Діяльність Комітету

16 травня 2013, 11:49

Інформаційно-аналітичні матеріали з питань оздоровлення та відпочинку дітей і молоді в Україні

Інформаційно-аналітичні матеріали  з питань оздоровлення та відпочинку дітей і молоді в Україні

 

Тематична статистика

 

1.  За даними Федерації профспілок України кількість стаціонарних дитячих оздоровчих закладів з 1990 року з 1 460 одиниць скоротилася до 559 у 2012 році, тобто майже втричі. При цьому на рівні держави повністю відсутній аналіз причин і наслідків закриття та ліквідації дитячих оздоровниць.

 

2. Натомість, більш як у 15 разів збільшилась кількість так званих таборів з денним перебуванням, які утворюються при навчальних закладах, і надають дітям виключно послуги з відпочинку та дозвілля.

Саме перебування дітей в цих таборах, а це 1,5 млн. осіб, дає змогу керівникам центральних органів виконавчої влади, в компетенції яких знаходиться організація оздоровлення дітей, щорічно звітувати про «успіхи» в оздоровленні. При цьому не береться до уваги, що із загальної кількості дітей охоплених оздоровчими та відпочинковими заходами, стаціонарних дитячих оздоровчих закладах оздоровлюються та зміцнюють своє здоров’я лише 16 відсотків дітей.

 

3. За даними Міністерства соціальної політики України протягом 2012 року всього відпочили та оздоровилися 2 843 363 дитини, що складає 68,9 % від загальної чисельності дітей шкільного віку.

 

4.  Особливу тривогу викликає аналіз статистичної інформації за підсумками 2012 року, яка свідчить, що із загальної кількості дітей соціально незахищених категорій, які були охоплені оздоровчими та відпочинковими послугами, а саме позаміських та санаторних оздоровчих закладах оздоровлено лише:

- 14 % - дітей із статусом постраждалих від Чорнобильської катастрофи;

- 12 % - дітей з багатодітних і малозабезпечених сімей;

- 19 % - дітей-інвалідів;

- 52 % - дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

 

5. Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», який і регламентує надання оздоровчих послуг передбачено, що термін перебування в позаміському дитячому оздоровчому закладі повинен складами не менше 21 дня або відпочити (не менше 14 днів) в стаціонарних закладах оздоровлення та відпочинку (довідково: оздоровча зміна в СРСР становила 26 днів). Статистичні дані за 2012 рік свідчать, що у більшості регіонів власники оздоровчих закладів цього терміну не дотримуються. Середня кількість днів перебування дитини на оздоровленні становила 20 днів. В той же час статистика стверджує, що потенціал оздоровчих закладів використовується неефективно. Так влітку 2012 року середня кількість днів роботи позаміського дитячого оздоровчого закладу становила лише 65 днів, або лише 72 % від загального терміну шкільних літніх канікул.

Причин тут декілька, а визначальні з них: 1) висока вартість путівок; 2) обмеженість фінансування, особливо коштів з бюджету державного соціального страхування.

Натомість, органи виконавчої влади, в т.ч. Федерація профспілок України, мабуть з метою поліпшити свої кількісні показники з оздоровчої роботи та економії коштів, останнім часом наполегливо пропонують на внесенні змін до чинного Закону щодо встановлення нового терміну оздоровчої зміни – не менше 14 днів. Проте спеціалісти стверджують, що оздоровчий ефект у дитини з’являється не раніше 20-25 днів перебування в оздоровчому закладі.

 

6. Вартість путівок залишається достатньо високою. Середня ціна путівки в оздоровчому закладі у 2010 році (за 21 день)  становила від 1 540 гривень у комунальних закладах до 2 500 у приватних на морі з більш-менш сучасними умовами. Середня вартість типового табору десь в глибинці –          1 800 гривень.

 

7. Показники охоплення оздоровленням у розрізі регіонів є нерівномірним. Якщо у Дніпропетровській – 93 %, Харківській – 92,4 %, Київській – 89,2 %, Луганській  - 88,3 %, то у Закарпатській області було охоплено оздоровлення у 2012 році лише 6 % дітей, Чернівецькій – 14,5 %, Івано-Франківській – 15,8, Волинській – 18,2 %, Кіровоградській – 16,6 %. 

 

Наявні проблеми

 

1.     Системні проблеми у галузі оздоровлення та відпочинку дітей:

-         відсутність загальної стратегії розвитку оздоровчої галузі;

-         не відпрацьовано економічно-правовий механізм стимулювання діяльності дитячих оздоровчих закладів та їх власників;

-         не встановлено державного замовлення на оздоровлення дітей соціально незахищених категорій;

-         до цього часу не завершено державну реєстрацію та державну атестацію дитячих закладів оздоровлення та відпочинку дітей;

-         Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» передбачено затвердження державних стандартів з оздоровлення та відпочинку дітей, проте, відповідною Постановою Кабінету Міністрів України з цього питання відсутня конкретика, а саме: не встановлено рівнів основних державних гарантій щодо забезпечення надання відповідних послуг, не визначені соціальні норми та стандарти зазначених послуг;

-         відсутність чітко визначеного центрального органу виконавчої влади, який би відповідав за оздоровчу та відпочинкову роботу з дітьми (довідково: у 2012 році розпорядниками коштів Державного бюджету на оздоровлення були визначені: Мінсоцполітики, Мінагрополітики, МОНмолодьспорт). Координація роботи між ними була майже відсутня (довідково: в Державному бюджеті на 2012 рік були передбачені такі видатки на організацію оздоровлення та відпочинку дітей:

