24 травня 2016 року у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти відбулося засідання робочої групи з підготовки парламентських слухань на тему: «Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення» під головуванням народного депутата України, Першого заступника Голови Комітету з питань науки і освіти Олександра Співаковського, за участю народного депутата України Олександра Марченка,працівників секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України, обласних, міських рад, обласних державних адміністрацій, керівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів, науково-методичних установ, громадських організацій.
Під час засідання були обговорені рекомендації парламентських слухань.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ СЛУХАНЬ НА ТЕМУ:
«ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ЯК СКЛАДОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ»
Учасники парламентських слухань на тему: «Професійна освіта як складова забезпечення кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення», що відбулися 1 червня 2016 року відповідно до рішення Постанови Верховної Ради України від 30 березня 2016 року №1055-VIII, розглянувши питання щодо сучасного стану та перспектив розвитку професійної освіти в Україні, відзначають НАСТУПНЕ.
На сьогодні велику роль у забезпеченні ринку праці кваліфікованими кадрами виконує професійно-технічна освіта та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації.
В умовах ринкової економіки, інформаційно-технологічного розвитку функції профтехосвіти значно розширюються, відбувається її трансформація в професійну освіту, що відповідає світовим тенденціям неперервної професійної освіти – освіти впродовж життя. Перспективи розвитку цієї галузі визначаються пріоритетними напрямами соціально-економічного поступу України, утвердженням національної системи освіти як головного чинника економічного й духовного розвитку українського народу, необхідністю адаптації до демократичних і ринкових перетворень у суспільстві, що зумовлено входженням у європейський і світовий освітній та інформаційний простір.
Ринок праці є невід’ємною складовою частиною загальноекономічного ринкового механізму. Він характеризується як одне з найбільш складних соціально-економічних явищ суспільства, в якому відбиваються всі сторони його життєдіяльності, проявляється вся різноманітність його інтересів та протиріч. Тому процес його функціонування постійно знаходиться у колі зору держави, оскільки відтворення такого товару, як робоча сила – це відтворення трудових ресурсів і в цілому продуктивних сил суспільства.
Професійна освіта має бути безпосередньо пов’язана з потребами економіки держави, а її якість відповідати сучасним вимогам, адже у ринкових умовах виробництва втриматися на робочому місці зможуть лише висококваліфіковані працівники, які досконало володіють сучасною професією, можуть швидко змінювати спеціалізацію, що може стати певним гарантом їх зайнятості.
Сучасний ринок праці потребує освіченого працівника, який отримав підготовку за декількома суміжними напрямами освіти, відвідує тренінги та курси підвищення кваліфікації.
Світова тенденція неперервної професійної освіти (освіта впродовж життя) зумовлює необхідність цілісного розв’язання проблем розвитку трудового потенціалу, його професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, щоб дати людині належні знання, вміння та компетентності для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається.
Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що провадять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
Складовою системи професійної освіти також є професійне навчання робітничих кадрів безпосередньо на виробництві. У даний час на виробництві, де застосовується близько 8 тисяч професій, проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації понад 500 тисяч працівників.
Підготовка кадрів у професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за 400 робітничими професіями.
В цілому підготовку робітничих кадрів для всіх галузей економіки здійснюють 817 державних професійно-технічний навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, з них: 372 – професійні ліцеї; 166 – вищі професійні училища; 95 – професійно-технічні училища; 67 – центри професійно-технічної освіти; 65 – навчальні центри при кримінально-виконавчих установах закритого типу; 3 – професійні коледжі; 49 – професійно-технічні училища, що є структурними підрозділами вищих навчальних закладів та навчальні заклади інших типів, що надають професійно-технічну освіту.
Станом на 1 січня 2016 року в професійно-технічних навчальних закладах, що підпорядковані Міністерству освіти і науки України навчається 303,1 тис. осіб, з них на базі базової загальної середньої освіти – 195, 8 тис. осіб, на базі повної загальної середньої освіти – 90,9 тис. осіб, на базі незавершеної базової загальної середньої освіти – 2,4 тис. осіб, а також слухачів – 14 тис. осіб.
