Діяльність Комітету

Надрукувати Збільшити зону перегляду

Рішення VI скликання 3 сесія

01 лютого 2009, 18:06

Засідання 14 січня 2009 року

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про проект Закону про затвердження Загальнодержавної програми створення Державного політехнічного музею Український техноленд

(реєстр. № 2727 від 09.07.2008р., н.д.В.Бондик, М.Волинець, Ю.Кармазін, М.Кравченко, Ю.Литвин, Л.Литвинов, В.Турманов, Д.Табачник)

_______________________________________________

 

Заслухавши інформацію голови підкомітету з питань науки Зубця М.В. про проект Закону про затвердження Загальнодержавної програми створення Державного політехнічного музею Український техноленд” (реєстр. № 2727), внесений народними депутатами України В.Бон диком, М.Волинцем, Ю.Кармазіним, М.Кравченком, Ю.Литвином, Л.Л.Литвиновим, В.Турмановим, Д.Табачником, Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

 

1. Погодитись з висновком Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України щодо необхідності залучення до розробки  Загальнодержавної програми створення Державного політехнічного музею “Український техноленд” Кабінету Міністрів України, у зв’язку з цим рекомендувати авторам законопроекту надіслати його до Кабінету Міністрів України для узгодження і доопрацювання.  

 

2. Рішення Комітету надіслати до Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва.

 

Голова Комітету                                                            В.І.Полохало

 

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про проект Закону про внесення змін до Закону України

“Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності

технологічних парків” (щодо ГУАМ-ТЕХНОПАРК” (м.Київ)

(реєстр. № 1475 від 01.02.2008р., н.д.А.Матвієнко, О.Бондар)

___________________________________________________

 

Заслухавши інформацію голови підкомітету з питань науки Зубця М.В. про Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” (щодо ГУАМ-ТЕХНОПАРК” (м.Київ) (реєстр. № 1475), внесений народними депутатами України А.Матвієнком, О.Бондарем, Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

 

1. Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” (щодо ГУАМ-ТЕХНОПАРК” (м.Київ) (реєстр. № 1475) відхилити.

 

2. Рішення Комітету надіслати до Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.

 

Голова Комітету                                                            В.І.Полохало

 

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про проект Постанови про внесення змін до Постанови Верховної Ради України

від 5 червня 1996 року № 226/96-ВР Про встановлення іменних стипендій

Верховної Ради України студентам вищих закладів освіти

(реєстр. № 3302 від 20.10.2008р., Кабінет Міністрів України)

___________________________________________

 

Розглянувши проект Постанови про внесення змін до Постанови Верховної Ради України від 5 червня 1996 року № 226/96-ВР “Про встановлення іменних стипендій Верховної Ради України студентам вищих закладів освіти” (реєстр. № 3302 від 20.10.2008 р.), внесений Кабінетом Міністрів України, Комітет відзначає, що проектом Постанови передбачається привести у відповідність розмір іменних стипендій, заснованих Верховною Радою України для студентів вищих навчальних закладів, розмірам інших академічних стипендій, визначених з 1 січня 2008 року Кабінетом Міністрів України для цієї ж категорії стипендіатів.

 

Комітет  вирішив:

 

1. Рекомендувати Верховній Раді України відповідно до пункту 2 частини першої статті 109 Регламенту Верховної Ради України проект Постанови про внесення змін до Постанови Верховної Ради України від 5 червня 1996 року № 226/96-ВР “Про встановлення іменних стипендій Верховної Ради України студентам вищих закладів освіти” (реєстр. № 3302 від 20.10.2008 р.), внесений Кабінетом Міністрів України, розглянути доопрацьований проект Постанови  та прийняти його за основу і в цілому.

 

2. Доручити виступити від Комітету при розгляді цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради України народному депутату України,   Секретарю Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти К.Самойлик.  

 

 Голова Комітету                                                         В.І.Полохало

 

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про проект Постанови про відзначення на державному рівні 200-ої річниці

Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру

(реєстр. № 2680 від 19.06.2008р, н.д.Л.Грач)

___________________________________________________________

 

Заслухавши інформацію голови підкомітету з питань науки Зубця М.В. про проект Постанови про відзначення на державному рівні 200-ої річниці Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру (реєстр. № 2680), внесений народним депутатом України Л.Грачем, Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

 

1. Рекомендувати Верховній Раді України проект Постанови про відзначення на державному рівні 200-ої річниці Нікітського ботанічного саду – Національного наукового центру (реєстр. № 2680) прийняти за основу і в цілому.

 

2. Співдоповідачем із зазначеного питання визначити голову підкомітету з питань науки М.Зубця.

 

Голова Комітету                                                            В.І.Полохало

 

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про стан виконання Рекомендацій круглого столу

“Про виклики для вітчизняної науки і освіти в контексті

світової фінансової та економічної кризи”

_________________________________________

 

Заслухавши інформації Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України про соціально-економічний стан в країні та наявність проявів економічної кризи в галузях освіти і науки, а також розглянувши Рекомендації круглого столу “Про виклики для вітчизняної науки і освіти в контексті світової фінансової та економічної кризи”, який відбувся 10 листопада 2008 року, Комітет констатує, що освітня і наукова галузі в Україні знаходиться під загрозою руйнації від негативних наслідків фінансово-економічної кризи.

