Ми по наукоємності ВВП скочувалися вниз упродовж останнього десятиліття, воно скоротилося приблизно вдвічі і причому, скоротилося за рахунок двох чинників і скорочення бюджетного фінансування наук. І на жаль, скорочення надходжень позабюджетних коштів, що було зумовлено, м'яко кажучи, вкрай невдало (і це най лагідніше визначення, яке я можу застосувати) податковою, фіскальною адміністративною політикою держави щодо наукових установ. Тепер значна частина цих недоліків усунута ново ухваленим законом про наукову і науково-технічну діяльність. Але, звичайно, щоб ці норми запрацювали, потрібен час, і я вже не кажу про те, що багато з них потребують ще ухвалення відповідних підзаконних актів, з якими не все так просто.
Ще один наслідок, прошу. Це скорочення чисельності працівників наукових організацій України. Ми, за кількістю науковців на 10 тисяч працівників, зараз впали приблизно, 5 на 10 тисяч, себто, це вполовину менший показник, ніж вважається прийнятим в країнах ЄС. Звичайно, до всього додалася війна, яка завдала тяжких втрат науково-технічному потенціалу України і от тут помилка: уже не 26, 27 наукових установ і ВНЗ евакуйовано з окупованих територій. Переміщено 12 тисяч науковців. Себто, коли я моїм колегам розказував ці цифри, от колезі там з Хорватії, він сказав: "Це вся наша наука". От всю хорватську науку в один день взяли і перемістили кудись. Я вже не кажу, що перемістили ми їх, ми кажемо евакуювали наукові установи, реально ми евакуювали людей, але все те, що наповнювало ці наукові установи, лишилося там. І ми мусимо забезпечувати їм якійсь старт, як правило, з порожнього місця.
Зрозуміло, що за таких умов на науку держава не може виділяти аж надто багато. Питання, наскільки вона раціонально виділяє хоча б те, що є. У нас є перелік пріоритетів, затверджений законом. От вони тут виписані до 20 року. Ви бачите, цей перелік сформульований цікаво. Перший з них, це, так би мовити, стадійний підхід, – це фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку і так далі. А от останні 5 – тематичні. Це і КТ, енергетика, енергоефективність, раціональне природокористування, науки про життя, технології, профілактики та лікування найпоширеніших захворювань, нові речовини та матеріали. В принципі, все це дуже важливо. І в принципі, наступний слайд, якщо з цього боку подивитися, то ми використовуємо оті скромні кошти дуже ефективно, бо 94 майже відсотки фінансування науки припадає справді на затверджені пріоритети. Але, якщо ми подивимося трошки глибше. Значить, от слайд перший, це просто, щоб було… ліва частина, щоб було ясно, які в нас головні гравці. Знов-таки цифри 14 року, в 15 і в цьому році – по частках буде приблизно те ж саме, але частка НАН може трошки впала, але все одно лишається більше половини. Але от права частинка, вона дуже цікава. І вона приблизно такою й лишається.
Себто ви бачите оцей от лівий стовпчик – це фінансування оцих от фундаментальних досліджень. А потім вже 5 нижчих стовпчиків – це фінансування отих от 5 інших пріоритетів, які начебто мусять бути скеровані безпосередньо на те, що змінює наше життя. Боронь Боже, я не стану зазіхати на фундаментальну науку.
По-перше, фундаментальна наука веде до прикладних результатів. Є класичний приклад, скажімо, досліджень Фарадея, які здавалися ну нікому не потрібними. Є переказ про те, що коли Фарадей відкрив електромагнітну індукцію, за однією версією, король Вільям, за іншою – тодішній прем'єр, запитав його: "Пане професоре, а яка з того користь?" На що Фарадей сказав: "А яка користь з дитини, яка щойно народилася?"
Як відомо, на цьому ефекті через 30 років Сіменс створив свій електродвигун, який змінив життя людства, зробив ХІХ століття яким воно було, і дожив майже до наших днів, от ми й досі це використовуємо.
З другого боку, і це теж треба усвідомити. Фундаментальна наука – це ну такий самий необхідний атрибут розвинутої держави, як добра національна опера, добрий симфонічний оркестр, добрі національні музеї, без цього от не може бути добре влаштована держава, яка претендує на статус, справді, держави, з якою можна знатися і співпрацювати.
На жаль, я водночас мушу визнати, що далеко не все, що у нас проходить під маркою фундаментальної науки, от відповідає тим критеріям. Очевидно, що до фундаментальної науки є головний показник, це кількість публікацій, іншого наукометрія не вигадала. Тут ви бачите, ми попри скорочення фінансування все-таки краху у нас не відбулося, наше число публікацій трошки збільшується. Це по базі Scopus.
Хоча та ж сама Румунія нас уже обігнала і цілком природно, бо в абсолютних показниках фінансування науки в Румунії вже в п'ять разів вище, ніж в Україні, бо там були відносні цифри наукоємності ВВП. Але значно цікавіше знов-таки наступна картинка для нас. А в яких галузях працюють наші науковці?
Отут за цією ж самою базою Scopus, причому отут новіші дані, показники 2015 року. Якщо ви побачите, то левова частка наших публікацій припадає на інженерні науки, на матеріалознавство, на хімію, хімічну інженерію, і фізику, і астрономія. Так само і математику, комп'ютерні науки.
Дуже мало припадає на біохімію, генетику, молекулярну біологію, сільськогосподарські біологічні науки. Така структура фінансування є в певних розвинених країнах. От, скажімо, Україна в цьому сенсі достатньо схожа на Південну Корею, яка, безумовно, є лідером за… одним з лідерів за наукоємністю ВВП. Але все-таки тенденцією сучасного світу є значно більший відсоток фінансування, умовно кажучи, широко наук про життя, що пов'язано із розвитком медицини, із розвитком нових харчових технологій. Себто, справді, з тим, що безпосередньо визначає економічне життя суспільства. Тут ми дуже позаду, і перед нами велика проблема, як цю ситуацію змінити, як не втративши наші набутки, бо я не пропоную так само скорочувати фізику і астроном, бо це те, де у нас реальний є потенціал, який зберігся і де ми є конкурентоспроможні на світовому рівні.
Як у нас нарощувати темпи, на що ми можемо "рвонути". У тому, що є потенціал, я хочу показати це цитованість наших робіт. От видно, що наші роботи з медицини цитують навіть краще, бо одиниця – це нормована цитованість по світу однієї роботи по медицині. От наші роботи по медицині цитують у світі навіть у півтора рази краще, ніж у середньому по світі цитують всі роботи. Ну, по всьому іншому ви бачите показники. Але таких робіт ми, на жаль, друкуємо вкрай мало.
Наступні два слайди, пробіжимо їх швидко, це те, де наші роботи читають, це перша стаття, от де густіший колір, там більше читають, ну, зрозуміло, що Китай в лідерах, бо просто величезна країна, і там, от я… я знаю, що щодня там якісь мережі приносять мені, що скількись там дослідників у Китаї прочитали мої статті, бо їх просто там дуже багато. Але видно, що нас читають, що ми не працюємо "в порожнечу". Наступний слайд – це де нас цитують. О'кей!
Цебто, з тим видно, що ми не стратили науковий потенціал. Що люди, які вважають, що наука в Кабінеті Міністрів вже вмерла, вони все-таки не праві, але як далі, щоб все-таки ця наука працювала реальною більшою мірою на наше суспільство, на майбутнє і щоб ми могли прогнозувати це суспільство з більшим оптимізмом.
Я вже говорив про те, що торік ухвалено новий Закон про науково-технічну діяльність, який вводить низку новацій. І наступний закон прошу… наступний слайд, прошу. Він змінює структуру, бо вводить новий орган, Національна рада України з питань розвитку науки і технологій, очолює Прем'єр-міністр, такий двопалатний цікавий орган, я не буду говорити про деталі, всі можуть подивитися сам закон. Але справді, це крім всього, одна з функцій, фактично це стратегічне прогнозування в науці. Але ця Національна рада буде створена, бо там закладено спеціальну складну процедуру, громадськість дуже хотіла, щоб це не було під впливом якихось адміністративних структур, через те низка запобіжників і тут можуть бути підводні камені, отже, поки її немає. Що ми маємо натомість поки? Ті пріоритети, які були, те що безпосередньо стосується економіки – це інноваційні пріоритети, стратегічні до 2021 року, до речі, середньострокові закінчились минулого року. Стратегічні пріоритети так само список розумний дуже, він відповідає справді нашому і можливостям, і тому, на що реально є попити в нашому суспільстві і за кордоном. Але, все це треба якось оновлювати. Далі прошу…
Є два закони про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки, і про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності, де стаття 4 і стаття 3 відповідно закладають механізми цього і цілком розумні механізми, що на основі державних цільових програм прогнозування. Зрозуміло, що прогнози не можна висмоктати з пальця, прогнози тут мають бути наслідком роботи, при чому, тривалої, складної роботи в експертних середовищах. Такі роботи в Україні здійснювалися… Наступний слайд. Зупинені вони були ще в 2011 році постановою уряду Азарова. На жаль, в 2014 році нічого не поновилося, більше того, було ухвалено відому постанову 65, яка, в принципі, скасувала всі державні цільові науково-технічні програми. Я от, ну, з великим сумом можу вам сказати, що загальної загибелі уникли тільки дві програми, от якось на них уже рука не піднялася, це наша антарктична програма, бо все-таки є станції в Антарктиді і наша космічна програма, все, от більше ніяких програм Україна, себто, ну, той механізм, який начебто є дуже потужним в руках у держави, програмно-цільовий, фактично зараз не використовується.
Так само не здійснюється програма форсайтних досліджень. Це не значить, що ми, що науковці цього не роблять. Така діяльність триває в Національній академії України, декілька доповідей було презентовано, дуже цікава діяльність була здійснена на основі Київської... Національного технічного університету України – Київський політехнічний інститут. Результати доповідав академік Згуровський, здається, і на... чи в комітет, чи в комісії з майбутнього. Власне, було розглянуто декілька сценаріїв розвитку України, при чому як технологічного, так і політичного з огляду на можливі обставини. Більше того, було знайдено от, виокремлено з цього, що є, 10 можливих осередків зростання, які можуть потягнути вперед економіку. До речі, два пріоритети виявилися попереду і вони для мене були достатньою мірою прогнозовані, це АПК і ВПК. Я можу сказати, справді, от по практичних от моментах роботи, обидва напрямки у нас розглядаються в край динамічно. І ми, справді, потребуємо прогнозів, бо ми щодня ухвалюємо оперативні рішення, скажімо, в моїй волі було визначити разом з американцями пріоритети конкурсу, який зараз відкриває СRDF американський для наших дослідників. От зокрема значною мірою під впливом цього форсайту я визначив з американськими колегами, що це будуть роботи в галузі АПК, що на цей рік, бо зрозуміло, що це те, що знайде практичне застосування і це те, що цікавить американців в плані міжнародного наукового співробітництва.
Хоча маємо пам'ятати ще про один фактор. Звичайно, вся діяльність з прогнозуванням і плануванням має сенс тоді, коли в державі існує хоч якась політична стабільність і спадковість. Якщо цього немає, це ………, це переглядання, це написання щоразу нових концепцій. Я не є політиком, я стежу за тими подіями, які відбуваються, тільки в засобах масової інформації. Мене, ну фактично дуже як громадянина смутить, що є багато розмов про персоналії і фактично є значно менше дискусій про рішення, які повинні бути ухвалені для того, щоб держава вийшла з кризи. А для того, щоб ці рішення ухвалювалися правильно, знов-таки має бути науковий підхід.
І я хочу закінчити цією цитатою, якою і почав: "Якщо Україна хоче інвестувати у власну економіку на перспективу, вкладайте у науку негайно". Йонг Сук Чі, президент "Elsevier". Дякую. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до доповіді заступника міністра аграрної політики та продовольства Краснопольського Ярослава Васильовича.
КРАСНОПОЛЬСЬКИЙ Я.В. Доброго дня, шановні колеги. Я думаю, що це якраз оплески були тільки завдяки тому, що мій попередній колега трохи похвалив АПК.
Ну перше за все, я, можливо, почав би якраз з тематики наших сьогоднішніх слухань. Тому що питання, яке підняте, воно настільки, як кажуть, важливе, що і важко переоцінити. І я всього-на-всього рік працюю першим заступником міністра аграрної політики та продовольства, і перший рік нам довелося займатися тим, що ми цілий рік відпрацьовували стратегію розвитку АПК до 2020 року. І, з однієї сторони, у нас не було, як кажуть, досвіду і, можливо, добре, що у нас його не було. Тому що, якби ми повністю поклалися на ті документи і законодавчі акти, згідно яких ми повинні були б цю стратегію, єдину комплексну стратегію, яку ми зараз маємо, розробляти, то ми б стояли на місці. І дуже просто, ось чому.
Жодної цільової програми сьогодні не можна розкривати, відкривати нової, тому що є обмеження і ……… ресурси, тобто потрібно, абсолютно перший доповідач, який правильно говорив, що є чітка прив'язка до фінансів, є фінанси – плануйте, нема фінансів – не плануйте. Але ж тут і зворотна сторона, якщо є стратегія, є необхідність розвитку того чи іншого підходу чи напряму діяльності, під це ми тоді думаємо і шукаємо гроші. Ми до цього віднеслися трішечки по-іншому, тому що, якщо подивитися, який рівень фінансування АПК був в минулому році, це 20 мільярдів забрали через відсотки по миту, це 10 мільярдів, потім за доставки пенсій ще відповідна сума, а якщо разом все взяти і заборгованості 20 мільярдів. А якщо включити, що з 1 січня цього року і акумуляція ПДВ, яка в цілому всього 20 мільярдів, яку складає, і теж переведено в режимі, якщо 75 відсотків в цілому треба віддати державі, а 25 собі залишити, то ми собі розуміємо, що сьогодні фінансової підтримки, навіть непрямої, вона сьогодні є дуже обмежена. А якщо подивитися на пряму, то вона складає всього-на-всього на весь АПК 367 мільйонів гривень. Тобто ми розуміємо, що 367 мільйонів гривень, ви правильно, ви не ослухалися, це 300 мільйонів на зменшення процентних ставок по кредиту, 50 мільйонів гривень на підтримку селекції і 15,7 мільйона – на підтримку фермерського руху молодих фермерів. Ось вся підтримка. І, якщо дивитися на ці… коштів, то зрештою нічого не потрібно було розвивати.