Професійно-технічні навчальні заклади виконують важливу соціальну функцію: майже 30 відсотків контингенту ПТНЗ – це учні з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; мають одного з батьків; з неблагополучних сімей; з малозабезпечених сімей; з фізичними та/або розумовими вадами.
У 2014-2015 навчальному році в професійно-технічних навчальних закладах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, підготовлено 165,5 тис. кваліфікованих робітників. Всього працевлаштовано 146,9 тис. осіб, що становить 88,8 відсотків від загального випуску, а саме: працевлаштовані за отриманою професією 130,9 тис. осіб (79,1 %); 14,8 тис. осіб продовжують навчання у навчальних закладах (8,9 %); 1,2 тис. осіб призвані на військову службу (0,7 %).
Випуск учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування склав 5,7 тис. осіб. З них працевлаштовані за професією 4,5 тис. осіб (78,9 % від загального випуску дітей-сиріт).
У 2014-2015 навчальному році завершили навчання 1,8 тис. осіб з фізичними та/або розумовими вадами, з них працевлаштовані за професією 1,3 тис. осіб (71,7 %).
Навчальний процес у професійно-технічних навчальних закладах здійснює 39,5 тисяч педагогічних працівників, з них 17,8 тисяч майстрів виробничого навчання та 14 тисяч викладачів. Середня забезпеченість педагогічними кадрами становить 87 відсотків.
Особливої актуальності набуває питання підготовки з професій, що відповідають вимогам високотехнологічного сучасного виробництва і запитам роботодавців та здобуття яких може забезпечити мобільність і конкурентоспроможність випускників на ринку праці, які мають декілька спеціалізацій. Профтехосвітянами розроблені кваліфікаційні характеристики та державні стандарти професійно-технічної освіти на сучасні професії, до прикладу, «Опоряджувальник будівельний» – це і лицювальник, і плиточник, і маляр, і штукатур. Тобто чотири моно професії об’єднуються в одну.
Створена укрупнена професія «Майстер готельного обслуговування» має наступні професійні складові: консьєрж готельного комплексу, портьє, стюард (готелі та інші місця розміщення), черговий по поверху (готелю, кемпінгу, пансіонату), оператор з диспетчерського обслуговування ліфтів. Майстер ресторанного обслуговування об’єднує в собі офіціанта, бармена, буфетника, готувача коктейлів, готувача напоїв.
До тісної співпраці щодо розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти залучаються: представники міністерств та відомств, методисти, викладачі, майстри виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів, науковці та фахівці підприємств-замовників робітничих кадрів, Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні та організації роботодавців.
Однією з умов економічного зростання країни є підготовка виробничого персоналу з високим рівнем професійної компетентності. Сучасна система професійно-технічної освіти потребує випереджувального підходу, постійного оновлення змісту освіти відповідно до соціально-економічних умов розвитку виробництва. Ефективність цих змін залежить від своєчасного вивчення попиту на нові компетентності кваліфікованих робітників на ринку праці, інноваційного організаційно-методичного забезпечення професійної підготовки кваліфікованих робітників, ефективної взаємодії виробництва та навчальних закладів. Це зумовлює потребу в модернізації професійної підготовки кваліфікованих робітників у системі професійно-технічної освіти, що дасть можливість визначити відповідні компетентності майбутніх робітників, а це в свою чергу наблизить підготовку кваліфікованих робітничих кадрів до потреб ринку праці.
На сьогодні впроваджено в навчально-виробничий процес 29 державних стандартів професійно-технічної освіти, розроблених з урахуванням компетентнісного підходу.
Розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти триває. До кінця 2016 року заплановано затвердити 30 ДСПТО.