 

Комітет також зазначає, що запропоновані в Рекомендаціях круглого столу “Про виклики для вітчизняної науки і освіти в контексті світової фінансової та економічної кризи” заходи складають першочергові кроки, спрямовані на збереження освіти і науки від наслідків фінансово-економічної кризи, та спрямовані на збільшення їх впливу на прискорення виходу держави з кризової ситуації через розробку і ухвалення стратегії інноваційного розвитку України.

 

Водночас значна частина заходів може бути реалізована лише шляхом внесення невідкладних змін та відповідних доповнень до чинного законодавства, злагодженої роботи органів законодавчої та виконавчої влади.

 

Комітет ухвалив:

 

Інформацію Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України взяти до відома.

 

З метою оперативної та якісної підготовки змін та доповнень до чинного законодавства, спрямованих на збереження освіти і науки від наслідків фінансово-економічної кризи, сформувати робочу групу щодо підготовки та доопрацювання відповідних законопроектів, а також узагальнення пропозицій щодо інноваційного розвитку України.

 

Контроль за виконанням цього рішення покласти на Голову Комітету з питань науки і освіти В.І.Полохала.

 

Голова Комітету                                                            В.І.Полохало

 

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про роботу Комітету з питань науки і освіти

протягом першої – третьої сесій

шостого скликання Верховної Ради України

_________________________________________

 

 

Заслухавши інформації Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти В.І.Полохала про роботу Комітету з питань науки і освіти протягом першої – третьої сесій шостого скликання Верховної Ради України,

 

Комітет ухвалив:

 

Інформацію про роботу Комітету з питань науки і освіти протягом першої – третьої сесій шостого скликання Верховної Ради України взяти до відома.

 

Голова Комітету                                                            В.І.Полохало

 

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про проект Закону України “Про фізичну культуру і спорт” (нова редакція)

(реєстр. № 2562 від 17.07.2008р., н.д.В.Корж, П.Костенко, О.Волков та ін.)

___________________________________________________________________

 

Постановою Верховної Ради України за № 584-VI 23 вересня 2008 року прийнято за основу в першому читанні проект Закону України  про фізичну культуру  і  спорт  (нова  редакція)  (реєстр.  № 2562).

 

Законопроектом пропонується прийняти в новій редакції Закон України «Про фізичну культуру і спорт» та на підставі цього проекту викласти в новій редакції чинні закони України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», “Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», «Про пенсійне забезпечення», «Бюджетний кодекс України» тощо, а також прийняті Верховною Радою України в першому читанні проекти законів про зміни до деяких законодавчих актів.

 

Також цим проектом, без його оприлюднення та обговорення з фахівцями, науковцями, громадськістю галузі освіти пропонується відмовити дітям і юнацтву  в  праві  на  позашкільну освіту та її розвиток шляхом внесення змін до законодавства України про освіту, зокрема:

 

«У пункті 1 статті 39 Закону України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 34, ст. 451) слова "дитячо-юнацькі спортивні школи" виключити.

 

У Законі України "Про позашкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2000, N  46, ст.  393; 2001, N 2-3, ст. 10; 2002, N 12-13, ст. 92; 2003, N  10-11, ст. 86; 2003, N  37, ст. 300; 2004, N 17-18, ст. 250; 2005, N 28, ст. 372; 2007, 07, № 27, ст. 363):

 

а) в абзаці дванадцятому частини першої статті 8 слова "підготовка спортивного резерву для збірних команд України з різних видів спорту" виключити;

 

б) у пункті 3 статті 12 слова "спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву" виключити;

 


в) в абзаці третьому пункту 4 статті 12 слова "дитячо-юнацькі спортивні школи" виключити;

 

г) в абзаці сьомому частини першої статті 15 слова "підготовку спортивного резерву для збірних команд України" виключити.

 

Кабінету Міністрів України у тримісячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону».

 

Разом з цим статтею 1 даного законопроекту запроваджується термінологія, зі змісту якої неможливо усвідомити, на чому базується її тлумачення, чи то на законодавстві України про культуру, одним із видів якої є фізична культура та її частина спорт, чи то на законодавстві України про освіту, яким регулюються суспільні відносини в галузі навчання, виховання, зокрема фізичного виховання.

 

Формулювання проекту або не наповнені конкретним юридичним змістом, або викладені в стилі, невластивому для законодавчих актів, або мають суперечливий характер і з них неможливо зрозуміти суть діяльності галузі фізичної культури і спорту, її роль і місце серед інших галузей нашої держави та які суспільні відносини регулюються цим законопроектом: з культури, освіти, охорони здоров’я, оборони, праці, бюджету.

 

Або фізична культура, що закономірно, є видом загальної культури і її термінологія та суть діяльності мають ґрунтуватися в цьому напрямі правового регулювання, або в ній не повинно бути визначень, що регулюються іншим законодавством, що призведе до виникнення певних правових проблем під час їх застосування в різноманітних сферах суспільних відносин.