-         Мінсоцполітики – 400 137 тис. грн.. для оздоровлення дітей пільгових категорій. За бюджетною програмою «Оздоровлення та відпочинок дітей, які потребують особливої уваги та підтримки, в дитячих оздоровчих таборах МДЦ «Артек» і ДЦ «Молода гвардія» на придбання путівок (послуг) з оздоровлення та відпочинку дітей, які потребують особливої соціальної уваги на підтримки було передбачено 156 283,5 тис. грн. Крім того Мінсоцполітики передбачені кошти у сумі 243 853,3 тис. грн. на забезпечення санаторно-курортного лікування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

-         Мінагрополітики – 10 млн. грн. для оздоровлення та відпочинку дітей працівників агропромислового комплексу. За рахунок виділених коштів оздоровлено більше 12 тис. дітей;

-         МОНмолодьспорт – 359 тис. 800 грн. для проведення оздоровчих та оздоровчо-масових заходів для талановитих та обдарованих дітей.

На забезпечення оздоровчої компанії у 2012 році фактично використано 1 751 117, 7 тис. грн.., з них:

- кошти обласних бюджетів – 236 461,6 тис. грн..;

- кошти місцевих бюджетів – 306 410,8 тис. грн.;

- позабюджетних коштів – понад 1 208 245,3 тис. грн. 

2.  Ігнорування окремих норм і положень Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей»:

- щодо заборони закриття та перепрофілювання стаціонарних дитячих оздоровчих закладів, при цьому на рівні держави повністю відсутній аналіз причин і наслідків, а головне законність закриття та ліквідації оздоровчих закладів.

- щодо дотримання термінів перебування дітей на оздоровленні.

3. Відсутність системи щодо діяльності закладів дитячого оздоровлення з боку контролюючих органів. Кількість перевірок і повноваження представників державних органів часто безпідставні, заважають процесу оздоровлення дітей, сприяють корупції,

4. Неймовірно висока вартість адміністративних послуг та дозвільної документації. Існуюча система надання адміністративних послуг, непрозоре формування їх вартості призводить до значного подорожання путівок. За підрахунками власників оздоровчих закладів на відкриття закладу до оздоровчого сезону треба витратити від 10 до 250 тисяч гривен і це без врахування ремонтних робіт та планового придбання інвентарю).

5. Недосконалість нормативно-правової бази діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, а саме: відсутність єдиної термінології, нечіткість визначення понять «оздоровлення» і «відпочинок»; відсутність національного стандарту оздоровлення та відпочинку дітей та молоді тощо.

Можливі шляхи вирішення: внести соціальні стандарти з оздоровлення та відпочинку дітей до Закону України «Про державні соціальні гарантії соціальні стандарти», внести зміни до Бюджетного кодексу України (до гл. 14, ст. 87-90) щодо включення видатків з бюджетів різних рівнів видатки на здійснення заходів з оздоровлення та відпочинку дітей, внести зміни до Положення про часткове фінансування з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо надання можливостей у виняткових випадках фінансування дитячої путівки більше 1 разу на рік.

6. Висока вартість путівки при низькій платоспроможності батьків.

Можливі шляхи вирішення: збільшити частку покриття вартості дитячої путівки у позаміські стаціонарні дитячі заклади за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до 50 % вартості путівки; визначити, що дитяча путівка до оздоровчих таборів для сімей, де на одного члена сім’ї доход не перевищує прожитковий мінімум повинна бути безкоштовною, або становити не більше 10 % її вартості, з відповідною компенсацією за рахунок місцевих бюджетів; встановити платежі за комунальні послуги для дитячих закладів оздоровлення та відпочинку на рівні тарифів населення; передати в постій не користування земельні ділянки рекреаційного призначення  дитячим оздоровчим закладам, за умови використання їх за призначенням.  

7.   Низька ефективність використання існуючої мережі дитячих позаміських закладів оздоровлення та відпочинку.

Можливі шляхи вирішення: дозволити протягом одного оздоровчого сезону часткову оплату перебування  одної дитини як у пришкільному таборі з денним перебуванням, так і у позаміському закладі оздоровлення та відпочинку за рахунок коштів місцевих бюджетів.

8. Умови праці працівників дитячих закладів дитячих закладів оздоровлення та відпочинку. Діючі штатні нормативи не відповідають вимогам щодо безперервної роботи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, необхідності цілодобової підвищеної відповідальності за безпеку дітей.

Можливі шляхи вирішення: внести зміни до Типових штатних нормативів дитячих закладів оздоровлення та відпочинку з урахуванням вимог чинного законодавства, привести штати педагогічних та медичних працівників, що цілодобово перебувають з дітьми в дитячих закладах, у відповідність до типових штатних нормативів, МОЗ, МОН, Мінсоцполітики підготувати спільні рекомендації щодо підбору і направлення медичних та педагогічних працівників до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

9. Відсутня державна система підготовки та перепідготовки кадрів для закладів дитячого оздоровлення при підвищенні вимог до якості їх роботи.

Можливі шляхи вирішення: відновити практику підготовки та перепідготовки кадрів для роботи у дитячих оздоровницях в навчальних закладах педагогічного та медичного профілю, проходження ними обов’язкової оплачуваної практики.

 

 

 

 

Підготовлено

головним консультантом секретаріату

Комітету з питань науки і освіти

Красняковим Є. В.