Матеріально-технічна база професійно-технічних навчальних закладів протягом останніх років практично не оновлюється, організація навчально-виробничого процесу ускладнюється нестачею сучасних майстерень, застарілим обладнанням.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» Кабінет Міністрів України має забезпечити передачу з державної власності у комунальну власність відповідних установ, закладів та організацій.
Виконання вищезазначеного завдання, своєю чергою, пов’язано із вчиненням комплексу заходів, передбачених Законом України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» (далі – Закон).
Перш за все, відповідно до частини другої статті 2 Закону не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність, зокрема об'єкти, право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку (крім об'єктів житлового фонду та гуртожитків, нерухомого військового майна, яке вивільняється у процесі реформування Збройних Сил України).
Отже, на сьогодні, включення об'єктів, право власності на які не зареєстровано за державою, до проекту відповідного акта Уряду про передачу ПТНЗ з державної у комунальну власність є неприпустимим, оскільки порушує зазначену вище норму Закону.
Крім того, відсутність зареєстрованого в установленому порядку права власності на нерухоме майно, на теперішній час унеможливлює подання Міністерством освіти і науки до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики пропозицій щодо передачі ПТНЗ у комунальну власність, оскільки частиною четвертою статті 4 Закону встановлено, що разом з такими пропозиціями має бути наданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації.
Оскільки позицією Міністерства освіти і науки є передача професійно-технічних навчальних закладів у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст (тобто на рівень обласних рад).
Разом з тим, враховуючи, що більшість міських рад міст обласного підпорядкування заперечують щодо можливості спрямування власних доходів на підготовку робітничих кадрів та утримання ПТНЗ, та й обласні бюджети не спроможні забезпечити фінансування усієї мережі професійно-технічних навчальних закладів
При цьому передача ПТНЗ має здійснюватися за спільною згодою обласних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування зазначених міст та після прийняття Закону України «Про професійну освіту».
Водночас потрібно визнати, що державна політика стосовно створення та розвитку кваліфікованого кадрового потенціалу країни потребує суттєвого вдосконалення.
Для вироблення плану дій задля вирішення проблем, що накопичувалися десятиліттями, потрібне їх визнання в суспільстві і владних структурах, усвідомлення цих проблем, а не намагання їх ігнорувати чи оминути різними способами.
На підставі аналізу інформаційних матеріалів і з урахуванням виступів учасників парламентських слухань можна констатувати, що сьогодні професійно-технічна освіта України перебуває в критичному стані.
Зокрема, впродовж двох останніх десятиріч професійно-технічна освіта поступово зазнавала скорочення щодо кількості навчальних закладів, їх контингенту за фактичної відсутності фінансування програм розвитку.
Видатки на професійно-технічну освіту складали від 6,2 до 5,4 відсотків (з 2010 по 2015 роки) усіх видатків на освітню галузь, що демонструє в цілому зневажливе відношення виконавчих органів влади до підготовки робітничих кадрів.
Передача фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів на місцеві бюджети Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» без аналізу і врахування думки фахівців спричинила системну кризу галузі.
Необхідно наголосити, що крім професійної освіти, професійно-технічні навчальні заклади та коледжі і технікуми традиційно забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти.
За даними державної служби статистики, кількість випускників 9-х класів загальноосвітніх шкіл, що продовжували навчання у професійно-технічних навчальних закладах у 2010 році складала 100 548 осіб (18,7% випускників) та знизилася у 2015 році до 57 054 (17,0% випускників), у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації здобували повну загальну середню освіту в 2010 році – 108 055 випускників 9-х класів (20,1% випускників), а в 2014 році – 70 125 (20,8% випускників). Ця тенденція вказує на стабільну зацікавленість у молоді здобувати загальну середню освіту одночасно із здобуттям професії, спеціальності.