 

Оскільки діяльність у кожній галузі нашої держави, тлумачення її термінів регулюються відповідним законодавством, зокрема, навчальна, виховна, з підготовки фахівців – Законом України «Про освіту» (стаття 2), змагальна, її організація і проведення, – Законом України «Про фізичну культуру і спорт». З прийняттям даного проекту діяльність навчальна, виховна, змагальна, з підготовки фахівців, охорони здоров’я, праці, бюджетна тощо, а також відповідна термінологія буде регулюватися та прийматися на основі Закону України «Про фізичну культуру і спорт», що суперечить вимогам статті 8 Конституції України.

 

Так, тлумачення терміну «фізична культура» не відповідає суті визначення терміну «культура» та не наповнене відповідним змістом для його застосування як правової норми закону. Якщо по суті термін «культура» означає рівень розвитку та досягнень людини і суспільства, результатом якого є їх спільна діяльність у відповідних формах, то термін «фізична культура» це – рівень фізичного розвитку та спортивних досягнень людини і суспільства, результатом якого є діяльність галузі фізичної культури і спорту та інших, що сприяють розвитку цього виду культури.

 

Визначення терміну «масовий спорт» суперечить тлумаченню терміну «спорт», вказаному в даному проекті, та статтям 1, 16 чинного фізкультурного закону. Якщо спорт, який ми бачимо щодня по телебаченню і про який читаємо в пресі, це змагальна діяльність у формі спортивних заходів (змагань, розваг, ігор, свят тощо) з олімпійських (не олімпійських) видів спорту серед спортсменів для виявлення і порівняння їх фізичної, технічної, інтелектуальної тощо підготовленості та для досягнення певних спортивних результатів, то масовий спорт це змагальна діяльність у формі спортивних заходів (змагань, розваг, ігор, свят тощо) серед широких мас (верств) населення з масових видів рухової активності (фізичних вправ або видів спорту: бігових, ігрових, гімнастичних, силових і т. ін.) для організації змістовного дозвілля, здорового способу життя, покращення працездатності.

 

При цьому, для організації підготовки і проведення в країні спортивних заходів з різноманітних видів спорту серед спортсменів або різних верств населення необхідна система з інфраструктурою забезпечення цих заходів.

 

Таким чином, спорт, масовий спорт це система організації підготовки і проведення спортивних заходів з різноманітних видів фізичних вправ або видів спорту, що є суттю діяльності галузі фізичної культури і спорту, проявом рівня фізичного розвитку та спортивних досягнень людини і суспільства.

 

Термін «фізичне виховання» взагалі тлумачиться в порушення статті 12 Закону України «Про освіту», згідно з якою: «Міністерство освіти України: встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;». При цьому фізична культура є результатом, продуктом фізичного виховання в процесі якого вона і формується в формі відповідних цінностей – знань, умінь, навичок.

 

Культура та її види: фізична, естетична, здоров’я, мови, праці, права, будівництва тощо – результат діяльності різноманітних галузей, основи якої закладаються державою з дошкільних навчальних закладів. Без освіти і виховання не може бути культури, зокрема, фізичної.

 

Відповідно до встановлених відповідним законом повноважень кожна галузь у нашій державі виконує суто свою діяльність на користь інших. Галузь з охорони здоров’я – лікує громадян незалежно від їх відомчої приналежності. Освітня – навчає, виховує, формує культуру, надає допрофесійну і професійну підготовку для представників всіх виробничих і невиробничих галузей. Споруди лікувальні, навчальні, спортивні тощо будує галузь будівництва і т. ін. Але це не означає, що на підставі закону про фізичну культуру і спорт повинні прийматися зміни до чинних законів в інших галузях, а також вказуватися, як і в який спосіб треба охороняти здоров’я громадян, виховувати і навчати дітей, здійснювати підготовку фахівців, будувати споруди тощо. Для цього існує Конституція України (статі 8, 22) та відповідні правила законопроектування.

 

У тлумачення терміну «тренер» (тренер-викладач) вноситься плутанина, незрозуміле небажання вважати цього фахівця педагогічним працівником всупереч законам про освіту та рішенням Уряду (78-2001-п), без якого неможливе створення і діяльність позашкільних навчальних закладів спортивного профілю (ДЮСШ) та який за своєю кваліфікацією забезпечує проведення навчального (тренувального) і виховного процесу в ДЮСШ, інших навчальних, а також спортивних закладах, установах (клубах, центрах, командах) відповідно до навчальних планів, навчальних програм, розкладу навчальних занять. За виконання педагогічного навантаження тренер отримує заробітну плату. Підтвердженням цієї істини є рішення Верховного Суду України  стосовно тренера з футболу О. Блохіна.

 

Організацію підготовки і проведення спортивних заходів (змагань) у сфері спорту здійснюють спортивні організатори (менеджери) та судді згідно з положенням про змагання, програмою змагань, календарем змагань, а кращі учні ДЮСШ після проведення навчальних занять зі змагальної підготовки (теоретичної, методичної, тактичної, практичної в формі навчальних змагань) беруть участь у цих спортивних змаганнях.