В той же час, є, як мінімум два документи на основі яких ми все-таки розробляли і їх брали за основу – це концепція… це вірніше, коаліційна угода, тому що ми як міністерство зобов'язані включати в план ці питання.
Друге: план дій уряду, який знову ж таки мав бути включений і, відповідно, добавка того, що бачить безпосередньо, як кажуть, міністерство, не дивлячись на те є фінансування чи немає фінансування.
І ось я … і таким чином у нас появилася єдина комплексна стратегія розвитку АПК, яка, на жаль, не можу бути схвалена на засіданні Кабінету Міністрів, тому що це, так названий, не регламентний документ. Але ми його все-таки робили і ось чому? Тому що, перше, ми залучили до розгляду даної стратегії не тільки наших науковців, а і асоціацій, а ще і експертного середовища, і в тому числі 74 закордонних спеціаліста. Після чого два місяці ця стратегія висіла на сайті Міністерства для того, щоб всі могли ознайомитися, внести свої пропозиції, дати зауваження і після того ще раз опрацювали. І що ми зробили? Ми дану стратегію затвердили на Національній раді реформ, друге, ми це зробили на засіданні аграрного комітету Верховної Ради, де її було схвалено і там же прозвучала пропозиція, що давайте його, можливо, розглянемо як варіант законопроекту і на основі цієї стратегії. Як це вдасться аграрному комітету не знаю, але дана стратегія дає нам можливість того, що, буквально на колегії, яка відбулася місяць назад ми запросили всіх донорів, всіх послів Європейського Союзу і презентували їм цю стратегію. На основі чого ми отримали підтвердження від них, що протягом місяця вони готові той чи інший напрям, ту чи іншу цільову програму, не цільову, в даному випадку, а програма, яка передбачена в даній стратегії взяти в роботу, з точки зору своїх програм фінансування для України. Якби ми не мали би цього документу, ми не мали би можливості говорити про те, що… про залучення якихось коштів до підтримки сільського господарства в перспективі до 2020 року.
Таким чином, це дає можливість продовжити все-таки розвивати наш аграрний сектор, і, виходячи з цього, я, можливо, зараз хотів би озвучити як би стратегічні цілі і завдання, які ми сьогодні бачимо, до 2020 року. Те, що їх потрібно ще узгоджувати і ми повинні увійти у співпрацю з іншими міністерствами, відомствами – однозначно, тому що це зачіпає дуже багатьох, і зрозуміло, що одне міністерство з такими питаннями самостійно не впорається.
Але як би основні пріоритети, якщо це в цифрових якихось речах або в таких, як кажуть, лозунгових, воно звучить приблизно так… Якщо в 2015 році ми сьогодні маємо 60 мільйонів тонн зернових, це один з рекордних врожаїв, то до 2020 року ми плануємо вийти, як кажуть, на рубіж не менше 80 мільйонів тонн. Якщо ми отримали в цьому році 37 мільйонів тонн експорту зернових, то ми вбачаємо, що це може бути і до 70 мільйонів тонн. Хоча це не повинно бути нашою… і в нашій стратегії це прописано, що це не повинно бути нашою самоціллю як готової продукції. Нам потрібно говорити про продукцію доданої вартості. Радості мало від того, що ми експортуємо 17 мільйонів тонн кукурудзи, ми б хотіли, щоб це було вже продукт з доданої вартості на тих заводах, які мають бути, з огляду нашої стратегії, побудовані в нашій, як кажуть, державі, і після того експортуватися в якості сільськогосподарської продукції з доданої вартістю. Це один з тих четвертих пріоритетів, який ми для себе ставимо.
А взагалі до 20 мільярдів збільшити експорт аграрної продукції, мається на увазі, у кошторисному вигляді, якщо сьогодні ми це робимо на рівні 11 мільярдів. Це, до речі, одне з … якраз аграрна галузь за весь період наростила свій потенціал, і якраз маємо позитивне сальдо.
Слідуючий, важливий, як кажуть, аспект – це впровадження сталого сільського господарства ЄС та системи безпечності харчових продуктів. Ми повинні привести у відповідність регламенти виробництва сільськогосподарських культур та продовольства до тих, які є в Європі для того, щоб ми могли використовувати можливості зони вільної торгівлі, все-таки торгувати з ними, хоча як аспект, для нас все-таки, для наших аграріїв було важливо те, що ми почали цей процес. І коли ми приходимо сьогодні на східно-азіатські ринки, то вже навіть декларація того, що ми починаємо працювати по ЄСовських стандартах, уже дає нам "зелений коридор". і в цьому є значна перевага, і багато хто переорієнтувався не на Європу, а пішов на якраз ці ринки.
Запровадити передові системи контролю та безпечності харчової продукції для чого сьогодні, я знаю і думаю, і ви знаєте, є створена і з минулої середи почала працювати така служба як "Держпродслужба" і захист споживачів. Важливим аспектом початої роботи, який був, ми однозначно, був зроблений, а це дерегуляція, яка проведена в 2015 році. І ми скасували 14 сертифікатів, 7 ліцензій і внесено більше 50 змін до законодавства, яке полегшує роботу для товаровиробника, але це має бути продовжена ця робота і завершити дерегуляцію, і адаптувати законодавство до вимог ЄС.
Одним із стратегічних аспектів, який ми бачимо для себе – це приватизація державних підприємств. До цього часу, як би на це дивилися як на "дійну корову", як кажуть, на "дійну корову" для того, щоб чиновники могли збагачуватись, державні підприємства використовують ті схеми, які давали можливість їм це робити. Як приклад, я думаю, що всі його дуже добре знають, але я можу нагадати, коли від державної продовольчої зернової корпорації було в 14-му році експортовано на 131 мільйон доларів зерна, це не мало, не багато – 50 кораблів практично пішло в офшорні зони, і кошти в Україну не вернулись. Задається питання: чи потрібні нам такі державні підприємства і яким чином ми повинні використовувати.
Через то наш підхід в стратегічному плані, всі 470 підприємств за виключенням 18, там, стратегічно важливих, які необхідні для виконання специфічних функцій, вони мають бути приватизовані, а ті які мають землю вони повинні бути, згідно Закону про особливості приватизації для ВПК, розпайовані для тих працівників, які працювали в цьому господарстві, які працювали в цьому господарстві. І це приблизно 30 тисяч осіб зможе отримати додаткову землю. Відповідно один із таких напрямків підтримка сімейних ферм та малого підприємництва на селі. Ми вбачаємо, що не можна чисто говорити ось давайте агрохолдинги, це як кажуть наше нещастя, це наше зло, це наша біда, я сказав би, що ми як міністерство підтримуємо і одних і других, тільки одних ми підтримуємо політично і на зовнішніх ринках, а других ми намагаємося підтримувати ще і з огляду нових законодавчих ініціатив і фінансово, наскільки це можливо.
ГОЛОВУЮЧИЙ. (Не чути)
КРАСНОПОЛЬСЬКИЙ Я.В. Час. Ну, якщо час. То я думаю, що та ініціатива, яка у вас прозвучала, що ми повинні створити некий такий комплексний орган, який би проговорював і прораховував, а ще більше, знаходив шляхи вирішення того як нам виробити єдину комплексну стратегію. Якщо було в 2002 році, можливо, з прийняттям тих застережень, які, ми робили свою комплексну стратегію, якщо …. документ буде, під нього будемо шукати фінанси і не тільки виходячи з наших внутрішніх можливостей і зовнішніх. Я думаю, що з цього приводу якраз для цього й нам потрібний дані пропозиції. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ярослав Васильович. (Оплески)
До слова запрошується заступник міністра молоді і спорту України Мовчан Микола Петрович.
Колеги, прохання – стисло, бо просто ми мусимо о 6 годині закінчити.
МОВЧАН М.П. Дуже дякую. О'кей.
Шановний Олексій Олексійовичу! Шановні колеги! Шановні друзі! По-перше, я хочу подякувати за запрошення нашого міністерства мене на цей захід, оскільки ми вважаємо, що діяльність Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань майбутнього не просто важливою, а дуже важливою, оскільки ми, Міністерство молоді та спорту, ми вважаємо, що молодь наша – це і наше сьогодення, і наше майбутнє. Спорт – це наше сьогодення і наше майбутнє. Від того, як ми будемо працювати з молоддю, виховувати молодь, співпрацювати з нею, така у нас буде держава через 5, 10, 15, 20 років.
Те ж саме я можу сказати про наш спорт. Від того, як ми будемо готувати сьогодні наших молодих спортсменів, дітей, юнацтво, від того залежить наш спорт і через 20… і через 15, 20, і 10, і 5 років. Тобто і довгострокова перспектива, середньострокова, і короткострокова перспектива.
Хочу відмітити, що співпраця нашого міністерства із Верховною Радою, із комітетом нашим профільним і з Комітетом Верховної Ради з питань європейської інтеграції, міжнародного співробітництва та іншими комітетами, Адміністрацією Президента, урядовими і неурядовими організаціями, громадянським суспільством дуже активна. І ми цим пишаємося, і у нас діє також громадська рада при міністерстві, і ми вважаємо, що тут у нас є певні досягнення.
В нашій роботі ми, говорячи про прогнозування, планування нашої роботи, ми активно імплементуємо і використовуємо такі важливі документи, про які сьогодні говорилося: і план роботи уряду, і Коаліційна угода. І хочу відмітити також План заходів з імплементації Угоди про асоціацію "Україна-ЄС", там є питання і по молоді, і по спорту дуже важливі, потім і Державна стратегія сталого розвитку "Україна-2020", і Державна стратегія регіонального розвитку до 2020 року, а також Цілі і розвитку тисячоліття, яке було прийняте, як ви знаєте, в минулому році на 15 років, там 17 пунктів, 7 цілей до 2030 року. Ми все це активно використовуємо в нашій роботі, плюс позитивні практики як міжнародних організацій, як ООН, ЮНЕСКО, Європейський Союз, Рада Європи, так і на двосторонньому рівні використовуємо досвід по роботі з молоддю та спортом країн-членів Європейського Союзу та позитивні практики провідних країн світу. Тільки вам наведу кілька прикладів роботи нашого міністерства щодо зробленого в 2015-2016 році, оскільки саме ці роки заклали багато фундаментів для нашої роботи і в короткостроковій, і в багатостроковій, і середньостроковій перспективі. Хочу відмітити, що ці документи, які були прийняті – це не самоціль, це інструмент, механізм, імплементації і досягнення цілей на майбутнє, не самоціль, але це важливий інструмент.
Ми в цьому році прийняли, Кабінет Міністрів прийняв Державну цільову соціальну програму "Молодь України 2016-2020 роки". Потім в березні ми започаткували ініціативу, український пакт заради молоді 2020. Це, по-перше, поєднання зусиль і бізнесу, і держави та громадськості задля сприяння молодіжному працевлаштуванню. Ми запровадили новий механізм проведення конкурсу проектів громадських організацій. Прийнято нову систему вручення премій Кабінету Міністрів молоді... вручення для молоді за особливі досягнення для молоді у розбудові України.
Що стосується олімпійського руху та олімпійського спорту. Ви знаєте, зараз триває підготовка до олімпіади в Ріо-де-Жанейро. У нас зараз 124 ліцензії в 19 видах спорту. Але ми вже зараз почали готуватися, в тому числі, до літніх... до Зимових олімпійських ігор в Пхьончхані (Південна Корея) на 2018 році, а також готуватимемося до олімпійських ігор в Ріо... в Токіо в 2020 році. Потім, використовуючи позитивний досвід і практики країн-членів Європейського Союзу, ми реалізуємо пілотні проекти з визнання провідної ролі федерації у сфері спортивної діяльності та нормативного закріплення цього статусу, створення умов для діяльності федерації національного рівня. Це нам заложить важливі перспективи для того, щоб наші федерації мали більше повноважень і могли вийти на європейський рівень. Зараз участь у пілотному проекті беруть 6 національних спортивних федерацій – з баскетболу, стрибків у воду, з легкої атлетики, важкої атлетики, хокею, з хокею на траві. Потім питання боротьби з допінгом. Ви знаєте, що ми зараз внесли і продовжуємо вносити до національного законодавства зміни, враховуючи рекомендації ВАДА, і це на майбутнє, тому що ВАДА, ви знаєте, це організація міжнародна з питань боротьби з допінгом. Зараз допінг, це один з, боротьба з ним, це один з пріоритетів у спорті, тому ми цьому приділяємо реально важливу увагу.
Фізичне виховання, фізична активність та спорт, масовий спорт. Ви знаєте, що від того, як ми займаємося спортом, залежить як ми будемо здорові, від того, як ми будемо здорові, залежить на кільки ми будемо успішні в житті і на скільки ми будемо реально щасливими, тому що спорт – це здоров'я і це щастя, це успіх і в кар'єрі, і в роботі, і в сімейному житті.
Наведу такий приклад, що зараз, станом на зараз у нас десь в Україні приблизно п'ять з половиною мільйонів осіб, яка займається тими чи іншими видами спортивної діяльності, фізкультурою та спортом. Це такий, скажімо так, показник, над яким ще треба працювати.
В минулому році у нас була ухвалена концепція Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури та спорту до 20-го року. В цьому році у лютому указом Президента України було схвалено Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року, тобто саме що не є довгострокова перспектива, а саме рухова активність, здоровий спосіб життя, здорова нація. Повторюсь, але від того, як ми займатимемося спортом, залежать наші успіхи у майбутньому. Так що всіх закликаю це робити.