Проте, не враховуючи цю тенденцію, деякі прийняті Закони України, а саме: «Про вищу освіту» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік», ставлять під загрозу вибір даної освітньої траєкторії, так як підготовка молодших бакалаврів і бакалаврів, яку будуть здійснювати технікуми і коледжі при переході до системи вищих навчальних закладів, передбачає надання вищої освіти на базі повної загальної середньої освіти. При цьому коледжі та технікуми втрачають напрацьовані роками традиції ступеневої освіти на базі 9-го класу. Ще більша загроза виникла у професійно-технічних навчальних закладів – низка органів місцевої влади відмовляються фінансувати здобуття загальної середньої освіти у цих закладах, оскільки освітня субвенція, як державна гарантія, направляється тільки у загальноосвітні навчальні заклади. Ще одна реальна проблема – відмова регіональних органів влади фінансувати навчання учнів із інших регіонів та населених пунктів, що суперечить нормативно-правовим вимогам та не дає можливість молоді обирати місце навчання, професію та навчальний заклад.
Таким чином, оголошуючи реформування освіти, органи виконавчої влади будують свою політику не на збереженні і удосконаленні позитивного досвіду, що відповідає запитам суспільства, пошуку вирішення проблем та виправлення недоліків окремих елементів системи підготовки кваліфікованих кадрів, а руйнують всю систему, без виробленої стратегії, не опираючись на фундамент, напрацювання.
Разом з тим, збільшується диспропорція між кількістю осіб, що здобувають робітничі професії та отримують вищу освіту: кількість учнів, слухачів, що навчалися у професійно-технічних навчальних закладах, у показниках на 10 тис. населення зменшилася з 96 у 2010 році, до 71 осіб - у 2015. Співвідношення кількості студентів вищих навчальних закладів до учнів професійно-технічних навчальних закладів складало у 2015 році - 5,3.
Цей факт демонструє ключову проблему, спонукає розібратися з причинами виникнення економічно необґрунтованої диспропорції, яка сьогодні дає підстави говорити, що Україна в перспективі втрачає потенціал кваліфікованих робітничих кадрів.
Підтвердженням цього виступають дані ринку праці. За останні роки питома вага випускників закладів освіти у загалі офіційно зареєстрованих безробітних сягає майже 20,0. Третина серед них – це випускники професійно-технічних навчальних закладів, тобто має місце наявне «перевиробництво» кадрів з боку вищих навчальних закладів. Слід також зазначити, що попит на офіційному ринку праці за останнє десятиріччя демонструє стабільну затребуваність (62,0-68,0 %) саме кваліфікованих робітників.
У той же час, Міністерством освіти і науки України у 2015 році неодноразово зазначалося, що кількість вищих навчальних закладів у результаті впровадження Закону України «Про вищу освіту» зменшилася до 317. Він відокремив університетську освіту від тієї, що надається у коледжах і технікумах, які раніше належали до вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.
Водночас, не було здійснено детального аналізу сфери освіти, не враховано альтернативних експертних думок щодо визначення ролі і статусу вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.
Разом з тим, близько 20 років технікуми мали статус окремої ланки освіти. Так, законом Української РСР "Про народну освіту" від 28.06.1974 технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю. Здобуття технічних спеціальностей передбачало обов’язкове набуття робітничої професії.
Прийняті Закони України «Про освіту» (з 1991 р.) , «Про вищу освіту» (з 2002 р.) віднесли технікуми та училища до вищих навчальних закладів 1 рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. В подальшому, навчальні заклади отримували ІІ рівень акредитації.
Таким чином, їх місце і статус в освіті змінювався протягом історії неодноразово, що не може позитивно вплинути на їх розвиток.
За цей період впродовж двох десятиріч не здійснювалась системна науково-методична підтримка діяльності вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, їм не приділялося належної уваги, порівняно з вищими навчальними закладами ІІІ-ІУ рівнів акредитації. Тому необдумане реформування цієї ланки освіти викликало значний негативний резонанс у освітянському середовищі.
Зважаючи на викладене, учасники парламентських слухань на тему: «Професійна освіта як складова забезпечення кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення» рекомендують:
1.Визнати роботу щодо реформування системи професійної освіти в Україні такою, що потребує суттєвого вдосконалення та перегляду в бік урахування інтересів молоді, ринку праці, економіки та суспільства в цілому.