 

Статтею 6 проекту некоректно встановлюються повноваження центральних органів виконавчої влади, які, наприклад, в галузі освіти вже визначені Законом України «Про освіту» (стаття 12).

 

Статтею 7 законопроекту визначаються показники стану розвитку фізичної культури і спорту, зокрема: рівень фізичного здоров’я різних верств населення, рівень охоплення дітей та молоді заняттями в ДЮСШ усіх типів.

 

З зазначених показників неможливо усвідомити, яке відношення має здоров’я різних верств населення до галузі фізичної культури і спорту. Про які конкретно показники фізичного здоров’я йдеться. Хто буде виявляти цей рівень здоров’я – центральний орган виконавчої влади з охорони здоров’я чи з фізичної культури і спорту. Якщо останній, то як, на якій підставі, в який спосіб він буде це робити. Повноваженнями зазначеного фізкультурного органу (стаття 6) не передбачено право з охорони здоров’я різних верств населення.

 

Також викликає сумніви показник стосовно охоплення дітей та молоді заняттями в ДЮСШ, оскільки, заняття (урок) є формою навчального (тренувального) процесу, а охоплення дітей цим процесом та його формами є освітнім показником.

 

Складається враження, що даним законопроектом до компетенції галузі фізичної культури і спорту відносять невластиві для неї показники діяльності, дублюють, або перерозподіляють повноваження інших центральних органів виконавчої влади.

 

У статтю 8 про ліцензування впроваджується поняття «спортивні заняття», яке не набуло відповідного тлумачення. Незрозуміло, які послуги надають ці заняття - фізкультурно-спортивні (змагання, ігри, розваги, свята тощо), чи освітні (навчальні, виховні, методичні). Якщо освітні серед любителів спорту в навчальних закладах (школах, клубах, центрах та їх творчих об’єднаннях – відділеннях, секціях, групах), то їх ліцензування вже передбачено законодавством України про освіту. Якщо фізкультурно-спортивні, то бажано пояснити в статті 1 проекту зміст термінів «спортивне заняття» та «фізкультурно-спортивні послуги», щоб не виникало між цими галузями при їх застосуванні правових колізій.

 

Також уточнення потребує ліцензування підготовки спортсменів до спортивних змагань. Якщо це пов’язано з терміном «тренер», на якого згідно з даним проектом планується покласти зазначену функцію підготовки, то відповідно до отриманої кваліфікації він вже має це право. Якщо йдеться про заклад, в якому тренер має працювати (ДЮСШ, клуб, центр тощо), то порядок ліцензування в державі таких закладів, де надаються освітні послуги, вже є.

 

Якщо це пов’язано з підготовкою до змагань спортсменів, які згідно з законодавством про працю мають право отримувати винагороду за свій труд у закладах (організаціях, установах, підприємствах) фізичної культури і спорту (спортивних клубах, центрах олімпійської підготовки, штатних збірних командах), працюючи за контрактом (трудовим договором) на посадах спортсменів (наприклад – футболісти), а не навчаючись на громадських засадах у ДЮСШ, після закінчення середньої загальноосвітньої школи, маючи відповідні спортивні звання і досягнення, тоді, скоріш за все, порядок ліцензування таких фізкультурних закладів має бути визначений. Наприклад, у такій редакції: «Діяльність з підготовки спортсменів до змагань на професійній основі провадиться в закладах, організаціях, установах, підприємствах фізичної культури і спорту різних форм власності на підставі ліцензії, виданої в порядку, установленому законодавством».

 

Статтями 11, 13 законодавчої пропозиції передбачається змінити статус ДЮСШ з навчального закладу на заклад фізичної культури і спорту. При цьому фізкультурно-спортивний заклад не має навіть положення про свою діяльність, визначеного чинним законодавством України.

 

Водночас при зміні статусу ДЮСШ мають змінитися організаційно-правова форма та функції її діяльності. Якщо в спортивній школі як в навчальному закладі під керівництвом тренера (викладача) провадиться тренувальний (навчальний) і виховний процес з наданням освітніх послуг (знань, умінь, навичок) на основі педагогічної науки про фізичне виховання та його спеціалізованого напряму – спортивне тренування, то в спортивному закладі навчальна і виховна діяльність за вказаною педагогічною технологією вже не має права існувати. Тренера-викладача має замінити організатор (менеджер) або суддя по спорту, або функції (кваліфікаційні характеристики) тренера мають бути змінені для надання в ДЮСШ фізкультурно-спортивних послуг зі змагальної діяльності. При цьому навчальні плани, програми, розклад занять мають замінити положення, програми, календарі про фізкультурно-спортивні змагання.

 

При зміні статусу ДЮСШ з навчального закладу на спортивний її учні, інші діти, які забажають займатися в цих школах, втратять право на позашкільну освіту спортивного профілю, а сфера освіти - на її розвиток, що суперечить статтям 3, 8, 22, 53 Конституції України та рішенню Конституційного Суду України (№ 5-рп/2004). При цьому, понад 660 ДЮСШ галузі освіти та інші (280 –  галузі фізичної культури і спорту, 730 – спортивних товариств тощо), як навчальні заклади мають бути закриті (ліквідовані), що є порушенням вимог статті 9 Закону України  “Про позашкільну освіту”.