Потім, якщо брати міжнародний рівень, у нас ми заклали суттєві, гарні фундаменти для роботи на майбутні 10, 15, 20 років.
У нас в минулому році ми заключили, підписали дві угоди щодо обміну молоді між Литвою та Україною, та Польщею та Україною. Кожного року у нас будуть проходити конкурси різних проектів щодо обміну молоддю, це я таборування,і різні семінари, тренінги для того, щоб наша молодь більше їздила за кордон в ці країни і їхня молодь приїжджала сюди. Чим більше ми будемо навчати молодь іноземним мовам, чим більше вони будуть пізнавати інші звичаї, інші країни, іншу культуру, інші закони, іншу політичну культуру, інше законодавство, тим у нас буде більш освічена, ми вважаємо, молодь.
Крім того, у нас в минулому році був заключений документ між країнами Вишеградської групи та країнами Східного партнерства, ініціатива ЄС, ви знаєте, є Україна туди входить, ось. І ми сподіваємося, що це теж збільшить, скажімо так, мобільність молоді і для того, щоб наша молодь більше їздила за кордон. Ви знаєте, що за останніми опитуваннями десь близько 60-80 процентів молоді України, які ніколи не виїжджали за межі своєї області, так? Це треба міняти, і причому, дуже оперативно, для того, щоб наша держава могла якомога скоріше інтегруватися в Європейський Союз та інші структури. І чим більше наша молодь буде спілкуватися із закордонною молоддю, тим більше буде прихильників серед молоді і України за кордоном. А це важливо, це - виборці, які впливатимуть на суспільну думку за кордоном про Україну і про українську молодь.
Під час нещодавнього візиту Президента України Петра Олексійовича Порошенка, у Японії був підписаний вперше за всі роки незалежності України документ у сфері молоді та спорту, а саме це меморандум у молодіжній сфері щодо співпраці у молодіжній сфері, фізичної культури і спорту. У нас з наступного року починаються обміни молоддю з Японією, українська молодь буде активно брати участь у різних заходах у Японії. І це дуже позитивно, оскільки Японія, вже вона кілька разів цитувалася, є тією країною, яка є дуже активною і чіткою в плануваннях і в економіці, і в політиці, і в громадському, і в соціальному суспільному житті. Тому це не голослівно, але нам треба вчитися у Японців багато чому. І така співпраця у сфері молоді та спорту, я думаю, допоможе нам активізувати, скажімо так, вийти на зовсім інший рівень.
Потім, важливий момент, який посилить наші майбутні, скажімо так, позиції у сфері спорту на європейській міжнародній арені. Ви знаєте про те, що у минулому році у грудні міністр Ігор Олександрович Жданов підписав від імені України конвенцію проти… Конвенцію Ради Європи проти маніпулювання спортивними змаганнями. Ви знаєте, що це один з пріоритетів не тільки в Раді Європи, а по всьому світові. Тому ми сподіваємося, що зараз йде процес у нас… підготовка документів і процес ратифікації цієї конвенції. Ми одні з перших країн, які приєдналися до цієї конвенції, і це конвенція на багато-багато років вперед. І ми… нам дуже приємно, що Україна у цьому плані посідає, скажімо так, передові місця. Потім співпраця з ЮНЕСКО. Ви знаєте про те, що Україна у листопаді минулого року була обрана на чотири роки, це робота нашого міністерства у співпраці з МЗС України. Хочу підкреслити і це дуже важливо, скажемо так, крос-секторальна міжвідомча співпраця. Ми були обрані до Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань фізичного виховання та спорту, це на 4 роки і це допоможе впливати на нашу, скажімо так, і спортивну дипломацію, і на наші позиції в ЮНЕСКО, в ООН та інших організацій системи ООН. В лютому цього року Україна була обрана віце-президентом цього комітету, це теж досягнення, і це дозволить голосу і наших спортсменів, які багато в чому є флагманом України у зовнішній політиці, гучніше лунати на міжнародній арені і просувати український інтерес. Наприклад, зараз ми через… Ви знаєте про те, що в окупованому Криму знаходяться бази олімпійські, дефлімпійські паралімпійські, і ми, використовуючи механізм ЮНЕСКО, постійно привертаємо увагу міжнародної спільноти до цієї проблеми для того, щоб це питання було постійно на порядку денному, і про це не забувалося. Тому ще раз підкреслю, що всі ці речі і документи підписані, і членство в міжнародних організаціях – це є механізмом по захисту просування наших інтересів.
І наостанок, три моменти. Перше. У березні цього року ми підписали, наше міністерство з Радою Європи підписало рамкову програму співробітництва між Міністерством молоді та спорту і Радою Європи у сфері молодіжної політики на 2016-2020 рік, де прописано безліч речей, крім обмінів і тренінгів, семінарів і участь у мобільності молоді і вивчення культур, інших речей і права людини, і вивчення питань демократії і взагалі взаємні поїздки. Тому ми сподіваємося, що ті молоді люди, які братимуть участь в наших програмах протягом найближчих 5 років, це сильні, вправні, активні майбутні громадяни України в 20-х, 30-х, 40-х, 50-х роках цього століття.
І наостанок. Значить, над чим зараз ми працюємо. По-перше, за нашою ініціативою ми зараз будемо відновлювати молодіжний форум ГУАМ. Ви знаєте, що він існував до 12-го року, зараз за ініціативою нашого міністерства я брав участь в Ради постійних представників ГУАМ тут в Києві, і ми будемо просувати це і будемо просувати спортивну співпрацю. І будемо приєднуватися до молодіжного форуму ОБСЄ, для того щоб голос нашої молоді звучав у всіх міжнародних організаціях.
Дуже дякую вам за увагу. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
До доповіді запрошується заступник міністра охорони здоров'я України Волосовець Олександр Петрович.
ВОЛОСОВЕЦЬ О.П. Дякую.
Спасибі, Олексій Олексійовичу. Ви мене трошки в посаді підвищили, то я буду сподіватись на краще в своєму житті, можливо, в майбутньому.
Шановні колеги! Ну, дякуємо вам за запрошення. Надзвичайно приємно, що є таке зібрання, і є такий, скажімо, мозковий штурм, як зробити майбутнє нашої країни краще.
Я хочу сказати, що без проблеми здоров'я ми питання майбутнього, здорового майбутнього нашої держави не вирішимо. І, безумовно, в любій стратегії і в "2020", і в стратегії кожного відомства повинно фігурувати питання охорони здоров'я і відомчих працівників, і дитинства. От молодь спорту тут говорили. Спорт високих досягнень – це, я хочу сказати, зовсім не здоров'я це велика проблема. Тому що діти, які займаються професійним спортом вони підлягають якраз посиленому медичному спостереженню в диспансерах і для того, щоби визначити можуть вони цим займатись чи не можуть.
Хочу вам також сказати, що ті проблеми, які стоять зараз перед системою охорони здоров'я, вони є надзвичайно глобальними, тому що сама галузь охорони здоров'я вона вирішує, ну, відсотків 10 від нашого здоров'я. Більше 30 відсотків – це спадковість, ще відсотків 20 – це умови життя, оточуюче довкілля і ще 20 відсотків – це те, як ми живемо, образ нашого життя, як ми рухаємося. Я абсолютно згоден з попереднім доповідачем, що рухомої активності немає. У нас 7 квітня відбувся Всесвітній день охорони здоров'я. Він в цьому році присвячений, знаєте, якій проблемі – діабету. Це проблема стала, дійсно, глобальною. От, якщо ви не знаєте цифр, мільйон 200 тисяч наших громадян страждають діабетом, серед них 8 тисяч дітей. Величезна проблема. Малорухливий спосіб життя, надлишкове калорійне харчування. Я так з трибуну скажу, щоб ви запам'ятали сьогодні один факт, банка "Кока-коли" – це добова потреба дитини в цукрі. Тоді не треба дивуватися, чому у нас стільки проблем. У нас 25 відсотків підлітків мають надлишкову вагу. У нас третина населення, де чоловіки доживають до 63 років, а жінки до 68 – це люди, які мають надлишкову вагу і ожиріння, і харчуються явно нераціонально.
І про це людям треба говорити. І тому люба стратегія, перш за все, повинна починатися з просвітницької роботи, це державна громадська робота. Відомствам самим буде дуже важко це зробити. Саме громадські організації, зараз міністерство в цьому плані активно співпрацює, у нас є і громадська рада, і чимало громадських організацій, які захищають інтереси і материнства, і дитинства, і населення в цілому, от ми працюємо зараз над цим.
Ще хочу сказати про одну проблему, яка на пряму залежить від того ж діабету. Тому що ложка цукру в середньому підвищує зразу тиск на 5-
Я розумію, поліпшилась діагностика і все інше, але довкілля не поліпшилось те, що нас оточує. І майбутнє наших дітей, і майбутніх поколінь, які будуть жити на цій землі, залежить від того, в яких умовах вони будуть жити: забруднених, таких, які вони є зараз чи все-таки, як кажуть, всім миром треба братися і якось цю державу рятувати від завалищ токсинів, пестицидів, завалювань металургійних комбінатів і хімічних, добрив і всього того іншого, що, як кажуть, ми накопичили. Я вже не кажу про військові проблеми і все інше.
Ще одна проблема – репродуктивне здоров'я. це теж окрема програма, яка мала б знайти своє відображення в стратегії 2020 чи можна назвати, як завгодно: майбутнє України. Вона повинна бути така стратегія, безумовно.
Кожна сьома дитина народжується хворою. Це реалії нашого жаття. І вивести її на здоровий стан, на повноцінне життя, на якісне життя надзвичайно важко. А якість жаття – це якість праці, це якість освіти, це і наукових досліджень, і якість того, як людина сприймає весь цей світ. Більше того, радість материнства – це, як кажуть, ні з чим не передаваєме відчуття. Те, що Господь дає жінці і родині, то воно доступне зараз не кожній українській родині. А у нас у 2000 році було 11 мільйонів дітей, а зараз, шановні колеги, на жаль, тільки 7,5 мільйонів дітей. Населення України старіє, у нас більше людей похилого, старшого віку, а дітей стає все менше. В наших родинах максимум одна, ну може дві дитини. Соціально-економічні умови, як кажуть мені мої студенти, "Александр Петрович, ребенок стал теперь очень дорогим удовольствием". І держава теж повинна тут допомагати. І це теж треба закладати в стратегію.
Я не буду вам більше розповідати, цифри всі назвав. Максим Віталійович, я його дуже шаную і поважаю, він така системна людина, він сказав про вираз Йонг Сук Чі: Якщо хочете мати майбутнє, вкладайте в науку. Я хочу сказати, якщо ми хочемо мати майбутню здорову Україну, то треба вкладати в і медицину і кошти, і розум, і сили, і не тільки медикам, а кожній родині, кожному колективу, тоді ми зможемо, як кажуть, зрушити цього воза з місця. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександр Петрович. (Оплески)
Запрошую до доповіді помічника міського голови Миколаєва Рохова Руслана Олеговича.
РОХОВ Р.О. Здрастуйте. Мені сказали, що тут постійна комісія з питань тимчасового, жартую… Бачу, вже багато людей в гаджетах, півтори години тримати, фокусувати увагу важко, це зрозуміло. Особливо, коли ми говоримо про такі не дуже прикладні теми, але, які на мою думку, є надзвичайно важливі для країни, особливо для нашої, яка на шляху становлення.
Я минулого року разом з колегами створив школу мерів, разом з рядом партнерів, тут присутні представники цих організацій і Миколаївський міський голова є одним з випускників нашої програми. Коли минулого року уряд взяв напрямок на децентралізацію було зрозуміло, що потрібно буде аналізувати де слабкі сторони? І цією слабкою стороною, на нашу думку, була низька спроможність управлінських кадрів на місцях давати гідні відповіді на виклики часу. Звідки взялась така логіка? Просто потрібно було подивитись в майбутнє і зрозуміти, які є загрози і якщо ти знаєш, де ти можеш впасти, ти можеш постелити.
Очевидно, що без процесам планування майбутнього ми будемо жити в тому майбутньому, які будуть продукувати інші люди. Країни, які не мають власного сценарію живуть за сценарієм своїх сусідів, або геополітичних гравців. Якщо ми будемо говорити про місцеве самоврядування, яке, на мою думку, є однією з точок росту для України, що демонструє саме польський приклад децентралізації варто замислюватись про те, яка якість на місцях управлінських кадрів, наскільки вони спроможні, незалежно думати про розвиток своїх міст.
В наступному столітті, я думаю і наступних після того, конкуруватимуть не країни між собою, а саме міста. Адже всі ми з вами живемо так чи інакше в певному населеному пункті в якщо дивитись в динаміці світ поступово урбанізується: люди з сільських територій переїжджають в міста. І сьогодні кожне місто конкурує за якісних людей, креативних, як прийнято сьогодні, креативний клас, який здатний продукувати додану цінність і додану вартість, за технології, про які сьогодні говорили, і за інвестиції. І аби бути здатним це робити, необхідно відповідне мислення і стратегічний підхід.
І дуже приємно, що принаймні тимчасова комісія наразі є і дуже дякую за запрошення, яка говорить про майбутнє. Майбутнє потрібно сценарувати, має бути якийсь режисер, який разом з громадою, з науковцями формує бачення того, що потрібно і розуміння шляху досягнення. На прикладі конкретних кейсів, наших випускників, якщо будемо говорити про Миколаїв, ми розуміли, що для того, щоб розвивати місто, потрібно мати бачення, потрібно мати стратегії, потрібно мати інституційну спроможність реалізувати цю стратегію. Станом на зараз, 100 днів позаду, трішки більше каденції міського голови Миколаєва, створена за допомогою донорської підтримки Фонду локальних ініціатив Канади Агенція розвитку Миколаєва. Наразі вона працює над тим, щоби розробити стратегію розвитку міста, далі на часі буде реформа структури і так далі.