Верховній Раді України:
1) забезпечити розгляд та прийняття Законів України:
- «Про освіту», де має бути передбачено для вищих навчальних закладів І -ІІ рівнів акредитації окремий складник системи освіти – «вища професійна освіта», що регулюється спеціальним законом та передбачає окрему статтю;
- «Про професійну освіту»;
- «Про вищу професійну освіту».
2) при прийнятті відповідних законів забезпечити:
- відновлення з 1 січня 2017 року фінансування професійно-технічної освіти з Державного бюджету України, у тому числі:
шляхом надання освітньої субвенції з державного бюджету на здобуття повної загальної середньої освіти у професійно-технічних навчальних закладах;
державного замовлення - субвенції з державного бюджету на здобуття професійно-технічної освіти за професіями, спеціальностями для загальнодержавних потреб/інтересів, перелік яких затверджується та переглядається Кабінетом Міністрів України з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у кадрах на ринку праці, соціальних і культурних потреб;
- запровадження з 2020 року освітньої субвенції з державного бюджету на здобуття студентами вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації повної загальної середньої освіти;
- збереження державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах І-ІІ рівні акредитації;
- функціонування технікумів і коледжів в системі вищої освіти до прийняття Закону України «Про вищу професійну освіту»;
- пільгові умови оподаткування для роботодавців шляхом віднесення коштів, спрямованих на професійну підготовку кадрів у системі професійно-технічної освіти на валові витрати, а також скасування частини податку у разі їх фінансових витрат на зміцнення навчально-матеріальної бази професійно-технічних навчальних закладів, інших економічних методів стимулювання.
2.Кабінету Міністрів України:
1) Забезпечити збір та оброблення статистичної інформації про стан ринку праці в обсягах, достатніх для прогнозування потреби у кадрах за професіями і спеціальностями.
2) Розробити стратегічні напрями розвитку професійної освіти на національному і регіональному рівнях, враховуючи рекомендації прийнятої 30 вересня 2014 року Парламентською асамблеєю Ради Європи Резолюції (2014) «Про підвищення статусу професійної освіти і навчання».
3) Забезпечити виконання положень 53-ї статті Конституції України щодо виконання державних гарантій стосовно доступності і безоплатності професійно-технічної освіти для громадян України.
4) Сприяти забезпеченню рівного доступу до професійної освіти усіх груп населення, зокрема представників найменш конкурентоспроможних верств (безробітних, молоді, жінок з дітьми, людей з обмеженими можливостями).
5) Запровадити профорієнтаційне тестування школярів для надання допомоги щодо оптимального вибору напряму професійної діяльності.
6) Розробити заходи з реалізації державної політики щодо популяризації робітничих професій із широким залученням засобів масової інформації, теле-, кіно-, радіокомпаній для інформованості громадськості щодо ролі та переваг професійної освіти з урахуванням можливостей працевлаштування, для підвищення її престижності, в тому числі з метою нівелювання створеного негативного іміджу та дискредитації професійно-технічної освіти, що мали місце внаслідок невиважених і непідготовлених дій щодо передачі державних професійно-технічних навчальних закладів на фінансування з місцевих бюджетів. Забезпечити умови для свідомого вибору молоддю освітніх траєкторій, що забезпечують місце роботи та відповідають потребам економіки держави.
5) Доручити Міністерству освіти і науки України організувати розроблення проекту Закону України про вищу професійну освіту та внесення змін до прикінцевих положень Закону України «Про вищу освіту» щодо функціонування технікумів і коледжів в системі вищої освіти до прийняття Закону України «Про вищу професійну освіту».
6) Розробити законодавчі та нормативні акти для забезпечення механізму фінансування професійно-технічної освіти з різних рівнів Державного бюджету з 2017 року, запровадження з 2020 року освітньої субвенції з державного бюджету на здобуття студентами вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації повної загальної середньої освіти, збереження державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах І-ІІ рівні акредитації.