 

При реорганізації ДЮСШ у фізкультурно-спортивні заклади для надання фізкультурно-спортивних послуг спортивні школи та їх майно, що створювалися понад 75 років з освітньою метою, будуть використовуватися не за призначенням у порушення чинного законодавства, оскільки відповідно до статті 63 Закону України «Про освіту»: «Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням».

 

У статті 12 зазначеного проекту встановлюються такі повноваження і порядок діяльності спеціалізованого навчального закладу спортивного профілю, які спотворюють зміст статей 3, 8, 9, 11, 38, 61 Законів України «Про загальну середню освіту» та статті 17, 18, 22, 27, 64 Закону України «Про вищу освіту».

Зокрема, з наданих цьому закладу повноважень випливає, що з учнів та студентів спочатку мають готувати резерв для національних збірних команд України шляхом тренувань та змагань, а потім поєднувати цю підготовку зі здобуттям загальної середньої або вищої освіти. Тобто створюється ще однин законодавчий акт про освіту, яким в Україні запроваджується новий порядок навчання, виховання і підготовки фахівців, та ще один центральної орган виконавчої влади, який буде здійснювати керівництво в сфері освіти.

 

Суб’єкти управління в галузі фізичної культури і спорту є (центральний орган виконавчої влади, його місцеві органи, національні комітети, олімпійські комітети, спортивні комітети, спортивні федерації, спортивні товариства, професійні спортивні ліги, спортивні агентства тощо), а де ж об’єкти галузі фізичної культури і спорту, їх фахівці, якими необхідно управляти?

ДЮСШ – навчальний заклад, ШВСМ – навчальний заклад, ліцей, училище спортивного профілю – навчальний заклад.  Навіть центри олімпійської підготовки та штатні спортивні команди за даним проектом будуть функціонувати шляхом організації, забезпечення, поглибленої спеціалізації та індивідуалізації навчально-тренувального процесу (статті 14, 38). Та де ж заклади, установи, організації галузі фізичної культури і спорту, її працівники?

Чому галузь фізичної культури і спорту не створює заклади, де б навчалися суто її фахівці за спеціальністю «спортсмен», «суддя по спорту», «спортивний менеджер»? Чому в навчальних закладах культурно-мистецького профілю (училищах, академіях, консерваторіях, університетах) готують артистів, музикантів, художників, журналістів, перукарів тощо за освітньо-кваліфікаційними рівнями кваліфікованого робітника, молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, а спортсменів і спортивних суддів відповідного рівня кваліфікації не готує жоден професійно-технічний або вищий навчальний заклад фізкультурного профілю?

 

Окрім цього, учні ДЮСШ, спортивних ліцеїв, училищ тощо після їх закінчення, а також ті, що мають звання майстер спорту, мають право працювати (готуватися на професійній основі до змагань) на посадах спортсменів та отримувати за свій труд і досягнення достойну грошову винагороду, як, зокрема, вказані працівники культури. Але куди випускники цих закладів можуть піти працювати за професією «спортсмен»? Знову навчатися і виховуватися до ДЮСШ, центрів олімпійської підготовки, штатних збірних команд?

 

Так чому ж галузь фізичної культури не створює для спортсменів-майстрів спорту, яких щорічно готують навчальні заклади, а їх понад 1400, відповідне законодавство та робочі місця? Чому в нас є футбольні клуби, а клубів з інших видів спорту майже нема? Чому спортсмени отримують заробітну плату, формально працюючи в інших галузях, наприклад, на посадах військовослужбовців? Тому, що, мабуть, легше руйнувати та виключати об’єкти освіти, її працівників, спотворюючи освітнє законодавство, декларативно піклуючись про здоров’я нації, розвиток мережі ДЮСШ, спеціалізовані навчальні заклади, де на громадських засадах, безкоштовно можна готувати зі спортсменів-любителів резерв для національних збірних команд, експлуатуючи труд учнівської молоді тренуваннями – офіційно до 36 годин на тиждень, що, як свідчить практика, призводить до патології та смертельних випадків серед спортсменів.

 

Так для чого ж тоді в державі така галузь, яка має таку армію суб’єктів управління, а об'єкти і фахівців вилучає з інших, не створюючи своєї інфраструктури. За статистичними даними членів національних збірних команд в нашій крахні з 120 видів спорту біля 1500 осіб, а займається самостійно руховою активністю для організації змістовного дозвілля лише 3 % населення України.

 

Статтею 15 законопроекту пропонується запровадити у вищих навчальних закладах центри студентського спорту як заклад фізичної культури і спорту для підготовки студентів-спортсменів з метою участі в чемпіонатах Європи та світу серед студентів, Всесвітніх універсіадах.

 

Порівнюючи тлумачення терміну «заклад фізичної культури і спорту», що викладений у статті 1 даного проекту, з його тлумаченням у статті 15, не можна не звернути увагу на їх суперечливий та заплутаний характер.