Потрібно розуміти, що хочемо ми того чи не хочемо, а історію вершать люди. І від їхніх компетенцій і спроможностей залежить якість прийнятих рішень і саме від таких рішень залежить, куди буде рухатися країна. Я не буду більше віднімати час. Єдине, хотів би акцентувати на тому, що я би до резолюції рекомендував би речі якісь, робочу групу, яка б напрацювала конкретний алгоритм дій: а як бути в масштабах країни. Оскільки ми в рамках нашої школи намагаємося працювати саме з місцевим самоврядуванням над спроможностями, над тим, як ефективно діяти. І в якості прикладу неспроможності можна проаналізувати п'ять мільярдів грошей в обласному бюджеті Донецької області, які акумульовані за рахунок невикористання, перерозподілення казначейських коштів органів місцевого самоврядування і коли була можливість взяти ці кошти на проекти розвитку, міста банально не могли розробити проекти, в них не було людей, які спроможні це робити. Мало людей, які спроможні читати конкурсні заявки англійською мовою, писати проекти під ці заявки.
Наразі є багато ресурсів, які можна брати, ми просто не спроможні ними користатися. І коли сьогодні апелюють до того, що потрібно в міжнародній спільноті взяти якусь суму коштів, то ми, перш ніж говорити про це, мали би ефективно використовувати те, що вже маємо під ногами. І спроможності, і компетенції – це є ключові виклики, адже від людей залежить все, особливо, від керуючих кадрів. Дякую. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Як було обіцяно, з'явився Віктор Валерійович Галасюк, я його запрошую до слова, якщо він віддихався. Бо я боюся, що він знову втече.
ГАЛАСЮК В.В. Від майбутнього не втечеш, пане Скрипник. Я вам дуже дякую.
Шановні колеги, радий вас вітати. Ну, щодо сьогоднішньої теми і взагалі щодо діяльності комісії майбутньої, я думаю, що саме її існування – це вже є надзвичайно важливий факт, який привертає увагу і журналістів, і експертного середовища, ну, я вже не кажу про політиків, до тих питань, якими ми маємо опікуватися, да?
Що стосується питання, яке сьогодні винесено як заголовок, да? Прогнозування розвитку країни і так далі, то я вважаю, що нам потрібно більше, ніж прогнозування. Нам потрібно проектування розвитку країни, і в тому в нас стає все більше і більше однодумців. (Оплески)
Я дуже радий бачити вас, шановні колеги, бо, дійсно, ви це активно пропагуєте, і це є так. Оскільки нам кажуть, що погано, що є певна державна політика, коли є певні плани, що це там зайве державне втручання. Але якщо ми з вами подивимося, як європейські країни, в тому числі, Франція, Німеччина, інші, як вони прийшли в ту точку, де вони знаходяться сьогодні, я вже не кажу про Японію – да? – і азійські країни, то вони прийшли туди виключно завдяки проектуванню свого майбутнього, причому, воно здійснювалося в різних формах, і деякі з них, в тому числі, індикативне планування – да? – це є абсолютно дієвий інструмент реалізації економічної політики, при якому держава є не стороннім спостерігачем, не просто, скажімо… не сповідує концепцію "лесефер" – "хай іде, як іде", а навпаки, держава встановлює правила гри і ефективно втручається в господарську діяльність врегулювання ринку для того, щоб країна розвивалася бажаною траєкторією.
Коли я кажу про бажану траєкторію, думаю, ні для кого не є секретом ті цифри прогнозу зростання ВВП, які нам, скажімо, пророкують на наступний рік, да. Тобто там, умовно кажучи, в межах арифметичної похибки. Там 1 відсоток чи скільки там корегують, то туди піввідсотка, то туди, да. Не треба бути ні економістом, ні депутатом, ні міністром для того, щоб зрозуміти, що для країни такі показники розвитку означають просто економічну смерть, да. Тобто це-це гарантія того, що ми будемо на рівень 13 року повертатися десятиріччями, не те, що кудись рухатись, да.
Значить, провідні економічні дослідники, вони стверджують, що, в принципі, є таких декілька базових сценаріїв розвитку країн, да. Один сценарій такий, який, на жаль, у нас сьогодні має місце, такого дрейфу, занепаду, да, і, по суті, втрати того потенціалу, який ми сьогодні маємо. Є сценарій певного такого серединного розвитку, яким ідуть сьогодні, в тому числі зрілі європейські країни, які мають там темпи зростання 2, 3, 4 відсотки і так далі. Так от для того, щоб вийти на рівень цих розвинутих країн, які сьогодні нас випереджають в 4, 5 разів і більше за рівнем ВВП, я вже не кажу про інші складові, для того нам потрібно мати темпи зростання мінімум двічі більші, ніж у них. Тобто для нас мінімальна планка – це є десь 7 відсотків річних зростання. Це є мінімальна планка, про яку взагалі ми маємо думати, да. При чому, коли мені кажуть, що це популізм, я кажу: "А ви почитайте, наприклад, дослідження IMF, Міжнародного валютного фонду 2013 року", де вони стверджують, що для України, значить, сценарій розвитку 7-8 відсотків на рік зростання ВВП – це є абсолютно нормально, це стаціонарний режим там розвитку і так далі. Так це без пришвидшення, це без форсажу, це без якихось екстраординарних речей.
Насправді у нас сьогодні настільки низька база, яка дозволяє нам і вимагає від нас, по-перше, таргетувати економічне зростання країни десь на рівні мінімум 7-8 відсотків на рік. А в принципі, ми маємо собі встановлювати амбітну мету десь 10 відсотків на рік і забезпечувати її реальними інструментами економічної політики, да. Коли кажуть, що це популізм, слухайте, а для Китаю, база порівняння якого просто там на порядок більше. 10 відсотків – це не популізм, а для України значить маленької і крихітної країни – це популізм, да? Я вам тільки один приклад наведу, щоб було зрозуміло, що це абсолютно є реалістичним. Сьогодні ми, якщо візьмемо такий показник, наприклад, як експорт, скільки Україна всього експортує усіх видів товарів у світ, до всіх країн світу? Сьогодні це 38 мільярдів доларів на рік. Нещодавно це було майже в двічі більше. Що таке 38 мільярдів? Ну відверто кажучи, це просто нічого для країни в 45 мільйонів людей. Бо тільки в одному місті Чикаго, у місті-побратимі Києва, високотехнологічної продукції, це переважно продукція ІТ-галузі, це переважно research and development, нематеріальні взагалі продукти, там виробляється на рік 65 мільйонів доларів цієї продукції у місті Чикаго. І там це роблять 275 тисяч людей, які задіяні в галузі. 275 тисяч людей! А у нас в країні 19 з гаком мільйонів економічно активного населення і ми не можемо дати собі ради з тим, і по суті ну є просто мізерними в економічних термінах. Тому я категорично відкидаю сценарій, який нам послідовно нав'язують, що для України економічна стратегія – це є програма МВФ, що для України економічна стратегія – це є Угода про вільну торгівлю з Європейським Союзом. Це абсолютно не так. Це є важливі елементи, але вони є допоміжні, вони є… вони, скажімо, не мають займати більше 10 відсотків взагалі на загальній мапі економічного розвитку країни. Програма МВФ – це є тимчасова допомога, яка повинна дати нам передишку, скажімо, на рік для того, щоб у нас не було дефолту і щоб ми могли розпочати справжні радикальні реформи. А Угода про асоціацію з Європейським Союзом – це є, так само як і будь-яка інша угода про вільну торгівлю, не більше ніж можливість економічного зростання у тому випадку, якщо ми будемо мати потужну виробничу політику, промислову, інвестиційну, внутрішню політику, спрямовану на розвиток економіки. Бо якщо ми не будемо мати такої політики, то буде все так, як у нас є зараз. Ви подивіться, скільки у нас вже діє режим автономних торгівельних преференцій з боку Європейського Союзу. З 14-го року. І що відбулось? От який плюс нашої торгівлю з Європейським Союзом? Я вам скажу який. Плюс 2 відсотки був там от не так давно по року, це все за рахунок значить сировини, а по промисловості, по всьому ми катастрофічно впали.
Тобто сьогодні для нас взагалі баланс економічний цієї угоди він є від'ємним. А чому він є від'ємним? Що в цьому може Євросоюз винен? Ні, в цьому винен український уряд, українська влада тому що до цих пір не розробили національну економічну стратегію, програму соціально-економічного розвитку, не запровадили інструменти стимулювання експорту, розвитку власної промисловості всього того, що робить Європейський Союз. Тобто нам кажуть, що от Угода про вільну торгівлю – це є панацея і ми бачимо, яка це панацея. Ми бачимо, що ми все більше стаємо сировинним додатком, і якщо у нас там ще п'ять років назад у нас сировинна складова була десь 52 відсотки, то зараз вона вже практично 60 відсотків. Метал, чорний метал, зерно, залізорудна сировина, ліс кругляк, зола – слухайте, це не є взагалі товарна структура експорту нормальної європейської країни.
Тому теза перша, що нам потрібно не просто прогнозувати таргетувати розвиток країни, якщо ми кажемо про економічну складову, то якщо брати такий інтегральний показник як ВВП, то ми маємо таргетувати його на рівні мінімум 7-8 відсотків зростання економіки на рік і під нього будувати всю систему державних інституцій, державної політики, КПІ для топменеджмента країни і так далі, для того, щоб його досягати.
Чи є це реалістичний сценарій? Це є абсолютно реалістичний сценарій, який досягається в тому числі і за рахунок боротьби з корупцією, деофшоризацією, проведення радикальної податкової реформи, яка забезпечує економічні стимули для зростання економіки. Це є абсолютно реально за рахунок встановлення інвестиційних стимулів таких як є в Туреччині, в Польщі, в Словаччині, в Малайзії, я вже мовчу про такі країни, як Китай і так далі. Це є абсолютно реалістично з огляду на ту ресурсну базу, яка є сьогодні в Україні, бо у нас є все, у нас є все, абсолютно, що необхідно для потужного економічного розвитку. У нас сьогодні тільки немає політики, яка це все збирає до купи і діє в національних інтересах України, бо сьогодні ця політика, на мій погляд вона є безсуб'єктною, вона є не українською, а влада по суті обрала самий легший для себе шлях. Шлях підміни справжніх економічних, соціальних, технологічних реформ в країні, їх підміни виконанням певних домовленостей з кредиторами, які до того ж виробляються самою цією владою, да, без наполягання на конкретних національних інтересах. Тому, безумовно, таргетування економічного зростання, безумовно, з конкретними показниками, безумовно, забезпечення реального інструментарію для такої політики, головне, це механізми імплементації. Імплементація можлива тільки тоді, коли накопичується критична маса однодумців і в політикумі, і в суспільстві, в бізнесі і так далі. І сьогодні така сама однодумців в суспільстві, вона є значно вищою ніж в політикумі, бо за моїми скромними оцінками у Верховній Раді десь, мабуть, людей є 60 може таких, які ставлять, які мають державницьку мотивацію і ставлять інтереси країни вище за свої особисті якісь утилітарні, короткострокові, такі життєві потреби. Але, я думаю, що це вже не мало для початку, ну, тільки для того, щоб це відбувалося, потрібна максимальна консолідація зацікавлених людей, молоді. От навіть подивіться сьогодні на наш тут зал, це про що кажуть? Про те кажуть, що, мабуть, ми не дуже ефективні в комунікуванні, ми не дуже ефективні в тому, щоб збирати однодумців, щоб тут люди стояли, щоб не було де сісти, бо завжди є легкий шлях еміграції з країни. І, на жаль, влада робить все, щоб найбільш соціально активні, динамічні, розумні люди покидали країну, бо тоді у них не буде дискомфорту, тоді вони зможуть монополізувати владу, монополізувати корисні копалини і старий олігархічний бізнес буде животіти і країна буде в бідності.
Коли мені кажуть, що або сьогодні ми робимо радикальні реформи, або завтра не буде країни, я не погоджуюся. Тому що, ви знаєте, в такому режимі як сьогодні, країна може існувати, на жаль, дуже і дуже довго. Чому? Тому що просто ми буде все більше перетворюватися на сировинну колонію і далі розходитися з траєкторією із Європейським Союзом, і з Азією. Але для нас це не є абсолютно прийнятий механізм, прийнятий сценарій, ми прагнемо максимальної суб'єктності України. І я думаю, що завдання і перших осіб держави, і нас, як народних депутатів, це знаходження підтримки, в тому числі, у наших закордонних партнерів в тому, щоб модель нашої співпраці будувалася не за моделлю там отримання, скажімо, риби, а все-таки, щоб ми ставали партнером, який ефективний, який вигідний, щоб ми перебудували модель країни з моделі жебрака, який ходить за новими кредитами МВФ, на модель інвестиційного розвитку, за яким ми створюємо тут поле для гри, де будуть і американці, і європейці і азійці, і всі будуть, а тут є інтелект, тут є земля, тут є ресурси, тут є все, що потрібно для успіху. Бо подивіться, якщо Польща за цей час, за 25 років збільшила ВВП в 3 рази, а ми втратили третину ВВП. Про що це говорить? Що, різна в нас земля, різне повітря, різні люди чи що? Тільки одне, там була національна політика, у нас її, по суті, на жаль, в цей час не було і ми їхали просто за інерцією від того, що отримали від Радянського Союзу. От ми кожного разу підходимо до точки біфуркації, я сподіваюся, що наша чергова точка біфуркації, вона все-таки дасть зародження нової якості і нової консолідації, і громадянського суспільства, експертного середовища і бізнесменів, які зацікавлені в успіху власної крани, а не в імміграції, а не в бігстві в офшори і так далі.
Тому я радий вас бачити, мені буде приємно познайомитись з тими, з ким ми ще не знайомі. Давайте максимально співпрацювати. Дякую. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Віктор Валерійович.