7) Забезпечити пільгові умови оподаткування для роботодавців шляхом віднесення коштів, спрямованих на професійну підготовку кадрів у системі професійно-технічної освіти на валові витрати, а також скасування частини податку у разі їх фінансових витрат на зміцнення навчально-матеріальної бази професійно-технічних навчальних закладів, інші економічні методи стимулювання.
8) Розробити законодавчі та нормативні акти щодо встановлення системи оплати праці педагогічних працівників закладів професійної освіти з урахуванням особистого внеску педагога, викладання на певному освітньому рівні, наповнюваності груп, інших стимулюючих показників з метою підвищення престижності педагогічної діяльності та стимулювання підвищення її якості.
9) Призупинити передачу майна державних професійно-технічних навчальних закладів в комунальну власність до визначення.
10) Розробити спрощений механізм оформлення і переоформлення документів на право власності на майно та володіння земельними ділянками для державних професійно-технічних навчальних закладів, а також передбачити видатки в Державному бюджеті України для здійснення таких процедур.
11) Розробити сучасну методику прогнозування потреб економіки у кваліфікованих кадрах, покращити інформаційне забезпечення прогнозування, визначити відповідальний орган за прогнозування середньо та довгострокових потреб економіки у кваліфікованих кадрах за професіями і кваліфікаціями, доручивши йому спільно з відповідними науковими установами здійснювати середньострокове прогнозування потреб у структурі і обсягах професійної підготовки в розрізі регіонів України, з метою його використання під час формування замовлень на підготовку кадрів закладам освіти.
12) Здійснити та законодавчо закріпити перерозподіл функцій з управління професійно-технічними навчальними закладами між центральним і регіональним рівнем з метою делегування оперативного управління місцевим органам влади.
13) Здійснити заходи із утворення на регіональному рівні колегіальних органів із залученням об’єднань організацій роботодавців і профспілок відповідного рівня, органів місцевої влади, громадських організацій з метою координації розвитку професійно-технічної освіти на місцевому рівні.
14) Доручити Міністерству освіти і науки України спільно з центральними органами виконавчої влади після прийняття Законів України «Про освіту», «Про професійну освіту» здійснити заходи щодо впровадження положень нового законодавства у сферу професійної освіти, в тому числі шляхом прийняття підзаконних актів, зокрема таких як: положення про навчальні заклади нового типу та їх відокремлені структурні підрозділи, про гуртожиток закладу професійної освіти, про присвоєння та/або підтвердження кваліфікаційної атестації, положення про наставництво, положення про базове підприємство та інші.
14) Доручити Міністерству освіти і науки України спільно з Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, профільними міністерствами розробити рекомендації щодо порядку та механізму багатоканального фінансування підготовки кадрів у професійно-технічних навчальних закладах.
15) Доручити Міністерству фінансів України спільно з Міністерством освіти і науки України забезпечити фінансування професійно-технічної освіти у 2016 році в повному обсязі на рівні, планових показників 2016 року.
16) Доручити Міністерству освіти і науки України розробити порядок підтвердження кваліфікації з отриманням документу державного зразка про професійну освіту випускникам навчальних закладів, розташованих на тимчасово непідконтрольній державній владі території.
17) Доручити Міністерству фінансів України при підготовці Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачити:
фінансування підготовки кваліфікованих кадрів у професійно-технічних навчальних закладах з Державного бюджету України, запровадження механізму застосування багатоканального фінансування;
фінансування вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за окремою бюджетною програмою 2201150 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики», як це відбувалося і у попередні роки.
19) Удосконалити та переглянути державну статистику у сфері професійної освіти з метою актуалізації в ній термінології, відомостей, інформації, необхідних для прийняття сучасних управлінських рішень.
20) Доручити Міністерству соціальної політики України спільно з Міністерством освіти і наук України, Національною академією педагогічних наук України, галузевими академіями наук України, соціальними партнерами національного та галузевого рівня організувати роботу по розробленню та затвердженню професійних стандартів на сучасні затребувані професії як основи для оновлення змісту професійної освіти.
21) Створити законодавчу базу для функціонування Національної системи кваліфікацій та Національного агентства кваліфікацій, сприяти формуванню в країні галузевих рад.
22) Забезпечити фінансово-господарську самостійність закладів професійної освіти, в тому числі через унормування та мінімізацію перевірок контролюючих органів.
4. Міністерству освіти і науки України:
1) розробити ліцензійні умови надання освітніх послуг на рівні вищої професійної освіти та професійної освіти;
2) внести зміни до Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882, визначивши порядок призначення стипендії здобувачам професійної освіти залежно від навчальних досягнень;
3) продовжити роботу з оновлення змісту професійно-технічної освіти, впровадження в навчальний процес інноваційних технологій навчання із застосуванням сучасних матеріалів і нових технологій виробництва, розроблення на компетентнісному підході освітніх державних стандартів з конкретних професій і спеціальностей;
4) розробити Положення про навчальне господарство закладу професійної освіти, що здійснює підготовку кваліфікованих кадрів для сільського господарства, визначивши в ньому, зокрема, обсяги площ земель сільськогосподарського призначення, що використовуються в навчальних цілях і порядку використання земель сільськогосподарського призначення, які не задіяні у навчальному процесі;
5) спільно із Міністерством соціальної політики України, соціальними партнерами національного та галузевого рівня переглянути та удосконалити нормативне забезпечення навчання кваліфікованих кадрів на виробництві;
6) удосконалити співпрацю із соціальними партнерами шляхом налагодження конструктивного, взаємовигідного партнерства між професійно-технічними навчальними закладами, органами влади на місцях, роботодавцями та їх об’єднаннями, науковцями, громадськими організаціями;
7) продовжити роботу щодо запровадження міжнародного досвіду при розробленні законодавчих актів у сфері освіти шляхом реалізації міжнародних проектів;
8) забезпечити підвищення якісного складу педагогічних працівників шляхом розроблення і впровадження заходів щодо створення умов для підвищення кваліфікації, стажування тощо;
9) у структурі Міністерства освіти і науки України створити підрозділ, до повноважень якого буде віднесене регулювання діяльності закладів вищої професійної освіти;
10) здійснити заходи з відновлення та/або формування навчально-виробничої бази закладів професійної освіти, передбачивши в бюджетній програмі видатки розвитку;
11) сприяти та заохочувати виконання програм практичного навчання закладів професійної освіти на виготовленні продукції, наданні послуг, розробивши та затвердивши відповідні нормативно-правові акти у фінансовій і податковій сферах;
12) сприяти запровадженню закладами професійної освіти власної символіки, атрибутики та передбачити у пропозиціях до Державного бюджету України виділення коштів на придбання форменого одягу;
13) здійснити роботу щодо розвитку ефективної мережі професійно-технічних навчальних закладів узгоджуючи її з затвердженими державними і регіональними планами розвитку професійно-технічної освіти та на підставі розроблених і встановлених критеріїв.
14) сприяти залученню інвестицій, міжнародних проектів і грантів у розвиток професійно-технічної освіти, упровадженню інноваційних виробничих технологій
5. Національній академії педагогічних наук України:
1) створити науковий підрозділ з науково-методичного супроводу освітньої діяльності закладів вищої професійної освіти (ВНЗ І-ІІ р.а.);
6. Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування:
1) зміцнювати матеріально-технічну базу професійно-технічних навчальних закладів, що знаходяться на території громади;
2) заохочувати соціальних партнерів у до участі у створенні за їх підтримки сучасних навчально-практичних центрів професійної освіти, що мають концентрувати найсучасніші досягнення виробничих та педагогічних технологій для впровадження їх у професійну підготовку;
3) розміщувати регіональне замовлення на підготовку кваліфікованих кадрів у закладах професійної освіти.