 

Одночасно характеризуючи цей заклад, використовується термін «підготовка» без його належного тлумачення. Якщо в сфері освіти це слово обумовлює навчання і виховання з наданням знань, умінь і навичок за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю шляхом навчального і виховного процесу в навчальний і позанавчальний час, то в даному випадку він тлумачиться незрозуміло. Мабуть, як організація змагань. Але для цього у вищій школі створюються спортивні клуби як громадські організації, оскільки коштів на їх утримання галузь фізичної культури і спорту не передбачає. При цьому студентські центри для навчального (тренувального) процесу створюються в сфері освіти як позашкільні навчальні заклади, відповідно до статті 38, 39 Закону України «Про освіту».

 

Статтею 27 проекту некоректно і некомпетентно встановлюються мета і зміст фізичного виховання в навчальних закладах, які в галузі освіти вже законодавчо унормовані і не потребують редакції іншим законодавством або примусового нав’язування як норми ГПО за радянських часів, або державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості, що прийняті на основі чинного фізкультурного закону (стаття 26). При цьому зазначені нормативи, як критерій фізичного здоров’я або спосіб державного контролю за ефективністю фізичного виховання, не використовуються в навчальних закладах розвинених країн, оскільки не враховують закономірностей дитячо-юнацького організму, а також, як свідчить практика України, призводять до смертельних випадків при їх складанні.

Водночас суспільні відносини в галузі здоров’я (фізичного, психічного, психологічного, морального тощо) громадян протягом усього життя регулюються законодавством про охорону здоров’я, а галузь освіти сприяє цьому процесу шляхом фізичного розвитку дітей, учнівської і студентської молоді та підготовки відповідних фахівців.

 

Щодо забезпечення розвитку фізичного і морального здоров’я громадян, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення їх фізичної та психологічної підготовки до активного життя, професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів та форм фізичного виховання і спортивної діяльності, безперервності цього процесу протягом усього життя, то на це слід було б звернути увагу галузі фізичної культури і спорту при запровадженні в цьому законопроекті фізкультурно-спортивних закладів (колективів фізичної культури, центрів фізичного здоров'я, фізкультурно-оздоровчих закладів, центрів «спорт для всіх» тощо) та забезпеченні їх діяльності належною інфраструктурою для виконання вимог статті 4 проекту: «сприяння безперервності та послідовності занять фізичною культурою і спортом громадян різних вікових груп», оскільки за 17 років незалежності нашої держави у вільний від роботи та навчання час лише 3 % населення України самостійно займається руховою активністю.

 

Також некоректно і некомпетентно цією статтею дублюються або вносяться зміни до вже визначених законодавством України про освіту правових норм щодо повноважень центрального органу виконавчої влади з освіти і науки, місцевих органів виконавчої влади, відповідальності керівників навчальних закладів, державних стандартів, навчальних програм, змісту, форм, методів, засобів організації навчального процесу з фізичного виховання. Запроваджується термін «спортивна діяльність», який не має відповідного визначення.

 

У розділі IV проекту (статті 35, 36, 37, 38) запроваджується додаткова класифікація напрямів спорту (дитячий, дитячо-юнацький, резервний, вищих досягнень) та їх тлумачення.

 

Щодо класифікації напрямів, пов’язаної, в основному, з навчальними закладами то це не зовсім послідовно. Оскільки, з одного боку, дитячий, підлітковий, юнацький, молодіжний тощо вік визначається анатомо-фізіологічними показниками. З іншого, організація та проведення серед різних верств населення загальнодоступних спортивних змагань, конкурсів, показових виступів, фестивалів, спортивних свят та інших спортивних заходів має здійснюватися в закладах фізичної культури і спорту за місцем проживання та відпочинку громадян (статті 16, 17 проекту). А, з третього, виникає ряд запитань: «Що галузь фізичної культури без спорту в навчальних закладах не може існувати, чи вона покликана використовувати спортивну роботу інших галузей та звітувати про неї як про свою?».

 

Якщо спорт, як вказано в даному проекті, це змагальна діяльність, то, як це пов’язано з визначенням його напрямів (дитячий, дитячо-юнацький, резервний, вищих досягнень), які в цьому проекті суперечать терміну “спорт”, один одному.

Наприклад, даним проектом запроваджується:

 

«Дитячий спорт – напрям спорту, який забезпечує ознайомлення дітей з елементами певних видів спорту та виявлення схильності до подальших занять.». Ознайомлення дітей з певними видами спорту та виявлення їх схильності до подальших занять забезпечується під час занять з фізичного виховання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах згідно з відповідними навчальними програмами.

 

«Дитячо-юнацький спорт – напрям спорту, який забезпечує залучення обдарованих дітей із дитячого спорту для здійснення їх спортивної спеціалізації на відповідних етапах багаторічної підготовки …». Незрозуміло, як і куди, в які заклади спорт буде залучати дітей для здійснення їх спортивної спеціалізації та багаторічної підготовки. ДЮСШ як навчальних закладів згідно з цим проектом вже не існує. При цьому тлумачення понять «спортивна спеціалізація» та «багаторічна підготовка» в даному проекті не визначено.

 

Дитячий (дитячо-юнацький) спорт, якщо виходити з його цивілізованого визначення, це система організації з підготовки і проведення для дітей (юнацтва) відповідного віку спортивних заходів, в яких вони, з використанням фізичних вправ або видів спорту, змагаються, грають у рухливі і спортивні ігри, розважаються, святкують тощо.

 

Також, у цьому розділі непослідовно, некоректно і некомпетентно відносять до системи спорту складові системи освіти – навчальні заклади (загальноосвітні, позашкільні, професійно-технічні, вищі), а також до суб’єктів фізичної культури і спорту державну установу галузі освіти і науки (Комітет з фізичного виховання та спорту), яка здійснює в навчальних закладах відповідні управлінські та організаційно-методичні функції, що є порушенням статей 28, 29, 36, 39, 40, 43 Закону України «Про освіту».

 

Таким чином, у даному розділі запроваджується суперечлива науково-теоретична плутанина стосовно класифікації напрямів спорту та їх визначень, які в зазначеному вигляді не можуть бути прийняті як норми закону.

 

Статтею 49 законопроекту запроваджується організаційне забезпечення підготовки та проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, спортивних змагань та навчально-тренувальних зборів.

 

Виходячи з визначення запропонованих термінів, слід зауважити, що до існування даного проекту, з часів виникнення людського суспільства в жодній країні педагогічний процес, предмет, дисципліна – «фізичне виховання» ніколи не був елементом системи фізкультурно-оздоровчих заходів. Щодо спортивних заходів, спортивних змагань, змагальної діяльності, то ці поняття є синонімами, складовими, елементами терміну «спорт», під яким, по суті, розуміється система організації підготовки та проведення спортивних заходів: змагань (першостей, спартакіад, кубків, чемпіонатів, фестивалів, універсіад, олімпіад тощо від відомчого, місцевого, національного, до міжнародного рівня), ігор (рухливих, спортивних), розваг, свят тощо серед спортсменів або різних верств населення з використанням різноманітних фізичних вправ або видів спорту.

 

Щодо навчально-тренувальних зборів, то вони не є складовою спортивних заходів та мають розглядатися як навчальний елемент системи організації підготовки до цих заходів. Сама ж система організації, у сукупності, передбачає діяльність з підготовки до спортивних заходів інфраструктури забезпечення (матеріально-технічного, суддівського, медичного, інформаційного, правоохоронного, харчування, проживання тощо) для учасників та глядачів цих заходів.

 

Статтею 54 проекту запроваджуються для регулювання фізкультурним законодавством невластиві для нього суспільні відносини щодо проведення наукових досліджень з фізичного виховання та підготовки науково-педагогічних кадрів, оскільки суспільні відносини в галузі виховання, наукової, професійної підготовки громадян України регулюються законодавством про освіту (стаття 2 Закону України «Про освіту»).

При цьому фізичне виховання – педагогічний, навчально-виховний процес, предмет, дисципліна, який здійснюється або викладається в навчальних закладах сфери освіти, а його наукове і методичне забезпечення, а також підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів здійснюється Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук України, вищими навчальними закладами, відповідно до статей 12, 19 Закону України «Про освіту».

 

Таким чином, сфері фізичної культури і спорту доцільно було б звернути увагу на проведення фундаментальних, прикладних, пошукових досліджень для набуття нових знань та подальшого розвитку теоретико-методичних основ фізичної культури і спорту в фізкультурно-спортивних організаціях, установах, закладах (колективах фізичної культури, спортивних клубах, центрах фізичного здоров’я, центрах «спорт для всіх», центрах олімпійської підготовки, штатних збірних командах тощо) та на підготовку фізкультурних, науково-фізкультурних кадрів (спортсменів, спортивних суддів, спортивних менеджерів) відповідного освітньо-кваліфікаційного та наукового рівня.

 

  Таким чином, зазначеним законопроектом запроваджується в новій редакції Закон України «Про фізичну культуру і спорт», в якому пропонується з позицій правового нігілізму викласти в новій редакції інші чинні закони України, що регулюють суспільні відносини в різноманітних галузях, а також у недемократичний і неправовий спосіб, із звуженням змісту та обсягу існуючих прав і свобод, відмовити дітям і юнацтву в праві на здобуття позашкільної освіти в дитячо-юнацьких спортивних школах всіх типів шляхом виключення цих навчальних закладів із законодавства України про освіту, з подальшою ліквідацією або використанням їх не за призначенням, що є безпрецедентним і неприпустимим з боку держави, її відповідних органів і посадових осіб перед народом України.

 

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

 

1. Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України “Про фізичну культуру і спорт” (нова редакція) (реєстраційний № 2562 від 17.07.2008 р., внесений народними депутатами Коржем В., Костенком П., Волковим О та іншими (всього 12 підписів ) розглянути у другому читанні.

 

2. При підготовці проекту  Закону України “Про фізичну культуру і спорт” (нова редакція) (реєстраційний № 2562 від 17.07.2008 р., внесений народними депутатами Коржем В., Костенком П., Волковим О та іншими (всього 12 підписів ) для розгляду у другому читанні врахувати пропозиції Комітету викладені у порівняльній таблиці (Додаток №1).