Запрошую до доповіді члена-кореспондента Національної академії наук України Скрипниченко Марія Іллівна.
СКРИПНИЧЕНКО М.І. Доброго дня.
Я представляю Інститут економіки і прогнозування Національної академії наук України. І в своїй доповіді, короткій доповіді я хотіла би торкнутися такої проблеми, як проблеми саме адекватності прогнозів і перш за все адекватності прогнозів макроекономічних показників. Чому саме макроекономічні? Тому що адекватний прогноз, той прогноз, який дійсно має такі високі прогностичні властивості відносно майбутнього розвитку, він якраз і є тою економічною базою для розробки майже всіх урядових документів, перш за все таких макробалансів, як система національних рахунків, як баланс бюджету, як грошовий огляд, як платіжний баланс. І в цьому аспекті я хотіла би зазначити, що саме адекватність прогнозів, вона залежить від того модельного,п програмного інструментарію, на якому розробляються ці прогнозу, обраховуються, виконуються певні оцінки. І таким чином, обговорюється, і можна говорити про те, що … і порівнювати різні сценарії розвитку.
Я хотіла би зупинитися на тому, що… саме стосовно модельного інструментарію, що дуже вельмишановний сьогодні тільки що виступаючий Віктор Валерійович, він казав, що можна таргетувати оці горизонти саме на рівні ВВП 7-8-10 – ніхто не заперечує. А ми зараз оце, я хочу сьогодні якраз і показати, що у нас виходить чомусь на 2016 рік це близько нуля, на 2017 рік там трошки динаміка більш повільніша. Чому так? Ми проти того, щоб це було сім відсотків, вісім – на! Це, дійсно, залежить від того саме, яка ресурсна база. Да, дійсно, вона прихована, в нас є дуже значна, і про це дуже багато говорили і науковці, що і тіньова економіка, і приховані значні доларові резерви у нас є, і є ті резерви, які ми можемо і в політиці застосовувати для того, щоб здійснювався відповідний розвиток. Але того саме головного ресурсу, який завжди є підґрунтям економічного розвитку, інвестицій, і у нас завжди як би не вистачає, і саме інвестиції як основний ресурс, він і прораховується майже у всіх модельних цих інструментаріях. І якраз він нам показує, що поки що ми ці таргети ми не можемо собі зазначати. Це як такий вступ.
В нашому інституті саме для того, для цілей макроекономічного прогнозування був розроблений відповідний інструментарій і ієрархічна аналітична система прогнозування економіки України, тобто економічне прогнозування. Тобто цю роботу саме в такому широкому аспекті ми почали ще у 2007 році. І ця ієрархічна система вона включає перший рівень – це макропрогноз, другий рівень – це прогнози на рівні регіонів України.
Далі, будь ласка, наступний слайд. Саме, що стосується макрорівня. То нами розроблена відповідно система інтегрованихмоделей прогнозування економіки України, в яких саме через прогнози ми робимо таку спробу балансування всіх основних макроекономічних балансів України і те, щоб ми виходили саме на відповідну збалансованість і мінімізацію розривів у макроекономічних показниках. Ця система, ці інтегровані моделі вони складаються із двох рівнів, це безпосередньо макропрогноз…
Наступний слайд. …моделі прогнозування економіки України. І друге, це моделі балансування потоків за секторами. Тобто саме друга частина вона стосується того, щоб ці потоки вони були збалансовані. На цьому рівні ми застосовуємо саме підхід фінансового програмування і виходимо на ті дефіцити по основним макросекторам економіки за якими проглядаються чи є економіка дефіцитна відносно зовнішнього світу і які є відповідні можливості щодо фінансування цих дефіцитів.
Наступний слайд, будь ласка. В наступному слайді якраз показана модель балансування потоків за секторами.
І далі, будь ласка, наступний слайд. Показано безпосередньо отой інструментарій, який у нас зараз якби працює, на якому ми розробляємо наші макроекономічні прогнози, це безпосередньо програмно-аналітичний комплекс, макропрогноз економіки України. Тут ви можете бачити ті основні макросектори, це реальний сектор, грошово-кредитний сектор, бюджетна сфера, зовнішньоекономічний сектор.
І в другій половині цього слайда ви бачите можливості відносно опрацювання певних оцінок розвитку за цими секторами. Тобто тут є базовий прогноз, який реалізується за допомогою тих припущень і тих регуляторів, які зазначаються перед… як умови прогнозу. І відповідно потім через зміну цих регуляторів ми показуємо можливості за різними сценаріями, тобто і більш оптимістичний, більш ризиковий песимістичний. І відповідні ризики, які можна кількісно опрацювати, і показати це через те, що змінюються певні умови, і ми бачимо як змінюються відповідні макро показники.
На регіональному. Далі, наступні слайди. Оце табличка, я яка якраз підготовлена у нас для консенсус-прогнозу, який організовується Мінекономрозвитку, про яке нам, цей семінар, який відбудеться в п'ятницю, розповідала Наталія Іванівна Горшкова. Це вони вже багато років, вони проводять оці квартальні обговорення відносно того, які передбачаються горизонти розвитку економіки України. І тут якраз… Можна ще перед цим? Цю таблицю? Якраз оце і зазначено про те, що тут у нас не дуже такий оптимістичний прогноз на найближчий рік, тобто на цей рік і на 2017 рік.
І далі, оце показаний слайд, стосується саме уже моделей регіональних. На регіональному рівні, це ще з 2007 року, була напрацьована величезна така система супроводження бюджетного процесу як на макрорівні, так і на рівні регіонів України. І регіональні моделі, вони показані тут через формалізацію перш за все певних таких блоків як: "Ринок товарів", "Ринок капіталів", "Ринок праці" і "Населення", і відповідні організації, які через бюджетні організації, позабюджетні фонди, установи фінансового сектору, підприємства реального сектору і всі потоки, які зв'язують ці ринки і ці установи через відповідні економічні показники.
Наступний слайд, будь ласка. Ця модель, вона визначається як модель системної динаміки, і реалізована вона в середовищі power… І тут показано, наскільки велика її розмірність. Тобто оця туча, яку ви бачите, хмара, вона це, вона інтегрує в собі дуже величезні оці взаємозв'язки, які відтіняють як розмірність цієї моделі і те, що саме ця модель, вона була реалізована до 2013 року на рівні 27 регіонів України. І всі вони працювали і відповідно супроводжували бюджетний процес. До речі, як раз ця робота, вона була виконана на замовлення Верховної Ради України, бюджетного комітету.
Наступний, будь ласка, слайд. Тут показані ті рівні, де, за якими виконується макроекономічний прогноз, це ретроспективний аналіз. Це базова підготовка, підготовка базового прогнозу, налаштування фінансово-економічних регуляторів розвитку. Потім через зміну цих регуляторів альтернативні прогнози розробляються і відповідно порівнюється за допомогою аналізу результатів розвиток як конкретного регіону, так і між... розвиток на рівні міжрегіональному.
Наступний слайд. Ця робота була виконана і було задіяна величезна кількість установ і на рівні центральних урядових установ, і на рівні обласних. Тобто це і статистичні установи, це податкові... податкова... податкові установи як на центральному рівні, так на рівні регіонів. Це фінансова… фінансові установи і відповідно залучалась також таможенна статистика. Генерувалися всі ці обчислення в такому об'ємному суперкомп'ютері, як називав цей центральний комп'ютер і Інститут кібернетики, і ці прогнози вони розроблялися, і надавалися через відповідні документи до Верховної Ради України і до відповідних комітетів Верховної Ради.
Наступний, будь ласка. І тут також представлена функціональна структура цієї ієрархічної аналітичної системи прогнозування економіки України. Тобто як вхідні до бази даних якраз показані прогнози розвитку світової економіки, звітні показники розвитку реального сектору, звітні показники розвитку бюджетної системи, податкової системи і банківської системи. Тобто серед тих установ, які залучалися до збору статистичних даних, ще були регіональні, центральні установи банківської системи України.
І далі наступний слайд. Які корисні результати використання саме цієї системи? Вони є корисними і для Верховної Ради, і для Кабінету Міністрів щодо підвищення обґрунтованості та адекватності рішень при обґрунтуванні як макроекономічної політики, як стратегічних рішень, так і бюджетно-податкової політики держави, обґрунтування стратегії розвитку. Для Міністерства фінансів це обґрунтування середньострокового бюджетного планування і для обласних рад і виконавчих органів влади це обґрунтування рішень в системі фінансово-економічного управління регіонів. Це якраз дуже доречним є в світлі саме того впровадження політики децентралізації і поки що саме на місцях… якраз сьогодні були збори Академії наук України, і там одна із величезних проблем обговорювали, що тільки на папері у нас є політика децентралізації, а в дійсності у нас поки що саме регіони не готові. І тому треба дуже багато попрацювати над тим, що саме, як вони мають жити і як втілювати в життя саме цю політику.
Я хотіла також додати, що силами нашого інституту саме макро-рівневий прогноз ми його супроводжуємо самостійно в рамках на фоні того, що скорочується фінансування саме, наукових установ – це відомо. Але що стосується регіонального зрізу, хоча і була величезні напрацювання як з нашого інституту так і наших колег на обласних відділеннях Академії наук, які допомагали нам це робити і безпосередньо виконували свої… то ця робота вона зараз загальмована і з 2013 року у нас немає ніякого фінансування відносно того, щоб цю роботу, її продовжити, а на цей час і відновити. На наш погляд вона є дуже корисною, тому що всі регламентні документи напрацьовані потрібні тільки того, щоб ця робота вона виконувалась.
Я хотіла б ще додати, що саме ми не заморожені якби академічні інститути у своїх власних напрацюваннях, що ці прогнози, які, наприклад наш інститут він виконує на базі цього інструментарія вони надаються і надсилаються в міжнародний консенсус прогнозів, який розробляється у Великій Британії – це з кінця, це з 2000 року. З 1996 року якраз з нашого інституту макроекономічна модель, вона вмонтована в глобальну світову модель, на базі проекту "Лінк" в якому якраз заформалізований розвиток світової економіки, де зв'язок між країна відбувається через потоки експорту і імпорту. Також ми працюємо і удосконалюємо технологію макроекономічного прогнозування з нашими колегами з Болгарії, Польщі, Швейцарії інших країн і таким чином цей розвиток продовжується.
Серед проблем, дуже багато говорилося про проблеми, я їх всі підтримую, але я хотіла б ще додати таку проблему, як проблема статистики. І проблема ця статистики, вона стосується, перш за все, підготовки відповідних даних з боку державного комітету статистики України, державної служби статистики України. Чому? Тому що до цих пір, скільки не говориться, всі прогностичні групи, які займаються прогнозами, вони самі вибудовують собі динамічні ряди у цінах, постійних цінах будь-якого року. Тобто наша державна служба статистики до цих пір ще не може підготувати нам оці динамічні ряди, офіційні, які є, і вони нам будуть пропонуватися і старт для всіх груп, які займаються прогнозуванням, він буде як би такий старт даний, як би, на одному рівні, а потім вже йдуть, можуть бути там різні в майбутньому розбіжності.
І ще я хочу також подякувати за цю ініціативу, що сьогодні була здійснена з боку організаторів цього заходу, що це питання, воно почало, як би, на такому рівні обговорюватися і підтримати саме те, що має бути створений комітет майбутнього та сталого розвитку. Підтримати також, які були тут на рівні галасів відносно того, що ми маємо також застосовувати проектний підхід, але в цьому аспекті у всіх проектах мають бути в основі це макроекономічні показники. Передусім це прогноз ВВП як реальний так і номінальний, це цінові індекси і це обмінний курс, тому що будь-який проект, він ґрунтується саме на тому, як його обрахувати, як кількісно його визначити і як його представити. Тому саме макроекономічне прогнозування це є та база, яку треба підтримувати, розвивати і здійснювати відповідне удосконалення, і розвиток того інструментарію, щоб ці прогнози вони були адекватні, а не корегувалися кожен квартал. Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, Маріє Іллівно. Можна одне швидке питання? А наскільки ваші результати використовує бюджетний наш комітет зараз?
СКРИПНИЧЕНКО М.І. Бюджетний комітет, зараз він навіть не використовуватиме, я кажу, з 2013 року було, ми не можемо регіональні прогнози як би продовжувати на цей час ці дослідження. А наші макро прогнози, ми надсилаємо і у Верховну Раду у вигляді доповідних записок, у Мінекономрозвитку, у Міністерство фінансів, тобто збоку йде потужний обмін тому що наш інститут – це державна установа і ми співпрацюємо дуже плідно і надаємо відповідні оцінки прогнозні регулярно.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже вам дякую.
Запрошую до доповіді співзасновника громадянської платформи "Нова країна" Пекаря Валерія Олександровича.
ПЕКАР В.О. Доброго дня! Мало залишилося людей, і я спробую вас трошечки повеселити.
Свою доповідь я вирішив присвятити питанню тому, як була задумана і як працювала тимчасова комісія Верховної Ради з питань майбутнього, погляд з точки зору бек-офісу тих людей, які, власне, намагалися допомогти народним депутатам, що були ініціаторами запустити цю комісію.
Перше, що я хотів би сказати. Робота з майбутнім і це дуже така важлива точка зору, яка сьогодні не звучала, окрім виступу шановного депутата Віктора Галасюка, робота з майбутнім – це не є прогнозування. Прогнозування – це робота не з майбутнім, а з тривалим теперішнім і це дуже велика різниця. Прогнозування - це робота з тими трендами, які сьогодні є, продовження цих трендів далі в часі і власне розробка бачення того як ці тренди далі в часі будуть розвиватися. Тоді, коли тренди всі ламаються, або з'являються нові тренди, прогнозування не дає адекватних результатів: робота з майбутнім передбачає роботу не з поточними трендами, а з тими трендами, які з'являються. Саме тому, ми хотіли налаштувати комісію з питань майбутнього для роботи саме з майбутнім, а не з продовженим теперішнім.
Прошу допомогти мені ще раз. Ніхто, власне, не є експертом з питань майбутнього, тому що майбутнього ще немає, але ми конче маємо його знати.
Будь ласка, далі. Комісія задумувалася як такий собі майданчик для комунікацій між парламентом, який, з нашої точки зору, мав би бути дуже зацікавленим в роботі майбутнім, в дослідженнях майбутнього, та експертними співтовариствами, обговорювання проблем, консолідація, і, врешті, легалізація бачення майбутнього через парламент, тому що парламент – єдиний орган, який може легалізувати ті або інші бачення.
Місія цієї комісії бачилася як створити і актуалізувати… дякую!.. проект майбутнього для України у глобальній рамці задля набуття Україною статусу суб'єкту глобальної політики та економіки.
Ми думали, що ця робота буде відбуватися таким чином: зібрати експертні співтовариства, всі, які сьогодні в Україні є, які реально сьогодні працюють з майбутнім, розгорнути інтелектуальну дискусію, власне, на жаль, сьогодні інтелектуальна дискусія в Україні загасла в багатьох сферах, навіть до Майдану її було більше, зрозуміло, криза, війна і так далі. Але все одно! Одразу скажу, ми це, в принципі, зробили, ми провели чотири перші конференції, де було 63 доповіді, 758 слухачів. 6,5 тисяч просмотрів відео з цих конференцій. Все це доступно, це величезний обсяг реального інтелектуального матеріалу щодо майбутнього в різних сферах. І, врешті, ми думали вийти на парламентські слухання і прийняття рамкового законопроекту. Тобто спочатку дискусії, потім робочі групи тематичні, і законопроект.
Законопроект цей, ми його для себе жартівливо називали "закон про захист майбутнього від минулого". Про що він? Про визначення стратегічних… ключових точок стратегічного бачення України і про те, яким чином державна політика в різних сферах, політика в смислі policy, а не в сенсі politics, має ґрунтуватися на цих ключових засадах. Нас надихав досвід секторальний, але все-таки успішний досвід. Ми таке робили після помаранчевої революції. В 2005 році саме таким чином був розроблений законопроект про основні засади розбудови інформаційного суспільства. Його готувала величезна кількість експертних співтовариств секторальних разом. Там було більше 30 асоціацій. Сумарно декілька сотень людей. І це було до появи Google Docs та інших інструментів колективної роботи. І, власне, цей законопроект на багато років визначив тенденції розвитку всього, що пов'язано з інформаційними, комунікаційними технологіями, медіа і так далі. Він був досить значущий, тому що встановив необхідність розробки і прийняття законопроектів, які б унормовували б нові відносини, які створилися завдяки появі нових трендів. І врешті, ці всі законопроекти були розроблені і прийняті. На сьогоднішній день ситуація з інформаційних, комунікаційних технологія в Україні непогана, тому що ці,… вчасно були визначені тренди, і вчасно вони були враховані.
Основна ідея полягала тут в тому, щоб робити те саме, але з більш широкою рамкою. Визначити основні технологічні, економічні, соціальні, політичні, культурні, безпекові умови розвитку України. І ті тренди, які зараз виникають, закласти в основні засади державної політики на великий термін, скажімо, до 30 року. І легалізувати це шляхом прийняття такого рамкового законопроекту. Наголошу, що рамковий законопроект, звичайно, він і є документом прямої дії. Він сам нічого не створює, він задає рамку для подальшої законодавчої роботи.
Ми таким або іншим чином організували, втягнули коли успішно, коли не дуже, коли дуже успішно в цей діалог майже 2 десятки інтелектуальних осередків. Чесно кажучи, вони всі перетинаються, це ті самі люди часто. Я не буду зачитувати їх список, але ви їх прекрасно знаєте. Такі найголовніші інтелектуальні осередки, як Несторівська група чи Works Ukraine чи такі провідні бізнес-школи України, як Києво-Могилянка чи МІМ-Київ. Або такі провідні спільноти топ-менеджерів з приватного сектору як Aspen Сlub або Cе Сlock. Так чи інакше всі вони знали про цю роботу і були залучені.
Ми розробили план цієї інтелектуальної роботи. Напівжирним шрифтом, напевно, що вам це все видно, але напівжирним шрифтом виділені ті теми, які фактично були розглянуті протягом піврічної роботи. Тому що 4 ключових дискусії були присвячені питанням цінностям і модернізації. Власне, там були покриті і питанні ідентичності, і питання культурної політики, питання людського розвитку в широкому розумінні людського капіталу, питання безпеки в також дуже широкому сенсі і питання економічних трендів, економічного розвитку.
Ну, і нарешті, це останній слайд. Фактично задум був великий, ми замахнулися на велику серйозну роботу, але виходячи з того, що все, що робилося інтелектуальними осередками, є фактично волонтерством. Волонтерство треба підживлювати чим? Волонтерство не підживлюється грошима, волонтерство підживлюється інтересом до роботи волонтерів і прийняттям їхньої роботи з позиції замовника. Замовником у нашому випадку виступав парламент. І, на жаль, на превеликий жаль, ми констатуємо, що парламент не проявив інтересу до цієї роботи. На всіх чотирьох конференціях, якщо я не помиляюсь, був присутній один народний депутат, власне Олексій Скрипник, голова комісії. Наша ідея щодо того, що знайдуться народні депутати, яким для їхньої політичної кар'єри, ну власне ми спирались на досвід 2005 року, ще раз кажу, коли були знайдені народні депутати, яким для розвитку політичної кар'єри треба позиціюнуватися, треба демонструвати виборцю свої реальні досягнення у сфері законодавчої ініціативи. Після Помаранчевої революції таке було дуже часто, приходили депутати приблизно з такими питаннями: я хочу зайняти відповідний сектор, я хочу відповідну позицію зайняти у суспільній свідомості, я хочу, щоб мене асоціювали з цим сектором питань, я хочу підготувати законопроект або у спільному законопроекті розділ, який присвячений цьому, давайте будемо разом працювати, я готовий надавати політичну підтримку тій інтелектуальній роботі, яка проводиться вами.
Тоді, після… у 2005 році таких запитів було достатньо багато, їх були десятки тоді. Тоді було модно серед народних депутатів якимось чином демонструвати виборцю свій інтерес до тих питань, які виборця цікавлять. Зараз це не модно і, власне, це означає, що якщо наш парламент немає стосунку до роботи з майбутнім, це означає, що у нашого парламенту немає майбутнього. Вибачте, що я це кажу в станах парламенту, але той, хто не займається майбутнім, в принципі, це сказав вже Руслан Рохов, той, хто не займається власним майбутнім, той, хто не має власного проекту майбутньому, той стає лише майданчиком, лише ресурсом для того, в кого проект майбутнього є. Дякую за увагу. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валерій.
Запрошую до доповіді співзасновника, перепрошую, координатора ініціативи перший професійний уряд реформ Длігача Андрія Олександровича.
ДЛІГАЧ А.О. Дякую дуже.
Я продовжу те, про що казав Валерій, і частково, з огляду на економічну ситуацію. Це дані по експорту з України, структурі експорту, як ми бачимо, за останні роки частка АПК в експорті України збільшилася до 42 відсотків і фактично Україна поступово перетворюється на аграрну державу порівнюючи з тим, що відбувається, наприклад, на ринку інформаційних технологій, теж опублікований вчора результат досліджень компанії IDC вказує на те, що Україна суттєво втрачає свої позиції, в тому числі, навіть і на ринку офшорного програмування, то те, на чому ми робили акцент останніми роками.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Андрій, я зразу хочу поправити, це цифри там були неправильні, тобто вони...
ДЛІГАЧ А.О. Я вже з двох джерел бачив, ну, в будь-якому разі, Олексію, я з тобою погоджуюся, але при цьому, що можуть бути різні оцінки на поточний момент, це доларові цини, в гривнях є певне зростання. Але при всьому при цьому на тлі... на тлі того, що фактично системна інтеграція в країні зараз завмерла. Завмерла? Завмерла.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, внутрішній ринок, погоджуюсь абсолютно, а зовнішній приблизно 5-10 процентів в 14-му і трошки більше в 15-му році все-таки виріс. Він не так ріс, як було в минулі роки, тобто до 25-30 процентів.
ДЛІГАЧ А.О. 5-10 відсотків, звичайно, порівняно з тим, що відбувається, наприклад, в Індії, зростання, яке зараз находиться на рівні близько 20-25 відсотків. Все це не те, про що ми можемо зараз говорити.
Тому я вже, скоріше, з ІТ-теми продовжу те, про що казав Валерій. Я думаю, що багато з вас ……… , звичайно, не вказуйте, що ви знаєте що це таке. Це гра в "Принц Персії", багато з нас грали в неї. Так ось там головний герой іноді перепригував через такі ділянки, якщо не перепригував, звичайно, в нього були певні проблеми. Так ось ми такий саме період пережили в 2008-2010 році. Це був період, коли прогнозування ще мало сенс, бо ми жили ще до фазового переходу, коли саме подовжене теперішнє і могло визначати майбутнє. Це був перехід з 2008 до 2011 року. Більшість бізнесу в Україні, система державного управління могла зачинити очі і перечекати ці декілька років кризи, розуміючи, що все повернеться на свої позиції, все буде так, як і було.
Але 2013, 14-й, 15-й роки показали, що ми вже на порозі суттєвих змін і дійсно базового переходу, ми вже маємо нову економіку. Ця нова економіка, це перехід від масового виробництва, до персоніфікованого ідеалізованого виробництва, під яке вже є технологічні можливості, це перехід від систем комунікації в 6 рукостискань до 1 на 1, вже за дослідженнями в Фейсбуку цей показник 3,4, а 2018 рік трохи більше двох і ми прямуємо до ситуації, коли 8 мільярдів людей буде спілкуватися з 8 мільярдами на пряму. Наприклад, поява час-ботів сприятиме цьому і так далі, і таке інше. 3-D принтер, який друкує, 3-D принтер вже показаний, Білл Гейтс інвестував в стартап з друку м'яса. Ви знаєте, що тест Тюрінга пройшли вже декілька чат-ботів і Майкрософт активно фінансує ці дослідження, ну і кора головного мозку вже додрукована. Тому ми зовсім в іншому світі. Цей світ вимагає зовсім іншої економічної моделі і моделі комунікацій і відповідні вимоги до комунікаційних мереж і до енергетики. В будь-якому разі ось яка ситуація зараз з 13-го по 17-й рік. Ми в Україні зачинили очі і стрибнули як ми це робили в 2009 році, але, коли ми розплющимо очі ми побачимо перед собою стіну, а зовсім не площину куди можна ступити. Тому що майбутнє воно за основою, за самим визначенням відрізняється від теперішнього, основами в майбутньому, ми маємо відійти від таких понять як прогнозування, що базується на екстраполяції або навіть на сценарному аналізі, ми маємо перестати мислити ретроспективно, базуватися на системі інформації і нарешті перейти до системи управління знаннями, до системної рефлексії, візіонерства і перспективного мислення.
Управління майбутніми передбачає абсолютно інші інструменти і управлінські і у розумінні того, що буде відбуватися. Але насправді ми ще, якщо у нас зараз є інструменти щоби описувати 17-й рік, то під 18-й, 19-й, 20-ті роки у нас навіть немає ще, навіть ще немає мови для того, щоби описати майбутнє. Ми не знаємо. Цього літа ООН конференції проводитимуться з нової економічної моделі. Цього літа вже ми зможемо зрозуміти трохи більше на чому буде базуватися нова фінансова система або на кріптовалютах, на блокчейнах, або на енергетичних стандартах, але це все рівно в епоху квазового переходу ми не зможемо говорити про те, що відбуватиметься в 20-му році. І тому Україна, яка отримала у спадок економіку, що абсолютно не відповідає сучасності, має не намагатися наздогнати той 200-річний процес модернізації, а може вже стати тією країною, що буде керувати майбутнім. На жаль, ми все ще боїмося відійти від таких понять як "макрофінансова стабільність", і ми все ще боїмося подивитися на країну і на наші можливості, як на можливості інноваційні, а не на необхідність виконувати певні обов'язки перед своїм минулим. Тому ось я що хочу показати. Ну не показуючи історію, про це вже говорив і пан Галасюк, і Валерій, ми проаналізували велику кількість країн, які під час війни у тому числі продемонстрували зростання під 10 відсотків, таких 18 прикладів за останні 20 років. Не будемо говорити про Корею, яка за 15 років в 22 рази збільшила економіку. Ну ви про це все знаєте. Але ключове, про що я хочу говорити, про те, що замість прогнозування ми маємо перейти до проактивного програмного управління. І тут на заваді нам стає ось ця ключова дихотомія, дві дихотомії: вибір між збереженням або швидким розвитком і вибір між контролем і свободою довіри. Ці ціннісні дихотомії визначають спроможність держави перейти до програмування майбутнього від намагання продовжувати минуле, радянське минуле, яке ми продовжуємо 25 років. Цей шлях ми можемо пройти приблизно за 10 років, і для цього нам треба змінити на ціннісному рівні основи держави, державного управління.
Для цього нам треба зробити ось що. Модернізація України передбачатиме три рішення трьох ключових проблем. Саме рішення цих трьох ключових проблем дасть нам можливість стати країною, не яка намагається наздогнати західний світ, а тією країною, яка одразу входить до Нового світу, який народжується, який так само незрозумілий на… в Європейському Союзі, в Сполучених Штатах, і в Кореї, як незрозумілий він і нам. Але на відміну від більшості країн ми маємо на… менше, чим можна ризикувати. Ми можемо ризикувати лише майбутнім. Дякую. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. І остання з запланованих на сьогодні доповідей, кандидат економічних наук Вишневський Олександр Сергійович.
ВИШНЕВСЬКИЙ О.С. Дякую всім, хто залишився. Ми працюємо вже більше двох годин, тому я намагатимуся якомога коротше виступити і донести основні ідеї.
По-перше, на яке питання намагаюсь відповісти це чому прогнози не здійснюються та як зробити їх більш адекватними дійсності. Відповідь на перше питання пов'язана з розумінням методів прогнозування та цілей застосування прогнозів.
При розробці стратегічних прогнозів державними органами влади використовуються екстраполяція виключно позитивних очікувань, без врахування глобальних трендів розвитку світової економіки. Я дослідив всі 27 стратегій регіонального розвитку, які були до 2015 року та чинні, 25 стратегій регіонального розвитку до 2020.
Я можу, напевно, прогнозувати, що ті прогнози, які покладені в середину цих стратегій вони не відбудуться. Тому що це, звичайна, екстраполяція і вона, вважаю, обумовлено виключно політичною кон'юнктурою. Але не лише вітчизняні прогнози не здійснюються, також суттєво відрізняються від реальності прогнози поважних міжнародних організацій. Так в середині 2014 року МВФ прогнозував зростання економіки України на 1 відсоток за результатами 2015 року, фактично маємо падіння 10 відсотків. Вважаємо, важко уявити, що аналітиками МВФ не опрацьовувалися різні сценарії, включаючи зменшення ВВП, але оприлюдненим був один найоптимістичніший. На цьому прикладі скоріше простежується нормативна функція прогнозування, ніж некомпетентність експертів МВФ. Бо в разі оприлюднення прогнозів щодо падіння економіки України на рівні 10 відсотків, фактичне падіння у 2015 році могло скласти 15 чи навіть 20 відсотків через негативні очікування бізнесу. Але, розглядаючи проблему достовірності прогнозування всередині країни, треба розуміти, що системне не коректне визначення прогнозних значень унеможливлює перехід до якісного стратегічного управління розвитком країни. Типовим прикладом є стратегія розвитку "Україна-2020", де серед індикаторів її реалізації передбачається, що ВВП на душу населення підвищиться до 16 тисяч доларів США за пріоритетом купівельної спроможності.
З урахуванням падіння у 2015 році на 10 відсотків та середньо очікуваними прогнозами збільшення на 2 відсотки цього року, зростання протягом 2017, 2018, 2019, 2020 років має складати 20 відсотків. Звичайно, що жодних зовнішніх та внутрішніх передумов для такого прискореного економічного зростання на разі немає. Таким чином ця стратегія та інші стратегії не можуть бути пов'язані з бюджетами відповідних рівнів та використовуватися в якості імперативу для прийняття управлінських рішень.
Для удосконалення якості прогнозів та стратегічних документів, які їх використовують, необхідно впровадження системи стратегічного управління, що нівелює вплив політичних циклів, а також сприяє залученню населення бізнесу та громадянського суспільства до впровадження стратегії у життя. Формування системи стратегічного планування доцільно розпочинати з розробки загальної стратегії України. Текст цієї стратегії має стати результатом роботи експертної спільноти з кола провідних підприємців, науковців, видатних діячів, футурологів тощо. Строк такої стратегії має становити від 20 до 30 років, тобто дорівнювати тривалості одного покоління. Такий проміжок часу значно перевищує політичний цикл, обумовлений виборами Президента, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування. Текст загальної стратегії у вигляді місії бачення та цінності узгоджується на національному референдумі.
Аналогічно розробляються та приймаються загально регіональні та місцеві стратегії, в межах прийняття загальних стратегій, політичні партії конкурують щодо методів їх досягнення. Відповідно, за результатами чергових виборів до Верховної Ради, правляча коаліція формує Кабмін, який в свою чергу розробляє стратегію розвитку України та її регіонів на 5 років. Верховна Рада України, за поданням уряду, схвалює стратегію. Аналогічно розробляються та приймаються регіональні та місцеві стратегії. Безпосередньо, реалізація стратегій на всіх рівнях неможлива без їх відображення відповідних бюджетів тому кожного року державні регіональні бюджети мають бути спрямовані на реалізацію стратегічних цілей відповідної стратегії.
Ну і підводячи підсумок, хочу акцентувати увагу, що для підвищення ефективності прогнозування майбутнього, необхідне розмежування ролей між експертною спільнотою, яка робить довгострокові прогнози включеної в загальні стратегії та представникам органів державної влади, які сприяють впровадженню цих прогнозів та стратегій у життя.
Ну, це дуже коротко, дякую, щоб не затягувати. (Оплески)
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже вам дякую за виступ.
Колеги, в мене питання, чи хтось має питання до виступаючих, або… Так, прошу.
_______________. Можно с места?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Якщо питання, то задавайте.
МЕЛЬНИК П. У меня один вопрос, который, в первую очередь к вам как к председателю и кто сможет из докладчиков ответить, пожалуйста.
Моя фамилия Мельник, зовут Павел. Представляю коллегию ГРАФ-21, Международную коллегию исследователей.
И нам представляется очевидным тот факт, что любая прогностическая деятельность, направленная на создание каких бы то ни было прогнозов, каких бы то ни было проектов, или даже выявление каких бы то ни было будущих трендов, может быть успешной. Исключительно при условии, если информация, которая используется в этой деятельности, она будет: а) достоверная, достаточно достоверная; б) достаточно полная и с) достаточно значимая. Нам представляется это утверждение очевидным.
Вопрос следующий. Кто на данный момент в государстве исследует ту информацию, которая ложится в основу прогнозов или проектов или исследований будущих трендов, и какие стандарты исследования используются. Ну, и третий вопрос, с кем устанавливать по этому поводу коммуникации? Благодарю… .
ГОЛОВУЮЧИЙ. Наталія Іванівна, може, ви… Я думаю, що це питання, скорше, до вас.
ГОРШКОВА Н.І. На самом деле… (Загальна дискусія)
При прогнозировании и построении моделей используются данные всех органов власти, которые отвечают за формирование статистики в стране – это Национальный банк, это Державная служба статистики, это Министерство финансов. Также данные других организаций могут использоваться, например, исследовательские, если мы делаем не модели на основе экстраполяции, а на самом деле экстраполяция не часто используется, в основном, это уравнения эконометрические все-таки, проводится факторный анализ. Но могут строиться для специальных расчетов, например, влияние податковой… изменения налоговой политики на развитие экономики, строятся специальные модели, и там могут, например, закладываться некоторые данные, как, например, степень доверия правительству, насколько это может вызывать там процессы детенизации в результате принятия тих или иных решений. То есть здесь уже используется какая-то исследовательская информация.
Но в основном, в основе всех моделей – это официальная статистика официальных органов, которые отвечают за генерирование статистики.
На счет того, исследовал или нет кто-то, насколько адекватная она есть, у нас, например, проходят ежегодные миссии, если не ошибаюсь, Держстату Украины, европейскими организациями. Также есть миссии по статистике МВФ. То есть они изучают, какие методы используются в Госкомстате, насколько они соответствуют мировой практике, насколько те данные, которые представляют являются адекватными. Это делают внешние органы, скажем так.
Если говорить о том, с кем инициировать по этому вопросу, может с Минэкономразвития, в плане моделирования и прогнозирования по вопросам статинформации это к органам государственной статистики.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Ще хотів доповнити Віктор Галасюк, так?
_______________. Я просто обращу ваше внимание, что информация она может быть выражена не только в цифрах, как вы говорили. Информация, которая необходимо и должно класть в основу статистических исследований, правильно ли я понял ваш ответ, что на данный момент не существует никаких украинских стандартов исследования достоверности информации?
ГОРШКОВА Н.І. Украинских стандартов исследования?
_______________. Принятых в Украине, прошу прощения…
ГОРШКОВА Н.І. А?
_______________. Принятых в Украине.
ГОРШКОВА Н.І. Есть международные стандарты и все наши органы статистики работают в соответствии с международными стандартами. Та же система национальных счетов, она построена по международным стандартам ООН. То есть, у нас статистика соответствует международным стандартам, международные организации проверяют ее.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже дякую, Наталія.
Віктор.
ГАЛАСЮК В.В. Я би поставив першим питання, взагалі, а є сьогодні попит на таку інформацію? Якщо є, то де він є? Бо будь-яка управлінська система, кожен з вас же ж керівник якогось інституту або якогось підприємства і так далі. І, коли вам якась інформація потрібна вона для вас є релевантна, корисна, ви її розглядаєте як таку, яка вам необхідна, ви тоді відповідно вибудовуєте систему, якихось там перевірок, верифікації, чи чого завгодно, уточнюєте поступово, тобто ви її замовляєте. А коли вона вам не потрібна, тобто база взагалі питання – це де є ті елементи управлінської системи, які на сьогодні зацікавлені в подібній інформації, які взагалі зацікавлені в цілеспрямованій діяльності, які її ведуть і здатні нею скористатись.
Я вам простий приклад наведу. Бо це знаєте, це звучить просто як вища математика – те, що ви питаєте, да. От я, наприклад, член Національної ради реформ при Президентові України, да. І я був на кожній, на кожному засіданні Національної ради реформ, значить, як... ходив так само як до себе там на засідання комітету, жодного разу не пропускав, на кожній раді виступав по тих питаннях, значить, давали лово – виступав, да. Ну, і довиступався, значить, до того, що запропонував Президенту країни запросити на Національну раду реформ, значить, ректора КПІ академіка Згуровського для того, щоб презентував форсайт розвитку України, який показує, що є декілька сценаріїв розвитку країни і серед них понад 90 відсотків таких, що про них і думати страшно, да, і сценарії успіху, вони вимірюються взагалі декількома відсотками і до них треба цілеспрямовано прокладати шлях. Я звернувся з такою пропозицією, бо ну, об'єктивно в мене просто наболіло, коли на цих Національних радах реформ обговорюються абсолютно другорядні питання – питання дерегуляції, питання приватизації, питання, вибачте, спроби продажу землі сільськогосподарського призначення, да, тобто отримання кредитів МВФ, ну, тобто всього, чого тільки можна, окрім стратегії розвитку країни, окрім конкретного плану модернізації країни, окрім того, як це підтримати за рахунок всієї управлінської вертикалі і так далі. І що ви думаєте? Запросили професора Згуровського на Нацраду реформ? Ні, не запросили, але мене запрошувати перестали. Я вже не знаю скільки, понад півроку, значить, туди вже не... значить, входний.
Тому от вам проста ситуація, так що... А все ж починається звідки? Все починається з вищого менеджменту, тобто Президент, Прем'єр-міністр, Голова Верховної Ради і далі так, от, голови профільних комітетів, голови міністерств і так далі. Да, а ви кажете: яка там система вертикалі і так далі? Та нам сьогодні треба взагалі шукати живі точки в цьому організмі, через що взагалі його можна потрошечки там оживляти, будувати меж собою такі мережеві зв'язки між дієвими людьми у владі, значить, і вмотивованими на успіх України, да, об'єднувати всі живі інституції і науково-дослідні і так далі, і так далі, і живий бізнес, який зацікавлений в успіху тут, в Україні, щоб не... кудись там не виїхати, не тікати, не вивезти кошти і забути про Україну. Так саме і політики, які пов'язують своє майбутнє з Україною, які хочуть бути, як Лі Куан Ю, які мають честь і, знаєте мають таке честолюбство, от не все одно, що скажуть діти, не все одно, що скажуть онуки, розумієте. От це треба робити. Тобто тому давайте об'єднувати зусилля, давайте думати над якимось редизайном формату, бо для мене, я думаю, що і для всіх це абсолютно очевидно, що нам треба робити. я не знаю як це, в програмуванні це якось називається красиво, коли от система переосмислюється, я думаю, так само нам треба думати зараз, шукати ефективний формат роботи і в тому числі і комісії майбутнього для того, щоб ми могли скористатися тим шансом і тим невеличким часом, який у нас ще є, для того, щоб перетворити її все-таки на фактор впливу в українському парламенті, да, більш, ніж на інформаційну площадку. Бо збиратись ми так же ж можемо, нам ніхто не забороняє, але мати вплив як комісія майбутнього, для того потрібна більша інституціалізація і більша консолідація зусиль. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Віктор, дуже дякую.
Ще питання? Будь ласка.
_______________. Доброго дня.
Мене звати Артем …….., я – співзасновник Національної молодіжної ради України "Платформи молодіжних організацій".
В мене, мабуть, запитання до Марії Іллівни. Наскільки зараз ті інститути Національної академії, які при Національній академії наук України, вони відповідають умовам не тільки умов держави, а і умов ринку? Тому що, наскільки я розумію, це в нас є міністерство, є парламент, там люди доволі такі прогресивні, які проходять через політичну боротьбу, але з ними є…….. цих інститутів, до яких звертаються при розробці різноманітних програм, в тому числі і реформувань. На скільки в цих інститутах зараз середній вік співробітників, на скільки зарплати там у них високі? Чи може Україна зараз в умовах інститутів і того, що вони зараз з себе представляють, бути адекватними в світовому ………. Наскільки відчуваєте ви середню температуру, можна так сказати, по…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Якщо можна, будь ласка, просто трансляція. Дякую.
СКРИПНИЧЕНКО М.І. Дякую за запитання.
Хочу сказати, що ви торкнулися дуже болючих проблем відносно того, що яке майбутнє існування саме Академії наук. Тому що саме оці академічні інститути, ну, майже в усіх країнах вони є і вони називаються або Академіями наук або є такі структури, які займаються фундаментальними дослідженнями і фінансуються з боку держав, але в будь-якій країні вони є якби тим осередком, де народжується ідея і ці ідеї вони можуть бути як теоретичними, вони можуть бути потім і впроваджуватися у життя через певні проекти, через певний попит на них.
І ваше запитання. Да, так, спочатку року, ви мабуть знаєте, що в нашій країні була така постанова, був такий …… відносно скорочення фінансування Академії наук і потім її оптимізація, зараз якраз проводиться такий процес відносно того перевірки установ Академії наук на, ну, на відповідну результативність і ефективність. Тобто зараз з боку урядових структур надсилаються комісії для того, щоб перевірити за різними критеріями, за різними ознаками, як би тестування таке, відносно ефективності роботи. І дійсно реформування потрібно Академії наук і багато інститутів можуть зійти якби зі шляху того, що вони мають право на існування, для того, щоб їх якби відлучити від фінансування і можливо їх якби існування, а маєте залишитися ті інститути, які показують певну результативність, які мають здобутки як на рівні України так і на рівні світовому в такому масштабі. На жаль, поки, в нашому інституті уже відбулась така комісія, ми якби пройшли цей тест, ми залишаємося, но фінансування воно якби, воно не дає можливості існувати на такому належному рівні. Тобто зарплати низькі, але інститут намагається виживати, намагається крім того, що це є фінансування з боку централізовано, тобто бюджетне фінансування, ми намагаємося шукати різні джерела, тобто це гранти, це замовлення на … замовлення з боку як приватних таких організацій, так і урядових структур, тобто з боку Мінекономрозвитку, Міністерства фінансів, навіть у нас було таке замовлення з комітету по ліцензіям для того, щоб ми спрогнозували, що очікувати в рамках того… яке майбутнє країни відносно цих …
ГОЛОВУЮЧИЙ. Марія Іллівна, час просто… Дякую.
СКРИПНИЧЕНКО М.І. Значить, я хочу сказати, що вік, на жаль, такий, вище середнього, можна сказати, тому що молодь, вона тікає, вона не хоче як би залишатися, вона захищається, потім іде далі, йде на більші гроші, а ті, що вищі… вік вище як би середнього, він продовжує виконувати дослідження.
Тому закликаю тих, хто до цього спроможний, що відновити фінансування Академії наук потрібно, тому що без цього осередку, як це нам говорили відносно інноваційного розвитку ми можемо втратити дуже багато і дуже наближається якраз точка того, що відновити саме розвиток Академії наук може бути неможливо, вона може зруйнуватися. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Максим Віталійович ще хотів доповнити.
СТРІХА М.В. Шановні колеги, я б хотів уявити, щоб ми уявляли реальні цифри: все фінансування науки в Україні, всіх головних розпорядників цього року… цебто це і всі національні академії, і всі університети, і галузеві установи, міністерства тощо складає 3,7 мільярди гривень. З урахуванням нинішнього курсу це порядку 140 мільйонів євро. Це показник Литви і Естонії.
Цебто ми повинні розуміти, що, безумовно, нам потрібні реформи. Але ми можемо водночас розуміти, що чудес не буває. От з такими показниками фінансування наука великої європейської країни розвиватися не може.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
_______________. Можна ще доповнення сказати? Я просто недавно закінчив дослідження, яке дозволяє мені зробити висновок, що оці легенди відносно постаріння української науки – це утка інформаційна. Насправді в середньому по Україні відбулося помолодшання науки ………… Академія наук, дійсно, старіша за інших, але в ній більше половини – молодші 50 років фахівців, і більше 70 процентів – молодші 60 років. Тут немає пенсіонерів…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Ще питання було.
_______________. ………………. У меня больше вопрос, наверное, к Виктору Галасюку и к Валерию Пекарю, потому что они работают со стратегиями. Вот после Революции Гідності очень много говорится по поводу разработки как гражданским обществом, так и ………….. ассоциациями, институтами некой правдоподобной реальной стратегией развития страны. Ну, и потом ее лоббирование внедрения в жизнь. Вот вы можете прокомментировать, на ваш взгляд, на каком этапе, как продвинулась эта работа как в гражданском обществе, так и в политических кругах или ………..ских или бизнес-кругах? И как бы, когда мы сможем скомпилировать эти наработки и уже как бы предлагать на рынке……………………. готовый продукт, а не просто лозунги о том, что нам нужно. ………… правдоподобный…………… реально. Ну, реально, я имею в виду, ……………………. две большие разницы.
ГАЛАСЮК В.В. Шановний Олексій, дякую-дякую за питання. Ви знаєте, є така особливість, що в будь-які стратегії, да, вони,… ніколи так не буває, що вони кимось окремо створюються, а потім кимось окремо реалізуються. Тому я бачу, Валерій, да, ви такої думки? Тобто без того, без інтерналізації, без спільного творення і без відповідальності того лідера, яка здатен вести за собою до реалізації цієї стратегії, розробляти її окрема, щоб потім подати як готовий продукт, це не має сенсу. І на жаль, це саме те, що ми бачимо. Тобто от, розумієте, неможливо експертним середовищам її розробити і дати її тому лідеру, який навіть не здатен її осягнути і у якого інтереси щодо її втілення катастрофічно розходяться з самою цією стратегією, бо є два типи соціальних інститутів, да: екстрактивні інститути, які базуються на тому, що національна політична, так би мовити, еліта вона контролює політичну владу, а через неї вона контролює економічні потоки, економічну владу в країні. І вона зацікавлена в тому, щоб максимізувати свою владу, навіть незважаючи на те, що сама економічна система, яку вони контролюють, скорочується. Вона сировинна, вона недолуга, вона неефективна і так далі. Є інший тип соціальних інститутів – інклюзивні інститути, які задіюють широкі верстви суспільства, підприємництва, вплив на політику. Ну це, якщо брати приклад, то екстрактивна система – в Україні, а інклюзивна, наприклад, – в Польщі. Тобто їм вдалося тоді через форум національної єдності, через ті радикальні реформи, які вони провели, задіяти суспільство в розвиток країни, і це було процесом спільного творення. Тобто різниця ну дуже відчутна, да, ВВП в більш, ніж 2,5 рази відрізняється. Тому по вашому питанню без ілюзій, що можна створити стратегію, комусь її в готовому вигляді передати потім вимагати реалізації. Жодним чином. Тобто просто треба знайти тих людей, які в ієрархії владній сьогодні стоять найвище. Ті, які здатні зі свого рівня робити певні зміни і спільно з ними напрацьовувати, безумовно, тільки спільно з ними, да, напрацьовувати ті речі, які вже сьогодні можна міняти, не очікуючи там нового уряду, нового парламенту чи… другого пришестя. Тому ну мій рецепт він такий дуже прагматичний. Дякую.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Останнє питання. А, Валера хоче доповнити…
______________. Я буквально два слова.
Власне, пан Віктор сказав те, що я хотів. Стратегія не віддільна від суб'єкту стратегії, від… російською мовою – стратегирующего, українською – того, хто стратегує. Візія – те, що передує стратегії, вона була розроблена, вона була розроблена ще в 2014 році після майдану протягом 2,5 місяців. Більше, ніж 950 експертів з усієї України брали участь в цій роботі. Візія була запропонована політикам, різноманітним політикам: від Петра Олексійовича Порошенка до Юлії Володимирівни Тимошенко. Всі вони її схвалили страшенно, бо вона була про те. що жити по-новому.
І на цьому в принципі все завершилося. Наступним етапом після візії мала бути розробка стратегії, разом з тим... з тими людьми, з тими політичними силами, з тими політиками, які були би суб'єктом цієї стратегії, але до цього поки що ми не дійшли. Думаю, що в найближчі 50 років ми це зробимо.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.
Так.
_______________. (Не чути)
Потрібно брати досвід ... європейських країн і такі країни, наприклад, як Голландія існує принцип планування на десятки років вперед – 30-40 років затверджується суспільний... який в незалежності від того, яка.... політична партія до влади чи лідер новий, там вибори, перевибори, вони повинні дотримуватися оцієї стратегії і фактично результативність їхніх дій перевіряється на відповідність принципам, закладеним в цьому суспільному договорі. Відповідно до цього можна казати, рухаємося ми в якому напрямку чи ні. Я думаю, як раз після майданне суспільство готове було опрацьовувати такі…
_______________. Дякую. Ми це зробили. Ми це розробили, запропонували, туди ж і пішло, куди....
_______________. Нема політичної волі. Але...
_______________. В тому числі і в Міністерства інфраструктри.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Давайте останнє підзапитання, і потім ще маленький виступ, який я обіцяв.
_______________. Дякую. Оксана ......, Європейська медіаплатфорома.
Сталося так, що я маю дуже довгі стосунки з ...... комітетом майбутнього і знаю, яким чином відбувалося в 90-х роках запровадження стратегії розвитку країни. Було замовлено три дослідження ..... найкращих ......... світового рівня і обрано найкращі із запропонованих. Це був розвиток інформаційного суспільства. На жаль, сьогодні я цього словосполучення "розвиток інформаційного суспільства" не почула жодного разу.
СТРІХА М.В. Бо це вже 90-ті роки, це вже минуле інформаційне суспільство.
_______________. І що? І Україні воно не потрібно зараз. Ми вже – інформаційне суспільство?
СТРІХА М.В. Більш ніж.
_______________. Добре.
СТРІХА М.В. В село проведено оптоволокно.
_______________. Ага, добре. Тоді в мене запитання щодо статистики. Якщо стосуватися світової статистики, то Україна щодо проникнення Інтернету на останньому місці в Європі. Що стосується української статистики і НАУ, то ми там попереду усієї планети. Знову таки, де ми в щодо розвитку інформаційного суспільства? Яким чином ми можемо просуватися далі і куди? Ми ....... про сільське господарство, про все, що завгодно. Інформаційне суспільство вже нам не потрібно. ..... це вже або була відповідь чи буде якась інша відповідь?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дозвольте, я дам відповідь. Якщо щось не згадувалося, це не обов'язково, що його не існує, це є перше. І друге, дуже часто тренди – це не те, що є на світі, а те, що нам хочуть показати. Тому є досить багато складних процесів. Ми так само не говорили про те, що в цьому... якщо подивитися на світ з точку зору розвитку науки, пан стріха трошки про це згадував, зараз набагато серйозніше розвивається біотех, ніж ІТ і інші. Скажімо, наукові сфери, ми знову ж таки про це не згадували, хоча це, просто у нас занадто, скажу так, малий час для того, щоб ми могли всьому тому питанню приділити.
І останнє, я обіцяв короткий виступ, будь ласка. Ми вже мінус 5 хвилин.
ПЛЕВО П. Мене звуть Плево Павло, я засновник інтерактивного громадянського суспільства.
ГОЛОВУЮЧИЙ. От ви хотіли про інформаційне суспільство. Будь ласка.
ПЛЕВО П. Так. Якраз те, що на сьогоднішній день видно у проблемах, це якраз дуже поверхневий підхід у обробці інформації. Ну, давайте згадаємо, як працює Facebook, інші соціальні мережі, ЗМІ. Вони працюють, по-перше, як джерела інформації, зараз, завдяки цим мережам, дана можливість коментувати цю інформацію. У нас дуже багато гарних думок і Україна, треба сказати, що і в різних дискурсах, і як сьогодні тут є дуже гарні пропозиції. Але ж вони не фіксуються і вони улітають, і забуваються, а діло не твориться.
Далі. Це можна було б зрівняти з переробкою нафти, коли не могли її глибоко переробляти, то тільки мали дуже таке пальне, яке сильно диміло, потім там навчилися і пластмаси, і різні полімери добувати так і з інформацією. Нам потрібно усвідомити собі, що інформація – це є такий же продукт, як і та ж нафта. Якщо створити такий інструмент, котрий дозволить її переробляти на глибше, то тоді ми будемо мати конкретні дії. До чого я веду? Є пропозиція і ця пропозиція, вона повинна бути підтримана думкою громадського суспільства. І оце вагома думка цього суспільства, вона повинна бути аргументом для втілення це на законодавчому рівні. А закони, які приймуть, вони повинні контролюватись, їх використання по життю…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Яка пропозиція? Давайте не в сторону, а конкретно, яка пропозиція?
ПЛЕВО П. Конкретно пропозиція така. Воно зветься: …….-ua.іnfo. Це наступний крок у розвитку соціальних мереж, який дозволяє реально створювати нову реальність. Втім, що кожна гарна думка, вона підтримується суспільством, потім це є аргументом для того, щоб створювати закони.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, давайте ми будемо так прямо…
ПЛЕВО П. Закони, які контролюють випадок. І реальність полягає в тому, що багато слів, але нам треба переходити до конкретних дій. І це те, що дозволяє об'єднувати не просто людей, а людей в суспільство, в суспільство фахівців…
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже вам дякую.
ПЛЕВО П. Які виробляють нові рішення і ці рішення, вони втілюються у життя.
Тому оце використання потенціалу громадського суспільства країни, ми бачили на Майдані як це спрацювало, ми бачимо, як це у гальмуванні агресії у Донбасі спрацювало завдяки громадському суспільству. І це інструмент, про який я вам кажу, який може запрацювати у мирному щоденному процесі по перетворюванню країни у європейську державу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже вам дякую.
ПЛЕВО П. Дякую за вашу увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, ми всього-на-всього в мінус 9 хвилин, і я дуже коротко хотів би зробити підсумок по нашій конференції.
Насправді, у нас була ідея прийняти резолюцію по цій конференції. Я думаю, що абсолютно правильно, і чесно, і самокритично буде, якщо ми, особливо з Міністерством економіки, попрацюємо трошки глибше, і тоді вийдемо з реальними пропозиціями з точки зору того, що би ми могли запропонувати по розвитку як комісії майбутнього, так і нормального планування розвитку держави. Тому що є проблема, і з моєї точки зору, одна з найбільших, по-моєму, політичних тих речей, по яких багато колег згадували, це те, що на рівні, у нас є, якщо використати таке порівняння, між колесами і мотором немає щеплення, яке б з'єднувало. Тобто у нас є дуже багато елементів, які самі по собі є достатньо нормальними, які працюють, але немає цілісного підходу для прогнозування, планування і проектування майбутньому.
Тому нам треба акуратно подумати, яким чином, і запропонувати працюючий варіант. І цей варіант, який був би прийнятий як новим урядом, так і суспільством. Тому я пропоную, щоб ми просто сьогодні не будемо формувати ніяких протоколів, а зробимо це трошки пізніше.
Всім дуже дякую за участь. (Оплески) До побачення.