Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти провів 21 грудня 2011 року слухання на тему: “Про участь центральних та регіональних органів виконавчої влади, об’єднань роботодавців у формуванні трудового потенціалу держави та професійній підготовці кваліфікованих робітників для сучасної економіки України”
У слуханнях взяли участь народні депутати, а також майже 100 представників центральних та регіональних органів виконавчої влади, об’єднань роботодавців, наукових установ, навчальних закладів, громадських організацій, профспілок.
З глибоким аналізом зазначеної проблеми та конкретними пропозиціями щодо її вирішення виступили Голова Комітету з питань науки і освіти Максим Луцький, голова підкомітету з питань фахової освіти Віталій Курило, 1-й заступник Міністра соціальної політики Василь Надрага, заступник Міністра аграрної політики та продовольства Сергій Мельник, заступник Голови Федерації роботодавців України Олексій Мірошниченко, директор департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту В’ячеслав Супрун, директор департаменту стратегії реформування житлово-комунального господарства Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Наталія Олійник, начальник відділу з питань освіти, науки та інновацій Рахункової палати України Валентина Щегель, директор Науково-дослідного інституту соціально-трудових відносин Сергій Мельник, ректор Української інженерно-педагогічної академії Олена Коваленко, Президент Всеукраїнської Асоціації працівників професійно-технічної освіти Микола Садовий, академік-секретар Відділення професійної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України Нелля Ничкало.
Народний депутат Катерина Самойлик виступила з доповіддю від Комітету з питань науки і освіти, в якій, зокрема, зазначається наступне.
За останні чотири роки Комітет з питань науки і освіти вже вчетверте предметно розглядає питання професійно-технічної освіти.
За результатами приймалися відповідні рішення, які надсилались до Кабінету Міністрів України, міністерств, обласних державних адміністрацій, академій наук.
У прийнятих рішеннях Комітет послідовно орієнтував і продовжує орієнтувати Уряд, центральні та регіональні органи виконавчої влади, наукові установи на вирішення проблем професійно-технічної освіти , на її модернізацію з урахуванням потреб ринкової економіки та реального ринку праці.
На жаль, не все вирішується належним чином. Профтехосвіта, на відміну від інших ланок освіти, інтегрована в економіку і не може розвиватися у відриві від неї. Намагання досягти якісних змін у підготовці кваліфікованих робітників без врахування цього фактору ніколи не призведуть до бажаного результату.
Внаслідок саме такого підходу до розв’язання проблем профтехосвіти, вона перебуває у стані, який сьогодні нікого не може задовольнити.
Реальний стан справ, аналіз матеріалів дозволяють зробити наступні висновки.
Професійно-технічна освіта України як система вже давно увійшла у протиріччя з іншими системами і не задовольняє їх потреб (зокрема таких систем як держава, суспільство, економіка, людина, загальна середня та вища освіта тощо). Вона набула явних ознак системної кризи та потребує якісних змін.
Дослідження сучасних науковців свідчать про те, що роботодавці вважають рівень підготовки кваліфікованих робітників у державних професійно-технічних навчальних закладах низьким і таким, що не відповідає потребам виробництва. Їх не задовольняє не лише якість підготовки, а й рівень кваліфікації.
Президент Національної академії наук України Патон Б.Є. в одному з листів наголошує на тому, що діючи механізми відтворення робітничих ресурсів не в повній мірі забезпечують підготовку кваліфікованих робітників у відповідності до вимог роботодавців. З причин низької мотивації молоді до трудової діяльності в якості робітників значно скоротилася їх підготовка для виробництва.
Федерація роботодавців України у спеціальному зверненні до Верховної Ради України зазначає, що нині діюча система професійно-технічної освіти, яка є базовою у поповненні робітничих ресурсів, не здатна надавати високоякісні послуги, які потребує економіка.
Рахункова палата України у 2011 році за результатами аудиту ефективності використання коштів державного бюджету на підготовку робітничих кадрів зробила висновок, що навчальними закладами профтехосвіти випускаються фахівці, які отримують такі професії і рівень підготовки, що не відповідають потребам економіки. Молодь, що є найбільш активною частиною суспільства, поповнює лави безробітних, оскільки фактично дезорієнтована щодо її затребуваності.
Всеукраїнська Асоціація працівників професійно-технічної освіти (ВАПП) погоджується з оцінками системи ПТО роботодавцями та стверджує, що відсутність в Україні протягом тривалого періоду виваженої державної політики в підготовці кваліфікованих робітників призвела до критичного дисбалансу на ринку праці. Виробництво відчуває гострий дефіцит у кваліфікованих робітниках. Нині діючий механізм управління відтворенням робітничого потенціалу не відповідає викликам ринку праці, вимогам роботодавців, гальмує розвиток економіки. Все це несе загрозу національній безпеці України.
В національній доповіді “Новий курс: реформи в Україні 2010-
Проблемним залишається також питання професійного розвитку персоналу на виробництві. Рівень кваліфікації значної кількості працівників не відповідає вимогам сучасного виробництва. Періодичність підвищення кваліфікації в середньому по Україні залишається у 2,5 рази нижчою від необхідної. Вся система підвищення кваліфікації потребує докорінних змін та удосконалення.