 

3. Доручити народному депутату України, члену Комітету, голові підкомітету з питань фахової освіти Курилу В.С. звернутися до голови Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Костенка П.І. з проханням внести рекомендовані Комітетом  поправки до порівняльної таблиці для розгляду проекту  Закону України “Про фізичну культуру і спорт” (нова редакція) у другому читанні.

 

Вразі неврахування пропозицій Комітету  внести на розгляд Верховної Ради України проект постанови про направлення проекту  Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (нова редакція) (реєстраційний № 2562 від 17.07.2008 р., внесений народними депутатами Коржем В., Костенком П., Волковим О та іншими (всього 12 підписів ) на повторне друге читання.

 

4. Рішення довести до відома Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

 

 

Голова Комітету                                                            В.І.Полохало

 

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про стан виконання Рекомендацій Всеукраїнського круглого столу

“Основні завдання та напрями реформування системи

вищої аграрної освіти України”

_______________________________________________________________

 

Заслухавши інформацію заступника Міністра освіти і науки України М.В.Стріхи, Директора Департаменту аграрної освіти, науки і дорадництва Міністерства аграрної політики України Т.Д.Іщенко, Заступника Міністра фінансів України В.М.Матвійчука щодо виконання Рекомендацій Всеукраїнського круглого столу на тему “Основні завдання та напрями реформування системи вищої аграрної освіти України (19 листопада 2008 р, м.Полтава), Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти  відзначає, що фінансування капітальних видатків, передбачених Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” за бюджетними програмами “Підготовка кадрів для аграрного комплексу вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації” та “Підготовка кадрів для аграрного комплексу вищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації” профінансовані на 100% від планових річних призначень.

 

Центральними органами виконавчої влади здійснюється робота з вдосконалення механізму формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, кадрів, вищої кваліфікації та кваліфікованих робітників. Центральні органи виконавчої влади погоджуються про доцільність на сучасному етапі підпорядкування вищих аграрних навчальних закладів Міністерству аграрної політики України.

 

Разом з тим Комітет відзначає, що в Законі України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” незабезпечена потреба в коштах на захищені статті для аграрної галузі складає 191 млн. 332,1 тис.; не вжито заходів щодо забезпечення вищих навчальних закладів, які знаходяться в підпорядкуванні центральних органів


виконавчої влади, навчальною літературою з фундаментальних, соціально-гуманітарних і загальноосвітніх предметів з грифом Міністерства освіти і науки України, виданою централізовано за кошти державного бюджету; не ведеться робота над розробкою науково обґрунтованих нормативів диференційованого державного фінансування підготовки фахівців з урахуванням специфіки спеціальностей.

 

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

 

1. Інформацію Міністерства освіти і науки України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України взяти до відома. 

 

2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:

 

2.1. За підсумками виконання Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” збільшити видатки на розвиток вищої аграрної освіти.

 

2.2. Прискорити внесення законодавчих пропозицій, зокрема змін до Бюджетного Кодексу в частині надання державних дотацій госпрозрахунковим структурним підрозділам державних аграрних вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації та закладів професійно-технічної освіти, змін до постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних документів, указаних в Рекомендаціях.

 

3. Рекомендувати Міністерству освіти і науки України під час ліцензування, акредитації та присвоєння звання доцента та професора враховувати гриф Міністерства аграрної політики України на підручниках з фахових дисциплін.

 

4. Контроль за виконанням Рішення покласти на народного депутата України, голову підкомітету з питань фахової освіти Курила В.С.                 

 

Голова Комітету                                                              В.І.Полохало

 

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про підтримку на всеукраїнському та регіональному рівнях

патріотичного проекту Україна: історія великого народу”

_______________________________________________________

 

 

Заслухавши інформацію народного депутата України, керівника проекту Україна: історія великого народу Толстоухова А.В. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

 

1. Інформацію народного депутата України Толстоухова А.В взяти до відома.

 

2. Враховуючи важливість проекту Україна: історія великого народу для пропагування української історії і культури, як в середині країни, так і за її межами, звернутися від Комітету з питань науки і освіти до відповідних органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування з проханням розглянути питання щодо можливої підтримки проекту.

 

Голова Комітету                                                            В.І.Полохало

 

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

 

КОМІТЕТ З ПИТНЬ НАУКИ І ОСВІТИ

 

РІШЕННЯ

До протоколу № 22

від 14 січня 2009 року

 

Про проблеми в роботі та стан фінансування Єнакіївського державного авіаційного-технічного спортивного клубу

________________________________________________________________

 

Заслухавши інформацію голови підкомітету з питань гуманітарної освіти, науки та інформатизації Донія О.С. Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти в и р і ш и в:

 

1. Інформацію голови підкомітету Донія О.С. взяти до відома.

 

2. Звернутися до Міністерства освіти і науки України здійснити перевірку фактів, наведених в інформації голови підкомітету Донія О.С. щодо нецільового використання коштів, призначених для фінансування Єнакіївського державного авіаційно-технічного спортивного клубу та вжити невідкладних заходів щодо виправлення ситуації.

 

3. Контроль за виконанням рішення Комітету покласти на голову підкомітету з питань базової освіти Оробець Л.Ю. 

 

 Голова Комітету                                                 В.І.Полохало