Незадовільний стан справ у відтворенні трудового потенціалу високої професійної кваліфікації в державі зумовлюється на сьогодні такими факторами.
ПЕРШЕ. Відсутність затвердженої Кабінетом Міністрів України Стратегії розвитку професійно-технічної освіти на найближчі роки та віддалену перспективу, яка б визначала дії владних структур та слугувала орієнтиром при формуванні показників комплексних програм розвитку системи ПТО на всіх рівнях.
ДРУГЕ. Недосконалість нормативно-правової бази в частині професійної підготовки робітничих кадрів та залученні до цього процесу всіх соціальних партнерів: держави, бізнесу, суспільства.
ТРЕТЄ. Спад економіки, зростання безробіття та фактичне самоусунення роботодавців від вирішення проблем системи професійно-технічної освіти в Україні.
ЧЕТВЕРТЕ. Відсутність нової методики науково обґрунтованого прогнозування ринку праці в Україні з урахуванням програм розвитку галузей економіки та нового адекватного механізму визначення потреб у підготовці кваліфікованих робітників за державним замовленням.
За висновками Рахункової палати України, дослідженнями наукових установ, оцінками роботодавців існуюча в державі система формування державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників та порядок їх працевлаштування є хибними, призводять до незаконного та неефективного використання сотень мільйонів гривень з державного бюджету на те, що не призводить до бажаного кінцевого результату.
Державне замовлення у більшості своїй розуміється як підготовка кадрів за державні кошти, а це все більше віддаляє профтехосвіту від економіки та перетворює її в державний інститут соціальної опіки молоді. Це значною мірою провокує утворення такого дисбалансу на ринку освітніх послуг, який не відповідає потребам ринку праці і вимогам економіки. За даними Державної служби статистики у 2010/2011 навчальному році в середньому по Україні з розрахунку на 10 тисяч населення у вищих навчальних закладах навчалось близько 550 студентів. У той же час в навчальних закладах профтехосвіти цей показник складав всього 95 учнів. Тобто, на одного з професійно-технічною освітою припадало майже шість з вищою освітою. В деяких регіонах цей показник можна вважати катастрофічним для розвитку їхньої економіки. Приміром, в Харківській області на 1 учня ПТНЗ припадало 14 студентів ВНЗ, а в Києві на 1 учня ПТНЗ – 28 студентів ВНЗ. При цьому ні ринок праці, ні рівень технологій не вимагає таких пропорцій у підготовці кадрів. Більше того, сфера виробництва відчуває дефіцит саме у кваліфікованих робітниках.
П’ЯТЕ. Украй обмежене протягом останніх 20 років фінансування навчальних закладів та установ системи професійно-технічної освіти з державного та місцевих бюджетів, зокрема на її розвиток та здійснення системних реформ.
Матеріально-технічна база професійно-технічних навчальних закладів, особливо машинобудівного, аграрного, поліграфічного профілів, а також транспорту, зв’язку та інших на 96-98 відсотків фізично та морально застаріла і непридатна для використання в навчальному процесі. В майстернях, на полігонах та навчальних господарствах зараз використовується сільськогосподарська та інша техніка, 60 відсотків якої відпрацювала вже понад 20 років, 36 відсотків функціонує близько 20 років, і лише 4 відсотки – до 10 років. До того ж навчальні заклади не мають сучасних підручників та навчальних посібників. Протягом 2000-2011 років планувалось видати 432 найменування підручників, проте видано лише 131 найменування, або 30 відсотків від запланованого. В останні два роки підручники для навчальних закладів системи профтехосвіти за державні кошти взагалі не видавались.
ШОСТЕ. Відсутність науково обґрунтованих концептуальних засад розбудови нової економіки самої професійно-технічної освіти та запровадження сучасної методики розрахунку вартості підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах з урахуванням складності, наукоємності та матеріалоємності професій і кінцевих результатів роботи навчальних закладів.
СЬОМЕ. Відсутність ефективної системи управління якісними змінами в професійно-технічній освіті на центральному та регіональних рівнях, невизначеність функцій та повноважень владної вертикалі щодо профтехосвіти на етапі адміністративної реформи.
Враховуючи стратегічне значення і надзвичайну актуальність питання підготовки робітничих кадрів високої кваліфікації на етапі економічних реформ та потребу у зростанні промислового виробництва в усіх галузях, учасники слухань після обговорення визначеної порядком денним теми схвалили Рекомендації з конкретними пропозиціями щодо подальших дій законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, роботодавців, науковців у вирішенні проблем підготовки кваліфікованих робітників з урахуванням потреб економіки, у формуванні державного замовлення на підготовку кадрів, в ліквідації диспропорцій на ринку праці, а також в модернізації навчально-матеріальної бази закладів та установ системи професійно-технічної освіти.
Василь Головінов – головний консультант секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти